Міністерство освіти і науки України

Балаклійський коледж ХНУ імені Г.С.Сковороди

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Курсова робота з дисципліни

„Методика викладання української мови в початкових класах”

студентки 31 групи спеціальності „Початкове навчання”

Андрєєвої Марини Володимирівни

Науковий керівник –

Андреєва Ольга Іванівна

Балаклія

2006

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Позакласне читання як різновид класного читання

1.1 Особливості позакласного читання в початкових класах

1.2 Мета і завдання позакласного читання в початкових класах

1.3 Лінії зв’язку позакласного читання з класним

Розділ 2 Організація позакласного читання в молодших класах

2.1 Форми керівництва позакласним читанням в молодших класах

2.2 Загальні вимоги до проведення та організації уроків позакласного читання в початкових

2.3 Оцінювання позакласного читання в початкових класах

Практична частина

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

ВСТУП

На сьогоднішній день особливо актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності молодших школярів та потреби реорганізації позакласного читання в молодших класах, оскільки саме сформованість навичок самостійної роботи з книжкою є передумова інтелектуального та духовного світу. Як відомо, духовне відображення українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної самостійності, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання совісті, моралі, загальнолюдських цінностей інтелектуальності.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: „Основной из истин моей педагогической веры является безграничная вера в воспитательную силу книги. Школа – это прежде всего книга… Книга – это могучее оружие, без нее я бы был немым или косноязычным; я не мог бы сказать юному и сердцу и сотой доли того, что ему надо сказать и что я говорю. Умная вдохновенная книга нередко решает судьбу человека.”[17] Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, понурюватися у світ казок, фантазій, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане. Тому читання книжок в системі виховання сучасної української школи займає особливе місце.

Понад 30 років видатні педагоги, вчені України країн колишнього радянського союзу працюють над проблемами поліпшення уроків позакласного читання – розробляють методичні рекомендації до підготовки і проведення уроків позакласного читання та їх проведення, розробляють тематику занять бо позакласне читання – це засіб керівництва самостійним читанням. Воно прислуговує чудовим засобом виховання, розвиває бажання учнів вчитись, багато знати та вміти, прищеплювати любов до своєї рідної країни, до Батьківщини, виховує патріотизм та гуманізм, формує соціальне та громадське самопізнання молодших школярів. Також в останні роки окремі аспекти проблеми формування школярі-читачів зайняли своє вирішення в наукових працях вітчизняних вчених-педагогів В.Скріпченка, О.Савченка, В.Острогорського, В.Неділька, Т.Бугайко та інших.

Проте, треба зауважити, що виникають проблеми оновлення змісту й удосконалення структури уроків позакласного читання та їх проведення, а деякі вчителі (з власних спостережень на практиці) зовсім не проводять уроки позакласного читання, а замість них проводять уроки математики, української мови тощо. Також треба зауважити, що втрату зв’язків з книжкою в ранньому віці неможливо компенсувати в майбутньому. Маленький читач лише вступає в майбутнє життя, у нього не має життєвого досвіду, і книга для нього є невичерпаним джерелом відомостей, у ній він знаходить відповіді на свої незліченні „чому?”. Книжки прочитані в дитинстві, часто запам’ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки. Тому полягає актуальність розглядання теми моєї курсової роботи.

Об’єкт: процес навчання в позакласного читання в початкових класах.

Предмет: методика роботи з позакласного читання в початкових класах.

Мета: проаналізувати процес організації позакласного читання та виявлення читацьких інтересів учнів на основі експерименту.

Гіпотеза: застосовування різноманітних методів і форм навчання на уроках позакласного читання, використання ТЗН, дасть змогу підвищити читацьку самостійність учнів і активність дітей на уроках.

Задачі дослідження: вивчити психолого-педагогічну літературу; вивчити методико-педагогічну літературу по темі „Позакласне читання в початкових класах”; провести практичне дослідження;

Методи дослідження: вивчення науково-педагогічної літератури, джерел, спостереження за діяльністю вчителя та учнів, педагогічний експеримент.

РОЗДІЛ 1 ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ ЯК РІЗНОВИД КЛАСНОГО ЧИТАННЯ.

1.1 Особливості позакласного читання в молодших класах.

Школа озброює дитину навичками читання, тобто формує читця. Але цього недостатньо: вона повинна виховувати активного читця, який би був в змозі самостійно прочитати книгу та розібратися в ній , мав би потребу систематичного читання, вмів би вибирати потрібну книжку за визначеною темою, читав би не тільки книжки, але й газети, журнали, користувався би довідковою літературою(енциклопедіями, словниками, довідниками, додатковою літературою тощо). Всі ці навички формуються на уроках позакласного читання.

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ – це поняття багатоскладове; це невід’ємна складова курсу читання в початковій школі. До позакласного читання входить:

- ознайомлення учнів із творами, рекомендованими програмою початкових класів;

- розширене читання творів письменника, який вивчається за програмою, з метою поглибленого засвоєння його творчості й епохи , в яку він жив й творив й творив майстер художнього твору.

Цими двома видами позакласного читання керує вчитель, проводить їх відповідно до програми з літератури.

- стихійне самостійне читання.

Воно менш за все кероване, а в такому читанні найяскравіше виявляються смаки читача, спрямованість зацікавлень особистості, внутрішній світ учнів.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ:

- це один із важливих шляхів літературного розвитку;

- це один із шляхів морально-естетичного виховання учнів;

- це система, що формує всебічно розвинену особистість;

- позакласне читання передбачає багату скарбницю для саморозвитку;

- уроки позакласного читання спрямовують учнів на самостійну роботу з творами;

- позакласне читання виробляє потребу в читанні;

- позакласне читання передбачає свободу вибору книжок;

- уроки позакласного читання можуть мати р.ізноманітні форми навчання (виставки книг, читацькі конференції, літературні диспути, уроки бесіди тощо).

Уроки позакласного читання збагачують знання з літератури, поглиблює вміння і зміцнює навички молодших школярів.

1.2 Мета та завдання позакласного читання в молодших класах.

Провідною ідеєю позакласного читання в молодших класах було, є і буде поглиблення інтересів до читання і художньої літератури (не тільки до української художньої літератури, а й до зарубіжної), зокрема, усвідомлення значення читацької діяльності як засобу успішності навчання і розвитку особистості, свого „я”.

Основною метою позакласного читання в молодших класах являється формування в учнів стійкої потреби самостійного й осмисленого читання, формування потреби систематичного читання книг, спираючись на знання й навички. Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою.

У першому та другому класах молодших школярі спочатку треба навчити вірно та добре читати, методично вірно працювати з книжкою і доступним колом читання. Необхідно прищеплювати любов до самої книжки, до різних жанрів літератури (казки, байки, фольклор тощо), до рідної та зарубіжної літератури. Якщо за ці навчальні роки учнів навчити всьому цьому, то в них сформуються навички самостійної роботи з книжкою і можна вже сміливо переходити до наступних етапів навчання.

У третьому та четвертому класах вже постають завдання перед вчителем такі як: продовжувати формувати навички та потребу самостійно і свідомо вибирати і осмислено читати доступні дитячі книжки; розширювати читацькі уміння учнів, формувати тип правильної читацької діяльності. Відповідно до цих етапів вчителем мають бути розв’язанні завдання, які визначенні Державним стандартом України з курсу читання молодших класів, тобто програмою 1- 4 класів.

