З М І С Т

Вступ

1. Технологія розвитку творчої активності учнів

2. Класне самоврядування, його аспекти

3. Про розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі

4. Практичні рекомендації класним керівникам

4.1 Години спілкування з класним керівником

4.2 Питання для визначення основних тенденцій класного самоврядування.

Література

В С Т У П

Формування ініціативної, здатної приймати нестандартні рішення особистості неможливе без широкого залучення учнів до управління класними справами через діяльність в органах учнівського самоврядування.

Із метою об’єднання зусиль класного керівника і класного колективу для добрих і корисних справ, щоб зробити класне життя змістовнішим, веселішим, цікавішим.

Головним завданням класного керівника і класного колективу є формування і розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості.

Учнівське самоврядування в класі є педагогічно доцільним способом організації учнівського колективу, що забезпечує комплексний виховний вплив на учнів шляхом їх залучення до усвідомленої і систематичної участі у вирішенні важливих понять життя класу.

Діяльність учнівського самоврядування скеровується на підвищення якості навчання, зміцнення свідомої дисципліни, реалізацію вимог режиму школи, організацію позакласної виховної роботи, на розвиток ініціативи та творчої самодіяльності, реалізацію їхніх прав та обов’язків.

Головним принципом у проектуванні учнівського самоврядування повинна стати активність самих учнів через надання їм можливостей вибору шляхів моральної і мовленої поведінки, створення таких умов, в яких особистість має можливість самостійно розмірковувати про найрізноманітніші життєві проблеми та розв’язувати їх, організацію процесу самопізнання та самореалізації особистості, розвиток навичок самодіяльності.

Важливий принцип учнівського самоврядування – «Самі вирішили, самі зробили, самі відповідаємо».

Цінність організації учнівського самоврядування в класі полягає в тому, що учні глибоко і всебічно проникають у сутність своїх прав і обов’язків.

Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності.

В основі класного самоврядування:

демократизація та гуманізація виховного процесу;

зв'язок виховання з реальним життям;

виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності;

єдність вимог і повага до особистості;

послідовність, систематичність і єдність виховних впливів;

відповідність віковим та індивідуальним особливостям учня;

свідомість, самодіяльність та активність учнів.

Учнівське самоврядування – не засіб звільнення класного керівника від педагогічних обов’язків і завантаження ними учнів. Це спроба розширити діапазон діяльності класного керівника і учнів класу – членів єдиного колективу, можливостей для їхньої співдружності, творчого пошуку й ініціативи, засіб навчитися жити і працювати за законами демократичного суспільства.

1. Технологія розвитку творчої активності учнів

Виходячи з теоретичних знань та життєвого досвіду, я прийшла до висновку, що тоталітарні методи виховання не дадуть позитивних результатів. Лише партнерське спілкування з учнями, розвиток активної творчості кожного, усвідомлення значущості, віри в свої сили допоможуть створенню учнівського колективу з єдиними цілями, бажаннями і в майбутньому сприятимуть творчо підходити учням до вирішення будь-яких проблем. Можна виділити такі етапи розвитку творчої особистості:

гуманістичні парадигми, в основі яких базуються захист гідності особистості, визначення її прав на свободу, щастя, розвиток і прояв свого хисту, створення для цього відповідних сприятливих умов життя, праці, навчання;

особистісно-орієнтований підхід у вихованні полягає у виборі методів впливу на окремого учня з урахуванням його індивідуальних особливостей, характеру, темпераменту, нахилів і інтересів;

диференційний підхід передбачає урахування рівня розвитку розумових, творчих здібностей учня.

У проведеній роботі було встановлено:

процес розвитку творчої активності активізується завдяки взаємодії учнів між собою;

розвиток творчої активності учнів повинен опиратися на творчі задатки, притаманні даній особистості в цілому, творчому відношенню до вибраної професії;

творча активність виявляє кращі риси характеру підлітка;

елемент змагання відкриває простір для розвитку творчої ініціативи і активності;

заслужена адекватна похвала стимулює розвиток творчої активності;

переживання успіху надихає виникненню більш глибокого зацікавлення, бажання творити;

велику роль відіграє приклад класного керівника.

