Вступ

Розвиток сучасного радіомовлення, у тому числі й українського, фокусується на двох напрямах: креативному та управлінському. Творчість, про яку американець Джон Као висловився так: це не погода, на неї ми можемо впливати, виокремлює станцію на ринку, а отже, за допомогою програмних технологій впливає на досягнення мети. Управлінська діяльність – це ідея самого мовлення, про яку Кьелл А. Нордстрем та Йонас Риддерстралле у книзі "Бізнес у стилі фанк" говорили так: "Ідея для радіостанції – це те, за рахунок чого ми живемо. Ми не можемо собі дозволити хоча б один день щось не вигадувати для радіомовлення". Саме за допомогою управління формується ідея радіостанції, її певна модель, яка й визначає певні завдання для досягнення визначеної мети.

Комерційне радіомовлення потребує відповідного розуміння того, як творчість й управління в радіоефірі можуть сприяти отриманню радіоорганізацією прибутку, тому й існують певні радіомовні технології, за допомогою яких планується та організовується процес комерційної діяльності. Ці технології слід розглядати в контексті чинників, які впливають на ділове підприємництво в радіоефірі.

Передусім це фактор соціально-економічних передумов. Комерційна радіостанція, як і будь-яке ділове підприємство, що передбачає прибуток від власної діяльності, потребує необхідних соціально-економічних передумов, які сприятимуть "запуску" підприємства і його самовідтворенню й прибутковості [1]. До таких соціально-економічних передумов можна віднести:

– відповідність діяльності станції місцевому законодавчому регулюванню, завдяки якому можливо реалізовувати стартовий капітал і розвивати підприємницьку діяльність у радіоефірі;

– наявність різних форм власності, що дасть підстави передбачати конкуренцію різних підходів щодо менеджменту та виробництва програмного продукту, а отже, формувати необхідні умови для існування радіомовного ринку;

– існування розвиненої інфраструктури суб'єктів радіомовного та медіа-ринку, які дозволяють підтримувати підприємницьку діяльність радіомовця та розвивати її;

– наявність соціально-диференційованої аудиторії, яка є потенційною для радіомовлення в цілому і цільовою для радіостанцій як ділових підприємств зокрема;

– організація комплексу радіомовних технологій, які відповідають специфіці радіомовного ринку, тобто сприяють технічному вмотивуванню мовлення, організації власного ефірно-студійного комплексу станції, створенню команди менеджерів та журналістів, яка відповідатиме концепції програмування і форматизації мовлення, проведенню маркетингового аналізу ринку, формуванню цільової аудиторії та визначенню принципів її збереження, передбаченню процесу просування та “розкрутки” станції, залученню новітніх способів та методів мовлення до розвитку радіостанції як ділового підприємства.

Розділ 1. Теоретичні аспекти операційного радіобізнесу

1.1 Основні елементи політики радіо бізнесу в Україні

Безперечно, основою підприємницької діяльності може стати пропонована власна програмна продукція, яка виготовляється за рахунок грантів, абонентської плати, добровільних пожертв тощо (громадське радіомовлення), або продаж її під рекламу з метою отримання прибутку (комерційне радіомовлення). Державне радіомовлення також варто розглядати в контексті підприємницької діяльності, оскільки програмна продукція, яка виготовляється державними радіокомпаніями, також, незалежно від бюджетного асигнування, передбачає як абонентську, так і комерційну підтримку [2]. Тому діловими підприємствами, про що йшлося раніше, можна вважати радіостанції будь-якої форми власності, концепцій мовлення, способів трансляції програмного продукту й поширення сигналу мовлення. Основне – це наявність певних соціально-економічних умов, до яких уходить комплекс радіомовних технологій, що здатні працювати в ринкових умовах.

Фактор структурності. Теорія комерційного радіомовлення передбачає передусім зміни в структурі радіомовлення. Вона "шліфувалася" десятиліттями, визначаючи, залежно від обраної цільової аудиторії й формату, характерну технічну, офісну і штатну специфікацію радіостанції. Інфраструктура комерційної станції залежить від аудиторії, інтереси якої станція має на меті задовольняти, а отже, – і від програмної продукції, підготовленої для цієї аудиторії, тобто формату.

Фактор професіоналізму. Сучасний професіонал, який працює в комерційному радіомовленні, має, безперечно, бути ознайомленим із кризовим менеджментом, тобто з методикою виживання підприємства у ринкових умовах [3]. Тому професіоналізм у комерційному радіомовленні визначається певним рівнем фахової освіти та досвідом роботи в радіоефірі. Орієнтація на жанрову систему радіожурналістики, яка протягом останніх десятиліть характеризувала основний освітній вектор підготовки радіожурналістів, свідчить про її невідповідність розвитку сучасного радіомовлення. Жанрова система радіожурналістики, якій присвячено чимало наукових праць [4], безперечно, є обов'язковою для розуміння теорії та методики радіомовлення, але в навчальних планах підготовки сучасних радіожурналістів вона не повинна домінувати. Поряд із специфічними журналістськими знаннями та "радійними" голосовими даними, важливими напрямами підготовки радіожурналіста-професіонала є орієнтація в технології виробництва радіопродукту, знання основ менеджменту, маркетингу і юриспруденції [5]. Увесь цей освітній комплекс сприятиме якнайточнішій адаптації спеціалістів, які працюють у радіоефірі, до ринкових умов і дозволятиме їм позиціонувати власні зусилля на конкурентному радіоринку.

Зазначений комплекс чинників й організаційних дій, що сприяє плановій “розкрутці” комерційної станції та її просуванню, формує ті радіомовні технології, які є складовими сегментами комерційної радіостанції. До цих технологій варто віднести передусім стандарти управління, які загалом визначають специфіку й принципи комерційного радіомовлення. Кожен із цих стандартів є обов'язковим для розуміння специфіки діяльності радіоорганізації будь-якої форми власності, однак у системі комерційного радіо вони мають додаткове застосування, яке й визначає його головну сутність – отримання прибутку.

Стандарти управління комерційною станцією включають виникнення і реалізацію ідеї отримання прибутку за допомогою радіо, тобто визначення конкретних цілей і завдань, спрямованих на здійснення необхідних дій, достатніх для розвитку, перетворення або вдосконалення цієї ідеї [6]. Технологія стандартів управління комерційною станцією ґрунтується на стратегічному визначенні необхідних засобів і методів, принципів і форм управління виробництвом і виробничим персоналом ділового підприємства, що свідчить про поєднання науки управління та специфіки радіомовних технологій. Усі вони повинні базуватися на визначенні шляхів досягнення основної мети радіостанції, що, як цілком слушно вважає генеральний директор ТОВ "Радіомовні технології" Сергій Комаров, бувають різними [7]. Сучасне радіомовлення передбачає наявність певної стратегії й тактики поведінки та діяльності мовця на радіоринку, що зорієнтовані на досягнення поставленої мети. Мета, завдяки якій відбувається реалізація певної ідеї, наприклад створення радіостанції, як загального поняття про предмет чи явище, що потребує конкретних цілей і завдань, спрямованих на їхнє перетворення та удосконалення, визначає цілі й завдання для розвитку ідеї радіостанції, формує менеджмент радіостанції як "сукупність принципів, методів, форм та засобів управління виробництвом і виробничим персоналом із використанням досягнень науки управління" [8]. Наприклад, метою радіо-Ікс є залучити до ефіру якнайбільше слухачів на території, що забезпечується потужністю передавача, здобути щонайменше один національний приз за випуски новин, його прибуток повинен зростати якнайменше на 5% щороку. Отже, визначення загальної мети, для досягнення якої пропонуються конкретні організаційні дії, наближені до реалій, за яких працює станція – усе це завдання менеджменту, який здійснюється в сфері радіомовлення, тобто радіоменеджменту.

