Контрольна робота по теоретичній педагогіці

на тему:

«Взаємодія класного керівника і сім'ї школяра»

Зміст

Вступ

1. Сенс педагогічної взаємодії класного керівника і сім'ї

2. Форми роботи класного керівника з батьками учня

3. Класний керівник в конфлікті «Школа - батьки»

Висновок

Список використаної літератури

Введення

У роботі майже кожного вчителя є важка, але дуже важлива місія – бути класним керівником. Одні вчителі рахують цю роботу додатковим навантаженням до своєї викладацької діяльності, інші називають її найголовнішою. Як би не була складна робота класного керівника, без сумніву, вона потрібна дітям, оскільки основною структурною ланкою в школі є клас. Саме тут організовується пізнавальна діяльність, формуються соціальні відносини між учнями. У класах реалізується турбота про соціальне благополуччя дітей, вирішуються проблеми їх дозвілля, здійснюється первинне об'єднання колективів, формується відповідна емоційна атмосфера.

Організатором діяльності що вчаться в класі і координатором виховних дій є класний керівник. Класний керівник виконує дуже важливі і відповідальні завдання. Він є організатором виховної роботи в класі і наставником що вчаться, організовує і виховує учнівський колектив, об'єднує виховні зусилля вчителів, батьків і громадськості.

Метою даної контрольної роботи є найбільш глибокий, докладний і точний розгляд діяльності класного керівника. Безпосередньо, об'єктом, що вивчається в даному педагогічному дослідженні, буде важливий процес діяльності класного керівника. Предмет - особливості цієї діяльності, її головні сторони. Основні завдання: проаналізувати літературу по даній темі, дати визначення основним поняттям. Визначити суть діяльності, головні функції класного керівника, взаємодію класного керівника з сім'єю школяра.

Розглядаючи докладним чином всі сторони діяльності і особи класного керівника, спробуємо вникнути і усвідомити не тільки всю складність посади класного керівника, але і звичайно її необхідність.

1. Сенс педагогічної взаємодії класного керівника і сім'ї

Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все і найдовше – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги.

Індивідуальність дитини спочатку формується в сім'ї. Виховна робота школи не може будуватися без урахування цього чинника розвитку школяра. Тільки створення єдиного виховного середовища може гарантувати, можливо, високе досягнення планованих результатів.

Необхідність організовувати роботу з батьками диктується зовсім не обов'язком батьків «допомагати школі», школа винна сама справлятися професійно з своїми функціями. Робота з батьками викликана турботою про індивідуальний розвиток кожного школяра: треба, щоб в сім'ї йому були створені сприятливі умови, і сімейне виховання знаходилося в гармонії з системою шкільного виховання, і виховні результати школи не «стиралися» сім'єю. Щоб не було педагогічного протистояння сім'ї і школи, від якого страждає, в першу чергу, учень і його розвиток.

У загальному вигляді призначення роботи школи з батьками учнів полягає в створенні єдиного (разом з колективом класу і школи) виховуючого середовища, в якому б вважається, що виховання батьків має два основні завдання: «накопичення педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дітей, і самовиховання (саморозвиток) батьків»[1].

Педагогічний колектив школи, і класний керівник зокрема, обізнаніший відносно суспільного життя школяра, його життєдіяльності поза сім'єю, в його інтелектуальному розвитку. Компетентніший в питаннях психології, педагогіки, естетики, має рацію... Тому може надати допомогу в нестандартних ситуаціях сімейного виховання: в умовах багатодітної сім'ї і сім'ях з єдиною дитиною, в неповних сім'ях (материнських або батьківських), в сім'ях підвищеної психологічної конфліктності, в дозволі проблем і суперечностей сімейного виховання, в подоланні його помилок.

2. Форми роботи класного керівника з батьками учня

За своїм статусом класний керівник в школі – основний суб'єкт виховної роботи з батьками учнів. Він виробляє основну стратегію і тактику взаємодії школи і сім'ї у вихованні особи школяра; будучи фахівцем, в області педагогіки і психології, він допомагає батькам у вирішенні протиріч сімейного виховання. У коректуванні виховних дій навколишнього соціального середовища. Ці завдання визначені статусом класного керівника.

