Реферат

Предмет: Економіка і економічний аналіз

Тема: Основні засоби підприємства

Вступ

Довгострокові активи включають основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, інші необоротні активи. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють довгострокові активи, що обслуговують операційну діяльність, інвестиційну діяльність, що задовольняють соціальні потреби персоналу. В процесі аналізу розраховується структура довгострокових активів і аналізуються причини зміни обсягу і питомої ваги окремих їх елементів. Найбільшу питому вагу у складі довгострокових активів підприємства звичайно займають операційні позаоборотні активи. Аналіз загальної суми операційних позаоборотних активів зводиться до визначення темпів їх росту і приросту і порівнянні з темпами росту обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів.

Основні засоби служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його подальшого удосконалювання і розвитку. Ефективне використання основних засобів дозволяє нарощувати обсяги виробництва, знижувати собівартість, збільшувати прибуток і підвищувати рентабельність.

1. Аналіз технічного рівня розвитку підприємства

Починаючи із середини 70-х років у промисловості відзначається несприятлива тенденція наростання старіння основних виробничих фондів. Використання морально і фізично застарілих основних фондів серйозно гальмує процес впровадження передових технологій, заважає нарощуванню випуску виробів, що відповідають вищим світовим досягненням, знижує темпи економічного росту. Тому важливим напрямком підвищення ефективності виробництва є прискорення відновлення машин і устаткування.

Тому пошук резервів збільшення обсягу промислової продукції, зниження витрат на її виробництво передбачає насамперед проведення аналізу оснащеності підприємства і його структурних підрозділів основними фондами, оцінку їхнього технічного стану, обґрунтування темпів відновлення, визначення впливу цієї групи факторів на кінцеві результати діяльності підприємства.

Аналіз починається з вивчення динаміки обсягу, складу і структури основних засобів.

Задача аналізу наявності і структури основних засобів полягає в оцінці прогресивності їх структури. Аналіз доцільно проводити в наступній послідовності:

оцінка загального розміру основних засобів;

аналіз їхньої структури;

аналіз структури основних виробничих фондів (ОВФ).

Аналіз загального розміру основних засобів ґрунтується на оцінці вартості основних фондів на початок і кінець року, а також їх середньорічної вартості. Крім того проводиться порівняння цих показників з рівнем попереднього року. Співвідношення питомих ваг окремих видів основних промислово-виробничих фондів у загальній їхній вартості характеризує структуру основних фондів.

Роль окремих видів основних фондів у виробничому процесі різна. Ті їхні види, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції, відносяться до активної частини основних фондів, а ті, що не беруть участь безпосередньо в процесі виготовлення продукції, але створюють необхідні умови для нормального протікання виробничого процесу, являють собою пасивну їхню частину. При аналізі структури промислово-виробничих основних фондів виявляється співвідношення активної і пасивної частин на початок і кінець звітного періоду. Збільшення питомої ваги машин і устаткування відображає позитивні зміни в структурі основних промислово-виробничих фондів, характеризує прогресивність їхньої структури, ріст технічної оснащеності підприємства.

Дані для аналізу структури основних виробничих фондів наведений в табл. 1.

Таблиця 1

Склад, рух і структура основних виробничих фондів

Найменування	Наявність на початок року		Поступило за рік, тис. грн.	Вибуло за рік, тис. грн.	Наявність на кінець року
	тис. грн.	частка, %			тис. грн.	частка, %
1. Будівлі	8519	50,4	–	–	8519	50,7
2. Споруди	812	4,8	–	–	812	4,8
3. Передавальні пристрої	84	0,5	5	4	85	0,5
Робочі машини і устаткування	5459	32,3	591	694	5356	31,9
5. Силові машини і устаткування	845	5,0	39	29	855	5,1
6. Обчислювальна техніка	490	2,9	52	59	483	2,9
7. Вимірювальні прилади	321	1,9	15	28	308	1,8
8. Інструмент	372	2,2	29	15	386	2,3
Всього ОВФ	16902	100,0	731	829	16804	100,0

Як видно із наведених даних, структура основних виробничих фондів істотно не змінилась. Разом із тим мало місце незначне зменшення питомої ваги робочих машин і устаткування і збільшення питомої ваги будівель. Таким чином, збільшилась частка пасивної частини ОВФ, що негативно характеризує структурні зрушення основних виробничих фондів.