Менеджерські розрахунки діяльності станції передусім мають дати відповідь на запитання: яка основна мета радіостанції і як можна цієї мети досягти? Якщо станція державної форми власності (комунальна, муніципальна) – треба визначити, які суспільні та загальнонаціональні чи регіональні завдання їй потрібно вирішувати; якщо станція колективної форми власності (громадська) – як задовольнити інтереси й потреби своєї громади та окремого громадянина; якщо станція приватної форми власності – як формувати й зберігати (утримати) цільову аудиторію, щоб мати прибуток.

Радіоменеджмент – це обов'язкова конкретизація напрямів, способів та методів досягнення мети яку ставить перед собою радіоорганізація, а це конкретизує розуміння того, чи справді станція наближається до своєї мети і усвідомлює труднощі, які можуть постати перед нею. Основну мету радіостанції формує стратегічний менеджмент як процес, завдяки якому керівництво станції визначає цілі та завдання, окреслює їх для вибору стратегії, спрямованої на досягнення мети. За допомогою стратегічного менеджменту станція вирішує організаційні проблеми, підвищує ефективність діяльності, передбачає схему антикризового управління, формує кадрову політику, стимулює корпоративне мислення колективу, визначає перелік можливостей, загроз, переваг і вад ринку, які впливатимуть на "розкрутку" проекту.

Стратегічний менеджмент як основний стандарт управління охоплює всі сфери діяльності радіоорганізації й складається з фінансового, рекламного та програмного радіоменеджменту, функціональне поєднання яких визначає загальну теорію управління, що здійснюється у сфері радіомовлення. Отже, практика розвитку світового радіо засвідчила існування теорії управління (радіоменеджменту), до якої зверталися деякі, передусім іноземні, дослідники [9], котрі аналізували специфіку становлення і розвитку радіомовлення в умовах ринку. У цій теорії найважливішим є те, що система управління радіоорганізацією повинна вибудовуватися таким чином, щоб чітко було сформульовано мету проекту й показано цілі й завдання реалізації ідеї. Однак досягнути цього можна лише тоді, коли фінансовий, програмний, а для комерційного радіомовлення ще й рекламний менеджмент, є чітко спрямованими й взаємозв'язаними.

Для організації державного, громадського чи комерційного радіомовлення плануються певні схеми взаємозв'язку трьох типів менеджменту, завдяки чому й відбувається реалізація поставленої мети. Фінансовий, рекламний і програмний менеджмент на комерційній станції – це бізнес у радіоефірі, який ще називають бізнесом ідей. Тобто комерційна станція не лише продає ефірний час і програмний продукт під рекламу, а й ідеї, що можуть давати прибуток, тобто продає свій бренд, який директор компанії "Радіо-сервіс" В. Каменський називає концепцією станції, її позиціонуванням та престижем на ринку [10]. Кожен із цих видів управління забезпечує функціональність станції, однак рівень участі в отриманні прибутку різний. Якщо програмний менеджмент полягає у створенні того, що станція повинна пропонувати споживачеві, то фінансовий і рекламний менеджмент зосереджені на реалізації результатів програмного менеджменту. Тому кожен із цих видів управління в комерційному радіомовленні є продуктивним по-своєму, оскільки їхня взаємозалежність, і одночасно самодостатність, є беззаперечною.

Фінансовий менеджмент комерційної станції тісно пов'язаний із рекламним менеджментом, тому радіобізнес асоціюють ще з бізнесом рекламних ідей. Рекламні кампанії на радіостанціях мають бути пов'язані не лише з продажем ефірного часу, тобто конкретного відрізка часу, а з продажем ідей для споживачів [11]. Тому для комерційного радіомовлення це є важливим удвічі, бо саме завдяки продажу ідей відбувається формування конкурентного середовища, а отже, і формування ринку, на якому діють радіомовні організації як ділові підприємства.

Основною метою фінансового та рекламного менеджменту є підтримання життєдіяльності станції, тобто одержання прибутку за допомогою створення можливостей для продажу ефірного часу (програмної продукції) під рекламу. Тому фінансовий і рекламний менеджмент є найпродуктивнішим у комерційному радіомовленні.

Фінансове та рекламне управління радіостанцією тісно пов'язане з ринком, для якого характерні достатня для конкуренції кількість покупців і продавців рекламного й програмного радіопродукту. Вивчення ринку – це основа маркетингової діяльності станції і водночас процес, під час якого створюється певний продукт або цінності, що йдуть на продаж чи обмін. Маркетинг станції, залежно від формату мовлення та форми власності, має свою концепцію виробництва та збуту, аналізує ринкові можливості, вивчає сегментацію ринку, вимірює співвідношення попиту й пропозиції, здійснює прогнозування, презентує товар, позиціонує станцію на ринку, розробляє стратегію конкурентної боротьби, збільшує чисельність радіоаудиторії, працює на становлення іміджу станції [12]. Однак радіоефір не є засобом конвеєрного пересилання товару від одного об'єкта до іншого. Це поле творчості як для рекламного менеджменту, так і для фінансового.

Коли продається ефірний час – продається також програмна ідея станції, отже, здійснюється програмний менеджмент. Програмна ідея чи мета станції формуються завдяки програмному менеджменту, на основі якого здійснюється її маркетингова діяльність. До програмного менеджменту входить визначення "ніші" станції на ринку, тобто вибір формату мовлення, спрямованого на певний демографічний сегмент аудиторії. При виборі й формуванні цільової аудиторії програмний менеджмент забезпечує створення та діяльність журналістського колективу, який має впродовж вироблення програмного продукту цю аудиторію зберігати й примножувати. Програмний менеджмент на радіо – це прогнозування реакції та мислення, потреб та інтересів аудиторії з метою втілення їх у журналістській творчості та діяльності, у бізнесі "творчих особистостей".

Усі види стратегічного управління в комерційному радіомовленні регулює ринок як стимул до власного розвитку й адаптації. Будь-який радіоринок передбачає конкурентні умови, в яких діють радіоорганізації тієї чи іншої форми власності, тобто є продавці та покупці рекламного й програмного продукту. Однак саме для комерційного мовлення маркетингова діяльність, яка полягає в "системі організації виробничо-збутової діяльності підприємства, в основу якого покладено глибоке та всебічне вивчення ринку, оцінку та облік усіх умов виробництва й збуту продукції, товарів, послуг у найближчій і подальшій перспективі" [13], є найважливішим елементом конкурентної боротьби на ринку. За допомогою маркетингу станція будь-якої форми власності вивчає ринок у плані власного суспільного, політичного, програмного позиціонування, але саме для комерційного радіомовлення маркетинг як такий є питанням життєздатності, а інколи й виживання. Якщо державні радіокомпанії та радіоорганізації громадського типу розцінюють маркетингову діяльність як можливість досягти власної соціальної мети, надто не переймаючись перспективою існування, то комерційне радіомовлення розглядає вивчення ринку як важливий етап становлення й розвитку.

За допомогою маркетингу комерційна станція організовує збут програмної продукції і, залежно від формату мовлення та концепції виробництва, визначається щодо відповідності попиту й пропозиції на той програмний продукт, який виходить на ринок. Аналіз ринкових можливостей, специфіка сегментації ринку, прогнози і ризики, презентація товару та його просування, стратегія конкурентної боротьби і позиціонування на ринку, створення іміджу станції й зростання чисельності аудиторії – усе це необхідні стандарти, реалізовуючи які, комерційна станція здійснює як стратегічний менеджмент, так і маркетингову діяльність.

