Завдання №1

Визначити організаційно-правовий статус, мету діяльності, основні завдання та функції органів державної влади в Україні відповідно до чинного законодавства або інших нормативно-правових активів.

№ варіанту	Назва органу державної влади	Назва відповідного нормативно-правового акту
6	Міністерство фінансів України	Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України» №1837–2006-п

Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.

Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Мінфін організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Мінфіну є:

забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

удосконалення міжбюджетних відносин;

здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб – підприємців;

реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей;

реалізація державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснення державного контролю і координація діяльності державних органів у цій сфері;

участь у розробленні разом з іншими органами виконавчої влади державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення напівдорогоцінного каміння;

інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі
держави.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань виконує наступні функції:

1) бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку України;

2) визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, загальний рівень доходів і видатків бюджету, обсяг його фінансування для підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету України;

3) готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік разом із пропозиціями щодо визначення строку і порядку його розгляду в Кабінеті Міністрів України;

4) готує та подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України;

5) розробляє та доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, визначає порядок і строк їх подання;

6) здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством;

7) здійснює методичне керівництво з питань складення та виконання бюджету;

8) регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом та державними цільовими фондами;

9) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення міжбюджетних відносин;

10) коригує показники фінансової бази пенсійної системи, забезпечує її збалансованість та стабільність;

11) забезпечує у межах своїх повноважень організацію та здійснення контролю за інвестуванням пенсійних коштів і виконанням пенсійних програм;

12) координує у межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (обов'язкових платежів) до державного та місцевих бюджетів;

13) проводить аналітичні дослідження впливу державної податкової політики на податкову систему в частині економічного зростання;

14) розробляє пропозиції щодо формування державної податкової політики, визначає порядок подання центральними та місцевими органами виконавчої влади матеріалів для проведення аналізу ефективності податкової системи і пропозицій щодо її удосконалення;

15) прогнозує на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат;

16) розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних запозичень, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням фінансових ресурсів в економіку України відповідно до законодавства;

17) здійснює у межах своїх повноважень операції з державним боргом з метою погашення та обслуговування державних боргових зобов'язань;

18) подає в установленому порядку висновки про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень до місцевих бюджетів чи іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, забезпечує ведення загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів;

19) визначає порядок отримання короткотермінових позичок Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету;

20) здійснює в установленому порядку випуск облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики, казначейських зобов'язань та інших державних цінних паперів, передбачених законодавством, визначає обсяг їх емісії за строком погашення у межах загального обсягу емісії;

21) бере участь у:

проведенні державної експертизи проектів, фінансування яких здійснюється за рахунок кредитів, що залучаються державою або під державні гарантії;

розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки;

підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів;

розробленні заходів, спрямованих на формування та реалізацію інвестиційної політики;

22) співпрацює у межах своїх повноважень з міжнародними фінансовими організаціями, укладає з ними за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів України міжнародні договори про отримання позик та надання гарантій, укладає інші договори у межах спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів;

23) розробляє у межах своїх повноважень пропозиції щодо удосконалення валютних, фінансових, кредитних, податкових і митних відносин з іншими державами, забезпечує підготовку та реалізацію спільних проектів з цих питань;

24) бере участь у підготовці заходів, спрямованих на збільшення валютних ресурсів України і забезпечення економного витрачання іноземної валюти. Під час укладання міжнародних договорів готує висновки про фінансові умови і можливі наслідки їх виконання, розробляє разом з Державною податковою адміністрацією відповідно до законодавства проекти міжнародних договорів з питань оподаткування та проводить за дорученням Кабінету Міністрів України у межах своїх повноважень переговори з відповідними органами іноземних держав стосовно їх укладення;

25) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

26) опрацьовує та погоджує проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

27) готує експертні висновки стосовно визначення вартісної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частину бюджетів і пропозиції щодо доцільності їх прийняття, можливості та строку набрання ними чинності;

28) бере участь у розробленні та виконанні державних цільових програм;