Пасивність і байдужість учнів до громадської діяльності класу і школи є наслідками:

незнання своїх можливостей;

неправильних дій вчителя у молодших класах;

згадки про минулі невдачі;

заниженої самооцінки;

проблем у сім’ї, спілкуванні з колективом;

фізичні недоліки.

Класний керівник повинен бути людиною творчою і не зупинятися перед труднощами. З бажанням допомогти підліткам, класний керівник має розробити план розвитку творчої активності класу, який зміг би з одного боку допомогти створити згуртований колектив, а з іншого – зберегти в кожному учневі індивідуальність і розвинути в ньому самозначимість.

В цьому плані можуть бути розглянуті такі напрямки і методи роботи:

Учнівський колектив

загальні учнівські збори;

розробка перспектив розвитку колективного життя, правил поведінки в школі;

активна участь у житті класу та школи;

колективні походи та екскурсії;

розв’язання побутових проблем;

чергування у класі та школі;

аналіз результатів колективної роботи;

диспути на тему поведінки, виховання;

випуск газет;

виховні бесіди на теми взаємовідносин з батьками;

адекватна похвала;

індивідуальні бесіди.

Робота з активом класу

бесіди, навчання основам організаторської роботи, впливу на людей;

формування прийомів управління учнівським колективом;

розробка планів виховної роботи; участь у роботі старостату школи;

допомога невстигаючим учням;

аналіз успішності класу;

вирішення побутових проблем;

збереження матеріальних цінностей.

Робота з батьками

залучення до активності у вихованні дітей, розвитку їх здібностей;

зміцнення дружніх зв’язків між дітьми і батьками;

надання основ педагогічних знань;

індивідуальна робота;

робота з батьківським комітетом.

Самовдосконалення

підвищення педагогічної кваліфікації;

розширення кругозору;

втілення типових якостей рідного народу, його духовного, культурного і морального багатства;

культура мови;

розвиток здібностей;

громадська діяльність;

самодисципліна.

Розвиток творчої активності учнів звичайно не може обмежуватись планами та програмами. Це постійний процес, під час якого можуть з’являтися нові нетрадиційні напрямки і форми роботи.

2. Класне самоврядування, його аспекти

Класне самоврядування є конкретним видом діяльності дітей. Відповідаючи за окремі розділи роботи свого колективу, беручи участь у діяльності активу класу, комісій, у чергуванні, учні організовують своїх товаришів на виконання певних завдань, беруть участь у плануванні, контролюють і перевіряють один одного, організовують змагання, виховні заходи. Цю діяльність учнів можна назвати організаторською.

Усяка діяльність людини є поштовхом до розвитку, що дуже важливо. В організаторській роботі діти набувають низки навичок, умінь і знань. У них розвиваються певні моральні якості й формуються риси характеру.

У школі первинним колективом є клас. У ньому обираються відповідальні за розділами роботи й формуються таким чином органи самоврядування. Чим більше учнів активно працюють в органах самоврядування, тим більше вдосконалюється робота кожного з них, нагромаджується корисний досвід, складаються традиції. Самоврядування збільшує обов’язки, значно розширює права органів колективу класу.

Навколо окремих організаторів в класі складається актив, тому що їм поодинці не під силу виконувати певні обов’язки. Утім, водночас, поряд з ними, є багато дітей, що бажають прилучитися до роботи. Так, замість окремих уповноважених в класі створюються сектори, що поєднують групи учнів, які працюють в одній галузі, але з відомим розподілом обов’язків. Таким чином, кожен розділ роботи закріплюється за окремим відповідальним учнем, а складніші розділи – за кількома відповідальними. Тим самим вирішується відразу кілька педагогічних завдань:

по-перше, збільшується кількість організаторів в колективі, чим створюються можливості кращого виконання справи;

по-друге, досягається завантаження всіх чи більшості учнів суспільною роботою, і кожний набуває власного досвіду організатора.

Класне самоврядування має кілька стадій розвитку, це:

виконання прямих доручень класного керівника;

виконання доручень колективу, обговорення колективом.

