ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Становлення поезії вільного вірша

1.1 Поняття «вільний вірш»

1.2 Поети-новатори Іраку

1.3 Роль Назік аль-Малаіки у становленні жанру

Розділ 2. Творчий доробок Назік аль-Малаіки

2.1 Критичні статті

2.2 Переклади західної поезії та її вплив на творчість Назік аль-Малаіки

2.3 Переклади поезії Назік на західні мови

Розділ 3. Аналіз вільного вірша Назік аль-Малаіки

3.1 Художні особливості вірша Назік аль-Малаїки в світлі традиції арабської поезії

3.2 Головні мотиви поезії

3.3 Аналіз поезій

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

ВСТУП

Дана робота присвячена розгляду новаторського використання вільного вірша на прикладі творчості відомої іракської поетеси Назік аль-Малаіки. Вона - визначна поетеса відома у всьому світі, яка зруйнувала стереотипи щодо арабської поезії, почавши писати без моно рими і не обтяжуючи свої твори рамками бейту. Під впливом творчості Шекспіра, Байрона та багатьох арабських письменників аль-Малаіка започаткувала сучасні нові теми, ідучи разом з життям вулиці арабського міста.

Актуальність цієї роботи полягає в тому, що в ній розглядається арабська новітня література, яка ще малодосліджена як в світі, так і в Україні. Творчість аль-Маліки теж майже не досліджувана ніким в Україні, окрім Ю.М. Кочубея. Тому потрібно розробляти і поглиблювати цю тему.

Метою роботи є дослідити жанр вільного вірша та його використання в поезії Назік аль-Малаіки.

Мета даного дослідження вимагає виконання таких завдань, як: виявити і проаналізувати новаторські риси вільного вірша, а саме: нову тематику, відмінність побудови від арабського класичного вірша, використання нової лексики і художніх засобів, та розглянути творчість Назік аль-Малаіки як поетеси-новаторки.

В ході роботи використовуються оригінальні тексти віршів і власні переклади. Для найповнішого розкриття зазначеної теми та широко показу різнобічних аспектів заданої проблеми велику увагу було приділено критичним статтям арабською та англійськими мовами. Головними джерелами є книги Ю.М. Кочубея «Голос гніву і боротьби» і «Поезія вільного вірша в Іраку».

Об’єкт дослідження: поезія, переклади і наукові праці Назік аль-Малаіки.

Предмет: вільний вірш і особливості його використання у творчості поетеси.

В даній роботі не тільки розглянуті і проаналізовані вірші поетеси, але і згадуються її критичні статті, переклади і наукові праці, які ще раз доводять важливість постаті Назік аль-Малаіки в арабській і світовій літературі.

Практичне значення: робота з метою ознайомлення і вивчення нового матеріалу з новітньої арабської літератури, а саме з творчості іракської поетеси Назік аль-Малаіки, доступна для інших студентів та всіх тих, кого зацікавить дана тема.

РОЗДІЛ 1.

Становлення поезії вільного вірша

1.1 Поняття «вільний вірш»

Одним з жанрів сучасної арабської поезії є вільний вірш(الشعر الحر) . Вільний вірш (його ще називають вольним віршем) – це вірш, який, на відміну від канонічних нормативів силабо-тоніки, має довільну кількість стоп при збереженні традиційного римування та закономірного розподілу наголосів. Спочатку вільний вірш з'явився у байках, що використовували невимушену бесіду, живі інтонації, а значить – різну довжину фраз, рядків [1]. Вільні вірші написані на філософську тематику чи мають мотиви спогадів. Представники поезії «вільного вірша» розробили свій жанр, який відрізняється від традиційної поезії, в якому переплітається епічне і ліричне, високе і низьке, інтимне і загальнолюдське. Ці вірші стали найбільш поширені, бо змінилась соціальна функції поезії, яка стала надбанням більш широкого кола людей і знаряддям впливу на маси, а не тільки на правителя і його оточення, і сам спосіб її вираження – спрощення мови. Є ще один фактор, який вплинув на створення поезії «вільного вірша». Змінилась роль особистості поета, він став прагнути висловити свою індивідуальність, а не тільки слідувати прототипам, що було характерно для старої арабської поезії [4, c.53].

1.2 Поети-новатори Іраку

Оновлення форми, що почалося ще в довоєнні роки, завершилося створенням «нової поезії». Цим займалися поети-новатори. Перший напрям поетів – реалісти, другий – поети, які вважають завданням поезії зображення внутрішнього світу людини, і третій – авангардисти [8, c.214].

Арабська література розвивається завдяки мовній єдності, але літературний процес в різних країнах має свої особливості. Оскільки досліджується творчість іракської поетеси, потрібно розглянути розвиток «нової поезії» в її країні. В Іраку, як ніде, поезія стала близькою до життя народу. За змістом була новою і це вело до виникнення нових форм, нових художніх засобів. Першою поетесою нової епохи була Назік аль-Малаїка. Початок «вільному віршу», як зазначила авторка у праці «Проблеми сучасної поезії» (1962), поклала її касида «Холера» (1947), але до цього вона писала класичним стилем.

На початку творчості новатори стояли осторонь громадських проблем, віддаючи данину вузько особистим інтимним почуттям, загальним проблемам. Але країна страждала від режиму Нурі Саїда і поети не могли залишитися осторонь. Якщо перші збірки аль-Малаїки «Закохана в ніч» і «Уламки й попіл» пронизані індивідуалістичним баченням світу, то в третій («Глибина хвиль») авторка звертається до політичної тематики. Як приклад, можна процитувати рядки з її вірша «Запрошення до життя»:

«Сердься, бо душа твоя ось-ось помре.

