ЗМІСТ

Вступ

Розділ

Загальні відомості про наркотичні речовини та вплив на організм людини

1.1. Загальні відомості про наркотики

2.2. Вплив наркотиків на організм людини

Розділ 2

Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС в Чернігівській області

2.1. Екологічні наслідки аварії на ЧАЕС в Чернігівській області

2.2. Вплив радіації на організм людини

Розділ 3

Вплив факторів довкілля на здоров’я населення Чернігівщини

Розділ 4

Аналіз стану наркологічної допомоги населенню Чернігівської області в умовах радіаційного забруднення

4.1. Аналіз стану наркологічної допомоги населенню в Чернігівській області

4.2. Методичні рекомендації що до виявлення наркотичних речовин. Методи попередньої діагностики

4.3. Прогнозування епідемії залежності від психоактивних речовин в україні засобами популяційної екології

Висновки

Список використанних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність: Ми живимо у століття техничного прогресу, який подарував людству надію на благополучне майбутнє й безсумнівне процвітання за допомогою новітніх технологій і розробок, також відкрив людям безліч способів самознищення. Ядерна, хімічна, біологічна зброя, викиди промислових відходів у навколишнє середовище - все це ще піддається розумному контролю. Набагато підступніше інша проблема – наркоманія. Але державі не байдуже хто прийде на зміну старшому поколінню. Слід вести непримиренну бородьбу з усіма негативними явищами: пияцтвом, курінням, наркоманією.

Разом з тим фахівцями в області кліничної наркології приходиться вивчати все нові і нові речовини, що можуть бути використані пацієнтами і здоровими людьми для зміни свого психичного стану.

Мета роботи: з`ясувати негативний вплив наркотичних речовин на организм людини в умовах радіаційного забруднення.

Постановка мети вимагає вирішення певних завдань:

1.) дати загальну характеристику наркотичним речовинам і виявити їх вплив на людину в районах постраждалих від радіаційного забруднення;

2.) визначити екологічні наслідки аварії на ЧАЕС в Чернігівській області, а також вплив факторів навколишнього середовища на данній території;

3.) проаналізувати стан наркологічной допомоги населенню Чернігівській області в умовах радіаційного забруднення;

1. Вирішення поставленних завдань предбачає використання таких наукових методів: аналіз літературних джерел, аналіз данних експеріментів проведенних провідними фахівцями в даній галузі медицини, порівняльно-ретроспективний метод, аналіз та синтез.

2. Розділ 1

3. Загальні відомості про наркотичні речовини та вплив на організм людини

   1. 
      

   2. 1.1. Загальні відомості про наркотики

Наркотик (синонім — наркотична речовина) — речовина, що задовольняє три критерії: 1) медичний критерій: ця речовина, лікарський засіб повинна чинити специфічну (стимулюючу, седативну, галюциногенну й ін.) дію на ЦНС, що є причиною його немедичного споживання; 2) соціальний критерій: немедичне споживання речовини має великі масштаби і наслідки цього набувають соціальної значимості; 3) юридичний критерій: речовина у встановленому законом порядку визнана наркотичною і включена Мінздравом України у список наркотичних засобів .

Наркотизм (наркотизація) — уживання наркотиків і психоактивних речовин без формування наркоманії і токсикоманії.

Наркоманія — хвороба, викликувана систематичним уживанням наркотиків і проявляющаяся синдромом зміненої реактивності, психічною і фізичною залежністю, а також деякими іншими психотичними і соціальними феноменами.

Токсикоманія — те ж, що і наркоманія, але викликана речовинами, офіційно не віднесеними до наркотиків.

Психічна залежність — це усвідомлювана або неусвідомлювана потреба у вживанні психоактивної речовини для зняття психічної напруги і досягнення стану психічного комфорту.

Фізична залежність — стан, при якому у відповідь на скасування наркотику (психоактивної речовини) розвивається абстинетний синдром. Виникає лише при наявності психічної залежності.

Абстинетний синдром — комплекс психопатологічних, вегетативних, неврологічних і соматичних розладів, що з'являються слідом за припиненням систематичного споживання наркотику (психоактивної речовини), причому постійними симптомами є психічний і фізичний дискомфорт і виражений потяг до споживаного наркотику (психоактивній речовині).

Синдром зміненої реактивності — симптомокомплекс, що включає зміну толерантності до наркотику (психоактивній речовині) і форми його вживання, картини сп'яніння (гострої інтоксикації), а також утрату захисних реакцій на інтоксикацію [4-5].

Толерантність — здатність переносити токсичні дози наркотику (психоактивної речовини), стійкість до наркотику. Підвищення толерантності виявляється в тім, що перші дози наркотику не викликають колишньої ейфорії, сп'яніння або іншого бажаного ефекту.

За даними ВОЗ, найбільшу небезпеку представляють інгаляційно споживані засоби побутової хімії, фенциклідин (психостимулятор), кокаїн, героїн, транквілізатори і маріхуана (гашиш).

Слід зазначити, що, завдяки досить ефективним заходам щодо контролю за застосуванням наркотиків у медичних установах, можливість їхнього надходження до незаконних споживачів зведена до мінімуму. Тому одержало широке поширення споживання саморобних препаратів, виготовлених або з природної сировини, або з лікарських засобів, що не мають наркотичної дії. Інший шлях наркотизації — це використання в підвищених дозах психотропних (психофармакологічних) лікарських засобів, широко застосовуваних як у психіатрії, так і в медицині взагалі. Нарешті, в останні роки особливою проблемою стали токсикоманії, що розвиваються в результаті прийому (переважно інгаляційного) засобів побутової хімії [15-17].

Нікотин

На жаль, дуже багато людей занадто прив'язані до куріння - незважаючи на ускладнення з боку дихальних органів і серцево-судинної системи, що виникають через паління, на шкоду, що наносить куряща вагітна жінка ще не народженим дітям. Паління - звичка, що потрапила до нас властиво не з Індії, а від американських індіанців, впливає на все населення, самокрутки, які потім через Росію потрапили в Скандинавію й стали популярними в період Першої світової війни. На початку двадцятого століття у Швеції існували сотні тютюнових фабрик. В 1915 році була утворена Шведська тютюнова монополія для контролю за виробництвом, торгівлею й збором тютюнового податку, що протягом багатьох років становив більше 10% державних доходів. Це було однієї з найважливіших причин визнання паління в суспільстві. Всі заперечення, засновані на шкоді тютюну для здоров'я, тоді затихали, не знайшовши підтримки. В 1946 році у Швеції курили приблизно половина чоловіків й 9% жінок. Потім, у результаті планомірних рекламних кампаній, коли сигарета видавалася за символ незалежності й рівноправності, значно збільшився відсоток курящих жінок. Якщо колись це була чисто чоловіча звичка, розповсюджена серед високоосвічених чоловіків, то на сьогоднішній день у Швеції більше курящих жінок (багато хто з них з низьким освітнім рівнем), чим чоловіків. Довгий час паління вважалося приватною справою кожного. Однак новітні дослідження про шкоду тютюну для здоров'я, високий тютюновий податок і пов'язана із цим висока ціна на тютюн, а також обмеження на паління в громадських місцях все-таки змінили наше відношення до тютюну, і сьогодні споживання тютюну в західних країнах зменшується. У середині 90-х років курящі становили приблизно чверть населення Швеції. Паління усе ще поширене (в основному у великих містах), головним чином - серед жінок середнього віку й іммігрантів. На жаль, багато шведських школярів, як і російські, починають курити в підлітковому віці - хлопчики й дівчата однаково часто, і згодом тільки одному з п'яти що закурили вдається відмовитися від тютюну [11].

Тютюн відноситься до роду Nіcotіana із сімейства Solanaceae. Види рослин, які здавна використався для виготовлення тютюнових виробів, - дійсний илиский тютюн, Nіcotіana tabacum, а також селянський та махорка, Nіcotіana rustіca. Інші види роду Nіcotіana освоюються в якості декоративних садових рослин. Однолітнє, досить примхлива рослина висотою до двох метрів, з великими листами й воронковидними белорожевими квітками, що видають сильний аромат. Оброблення тютюну - заняття досить складне. Сьогодні його вирощують більш ніж у ста країнах світу, в основному в країнах що розвиваються. Остання шведська плантація тютюну промислового виробництва розташовувалася в провінції Сконе, і була ліквідована в 1964 році. Щороку у світі виробляється приблизно 8 тонн тютюну. Найбільшими країнами-виробниками є Китай, США, Індія й Туреччина. У Росії щорічно продається близько 11 мільярдів пачок з яких 4 мільярди - імпортні. Американський тютюн Lіght Vіrgіnіa сушать у сараях, у той час, як азіатський тютюн сушать на сонці. У слаборозвинених країнах тютюн нерідко сушать поруч із відкритим вогнем. Після просушки тютюн складуют, сортують, змішують для одержання кінцевого продукту з характерним смаком. При виробництві нюхального тютюну використають вихідний матеріал більше низької якості. Тютюн для сигар вирощуються тільки в тропічних країнах. Листя просушують на повітрі, ферментують і кілька років витримують у тюках, перш ніж виготовляти з них сигари.

Основна діюча речовина тютюну називається нікотином. При палінні нікотин швидко всмоктується через легені й слизисту оболонку рота й протягом кількох секунд попадає в мозок, після чого в курця починає поліпшуватися настрій. Нікотин також збільшує частоту серцевих скорочень, розширює бронхи й викликає м'язову слабість. Одночасно частішає пульс, звужуються кровоносні ссудини, підвищується артеріальний тиск. При згорянні тютюну утворюються ще 4700 речовин, з яких не менш 43 є канцерогенними, тобто сприяють розвитку раку. Використання деяких із цих речовин у промисловості й сільському господарстві категорично заборонено, однак у тютюнових виробах, які відносяться до продуктів харчування, їхня присутність допускається. Нікотин - ефективний і доступний спосіб боротьби зі стресом, що допомагає курцеві легко знайти контроль над собою й своїми емоціями. Нікотин одночасно заспокоює й бадьорить. До нещастя, нікотин викликає не менш сильну залежність, чим героїн або кокаїн, - це можуть підтвердити мільйони курців в усьому світі. Період напіввиведення нікотину з організму становить дві година, тому більшість курців втрачають над собою контроль, якщо припиняється постійне надходження нікотину в організм. Залежність можна описати як гостре бажання вводити в організм через рівні проміжки часу ту або іншу речовину, у даному випадку нікотин. Із цим бажанням настільки важко впоратися, що навіть самі сміливі спроби кинути курити нерідко закінчуються невдачею - через пару місяців або навіть через кілька днів [6].

Алкоголь

Ще в древні часи скандинавські вікінги пили мед або пиво причому часто саме для того, щоб досягти стану сп'яніння, однак горілка була вперше завезена у Швецію тільки в шістнадцятому столітті шведськими солдатами, що поверталися додому з Росії. Двісті років потому, коли у Швеції стали вирощувати картоплю, навчилися виготовляти горілку з неї раніше для цього використовували зерно. В 1850 році відкрився перший державний магазин роздрібної торгівлі спиртними напоями. Через десять років вийшов закон про заборону на виготовлення самогону, і приблизно в той же час почав формуватись суспільний рух непитущих. Зловживання алкоголем значно знизилося. Нинішня політика шведського уряду відносно алкоголю визначена парламентом в 1994 році. У новому законі записано, що продаж горілки, вина й міцного пива повинна здійснюватися таким чином, щоб максимально знизити можливі негативні наслідки. Таким чином, ціль антиалкогольної політики скоротити споживання алкоголю й тим самим знизити рівень шкоди що наноситься ним [3].