2. Аналіз технічного стану, руху основних засобів і озброєності праці основними засобами

Кінцеві результати діяльності підприємства залежать від технічного стану основних засобів.

При аналізі технічного стану і руху основних засобів необхідно оцінити розмір їхнього поповнення, дати характеристику технічного і морального стану основних засобів в результаті проведення заходів по модернізації і технічному переозброєнню виробництва.

У процесі аналізу показники звітного року зіставляються із плановими даними попереднього року як у цілому по основних виробничих фондах, так і по структурних частинах.

Для характеристики технічного стану основних засобів використовують коефіцієнти придатності і зносу. Коефіцієнти обчислюються як по усім основним засобам, так і по окремим їх структурним угрупованням (по окремих видах устаткування).

Коефіцієнт зносу основних засобів (Кзн) показує частку перенесеної вартості фондів до їх первісної вартості.

,

де ΣА –– сума нарахованої амортизації основних засобів;

Ф –– первісна вартість основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів (Кпр) відображає частку залишкової вартості фондів до їх первісної вартості.

,

де Фз –– залишкова вартість основних фондів.

Наприклад, якщо величина зносу основних виробничих фондів на початок року становила 6102 тис. грн., а на кінець 6503 тис. грн., тоді коефіцієнти зносу і придатності основних фондів будуть дорівнювати:

на початок року:

на кінець року:

Таким чином, знос основних фондів на кінець року збільшився. Для більш глибокого аналізу технічного стану основних фондів дані розрахунки необхідно доповнити розрахунком показників руху, основних фондів, що дозволяє з'ясувати, чи іде оновлення основних фондів необхідними темпами.

Технічний стан основних засобів залежить від якості і своєчасності ремонту. Аналізується дотримання графіка планово-попереджувальних ремонтів, витрати на ремонт, з'ясовуються причини невиконання плану по ремонту.

Для характеристики руху основних засобів використовуються коефіцієнти оновлення (Кон), вибуття (Квиб) і приросту (Кприр), що розраховуються як по промислово-виробничих фондах у цілому, так і по їх активній частині.

;

;

,

де Фвв –– вартість основних фондів, введених у звітному періоді;

Фвив –– вартість основних фондів, виведених у звітному періоді;

Фп.п., Фк.п. –– вартість основних фондів на початок і кінець періоду, відповідно.

По даним табл. 1 коефіцієнти, що характеризують рух основних фондів, будуть становити:

Як видно із наведених даних, на підприємстві показники руху основних фондів незначні. Коефіцієнт оновлення приблизно дорівнює коефіцієнт вибуття, що свідчить про заміну зношених основних фондів новими, але керівництву підприємства необхідно вишукувати можливості і фінансові ресурси для більш швидкого оновлення основних фондів. Про недостатні темпи оновлення фондів свідчить і коефіцієнт зносу, який збільшився на кінець року у порівнянні із його значеннями на початок цього періоду.

Технічний стан основних засобів і його моральний знос в певній мірі характеризує середній вік обладнання. Середній вік обладнання () розраховується по формулі:

,

де х'і –– середина і-го вікового інтервалу обладнання;

di –– питома вага обладнання і-го вікового інтервалу в загальній його кількості.

Для характеристики вікового складу основні фонди підлягають групуванню по тривалості експлуатації (до 5; 5 – 10; 10 – 15; 15 – 20; 20 і більше років).

На тих ділянках виробництва, де високий відсоток зносу і питома вага устаткування з тривалим терміном експлуатації, необхідно передбачити прискорені темпи відновлення активної частини основних засобів. При аналізі відновлення основних засобів варто звернути увагу на те, щоб цей процес супроводжувався якісним удосконалюванням наявного парку устаткування.

Перевіряється виконання плану по впровадженню нової техніки, запровадженню в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного устаткування в загальній його кількості і по кожній групі машин і устаткування, а також частка автоматизованого устаткування. Для характеристики вікового складу і морального зносу розраховується середній вік устаткування.

