РЕФЕРАТ З УКРАЇНОЗНАВСТВА

НА ТУМУ:

„ШКІЛЬНИЙ КАБІНЕТ НАРОДОЗНАВСТВА”

ПЛАН

1. Шкільний кабінет народознавства

2. Наочність та технічні засоби навчання

3. Гігієна використання ТЗН у школі

1. Шкільний кабінет народознавства

Кабінет українською народознавства має бути для кожного учня саме тим клаптиком рідної землі, де кожна річ, кожен експонат, кожна ілюстрація та кожна книга пробуджуватимуть патріотичні почуття дитини та підкреслюватимуть її належність до українською народу. 

Кабінет народознавства - це матеріальна база організації та проведення всієї навчально-виховної роботи на уроках. Він також є центром позакласної роботи з народознавства. Необхідність кабінету українського народознавства в середній школі є загальновизнаною. Ідея його створення й використання в навчально-виховному процесі народилася одночасно з ідеєю введення народознавства в сітку шкільних предметів навчання. Творчі вчителі й методисти-народознавці створили безліч варіантів оформлення кабінету українського народознавства. Найпопулярнішими варіантами є макет у натуральну величину частини української хати, світлиця, музей етнографії та побуту з яскраво висвітленими регіональними особливостями оформлення.

У школах України вже накопичено численний досвід створення й обладнання кабінетів українського народознавства. І саме він засвідчив великий і дуже поширений недолік кабінетів - перетворення їх на виставку чи музей. У деяких школах стіни кабінету завішані від стелі до підлоги рушниками та старовинним національним вбранням, заставлені безліччю лопат, рогачів, що відвертає увагу учнів, перевантажує кабінет непотрібним обладнанням, знижує ефективність праці. 

Забезпечення кабінету народознавства має базуватися на загальних вимогах до шкільних кабінетів. При цьому необхідно враховувати специфіку предмета, його зміст, навчально-виховні завдання й особливості навчально-матеріальної бази, пристосування, обладнання до особливостей трудової діяльності вчителя й учнів, забезпечення позитивного впливу на здоров’я дітей, безпеки праці, створення комфорту з метою оздоровлення, оформлення окремих компонентів інтер’єру в єдиному художньому стилі, послідовна застосування принципів наукової організації праці. 

Відповідно до загальних вимог і виходячи зі специфіки предмета, кабінет українського народознавства треба забезпечити повним комплектом засобів навчання, що визначені у типовому переліку навчально - виховних посібників і навчального обладнання для загальноосвітніх шкіл, комплектом ТЗН і відповідними пристосуваннями для їх використання й демонстрації, науково-популярною літературою, комплектами журналів, підручниками, посібниками з народознавства /наприклад, книгами В.Скуратівського - "хрещеного батька" народознавства, праці інших народознавців України/, краєзнавчими матеріалами, зразками робіт з народознавства, виконаних учнями, картотеками методичних та дидактичних матеріалів, посібниками для ремонту та виготовлення наочного приладдя. 

Коротко сказати, кабінет народознавства - це спеціальне приміщення з раціонально розмішеним комплектом засобів навчання, які забезпечують викладання предмета. Організувати правильне функціонування кабінету народознавства можна за умови, коли конструкція меблів і пристосувань відповідає санітарно-гігієнічним нормам та антропометричним особливостям учителя й учнів естетичним і технічним вимогам, вимогам ергономіки, дає можливість пристосувати навчальне обладнання до особливостей праці вчителя та школярів. Саме особливості трудової діяльності в кабінеті народознавства визначають характер робочих місць учителя й учнів. 

Обладнання робочих місць учнів у кабінеті народознавства багато в чому залежать від характеру дій, що виконуються. Працюючи в кабінеті, учні слухають пояснення вчителя, відповіді своїх товаришів, конспектують лекційний матеріал, записують завдання, зарисовують предмети, які вивчаються, виконують практичні й самостійні роботи /розмальовують писанку, виготовляють народну іграшку/, працюють з роздатковими матеріалами /розглядають гербарії лікарських рослин, ліки/, з літературою. 

