Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

НАВЧАЛЬНО – НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ

Кафедра аграрної економіки ім. професора І.Н.Романенка

Реферат на тему:

Економіка використання бджільництва

Виконала:

Студентка ІІІ курсу, І групи

Агробіологічного факультету

Спеціальність: агрохімія і

ґрунтознавство

Наумейко Яна Андріївна

Київ – 2011

Зміст

Вступ

Розміщення галузі бджільництва по території України

Рівень розвитку бджільництва

Економічна ефективність використання бджільництва

Ринок продукції бджільництва

Шляхи підвищення ефективності використання бджільництва

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Бджільництво— галузь сільського господарства, яка займається розведенням бджіл, отриманням меду, воску та інших продуктів бджільництва. Бджільництво також використовується для запилення сільськогосподарських рослин з метою підвищення врожайності. Продукти бджільництва також використовуються в медицині, фармакології, тощо.

Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Про поширеність його свідчать збережені донині давні топоніми та гідроніми: Мединичі, Мединівка, Бортне, Бортники, Уборть тощо. Мед та віск завжди широко використовувалися як продукти харчування, а також служили оброком при зборі данини, були важливим предметом експорту до Західної Європи. Упродовж багатьох віків існування бджільництво пройшло кілька етапів розвитку, з яких дослідники виділяють три основні: дике (початкове, або земляне); бортне; вуликове.

Початкове бджільництво було неорганізованим заняттям; в ущелинах скель, у лісових хащах наші далекі предки знаходили гнізда бджіл і найпростішими засобами добували так званий «дикий мед», цілком знищуючи бджолині сім'ї.

Наступним був період, коли бджільництво розвивалося як лісовий промисел. Дикі бджоли роїлися природним способом у лісах, на висоті 4—6 м у дуплах дерев, які називалися бортями. Звідси походить й назва промислу — бортництво. Це заняття також залишалося хаотичним, досить примітивним, а спосіб медозбору — важким і навіть хижацьким: знайшовши гніздо і прорубавши до нього потрібний отвір, мед повністю вибирали, а бджіл винищували. Цей спосіб, порівняно з першим, вимагав більшого досвіду, складніших засобів праці. Найбільша недосконалість обох способів медозбору полягала у винищуванні бджіл, що негативно впливало на загальний стан бджільництва.

Життя вимагало удосконалення способів збору меду, відокремлення бортництва в окрему галузь. Це здійснювалося через організацію приватного користування бортними деревами. За звичаєм право на «бортяне» дерево діставав той, хто відшукав гніздо бджіл і поставив на ньому відповідну мітку — знак власності («клеймо», «сигнал», «знамено»). Знаки власності переважно зображали свійських тварин, диких звірів, дерева, рослини, знаряддя праці тощо. Після такого позначення упродовж багатьох років борть служила тільки власникові, нерідко закріплювалася за родом. Ніхто не мав права не тільки її знищити, а й видерти мед. За це, як зазначено у «Руській правді», накладалася вища кара, аніж при посяганні на життя смерда.

Поступово бортництво з хаотичного перетворювалося на стійлове, що зумовило виділення його в окрему галузь, якою займалися уже певні прошарки людей. Цей період розвитку бортняного бджільництва характеризувався відповідним удосконаленням борті (через розширення природних дупел, у яких гніздилися бджоли, або вирубування гнізд), поступовим «прирученням» бджіл (заманювання їх у борті), появою спеціальних.знарядь праці («лазива», по якому піднімалися до борті, кресала та ін.). Для полегшення праці власники бортяних дерев нерідко кооперувалися, а вихід їх із села до лісу приурочувався до певних свят, супроводжувався відповідними ритуалами задля успіху справи.

Пні-вулики, видовбані з суцільного кругляка

У XIV ст. розпочався період так званого одомашнення бджільництва. Якщо раніше бджіл утримували у природних дуплах, то тепер — у штучно виготовлених дуплянках, чи колодах. їх майстрували із соснових кругляків, видовбуючи чи випалюючи спеціальну порожнину для бджіл і отвір для догляду за ними. Таку колоду — прообраз майбутнього вулика — прилаштовували, як і колись, високо на деревах. Так започатковувався наступний етап розвитку — вуликове бджільництво. Удосконалювався спосіб збирання меду. Бджолині гнізда уже не руйнували, а зберігали, залишаючи на перезимівлю певну кількість меду.

Отже, бортництво в Україні у своєму розвитку пройшло такі три етапи: використання диких бджіл у природних дуплах дерев, ущелинах: планомірне утримання лісових бджіл у природних дуплах; розведення бджіл у спеціально видовбаних дуплах (колодах). Усі ці форми бортництва були відомі повсюдно в лісовій частині України, але особливого поширення набули на Поліссі. Унаслідок інтенсивного освоєння лісових угідь під ріллю, а також промислової заготівлі поташу зменшувалася кількість лісів, а отже, і число бортяних дерев, що спричинювало занепад бортництва. Наприкінці XIV — на початку І XV ст. колоди-дуплянки уже не підвішували на деревах, І а розміщували на розчищеній ділянці. Так виникали , присадибні пасіки, хоча ще довго інструментарій, способи догляду за бджолами і навіть форми колод майже не відрізнялися від тих, що побутували у традиційному бортництві.