29) надає відповідно до законодавства за поданням органів стягнення відстрочку у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів);

30) проводить експертизу та погоджує кошториси, а також штатні розписи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

31) вживає в установленому законодавством порядку заходів до зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі їх нецільового використання та застосування безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету;

32) погоджує проект плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби;

33) визначає основні організаційно-методичні засади державного внутрішнього фінансового контролю, дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;

34) здійснює перевірки правильності складення і затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджетів, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів;

35) забезпечує розроблення та впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ);

36) забезпечує розроблення та затверджує в установленому порядку:

національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

плани рахунків та інструкції про їх застосування підприємствами, установами і організаціями (крім банків і бюджетних установ);

типові форми регістрів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, методичні рекомендації та інші нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємств, установ і організацій (крім банків і бюджетних установ);

нормативно-правові акти з питань регулювання облікової політики суб'єктів державного сектору економіки;

37) координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади щодо розроблення та виконання нормативно-правових актів з питань обліку суб'єктів державного сектору економіки, що належать до сфери їх управління;

38) проводить моніторинг розроблення та виконання галузевих методичних рекомендацій, підготовлених на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

39) формує та поповнює Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

40) здійснює державний контроль за обігом та обліком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

41) організовує у межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;

42) забезпечує реалізацію державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснює державний контроль і координує діяльність державних органів у цій сфері, встановлює порядок виробництва, обліку та проведення сертифікаційних випробувань зазначених елементів, їх закупівлі для державних потреб;

43) забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням у центральному апараті Міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

44) здійснює ліцензування:

виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

випуску та проведення лотерей;

організації діяльності, пов'язаної з проведенням азартних ігор;

розроблення, виробництва і проведення сертифікаційних випробувань голографічних захисних елементів;

інших видів господарської діяльності у випадках, передбачених законодавством.
Затверджує в установленому законодавством порядку за зазначеними видами діяльності ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням;

45) проводить перевірку додержання ліцензійних умов суб'єктами господарювання, яким видано ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної з:

– виробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виготовленням виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, торгівлею виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, збиранням, первинною обробкою відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

виготовленням бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

випуском та проведенням лотерей;

організацією діяльності, пов'язаної з проведенням азартних ігор;

розробленням, виробництвом і проведенням сертифікаційних випробувань голографічних захисних елементів;

46) бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення системи органів виконавчої влади та їх структури, а також умов оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, готує пропозиції щодо граничної чисельності і розмірів асигнувань на утримання апарату зазначених органів;

47) співпрацює з Мінекономіки, МЗС, Мін'юстом та іншими центральними органами виконавчої влади з питань здійснення заходів, спрямованих на вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та розвиток співробітництва України з ЄС. Забезпечує у межах своїх повноважень виконання Україною зобов'язань згідно з Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами – членами (998_012), проводить роботу з адаптації податкового законодавства України до законодавства ЄС та норм договорів СОТ;

48) бере участь у підготовці пропозицій до засідань Ради глав держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД), Ради глав урядів держав – учасниць СНД, Економічної ради СНД, а також в опрацюванні директив, пропозицій та інших матеріалів, розгляді проектів багатосторонніх договорів, протоколів і рішень про співробітництво України з державами – учасницями СНД, державами – учасницями ГУАМ та іншими об'єднаннями держав – учасниць СНД;

49) визначає та забезпечує впровадження єдиних методологічних засад інформаційно-аналітичного забезпечення управління державними фінансами;

50) встановлює порядок обліку, оброблення і збереження електронної інформації відповідно до законодавства, необхідної для розроблення та реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової та митної політики;
51) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки, цивільної оборони у центральному апараті Міністерства, здійснює контроль за їх виконанням на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

52) здійснює функції постійного органу управління функціональної підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

53) здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

54) погоджує фінансові плани державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств;

55) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників головних фінансових управлінь обласних, Київської та фінансового управління Севастопольської міських держадміністрацій;

56) взаємодіє із засобами масової інформації та громадськістю з метою дотримання принципів відкритості, прозорості та гласності під час провадження своєї діяльності;

57) здійснює на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також указів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Кабінету Міністрів України інші функції.

