Міністерство охорони здоров’я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

УДК 616.89 – 008 – 057.19 – 08 + 615.851

ДЕЗАДАПТАЦІЯ БЕЗРОБІТНИХ З ОСОБИСТІСНИМИ, СОМАТОФОРМНИМИ І СЕКСУАЛЬНИМИ РОЗЛАДАМИ ТА ЇЇ ПСИХОКОРЕКЦІЯ

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Чабан Олег Созонтович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, завідувач сектору соціальних проблем пограничних станів та соматоформних розладів

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри психотерапії;

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, професор кафедри психіатрії, загальної та медичної психології.

Захист відбудеться 25.03.2008 р. о _11 годині на засіданні спеціалізованої ученої ради Д64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий 19.02 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої ученої ради кандидат психологічних наук, доцент Н.К.Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В останні десятиріччя серед обставин, що справляють психотравмуючий вплив на людину, зростає питома вага негативних психосоціальних чинників, серед яких одним із найсуттєвіших є безробіття. За офіційними даними, статус безробітного в Україні мають понад 2 млн людей (Г.Н.Гончарова, Н.В.Тихонова, 1996). Психотравма і психічне перенапруження, пов’язані з неможливістю влаштуватися на роботу, з одного боку, призводять до психологічної та соціально-психологічної, у тому числі мікросоціальної дезадаптації безробітних (А.В.Гичев, 1997; О.С.Чабан, 2003), з другого – нерідко зумовлюють розвиток у них соматоформних розладів, специфічних розладів особистості (Т.Е.Gift, J.S.Strauss, Y.Yound, 1985) і порушення сексуального здоров’я, які у свою чергу посилюють дезадаптацію (В.В.Кришталь, 1988; В.Л.Зелонджев, 1988; В.З.Кузьменко, 1988; В.В.Кришталь, Б.Л.Гульман, 1997; А.Ю.Шпікалов, 2001; Н.Г.Пшук, 2007).

Психологічний стан безробітних, наявна в них депресивна й невротична симптоматика, загострення характерологічних особливостей відзначаються у багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідженнях (Ю.А.Александровский, С.И.Табачников, 2003; О.С.Чабан, О.О.Хаустова, 2004). У них розглядаються психічне здоров’я безробітних, структура пограничних психічних розладів у безробітних мегаполісу, а в окремих працях – і деякі аспекти порушення їхньої адаптації, переважно в соціумі (С.Т.Агарков, 1987; Н.К.Агішева, А.К.Агішева, 1997; Б.В.Михайлов, 2003). Водночас невротичні реакції на безробіття в осіб із соматоформними розладами та специфічними розладами особистості та їхній психічний стан за неможливості влаштуватися на роботу дуже мало вивчено, так само як і дезадаптація цих осіб у сім’ї. Практично не досліджено й стан сексуального здоров’я безробітних, порушення якого сприяє міжособистісній дезадаптації та підриває міцність шлюбу.

Таким чином, складна проблема порушення адаптації безробітних з особистісними, соматоформними та сексуальними розладами досі залишається недостатньо розробленою, що визначає і відсутність ефективної системи психокорекції зазначених розладів у вельми значного прошарку населення.

Усе сказане зумовлює актуальність та необхідність проведення даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за темою: "Дослідити вплив макро- і мікросоціальних чинників на розвиток та перебіг невротичних, пов’язаних зі стресом розладів коморбідних з артеріальною гіпертензією (психосоматичний аспект)" (№ державної реєстрації 0104U000906).

Мета дослідження – особистісні відмінності, психічний стан і стан сексуального здоров’я безробітних та розробка системи психокорекції наявних у них розладів.

Задачі дослідження:

Вивчити клінічну структуру соматоформних та особистісних розладів у безробітних.

Дослідити відмінності особистості та характеру безробітних чоловіків і жінок.

Вивчити стан сексуального здоров’я пацієнтів.

Дослідити типологію та функціональність сім’ї безробітних.

Вивчити соціологічні характеристики безробітних.

Розробити диференційовану систему психокорекції порушень психічного, сексуального здоров’я та сімейної дезадаптації безробітних.

Об’єкт дослідження – специфічні розлади особистості, соматоформні та сексуальні розлади, соціальна та мікросоціальна дезадаптація безробітних.

Предмет дослідження – причини, механізми розвитку, варіанти та клінічні форми міжособистісної дезадаптації безробітних.

