У низці вищих закладів освіти МВС створено факультети для підготовки фахівців за заочною формою навчання. Такі факультети працюють сьогодні в Університеті внутрішніх справ, Національній академії внутрішніх справ України, Київському інституті внутрішніх справ, Харківському інституті пожежної безпеки МВС України, Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МВС України. Окрім цього, в окремих ВЗО МВС України створені також позабюджетні заочні факультети для цивільної молоді.

Діяльність заочних факультетів базується на вимогах Положення про підготовку фахівців у вищих закладах освіти МВС України без відриву від роботи (заочна форма навчання), затвердженого наказом МВС України від 30 грудня 1997 року №919, Тимчасового положення про організацію учбової та учбово-методичної роботи в учбових закладах МВС України, яке затверджене наказом МВС України № 519 від 14 серпня 1992 року, наказів Міністерства внутрішніх справ України, ректорів ВЗО МВС, положень про факультети заочного навчання, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 р.

На заочних факультетах здійснюється підготовка спеціалістів з вищою освітою для органів внутрішніх справ:

в Університеті внутрішніх справ і Національній академії внутрішніх справ України – фахівців для органів внутрішніх справ кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «правознавство»;

у Київському інституті внутрішніх справ – фахівців для Державного департаменту України з питань виконання покарань та внутрішніх військ кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «правознавство»;

у Харківському та Черкаському інститутах пожежної безпеки – фахівців Державної пожежної охорони кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «Пожежна безпека».

На заочну форму навчання приймаються:

особи середнього та старшого начальницького складу органів внутрішніх справ, які закінчили заклади освіти МВС України і мають юридичну освіту та кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст»;

особи середнього та старшого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають спеціальну освіту за фахом «Обслуговування техніки протипожежного захисту», кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» і перебувають в резерві на висунення, віком до 40 років.

Якість підготовки фахівців за заочною формою навчання із року в рік зростає, про що свідчать результати державних іспитів. Отже, при умові постійного удосконалення підбору абітурієнтів, організації учбового процесу і, в першу чергу, запровадження новітніх технологій навчання можна впевнено констатувати, що заочна форма підготовки фахівців далеко не вичерпала своїх можливостей. В цьому питанні принципово важливим є те, наскільки виважено комплектуючими органами здійснюється відбір кандидатів на навчання у ВЗО, адже що ці обставини впливають на якість підготовки фахівців у вищому закладі освіти. Питання подальшого удосконалення системи відбору слухачів на навчання зберігає свою актуальність.

Слід зауважити, що при проведенні вступних іспитів до цього часу мають місце окремі випадки, коли комплектуючі органи направляють на навчання осіб, які не бажають навчатися у ВЗО МВС України. У зв’язку з цим, абітурієнти в окремих випадках або зовсім не з’являються, або припиняють свою участь в іспитах до їх закінчення. Деякі слухачі відраховуються за академічну неуспішність у зв’язку з відсутністю бажання навчатися у ВЗО. Все це свідчить про те, що система відбору кандидатів на навчання потребує свого подальшого удосконалення.

При цьому слід зауважити, що аналіз вступних іспитів за заочною формою навчання в минулі роки свідчить, що залучення до навчання на заочний факультет лише осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» з правознавства та «бакалавр права», впливає на конкурс серед абітурієнтів в бік його зниження. І як наслідок, погіршується якісний склад слухачів факультету. Тому доцільно було б, на нашу думку, опрацювати питання щодо направлення на навчання за заочною формою до вищих закладів освіти МВС України також і осіб, які працюють в органах внутрішніх справ і мають повну загальну середню освіту. Це дозволило б більш дієво застосовувати конкурсні важелі і готувати фахівців з вищою юридичною освітою серед вказаної категорії осіб. Про необхідність такого рішення свідчать і чисельні звернення до керівництва МВС України як самих співробітників органів внутрішніх справ, так і керівників їх підрозділів.

Планування та організація навчання за заочною формою здійснюється відповідно до вищеназваних нормативних документів. Виходячи зі сформульованих у них вимог, факультети заочного навчання на основі державних стандартів освіти та освітньо-професійних програм з урахуванням навчальних планів денної форми навчання розробляють та затверджують в установленому порядку навчальні плани підготовки слухачів заочної форми навчання.

