Міністерство аграрної політики України
Державний агроекологічний університет
Курсова робота
на тему : «Луганськ»
Виконав студент курсу
екологічного факультету
Перевірив викладач
Зміст
Загальна характеристика області та її місце в господарському комплексі України
Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу
Темпи, пропорції і структура господарського комплексу
Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу
Аналіз розвитку і розміщення соціальної сфери. Життєвий рівень
Територіальна організація розвитку продуктивних сил
Зовнішньоекономічна діяльність
Екологічна ситуація
Основні напрями соціально-економічного розвитку області
Загальна характеристика області та її місце в господарському комплексі України
Луганська область утворена 3 червня 1938 р. як Ворошиловградська область у складі Української РСР і носила цю назву до 1958 p., а також з 1970 по 1990 pp. Розташована вона в басейні середньої течії річки Сіверський Донець на сході України. Має державний кордон з Російською Федерацією: на півночі з Бєлгородською і Воронезькою, на сході і південному сході — з Воронезькою і Ростовською областями. На північному заході межує з Харківською, на південному заході та заході — з Донецькою областями. Ґрунтові і агрокліматичні умови в цілому є сприятливими для сільськогосподарського виробництва.
Площа Луганщини — 26,7 тис. км* (10 місце в Україні). За цим показником вона займає десяте, а за кількістю населення п'яте місце в державі. Область має вигідне географічне положення, яке обумовило специфіку формування її продуктивних сил. У ній розгалужена мережа залізничних і автомобільних шляхів загальнодержавного та міжнародного значення, зокрема Харків — Ростов — Баку. Через область проходить низка транзитних нафто- і газопроводів. Аеропорти Луганська і Сіверськодонецька мають міжнародний статус. Луганщина володіє потенційними можливостями для створення промислових економічних зон, завоювання власної ніші в міжнародній торгівлі та входження в систему міжнародних транспортних коридорів. В господарському комплексі України область виділяється, перш за все, потужною промисловістю, виробляючи понад 6,7% її продукції в країні, зокрема видобувною і металургійною галузями, машинобудівним комплексом. Сільське господарство розвинуте недостатньо, оскільки тут виробляється лише 2,7% продукції галузі в Україні й область залежить від її ввезення (табл. 1,2).
Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу
Природно-ресурсний потенціал. Луганська область знаходиться в степовій природно-географічній зоні на півдні Східноєвропейської рівнини на території двох геоморфологічних регіонів: північ — на Середньоруській височині, південь — на Донецькому кряжі, рельєф якого часто ускладнюється структурно-денудаційними формами, що створює певні труднощі для господарської діяльності. На Луганщині характерними є степові розчленовані ландшафти, які представлені сильно розчленованими височинами та річковими долинами. Перепад висот складає понад 300 м. У ландшафті присутні різноманітні могили, серед яких є найвища точка Лівобережної України — гора Могила-Мечетна (367 м над рівнем моря). Долина головної водної артерії регіону — Сіверського Дінця має асиметричну будову, обумовлену крутим скелястим правим схилом та пологим лівим берегом, і ширину від 4 до 24 км.
Таблиця 1
Основні показники соціально-економічного розвитку Луганської області
| Показник | 1990 | 1995 | 2000 | 2000 в % до | | |
| 1990 | 1995 | ||||
| Територія, тис. км2 | 26,7 | 26,7 | 26;7 | 100 | 100 |
| Кількість наявного населення, тис. осіб | 2871,1 | 2788,5 | 2607,0 | 90,8 | 93:5 |
| Питома вага міського населення, % | 87,0 | 86,0 | ... | — | — |
| Трудові ресурси, зайняті в усіх сферах економічної діяльності (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку), тис. осіб | 1250,0 | 1259,5 | 999,2 | 79,9 | 79,3 |
| Питома вага їх в загальній кількості населення, % | 43,5 | 45,2 | 38,3 | — | __ |
| Валова додана вартість, у цінах 1 999 p.. млн. грн. | — | 6023 | 5010* | — | 83,2* |
| Валова додана вартість на душу населення, грн., у порівняльних цінах 1996 p., грн. | — | 2294 | 1885* | — | 82,2* |
| Капітальні вкладення на душу населення, у порівняльних цінах, грн. | 1083,4 | 323,3 | 209,0 | 19,2 | 64,6 |
| Продукція промисловості у цінах 1999 p., млн. грн. | 14102, 1 | 9272,7 | 7770,2 | 55,0 | 83,8 |
| Продукція сільського господарства у порівняльних цінах 1996 р., млн. грн. | 1603 | 933 | 690 | 43,0 | 74,0 |
| Виробництво товарів народного споживання у цінах 1999 p., всього млн. грн. | 2736,7 | 840,4 | 789,6 | 28,9 | 94,0 |
| У тому числі: продовольчі | 990,7 | 513,5 | 599,3 | 60,5 | 116,7 |
| непродовольчі | 1428,6 | 273,1 | 112,7 | 7,9 | 413 |
| Експорт товарів, млн. дол. США | — | 573,6 | 680,7 | — | 118,7 |
| Споживання палива: автобензину, тис. тонн | — | 181,1 | 112,6 | 68,0 | |
| вугілля та вугільної продукції, тис.тонн | — | 8896,3 | 5968Д | 71,6 | |
| газу природного, млн. м3 | — | 5712,3 | 5240,1 | 90.5 | |
| паливного мазуту, тис. тонн | — | 227,7 | 76,9 | 332 | |
| дизельного пального, тис. тонн | — | 280,8 | 194.7 | 713 | |
* — дані за 1999 рік
Таблиця 2
Основні показники соціально-економічного розвитку області (у% до України)
| Показник | 1990 | 1995 | 2000 |
| Територія | 4,4 | 4,4 | 4,4 |
| Кількість населення | 5,5 | 5,4 | 5,3 |
| Населення, зайняте в усіх сферах економічної діяльності | 5,7 | 5,3 | 4,7 |
| Основні фонди | 5,3 | 5,5 | 5,3 |
| Валова додана вартість | – | 5,0 | 4,8* |
| Капітальні вкладення | 6,0 | 5,6 | 3,9 |
| Продукція промисловості (у фактичних цінах) Продукція сільського господарства (у порівняльних цінах 1996р.) | 8,3 | 8,4 | 6,7 |
| 3,3 | 2 9 | 2,7 | |
| Виробництво товарів народного споживання у фактичних цінах, всього | 4,6 | 3,2 | 2,7 |
| У тому числі: продовольчі | 4,1 | 2,8 | 3,6 |
| непродовольчі | 4,7 | 4,1 | 1,6 |
| Споживання електроенергії | 8,0 | ||
| Споживання палива: автобензину | 4,6 | 4,2 | |
| вугілля і вугільної продукції | 10,4 | 10,2 | |
| газу природного | 6,5 | 7,6 | |
| паливного мазуту | 3,2 | 6,2 | |
| дизельного пального | — | 3,4 | 4,1 |
* дані за 1999 p.