Самоврядування це не гра, а відповідальна справа, керівництво життям класу, яке ми доручаємо спочатку кращій частині активу, а потім усьому учнівському колективу в цілому. Там, де за спиною дітей стоїть класний керівник і виконує за них усю роботу, не може бути й мови про справжнє самоврядування: така обстановка виховує у дітей лише формальне ставлення до нього.

Тому з моменту залучення дітей у роботу з організації життя свого класу права і обов’язки кожного активіста, кожної групи, будь-якого органа самоврядування мають бути чітко сформульовані, роз’яснені всьому колективові. Також необхідно навчити їх виконувати свої обов’язки і користуватися правами. Тільки тоді почне розгортатися дитяче самоврядування, коли класний керівник зуміє по-справжньому зажадати від своїх дітей відповідальності за доручену справу. Основою цієї вимоги є принцип високого оцінювання творчих сил класного колективу.

Самоврядування є внутрішньою організуючою силою, що виводить учнів на вищий ступінь взаєморозуміння і спонукає до життя могутній саморегулятор діяльності класу – суспільну думку.

Вимоги до класного керівника в умовах самоврядування.

Будь-який класний керівник, що виступає в ролі організатора учнівського самоврядування, має сам збагнути всі тонкощі й деталі організаційної роботи, тому що тільки при цьому він може керувати й окремими активістами, й органами колективу.

Зрештою, уся робота учнів в органах самоврядування має бути ланцюгом вправ, що безперервно ускладнюються у самостійному й ініціативному вирішенні життєвих проблем свого класу.

На першій стадії самоврядування класним керівникам слід докладно і точно інструктувати дітей, контролювати кожен крок їхньої практичної діяльності, вчасно підказувати правильні рішення. Потім завдання стають конкретнішими й лаконічними, містять тільки мету, основний настрій. Вимоги класного керівника завжди мають відповідати реальним силам і здібностям учнів.

На другій стадії класні керівники обмежуються тим, що дають саме завдання і не втручаються у процес виконання. Тільки після його виконання контролюють роботу учнів.

На третій, вищий, стадії самоврядування, завдання класного керівника полягають у включенні окремих відпрацьованих дій у систему діяльності класу в цілому. Таким чином доручається виконання цілого розряду робіт (проведення КТС, «Вогника», трудового десанту тощо), де потрібно, дивлячись на умови, самостійно діяти. Так формується в дітей самостійне орієнтування в умовах роботи й уміння правильно вибирати потрібні засоби і прийоми для вирішення завдань, що виникають.

Завдання класного керівника – допомогти учням побачити зв'язок між проробленою роботою та її кращими результатами. У зв’язку з цим на початку згуртування колективу особливо велику роль відіграє заохочення. Дитині необхідно пережити радість своїх досягнень, відчути задоволення від результатів своєї роботи, побачити її користь – тільки тоді зміцніє в неї віра у свої сили, переконаність у необхідності своєї організаторської діяльності на користь колективу.

Формування потреб у дитини походить від впливу «середовища», діяльності колективу. Чим більше справ, чим вони різноманітніші, тим більше кожен учень може виявитися. Насиченість життя колективу оцінює стиль керівництва класного керівника і діяльності класу.

Учні завжди відчувають потребу в оцінюванні своєї діяльності та поведінки. Заохочення викликає в них відчуття задоволення, приплив нових сил і прагнення до самовдосконалення. Утім, кожне заохочення має бути педагогічно доцільним і відповідати суспільній значущості вчинків, починань, досягнутих результатів.

Джерелом активності в дитині в будь-якій діяльності є потреби, які загалом є складовими простої, упорядкованої системи. Гармонійний розвиток особистості можливий лише за гармонійного одночасного розвитку всіх її потреб: ігрових, пізнавальних, естетичних, моральних, комунікативних тощо.

Кожна потреба розвивається у процесі специфічної діяльності, на основі відповідних вимог класного керівника. Успіх виховання багато в чому залежить від уміння організувати діяльність учня.