За 3-річною програмою здійснюється підготовка слухачів, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст-юрист». Особи, які одержали вищу неюридичну освіту, продовжують навчання (зараз набір осіб цієї категорії припинено) за чотирирічним курсом. Термін навчання для тих, хто вступив до ВЗО на базі повної загальної середньої освіти, складає 5 років. Крім цього, існує категорія осіб, які навчаються за рейтинговою системою, і, при відповідних умовах, вони переводяться на заочний факультет, де продовжують навчання до рівня спеціаліста.

Згідно до навчального плану заочним факультетом розробляється терміном на 1 рік робочий навчальний план, який дозволяє більш детально та чітко провести планування навчального процесу (визначити кількість годин, необхідних для проведення установчих, оглядових лекцій на кожен семестр тощо). Виходячи з робочого навчального плану формується розклад навчально-екзаменаційних сесій.

Варто зазначити, що при складанні розкладу застосовується принцип блокового вивчення навчальних дисциплін. При врахуванні специфіки заочної форми навчання це дає слухачам змогу в короткі терміни зосередитися на вивченні конкретної дисципліни.

Основними формами навчального процесу за заочною формою є установчі та оглядові лекції, практичні та семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації, письмові (контрольні і курсові) роботи.

Стосовно способу викладання лекцій слід відзначити, що для більш глибокого вивчення та закріплення навчального матеріалу є досить ефективним використання відеолекцій, коли слухач (студент) має можливість багаторазово переглядати відеоматеріали, зупиняючись на тих моментах, які у нього викликають особливий інтерес, або складність. Названий спосіб викладення лекцій може застосовуватися як для традиційного, так і дистанційного навчання.

Заслуговує також на увагу та більш широке застосування в навчальному процесі такої форми проведення практичних занять, як моделювання і послідовна розробка конкретних проблемних ситуацій, що дає можливість слухачам досить всебічно і глибоко підійти до вивчення спеціальних дисциплін. При організації навчального процесу дуже важливим є його забезпечення методичними матеріалами як у друкованому, так і в електронному вигляді.

Як правило, за отриманням завдань для виконання письмових робіт і необхідного методичного матеріалу слухачі звертаються до деканату факультету. Ці матеріали з більшості навчальних дисциплін вони фактично одержують через викладача-методиста. Така організація забезпечення навчально-методичною літературою дає можливість слухачам більше оперативно опрацьовувати навчально-методичний матеріал. Відтак з організаційної точки зору таку практику роботи із слухачами доцільно було б запровадити як офіційну.

Необхідність постійного удосконалення навчального процесу за заочною формою навчання потребує, поруч з традиційною схемою його організації, впровадження нових технологій. Досить цікавою, на наш погляд, є ідея одержання вищої освіти за допомогою дистанційного навчання, що виникло завдяки системі заочного навчання, яка була започаткована на теренах колишнього Радянського Союзу.

Напрацьований позитивний досвід цієї форми навчання досить глибоко був вивчений та оцінений як в нашій країні, так і на Заході. Проведений аналіз вітчизняної технології заочного навчання дозволив зробити висновок, що за допомогою такої форми можна одержати вищу освіту досить високого рівня при значно менших витратах, ніж за очною формою.

В сучасних умовах, оцінюючи досягнення в галузі комп’ютерної техніки і об’єднавши їх з досвідом заочної форми навчання, напрацьованим в нашій країні, досить нагальною є необхідність і доцільність створення та впровадження дистанційного навчання в систему освіти.

Суть дистанційного навчання полягає в передачі навчальної інформації слухачу (студенту), стимулюванні його навчальної діяльності і вжитті заходів з коригування його навчання. Фактично це є індивідуальне навчання. Але вирішення проблеми дистанційного навчання не є легким завданням навіть на сучасному етапі розвитку науки і техніки.

Найскладнішим є питання розробки курсів дисциплін і матеріалів, розрахованих на специфіку дистанційного навчання, а також підготовка викладачів, здатних ці курси проводити. Першою проблемою у навчальному процесі дистанційного навчання є доставка основного матеріалу для вивчення особі, яку навчають.

Досить важливо визначитися, в якому вигляді найбільш доцільно доставляти навчальну інформацію до споживача. Уявляється, що в сучасних умовах найбільш традиційним для нашої аудиторії є навчання з використанням друкованої продукції. Але не менш ефективним і досить розповсюдженим, особливо на Заході, є спосіб донесення інформації до споживача з використанням аудіо- та відео-матеріалів.

Транспортування зазначених способів донесення інформації здійснюється переважно через можливості поштового зв'язку. Дещо раніше мали місце спроби використання можливостей телебачення для читання лекцій на відстані для широкої аудиторії, але така спроба дистанційного навчання не набула широкого розповсюдження у зв’язку з недосконалістю (як на той час) її технологічного забезпечення.

