Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота з дисципліни “Статистика” за темою:

“Статистичний облік природних ресурсів в Україні”

Рівне – 2006

Зміст

Вступ

Статистичний облік природних ресурсів в Україні

Кореляційне дослідження

Типологічний розрахунок

Зведення і групування статистичних даних

Ряди розподілу

Ряди динаміки

Індекси

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Статистикою називається наука, яка об’єднує принципи та методи роботи з масовими даними – кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів. Слово статистика (від лат. status – стан речей), означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних явищ і процесів.

Об’єктом статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є кількісна сторона масових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісним змістом. Тобто статистика підкреслює дві принципові відмінності: по-перше – вона вивчає кількісну сторону суспільних явищ, по-друге – не поодинокі, а масові явища.

Вивчаючи кількісну сторону явищ, статистика відображає їх в своїх числах – показниках, і саме цим характеризує конкретну міру явищ, встановлює загальні властивості, виявляє схожість і відмінність окремих рис, об’єднує елементи в групи, виявляє певні типи явищ.

Інша особливість предмету статистики пов’язана з масовістю суспільних явищ. Статистика вивчає явища, які повторюються в просторі або впродовж часу. Для масового явища характерна участь у ньому певної множини елементів, істотні властивості яких схожі.

Розглядаючи суспільні явища як масові і спираючись на облік усієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ, статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісноту взаємозв’язків і взаємо залежностей. Все це дає підставу твердити, що статистика – один із засобів пізнання суспільного життя.

Статистика - багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов’язані між собою. До цього часу виділились чотири складові частини статистики:

загальна теорія статистики, де розглядаються категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засоби аналізу;

економічна статистика, яка вивчає явища і процеси, що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого;

галузеві статистики, які розробляють зміст і методи обчислення показників, що відображають особливості кожної окремої галузі;

соціальна статистика, предметом якої є вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населення.

Метою написання курсової роботи для мене послугувало закріпити теоретичні і практичні знання, набуті в ході аудиторських занять, або шляхом самостійного вивчення окремих питань курсу, розвинути економічне мислення, оволодіти навичками самостійного розв’язання й обґрунтування господарських рішень.

При цьому вирішити наступні питання:

закріпити теоретичні знання з раніше вивченої дисципліни “Вища математика” та засвоїти основні поняття та терміни дисципліни “статистика”;

оцінити можливість практичного застосування набутих теоретичних знань для розв’язання конкретних економічних задач;

оволодіти методами систематизації даних та обчислення узагальнюючих статистичних показників, а також аналізу варіації;

набути вміння оцінювати ряди динаміки;

навчитися застосовувати індексний метод до аналізу статистичних даних;

оволодіти методами дослідження кореляційного зв’язку між показниками;

закріпити знання з основних розділів соціально-економічної статистики.

Статистика природних ресурсів

Як складовий елемент національного багатства природні ре­сурси потребують докладного статистичного аналізу. Розвиток науки i техніки зумовлює зростаючий вплив людини на природу. Ураховуючи те, що такий вплив має переважно негативний i не­виправданий характер, це спонукає дбайливіше ставитися до нав­колишнього середовища. Тому, поряд із завданнями обліку, роз­рахунку структури та вивчення використання в народногосподарських інтepecax природних pecypciв метою статистичного дослідження постає також вивчення характеру техногенного впливу людини на довкілля, облік кiлькicних та якісних змін у ньому. Масштаби антропогенного (тобто зумовленого господарською дiяльнiстю людини) впливу на природу величезні. Щороку під час переорювання полів, провадження гiрничовидобувних робіт та різного будівництва переміщуються, у середньому, 4 тис. км3 гpунтів, з надр землі видобувається 100 млрд. т руди, паливних копалин та будівельних матерiалiв, на поля вноситься близько 300 млн. т отрутохімікатів, на господарські потреби забирається 12% річкового стоку.

Комплекс питань, пов'язаних зі станом природи, постає на pi­зних рівнях i часто має міжнародний, планетарний характер. Цю проблему нині вивчають багато важливих авторитетних міжнародних органiзацiй - ООН та її пiдроздiли (ЮНЕСКО, ФАО), Міжнародна рада наукових союзів (МРНС), Всесвітня органiзацiя охорони здоров'я та iншi.