Процес витіснення традиційного бортництва відбувався дуже повільно і був майже остаточно завершений у XVIII ст. З виникненням колод-вуликів, які розміщували уже не на деревах, а на землі, географія бджільництва дуже розширилася і сягнула не тільки лісостепових, а й степових районів України.

Вулик, перероблений з «колоди», вулик сучасної форми

Найсуттєвішою віхою в історії бджільництва був винахід 1814 р. рамкового (втулкового) вулика, особливість якого полягала в тому, що під час медозбору вощина не руйнувалася, а крім того, забезпечувався добрий догляд за комахами. Сконструював рамковий вулик український учений Петро Прокопович. Він уперше в світі отримав чистий стільниковий мед без попереднього винищення бджіл. З іменем Прокоповича пов'язане також заснування 1828 р. першої в світі школи бджільництва.

Винахід і подальше удосконалення рамкового вулика поклали початок раціональному пасічництву в Україні, а також у багатьох інших країнах світу. Конструкція рамкових вуликів в Україні не зазнала істотних змін; вони відрізнялися радше формою та матеріалом. Найчастіше виготовляли дерев'яні вулики, побутували й плетені з соломи (на Поділлі, Слобожанщині) чи лози, обмащені глиною, навіть керамічні — у вигляді великого горщика. Пасіки розміщували поблизу садиби (в саду, на городі чи леваді), влітку вивозили вулики в поле, ближче до медоносних рослин.

Сапеткові вулики (плетені з лози та очерету). Поліський бортяний вулик («колода»)

У Карпатах для оберігання вуликів від звірів, надмірної вологості та снігопадів будували спеціальні споруди (пасіки), які нагадували замкнені двори (ґражди). Зразки ; давніх вуликів, а також пнів-колод, знарядь праці нині зберігаються в музеях України.

Від початку XX ст. бджільництво в Україні розвивалося і у двох секторах: індивідуальному (приватному) і колективному. У зв'язку з колективізацією сільського господарства, допущенням серйозних помилок в агротехніці і бджільництву України завдано значної шкоди, його зведено до нерентабельного заняття. Праця біля бджіл завжди вимагала великого досвіду — вміння «відчитувати» бджолині міграції, знання їх дій та способів приборкання тощо. Тому пасічниками най частіше були літні люди, поважані на селі особи. Тарас Шевченко писав, що бджола вимагає для роботи коло неї «не лише удачної людини, а й лагідного і праведного мужа». Подібну думку висловив і український вчений Микола Сумцов, підкресливши: «Пасічництво настільки чисте і шляхетне, що люди з низькою душею не займатимуться ним».

Розділ 2. Розміщення галузі бджільництва по території України

Бджільництво - особлива і надзвичайно цінна галузь сільського господарства. Її основою є розведення медоносних бджіл, які існують бджолиними сім'ями - своєрідними біологічними одиницями. Бджільництво дає основні продукти (мед і віск), а також додаткові (пакети бджіл, бджолині матки, квітковий пилок, маточне молоко, прополіс, бджолина отрута).

Мед є чудовим продуктом життєдіяльності бджолосімей, які справедливо називають рідким золотом природи. Високоякісні сорти меду містять близько 75% фруктози і глюкози, що визначає його цінність і фізичні властивості. До складу меду входить близько 300 речовин і зольних елементів. Він має рідкісні харчові якості, важливі лікувальні властивості, визначається неповторним смаком і ароматом.

Маточне молоко, прополіс і бджолину отруту використовують для виробництва медичних препаратів. Прополіс (бджолиний клей) здавна відомий як засіб для лікування ран, опіків та інших захворювань.

Економічне значення бджільництва доповнюється також тим, що бджіл використовують для запилення сільськогосподарських культур. В результаті запилення бджолами соняшнику, гречки, плодоягідних, овочевих, ефіроолійних та інших культур їх урожайність підвищується в середньому на 25 - 30%. Вартість додаткової продукції від запилення сільськогосподарських культур бджолами значно перевищує витрати на утримання пасік.

На початок 2005 року в усіх категоріях господарств України налічувалось майже 3,9 млн бджолиних сімей, у тому числі більше як 3,0 млн у підсобних господарствах населення і близько 1,0 млн у колективних, державних міжгосподарських підприємствах, або відповідно 74,3% і 25,7%. В колгоспах нараховується 607,5 тис бджолосімей, або в середньому понад 70 з розрахунку на одне господарство. Промислові пасіки колгоспів і держгоспів лісостепової і степової зон мають по 200 - 300, а окремих спеціалізованих господарств і міжгосподарських підприємств - по 400 - 700 бджолосімей.

Господарства України мають сприятливі умови для розвитку бджільництва.