Не можна забувати про те, що сімейне виховання – справа особисте, інтимно-сімейне. Батьки самі визначають долю своєї дитини. Мають порожнисте має рацію на власну педагогічну позицію, свій стиль і тон взаємин з дитиною, своє власне відношення до педагогічних дій суспільства і відповідно школи. Тому класний керівник, керуючись відчуттям педагогічного такту, у взаєминах з батьками учнів виступає в ролі порадника, консультанта-фахівця, безпосереднього представника учбово-виховного процесу, здійснюваного школою. Для нього робота з батьками – одна з його турбот, а саме – створення виховуючого середовища для оптимального розвитку учнів. Крім того, статусом класного керівника юридично визначено його правове положення як третя особа при захисті прав дитини у випадках позбавлення отця або матері батьківських прав, рішення суперечок про права на дитину, захисту дитини від фізичного насильства, невиправданого психологічного або морального тиску дорослих, залучення дітей до протиправної діяльності. У цих випадках права класного керівника визначаються законодавством (цивільним, кримінальним, і карно-процесуальним).

Згідно виховної позиції у взаємодії школи і сім'ї можна виділити п'ять основних функцій класного керівника:

ознайомлення батьків із змістом і методикою учбово-виховного процесу, організовуваного школою;

психолого-педагогічна освіта батьків;

залучення батьків до спільної з дітьми діяльності;

коректування виховання в сім'ях окремих учнів;

взаємодія з громадськими організаціями батьків.

Розкриємо детальніше кожну з цих функції.

Ознайомлення батьків із змістом і методикою учбово-виховного процесу, організовуваного школою, обумовлено необхідністю вироблення єдиних вимог. Загальних принципів, визначення мети і завдань виховання, відбору його змісту і організаційних форм в сімейному вихованні і в учбово-виховному процесі школи. Так на перших батьківських зборах класний керівник клас, що тільки що отримав, знайомить батьків з власною життєвою і педагогічною позицією, з метою, завданнями і програмою своєї майбутньої діяльності, знайомить їх з планом виховної роботи. Спільно з батьками знаходяться можливі шляхи реалізації цієї програми в сімейному вихованні. Всі проблеми класний керівник тримає у полі зору батьків впродовж всього навчального року, коректуючи їх, підводячи підсумки, ставлячи нові завдання, радячись з батьками.

Психолого-педагогічна освіта. Суперечності цієї проблеми сучасної школи походять з того, що загальний освітній рівень батьків неухильно росте, а це спричиняє за собою упевненість в непогрішності їх педагогічної позиції. І проте, дослідження педагогів і психологів постійно фіксують низький рівень психолого-педагогічної культури батьків і зростаючий інтерес до неї в суспільстві. У школі накопичений багатий і цікавий досвід педагогічного всеобучу батьків. Завдання кожної школи, кожного класного керівника вибрати для себе найбільш відповідну форму його, зручну для школи і цікаву для батьків. Застосовуються практичні форми психолого-педагогічної освіти батьків:

народні Університети;

шкільний лекторій;

шкільні і класні тематичні конференції для батьків;

батьківські лекторії по мікрогрупах батьків на основі їх групових інтересів;

позакласна освіта батьків;

індивідуальні консультації (психологічні, педагогічні, медичні, юридичні);

різного роду читацькі конференції, огляди, і виставки літератури для батьків.

Залучення батьків до спільної з дітьми діяльності – ця форма широко практикується в сучасній школі. Мотивується це завданнями розширення виховуючої позаурочної діяльності, поліпшення взаємин вчителів, батьків і дітей в ході цієї діяльності. Деякі форми взаємодії батьків, учнів і вчителів в спільній діяльності.