Про розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі

Розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі є однією з основних умов формування особистості. Цей процес безперервний, тривалий та індивідуальний. На відміну від здібностей спеціальних, які створюють можливість для успішного певного виду діяльності, самоврядування – здатність універсальна, властива в тій чи іншій мірі кожній людині. Спеціальні здібності виявляються не в самих знаннях, вміннях і навичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина освоює конкретну діяльність. Від здібностей до самоврядування залежить якість діяльності, її успішність і рівень досягнень.

Роль будь-якого класного керівника полягає в тому, щоб допомогти учню безперервно і цілеспрямовано розвивати та удосконалювати здатність управляти своєю індивідуальною діяльністю, що припускає:

здатність ставити індивідуальні цілі і працювати над ними в плані конкретності і досяжності;

здатність бачити головне і логічно вибудовувати задачі з урахуванням їх взаємодії і супідрядності;

здатність працювати з інформацією, необхідною для досягнення цілей;

здатність логічно будувати діяльність і розподіляти події і дії в часі;

здатність прогнозувати характер протікання процесу, припускати можливі проблеми і труднощі, знаходити шляхи їх вирішення і усунення;

здатність аналізувати та оцінювати результати своєї діяльності.

Проте, виходячи з того, що навчання – це передача індивідуального досвіду, необхідно, щоб класний керівник, який передає досвід, сам володів самоуправлінськими здібностями; умів ефективно організовувати зворотні зв’язки; враховував вікові та індивідуальні особливості кожного учня. Кожний віковий період особливий для формування визначних якостей особистості і засвоєння необхідної інформації, необхідної для розвитку здібностей до самоврядування індивідуальною діяльністю.

Середній шкільний вік найсприятливіший для розвитку творчого потенціалу. Соціальні потреби переважають над пізнавальними, тому цей вік особливий для формування «персонального лідерства», тобто здібності до самопізнання і самовизначення.

Щоб не упустити можливості даного періоду, учням необхідно пропонувати вирішувати проблемні задачі, порівнювати, бачити головне, знаходити схожі і відмінні риси, причинно-наслідкові залежності предметів та явищ, але ці розумові дії є не що інше, як елементи системного аналізу.

У середній школі, де дитина досягає підліткового віку і намагається зайняти певну соціальну нішу серед однокласників, з’являється необхідність орієнтуватися на організацію групової діяльності. Група-співтовариство – необхідна умова для одночасно і соціалізації і індивідуалізації учня. Умови групової роботи дозволяють більш адекватно оцінювати і аналізувати результати своєї розумової і практичної діяльності. Група також створює більш комфортні психологічні умови: допомагає підвищенню самооцінки, розширює особистий досвід, дозволяє поповнити свій інтелектуальний багаж шляхом обміну інформацією з обговорюваного питання в умовах рівноправного діалогу. І, звичайно, для роботи в групі що вчиться необхідно мати здібності до управління індивідуальною і груповою діяльністю. Відбувається розділення відповідальності з лідером (класним керівником). Група створює модель керівництва, засновану на співпраці і партнерстві, де цілі, плани, форми і зміст роботи визначаються спільними зусиллями класного керівника і учнів.

Команда – це група, для якої характерні:

відповідальність за сумісний результат і за самих себе;

розвиток індивідуального і спільного інтересів до роботи колективу;

становлення здатності для оцінки результатів роботи.

Група працює як навчальна лабораторія:

задоволення потреби своїх членів;

пропонує нові ідеї і підходи до вирішення класних та шкільних проблем;

пропонує можливість вибору;

заохочує дослідницькі підходи до поставлених проблем;

розробляє пропозиції її учасників;

координує організацію діяльності;

оцінює процес і перспективи просування справи;

спонукає до застосування накопиченого досвіду;

сприяє ухваленню компромісних рішень;

ставить кожного в позицію керівника на певному етапі або при вирішенні певних задач.

Для розвитку здібностей учнів при створенні самоврядування їм необхідно спиратися на наступні положення:

Розвиток самоуправлінських здібностей – процес тривалий, безперервний і індивідуальний для кожного учня.