Этанол, або етиловий спирт (алкоголь) безбарвна летуча легкозаймиста рідина з температурою кипіння 78,З має характерний запах і смак. Этиловий спирт використовується як засіб для підняття настрою, а також як розчинник, антифризу, як дезінфікуючий засіб.

Для одержання алкоголю можуть служити практично будь-які фрукти, ягоди або частини рослини, що містять цукор. Як у Швеції, так й у Росії з цією метою використовують також картоплю й злаки. При виготовленні алкогольних напоїв високої міцності этанол відокремлюють від маси, що перебродила, шляхом дистиляції. На етикетках всіх алкогольних напоїв указується об'ємний процентний вміст алкоголю. Об'ємний відсоток алкоголю це той, що займає алкоголь у відсотках до обсягу всього вмісту - наприклад, пивної пляшки. Ваговий відсоток показує, яку частину з ваги продукту становить алкоголь. Оскільки 1 літр алкоголю важить 790 грамів, об'ємний вміст завжди буде більше вагового. Деякі виробники пива, скориставшись цією обставиною, затверджують, що їхнє пиво містить тепер 3,5% алкоголю замість колишніх 2,8%. Насправді ж зміст алкоголю в пиві залишається таким же, яким було й раніше, але виражено воно тепер в об'ємних відсотках .

Каннабиса

Наркотик, виготовлений зі стебел і листків коноплі з невеликим додаванням квіток, називається марихуана ( мовою наркоманів "травичка", "сіно"). Смолиста ж речовина, зібрана із квітучих верхівок трави каннабиса, називається гашиш (анаша, банг), а мовою наркоманів "план", "дурь".

Найпоширеніший спосіб уживання коноплі – паління, але також уживають й усередину з їжею.

Гашиш складається зі смолистого матеріалу рослин конопель, богатого THC , що збирається, висушується, а потім здавлюється в різні форми, такі як пігулки, брикети або шари у вигляді печива. Потім ці шматочки розбиваються, кладуть у курильні трубки й викурюються. Середній Схід, Північна Африка, Пакистан/ Афганістан є основними постачальниками гашишу.

Термін "гашишнє масло" використовується наркоманами й наркоторговцами, але невірно вживається при його порівнянні з гашишем. Гашишнє масло виробляється за рахунок витяжки каннабіїдів з рослин разом з розчинниками. До зразків гашишного масла, що перебуває в обігу, можна віднести тягучу рідину, що за кольором буває бурштинової й доходить до темно-коричневої, і містить приблизно 15% THC. Говорячи про його психоактивном вплив, можна помітити, що крапля або дві ці рідини на сигарету рівні одній викуреній сигареті з марихуаною. ТГК (по-російському), THC (скорочення англійської назви) – тетрагидроканнабінол, це діюча складова частина гашишу й марихуани, що перебуває головним чином у верхівках квітів жіночих рослин коноплі [5].

Кокаїн

Кокаїн - це білий порошок, отриманний при екстракції листів рослини Eryhoxylum coca або просто з листів коки. Листи коки є найбільш древнім сильнодіючим стимулятором психіки, відомим людству [21-22].

З листів коки, які обробляються гасом і перетираються, виходить паста. При додаванні в цю пасту соляної кислоти, виходить сіль - гідрохлорид кокаїну (кокаїн HCL) . Ця сіль і продається на вулицях.

При вдиханні кокаїну через слизисту оболонку носа, наступає досить сильно виражене специфічне сп'яніння, тому це самий популярний способ прийому кокаїну.

На відміну від вдихання героїну, такий спосіб прийому кокаїну не виключає ні смертельних передозувань, ні специфічних психозів, пов'язаних з маренням переслідування й агресією.

Приблизно, в 1985-86 році був виявлений безпечний спосіб перетворити кокаїн у речовину, яку можна курити - кокаїн стали змішувати із цілком банальним харчовим лужним розчином і водою. Отриманий розчин висушували або випарювали. У результаті цього процесу утворяться тендітні, схожі на пелюстки, пластинки, які розламують на дрібні шматочки й курять.

Оброблений у такий спосіб кокаїн одержав грізну назву "крэк". Це слово походить від англійського "crack" - "тріск", тому що при горінні цієї речовини чітко чутно характерне потріскування.

При палінні "Крек" - кокаїну, кокаїн всмоктується всією величезною поверхнею кровоносних посудин легенів. Потрапивши в кров легенів кокаїн у кілька разів швидше, ніж при вдиханні через ніс, проникає в мозок людини. Період "кайфу" (сп'яніння), як правило, дуже короткий. У середньому через 20-30 хвилин з'являється потреба викурити наступну дозу. Швидкість виникнення психічної залежності при палінні крэка вище, ніж навіть при внутрішньовенному введенні кокаїну.

Крэк виявився речовиною безпечною у виробництві. Розведення солі з наступним випарюванням збільшило обсяг виробленої продукції, а отже, вартість кокаїну при продажі його у вигляді крэка знизилася в кілька разів.

Крім того, підвищилася сила дії наркотику, що дозволило торговцям продавати крэк маленькими порціями.

Опиати

Героїн – це хімічна речовина, яку одержують з опійного маку. Ця гарна, кольору крові квітка росте тільки в теплому і сухому кліматі. Квітколоже – макова коробочка, що залишається після того, як обпауть всі пелюстки, містить сироп – білу патоку, що і збирають ті, хто вирощує опійний мак. Коли патока висихає, вона перетворюється в коричневу речовину, що й називають опієм.

З опію фармацевти одержують велику кількість звичайних лікарських речовин. Багато які офіційно використовуються в медицині. Найбільш поширені похідні морфіну й кодеїну, які застосовуються як знеболюючі препарати. Цікаво, що героїн синтезується, фактично, з відходів (залишку) виробництва цих лікарських речовин.

Морфін [16], відкритий в 1803 році, все дев“ятнадцяте століття був широко розповсюджений як знеболюючий препарат. В 1874 році відомий британський хімік Олдер Райт одержав з відходів виробництва морфіну нову хімічну речовиу – диацетилморфин для того, щоб допомогти хворим, що постійно вживають морфін як знеболюючі ліки, поступово відвикнути від нього. Але відкриття Райта, як це часто буває, не помітили. Тільки в 1898 р. великий німецький фармаколог Генріх Дрейзер, що відкрив раніше аспірин, заново відкрив це з“єднання й помітив, що по знеболюючій дії воно в 10 разів сильніше самого морфію. З тієї пори героїн стали застосовувати, як знеболюючі ліки і... засіб від кашлю.

Основними великими міжнародними постачальниками опію-сирцю є опійні плантації у двох великих регіонах земної кулі: Золотом півмісяці й Золотом трикутнику. У країнах, що становлять ці регіони, існування опійних плантацій також офіційно заборонено й переслідується законом. Але населення цих районів протягом сторіч перебуває далеко за рисою бідності. Люди знедолені настільки , що селяни, що вирощують мак, вже не бояться ніякого покарання.

Золотий півмісяць – це країни ближнього й середнього Сходу: Іран, Афганістан і Пакистан. Золотий трикутник – це країни Південної Азії: Лаос, Бірма й Таїланд.

У країнах, що мають підходящі для вирощування опійного маку кліматичні умови виникли, як з-під землі, "підпільні" опійні плантації, країни, що граничать із Афганістаном, стали перевалочним пунктом опію, що йде із Золотого трикутника. З колишніх республік СРСР головним виробником і постачальником героїну став Таджикистан, де кліматичні умови ідеально відповідають «вимогам” опійного маку, населення так само бідно, як й у країнах Золотого трикутника.

Псилоцибин

Псилоцибин уперше виділений Альбертом Хофманном в 1958-ом року [13].

1960-1961 - Тимоти Лири й Ричард Алперт починають ряд експериментів разом з аспірантами Гарварда, використовуючи чистий псилоцибин .

1960 - З'являються таблетки (пігулки) із псилоцибином , їх робить відома лабораторія Sandoz.

Квітень 1962 - 20 студентів у Бостонском Університеті беруть участь в " псилоцибиновом " експерименті.

1963 - Лири й Алперт були відсторонені від їхніх обов'язків Гарварді, принаймні частково.

24 жовтня, 1968 - Зберігання псилоцибина й псилоцина стає незаконним.

Жовтень 27, 1970 - Виходить відомий закон про контроль за наркотиками "Закон про Регулювання й про Контроль Зловживання лікарськими препаратами 1970" (U.S. Drug Abuse Regulatіon and Control Act of 1970) (Список Й, ІІ, ІІІ). Він "поміщає" більшість відомих галлюциногенов (ЛСД, псилоцибин , псилоцин, мескалин, пейот, гашиш, і MDA) у Список Й. Кокаїновий кущ, кокаїн і вводи внутрівенно метамфетамин у Список ІІ. Інші амфетамины й стимулятори, включаючи вводи внутрівенно метамфетамин у Список ІІІ.

1960-1977 - Псилоцибин вивчаються як ліки для психотерапевтичних цілей у плині 1960 -1970-х. Всі дослідження, заплановані до 1990м минулого закінчені в 1977.

5 червня, 2002 Японія. Гриби стають незаконними, їх не можна продавати у Японії. Їх заборонено вживати, але відомим японським магазинам попередньо дозволили продати всі наявні гриби.Перше письмове згадування про використання псилоцибина в релігійних цілях виявляється в описах іспанських хроністів і натуралістів, що потрапили в Мексику в 16-ом сторіччі незабаром після завоювання її Кортесом. Одним з найбільш авторитетних серед цих авторів є францисканский чернець Бернардино ДЕ Шахагун автор праці за назвою "Загальна історія нової Іспанії". У різних своїх роботах він указував на активне застосування псилоцибина , докладно описував ефекти прийому галлюциногенов й їхнє використання в різних цілях не тільки жерцями, але й простими ацтеками.

В Nahuatl - мові ацтеків, ці гриби називалися teonanactl, що в перекладі означає "сакральний гриб". Використання псилоцибовых грибів було широко поширене не тільки в Мексиці, але на території Сальвадору, Гватемали й ін. держав. Підтвердженням цьому є численні знахідки 30-ти сантиметрових кам'яних статуй грибів, прикрашених особами богів і демонів, вік найстарших з них досягає 3000 років.

Первитин

Кокаїн у нашій країні доступний лише "фінансовій еліті", він дуже дорогий. Амфетамини й Екстазі вимагають для свого виробництва дорогого лабораторного устаткування, а провозити їх через границю не дуже вигідно, вони приносять наркомафии менший доход, чим героїн або марихуана.

Інша справа первитин. Знаменитий "винт" наших вулиць і дворів. Про нього, практично, немає відомостей у дорослих, не існує спеціальної літератури. Цей наркотик у наші дні став "власністю" "підпільної культури. Чисто "винтові" наркомани зараз у наші клініки попадають не дуже часто. Небезпека цього наркотику за хвилею вживання героїну відійшла на задній план, "сховалася" у тіні.

Внутрішньовенне вживання первитина здатне всього за кілька років перетворити талановитого парубка в недоумкувату незначність. Людина, що зловживає первитином, через якийсь час стає абсолютно покірним. Його можна штовхнути на будь-який злочин.