Джерелами медозбору тут є сільськогосподарські культури, а також природні медоносні угіддя - ліси, насадження ярів і балок,лісосмуги, луки і пасовища. На території країни бджільництво розміщується нерівномірно залежно від наявності медоносних ресурсів і потреби в бджолосім'ях для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур, садів та ягідників. У зоні Лісостепу розміщується в середньому 11 бджолосімей з розрахунку на 100 га сільськогосподарських культур, у Степу - 9, на Поліссі - 8 і в Карпатах - 5 бджолосім'ї. Найбільша концентрація бджолиних сімей у господарствах Лісостепу, а в зоні Степу їх постійно не вистачає для повноцінного запилення соняшнику.

Відповідно до особливостей кормової бази бджільництва у господарствах України розводять такі породи бджіл:

* українська степова,

* карпатська,

* сіра гірська кавказька,

* поліська та їх помісі.

Для підвищення продуктивності бджільництва племінні пасіки щорічно виводять понад 110 тис племінних маток кращих районованих порід і реалізують їх господарствам і населенню.

Виробництво меду в світі в цілому зростає і становить нині близько 1,7 млн т. У більшості країн середньорічне споживання меду становить від 150 г до 1 кг на душу населення. Валове виробництво меду в Україні становить 60- 65 тис т за рік, з них товарного понад 33 - 36 тис т, а з розрахунку на душу населення - близько 1 кг. Рівень його споживання досяг 550 - 600 г на одну людину за рік, що не забезпечує норм повноцінного харчування.

Виробництво меду в господарствах України постійно зростає. Так, валовий збір меду в 2007 р в усіх категоріях господарств становив 44,4 тис т, у 2008 р - 53,7 тис т, а в 2009 р - 60,9 тис т, що відповідно на 52,4 і 16,5% більше. Валовий збір меду з розрахунку на одну бджолосім'ю в середньому по країні становив 15,9 кг (з них 8,3 кг товарного). Крім того, було одержано 1204 т воску - 2,1% від валового виходу меду.

У господарствах населення в 2008 р було вироблено 56,9 тис т меду, з них 33,5 тис т товарного, що відповідно становить 92,1 і 90,2 % їх загальних обсягів у країні. Вихід меду на одну бджолосім'ю становив 17,3 кг, у тому числі 9,0 кг товарного. На пасіках колективних, державних і міжгосподарських підприємств було одержано понад 10,2 тис т меду, з них 5,8 тис т товарного. Крім того, від бджільництва було одержано 733 т воску, 32,3 тис роїв та багато інших продуктів.

У передових господарствах валовий збір меду на одну бджолосім'ю становить 50 - 70 кг, що в 2,5 - 4 рази перевищує середню продуктивність бджільництва по країні. Нині виробляється близько 20 сортів меду високої якості. У виробництві меду та іншої продукції бджільництва найбільша частина господарств Лісостепу і Степу.

Як відомо, бджільництво України загалом має медово - запилювальний напрям. Це, в першу чергу, стосується таких регіонів як південний, східний, центральний і північний. Кількість сімей бджіл на пасіках і бджоло – фермах, як правило, потребою в них для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур. При цьому слід виходити з таких норм: для запилення гречки, насінників багаторічних трав та ентомофільних культур, садів і ягідників требо мати 2 сім'ї бджіл з розрахунку на 1 га посіву або насаджень і не менш як 1 бджолосім'ю на 2 га посіву соняшнику, баштанних та овочевих культур.

У багатьох господарствах пасіки дрібні і малопродуктивні, бджіл недостатньо використовують для запилення сільськогосподарських культур, а спеціальних медоносів здебільшого не висівають. Це обмежує кормову базу бджільництва і можливості його розвитку. Особливої шкоди розвитку галузі завдають існуюча практика і не досконала технологія застосування гербіцидів, пестицидів та інших засобів боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.

Центральний та південний регіони забезпечують, переважно, запилення соняшнику гречки та інших культур, а західний спеціалізується, здебільшого, на розведенні карпатських бджіл. Пакети та матки цих бджіл частково реалізують в інші регіони України, але більшість іде на експорт (Росія, Білорусь, Польща). Збільшення дотації західного регіону сприяло б розвитку бджільництва та покращенню забезпечення бджоло пакетами і матками пасічників інших регіонів.

Окрім медово - запилювального, в галузі бджільництва розрізняють ще такі виробничі напрямки, як: медово-товарний, запилювальний, бджоло - розплідницький та комплексний.

Пасіки медово-товарного напрямку створюються в районах з достатньо багатою медоносною рослинністю. Бджільничі ферми і пасіки медово-товарного виробничого напрямку переважають, головним чином, у гірничо-лісових, лісостепових та гірських районах, які багаті на природні медоноси.

Запилювальний напрям розвивається у господарствах, де бджіл використовують для запилення площ овочівництва відкритого грунту, а також гречки, соняшнику, конюшини, еспарцету, плодово-ягідних та баштанових культур. Застосування бджолозапилення у тепличних господарствах дає змогу з найменшими затратами одержувати високі врожаї овочів і уникати виконання трудомістких робіт із штучного запилення. Розплідницький напрям характерний для південних районів України та західного регіону. М'яка, нетривала зима тут сприяє хорошій зимівлі бджіл із невеликими затратами кормів, а рання весна - швидкому зміцненню і росту бджолиних сімей. Уже в першій половині травня у цих регіонах можна виводити маток і формувати від сильних бджолиних сімей відводки.