Оскільки комерційна станція "продає" на ринку власну програмну і рекламну ідею, може скластися враження, що основним завданням управління і маркетингового дослідження ринку є організація конвеєра, за допомогою якого товар від виробника передається споживачеві. Тому, оцінюючи специфіку програмного, рекламного та фінансового управління, варто враховувати також і поле творчості, завдяки якому можна говорити про імідж станції, її характерні особливості та "нішу" на ринку.

Варто також зазначити, що термін "ніша", що вживається в працях деяких дослідників комерційного радіомовлення [14], є специфікою програмного менеджменту комерційного радіомовлення, бо саме завдяки програмуванню (концепції, формату) комерційна станція визначається з цільовою аудиторією. Станція обирає певний демографічний сегмент аудиторії, який стає її цільовою аудиторією, а також передбачає створення та діяльність творчого й технічного персоналу станції. Цей персонал характеризується відповідністю форматній концепції станції та потенційними можливостями не лише формувати, а й утримувати (зберігати) цільову аудиторію. Програмний радіоменеджмент сприяє передбаченню мислення й реакції цільової аудиторії, визначенню в задоволенні її потреб та інтересів, "олюдненню" бізнесу, тобто втіленню ідеї бізнесу "творчих особистостей". Цю ідею також можна назвати антропоморфічною ідеєю для радіомовлення (від гр. – людиноподібний; надання неживим об'єктам емоцій і характеристик, притаманних людині), коли йдеться про намагання надати радіопрограмі "людського обличчя", тобто перетворити звичайну радіопередачу в особливий вид спілкування [15].

Зрештою, за теорією управління радіоорганізацією, створення радіостанції передбачає кілька етапів, кожен з яких має свої стандарти, тобто конкретизує певний напрям функціонування станції, коли в тій чи іншій послідовності залучаються до реалізації фінансовий, рекламний чи програмний менеджменти. Так, наприклад, С. Комаров визначає чотири етапи створення радіостанції, включно з попереднім етапом її формування. Кожен з етапів – це певні технології, які полягають у плануванні результату, коли відбувається чітка постановка завдань, зрозумілих як для ради керівників, так і для звичайного управлінця, здійснюється корпоративна зорієнтованість на їхнє розв'язання, уміння приймати рішення та їх прогнозувати. Таким чином, кожен з етапів створення радіостанції передбачає використання принципів цільового менеджменту, тобто плану, в якому зазначено основну мету станції [16]. А це означає, що кожен етап створення та діяльності станції має бути передусім результативним, тобто рейтинговим.

Стратегічний менеджмент на радіо має свою мету, заради якої він і здійснюється, – рейтинг. На рейтинг як статистичну інформацію або абсолютну цифру, "яка виводиться шляхом голосування, соціологічних опитувань, анкет і свідчить про ступінь популярності станції" [17], працюють кілька менеджерських ланок, кожна з яких має свої функції. Керівництво станції або рада керівників (президент або директор, комерційний директор, технічний директор, програмний директор, директор відділу з продажу реклами, директор із просування й маркетингу) належить до вищої менеджерської ланки і визначає стратегічні й організаційні напрями розвитку організації. Менеджери середньої ланки (випусковий редактор і музичний редактор або промоутер, бізнес-менеджер і менеджер новин) забезпечують поточну роботу у відділі новин, відділі продажу, музичному відділі або продакшн-студії, тобто організовують безперебійність творчого процесу на станції. Менеджери, які здійснюють маркетинг (комерційні агенти збуту, трафік-менеджери, керівники рекламних агентств, рекламні агенти, аналітики ринку, фахівці з ціноутворення), становлять так звану допоміжну ланку, метою якої є сприяти розкрутці й просуванню станції на ринку. Кожна з названих ланок менеджерів так чи інак впливає на рейтинг, що свідчить про потужність або слабкість менеджерської стратегії.

Теорія управління радіоорганізацією визначає рейтинг [18] як реальний результат здійснення стратегічного менеджменту, коли є відповідний взаємозв'язок фінансового, рекламного та програмного менеджментів, що характеризується чітким поетапним створенням радіокомпанії. За допомогою рейтингу визначаються дані щодо рейтинговості (популярності) програм і підтверджуються "гарантії" для рекламодавців стосовно власної впливовості на ринку. Рейтинг дозволяє радіоорганізації визначати соціально-демографічну характеристику цільової аудиторії, стежити за тим, як змінюються її інтереси, потреби й смаки, оскільки станція продає не лише ефірний час, тобто програмну продукцію, вона "продає" свою аудиторію, яка цю рекламу почує, тобто свій рейтинг [19]. На основі інформації, яку дають рейтинги програм, станція може впливати на зміни в мережі мовлення та у програмному розкладі. Наприклад, якщо програма має низький рейтинг у прайм-таймі, тоді варто переглянути доцільність її появи у цей час, або в разі необхідності, взагалі зняти з ефіру. Рейтинги, зрештою, допомагають рекламодавцеві знайти оптимальну станцію для проведення рекламних кампаній на радіо.

Рейтинг також є стандартом, тобто показником діяльності комерційної радіостанції, оскільки за його допомогою визначаються дані про популярність того програмного продукту, який пропонується на ринок, а також гарантується рівень впливовості й позиціонування на ринку щодо цільової аудиторії. І те, й те дозволяє рекламодавцеві приймати рішення щодо вибору партнера для розміщення реклами та проведення рекламних кампаній у радіоефірі.

Отже, комерційна станція не лише продає свій ефір, свою аудиторію і свої творчі ідеї, передусім, вона "продає" свій рейтинг. Тому процес визначення цільової аудиторії, реагування на зміни її смаків, потреб та інтересів – це завжди зміни у програмній концепції мовлення і форматизації ефіру, а отже, і в самому розумінні специфіки радіомовних технологій комерційного радіо. Низький чи високий рейтинг радіостанції – усе це свідчення доцільності формату і, зрештою, доцільності стратегічного менеджменту як основного процесу теорії управління.

Визначення рейтинговості радіопрограм ґрунтується на ряді чинників (територіально-географічне розташування станції, технічні характеристики мовлення), серед яких одним із основних є виробництво та розповсюдження програмної продукції, що є результатом творчості та управління в радіоефірі саме з погляду журналістської діяльності. Кожен з етапів створення комерційної радіостанції як ділового підприємства – це чітко спланований процес, який передбачає використання професійних здібностей журналіста лише тоді, коли зароблятиметься грошей більше, аніж витрачатиметься, і поки не буде, наприклад, повернений узятий у банку кредит, як цілком слушно вважає С. Комаров, автор багатьох методичних і консультативних розробок щодо сучасних радіомовних технологій. Безперечно, для створення програмної продукції необхідні додаткові витрати на зарплату, приміщення, обладнання й матеріали; якщо ж станція лише починає створюватися, очікуючи на інвесторів і спонсорів, усі свої амбіції та намагання самовиразитися в ефірі відкладаються до того часу, поки фінансовий та рекламний менеджменти не забезпечать появу менеджменту програмного.

Отже, стандартизація стратегічного менеджменту за теорією управління комерційною радіоорганізацією передбачає, насамперед, фінансову стабільність і управлінську самостійність, адже виробництво програмної продукції, яка пропонується або продається станцією, може лише за необхідністю плануватися та прогнозуватися. У такому підході є певний сенс, оскільки на перше місце висувається економічна доцільність і перспективна фінансова стабільність станції, і теоретично це є правильним. Однак практика світового комерційного радіомовлення засвідчує, що такий підхід може себе виправдати лише там, де немає реальної конкуренції на радіоринку, і тільки тоді, коли станція, яка починає роботу, має певний час для власного самовдосконалення, як це було свого часу з виникненням першої радіостанції в Росії [20]. Коли ж існує конкуренція, здійснення журналістської творчості на першому етапі становлення станцій, насамперед, тих, які працюють із музичними форматами, може позначитися на якості програмної продукції, а отже, призведе до зниження рейтингу радіокомпанії, відпливу рекламодавців, і, зрештою, до загального банкрутства радіопідприємства. Природно, що журналістська творчість та діяльність у радіоефірі є визначальною для створення загального реноме (образу, іміджу) станції чи отримання нею прибутку [21]. Однак лише тоді вона є продуктивною, коли залежить від ринкової необхідності й є чітко спланованою в системі стратегічного менеджменту.