Методи досліджень – клініко-психопатологічні, спеціальні сексологічні, системно-структурний аналіз порушення сексуального здоров’я, психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків безробітних, методи соціологічних досліджень, методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі системного міждисциплінарного підходу вперше визначено специфічні розлади особистості, соматоформні, сексуальні розлади та соціологічні характеристики безробітних чоловіків і жінок. Новим є дослідження особистісних відмінностей та міжособистісних стосунків безробітних, виявлення клінічної структури наявних у них порушень психічного стану та сексуального здоров’я. Уперше вивчено причини, механізми розвитку та прояви дезадаптації безробітних на різних рівнях взаємодії, визначено варіанти та форми дезадаптації, досліджено порушення функціонування сім’ї за неможливості когось із членів сім’ї влаштуватися на роботу.

Запропоновано диференціально-діагностичні критерії й розроблено нову систему психотерапевтичної корекції специфічних розладів особистості, соматоформних та сексуальних розладів і загалом психологічної, міжособистісної дезадаптації безробітних на соціальному та мікросоціальному рівні.

Практична значущість отриманих результатів. Для клінічної практики мають значення виявлення відмінностей особистості та характеру безробітних, їхніх міжособистісних стосунків у соціумі й сім’ї, порушення сексуального здоров’я та функціональності сім’ї; визначення клінічної структури наявних у них специфічних розладів особистості, соматоформних та сексуальних розладів, а також соціально-демографічних чинників, що сприяють дезадаптації безробітних. Суттєве практичне значення мають система психодіагностики та диференційованої психотерапевтичної корекції зазначених порушень. Розроблена система, успішно апробована у клінічній, медико-психологічній та сексологічній практиці, дає змогу досягнути високого й стійкого терапевтичного ефекту.

Результати проведених досліджень упроваджено в лікувальну практику відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру; лікувально-діагностичний процес Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева та Донецької обласної клінічної психіатричної лікарні; в педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології та кафедрі психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України; в практику роботи Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України та Полтавського міського центру зайнятості.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на науково-практичній конференції Української школи-семінару з міжнародною участю "Психотерапія та психоаналіз на шляху до євроінтеграції" (Київ, 2005); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми соціальної, судової психіатрії та наркології" (Київ, 2006); Українсько-американському науково-практичному семінарі "Фармакотерапія депресії та сексуальних дисфункцій. Психобіологія суїциду" (Київ, 2007); ІІІ національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України "Профілактика і реабілітація в неврології, психіатрії та наркології" (Харків, 2007); засіданні Харківського товариства медичних психологів (Харків, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 самостійних статей в спеціалізованих наукових журналах відповідно до "Переліку" ВАК України.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 155 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 5 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали ілюстровано 31 таблицею та 7 рисунками.

Бібліографічний список містить 212 джерел, із них 48 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика безробітних. Обстеження проводилося методом активного анкетування безпосередньо в Полтавському міському центрі зайнятості. У підбиранні обстежуваного контингенту осіб і отриманні згоди на дослідження ми виходили з офіційно встановлених правил добровільної згоди на огляд психіатром відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу" (2000).

До тематичного контингенту ввійшли 200 людей, які звернулися по допомогу до центру зайнятості: 100 чоловіків і 100 жінок віком від 19 до 59 років.

Серед обстежених було виділено дві групи: до першої увійшли 150 осіб із соматоформними розладами, F45 (67 чоловіків та 83 жінки), до другої – 50 людей із специфічними розладами особистості, F62.0 (33 чоловіки і 17 жінок).

У першій групі виділено дві підгрупи: 1-шу склали 84 особи (32 чоловіки та 52 жінки) із соматизованим розладом, F45.0; 2-гу – 66 осіб (35 чоловіків і 31 жінка ) з іпохондричним розладом, F45.2. При цьому в усіх обстежених першої групи було виявлено явні акцентуації характеру демонстративного, педантичного, збудливого, емотивного, дистимічного, застрягаючого та тривожного типів. У обстежених другої групи було діагностовано такі типи розладу особистості: емоційно нестійкий (19 осіб), демонстративний (12), дисоціальний (12) та шизоїдний (7).

Окрім того, всі обстежені основних груп відзначали ті чи інші порушення сексуальної функції (послаблення лібідо, зниження або відсутність генітальних реакцій, оргазму та ін.). Проведений нами анамнестичний аналіз показав, що в 46±3% чоловіків і у 52±3% жінок першої й у всіх обстежених другої групи сексуальні розлади мали місце й до того, як вони втратили роботу.

Як контрольна група було обстежено 30 безробітних відповідного віку (15 чоловіків і 15 жінок), у яких не було виявлено якихось психічних відхилень або сексуальних розладів.

Методи обстеження. Усі пацієнти, які перебували під нашим спостереженням, пройшли всебічне комплексне обстеження, яке включало клінічні, спеціальні сексологічні, клініко-психопатологічні, психодіагностичні та соціологічні дослідження.