Завдання позакласного читання в початкових класах:

- ознайомити учнів з широким та доступним колом дитячого читання;

- формувати спеціальні уміння самостійно та продуктивно працювати з дитячою книжкою, орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб;

- формувати в учні вміння самостійно працювати з різними джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації;

- накопичення у школярів досвіду спілкування з дорослими та однолітками на основі прочитаного;

- ознайомити дітей з різними формами проведення цікавого і змістовного дозвілля з книжкою;

- виховувати кваліфікованого читача, здатного вбирати в себе інтелектуальний, морально-етичний, естетичний досвіди людства у творах дитячої літератури;

- навчити користуватися довідковою літературою та бібліотечно-бібліографічними позначками;

- вчити читати і вміло представляти великі за обсягом твори;

- розширення та поглиблення знань молодших школярів з навколишнього середовища. Формування елементів наукового світогляду;

- моральне, естетичне та трудове виховання молодших школярів;

розвиток мовлення (головним чином, усного) та мислення;

- формування уявлень про літературні елементи.

Кожна з цих задач має свої конкретні шляхи реалізації, але розв’язуються в взаємозв’язку з рештою у процесі всієї роботи на уроках класного та позакласного читання.

1.3 Зв’язок класного та позакласного читання.

Позакласне і класне читання не ізольовані і не відірвані одне від одного. Позакласне читання ґрунтується на знаннях і уміннях, здобутих учнями на уроках класного читання. Успіх позакласного читання залежить передусім від сформованості навичок читання вголос і про себе. Без цього використати програмові вимоги позакласного читання неможливо. Звідси й залежність уроків позакласного читання від класного. Уроки класного читання розвивають у дітей свідоме читання, без чого не уявляється ефективна робота над вихованням активного читача.

Свідоме читання – це розуміння тексту, знаходження причиново-наслідкових зв’язків в описуваних подіях, уміння відповісти на запитання переказати частину твору, чи весь твір, знайти необхідні для відповіді місця у тексті і процитувати їх. Цьому діти навчаються на уроках класного читання. Позакласне читання спирається і на ту любов до книги, яка з’являється у дітей в процесі роботи над творами на уроках класного читання.

Позакласне читання сприяє ефективному виконанню завдань класного читання. Розширення читацького кругозору дозволяє вчителеві вводити до класного читання елементи зіставлення, порівняння, узагальнення, що збагачує методику проведення класного читання.

Але тематична методика не рекомендує прив’язувати позакласне читання до класного. Це однак не означає, що вчителеві взагалі не дозволяється пов’язувати тематику позакласного читання з класним.

До взаємозв’язку між позакласним і класним читанням слід вдаватися лише тоді, коли для цього є умови і виникає необхідність. Взагалі позакласне і класне читання можуть не збігатися ні тематично, ні за авторами, ні за жанрами. Залежить це від віку учнів, від їх підготовленості, від умов роботи школи.

Розділ 2 Організація позакласного читання в початкових класах.

2.1 Форми керівництва позакласним читанням в молодших класах.

Уміле керівництво позакласним читанням в початкових класах стимулює самостійне читання та творчому розвиткові школярів

Позакласне читання має свою специфічну форму керівництва – урок. Така організаційна форма керівництва з’явилась у 1954-1955 навчальному році, коли в програму з літератури були внесенні спеціальні години для бесід з позакласного читання.

Багато вчених займалися проблемою організації уроків позакласного читання в молодших класах. Цінні для нас поради стосовно уроків М.Рибникової. Основним завданням позакласного читання вона вважала підготовку учнів до подальшого життя. Але ця підготовка може бути здійснена лише тоді, коли художня література не тільки розвиває в школярів уміння бачити життєві явища, природу, людину у праці, уміння роздумувати над побаченим та прочитаним, відчути настрій твору, головних героїв, а й ще потім передати його в живому точному слові (переказати правильно події які відбувалися в творі, зміст твору тощо).

М.Рибникова радить на уроках позакласного читання йти від життєвих вражень до книжки, до художнього образу і потім, будучи збагаченим образами і почуттями письменника, знову звертатися до життя, бачити його повніше і глибше.

Уроки позакласного читання в молодших класах можуть мати й специфічні форми організації – допоміжні форми керівництва. Вони складають фон для звичайних уроків.

ПРОПАГАНДА КНИГ. Вчитель в класі вивішує списки рекомендованої літератури, які він повинен періодично поновлювати та доповнювати. Рекомендаційний список літератури може бути написаний вчителем від руки на звичайному аркушу паперу (тільки в 3-4 класах) або оформлений у вигляді плакату (додаток 1.). Бібліотекар або вчитель організує вистави книжних новинок або книжки на теми національних, міжнародних та народних свят, виставки, які присвяченні творчості письменника тощо. В шкільній або в класній газеті заносяться відгуки школярів о прочитаних книжках, випускаються монтажі о творчості письменника, о книгах на ту чи іншу тему тощо. Книжки пропогандуються також в безпосередньому спілкуванні з учнями: в виступах бібліотекаря в класі, в індивідуальних бесідах вчителя з дітьми.

ІНДИВІДУАЛЬНА ДОПОМОГА ТА ЩОДЕННИЙ КОНТРОЛЬ.

Вчитель проводить бесіду з школярами про ту книжку яку він зараз читає або вже прочитав, обмін власними думками, порівняння книжки з кінофільмом, обговорення ілюстрацій, перегляди записів школяра про прочитані книжки, аналізування творі-відгуків про прочитане, відвідування бібліотеки або книжкового магазину вчителем разом із учнями, відвідування школярів на дому та ознайомлення з його домашньою бібліотекою, бесіда з батьками про читання школяра тощо.

МАСОВІ ПОЗАКЛАСНІ ЗА ХОДИ.

Переважна більшість школярів в позакласній роботі збагачує свої знання з літератури, словниковий запас, поглиблює вміння, зміцнює навички, розвиває пам’ять, мовлення, світогляд.

В підготовці масових заходів з позакласного читання обов’язково приймають участь самі школярі: вони готуються до виступу, випускають монтажі, підготовлюють виставки, зустрічають гостей, організують ігри, вікторини. До підготовки масових свят обов’язково приймають участь самі школярі: вони готуються до виступу, випускають монтажі, обладнують виставки, зустрічають гостей, організують ігри, вікторини тощо. Частіше за всього до підготовки масових свят залучаються учні старших класів.

На масові свята з позакласного читання запрошуються батьки, рідні та друзі; найчастіше вони приймають участь у святах, ранках, зустрічах тощо.

Форми масових позакласних заходів в молодших класах:

Організація й проведення навчальних олімпіад з літератури.

Робота літературного гуртка (драматичний гурток, літературознавча студія, поетичний гурток та інше).

Підготовка та відзначення ювілею письменника („Шевченко – видатний український письменник,,)

Літературні вечори:

ювілейні;

тематичні;

історико-літературні;

жанрові;

сезонні („Гаї шумлять”, „Надворі весна вповні”).

Читацькі конференції.

Турніри, конкурси (на кращого поета-початківця, на кращу пісню та таке інше).

Зустрічі з письменниками, журн6алістами, вчителями старших класів з літератури.

КВК.

Вікторини. Літературні екскурсії.

ЗАПИС ДО БІБЛІОТЕКИ.

До шкільної першокласники записуються за згодою вчителя, за мірою оволодіння навичками читання. До кінця першого семестру вже стають читцями бібліотеки. Один чи два рази на місяць вчитель відвідує бібліотеку, знайомиться з читацькими формулярами та бесідує з бібліотекарем школи. Зазвичай школярі записуються до іншої бібліотеки – районної, міської, сільської, при клубі та інші. Відвідування нешкільної бібліотеки дуже розвиває учнів, та цю роботу слід заощаджувати.