Область має значну кількість освоєних та потенційних запасів корисних копалин, серед яких головне має кам'яне вугілля Донецького кам'яновугільного басейну. Запаси його складають близько 30% від загальнодержавного рівня, а видобуток — понад 35%. Нарощення обсягів видобутку вугілля ускладнене, оскільки експлуатація басейну пов'язана з розробкою надглибоких і малопотужних пластів, а також через значно вищу собівартість вугілля області, порівняно із світовим ринком. Природний газ і газовий конденсат представлені родовищами місцевого значення. Останнім часом в області виявлені запаси поліметалічних руд, але вони ще не закільцьовані й не розробляються.
Луганщина має родовища різноманітних будівельних матеріалів, зокрема: мергелю, крейди, флюсового вапняку (Перевальський і Попаснянський райони), пісковиків, пісків, глин. Відкрито джерела мінеральних вод, з певним бальнеологічним значенням. Підземними водами область забезпечена недостатньо: маючи їх лише 10,3% від загальнодержавних запасів, споживає 23,5%. Лімітуючим чинником розробки корисних копалин регіону є вимушене виведення з експлуатації родючих ґрунтів.
Луганщина відноситься до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони та Донецького недостатньо вологого, дуже теплого агрокліматичного району. Клімат характеризується спекотним і сухим літом з посухами, сильними східними та південно-східними вітрами. Зима холодна і малосніжна з частими відлигами, туманами, ожеледдю на півдні. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Пересічна температура січня становить мінус 7-8, а липня +21-22 °С, сума активних температур — 2880-3037 °С. Тривалість безморозного періоду — 150-170 днів. Опадів випадає 400-550 мм на рік: найбільше — у межах Донецького кряжу, який має найвищу зволоженість в області, найменше — на північному сході, в Старобільському степу. Близько 70% опадів випадає в теплу пору року. Сніговий покрив висотою 16-19 см встановлюється у грудні, а руйнується у березні. Серед несприятливих кліматичних явищ, які негативно впливають на господарський розвиток області, спостерігаються суховії, заморозки, ожеледиця, пилові бурі.
Водними ресурсами Луганщина забезпечена вкрай недостатньо. Тут протікає близько 120 річок, довжина яких перевищує 1000 км. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець, яка в межах області має довжину 265 км. Основними її притоками є: Айдар, Деркул, Красна, Лугань, Велика Кам'янка. На півдні області знаходиться верхів'я річки Кальміус. Річки регіону сполучені каналами з Дніпром і Доном. Живлення їх змішане: 65-75% — сніговими, 25% — дощовими і 10% — підземними водами. Пересічна густота річкової сітки становить 0,22 км2. Влітку багато річок пересихає і водопостачання здійснюється більше як на 80% за рахунок водосховищ, яких в області понад 60. На її території нараховується також більше, ніж 60 озер, 298 ставків і водойм.
Особливості рельєфу та кліматичних умов Луганщини сприяли формуванню специфічного ґрунтового покриву, де переважають чорноземи, які займають 81% території області. У північній її частині поширені чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні. Еродованість ґрунтів становить 60-80%. На півдні поширені чорноземи звичайні серєдньо та малогумусні, дернові щебенюваті ґрунти, еродованість яких складає 50-80%. У долині Сіверського Дінця переважають чорноземні, дернові піщані ґрунти з еродованістю близько 55%. Значна кількість ґрунтів області зайнята відвалами від видобутку корисних копалин та потребує зволоження. Нераціональне проведення меліоративних робіт і хімізації призводять до їх засоленості та ерозії.
Людський потенціал. Розселення населення. Специфічні особливості сучасного демографічного потенціалу Луганської області значною мірою обумовлені екстенсивним характером господарювання, наслідками соціально-економічної кризи, а також високою урбанізованістю території. Це спричинило неухильне скорочення кількості населення, яке, починаючи з 1990 p., зменшилося на 9,2%. Незважаючи на це, область концентрує значну частину населення країни — 5,3%, оскільки займає 4,4% її території. Зменшення населення Луганщини відбувається як за рахунок міграції, особливо з депресивних шахтарських регіонів, так і через від'ємний природний приріст. Останній є вищим від середнього в державі більше як на третину і в 2000 р. становив мінус 11,4 проміле. Переважання смертності над народжуваністю обумовлене зниженням життєвого рівня населення та зростанням кількості осіб похилого віку. Кризове становище промисловості регіону призвело до припинення зростання міського населення, хоча його частка залишається набагато вищою від середньої в державі — 86,3% у 2000 р. Більше як 50% міського населення області сконцентровано у великих міських агломераціях — Лисичансько-Сіверськодонецько-Рубежанській, Луганській, Стаханово-Алчевській. Луганщина характеризується наявністю великої кількості малих міст (25), а також 108 селищ міського типу, тобто 12,0% від їх загальної кількості в державі. Крім названих агломерацій, в області виділяють також Краснодонську, Краснолуцьку, Ровеньківську та Свердловську локальні системи розселення.