Для виконання названих операцій необхідно передбачити потрібні компоненти робочого місця учнів і відповідну конструкцію робочих місць. Як правило, це консольні двомісні столи й стільці на дерев’яній чи металевій основі, виготовлені відповідно до діючих стандартів Для названих вище операцій необхідна досить велика робоча по верхня столу. Щоб розмістити зошити, підручники, різне приладдя для виконання практичних і самостійних робіт, необхідні розміри робочої поверхні не менше ніж 1200x500 мм /ще краще 1300х650 мм/.

Стіл має бути з горизонтальною, а не похилою, як у звичайних партах, поверхнею, щоб зручно було ставити миску для фарбування крашанок, фарб для розмальовування писанок, гончарні вироби, коробки з колекціями чи гербаріями. Гарним покриттям поверхні столу в кабінеті народознавства може бути пластик кольору деревини. Він забезпечує дотримання чистоти, заводи має охайний вигляд. Ще ліпшою є поверхня столу, виготовлена з тирсоплити і пофарбована під колір деревини. Найзручніші для занять стільці з профільованими поясними й пояснично-підлопаточними спинками, з нахилом останніх назад /у верхній частині/ на 12-18°. 

Однією з головних антропометричних вимог є відповідність висоти стільця та столу зросту учня. Кожному учневі треба забезпечити зручне робоче місце. Оскільки в кабінеті народознавства навчаються учні 5 - 11 класів, необхідно передбачити наявність різних груп меблів у комплекті: В - для учнів, які мають зріст 145...160 см, Г - для учнів, які мають зріст 160...175 см, Д - для учнів зростом понад 175 см. 

При розміщенні столів у кабінеті необхідно виходити із загальних гігієнічних вимог. Столи й стільці найліпше ставити в 3 ряди на відстані не менше 2 м від дошки так, щоб проходи міх рядами, боковими стінами та вікнами були не менші за 600 мм. Столи і стільці, розміщені біля стін кабінету, мають бути відділені проходом від шаф, якщо останні є там. Обладнання робочого місця вчителя народознавства прямо залежить від характеру його трудової діяльності. Для успішної роботи необхідно, щоб робочо місце вчителя було забезпечене відповідними меблями й пристосуваннями.

Оскільки основна педагогічна діяльність учителя проходить біля робочого й демонстраційного столів, класної дошки, екрана, зручне розміщення цих компонентів має бути основною вимогою. Робоче місце вчителя - це, по суті, місце демонстрації наочних засобів навчання. Точу важливо при його обладнанні передбачити умови для такої демонстрації з найменшими витратами сил і часу. 

Меблі для обладнання робочих місць учителя мають відповідати ДЕСТу 13313-73 "Столи для вчителя. Типи і основні розміри", а також ДЕСТу 18607-73 "Столи демонстраційні". За демонстраційним столом учитель працює стоячи, тому, виходячи із антропометричних даних, висота столу має становити 900 мм. Робоче поверхня демонстраційної частини столу - 1200x750 мм. З боку класу стіл закритий повністю, з боку, повернутого до дошки, монтуються полички, на які встановлюються посібники, підготовлені до демонстрації на уроці. 

Крім демонстраційного столу, необхідний і робочий стіл, на якому лежить класний журнал, книги, зошити, що використовуються на уроці. Згідно з антропометричними даними рекомендується робочий стіл висотою не більше 750 мм, з робочою поверхнею 750x760. Доцільно накрити вчительський робочий стіл вишитою скатертиною, прикрасити керамічною вазою з традиційними українськими квітами, що посилить емоційний вплив на учнів, допоможе створити в кабінеті атмосферу доброзичливості й гостинності. 

