МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:

РЕДАГУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ

Кривий Ріг - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ

Навчальне редагування в науковій літературі

Методика формування вмінь та навичок редагувати текст

Вимоги до мовлення. Види мовленнєвих помилок у письмових роботах учнів

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ 7 КЛАСУ

2.1 Аналіз чинних програм і підручників в аспекті досліджуваної проблеми

2.2 Система вправ з навчального редагування для 7 класу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Додаток А

Додаток Б

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку методичної науки проблема розвитку та вдосконалення писемного мовлення учнів є однією з найважливіших умов навчання мови. Удосконалення грамотності учнів – одне з найголовніших завдань курсу рідної мови в 5-11 класах, вирішення якого безпосередньо пов’язане з реалізацією основної мети вичення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах України. Автори чинної програми мету навчання української мови визначають як: « формування національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо)» [20, с.3]. Мовна особистість – це людина, що виявляє високий рівень мовної і мовленнєвої компетенції, людина, здатна представити себе в суспільстві засобами мови.

В ідеалі уроки рідної мови мають втілитися у вищу якість – уроки словесності, на яких рідне слово повною мірою виконуватиме свою просвітницьку, культуроносну функцію й водночас слугуватиме засобом підвищення мовленнєвої культури учнів [ 14, с.39].

Розвиток та вдосконалення мовлення учнів відбувається, як відомо, у процесі активної мовленнєвої діяльності, під час виконання різних вправ, за умови детального вивчення основних правил вживання та правопису різних частин мови.

Вчителі повинні ознайомити учнів з комунікативними якостями мовлення (змістовність, чистота, логічність, точність, виразність тощо), які виявляються тільки у процесі мовлення, отже потребують постійної уваги до мовленнєвої діяльності. Робота над удосконаленням писемного мовлення учнів, формування вмінь і навичок редагування власних і почутих текстів потребує більшої уваги, та постійної розробки.

Мета дослідження полягає в тому, щоб виробити методичні рекомендації щодо вдосконалення писемного мовлення учнів засобами редагування. Розробити систему завдань з редагування текстів.

Завдання дослідження:

- розробити методичні рекомендації щодо формування навичок вдосконалювати писемне мовлення

- визначити дидактичні умови формування вмінь та навичок редагувати тексти

- проаналізувати чинні програми і підручники

- розробити систему завдань з редагування текстів

Гіпотеза: формування умінь і навичок редагування текстів буде ефективним за таких умов:

- ознайомлення учнів з видами мовленнєвих помилок

- формування вмінь знаходити і виправляти помилки

- урахування вікових особливостей учнів

- вироблення навичок роботи з власними письмовими висловлюваннями.

Предмет дослідження – система роботи, спрямована на формування в учнів 7 класу умінь і навичок редагувати тексти.

Об’єкт дослідження – процес розвитку та вдосконалення писемного мовлення учнів.

Науково-теоретичною основою дослідження стали наукові праці мовознавців та методистів (Д. Бондар, Н. Бондаренко, Р. Іванченко, В. Коваленко, П. Куляс, О. Кучерук, В.Я. Мельничайко, С. Омельчук, М. Пентилюк, Н. Пленкин, О. Рудницька, Н. Сулименко, Я. Остаф, А. Ярмолюк) та ін. науковців, що досліджували проблему вдосконалення писемного мовлення учнів.

Для перевірки гіпотези та вирішення поставлених завдань було використано теоретичний аналіз і синтез, який застосували під час вивчення психологічної, лінгвістичної, лінгводидактичної літератури, програм і підручників, методичних рекомендацій і посібників з обраної теми, а також при відборі принципів, методів, прийомів навчання мови, під час розробки системи вправ, узагальнення результатів роботи.

Практична значущість роботи полягає в тому, що основні положення та висновки курсової роботи можуть бути використані вчителями - предметниками на уроках української мови, факультативах, на спецкурсах або семінарах, а також студентами-філологами під час підготовки до практичних і лабораторних занять з методики навчання української мови.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (25 найменувань) і додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ

1.1 Навчальне редагування в науковій літературі

Концептуальні ідеї розробки методичної системи формування та розвитку навичок редагування в контексті шкільного курсу української мови спираються на досягнення науки, що описує теорію редагування повідомлень, так званої едитології. В основі цієї системи лежать теоретичні положення про функції і норми мови, стилі, типи, жанри мовлення, культуру мовлення, про загальне значення слова і його внутрішню форму, актуальне членування тексту, ідеї комп’ютерної лінгвістики тощо.

Редагування мовного матеріалу – складний процес, що включає аналіз, відбір мовних засобів, перебудову мовних одиниць. Ця робота може дати бажаний ефект лише за наявності певних передумов [6, с. 20].

Для того, щоб помітити неточність в утворенні граматичної форми, у побудові словосполучення, речення або у висловленні змісту, необхідно керуватися певними критеріями, мати у полі зору певний еталон, з яким можна було б зіставити оцінювані мовні засоби. Тим більше такі критерії потрібні для виправлення помічених похибок. Без цього намагання усунути недоліки може призвести до погіршення вислову. Нарешті, тільки опора на чіткі теоретичні знання дозволяє здійснювати в ході роботи самоконтроль і, якщо потрібно, самокорекцію способу виконання завдання.

Шкільне редагування – це один із видів роботи учнів над текстом з метою його вдосконалення. Важливо, щоб ця робота була внутрішньо мотивованою, відтак школярі мають усвідомити значення її для розвитку мовленнєвої компетенції. З огляду на сказане потрібно збагнути закономірності вдосконалення тексту:

- продукування тексту – складний творчий процес, у якому окреме місце (після виношування мовленнєвого задуму і написання відповідного тексту) займає редакторська правка;

- при нормативному редагуванні тексту слід урахувати жанрові особливості, форму (усну чи писемну) і відповідно шліфувати стиль;

- процес редагування має спиратися на знання з практичної стилістики, лінгвістики тексту, українського правопису, основ культури мовлення, а також на світоглядний і чуттєво-мовленнєвий досвід.

Проте виправлення помилок – не єдине завдання навчального редагування. Не менше важливі, ніж правильність, й інші позитивні якості мовлення – багатство і різноманітність мовних засобів, точність і виразність висловлювання, відповідність конкретним умовам мовної комунікації. Тому редагування може полягати в усуненні неточних, двозначних висловів, в урізноманітненні застосованих мовних засобів, в забезпеченні єдності стилю, у зміні стилістичного забарвлення висловлювання. Певних змін може вимагати композиція тексту, навіть його обсяг [8, с. 35].

Теоретичні відомості з мови є опорою для практики мовленнєвого розвитку. Розуміння учнями важливості для редагування (власного чи чужого тексту) таких понять як текст, його структура, способи і засоби міжфразного зв’язку, стилі і жанри мовлення, мовні норми, культура мовлення, свідчить про свідоме опанування мови і мовлення. Модель шкільного редагування, розроблена А. Ярмолюк.

Відредагований текст

Ця модель є опорою для проектування можливих навчальних ситуацій з метою формування предметних компетенцій на основі редагування тексту.