ОБЛІК ПРОЧИТАНОГО.

Робити облік прочитаного можна за бібліотечними формулярами. Але бажано заволікати кожного школяра-читця до цієї роботи. Можна використовувати читацькі щоденники починаючи з першого класу. В першому класі до кінця року записують назви книжок та фамілію її автора; у другому класі до цього додається підзаголовок, кількість сторінок, місце та рік видання, дата прочитання; в третьому класі – відгук про книгу або зжате зауваження про її зміст. Друга форма обліку прочитаного – конверти, куди вкладаються аркуші з записом відомостей про прочитану книжку; такий конверт подається вчителю за вимогами. Третя форма – ті ж картки, але вкладаються вони не в конверти, а в індивідуальні кишеньки на спеціальному класному стенді; остання форма зручна тим, що кожен учень в класі можуть дізнатись, що читає його товариш.

Найбільше поширення в школах отримали читацькі щоденники, тому що вони найкраще зберігаються, їх легше перевіряють.

Облік прочитаного роблять також в усних формах: учні говорять про прочитані книжки на уроках позакласного читання, на звичайних уроках читання, в індивідуальних бесідах з вчителем.

Головне завдання вчителя – залучити учня до читання дитячих книжок в усьому тематичному та жанровому обсязі, доступному дитячому віку.

Отже, позакласне читання здійснюється в різних сферах учнівського життя: на уроках та в позакласний час. Це і визначає різноаспектні напрямки роботи вчителя, яку він виконує, керуючи самостійним читанням дітей. Перший: учитель дає завдання і прищеплює дітям читацькі уміння на уроках позакласного читання. Другий: в обов’язки вчителя входить підготовка та проведення масових позаурочних заходів, пов’язаних з читанням. Третій: вчитель повинен пропагандувати читання, створення домашніх бібліотек у сім’ях школярів.

Таким чином, керівництво позакласним читанням виявляє собою складний комплекс форм роботи школярів, вчителя, бібліотекаря.

БІБЛІОТЕЧНІ УРОКИ.

Програмою передбачаються бібліотечні заняття, які проводяться в кожному класі кілка разів на рік у шкільній та дитячій (районній, міській) бібліотеці.

Мета бібліотечних занять полягає в тому, щоб ознайомити молодших школярів з бібліотекою, її книжковими фондами, принципами розстановки книжок на полицях у відкритому для доступу фонді, формування умінь користуватися довідково-бібліографічними апаратом бібліотеки тощо.

2.2 Загальні вимоги до проведення та організації уроків позакласного читання в початкових класах.

Цілеспрямоване формування читацької самостійності молодших школярів відбувається поетапно. На кожному етапі навчання визначаються завдання, які враховують особливості даного вікового мікроперіоду, обумовлюється методика роботи та організація навчальної діяльності учнів, вимоги до навчального матеріалу, види бібліотечно-бібліографічної допомоги, типи, структура уроку (заняття) тощо.

Так, Наприклад у методиці роботи з дитячою книжкою в першому класі важливе місце займає формування у шестирічних учнів умінь слухати-розуміти читання дорослого. Починаючи з другого класу, коли школярі оволодівають відповідним рівнем навички читання, особливе місце на уроках позакласного читання посідає розвиток умінь самостійно сприймати й розуміти письмові (друковані) зв’язні тексти. Відповідно і структурі заняття з числа інших компонентів виділяється самостійне читання твору.

Як відомо, самостійний ритм життя вимагає від людини швидкого реагування на умови, що швидко змінюються, здатності орієнтуватися у величезному потоці інформації. Вже у першому класі учні ознайомлюються з новими правилами гігієни читання, з найпростішими структурними елементами дитячої книжки, з умінням правильно називати книжку, твір тощо. У наступних класах учні засвоюють принципи розстановки книжок у дитячій бібліотеці, практичні уміння орієнтуватись у дитячій книжці, користуватись її довідковим апаратом, уміння добирати книжки на певну таму з допомогою тематичної полиці, книжної виставки, рекомендаційного списку, знаходити потрібну інформацію у відповідних словниках, енциклопедіях і таке інше.

Етапи формування читацької самостійності молодших школярів.

ПЕРШИЙ ЕТАП – підготовчий. Це етап охоплює весь перший семестр 1 класу. Уроків позакласного читання на цьому етапі майже не має: на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хвилин один раз на тиждень. Якщо учні класу мають достатній рівень підготовки з читання, вчитель може проводити заняття упродовж усього уроку. На цих уроках вчитель або учні, які оволоділи грамотою читають першокласникам доступні твори. Діти вчаться сприймати на слух розповіді, казки, елементарно оцінюють прочитане, малюють словесні картинки за прочитаним, ознайомлюються з основними правилами гігієни читання та користування з книгою, співвідносять зміст з заголовком.

Одним із основних завдань позакласного читання на підготовчому етапі є пробудження у школярів інтересу до дитячої книжки, формування початкових умінь самостійно з нею спілкуватися.

ДРУГИЙ ЕТАП – навчальний. Це другий семестр першого класу та другого класу. Вводяться самостійні щоденні уроки позакласного читання. Розширюється коло читань.

На цьому етапі учні ще відрізняються один від одного за темпом читання: одні читають словами, інші – по складам. Як ті, так і інші поки не можуть вільно ще читати книжки, які дуже заволікають їх увагу. Повільне, невиразне читання не задовольняє молодших школярів, не дає радості спілкування з книжкою засмучується поганою технікою читання. На цьому етапі особливо потрібен тактичний та уважний індивідуальний підхід вчителя Необхідно привчити маленького читця до спілкування з книжкою „один на один”. Тому на навчальному етапі позакласного читання не можна ще задавати класу якусь книжку до зазначеного терміну; книжки читаються на уроках; завдання для домашнього читання індивідуалізовані. В класі завжди є декілька учнів, які читають вільно. На цих школярів вчитель опирається, організуючи взаємодопомогу.

Завдання для читання диференціюються і на уроці: „слабші” учні читають уривки твору, які не містять складних побудов та незнайомих слів. До кінця навчального навички читання удосконалюються, багато читають плавно та виразно. Індивідуальні розрізнення більш зменшуються. Збільшується загальна начитаність учнів та їх досвід учбової праці.

На цьому етапі в учнів формується певний читацький кругозір, вони навчаються усвідомлять фактичний зміст твору, виділяти основних персонажів, практично розрізнюють текст за жанровими ознаками, прогнозуючи орієнтований зміст незнайомої книжки, спираючись на такі основні показники поза текстової інформації: прізвище письменника, заголовок твору, ілюстрації, зміст (перелік) творів, роблять простіші записи про прочитане, вчаться розповідати про прочитане, обговорювати оповідання та коротко виражати до нього своє відношення. Ознайомлення з новою книжкою та текстом художнього твору відбувається на уроці під керівництвом вчителя.

Таким чином, школярі оволоділи комплексом знань, практичних умінь, навичок, що дозволяє їм на наступному ТРЕТЬОМУ ЕТАПІ – основному, самостійно розв’язувати завдання, які складають сутність читацької діяльності.