Враховуючи, що в практиці роботи вчителя народознавства широко використовуються графопроектори, варто мати в кабінеті комбінований робочий стіл, який складається з двох секцій /демонстраційної та робочої/ з тумбою для графопроектора /індекс 0Р-6-80Г1/. У такому випадку не варто накривати робочий стіл скатертиною, а слід продумати можливість оздоблення обох столів і тумби національним орнаментом. 

Робоче місце вчителя гармонійно вписується в загальний інтер'єр класу за умови дотримання естетичних вимог щодо його оформлення. Тому меблі доцільно виготовляти з деревини світлих тонів. Для робочої поверхні столу варто передбачити те саме покриття, що й для, столів учнів. Спеціалізований стіл установлюється на відстані 1000... ...1200 мм від класної дошки й 600 мм від робочих місць учнів. Класну дошку вчитель та учні використовують для записів, зарисовок. схем і креслень, а також для розміщення демонстраційних таблиць, картин, аплікацій і проектування екранних посібників.

У зв’язку з такою багатофункціональністю часто виникає потреба в збільшенні корисної площі дошки. Тому найбільш раціонально для обладнання кабінетів народознавства використати класну універсальну розсувну, яка відповідає ДECTу 20064-74 "Дошки класні" /індекс 204 ОВ-ї-543/23/. Ця дошка складається з основного щита, двох напрямних брусків, чотирьох двосторонніх розсувних щитів для писання крейдою. Розміри дошки 1000x1105x100 мм. розміри щитів 900x1200 мм. Основний щит рамної конструкції покритий тонколистовою сталлю, облицьований матовою полівінілхлоридною плівкою чи пофарбований білою матовою емаллю. Він є одночасно магнітною дошкою, яка використовується для демонстрації рухомого наочного приладдя, та екраном для проектування візуальних засобів унаочнення. Розсувні щити виготовлені з твердої деревоволокнистої плити або високоякісної фанери й пофарбовані водостійкою фарбою жовто-зеленого кольору. Щити вільно рухаються по всій довжині дошки, легко виймаються зі шпунтів і перевертаються. На поверхню їх заздалегідь наносять тести для опитування пройденого матеріалу, списки рекомендованої літератури, схематичні рисунки /приміром схеми крою української сорочки/, тексти народних пісень, що вивчаються на уроці. 

До нижньої частини дошки прикріплюється вузька підставка для збирання залишків крейди. Унизу праворуч є пристосування для крейди й ганчірки. До верхньої планки прикріплені затискачі - тримачі для таблиць і тримачі для указки. Класна дошка встановлюється по центру передньої стіни на відстані 1000 мм від бокових стін /за ширини класної кімнати 6000 мм/ і на висоті 850 мм від підлоги. 

Ураховуючи специфічність цього кабінету, приємно було б бачити дошку, обрамлену українським вишитим чи витканим рушником. Я віддала перевагу витканому, тому, що він має лише два кольори - червоний та білий і не відвертає уваги учнів на уроці. Вважаю, що присутність рушника над дошкою підкреслює споконвічне тяжіння українського народу до науки, до знань, нагадує дітям про істину "Учення - світло, а неуцтво - тьма". 

Якщо вчитель не побажає прикрашати дошку рушником, чи не знайде такого, варто планки дошки оздобити орнаментом у спокійних тонах. На уроках народознавства використовується велика кількість таблиць і картин, тому зберігати їх найзручніше в робочій зоні діяльності вчителя. Для цієї мети придатні ящики спеціальної конструкції розміром 960x880x200 мм-індекс СІІ-І-54П/36 .

Чотири такі ящики можна розмістити під класною дошкою. За неможливості придбати ящики, їх можна виготовити в шкільній майстерні і з допомогою учнів оздобити різьбою по дереву національним орнаментом. Основні елементи ящиків можна виготовити з деревостружкових плит. Лицеві поверхні поліруються й покриваються безколірним лаком. Таблиці найзручніше розміщувати за розділами й темами програми. На внутрішній стороні дверцят, кожної шафи має бути опис матеріалів, що знаходяться в шафі. За таких умов збільшується строк використання таблиць і картин і, крім того, вони можуть бути швидко підготовлені до уроку. 