Завдання №2

Задача №1

Числові значення вихідних даних (відповідно до варіанту) для розв'язання задачі №1 наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Числові значення вихідних даних для розв'язання задачі №1

№ варіанту	Значення показників (по варіантах), млрд. умовних одиниць
	ВВП	ЕХ	ІМ	ТRF
6	360	35	32	42

Вихідні дані для розв'язання задачі №1:

Валовий внутрішній продукт країни складає 360 млрд. умовних одиниць.

Обсяг експорту товарів та послуг складає 35 млрд. умовних одиниць.

Обсяг імпорту товарів та послуг складає 32 млрд. умовних одиниць.

Обсяг державних трансфертів складає 42 млрд. умовних одиниць.

Обсяг кінцевих споживчих витрат домашніх господарств складає 40% від внутрішніх витрат країни.

Обсяг державних закупівель товарів та послуг складає 20% від внутрішніх витрат країни.

Розрахувати:

обсяг державних витрат (Gе);

обсяг валових інвестицій (Ів);

обсяг національних заощаджень (Sn);

зробити висновок, чи може країна бути кредитором на світовому ринку.

Розв'язання

Cтруктуру валового внутрішнього продукту (ВВП) за кінцевим використанням (або за сукупними витратами) матиме вигляд:

ВВП =RВН + NХ, млрд. умовних одиниць

де Rвн – внутрішні витрати країни, млрд. умовних одиниць;

NХ – чистий експорт, млрд. умовних одиниць.

Чистий експорт (NХ) країни складає:

NХ = ЕХ-IМ, млрд. умовних одиниць

де ЕХ – обсяг експорту товарів та послуг, млрд. умовних одиниць;

IМ – обсяг імпорту товарів та послуг, млрд. умовних одиниць.

NХ = 35–32=3 млрд. умовних одиниць

Отже: RВН = ВВП – NХ, RВН = 360 – 3 = 357 млрд. умовних одиниць

С = = 142,8 млрд. умовних одиниць;

G = = 71,4 млрд. умовних одиниць.

Державні витрати складаються із обсягу державних закупівель та обсягу державних трансфертів(ТRF).

Таким чином, державні витрати (Gе) складають:

Gе = G+TRF млрд. умовних одиниць

Gе = 71.4+42=113,4 млрд. умовних одиниць.

Національні заощадження країни (Sn) складають:

Sn = ВВП – С – G, млрд. умовних одиниць

або

Sn = IB + NX, млрд. умовних одиниць

Sn = 360 – 142,8 – 71,4=145,8 млрд. умовних одиниць;

IB = 145,8 – 3 = 142,8 млрд. умовних одиниць.

Висновки за результатами розв'язання задачі №1:

обсяг державних витрат (Gе) становить 113,4 млрд. умовних одиниць;

обсяг валових інвестицій (Ів) становить 142,8 млрд. умовних одиниць;

обсяг національних заощаджень (Sn) становить 145,8 млрд. умовних одиниць;

4) з теоретичної точки зору можна зробити висновок, що країна може використовувати частину своїх національних заощаджень (в обсязі 145,8 млрд. умовних одиниць) на кредитування закордонних (іноземних) партнерів, тобто може виступати на мировому ринку кредитором.

Визначення термінології:

1. Валовий внутрішній продукт – це показник сукупного обсягу діяльності суб'єктів господарювання, який визначає загальну ринкову вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за рік.

2. Державний сектор – це комплекс господарських об'єктів, що перебувають у власності держави. В Україні майном державного сектора розпоряджається Фонд державного майна України.

3. Державне замовлення – це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

4. Суспільні блага – це загальнодоступні та безкоштовні блага (товари, послуги), якими може користуватися кожна людина, незалежно від її рівня платоспроможності.

5. Державні закупівлі – це сумарні кінцеві витрати секторів загальнодержавного управління та некомерційних організацій.