Не будь мовчанням, в якому згасне вибух.

Вже досить з мене попелу. Будь полум’ям

Моїх касид, горіння творче…» [3, c.8-10]

1.3 Роль Назік аль-Малаіки у становленні жанру

Назік аль-Малаіка – визначна поетеса свого часу, яка не тільки приймала активну участь у становленні жанру вільного вірша, але і науково дослідила і обґрунтувала його.

Народилася в 1923 році в Багдаді, закінчила середню школу в 1939 році. Її прихильність до поезії прокинулась, як ми дізнаємось з автобіографії, в 10 років завдяки батьку, який теж був поетом. Мати теж була поетесою і писала під псевдонімом. Вона відмічає вплив на свій світогляд поезії Махмуда Хасана Ісмаіла, Омара Абу Ріша і Бадані аль-Джабаля. Авторка приймала участь у зібраннях коледжу, де читала свої твори, вже опубліковані в газетах і журналах. В 1947 році видала свою першу збірку «Коханець ночі», 1949 – друга збірка «Уламки та попіл». Це була революційна збірка, у вступі до якої авторка доводить, що традиційна форма заважає арабській поезії досягти таких самих вершин, як і європейська. Вона пише на теми, які хвилювали її сучасників – націоналізм, соціальні та феміністичні теми і теми відчудження і самотності. Будучи студенткою, вона грала на лютні, відвідувала заняття з латини, вивчила французьку мову з молодшим братом. Її любов до англійської літератури дала їй шанс отримати стипендію на навчання в Прінстонському університеті. В 1954 році Назік аль-Малаїка приїхала знову в США, щоб отримати диплом магістра з компаративної літератури. В 1957 році вийшла третя збірка «Глибина хвилі». В 1961 вона вийшла заміж за свого колегу з арабської кафедри в коледжі Багдаду. Він очолював університет в Басрі, де вона працювала професором арабської мови, але в 1970 році вона переїхала і стала працювати в Кувейтському університеті. Аль-Малаїка видала три свої останні збірки цього ж року, які були похмурими під впливом національної та релігійної проблем (1967 – книга віршів «Місячне дерево», 1970 – «Трагедія життя і пісні людини») [10]. В 1990 році вона переїхала до Каїру. 20 червня 2007 року поетеса померла.

В своєму огляді Іракської школи Еліад Морех, літературний критик, яка працює в Ієрусалимському університеті, виділяє фундаментальні погляди і концепції Назік аль-Малаіки та її вільний вірш на базі її критичних нарисів, в особливості на базі «Вступу» до її збірки «Осколки та уламки» і її відомої книги під назвою « Проблеми в сучасній поезії».

Тут доречно зазначити, що сама поетеса раніше заявила, що використовує строфічну форму більше, ніж інші поети. Це вона доводила у вірші «Холера», строфа якого дотримується тієї ж римованої системи (аббввггббдддд): Розрізняючи її вірші, які слідують монострофічній формі, і вільні вірші, які не притримуються ні суворої метричної системи, ні особливої римованої схеми, він показує, що дві її збірки: « Уламки і попіл» і «Глибина хвилі» містять 25 віршів моно строфічної форми [2]

аسكَنَ الليلُ

бأصغِ إلى وَقْع صَدَى الأنَّاتْ

б في عُمْق الظلمةِ, تحتَ الصمتِ, على الأمواتْ

вصَرخَاتٌ تعلو, تضطربُ

вحزنٌ يتدفقُ, يلتهبُ

бيتعثَّر فيه صَدى الآهاتْ

гفي كلِّ فؤادٍ غليانُ

гفي الكوخِ الساكنِ أحزانُ

бفي كل مكانٍ روحٌ تصرخُ في الظُلُماتْ

дفي كلِّ مكانٍ يبكي صوتْ

дهذا ما قد مَزَّقَـهُ الموت

дالموتُ الموتُ الموتْ

يا حُزْنَ النيلِ الصارخِ مم

ا فعلَ الموت д [11]

Дивлячись на це, Морех сперечається, що поезія аль-Саййаба «Чи було це коханням?» відрізняється від «Холери», тому що він не дотримується стійкої римованої схеми, отже аль-Саййаб був правий, коли вважав свій експеримент ближчим за спроби аль-Малаіки до вільного вірша. Стосовно цієї різниці між моно строфічним віршем і вільним, то цю різницю помітив туніський критик Нур аль-Дін Саммуд в роботі «Вірш «Холера» не є вільним віршем» - поезія може вважатись вільною тільки коли вона не дотримується стійкої системи. Очевидно, концепція вільного вірша Назік аль-Малаіки ширше ніж його визначення. В її «Вступі» вона визначає вільний вірш як будь-який вірш, що не бере до уваги строфічну форму чи римовану схему, який відмовляється від дво-піввіршової лінійної системи [6]. Щоб проілюструвати її думку, він взяв два види її поезії: «Холера» та «Іноземці» як приклади першого виду вільного вірша, який слідує суворій метричній і римованій схемі. І «Їде потяг», і «Дно сходів» як приклади другого виду, який не дотримується особливої рими і метричної системи. Ось декілька рядків з вірша «Їде потяг»:

الليل ممتدُّ السكونِ إلى المدَى

لا شيءَ يقطعُهُ سوى صوتٍ بليدْ

لحمامةٍ حَيْرى وكلبٍ ينبَحُ النجمَ البعيدْ،

والساعةُ البلهاءُ تلتهمُ الغدا

وهناك في بعضِ الجهاتْ

مر القطار (Додаток)

Теоретичні нариси аль-Малаіки на тему руху вільного вірша в сучасній арабській поезії також обговорювались та аналізувались Монахом Хурі. Він визнає, що аль-Малаіка була першою поетесою, яка виклала у «Вступі» теоретичні підвалини розвитку нової поетичної форми [9].