При оформленні кабінету народознавства необхідно передбачити розміщення постійних експозиційних матеріалів, які відповідають методичним вимогам і відбираються відповідно до основних розділів і тем програми. Оформлення слід зробити так, щоб матеріали, які експонуються, гармонійно вписувалися в інтер’єр класу. При оформленні інформаційних матеріалів, зв’язаних з певною темою, я використовую різні засоби унаочнення - картини, фотографії тощо.

До текстових матеріалів часто даю власні малюнки, які швидше привертають до себе увагу. Кросворди, ребуси використовую для виховання кмітливості /мовні кросворди для мовленнєвого розвитку, кращого оволодіння рідною мовою/.

Експозиційні матеріали сприяють організації самостійних робіт, якщо до складу експозиції включено завдання, яке потребує активного й осмисленого ставлення. Наприклад, в експозиції "Вікно в історію" оголошено завдання: зібрати матеріали з преси та літератури про голодомор в Україні 1933 року для оформлення наступної експозиції. Експозиція "Народний календар" регулярно ознайомлює учнів із системою історичних дат, подій, спостережень за навколишньою дійсні сію, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначають протягом року. Експозиція "Літопис нашого міста" постійно поповнюється свіжими матеріалами про минуле й сучасне даної місцевості, поглиблює знання учнів з краєзнавства. 

Головними, постійно діючими експозиціями є ті, що висвітлюють головні аспекти українського народознавства: історія України, національна культура, побут і господарство українців, громада та її звичаї в Україні. фольклор, сімейні звичаї та обряди, народний календар, національно вбрання, народні знання, світогляд та вірування українців. Усі експозиції розміщується у відповідних вітринах, виконаних у народному стилі: оформлені орнаментами, оздоблені різьбою по дереву, зразки якої, до речі, також згодяться для демонстрації на уроці.

Кожна вітрина має опис розробок уроків, сценаріїв, літератури, наочного приладдя, діафільмів, платівок, касет відповідно до тем даного розділу. Опис розробок уроків виконано для кожного класу окремо. Така організація праці дає змогу швидко підготувати до уроку необхідний матеріал, розміщений на полицях вітрин. 

Наприклад, на вітрині "Історія України" зібрані; література з історії України різних авторів, історичні журнали, література з історії області та міста Ніжина, виконані вчителем розробки уроків на історичні теми: наприклад. "Краю мій, моя земля священна" /5 клас/. Сценарії виховних заходів з історії України. учнівські творчі роботи з історії рідного краю /альбоми, реферати, легенди, поезії учнів/, про рідний край, матеріали про різні етнікоси та етнічні групи, які живуть в Україні. 

Експозиція "Вікно в історію" висвітлює основні віхи історії України з допомогою інформаційних листків чи стіннівок, виконаних старшокласниками. Вітрина "Національна культура" репрезентує учням "Дерево роду" видатних поетів, письменників, художників, артистів, драматургів, учених. Ця експозиція - не просто віньєтка з портретами цих людей. Протягом року учні постійно вивчають їхнє життя й творчість, відчуваючи почуття гордості за свій народ. Гілки "дерева роду" розміщені так, що кожна верхня означає наступне століття. Це полегшує учням осмислення того, в який час жили й прославляли свій народ його кращі сини та доньки. На полиці цієї вітрини є й підручники. Це передовсім "Українська література" для 7 класу, рекомендована Львівським обласним відділом народної освіти для учнів загальноосвітніх шкіл. У ній зібрано художні твори українських письменників. На полицях цієї вітрини знаходять місце творчі роботи учнів про діячів національної культури, розробки уроків на теми народного мистецтва /живопису, музики, театру, рушникарства, ткацтва/, ілюстровані альбоми про державні музеї, картинні галереї, набори репродукції живопису народних художників, методична література. Рекомендується і етична література В.Стуса, В.Симоненка. І.Драча, Л.Костенко та інших майстрів слова. Обов'язковим є список рекомендованої популярної прози. Ведеться опис наявних розробок уроків та сценаріїв виховних заходів, які відповідають назві експозиції - "Національна культура". 