Теорія управління комерційною станцією, яка підтверджена практикою розвитку комерційного радіо у більшості країн світу, висуває, на наш погляд, три основні етапи становлення комерційної станції як ділового підприємства, кожен із яких визначає стратегічну й тактичну схеми її ринкової діяльності, а також засвідчує результативність стратегічного менеджменту. Кожен із етапів – це також певні технологічні стандарти, здійснюючи які, наприклад, протягом першого етапу (планування та організація) станції належить закласти основи діяльності, протягом другого етапу (комерція й контроль) – визначитись із перспективами ділового підприємництва, то протягом третього етапу (виробництво програм та їхнє просування) – слід чітко позиціонувати себе на ринку. Тоді стратегічний менеджмент буде вважатися успішним, а отже, можна буде говорити про рейтинг радіомовця.

Організація пабліситі станції (пабліситі-матеріалів і пабліситі-акцій) є одним із найважливіших результатів впливу стратегічного радіоменеджменту, оскільки просування станції на ринку передбачає необхідність залучення інформаційних та рекламних засобів із метою "розкрутки" проекту. Під час організації пабліситі враховуються не лише соціально-демографічні особливості потенційної та цільової аудиторії, а й, наприклад, специфіка формату станції: у форматі "All News" слід мати на увазі інформаційні переваги станції, у форматі "Talk" зважати на теми шоу-програм або імена ведучих, музичний формат "Top Hits" варто представляти в контексті постійного оновлення ефірної бібліотеки хітів та ін. Пабліситі дозволяє постійно дбати про позитивний образ станції, переможно змагатися з конкурентами і приваблювати нових слухачів та рекламодавців завдяки адресності її проведення та підтриманню добрих стосунків із громадськістю, для якої завжди важливо, що конкретно станція має зробити для громадськості й чим її діяльність буде корисною суспільству? Постійна активна пабліситі станції може не лише повсякчас підтримувати її позитивний образ серед слухачів, а й приносити фінансові дивіденди.

Практика розвитку світового радіомовлення засвідчила: критерії оцінювання ефективності просування станції, що теж є стандартом управління, протягом того чи іншого періоду її діяльності кожна станція складає самостійно, тому що вони залежать від обраної програмної концепції, а також проведених маркетингових досліджень ринку. Станції прагнуть встановлювати стандарти управління на рівні його психологічного сприйняття співробітниками станції, аудиторією та рекламодавцями і вкладають його в ефірну та позаефірну промоцію. Наприклад, київська радіостанція "Gala-радіо" постійно наголошує на "менеджменті собі на втіху" [22], який спрямований на те, щоб процес праці обдаровував радістю всіх тих, хто в ньому бере участь, тобто сприяв створенню доброго настрою всередині колективу, допомагав легко й просто вирішувати виробничі питання.

Теорія управління комерційним радіомовленням, яка ґрунтується на чітких технологіях та стандартах упровадження й реалізації стратегічного менеджменту, на поетапному становленні й розвитку радіокомпанії, на методиці організації її підприємницької діяльності, завдяки чому здійснюється не лише виробництво програмного продукту, а й його просування та "розкрутка" на ринку, є цілком характерною для становлення й розвитку українського комерційного радіомовлення. Будь-яка вітчизняна радіоорганізація, що здійснює ділове підприємництво в радіоефірі на радіомовному ринку, використовує цю теорію та стандарти управління як концептуальний підхід до отримання прибутку, а отже, реалізації самої ідеї комерційної діяльності.

1.2 Інформаційна політика комунальної радіостанції

У сучасних умовах жорсткої конкуренції ми маємо змогу дуже часто чути фразу про «хороше» або «погане» радіо. Звичайно різні фактор хорошого чи поганого не може бути науковим терміном. Проте різні науковці схильні по-різному оцінювати такі ненаукові фактори. Тож спробуємо виокремити кілька категорії і провести паралелі міх хорошим радіо і комунальним радіо.

Отже, першим критерієм популярності і вживаності такої радіостанції серед потенційної слухацької аудиторії звичайно ж буде стабільність та цілісність. Стабільність - це звичайно ж один із основних елементів роботи будь-якої радіостанції. Численні дослідження аудиторії показують, що людина з більшим інтересом і охотою буде слухати радіостанції від якої знають чого очікувати. Інколи на деяких радіостанціях такий фактор стабільності межує із фактором передбачуваності - це вже інший бік популярності радіостанції. Комунальне (муніципальне) радіо безперечно являє собою зразок стабільності, адже основний тематичний напрямок цієї організації - працювати заради потреб комуни, а «проблеми комуни» вони можуть змінюватися по суті, але сам факт існування таких проблем і необхідність про них говорити - вона незмінна. У той же час комерційна радіостанція досить часто залежна від категорії аудиторії, а аудиторія як відомо категорія плинна, а отже робить досить нестабільним позицію комерційної радіостанції на ринку, до того ж комунальна радіостанція не залежить від зміни смаків потенційного рекламодавця, а отже, така радіостанція не буде залежна від фінансів тих же таки рекламодавців.

Іншим критерієм популярності комунальної радіостанції може стати локальність. У час розвинених радіомереж, супутникового мовлення та комп'ютерних систем автоматизації, часто забувають про те, щоб зберігати локальність та так би мовити вірність власній аудиторії. Саме це є запорукою успішної діяльності будь-якої радіостанції.

Не менш важливим фактором є індивідуальність радіостанції. Те, наскільки легко слухачі впізнають дану радіостанцію є основним фактором. Концепція індивідуальності передбачає, що радіостанція повинна створити власний імідж за допомогою якого місцева аудиторія і потенційні слухачі будуть пізнавати її на ринку.

Рейтинг і соціальна вага радіопрограми або радіоорганізації мають спільні суспільні та комерційні корені. Радіостанція (власне її власники і керівники лише тоді можуть стверджувати про високий соціально значущий рівень їхнього дітища, коли радіостанція матиме високий рейтинг чи то пак популярність серед слухацької аудиторії. Але рейтинг - це ще й комерційний показник значущості радіостанції. Цей показник вказує на рівень популярності радіостанції серед потенційних спонсорів або ж рекламодавців, а також те, що вони підтримують соціальну вагомість радіостанції. Фактична матеріальна підпорядкованість єдиній владній організації та практична відсутність надходжень до бюджету установи від виготовлення і випуску в ефір комерційної реклами робить такі станції майже неконкурентоспроможними на інформаційному ринку.

Варто сказати ще про таку різницю між комунальною та комерційною радіостанцією є те, що для комерційного радіо першим кроком становлення є пошук власної аудиторії, тоді як комунальна радіостанція формує себе під потреби вже існуючої власної аудиторії. Потенційна аудиторія київської муніципальної радіостанції 4,9 мільйонів киян. Вибір аудиторії для комерційного і некомерційного радіо характеризує їх специфіку й радіомовні технології. Визначення цільової аудиторії проводять скоріше не для того, щоб визначити потенційно привабливу аудиторію для рекламодавців, а визначити смаки вже існуючої, сформованої аудиторії під лаштуватися до неї, виробити свою політику дій.