Взаємостосунки людини i природи мають будуватися на засадах раціонального природокористування. Масштаби освоєння людською діяльністю природних pecypcів не повинні перевищувати швидкості їх оновлення, а засвоєння природних комплексів має враховувати стiйкiсть їх внутрішньої структури. Відходи, що ви­никають у виробництві, мають нейтралізуватися або лiквiдуватися так, аби не забруднювати середовище, а також необхідно викорис­товувати корисні компоненти, що є у відходах. Отже, рацiоналiза­цiя природокористування передбачає розгляд природних процесів i виробничої дiяльностi як єдиної бiоекономiчної системи.

Істотне погіршення якості навколишнього середовища, яке значною мірою зумовлене зростанням масштабів антропогенного впливу, зумовило потребу формування статистики навколиш­нього середовища, дані якої мають забезпечити об'єктивне уяв­лення про обсяги природних pecypciв, якість навколишнього середовища, інтенсивність та напрямки техногенного навантаження на природу.

Статистика навколишнього середовища є міжгалузевою за своїм характером. Її iнформацiя використовується для розробки та оцінки виконання соцiально-економiчних програм, вирішення питань економічної політики. Вона описує стан та тенденції зміни навколишнього середовища, до якого належать повітря, вода, грунт/земля, бiота, що містяться в цих компонентах, а також населені пункти.

У 1972 роцi на засiданнi Генеральної Асамблеї ООН уперше були визнані головнi напрямки та принципи дiяльностi рiзних держав i закладені основи для розвитку міжнародного співробітництва в галузі статистики навколишнього середовища. Kpiм то­го, була заснована спеціальна програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), одне з довгострокових завдань якої полягало в розробці загальної системи показників статистики навколишнього середовища, яка узагальнила б досвід різних країн i забезпечила б порівняння національних даних.

Побудова системи показників статистики навколишнього се­редовища гpунтуєгься на використанні моделі “навантаження – стан – реакція”, згідно з якою стан навколишнього середовища та окремих його компонентів визначається впливом соціально-економічної, дiяльностi людини i реакцією суспільства, яка спрямована на запобігання та зменшення наслiдкiв цієї дiяльностi. Зазначена система показників складається з таких підсистем:

1) показники навантаження;

2) показники стану навколишнього середовища;

3) показники реакції суспільства;

4) показники запасів та фондів окремих компонентів навколишнього середовища.

Показники навантаження поділяються на показники антро­погенного та природного навантаження. Щоб оцінити антропо­генне навантаження на довкілля, застосовують показники:

видобутку (збору врожаю) окремих природних ресурсів;

що характеризують кiлькiсть викидів і скидів забруднюючих речовин та вiдходiв у атмосферне повітря, водні ресурси та в землю;

що характеризують кiлькiсть використовуваних бiохiмiчних речовин (природних та хiмiчних добрив, пестицидів) за розміром площі та iнтенсивнiстю їх використання.

Природне навантаження на компоненти навколишнього середовища вивчається за допомогою показників, що відбивають масштаби та інтенсивність природних явищ i стихійного лиха, тако­го як засуха, повінь, землетрус, які негативно впливають на навколишнє середовище.

Показники стану навколишнього середовища використовують для характеристики наслiдкiв антропогенного та природ­ного впливу на довкілля:

показники, що відбивають кiлькiснi зміни в природних ре­сурсах, а сам бiологiчних, відновлюваних та не відновлюваних. До них належать показники зміни площі пociвів сільськогосподарських культур, популяції домашніх тварин, окремих популяцій рибних запасів, видів флори та фауни тощо. Для розрахунку таких показників застосовується пiдхiд, що базується на оцiнцi зміни запасів;ї

показники якості навколишнього середовища визначають фактичні якiснi властивості повітря, води та землі, які виражаю­ться показниками концентрації окремих видів забруднюючих ре­човин. Для такої оцінки використовується пiдхiд, що полягає впорiвняннi piвнів фактичної концентрації, забруднюючих речовин зі значеннями їх нормативних показників - гранично допусти­мих концентрацій (ГДК), перевищення яких призводить до різних порушень стану здоров’я людей, негативно впливає на умови існування тварин і рослин;

показники стану здоров’я населення, такі, наприклад, як захворюваність. Особлива увага приділяється вивченню стану здоров'я дітей та немовлят, які найбільше потерпають через noгip­шення стану навколишнього середовища.