6. Чистий експорт – це різниця між обсягами експорту товарів/послуг та обсягом імпорту товарів/послуг.

7. Трансферти – це кошти, що передаються (надаються чи одержуються) на безоплатній та безповоротній основі.

8. Міжбюджетні трансферти – це кошти які передаються з одного бюджету до іншого на безоплатній та безповоротній основі.

9. Дотація (пожертва) – це міжбюджетний трансферт – особливий вид асигнувань з державного бюджету, який використовується для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств, тобто є одним із способів надання державної фінансової допомоги місцевим бюджетам або окремим державним підприємствам.

10. Субвенція – (приходити на допомогу) – це міжбюджетний трансферт, який надається на конкретні цілі (наприклад, для ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій).

Задача №2

Числові значення вихідних даних (відповідно до варіанту) для розв'язання задачі №2 наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Числові значення вихідних даних для розв'язання задачі №2

№ варіанту	Значення показників (по варіантах), млрд. умовних одиниць
	∆Ge	∆C	∆Y	∆T	∆IM	ВВПt -1
6	6	8	10	3	4	180

Вихідні дані для розв'язання задачі №2:

Зміна обсягу державних витрат країни у поточному році по відношенню до попереднього року складає 6 млрд. умовних одиниць.

Зміна обсягу кінцевих споживчих витрат домашніх господарств у поточному році по відношенню до попереднього року складає 8 млрд. умовних одиниць.

Зміна обсягу валового національного доходу країни у поточному році по відношенню до попереднього року складає 10 млрд. умовних одиниць.

Зміна обсягу податкових надходжень у поточному році по відношенню до попереднього року складає 3 млрд. умовних одиниць.

Зміна обсягу імпорту товарів та послуг, що надходять до країни у поточному році по відношенню до попереднього року складає 4 млрд. умовних одиниць.

Обсяг валового внутрішнього продукту у попередньому році складає 180 млрд. умовних одиниць.

Розрахувати:

1) абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року (∆ВВПt) за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді, млрд. умовних одиниць;

2) темп зростання обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді, %;

3) темп приросту обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді, %;

4) граничну схильність до заощаджень (mps).

Розв'язання

1. Абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року (∆ВВПt) складає:

∆ВВПt = ВВПt – ВВПt-1, млрд. умовних одиниць

де ВВПt – обсяг валового внутрішнього продукту у поточному році, млрд. умовних одиниць;

ВВПt-1 – обсяг валового внутрішнього продукту у попередньому році, млрд. умовних одиниць.

Для того, щоб пояснити вплив зміни державних витрат на кінцевий результат функціонування економіки країни, необхідно використати механізм податкової мультиплікації.

Абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року (∆ВВПt) за рахунок зміни обсягу державних витрат у попередньому періоді розраховується за формулою:

∆ВВПt = Ge *md, млрд. умовних одиниць

де Ge – зміна обсягу державних витрат країни у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць;

md – мультиплікатор державних витрат.

Мультиплікатор державних витрат (md) розраховується за формулою:

md =

де mpc – гранична схильність до споживання;

t – гранична ставка оподаткування;

m* – гранична схильність до імпортування.

md = = 1,85

Гранична схильність до споживання (mpc) розраховується за формулою:

mpc =

де ∆С – зміна обсягу кінцевих споживчих витрат домашніх господарств у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць;

∆Y – зміна обсягу валового національного доходу країни у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць.

mpc = 8/10 = 0,8

Гранична ставка оподаткування (t) розраховується за формулою:

t =

де ∆Т – зміна обсягу податкових надходжень у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць.

t = 3/10 = 0,3

Гранична схильність до імпортування (m*) розраховується за формулою:

m* =

де ∆ІМ – зміна обсягу імпорту товарів та послуг, що надходять до країни у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць.

m* = 4/10 = 0,4

∆ВВПt = 6 * 1,85 = 11,1 млрд. умовних одиниць;

ВВПt = ∆ВВПt + ВВПt -1 = 11,1+180 = 181,1 млрд. умовних одиниць.

