Курсовая работа: Ефективність використання і відтворення основних засобів: оцінка і шляхи підвищення
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Харківський Університет Харчування та Торгівлі
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота на тему: " Ефективність використання і відтворення основних засобів: оцінка і шляхи підвищення "
Виконавець: студентка ІІІ курсу Економічного ф-та
Гр. Е-26 Піменова Катерина
Консультант: Ст. викл. Волосов А.М.
Харків 2008
ПЛАН
1. Поняття основних засобів, їх класифікація та структура
2. Відтворення основних засобів, види їх оцінки
3. Ефективність використання основних засобів: показники та фактори впливу
Вступ
З появою підприємств перед їх засновниками поставали питання: "Як виробляти багато продукції? Як створити підприємство? Що для цього треба? Як ним керувати? ". Сьогодні ми вже досконально знаємо основну структуру і склад кожного підприємства. Ми можемо сказати, що процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. В свою чергу, засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці у вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні.
Вивчення складу і структури основних фондів - дуже актуальне питання. Воно має велике значення, бо без них неможливий сам процес виробництва продукції або послуг.
Адже як, наприклад, може виготовлятися автомобіль без обладнання на якому виробляють кожну деталь згідно зі стандартом. Вручну це зробити майже неможливо. А будинки та споруди в яких автомобіль буде збиратися або будуть виготовлятися деталі? Не на відкритому ж повітрі працювати, де дощі можуть пошкодити і обладнання і продукцію? Якщо не враховувати цього, засновник просто на зможе виробляти продукцію.
Основні засоби – це база, без якої не може працювати підприємство в цілому. Основні фонди – це засоби труда, які приймають участь у виробничому процесі на протязі чисельних циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і переносять свою вартість на вироблену продукцію.
1. Поняття основних засобів, їх класифікація та структура
Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (надання послуг) в результаті поєднання і взаємодії в процесі виробництва трьох його основних елементів:
засобів праці,
предметів праці,
праці людини.
Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на основні та оборотні. Сутність останніх розглядається окремо.
Під основними засобами розуміють сукупність матеріальних коштів. Які формує і утримує підприємство з метою використання їх в процесі виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік. [2.]
Основні фонди-це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання. Основні фонди це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг). Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Ріст та вдосконалення основних фондів забезпечує безпосереднє підвищення технічної озброєності та продуктивності праці виробничого персоналу.
За призначеннями основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.
Виробничі основні фонди беруть безпосередню участь у матеріальному виробництві, вони зношуються поступово, переносячи свою вартість на створюваний продукт частинами у вигляді відрахувань на їх амортизацію.
До невиробничих основних фондів, які використовуються для надання послуг, відносять фонди житлового та комунального господарства організацій, установ і закладів охорони здоров’я, освіти, науки, культури, мистецтва, фінансових, кредитних і страхових установ, органів управління і оборони, громадських об’єднань тощо, незалежно від зарахування їх на баланс виробничих чи невиробничих підприємств і організацій. На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов’язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці. [1.]
Співвідношення окремих видів (груп) основних виробничих фондів, виражених у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві характеризує їх видову (технологічну) структуру.
На підставі даних про видову (технологічну) структуру основних фондів судять про прогресивні зміни в складі основних засобів, які відбуваються під впливом багатьох факторів. Найбільш вагомими серед них слід виділити такі:
науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;
прогресивні форми організації виробництва;
відтворювальна структура капітальних вкладень при формуванні нових основних фондів;
розміщення підприємства і його кооперовані зв'язки;
вартість будівництва нових об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування.
В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності.
Слід зазначити, що видова (технологічна) структура основних фондів підприємств має галузевий характер. Так, в промисловості питома вага будівель і споруд становить в середньому 46-48% (2006 р), машин і устаткування - 42-44% (2006 р) до загальної їх кількості. На транспорті основну питому вагу, майже 65%(2006 р), складають транспортні засоби, значно менше всі інші види основних фондів.
Видова (технологічна) класифікація основних фондів промислових підприємств:
будівлі, в яких розміщено виробничі підрозділи, склади, адміністративні будинки та ін.
споруди, до яких належать естакади, шляхові споруди. споруди для
зберігання палива і механізмів, водонапірні башти та ін.