Луганська область має значний трудоресурсний потенціал, але використовується він далеко не в повному обсязі. Починаючи з 1990 р., в регіоні постійно відбувається скорочення зайнятих в усіх сферах матеріального виробництва, особливо в промисловості, і зростання кількості безробітних. В області ці процеси відбуваються більш інтенсивні, ніж в цілому в Україні. Так, якщо в 1990р. частка Луганщини в загальнодержавній кількості зайнятих в усіх сферах економіки становила 6,4%, а населення — 5,5%, то в 2000 р. — відповідно 5,2 і 5,3%. Частка трудових ресурсів від загальної кількості населення регіону є нижчою, ніж у середньому в Україні. Зменшення кількості зайнятих та стрімке зростання безробіття відбувається під впливом загальнодержавної економічної кризи, яка спричинила зменшення обсягів виробництва, та структурною перебудовою економіки. Рівень безробіття на Луганщині с дещо нижчим порівняно із середнім у державі 11,2% у 2000 р. Значних обсягів набуло також приховане безробіття (примусові неоплачувані відпустки, неповний робочий день, тиждень), особливо в галузях матеріального виробництва. І хоча у 2000 році скорочення випуску продукції припинилося практично в усіх галузях економіки області, це відбулося за рахунок підвищення продуктивності праці й повнішого використання основних фондів. Специфічною проблемою Луганщини є вивільнення працюючих з паливно-енергетичного комплексу, у зв'язку із закриттям шахт і зменшенням виробництва електроенергії. Це призводить до значної сезонної міграції робітників у переважній більшості на шахти сусідньої Ростовської області та в інші регіони Російської Федерації. Проблеми з припиненням оновлення основних фондів призводять до використання робочої сили на небезпечних і шкідливих виробництвах, що призводить до зростання виробничого травматизму.
Науково-технічний потенціал. Наявність значного виробничого потенціалу Луганщини обумовила розвиток науково-технічного потенціалу: великої кількості науково-технічних працівників, вузів, науково-дослідних установ та проектно-конструкторських організацій. В області у 2000 р. функціонувало сім вищих навчальних закладів III і IV рівня акредитації, які розміщені в Луганську, Лисичанську, Рубіжному, Сіверськодонецьку. Науково-дослідні установи області мають як галузеве, так і академічне підпорядкування. Всього на Луганщині функціонує 48 науково-дослідних установ. Серед основних напрямів наукових досліджень — проблеми функціонування вугільної галузі, проектування і вдосконалення гірничодобувного обладнання, вуглехімія тощо. На початок 2000 року дослідна база наукових установ області представлена 12 дослідними виробництвами. Всього в економіці регіону зайнято 155 докторів та 1534 кандидати наук.
Виробничий потенціал. Особливості виробничого потенціалу Луганської області визначаються специфікою його природно-ресурсного потенціалу, яка і обумовила спеціалізацію господарського комплексу. Загальною тенденцією в галузях матеріального виробництва є моральне і фізичне старіння основних фондів, їх оновлення спостерігається лише на окремих виробництвах регіону. Значна кількість основних фондів області, які перебували на балансі підприємств, практично не використовувалася. Це призвело до однієї з найнижчих у державі фондовіддачі, яка не перевищує 0,3 гривні. Понад 2/3 виробничого потенціалу регіону становлять виробничі основні фонди, частка яких в усіх основних фондах області є найвищою в державі — 72,3%, в основних фондах країни по повній балансовій вартості їх частка становить 5,4%. Аналіз структури виробничих фондів регіону показує, що понад 2/3 їх припадає на промисловість. Питома вага сільського господарства, транспорту і зв'язку, будівництва та інших галузей, які надають послуги матеріального характеру, в основних фондах регіону, більш як у два рази менша від аналогічних показників загалом у державі. Таким чином, Луганська область характеризується надмірною концентрацією промислово-виробничих основних фондів, які використовуються вкрай неефективно.
Темпи, пропорції і структура господарського комплексу
Аналіз динаміки виробництва ВДВ в Луганській області за 1991-1998 pp. свідчить про перехід до зростання суспільного виробництва, але темпи цього зростання нижчі, ніж у цілому в країні. У регіоні виробництво ВДВ на душу населення є також нижчим від загальнодержавного рівня за всі досліджувані роки. Структура господарського комплексу Луганської області порівняно з Україною характеризується значно більшою часткою (47,6) промисловості у валовій доданій вартості, сільського господарства (11,2), транспорту і зв'язку (12,5). Частка всіх інших галузей у ВДВ області не перевищує 10%. При збалансуванні територіально-господарських пропорцій розвитку регіону пріоритетами мають стати технологічне оновлення промисловості, сільськогосподарський комплекс, частка якого у ВДВ області вже почала зростати, а також транспорт і зв'язок, оскільки через регіон проходять важливі транспортні магістралі, окремі ділянки яких включені до системи міжнародних транспортних коридорів (табл. 3).