Зазвичай у школі редагування проводиться як саморедагування – самостійна перевірка і виправлення власного тексту (твору чи переказу), написаного на чернетці, зокрема виправлення орфографічних і пунктуаційних помилок, лексичних повторів, синонімічна заміна слів, удосконалення структури речень, будови тексту тощо. Йдеться про редагувально-рефлексивний механізм реалізації мовленнєвої компетенції, що передбачає поточне (у процесі складання тексту на інвективному (задум, розробка змісту), диспозитивному (композиція), елокутивному (мовне оформлення) етапах) і підсумкове редагування (після складання тексту). При цьому суттєву роль для продукування учнями ефективного мовлення відіграє вироблення вміння працювати з чернеткою [9, с. 5].

У лінгвометодиці рекомендується чернетку читати не менше двох разів. В. Мельничайко радить під час першого читання звертати увагу на повноту викладу змісту, стиль тексту, послідовність викладу думок. Якщо виявиться доцільним, потрібно внести в текст певні зміни, зокрема вставити пропущені фрагменти, вилучити зайве, невиправдані повтори, поміняти місцями окремі речення чи абзаци, усунути відхилення від обраного стилю викладу. Під час другого читання слід зосередитися на грамотності – перевірити, чи правильно вжиті слова і побудовані речення, чи вдало використано засоби міжфразного зв’язку, чи немає правописних помилок [9, с. 14].

Як зазначає В. Мельничайко, щоб помітити неточність у творенні граматичної форми, у побудові словосполучення чи речення або у висловленні змісту, необхідно керуватися певними критеріями, мати у полі зору певний еталон, з яким можна було б зіставити оцінювати мовні засоби. Тим більше такі критерії потрібні для виправлення помічених похибок. Без цього намагання усунути недоліки може призвести до погіршення вислову. Нарешті, тільки опора на чіткі теоретичні знання дозволяє здійснювати в ході роботи самоконтроль і, якщо потрібно, самокорекцію способу виконання завдання [13,с.165]

Таким орієнтиром у редагуванні є знання мовних норм і уявлення про позитивні якості мовлення, і тому, як правило, редагування доцільно застосовувати лише тоді, коли в учнів вже є достатні відомості про ту мовну одиницю, неточності у вживанні якої слід усунути.

Так, лише тоді, коли ми впевнені, що діти чули вже, і неодноразово, що, скажімо, немає українського слова шкаф, а є шафа, немає слова наглядний, а є наочний, можемо запропонувати їм виправити речення: У великому шкафу зберігається багато наглядних посібників. Тільки у випадку найбільш разючого порушення мовних норм можна покластися на мовну інтуїцію, на чуття мови.

При оцінювані вправ з редагування необхідно спиратися на науково обґрунтовану класифікацію помилок і мовних недоліків, правильно кваліфікувати кожне порушення мовних норм, бо тільки розуміючи суть помилки, осмисливши, яку норму порушено, учень зможе свідомо усунути недолік, домагаючись поліпшення якості висловлювання [7,с. 160].

Не менш важливим фактором є психологічний настрій на вдосконалення висловлювання на досягнення відповідності між задумом і способом його реалізації. Такий настрій формується передусім під впливом виховного потенціалу мовного середовища, постійною увагою до слова як на уроці, так і в школі в цілому. Успіх редакційних вправ залежить і від інших аспектів роботи з розвитку мовлення.

Рівноцінної уваги потребують усі аспекти процесу навчання: і набуття теоретичних знань про мову, і оволодіння словниковим складом, морфологічними та синтаксичними одиницями, і прищеплення навичок дотримання літературних норм, і формування умінь правильно будувати усні та письмові висловлювання. Такий підхід не допускає сплутування явищ, що характеризують мовлення з різних боків. Він вимагає розрізняти явища фонетичні, орфоепічні, граматичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні. Тому методисти наголошують, що для запобігання та виправлення помилок дуже важливо визначити їх причину. Адже поліпшення навчання учня цілком залежить від правильної класифікації помилок, які виникають у його усному мовленні.

1.2 Методика формування вмінь редагувати писемне мовлення

Уміння створювати текст у писемному мовленні є заключним етапом у багатоплановій роботі з розвитку мовлення. Одним із важливих завдань цієї роботи є формування вмінь здійснювати мовленнєвий контроль за якістю створеного тексту, тому що оволодіння вмінням контролювати і вдосконалювати написане, тобто своєчасно помічати і усувати помилки різних видів як у змісті, так і в мовному оформленні тексту, є необхідною умовою досягнення учнями високої культури писемного мовлення.

Традиційно робота над формуванням вмінь контролювати і вдосконалювати написане проводиться у двох напрямках:

1. Попередження і виправлення помилок під керівництвом учителя. Ця робота включає: а) попередження можливих помилок під час вивчення різних тем курсу на основі прогнозування; б) знаходження і виправлення помилок самими учнями; в) виправлення і класифікація помилок учителем; г)організація і проведення спеціальних уроків роботи над помилками, використання словників та ін. Однак у реальній шкільній практиці робота над попередженням та виправленням помилок, по-перше, зазвичай спрямована на усунення орфографічних і пунктуаційних помилок, роботі ж над мовленнєвими помилками приділяється недостатня увага і проводиться вона безсистемно, по-друге, у процесі такої роботи учні не одержують поняття про психологічні причини помилок.

2. Методика пропонує проводити роботу з редагування, яка полягає головним чином у перевірці та виправленні чорнового варіанту переказу чи твору: усуненні повторів, заміні слів синонімами, усуненні логічних пропусків та порушень внутрішніх зв’язків у тексті і реченнях та ін., При цьому можливі композиційні зміни. Однак нерозробленим залишається питання про те, на які знання і вміння спираються учні, якими прийомами здійснення контролю користуються.

Із метою формування і розвитку в учнів умінь редагувати власні письмові висловлювання ми пропонуємо систему роботи, яка ґрунтується на сукупності таких параметрів:

1) зорієнтована на етапи структури мовленнєвої діяльності (за О.О.Леонтьєвим);

2) включає аналітичну, аналіко-синтетичну і синтетичну діяльність;

3) диференційована за ступенем творчості: завдання за зразком, конструктивні, творчі;

4) зумовлена особливостями писемного мовлення;

5) ураховує тип, стиль, жанр висловлювання;

6) включає різні форми діяльності, зважаючи на рівень підготовки учнів: фронтальна, групова;

7) самостійна (колективне редагування, взаєморедагування, робота з чернеткою за зразком, за інструкцією) [22, с. 32].