Первитин й ефедрон - це саморобні психостимулятори, які виготовляються продавцями - "варщиками" із загальновідомих судинозвужувальних ліків, що старше покоління пам'ятають як найпоширеніші в СРСР краплі в ніс. Ці ліки називаються ефедрин.

За допомогою нескладних хімічних маніпуляцій ефедрин можна перетворити в дуже грубий і дуже потужний психостимулятор, молекула якого нагадує молекулу амфетамина.о схожі один на одного).

"Кайф", те відчуття від сп'яніння, що підлітки одержують від ефедрона більше примітивний і грубий, чим при прийомі первитина - він обмежується підйомом настрою й "припливом сил". Сп'яніння дуже коротке - не більше тридцяти хвилин. Эфедрон дуже швидко викликає слабоумство.

Він вводиться в організм за допомогою внутрішньовенної ін'єкції. Жах цього наркотику полягає в тім, що він коштує дуже дешево [26].

Амфетамин

Амфетамин уперше надійшов у продаж в 1930-х роках як бензедрин і продавався в роздріб як інгалятор для лікування нежиті [9]. До 1937-му року амфетамин став доступний по рецептах у вигляді таблеток і приймався при розладах сну й поведінкового синдрому за назвою мінімальна мозкова дисфункция. Протягом другої світової війни амфетамин широко використався для підтримки волі в бійців, що боролися; тоді ж стали доступні декстроамфетамин (декседрин), і метамфетамин (метедрин).

Як тільки амфетамин поширився, тоді ж збільшилося і його зловживання. Амфетамини стали панацеєю для дальнобійників при завершенні їхніх довгих маршрутів з виключенням небезпеки заснути, для контролю над вагою, для допомоги атлетам краще займатися й тренуватися, використовувалися для лікування помірної депресії. Із часом стало очевидно, що зловживання цих наркотиків переважило більшість терапевтичних вживань цих ліків.

На світовому ринку постійно росте попит на хімічні наркотики типу амфетамина.

Відповідно до статистики UNDCP [17], тільки у Великобританії кількість споживаних психостимуляторов типу амфетамина з 1992 по 1998 р. потроїлося. У доповіді повідомляється, що виробництво кокаїну, хоча й не такими швидкими темпами, як амфетамина , також росте. Так, поставки кокаїну з Колумбії склали 520 тонн, що на 25% більше показників минулого року.

Барбитурати

Барбитурати (похідні барбитуратовой кислоти) увійшли в медичну практику на початку двадцятого століття.

Барбитурати вживається як заспокійливий, снотворний, знеболюючий засіб або ж засіб проти конвульсій [27]. Первісними відмінними ознаками між видами барбитуратів служать наступні параметри: як швидко вони впливають й як довго триває їх впливу.

Барбитураты ультракороткої дії здійснюють болезаспокійливі ефекти протягом приблизно однієї хвилини після внутрішньовенного введення. Прикладами можуть служити ті, які використаються в медицині: метохекситал (бревитал), тиамилал (суритал) і тиопентал (пентотал)

Ці наркотики, головним чином, використаються для заспокоєння й виклику сну. Ветеринари вживають пентобарбитал як знеболюючий засіб і засіб для ейтаназии (безболісний відхід з життя). Барбитурати тривалого впливу бувають наступні: фенобарбитал (люмінал) і мефобарбитал (мебарал). Вплив від цих наркотиків з'являється приблизно через одну годину й триває протягом 12 годин.

3. Барбитурати - снотворні ліки, до яких при тривалому застосуванні виникає звикання. В останні роки стали предметом підвищеного інтересу токсикоманів. У медицині найбільше широко використаються наступні з них - барбитал, барбаміл, фенобарбитал (також називаний люміналом) і этаминал - натрій. Зловживання барбитуратами характерно для хворих алкоголізмом і наркоманією. Це може бути пов'язане з тим, що схильність до прийому барбитуратів успадковується такжеі, що й схильність до вживання алкоголю й наркотиків. Крім основного лікарського ефекту, барбитурати викликають слабку ейфорію. Це їхня властивість усе більше й більше залучає людей, що зловживають снотворними, і зрештою ставати для них самоціллю. Не догадуючись здебільшого про небезпеці безконтрольного прийому барбитуратов, вони можуть потрапити у фізичну залежність від них. При сильному передозуванні барбитуратов (більше 4-6 м за прийом) можливі смертельні випадки внаслідок паралічу дихального центру й розвитку коми. Варто враховувати, що при занадто частому прийомі барбитуратов їхні дози підсумуються, що створює серйозну погрозу для здоров'я навіть при прийомі щодо невисоких разових доз.

4. 
   

5. 1.2. Вплив наркотиків на організм людини

Головна небезпека наркотичних речовин у тім, що після прийому з'являється непереборна тяга до повторного їхнього вживання, причому наркоман уже не думає про смертельно небезпечні наслідки, які таїть у собі наркотик.

Загальноприйнято, що наркотикам властиві три ознаки: - це викликання поступового звикання, коли для досягнення звичної дії потрібно все більша доза, це фізична й психологічна залежність [20-23].

Фізична залежність виражається в тім, що під час відсутності наркотику стан наркомана різко погіршується, з'являється біль, нудота, блювота, порушення з боку внутрішніх органів, те що в просторіччі називається "ламанням".

Психологічна залежність проявляється в готовності наркомана піти на всє, аби тільки знову одержати наркотик.

Наркотики впроваджуються у святі святих організму - вони крок за кроком руйнують нервову систему наркомана, його мозок, причому роблять це цинічно, і часом необратимо. Порушення стосуються роботи окремих нейронів, ділянок мозку, зокрема, відповідальних за пам'ять і значеннєві операції. Це, у свою чергу, безпосередньо впливає на поведінку людини, знижується його професійна активність, його дозвілля зайнятє думками про наркотики. Звідси часті прогули й низька продуктивність праці, припинення навчання в школі або інституті, відсутність усякого бажання піклуватися про дітей, дружину, хворих батьків, зневага домашніми справами. Інакше кажучи, наркоман деградує як особистість, перетворюючись у черствого обмеженого егоїста, зайнятого тільки очікуванням чергового наркотичного сп'яніння.

Лікарі виділяють наступні аспекти наркотичного сп'яніння:

Ейфорія - раптовий і гострий підйом настрою. Відчуття радості існування, новизни й святковості навколишнього світу. Людина стає більше товариським і говірким. Він легко повідомляє будь-які подробиці свого життя.

Відчуття припливу енергії - тіло здається легким, здатність до дії - не обмежена. Людину охоплює відчуття бадьорості, необмежності своїх фізичних можливостей, пропадає бажання спати.

Однак, це відчуття гадане. Як показали експерименти під впливом наркотику координація рухів й їхня точність різко знижується. Більшість вчинків, зроблених під час наркотичного сп'яніння пізніше виявляються помилковими.

Посилення розумової активності. Людина вважає, що сприймає будь-яку інформацію набагато легше, ніж звичайно. Здатність ця здається не обмеженою. Коли період сп'яніння проходить, швидко з'ясовується, що всі засвоєні людиною знання кудись зникли. Для того, щоб їх згадати, необхідно прийняти наркотик ще раз. До речі кажучи, це загальне правило: інформацію, отриману в процесі вживання наркотику можна згадати в повному обсязі тільки після прийому того ж наркотику. Така особливість пам'яті - одна з "пасток" для будь-якого наркомана. Замість однієї людини й однієї пам'яті утворяться як би два чоловіки й дві пам'яті. Одна з них - під впливом наркотику, а інша - без нього. Відновити життєвий досвід й інформацію, отриману під час сп'яніння у тверезому виді буває, практично, неможливо.

Крім того, статистичні дані показують [25], що будь-які стимулятори із часом за рахунок виснаження резервів нервової клітки поступово погіршують здатність до запам'ятовування в будь-якої людини. Незважаючи на суб'єктивне почуття ясності в голові, людина під час сп'яніння кокаїном і будь-якими іншими психостимуляторами складні логічні або аналітичні завдання взагалі вирішувати не здатний.

Підвищена самовпевненість - людина у стані наркотичного сп'яніння абсолютно впевнена у собі. Людина в такому стані почавши якусь дію як правило не доводить його до кінця, тому що вважає, що вже прикладених зусиль досить.

Посилення чуттєвого сприйняття - за рахунок прямої стимулюючої дії наркотику загострюється чутливість всіх органів чуттів людського тіла. Здається, що зір загострюється, людина починає бачити дрібні деталі предметів навколишнього середовища, які не зауважувала раніше, і вони йому здаються безумно цікавими. Насиченість миру фарбами посилюється, і із сірого й звичного він стає яскравим і святковим. Разом з тим, тому що чутливість зору перебуває на самій межі можливостей, людина як би відстороняється від емоційної участі тому, що він бачить. Слух загострюється. Різкі й негармонійні звуки дратують, "б'ють по вухах", зате гармонічні звуки, наприклад, музика або дзвін здобувають більше глибокі відтінки, починають звучати начебто усередині голови. Підвищується чутливість шкіри. Іноді таке підвищення чутливості доходить до відчуття шкірних галюцинацій - мурашок й "повзання черв'ячків" під шкірою. Дотик оточуючих людей найчастіше неприємні, здаються занадто різкими. Граничне заострение чутливості органів почуттів несе в собі погрозу галюцинацій. Сприйняття може загостритися настільки , що виникне "сприйняття без сприйняття". Органи почуттів почнуть почувати те, чого немає насправді . Спочатку виникають ілюзії - обмани сприйняття. Людина приймає незнайому особистість за знайомого, зубну щітку за ніж і т.д.. У такий спосіб виникає наркотичний психоз.

Зниження потреби в сні - емоційний підйом і почуття приводить людину до стану стійкого безсоння. Сон на якийсь час стає непотрібним.

Підвищене занепокоєння. Не дивлячись на описані вище властивості сп'яніння, людина в такому стані вкрай легко збудима.

Наркоман може дати абсолютно несподівану агресивну реакцію на самі звичайні звернені до нього слова й питання. Він як би увесь час балансує на грані між радістю й підозрілістю.

Важливо розуміти, що повну "гаму" задоволення людина може одержати тільки при першому прийомі наркотику. Один з головних механізмів виникнення психічної залежності від нього полягає в тому, що людина прагнутє досягти первісного стану сп'яніння, первісної виразності ейфорії, але його мозок здатний на це тільки один раз.

Наркоманія розвивається дуже швидко. Іноді після 1— 3 прийомів препарату може з'явитися потреба повторно вживати цей дурман — виникає непереборний потяг до наркотику, розвивається хвороба — психічна залежність від нього.

Якщо у хворого сформувався синдром психічної залежності, він повинен систематично приймати наркотики. Періоди між повторними прийманнями дурману поступово зменшуються, а його доза збільшується. Наркотик для хворого стає основним життєвим інтересом. Усі життєві, сі­мейні, виробничі, навчальні ситуації хворий розцінює лише з однієї позиції: обтяжують чи полегшують вони вживання дурману. У хворого виникає дратівлива злоба до людей, які заважають їм приймати наркотик. Хворий пожвавлюється лише перед прийомом наркотику, під час розмов на "наркотичні" теми.