Таблиця 3
Галузева структура валової доданої вартості в цінах відповідних років, відсотків від економіки
| Регіон | Промисловість | Сільське господарство | Будівництво | Інші галузі, що виробляють товари | Транспорт і зв’язок | Галузі сфери обігу | Житлово-комунальне господарство | Охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення | Інші галузі, що надають послуги |
| 1996 | |||||||||
| Україна | 48,0 | 8,0 | 6,3 | 0,5 | 11,5 | 6,2 | 6,9 | 3,9 | 8,1 |
| Луганська область | 50,4 | 50 | 67 | 0,7 | 13 3 | 78 | 40 | 3,3 | 8,5 |
| 1999 | |||||||||
| Україна | 34,2 | 14,1 | 5,2 | 1,6 | 14,8 | 9,9 | 5,5 | 8,3 | 6,4 |
| Луганська область | 47,6 | 11,2 | 4,6 | 0,7 | 12,5 | 5,6 | 6,7 | 7,5 | 3,6 |
Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу
Промисловість. Серед інших регіонів держави Луганська область виділяється значним розвитком промислового виробництва, особливо його важких галузей, що обумовлене впливом специфічних природних умов і ресурсів регіону. В 2000 р. питома вага паливної промисловості і чорної металургії в загальнообласному промисловому виробництві майже у два рази перевищувала відповідні показники загалом у державі. Таким чином, основну вартість продукції промисловості виробляють сировинні її галузі. Починаючи з 1995 p., зростають обсяги виробництва продукції чорної і кольорової металургії як у вартісних, так і кількісних вимірах (табл. 4, 5). Чорна металургія області розвивається на базі коксохімічної промисловості (Стаханов, Алчевськ) та привізній збагаченій залізній руді. Частка паливної промисловості у випуску промислової продукції галузі, починаючи з 1995 p., постійно скорочується, на що впливає зменшення обсягів видобутку вугілля. Географія вугільної промисловості має свої особливості. Так, коксівне вугілля добувають переважно в Лисичанську, Слов'яносербському та Лугутинському районах, шахти і збагачувальні фабрики енергетичного палива (здебільшого антрацитів і напівантрацитів) зосереджені у Свердловському й Антрацитівському районах.
У загальнодержавному поділі праці Луганська області також виділяється потужним машинобудівним комплексом. Але обсяги випуску продукції з кожним роком скорочуються, що позначається на зменшенні питомої ваги машинобудування у промисловому виробництві. Серед машинобудівних підгалузей вагому питому вагу в загальному обсязі виробництва мають транспортне машинобудування (Луганський тепловозний, Стаханівський вагонобудівний заводи) і важке машинобудування (виробництво мостових кранів, сталеплавильних установок, устаткування для збагачувальних фабрик, шахтного обладнання тощо). Основні центри галузі — Луганськ, Стаханов, Кіровськ, Червоний промінь. Енергетичне машинобудування представлене електромеханічним заводом у Первомайську, електроапаратним у Луганську, заводом "Елекутрохімремонт" в Сіверськодонецьку. Великі верстатобудівні підприємства сконцентровані в Луганську, Краснодоні, Алчевську, Краснорічинську.
Таблиця 4
Галузева структура промисловості області (без малих підприємств) за обсягом продукції в діючих цінах підприємств, відсотків
| Галузь | 1999 | 2000 |
| Вся промисловість | 100,0 | 100,0 |
| Електроенергетика | 2,1 | 5,9 |
| Паливна промисловість | 47,9 | 30,7 |
| Чорна і кольорова металурги | 10,5 | 28,6 |
| Кольорова металургія | 0,0 | 4,2 |
| Хімічна і нафтохімічна промисловість | 12,8 | 9,7 |
| Машинобудування і металообробка | 24,2 | 7,0 |
| Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість | 0,8* | 2,2 |
| Промисловість будівельних матеріалів | 1,8 | 0,3 |
| Легка промисловість | 7,6 | 0,7 |
| Харчова промисловість (включаючи борошномельно- круп'яну) | 8,7 | 5,9 |
| Інші галузі | 7,8 | 4.7 |
* включаючи лісову
Незважаючи на зростання обсягів виробництва мінеральних добрив, коксу, соди кальцинованої, мастка хімічної і нафтохімічної промисловості у загальному промисловому виробництві області скорочується, перш за все, через неефективну роботу Лисичанського нафтопереробного заводу. Проте по десятках найменувань продукції, що випускається, хімічна промисловість регіону є монополістом в Україні. Основні хімічні виробництва розташовані на північному заході області.
Не дивлячись на те, що відносні показники виробництва продукції харчової промисловості області порівняно з 1990 р. збільшилися майже в три рази, випуск усіх продуктів харчування, на відміну від інших регіонів держави, продовжує скорочуватися. Позитивним явищем є хоча і незначне, але зростання питомої ваги легкої промисловості в загальному обсязі промислової продукції області.
Таблиця 5
Динаміка виробництва основних видів промислової продукції в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | ||||
| Виробництво сталі, тис. тонн | 3867,9 | 1621,3 | 2902,8 | 51,8 | 123,5 |
| Виробництво готового прокату, млн. тонн | 2,8 | 1,2 | 2,3 | 82,1 | 191,7 |
| Виробництво сталевих труб. тис. тонн | 278,6 | 93,0 | 61,1 | 21,9 | 65,7 |
| Виробництво коксу, тис. тонн | 3941,9 | 1290,3 | 2126,1 | 53,9 | 164,8 |
| Виплавка чавуну, млн. тонн | 4,2 | 1,6 | 2,1 | 50,0 | 131,3 |
| Видобуток звичайного вугілля, тис. тонн | 51620 | 23744 | 21611 | 41,9 | 91,0 |
| Виробництво мінеральних добрив, тис. тонн | 515,8 | 258,1 | 383,8 | 74,4 | 148,7 |
| Кальцинована сода, тис. тонн | 451,9 | 123,0 | 59,9 | 13,3 | 48,7 |
| Металорізальні верстати, штук | 5337 | 1139 | 176,0 | 3,4 | 15,5 |
| Виробництво будівельного скла. млн. м2 | 32,1 | 16,7 | 15.4 | 48,0 | 922 |
| Картон, тис. тонн | ... | 44,8 | 78,8 | — | 175:7 |
| Виробництво сірчаної кислоти у моногідраті, тонн | 114,9 | 48,7 | 55,1 | 47,9 | 113,1 |
Поліпшення галузевої структури промислового виробництва Луганщини необхідно здійснювати у напрямі зростання в його питомій вазі, перш за все, легкої, хімічної та нафтохімічної галузей, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування і металообробки. Для цього необхідно зберегти позитивні тенденції нарощування промислового виробництва, насамперед, за рахунок ефективного менеджменту та маркетингу продукції, науково обґрунтованої приватизації, а якщо необхідно реприватизації, реструктуризації та диверсифікації, розроблення бізнес-плану залучення іноземних інвестицій у промисловість, особливо в регіони, які входять у зони спеціальної інвестиційної діяльності. Агропромисловий комплекс. Луганська область неспроможна повністю забезпечити потреби її населення в продуктах харчування власним виробництвом. У той же час потенціал АПК регіону достатньо великий. У його структурі виділяється сільське господарство, переробна промисловість, виробнича і соціальна інфраструктура. Виробництво засобів виробництва для АПК в області практично відсутнє і представлене лише випуском мінеральних добрив та засобів захисту рослин.