Наступний етап аналізу –– вивчення забезпеченості підприємства певними видами машин і устаткування.

Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами, є фондоозброєність і технічна озброєність праці.

Фондоозброєність (ФО) і технічна озброєність (ТО) праці, як правило, визначається по двом вимірникам:

одного працівника промислово-виробничого персоналу (ПВП);

одного робітника.

Фондоозброєність праці розраховується по формулі:

одного працівника ПВП:

;

одного робітника:

,

де –– середня вартість основних виробничих фондів;

, –– середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу і робітників, відповідно.

Технічна озброєність праці характеризує озброєність праці активними основними фондами.

;

,

де –– середня вартість активної частини основних виробничих фондів.

3. Аналіз ефективності використання основних засобів

Основними узагальнюючими показниками використання основних фондів є фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньої вартості основних виробничих фондів і показує, скільки продукції одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в основні фонди. Фондомісткість –– показник, зворотній фондовіддачі, вона характеризує величину основних промислово-виробничих фондів, що приходиться на 1 грн. продукції. Показник фондовіддачі може визначатися по основним виробничим фондам і по їх активній частині.

Для узагальненої характеристики ефективності використання основних фондів служать також показники рентабельності основних фондів (відношення прибутку до середньої вартості основних виробничих фондів), питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. В процесі аналізу вивчається динаміка цих показників.

Динаміка показника фондовіддачі за ряд років дозволяє виявити, наскільки доцільними були капітальні вкладення в основні фонди з погляду випуску продукції. Відносний приріст випуску продукції повинний, як правило, перевищувати відносний приріст основних фондів.

На рівень фондовіддачі впливають наступні фактори:

зміна обсягу виробництва в натуральному виразі, середньої оптової ціни, середньорічної вартості ОВФ.

Вплив обсягу виробництва в натуральному виразі (∆fв) визначається по формулі:

;

вплив зміни середньої вартості ОВФ (∆fф)

.

Обсяг виробництва і середня вартість ОВФ відносяться до кількісних показників, ціна продукції –– це якісний показник, тому вплив фактору зміни ціни на фондовіддачу (∆fц) розраховується в останню чергу.

,

де Вф, пл –– фактичний, плановий обсяг виробництва, нат. од.;

Цф, пл –– фактична, планова ціна продукції, грн.;

–– фактична, планова середня вартість ОВФ, грн.

Доцільно також оцінити вплив на рівень фондовіддачі ефективності використання машин і устаткування, питомої їхньої ваги в загальній вартості фондів, зміни рівня матеріальних витрат і зміни випуску продукції з однієї гривні вартості машин і устаткування.

Для оцінки впливу цих факторів на рівень фондовіддачі використовується прийом розширення. В факторну модель визначення фондовіддачі додатково вводяться показники: товарна продукція за відрахуванням матеріальних витрат і середня вартість машин і обладнання.

де f –– фондовіддача;

V –– товарна продукція;

V' –– товарна продукція за відрахуванням матеріальних витрат;

–– середня вартість машин і обладнання;

–– коефіцієнт матеріальних витрат (відношення товарної продукції до товарної продукції за відрахуванням матеріальних витрат);

–– випуск продукції з однієї гривні вартості машин і обладнання;

–– питома вага машин і обладнання в загальній вартості ОВФ.

Далі, використовуючи метод ланцюгових підставок, здійснюються розрахунки для оцінки впливу цих факторів на зміну рівня фондовіддачі.

Фондовіддача багато в чому залежить від досягнутого рівня продуктивності праці і його фондоозброєності. Оптимальне співвідно-шення темпів їхнього росту –– обов'язкова умова підвищення ефективності використання основних фондів.

Динаміка продуктивності праці, фондоозброєності і фондовіддачі –– процеси, залежні друг від друга, тому усі фактори, що впливають на продуктивність праці, одночасно впливають і на фондовіддачу. Єдність цих показників може бути продемонстрована за допомогою наступної формули:

,

де ПП –– продуктивність праці;

ФО –– фондоозброєність праці.