Спосіб підбору інформації є вагомим фактором створення образу радіостанції. Вона (інформація) може бути закодована будь-якими кодами: числами, графіками, схемами тощо. Образ - цілісна сукупність форми і змісту. Причина винятковості в порівнянні з іншими формами спілкування - здатність художнього реалістичного образу до інформаційної насиченості, невичерпності; саме це лежить у його двоякій природі. В образі - адекватне злиття змісту повідомлення (інформації) і його форми.

Будь-яке повідомлення обирається із сукупності повідомлень. Чим більша можливість вибору, тим більше інформації містить повідомлення, тим вагоміша його цінність. В образі, а отже і в самій радіостанції повинна міститися інформація про минуле, сьогодення та майбутнє. На основі цього триєднання можна говорити про оптимальний засіб вираження суспільно-вагомої інформації і її повідомлення. Про наповнення програмної сітки відповідною продукцією.

Зможе редактор побудувати із головою адміністрації цивілізовані стосунки, отже, буде працювати, не зможе - доведеться попрощатися із посадою . «Куди цікавіше спілкуватися з чітко окресленою аудиторією - людьми, котрі вітають ліберальні цінності та «культурними снобами», ніж з року в рік складати життєпис «дірявих дахів» й переповідати історії з буття своєї громади на кшталт зять знищив тещу» .

Ринок ФМ-радіо дуже сильно змінюється, оскільки постійно відбуваються зміни вподобань слухачів, зміні в ефірі радіостанцій (від додаваня нових композицій до повних зміни формату). Мовці напевне знають, що для більшості аудиторії радіо легкі розважальні програми є більш привабливими за інформаційні та освітні передачі. Навіть люди, які мають повне право називати себе елітою, богемою і не грішать прихильністю до маскульту рано чи пізно захочуть відволіктися від серйозних роздумів та дискусій і перемкнутися на розваги, хоча теж дещо специфічні. Сприйняття аудиторією є найважливішим фактором і засобом існування радіостанції будь-якої форми власності . Хоча, з іншого боку, індустрія розваг має свій мінус - вона вичерпна, ще класики писали, що в історії будь-якого мистецтва існує не більше 30 оригінальних сюжетів усе інше приречене на повторення - тому продавці товару (у даному випадку радіостанції мають перевагу обирати не сюжет, а форму. Такою формою може стати формат.

Комунальна радіостанція лише на етапі свого створення отримує потенційно велику аудиторію - мешканці цілого міста. Адже потенційно бажання принаймні послухати столичні новини може виникнути у кожного дорослого киянина, незалежно від музичних вподобань (аргумент той, що новини - програма номер один на будь-якій радіостанції). Поєднання інформації та розважальної функції радіомовлення (entertainment) призвело до виникнення і проникнення до широкого вжитку слова і поняття «інфотейнмент» , для позначення продукції, що означає одночасне втілення розважальних та інформуючих функцій. У межах муніципальної (в межах одного міста) радіостанції можна говорити про дорого, труби, вода, освіта, ціни на проїзд у маршрутному транспорті. Великі масиви інформації, які обертаються у суспільстві, економічне зростання, котре здійснюється завдяки впровадженню інформаційних та телекомунікаційних технологій, передбачають участь у цьому процесі держави як гаранта у становленні інформаційного суспільства.

Аудиторія радіостанції - категорія плинна, вона має властивість постійно змінюватися, перетікати з одного стану у інший. Категоріями, що впливають на формування аудиторії, а з іншого боку є першим чинником зміни уподобань є основні категорії, які характеризують суспільство - загальна кількість населення, рівні прибутків, умови життя.

Іншим не менш важливим чинником приваблення аудиторії локального радіо є специфіка новин. Через так звану локальність, у контексті подачі інформаційних випусків, комунальне радіо може втрачати у глобальних, державних масштабах - частина глобальної інформації нівелюється і заради збереження ефекту місцевості новинні випуски мають у своєму складі близько 80 відсотків саме місцевих новин. Це не абияк позитивно впливає на аудиторію, адже за теорією наближення інтересів людині найбільше до вподоби саме та інформація, яка стосується її безпосередньо . Щоправда, під час прослуховування такої радіостанції у людини може скластися відчуття містечкового радіо, саме тому новинний ефір локального радіо не може обходитися без загально важливих державних новин, частка такої інформації у одному випуску новин повинен становити не менше 20 відсотків.

Робота над інформаційним випуском на комунальному радіо мало чим відрізняється від роботи над новинами працівників комерційного загальнодержавного ЗМІ, щоправда йде інша розстановка акцентів. Певним чином це впливає і на вибір першого інформативного речення новини, так званого ліду. Перше речення несе в собі не безпосередню інформацію про подію чи захід, перше речення місцевого радіо повинно нести в собі користь в першу чергу для місцевого мешканця, аби якимось чином наблизити до нього цю інформацію, зробити його частиною глобального інформаційного процесу.

Беззаперечним є те, що в снові кожної новини повинна лежати подія, в свою чергу подія є категорією змінною. Класична подієва новина - відбувається миттєво - це раптова зміна . Зміна може мати різний характер. Найімовірнішою такою новиною буде несподівана подія, наприклад, авіакатастрофа, пожежа, відставка кабінету міністрів. Хакон Хвитфельдт професор інституту журналістики Стокгольм займався розглядом процесу оцінки новин, вивчаючи зміст перших шпальт газет. Він дійшов висновку, що ймовірність публікації новини взагалі і її розташування на першій шпальті зросте залежно від кількох чинників: якщо інформаційне повідомлення зачіпає традиційний предмет обговорення, відбувається на близькій відстані до фактичних подій, новини, які з одного боку мають сенсаційний чи несподіваний характер, а з іншого боку, їх учасниками є приватні особи, вони доступні розумінню, мають значення для людей, розігруються протягом короткого часу, будучи частиною загальної теми, і в той же час мають негативний відтінок, походять із традиційних джерел. Для комунальної радіостанції дієвішим принципом побудови новин є побудова за принципом близькості до аудиторії. Те, що близьке нам у географічному чи культурному відношенні, завжди викликає більший інтерес, аніж те, що відбувається десь дуже далеко. Вартісність і цінність новини зменшується пропорційно до збільшення відстані від аудиторії до місця події. «Для індійського радіослухача повідомлення про аварію потяга неподалік від Калькутти, в якому загинуло 20 осіб, буде мати набагато більший інтерес, аніж новина про аварію пасажирського парому у Балтійському морі - трагедії, яка спричинила до сотні жертв» .

Тому можна стверджувати, що для комунальної радіостанції типовою практикою буде наповнення випусків новин не подієвими, а тенденційними новинами. Адже зміни у житті комуни найчастіше бувають не миттєвими, а тривалими, протяжними у часі. У такому випадку варто говорити про новини-тенденції. Зміна відбувається повільно і спочатку непомітно, але з часом стає настільки очевидною, що перетворюється у новину, проте не варто забувати, що відсутність подієвості у тривалому процесі позбавляє його драматургічної зав'язки. .

Створення програм саме місцевого масштабу по-перше привертає увагу людей, що проживають у так званій комуні, а по-друге, такі програми місцевого охоплення дають змогу створити міцну довіру до станції з боку самої комуни. Щоб домогтися популярності серед слухачів комунальна радіостанція повинна стати не просто стороннім спостерігачем за життям у місті, селі чи іншій адміністративній одиниці. Комунальна радіостанція, як перш за все як підприємство місцевого або локального масштабу може і повинно брати участь у процесі життєдіяльності міста. Сили направлені на покращення життя комуни. Комунальна радіостанція не може виокремлювати певні сегменти із аудиторії. Тому повинні виводити так би мовити середнє арифметичне, чи то пак вираховувати середньостатистичного слухача.