До клінічного обстеження входило вивчення анамнезу життя, дослідження соматичного (в тому числі неврологічного) статусу, стану психічного та сексуального здоров’я.

Акцентуації характеру обстежуваних визначали за методикою Г.Шмішека (1970), відмінності особистості – за методом MMPI в модифікації Ф.Б.Березіна зі співавт. (1976).

Стан сексуального здоров’я вивчали методом системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (2002). Цей метод передбачає дослідження за інтегральними критеріями і компонентами та складовими сексуального здоров’я, причому виокремлюються такі компоненти: соціальний, психологічний, соціально-психологічний, біологічний. Оцінюючи стан соціального компонента, виділяють соціокультурну та інформаційно-оцінну складові, біологічного – нейрогуморальну, нейрорегуляторну, психічну та генітальну складові.

Тип статевої конституції визначали в чоловіків – за Г.С.Васильченко (1990), у жінок – за І.Л.Ботнєвою (2005).

У процесі психодіагностичного обстеження пацієнтів вивчали спрямованість особистості, особливості виховання. Досліджували статеворольову поведінку безробітних, їхню задоволеність своїми сексуальними стосунками і подружньою комунікацією. Для вирішення цих завдань застосовували статеворольову шкалу Dur-Moll L.Szondi (1960), яка дає змогу визначити маскулінність на біогенному рівні, та статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun (1981), яка дозволяє характеризувати маскулінні й фемінінні риси особистості на соціогенному рівні (Я-концепцію особистості), опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (1982), що дає змогу виміряти подружнє щастя, шкали сексуальності W.E.Snell, D.Papini (1989), які дозволяють оцінити задоволеність подружжя своїми сексуальними стосунками. Було використано також опитувальник подружньої адаптації, заснований на параметрах сімейної адаптації D.H.Sprenkle, B.L.Fisher (1996). Вивчали також функціональність сім’ї і тип шлюбу (В.З.Кузьменко, В.В.Кришталь, 1988).

Із соціологічних характеристик вивчали рівень освіти, тривалість перебування обстежених у шлюбі, стійкість сімейних стосунків, загальний склад сім’ї, кількість дітей, стаж та характер трудової діяльності до втрати роботи, соціальні зв’язки, життєві умови, матеріальне становище (джерела прибутків).

Усі здобуті в клінічних дослідженнях дані оброблено за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень – за допомогою кореляційного аналізу із застосуванням критерію знаків та критерію Стьюдента.

Результати досліджень. Клінічне обстеження безробітних чоловіків і жінок показало, що їхній загальний фізичний розвиток та соматичний стан були в більшості випадків нормальними. Неврологічне обстеження приблизно у 1/3 чоловіків і дещо рідше в жінок дало змогу виявити розсіяну неврологічну симптоматику; вогнищевих порушень не виявлено в жодного з обстежених. У чоловіків вельми часто (41±3%) діагностувався хронічний простатит.

Водночас у всіх обстежених було виявлено ті або інші порушення психічного статусу: в першій групі в чоловіків частіше іпохондричний, у жінок – соматизований розлад; у другій групі у чоловіків найпоширенішим був емоційно нестійкий, у жінок – демонстративний розлад особистості, на другому місці за частотою й у тих та інших – дисоціальний розлад.

Вивчення стану сексуального здоров’я пацієнтів за його інтегральними критеріями дало змогу визначити, що в більшості з них був порушений психосексуальний розвиток, причому в жінок і в чоловіків із іпохондричним розладом, а також у жінок із розладом особистості (65±12%) позначалася його ретардація, але більш ніж у 1/3 чоловіків – передчасний розвиток. Частими, особливо в чоловіків із соматизованим розладом і жінок з іпохондрією та розладом особистості, були сукупні асинхронії статевого розвитку. Статеворольова поведінка була порушена також у більшості обстежених, причому у пацієнтів із соматизованим розладом вона була частіше трансформованою, а в чоловіків із розладом особистості – гіперрольовою. Дуже низькою була поінформованість обстежених у питаннях сексу, і всі вони неправильно оцінювали свою сексуальність. Серед типів сексуальної мотивації переважали гомеостабілізуючий та генітальний.

Статева конституція була слабкою або, дещо частіше, середньою, але серед пацієнтів зі специфічним розладом особистості у 58±9% чоловіків і 35±12% жінок – сильною. Майже в половини чоловіків обох груп були знижені адекватні ерекції, оргазм у жінок, особливо часто за іпохондричного розладу (68±8%), був притуплений, а оргастичність становила лише 10-30%. Сексуальне лібідо в більшості випадків було слабко вираженим, за винятком чоловіків і жінок із сильною статевою конституцією.