Роль аль-Малаіки міцно закріпилась як роль поета і критика. З одного боку, вона як поетеса засвоїла арабський поетичний спадок, оволоділа його традиційними формами, експериментувала з новими формами і продовжувала до наших днів свої новаторські спроби в структурі арабського вірша. З іншого боку, як літературного теоретика, її помітили за оригінальне бачення, знання і досвід. Це все кваліфікує її як засновника початкових теоретичних основ вільного вірша, вона відбиває його пізніший розвиток з безпрецедентними критичними деталями в сучасній поезії.

РОЗДІЛ 2

Творчий доробок Назік аль-Малаіки

2.1 Критичні статті

Ті, хто вивчав творчий доробок аль-Малаіки, загалом погодяться з важливістю її ролі в літературній критиці з визначними поглядами і позиціями в різних сферах. Деякі її критичні нариси були перекладені на декілька західних мов. «Соціальне коріння руху вільного вірша» було перекладене на французьку Анваром Абдель-Маліком в 1955. Те ж есе було перекладене на іспанську Педро Маргінесом Монтавісом в 1965. Її стаття «Початок вільного вірша» була перекладена на англійську Елізабет Фернеа в 1977. Ніссім Режван проаналізував і частково переклав її працю «Відхилення європейського культурного впливу: протест іракської поетеси» в 1966 [7].

Серед тем, які розглядала критики, є концепція аль-Малаіки щодо розміру вільного вірша та її наполегливість на дотриманні союзу метричності без порушення просодичних правил. Вона зображує це у своїй роботі про метричні зразки у вільному вірші. Ця концепція є в праці французького орієнталіста Жака Берка «Культурний вислів в арабському суспільстві сьогодні» (1978). Берк показує, що «Проблеми в сучасній поезії» аль-Малаіки здається негнучкою щодо просодичних правил, які вона пропонує. Як Берк, Бадані підкреслює її консервативний підхід, посилаючись на її ставлення до поетів, хто відрізняється з нею в поетичних експериментах. Сальма Жаюсі вирізняє наполегливість авторки на тому, що розмір – це єдиний критерій, що відрізняє віршовану мову від прозової згідно з аль-Малаікою: «Вірш є віршем тільки тоді, коли має розмір, інакше це проза». Жаюсі високо оцінює зацікавленість поетеси у використанні літературної арабської мови, підкреслюючи велику послугу, яку вона зробила арабській літературі, розпізнаючи помилки, яких допускались поети. Жаюсі пояснює ставлення аль-Малаіки до мовного аспекту в двух частинах своєї книги, яка фокусується на лінгвістичній відповідальності поета.

Серед критичних праць аль-Малаіки, які були темами дискусій, є книга про роботу єгипетського поета Алі Махмуда Таха. Вона пише про поширену думку Тахи про «широке різноманіття смаків» дуже компетентно і прозорливо аналізує музику його поезії. Досліджує фактори, що допомагають виробляти ефективну мелодійність поезії Тахи, такі як звуковім прийоми і ритмічні моделі. Вона підкреслює: «Останні збірки Алі Махмуда Тахи зображують очевидний чуттєвий феномен, який відсутній в його першій збірці. Остання була сповнена чуттєвості, високих ідеалів і оспівування чистої краси.» [6] Вона цитувала деякі з віршів Тахи в шостій частині своєї книги і продовжує відкидати думку про повну духовність його поезії. Критик шукала основну причину видимого відхилення в чуттєвих поезіях Тахи, але була не спроможна запропонувати зрозуміле пояснення тому, що бракує інформації про життя, світогляд і думки поета.

Роботу аль-Малаіки «Літературне і культурне вторгнення» (1965) коментували два критика: Ніссім Режван та Еліад Морех. В цій праці вона порівнює культурне і військове вторгнення, розглядає пасивне ставлення арабів, втрату моральної ідеї в арабській літературі, поширення песимістичного духу, недбале ставлення нового покоління до Корану та їхні моральні цінності, переклади із західної літератури як ознаку слабкості арабської мови. Пише про авторів, хто використовує палестинську трагедію, щоб виправдати сум, нігілізм і загальні почуття порожнечі, поширених в арабській літературі. Аль-Малаіка стверджує: «Трагедія 1948 запалила всю арабську батьківщину вогнем боротьби, що веде до великих революцій в Каїрі, Алжирі, Бейруті і Йемені». Зображує аспекти арабської реакції по відношенню до проникнення західного стилю життя та ідеології в арабські автентичні традиції і культурну ідентичність. Ця робота показує, що прихильниками західних змін є арабські мислителі і письменники, на яких вплинув Захід.

Вона концентрує свою увагу на тому, що араби імітують Захід, критикуючи літературний журнал «Аль-Адаб» за публікацію непристойних статей, які виходили з неетичних поглядів на життя. Він опублікував роботи молодих письменників, які надмірно імітують сучасних західних письменників і показують песимізм, атеїзм, декадентство і неспокій. Вона суворо засуджує історію сирійського письменника Закарію Таміра, який, на її думку, спотворив образ арабського міста [17].