Під впливом природно-кліматичних умов сільське господарство Луганщини спеціалізується на вирощуванні зернових (озима і ярова пшениця, кукурудза на зерно), а також технічних (соняшник) культур. У переважній більшості навколо великих міст розвинуте овочівництво, виноградарство і садівництво. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом. Луганська область характеризується високою питомою вагою сільськогосподарських угідь в площі регіону — майже 80%, що значно вище, ніж у середньому в Україні, але розораність їх є меншою від загальнодержавного показника через значні площі пасовищ. У північне-східних районах області досить поширеним є зрошуване землеробство. Зменшення обсягів виробництва продукції сільського господарства Луганщини порівняно з іншими регіонами України відбувалося швидше, хоча в 2000 р. цей процес, на відміну від інших областей, призупинився, і господарства виробили сільськогосподарської продукції лише 43% від рівня 1990 р. Це пов'язане з високою собівартістю і низькою ефективністю її випуску в господарствах суспільного сектора, які володіють більше як 2/3 площі сільськогосподарських угідь, значними, хоча морально та фізично застарілими фондами і низькою фондоозброєністю. Порівняно високим є лише рівень вирощування соняшнику та отримання яєць, але перший вирощується на значних площах при низькій врожайності, що призводить до виснаження ґрунту і порушення сівозмін. Здебільшого соняшник експортується. Так, якщо виробництво його в 2000 р. становило 101,7% від рівня 1990 р., то олії — лише 50,4% (табл. 6).
Таблиця 6
Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| Зерно, тис. тонн | 1877 | 1021 | 519,7 | 442 | 23,5 | 43,3 |
| Цукрові буряки, тис. тонн | — | — | 66,0 | ... | — | — |
| Соняшник, тис. тонн | 234,1 | 257,8 | 209,4 | 238 | 101,7 | 92,3 |
| Овочі, тис. тонн | 288 | 246 | 206,4 | 249 | 86,6 | 101,2 |
| М'ясо в забійній вазі, тис. тонн | 167 | 74 | 58 | 51 | 30,5 | 68,9 |
| Молоко, тис. тонн | 887 | 506 | 354 | 318 | 35,9 | 62,8 |
| Яйце, млн. штук | 706 | 419 | 496 | 380 | 53,8 | 90,7 |
| Вовна, тонн | 366 | 82 | 107 | — | — | –– |
У структурі виробництва продукції переробної промисловості області провідне місце займають борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, м'ясо-молочна, олійно-жирова і плодоовочекон-сервна галузі. Але ситуація з випуском окремих видів продуктів харчування просто катастрофічна. У 2000 р. їх виробництво по жодному виду, крім олії, не досягало і половини рівня 1990 p., а випуск продукції з незбираного молока складав лише 3,2%, сирів жирних — 9,6%, м'яса і м'ясопродуктів — 12,6%. Показники ж споживання основних продуктів харчування залишаються досить високими відносно їх виробництва (табл. 7, 9). Це свідчить про низьку конкурентоспроможність переробної ланки АПК області в ринкових умовах і значну залежність регіону від імпорту та поставок з інших регіонів держави продовольчої продукції.
В області сформувалися м'ясо-, молочно-, зерно-промисловий, плодоовочеконсервний та олійно-жировий агропромислові спеціалізовані комплекси. Відродження аграрного виробництва в Луганській області може настати лише після поліпшення загальної соціально-економічної ситуації в країні, безумовного виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. "Про прискорення реформування сільського господарства", а також через прогнозоване зростання трудових ресурсів на селі, у зв'язку із закриттям шахт.
Транспорт і зв'язок. Вигідне географічне положення області, розміщення на перетині транспортних потоків із Закавказзя, Середньої Азії, Росії в Європу, значне промислове освоєння сприяли розвитку розгалуженої транспортної мережі.