У структурі продуктивного комплексного бджільництва немає яскраво виявленого одного чи двох виробничих напрямків: різні види продукції бджільництва мають приблизно однакову питому вагу в загальному обсязі її виробництва. Розвивається він переважно в районах Степу та Лісостепу, де є умови для одержання меду, воску, квіткового пилку, прополісу, бджолиної отрути, розмноження бджолиних сімей і маток для реалізації. Окрім того, бджіл використовують для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур.

Ці напрями в спеціалізації бджільництва мають свої характерні особливості в організації галузі, обліку виробничих витрат на пасіці та методиці обчислення собівартості продукції.

Розділ 3. Рівень розвитку бджільництва

Україна - одна з провідних держав світу, яка має розвинене бджільництво, що забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, виробництво достатньої кількості меду, воску квіткового пилку прополісу маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення, харчової, медичної, парфумерно-косметичної й інших галузей та для експортних потреб. У світі Україну визнають як батьківщину культурного бджільництва, заснованого працею основоположника прогресивних ідей у галузі - П. І. Прокоповича (1775-1850 рр.).

Бджільництво України має запилювально - медовий напрям.

За даними Міністерства статистики, в усіх категоріях господарств налічується до 3 млн. бджолиних сімей. Щорічне виробництво меду на пасіках усіх категорій господарств складає від 40 до 60 тис. тонн (об'єм експорту меду - близько 3-5 тис. тонн). Валове виробництво воску-1,2-1,4 тис. тонн. Важливим економічним показником галузі є виробництво додаткових продуктів бджільництва - прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, трутневого гомогенату, бджолиної отрути, які е основою виготовлення низки цінних лікувальних препаратів та продуктів харчування. На жаль, виробництво цих продуктів щорічно зменшується через відсутність їх збуту.

Основою кормової бази бджільництва в степовій, лісостеповій та польській зонах є медоносні сільськогосподарські культури, нектарозапас яких становить 59-87% від загального обсягу регіону В різних зонах країни питома вага цих рослин не однакова. Так, у степовій зоні товарний медозбір, здебільшого, дає соняшник (77,6% всього нектарозапасу) та насінники багаторічних трав (11,6%); в лісостеповій - гречка (44,6%), соняшник (23,4%), багаторічні трави (10,3%); в поліській - багаторічні трави (45,6%); в Карпатах - конюшина червона (42,0%) та ріпак озимий (11,4%).

Таблиця 1. Основні показники розвитку галузі (прогноз до 2011 р).

Показники	Роки
	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Кількість бджолиних сімей, млн	3,5	4,0	4,5	5,0	5,5	6,0
Виробництво меду, тис. тонн	55	60	65	80	95	120

Для успішного розвитку галузі бджільництва та вирішення поставлених завдань необхідна державна підтримка галузі в розмірі 20 млн. грн. Щорічно, як мінімум, упродовж 5 років.

Оптова ціна меду повинна становити не менше 6-8 грн. за 1 кг, роздрібна - не менше 12 грн. Щодо іншої продукції бджільництва, то рекомендується вживати такі перевідні коефіцієнти, беручи за умовну одиницю 1 кг меду

Таблиця 2. Перевідні коефіцієнти для продукції бджільництва.

Назва продукції	Одиниці виміру	Кількість продукції
		В натурі	В умовних одиницях
Мед	Кг	1,0	1,0
Віск	Кг	1,0	2,5
Прополіс	Кг	1,0	16
Бджолине обніжжя	Кг	1,0	4
Маточне молочко	Кг	1,0	440
Гомогенат трутневих личинок	Кг	1,0	26
Бджолина отрута	Кг	1,0	10800
Плідні бджолині матки	шт	1,0	2,5
Чистопородні плідні бджолині матки	шт	1,0	3
Бджоли на продаж	Кг	1,0	10
Без стільникові бджолині пакети	шт	1,0	15
Стільникові бджолині пакети -чотирирамкові	шт	1,0	19,5
-шестирамкові	шт	1,0	24

Негативним для галузі бджільництва є стримування її розвитку.

Однією з вагомих причин стримування розвитку галузі бджільництва є повільні темпи нарощування загальної кількості бджолиних сімей в Україні з 3 млн. до необхідного для ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур показника - 6 млн. бджолиних сімей. Це зумовлено загальним економічним спадом виробництва у сільському господарстві, відсутністю єдиної системи племінної служби, спроможної забезпечити потребу пасік у високоякісному чистопородному племінному матеріалі, недостатньою забезпеченістю ветеринарними препаратами для боротьби з хворобами і шкідниками бджіл, а також відсутністю зооветеринарних спеціалістів на рівні областей і районів.

Існує також проблема безконтрольного вивезення воску за кордон, що призвело до порушення воскового балансу в регіонах. Крім того, у зв'язку зі скороченням поголів'я сільськогосподарських тварин зменшились посіви еспарцету, люцерни та інших культур, що негативно позначилось на кормовій базі для бджільництва. Необхідно також вирішити проблеми щодо закупівлі та реалізації продукції бджільництва. На сьогодні це питання повинно стати основним.