вірш іракська поетеса

2.2 Переклади західної поезії та її вплив на творчість Назік аль-Малаіки

Безперечно, західна література була важливим джерелом освіти Аль-Малаіки. Вона залишила сліди в деяких її працях, таких як: явне запозичення образів і символів, посилання на Джона Кітса та інших західних поетів, її переклади поезії Байрона, Томаса Грея, Руперта Брука та інших. Вона запозичила строфу Кітса, посилалась на грецькі міфи і використовувала образ Газавати з «Пісні про Газавату», що належить американському поету 19 століття Генрі Лонгфелу. Критики зазначають, що англійські поети-романтики надихнули до творчості поетесу, особливо, якщо згадати її використання «голуба», як ремінісценцію «Слова» Кітса. Була помічена схожість між віршем Аль-Малаіки «П’ять пісень до болю» і поезією Габріели Містрал.

Розглядаючи десять перекладів «Елегії країни Цвинтаря» Томаса Грея арабською мовою, важається, що саме переклад Аль-Малаіки найдосконаліший. Вона творчо підходить до перекладу, переробивши на новий арабський романтичний вірш, використавши не присутні у вірші епітети « змучений, стомлений, сумний і меланхолічний», вона підкреслила настрій елегії. В її збірці «Коханий ночі» є 190 прикладів таких епітетів, 20 з яких вона використовує в перекладі «Елегії» [6].

2.3 Переклади поезії Назік на західні мови

Стосовно перекладів творів поетеси на західні мови, то це : «Холера», «Верхівка сходів», «Гадюка», «Хто я є», «Плач нікчемної жінки», «Відвідувач, який не пришов», «Змивання ганьби», «П’ять пісень болю», «Джаміля», «Крига і вогонь», «Вітання Республіці Ірак».

Треба зазначити, що перекладені вірші здебільшого зображують меланхолію і песимізм, що поширені в творчому доробку аль-Малаіки. Але її політичні, оптимістичні вірші, містичні суфійські вірші, які представлені в двох збірках : «Для тих, хто молиться і революції» (1978) і «Море змінюється в кольорі» (1977) не перекладені на інші мови [15].

Це коротке досліджування творів Назік аль-Малаіки і західної критики чітко вказує на її видатну позицію в сучасній арабській літературі. Це визначається її літературною арабською і західною освітою, вплив західних авторів, переклади і критичні статті.

РОЗДІЛ 3

Аналіз вільного вірша Назік аль-Малаіки

3.1 Художні особливості вірша Назік аль-Малаїки в світлі традиції арабської поезії

Поезія вважається «мовою з розміром і римою». Але існує безліч видів як розмірів, так і рим, що і їх використання відрізняє сучасну поезію від класичної. Порівняймо класичне віршування і його зміни у «вільному вірші».

Система арабського віршування (аруд) була кодифікована в 8 столітті аль-Халілем. Він проаналізував розміри і побудував систему з 16 розмірів. Кожний рядок (бейт) складається з 2 окремих половин (місра), а місра має в собі 2 стопи. Крім цього, бейт може існувати самостійно, а його суворі рамки змушують висловлювати думки небагатослівно. Рима – головна ознака поезії. За аль-Халілем існує 2 види рими: зв’язана –مقيدة– «мукайада» і вільна –مطلقة– «мутлака». Правила дозволяють замінність голосних і-у в римованих словах, також поет повинен дотримуватись однієї рими протягом всього твору [5, c.15-23].

Як бачимо, рамки досить суворі для польоту думки, тому нова поезія відмовилась від графічної симетрії і об’єднаної рими. Поети зробили строфи дуже довгими (10 і більше рядків) або дуже короткими. Для аль-Малаїки характерні правильні строфічні форми. Це можна побачити на прикладі вірша «Мрії і дійсність»:

Рима об’єднує 8 строф, надаючи йому традиційний вигляд.

Для багатьох чотирьохрядкових строф характерна європейська система римування абаб або абба («Вечір»). Вона демонструє багатство строфічних варіацій та різноманіття римування в другій своїй збірці «Багдад» (1949). Ось декілька прикладів з неї. «Коли воскрешають минуле» - вірш з 6 восьмирядкових строф:

Вірш «Я»

а الليلُ يسألُ مَن أنا

бأنا سرُّهُ القلقُ العميقُ الأسودُ

бأنا صمتُهُ المتمرِّدُ

в قنّعتُ كنهي بالسكونْ

вولففتُ قلبي بالظنونْ

وبقيتُ ساهمةً هنا а

أرنو وتسألني القرونْ в

[16]

У вірші «Чужі» семирядкова строфа:

а

а

б

б

а

б

б

Поетеса також використовує ущільнену систему римування у простій строфі. Наприклад, вірш «Попіл» - 23 строфи по 2 рядки, але римуються вони незвично:

б а

а б

г в

в г

Ще однією новаторською рисою Назік аль-Малаїки є відмова від замкнутого бейта, в її віршах довгі рядки переплітаються з короткими, мета яких – донести думку, а не дотримуватись канонів аруду. Цей принцип помітний у вірші «Любовна пісня»:

مججت الزوايا التي تلتوي

و راء النفوس

و راء بريق العيون و

أبغضت حتى السكون

و تلك العاني التي تنطوي

عليها الكؤوس [16]

Відкинула краї покривала, які хитаються,

Які відкривають душі,

Які відкривають блиск очей,

І зненавиділа навіть спокій

І ті думки, які ховаються

За цоканням бокалів.