Така станція може досягти справжньої популярності серед свої слухачів, якщо зможе стати дійсним учасником процесу. Імідж програми, авторський стиль, комунікаційна поведінка - це «системи знаків, які при уважному та підготовленому сприйнятті можуть дати цікаву та вичерпну інформацію про особистість, яка репрезентує себе окремим типом вибору поведінки чи тону розповіді» . Далі ми спробуємо пояснити ці фактори на основі діяльності некомерційної комунальної радіостанції КП «Радіостанція «Голос Києва», або просто Київ ФМ. Хоча варто враховувати і той аспект, що дуже часто теорія радіомовлення та його практика рідко розмовляють однією мовою і розуміють одне одного.

Популярність радіостанції залежить від її активності на місцевому рівні. Недостатньо просто подавати короткі інформаційні матеріали, короткі замітки у сітці денного мовлення - цього недостатньо. Необхідно, щоб радіостанція повністю перетворилася на дзеркало життя тієї чи іншої комуни. Таким чином у інформативному плані така радіостанція стане передбачуваною. Звичайно, це слово можна сприймати як негатив - людина, що слухає таку радіостанцію, знає, що не почує там про життя Джорджа Буша і про проблеми його дочок із алкоголем, з іншого боку така передбачуваність є великим плюсом, адже людина, яка вмикає радіостанцію впевнена, що почує місцеві новини, дізнається про останні події із життя власного міста і у разі пошуку або потреби знаходження тієї чи іншої інформації виникає впевненість у місці знаходження цієї інформації - хвиля комунального радіомовлення.

Місцеве програмування - підготовка новин чи громадсько-політичних програм - це залог успіху у того суспільства, яке дало цій радіостанції право на існування. Локальна місцева комунальна радіостанція забезпечує слухача інформацією місцевого рівня - до прикладу, про злочини, про погіршення роботи громадських служб (транспорту, прибиральників сміття, комунальних служб), про умови життя, наркоманію, безробіття і бастування, проблеми будівництва створення парків . У той же час можна спокійно стверджувати, що комунальна радіостанція не перейшла на такий формат мовлення, комунальна радіостанція продовжує працювати за законом «радіо для всіх». Природа створення комунальної радіостанції не дозволяє їй працювати за принципом «радіо для мене», працювати на окремий сегмент аудиторії, адже в ідеалі вона повинна працювати на усе населення окремого середовища. Комунальна радіостанція виокремлюючи аудиторію, на яку працюватиме у майбутньому - виводить так зване середнє арифметичне.

Робота ведучого повинна бути ненав'язливою та лаконічною. Вона обмежується лише такими стандартними елементами, як вступне та заключне слово до музичних композицій, оголошення часу, ідентифікація радіостанції. Що кардинально відрізняє ведучого локальної станції від загальнонаціональної - прив'язка до місця і міста. Ведучий локальної станції обов'язково повинен вмішувати у своє мовлення так звані «внутрішні фрази». Такі фрази не є відомими широкому загалу. Вживання таких фраз у загальнонаціональних ЗМІ було б недоречним. На локальному рівні вони не лише вітаються, а й є необхідними. Адже саме конкретизація місця, адреси, персоналії, невідомої широкій публіці, створює навколо місцевого засобу інформації ауру утаємниченості. А слухач у свою чергу є втаємниченим, наближеним до чогось недоступного широкому загалу, окрім того, такий вдалий психологічний трюк вселяє слухачеві віру в те, що необхідну, недоступну іншим інформацію можна отримати саме на цьому радіо. Так наприклад, загальнонаціональний засіб масової інформації ніколи не повідомлятиме мешканцям окремого міста чи регіону про вимкнення води, світла чи газу на окремій вулиці. Одночасно не потрібно забувати, що локальність - це не спосіб протиставити один ЗМІ іншому, це спосіб обопільного доповнення. Якщо співставляти загальнодержавні та локальні (місцеві) радіостанції, то вони не повинні підміняти одна одну (адже фактично потенційна аудиторія у них однакова). Радіо, як і усі місцеві ЗМІ беруть участь у творенні єдиного інформаційного простору країни. Загалом же можна сказати, що в останні роки місцеві засоби масової інформації починають мислити все більше загальнонаціональними категоріями. Завдання місцевого радіо не вивести людину із загальнодержавної системи інформації, а доповнити вже існуючу картину світу, можливо дрібнішими, але не менш важливими деталями, доповнити систему новою інформацією.

Не менш важливим чинником роботи комунальної радіостанції є позиціонування авторів продукту себе проти влади. Тому доцільно говорити і про так званий конфлікт інтересів. Він виникає тоді, коли журналіст тим чи іншим чином може бути зацікавленим у позитивному чи негативному висвітленні, того, що є об'єктом його матеріалу . Збирання матеріалу варто завершити всебічним аналізом ситуації в обраній сфері. І цей результат має відбивати його власний погляд на усі події сучасності. Інакше кажучи, треба уникати щонайменшої заангажованості з боку як політичних, так і економічних та інших структур. Проте журналіст, працюючи у сфері комунального мовлення опиняється між двох вогнів, він певним чином залежатиме від власника радіостанції певної владної структури, з іншого боку він не перестає бути учасником ринкового процесу. «Сучасне значення журналістського фаху та обов'язку журналіста визначається трьома основними чинниками: інтенсивним обміном інформацією, що є складовою технічного процесу, законами демократії та законами ринку» .

Будь-яка влада завжди намагається приховати невигідну для неї правду, і тому журналіст зазвичай опиняється в певній опозиції до влади, а функціонери, як правило невдоволені журналістами. При цьому політики чи державні службовці можуть і не бути корупціонерами чи злочинцями, якими рухають корисливі мотиви. Сама логіка перебування на керівній посаді змушує політика дбати про створення власного політичного іміджу. Хоча, на думку громадськості, вони лише вносять певні корективи.

Приховування невигідних фактів тільки посилює бажання журналістів віднайти їх. Громадськість, у свою чергу, вимагає від журналіста подати такий портрет політика, який самому журналістові видається найбільш правдивим. І тут все залежить від «фахового вміння звільнитися від упереджень, навіть підсвідомих, які можуть призвести до перекручення реальності» .

За етичними нормами стосунки у парі «журналіст-влада», є досить спірними і сумнівними в умовах роботи на радіостанції комунальної форми власності. Отже, журналіст в умовах комунального мовлення повинен виконувати одразу кілька функцій: поважати владу як важливу соціальну інституцію, надавати інформаційну підтримку владним інституціям(забезпечує прямий та зворотний зв'язок між ними й народом), відстоювати право громадян на доступ до інформації про діяльність владних структур та викривати зловживання і причетність до них посадовців, дбати про доказовість критики, відстоювати право на незалежність журналістики від влади (це є найважливішою умовою відповідального контролю суспільства за діяльністю владних структур), спростовувати факти і твердження політиків, які не відповідають дійсності.

Розділ 2. Дослідження систем операційного менеджменту на Першому українському радіо

2.1 Мета та методи дослідження

Ціль дослідження — пристосовувати радіостанцію «Перше українське радіо» (ПУР) до умов, що змінилися, на ринку ЗМІ м. Луганськ.

Задачі дослідження:

аналіз ринку радіостанцій;

аналіз комплексу маркетингу ПУР;

розробка пропозицій за інвестиційним проектом «Ребрендінг ПУР».

Вживані методи:

моніторинг ефіру ПУР;

аналіз документації комерційної служби;

інтерв'ю з працівниками фірми;

експертне дослідження рекламодавців ПУР;

спостереження.

Період дослідження — жовтень-грудень 2007 р.