Участь у всіх видах позаурочної діяльності, організовуваної класним керівником, – походи, екскурсії, вечори, турніри, змагання, ремонт і впорядкування школи. Підготовка і шкільних таборів праці і відпочинку, дальніх походів високої категорії складності, поїздок по містах країни. Участь в роботі профорієнтації школи: зустрічі з учнями, екскурсії на підприємства, профконсультації. Ведення факультативів і кружків згідно профілю своєї професійної діяльності. Участь в роботі Рад школи, шкільних і класних батьківських комітетів. Надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних справ через встановлення зв'язку школи з своїми підприємствами, фірмами. Участь батьків в підготовці свята Останнього дзвінка, змагань типу «КВК», «Що? Де? Коли?», «Тато, мама і я – спортивна сім'я».

Коректування виховання в сім'ях окремих учнів – перший аспект – надання психолого-педагогічної допомоги що вчиться (обдарованим, таким, що проявляє схильність до вивчення окремих навчальних предметів, або інтерес до форм позаурочної діяльності). Інший напрям турботи класного керівника – це надання батькам психолого-педагогічної допомоги в рішенні важких проблем сімейного виховання: вирішення протиріч підліткового віку, подолання труднощів виховання дівчаток і хлопчиків в пубертатний період, профілактика формування шкідливих звичок. Допомога в подоланні поганого впливу асоціальних і антисоціальних неформальних об'єднань молоді профілактика правопорушень. Індивідуальна робота з неблагополучними сім'ями учнів: аморальними і протиправними; що залучають дітей до пияцтва і злочинної діяльності; сім'ями з підвищеною конфліктністю; сім'ями, що не забезпечують належного розвитку і виховання дітей, – ця робота ведеться спільно з правоохоронними органами: інспекціями і комісіями у справах неповнолітніх. Відділами охорони прав дитини і опіки департаментів освіти.

Взаємодія з громадськими організаціями батьків з батьківськими комітетами школи і класу, шкільними Радами, Жіночими Радами військових організацій і т.д. Зміст загальної діяльності визначається статусом і положенням (або статутом) відповідної громадської організації. У їх компетентність може входити:

надання матеріальної допомоги школі, окремим сім'ям і що вчиться;

зв'язок з адміністративними і правоохоронними органами;

колегіальне рішення окремих питань життя школи;

допомога школі і класам в проведенні виховної роботи з учнями;

участь в роботі з батьками учнів (проведення батьківських зборів, конференцій, лекторіїв; надання матеріальної допомоги і правова дія на батьків, дітей, що недбайливо відносяться до виховання).

Всі перераховані функції роботи школи, і зокрема класного керівника, сприяють створенню нормального виховуючого середовища для організації шкільного виховного процесу.

Одній з головних і найбільш поширених форм зі всіма батьками є батьківські збори.

Батьківські збори можуть бути:

організаційними;

поточними або тематичними;

підсумковими;

загальношкільними і класними.

Батьківські збори закономірно вважаються в середовищі вчителів не менш складним «жанром», чим уроки або позакласна робота. Тут зустрічаються дві сторони – педагоги і батьки – для того, щоб вислухати один одного і обговорити основні проблеми третьої. Найголовнішої сторони – дітей.

Етапи батьківських зборів.

1 етап. Організація батьківських зборів.

2 етап. Підготовка сценарію і проведення зборів. Будь-які збори повинні включати 5 обов'язкових компонентів:

- Аналіз учбових досягнень учнів класу.

- Ознайомлення батьків з поляганням соціально-емоційного клімату в класі.

- Психолого-педагогічна освіта.

- Обговорення організаційних питань.

- Особисті бесіди з батьками.

3 етап. Осмислення підсумків батьківських зборів.

Ради психологів:

Перед початком зборів «залишити за дверима» поганий настрій.

Тривалість зборів не більше 1,5 годин.

Найприємніший звук для людини – його ім'я. Покладете перед собою список з іменами і по батькові батьків.

Перед початком батьківських зборів оголосите питання, які плануєте обговорити.

Не забудьте золоте правило педагогічного аналізу: починати з позитивного, потім говорити про негативний, завершувати розмову пропозиціями на майбутнє.

Попередите батьків, що не вся інформація може стати надбанням дітей.

Подякуйте всім, хто знайшов час прийти (особливо батьків).