передавальні пристрої, де зосереджені електромережі, лінії електропередач, системи зв’язку, водопроводи та газо - теплопроводи промислового призначення.
машини та обладнання, до яких належать підйомні крани, транспортери різного призначення, робочі машини та устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка
транспортні засоби, до яких належать локомотиви. вагони, автомобілі, всі види електротранспорту та ін.
виробничий інвентар та прилади, представлені різноманітними пристроями і приладами, які використовуються у виробничому процесі, спеціальними приладами для зберігання продукції та інструментів, тощо.
інструменти, представлені такими видами, які використовуються більше одного року, а їх вартість законодавчо регулюється відповідною кількістю неоподаткованих мінімумів.
господарський інвентар, до складу якого належать офісні меблі, телефони, факси, комп’ютерна техніка, яка використовується для проведення облікових операцій та підготовки річних звітних матеріалів.
При проведенні аналізу в умовах конкретного підприємства формування кожного виду його основних фондів вимагає більш ґрунтовного врахування його виробничо-технологічних особливостей та особливостей галузевої приналежності.
Видова класифікація має важливе економічне значення. Вона широко використовується діючими системами бухгалтерського та статистичного обліку. Так, для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" застосовують укрупнену групову класифікацію, згідно якої основні фонди підприємства поділяються на такі чотири групи:
Перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, втому числі житлові будинки та їх частини.
Друга група - автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматизованої обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них.
Третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.
Четверта група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). [2.]
2. Відтворення основних засобів, види їх оцінки
Відтворення основних виробничих засобів – це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:
1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості;
3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;
4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу. Що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.
У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії.
На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці. Їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.
На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживчої вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною, зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.
Обіг
основних виробничих
засобів показано
на рис.1.
Рис.1. Обіг основних виробничих засобів на підприємстві.
Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.
За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.
Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукає підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів. [8.]
Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% (2005-2007 р) загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% (2005-2007 р) загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:
- усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;
- зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;
- докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування - виробництво - розподіл - запровадження - експлуатація нової техніки);
- дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;
- створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).
Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу. [9.]
3. Ефективність використання основних засобів: показники та фактори впливу
Поліпшення використання основних засобів с одним із важливих напрямів підвищення ефективності виробництва. Характеристика цього процесу повинна супроводжуватись належною оцінкою. Для проведення кількісної оцінки використання основних засобів необхідно застосовувати систему показників. Для Ґрунтовної аналітичної оцінки систему показників можна розділити на дві групи:
узагальнюючі та часткові.
Зупинимось на особливостях формування і характеристиці сфери дії кожної групи показників.
Узагальнюючі показники мають забезпечити отримання достатньої кількості інформації, на основі якої можна зробити висновки про ефективність використання всієї сукупності основних засобів (фондів) підприємства та виявити наявні резерви поліпшення їх використання.
До узагальнюючих показників відносять:
- фондовіддачу,
- фондомісткість,
- рентабельність виробництва,
- коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства.
*Фондовіддача (Ф) характеризує річний випуск продукції з одиниці вартості основних фондів. Зазначимо, що середньорічну вартість основних фондів визначають як середньоарифметичну величину із значень цього показника на перше число кожного місяця (Формули у додатку А).
*Фондомісткість (Фм) представляє собою показник зворотній фондовіддачі, за допомогою якого можна визначити величину основних фондів, яка припадає на одиницю вартості випуску відповідного виду продукції. Показник фондомісткості продукції дає уяву про необхідну величину основних фондів, необхідних для виробництва певного виду продукції.
*Рентабельність виробництва - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який в загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Цей показник має декілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси використовуються в розрахунках.
Для оцінки використання основних засобів доцільно застосовувати показник їх рентабельності, який характеризує відношення прибутку до середньорічної первісної їх вартості.
Наступний важливий показник - коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп) підприємства.
До часткових показників оцінки використання основних фондів переважно належать натуральні показники та коефіцієнти, за допомогою яких можна здійснити оцінку ефективності використання окремих груп основних фондів підприємства, а також оцінку їх використання в окремих підрозділах підприємства. Разом з цим, ці показники поділяють на дві групи: екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів.
До показників екстенсивного використання основних засобів (фондів) належать коефіцієнти використання планового, режимного і календарного часу роботи устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, показник який характеризує внутрішньо-змінні простої устаткування.