Показники реакції суспільства на наслідки впливу соцiаль­но-економiчної дiяльностi та природних явищ на навколишнє се­редовище характеризують реакцію, що має на мeтi змінити спря­мованість несприятливих тенденцій завдяки досягненню piвноваги у співвідношенні діяльності суспільства, підтримання здо­ров'я екологічних систем та сталості у використанні природних pecypciв. Ці показники поділяються на такі групи:

показники, що безпосередньо описують заходи з охорони навколишнього середовища;

показники витрат на реалiзацiю заходів з охорони навколи­шнього середовища.

До заходів, спрямованих на oxopoну навколишнього середовища, належать:

1) заходи з відновлення деградованого довкілля та окремих його компонентів;

2) проведення досліджень із проблем забруднення навколишнього середовища та спостереження за забрудненням;

3) заходи із захисту та збереження природи;

4) заходи, пов’язані зі створенням державних структур для контролю за забрудненням.

Показники запасів i фондів окремих компонентів навколишнього середовища та кадастру екосистем дають оцінку запасів природних pecypciв та фондів населених пунктів i їх зміни в наслідок соцiально-економiчної дiяльностi суспільства. Ці показники будуть розглянутi під час вивчення окремих видів природ­них pecypcів.

Статистика навколишнього середовища не є завершеною. З появою різноманітних проблем, що пов’язані зі станом, розвит­ком окремих компонентів навколишнього середовища, а також постійним зростанням розмiрiв соцiано-економічної дiяльностi суспільства, статистика навколишнього середовища постійно вдосконалюється.

Оскільки окремі види природних pecypciв значно різняться між собою як за натуральною формою, так i piвнем та напрямка­ми залучення до народногосподарського обороту, статистичні показники, необхiднi для їх оцінки та характеристики, є вузькоспецiалiзованими. Єдиної загальноприйнятої класифiкацiї природ­них pecypciв у статистиці не існує. Нині вони вивчаються в розрiзi укрупнених груп:

1) земельні фонди;

2) багатства надр;

3) водні ресурси;

4) лiсовi ресурси;

5) гідроенергоресурси.

З огляду на це при вивченні системи показників статистики природних pecypciв розглядаються окремі пiдроздiли цієї системи.

Показники статистики земельного фонду.

Існування й розвиток людського суспільства незалежно від його соцiально-економiчного устрою нерозривно пов’язані з зем­лею - цим найважливішим компонентом зовнішнього середо­вища, роль якого в житті людей багатогранна. Зокрема, земля є головним засобом виробництва в сільському господарстві, а також виконує функцію територіального базису i в інших галузях народного господарства. Більш того, земля є загальною основою існування людини, оскільки земля - це не тільки матерія, тобто земні території, а й вода, надра, рослинність i т. ін. Уся земельна площа країни або певного peгioну, включаючи внутрiшнi води, становить земельний фонд. Сукупність даних про правовий, природний та господарський стан землі має назву земельного кадастру. Структура кадастру передбачає той необхідний набір статистичних показників, кiлькiсна iнформацiя про які наповнює земельний кадастр конкретним змістом. Нині сфера кадастрового обліку обмежена землею сільськогосподарського призначення. Тому статистика земельних pecypciв є одним з роздiлiв сільськогосподарської статистики. Докладну iнформацiю про земельні ресурси містить Державна земельна книга району (або міста). У ній зазначені землекористувачі (підприємства, органiзацiї або окремі особи), структура земель за якістю, за аграрно-виробничими групами з урахуванням фiзико-хiмiчних особливостей, що дозволяє обчислити питому вагу найважливішої частини земельних pecypciв - оранки - з урахуванням того, яка частина з них у цей час використовується в сільському господарстві, а яка - ні.

Kpiм характеристики складу i структури земельного фонду показники земельних pecypcів також виражають динаміку вклю­чення в господарський оборот нових земель, трансформацію освоєних земель та їх рекультивацію. Особливо велике значення для контролю за використанням земельних pecypcів мають пока­зники їх трансформації, причому найбільший інтepec становлять показники відводу продуктивних земель з різною несільськогосподарською метою.

Зміна якості земель також може бути оцінена в динамiцi. При цьому вирізняють зміни, які відбуваються під впливом натураль­них процесів та результатів господарської дiяльностi людини. Це пов'язано з тим, що виробнича сила землі як засобу виробництва, її цiннiсть з промислового, рекреаційного та інших поглядів є категоріями, не сталими в часі. Якість земельних pecypciв може поліпшитися завдяки цілеспрямованому впливу на них людської дi­яльностi, але може й погіршитись через значне забруднення землі. Таке погіршення якості земельних pecypciв має кiлькiсно відбиватися у зниженні показника економічної оцiнкu, що буде мірою втрат, які нанесені народному господарству забрудненням цього найважливішого компонента зовнішнього середовища.