У ході аналізу необхідно вивчати співвідношення темпів росту цих показників у динаміку, і на цій основі зробити висновок про характер розвитку підприємства і рівень використання ресурсів. Якщо темпи росту продуктивності праці випереджають темпи росту фондоозброєності, то це веде до підвищення фондовіддачі, що характерно для виробництва, що розвивається інтенсивно. Перевищення темпів росту фондоозброєності над темпами росту продуктивності праці знижує фондовіддачу, що типово для екстенсивного шляху розвитку.

За результатами аналізу забезпеченості підприємства основними фондами й ефективності їхнього використання повинні бути розроблені конкретні заходи, спрямовані на поліпшення структури основних фондів на окремих ділянках виробництва за рахунок введення в експлуатацію більш прогресивної техніки, поліпшення використання наявного парку устаткування, підвищення фондовіддачі.

4. Аналіз використання виробничої потужності і технологічного обладнання

Основними задачами аналізу виробничої потужності є:

оцінка кількісних змін, що характеризують виробничу потужність і використання устаткування;

оцінка виконання плану нарощування виробничих потужностей;

виявлення фактичних причин змін потужності по величині і за рівнем використання;

виявлення структурних змін у потужностях, порушень спряженості взаємозалежних виробництв, в тому числі основного і допоміжного виробництва;

виявлення ступеня недовикористання і недозавантаження потужностей і причини;

оцінка обґрунтованості планів виробництва продукції по показниках використання виробничих потужностей.

Аналіз доцільно починати з вивчення зміни величини виробничої потужності в залежності від змін кількості засобів праці, їх продуктивності, ступеня погодженості в пропускній здатності устаткування, виробничих потужностей підрозділів.

Показники динаміки (темпи росту) виробничих потужностей обчислюються відносно попереднього року, планових даних. Процес відновлення виробничих потужностей характеризують розміри абсолютного приросту потужностей, коефіцієнт приросту, коефіцієнти відновлення і вибуття і інші, які розраховуються на основі балансу потужності по формулах:

1. Індекс росту виробничої потужності:

,

де ВПкр, ВПпр –– величина виробничої потужності на кінець і початок року, відповідно.

2. Коефіцієнт відновлення виробничої потужності:

,

де ВПн –– потужність, введена в звітному періоді (року).

3. Коефіцієнт інтенсивності відновлення:

,

де ВПв –– потужність, виведена в звітному періоді.

Якщо темпи росту основних фондів і виробничих потужностей набагато вище темпів їхнього вибуття, це веде до "старіння", що використовується.

Коефіцієнт масштабності відновлення виробничих потужностей:

.

5. Коефіцієнт стабільності виробничих потужностей, який характеризує потужність, що зберігається для подальшого використання:

.

6. Коефіцієнт вибуття виробничих потужностей:

.

Необхідною умовою ефективного використання засобів праці є побудова системи машин на підприємстві на основі принципу пропорційності. Якщо немає пропорційності, утвориться розрив у пропускній здатності виробничих потужностей підрозділів.

Ступінь використання виробничих потужностей характеризується різними показниками:

Коефіцієнт освоєння проектної потужності:

,

де –– фактичний випуск продукції за рік на впроваджених потужностях.

–– річний випуск продукції, розрахований виходячи з норм освоєння;

Коефіцієнт використання середньорічної потужності, %

,

де V –– обсяг виробництва продукції;

–– середньорічна виробнича потужність.

Коефіцієнт використання виробничої потужності –– найбільш узагальнюючий показник використання потужності.

Аналіз виробничих потужностей необхідно доповнити аналізом використання технологічного обладнання. Розрізняють обладнання наявне; встановлене; діюче, тобто те, що фактично використовується; обладнання, що знаходиться в ремонті і на модернізації, резервне обладнання. У склад наявного обладнання входить все обладнання, що є на балансі підприємства. До категорії встановленого входить обладнання з моменту здачі його в експлуатацію, причому частина встановленого обладнання може бути в резерві, на консервації, в плановому ремонті або модернізації. При аналізі треба вивчити причини затримок встановлення обладнання. Питома вага невстановленого обладнання у складі наявного характеризує величину запасного обладнання і того, яке по будь-яким причинам не змонтоване. Ця питома вага повинна зменшуватися. Підприємство відволікає засоби на це обладнання, тобто має місце заморожування засобів.