Дайте зрозуміти батькам, що ви добре розумієте, як важко дитині вчитися.

У особистій бесіді оцінюйте успіхи дітей щодо їх можливостей.

Доведіть до батьків думку, що «поганий учень» не означає «погана людина».

Батько повинен піти із зборів з відчуттям, що він може допомогти своїй дитині.

Не стоїть:

Засуджувати присутніх батьків за нез'явлення в минулі рази.

Порівнювати успіхи окремих класів, що вчаться і різних.

Давати негативну оцінку всьому класу.

Переоцінювати значення окремих предметів.

Обирати для спілкування повчальний тон.

Правила підготовки класних батьківських зборів:

Тема батьківських зборів повинна бути актуальною для батьків.

Батьківські збори повинні проводитися в слушний для батьків час.

План проведення батьківських зборів повинен бути їм відомий.

Спілкування класного керівника і батьків повинне бути тактовним і витриманим.

Батьківські збори не повинні навішувати ярликів.

Батьківські збори повинні бути педагогічно корисним і добре підготовленим.

Тематика батьківських зборів визначається класним керівником на основі вивчення цілей і завдань роботи школи з батьками і виходячи із запитів батьків класу.

Загальношкільні батьківські збори проводяться двічі в рік. Основною метою загальношкільних батьківських зборів є знайомство з цілями і завданнями роботи школи. Плануванням виховного процесу (дні відкритих дверей, дні самоврядування). Підсумки роботи за певний проміжок часу і перспективами розвитку шкільного навчання в умовах реформування школи. Так само загальношкільні збори можуть носити урочистий характер, наприклад ювілей школи. Такі збори носять глибокий етичний характер, позитивно впливають на батьків. Стимулюють їх на зміну педагогічній позиції в сім'ї.

Класні батьківські збори проводяться 4-5 разів в навчальному році. На класних батьківських зборах обговорюються завдання учбово-виховного процесу в класі, планується і обговорюється побудова виховного процесу, визначаються стратегічні лінії співпраці батьків і школи, підводяться підсумки роботи за рік. Обговорення успішності що вчаться не повинно стати головним аргументом в організації і проведенні батьківських зборів.

3. Класний керівник в конфлікті «Школа - батьки»

По-різному складаються відношення з батьками школи в цілому і класного керівника зокрема. Від цього залежить ступінь взаєморозуміння і взаємодії і, кінець кінцем – ефективність виховного процесу, як шкільного, так і домашнього. Від цього залежить позиція, стратегія і тактика в роботі класного керівника з батьками учнів. Існує три основні типи відносин, а значить, і три основна тактика взаємодії.

Ситуація, коли батьки повністю, цілком приймають і розуміють школу. Така сприятлива ситуація складається, якщо батьки прагнули визначити дитину саме в цю школу. У цій ситуації батьки, як правило, повністю приймають всі вимоги, сприяють їх виконанню дітьми, із задоволенням допомагають в організації учбово-виховного процесу.

Ситуація, коли батьки нейтрально, а деколи і байдуже відносяться до школи, що пояснюється різними причинами, різною позицією батьків: «я займаюся своєю справою – школа своїм», «в справи школи втручатися не треба: якщо покличуть – тоді приходжу», «моя дитина добре вчитися, не порушує дисципліну – все йде нормально». До цієї групи сімей відносяться і батьки, вихованням дітей що не займаються (з різних причин). У цій ситуації найчастіше батьки приймають все, що виходить від школи, не втручаються хід учбово-виховного процесу, не заважають школі, але і істотної допомоги не надають. Процес сімейного виховання будують (або пускають на самоплив) за власним розсудом, керуючись своєю життєвою і педагогічною позицією, своїми методами і прийомами. За відсутності взаєморозуміння і взаємодії школи і сім'ї дитина найчастіше потрапляє в своєрідні «педагогічні ножиці» зміст і методика виховання сім'ї і школи входять в суперечність, яка посилюється у міру дорослішання дитини, становлення його життєвої позиції, розвитку його критеріїв оцінки життєвих явищ, а отже – і критичного відношення до вихователів (батькам і педагогам).