Через деякий час у хворого виникає фізична залежність, від якої самостійно позбавитися неможливо. Ця залежність характеризується важкими, болісними відчуттями під час перерви в прийомі наркотичної речовини. З'являються лихоманка, пітливість, підвищується температура тіла, виникає біль у м'язах шиї, спини, рук, ніг. Біль у м'язах поступово збільшується, на його фоні виникають періодичні скорочення м'язів ніг. Психічне напруження у хворого посилюється, настрій стає тужливо-гнівним. Хворі збуджені, не знаходять собі місця і зручного положення тіла, тому що біль у м'язах стає інтенсивнішим. До нього приєднується біль у суглобах, шлунку, кишках. Відсутність апетиту поєднується з періодичною рвотою, проносом. Збільшується серцебиття, підвищується артеріальний тиск. Людина перебуває в стані глибокої депресії з важким відчуттям самотності, відгородженості від інших людей, вона розуміє безвихідність, беззмістовність свого існування. Така депресія небезпечна для життя людини, тому що вона призводить до важкого передсуїцидального стану (стану, що спричиняється до самогубства). Хворі нерідко закінчують життя самогубством.

Усе це зникає, якщо хворий прийме наркотик. Але внаслідок зміни реактивності організму попередньої дози вже замало. Хворі вживають більшу кількість наркотику (кількість наркотику може в 10 та більше разів перевищувати смертельну дозу здорової людини). Виникає гостре отруєння дурманом. Хворі стають збудженими, у них спостерігаються жар, сухість у роті, шкіра червоніє. Збудження змінюється загальною слабкістю, в'ялістю. Хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, шум і дзвін у вухах. Бувають часті позиви до сечовипускання, посилюється пітливість. Слабкість різко зростає, змінюється сонливістю, яка переходить у непритомний стан. Знижується температура тіла. Різко падає артеріальний тиск. Припиняється дихання і серцева діяльність. Настає смерть.

Унаслідок систематичного вживання наркотиків передусім страждає нервова система: постійно руйнуються і гинуть нервові клітини. Особливо ушкоджується головний мозок людини. У наркомана швидко знижується інтелект, спостерігається деградація особистості. Хворі стають егоїстичними, тупими, підозрілими, брехливими, емоційно неврівноваженими. У них слабнуть пам'ять, розумові властивості, можуть настати недоумкуватість та інвалідність. У наркоманів часто виникають епілепсія, психоз з галюцинаціями, марення.

Впливає наркоманія і на потомство. Навіть недовготривалий прийом дурману молодими людьми в 100 % випадків позначається на здоров'ї майбутніх дітей. Безвинно покарані, появляються на світ діти з різними формами недоумкуватості, водянкою мозку, хворі на епілепсію та інші тяжкі недуги. Нерідко в дітей бувають і фізичні вади.

У наркоманів страждають і внутрішні органи. Це різні ушкодження серця, легень, печінки, нирок, травного тракту, системи крові, інфекційні ураження скелета, СНІД. У хворих різко згасають статеві функції, виникають трофічні розлади, настає фізична слабкість. Хворі виглядають значно старшими від своїх років. Вони худі, з жовтувато-сірою шкірою, у них інтенсивно випадає волосся, зуби ушкоджені карієсом, багато зубів немає. Вени внаслідок багаторазових нестерильних введень наркотику набувають вигляду щільних шнурів.

Самостійно припинити приймання наркотику надзвичайно важко [23], практично неможливо. Та чим швидше хворий звернеться за допомогою до лікаря-психіатра або нарколога, тим кращі будуть результати. Людей, які довгий час приймають наркотичні речовини, вилікувати дуже важко, і, як правило, повне одужання у них не настає. Фізичне здоров'я можна ще повернути, а розумові здібності – ні.

Фактори ризику розвитку наркозалежності підлітка.

Умовно дані фактори можна розділити на 3 групи:

внутрісімейні;

соціальні (підліткове середовище);

4. особистісні.

5. Розділ 2

6. Екологічні наслідки аварії на Чернобильській АЕС в Чернігівській області

1. 2.1. Екологічні наслідки аварії на ЧАЕС в Чернігівській області

У квітні 1986 року в наслідок аварії у навколишне середовище було викинуто більше 300 Мкі радіонуклідів з активної зони реактора, що призвело до забруднення 50,5 тис.км² території України, де проживає більшє 2,4 млн. осіб в 2218 населених пунктах. За масштабами забруднення навколишнього середовища радіонуклідами, наслідками для населення та економики України аварію можна класифівати як екологічну та соціально-економічну катастрофу.

Загальна площа земель 18 областей України, забруднених радіоцезієм понад 1 Кі/км² складає близько 42 тис.км², площа угідь, де вміст стронцію-90 перевищує 0,15 Кі/км²,- близько 27,5 тис.км² [34].

Загальна площа території Чернігівській області, забрудненної цезієм-137 вище 1 Кі/км², складає 177,2 тис.га, в тому числі с/г угідь - 72,015 тис. га, лісів – 74,735 тис. га, населенних пунктів – 107. Забруднення території стронцієм-90 вище 0,02 Кі/км² складає 2339,8 тис.га, в тому числі с/г угідь 1782,915 тис.га, населених пунктів 867 шт. найбільш забруднені 6 районів прилеглих до 30 км зони відчудження : Козелецький, Чернігівський, Ріпкінський та північно-східних : Семенівський, Корюківський, Н.-Сіверський.

Забруднення цезієм-137 угідь Семенівського району складає - 34%, Ріпкінського – 14%, Корюковського – 9%. В Козелеському, Чернігівському, Сосниському, Н.-Сіверському районах забруднення грунту поширеннє на 5-8% сільгоспугідь. Забруднення стронцієм-90 найбільш поширене в Козелеському районі – 31%, Ріпкінському – 23%, Чернігівському – 11%.

Формування радіоактивного забруднення території області після аварії на Чернобильській АЕС відбувалося, коли в складі газоаерозольної фази переважали легколетучі радіоактивні елементи, головним з яких були радіоізотопи йоду та цезію. На відстані в 50 км від реактора в Чернігівському та Ріпкінському районах області утворився ряд невеликих по площині аномалій зі щільністю забруднення цезієм-137 більш ніж 5 Кі/км², а на окремих ділянках – понад 15 Кі/км² . Таким чином основне забруднення території визначається цезієм-137 і в меншій мірі - стронцієм-90.

На території області середній рівень гама-фону становить 10-14 мкР/год. Підвищений рівень зафіксовано поблизу населених пунктів Редьківка, Губичі Ріпкінського району – 24-82 мкР/год, Озереди Корюківського району – 38-40 мкР/год, Пакуль Чернігівського району – 32-36 мкР/год.

В системі агропромислового комплексу області радіологічний контроль виконують підрозділи обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів і якості продукції "Облдержродючість", мережі ветеринарної медецини, відомчи лабораторії на підприємствах переробної промисловості, радіоекологи в зоні гарантованого добровільного відселення. Контролюється радіаційний фон, визначається рівень забруднення радіоактивними речовинами груну сільгосподарчих угодь, рослинницька та тваринницька продукція.

Протягом 2005 року виконано 301,2 тис. досліджен:

- лабораторій мережі ветеринарної медецини – 220,7 тис. досліджень;

- обласним центром "Облдержродючість"- 5,1 тис. досліджень;

- асоціацією "Чернігівмолцентр" – 34,3 тис. досліджень;

- лабораторіями м`ясопереробних підприємств – 32,8 досліджень;

- радіоекологами в зоні гарантованого добровільного відселення -8,2 тис. досліджень.

Найбільш негативний вплив від наслідків Чорнобильскої катастрофи припадає на ліси, де забрудненість зазнали 74,734 тис. га що складає більше 19% держлісфонду з рівнями забруднення від 1 до 40 Кі/км². З 11 держлісгоспів забруднені радіоцезієм більше 1 Кі/км^{2 –} дев`ять, стронцієм-90 – всі. Найбільш забрудненими є ліси Добрянського, Остерського, Семенівського, Холминського та Чернігівського лісових господарств. Радіологічною лабораторією ДЛГО "Чернігівліс" щорічно відбирається та випробовується близько 3 тис. зразків лісогосподарськой продукції: грибів, лісових ягід, плодів, лікарських рослин, з яких забрудненими є від 5 до 60 %.

Динаміка данних радіологічного контролю в Чернігівській області дає можливість говорити про досить стабільну ситуацію, хоча показники залишаються далекими від оптимізму. Найбільш забрудненими залишаються Семенівський, Корюківській, Сосницькій, Ріпкінський райони.

Радіаційна ситуація ускладнюється тим, що забрудненною виявилось, в основному, територія поліськой частини області, в грунтовому покриті якої переважають кіслі малогумісні піщані та супіщані грунти. Для них характерна низька вбирна здатність, слабка буферність, мала ємність вбірання. У зв`язку з цим навіть на порівняно малозабруднених площах спостерігається підвищена міграція радіонуклідов в системі грунт-рослина-людина, що призводить до одержання продукції з перевищенням нормативів навіть на умовно чистих територіях. Особливо це характерно щодо цезію-137 на торфовищах та торфоболотних грунтах, які займають 9% забруднених угідь, та щодо стронцію-90 на дерново-підзолистих піщаних та піщаних грунтах, які поширені на 43% забруднених сільскогосподарських угідь.

Спостереження за щільністю забрудненя грунту радіонуклідами проводиться Черниговським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості грунтів і якості продукції "Облдержродючість" в чотирьох районах області на 7 стаціонарних пунктах. Моніторинг радіологічних данних проводиться в грунті. Які в 2005 році характеризувалися такими показниками:

- рівень гама-фону 6-12 мкР/год;

- щільність забруднення радіоцезіем – 0,15-0,61 Кі/км²;

- щільність забруднення радіостронцієм – 0,01-0,18 Кі/км²;

- відношення щільності забруднення цезієм-137 і стронцієм-90 в орному шарі дорівнює від 2 до 15.

Уточнююче обстеження на сільскогосподарських угіддях, площаю 49 тис. га, проведене в 2003-2005 роках, вказує на зниження забрудненості грунтів цезієм-137 на 42%. Так, якщо за данними досліджень, проведенних на ціх угіддях в 1991-1993 роках, середньозважений показник забруднення становив 1,9 Кі/км², то при уточнюючому обстеженні – 1,1 Кі/км².

Спостерігається зменшення щільності забруднення грунту природних угідь стронцієм-90. За даними обстеження 1991-1993 років середній вміст стронцію в грунтах становив 0,17 Кі/км², тобто зменшився на 23%. На фоні загальної тенденції до зниження вмісту радіонуклідів в грунті спостерегається і протилежний результат. Цє пояснюється, як різними площами забруднених ділянок, так і переходом стронцію-90 в рухомі форми. Одержані дані дають можливість більш об`єктивно оцінити радіаційну ситуацію в зоні забруднення, прогнозувати рівні забруднення продуктів харчування і кормів, приймати належні міри по зменшенню радіаційного навантаження на населення, яке проживає в забрудненній зоні.

В залежності від рівня забруднення грунту радіонуклідами, ланшафтно-геохімічних особливостей забруднених територій здійснюється перехід радіонуклідів з грунту в рослини. Визначення кількості забрудненої продукції дозволяє скласти оцінку радіаційної ситуації на певній території. Динамика рівнів забруднення радіоцезієм рослинницької продукції вказує на те, що в останні роки не спостерігається їх сутьтєвого зниження. В основному вони стабілізувалися. Кількість, досліджених центром "Облдержродючість", зразків рослинницької продукції в минулому році складає 5151 шт., з них з перевищенням допустимих рівнів – 113 шт., основна масса яких припадає на Чернігівський, Ріпкінський,та Семенівський райони.