Третя вітрина "Національне вбрання" оновлюється протягом навчального року жіночим, чоловічим, дитячим вбранням "з бабусиної скрині". На полицях - палки з розробками уроків та іншими матеріалами з теми. Обов’язковими є матеріали про місцеве вбрання. Тут діти бачать також старовинне взуття, головні убори, предмети догляду за одягом і взуттям. Цікава експозиція гербарію плосконі, матірки, льону та пряжі цих рослин. 

Необхідною в кабінеті є експозиція "Господарство й побут українців". Вона ознайомлює учнів з народними промислами та ремеслами, житлом українців та їхнім господарством. Тут можна побачити прополіс, хмелеві дріжджі, дьоготь, бурштин, вироби ремісників. На поли ці зібрано розробки уроків, наочне приладдя. На допомогу вчителеві й учням перелічено літературу про народні промисли України й своєї місцевості. Експозицію збагачують вироби учнів з глини та дерева, соломи Я лози. 

Вітрина "Громада та громадський, побут" має розробки уроків про громаду, її права, чумацтво, козацтво, зведення житла, копання криниці, молодіжний етикет та дозвілля, народну етику та мораль. Численна література про козацтво, її гетьманів, отаманів, художня проза про часи козацтва, матеріали з преси й літератури про козацьку педагогіку будуть корисними як учителю, так і учням на уроці й у позаурочний час. 

Вітрина "Сімейні звичаї та обряди" пропонує розробки уроків та виховних заходів до всіх обрядів, починаючи з народин та закінчуючи поминанням померлих родичів. Творчі роботи учнів про місцеві сімейні обряди дуже збагачують вітрину. Експозицію у вітрині оформлено фотографіями обрядів, які проводяться в школі.

Вітрина "Фольклор" забезпечує вчителя та учнів чудовими посібниками - "Українською літературою" для 5 класу /автори Е.М.Кучеренко, А.Я.Гумницька. О.П.Гончар/. У книзі зібрано фольклор до кожної пори року народного календаря. Книжка "Українські думи та балади" теж у ходу на моїх уроках, кожен учень її має. У цьому розділі репрезентовані також альбоми з місцевим фольклором, збірки пісень, загадок. прислів’їв. Крім розробок уроків, сценаріїв виховних заходів на вітрині "Фольклор" є цікавий "Мовний куточок", який пропонує учням ними ж складені мовні кросворди, ребуси. 

"Народний календар" - найбагатша вітрина. Розробки уроків, унаочнення, сценарії забезпечують можливість відродження деяких народних звичаїв і традицій у наш час. Експозиція демонструє фотографії тих свят, заходів, які проводяться гуртківцями. 

Вітрина "Народні знання" вміщує розробки уроків з народної астрономії, метеорології, ботаніки, зоології, медицини, ветеринарії. Учні можуть вибрати цікаву літературу для самопідготовки. Розробка уроку "Народна математика" може бути корисною навіть учителю математики. 

Вітрина "Світогляд та вірування українців" пропонує розробки уроків про український іконопис, світогляд, вірування, релігію, зокрема релігійний календар, зразки іконопису, літературу для юних християн. На полиці є також методична література для вчителя. Усі вітрини виконано з дерева й оздоблено національним орнаментом. Над ними висить ряд вишитих картин, які принесли до школи діти. На них зображено людей, тварин, рослини, і вони постійно нагадують про національне мистецтво вишивання. Вікна класу занадто великі, щоб прибрати їх рушниками. Отож, я повісила рушники між вікнами. На кожному з них вишито берегиню нашого роду. Нехай вона оберігає дітей від усього злого. Ще один рушник висить над дверима, аби на першому кроці в кабінет учні розуміли важливість уроку, на який вони йдуть, почували вічність традицій українського народу. 