Ситуація неприязних, конфліктних, суперечливих відносин батьків і школи, якщо спочатку або в процесі подальшого спілкування виникають колізії типу: «педагоги не розуміють моєї дитини.», «школа з упередженням відноситься до мого сина (дочки), «у вчителі йдуть одні життєві невдахи і неуки», «в інших школах все набагато краще» і т.п. У цих і подібних ситуаціях можливий різний ступінь нерозуміння, суперечності відносин, протистояння і навіть протидія, «боротьби» двох сторін: приховані і явні конфлікти, скарги у вищі інстанції, листи в газети. Зрозуміло, в цих умовах порушується нормальний хід учбово-виховного процесу в школі, не у виграші і домашнє виховання дітей.

Класному керівникові, в увазі і інтересах якого взаємовідношення з батьками класу, небайдужа атмосфера в системі відносин «батьки – школа»: хочемо або не хочемо, вона незмінно є фоном, на якому будуються власні відносини класного керівника з класом і колективом батьків. І тому на першій же зустрічі з батьками класний керівник відчуває або беззастережне і швидке ухвалення всього, що він пропонує, або нейтрально-байдуже відношення, або приховану або явну настороженість, опозиційність і навіть ворожість.

Класному керівникові слід негайно, при першому ж спілкуванні з батьками і дітьми «зняти» перенесене із загальношкільних масштабів явне або таке, що намічається протистояння і запобігти можливій протидії. Як? По-перше, через формування відношення дітей до своєї особи: першими цікавими і корисними уроками і позакласними справами, проявом уваги до класних справ і особи кожного учня, культурою спілкування, принадними перспективами загальних справ, широкою ерудованістю і кругозором. По-друге, необхідно відразу встановити певні відносини з батьками: на перших же зборах знайомства з батьками розкрити свою життєву і педагогічну позицію, показати привабливість своєї особи (тактовно, ненав'язливо, скромно), винести на обговорення найбільш гострі класні проблеми для вироблення загальної стратегії і тактики виховання (і шкільного, і сімейного). Обов'язково в кінці перших зборів запропонувати кожному батьку письмово або усно висловити свої думки з приводу почутого, зауваження, пропозиції, доповнення, прохання і рекомендації. При перших контактах дуже важлива тональність відносин: доброзичливість, культура мови, позитивна емоційність, оптимізм з приводу тих, що існують з класом і що окремими вчаться проблем. Такий початок дозволить класному керівникові збудувати систему власних позитивних відносин з батьками. І це не означає, що ці відносини будуть рівними, виключно позитивними, безконфліктними. Такого бути не може, оскільки в основі цих відносин – життя зі всіма її радощами і печалями, зльотами і падіннями, рівною течією і колізіями.

Конфлікт в педагогіці і психології трактується як неспівпадання, відмінність в поглядах, точках зору, переконаннях, оцінки життєвих явищ, світогляді, відносинах до об'єктів навколишнього світу. Конфлікт – це суперечність в діалектичному підході до явищ – джерело всякого розвитку. Дозволений конфлікт сприяє позитивному розвитку, прогресу – учня, відносин в класі і з батьками, Самого педагога. Недозволений конфлікт посилює неприязні взаємини, порушує нормальний учбово-виховний процес, руйнує контакти вчителя, що намітилися, і що вчаться, батьків і дітей. Класний керівник повинен опанувати теорією діалектичної суперечності і конфлікту (у цьому допоможе наявна філософська, педагогічна і психологічна література).