До кінця основного етапу всі учні початкових класів повинні оволодіти навичками та вміннями, які необхідні активному читачу: технікою читання, орієнтованими та гігієнічними вміннями, а головне, вони повинні полюбити книжку та самостійне читання. Тобто У 3 – 4 класах самостійне читання учнів стає істинно позакласним. А на уроках відбувається колективне обговорювання того, що діти прочитали заздалегідь. У 3-4 класах уроки позакласного читання проводяться один раз на 2 тижня (загалом 17 годин на рік). Педагог виділяє на такі заняття із загальної кількості годин, відведених на уроки класного читання.

Якщо на першому та другому етапах коло читання учнів складали дитячі книжки, обсяг яких не перевищував 30 – 36 сторінок, то тепер в активне читання школярів включаються і значні за обсягом твори.

Помітною ознакою на основному етапі є планування навчального матеріалу, який опрацьовується на одному уроці а також – під час проведення серії уроків, об’єднаних між собою спільною метою.

Наприклад, у третьому класі, де навчальний матеріал добирається переважно за монографічним принципом, вчитель передбачає серію уроків за творчістю того чи іншого письменника. Доцільним буде пропорційним чергування невеликих та більших за обсягом літературних творів.

У четвертому класі переважає тематичний або жанрово-тематичний принцип планування навчального матеріалу. Так, проведення серії уроків, на яких колективно обговорюються різні книжки, об’єднанні між собою близькістю тематики, проблематики, яка для дітей у цей мікроперіод є особливо значущою. Крім того, він планує проведення уроків, під час яких молодші школярі глибше засвоюють ознаки певного літературного жанру (наприклад, повістей, казок, легенд і таке інше), вчаться з допомогою вчителя узагальнювати історичний та морально-естетичний досвіди, відображенні у змістах цих творів.

На цьому етапі навчальний матеріал складають переважно значні за обсягом твори. Читацьке коло школярів у четвертому класі інтенсивно поповнюється науково-пізнавальною літературою.

Коло читань визначається вчителем, враховуючи умови забезпечення дитячою літературою районних (міських), шкільних, домашніх бібліотек.

Зміст програми реалізується на спеціально відведених уроках, бібліотечних заняттях, шляхом проведення літературних ранків, вікторин, екскурсій тощо.

Методичні принципи добору книг, рекомендованих для позакласного читання молодшого шкільного віку.

Основним навчальним матеріалом на заняттях з позакласного читання є дитяча книжка, дитяча періодика (журнали, газети), довідкова література (словники, енциклопедії для дітей).

Відбір змісту літературних творів здійснюється за критеріями їх художньо-естетичної цінності, доступності для освоєння учнями певної вікової групи, насиченості пізнавальним змістом, з урахуванням читацьких інтересів школярів. Під час добору літературного матеріалу вчитель враховує також санітарно-гігієнічні вимоги до видань (поліграфії, ілюстративного матеріалу, обсягу книжок, розміру шрифту тощо).

Наприклад, для шестирічних учнів добір дитячої літератури має свої особливості, пов’язані зі специфікою сприймання у цей період розвитку дитини, з рівнем розвитку навички читання, понятійного мислення. Як відомо, понятійне мислення у шестирічних дітей сформоване недостатньо. Слова-назви у них все ще пов’язані з конкретними об’єктами і явищами. А тому зоровий супровід тексту у книжках відіграє надзвичайно важливу роль. Чим молодша дитина, тим більшу площу на сторінці чи н розвороті (60 % - 70 %) мають займати ілюстрації.

Майстерно виконані малюнки у високохудожній дитячій книжці допомагають учням глибше і повніше зрозуміти зміст твору, ширше уявити багатогранну картину світу, усвідомити найважливіші загальнолюдські цінності, сприяють розвитку мовлення, образного мислення, почуттів дитини.

Програмою передбачається розширення читацького кругозору школярів на основі жанрового, тематичного розмаїття творів та їх авторської приналежності. При цьому йдеться як про художню, так і науково-художню, науково-пізнавальну, довідкову літературу. Тематика і зміст творів відображають різні сторони життя і діяльності дитини, сприяють розширенню світогляду дітей, поповненню їхніх знань, засвоєнню найважливіших загальнолюдських цінностей, вихованню найкращих, гуманістичних почуттів до рідної мови, землі, природи, шанобливого ставлення до батьків, людей старшого покоління, національних традицій свого народу та культури інших народів.

Бажано, щоб до кожного уроку добиралася нова книжка, щоб учні мали уявлення, що книжковий світ багатий і різноманітний, що в ньому кожна дитина може задовольнити свої пізнавальні інтереси, що з книжкою можна цікаво проводити своє дозвілля.

Загальні вимоги до проведення уроків позакласного читання.

Уроки позакласного читання мають власну специфіку та принципово відрізняються від уроків класного читання: на цих уроках вирішуються інакші задачі.

З однієї сторони, це відносно вільні уроки, на яких розвиваються читацькі інтереси, кругозір дітей, їх естетичні смаки та почуття, сприймання художніх образів, їх уявлення та творчість.

З іншої сторони, на цих уроках виконуються визначенні програмні вимоги, формуються навички та вміння, необхідні активному читачу.

Уроки позакласного читання повинні бути цікавими, стати святом книжки, учні чекають їх із нетерпінням , готуються до них на протязі тижня або двох.

Підготовка вчителя до уроків позакласного читання.

Підвищення ефективності уроку позакласного читання передусім залежить від якості підготовки вчителя до проведення такого роду занять. Ця підготовка має бути поетапною. Вона повинна включати в себе 4 етапи:

Ознайомлення з науково-методичною та психолого педагогічною літературою з проблем формування навичок читацької самостійності.

Ознайомлення зі списком рекомендованої літератури для учнів 1-4 класів. Вивчення фондів шкільної та міської (сільської) бібліотек. Добір творів для позакласного читання.

Перспективне планування:

тематика уроків позакласної читання;

типи уроків: традиційний (основний) і нетрадиційний (уроки-звіти, інтегровані уроки, уроки-КВК, вікторини тощо).

види уроків: тематичний, жанровий, авторський.

складання конспектів уроків та оптимальних психолого-педагогічних умов).

Вчитель повинен враховувати, що уроки позакласного читання мають свої специфічні навчально-виховні цілі. Полягають вони в тому, щоб:

- забезпечити систематичне ознайомлення дітей і широким колом книг, що відповідають їхньому віковому розвиткові;

- допомогти учням засвоїти загальні особливості та закономірності, за якими групуються книги й упорядковуються їх різноманітність;

- навчити дітей вільно й безпомилково знаходити необхідну книжку, визначати завдання уроків позакласного читання в початкових класах – виховання активних читачів шляхом розвитку їхньої читацької самостійності.

Треба зауважити, що читацька самостійність характеризується, по-перше, наявністю в читача мотивів, що змушують його звертатись до книг, та, по-друге, наявністю системи знань, умінь і навичок, які дають йому можливість із найменшою затратою сил і часу реалізувати свої бажання відповідно до особистої і суспільної необхідності. Об’єктивним показником читацької самостійності школяра є стійка самостійність і здатність читати книжки за усвідомленим вибором.

Завершальним етапом підготовки вчителя до уроків позакласного читання є складання конспектів занять.

Складаючи конспект уроку вчитель повинен дотримуватись ряд вимог, без дотримання яких уроки позакласного читання не будуть виконувати своїх задач.

Вимоги до уроків позакласного читання.

На кожному уроці ведеться облік того, що діти читали самостійно. Учні приносять до класу ті книжки, які вони прочитали або читають в даний момент, два або три учня коротко розповідають про прочитану книжку. Вчитель створює на уроці таку ситуацію, в якій виникає взаємний обмін власними думками, які продовжуються і поза уроком. На уроці виховується у школярів потреба поділитися з товаришами своїми думками про прочитані книги.