Для підвищення рівня рентабельності галузі необхідна також її взаємодія з харчовою, фармацевтичною, парфумерно-косметичною та іншими галузями з метою більш глибокої переробки, фасування й оформлення кінцевого продукту. Однією з важливих причин стримування розвитку галузі, як вже було відмічено, є проблеми зі збутом продукції бджільництва.

Розділ 4. Економічна ефективність використання бджільництва

Дальший розвиток бджільництва в різних категоріях господарств країни зумовлює необхідність визначення його економічної ефективності і факторів, які найбільшою мірою формують її рівень. Економічна ефективність бджільництва характеризується системою таких показників:

1. виходом валового і товарного меду з розрахунку на одну бджолосім'ю;

2.затратами праці на 1 ц меду;

3.вартістю валової продукції бджільництва на одного середньорічного працівник;

4.собівартістю одиниці продукції і ціною її реалізації, прибуток;

5.рівень рентабельності.

Внаслідок недостатньої забезпеченості бджільництва кормовими ресурсами продуктивність бджолосімей у сільськогосподарських підприємствах зростає дуже повільно і нестабільно.

На даному етапі розвитку галузі бджільництва в Україні нижче наведені дані про кількість бджолиних сімей та виробництво меду у всіх категоріях господарств.

Таблиця 3. Кількість бджолиних сімей у всіх категоріях господарств (тис. на кінець року).

Області	Роки
	2002	2004	2006	2008	2011
АР Крим	93,8	111,3	115	124	160
Вінницька	207,2	195,5	250	284	399
Волинська	15,7	20,9	35	45	60
Дніпропетровська	165,3	174,9	200	227	399
Донецька	262,3	305,5	170	227	399
Житомирська	100,6	128,9	145	170	213
Закарпатська	101,2	51,6	115	124	200
Запоріжська	161,0	163,8	190	227	333
Івано – Франківська	142,7	147,0	160	170	213
Київська	72,9	49,2	110	124	160
Кіровоградська	126,3	123,9	170	227	333
Луганська	101,6	63,7	180	227	222
Львівська	35,3	66,0	44,0	45,0	67,0
Миколаївська	127,1	126,6	176	181	226
Одеська	97	129,9	140	147	185
Полтавська	116,6	146,8	170	227	333
Рівненська	38,1	40,6	45	45	67
Сумська	139,8	126,6	260	285	359
Тернопільська	66,8	65,5	135	171	226
Харківська	112,6	149,8	145	171	226
Херсонська	37,3	58,2	70	114	160
Хмельницька	154,1	189,8	160	171	213
Черкаська	174,5	185,1	210	228	372
Чернівецька	98,6	97,9	115	125	166
Чернігівська	62,1	61,4	90	114	150
Всього	2810,5	2980,4	3600	4200	6000

Таблиця 4. Виробництво меду на пасіках всіх категорій господарств (тонн).

Області	Роки
	2002	2004	2006	2008	2011
АР Крим	868	1789	2150	2480	3200
Вінницька	3756	2643	4100	5680	7080
Волинська	101	86	300	500	1340
Дніпропетровська	3811	6202	4800	5540	7980
Донецька	9423	9777	6000	6540	7980
Житомирська	1812	2639	1800	2400	4260
Закарпатська	882	436	1200	2480	4000
Запоріжська	5513	5842	5350	5540	6660
Івано – Франківська	1028	1039	1900	2720	4260
Київська	683	477	1600	2480	3200
Кіровоградська	2498	2519	3800	4540	6660
Луганська	2749	2871	3950	4540	6660
Львівська	418	671	500	800	1340
Миколаївська	3223	4323	4200	4300	4520
Одеська	2345	2854	2750	2940	3720
Полтавська	729	1153	2400	3540	6660
Рівненська	659	697	625	900	1340
Сумська	1946	1560	4775	5700	7180
Тернопільська	454	429	1800	3000	4520
Харківська	2401	2701	2350	3400	5320
Херсонська	725	1708	1300	2000	3200
Хмельницька	1586	1690	2250	3000	4260
Черкаська	1838	2084	3400	4560	7440
Чернівецька	734	731	1200	2140	3320
Чернігівська	962	955	1500	2280	3000
Всього	51144	57878	66000	84000	120000

Розділ 5. Ринок продукції бджільництва

Належне фінансове забезпечення розвитку галузі дасть можливість до 2011 року наростити кількість бджолиних сімей до 6 млн., що забезпечить ефективне запилення та приріст врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур, а також сприятиме підвищенню рівня виробництва племінних бджолиних маток до 100 тис., валового меду - до 120 тис. тонн, воску - до 2,8 тис. тонн, іншої продукції для потреб медичної, фармацевтичної та інших галузей народного господарства. При цьому, об'єм експорту меду, як основного продукту бджільництва, може досягати 20 тис. тонн. Населення буде забезпечено високоякісними продуктами харчування та лікувально-профілактичними препаратами.