А. Ярмолюк розробила систему формування умінь редагувати власне писемне мовлення, яка включає три етапи:

на початковому етапі формуються вміння на рівні окремих способів сприймання відтворення і створення тексту. Учні ознайомлюються з різними видами помилок (змістовими, структурно-композиційними, мовностилістичними), вчаться бачити окремі їх види у тексті, засвоюють способи їх виправлення. Найважливішим є основний етап навчання редагування. В учнів формуються вміння аналізувати текст за сукупністю окремих умінь монологічного мовлення – знаходити і усувати усі вивчені види помилок у готових деформованих, власних текстах в усіх жанрах, типах і стилях мовлення. У процесі навчальної роботи з редагування на цьому етапі учні не лише звіряють свої роботи зі зразком, але і самостійно виконують операції контролю за якістю письмового тексту за зразком дії (за інструкцією). На завершальному етапі у процесі роботи над власними письмовими переказами і творами учні виявляють уміння удосконалювати граматичну структуру своїх робіт та їх виразність.

Завдання, спрямовані на формування умінь здійснювати мовленнєвий контроль за якістю письмового тексту, утворюють окрему групу в загальній системі вправ, які використовуються на уроках української мови для розвитку зв’язного мовлення учнів. Проте оскільки мовленнєвий контроль здійснюється одночасно з програмою мовленнєвої дії, то вправи формування мовленнєвих дій і вмінь повинні поєднуватися із завданнями, які сприяють формуванню мовленнєвого контролю і самоконтролю. Формування вмінь редагувати письмове висловлювання відбувається на всіх уроках української мови і розвитку мовлення, коли учні працюють з текстом [23,с. 7].

Отже, для формування умінь редагувати власне писемне мовлення треба звернути увагу на вже існуючі види помилок, навчитися бачити та розрізнювати їх у своєму та чужому мовленні, спираючись на набуті знання зі стилістики, граматики, культури мовлення.

1.3 Вимоги до мовлення. Види мовленнєвих помилок у письмових роботах учнів

Одним з головних завдань учителя словесника є формування національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови [13, с.45]. Йдеться про особистість, здатну до спілкування українською (рідною і державною) мовою у різних життєвих ситуаціях, особистість, яка володіє правильним, нормативним мовленням, продукує його, прагнучи уникнути мовленнєвих помилок і недоліків. Щоб цього досягти, учні повинні не тільки володіти комунікативними вміннями і навичками, але й помічати та виправляти порушення, що виникають у процесі їхньої мовленнєвої діяльності. Отже, необхідно ознайомити школярів з типами помилок, характерними для усного і писемного мовлення під час засвоєння норм літературної мови і роботи над розвитком зв’язного мовлення [15, с. 12].

Традиційно в шкільній практиці нормою вважається загальноприйняте вживання слів, їх форм, синтаксичних конструкцій, закріплених у словниках і довідниках та рекомендованих ними. Однак комунікативний підхід до навчання мови вимагає засвоєння таких якостей мовлення, які виявляються тільки в тексті (висловлюванні). Це комунікативні якості – точність, логічність, чистота, доцільність, виразність та ін. Відтак по-новому слід розглядати і порушення в мовленні учнів [ 11, с. 12].

Проблема помилок у мовленні школярів давня і водночас актуальна. Упродовж останньої чверті минулого століття її намагалися розв’язувати українські і російські лінгводидакти (О. Баринова, М. Воронін, Т. Ладиженська, В. Мельничайко, М. Пльонкін, Ф. Сергєєв, Н. Сулименко, О. Текучов, С. Цейтлін та ін.). На основі їхніх досліджень сформувалася класифікація помилок, що й визначала критерії оцінювання усних і письмових висловлювань учнів. Тривалий час вона вважалася загальноприйнятою. Найголовніші критерії цієї класифікації такі:

- урахування форм мови – усної і письмової;

- опора на рівні мови – фонетику, лексикологію, граматику;

- стилістична диференціація мови;

- зв’язність мовлення та ін.

За цими критеріями помилки поділяють на три групи: помилки в усному мовленні (орфоепічні, акцентні), помилки в писемному мовленні (правописні, орфографічні й пунктуаційні), та помилки в усному і писемному мовленні (змістові, лексичні, граматично-морфологічні, синтаксичні і стилістичні). Ці групи помилок об’єднує спільна основа – мовлення.

При оцінюванні орфографічних і пунктуаційних навичок учнів традиційно розрізняються грубі і не грубі помилки. Грубими вважаються помилки, що мають винятково важливе значення для грамотності учнів. Це порушення у передачі на письмі ненаголошених голосних, що перевіряються наголосом, написання букв на позначення дзвінких звуків на кінці складу і слова, невміння вживати велику букву в загальновідомих назвах тощо.

До не грубих відносять помилки, що не мають істотного значення для характеристики грамотності [11,с.15]. Це порушення у вживанні великої букви у складних назвах неукраїнського походження, складні випадки переносу слів з рядка в рядок, пропуск одного з парних розділових знаків, помилки, що торкаються винятків із правил, повторюванні однотипні помилки, описки, пропуски та ін.

У класифікації помилок з позиції сучасної лінгвістики враховується структура і функціонування мовних одиниць у мовленні. З цієї точки зору В.Капінос [8,с. 30-31] пропонує всі порушення розділити на дві групи: помилки у структурі (за шкільною термінологією – у творенні) мовних одиниць і помилки у функціонуванні (вживанні) цих одиниць у мовленні. До першої групи дослідниця відносить граматичні помилки, бо саме в граматиці розглядається структура слова, словосполучення і речення. Другу групу порушень вона називає мовленнєвими, оскільки слово, сполучення і речення функціонують тільки в мовленні.

Для вивчення та застосування прийому навчального редагування найбільше значення має вивчення граматичних помилок. Природа граматичних помилок визначається порушеннями у словотворенні, формотворенні і побудові словосполучень та речень. Тривалий час ці помилки розглядалися як орфографічні або мовленнєві. Так, О. Текучов називає їх орфографічними [16,с.260]. М. Львов, хоч і погоджується з тим, що звичайно їх відносять до мовленнєвих, все ж трактує ці помилки як порушення «закономірностей і правил граматики; помилки у творенні форм відмінювання чи дієвідмінювання» [6,с.20], у творенні ступенів порівняння прикметників та прислівників, побудові словосполучень і речень. Цієї точки зору послідовно дотримуються В. Капінос, В. Мельничайко.

Кожний з дослідників розрізняє морфологічні та синтаксичні помилки.

Морфологічні помилки – це вид граматичних помилок, що виявляються у порушенні творення граматичних форм, викривленні морфемної будови слова, неправильному творенні відмінкових форм, форми числа, дієвідмінювання тощо. Наприклад: «сніга» замість снігу, «перед смертельні, болі» замість болю, «кричуть» замість кричать та ін.

Синтаксичні помилки є порушенням узгодження, прийменникового і безприйменникового керування (ООН прийняв резолюцію, треба прийняла (бо стрижневе слово організація); дякувати вас, треба вам; дійшов до висновку, треба дійшов висновку; згідно наказу, треба згідно з наказом) Синтаксичними помилками вважаються порушення зв’язку між займенником і тим словом, на яке він указує, дублювання займенником підмета, неправильний порядок слів та ін. Наприклад: Сестра попросила принести свою книжку, треба її книжку.