На кожному уроці організується рекомендація нових книжок. Форми рекомендації різноманітні: і обмін думками, і пряма рекомендація вчителя з показом рекомендаційної книжки.

Також вчителеві можна підготувати виставку книжок за темою заняття (на виставці подаються книги як прочитані учнями, так і запропоновані вчителем). Ця виставка на початку уроку колективно розглядається за чітко визначеним планом, який відповідає темі й меті уроку (наприклад, дітям пропонується встановити, чи всі книжки відповідають темі заняття; чи не виставлена одна й таж книжка двічі; якщо книжки збігаються за назвою, то яка між ними різниця; книжки яких авторів виставленні; пропонуються визначити жанри виставлених творів і т. п.). Систематична робота в такому напрямку має на меті сформувати таку важливу читацьку навичку, як орієнтація в книжковому „морі”.

На кожному уроку позакласного читання передбачаються спеціальні вправи, спрямовані на вироблення в учнів умінь користуватися прийомами самостійної читацької діяльності (наприклад, відтворення змісту вибраної та прочитаної книги за епізодами, за планом; звертання до довідкової літератури та матеріалів із періодики; засвоєння закономірностей: автор – книги; тема – книги тощо).

Під час кожного уроку позакласного читання учні читають розповідь, оповідання, повість, казку, вірш, байку; прочитують оповідання в цілому, якщо воно невелике за обсягом, читають підряд на 2-3 уроках або прочитують уривки з книги, яку читає весь клас. Частіше за все читають вголос; але використовують також і читання про себе, і читання напам’ять віршів, і інсценування, і читання за ролями.

На кожному уроці має місце елементи аналізу прочитаного оповідання – не тільки у формі бесіди (відповіді на питання вчителя), але у формі вільних висловів.

На кожному уроці дається щось нове в читацьких вміннях: вміння знайти відомості про автора, вміння зорієнтуватися в книжці за її заголовком, вміння створити виставку, вміння писати відгук о книжці або вести читацький щоденник і т. п.

На уроках позакласного читання доцільно використовувати такі методи та прийоми роботи:

БЕСІДА. Її використовують не так розгорнуто, як на звичайних уроках читання. Форму бесіди приймає і обговорення прочитаних книжок, і рекомендації нових; елементи бесіди допомагають виділити головне в прочитаному оповіданні, вияснити послідовність подій, часу та місця дії. Своєрідність на уроках позакласного читання полягає в тому, що всі питання розраховані на більш високу самостійність школярів, ніж звичайно, на розгорнуті відповіді, на зволікання додаткових відомостей – із життя, із інших книжок.

Як і на звичайних уроках, бесіди бувають вступні, супутні, підсумкові.

Доцільно використовувати у ході бесіди такі методи та прийоми роботи:

навчання відповідати за зразком;

постановка проблемних запитань (завчасно) для осмислення відповіді вдома, з ілюстрацією індивідуально дібраного літературно-художнього і довідкового матеріалу;

- навчання вміння ставити своїм товаришам запитання (цікаві, пізнавальні, творчі, пошукові, загадки) до прочитаного.

СЛОВНИКОВА РОБОТА. Вона грає на уроках позакласного читання допоміжну роль: пояснюються складні слова, звертається увага школярів на особлива яркі, вдалі відбори мовлення, які необхідно запам’ятати. Розібрати всі слова. Які можуть показатися дітям складними, незрозумілими на уроках позакласного читання просто неможливо. Словникова робота тут орієнтується на довідники, на примітки до тих форм, які використовуються у житті.

ПЕРЕКАЗ ПРОЧИТАНОГО на уроках позакласного читання поступово відходить від традиційної форми близького до зразку переказу: учні передають сюжет прочитаної книжки, переказують уривок, який більш сподобався, передають прочитане в ролях, інсценізують окремі сцени з прочитаної книги. Систематично використовують і такий вид роботи, як написання твору.

ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ ВГОЛОС слід використовувати як основний прийом, який дозволяє іноді краще всіх роздумів визвати в учнів найглибше колективне хвилювання, потребу в спілкуванні.

Готуючись до уроку позакласного читання, вчитель має постійно звертатися до словників, довідників, переглядати книги, старі видання журналів, книжок. Із цих джерел він черпає повчальні для вихованців матеріали, з якими вони самостійно ознайомитися ще не можуть.

Планування, структура і методика уроків позакласного читання в молодших класах.

Оскільки уроки позакласного читання розвивають школярів, виховують, в них активність, то структура уроків різноманітна. Кожний урок – це творчість вчителя та школярів, і чим більше вони різноманітніше, тим більше успіхів досягає вчитель зі своїм класом.

Плануються уроки позакласного читання відразу на один семестр, причому в плані обов’язково передбачаються всі необхідні форми класної та позакласної роботи з книжкою. При складанні такого плану обов’язково враховуються обставини, які полегшують організації. Позакласного читання в даному класі, а саме:

рівень підготовки школярів;

специфіка міських умов (соціальних склад батьків дітей, фактичний книжний фонд тощо);

навчально-виховні задачі відповідного періоду навчання.

Якщо внести до уваги розрізнення між етапами організації позакласного читання та незвичайно широкого діапазону вимог до маленького читця на протязі чотирьох років навчання, стає зрозумілим, наскільки різноманітні уроки, присвячені рішенню цих задач. Особливості уроків визначаються, по-перше, етапами системи позакласного читання, по-друге, навчальними задачами, тобто програмою, по-третє, виховними задачами. Які ставляться школою або вчителем в класі, по-четверте, інтересами самих школярів.

В 1 класі більша кількість уроків, на яких нові тексти читаються вчителем або окремими школярами, вже оволодівши ми навичками читання. (перший етап); на другому етапі - навчальному - на уроках позакласного читання читають самі школярі, причому не окремі, а всі, але домашнє, самостійне читання в учнів ще погано розвинене.

На підготовчому етапі, де урок позакласного читання триває 20 хвилин, до фрагменту уроку добирається оповідання (розповідь, казка чи вірш), доступне та цікавіше першокласникам, розраховане на 5-6-хвилине читання, з тим щоб залишився час для бесіди, переказу змісту, для розгляду обкладинки, ілюстрацій.

Структура уроку на цьому етапі може бути такою:

І. Організаційний момент.

II. Коротка вступна бесіда (2-3 хвилини).

ІІІ. Читання оповідання (5-7 хвилин).

ІV. Бесіда за прочитаним (розгляд картинок; розгляд ілюстрацій тощо).

Розгляд книжки (обкладинки книжки; вивчення бібліографічних даних тощо).

Підсумок уроку.

На навчальному етапі виникає необхідність забезпечити всіх учнів класу однаковими книжками. Це складна задача, не завжди вдається її виконанню. Для успішної роботи на уроці дуже важливо , щоб школярі мали змогу працювати над текстом книжки.

У першому півріччі другого класу проводяться наступні види уроків позакласного читання: основний вид – урок, на якому читається один чи два оповідання або вірша, причому читають і вчитель, і школярі; на цих уроках вводяться елементи узагальнення того, що учні читали раніше, знайомство зі структурою книжок, з письменниками. На протязі півріччя проводиться 6-7 тематичних або авторських виставок книжок на уроках, виготовляється один альбом або монтаж, проводиться 2-3 конкурси, створюється класна бібліотечка, готується ранок тощо. На 2-3 уроках використовуються екранні посібники (кіноуроки на уроках позакласного читання проводити не потрібно: урок повинен виховувати читця, а не кіноглядача), на 4-5 уроках – музикальний супровід, на 6-7 уроках – ілюстрація прочитаного. Один урок позакласного читання проводиться в бібліотеці з метою догляду за книжками, з метою навчання ремонту книжок.