Типи можливих конфліктів у відносинах «класний керівник - батьки» по зростаючому ступеню глибини і складності:

незгода, неспівпадання думок і оцінок щодо життєвих явищ: книги, кінофільму, спектаклю. Походу, музичного твору. (такого роду суперечність не зачіпає жодну із сторін);

незгода, неспівпадання думок і оцінок щодо дитини (вихованця), його окремих вчинків і поведінки (ця суперечність вже зачіпає емоційну сферу сторін);

суперечка непродуктивна дискусія з приводу особових особливостей дитини, його життєвої позиції, відношення до нього батьків, вмісту і методики учбово-виховного процесу в школі (ця суперечність зачіпає життєву і педагогічну позицію тих і інших);

сварка переривання відносин на короткий або триваліший термін – можуть привести до стійкіших конфліктів, навіть протидії (невідвідуванню батьківських зборів, підкресленому ігноруванню вимог, скаргам адміністрації школи і інших органів народної освіти);

розрив – конфлікт, доведений до крайньої крапки, коли у відносинах утворилося протистояння, що робить неможливим подальша співпраця у вихованні дитини; найчастіше у такому разі батьки або класний керівник ставлять питання про перехід дитини в інший клас або в іншу школу.

Перша група – причини об'єктивні:

відмінності в рівні освіти і культури, світогляді, ціннісних орієнтаціях, в переконаннях;

відмінності в рівні психолого-педагогічної, етичної, естетичної підготовленості до виховання дітей;

вікові і статеві відмінності педагога і батьків;

відмінності в типі відносин до дитини: у основі відношення батьків – відчуття любові і споріднені зв'язки. У основі відношення педагога – суспільні і загальнолюдські вимоги;

однобока, одностороння інформованість про дитину (у батьків із спостережень в домашніх умовах, у педагога – в системі суспільних відносин)

пред'явлення завищених вимог батьків – до педагогів, педагогами – до батьків;

різниця умов, матеріальних і духовних, для реалізації завдань виховання і розвитку дітей (інтелектуального, фізичного, естетичного, етичного.).

Друга група – причини суб'єктивного характеру, що криються в особових особливостях класного керівника і батьків:

особові якості: особливості протікання психологічних процесів (відчуття, уваги, пам'яті, мислення, мови), спрямованості особі (потреб, мотивів, схильностей, інтересів, переконань, світогляду), здібностей (загальних і спеціальних), темпераменту, рис вдачі;

історія життя і виховання, події сім'ї і найближчого оточення, що вплинули на життєву і педагогічну позицію;

стереотип, що склався, в розумінні виховання;

виховання як стимулювання розвитку дитини, як процес інтуїтивний, «як нас виховували», «як. покарати, погрозити, залякати.», як нескінченне моралізовано, як книжно - наукоподібне (що нерідко зустрічається в сім'ях з високим рівнем освіти, в педагогічних сім'ях);

попередні дрібні і крупні, короткі і затяжні конфлікти;

відношення дитини до учбово-виховного процесу в школі;

недоліки і відхилення в психіці, наявність психічних захворювань (нервозність, істерія, неврастенія);

шкідливі звички (алкоголізм, куріння, наркоманія);

байдужість до дітей, невиконання прямих батьківських або педагогічних обов'язків та інші.

Аналізуючи причини і умови появи конфліктності у відносинах з батьками, класний керівник, як правило, виявляє декілька моментів, які утворюють так звану складну сукупну причину. Знання її дозволяє грамотно розпізнати, запобігти і подолати имеющие6ся або виникаючі конфлікти.

Провівши аналіз ступеня конфліктності своїх відносин з батьками, класний керівник вибирає адекватні способи вирішення конфлікту:

зведення незначних, неістотних проблем взаємин до жарту;

компроміс (дії на основі взаємних поступок);

перенесення уваги на інших, приємніші, значніші, важливіші об'єкти відносин (з тим, щоб повернутися до невирішених проблем на хвилі доброзичливості, спокою, педагогічного такту);

спокійний і діловий аналіз ситуації, що склалася;

вираз (підкреслене) довіри, дбайливості, розташованої, любові до дитини і батьків;

тимчасова відмова від своєї вимоги;

привернути інших осіб (директори школи, завуча, вчителів-наочників, інших членів сімей) як «третейський суддя»;

з'ясування гострих проблем і питань в інших обставинах (у інший час, на іншій території, в нових незвичайних формах): у бібліотеці, в сквері, удома за чашкою сподіваючись;

прояв авансованої довіри, Пошани, Надії, віри (для батьків неблагополучних сімей);

конструктивний діалог (відміна батьків на свою сторону, переконливими доводами, доказовими фактами);

уміння поставити себе на місце протилежної сторони, оцінити все «її очима і розумом» і вибрати на підставі цього вірне рішення і збудувати логіку дій;

використання методу «паралельної дії» А.С. Макаренко уміле приведення прикладу з літератури, історії, життя, щоб батьки аналогічно вибрали вірну позицію;

особистий приклад педагога в умінні використовувати всі перераховані способи виходу з конфлікту з метою раціональної організації розвитку дитини і класного колективу.