Таблиця 7
Динаміка виробництва основних продуктів харчування в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 1991' | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| Олія, тис. тонн | 110,6 | 36,3 | 36,0 | 55,7 | 50,4 | 153,4 |
| Консерви, мли. ум. банок | 63,4 | 13.3 | 24,5 | 3 | 3,9 | 15,8 |
| М'ясо, у тому числі продукти І категорії, тис. тонн | 103,5 | 36,1 | 15,7 | 13 | 12,6 | 36,0 |
| Продукція з незбираного молока, тис. тонн | 400.3 | 66,9 | 15,0 | 13 | 3,2 | 19,4 |
| Сири жирні, тис. тонн | 5,2 | 1,3 | 0,6 | 0,5 | 9,6 | 38,4 |
| Тваринне масло, тис. тонн | 16,1 | 6,4 | 3,5 | 5,9 | 36,6 | 92,2 |
| Борошно, тис. тонн | 372 | 228 | 173 | 145 | 38,9 | 63,6 |
| Хліб та хлібобулочні вироби, тис. тонн | 334 | 262 | 149 | 148 | 44.3 | 56,5 |
Область має одну з найгустіших мереж залізниць в Україні. Довжина їх загального користування 1192 км, густота — 44,6 км на 1000 км2. Найважливішими залізницями, що проходять через її територію, є: Луганськ — Київ; Луганськ — Москва, Харків — Волгоград, Куп'янськ — Дебальцеве, Ровеньки — Лиха; Дебальцеве — Луганськ, Мілерово — Луганськ. Найбільшими залізничними вузлами є: Попасна, Рудакове, Кіндрашівська, Сімейкіне. Довжина автомобільних шляхів становить 5,6 тис. км, у тому числі з твердим покриттям — 5,4 тис. км, густота їх — 209,7 км на 1000 км2. На території області проходять автомобільні шляхи міжнародного значення: Москва — Ростов-на-Дону — Баку, Луганськ — Ростов-на-Дону; загальнодержавного значення: Луганськ — Лисичанськ — Куп'янськ, Луганськ — Старобільськ — Валуйки, Луганськ — Мілерово, Куп'янськ — Сватово — Старобільськ — Мілове. Аеропорти Луганська і Сіверськодонецька мають міжнародне значення. На Луганщині проходять магістральні газопроводи: Ставрополь — Москва, "Союз"; нафтопроводи: Самара — Слов'янськ, Грозний — Лисичанськ, продуктопроводи: Лисичанськ — Луганськ, Лисичанськ — Трудова — Донецьк. Головними регіональними проблемами розвитку транспортної системи Луганщини є: оновлення і раціоналізація рухомого складу згідно із змінами вантажо- і пасажиро-потоків, диверсифікація та реструктуризація підприємств галузі, газифікація і дизелізація автомобільного парку, реконструкція залізниць та автошляхів міжнародного значення для збільшення їх пропускної спроможності.
Значна кількість міських поселень і мала людність північних районів області вимагає швидкого розвитку всіх видів зв'язку. На жаль, нині монополістом у наданні послуг зв'язку є Державна акціонерна компанія "Укртелеком", яка має порівняно застаріле обладнання і потребує значних інвестиційних коштів. Тому на загальнодержавному рівні необхідно прискорити процес її приватизації. Для поліпшення надання послуг зв'язку в області потрібно також розвивати оптиковолоконний, мобільний та стільниковий зв'язок, проводити модернізацію радіотрансляційної мережі.
Капітальні вкладення і капітальне будівництво. Динаміка розвитку капітальних вкладень з усіх джерел фінансування в Луганській області за 1990-2000 pp. свідчить про їх неухильне скорочення і відставання від загальнодержавних показників. У 2000 р. в економіку регіону було інвестовано коштів на душу населення лише 55% від рівня 1990 р. Це спричинює значний фізичний та моральний знос більшості основних фондів економіки, особливо у фондоемких галузях: вугільній промисловості, електроенергетиці, чорній і кольоровій металургії, важкому машинобудуванні та інших, що визначають спеціалізацію області, мають загальнодержавне значення та можливості значних валютних надходжень до бюджетів.
Регіон має потужний комплекс будівельних матеріалів, зокрема у 2000 р. тут випускалось скла будівельного понад 85% від загальнодержавного рівня. Скляні заводи знаходяться в Лисичанську та Попасній. Виробництво цегли здійснюється на 65 підприємствах, найбільшими серед яких є Рубіжанський, Лисичанський та Первомайський цегельні заводи. На 23 підприємствах виробляються збірні залізобетонні конструкції, найпотужнішими з них є цемент, цегла, керамічна плитка, залізобетонні конструкції, шифер на основі місцевої сировини, які є базою для капітального будівництва в цілому для Донецького регіону, їх виробництво нині знаходиться на рівні 30-40% від 1990 p., що пов'язане з значним скороченням житлового та промислового будівництва.
Аналіз розвитку і розміщення соціальної сфери. Життєвий рівень
Рівень розвитку соціальної сфери Луганської області невисокий. Але через те, що значна частина населення зайнята в паливній промисловості, чорній металургії, електроенергетиці, середня зарплата в регіоні є вищою, ніж середня в Україні. Однак це не свідчить про високий життєвий рівень населення, оскільки працівникам цих галузей необхідно досить багато поживних речовин для відновлення функціональних можливостей організму, порівняно з іншими. Обсяги виробництва товарів народного споживання в області по відношенню до загальнодержавного рівня постійно знижуються і в 2000 р. становили лише 2,7%. Випуск їх на душу населення майже в 1,5 рази менший, ніж загалом в Україні. Основну їх масу складають продовольчі товари, частка непродовольчих товарів у їх загальному виробництві в державі порівняно з 1990 р. скоротилася на 90%, в першу чергу через практичне призупинення діяльності легкої промисловості області. Відбувається скорочення надання населенню платних послуг, забезпечення стаціонарними торговими площами, лікарняними ліжками. Практично згорнута масова кіномережа. Спостерігається зростання кількості театрів і музеїв (табл. 8).
Споживання продуктів харчування усіх видів не досягає рівня 1990 p., а по таких продуктах, як м'ясо і молоко становить менше, ніж 40% (табл. 9). Скрутна ситуація в галузях економіки області призвела до більшого, ніж загалом в Україні скорочення випуску кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, а також кількості студентів у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації. Мережа вищих навчальних закладів III і IV рівня акредитації та кількість студентів у них зросли, що пояснюється прагненням молодих людей здобути віщу освіту та недостатньою кількістю висококваліфікованих спеціалістів, здатних працювати в ринкових умовах.