Таким чином, у безробітних чоловіків і жінок із соматоформними й особистісними розладами були порушені всі критерії сексуального здоров’я, за винятком статевої самосвідомості та психосексуальної орієнтації.

Системно-структурний аналіз за компонентами та складовими сексуального здоров’я виявив сукупне їх ураження, переважно психологічного, соціально-психологічного компонентів та психічної складової біологічного компонента, як причину розвитку сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації.

Вивчення соціологічних характеристик безробітних показало, що вони були віком від 19 до 59, більшість – від 21 до 40 років, і мали середню освіту, проте багато пацієнтів другої групи (51±8% чоловіків і 40±10% жінок) – вищу або незакінчену вищу. Більшість обстежених перебували у шлюбі (від року до 15 років), розлучені були частіше чоловіки й жінки зі специфічними розладами особистості. Більшість родин (94±3%) мали дітей, найчастіше по одній дитині, і мешкали у власному житлі (89±3%) самостійно (85±3%).

Переважна більшість обстежених жили на утриманні родичів і близьких, рідше – на допомогу по безробіттю, лише незначна частина мали випадкові заробітки. Трудовий стаж до втрати роботи становив у першій групі від року до 10 років, у другій – від 11 до 30, причому обстежені були переважно працівниками фізичної праці (85±3%), за посадою були виконавцями (89±3%) і часто міняли місце роботи, особливо особи з емоційно нестійким розладом особистості.

Більшість чоловіків – 80±3% у першій і 68±7% у другій групі – не збиралися розлучатися зі своїми дружинами, тоді як відповідно 78±3 та 70±6% жінок, навпаки, думали про розлучення або робили спроби розлучитися.

Дослідження відмінностей особистості та характеру безробітних показало, що у всіх чоловіків і жінок із соматоформними розладами мали місце явні акцентуації характеру: за соматизованого розладу в чоловіків найчастіше педантичного (53±9%), у жінок – демонстративного типу (48±7%), а за іпохондричного розладу – в тих та інших – тривожного типу (відповідно 48±9 і 68±8%). У чоловіків і жінок доволі часто траплялися також емотивна та застрягаюча акцентуації. Порівняльний аналіз дав змогу з’ясувати зв’язок між акцентуацією характеру і типом здобутого обстеженими виховання. Так, особи з демонстративною акцентуацією здобули виховання за типом потураючої, а з педантичною та застрягаючою – за типом домінуючої гіперпротекції. Виховання в умовах жорстоких взаємин сприяло загостренню збудливої, а гіпопротекція – тривожної та емотивної акцентуації. Підвищена моральна відповідальність призводила до загострення дистимічної акцентуації характеру.

У процесі дослідження відмінностей особистості наших пацієнтів за методикою ММРІ було виокремлено три варіанти усередненого профілю їхньої особистості. Перший із них (35±3% обстежених) характеризувався підвищенням на шкалах депресії, психастенії, соціальної інтроверсії та зниженням на шкалі гіпоманії (рис.1).

Другий варіант (27±3%) відзначався підвищенням на шкалах істерії, психопатії, гіпоманії та зниженням – на шкалах мужньості–жіночності, а також на шкалі соціальної інтроверсії (рис.2). У третьому варіанті (40±3%) спостерігалося підвищення профілю на шкалах невротичної тріади – іпохондрії, депресії, істерії, а також шкалах ригідності, соціальної інтроверсії та заниження на шкалі психопатії (рис.3).

Рис.1. Перший варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок

Рис.2. Другий варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок

Перший варіант відзначався у переважної більшості осіб із педантичною та в усіх з емотивною, рідше дистимічною та тривожною акцентуацією характеру; другий – лише у збудливих та демонстративних особистостей, а третій – у більшості обстежених із тривожною та в усіх із застрягаючою акцентуаціями.

Усереднений профіль особистості обстежених контрольної групи на жодній шкалі не перевищував 65 Т-балів, тобто перебував у межах нормативних показників.

Рис.3. Третій варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок

Статеворольова поведінка чоловіків з акцентуаціями характеру позначалася високими показниками маскулінності на рівні Я-концепції за збудливої й застрягаючої та низькими – за педантичної, емотивної, тривожної та дистимічної акцентуаціях характеру. На біогенному рівні чоловіки зі збудливою акцентуацією були гіпермаскулінними, а з педантичною, тривожною, емотивною та дистимічною – гіпомаскулінними. У всіх обстежених чоловіків зі специфічними розладами особистості були високі показники маскулінності на рівні Я-концепції, особливо у чоловіків з дисоціальним розладом особистості. На біогенному рівні чоловіки з емоційно нестійким та дисоціальним розладами особистості були гіпермаскулінними, а з демонстративним – гіпомаскулінними. Статеворольова неузгодженість мала місце в чоловіків із демонстративним та шизоїдним розладами особистості.