Цiннiсть такого показника полягає в тому, що, по-перше, він дозволяє цілеспрямовано планувати витрати на землеохороннi заходи i спрямовувати їх передовсім на охорону тих земель, втрати від забруднення яких особливо великі; по-друге, дає можливість рацiональнiше розв'язувати питання розміщення промис­лових підприємств, уникаючи їх концентрації в районах з висо­ким показником втрат від забруднення землі.

Показники статистики лісових pecypciв.

Значення лiсiв ве­лике i багатогранне. Як найважливіший планетарний акумулятор живої речовини ліси підтримують вуглеводневий та кисневий ба­ланс землі, впливають на бiологiчний кругообіг ряду хiмiчних елементів. Ліси значно впливають на клiматичнi умови різних географічних зон, на циркуляцію тепла в атмосфері, на запас во­логи в гpунті, води в piкax та озерах. Лiсовi насадження значною мірою не дають змоги розширюватись водній та вiтровiй ерозії.

Ліси мають велике санiтарно-гiгiєнiчне значення: крони дерев не тільки затримують тверді пильовi частинки, а й детоксують рiзнi газоподiбнi iнгредiєнти. Зі зростанням урбанiзацiї підвищується культурно-естетичне значення лiсiв: вони все більшою мірою стають місцем відпочинку та туризму, а позитивний вплив лісу на здоров'я та зростання працездатності людини загальновідомий. У лiсi багато ягід, лікарських рослин, гopixiв, він є місцем проживання цінних промислових тварин та птахів.

Статистика лісового господарства, котра має iнформацiю про наявність, кiлькiсний та якісний стан лісових pecypciв i їх охорону, розглядає ліси передусім як економічний ресурс. На пiдставi показників лісового господарства розробляють плани розвитку лісового господарства та лесової промисловості, організують лісогосподарське виробництво i лiсоексплуатацiю. Багато в чому виконання цих завдань визначається породним та віковим складом лісонасаджень. Саме тому облік лiсiв проводять залежно від їх народногосподарського призначення, місцезнаходження та виконуваних природоохоронних функцій. Розрізняють три групи лiсiв.

До першої групи належать ліси, що мають таке значення:

водоохоронне (заборонені зони вздовж водних об’єктів, а також заборонені смуги лiсiв, що зберігають нерестилища цінних промислових риб);

захисне (лiсовi смуги вздовж шляхів, протиерозiйнi ліси);

санiтарно-гiгiєнiчне та оздоровче (зелені зони навколо міст, курортів та джерел водопостачання), а також заповідники, нацiональнi та природні парки, приальпiйськi ліси.

До другої групи належать ліси районів з розвиненою мережею транспорту, великою кiлькiстю населення, тобто ті, що мають обмежене експлуатаційне значення,

Третя група об'єднує ліси багатолiсових районів.

Для лiсiв різних груп установлено різний режим користування. Так, у лісах першої групи вирубування насаджень обмежене, а ліси третьої групи здебільшого мають задовольняти потреби народного господарства щодо деревини без втрат захисних якос­тей лiсiв.

Найдокладніша iнформацiя про кiлькiсний та якісний стан лісових масивів міститься в матеріалах періодичного обліку лісового фонду, Пiд лісовим фондом розуміють землі, що вкриті або не вкриті лісами, але призначені для потреб лісового господарства, тобто площі, на яких мають бути вирощені ліси: вигорiлi ділянки, площі загиблих лісів, галявини, розріджені частини лісових насаджень тощо. Такий облік провадиться, як правило, один раз на 5 років. При цьому весь лісовий фонд поділяється за категоріями земель на лісову та нелісову площі; остання включає в себе невикористані в лісовому господарстві площі усередині лісового фонду (шляхи, канави, болота, яруги і т. ін.) з використанням груп та категорій лiсiв. Запаси лісонасаджень класифікують за віковими групами та переважними породами (хвойні, м'яколистянi, твердолистяні), класами та категоріями стиглості (молоді, приспiлi, спiлi та перестiйнi ліси).