Поетеса також відмовилась від 16 канонічних метрів і користувалась системою, в якій одиницею ритму виступала стопа з 7, 8, 10 розмірів, яка може повторюватись. Вибрана стопа використовується у всьому вірші і це не порушує його мелодійність. Як приклад, вірш «Холера»:

طلع الفجر

أصغ إلى وقع خطى الماشين

في صمت الفجر‘ أصخ‘ أنظر ركب الباكني

عشرة أموت‘ عشرونا

[11]

Зійшла зірка,

Слухай шум кроків перехожих,

У мовчанні зорі слухай, дивись на караван тих, що плачуть

Десять мерців. двадцять…

2 стопи ** - / - -

4 стопи - /** -/ - -/** -/ - -

6 стоп - -/ - -/**/- * -/ - -/ - -

4 стопи ** -/ - -/ - -/ - -

* -- короткий склад

- -- довгий склад

Щоб привернути увагу, вільний вірш звертається до паралелізмів і повторів. Вони стали важливим засобом виразності, створення музичного малюнку вірша. В роботі «Проблеми сучасної поезії» авторка виокремила повторення –تكرار– «такрар»: повторення слів, виразів і букв; риторичне повторення – التكرير البياني, розділове повторення - التكرير التقسيمي, підсвідоме - التكرير اللاشعوري- [6].

Як приклад можна навести вірш «Я» -"أنا", де розділове повторення слугує обрамленням твору і надає ритмічну організацію твору: "الليل يسألني من أنا" – «ніч питає мене, хто я», "الريح تسألني من أنا" – «вітер питає мене, хто я»,

"و الذات تسألني من أنا" – «душа питає мене, хто я».

3.2 Головні мотиви поезії

Поетеса була однією з групи іракських митців, які зруйнували стереотип про арабську поезію, охопивши нові теми і пишучи ліричною мовою. Перша збірка верлібрів – «Попіл і шрапнель», яка відкрила проблеми відчуження, страху зникнути у Вічність [12].

Поетеса пройшла через період «внутрішнього вигнання», період відчуження і заперечення існуючого порядку. Образи, побудовані на основі зорового сприйняття (все в темних кольорах), передають похмуру атмосферу. Мотиви самотності, розчарування в житті і печаль представляли відображення реальності «чорного режиму». Вірш «Плач нікчемної жінки»

"مرثية امرأة لا قيمة لها" (1952) зображує страх бути забутим після смерті:

"ذهبت و لم يشحب لها خدٌ و لم ترجف شفاه

لم تسمع الأبواب قصة موتها تروى و تروى

نبأ تعثر في الدروب فلم يجد مأوىً صداه

فأوى إلى النسيان في بعض الخفر"

[13]

« Вона пішла, ні поблідлі щоки, ні тремтячі губи.

Двері не чули історію її смерті…

Новина звалилась на дорогу і не було притулку її відлунню

І воно залишилось забутим в якійсь ямі»

Про жіночу долю Назік аль-Малаїка писала ніжні і проникливі рядки, в яких сказано про любов і жіноче щастя. Вірш «Про що каже ріка» пронизане ліризмом, а «Коли я вбила своє кохання» повен трагізму. Аль-Малаїка в умовах, пануючих в країні, виступила на захист жінці і написала твори на цю тему в книзі «Глибина хвилі». Вірші «Танцівниця в храмі», «Плач пропащої жінки», «Спляча на вулиці», в них вона засуджує суспільство, позбавляє його права називатися цивілізацією, якщо воно прирікає жінку на страждання і приниження [6, c.230-242].

У вірші «Щоб змити сором» розповідається про жінку, яку вбив брат за те, що вона осоромила свою сім’ю, маючи відносини з чоловіком до заміжжя. Аль-Малаіка використовує просту мову для передачі жахливої самотності такої смерті.

«О мамо, тріск, сльози і темрява

Линула кров і затремтіло зранене тіло.

«О МАМО!» Чув лише кат

Завтра настане світанок і прокинуться троянди,

Молоді і чарівні мрії спитають про неї,

Луги і квіти дадуть відповідь.

Вона пішла, щоб змити сором.

Вертається жорстокий кат

І зустрічає людей

«Сором!» Витирає свій ніж

«Ми здолали його.»

І невинно повертається з чистою репутацією».

Цей вірш дуже вражає своїм трагізмом, відкритою правдою буття арабського суспільства і прототипів. Ця поезія кожним рядком закликає жінку бунтувати, змінити все.

Поетеса торкається теми місця жінки в суспільстві, її кар’єри і заміжжя.

Тема пошуку себе розкривається у вірші «Ніч питає хто я є» (أنا من يسأل الليل). Ніч, вітер, час і сама героїня питає себе, хто вона є, але всюди знаходить порожнечу її бунтівна душа і відповідь ховається і зникає поступово.

و الدهر يسأل من أنا

أنا مثله جبارة أطوي عصور

« Час питає мене, хто я є,

Я – гігант, який охоплює століття»

الريح تسأل من أنا

أنا روحها الحيران أنكرني الزمان

أنا مثلها في لا مكان

نبقى نسير و لا انتهاء

نبقى نمر و لا بقاء

فإذا بلغنا المنحنى

خلناه خاتمة الشقاء

فإذا فضاء!

« Вітер питає мене, хто я є,

Я – заворожений дух, який відрікся від часу.

Я подорожую нікуди,

Проходячи без зупинки,

І коли досягаю краю,

Я думаю, це має бути кінець страждань,

Але потім – порожнеча!»

Мотив ролі поета та його місця в суспільстві. Аль-Малаїка в своїх перших збірках зображує поета, який стоїть поза світом і володіє всім світом водночас («Повінь»), але самотнім, єдиними друзями якого є слова («Слова»). Роль поета розглянута в «Загублених ілюзіях», «В долині життя», «В долині рабів» і «В зубах смерті» [6, c.230-242].