Самоуправлінські здібності на відмінну від здібностей спеціальних, які створюють можливість для конкретного виду діяльності, визначають якість процесу виконання цієї діяльності, її успішність і рівень досягнень.

Кожний віковий період особливий для формування визначальних якостей особистості і засвоєння інформації, необхідної для розвитку здібностей до самоврядування індивідуальною діяльністю.

У молодшому шкільному віці необхідно розвивати пізнавальну і самоуправлінську активність, формувати якості, які сприяють саморегуляції і самопізнанню.

Підлітковий вік особливий для формування потреби в особовому і професійному самовизначенні і розвитку «персонального лідерства».

У старшій ланці виникає необхідність в отриманні інформації про управлінські технології і використання їх для успішної самореалізації.

4. Практичні рекомендації класним керівникам

4.1 Години спілкування з класним керівником

Година колективу. Розв’язуються актуальні проблеми життя загальношкільного і класного колективів, самоврядування, виконання спільних доручень. Підлягають обговоренню кожен учень, його роль і відносини в колективі, результати змагань, проведення вечорів і походів, спортивна робота. Завершується ухваленням рішення, побажаннями кожному члену колективу.

Година знань і переконань. Поточні політичні події, нові явища в науці і мистецтві, світоглядні питання, загальні питання, питання етичного вибору і поведінки, права і етики.

Година творчості. Організація творчої діяльності засобами самопізнання і самоутвердження, показ здатності вчитись, доброзичлива думка про результати творчості кожної дитини.

Година праці. Оволодіння економічними і екологічними знаннями, розгляд і обговорення крихких питань загальнотеоретичного і практичного значення, а також практичних безпосередніх відносин в колективі, відносин хлопчиків та дівчат.

Година турбування і уваги. Питання милосердя, комплекс агітаційно-масових заходів щодо охорони здоров’я і життя дітей, з техніки безпеки, санітарно-гігієнічних знань, з цивільної оборони, з правил дорожнього руху тощо.

Година сім’ї і вулиці. Досвід сімейного життя, узятий з літератури і знайомий дітям з життя видатних осіб, розповіді про життя своєї сім’ї, обговорення поведінки у дворі, на вулиці. Колективні дискусії і актуальні суперечки о проблемах вільного часу і проведення його у дворі, на вулиці, з ким дружать, в що грають, яка атмосфера і зміст відносин, хто на кого впливає, що роблять корисного (кому допомагають).

4.2 Питання для визначення основних тенденцій класного самоврядування

Гарний колектив – надійна опора, дорожи його думкою!

Що таке колектив? Чи завжди в класі є колектив? Які його ознаки?

Чи є у вашому класі дружній працездатний колектив? Чи є у нього суспільно значущі цілі? Які прагнення, мрії, задуми, загальні трудові справи повинні об’єднувати однокласників?

Чи виправдовує ваше довір’я самоврядування класного колективу? Яка його активність і самостійність в організації життєдіяльності класу? Що, на вашу думку, треба зробити для того, щоб життя в класі стало більш цілеспрямованим і цікавим?

Чи є у вашому класі пасивні, байдужі учні, які свідомо ухиляються від доручень? Що, на ваш погляд, потрібно зробити для включення їх в активну пізнавальну і суспільну діяльність?

Що позначає жити в колективі і для колективу? Як враховує ваш колектив питання навчання, інтереси учнів?

У кожній людині, писав О.М.Горький, прихована мудра сила будівника, і потрібно їй дати волю розвинутися і розцвісти, щоб вона збагатила землю ще більшими чудесами. Що робиться у вашому класі для вдосконалення особистості, розвитку талантів і здібностей?

Чи відображає діяльність вашого класу інтереси школи або вона замикається довкола вузьких повсякденних турбот? Висловіть свою думку і наведіть конкретні факти?

Які зв’язки підтримує ваш клас з іншими класами школи? В чому їх значення?

Чи бере участь ваш клас в змаганні класних колективів? Яким авторитетом користується клас в школі?

Хто у вашому класі користується великим авторитетом і чому?

Чому деяких однокласників ви не поважаєте? Чи співпадає ваше відношення до них з відношенням всього класу або більшості учнів? Чи не має з вашої сторони дріб’язкової упередженості до окремих учнів?