М.Львов синтаксичні помилки відносить до мовленнєвих, уживаючи терміни граматичні і мовленнєві як синоніми. Однак більшість дослідників чітко диференціюють граматичні і мовленнєві помилки. Цього дотримується і В.Капінос. Щоправда вона розмежовує поняття помилка і недолік. Помилкою вважається порушення вимог правильності мовлення, норм літературної мови. Про помилку говоримо: так сказати (написати) не можна, це неправильно. Недолік розглядається як порушення вимоги комунікативної доцільності мовлення, тих рекомендацій, що пов’язані з поняттям гарне мовлення, тобто виразне, точне, багате. Недолік визначають тоді, коли говоримо: « так краще або гірше сказано (написано)».

Сучасні дослідники використовують термін «помилка», коли йдеться про порушення мовного оформлення висловлювання, термін «недолік» частіше вживається щодо змісту сказаного чи написаного. Часто ці поняття виступають як синоніми. Граматичні ж порушення трактуються як помилки.

Класифікація граматичних помилок досить строката. Найбільш виваженою і науково достовірною нам видається класифікація, запропонована В. Капінос. Учений виходить з того, що в мовленні функціонують три мовні одиниці: слово, словосполучення і речення. У структурі кожної з них може допускатися порушення. Тому пропонується виділити три групи граматичних (дослідниця ще називає їх структурними) помилок: порушення структури слова, словосполучення і речення. Помилки у структурі слова можуть виявлятися при словотворенні і формотворенні, у словосполученні, в узгодженні і керуванні.

Помилки у структурі речення бувають у таких випадках: порушення меж речення, зв’язку між підметом і присудком, неправильна побудова речень із однорідними і відокремленими членами, складних речень та змішування прямої й непрямої мови.

Досить детальну класифікацію граматичних помилок пропонує В.Мельничайко, поділяючи граматичні помилки на морфологічні і синтаксичні.

Окрему групу становлять порушення лексичних і стилістичних норм. Останні десятиліття лінгводидакти розглядали їх як мовленнєві (М.Львов, В. Капінос). С. Цейтлін поняття мовленнєвої помилки трактує ширше: у розряд власне мовленнєвих потрапляють усі мовленнєві порушення, включаючи їх граматичні [8,с.124]. В. Капінос виділяє мовленнєві помилки і недоліки: до мовлєнневих помилок належать порушення норм слововживання, пов’язаних з нерозумінням значення слова, до недоліків – неточність, бідність, порушення виразності мовлення [12, с.5].

Лексичні порушення лінгводидакти почали виділяти з 60-х років минулого століття. Так, Н. Сулименко, М. Вороній лексичні, (словникові) помилки розглядають як різновид стилістичних. Ф.Сергєєв називає їх мовленнєвими недоліками, але класифікує як неточність слововживання, порушення лексичної сполучуваності слів, лексичні українізми, помилки у вживанні фразеологізмів [14,с.19] В. Текучов [17,с.54 ], В.Мельничайко, [13,с.160] М. Пентилюк [13,с.64] лексичні помилки виділяють в окремий тип мовленнєвих порушень. Інші дослідники воліють користуватися термінами мовленнєві або стилістичні помилки, включаючи і лексичні недоліки (В. Капінос, С. Цейтлін, М. Пльонкін). Лексичні помилки свідчать про порушення лексичних норм літературної мови. Зустрічаємо визначення лексична помилка і в лінгводидактичних довідниках. Так, М. Львов, зокрема, пише: «Лексичні (словникові) помилки учнів – це помилки у слововживанні, виборі слова, вживанні діалектних і просторічних слів у літературному мовленні, невмотивоване вживання слів різної стилістичної належності й емоційно – оцінних слів, повтори того самого слова чи споріднених слів, неправильне вживання слів з фразеологічним значенням, невдале використання образів, порушення сполучуваності слів, уживання зайвих слів (багатослів’я) тощо» [8,с. 32].

Навряд чи можна погодитися з тим, що невмотивоване вживання слів різної стилістичної належності та емоційно-оцінного забарвлення, невдале використання засобів образності є порушенням лексичних норм. Це явно стилістичні помилки.

Більшість лексичних помилок спричинені бідністю словникового запасу учнів та низьким рівнем сформованості мовленнєвих умінь і навичок.

В. Мельничайко, Ф. Сергєєв виділяють фразеологічні помилки. До них найчастіше відносять перекручення фразеологізмів (приймати міри, вип’ялити очі, настоювати на своєму), зміщування елементів двох фразеологізмів (відігравати значення., мати роль, дивитися повз вуха, пропускати крізь пальці, перебрати через край, переходити міру тощо). Ці помилки можна віднести до лексичних, до зміщування, перекручення фразеологізмів відбувається через заміну одного компонента (слова) іншим.

Окремий тип помилок становлять стилістичні. Проблема цих помилок досить давня. До неї зверталися багато дослідників (М. Вороній, В. Капінос, М. Китаєв, В. Мельничайко, М. Пентилюк, М. Пльонкін, Н. Сулименко, С. Цейтлін та ін.).

Природа цих помилок своєрідна. Вони, з одного боку, є порушенням стильової структури тексту, з другого – стилістичного забарвлення тексту, а отже, порушеннями функціонування мовних одиниць різних рівнів (фонетичного, лексичного, словотвірного, граматичного) у текстах різних стилів. Звідси й тлумачення терміна стилістична помилка досить строкате. Для прикладу наведемо визначення М. Пльонкіна: «Стилістичними помилками вважаються різноманітні мовленнєві недоліки, котрі негативно впливають на смисл і точність висловлювання». Таке розуміння стилістичної помилки ніяк не відображає її природи, бо немає зв’язку із стилістичною нормою. Більш точно, але дещо узагальнено визначає стилістичні помилки М. Львов: «Це мовленнєві помилки (недоліки), що виявляються у вживанні слів, їх сполучень і синтаксичних конструкцій, які не відповідають стилістичній характеристиці тексту». Ураховуючи зміст шкільної стилістики і необхідність засвоєння учнями стилістичних норм та формування комунікативних умінь і навичок, це визначення потребує певної конкретизації. На нашу думку, під стилістичною помилкою слід розуміти порушення функціональної доцільності, яка виражається у використанні мовного засобу недоречного в даному контексті (хоч, можливо, цілком доцільного в іншому). Стилістичними помилками можуть бути порушення мовлення, які пов’язані за недоречним за функцонально-стилістичним чи експресивно-емоційним забарвленням будь-якого мовного засобу, чи такі, що призводять до зниження сили вираження, експресивності та емоційності мовлення.

Виділення стилістичних помилок серед інших мовленнєвих недоліків дозволяє глибше опрацьовувати стилістичні засоби української мови і формувати в учнів уміння чітко розрізнювати той чи інший стиль мовлення та його особливості. Диференціація стилістичних помилок має лінгвістичну основу, бо вона вимагає постійної уваги до структури тексту різних стилів та стилістичних ресурсів української мови.