На базі цих показників можуть бути розроблені важливі уза­гальнюючі характеристики територi'ї та лісу:

лiсистiсть територi'ї: відношення площі лісу до площі peгioну;

лісові насадження на душу населення, м3;

вкрита лісом плаща зеленої зони на одну особу, га;

загальний середній приріст лісу - усього, у тому числі за групами порід, тис. м3;

середній приріст на 1 га вкритої лисом площі, м3/га.

Отже, статистика лісових pecypciв дозволяє характеризувати наявність, склад, стан, рух, відтворення i використання лісового фонду.

На вiдмiну від інших видів природних pecypciв корисні копа­лини не відновлюються, а потреба щодо них безперервно збільшується. Це потребує дбайливого ставлення до багатств надр.

Показники статистики корисних копалин. Головне завдання обліку корисних копалин - отримання повних та достовірних даних про стан мінерально-сировинної бази підприємства, галузі та країни на початок кожного року, piвень розвiданостi та підготовленості родовищ до промислового засвоєння, забезпеченість гірничодобувних підприємств розвіданими запасами. Запаси корисних копалин обліковуються згідно з класифiкацiєю, за якою залежно від народногосподарського значення вони поділяються на дві групи, що підлягають роздільному обліку - балансові та позабалансові.

Балансові - це запаси, використання яких економічно доцільне i які відповідають кондиціям, що встановлюються для підрахунку запасів у надрах. До позабалансових належать запаси, використання яких при досягнутому технічному рівні економічно недоцільне через їх малу кiлькiсть, малу потужність покладів, ни­зький вміст цінних компонентів, але які згодом можуть стати об'єктом промислового засвоєння.

Облік наявності i руху запасів відбивається статистикою в балансі запасів, що складається для кожного виду корисних копалин. У них ураховується наявність запасів на початок року з розподілом за рівнем розвiданостi, придатності для промислового використання. Рух запасів характеризують показники видобутку та втрат корисних копалин за piк, зміни запасів за piк у зв'язку з розвідувальними роботами, зміною кондицій, переоцінюванням та з інших причин. У балансах ураховується забезпеченість діючих, а також тих, що будуються або проектуються, гірничодобувних підприємств розвіданими запасами мінеральної сировини.

Показники статистики водних ресурсів.

Водні ресурси - це запаси поверхневих та підземних вод, а також інших водних об’єктів. Державний фонд водних pecypciв країни включає ріки, озера, водосховища, ставки, канали, пiдземнi ріки.

Статистика водних pecypciв має забезпечити урядові органи, органи управління та планування необхідною iнформацiєю, що відбиває водозабезпеченість окремих районів країни, водоспожи­вання (зaбip води), використання води в розподiлi за галузями, призначенням, видами водних об’єктів, характеризувати обсяг скинутих стоків за водокористувачами i piвень забрудненості стоків, а також заходи щодо захисту водних pecypciв від забруднeнocтi й ефективність цих заходів. Інакше кажучи, статистика водних pecypciв за допомогою системи показників має характеризувати наявність i використання водних pecypciв, а також зміну їх стану, що виникає під впливом господарської діяльності людини і заходів щодо охорони водних ресурсів.

Показники, що характеризують водозабезпеченість конкретної території і якість води, обчислюються на підставі даних спеціальних обстежень. Головні серед них такі:

запас води, тис. м3, усього та за видами поверхневих стоків рік;

запас води в розрахунку на одну особу, на 1 км2 території.

Критерій чистоти поверхневої води встановлюється за сумою

якісних показників, що використовуються для оцінки придатнос­ті її для різних водокористувачів.

Показники інших роздiлiв статистики водних pecypciв обчис­люються за даними статистичної звiтностi. Для характеристики водоспоживання встановлюють загальний забір води та її вико­ристання за напрямами використання, а також втрати. Обсяг стоків розраховується за якістю очищення, а також кількістю забруднювачів (у тоннах), за окремими iнгредiєнтами в стоках. Прова­диться також облік кiлькостi, потужності та ефективності роботи очисних споруд. Статистичні дані розробляються як у територіальному, так i галузевому розрізах. При цьому широко викорис­товується метод угруповань.

Узагальнюючими показниками в статистиці природних ресурсів можуть бути тільки вартісні показники. Даючи економічну оцінку природних pecypciв, застосовують два методи: затратний (оцінювання в pecypci результатів праці) та рентний (оцінювання можливих доходів від ресурсу), а також рiзнi їх комбiнацiї.