Програма розвитку галузі бджільництва в Україні передбачає не лише збільшення чисельності бджолосімей, а й підвищення рівня рентабельності пасік. Останнє тісно пов'язане із збільшенням обсягів виробництва, не тільки меду, але й інших продуктів бджільництва - пилку, прополісу, маточного молочка тощо. Ці продукти є сировиною для створення лікувально-профілактичних харчових препаратів. Подальший розвиток апітерапії значно збільшить попит на всі продукти бджільництва і стимулюватиме розвиток пасічництва. Створення нових продуктів харчування і препаратів на основі апі- та фітосировини і широке впровадження їх у практику охорони здоров'я матиме позитивний вплив на здоров'я населення загалом, особливо ж на людей, які зазнали дії радіоактивного опромінення.

Таблиця 5. Ринок меду за показниками основних споживачів (за даними світової статистики).

Країна	Населення тис.	Потреба в меді за міжнародними нормами, тис.т	Споживання в рік, тис.т	В тому числі			Споживання на 1 людину, кг	Задоволення нормативної потреби, %	В тому числі задовольняється
				власність	імпорт	експорт			Власне виробництво	Імпорт, %
Китай	1292382	2326	151	255	4	107	0,1	0,06	100	-
Японія	127335	229	43	3	40	-	0,3	19	7	93
США	285926	514	147	84	66	3	0,5	29	57	43
Канада	310115	56	27	35	5	13	0,9	40	100	-
Німеччина	82007	148	93	20	95	22	1,1	63	22	83
Росія	144664	260	53	53	-	-	0,4	20	100	-
Великобританія	59762	108	29	3	26	-	0,5	27	10	90
Франція	59453	107	28	15	16	3	0,5	26	54	46
Італія	57503	103	18	10	12	4	0,3	17	56	44
Іспанія	39921	72	39	32	15	8	1,0	54	54	22
Польща	38577	69	2	10	3	11	0,3	0,03	100	-
Греція	10623	19	15	14	2	1	1,4	71	93	7
Угорщина	9917	18	4	16	1	13	0,4	22	10	-
Австралія	8075	15	13	9	5	1	1,6	87		369
Україна	49112	59	59	60	-	1	1,2	67	100	-

Дані про ринок продукції бджільництва на 2011р наведено нижче в таблиці 6.

Найменування	Тара	Кіл-ть	Ціна (грн.)	Кіл-ть(кг) ОПТ	Ціна (грн.)ОПТ
			РОЗДРІБ
Мед в сотах	дерев'яна міні-рамка	200- 350 г	6,00 грн. за 100 г
Пилок (бджолине обніжжя)	євро банка	0,5л	55.00 грн.	300	105.00 грн.
Перга (бджолиний хліб)	євро банка	0,5л	270.00 грн.
Прополіс	пластик-контейнер	125 г	100.00 грн.	50	420.00 грн.
Віск		45 г	4,00 грн.	20	80.00 грн.
Маточне молочко	темне скло	10г	160.00 грн.
Маточне молочко в капсулах	пластикова банка	100г	250,00 грн.
Маточне молочко в маточниках		20шт.	100,00 грн.
Забрус	євро банка	0,5 л	30,00 грн.

Розділ 6. Шляхи підвищення ефективності використання бджільництва

Щодо шляхів підвищення економічної ефективності, то передбачені вимогами відповідних статей Закону України "Про бджільництво", зокрема статей щодо удосконалення державного управління в галузі бджільництва (ст. 7), здійснення контролю за ефективністю запилення ентомофільних рослин (ст. 7), підготовки спеціалістів із бджільництва у професійно-технічних і вищих сільськогосподарських закладах освіти (ст. 8, ст. 24), координації підготовки та перепідготовки спеціалістів із бджільництва (ст. 7, ст. 24), організації державної підтримки бджільництва (ст. 27), охорони бджіл у разі застосування в сільському і лісовому господарстві засобів захисту рослин (ст. 31).

Формуючись у самостійну галузь народного господарства, бджільництво потребує комплексного підходу до свого розвитку, взаємозв'язку зі спорідненими й обслуговуючими галузями на підставі взаємовигідних економічних відносин та паритету цін. Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку бджільництва в господарствах з різними формами власності та видами господарювання - у державних, колективних сільськогосподарських підприємствах, агропромислових об'єднаннях, фермерських і селянських господарствах. Але змін на краще все ж немає. За своїми особливостями бджільництво знаходиться найближче до фермерства. Аналіз статистичних даних розвитку галузі в країні за останні 10-15 років засвідчує, що приріст бджолосімей спостерігався, здебільшого, за рахунок приватного сектора і зараз у ньому утримується 90% бджолиних сімей. Водночас, проблема необхідності збільшення бджолосімей існує в усьому світі і майже в усіх країнах бджільництво має державну підтримку. В нашій країні державна підтримка здійснюється на розвиток та на селекцію. Так, у 2003 році уряд виділив 3 млн. грн., у 2004 році - 7 млн. грн., у 2005 році - 8 млн. грн., що дало можливість частково відновити кількість бджолосімей та збільшити їх до 3 млн., хоча для успішного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, як було відмічено, потрібно 6 млн. бджолосімей. Але суми дотацій надто мізерні. Крім того, бажано, щоб дотацію отримували бджолярі, які обслуговують пасіки, починаючи з 10 бджолосімей.