Найбільш вживаний в практиці аналітичної роботи підприємств є коефіцієнт змінності (Кзм) роботи устаткування. У найбільш поширеному вигляді його визначають як відношення суми машино-змін, відпрацьованих протягом доби до загальної кількості машин. наявних в даному підрозділі.
Коефіцієнт змінності показує, скільки змін протягом доби працює устаткування. Важливим показником, який дає змогу оцінити використання активної частини основних засобів устаткування в часі є коефіцієнт його завантаження (Кз) за допомогою якого можна визначити величину часу, яка планується до використання або фактичного відпрацьованого часу устаткування за певний період часу.
Серед показників екстенсивного використання основних засобів важливе значення маг показник внутрішньозмінних простоїв устаткування. Він значно доповнює два попередні показники - коефіцієнт змінності і коефіцієнт завантаження устаткування, оскільки дає змогу виявити основні причини внутрішньозмінних простоїв, зокрема вплив на них таких факторів, як низький рівень організації виробництва, несвоєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, заготовками, відсутність робітників відповідних професій, недоліки в організації технічного обслуговування устаткування та ін.
Для оцінки основних засобів і, насамперед, їх активної частини, застосовуються також показники інтенсивного їх використання. Серед них коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (Кін), який характеризує його використання за потужністю (продуктивністю).
Для оцінки інтенсивного використання устаткування застосовують також коефіцієнт його використання по машинному часу (Км).
Коефіцієнт інтегрального використання устаткування (Кінт) розраховується як добуток коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання.
Заслуговує на увагу цікавий досвід японських фірм в підходах до оцінки ефективності використання устаткування, які запровадили загальну експлуатаційну систему і застосовують показник інтегрального використання устаткування (Ку), який дещо відрізняється від свого попередника.
Поряд з показниками, які характеризують екстенсивне і інтенсивне використання активної частини основних засобів - устаткування, важливе значення мають показники, які дають змогу оцінити використання виробничих площ, споруд та інших важливих складових основних засобів. Так, для оцінки використання виробничих площ можуть застосовуватись коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання виробничих площ, коефіцієнти завантаження виробничих площ цехів, дільниць, показник зйому продукції з 1 кв. м. виробничої площі, коефіцієнти зайнятості виробничих площ устаткуванням тощо. Однак, необхідно зазначити, що рівень використання активної частини основних засобів, наприклад, устаткування, с визначальним фактором рівня використання всіх інших складових основних засобів підприємства.
Для оцінки процесу оновлення активної частини основних засобів використовують коефіцієнти оновлення і вибуття, проводять аналіз вікового і якісного складу устаткування. Коефіцієнт оновлення,(Кон) розраховується як відношення вартості введених в дію протягом року активної частини основних засобів до сумарної первісної їх вартості на кінець року.
Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначають шляхом ділення вартості основних засобів, які вибувають протягом року, до сумарної їх первісної вартості на початок року.
Порівняння величини коефіцієнтів оновлення і вибуття основних засобів дає змогу відслідковувати тенденцію в нагромадженні активної частини основних засобів і темпи заміни морально застарілих засобів. [7.]
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій.
Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.
Виходячі із змісту цього процесу видно, що фондовіддача наявних на підприємстві основних фондів прямопропорційно залежить від продуктивності праці працюючих і обернено пропорційно від її фондоозброєності. Отже, для зростання фондовіддачі на підприємствах необхідно розробляти і застосовувати заходи, які дадуть змогу забезпечувати випередження темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання її фондоозброєності.
Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах щільне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв'язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування. [3.]
Підвищення коефіцієнтів змінності роботи устаткування підприємства може бути досягнуто шляхом - розширення зони багатоверстанного обслуговування, - суміщення професій. Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті технічного удосконалення устаткування, підвищення рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва.
Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.
Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного використання перенести свою вартість на виготовлювану продукцію (послуги). В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку кооперування підприємств з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.