На жаль, в області згортається мережа будинків відпочинку, в першу чергу, через неможливість їх утримання на балансі підприємств та низьку платоспроможність основної маси населення. Порівняно з 1990 р. на Луганщині в 1999 р. була більша кількість місць в санаторіях і пансіонатах, хоча відносно 1995 р. вона також скоротилася.
Територіальна організація розвитку продуктивних сил
Територіальна організація розвитку продуктивних сил Луганської області зумовила формування двох господарських підрайонів: Південно-Східного промислового і Старобільського агропромислового. Сформувалися також багатогалузеві промислові вузли: Луганський, який спеціалізується на машинобудівній, легкій і харчовій промисловості; Стаханово-Алчевський, галузями спеціалізації якого є вугільна і металургійна промисловість, а також машинобудування; Лисичансько-Рубіжансько-Сіверськодонецький, що спеціалізується переважно на нафтохімії і точному машинобудуванні. Свердловсько-Ровеньківській і Краснодонський — спеціалізуються в основному на вугільній промисловості.
Таблиця 8
Основні показники розвитку соціальної сфери області
| Показник | 1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Роздрібний товарооборот у цінах 1999 р., млн. грн. | 4409 | 561,3 | 845,8 | 1021,1 | 23,2 | 181,9 |
| Роздрібний товарооборот на душу населення, грн. | 1537 | 200 | 320 | 389 | 25,3 | 194,5 |
| Кількість підприємств роздрібної торгівлі, тисяч одиниць | 7,4 | 6,0 | 4,7 | 4,2 | 56,8 | 70,0 |
| Підприємства ресторанного господарства, тис. одиниць | 3,3 | 1,9 | 1,4 | 1,3 | 39,4 | 68,4 |
| Торгова площа магазинів, тис. м 2 | 641 | 595 | 411 | 315 | 49,1 | 52,9 |
| Кількість місць на об'єктах ресторанного господарства, тисяч | 244 | 149 | 100 | 87 | 35,7 | 58,4 |
| Платні послуги у цінах 1 999 p., млн. грн. | 664,6 | 146 | 424 | 449,6 | 67,6 | 61,1 |
| Платні послуги на душу населення у порівняльних цінах, грн. | 232 | 52 | 154 | 171,0 | 73,7 | У 3,3 рази |
| Кількість лікарів, осіб | 11,0 | 11,2 | 10,8 | 10,7 | 97,3 | 95,5 |
| Кількість лікарів на тисяч населення, осіб | 38,4 | 40,3 | 40,9 | 41,2 | 107,3 | 102,2 |
| Кількість лікарняних ліжок, одиниць | 40,8 | 35,8 | 26,2 | 25.8 | 63,2 | 72.1 |
| Кількість лікарняних ліжок на 10 тисяч осіб, одиниць | 142,5 | 128,7 | 99,4 | 99,1 | 69,5 | 77,0 |
| Кількість вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації, одиниць | 45 | 50 | 37 | 37 | 82,2 | 74,0 |
| Кількість студентів у вищих учбових закладах освіти всіх рівнів акредитації, тис. осіб | 72,6 | 63,4 | 70,5 | 70,5 | 97,1 | 111,2 |
| Кількість середніх навчальних закладів, одиниць | 833 | 851 | 847 | 847 | 101,2 | 99,1 |
| Кількість учнів в середніх закладах освіти, тис. осіб | 377 | 376 | 339 | 339 | 86,2 | 86,4 |
| Підготовка кваліфікованих робітників у професійно-навчальних виховних закладах, тис. осіб | 25,3 | 17,9 | 17,8 | 18,7 | 73,9 | 104,5 |
| Заклади культури клубного типу. одиниць | 749 | 865 | 611 | 600 | 80,1 | 69,4 |
| Кількість театрів, одиниць | 3 | 3 | 4 | 4 | 133,3 | 133,3 |
| Кількість музеїв, одиниць | 5 | 13 | 14 | 14 | 280,0 | 107,5 |
| Кількість бібліотек, одиниць | 919 | 811 | 771 | 701 | 76,3 | 86,4 |
| Кількість кінотеатрів, одиниць | 1001 | 420 | 96 | 27 | 2,7 | 6,4 |
| Кількість місць у санаторіях та пансіонатах, тисяч | 1552 | 2157 | 17(4 | 1207 | 77,8 | 55,9 |
| Кількість місць у будинках відпочинку, тисяч | 3312 | 527 | 100 | 60 | 1,8 | 11,3 |
Таблиця 9
Динаміка рівня споживання основних видів продовольчої продукції в області
| Види продукції | 1990 | 1995 | 2000 | 2000 в% до | |
| 1990 | 1995 | ||||
| Молоко та молокопродукти.(в перерахунку на молоко), кг | 381,6 | 297,3 | 121,1 | 31,7 | 40,7 |
| М'ясо і м'ясопродукти, кг | 79,3 | 34,4 | 22,8 | 28,8 | 83,7 |
| Цукор, кг | 48,8 | 28,9 | 38,5 | 79,0 | 133,2 |
| Яйця, штук | 236 | 149 | 130 | 55,1 | 87,2 |
| Олія-кг | 13,5 | 10,3 | 10,5 | 77,8 | 101,9 |
| Фрукти, ягоди та виноград, кг | 37,5 | 24,3 | 23,4 | 62,4 | 92,3 |
| Хлібні продукти, кг | 124,9 | 114,8 | 111,3 | 89,1 | 96,6 |
| Риба та рибні продукти, кг | 15,6 | 3,6 | 7,6 | 48,7 | 211,1 |
Значні відмінності в природнокліматичних ресурсах, промисловому виробництві та розселенні населення зумовили зональну спеціалізацію сільськогосподарського, виробництва та виділення трьох агропромислових районів: Північного, який спеціалізується на м'ясо-молочному скотарстві, свинарстві, зерновому господарстві та вирощування соняшнику; Центрально-приміського, що спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, птахівництві, овочівництві, садівництві та виноградарстві, та Південного, де розвинуте молочно-м'ясне скотарство, птахівництво, вирощування зернових культур і соняшнику.