2. Темп зростання обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року складає:

= * 100%, %

де ВВПt – обсяг валового внутрішнього продукту у поточному році, млрд. умовних одиниць;

ВВПt-1 – обсяг валового внутрішнього продукту у попередньому році, млрд. умовних одиниць.

= *100% = 100,61%.

3. Темп приросту обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попередньго року складає:

% = * 100% = *100%, %

де ∆ВВПt – абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року, млрд. умовних одиниць.

% = *100% = 6,17%.

4. Гранична схильність до заощадження (mps) пов'язана із граничною схильністю до споживання (mpc):

mpc+mps = 1

mps = 1 – mpc = 1 – 0,8 =0,2.

Висновки за результатами розв'язання задачі №2:

1) абсолютний приріст валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року (∆ВВПt) за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 11,1 млрд. умовних одиниць;

2) темп зростання обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 100,61%;

3) темп приросту обсягу валового внутрішнього продукту у поточному році по відношенню до попереднього року за рахунок зміни державних витрат у попередньому періоді становить 6,17%;

4) гранична схильність до заощаджень (mps) становить 0,2.

Визначення термінології:

1. Суверенітет держави – це цілісність та недоторканість території держави в межах існуючого кордону, а по-друге, – повноту влади, самостійність і незалежність влади від будь-яких внутрішніх або зовнішніх впливів в прийнятті рішень на державному рівні стосовно будь-яких питань державного життя, у тому числі стосовно питань формування та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни.

2. Економічна система – це упорядкована, скоординована система взаємозв'язків між суб'єктами національної економіки в циклі суспільного відтворення.

3. Інфраструктура економічної системи – це перелік об'єктивно необхідних сфер, що забезпечують функціонування економічної системи. До складу інфраструктури будь-якої економічної системи входять: 1) виробнича сфера; 2) фінансово-кредитна сфера; 3) соціальна сфера; 4) екологічна сфера; 5) інформаційна сфера; 6) управлінська сфера.

4. Об'єкт економічної безпеки України – національні економічні інтереси України.

5. Загрози економічній безпеці України – це сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері.

6. Критерії економічної безпеки – це реальні статистичні показники, за якими здійснюються оцінка, стан економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку.

7. Показники (або індикатори) економічної безпеки – це найбільш важливі параметри розвитку економіки країни (реальні статистичні показники), що дають уявлення про стан інфраструктури економічної системи в цілому.

8. Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликав загрозливі процеси в економіці та може призвести до руйнування інфраструктурі: економічної системи, до загострення соціальної та політичної ситуації з країні.

9. Виробнича безпека – це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатні забезпечити збільшення реальних темпів зростання економіки (в тому числі збільшення реальних темпів зростання ВВП) розширене її відтворення.

10. Безпека воєнно-промислового комплексу – це спроможність державі: гарантувати задоволення військово-економічних потреб на рівні доцільної оборонної достатності.

11. Енергетична безпека держави – це такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування вітчизняної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.

12. Інформаційна безпека держави – це захист інформаційного простору держави від неправдивої та необ'єктивної інформації стосовно визначення національних інтересів держави, пріоритетів соціально-економічного і політичного розвитку країни, стосовно засобів і шляхів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики та в інших питаннях, з метою запобігання маніпулюванню свідомістю громадян з боку суб'єктів, що мають за мету дестабілізацію соціально-економічної та політичної ситуації в державі та становлять потенційну загрозу національним інтересам держави та її суверенітету.

Задача №3

Числові значення вихідних даних (відповідно до варіанту) для розв'язання задачі №3 наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Числові значення вихідних даних для розв'язання задачі №3

№ варіанту	Значення показників (по варіантах), млн. чол.
	L	U	UПР	EЗВ
6	38	5	4	3

Вихідні дані для розв'язання задачі №3:

Кількість робочої сили на початку року становила 38 млн. чол.

Кількість безробітних на початку року становила 5 млн. чол.