3.3 Аналіз поезій

Аналізуючи вірші поетеси, визначили основні теми, такі як: пошук себе, самозаглиблення героя для відповіді на питання «Хто я?» («Я» - "أنا"); нещасна доля жінки, яку після смерті ніхто не згадав і не помітив її зникнення («Плач нікчемної жінки» - "مرثية امرأة لا قيمة لها"); місце жінки в арабському суспільстві, трагізм забутої і нікому непотрібної людини (« В долині рабів» - في وادي العبيد"»); вічна тема швидкоплинності часу, молодості і кохання, які неминуче пройшли («Плач звичайного дня» - "مرثية يوم تافه").

Картини і атмосфера віршів аль-Малаіки, здебільшого, похмурі і песимістичні, таємничі і примарні. Вони створюються образами: ніч, вітер, порожнеча, минуле, темрява і туман. Ці образ присутні майже в кожній її поезії. Наприклад, у вірші «Плач звичайного дня» - "مرثية يوم تافه" постає картина туманної, похмурої погоди: "ضاع في وادي السراب في الضباب" – «Пішов у долину марева в туман», "تاهت في الضباب في متاهات الليلي العابرات" – «Блукали в тумані в лабіринті минулих ночей». І зображується такий самий стан душі: темрява, біль і гріхи: "مرت الساعات في شبه بكاء" – «Години пройшли у плачі».

Ліричний герой різний, змінюється залежно від теми і мотиву поезії, але йому присутня головна риса – невтомність і неспокій. В більшості поезіях в головному герої впізнається авторка, бунтівна і непокірна.

Герой або шукає сенс свого життя, дивлячись на прожиті роки у вірші «Я»: "تسألني القرون أنا من أكون؟" – «Віки питають мене, хто я є?». Ніщо не може втихомирити його: "أنا صمته المتمرد" – « Я – неспокійне мовчання», "لا شيء يمنحني السلام" – «Ніщо не дає мені миру». Або це жінка, яка не може змиритися з тим, що кращий період життя – молодість – пройшов («Плач звичайного дня»):"عبثا أضرع أن يرجع لي صوت حبيبي" – «Даремно я прохала голос коханого повернутись».

Або це занепокоєний пасажир, який нетерпляче бажає, щоб його потяг поїхав ( «Поїхав потяг» - "مرّ القطار").

Головними ідеями творів Назік аль-Малаіки є показати проблеми арабського суспільства, драматизуючи трагедію арабської жінки, неоціненої і забутої всіма («Плач нікчемної жінки»); у вірші «Плач звичайного дня» авторка прагне розкрити почуття жінки, яка згадує своє кохання і цим показати неминучість і плинність часу; засудження жорстокого ставлення до жінки, викриття забобонності суспільства («Щоб змити сором»); у вірші «Я» поетеса показує складність і необхідність вибору життєвого шляху, пошуку себе. Ознакою поетеси є особливе використання художніх засобів, за допомогою яких вона створює особливий настрій вірша.

Назік аль-Малаіка широко використовує метафори:

"لم تسمع أبواب" – «двері не почули», "ترعشه الذكر" – «пам'ять змусила здригнутись», "نبأ تعثر" – «новина спіткнулась», "لم يجد مأوىً صداه" - «її відголосок не знайшов притулку» («Плач нікчемної жінки»); "الليل يسأل" – «ніч питає»,أخلق الماضي البعيد" - «я створюю далеке минуле» ( «Я»); "تغف دقلئق" – «дрімають хвилини», "العقارب لا تسير" – «стрілки не йдуть» («Поїхав потяг»).

Епітети, за допомогою яких створюються образи, відображають похмуру і таємничу атмосферу: "القلق" – «стурбований», «الأسود» - «чорний», «البعيد» - далекий, «الرغيد» - спокійний («Я»); "معتد" – «розгніваний», "الليل الثقيل" – « нудна ніч», "ظلام صامت" – «мовчазний морок», "القطار المجهد" – «стомлений потяг» («Поїхав потяг»); "جائع" – «голодний», "الماء الملوث" – «забруднена вода», "بلا رفيق" – «безжалісно» («Плач нікчемної жінки»); "يوم ضابعاَ" – «втрачений день»,

"تحقيق رهيب" – «страшна перевірка» («Плач звичайного дня»).

Порівняння: "كانت حياتي شفة ظمأى" – «моє життя було краєм ножа».

Алегорія: "أنا سره" – «я – секрет», "أنا صمته" – «я – мовчання», "أنا جبارة" – «я – гігант» («Я»).

Всі ці вірші залишаються актуальними в наш час, бо розкривають філософські теми про сенс життя і пошуки себе, які властиві кожному і завжди. Твори наштовхують на думки про буття, сенс нашого життя і вплив на нього часу, про місце людини в світі, її призначення. З аналізу бачимо, що за своєю структурою і змістом вільний вірш відрізняється від класичного. Авторка розкриває філософські теми, занурюється в глибокий психологічний аналіз і саме завдяки особливостям цього жанру вона висловлює світ, таким як бачить його, не соромиться висловлювати свої емоції та ідеї.

ВИСНОВКИ

В даній роботі була розглянута творчість іракської поетеси Назік аль-Малаики і досліджене її використання і встановлення в арабській літературі жанру вільного вірша. Було виявлено і проаналізовано новаторські риси вільного вірша, а саме: нову тематику, відмінність побудови від арабського класичного вірша, використання нової лексики і художніх засобів, та розглянута творчість Назік аль-Малаіки, як поетеси-новаторки.

1. Була з’ясована роль поетеси серед поетів-новаторів, важливість її роботи в літературній критиці з визначними поглядами і позиціями в різних сферах. З одного боку вона як поетеса засвоїла арабський поетичний спадок, оволоділа його традиційними формами, експериментувала з новими формами і продовжувала до наших днів свої новаторські спроби в структурі арабського вірша. З іншого боку, як літературного теоретика, її помітили за оригінальне бачення, знання і досвід. Це все кваліфікує її як засновника початкових теоретичних основ вільного вірша.