Значного підвищення змінності роботи устаткування можна домогтися шляхом розширення сітки організацій, покликаних здійснювати прокат машин і устаткування та інших елементів основних фондів. Такі організації скуповують у підприємств зайве устаткування, здійснюють у випадках необхідності їх ремонт і модернізацію і віддають на прокат підприємствам, споживачам. Від такої діяльності економічну вигоду отримують всі її учасники: підприємства, які продали зайве у них устаткування такій організації, мають змогу отримувати суму коштів значно більшу, ніж у випадку, коли таке устаткування демонтується і підготовлюється для здачі його на металобрухт. В той же час, підприємства, яким необхідні відповідні види машин і устаткування за свої кошти мають змогу оперативно його придбати і залучити до використання у виробничому процесі, оскільки значна частина таких машин і верстатів перебуває в доброму технічному стані.
Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних засобів в другу зміну. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення другої зміни необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефектно використовувати нову техніку.
Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних засобів.
Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності. [5.]
4. Аналіз стану та ефективного використання основних засобів на філії „Павлоградвугілля” “Павлоградська автобаза”
Об'єкт дослідження - філія ВАТ "Павлоградвугілля" "Павлоградська автобаза".
Філія ВАТ "Павлоградвугілля" "Павлоградська автобаза" є структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля". Засновано згідно наказу Мінвуглепрому України № 9 від 15.01. 1970 р. Перетворене держпідприємство " Павлоградська автобаза " у відкрите акціонерне товариство і дочірнє підприємство згідно Указу Президента України № 116 від 7.02.96 р. " Про структурну перебудову вугільної промисловості". У зв'язку з приватизацією ДХК "Павлоградвугілля" з 01.07. 2004 р. відбулась реструктуризація підприємства, а також його структурних підрозділів. З цього моменту філія ВАТ "Павлоградвугілля" " Павлоградська автобаза " не має статусу юридичної особи.
До складу автобази входять: 5 автоколон (Центральна, Павлоградська, Першотравнева, Тернівська, Дніпровська), ремонтні дільниці на кожній колоні.
Основною метою діяльності підприємства є автотранспортні перевезення породи, вугілля й інших вантажів для підприємств ВАТ "Павлоградвугілля", а також задоволення потреб підприємств і організацій регіону в автотранспортних послугах.
На балансі автобази перебуває 678 автомобілів. З них:
- вантажних - 387;
- автобусів - 89;
- легкових - 156;
- спец. машин - 46.
Крім того напівпричепів - 32, та причепів - 28.
З загального числа автомобілів у виконанні плану вантажоперевезень бере участь 75 автомобіля, що цілодобово здійснюють вивезення породи на шахтах ВАТ " Павлоградвугілля ".
Планова чисельність працівників складає 1232 чоловік. З них:
- водії - 876;
- допоміжні робітники - 99;
- ремонтні робітники - 85;
- непромислова група - 61;
- ІТР - 111.
Плановий фонд оплати праці за місяць складає 1602,5 тис. грн.
Займана площа "Павлоградської автобази" складає 10,45 га.
Філія "Павлоградська автобаза" на 2007р. запланувала виконати обсяг перевезення 2749 т. тонн, вантажообіг 17348 т. ткм. Доходи від автопослуг 59767 т. грн.
Істотними проблемами, які впливають на діяльність філії "Павлоградська автобаза" є морально та фізично устаріле обладнання, недостатність запасних частин.
До плану розвитку діяльності підприємства входять: придбання нових автомобілів, покращення технічного стану автопарку, збільшення обсягу виробництва, залучення інвестиційних коштів.
Основним джерелом інформації для аналізу стану і використання основних засобів є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за п'ять останні роки.
Аналіз стану та ефективності використання основних виробничих засобів підприємства складається з таких етапів:
- визначення показників забезпечення підприємства основними виробничими засобами;
- визначення показників стану основних виробничих засобів;
- визначення показників ефективності використання основних виробничих засобів.
Аналіз стану та ефективності використання основних виробничих засобів підприємства треба розпочати з аналізу структури основних засобів. У таблиці 1 визначимо питому вагу виробничих фондів у активі балансу.
Таблиця 1.
| Показники | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |||||
| Тис. грн | Питома вага | Тис. грн | Питома вага | Тис. грн | Питома вага | Тис. грн | Питома вага | ||
| Основні засоби | 9235 | 58 | 8879 | 54 | 10555 | 77,1 | 23014 | 86,2 | |
| Оборотні та ін. активи | 6674 | 42 | 7565 | 46 | 3137 | 22,9 | 3671 | 13,8 | |
| Баланс | 15909 | 100 | 16444 | 100 | 13692 | 100 | 26685 | 100 | |
З приведеної вище таблиці ми бачимо, що значну частину у виробничих фондах Павлоградської автобази займають основні виробничі фонди. Ця частина в 2007 році значно зросла в порівнянні з 2003 роком на 13779 тис. грн., що склалося в результаті збільшення балансової вартості за рахунок здійснення капітальних ремонтів та придбання автотранспортних засобів.