Відомо, що протягом року за умови незмінної кількості робочої сили працевлаштувалися 4 млн. чол., а втратили роботу 3 млн. чол.

Розрахувати:

коефіцієнт звільнення робочої сили (kЗВ);

коефіцієнт працевлаштування робочої сили (kПР,);

рівень безробіття на початок року (РU(n));

рівень безробіття на кінець року (РU(k));

зміну рівня безробіття за рахунок безробітних, які знайдуть роботу протягом року (РU(пp));

зміну рівня безробіття за рахунок зайнятих, які втратять роботу протягом року (РU(зв)).

Розв'язання

Кількість робочої сили (L) на початок (або кінець) певного періоду визначається сумою кількості зайнятих та безробітних:

L = Е + U, млн. чол.

де Е – кількість зайнятих на початок (або кінець) певного періоду, млн. чол.;

U – кількість безробітних на початок (або кінець) певного періоду, млн. чол.

Е = L – U = 38 – 5 = 33 млн. чол.

Коефіцієнт звільнення робочої сили (kЗВ):

kЗВ = * 100%,

де Езв – кількість звільнених працівників протягом певного періоду, млн. чол. і

Е(n) – кількість зайнятих на початок певного періоду, млн. чол.

kЗВ = 3/33 * 100% = 9,1%

Коефіцієнт працевлаштування робочої сили (kПР):

kПР = * 100%,

Uпр – кількість працевлаштованих безробітних протягом певного періоду, млн. чол.

U(n) – кількість безробітних на початок певного періоду, млн. чол.

kПР = 4/5 * 100% = 80%

Рівень безробіття на початок року (РU(n)) становитиме:

PU(n) = * 100%,

де U(n) – кількість безробітних на початок року, млн. чол.;

L – кількість робочої сили на початок року, млн. чол.

PU(n) = 5/38 * 100% = 13,2%

А рівень безробіття на кінець року (PU(к))) становитиме:

PU(к) = * 100%,

де U(k) – кількість безробітних на кінець року, млн. чол.

Кількість безробітних на кінець певного періоду (U(k)) визначається за формулою:

U(k) = U(n) – Uпр + Езв

де U(n) – кількість безробітних на початок певного періоду, млн. чол.;

Uпр – кількість працевлаштованих безробітних протягом певного періоду, млн. чол.;

Езв – кількість звільнених працівників протягом певного періоду, млн. чол.

U(k) = 5 – 4 + 3 = 4

PU(к) = 4/38 * 100% = 10,5%

Зміна рівня безробіття за рахунок безробітних, які знайдуть роботу протягом певного періоду (РU(ПР)):

РU(ПР) = * 100%.

РU(ПР) = (5–4)/38 * 100% = 2,6%

Зміна рівня безробіття за рахунок зайнятих, які втратять роботу протягом певного періоду (РU(ЗВ)):

РU(ЗВ) = * 100%.

РU(ЗВ) = (5+3)/38 * 100% = 21,1%

Висновки за результатами розв'язання задачі №3:

Коефіцієнт звільнення робочої сили на кінець року становить 9,1%.

Коефіцієнт працевлаштування робочої сили на кінець року становить 80%.

Протягом року рівень безробіття знизився з 13,2% до 10,5% (тобто зменшився на 2,7%).

Зміна рівня безробіття протягом року відбувалась за рахунок двох факторів:

за рахунок працевлаштованих безробітних протягом року (Uпр = 4 млн. чол.);

за рахунок звільнених працівників протягом року (ЕЗВ = 3 млн. чол.).

5. Аналіз факторного впливу на зміну рівня безробіття показав, що:

за рахунок безробітних, які працевлаштувалися протягом року, рівень безробіття зменшився з 13,2% до 2,6% (тобто зменшився на 10,6%);

за рахунок зайнятих, які втратили роботу протягом року, рівень безробіття збільшився з 13,2% до 21,1% (тобто збільшився на7,9%).

6. У результаті впливу двох вищевказаних факторів маємо зменшення загального рівня безробіття на 2,7%, що й підтверджує початковий висновок.