На кожному уроці вводиться фрагмент орієнтації за обкладинкою, заголовком, ілюстраціями, картинками тощо.

На підготовчому етапі учні читають ще погано, в результаті може бути порушена цілісність сприйняття, і тому важливо забезпечити високий емоційний рівень уроків: самому вчителю ретельно відпрацьовувати виразне читання, частіше практикувати підготовку школярів до читання перед всім класом, використовувати оживляючі засоби – музику, ілюстрацію, драматизацію тощо.

В процесі бесід за прочитаним не треба обмежувати запитаннями та завданнями, які вимагають лише відновлення прочитаного: тут необхідно розвивати аналіз, питання повинні наштовхувати школярів на роздуми, співставлення, висновки. На навчальному етапі учні виражають своє відношення до прочитаного.

Діти чутливі до чужого горя та радості; їм доступні проблеми, їх радують чесні люди та не подобаються нечесні, підлі. У дітей розвинена уява, вони співчувають героям художніх оповідань, входять в роль при інсценізації та при переказі. Все це необхідно учитувати при організації уроку позакласного читання.

Структура уроку на навчальному етапі може бути такою:

Наприклад, тема уроку позакласного читання: „Свято казки”.

Повідомлення теми і мети уроку.

Актуалізація читацького досвіду школярі (учні коротко розповідають про казки, які вони читали самі або прослухали). Показують свої книжки казок. Можна прослухати п’ять або шість учнів. Книжки останніх лежать на партах.

Вивчення нового матеріалу.

1.Вступна бесіда вчителя: невелике емоційне вступне слово на тему казок, про ідейну направленість казок, їх змісті.

2. Читання казки вчителем. Коротка бесіда за цією казкою.

3. Читання однієї або двох казок школярами, за їх власним бажанням та вибором. Коротка бесіда за цими казками. Читання може буде проведено за ролями, бажано інсценізація казки.

4. Робота над картинками до казки. Розгляд та обговорення картинок, намальованих учнями.

5. Імпровізована казка (за попереднім відбором).

6. Перегляд виставки книг-казок. Рекомендації вчителя.

IV. Повідомлення домашнього завдання 9 треба вибрати казку та підготувати її до конкурсу на кращого оповідача-казкаря, висновки конкурсу будуть підведені через два тижня).

Даний урок-свято відрізняється емоційністю, творчою направленістю всієї роботи, широким зволіканням всіх школярів до його підготовки та проведення .

На навчальному етапі вчитель виявляє турботу о підвищенні пізнавальної активності школярів на уроках, керується цією метою у відборі методичних прийомів роботи на уроці, в організації учбової праці учнів.

На основному етапі навчання (3-4 класи) уроки позакласного читання слугують підведення висновків прочитаного за тиждень або за два тижня, а частіше - за більш довгий час.

На уроках позакласного читання на основному етапі дитячі книжки будуть різні за змістом, за структурою, за обсягом, і за емоційною насиченістю. Об’єднувати їх має те, що вони повинні бути для дитини новими, а й ще – цікавими та доступними кожному відповідно до його рівня читацького досвіду та рівня розвитку.

Добір творів для позакласного читання має якоюсь мірою логічно продовжувати програму класного читання і тематично дещо „вписуватися”, „вкраплюватися” в неї. Своєрідністю уроків позакласного читання є те, що література тут розкривається як мистецтво слова. В дитячі книжці відтворюється внутрішній світ людини – її думки, життя, мрії. Настрої і прагнення. Дитяча книжка та література спроможні надати реальну допомогу кожній дитині „знайти себе” стати людиною розумною, доброю.

Тому-то і книжки мають бути нові за змістом. Різні за тематичним і жанровим розмаїттям. Головним чином авторські (можливо, в скороченому варіанті), книжки-збірки, науково-пізнавальні твори, книжки-довідники.

Такий відбір допоможе реалізувати монографічний принцип засвоєння дітьми кола читання, а також забезпечить розвиток в учнів-читачів літературного смаку, поглиблення і впорядкування літературного кругозору.

Цьому найкраще відповідають великі за обсягом літературні твори з захоплюючими сюжетами. Самі таки твори формують інтерес до читання, звичку звертатися для задоволення своїх інтересів і запитів до якихось нових книжок, деколи довідників, тлумачних словників, дитячих енциклопедій тощо. Усе це разом формує у читачів активний чи пасивний читацький кругозір, а ще – зближує дітей за інтересами і уподобаннями.

Водночас перші великі за обсягом твори школярі повинні прочитати і пережити з учителем, його безпосереднім керівництвом. Саме вчитель має бути тут гарантом якості читання. Усвідомлення і переживання в непередбаченому ланцюгу подій та фантастичних пригод з автором і персонажем одного і того же літературного твору. А для цього він сам має завчасно вчитатися в текст, визначити та приготуватися зрозуміло пояснити те, чого не як не можна пропустити, що може схвилювати читача, передбачити, коли варто перервати читання, щоб дати вихід накопиченим емоціям, подумати, коли і на які думки треба спрямувати школярів-читачів.

На основному етапі постає питання індивідуалізувати читацьку діяльність. Засобом такої індивідуалізації є самостійне виконання учнями домашніх завдань до уроків позакласного читання, перевірка його виконання.

У систему цих завдань входять такі етапи:

- завдання, виконання якого обов’язкове для всіх учнів;

- додаткові рекомендації для допитливих;

- пошук відповіді на додаткове проблемне питання;

аналізувати виконані завдання варто за тими ж етапами, за якими їх ставили.

Школярі отримають максимум задоволення і користі, якщо вчитель розкаже і покаже, як готуватися до уроку. Насамперед треба навчити їх, як цікаво і захоплююче розповідати про прочитану книжку, як демонструвати її і показувати в ній ілюстрації. На уроках рідної мови і читання варто вводити вправи на списування уривків із прочитаних книжок, записувати відповіді на запитання одним – двома реченнями. Дуже корисно завести у класі постійні словнички, які допомагатимуть найбільш адекватно і нестандартно оцінювати прочитаний твір.

Чим ширший оцінний словниковий запас дитини, тим легше їй зіставити свої почуття з прочитаною книжкою.

Класична структура уроку позакласного читання на основному етапі буде така:

Повідомлення теми і мети уроку (1-2 хвилини).

Актуалізація читацького досвіду школярів (8-10 хвилин).

робота з виставкою книжок за темою заняття;

розгляд та короткий аналіз дитячих ілюстрацій до прочитаних творів;

прослуховування письмових відгуків про самостійно прочитані книги;

Активізація читацького мислення (15-20 хвилин):

бесіда на основі прочитаних творів (із включенням запитань і завдань, спрямованих на розвиток ціннісних орієнтацій та формування вмінь висловлювати власне ставлення до прочитаного; робота над художніми засобами твору);

літературні вікторини, ігри, конкурси;

підсумок самостійної роботи учнів (оцінювання рівня підготовки учнів до уроку та активності під час обговорення прочитаного).

Розширення читацького кругозору школярів (5-8 хвилин):

розповідь вчителя про нові книжки та їх авторів;

розгляд цих книжок, ознайомлення з зовнішніми та внутрішніми ознаками.