2.2 Аналіз ринку

За період, що пройшов з початку віщання перших комерційних радіостанцій в м. Луганськ (Формула Так, Европа+), їх було відкрито вже близько 20. Деякі з них вже припинили своє існування (Феррі, Радіо-101, Модерн). За останній час з'явилися нові (Авторадио, Хіт FM). На аудиторію слухачів м. Луганськ також віщають радіостанції з довколишніх міст, що знаходяться на відстані 25—40 км (Рубежне, Новоайдар).

Як видно з таблиці, серед комерційних радіостанцій присутні як мережні, так і місцеві (приблизно 50/50), що віщає в основному на російській мові, і по основному змісту, все 100%, що є музично-розважальними.

Таблиця 2.1 Вікові параметри аудиторії радіостанцій

Інформація по вікових параметрах аудиторії основних комерційних радіостанцій м. Луганськ є представлений в таблиці. (Зважаючи на відсутність даних по медіа переваг мешканців м. Луганськ, рекламодавці вимушені визначати наявність своєї цільової аудиторії по параметру «вік».) Дані таблиці засновані на публікаціях в пресі, на аналізі прайс-листів радіостанцій і їх музичного формату.

Ситуація для ПУР має наступні характеристики: збут — медленнорастущий, прибуток — падаюча, число конкурентів — велике, основна ціль — утримання своєї частки ринку, основні зусилля маркетингу — створення прихильності до торгової марки. Сила конкуренція на секторах друку і телебачення нижче, але продовжує посилюватися — в жовтні з'явилися ще дві нові газети: «Медіа-Пресс» і «Знижки +». Радіо конкурує з іншими каналами просування за рекламний бюджет, оскільки при посиленні конкуренції в інших секторах (преса, наружка і т. п.) власники цих засобів починають поводитися більш активно з рекламодавцями, демпингуют і т.д.

2.3 Аналіз операційного менеджменту

Загальна структура формату ПУР в жовтні характеризується наступними основними параметрами:

- вибір музики більшою мірою залежить від особистих переваг DJ і поздоровлень 066 (житель міста телефонує МТТС 066, робить заявку музичного поздоровлення на ПУР, вона звучить в ефірі, потім оплачує її), яких у вечірній час більше, в середньому 2/3 ефіру;

- в період діб з 07.00 по 23.00 спостерігається зменшення або повна відсутність живого ефіру DJ з власними словами;

- мала кількість або повна відсутність в окремий годинник в ефірі заставок ПУР, в середньому 3,6 шт./час проти 12 — на Европе+ і 9 — на Російському Радіо.

Деталізація формату представлена на малюнку 1.

Малюнок 1. Структура формату радіостанції в жовтні 2007 р. %

По вартості 1 сек. ефіру ПУР займають середню позицію (мал. 2), але майже в 2 раз поступається лідерам — Европе+ і Першому українському Радіо.

Малюнок 2. Аналіз вартості 1 сек. ефіру радіостанцій м. Луганськ в жовтні 2007 р.

Офіс (місцеположення, площа і склад приміщень, вивіска) і його оснащення, поступаються основним конкурентам. В офіс приходять рекламодавці, і він є місцем продажів рекламних можливостей ПУР.

Протягом 2007 р. були в основному використані наступні засоби:

прямі контакти менеджерів по рекламі;

представницькі елементи (прайс-листи, візитки і т. п.);

зовнішня реклама — щит 3 х 6;

інформація в довіднику «Луганськ-2007»;

невеликий об'єм інформації в ЗМІ і під час спонсорсько-добродійних заходів щодо взаємозаліку;

система стимулювання (знижки, бонуси, пакети, контракти);

канал чутки (рекламодавці).

Кількість DJ і їх стажистів близько до оптимального, що дозволяє головному редактору в даний час достатньо упевнено вирішувати кадрові питання (ефір, відпустки, заміни, підготовка і т. п.). Кількість менеджерів по рекламі протягом 2007 р. зменшувалася і зараз їх 6 чоловік, що явно недостатньо. Оскільки вибуття менеджерів по рекламі неминуче (зміна сімейних обставин, більш вигідні пропозиції і т. п.), то відсутність стажистів може ще більш погіршити ситуацію.

Розділ 3. Результати експертного дослідження

В опиті взяли участь 35 чіл. Експерти були фахівцями, що беруть участь в ухваленні рішень по рекламній діяльності фірм.

Більшість (24 чіл.) експертів вважають, що ефективність рекламних зусиль їх фірм підвищиться від використовування достовірної інформації про медіа переваг цільову аудиторію споживачів.

Аналіз чинників вибору радіостанцій виявив три визначальних — репутація (4,80), ціна (4,51) і обхват (4,49) по 5-балльной шкалі (мал. 3).

Малюнок 3. Аналіз чинників, впливаючих на вибір радіостанцій (закрите питання)

Оцінюючи ПУР, експерти по вирішальних чинниках поставили низькі бали — 3,86; 3,80 і 3,74. Результати представлені на малюнку 4.

Продажі рекламних можливостей ПУР є результатом всіх зусиль колективу фірми по формуванню думки рекламодавців про ефективність її використовування в порівнянні з іншими каналами просування, і утриманню (забезпеченню лояльності) рекламодавців.

Рекламна служба працює в основному з «середніми і дрібними» бюджетами. «Крупними» рекламодавцями можна рахувати лише три фірми. Вони розмістили близько 1/3 річного об'єму реклами за 2007 р.

Малюнок 4. Оцінка радіостанції «Перше українське радіо»

В результаті аналізу ситуації можна зробити наступні висновки:

1 Продукт

Формат головним редактором в належній мірі не програмується і часткове залежить від особистих музичних переваг DJ-ев.

«Розмитість» формату не дозволяє ідентифікуватися серед інших радіостанцій і має високу лояльність аудиторії слухачів.

Поздоровлення 066 істотно впливають на формат ПУР.

«Невиразне» позиціонування за відсутності даних рейтингу радіостанцій утрудняє рекламодавцям «побачити» свою цільову аудиторію серед слухачів ПУР.

2 Ціна

Рівень ціни 1 сек. ефіру відображають ситуацію більшій «брэндированности» мережних радіостанцій порівняно з ПУР.

Можливості збільшення ціни 1 сек. ефіру зараз немає.

Можливість збільшення вартості поздоровлень 1,6 є.

3 Місце

Офіс (місцеположення, площа і склад приміщень, вивіска) і його оснащення, поступаються основним конкурентам.

4 Просування

Що використовується протягом 2007 р., вельми обмежені і «бартерні», засоби просування не дозволяють утримувати брэнд «ПУР» на рівні, він втрачає своя «вага» і, як наслідок, рекламодавці йде на більш «брендированные» мережні радіостанції.

5 Персонал

Професійний рівень всього основного персоналу — DJ-ев, студії звукозапису і рекламної служби, включаючи їх керівників, середній і вимагає підвищення кваліфікації з урахуванням особливостей діяльності.

Висновки

На основі виведень дослідження можна сформулювати наступні пропозиції:

Формат повинен бути змінений, узявши за основу формат радіостанції «Наш Час на міліційній хвилі», і частково — «Love радіо», які, за даними «Радіостенд», успішно конкурують в Луганську протягом 2007 р.

Позиціонування брэнда «ПУР» — музика для дорослих.

Цільова аудиторія — чоловіки і жінки 25—40 років, з доходом середнім і вище середнього.

Провести аналіз музичних переваг ядра цільової аудиторії з використанням даних фокус-груп і статистики поздоровлень 066.

Встановити співвідношення «Gold Hits (10—15 років)/Соntemporary Hits (3—10 років)» — 50/50 %.

Встановити співвідношення русско- і англомовного матеріалу — біля 60/40%.