Визначення термінології:

Головна мета соціальної політики – створення умов, необхідних для забезпечення дотримання конституційних прав і свобод громадян країни, а також для захисту соціальних інтересів та задоволення соціальних потреб (матеріальних, культурних, моральних та духовних) кожного громадянина та суспільства в цілому.

Об'єкти соціальної політики держави – це соціальна сфера інфраструктури економічної системи.

3. Державне регулювання ринку праці та зайнятості населення (або державна політика зайнятості) – це діяльність держави, спрямована на створення умов, необхідних для усунення (або зменшення) диспропорцій між попитом та пропозицією робочої сили, збереження і розвитку трудового потенціалу країни та сприяння повній продуктивній зайнятості населення.

4. суб'єктами державної політики зайнятості є Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці), Державний центр зайнятості та його регіональні відділення, Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та інші органи державної влади.

5. Об'єкти державної політики зайнятості – це виробнича та соціальна сфери.

Задача №4

1. Визначимо показники Державного бюджету України на 2008 рік та 2009 рік відповідно до загальних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (із змінами від 26.11.2008 р.) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Показники Державного бюджету України на 2008 рік та на 2009 рік зведено до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Показники Державного бюджету України на 2008 рік та на 2009 рік

Показники бюджету	Позначення	Числові значення показників, тис. грн.		Абсолютний приріст (±∆).тис. грн.	Темп приросту ±(∆%), %
		2009 рік	2008 рік
		станом на 17.03.2009 р.	станом на 12.12.2008 р.
1. Доходи Державного бюджету України	ДД	238931337,1	231931966,7	6999370	+3,02
2. Видатки Державного бюджету України	ДВ	26739366,2	253207875,1	14185790	+5,60
3. Обсяги повернення кредитів до Державного бюджету України	ПК	3128033,4	1567659,6	1560374	+99,54
4. Обсяги надання кредитів з Державного бюджету України	НК	5843975,2	5311930,3	532044,9	+10,02
5. Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України	Д	31178269,9	25020179,1	6158091	+24,61

2. Формула розрахунку граничного розміру дефіциту Державного бюджету України:

Д = ДД + ПК – ДВ – НК, тис. грн.

де ДВ – видатки Державного бюджету України, тис. грн.;

ДД – доходи Державного бюджету України, тис. грн.;

НК – Обсяги надання кредитів з Державного бюджету України, тис. грн.;

ПК – Обсяги повернення кредитів до Державного бюджету України, тис. грн.

3. Визначимо граничний розмір дефіциту Державного бюджету України із застосуванням складеної формули.

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2008 рік складає:

д2008 = 231931966,7 + 1567659,6 – 253207875,1 – 5311930,3 = 25020179,1 (тис. грн.)

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2009 рік складає:

д2009 = 238931337,1 + 3128033,4 – 267393665,2 – 5843975,2 = 31178269,9 (тис. грн.)

Результати розрахованого граничного розміру дефіциту Державного бюджету України на 2009 рік і на 2008 рік співпадають з даними в законах.

Визначення термінології:

Державна фінансова політика – це напрям державної соціально-економічної політики, головним завданням якого є здійснення державного регулювання соціально-економічного розвитку країни через систему створення, розподілу та ефективного використання фінансових ресурсів країни.

Фіскальна політика держави – це один з напрямів фінансової політики держави, головним завданням якого є державне регулювання та контроль в питаннях формування, розподілу та використання державних фінансів країни.

Принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Капітальні видатки (або видатки розвитку) – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності (наприклад: фінансування капітальних вкладень: фінансування структурної перебудови економіки: будь-які інші витрати, пов'язані з розширеним відтворенням).

8. Приклади захищених статей видатків бюджету:

оплата праці працівників бюджетних установ та відповідні нарахування на заробітну плату;

трансферні населенню (субсидії на житлово-комунальні послуги та ін.);

трансферти місцевим бюджетам (дотації та ін.);

виплата процентів за державним боргом;

видатки на розвідувальну діяльність;

тощо.