Як реагує ваш клас на негативні вчинки окремих учнів? Чи дорожите ви честю свого класу?

Як відгукуються у вас на добрі справи окремих учнів?

Як реалізується у вашому класі принцип «Один за всіх, всі за одного»?

Що таке традиція? Чи є у вашому класі традиції? Яка їх роль в об’єднанні класу і вихованні його членів?

Що таке громадська думка? Як ви відноситесь до громадської думки свого класу?

А.С.Макаренко казав, що в житті і діяльності колективу не можна допускати зупинки. Зупинка – це смерть колективу, а постійний його рух – закон розвитку. Як ви розумієте цю думку? Коли припиняється рух колективу? Як запобігти зупинці цього руху?

Удосконалюйте свою особистість: укріплюйте позитивне, позбавляйтесь від недоліків!

Як ви розумієте цей вислів: «Завтрашній характер – в сьогоднішньому вчинку»?

Чому за один і той же час одні встигають зробити багато, інші – мало?

Народне прислів’я говорить: «Людина – те, що вона сама з себе зробила». Подумайте, що робите ви для свого вдосконалення? Як ви працюєте над вихованням стійких рис особистості, які визначатимуть вашу поведінку в різних життєвих обставинах?

Кожний з вас безумовно не раз замислювався над тим, якою він є людиною, які у нього позитивні і негативні риси. І не рідко такі думки приводять до не дуже радісних висновків. Як ви працюєте над подоланням недоліків у вашому характері?

Які якості людей ви вважаєте найціннішими? Які – негативними? Як ви відноситеся до своїх однокласників? Чого в них, по-вашому, більше – позитивного або негативного?

Розкрий значення наступних прислів’їв: «Згори все світло, лише б я був зігрітий», «Спершу ти мене повези, а потім я на тобі поїду», «Себелюбство – нікому не любимий». Якій якості особи винесений в цих прислів’ях знищуючий вирок? Чи з’являється ця якість у вас і ваших товаришів?

Покажи на прикладах ознаки скромності, використовуючи приклади з життя знайомих вам людей і літературних героїв.

Назвіть імена ваших товаришів, яких ви вважаєте скромними, опишіть їх вчинки, що свідчать про наявність цієї якості.

Визначте відношення скромності до інших моральних якостей: простоті, ввічливості, соромливості, гордості, пихатості, себелюбству.

Дайте пораду нескромним людям, як усунути цю якість.

Яка сила примушує людину, ризикуючи життям, рятувати людей на пожежі, допомагати слабким?

Що таке почуття обов’язку? Як ви розумієте свій учнівський обов’язок?

Суспільство судить людину не тільки по тому, як вона працює, але і як вона використовує свій вільний час. Чим можна пояснити такий підхід до оцінки людини?

Чи бувають в житті ситуації, коли брехня необхідна? Якщо так, то наведіть приклади і скажіть, в яких обставинах і з якою метою вона допустима?

Чи потрібно бути добрим до будь-якої людини?

Як ви гадаєте: чи можна міру добра, чуйності і турбування про людей визначити якимись правилами?

Л І Т Е Р А Т У Р А

Декларація прав дитини (1959 р., ратифікована 20.11.1959 р.).

Національна програма «Діти України».

Конвенція ООН про права дитини (20.11.1989 р., підписана Україною 21.02.1990 р.; ратифікована 27.02.1991 р.; набула чинності для України 27.09.1991 р.).

Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (2000 р.).

Иванов И.П. Педагогика коллективных творческих дел: Книга для учителя. – К.: Освіта, 1992.

Иванов И.П. Методические рекомендации по комплексной организации воспитательной работы. – Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1983.

Иванов И.П. Воспитывать коллективистов. – М.: Педагогика, 1982.

Организация коллективной творческой деятельности учащихся. Ч. 1. – Инструктивно-методическая разработка для преподавателей педагогики. – К.: КГПИ, 1989.

Организация коллективной творческой деятельности учащихся. – Ч. 2. Инструктивно-методическая разработка для студентов-практикантов. – К., 1989.