У жінок з акцентуаціями характеру високі показники маскулінності відзначалися за демонстративної і збудливої акцентуацій характеру і низькі – за тривожної, дистимічної, емотивної та застрягаючої. На біогенному рівні гіпомаскулінними були жінки з педантичною та емотивною акцентуаціями. При цьому в жінок із педантичною, застрягаючою, тривожною та дистимічною акцентуаціями характеру було виявлено міжрівневу статеворольову неузгодженість (дискордантність), що дало підставу говорити про наявність у них внутрішньоособистісного конфлікту. У жінок із специфічними розладами особистості високі показники маскулінності відзначалися за демонстративного, дисоціального та емоційно нестійкого розладах особистості, а низькі – за шизоїдного. На біогенному рівні високі показники були за дисоціального типу розладу особистості, за шизоїдного та емоційно нестійкого – показники маскулінності були дещо вищі нормативних, а у жінок з демонстративним розладом показники наближалися до нормативних. Статеворольова неузгодженість була виявлена в жінок із демонстративним розладом особистості.

З акцентуаціями характеру були пов’язані й психосексуальні типи обстежених. Усі пацієнти зі збудливою і більшість жінок з демонстративною акцентуаціями належали до агресивних варіантів типу чоловік-чоловік та жінка-жінка. До цих самих варіантів належала й більшість осіб із дистимічною акцентуацією. Серед чоловіків із тривожною та застрягаючою акцентуацією переважав тип чоловік-батько, з педантичною – чоловік-син, а серед жінок із педантичною, застрягаючою та тривожною акцентуацією – жінка-мати, психосексуальний тип жінка-дочка частіше траплявся за емотивної акцентуації характеру. Було виявлено також залежність між психосексуальним типом чоловіка і жінки та типом специфічного розладу особистості. Так, більшість чоловіків і всі жінки з емоційно нестійким розладом належали до агресивних варіантів, як і більшість демонстративних жінок і всі особи з дисоціальним розладом особистості.

Дослідження оцінки безробітними своєї сексуальності за методикою W.Snell, D.Papini показало, що у чоловіків і жінок із соматизованим розладом відзначалися низькі показники сексуальної можливості й сексуальної заклопотаності та високі – сексуальної депресії. В чоловіків і жінок з іпохондричним розладом спостерігалися високі показники сексуальної можливості та середні – сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності. У обстежених другої групи, тобто при специфічному розладі особистості, у чоловіків відзначалися високі показники сексуальної можливості, середні – сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності, а у жінок – високі показники сексуальної можливості та сексуальної заклопотаності й середні – сексуальної депресії. Інтегральний показник багатомірного феномена подружньої адаптації – рівень подружнього щастя – був дещо вищий у першій групі обстежених, тобто за соматоформних розладів, та в обох групах у жінок був вищим, ніж у чоловіків.

Здобуті в цих дослідженнях дані дозволили класифікувати функціональність (адаптивність) шлюбу обстежених безробітних. Виявилося, що й у першій, і у другій групі переважали нефункціональні – відповідно 65±9 і 54±10% – шлюби, решта були умовно функціональними. Умовна функціональність та нефункціональність сімей була підтверджена під час визначення типології шлюбу в наших пацієнтів. Виявилося, що в більшості випадків у них мав місце антагоністичний шлюб (61±5% у першій і 62±7% у другій групі), відповідно 25±5 та 20±6% становили негативно доповнюючі шлюби, серед решти спостерігалися псевдопозитивно доповнюючий і в поодиноких випадках – псевдосимбіотичний та псевдосинергічний типи шлюбу.

У всіх одружених безробітних можна було спостерігати патологію загальної та сексуальної комунікації. Як правило, були порушені всі компоненти спілкування: особистісний через наявність у подружжя дисгармонійних рис, інформаційний – через некомпетентність у питаннях культури спілкування та психогігієни статевого життя, емоційний – через неадекватні реакції на труднощі, що неминуче виникають у житті, та поведінковий – через неправильні форми поведінки.

Загалом результати системно-структурного аналізу сексуального здоров’я безробітних чоловіків і жінок із соматоформними та особистісними розладами дали змогу виокремити варіанти й форми наявних у них сексуальних порушень і таким чином класифікувати їх. Виявлено три варіанти: перший – соматоформний варіант сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації, який складається з трьох форм (комунікативної, дезактуалізаційної та аверсійної); другий – соціокультурний варіант сексуальної дезадаптації з двома формами (статеворольовою та сексуально-еротичною); третій – конституціональний варіант сексуальної дезадаптації.