Стилістичні помилки варто диференціювати на фонетико-стилістичні (евфонічні), лексико-стилістичні, граматико-стилістичні. Таке групування стилістичних помилок зручне для вчителя при перевірці письмових висловлювань (переказів і творів). Але для констатації помилок варто користуватися одним терміном – стилістична помилка, як і рекомендують автори чинних програм з української мови. Порушення стильової єдності тексту: стилістична несумісність слів, різностильові синтаксичні структури, різностильове забарвлення тексту (колорит офіційності в художньому тексті, колорит емоційності в науковому тощо).

Як бачимо, мовленнєві порушення різнопланові і різноманітні, тому пропонована авторами шкільних програм з української мови класифікація помилок більш досконала і дозволяє учителям об’єктивніше оцінювати комунікативні вміння і навички школярів.

Спостереження за мовленням учнів 5 – 11 класів дають змогу одержати об’єктивні дані про характер помилок, причини їх виникнення, виявити мовленнєві недоліки, які є причиною обмеженого активного словникового запасу школярів, недостатньо сформованого вміння розрізняти стильові відтінки слів та висловлювань.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ 7 КЛАСУ

2.1 Аналіз чинних програм і підручників в аспекті досліджуваної проблеми

Навчальна програма – це документ, затверджений Міністерством освіти і науки, у якому визначено мету й завдання курсу, обсяг і систему знань, коло умінь і навичок з української мови, що їх мають обов’язково отримати учні в процесі навчання [ 19, с.33].

Зміст навчального матеріалу програми основної школи розподіляється на чотири змістові лінії:

- мовленнєва змістова лінія спрямована на розвиток і вдосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння і письма), тобто мовленнєвих умінь і навичок

- мовна (зміст мовної змістової лінії подається за лінійним принципом, що доповнюється реалізацією системи внутрішньо-предметних зв’язків, які зумовлюють систематичне і різнобічне збагачення мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними засобами, удосконалення мовних і мовленнєвих умінь)

- соціокультурна змістова лінія орієнтована на засвоєння культурних і духовних цінностей свого та інших народів, а також норм, що регулюють стосунки між людьми різних вікових категорій, статей, націй і сприяють естетичному та морально-етичному вихованню особистості

- діяльнісна змістова лінія забезпечує формування загально - навчальних умінь і навичок, опанування стратегій, що прогнозують і визначають мовленнєву діяльність, спрямованих на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем. Зазначені змістові лінії формують комунікативну компетенцію, що відповідно включає комунікативну, мовленнєву, мовну, соціокультурну та діяльнісну (стратегічну) [19, с.5-6].

Зазначені дві змістові лінії (мовна і мовленнєва) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна і діяльнісна) є засобом досягнення основної освітньої мети.

Особливістю змісту пропонованої програми є систематичне використання у процесі опрацювання мовної змістової лінії внутрішньо-предметних зв’язків: 1) з лексикою, фразеологією, прислів’ями і крилатими висловами; 2) з граматикою (морфологією і синтаксисом); 3) з культурою мовлення і стилістикою; 4) із складним синтаксичним цілим, тобто текстом. Реалізація саме цих зв’язків визначає спрямування мовленнєвого розвитку школярів.

Здійснення практично на кожному уроці внутрішньо-предметного зв’язку із лексикою і фразеологією, прислів’ями, приказками і крилатими висловами забезпечує можливість послідовно збагачувати мовлення учнів цими такими необхідними засобами. Важливе значення має також послідовне урізноманітнення граматичного ладу мовлення школярів на рівні слова, словосполучення і речення. Загальновизнаною є і потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лише у правописному аспекті, а й у стилістичному, а також в аспекті мовленнєвої культури. При цьому всі відзначені рівні та аспекти розвитку мовлення школярів можуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони актуалізуються на найвищому рівні – рівні тексту. Саме на рівні тексту здійснюється вдосконалення вмінь досягати визначених ними комунікативних цілей, тобто того, що має безпосередній вихід на мовленнєву практику.

Звернемо увагу на комунікативно-діяльнісний принцип, який означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов’язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає, зокрема, широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

Детальний розгляд показав, що розвиток письма, яке передбачає написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Перекази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат. доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо) [16, с. 6].

Аналіз мовної змістової лінії курсу української мови для 7 класу показав, що згідно з державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки широке застосування вправ на редагування при вивченні:

- розділів «морфологія і орфографія». Редагування текстів щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших;

- розділу фонетика.

Прийменник. Редагування текстів щодо правильності вживання прийменникових засобів милозвучності мовлення;

Сполучник. Редагування речення, доцільно замінюючи сполучники синонімічними;

Частка. Редагування тексту щодо правильності вживання модальних часток;

Зміст навчання реалізується в підручнику, який визначає методи роботи вчителя й учнів, практичну систему завдань і вправ.

Шкільний підручник – це спеціальна навчальна книга, у якій викладаються основи знань з української мови на рівні сучасних досягнень науки й культури відповідно до освітніх стандартів і програм. Підручник є важливим засобом самовдосконалення учня, формування його мовної картини світу [13, с. 43].

Проаналізувавши чинні підручники з рідної мови для 7 касу, зазначаємо, що лише в підручнику « Рідна мова» для 7 класу авторами якого є С.Я. Єрмоленко, В.Т. Сичова, вправи на редагування мають певну позначку і постійно використовуються під час вивчення різних тем.

У підручнику для 7 класу з рідної мови авторів Г.Р. Передрій, Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, Я.І. Остаф [18,с.63] вправ на редагування тексту дуже мало. Ми знайшли лише дві вправи з редагування в розділі «Зв’язне мовлення».

Більшість учителів російськомовних загальноосвітніх середніх шкіл користуються підручником Н.В. Бондаренко, А.В. Ярмолюк «Українська мова 7 клас» для шкіл з російською мовою навчання. У якому автори приділили детальну увагу вправам на редагування тексту, із різноманітними завданнями на виправлення помилок, постановку розділових знаків, визначення виду помилок. У підручнику подаються вправи із такими завданнями: редагувати подані речення; знайти і виправити допущені помилки у реченнях; перебудувати речення. В основному в підручнику подаються однотипні, часто повторювані завдання.

Отже, аналіз чинних програм і підручників дає змогу розкрити актуальність та необхідність подальших методичних розробок теми розвитку вмінь редагувати власне писемне мовлення учнів 7 класу, а також підвищення грамотності школярів їх мовної культури та зв’язного мовлення.

2.2 Система вправ з навчального редагування для 7 класу

Із метою формування вмінь учнів вдосконалювати власне писемне мовлення, необхідно застосовувати навчальні вправи з редагування текстів різних типів та жанрів. У зв’язку з цим потрібен спеціальний дидактичний матеріал, у якому наявні різні змістові, структурні недоліки, мовні помилки (відповідно до положень теорії тексту):

- перекручування фактичних відомостей;

- порушення логіки викладу думок і цілісності тексту;

- наявність зайвої інформації;

- штучне красномовство;

- невдале використання слів, зумовлене нерозумінням лексичного значення;

- невиправдані повтори слів;

- порушення норм поєднання слів;

- невдалий порядок слів у реченнях;

- відсутність висновку або невідповідність його основній думці висловлювання та ін.