Проаналізуємо склад та структуру основних засобів філії ВАТ "Павлоградвугілля" "Павлоградська автобаза" за період 2003 - 2007 роки. Це надано в зведеній таблиці 2.
| Таблиця 2 | ||||||||||
| Види основних засобів | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | |||||
| Балансова вартість | Питома вага | Балансова вартість | Питома вага | Балансова вартість | Питома вага | Балансова вартість | Питома вага | Балансова вартість | Питома вага | |
| 1. Виробничі основні фонди, у т. ч.: | 9080 | 98,3 | 8708 | 98,1 | 10203 | 96,7 | 18997 | 98,5 | 22887 | 99,4 |
Продолжение таблицы.
| Будівлі та споруди | 2299 | 25,3 | 2254 | 25,9 | 2679 | 26,3 | 12275 | 64,6 | 12639 | 55,2 |
| Машини та обладнання | 2073 | 22,8 | 2195 | 25,2 | 2236 | 21,9 | 950 | 5 | 1137 | 5 |
| Транспортні засоби | 4344 | 47,9 | 3880 | 44,6 | 4654 | 45,6 | 5014 | 26,4 | 8210 | 35,9 |
| Виробничий та господарчий інвентар | 238 | 2,6 | 341 | 3,9 | 570 | 5,6 | 555 | 2,9 | 662 | 2,9 |
| Ін. види виробничих засобів | 126 | 1,4 | 38 | 0,4 | 64 | 0,6 | 200 | 1,1 | 239 | 1 |
| 2. Невиробничі основні засоби | 155 | 1,7 | 171 | 1,9 | 352 | 3,,3 | 299 | 1,5 | 127 | 0,6 |
| Разом | 9235 | 100 | 8879 | 100 | 10555 | 100 | 19296 | 100 | 23014 | 100 |
У складі основних виробничих засобів найбільшу частину займають транспортні засоби у середньому 40,1%, будівлі та споруди 39,5%, машини та обладнання 16,0%. Структура транспортних засобів надається у таблиці 3 за типами.
| Таблиця 3 | ||
| Тип автотранспортного засобу | Кількість | % |
| Спеціальні | 46 | 6,3 |
| Бортові | 198 | 27,2 |
| Самоскиди | 186 | 25,5 |
| Фургони | 3 | 0,5 |
| Тягачі з прчепами та напівпричепами | 50 | 6,9 |
| Легкові | 156 | 21,4 |
| Автобуси | 89 | 12,2 |
| Всього автотр. засобів | 728 | 100 |
Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів) стану та використання основних виробничих засобів визначені в додатку А.
Зведена таблиця 4 усіх показників роботи автотранспортних засобів підприємства за 2003 - 2007 роки.