Для зниження нагромадження радіонуклідів в сільскогосподарській продукції необхідно проводити контрзаходи, які суттєво знижують перехід радіонуклідів з грунту в рослини, підвищують вражайність сільгоспкультур і збільшують "ефект розбавлення". Це вапнування, внесення достатньої кількості в необхідних співвідношеннях мінеральних добрив, застосування органічних добрів, які забеспечують бездефіцитний баланс гумусу в грунті, докірне та поверхневє поліпшення природних кормових угідь, формування структури посівних площ з культур, які здатні менше накопичувати радіонукліди і таке інше.

Дослідження кормів, продукції тваринного і рослинного походження проводиться Чернігівською обласною і районими державними лабораторіями ветеринаної медицини, а на ринках – лабораторіями ветсанекспертизи.

2. При їх проведенні державними лабораторіями ветеринарної медецини та лабораторіями ветсанекспертизи на ринках області виявлено 16 випадків перевищень норм. Ці випадки реєструються в своїй більшості у господарствах контрольованої зони, розміщених на територіях з забрудненостю більше 1 Кі/км².

3. 
   

4. 2.2. Вплив радіації на організм людини

26 квітня 2006 року виповнюється 20 років аварії на Чорнобильської АЕС. Це найкрупніша аварія за всю історію розвитку атомної енергетики. У засобах масової інформації її частіше називають "Чорнобильською катастрофою". Увага світової громадськості до аварії як і раніше не слабшає, тому що проблема розвитку атомної енергетики пов'язана з її безпекою [4]. За 20 років накопичені унікальні матеріали і є можливість об'єктивно оцінити медичні наслідки аварії, хоча робити остаточні висновки ще рано. Для цього будуть потрібні багато років спостережень не тільки за особами, безпосередньо потрапивших під опромінення, але й за їх нащадками.

Радіаційному впливу піддався персонал станції, пожежні, ліквідатори наслідків аварії і населення в зонах радіоактивних опадів. Медичні наслідки звичайно оцінюють по дозі зовнішнього опромінення. Тим часом опромінення мало комбінований характер ( зовнішнього й внутрішнього) - від радіонуклідів, що надійшли в організм і, як правило, супроводжувалося дією багатьох нерадіаційних факторів. Об'єктивно оцінити медичні наслідки аварії можна тільки з урахуванням дій всіх шкідливих агентів, яким піддавалися люди.

Відомо, що в зруйнованому реакторі знаходилась величезна кількість радіонуклідів, що складаються із продуктів розподілу - радіоізотопів середньої частини Періодичної системи Д.И.Менделєєва, усього близько 200 радіонуклідів (від цинку до гадолиния), урану й радіонуклідів наведеної активності. Викид радіоактивних матеріалів зі зруйнованого реактора в атмосферу складався з газів, аерозолів і палива, здрібненого до мікроскопічних часток, що характеризувалися високою міграційною й біологічною доступністю. РБГ (криптон, ксенон) були викинуті повністю, викид 1311 досягав 50-60 %, 134,137Cs - 20-40 %, 132Te - 25-60 %, інших радіонуклідів - 4-6 %, трансуранових елементів ~ 3,5 %. Сумарний викид активності (без РБГ) досягав 185.1016 Бк (50 Мки). По оцінках деяких авторів він міг бути більшим. Поширення радіонуклідів, що надійшли в атмосферу, носило практично глобальний характер з різним ступенем, зрозуміло, забруднення природних середовищ.

Крім іонізуючих випромінювань, потерпілі піддавалися впливу шкідливих факторів нерадіаційної природи. При горінні й плавленні графіту, бітуму, полімерних матеріалів утворився отрутний дим, у якому крім окису вуглецю, двоокису азоту, окислів сірки знаходився фосген, ціаністий водень, а також високодисперсні частки деструкції будівельних конструкцій. З метою припинення надходження в атмосферу радіонуклідів зі зруйнованого реактора в нього було скинуто 2400 тонн металевого свинцю. Інтенсивний випар свинцю привів до його надходження в атмосферу у вигляді парогазовї фази й забрудненню не тільки станції, але й великих територій. Для зменшення викідів пилу використовували десятки тисяч тонн відходів целюлозно-паперової промисловості, що містили сульфатно-спиртову бардові, соляну кислоту, формалін, щавлеву кислоту й ін. Застосовували також у більших обсягах полімерні піноутворюючи композиції на основі карбамідних смол, полівінілову дисперсну суміш й ін. В умовах забруднення приземного шару атмосфери не виключалося надходження токсичних речовин інгаляційним шляхом, а надалі й перорально із продуктами харчування й водою в організми людей з модифікацією біологічної дії радіації й проявів ефекту синергизму.

Соматичні ефекти опромінення, як відомо, ділять на детерміновані (нестохастичні) і стохастичні (ймовірні). Детерміновані ефекти мають поріг і проявляються в різних варіантах залежно від дози й умов опромінення. Патогенез їх пов'язаний із загибеллю значного числа кліток критичного органа або тканини. Граничні дози залежать від тривалості опромінення й потужності дози. При малій потужності дози в результаті відбудовних процесів вони вище, ніж при одноразоваму короткочасному опроміненні з високою потужністю дози. Стохастичні ефекти - злоякісні новотворення і генетичні порушення можуть виникати при опроміненні в широкому діапазоні доз, збільшуючись із ростом дози. Передбачається, що вони можуть проявлятися у віддалений термін навіть при ушкодженні однієї або декількох клітин, тобто при будь-якій дозі, відмінної від нуля. Їх відносять, таким чином, до беспорогових. Уважається, що ядро клітки ушкоджується в результаті прямої дії кванта енергії. У клітках до того ж накопичуються вільні радикали, що утворюються в результаті радіолізу води й перекісного окислювання ліпідів. Вони ушкоджоють генетичний апарат та інші структури кліток.

Найбільш інтенсивному багатокомпонентному опроміненню (загальному гамма-опроміненню, гама- , бета-опроміненню шкірних покривів й інгаляційному надходженню парогазовой фази радіонуклідів) піддався персонал станції й пожежні. На станції на момент аварії перебувало 176 чоловік чергового й експлуатаційного персоналу, а також працівники різних цехів і ремонтних служб. Для гасіння виниклих пожеж було притягнуто 250 пожежних, з яких 69 чоловік безпосередньо брали участь у гасінні.

Причинами смерті найчастіше були інфекційні ускладнення, геморанічний синдром й інтоксикація. У наступні роки вмерло ще 14 чоловік від різних причин, у тому числі не зв'язаних безпосередньо з опроміненням (серцево-судинні захворювання, туберкульоз, дорожні катастрофи й ін.). За проживаючими в заражених зонах ведеться постійне спостереження з метою встановлення ролі опромінення в стані їхнього здоров'я. Динамічне спостереження в Україні за особами проживаючими на потерпілих териториях, виявляє подібні зміни в сомато-неврологичному і психологічному статусі.

Основною причиною інвалідності з'явилися хвороби нервової системи, кровообігу, психічні розлади. Найвищий ріст інвалідності був відзначений у віковій групі 30-34 років . На 3 Міжнародній конференції "Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи: Підсумки 15-літніх досліджень" також відзначали порушення здоров'я осіб проживаючим на заражених териториях, представлене переважно психоневрологічними й серцево-судинними розладами. Збільшилася інвалідність, знизилася народжуваність, погіршилося здоров'я немовлят, збільшилися ускладнення вагітності, знизився рівень здоров'я дітей .

Основною причиною виявленої патології в осіб проживаючих на забруднених територіях - опромінення або інші нерадіаційні фактори, у тому числі соціально-економічні. В останні роки здоров'я значної частини населення України істотно погіршилося. Скоротилася тривалість життя, особливо в чоловіків, знизилася народжуваність, погіршилося здоров'я дітей і т.п. соціально-економічні зміни, що відбулися, рівною мірою стосуються й осіб проживаючим на заражених териториях.

Учасники осіб проживаючих на забруднених териториях піддавалися не тільки опроміненню, але й впливу інших шкідливих факторів і у першу чергу хімічних. Прямі виміри концентрацій у повітрі, особливо в початковий період аварії, свідчили про присутність їх у приземному шарі атмосфери в значних концентраціях. Небезпеку опромінення в малих дозах зв'язують із можливістю проявів у віддалений термін. Збільшення онкозахворювань може перевищити фонову на одиниці відсотків (3-5 %). Радіоактивному забрудненню піддалися великі території з мільйонами жителів. Рівні забруднень і дози опромінень населення характеризуються широким діапазоном. Вони істотно нижче доз опромінень ліквідаторів, у тому числі в населення, відселеного в початковий період й у наступний термін з районів найбільш інтенсивного забруднення. Опромінення носить хронічний комбінований характер у сполученні з дією багатьох нерадіаційних факторів залежно від побутових і виробничих умов життя кожної людини. Більшість жителів піддалося зовнішньому гамма-опроміненню в межах 5-19 мзв і лише невелика частина в дозах 100-200 мзв. Ці дози порівнянні з дозами, які одержує кожна людина від природних джерел протягом всього його життя.

Опромінення в таких дозах не могло викликати ні гострих, ні хронічних уражень й їх не реєстрували.

Основну небезпеку, особливо для дітей, мало надходження радіоізотопів йоду 131-135І в організм по харчових ланцюжках в основному з молоком і молочними продуктами, одержаних від тварин, що випасають на забруднених пасовищах. Радіойод міг надходити й інгаляційним шляхом у період проходження радіоактивної хмари і його випадіння.

Дози опромінення щітоподібної залози в дітей у багатьох випадках істотно перевищували встановлені ліміти.

Радіоактивний йод є ізотопом одного з найважливіших біогенних елементів, що берє участь у синтезі гормонів щітоподібної залози і грає ключову роль у нормальному функціонуванні організму. Його дія здійснюється на всіх рівнях клітка-орган-організм. Радіойод характеризується високою рухливістю в зовнішнім середовищі. Потрапивши в організм, він практично повністю всмоктується в кишечнику (при інгаляційному надходженні в легенях), накопичуючись в основному в щітоподібній залозі. З огляду на малі розміри залози (у дорослої людини 20 г, у дітей залежно від віку 2-10 г), навіть при надходженні в організм невеликих кількостей радіойода в залозі формуються великі дози. У вагітних жінок радіойод через плаценту надходить у плід. Спочатку він рівномірно розподіляється в тілі плода, а з початком функціонування щітоподібної залози накопичується в ній. У залозі плода формуються більш високі дози, чим у залозі матері.

Небезпека надходження радіойода в організм людини зв'язують із можливістю порушення гормоногенеза в щітоподібній залозі й розвитком доброякісних і злоякісних пухлин у ній. Радіаційне ушкодження щітоподібної залози може призвести до порушення функції інших ендокринних залоз і порушенню ендокринного статусу організму, що може позначитися на фізичному й психічному розвитку дитини. Ушкодження в залозі можуть перебувати тривалий час у схованому стані й виявитися, коли організму пред'являються підвищені вимоги: захворювання, інтоксикація, статеве дозрівання, стрес і т.д.. У цьому зв'язку необхідний постійний контроль за функціональним станом залози.

В Україні число злоякісних пухлин щитовидної залози й інша тиреоідна патологія значно перевищили прогнозовані рівні. За прогнозовими оцінками число злоякісних новоутворінь могло лише незначно перевищити спонтанний рівень.