В. Мельничайко встановив, що навчання редагування тексту реалізується за умови дотримання трьох етапів редагування:

- перший етап – формування вмінь відтворення та створення тексту; ознайомлення учнів з різними видами помилок, засвоєння способів їх виправлення;

- другий етап – формування вмінь аналізувати текст за сукупністю окремих умінь монологічного мовлення – знаходити й усувати усі вивчені види помилок у готових деформованих,власних текстах в усіх жанрах, типах і стилях мовлення;

- третій етап – у процесі роботи над власними письмовими висловлюваннями учні виявляють уміння удосконалювати граматичну структуру своїх робіт та їх виразність [12, с. 151].

Ми розробили систему вправ з редагування, які доцільно використовувати на уроках української мови для розвитку зв’язного мовлення учнів. Оскільки мовленнєвий контроль здійснюється одночасно з програмою мовленнєвої дії, то вправи формування мовленнєвих дій і вмінь повинні поєднуватися із завданнями, які сприяють формуванню мовленнєвого контролю і самоконтролю.

Відповідно до етапів навчання редагування ми пропонуємо вправи різних рівнів складності.

Перший рівень складності. Учням пропонується знайти і виправити змістові, лексичні, граматичні та стилістичні помилки. Їх вид указано в завданні; можлива допомога у вигляді довідки.

Вправа 1. Знайдіть і усуньте змістові помилки - допишіть пропущені речення, які необхідні для розкриття теми кожного тексту.

1. В Україні є величезні поклади найрізноманітніших сортів глини. Біла глина йде на виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, реактивних двигунів, різноманітних технічних деталей. Є глини жовтого, рожевого, червоного, сірого, зеленого кольорів з них виготовляють цеглу, черепицю, декоративні статуетки, навіть ліки. Гаряча страва в такому посуді довго зберігає тепло, а холодна – холод.

2. Над створенням газет і журналів працює багато журналістів. Репортери відвідують засідання парламенту, спортивні матчі, спектаклі, мітинги, беруть інтерв’ю у їх учасників. Він виправляє, іноді скорочує текст. Знімки робить фотокореспондент. Кращі з них відбирає художній редактор.

Довідка: Вони пишуть статті, які потрапляють до редактора. Здавна з глини гончарі робили посуд.

Вправа 2. Знайдіть і виправте змістові помилки – зайві речення, які не відповідають темі висловлення. Запишіть висловлення правильно.

1. На верхів’ях каштанів лежав осінній ранковий туман. Він був густий. Гілки каштанів були оповиті туманом. Тому не пропускав жодного звуку.

2. Діти трусять каштани і набирають їх повні шапки. Вони зігнали з дерева горобців. Бо каштан – чудова річ. З нього можна робити і солдатів, і танки, і пароплави.

Вправа 3. Виправте змістові помилки – порушення порядку речень. Запишіть текст правильно.

Та ось кущ зацвітає і всі помічають його. Спочатку бузок не чіпають: надто ніжні, недоторкані його квіти. Цілий рік стоїть під вікном непоказний, забутий усіма кущ. Минає кілька днів, і замість чудового пахучого куща залишається щось дивне, понівечене, безформне. Але саме через це бузок знову й знову кожного року оновлюється, гарнішає, квітує. Цей кущ безжально обламали.

Вправа 4. Знайдіть у реченнях лексичні помилки – зайві слова. Запишіть відредаговані речення.

1. Радіокоментатор розповість по радіо про хід спортивного матчу.2. Український режисер Олександр Довженко першим створив перший звуковий фільм. 3. Передплату преси, газет і журналів продовжено ще на місяць. 4. За допомогою комп’ютерної мережі Інтернет послання дійде швидко, за лічені секунди на інший кінець світу.

Вправа 5. Знайдіть і виправте у реченнях тавтологію (вживання спільнокореневих слів в одному словосполученні чи реченні).

1. Сьогодні ми святкуємо свято всієї родини. 2. Тарас Шевченко запам’ятався у пам’яті багатьох поколінь. 3. Спорт зміцнює тіло і робить його міцним і здоровим. 4. Він відчув почуття задоволенн6я від виконаної роботи.

Вправа 6. Знайдіть у реченнях граматичні помилки – слова, утворені неправильно. Запишіть відредаговані речення.

В одному селі росли й розцвітали вродою чорноокі працюючі красуні. 2. Нарешті, рибалки отогнали акулу. 3. Він обнімів від здивування. 4. Колись давно жила собі в лісі бабуся, собирала зілля та лікувала ним людей.

Довідка: збирала, відігнали, занімів, працьовиті.

Вправа 7. Знайдіть і виправте граматичні помилки – помилкові форми слів.

1. На стадіоні не було вільних місців. 2. Поїздки по древнім містам і селам України були цікавими. 3. Олександр – самий високий учень у класі. 4. Батько сидів у кріслі і читав газету, а біля його примостився задоволений Мурчик.

Другий рівень складності. У пропонованих завданнях необхідно виправити допущені у реченнях помилки, вказати їх вид та причину появи.

Вправа 1. Перечитайте речення, знайдіть допущені помилки. Перебудуйте речення, замінивши неправильно вжиті слова.

1. Моряки з пароплава побачили у воді морську акулу. 2. Учитель звернувся до класу із запитанням, але тільки один учень підняв руку. 3. Біля третини учнів не могли розв’язати задачу. 4. Учитель попередив, що в слідуючий раз буде контрольна робота.

Вправа 2. Знайдіть і виправте помилки. Визначте тип помилки, замініть слова які порушують будову речення.

1. Ми збирали малину, ожину, ягоди, чорницю. 2. Курсанти скоро будуть майбутніми офіцерами. 3. Дніпро – сама більша ріка України. 4. Я захоплено дивився на величні, високі сосни у сосновому лісі. 5. Фізичні вправи зміцнюють організм і роблять його міцним та здоровим.

Вправа 3. Перечитайте уважно текст, спробуйте закінчити думку автора. Перевірте, чи правильно розставлені розділові знаки та слова у реченнях. Відредагований і доповнений варіант запишіть у зошит.

1. Треба завжди турбуватися і любити тварин. 2. З ранку до вечора білка запасає (що?) і усі щілини в гнізді затуляє. 3. Усе життя Д.І. Яворницький збирав пісні, легенди та предмети побуту з великою любов’ю свого народу. 4. Бровко підплив до пораненого і жалібно заскувчав, але хто міг йому (кому?) допомогти вночі?

Вправа 4. Прочитайте. Знайдіть помилки та виправте їх. Де потрібно замініть слова. Відредагований варіант запишіть у зошит.

Мій брат старше мене на шість років. 2. Він у класі самий високий. 3. Я сяду біля його. 4. Мандрівники вирушили у далекий путь. 5. У кінотеатрі не було вільних місців. 6. Дикі гуси летять у вирій осінню.

Вправа 5. Визначте тип помилки та причини її виникнення. Відредагований варіант запишіть у зошит.