Основи трудового (затратного) методу закладені були С. Т. Струмiлiним, хоча він i обмежився лише встановленням розміру ви­трат на первинне освоєння pecypciв без урахування витрат на підтримання їх відтворення в процесі експлуатації. Тобто обчислювалась сукупність затрат праці на освоєння природного ресур­су. При використанні цього методу зберігається єдність підходу до оцінювання вcix елементів національного багатства як спо­живчих вартостей, що беруть участь у вiдтвореннi. Але водночас вони не дістають вартісного вираження, необхідного для обміну на ринку. Найважливішими джерелами iнформацiї про прямі та непрямі затрати праці є мiжгалузевi баланси.

Сутність рентного методу полягає в установленні доходів від природного ресурсу на базі розробки диференційованої ренти. Цей метод почав застосовуватися ще в 30-тi роки для оцінювання сільськогосподарських угідь та інших природних pecypciв у балансі народного господарства колишнього СРСР за 1923-1924 рр. Розрахунки виконувались розкладанням приросту національного доходу з виділенням доходів від цих природних pecypciв. На цих самих принципах виконано бiльшiсть повоєнних переоцінок, які дозволили оцінити роль природного фактора в реальних фінансових операціях. Тут на допомогу прийшла iнформацiя кадастрів pecypciв, про які йшлося раніше.

Але й перший, i другий методи оцінювання природних ресур­ciв потребують у нашій кpaїні подальшого розвитку та докладної розробки.

2. Кореляційно-регресійний аналіз

Для кореляційного дослідження були відібрані показники споживання свіжої води і кількості водоочисних споруд.

Для проведення кореляційного дослідження сформуємо наступну табличку:

Таблиця 2.1. Кореляційно-регресійний аналіз

Рік	Водоочисні споруди (шт.)	Спожито свіжої води (млрд. м3)	Розрахункові дані
			xy	X2	Y2	yx
2004	1	9,973	9,973	1	99,46073	10,54025
2003	2	11,034	22,068	4	121,7492	10,67324
2002	6	11,589	69,534	36	134,3049	11,20522
2001	16	12,168	194,688	256	148,0602	12,53515
2000	18	12,991	233,838	324	168,7661	12,80114
Разом	43	57,755	530,101	621	672,3411	57,755
Середнє значення	8,6	11,551	106,0202	124,2	134,4682

Для визначення залежності між даними показниками скористаємось рівнянням прямої:

Параметри рівняння визначаємо методом найменших квадратів. Для цього сформуємо і розважимо систему рівнянь:

Розважимо систему рівнянь і отримаємо наступні значення параметрів:

Рівняння прямої матиме вигляд:

Таким чином із збільшенням водоочисних споруд збільшується кількість споживання чистої води.

Для вимірювання тісноти між факторною і результуючою ознаками і визначення його напряму використовуємо лінійні коефіцієнти кореляції, який визначається за формулою:

- середнє значення добутку ознак;

- середнє значення самих ознак;

- середньоквадратичне відхилення фактичних значень ознак х та у від їх середніх величин.

Це означає, що зв'язок між очисними спорудами і кількістю спожитої свіжої води тісний.

Обчислюємо коефіцієнт детермінації:

Отже, зміна обсягу споживання свіжої води на 92% обумовлена зміною кількості очисних споруд.

Рис.2.1. Графічна кореляція залежності.

3. Типологічні розрахунки

3. 1. Завдання 1

Студенту необхідно зробити вибірку автотранспортних підприємств з таблиці 3 (номер варіанту згідно номера студента в списку групи у деканаті) за номерами вказаними в таблиці 2.

Утворена таким чином сукупність автотранспортних підприємств слугує вихідними даними для виконання завдання.

Таблиця 3.1.

Вибірки авто підприємств за варіантами
Група 3
№ п/п	Номер авто підприємства
3	[72-82] [12-22] [32-37]

Дані про автотранспортні підприємства

Таблиця 3.2

№ авто підприємства	Кількість вантажних автомобілів	Коефіцієнт використання вантажівок	Виробіток на 100 машинотон, т/км
1	2	3	4
12	67	77	198
13	46	69	156
14	20	64	138
15	70	68	162
16	23	72	167
17	48	65	124
18	36	67	145
19	59	78	162
20	46	63	156
21	56	66	162
22	62	80	191
32	76	70	132
33	41	64	144
34	80	70	182
35	67	62	139
36	25	61	145
1	2	3	4
37	29	69	140
72	44	72	145
73	48	61	140
74	46	66	159
75	52	77	148
76	50	68	132
77	60	66	144
78	70	60	182
79	23	62	139
80	29	61	132
81	77	78	159
82	70	71	148