Для оцінки використання обладнання у виробництві розраховуються такі показники:

коефіцієнт використання парку наявного обладнання як відношення кількості діючого обладнання до кількості наявного обладнання;

коефіцієнт використання парку встановленого обладнання як відношення кількості діючого обладнання до кількості встановленого обладнання.

Для виявлення резервів часу доцільно вивчити ступінь використання календарного, режимного і планового фондів робочого часу устаткування, здійснити аналіз непланових простоїв за причинами.

В процесі аналізу роботи обладнання вивчається його використання за екстенсивними і інтенсивними факторами. Для цих цілей використовується ряд коефіцієнтів:

коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (Кекст):

,

де Тпл(ф) –– плановий (фактичний) фонд робочого часу обладнання, машино-годин, станко-годин;

Теф –– ефективний фонд робочого часу обладнання;

коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт):

,

де апл(ф) –– планова (фактична) продуктивність одиниці обладнання, нат.од./годину;

апрогр –– прогресивна продуктивність обладнання, нат.од./годину;

інтегральний коефіцієнт використання обладнання (Кі):

Кі = Кекст Ч Кінт;

резерв потужності (R):

R = 1 – Кі.

У багатостадійних послідовних процесах наведені вище показники доцільно розрахувати по усіх ведучих стадіях процесу виробництва.

Наприклад, у виробництві аміачної селітри гранульованої виробничу потужність характеризують дані, наведені в табл. 2. В цій таблиці наведені також планові і фактичні дані про роботу обладнання.

Таблиця 2

Дані для розрахунку коефіцієнтів, що характеризують використання обладнання (умовний приклад)

Виробничі стадії	Кількість одиниць обладнання, один.	Ефективний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.	Прогресивна продуктивність одиниці обладнання, т/год.	Фактичний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.	Фактична продуктивність одиниці обладнання, т/год.	Виробнича потужність, т/рік.
Апарат УТН	3	8648	17,300	8630	14,931	448831
Випарка
1-го ступеня	4	8520	13,000	8510	11,356	443040
2-го ступеня	8	8610	6,100	8600	5,619	420168
3-го ступеня	2	8630	26,000	8610	22,448	448760
Доупарка	2	8630	26,000	8610	22,448	448760

Результати розрахунків коефіцієнтів наведені в табл. 3.

Таблиця 3.

Коефіцієнти використання обладнання у виробництві аміачної селітри гранульованої

Стадії виробництва	Кфекст	Кфінт	Кфі	Rф
Апарат УТН	0,998	0,863	0,861	0,139
Випарка
1-го ступеня	0,999	0,874	0,873	0,127
2-го ступеня	0,999	0,921	0,920	0,08
3-го ступеня	0,998	0,863	0,861	0,139
Доупарка	0,998	0,863	0,861	0,139

Наведені дані свідчать про те, що обладнання за часом використовується досить ефективно. Це зумовлене тим, що це безперервний процес і у разі проблем із постачанням ресурсів, із збутом продукції виробництво працює з неповним навантаженням, про що свідчать коефіцієнти інтенсивного використання обладнання. Аналізуючи інтегральні коефіцієнти і показники, що характеризують резерв потужності, можна зробити висновки про "вузьке місце", що визначає виробничу потужність цеху, це випарка 2-го ступеня, яка і визначає виробничу потужність цеху (420168 т) і частину недовикористаної потужності по окремим стадіям виробництва.

В літературних джерелах пропонуються і інша методика розрахунку вказаних коефіцієнтів відношенням фактичних і планових показників.

Література

Економічний аналіз господарської діяльності. / Іващенко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ "НІЧЛАВА", 2001. - 204с.

Шадрина Г. В., Богомолец С. Р., Косорукова И. В. Комплексный экономический анализ организации. Изд-во: АКАДЕМИЧЕСКИЙ ПРОЕКТ, 2005. – 288с.

Войтоловский Н. В., Калинина А. П., Мазурова И. И. и др. Комплексный экономический анализ предприятия. Изд-во: ПИТЕР. – 2009

Любушин Н. П. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности. Изд-во: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 448с.

Ендовицкий Дмитрий, Гиляровская Лилия, Лысенко Денис. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности. Издательство: Велби, 2008.

20