Змінити заставки «ПУР»: укоротити, випускати частіше і пов'язати їх з містом, наприклад: «Погода. Наша. », «Реклама. Наша.» і т.п.

Організувати інформаційні передачі в ефірі ПУР — федеральні (мережний інформаційний партнер) і міські (своя служба) — спорт, культура, транспорт, дозвілля і т.п.

Збільшити вартість поздоровлень 066 в денний час, в порівнянні з вечором, щоб період з 07.00 до 19.00 зробити більш стабільним і передбаченим по формату.

Відновити здійснення послуг, пов'язаних із ЗМІ — розміщення реклами в регіонах і для мережних РА.

Придбати і використати дані рейтингу ПУР за наявності таких.

Придбати спеціалізоване ПО для програмування формату і медиапланирования.

Провести маркетингове дослідження по пошуку нових видів послуг — стан ринку маркетингових досліджень, виготовлення рекламної продукції, проведення промо- і Пр-акцій, фокус-груп, медиапланирование для комплексних рекламних кампаній, запис дебютних пісень молодих артистів, виготовлення тематичних програм і т.п.

Базову ціну — 7 доларів за 1 сек. ефіру можна збільшити після реалізації змін і отримання позитивних результатів.

Встановити річний об'єм продажів і здійснювати планування на місяць.

В офісі необхідно провести заміну меблів і оргтехніки і додати йому діловий стиль.

Створити нову фірмову символіку — емблему, логотип, колірне рішення, звукову заставку, представницьку документацію, девіз і т. п., з метою додання іміджу ПУР більшої діловитості, «корисності» для бізнесу.

Розміщувати платну інформацію про ПУР:

в газетах (макети, Пр-статті, новини);

на телебаченні (ролики, рядок, що біжить, новини);

WEB (банер на міських сайтах, реконструювати свій сайт);

E-mail (адресна розсилка);

плакати (афіші);

радіо (самореклама);

транспорт (трамвай);

наклейки на транспорті і людних місцях;

міські довідники.

Здійснювати прямі продажі силами менеджерів по рекламі.

Проводити Пр-акції.

Розширити систему стимулювання рекламодавців за рахунок накопичувальних, перших, сезонних, індивідуальних знижок.

Здійснювати стимулювання персоналу — преміювання, категорирование.

Збільшити штат менеджерів по рекламі до 10—12 чіл. і мати 3—5 чіл. стажистів для появи конкуренції серед персоналу.

За наслідками діяльності здійснювати ротацію персоналу.

Розробити і реалізувати в 2003 р. програму підвищення кваліфікації основного персоналу з урахуванням особливостей діяльності — курси, семінари, виставки, спеціальна література і т.п.

На основі пропозицій маркетингового дослідження був розроблений проект перезапуску брэнда ПУР і з 2009 р. почата його реалізація з метою пристосовувати радіостанцію до умов, що змінилися, на ринку ЗМІ м. Луганськ з урахуванням того, що витрати розглядаються не як ще одна стаття витрат, а як інвестиції в майбутнє фірми.

Список використаної літератури

1. Ворошилов В. В. Журналистика и рынок: проблемы маркетинга и менеджмента средств массовой информации / Санкт-Петербургский гос. ун-т. – СПб., 1997.

2. Соловьев С. Деловой партнер, или Реклама на радио. – http://www.radiomayak.ru/birthday/ 04/07/29/31183.html.

3. Масленченков Ю. С., Тронин Ю. Н. Стратегический и кризисный менеджмент фирмы. – М.: Издательский дом "Дашков и К", 2004.

4. Васильева Т. В. Публицистические жанры радиожурналистики. – М.: Специальная литература, 1992; Жанры радиожурналистики: Учеб. пособ. для вузов / В. В. Смирнов. – М.: Аспект-Пресс, 2002; Вернер Маиер. Что же такое интервью? / Пер. с нем. – М., 1990; Миронченко В. Я. Діалогічні жанри радіомовлення. – К.: Вид-во при Київ. ун-ті, 1978; Ярошенко В. Н. Информационные жанры радиожурналистики. – М.: Искусство, 1973.

5. Технология телерадиожурналистики: Теорет. курс авториз. излож. / Моск. экстер. гуманит. ун-т; [Г. С. Бойков]. – М.: Акад. изд-во МЭГУ, 1994.

6. Федутинов Ю. Ю., Васильева Е. Н., Мироненко О. В. Независимое радиовещание: уроки успеха. – М., 1997.

7. Комаров C. С чего начать? – http: // www.radiostation.ru/begin/begin.html.

8. Словник іншомовних слів / Уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К.: Наук. думка, 2000. – С. 350.

9. Время работать на радио. Современная радиожурналистика в разных жанрах / Под ред. Е. Н. Филимоновых. – М.: Фонд независимого радиовещания, 2002.; Беляев С., Коробицын В. Радиостанции России. Государственное и независимое вещание. – М.: Искусство, 1995; Браун Дж., Коул.У. Эффективный менеджмент на радио и телевидении / Пер. c англ.: В 2 т. – М.: Мир, 2001; A quide to commercial radio journalism/ Linda Gage; revising editors Lawrie Douglas and Marie Kinsey. – Oxford [U.K.]; Boston: Focal Press, 1999; Radio in the '90s: audience, promotion, and marketing strategies / Robert E. Balon. – Washington, DC: National Association of Broadcasters, 1990; Radio spectrum management: management of the spectrum and regulation of radio services / David Withers. – London: Institution of Electrical Engineers, 1999 та ін.

10. Каменский В. Понятие бренда на радио // Телерадіокур'єр. – 2003. – № 5.

11. Бубукин А. Реклама на радио: плюсы и минусы // Шоу-мастер. – 2000. – № 3.

12. Рэпп Стэн, Коллинз Томас Л. Новый максимаркетинг / Пер. с англ. Т. А. Лащенко. – Челябинск: Урал LTD, 1997.

13. Толковый словарь рыночной экономики. – М.: Рекламно-издательская фирма "Глория", 1993. – С. 126.

14. Бубукин А. Реклама на радио: плюсы и минусы // Шоу-мастер. – 2000. – № 3; Реклама оптом и в розницу // R2R. – 2003. – № 2; Анохин В. Как станции выбирают музыку, какую им крутить, чтобы отличаться друг от друга // Русский фокус. – 2004; Цендровский В. О чем говорят вне эфира // Рекламодатель: теория и практика. – 2004. – № 2 та ін.

15. Каменский В. Человеческое лицо вашего радио // Телерадіокур'єр. – 1998. – № 1.

16. Федутинов Ю. Ю., Васильева Е. Н., Мироненко О. В. Независимое радиовещание: уроки успеха. – М., 1997; Каменский В. Отсутствующая сторона // Телерадіокур'єр. – 1998. – № 5; Время работать на радио. Современная радиожурналистика в разных жанрах / Под ред. Е. Н. Филимоновых. – М.: Фонд независимого радиовещания, 2002.

17. Словник іншомовних слів / Уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К.: Наук. думка, 2000. – С. 491.

18. Буданцев Ю. П. Что говорит рейтинг? // Телевидение и радиовещание. – 1990. – № 3.

19. Делл Д., Линда Т. Учебник по радиорекламе / Пер. c пол. Н. В. Бабиной – Мн.: ООО "СЛК", 1996. – С. 222.

20. Данилова И., Беляков А. "Европейская" история. Краткий курс // Среда. – 1998. – № 1.

21. Бирюлин С. Конец прекрасной эпохи // Новости СМИ. – 1999. – № 17.

22. Gala – это жизнь: история одного успеха / Dj Паша, Дж. Лемир и Galaкоманда. – К., 2002. – С. 90–91.