Основною причиною комунікативної та аверсійної форм сексуальної дисфункції та дезадаптації стали наявні в пацієнтів внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти, зумовлені наявністю рис особистості та характеру, що утруднювали спілкування, а причиною дезактуалізаційної форми – конфлікти, пов’язані із втратою інтересу до сексуального життя одним із подружжів. Особливістю вторинного сексуального розладу за соматоформного варіанта дезадаптації є те, що в основі його лежала несексуальна психотравма, головним чином втрата роботи.

Причиною статеворольової форми дезадаптації стала відсутність статеворольової комплементарності за порушення статеворольової поведінки в парі, а сексуально-еротичної форми – низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя.

Конституціональний варіант сексуальної дезадаптації був наслідком порушення нейрогуморальної регуляції статевої функції, зумовленого уповільненим пубертатним розвитком.

Виокремлені причини, механізми розвитку й клінічні прояви порушення сексуального здоров’я обстежених безробітних чоловіків і жінок було покладено в основу розробленої нами системи його психотерапевтичної корекції.

Пропонована система психокорекції грунтується на прийнятих у сучасній психотерапії принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності і складається, відповідно до структури міжособистісної взаємодії, з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового та особистісного; до того ж вона адресується до трьох підсистем особистості – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної. Вибір психотерапевтичних методик та їх зміст залежали від форми дезадаптації пацієнтів, її причин, механізмів розвитку та клінічних проявів з урахуванням форми соматоформного розладу або типу розладу особистості. Психотерапію проводили у два основні етапи – вироблення настанови і навчення. За всіх форм дезадаптації застосовували когнітивну (інформаційну) і, у разі необхідності, персоналістичну психотерапію. Використовували також раціональну, групову психотерапію, різні тренінги, з допоміжних методів – бібліотерапію, елементи гештальт-техніки, трансактний аналіз та ін.

Основними методами корекції комунікативної та аверсійної форм сексуальної дезадаптації були комунікаційний тренінг та групова психотерапія з рольовими іграми, за дезактуалізаційної форми – раціональна психотерапія. Головним методом психокорекції статеворольової форми був рольовий психосексуальний тренінг, корекції сексуально-еротичної форми – сексуально-еротичний тренінг. За конституціонального варіанта сексуальної дезадаптації на тлі загальнозміцнювального лікування рекомендували використання спеціальних мазей, що посилюють чутливість ерогенних зон, та сексуально-еротичний тренінг.

У результаті проведення розробленої системи психотерапії стійкий терапевтичний ефект за дворічного катамнезу був досягнутий у 89±3% хворих на соматоформні розлади, у 80±6% із розладами особистості досягнута стійка компенсація психопатологічного процесу. Сексуальне здоров’я було відновлене в усіх пацієнтів із сексуально-еротичною дезадаптацією, у 82±3% – за решти її форм, значне поліпшення спостерігалося у 18±3%; рецидиви протягом 2 років настали у 7±3% пацієнтів, частіше за аверсійної та статеворольової форм сексуальної дезадаптації.

Інтегральним показником реабілітації безробітних, тобто ліквідації дезадаптації на всіх рівнях взаємодії в сім’ях та соціумі, ми вважали їх працевлаштування. До кінця проведення системи психотерапії були влаштовані на роботу всі наші пацієнти: повністю 88±3 і частково 12±3%. Проте через 2 роки частина пацієнтів зі специфічним розладом особистості (20±13% – із дисоціальним і по 14±11% – з емоційно нестійким та шизоїдним) знову втратили роботу, що було пов’язано з декомпенсацією перебігу цієї патології.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й дано практичне вирішення завдання медико-психологічної та соціальної реабілітації безробітних чоловіків і жінок із соматоформними розладами та специфічними розладами особистості. Завдання по-новому вирішено з позицій системного підходу до дослідження причин, механізмів розвитку та форм дезадаптації безробітних на різних рівнях функціонування.

Серед обстежених безробітних 75±3% хворіють на соматоформні розлади – соматизовані 53±3 та іпохондричні 47±3%. У решти мають місце специфічні розлади особистості: емоційно нестійкий (частіше в чоловіків), демонстративний (переважно у жінок), дисоціальний та шизоїдний.

У всіх пацієнтів із соматоформними розладами існують явно виражені акцентуації характеру: за соматизованого розладу в чоловіків найчастіше педантичного (53±9%), у жінок – демонстративного (48±7%), а за іпохондричного розладу – у тих та інших тривожного типу (відповідно 48±9 та 68±8%).