| Таблиця 4 | |||||||||
| № п/п | Показники | Од. вим | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | Абсолютне відхилення | Темп приросту |
| 1 | Середньоспискова кількість | од | 323,1 | 280,1 | 232,8 | 301,6 | 337,8 | -14,7 | 104,5 |
| 2 | Автомобіле-дні в господарстві | од | 118244 | 102237 | 84974 | 110240 | 123469 | 5225 | 104,4 |
| 3 | Автомобіле-дні в роботі | од | 32301 | 38189 | 31309 | 35245 | 40884 | 8583 | 126,6 |
| 4 | Автомобіле-дні в ремонті | од | 9067 | 9603 | 11604 | 9335 | 10829 | 1762 | 119,4 |
| 5 | Автомобіле-дні в простоях | од | 76876 | 54445 | 42061 | 65660 | 73539 | -3337 | 95,7 |
| 6 | Загальна вантажність | тн | 2601,8 | 2376,7 | 2097,5 | 2489,3 | 2788 | 186,2 | 107,2 |
| 7 | Середня вантажність | тн | 8,1 | 8,5 | 9 | 9 | 9 | 0,9 | 111,1 |
| 8 | Авто-тоно-дні в господарстві | тис тн | 952 | 868 | 766 | 910 | 1019 | 67 | 107 |
| 9 | Обсяг перевезень | тис тн | 639 | 658 | 555 | 649 | 726 | 87 | 113,6 |
| 10 | Вантажообіг | тис ткм | 313355 | 51553 | 47521 | 41454 | 48087 | 16732 | 153,4 |
| у т. ч. відрядних а/м | тис ткм | 29936 | 50054 | 46409 | 3995 | 44794 | 14858 | 149,6 | |
| 11 | Можливий вантажообіг | тис ткм | 24394 | 35615 | 30770 | 30004 | 33604 | 9210 | 137,8 |
| 12 | Авто-години в наряді | тис год | 275 | 339 | 277 | 307 | 344 | 69 | 125,1 |
| у тому числі в русі | тис год | 134 | 183 | 159 | 159 | 178 | 44 | 132,8 | |
| 13 | Загальний пробіг | тис км | 6435 | 8435 | 7323 | 7435 | 8327 | -108 | 129,4 |
| у т. ч. відрядних а/м | тис км | 4089 | 6067 | 5428 | 5078 | 5890 | -177 | 144 | |
| 14 | Пробіг з вантажем | тис км | 2504 | 3614 | 3140 | 3059 | 3426 | -188 | 136,8 |
| 15 | Кількість ходок | тис їзд | 51,4 | 49,3 | 41,4 | 50,4 | 56,4 | 7,1 | 109,7 |
| Таблиця 5 | |||||||||
| № п/п | Показники | Од. вим | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | Абсолютне відхилення | Темп приросту |
| 1 | Коефіцієнт технічної готовності | 0,923 | 0,906 | 0,863 | 0,915 | 0,912 | -0,011 | 98,8 | |
| 2 | Коефіцієнт випуску на лінію | 0,273 | 0,374 | 0,368 | 0,32 | 0,331 | 0,058 | 121,2 | |
| 3 | Коефіцієнт використання вантажності | 1,227 | 1,405 | 1,508 | 1,333 | 1,332 | 0,105 | 108,6 | |
Продолжение таблицы.
| 4 | Коефіцієнт використання пробігу | 0,612 | 0,596 | 0,578 | 0,602 | 0,582 | -0,03 | 95,1 | |
| 5 | Час у наряді | год | 8,5 | 8,9 | 8,9 | 8,7 | 8,4 | -0,1 | 98,8 |
| 6 | Середньодобовий пробіг | км | 199,2 | 220,9 | 233,9 | 211 | 203,7 | 4,5 | 102,3 |
| 7 | Експлуатаційна швидкість | км/год | 23,4 | 24,9 | 26,4 | 24,2 | 24,2 | 0,8 | 103,4 |
| 8 | Технічна швидкість | км/год | 47,9 | 46,2 | 46,2 | 46,8 | 46,8 | -1,1 | 97,7 |
| 9 | Коефіцієнт використання часу для руху | 0,489 | 0,539 | 0,571 | 0,517 | 0,517 | 0,028 | 105,7 | |
| 10 | Середня відстань перевезень | км | 49,1 | 78,4 | 85,6 | 63,9 | 66,2 | 17,1 | 134,8 |
| 11 | Виробіток на середньоспискову автотону | тн | 245,6 | 276,7 | 264,6 | 260,7 | 260,4 | 74,8 | 106 |
| 12 | Виробіток на 1 середньоспискову атотону | ткм | 12051 | 21691 | 22656 | 16653 | 17248 | 5197 | 143,1 |
Для оцінки стану основних виробничих засобів доцільно розрахувати такі показники, які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів.
Розраховані показники (коефіцієнти) відображені у табл. 2. Розрахунок проводився за формулами. [5.]
Із розрахунків можна спостерігати негативну тенденцію зростання коефіцієнту зносу основних засобів (в середньому на 3% за рік), при нормативному зменшенні. Прийнято вважати, що значення цього коефіцієнту більше 0,5 є небажаним.
Коефіцієнт оновлення основних засобів згідно з нормативами повинен збільшуватися. У звітному періоду він зменшився з 0,07 до 0,06. Але аналізуючи динаміку його змін протягом чотирьох років, не будемо вважати зменшення на 0,01 негативним явищем.