Причиною занижених прогностичних оцінок з'явився недооблік таких важливих факторів, як особливості обміну радіойода в організмі, фізичні характеристики радіоізотопів йоду 131-135і, місцеві екологічні особливості регіонів забруднення, реальні надходження радіойода дітям, що зробили істотний вплив на формування доз у залозі і її чутливість до опромінення. Нижчою бластомогенною дозою опромінення залози в дітей важають 100 мгр, а опромінення зародка/плода - 5-10 мгр. Генез ЗНО надзвичайно складна проблема. Схематично її можна представити: надходження радіойода в організм -> нагромадження нукліда в щітоподібній залозі -> радіаційне ушкодження залози -> порушення гормоногенеза залози -> порушення імунного статусу організму -> утворення доброякісних пухлин -> утворення злоякісних пухлин.

7. Оцінюючи медичні наслідки аварії на ЧАЕС варто враховувати не тільки опромінення, але й інші негативні фактори, які діяли й діють на людину, у тому числі соціально-економічні. Складної залишається проблема малих доз радіації, включаючи наявність або відсутність порога дії. Є підстави вважати, що й для стохастических ефектів існує поріг. При цьому не виключається дія іонізуючих випромінювань, як ушкоджуючого фактора, на клітинному рівні. В організмі в процесі еволюції виробилася система захисту не тільки від радіації, але й від багатьох інших шкідливих агентів навколишнього середовища, дії яких постійно піддається людина. Радіація є відносно слабким канцерогеном у порівнянні з багатьма хімічними речовинами. Її шкідлива дія проявляється після перевищення порога. Величина його для окремих органів розрізняється. Істотне значення має розвиток інволюційних процесів з віком і дія інших шкідливих агентів. Для виключення можливого прояву віддалених ефектів ключове значення має підвищення стійкості організму й максимально можливе виключення дії інших шкідливих агентів.

8. Розділ 3

9. Вплив факторів довкіллья на здоров`я населення Чернігівщини

Область продовжує лідирувати в Україні за темпами скорочення населення. Щорічно, в середньому, жителів Чернігівщини стає меньше майже на 13 тис. чол. Причин безліч: і складна соціально-економічна ситуація в регіоні, і безробіття, що штовхає людей на пошуки роботи за межами області, і наслідки Чорнобильської катастрофи. Демографічна криза наростає на Чернігівщині.

Чернігівщина має найвищий в Украінї рівень демографічної старості, постійно зменшується частка дітей та підлітків у загальній чисельністі населення області. Лише шосту частину жителів області складають діти, понад третину – пенсіонери. У сільській місцевості негативні тенденції взагалі набули безнадійного кризового характеру. У селах 8 районів області на тисячу населення працездатного віку припадає більше тисячі осіб пенсійного віку. Найбільшє ці зміни проявляються в селах Козелецького району.

Понад 30 років в області триває процес скорочення чисельності населення, тоді як в Україні цей процес розпочався в 1993 році. Середньорічний темп зменшення кількісті населення області вже сягнув півтора відсотка. За останній міжпереписний період найбільш скоротилась кількість мешканців Ріпкинського району – 20,5 відсотка, Ніжінського – 19,9, Козелецького – 19,6, Бобровицького – 19 та Черніговського районів – 17 відсотків населення. Основна причина високих темпів скорочення населення – значне перевищення кількості померлих над кількістью народженних. При цьому у сільській місцевості інтенсивність природного скорочення населення втричі більша, ніж міського. Найвищі показники смертості зафіксовані у Семеновському, Ріпкінцькому, Козелецькому,Бобровицькому, Новгород-Сіверському, Коропському, Куліковському районах.

За данними обласного управління статистики очікувана тривалисть життя становила у 2003-2004 роках- 67,4 років: в міськіх поселеннях – 68,5 р., сільській місцевості – 65,2 р.

Найбільш поширені хвороби, що забирають життя мешканців області – хвороби системи кровообігу (69,1% загальної кількості померлих) та злоякісні новоутворення(9,2%).

Як позитивний факт слід виділітити зменшення у 2005 р. материнської смертності, який вважається інтегрованим індикатором репродуктивного здоров`я жінок і відоображає не лише стан здоров`я загального, якість допомоги вагітним, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнечними та иншими чинниками.

У структурі поширенності хвороб провідне місце належить захворюванням системи кровообігу, органів дихання, ендокринної системи, розладу травлення, порушення обміну речовин. Зросла поширенність майже всіх хвороб, а також і психічних, збільшилась народжуваність дітей з розумовою відсталістю. Основними чинниками розумовой відсталості у дітей є : накопичення в популяції населення генетичних поломок, незадовільний стан здоров`я вагітних жінок, стани, що виникли в перинатальний період, недостатній рівень медико-генетичного консультування, зокрема вживання батьками наркотичних та психотропних речовин, соціальні та економічні чинники.

Стан здоров`я населення постраждалого в наслідок аварії на ЧАЕС.

На обліку в медичних закладах області системи МОЗ України станом на 01.01. 2006 р. всього потерпілого населення налічувалось 106123 чол. ( 9,1% населення області ), із них дітей – 20764 чол. ( 19,6% від усіх потерпілих),в тому числі по группах первинного обліку:

ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС – 10197 чол. (9,6%);

евакуйованих – 15601 чол. (1,4%);

осіб, які мають статус постраждалих і проживають на забруднених територіях, -717,52 чол. (67,6%).

За 10 років чисельність всіх контингентів потерпілого населення зменьшилась на 31352 чол.

Стан здоров`я постраждалого населення поступово погіршуеться, про що свідчать данні щорічної диспансерізації. Зменьшується число визнаних здоровими, зростає число хворих. Якщо у 1995 р. питома вага визнаних здоровими серед потерпілого дорослого населення складала 17,8 %,дітей – 23,5 % . то у 2005 р. питома вага серед дорослих склала 8,9%, а серед дітей – 10,8%.

Постаріння населення, зменьшення кількості дітей та осіб працездатного віку, що спостерігається в області, ще більш виразні серед потерпілого населення. Щорічно збільшується смертність серед потерпілих громадян. Особливо показовими є народжеваність та смертність у контрольваних районах – Козелецькому та Ріпкінському.

Загальна захворюваність дорослого потерпілого населення за період 1995-2005 рр. збільшилася на 56,8% (24652,2 у 2005 р. проти 15722,2 у 1995 р. на 10 тис. контингенту ). Серед мешканців контрольованих територій ця цифра збільшилась на 37,2% (21462,5 у 2005 р. проти 15646,1 у 1995 р. на 10 тис. контингенту). У дітей зростання склало 72,0% (2969,6 у 2005 р. проти 1726,2 у 1995 р. на 1000). показники захворюваності в області серед потерпілих всіх груп первинного обліку вищі, ніж по Україні. У дорослих спостерігається зростання захворюванності за рахунок новоутворень (368,5 у 2005 р. проти 306,9 у 1995 р.),серцево -судинних хвороб (ріст у 2,2 рази або 8080,5 у 2005 р. проти 3632,1 у 1995 р.), хвороб органів травлення (ріст на 73,8% або 30890,7 проти 1777,2), хвороб сечостатевої системи (на 71,0 % або 1193,0 проти 697,4 у 1995 Р. ), хвороб кістково – м`язової системи ( на 27,0% або 2140,6 у 2005 р. проти 1684,4 у 1995 р.). За останні 5 років показники поширенності туберкульозу збільшились на 14,5% ( 30,0 – 2005 р. проти 35,1% у 2001 р. ).

Показники поширеності алкогольними психозами збільшились на 25% і становлять - 30,4 на 100 тис. населення, (по Україні - 35,5). А поширеність алкогольними психозами серед сільського населення збільшилась на 72% і становить 24,8 на 100 тис. сільського населення, проти 14,4 у 2004 році (по Україні у 2005 році – 27,1) Додаток А . Показники захворюваності наркоманією збільшились на 16,5% від показників 2004 року і становлять – 14,7 на 100 тис. населення ( по Україні – 13,4 ). Захворюваність наркоманією сільського населення збільшилася на 86% і становить 5,6 на 100 тис. сільського населення ( по Україні – 5,3 ) Додаток Б .

У дітей за десятирічний період поширеність новоутворень збільшилась на 29,7% (9,6 проти 7,4 у 1995р., по Україні за 2000 рік 4,9 на 1 тис.),вродженних вад розвитку – на 84,2% (24,5 проти 13,3 у 1995 р.), хвороб органів травлення – на 32,1% ( 396,4 проти 300,0 на 10 тис. контингенту).

Первинна захворюваність серед дорослих за відповідний період зменшилась на 6,4% ( 5699,3 проти 6088,7 ). Смертність серед потерпілих за період 1995-2005 зросла на 35,4% ( 23,3 у 2005 р. проти 17,2 у 1995 р. на тис. контингенту), в тому чіслі серед осіб, що мешкають на контрольованих теріторіях, на 28,3% (25,4 проти 19,8 у 1995 р. на тис. населення).

Структура смертності дорослого населення залишилася без суттєвих змін (незначні коливання по деяких класах хвороб). Основними причинами смерті дорослих у 2005 р. були:

- сердцево-судинні хвороби – 67,5%;

- новоутворення, в т.ч. злоякісні – 12,0%;

- хвороби органів дихання – 5.8%; Додаток В.

10. Розділ 4

11. Аналіз стану наркологічної допомоги населенню Чернігівської області в умовах радіаційного забруднення

    1. 
       

    2. 4.1. Аналіз стану наркологічної допомоги населенню в Чернігівській області

Наркологічну допомогу населенню Чернігівської області надають 21 наркологічні кабінети при центральних районних лікарнях і Остерській районній лікарні та три наркологічні диспансери. Із 21 наркологічних кабінетів — 12 укомплектовані лікарями-наркологами, а в інших наркокабінетах працюють лікарі по сумісництву. Всього в області працює 38 лікарів-наркологів. Укомплектованість фізичними особами на штатних посадах лікарями-наркологами становить - 71,3% (у 2004 році - 65,7%).

Згідно з матеріалами офіційних державних статистичних звітів захворюваність населення внаслідок вживання алкоголю у порівнянні з минулим роком зменшилась і становить - 112,7 на 100 тисяч населення (данні наведені в табліці 3.1.) Зменшення показника вказує на зменшення активності по виявленню хворих алкоголізмом з вперше в житті встановленим діагнозом. Найкраще поставлена робота по виявленню хворих алкоголізмом у Корюківському -240,5, Талалаївському - 198,7, Ічнянському - 194,8, Ріпкинському - 189,6, Городнянському - 174,9 районах. З року в рік на дуже низькому рівні така робота проводиться у Коропському, Срібнянському, Новгород-Сіверському районах, де показники становлять від - 33,4 до 48,0 на 100 тисяч населення. Показник захворюваності на розлади психіки внаслідок вживання алкоголю (хронічний алкоголізм) серед сільського населення збільшився майже на 20.0 і становить - 135,3 на 100 тисяч населення (по Україні - 115,3, проти - 103,8 на 100 тисяч населення у 2004 році).

Показники захворюваності серед населення області на гострі психотичні алкогольні розлади (алкогольні психози) щорічно збільшується, у 2005 році він становить - 23,6 на 100 тисяч населення, проти - 19,6 у 2004, по Україні за 2005 рік - 22,2 на 100 тисяч населення.

Особливо високі показники захворюваності на алкогольні психози у Городнянському - 64,1 на 100 тисяч населення, Чернігівському - 39,3,, Ріпкинському - 34,4, Корюківському - 28,4, Козелецькому районах - 27,7, в м. Чернігові -41,0.