2. Доведено оригінальність і актуальність віршів в ході їх аналізу. Той факт, що багато поезій авторки перекладені різними мовами, також доводить популярність її творчості, розуміння і переживання проблем арабського світу на Заході, які вона оприлюднила перед всіма.

3. В ході роботи виявлені новаторські риси аль-Малаіки: нова тематика (роль жінки в суспільстві, роль поета), нова строфічна будова (довгі рядки переплітаються з короткими, нерівномірна побудова строфи), римування і відмова від замкненого бейту, особлива ритміка, похмурі та сумні образи, бунтівний ліричний герой. Все це робить її поезію експресивнішою і привабливішою для сучасного читача, який крокує разом з часом і якому цікаві нові теми і форми вираження почуттів.

4. Творчість поетеси різнобічна і неоднозначна. Було визначено, що більшість її робіт засновані на поєднані минулого і сучасного, вільного і класичного вірша. Вона писала як про суспільство, так і про конкретні почуття однієї людини.

Підсумовуючи все вищезазначене, можна сказати, що творчість Назік аль-Малаіки є визначною як для арабської, так і для світової літератури, тому що вона вивела арабську поезію на новий рівень розвитку і поставила її поряд з європейською. Її інновації змінили «обличчя» арабської поезії, а коментарі щодо традицій суспільства її країни, виведення жінки з «тіні» чоловіка забезпечили їй безперечну репутацію жінки-новатора.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бонч-Бруевич Е.И. Литературный энциклопедический словарь. – М., 1987. - 750с.;

Жовтис А.Л. О критериях типологической характеристики свободного стиха//«Вопросы языкознания», 1970//http://dic.academic.ru;

Кочубей Ю.М. Голос гніву і боротьби. - К., 1971.;

Кочубей Ю.Н. Поэзия «свободного стиха» в Ираке (40-е – 70-е гг 20ст.)//Ин-т востоковедения им. А.Крымского НАН Украины. – К.: Стилос, 2003.;

Фролов Д.В. Классический арабский стих. История и теория аруда// Рос. Академия наук. – М., 1992. - 76с.;

Altoma, Salih J. Nazik al-Malaika's poetry and its critical reception in the West// Arab Studies Quarterly, 22 March 2005// http://findarticles.com/p/articles/mi_m2501/is_n4_v19/ai_20576620/?tag=rbxcra.2.a.11.html;

Callaghan, M. Nazik al-Malaika// http://www.humboldt.edu/~me2/engl240/student_projects/Al-Malaika/frontpage.html;

Marshall Caverdish, World and its peoples//http://kirjasto.sci.fi.htm;

Simone Steven, Iraqi Woman’s Journey Changes Map of Arabic Poetry// http://www.aljadid.com/features/IraqiWomansJourneyChangesMapofArabicPoetrybySimoneStevens.html;

Skoggard, Peter. Biographies of the Poets // Wellingtonarts.ca., 21April 2005// http://www.wellingtonarts.org/peterskoggard/section.php?ssid=260;

مختارات_من_شعر_نازك_الملائكة//http://www.4shared.com/file/64790676/d160b268/____.html;

http://en.wikipedia.org/wiki/Nazik_Al-Malaika;

http://www.adab.com;

http://www.arablit.narod.ru;

15. http://www.diwanalarab.com/spip.php?article3217;

16. http://www.khayma.com/salehzayadneh/poets/nazek/nazek.html;

17. http://www.onefineart.com/en/artists/nazik_al_malaika/index.html.

ДОДАТОК

مرّ القطار

الليل ممتدُّ السكونِ إلى المدَى

لا شيءَ يقطعُهُ سوى صوتٍ بليدْ

لحمامةٍ حَيْرى وكلبٍ ينبَحُ النجمَ البعيدْ،

والساعةُ البلهاءُ تلتهمُ الغدا

وهناك في بعضِ الجهاتْ

مرَّ القطارْ

عجلاتُهُ غزلتْ رجاءً بتُّ أنتظرُ النهارْ

من أجلِهِ .. مرَّ القطارْ

وخبا بعيداً في السكونْ

خلفَ التلال النائياتْ

لم يبقَ في نفسي سوى رجْعٍ وَهُونْ

وأنا أحدّقُ في النجومِ الحالماتْ

أتخيلُ العرباتِ والصفَّ ا لطويلْ

من ساهرينَ ومتعبينْ

أتخيلُ الليلَ الثقيلْ

في أعينٍ سئمتْ وجوهَ الراكبينْ

في ضوءِ مصباحِ القطارِ الباهتِ

سَئمتْ مراقبةَ الظلامِ الصامتِ

أتصوّرُ الضجَرَ المريرْ

في أنفس ملّت وأتعبها الصفيرْ

هي والحقائبُ في انتظارْ

هي والحقائبُ تحت أكداسِ الغبارْ

تغفو دقائقَ ثم يوقظها القطارْ

وُيطِلُّ بعضُ الراكبينْ

متثائباً، نعسانَ، في كسلٍ يحدّق في القِفارْ

ويعودُ ينظرُ في وجوهِ الآخرينْ

في أوجهِ الغُرَباء يجمعُهم قطارْ

ويكادُ يغفو ثم يسمَعُ في شُرُودْ

صوتاً يغمغمُ في بُرُودْ

" هذي العقاربُ لا تسيرْ !