Дуже важливо при організації класним керівником дозволу конфліктних ситуацій враховувати необхідні умови. А у разі їх відсутності слід подумати про можливість їх створення. Основні з них такі:

переконаність обох сторін в необхідності вирішення конфлікту;

психолого-педагогічна письменність, хоч би на рівні елементарному;

етична утворена, володіння, володіння нормами культури поведінки, дотримання правил етикету;

психологічне здоров'я сторін (інакше доречна участь лікаря-психоневрології, психіатра);

прихована конфліктних відносин класного керівника і батьків від учнів.

Таким чином, аналіз причин виникнення конфліктних відносин, їх типів, способів виходу з конфліктів з урахуванням конкретних необхідних умов допомагає класному керівникові управляти ситуацією виникнення, розвитку, і вирішення конфлікту, зробивши його джерелом розвитку взаємин з батьками, а отже – засобом підвищення ефективності всього учбово-виховного процесу.

Висновок

У цій роботі я відобразив деякі особливості роботи класного керівника. Структура роботи ґрунтується на цілях і завданнях, поставлених у введенні. Таким чином, проаналізувавши літературу по даній темі, я змогла виявити суть діяльності класного керівника, яка полягає у вивченні учнів, організації і вихованні класного учнівського колективу, підвищенні якості знань і зміцнення дисципліни, організації і проведенні позаурочної і позакласної виховної роботи, координації виховної діяльності вчителів, роботи з батьками учнів. А також педагогічні вимоги, що пред'являються до класного керівника: високий моральний авторитет, педагогічна майстерність, широкий культурний кругозір, педагогічний такт, любов і пошана до дітей, наявність організаторських здібностей, творчий підхід до виховної роботи, підвищення кваліфікації.

Можна зробити наступні виводи: діяльність класного керівника плідна і ефективна, якщо учні з радістю йдуть на контакт, готові до спільної роботи, добре сприймають матеріал. Це говорить про те, що педагог регулярно проводить з дітьми виховні, розвиваючі, пізнавальні і розважальні заходи, діти вже звикли до активної діяльності класного керівника.

Функція захисту що вчаться реалізується в роботі класного керівника з дітьми з неблагополучних сімей і постійним контролем над соціальним положенням кожного учня.

Варто відзначити, що теоретичні функції, обов'язки і права класного керівника не залишаються тільки на сторінках підручника, а діють в сучасних школах. Не дивлячись на всю складність і відповідальність роботи, більшості педагогів вона доставляє дуже багато радості і приносить відчуття задоволення.

Список використовуваної літератури

Сергеева В.П. Класний керівник в сучасній школі. 2-е видавництво, испр. – М.: ЦГЛ, 2003. – 220 з.

Маленкова Л.И. ПЕДАГОГИ, БАТЬКИ, ДІТИ (методична допомога для вихователів, класних керівників). М.: Вид-во Педагогічне суспільство Росії, 2000. – з. 304.

Дереклеева Н.И. Довідник класного керівника. Початкова школа. 5-11 класів. М.: «ВАКО» 2004, 272 з. – (Педагогіка. Психологія. Управління)

Фалькович Т.А., Толстоухова Н.С., Обухова Л.А. Нетрадиційні форми роботи з батьками. – М.: 5 за знання, 2005. – 240 з. – (Методична бібліотека).

Педагогічна діагностика в роботі класного керівника / сост. Н.А. Панченко. – Волгоград: Вчитель, 2007. – 128 з.