На основі даних по 28 автотранспортним підприємствам (АТП) необхідно виконати:

1) Групування АТП за кількістю вантажних автомобілів, виділивши чотири групи з рівними інтервалами. Для кожної групи підрахувати число АТП, кількість вантажних автомобілів в середньому на одне АТП, середню продуктивність та середній процент використання вантажних автомобілів. Результати групування представити у вигляді таблиці (оформленої з урахуванням всіх правил оформлення статистичних таблиць) і проаналізувати.

2) Здійснити комбінаційний розподіл АТП за кількістю вантажних автомобілів і коефіцієнтом використання вантажних автомобілів, використовуючи результати першого групування та утворюючи чотири групи за другою ознакою. Охарактеризувати одержані групи і підгрупи рядом показників необхідних для аналізу. Зробити висновки.

На основі даних таблиці та згідно із завданням:

Згрупуємо АТП за кількістю вантажних автомобілів, виділивши чотири групи з різними інтервалами. Для цього визначимо розмір інтервалу за формулою:

,

де хмах, хміn – найбільше і найменше значення;

n – кількість груп.

Знаходимо найменшу та найбільшу кількість вантажних автомобілів.

Міn = 20 вантажних автомобілів;

Max = 80 вантажних автомобілів.

Оскільки потрібно виділити 4 групи за рівними інтервалами, то

n = 4.

Отже: .

Сформуємо групи АТП за кількістю вантажних автомобілів:

[20;32), [35;50), [50;65), [65;80].

Для кожної групи розрахуємо питому вагу в загальній сукупності.

;

;

;

.

Шукаємо середню кількість вантажних автомобілів за формулою середньої арифметичної простої

;

;

;

.

Визначаємо середню продуктивність для кожної групи (т/км):

;

;

;

.

Визначаємо середній процент використання автомобілів по групам:

;

;

;

.

Отримані дані заносимо в таблицю.

Таблиця 3.3

Групи за к-тю вантажних авто мобілів	Елементи			Загальна к-ть	Питома вага, %	Середня к-ть вантажівок на одне АТП	Середня продуктивність	Середній % ви користання вантажівок
	К-ть вантажних авто мобілів	Коефіцієнт викорис тання вантаж івок	Виробіток на 100 машинотон, т/км
[20;32)	20,23,25,29,23,29	64,72,61,69,62,61	138,167,145,140,139,132	6	21,4	25	144	65
[35;50)	46,48,36,46,41,44,48,46	69,65,67,63,64,72,61,66	156,124,145,156,144,145,140,159	8	28,6	44	146	66
[50;65)	59,56,62,52,50,60	78,66,80,77,68,66	162,162,191,148,132,144	6	21,4	57	157	73
[65;80]	67,70,76,80,67,70,77,70	77,68,70,70,62,60,78,71	198,162,132,182,139,182,159,148	8	28,6	72	163	70
Всього	28	28	28	28	100

Отже, найбільш продуктивним є АТП третьої групи, оскільки середня продуктивність по даній групі найвища. Найбільшу питому вагу в загальній кількості АТП займають підприємства другої та четвертої групи (їх кількість найбільша – 28,6). Найнижчий відсоток використання вантажівок в першій групі (65%), також в даній групі найменша середня кількість вантажівок (25).

Використовуючи результати попереднього групування і утворивши групи АТП за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів, здійснимо комбінаційний розподіл АТП за кількістю автомобілів і коефіцієнтом використання.

Розмір інтервалу за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів обчислюємо за формулою:

,

Xmax = 80;

Xmin = 60;

n = 4.

.

Таблиця 3.4.