Підсумкова бесіда (2-3хвилини).

Завдання до дому (2-3 хвилини).

1) повідомлення теми наступного уроку позакласного читання;

ознайомлення із списком рекомендованої літератури за темою наступного заняття (пропонується кілька творів на вибір; даються поради де їх можна знайти);

уточнення завдань (коротко розповісти про прочитане, висловити своє ставлення до вчинків персонажів тощо);

пропозиції щодо виконання додаткових завдань за бажаннями учнів (проілюструвати прочитане, написати відгук. Підготувати розповідь про письменника тощо).

При складанні конспекту , вчитель повинен пам’ятати, що структура уроку позакласного читання підпорядковується загальним дидактичним закономірностям. Вона залежить від мети заняття та особливостей матеріалу, який складає зміст уроку. Плануючи хід уроку, треба намагатися уникати шаблона та водночас забезпечувати послідовність, поступовість та систематичність у формуванні в школярів передбачених програмою знань, вмінь та навичок, ускладнення завдань по меншій мірі просування від уроку до уроку.

Для підвищення ефективності рівня розвитку читацької самостійності вчитель повинен дотримуватись психолого-педагогічних та методичних умов, серед яких найголовнішими є:

системний підхід до організації й проведення уроків позакласного читання, який проявляється в тому, що уроки становлять собою цілісну сукупність взаємозумовлених елементів, при цьому кожен із них реалізує специфічну мету (розвиток читацької самостійності учнів) й одночасно загальні цілі навчально-виховного процесу;

добір спеціальних вправ, ведення школярів у навчальні ситуації й види діяльності з книгою, спрямовані на розвиток читацької самостійності та реалізацію особистісно орієнтованого підходу до учнів;

запровадження елементів педагогіки співробітництва на уроках позакласного читання шляхом організації спільної діяльності вчителя та учнів;

емоційна насиченість занять, застосування ігрових форм;

активізація пізнавальної діяльності, створення проблемних ситуацій на уроках;

здійснення міжпредметних зв’язків з уроками класного читання;

удосконалення системи оцінювання на уроках позакласного читання.

Крім основного типу уроку позакласного читання необхідно ширше запроваджувати нетрадиційні форми занять (наприклад, інтегровані уроки, уроки-подорожі, уроки-КВК та інші).

Дотримання цих умов навчання школярів-читачів потребує, як наслідок особливої уваги вчителя.

2.3 Оцінювання позакласного читання в початкових класах.

Вся навчальна діяльність школярів по позакласному читання на кожному етапі контролюється та оцінюється.

На підготовчому та навчальних етапах позакласного читання позитивна оцінка поточної діяльності школяра виражається вчителем у формі усного схвалення, заохочувального запису в щоденнику тощо.

На основному етапі вже вводиться виставлення оцінок за позакласне читання (негативну оцінку виставляти не слід).

При виставленні оцінки слід враховувати:

1. Оволодіння програмними вимогами з позакласного читання.

2. Правильність та зацікавленість орієнтації школяра в книжці та книгах, читацький кругозір.

3. Повнота, точність та емоційність висновків та роздумів про прочитане, вміння опиратися при відповіді на текст книги, заволікати ілюстрації та минулий читацький досвід.

4. Кількість та якість самостійного читання.

5. Вміння розбиратися в прочитаному.

6. Суспільна допомога, яку учень приносить як читач (участь у створенні класної бібліотеки, картотеки, книжкових виставок, допомога товаришам при підготовці до уроків позакласного читання та таке інше).

Оволодіння технікою читання на уроках позакласного читання не оцінюється - діти повинні це знати.

Практична частина

Проходячи практику в Балаклійський загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1, на основі вивчення теоретичного стану проблеми нами був проведений експеримент, який передбачав: анкетування учнів початкових класів (зокрема у 2 -А класі – це був експериментальний клас та 2 - Б класі – контрольний клас) з метою з’ясування ставлення до книжки, визначення напрямків читацьких інтересів і встановлення рівня читацької культури; проведення бесід з батьками учнів; спостереження за уроками позакласного читання в контрольному та експериментальному класі.

Серед 16 учнів 2 – Б я провела усне анкетування такого змісту:

Чи вмієш і любиш ти читати?

Чи читають тобі книжки вдома? Які?

Що найбільше тобі ти любиш слухати: оповідання, вірші, казки?

Де можна брати книжки для читання?

Що б тобі найбільше хотілося одержати в подарунок: іграшку, книжку, цукерку?

Аналіз результатів констатуючого експерименту дозволив зробити висновок, що рівень розвитку читацької самостійності молодших школяр не відповідає вимогам сьогодення. Основними показниками цього є:

100% школярів вміють читати;

75% школярів не люблять читати.

99% школярам читають вдома, загалом бабусі; більшості читають лише казки.

Майже з усіх опитуваних учнів відповіли, що більше вони люблять слухати казки та оповідання.

100% школярів відповіли, книжки можна придбати в магазині, в кіоску, але не всі діти знають, що книжки можна взяти в бібліотеці.

Всі школярі бажали б отримати у подарунок іграшку та цукерки, лише три учні – книжку.

Результати усного анкетування виявились не втішними порівняно з результатами 2 – А класі. Також за власними спостереженнями я можу сказати (на основі учнів контрольного класу та за різні роки практикування), що у більшості школярів відсутній інтерес до читання як до одного із засобів пізнання навколишнього світу, самовдосконалення та естетичної насолоди. Також у молодших школярів недостатній рівень знань, умінь і навичок, які дають учням можливість із найменшою затратою сил та часу читати за усвідомленим вибором.

Задавши учням 2-Б класу питання „чим ти любиш займатися в вільний час?” більшість з них відповили „Дивитись телевізор та грати в комп’ютерні ігри”, причому перегляд телепередач займає в середньому 2-2,5 години на день, а то і більше. Рівень читацької активності можна показати діаграмою:

НА ПОЧАТКУ ЕКСПЕРИМЕНТУ

Нажаль, бесіди з батьками учнів 2–Б класу теж не залишають оптимізму, приводить до сумних роздумів. Не всі батьки розуміють, що інтерес до книжки, перші читацькі навички закладаються саме в сім’ї. Нерідко, перевіряючи щоденник, що читає син чи донька, чи відвідує дитина бібліотеку.

Також в результаті опитування батьків виявилось, що менша кількість батьків читають регулярно, а решта читають від випадку до випадку, або зовсім не читають. Приблизно 77% опитаних читають пригодницькі та детективні твори; українська та зарубіжна класика, а також сучасні твори з глибокою поступовою соціальною тематикою поступаються розважальним жанрам. Зрозуміло, що невміння дорослих по-справжньому читати і сприймати прочитане, невміння вибрати книжку для читання – це багато в чому результат слабкого керівництва читання у дитячі та юнацькі роки.

Спостерігаючи за уроками позакласного читання в контрольному класі, я можу сказати, що вони проходили не цікаво та сухо, майже як звичайні уроки позакласного читання, а інколи взагалі не були проведені вчителем.

Проаналізувавши ці результати, можна зробити висновок, що причини виявлених недоліків в цьому класі є такі:

1) недостатня обізнаність вчителя із головним завданням уроків позакласного читання й відсутність цілеспрямованого підходу до вирішення проблеми розвитку читацької самостійності читацьких навичок молодших школярів, що значною мірою викликано недостатнім науково-методичним забезпеченням діяльності педагогів;

2) відсутність системного підходу до організації та проведення уроків позакласного читання, недотримання на цих уроках психолого-педагогічних і методичних навичок молодших школярів.