Існують три варіанти усередненого профілю особистості обстежених безробітних. Перший (35±3%) характеризується підвищенням на шкалах депресії, психастенії, соціальної інтроверсії та зниженням на шкалі гіпоманії; другий (27±3%) – підвищенням на шкалах істерії, психопатії, гіпоманії та зниженням – мужньості-жіночності та соціальної інтроверсії; третій (40±3%) позначається підвищенням на шкалах невротичної тріади (іпохондрії, депресії, істерії) та шкалах ригідності, соціальної інтроверсії та зниженням на шкалі психопатії.

Виявлені відмінності особистості сприяють мікросоціальній та соціальній дезадаптації безробітних.

У всіх безробітних чоловіків і жінок спостерігаються порушення сексуального здоров’я, які відповідно до їх причин та механізмів розвитку можуть бути класифіковані так:

І. Соматоформний варіант сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації (75±3%).

І.1. Комунікативна форма (53±3%).

І.2. Дезактуалізаційна форма (34±3%).

І.3. Аверсійна форма (13±3%).

ІІ. Соціокультурний варіант сексуальної дезадаптації (19±3%).

ІІ.1. Статеворольова форма (49±7%).

ІІ.2. Сексуально-еротична форма (51±7%).

ІІІ. Конституціональний варіант сексуальної дезадаптації (6±3%).

Серед родин безробітних переважають нефункціональні – 65±9% за соматоформних розладів та 54±10% – за специфічних розладів особистості, що підтверджує типологія шлюбу обстежених, серед яких відповідно 61±5 та 62±7% належать до антагоністичного типу шлюбу. Решта родин є умовно функціональними і являють собою негативно доповнюючі, в поодиноких випадках – псевдопозитивно доповнюючі, псевдосимбіотичні або псевдосинергічні шлюби.

Більшість обстежених безробітних – особи молодого віку (від 21 до 40 років) із середньою освітою, мають дітей і мешкають самостійно у власному житлі. Їхній трудовий стаж до втрати роботи становив найчастіше від 1 до 19 років, вони займалися в більшості випадків фізичною працею і за посадою були виконавцями. Переважна більшість обстежених живуть на утриманні у рідних та близьких (54±3%) або на допомогу у зв’язку з безробіттям (30±3%), решта 16±3% – на випадкові заробітки або власні збереження.

Застосована для безробітних психотерапія має являти собою систему, спрямовану на корекцію особистісних та соматоформних розладів міжособистісної, сексуальної, мікросоціальної та соціальної дезадаптації. При цьому мають застосовуватися адекватні до наявних порушень методи й форми з широкого арсеналу сучасної психотерапії: раціональна в індивідуальній та парній формі, групова, персоналістична, когнітивна, бібліотерапія, трансактний аналіз, рольові ігри, комунікаційний, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг.

Проведення розробленої нами системи психокорекції дає змогу здобути досить високий та стійкий терапевтичний ефект, що складає 89±3% за соматоформних розладів, 80±6% – за специфічних розладів особистості, відновити сексуальне здоров’я у 82±3% й досягнути постійної успішної праці у 92±3% пацієнтів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мартиненко Н.В. Втрата роботи як патогенний фактор впливу на психічне здоров’я людини: стан та напрямки досліджень (аналітичний огляд літератури) // Архів психіатрії. – 2005. – Т.11, №4. – С.33-40.

Мартыненко Н.В. Сексуальное здоровье безработных с соматоформными и личностными расстройствами // Український вісник психоневрології. – 2007. – Т.15, вип.2 (51). – С.76-77.

Мартыненко Н.В. Причины и механизмы невротических и соматоформных расстройств у безработных // Український вісник психоневрології. – 2007. – Т.15, вип.1 (50). – С.205-206.

Мартыненко Н.В. Особенности полоролевого поведения безработных мужчин // Архів психіатрії. – 2007. – Т.13, №1-2 (48-49). – С.93-95.

Мартыненко Н.В. Полоролевое поведение безработных женщин // Архів психіатрії. – 2007. – Т.13, № 3-4 (50-51). – С.94-97.

Мартыненко Н.В. Типология супружества безработных с соматоформными и личностными расстройствами // Таврический журнал психиатрии. – 2007. – Т.11, №3 (40). – С.40-43.

Мартыненко Н.В. Система психотерапевтической коррекции дезадаптации безработных мужчин и женщин с соматоформными, личностными и сексуальными расстройствами // Медицинская психология. – 2007. – Т.2, №3. – С.37-40.

АНОТАЦІЯ

Н.В.Мартиненко. Дезадаптація безробітних з особистісними, соматоформними та сексуальними розладами та її психокорекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2008.