Дуже високі показники захворюваності на алкогольні психози серед сільського населення області (таблиця 3.2. ). Вони підвищились на 61,5% до 2004 року і становлять - 21,0 на 100 тисяч населення, при показнику по Україні - 17,7. Найвищі показники у Городнянському районі - 76,9 на 100 тисяч населення, Корюківському - 40,5, Ріпкинському - 37,2, Козелецькому- 34,1, Прилуцькому - 29,0, Чернігівському - 28,8, районах. Низькі показники у Сосницькому - 6,4, Ічнянському - 8,7, районах на 100 тисяч населення.

Співвідношення випадків алкогольних психозів до випадків алкоголізму серед вперше виявлених найгірше у Городнянському, Н-Сіверському, Чернігівському, Козелецькому районах та місті Чернігові, де він становить - 1:3 - 1:4, при обласному показнику - 1:5. Найкращі показники у Талалаївському - 1:32, Бобровицькому - 1:26, Сосницькому - 1:20, Менському - 1:23, районах.

Показники захворюваності наркоманією (табліця 3.1.) збільшились на 16,5% від показників 2004 року і становлять - 14,7 на 100 тисяч населення (по Україні -13,4). Особливо високі показники , ріст на 100%, у Талалаївському районі -51,2 на 100 тис. населення, в містах Чернігові, Прилуки, Ніжині, Ічнянському, Козелецькому, Коропському, Щорському районах (від 17,6 до 33,4 на 100 тис. населення). У 7 районах області не зареєстровано жодного випадку хворих наркоманією [29].

Захворюваність наркоманією сільського населення ( табліця 3.2. )збільшилась на 86% і становить - 5,6 на 100 тис. сільського населення, по Україні цей показник -5,3. Найвищі показники у Козелецькому - 17,0, Прилуцькому - 16,1, Щорському - 12,0, Талалаївському - 9,5, Ічнянському - 8,7 районах.

Хворобливість населення області хронічним алкоголізмом (табліця 3.3.) зменшилась на 5%, але ще знаходиться на високому рівні і становить - 1676,5 на 100 тис. населення. Це 3 рейтингове місце серед областей України, після Хмельницької та Херсонської областей. По Україні цей показник становить -1343,9 на 100 тис. населення.

Показники поширеності алкогольними психозами збільшились на 25% і становлять - 30,4 на 100 тис. населення, (по Україні - 35,5). А поширеність алкогольними психозами серед сільського населення збільшилась на 72% і становить 24,8 на 100 тис. сільського населення, проти 14,4 у 2004 році (по Україні у 2005 році - 27,1).

Розповсюдженість наркоманії дещо збільшилась у порівнянні з минулим роком і становить - 175,2 на 100 тис. населення, у 2004 році 171,8, (по Україні - 179,1 на 100 тис. населення).

Робота лікарів-наркологів області з профілактичною групою (показана в табліці 3.4.) з року в рік погіршується. Цей показник становить - 392,2 на 100 тис. населення, при 431,4 у 2004 році. Особливо на низькому рівні проводиться профілактична робота серед підлітків, які вживають спиртні напої, наркотичні та токсикоманічні речовини. Зовсім не проводиться профілактична робота серед підлітків у Варвинському, Куликівському, Семенівському, Срібнянському районах.

У 2005 році показники лікувальної роботи погіршились ( табліця 3.5. ) і становлять 55,5% до тих, що знаходяться на обліку, проти 56% у 2004 році. По Україні цей показник становить - 57,8%. Показники, які характеризують ефективність лікування наркохворих "знято з обліку в зв'язку з видужанням", "знаходиться в ремісії" - залишилось на рівні 2004 року.

Стаціонарну допомогу наркохворим надає обласна психоневрологічна лікарня. Всього проліковано - 2745 наркохворих, (у 2004 році - 2250).

У денному стаціонарі при обласному наркологічному диспансері проліковано - 886 хворих, (у 2004 році – 718).

Лікарями-наркологами центральних районних лікарень не виконується наказ МОЗ України №339 від 27.11.1997 року в частині обов'язкового періодичного проходження лікарями-наркологами навчання сучасним методам проведення обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів.

Для покращення наркологічної допомоги населенню області потрібно:

1. На виконання постанови Верховної Ради України №2895 від 22
   вересня 2005 року - вжити заходів щодо недопущення подальшого скорочення територіальних наркологічних закладів. По можливості укомплектувати центральні районні лікарні лікарями-наркологами, згідно наказу МОЗ України №33 від 23.02.2000 року "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я".

2. Покращити роботу по виявленню хворих алкоголізмом на ранніх
   стадіях захворювання та активізувати ефективність лікування хворих наркопрофілю для чого, в процесі лікування використовувати ефективні вітчизняні та світові комплексні лікувально-реабілітаційні програми.

3. З метою ранньої профілактики та виявлення наркохворих серед
   учнівської молоді проводити більш ефективні та ціле направлені профілактичні наркологічні огляди в учбових закладах.

4. Покращити роботу з особами, які знаходяться на профілактичному обліку"групи ризику", впроваджуючи уніфіковані стандарти наркологічної допомоги населенню затверджених наказом МОЗ України №507 від 28.12.2002 року.

5.Звернути увагу головних лікарів ЦРЛ на безумовне виконання наказу України №339 від 27.11.1997 року "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів" про періодичність проходження навчання лікарями-наркологами у науково-методичному та клініко-реабілітаційному центрі з проблем хімічної залежності МОЗ України м. Київа

6. Щоквартально аналізувати стан наркологічної допомоги населенню та доповідати на медичній раді центральних районних лікарень та наркологічних диспансерів.

4.2. Методичні рекомендації що до виявлення наркотичних речовин. Методи попередньої діагностики

Міжнародна спільнота прийняла ряд законадавчих актів, направлених на контроль за росповсюдженням та застосуванням наркотичних та психотропних засобів. Юридичні наслідки, які визначаються цими законодавчими актами, засновані тільки на результатах лабораторних тестів, так як візуальні дослідження пацієнтів з предбачуваною наркотичною інтоксикацією, як правило, не дозволяють однозначно констатувати факт вживання наркотиків. Ці обставини призвели до посилення вимог, що пред`являються до національних лабораторій, які мають справу з усе поширюючимся списком наркотичних та психотропних засобів і потребує швидких, точних і специфічних методик їх визначення.

Одним із методів попередньої діагностики вживання наркотичних та контролюючих засобів є імунохроматографічний метод [28], який підвищує достовірність попередньої діагностики та дозволяє забезпечити масовість обстеження. Метод реалізован у форматі тест-смужок, або тест-касет. Його переваги полягають у:

- високій чутливості;

- груповій специфічності;

- можливості визначення як самих наркотиків, так і їх метаболітів;

- високій швидксті виконання аналізу (до 10 хв.);

- відсутності фази пробопідготовки зразку;

- відсутності необхідності у дорогому аналітичному обладнанні;

- відсутності особлививих вимог до кваліфікації персоналу;

- відсутності вимог до приміщень, де виконуються аналізи;

- можливості проведення аналізу у місці отримання зразка;

-мінімальному ризику зараження оператора, що проводить аналізи;

-наявність системи внутрішнього контролю, що дає можливість виключити технічні помилки.

Принцип імунохроматографічного методу.

Загальною ознакою імуних методів аналізу є застосування агентів – антитіл та антигенів. Антиггени- це речовини, зазвичай органічного походження, що мають ознаки генетчної відмінності і при потраплянні в организм здатні викликати специфічну імунну відповідь, у результаті чого продукуються антитіла. Антитіла являють собою білки – імуноглобуліни. В результаті взаємодії антигену з антитілом відбувається формування специфічного імунного комплексу. Специфічність антитіл обумовленна первинною послідовністю розтошування амінокислот у варіабільній ділянці Fab-фрагменту, яка і забеспечує зв`язок з антигеном. Причому, проти кожного виду антигену виробляється антитіло з індивідуальною контактною площинкою для зв`язування. Однак, антитіла формують місця зв`язування не на конкретну молекулу, а на будь-який ії фрагмент, тобто, імунні реакції завжди протікають і з іншими речовинами, що мають у своїй структурі цей фрагмент. Тому загальною проблемаю усіх імунних методів аналізу є їх крос-реактивність. Внаслідок цього позитивна відповідь дається не конкретно на фенобарбітал, а на барбітурати; не на морфін, а на опіати.

Таким чином, при імунохроматографічному аналізі визначається не конкретна речовина, а група сполук, тобто метод має групову специфічність і є сучасним методом скринінгового експрес-аналізу.

Тому, усі негативні результати скринінгу приймаються як кінцеві без будь-якої б на те перевірки, а проби, що показали позитівні результати, повинні бути обов`язково підтвержені іншими більш селективними методами. В якості останніх користуються різними варіантами хромотографії – тонкошаровою, газо-рідинною,високоефективною рідинною хромотографією, а також комбінаціями двох останніх з мас-спектрометрією. Така двухетапність токсикологічноно аналізу підвищує достовірність кінцевого заключення і відповідає як міжнародним стандартам, так і вітчизняним стандартам діагностики то лікування.

Тест-смужки мають три робочі зони: ділянку занурення у біологічну рідину, тест-зону "T" та контрольну зону "C". поблизу ділянки занурення на тест-смужку нанесени рухомі моноклональні антитіла до антигену (наркотику) який визначається. Ці антитіла коньюговані ("зшиті") з барвником – колоідним золотом. У тест-зоні смужки жорстко імблізовані антигени – структурні аналоги антигенів (наркотиків), що визначаються, отримані рекомбінатним шляхом. У контрольній зоні тест-смужки імблізовані вторинні антитіла до рухомих моноканальних антитіл.

При зануренні нижньої частини тест-смужки, досліджувальний зразок сечі адсорбується поглинаючою ділянкою і внаслідок капілярної сили рідина починає мігрувати вздовж смужки. Якщо у зразку присутні молекули наркотику або їх метаболити, то вони зв`язують рухомі антитіла й у вигляді імунокомплексу рухаються по смужці, не реагуючи з антигенами тест-зони. Ці імунокомплекси будуть мігрувати далі до контрольної зони, де зв`яжуться з вторинними антитілами і внаслідок концентрування барвника, виникає забарвлення контрольної смужки.

Таким чином, при наявності наркотиків або їх метаболітів у досліджувальному зразку на тест-смужці з`являється одна забарвлена смуга в контрольній зоні "C".

Якщо ж у досліджувальному зразку наркотик відсутьній, то рухомі моноклональні антитіла, коньюговані з барвником, утворюють у тест-зоні імунокомплекси з імобілізованими там антигенами – аналогами наркотиків та внаслідок концентрування барвника виникає забарвлення тест-зони "T". Рухомі антитіла, що не зв`язалися з антигенами у тест-зоні "T" будуть мігрувати далі до контрольної зони, де зв`яжуться з вторинними антитілами і внаслідок концентрування барвника виникає забарвлення контрольної зони "C". таким чином , при наявності наркотику або його метатаболітів у досліджувальному зразку на тест-смужці з`являється дві забарвлені смуги – в тестовій "T" и контрольної "C" зонах.

В тест-системах вбудована система внутрішнього контролю, що дозволяє виключити техничні помилки при виконанні дослідження. Наявність смуги у зоні "C" тест-смужки показує, що була протестована необхыдна кылькысть зразку сечі і не було зроблено процедурних помилок. Відсутність смуги у контрольній зоні свідчить про недостатній час знаходження тест-смужки у біологічній ридині, недостатню кількість сечи, що було взято для тестування, або якусь зроблену процедурню помилку. В цьому разі результати тесту вважаються недійсними і його треба повторити з новою тест-системою.