كم مرَّ من هذا المساء؟ متى الوصولْ ؟"

وتدقٌّ ساعتُهُ ثلاثاً في ذُهُولْ

وهنا يقاطعُهُ الصفيرْ

ويلوحُ مصباحُ الخفيرْ

ويلوحُ ضوءُ محطةٍ عبرَ المساءْ

إذ ذاكَ يتئدُ القطارُ المُجْهَدُ

... وفتىً هنالكَ في انطواءْ

يأبى الرقادَ ولم يزلْ يتنهدُّ

سهرانَ يرتقبُ النجومْ

في مقلتيه برودةٌ خطَّ الوجومْ

أطرا فَهَا .. في وجهِهِِ لونٌ غريبْ

ألقتْ عليه حرارةُ الأحلام آثارَ احمرارْ

شَفَتاهُ في شبهِ افترارْ

عن شِبْهِ حُلْمٍ يفرُشُ الليلَ الجديبْ

بحفيفِ أجنحةٍ خفيّاتِ اللُحونْ

عيناهُ في شِبْهِ انطباقْ

وكأنها تَخْشَى فرارَ أشعةٍ خلف الجفونْ

أو أن ترى شيئاً مقيتاً لا يُطَاقْ

هذا الفتى الضَّجِرُ الحزينْ

عبثاً يحاول أن يرَى في الآخرينْ

شيئاً سوى اللُغْزِ القديمْ

والقصّةِ ا لكبرى التي سئمَ الوجودْ

أبطالهَا وفصولهَا ومضَى يراقبُ في برودْ

تَكْرارَها البالي السقيمْ

هذا الفتى.....

وتمرُّ أقدامُ الَخفيرْ

وُيطل وجهٌ عابسٌ خلفَ الزُجاجْ،

وجهُ الخفير!

ويهزُّ في يدِهِ السِراجْ

فيرى الوجوهَ المتعَبة

والنائمينَ وهُمْ جلوسٌ في القطارْ

والأعينَ المترقبة

في كلّ جَفْنً صرخةٌ باسمِ النهارْ،

وتضيعُ أقدامُ الخفير الساهدِ

خلفَ الظلامِ الراكدِ

مرَّ القطار وضاع في قلبِ القفارْ

وبقيت وحدي أسألُ الليلَ الشَّرُود

عن شاعري ومتى يعودْ ؟

ومتى يجيء به القطارْ ؟

أتراهُ مرَّ به الخفير

ورآه لم يعبأ به .. كالآخرينْ

ومضى يسيرْ

هو والسِّراجُ ويفحصانِ الراكبين

وأنا هنا ما زلتُ أرقُبُ في انتظارْ

وأوَدُّ لو جاءَ القطارْ ....

1948

Проїхав потяг

Ніч розгнівана тишею без меж,

Нічого не заважає їй крім глухого звуку

Розгубленого голуба і собаки, що гавкає на далеку зірку.

Наївна година знищить їх завтра,

А в якійсь стороні

Проїхав потяг.

Його колеса сплели надію, я почав чекати день

Заради нього… Проїхав потяг,

І зник далеко в тиші

За далекими пагорбами.

В мені залишився лише слабкий відголосок.

Я вдивляюсь на мріючи зорі

І уявляю вагони і довгий хвіст

Тих, хто спить і хто втомлений.

Я уявляю тяжку ніч

В очах, які нудьгують від облич пасажирів.

У блідому світлі фар потягу

Нудьгують, спостерігаючи мовчазний морок.

Я уявляю важке занепокоєння

Душ, які сумують і яких втомив гудок.

Вони і валізи в очікуванні,

Вони і валізи під купою пилу

Дрімають хвилину, а потім їх будить потяг.

Деякі пасажири виглядають,

Зіваючи, сонні, і з нудьгою дивляться в пустелю.

І знову дивляться на обличчя інших,

На чужі обличчя, які збирає потяг.

Вони майже засинають, а потім розгублено чують

Голос, який бормоче в холоді:

«Ці стрілки не йдуть!

Скільки пройшло часу? Коли прибуття?»

Розгублено пробило третю годину,

І тут його перебиває гудок.

З’являється ліхтар охоронця,

З’являється крізь світло станції вечір,

Бо обережно їде стомлений потяг.

…замкнений в собі юнак

Не бажає спокою і продовжує зітхати.

Він не спить, спостерігає за зорями,

А в його очах холод підкреслює мовчання.

Через палкість його мрій він почервонів,

Його губи ледь посміхались

Від напівсну, суха ніч розстелює

Шелестом таємничих крил мелодію.

Його напівзаплющені очі

Бояться, що промені втечуть за повіки,

Чи що побачать щось нестерпно відразливе.

Цей юнак розгніваний і сумний.

Даремно він намагається побачити в інших

Щось схоже на давню загадку

Чи велике буття,

Від якого герої і сцена сумують.

Він продовжує споглядати за її повторенням, гнилим і хворим.

Цей юнак…

Ідуть ноги охоронця,

Похмуре обличчя дивиться за склом,

Обличчя охоронця!

Він колише ліхтар в своїй руці

І бачить стомлені і сплячі обличчя тих,

Хто сидить в потязі,

Чекаючі очі,

Де в кожній повіці – крик в ім’я світла.

Зникають кроки безсонного охоронця

За мороком.

Проїхав потяг і зник в серці пустелі.

Я лишився один і питаю у бездонної ночі

Про свого поета і коли він повернеться?

І коли з ним прийде потяг?

Чи повз нього пройшов охоронець,

На якого він не звернув увагу…як і на інших.

І він пройшов.

Він з ліхтарем оглядає пасажирів.

Я тут і спостерігаю в очікуванні,

І хочу, щоб прийшов потяг…

1948

Размещено на Allbest.ru