Зовнішньоекономічна діяльність
Потужний виробничий потенціал області, її прикордонне розміщення сприяю 11, розвиткові найрізноманітніших форм зовнішньоекономічної діяльності. З кожним роком відбувається зростання експорту з області. Так, якщо в 1999 р. він становив 508,3 млн. дол. США, то в 2000 — 680,7 або 4,6% від загальнодержавного рівня. Це свідчить про те, що економіка регіону в основному працює на ринок України. Головну вартість експорту Луганщини складає продукція металургії, хімії та нафтохімії, машинобудування. На жаль, область постійно має від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, що пов'язане із значними обсягами ввезення сирої нафти, природного газу та інших сировинних матеріалів. Основним зовнішньоекономічним партнером області традиційно залишається Росія. У 2000 р. Луганщина отримала 28,3 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, 70% з яких направлено в спільні підприємства. Інвестиції з області в інші країни світу більше як у 10 разів менші і переважно направлялися також у спільні підприємства.
Екологічна ситуація
Луганської області обумовлена значним антропогенним навантаженням та специфікою природно-кліматичних умов і ресурсного потенціалу регіону. Однією з найбільших екологічних проблем є дефіцит чистої питної води у зв'язку з екстенсивним водокористуванням промисловістю, сільським господарством та великими її потребами для комунально-побутового господарства. Замкнене коло водокористування мають не всі екологічно небезпечні виробництва області, очисні споруди і каналізаційна мережа в переважній більшості створювалися кілька десятків років тому і є морально та фізично застарілими. Досить часто відбуваються викиди шкідливих стоків у річки і водоймища, що призводить до спалаху інфекційних захворювань, закриття місць відпочинку. Забруднені стічні також попадають у підземні води, що призводить до виведення з експлуатації підземних водозаборів.
Значні ділянки родючих земель регіону зайняті відвалами від видобутку корисних копалин, діяльності металургійної промисловості та сміттєполігонами. Вони займають площу по декілька гектарів, а шахтні терикони ще й мають висоту від 10 до 50 м. Видобуток будівельних матеріалів відкритим способом призвів до утворення в ландшафті області кар'єрів. Потужні зрошувальні системи регіону практично не використовуються і знаходяться в занедбаному стані через скрутне фінансове становище сільськогосподарських виробників. Це спричиняє до засолення та запіщанення сільськогосподарських угідь, особливо в північно-східній частині області Подорожчання палива та низька купівельна спроможність населення, затримка початку опалювального сезону змушує населення здійснювати неконтрольовані рубки незначних лісових насаджень області, які особливо шкідливими є в річкових заплавах, на вододілах та в полезахисних смугах. Це призводить до збільшення кількості посух і суховіїв, вивітрювання родючого шару ґрунту. Таким чином, Луганщина має одну з найбільших у державі площу земель, що потребують рекультивації.
Спеціалізація регіону на гірничодобувній, паливно-енергетичній, металургійній, хімічній і нафтохімічній галузях обумовлює значні викиди шкідливих речовин в атмосферу. Вони хоч і скоротилися після зменшення обсягів виробництва порівняно з 1990 p., але в останні роки воно призупинилося і викиди в атмосферу знову зросли. Збільшенню шкідливих викидів в атмосферу сприяє зростання кількості мікроавтобусів для перевезення пасажирів як міськими, так і приміськими маршрутами, скорочення використання для цих цілей електротранспорту, збільшення приватного автотранспорту в населення, який переважно має великий термін експлуатації.
Отже, екологічна ситуація в Луганській області є однією з найнапруженіших в Україні та потребує комплексного моніторингу. Для її поліпшення необхідно на державному рівні запровадити екологічний податок, який існує в більшості економічно розвинутих країн, кошти від стягнення якого направляють на вирішення екологічних проблем. До речі, він передбачений в Проекті податкового кодексу, який знаходиться на завершальній стадії розгляду у Верховній Раді України.
Основні напрями соціально-економічного розвитку області
Аналіз сучасного соціально-економічного стану регіону дає підстави виділити шляхи подальшого розвитку регіону. Це, перш за все, поліпшення демографічної ситуації та підвищення ефективності використання трудоресурсного потенціалу. Для реалізації цього напряму необхідно всіляко стимулювати народжуваність, зменшивши для регіону критерій віднесення до багатодітної сім'ї (включати до цієї категорії родини, які мають двох дітей) з наданням їм широкого кола податкових та соціальних пільг. Потрібно широко застосовувати довготермінове кредитування зведення і отримання житла не тільки для молодих сімей.
Для поліпшення ситуації на ринку праці та збільшення обсягів виробництва доцільно швидкими темпами проводити реструктуризацію господарської діяльності в напрямку створення нових робочих місць в галузях сфери обслуговування. У шахтарських селищах необхідно пропагувати розвиток приватних господарств по виробництву сільськогосподарської продукції.
З метою ліквідації галузевих диспропорцій у розвитку промисловості потрібно нарощувати потужності легкої та харчової промисловості.
Для поліпшення екологічної ситуації в регіоні слід проводити перепрофілювання підприємств, впроваджувати екологічно безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквідацію териконів, відстійників, шлакосховищ, а також більш ефективно використовувати вторинні ресурси, відходи виробництва, переводити підприємства на оборотне водопостачання.
Наявність в області джерел мінеральних вод, річок, лісових насаджень у річкових заплавах робить її привабливою для розвитку рекреації. В цілому для ефективного. функціонування господарського комплексу області необхідно залучати значні інвестиції в усі його галузі, що нині проблематично через обмеженість вільних коштів у вітчизняних підприємств і несприятливий інвестиційний клімат для іноземних інвестицій.