Враховуючи те, що заочна форма навчання, перш за все, передбачає самостійну роботу слухача (студента), слід відзначити, що вона є дуже важливою і при організації дистанційного навчання. Безумовно, інформаційні технології надають для цього різноманітні можливості, зокрема щодо використання електронної бібліотеки, бази даних. Таким чином, для більшої ефективності навчального процесу дуже важливим є використання усіх названих способів в їх органічній єдності.

Для досягнення найкращого результату при самостійній роботі необхідно знайти оптимальний варіант спілкування слухача (студента) з викладачем. Необхідно, щоб слухач (студент) міг запитувати викладача і отримувати від нього відповідь. В електронних засобах масової комунікації така можливість спілкування існує щоденно. Перш за все, це електронна пошта. Слухач (студент) надсилає викладачу питання, і викладач відповідає в прийнятний для цього час (вранці, вдень, ввечері), і від часового поясу це не залежить. Подібну методику доцільно застосовувати і при виконанні письмових завдань слухачем (студентом). Значення цих робіт при дистанційному навчанні не зменшується, а навпаки зростає.

Стосовно заключної фази дистанційного навчання, тобто іспиту, можливі два його варіанти. Перший передбачає таку його схему, коли слухач (студент) в письмовій формі дає відповіді на запитання, що поставлені у завданні, а викладач або уповноважена особа лише слідкують за тим, щоб до іспиту був допущений той, хто навчається, а не інша особа, і при цьому був дотриманий порядок, що встановлений (одержано завдання, а робота, після її виконання, законвертована, надіслана до ВЗО МВС на перевірку тощо). Інший варіант полягає в тому, що оцінка виставляється не за результатами іспиту, а за результатами самостійної роботи (курсової, реферату або будь-якого іншого дослідження).

Таким чином, існує декілька напрямків технічного забезпечення дистанційної освіти. Перший варіант - книга, тобто друкована продукція з невеликими, чітко структурованими модулями, яка зорієнтована на дистанційне навчання в поєднанні з консультаціями і застосуванням електронної асинхронної пошти. Другий варіант – комп’ютерне програмування навчальних посібників з елементами гри, моделювання та наповненням бази даних. Третій варіант – електронні засоби на дискеті або CD-ROM, а також Internet.

Враховуючи те, що дистанційне навчання є новою формою в системі отримання освіти, особливо важливо виважено підійти до питання організації навчального процесу за цією формою. Якщо розкласти навчальний процес при дистанційному навчання на частини, то можна виділити такі його складові:

- вид занять;

- мета занять;

- місце проведення занять;

- інформаційна підтримка;

- структура в часі.

Основна частина цього процесу – самостійна робота. Місце проведення занять може бути зручне для особи, яка навчається, і не обов’язково це приміщення ВЗО. Стосовно інформаційної підтримки – мається на увазі навчальні посібники, аудіо- та відеоматеріали, книги, консультації викладачів.

Вони не тільки викладають дисципліну, але і приймають участь в організації навчального процесу: здійснюють збір слухачів (студентів) в потрібний час і у певному місці, забезпечення безперебійного зв’язку за допомогою факсу, або електронної пошти, забезпечення кур’єрської пошти під час іспитів тощо. Такий викладач слідкує за тим, щоб кожен слухач (студент) відповідав на свої і тільки свої питання.

На відміну від очної форми, де викладач одноосібно займається написанням лекцій, розробляє плани семінарських та практичних занять, при організації дистанційного навчання має місце спеціалізація та розподіл праці викладачів.

Після написання курсу лекцій викладач передає його на відповідну переробку. В процесі переробки приймають участь дизайнер, консультант з методики навчання, спеціаліст з методів контролю за результатами навчання тощо. Таким чином створюється допоміжна ланка між викладачем і слухачем (студентом).

Підсумовуючи сказане, слід зробити висновок, що дистанційна форма навчання має право на існування, і не в далекому майбутньому, а вже сьогодні. Першим кроком на цьому шляху є розробка навчально-методичної бази дистанційного навчання з наступним її затвердженням Міністерством внутрішніх справ України і Міністерством освіти України та необхідність встановлення її відповідності до державних стандартів освіти.

Отже, заочна форма навчання у ВЗО МВС України відзначається своїми особливостями, активно розвивається. На тлі сучасного прогресу інформаційних технологій вона має великі перспективи і добре майбутнє.