Крім індивідуальних тест-смужек на одну яку-небуть групу наркотиків є багатопрофільні візуальні тести до складу яких входять від 5 до 10 індивідуальних тест-смужек на різні контрольовані речовини,поміщені в пласмасову касету. Данний мульти-параметричний тест дозволяє в одному дослідженні виключити вживання відразу від 5 до 10 груп наqркотичних і психотропних засобів і дуже зручний при масових обстеженнях, або при роботі з конкретними паціентами.

Результати тесту оцінюють візуально:

- дві червоно-фіолетові смуги ( у тест-зоні "Т" та зоні контролю "С" ) - тест негативний.

- одна забарвлена смуга ( у зоні "С" ) - тест позитивний, що підтвержує можливість наявності наркотиків в досліджувальному зразку.результати тесту потребують обов`язкового підтверження іншими методами.

- відсутність одночасно смуг у зонах контролю "С" то тест-зоні "Т" або наявність смуги тільки в тест-зоні "Т"–тест сумнівний, що говорить про процедурну помилку і потребує повторного дослідження з смужкою.

3. 4.3. Прогнозування епідемії залежності від психоактивних речовин в Україні засобами популяційної екології

Ефективна протидія поширенню залежності від психоактивних речовин можлива лише за умови випереджальних дій держави, які мають бути основані на науково обґрунтованих прогнозах подальшого розвитку епідобстановки . В свою чергу, такі прогнози неможливі без достатньої тривалості попередніх спостережень (для впевненого визначення тенденцій розвитку), з одного боку, і без надійної методології прогнозування з іншого.

Перша із перелічених вимог цілком задовольнялась ресурсами, що знаходились у розпорядженні виконавців дослідження. В ІНПН АМНУ акумульовано інформацію про поширення залежності від психоактивних речовин в Україні за більше ніж тридцятирічний період, що постає цілком достатнім для визначення значущих тенденцій розвитку зазначених епідеміологічних процесів.

Щодо методології, то її варто запозичити з арсеналу популяційної екології — наукової дисципліни, що вивчає найбільш загальні закономірності динаміки сукупностей живих істот (від бактерій та грибів до ссавців і, зокрема, людей). Дійсно, розгляд поширення залежності від психоактивних речовин з точки зору популяційної екології переконує в тому, що цей процес є лише ще одним зразком розвитку популяцій взагалі. Так, наприклад, рекрутування хворим на наркоманію нових споживачів наркотиків може вважатися еквівалентом процесу розмноження; зусилля суспільства, спрямовані на протидію залежності від психоактивних речовин — еквівалентом несприятливих умов зовнішнього середовища, що стримують ріст популяції; а ринок наркотичних речовин чи алкоголю — еквівалентом кормової бази.

Метою дослідження стала розробка методів прогнозування залежності від психоактивних речовин на основі аналізу багаторічних епідеміологічних даних про алкоголізм та наркоманію засобами популяційної екології.

Матеріалом для цього дослідження слугували данні про поширеність алкоголізму та наркоманії , почерпнуті з щорічних офіційних звітів Міністерства охорони здоров’я України.

Розвиток популяції хворих на наркоманію можна представити як окремий випадок розвитку будь-якої популяції. З одного боку, кожний хворий на наркоманію за час активної наркотизації рекрутує певну кількість нових споживачів наркотиків (фактор розмноження), з іншого — існують обставини, які обмежують ріст популяції хворих на наркоманію (зусилля держави, спрямовані на профілактику наркоманій, лікування хворих на наркоманію, боротьба з незаконним обігом наркотиків, обмеженість групи осіб, що має схильність до залежності від психоактивних речовин тощо).

Динаміка розвитку популяції в середовищі, що стримує її ріст найпростіше описується рівнянням П. Ф. Ферхюльста — бельгійського вченого першої половини XIX століття. Рівняння Ферхюльста має вигляд:

∆n = m · n – r · n2

де n — поточна чисельність популяції (в даному випадку поточна поширеність алкоголізму або наркоманії);

∆n — темп зростання популяції при поточній чисельності n (в даному випадку різниця між поширеністю в поточному році і в році попередньому);

m та r — розрахункові коефіцієнти.

Перший член рівняння Ферхюльста m · n (т. зв. мальтузіанський член) описує ріст популяції на самому початку її розвитку, коли вона ще не зустрічає істотного опору з боку середовища, а другий його член r · n2 описує саме цей опір середовища, який обмежує темп зростання популяції.

Підбір коефіцієнтів m та r здійснювався на комп’ютері розрахунковим методом найменших квадратів в процесі апроксимації наявних даних за допомогою програми Excel з пакету Microsoft Office 2003 [32].

Висновки

Чернигівщина має соціально-техногенні проблеми. Найбільшими з них є радіаційне забруднення території внаслідок аварії на Чернобильській АЕС та захворюваність населення, у тому числі і наркоманія.

1. Дія наркотичних речовин на організм людини виявляється у виникнєнні порушень психичного та фізичного стану. Людина має нестабільний емоційний стан, виникають зміни на рівні клітини і організму в цілому, людина має нездоровий вигляд, погіршується пам`ять, порушується координація рухів тощо.

2. Чернигівщина має найвищій рівень в Україні демографічної старості, постійно зменшується чисельність дітей та підлітків, в сільській місцевісті набули кризового характеру.

3. Лабораторна діагностика наркоманії, що здійснюється в теперішній час на Україні, регламентується не тільки застарілою нормативною базою ( методічні матеріали були видані понад 20 років тому ), але і методологією ,в наслідок чого є малодоказовою. В ній абсолютно не враховані ні міжнародні, ні національні стандарти, які пред`являються до лабораторій та досліджень такого типу.

4. Процеси поширення наркоманій від моменту початку свого розвитку і до моменту досягнення максимального поширення задовільно описуються добре відомим в популяційній екології рівнянням Ферхюльста: ∆n = m · n – r · n 2 де: n — поточна чисельність популяції; ∆n — темп зростання популяції при поточній чисельності n; m та r — розрахункові коефіцієнти.

5. Поширеності алкоголізму та наркоманій в різних регіонах Чернігівської області має стати об’єктом пильної уваги, оскільки вона вказує на резерви антиалкогольної та антинаркотичної політики.

12. Список використанних джерел

1. Методичні вказівки до виконання та оформлення курсових та дипломних робіт для студентів химико-біологічного факультету. - Чернігів: ЧДПУ імені Т. Г. Шевченка, 2006 – 41 с.

2. Бабаян Є.А., Гонопольский М.Х. Наркологія: Учебное пособие. - М.: Медицина, 1990. - 336 с.

3. Бугаенко В.П., Филатов А.Т. Доклинические формы алкоголизма. - М., 1989.

4. Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно: Пер. С болг. - М.: Просвещение, 1989. - 96 с.

5. Левин Б.М., Левин М.Б. Наркомания и наркоманы: Кн. Для учителя. - М.: Просвещение, 1991. -160 с.

6. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье населения. - М.: Знание,1982. - 40 с.

7. Лисицын Ю.П. Здоровье населения и современные теории медицины. - М.: Медицина, 1982. - 325 с.

8. Наркомания у подростков./ Под ред. В.С. Бутенского. - К.: Здоровья, 1989. - 216 с.

9. Пятницкая И.Н. Клиническая неврология. - Л., 1975. - 333 с.

10. Тонконоженко В.О. Тонконоженко О.О. Бережи здоров"я з молоду. - К.: Здоров"я, 1990. - 32 с.

11. Рабиль О.С., Комаров Ю.М. Курение. - М.: Медицина,1988. - 160 с.

12. Худик В.А. Работа психолога в наркологическом стационаре. - М., 1989. - 135 с.

13. Данилин А. LSD. Галлюциногены, психоделия и феномен зависимости. - М., Центрполиграф, 2002.

14. Данилин А, Данилина И. Героин. - М., Центрполиграф, 2002.

15. Белогуров С. Популярно о наркотиках и наркоманиях. - М.: Медицина, 2005. - 120 с.

16. Н.В.Веселовская, А.Е. Коваленко. Наркотики. - М.: Триада-Х, 2000. - 160 с.

17. Бушуев Е.С, Бабаян Р.В, Куклин В.Н. Современные проблемы химико-токсикологического анализа токсических веществ. - С.П.: Учебное пособие, 2002. -380 с.

18. Макеева А. Г. Не допустить беды. - М.:Просвещение, 2003. - 250 с.

19. Прусс М. С.,. Кельин Л. Л,. Мучник Ю. Л,. Володин В. М. Как избавится от наркотической зависимости. - Спб.: Нева,2002. - 130 с.

20. Шипицына Л. М.,. Казакова Е. И. Школа без наркотиков. - Спб.: Образование – культура, 2002. -160 с.

21. Алферов В.П. Наркотики и человек.- М.: Луч,1997. - 87 с.

22. Альтшулер В.Б., Надеждин А.В. Наркомания: дорога в бездну. - М.: Просвещение, 2000. - 235 с.

23. Еникеева Д. Д. Как предупредить наркоманию и алкоголизм у подростков. - М.: Академ А, 1999. - 166 с.

24. Профессор Джон А. Соломзес, профессор Вэлд Чебурсон, доктор Г. Соколовский. Наркотики и общество. - М.: Иллайн. 1998. - 170 с.

25. Петров В. И. Наркомания: избавление от зависимости, лечение и профилактика. - Н.: Современный литератор, 1998. - 95 с.

26. Ланцман М. Н., Психология современного подростка. - М.: Луч. 1998. - 120 с.

27. Савина Л. Б., Наркотики и наркомания. - М.: Иллайн. 1998. - 160 с.

28. Петюн Г.П., Чубенко О.В., Дмітріевська Ж.В. Методи виявлення наркотичних засобів та психотропних речовин у біологічних рідинах людини. Методи попередньої експрес-діагностики. - Харьків, ХМАПО. 2006. -18 с.

29. Наркологична допомога населенню Чернігівській області у 2005 році.: Довідник обласного наркологічного диспансеру. 2006. - 16 с.

30. Лінський І. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. І. Прогнозування епідемії залежності від психоактивних речовин в Україні засобами популяційної екології // Новини української психіатрії. — Київ–Харків, 2006.- С.18-26.

31. Волошин П.В., Лінський І.В., Мінко О.І., Волошина Н.П., Гапонов К.Д. Стан наркологічного здоров’я населення України та діяльність наркологічної служби у 2002 році // Український вісник психоневрології, 2003. — Т. 11, вип. 2. — С. 5–6.

32. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. — Киев: Морион, 2000. — 320 с.

33. Кипятков В.Е. Практикум по математическому моделированию в популяционной экологии (учебное пособие). — СПб, 2002. — 62 с

34. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області.- Чернігів.2006

35. Ильин Л.А., Крючков В.П., Осанов Д.П. и др. Уровни облучения участников ликвидации последствий Чернобыльской аварии 1986-1987 гг. и верификация дозиметрических данных. // Радиационная биология. Радиоэкология. 1995, Т. 35, в. 6, С. 803-827.

Додаток А

Захворюваність на алкогольні психози в Чернігівській області

Додаток Б

Захворюваність на наркоманию в Чернігівській області

Додаток В

Захворюваність та основні причини смертності в Чернінівській області