Окрасою кабінету народознавства є макет v натуральну величину частини української хати, де весь інтер’єр заповнений предметами побуту. Тут є розмальована піч, на комині сушаться лікарські трави. На припічку стоїть діжа, казаночки, горнятка. У куточку - віник, рогач, кочерга. Біля печі на миснику, оздобленому різьбою по дереву та застеленому серветками, старовинна кераміка: миски, чайники, глечики.

Дерев’яні ложки розмальовані казковими квітами й калиною, і просто гарно вистругані "мужицькі" стоять у полив’яному горщику. А в позаурочний час учні з ансамблю народних інструментів будуть ой як гарно грати на них! На стіні над віконцями, в які заглядають знадвору високі мальви, висить вишитий портрет Кобзаря, прибраний кравецьким рушником. А під ним стоїть невеличка, розмальована скриня, в яку учні знесли все: від голки й наперстка до старовинного літника.

На застеленому білою вишитою скатертиною столі стоїть самовар та лежать папки з творчим доробком учителя - авторські сценарії, розробки уроків. На покуті, перев’язаний червоною стрічкою, красується сніп пшениці - символ добра й достатку. А над ним з-під яскраво вишитого рушника дивиться на нас зі старовинної ікони „Микола Чудотворець”. Яка ж то хата без ікони, яка ж то людина без віри? Під образом поличка зі свічкою, свяченими водою й вербою. Свічку я запалюю обов'язково, коли урок присвячений великому святу чи події в житті народу. У підпіччі лежать дрівцята. Біля печі стоїть прядка.

На лежанці - гребені для пряжі, праска, веретена, старовинний рубель. Підлога застелена домотканою доріжкою. З дверей хати можна вийти у "двір", частково намальований, частково декоративний. На стіні - сільський пейзаж з річкою. На передньому плані дівчина біля хати подає кухоль з водою козакові Дворик я встелила зеленим мохом, щоб зелено було круглий рік. На сплетеному перелазі повився хміль, на кілках - горнятка, макітри. 

Під хатою, в кутку, стоять старовинні лопати, коси. Я хочу ще зробити так, щоб постійно цвіли в дворі мальви, чорнобривці. Нехай моїм учням буде затишно в цій оселі, нехай кожна річ, кожна квітка нагадує їм про причетність дитячої душі до українського народу. 

2. Наочність та технічні засоби навчання

Кабінетна система в школі дає змогу вчителеві народознавства використовувати різноманітні засоби унаочнення та технічні засоби навчання. До засобів унаочнення належать: 

фольклорні матеріали - альбоми, наукові, творчі роботи учнів; експонати - предмети мистецтва й побуту українців та представників різних етносів чи етнічних груп, які живуть в Україні /старовинний одяг, взуття, прикраси, вишиті, ткані, плетені, дерев’яні, глиняні, солом’яні, скляні, ковані та інші вироби, хатнє начиння, господарський інвентар, листівки, газети, журнали, гроші, книги, ікони тощо/; природні натуральні предмети - сушені лікарські трави, мінерали, каміння, гербарії квітів, рослин, кора й коріння дерев, фарба з природних барвників та ін.; 

спеціально виготовлені ілюстративно—образотворчі засоби, які відображають реальні об’єкти; схеми крою жіночої та чоловічої сорочок, картини народних художників України, тематичний живопис, фотографії кобзарів, художників, поетів, державних діячів, взагалі відомих людей, історичних подій тощо, графічні твори /рисунки українських поселень, дворів, млинів, вітряків, знарядь праці, транспорту та ін./, а також об’ємні муляжі /овочів, плодів/, рисовані зображення домашніх тварин і птиці; 

умовно-символічні засоби наочності - карти /"Історико-етнограграфічне районування України", "Українці у світі /70-ті роки XX ст./", "України у державах СНД /за даними перепису 1989 р./" та ін., глобус, телурії /для уроку на тему "Народна астрономія"/;

 демонстративні прилади та моделі, які застосовуються при вивченні тем, інтегрованих з природничо-математичним циклом предметів; технічні демонстраційні засоби наочності - кіно, діафільми, діапозитиви, графопроектори, епідіаскопи, аудіо- та відеозаписи. 