Уроки позакласного читання в експериментальному класі проходили цікаво та жваво. Провівши з дітьми анкетування я можу зробити висновок, що в учнів цього класу підвищений інтерес до уроків позакласного читання, до книжки взагалі. Це пов’язано з тим, що вчитель приділяє багато уваги урокам позакласного, проводить різноманітні форми уроків, працює за різними методами та прийомами для підвищення читацької самостійності учнів.

По закінченню експерименту ми повели повторне анкетування у контрольному та експериментальному класах. Результати можна показати у вигляді схеми:

	Контрольний клас	Експериментальний клас
Читацька самостійність	43%	93%
Читацька активність	58%	97%

Порівнюючи результати дослідження, виявилось, що в експериментальному класі рівень читацької активності та самостійності значно підвищився , а у контрольному класі залишився на місті. Це можна показати за допомогою діаграми:

На початку В кінці

Що ж необхідно зробити для поліпшення змісту читацьких умінь школярів класу?

1.Необхідно змінити в вищих навчальних закладах літературну підготовку майбутнього вчителя 1-4 класів (вузький літературний кругозір педагога – основна частина байдужого ставлення до читацьких навичок вихованця).

2.Наповнити книжкові полиці, шкільні бібліотеки потрібною літературою, особливо українською, для проведення уроків позакласного читання.

3. Внести зміни до навчального плану, ввівши уроки позакласного читання щотижня.

4. Підвищити якість підготовки вчителя до уроків позакласного читання.

Вчитель експериментального класу вже декілька років працює за власною методикою роботи на уроках позакласного читання. Щороку він проводить усне чи письмове опитування в своєму класі, вивчає та аналізує їх результат, робить певні висновки для себе.

Вчитель повинен пам’ятати золоте правило: перш ніж дати дитині прочитати книгу самостійно – треба скрупульозно і терпляче (під своїм керівництвом і контролем) навчати протягом 2-х років учня технології читання.

Паралельно з уроками позакласного читання вчитель повинен формувати у дітей техніку читання за допомогою спеціальних вправ та пам’яток.

Вчителю треба органічно поєднувати уроки позакласного читання з самостійною читацькою діяльністю учні, з іншими предметними заняттями.

Також необхідно проводити індивідуальні та масові бесіди з батьками школярів для покращення формування читацької самостійності дітей.

Якщо вчитель буде приділяти більше часу урокам позакласного читання, використовувати різноманітні методи та прийоми роботи на уроках, різні форми навчання вивчати нову методико-педагогічну літературу, стан уроків позакласного читання в початкових класах поліпшиться, учні будуть активніше працювати на уроках, у них з’явиться інтерес до самостійного читання тощо.

ВИСНОВКИ

Позакласне читання – невід’ємна складова курсу читання в початкових класах.

Його основна мета – сформувати читацьку самостійність учнів, сприяти розвитку інформаційної культури школярів; ознайомити з широким кругом доступної для самостійного читання літератури та її видами; навчити дітей свідомо обирати для себе потрібні, посильні книжки та читати їх, замислюючись роздумуючись над прочитаним; розвивати у школярів засобом самостійного читання бажання та вміння вчитися; використовувати дитячу літературу для виховання у молодших школярів громадянського та суспільного самопізнання.

Цей комплекс безперервно пов’язаних навчальних задач вчитель вирішує разом із школярами на протязі чотирьох років навчання на уроках позакласного читання та позаурочний час.

Щоб всі школярі навчились самостійно звертатися до книжок за бракуючи ми знаннями, діти повинні полюбити цей вид діяльності, усвідомити його життєву необхідність, звикнути читати тільки за власним вибором та за „правилами”. Також вони повинні придбати спеціальні вміння та навички, які дозволять учням швидко орієнтуватися в доступних книгах, щоб знаходити та читати потрібний матеріал з мінімальною затратою часу та сил.

За програмою позакласного читання спеціальні знання, вміння та навички відображенні у вигляді вимог, закріпляючих рівень оволодіння культурою самостійного читання під кінець кожного року.

Керівництво самостійним дитячим читанням здійснюється протягом 3-х етапів:

Підготовчий етап (1 клас).

Навчальний етап (2 клас).

Основний етап (3-4 класи).

Кожен з етапів має свою мету та завдання, свої вимоги до проведення та організації позакласного читання.

Взагалі, вчителеві треба приділяти більше уваги та часу організації та проведенню позакласного читання в молодших класах, тому що загальновідомо, що у книжки, яка довго була основним джерелом інформації та популярним засобом дозвілля, з’явилися могутні суперники – телебачення, відео.

Ось чому важливо правильно та вірно організовувати позакласне читання в молодших класах, використовувати різноманітні форми і методи навчання на уроках, ретельніше готуватися до них, спрямовувати позакласне читання так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші твори. Щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям.

Роблячи висновки, можна сказати, що поставлена переді мною гіпотеза підтвердилась.

Список використаних джерел.

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗИН, 1998.

2. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М., 1986.

3. Занков Л.Д. Дидактика и жизнь. – М., 1968.

4. Мартиненко В. Позакласне читання (навчальна програма) //Початкова школа. – 2003. – №2, 12. – с.39 - 43; 36 - 39.

5. Мартиненко В. Робота з дитячою книжкою // Початкова школа. – 2003. – №№ 7,8. – с.24 – 28, 40 – 43.

6. Методика викладання української мови / За ред. С.І.Дорошенка. К.: Вища школа, 1992. – 398 с.

7. Наумчик М.М. Робота з дитячою книжкою// Позакласне читання. 4(3) клас. Тернопіль: Підручники та посібники, 1998. -128 с.

8. Підлужна Г.В. Позакласне читання молодших школярів як педагогічна проблема // Початкова школа. – 1998. – №7. – с. 18 – 22.

9. Підлужна Г.В. Позакласне читання молодших школярів: реакції та перспективи // Початкова школа. – 2004. – №6, с. 56 – 59.

10. Почупайло О. Програма формування читацьких умінь у школярів // Початкова школа. – 1997. – №10. с 29 – 38.

11. Рубакин Н.А. Избранное: В 2-х т. М.: Книга. 1975. – Т.1. – с.223; Т.2. – с.280.

12. Савченко О.Я. Від людини освіченої – до людини культури: Ціннісні орієнтації загальноосвітньої підготовки учнів // Рідна школа. – 1996. – №5 – 6. – с. 56 – 60.

13. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. К.: Магістр – S, 1997.

14. Светловская Н.Н. Методика внеклассного чтения. М.: Просвещение. 1991. – с.276.

15. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Позакласне читання // Початкова школа. – 1972. - № №9, 10. – с. 73 – 78; 85 – 90.

16. Скрипченко Н.Ф. Шляхи вдосконалення класного й позакласного читання // Початкова школа. – 1990. – N5. – с. 36 – 40.

17. Сухомлинський В.А. Моя педегогичесская вера. – Юность, 1968. N9.

18. Ткачук Л.П. Основні вимоги до позакласного читання // Початкова школа . – 1986. – №8. – с. 20 – 24.

19. Ткачук Л.П. Робота з дитячою книжкою на уроках позакласного читання: Посібник для вчителя. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 200с. 120.

20. Ткачук Г.П. Уроки зустрічі з книжкою // Початкова школа – 2000. – №2. – с. 15 – 18