1. І ось Аскольд і Дир побачили перед собою красиве місто. Місто сподобалось Аскольду і Диру. Кияни довірили княжити у своєму місці Аскольду і Діру. За це Аскольд і Дир пообіцяли боронити місто від ворогів.

Третій рівень складності.

Вправа 1. 1) Відредагуйте текст, використовуючи пам’ятку « Як редагувати письмовий текст» (додаток 1)

2) Перечитайте текст ще раз. Виправте помічені вами мовленнєві помилки: лексичні, граматичні та стилістичні.

Осінь

Він був густий, не пропускаючи жодного звуку. На верхівках каштанів лежав осінній ранковий туман. Навколо лунала тиша. Гілки каштанів були оповиті туманом. Раптом щось стукнуло об асфальт, ніби стрельнув легкий постріл.

До моїх ніг покотився блискучий полірований каштан. На туфлі приліпився жовтий березовий листок. Він вистрибнув зі своєї зеленої шкарлупи, розірвавшись на кілька рівних частинок. Діти трипають каштани і набирають їх повні шапки. Вони отогнали з дерева горобців.

Бо каштан – чудова річ. З нього можна робити і чоловічкив, і тваринок, пароплави. Весь день стріляють об асфальт каштани. Значить, прийшла до нас осінь.

Вправа 2. Прочитайте текст. Визначте стиль тексту, знайдіть і виправте допущені помилки.

На виставці

Ми побували на виставці акварелей Тараса Шевченка. Кожна робота художника – це справжня перлина. Чудовий пейзажист, Шевченко малює – тодішню Україну – її хутори, містечка, пам’ятки архітектури, воскрешає сторінки славної історії України. В акварелях, виконаних на Аральському морі, у горах Каратау, постають суворі краєвиди гірської місцевості. Художник достає девовожних ефектів у передачі простору, світла, повітря і кольору. Кожен із нас пересвідчився, що Шевченко не лише геніальний поет, а й геніальний художник.

Вправа 3. Знайдіть і виправте змістові, лексичні та граматичні помилки. Розставте пропущені розділові знаки.

Весна

Ясним зеленим пухом укрилося вербове гілля і гілочки полагіднішали й подобрішали немов тихонь радіють немов по-своєму всміхаються. Кожна верба – мов зелена хмара пуху що її тримає вкупі якась дивовижна сила. Ось –ось він разлититься почав падати по пушинці другій. І не хочеться вірити що мине кілька днів – і цей вербовий пух перетвориться на листя. Воно потемнішає здаватиметься не таким легким. І вже верби не ввижатимуться хмарами що посідали на землю а просто – висняними деревами, та й годі.

Ліс ще недавно стояв прозорий і начебто незатишний – далекі просвіти виднілися поміж деревами і коли навить шумів під вітром то якось голо і просто шумів, зовсім не так, що восени чи влітку…А це на вільсі і на березі зграйками посідали розіблені соковиті листочки спершу не листочки навіть а якісь заїдливі знаки натяки на них тіки обіцянка.

ВИСНОВКИ

Навчальне редагування практикується із метою закріплення засвоєних відомостей: аналізуючи мовну одиницю, учні виявляють допущену помилку, пояснюють її, спираючись на відповідну мовну норму, виправляють недоліки. Залежно від теми, матеріал для редагування може вміщати однотипні або різнотипні помилки. Але завжди необхідно, щоб поряд з помилково побудованими були й правильні структури: це застереже учнів від механічного підходу до виконання роботи, примусить уважніше аналізувати кожне слово чи речення, внаслідок чого формується вміння помічати недоліки в тексті, якого так часто учнім не вистачає.

Під навчальним редагуванням розуміють роботу з виправлення помилок, допущених у тексті чи власних висловах, тобто внесення певних змін з урахуванням найрізноманітніших як суто мовних, так і позамовних факторів.

При роботі із текстом необхідно дотримуватися таких основних етапів:

1) формування вмінь відтворення та створення тексту. Ознайомлення учнів з різними видами помилок, засвоєння способів їх виправлення;

2) формування вмінь аналізувати текст за сукупністю окремих умінь монологічного мовлення – знаходити і усувати усі вивчені види помилок у готових деформованих,власних текстах в усіх жанрах, типах і стилях мовлення;

3) у процесі роботи над власними письмовими висловлюваннями учні виявляють уміння удосконалювати граматичну структуру своїх робіт та їх виразність.

Важливим є вдосконалення письмових навичок учнів, вдосконалення їх усного та писемного мовлення, вміння знаходити і виправляти помилки. У чинних підручниках з рідної мови для 7 класу подано дуже мало вправ на редагування, найчастіше це вправи на виявлення та усунення помилок у тексті.

Робота над удосконаленням власного чи чужого мовлення на заняттях мови потребує більшої уваги, порівняно з тим, скільки їй приділяють сьогодні уваги вчені та учителі. Необхідно наголосити на тому, що для запобігання та виправлення помилок важливим є виявлення їх причин, формування навичок самостійного знаходження та виправлення їх у письмових висловлюваннях, творах, переказах.

Робота над помилками, редагування власного та чужого писемного мовлення – це найдієвіший засіб стимулювання навчальної діяльності школярів, яка має важливе значення для процесу саморегуляції учнів у навчанні, для кращої форми передачі їхніх думок при широкому використанні багатства мови та надбань сучасної методики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бакум З.П. Теоретико-методичні засади навчання фонетики української мови в гімназії: [монографія] / Зінаїда Павлівна Бакум. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2008. – 338 с.

Бондар Д.Р., Пентилюк М.І. Лексичні недоліки і шляхи їх подолання/ Д.Р. Бондар, М І. Пентилюк // Українська мова і література в школі. – 1980. - № 11. – С. 42 – 48.

Бондаренко Н. Словникова робота на уроках української мови / Н.Бондаренко// Українська мова і література в школі. – 2007. - № 5. – С. 23-25.

Бондаренко Н. Українська для шкіл з російською мовою навчання/ Н.Бондаренко // Дивослово. – 2005. - №3. – С. 12- 14.

Бондаренко Н.В. Українська мова 7 кл. [підручник для шкіл з рос. мовою навч.] Н.В. Бондаренко, А.В. Ярмолюк. – К: Освіта, 2007. – 256 с.

Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Рідна мова: підруч. для 7-го кл. – К.: Грамота, 2009. - 296 с.

Іванченко Р. Про методику редакторських виправлень/ Роман Іванченко// Урок української. – 2002. - №3. – С. 20 – 24.

Китаев Н.Н. Критерии оценки ученических сочинений [учебная книга] / Н.Н. Китаев. – М.: Радуга, 1961. – 153 с.

Коваленко В. Авторське редагування учнівських творів// Урок української. – 2007.- № 11-12. – С. 36 - 40.

Куляс П. Вправи для редагування/ П. Куляс // Дивослово. – 2003. - № 2. - С. 32-36.

Кучерук О. Редагування тексту в шкільному курсі української мови// Оксана Кучерук // Українська мова і література в школі. – 2007. - № 4. – С. 14-17.

Кучерук О. Технології розвитку правописної грамотності школярів/ Оксана Кучерук //Дивослово. – 2009. - № 1. – С. 2 - 7.