За допомогою названих засобів учитель народознавства може використовувати на уроках методи ілюстрацій і демонстрацій. Методи ілюстрацій засобів навчання включають показ плакатів, карт, креслень, схем, картин, фотографій, графіків, кросвордів, таблиць. Методи демонстрації об’ємних засобів навчання передбачають демонстрацію експонатів, показ натуральних природних предметів, екранно - звукових засобів навчання. Екранно-звукові засоби навчання /ЕЗЗ/ допомагають учителю дотримуватися принципу історизму, а учням - зрозуміти практичне направлення знань, необхідних для життя. Як можна ґрунтовно вивчити види господарської діяльності або народні промисли українців без показу фільмів про них? Звичайно, велике значення має вміння вчителя володіти засобами ЕЗЗ. Адже гнеться не просто про включення в урок фрагмента фільму чи прослуховування народного обряду, а про осмислене й науково обґрунтоване використання всього комплексу засобів навчання. Тому перед учителем виникає завдання глибокого засвоєння специфіки ЕЗЗ і методики їх використання, вмілого "видобутку" із ЕЗЗ максимуму навчальних і виховних факторів. Досвід викладання народознавства показав, що користування на уроці різними засобами навчання, а особливо їх комплексом потребує знання і засвоєння вчителем принципово нового аспекту професії педагога - режисери уроків.

3. Гігієна використання ТЗН у школі

Застосування технічних засобів навчання створює умови для збереження оптимальної працездатності учнів, зменшує перевтому й тим самим сприяє створенню робочої динамічної атмосфери. Але збільшення насиченості інформації збільшує напруження, темп роботи, навантаження на зір і слух учнів.. Тому вчитель лісознавства має знати фактори впливу ТЗН на працездатність учнів. Такими факторами є тривалість застосування ТЗН, структура уроку в цілому, місце уроку з використанням ТЗН у розкладі уроків, частота використання та умови застосування ТЗН. Особливе значення мають гігієнічні рекомендації, які пропонуються в таблиці. (Дані у хв.)

Класи	Діапозитив	кінофільм	телепередача	радіопередача	звукозапис
1-2	7-15	15-20	15	20	6-10

3-4	15-20	15-20	17-20	20	11-25
5-8	20-25	20-25	20-25	25	15-20
9-11	15-25	25-35	25-35	25	25

Що стосується режиму використання ТЗН протягом навчального тижня, то уроки із застосуванням техніки для учнів молодших класів можливі не більше 3-4 разів на тиждень, старших класів - 4-6 разів. Найбільш сприятливі показники працездатності й функціонального стану організму учнів молодших класів помічено при перегляді телепередач на другому-третьому уроках; при показі діафільмів і прослуховуванні звукозапису - на другому-четвертому уроках, тобто в період, коли на звичайних заняттях в учнів починає знижуватися працездатність. Для учнів 5-11 класів використання ТЗН рекомендується на других - третіх уроках навчального дня. Для цілеспрямованішого сприйняття корисно в перші 10 хвилин уроку підготувати учнів до передачі, потім 15-20 хв її переглядати, а наступні 15-20 хв використати на закріплення матеріалу. Для збереження стійкого рівня працездатності учнів не уроках необхідна своєчасна зміна методів і прийомів навчально-виховного процесу, а також чітка попередня робота вчителя з ТЗН.