При цьому, прибутки від запилення сільськогосподарських культур, яке забезпечується бджолами, перевищують прибутки від прямої продукції в 15-20 разів. На селекцію у 2003 році виділено 577,0 тис. грн., в 2004 - 646,4 тис. грн., в 2005 - 905,0 тис. грн. Для результативності селекційної роботи в галузі бджільництва бажано упродовж 5 років виділяти щорічно до 3 млн. грн.

Однією з важливих умов розвитку бджільництва є наявність відповідної кормової бази й ефективне її використання. Природна і культивована медоносна флора України багата на різноманітні медоносні рослини. Правильне їх поєднання забезпечить бджіл безперервним кормовим конвеєром.

Однак, загальносвітова тенденція зменшення кількості бджолосімей та недооцінка ролі бджіл у формуванні врожаю призвела в останні роки до значного зниження (до 40%) врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур в США, Канаді та ряді країн Західної Європи. Це характерно і для нашої держави. Запилення культур бджолами є важливим резервом підвищення рівня рентабельності рослинництва, яке не потребує суттєвих додаткових витрат, що особливо важливо за умов існуючої в Україні економічної ситуації. Завдяки запиленню бджолами прибавка врожаю складає: гречки - 41-60%, соняшнику - 30-41%, технічних культур - 46-67%, садів та ягідників - 38-55%, баштанових культур - 40-58%. Вирощування деяких овочевих культур, зокрема в теплицях, взагалі неможливе без використання бджіл.

Враховуючи досвід багатьох країн світу, де прибуток бджільництва від запилення складає 90% від усіх прибутків, необхідно розробити і впровадити механізм відрахувань із галузі рослинництва на розвиток галузі і бджільництва за рахунок прибутку, отриманого від підвищення врожайності ентомофільних сільгоспкультур завдяки їх запилення бджолами. Такі відрахування до галузі бджільництва стимулюватимуть її розвиток, що, в свою чергу, буде запорукою подальшого підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарсь-ких культур та рівня рентабельності галузі рослинництва.

Одним із ефективних прийомів сприяння розвитку галузі бджільництва було б часткове відрахування з прибутків галузі рослинництва. При цьому необхідно здійснити такі кроки:

1) зробити бджолозапилення обов'язковим елементом технології вирощування ентомофільних сільськогосподарських культур;

2) узаконити орендну плату за бджолозапилення, сума якої визначалася б за домовленістю сторін. У разі не укладення договору власники посівних площ повинні перерахувати в бюджет на розвиток бджільництва за кожен гектар посіяних ентомофільних культур по 1 % від реалізаційної ціни одного гектара насіння даної культури. Цей розрахунок може бути проведений за такою формулою: 0=Рх8х1%, де О - сума перерахувань у бюджет, грн.; Р - реалізаційна ціна 1 ц насіння (без ПДВ), грн.; 8 - площа посіву ентомофільної культури, га; 1% - рекомендований відсоток перерахувань у бюджет;

3) задля нарощування загальної кількості бджолиних сімей та покращення воскового балансу пасік на декілька років заборонити вивіз воску за кордон;

4) для покращення кормової бази бджільництва та враховуючи користь, яку бджоли приносять при запиленні, в сівозміни включати посіви медоносних культур з розрахунку не менше 20 гектарів на 100 бджолиних сімей;

5) створити в кожній області від 3 до 5 великих бджоло господарств від 1000 до 4000 бджолосімей з використанням промислових технологій, в тому числі з первинною переробкою та фасуванням продуктів бджільництва. Таким господарствам держава повинна надати пільговий кредит на 5 років;

6) для забезпечення пасічників племінним матеріалом створити в кожній області розплідники або племінні пасіки;

7) за фінансового сприяння держави забезпечити закупку меду у пасічників обласними бджоло об'єднаннями і спілками;

8) включити в споживчий кошик населення (особливо в дитячих закладах, школах, лікарнях та на курортах) мед та інші продукти бджільництва, для цього проводити відповідну рекламну діяльність;

9) для успішного забезпечення міського населення медом та іншою продукцією бджільництва створити Будинки меду (з такою пропозицією делегати IV з'їзду пасічників та II з'їзду апітерапевтів звертались до адміністрацій, але реакції на це не було). Спілці пасічників, асоціації "Укрбджолопром" практикувати медові ярмарки або свята меду, на яких громадяни мали б можливість закуповувати бажану продукцію, що значною мірою вирішувало б проблему реалізації продукції бджільництва;

10) створити 5 регіональних спеціалізованих лабораторій із якості продукції та її сертифікації. Для цього винайти можливість профінансувати закупівлю необхідних приладів;

11) Департаменту ветеринарної медицини зменшити фінансовий прес щодо ветеринарних послуг, аналізів у бджільництві;

12) фінансове сприяти видавничій діяльності науково-популярних та міжвідомчих видань з бджільництва.

За рахунок пільгового кредитування доцільно налагодити постачання для потреб галузі технологічних ліній первинної обробки і переробки бджоло продуктів, їх фасування і пакування у різноманітні ємності для доставки споживачам, виготовлення лікувально-профілактичних харчових композицій.