У дисертації на основі системного міждисциплінарного підходу вивчено специфічні розлади особистості, соматоформні розлади та соціологічні характеристики безробітних чоловіків і жінок. Досліджено особистісні відмінності та міжособистісні стосунки безробітних, виявлено клінічну структуру наявних у них порушень психічного стану та сексуального здоров’я. Вивчено причини, механізми розвитку та прояви дезадаптації безробітних на різних рівнях взаємодії, визначено варіанти та форми дезадаптації, досліджено порушення функціонування сім’ї за неможливості когось із членів сім’ї влаштуватися на роботу.

Розроблено високоефективну систему психотерапевтичної корекції психічних розладів та дезадаптації безробітних на соціальному й мікросоціальному рівні.

Ключові слова: безробітні, особистісні, соматоформні, сексуальні розлади, психокорекція.

АННОТАЦИЯ

Н.В.Мартыненко. Дезадаптация безработных с личностными, соматоформными и сексуальными расстройствами и ее психокоррекция. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 – медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. – Харьков, 2008.

В диссертации на основе системного междисциплинарного подхода изучены специфические расстройства личности, соматоформные расстройства и социологические характеристики безработных мужчин и женщин. Показано, что среди обследованных безработных 75±3% страдали соматоформными расстройствами – соматизированным 53±3 и ипохондрическим 47±3%. У остальных имели место специфические расстройства личности: эмоционально неустойчивое (чаще у мужчин), демонстративное (в основном у женщин), диссоциальное и шизоидное. У всех пациентов с соматоформными расстройствами имелись явно выраженные акцентуации характера: при соматизированном расстройстве у мужчин чаще всего педантического, у женщин – демонстративного, а при ипохондрическом расстройстве – у тех и других тревожного типа.

Выявлены три варианта усредненного профиля личности обследованных безработных. Первый характеризовался подъемом на шкалах депрессии, психастении, социальной интроверсии и снижением на шкале гипомании; второй – подъемом на шкалах истерии, психопатии, гипомании и снижением – мужественности–женственности и социальной интроверсии; третий отличался подъемом на шкалах невротической триады (ипохондрии, депрессии, истерии) и шкалах ригидности, социальной интроверсии при снижении на шкале психопатии.

Установлено, что у всех безработных мужчин и женщин наблюдались нарушения сексуального здоровья, выделены их варианты и клинические формы.

Показано, что среди семей безработных преобладали нефункциональные, относящиеся, главным образом, к антагонистическому типу супружества.

Социологическая характеристика безработных свидетельствует о том, что среди них преобладали лица молодого возраста (от 21 года до 40 лет) со средним образованием, которые имели детей и проживали самостоятельно в собственном жилье. Их трудовой стаж до потери работы составлял чаще всего от 1 года до 19 лет, они занимались в большинстве случаев физическим трудом и по должности были исполнителями. Подавляющее большинство обследованных жили на содержании у родных и близких (54±3%) или на пособие по безработице (30±3%), остальные 16±3% – на случайные заработки или личные сбережения.

Сделан вывод, что применяемая у безработных психотерапия должна представлять собой систему, направленную на коррекцию личностных и соматоформных расстройств, межличностной, сексуальной, микросоциальной и социальной дезадаптации. При этом должны применяться адекватные имеющимся нарушениям методы и формы из обширного арсенала современной психотерапии: рациональная в индивидуальной и парной форме, групповая, персоналистическая, когнитивная, библиотерапия, трансактный анализ, ролевые игры, коммуникационный, ролевой психосексуальный, сексуально-эротический тренинги.

Проведение разработанной системы психокоррекции позволило получить достаточно высокий и стойкий терапевтический эффект, составивший 89±3% при соматоформных расстройствах, 80±6% при специфических расстройствах личности, восстановить сексуальное здоровье у 82±3% и достигнуть постоянной успешной работы у 92±3% пациентов.

Ключевые слова: безработные, личностные, соматоформные, сексуальные расстройства, психокоррекция.

SUMMARY

Martynenko N.V. The desadaptation of unemployed persons with personality, somatoformic and sexual disorders and its psychocorrection. – Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 – medical psychology. Kharkov medical academy of a postgraduate studies UMH. – Kharkov, 2008.

On the basis of the systemic interdisciplinary approach in the thesis there are studied specific personality and somatoformic disorders and sociological characteristics of unemployed men and women. Personality peculiarities and interpersonality relations of unemployed persons are investigated and there is revealed clinic structure of psychic state and sexual health disorders in them. The causes, development mechanisms and manifestation of unemployed persons desadaptation on different interaction levels are studied, the desadaptation variants and forms are determined, disorders of family functioning at the somebody inability to get a job are examined.

Vary effective psychic disorders and unemployed persons desadaptation on social and microsocial levels psychotherapeutic correction system is developed.

Key words: unemployed persons, personality, somatoformic, sexual disorders, psychocorrection.