Коефіцієнт вибуття основних засобів повинен бути менше ніж коефіцієнт оновлення основних засобів. Саме це можна спостерігати протягом усього досліджуваного періоду. В той же час цей коефіцієнт мав тенденцію до зниження, і в звітному періоді його значення знизилось до нуля.
Виходячи з проведеного аналізу майнового стану підприємства можна зазначити, що його майно за звітний період збільшилося, але це збільшення виникло в основному за рахунок збільшення дебіторської заборгованості. Враховуючи це, а також зростання коефіцієнта зносу основних засобів та зменшення коефіцієнту оновлення основних засобів, стан основних засобів підприємства не можна вважати задовільним.
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) протягом останніх років постійно зростав, у середньому на сім пунктів за рік. Збільшення рівню фондовіддачі свідчить про зростання ефективності використання основних засобів підприємства.
Висновки
У ході написання курсової роботи були розкриті і питання і поставлені перед нами задачі. В першій частині були ретельно вивчені питання, пов’язані з визначенням основних засобів їх класифікацією та методикою аналізу використання.
Так було використано визначення основних виробничих засобів, як частина виробничих фонів, яка бере участь у процесі виробництва довгого часу, що зберігає при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на виготовлювальний продукт поступово, по частинам, в міру використання. Основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. До основних виробничих засобів відносяться засоби, які опосередковано приймають участь у виробничому процесі, а до невиробничих – ті, що створюють умови для життя робітників. Особливу увагу приділяється діленню основних засобів на активну та пасивну частину. Збільшення долі активної частини основних засобів сприяють збільшенню показників випуску продукції та економічної ефективності діяльності підприємства.
У другій частині курсової роботи ми проаналізували стан та ефективність використання основних засобів на філії „Павлоградвугілля” “Павлоградська автобаза”. Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.
У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:
По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.
По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.
По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.
Виходячи з проведеного аналізу майнового стану підприємства можна зазначити, що його майно за звітний період збільшилося, але це збільшення виникло в основному за рахунок збільшення дебіторської заборгованості. Враховуючи це, а також зростання коефіцієнта зносу основних засобів та зменшення коефіцієнту оновлення основних засобів, стан основних засобів підприємства не можна вважати задовільним.
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) протягом останніх років постійно зростав, у середньому на сім пунктів за рік. Збільшення рівню фондовіддачі свідчить про зростання ефективності використання основних засобів підприємства.
Додаток А
| Показник | Формула розрахунку | Позначення |
| 1. Фондомісткість | Фк/Вп |
Фк - балансова вартість основнх виробничих засобів; Вп - вартість виробленої продукції; |
| 2. Фондоозброєність | Фк/ч | Ч – середньооблікова чисельність працівників; |
| 3. Коефіціент реальної вартості основних засобів у майні підприємства | Фз/М |
Фз – залишкова вартість основнх виробничих засобів; М – вартість майна підпрємства; |
| 4. Коефіціент зносу основних засобів | Зо/Фк | Зо – сума зносу основнх виробничих засобів |
| 5. Коефіцієнт придатності основнх виробничих засобів | 1-Кз | Кз – коефіцієнт зносу основнх виробничих засобів; |
| 6. Коефіцієнт оновлення основнх виробничих засобів | Фв/Фк | Фв – вартість виведених основнх виробничих засобів; |
| 7. Коефіцієнт вибуття основнх виробничих засобів | Фу/Фк | Фу – вартість уведених основнх виробничих засобів; |
| 8. Коефіцієнт приросуосновнх виробничих засобів. | (Фв-Фу) /Фк | |
| 9. Фондовіддача | Вп/Фк | |
| 10. Рентабельність основнх виробничих засобів | Пз/Фк | Пз-загальний прибуток підприємства; |
Список літератури
Волков О.И., Скляренко В.К. Экономика предприятия: Курс лекций. –М., 2003.
Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. – 3-е изд. - М., 2003.
Гриньов А.В. Організація та управління на підприємстві. - Х., 2004.
Економіка підприємства: Підручник / За ред. И.М. Петровича. – 2-ге вид., пер. та доп. – К., 2002.
Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала предприятия. – Суми, 2004.
Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – К., 2004.
edu. meta. ua. ru. razd. ekonomika
www. vuziib. net
www. refine. org. ua