Мельничайко В.Я. Творчі роботи на уроках української мови: [навч. посібник для студ. і викл. вищіх навч. закл.] – К.: Рад. школа, 1984. – 256 с.

Мельничайко В.Я. Українська мова. Письмовий екзамен. Як уникнути помилок: [навчальна книга] / В.Я. Мельничайко. – Тернопіль: Богдан, 1998. – 64 с.

Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах/ [С.О. Караман, О.В. Караман, Горошніна О.М. Бакум З.П., Борохтян М.М., та ін.]; под ред.. М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2004. – 400 с.

Омельчук С.А., Кумейська Н.В., Середа Н.В. та ін. Сучасний урок української мови в 7 класі // - Х.: Вид.група «Основа», 2007. – 208 с.

Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика [навч. посібник]/ Марія Іванівна Пентилюк. – К.: Вежа. – 1994. – 280 с.

Пленкин Н.А. Предупреждение стилистических ошибок на уроках русского языка [учебное пособие] / Н.А. Пленкин. – М.: Просвещение, 1964. – 180 с.

Практикум з методики навчання української мови/ [колектив авторів за ред. М.І. Пентилюк, С.О. Караман, О.В. Караман, О.М. Горюшкіна, А.В.Нікітіна, І.В. Гайдаєнко, Т.Г. Окуневич, З.П. Бакум, Н.М. Дика]; - К.: Ленвіт, 2003, - 302 с.

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Українська мова 5-12 класи/ за ред. Л.В. Скуратівського // К.: Перун, 2005. – 157 с.

Рудницька О. Аналіз помилок та запобігання їм у переказах і творах / О. Рудницькі // Урок української. – 2007. - № 11- 12. с. 32 – 35.

Сулименко Н.Е. Стилистические ошибки и пути их устранения. [монография] Н.Е. Сулименко // М.: Просвещение, 1966. - 143 с.

Ярмолюк А. Класифікація помилок у творчих роботах учнів / А. Ярмо люк // Українська мова і література в школі. – 2002.- № 7.- С. 4-8.

Ярмолюк А. Сам собі редактор. Система вправ для 5 класників / Алла Ярмолюк // Урок української. – 2001.- № 10. – С. 33-39.

Ярмолюк А. Система вправ з редагування у новому підручнику української мови/ Алла Ярмолюк // Українська мова і література в школі. – 2004. - № 7-8. С. 15 – 20.

Яремчук Н. Типи помилок в усному та писемному мовленні учнів 5-11 кл.// Наталя Яремчук // Рідна школа. – 2001. - № 10. – С. 66 – 68.

Додаток А

Пам’ятка « Як редагувати письмовий текст»

Прочитайте текст. Перевірте спочатку правильність змісту письмової роботи: 1) визначте, чи відповідає написане темі, чи правильно дібраний заголовок; 2) перевірте наявність і повноту у тексті всіх його частин: вступу, основної частини, висновку; 3) порівняйте текст із планом на наявність усіх мікротем; 4) простежте, чи послідовно викладені думки в кожній частині тексту, чи немає зайвих або пропущених речень; 5) зверніть увагу на те, чи не порушений зв'язок між частинами тексту (мікротемами), чи правильно визначено абзаци; 6) визначте, як розкрито основну думку тексту. Подумайте чи можна зробити текст більш цікавим для читача. Внесіть потрібні зміни.

Перечитайте текст ще раз. Виправте помічені вами мовленнєві помилки: лексичні, граматичні та стилістичні.

Додаток Б

Розробка уроку української мови з використанням вправ на редагування у 7 класі

Тема: Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі.

Мета: формувати в учнів уміння визначати часи дієслів, знаходити й добирати дієслова минулого часу; розвивати навички редагування тексту, увагу; виховувати любов до рідної мови, її багатства.

Тип уроку: урок формування умінь і навичок.

Методи: виконання вправ, творче спостереження, редагування.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Повідомлення теми, мети уроку, усвідомлення її учнями.

III. Відтворення теоретичних відомостей, застосування яких буде потрібно на уроці.

1. Дайте визначення терміну дієслово?

2. Які часи дієслів ви знаєте?

3. Яку роль у реченні вони виконують?

4. Пригадайте, що таке фразеологізм?

IV. Виконання учнями вправ.

1. Робота з тексом.

Записати текст. Виділити дієслова минулого часу. Визначити вид і змінні ознаки (рід, число).

Несподівана осінь розгорнула над містом сірий мокрий покров. Гострі вітри гнули гілля каштанів й зривали з них ще зелений лист. У вибоїнах асфальту стояли несохнучі калюжі.

Листопад. Осінь переходила в стадію старіючої щуплості. Вона стала тиха й холодна, нахмурена й спокійна напередодні сніжного загину.

(За В. Підмогільним.)

Дібрати заголовок до тексту. Визначити стиль мовлення.

Дослідити, як змінюються дієслова в минулому часі. (За числами, а в однині за родами).

V. Перевірка якості самостійної роботи учнів.

Гра «Утвори приказки»

Відновити приказки, додавши до дієслів фразеологічні звороти з довідки. Пояснити значення відновлених висловів. Визначити час дієслів.

1) Написав (як?)... 2) Зник (як?)... 3) Поміняв (що на що?)....4) Звалився (як?)... 5) Отримав (що від чого?)...

Довідка: як курка лапою, шило на мило, дірку від бублика, як вітром здуло, як сніг на голову.

Із 2-3 висловами скласти речення. Визначити синтаксичну функцію фразеологізмів.

Творче спостереження з елементами аналізу

Прочитати текст. Яку роль відіграють у ньому дієслова? В якому часі вони вжиті?

Ярмарок

Захряс майдан. Захряс возами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горшками, мисками, курми, вовною, пряниками...

І все це ворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже, позіхає, кувікає, пахне, кудкудахкає, грає на гармошці, лускає насіння і крутиться на каруселі. (За О.Вишнею)

Перебудувати текст, замінюючи дієслова теперішнього часу на минулий.

Гра « Скажи без затримки»

Учитель називає слова, до яких учні повинні швидко записати антоніми. Перемагає той, хто зробив це найшвидше.

Сміявся (плакав), хворіла (нездужала), хвалив (лаяв), згадувала (забувала), працював (лікувався), забороняла (дозволяла), заперечував (стверджував), віталася (прощалася).

Скласти чотири речення із записаними дієсловами минулого часу.

Гра «Я коректор»

Знайти помилку у виборі слова. Правильну відповідь записати, уживаючи дієслова в минулому часі.

Терміново подзвонити, завдати удару, приймати участь, дав правильну відповідь, перевертати сторінки, давати запитання, піднести квіти.

Матеріал для вчителя: терміново зателефонувати, нанести удар, брати участь, дав правильну відповідь, перегортати сторінки, ставити запитання, вручити квіти.

VI. Підсумок уроку.

VII. Домашнє завдання.

Використовуючи словосполучення з гри «Я коректор», скласти твір – мініатюру на тему «Цікавий урок».