Створення універсальних технологій утримання і розведення бджіл забезпечить збільшення обсягів виробництва крім меду ще й додаткових продуктів бджільництва - пилку, прополісу, маточного молочка, воску, отрути - що значно сприятиме підвищенню рентабельності пасік. Особливо фінансову підтримку потребує новостворений і атестований Селекційний центр Інституту бджільництва, який, окрім основної своєї роботи, повинен спрямовувати і координувати селекційні дослідження загалом по галузі та готувати спеціалістів-селекціонерів для племрозплідників, племзаводів з бджільництва.

З метою одержання високоякісної та екологічно чистої продукції бджільництва передбачається використання в технологічних процесах при проведенні лікувально-профілактичних заходів препаратів, виготовлених на основі фітосировини та зведення до мінімуму використання антибіотиків.

вулик мед бджола пасіка

Висновок

Медоносна бджола у загальній еволюції живої природи досягала високого рівня розвитку й організації життя, стала найціннішим видом серед усіх комах. У живій природі нашої планети вона є невід’ємним елементом екології, засобом підтримання усталених багатогранних зв’язків у світі тварин і рослин, природним джерелом відтворення і збагачення рослинного світу.

Бджільництво, ставши важливою галуззю сільського господарства, водночас залишається невід’ємною частиною живої природи, складовою екології, що потребує уваги й охорони. Бджіл у дикому стані в Україні, як і в інших країнах Європи, немає, їх утримують і розмножують лише на пасіках. З інтенсифікацією землеробства, концентрацією посівів не медоносних культур, вирубуванням лісів відбувалось поступове зменшення ресурсів нектару, від чого умови для розвитку бджільництва та одержання меду погіршились. Люди взяли цих комах під свій захист, оскільки їм майже не залишилося місця для поселення й природного розмноження там, де вони колись були в природних умовах – дуплах дерев, розщілинах скель тощо. До обов’язків людської діяльності увійшла турбота про створення і збереження умов, необхідних для розмноження, одержання меду, воску та інших цінних продуктів бджолиної сім’ї. Проте найбільшу цінність становить утримання бджіл як основних запилювачів на с/г та природних угіддях.

Бджільництво України перебуває в складних умовах. Розвиток його в повоєнні роки відбувався повільно. Вітчизняному бджільництву дісталась із минулого багата спадщина, створена наполегливою творчою працею, невтомними пошуками досконалості, багатими звичаями нашого народу. Сучасний стан бджільництва і зональна спеціалізація зумовлена особливостями клімату, медоносними ресурсами, рівнем економічного розвитку с\г.

Отже, близько 30% бджолиних сімей припадає на зону Лісостепу, де кормовою базою для них є переважно с/г медоносні культури, які водночас потребують агротехнічного прийому – бджолозапилення. Найчастіше поєднання інтересів рослинництва і бджільництва та забезпечує високі врожаї зерна гречки, насіння соняшнику, плодів та іншої продукції, а пасічники отримують нерідко по 35-50 кг меду на одну бджолину сім’ю.

Полісся характеризується строкатістю в розвитку пасічництва, оскільки лісиста місцевість має різні ресурси нектару. Найбідніші хвойні ліси, де медозбори низькі, тому бджолам пожива дістається з деяких кущових і трав’янистих рослин.

Зона Карпат по – різному насичена бджолами сім’ями, їх переважно утримують у густонаселених районах. Бджолині матки і пакети бджіл карпатської породи мають провідне економічне значення для галузі, оскільки ресурси нектару в Карпатах небагаті, а медозбори переважно низькі.

Степ України для запилення на всій площі соняшнику, люцерни, плодових насаджень забезпечений недостатньою кількістю бджолиних сімей. В степовій зоні утримується понад третина бджолиних сімей.

Отже, історичний досвід розвитку бджільництва в Україні і досвід галузі зарубіжних країн свідчить, що виробниками товарної продукції переважно є великі спеціалізовані підприємства. Нині в Україні їх небагато, однак за сприятливих економічних і медо збірних умов значна частина приватних колишніх громадських пасік може вирости у великі спеціалізовані господарства. Корисними є також і невеликі розосереджені присадибні пасіки, бджоли з яких створюють широкий фон запилювачів рослин на сільськогосподарських і природних угіддях, підвищуючи тим самим їх урожайність. Водночас продукція з цих пасік значною мірою задовольняє попит великої частини споживачів, хоч собівартість її вища, ніж у спеціалізованих господарствах.

Список використаної літератури

1. В.П.Поліщук «Бджільництво»

2. С.С.Шевчук «Мед, пасіка, бджоли»

3. І.А.Бабич, О.Г.Мегедь «Бджільництво»

4. М.С.Подольський, М.Л.Буренін, Г.М.Котова «Промислове бджільництво»

5. Е.Г.Пономарьова «Кормовая база пчеловодства и опыление сельськохозяйственых культурных растений»

6. В.Г.Чудаков «Технология продуктов пчеловодства»

7.Вікіпедіа

8.Програма розвитку галузі бджільництва в Україні до 2011 року.

Размещено на allbest.ru