Групи за кількістю вантажних автомобілів	Групи за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів				Загальна кількість
	[60;65)	[65;70)	[70;75)	[75;80]
[20;35)	64,61,62,61	69	72		6
[35;50)	63,64,61	69,65,67,66	72		8
[50;65)		66,68,66		78,80,77	6
[65;80]	62,60	68	70,70,71	77,78	8
Всього	9	9	5	5	28

3.2. Завдання 2

За результатами типологічного групування розрахувати:

1) середню кількість вантажних автомобілів для всієї сукупності і для кожної групи окремо;

2) моду і медіану за допомогою формул і графічно;

3) показники варіації кількості вантажних автомобілів: розмах варіації, середнє лінійне і квадратичне відхилення, загальну дисперсію трьома методами; коефіцієнт осциляції, квадратичний коефіцієнт варіації; групові дисперсії виробітку на 100 машинотон та середню з групових дисперсій, міжгрупову і загальну дисперсії за цією ж ознакою та за правилом складання дисперсій перевірити рівність суми середньої з групових і міжгрупової дисперсій загальній; коефіцієнт детермінації, емпіричне кореляційне відношення, дисперсію долі автотранспортних підприємств третьої групи.

Зробити висновки.

Обчислюємо середню кількість вантажних автомобілів для всієї сукупності і для кожної групи окремо за формулою середньої арифметичної простої

кількість вантажних автомобілів для всієї сукупності:

.

Для кожної групи окремо:

;

;

;

.

2) Шукаємо моду і медіану за допомогою формул і графічно:

Таблиця 3.5.

		Mo1, Me		Mo2
Групи за кі-тю вантажівок	[20;35)	[35;50)	[50;65)	[65;80]
Загальна кількість елементів (f)	6	8	6	8	28
Сер. Інтервал (х)	27,5	42,5	57,5	72,5
xf	165	340	345	580	1428,2
f кумулятивна частота	6	14	20	28

Шукаємо середній інтервали на проміжках за формулою середньої арифметичної простої:

:

;

;

;

.

Шукаємо f кумулятивне на кожному з проміжків:

;

;

;

.

Мода – це варіанта, яка найчастіше зустрічається в ряді розподілу.

Медіана – це варіанта, яка ділить ряд розподілу на дві рівні частини.

При розрахунку моди (Мо) і медіани (Ме) в інтервальному ряді користуються формулами:

,

Де хМо – мінімальна межа модельного інтервалу;

IМо – величина модельного інтервалу;

fМо-1 – частина інтервалу, який передує модальному;

fМо+1 – частина наступного за модальним інтервалом.

,

Де хМе – початкове значення медіанного інтервалу;

іМе – величина медіанного інтервалу;

- сума часток ряду;

SМе-1 – сума накоплених часток в інтервалах, які передують медіанному;

fМе – частота медіанного інтервалу.

Модою в дискретному варіаційному ряді буде варіанта, що має найбільшу частоту. В даному випадку буде дві моди (8; 8):

;

;

Для знаходження медіани в дискретному варіаційному ряді потрібно суму частот поділити пополам ().

.

Рис. 3.2. Графічне зображення моди.

Рис. 3.3. Графічне зображення медіани

Для обчислення показників варіації кількості вантажних автомобілів складемо наступну таблицю:

Таблиця 3.6.

Групи за к-тю вантажівок	Загальна к-ть елементів f	Середи на інтер валу Х	Розрахункові дані
			Х2	Х2f	Xf
[20;35)	6	27,5	756,25	4537,5	165	23,6	141,6	3341,76
[35;50)	8	42,5	1806,25	14450	340	8,6	68,8	591,68
[50;65)	6	57,5	3306,25	19837,5	345	6,4	38,4	245,76
[65;80]	8	72,5	5256,25	42050	580	21,4	171,2	3663,68
Разом	28			80875	1430	60	420	7842,88

Використовуючи дані таблиці визначаємо:

Розмах варіації – це різниця між найбільшим і найменшим значенням ознаки. Характеризує межі в яких змінюється значення ознаки.

.

Середнє лінійне відхилення:

Загальну дисперсію трьома методами:

І метод – як квадрат середніх квадратичних відхилень:

ІІ метод – як різницю квадратів:

ІІІ метод - метод моментів:

;

де ; ;

А – середина інтервалу (варіанта), якій відповідає найбільша частота, (тобто між числами 42,5 та 57,5):

і – величина інтервалу: .

Отже:

;

;

Середнє квадратичне відхилення:

Коефіцієнт осциляції:

Квадратичний коефіцієнт варіації:

Оскільки Vσ=33%, то сукупність є однорідною, а середня – типовою.

Для обчислення групових дисперсій на 100 машинотон, сформуємо таблицю.

Таблиця 3.7.

Групи за к-тю вантажівок	Середній коефіцієнт використання вантажівок	Кількість вантажівок	Розрахункові дані
			x	xf
20 – 35	60 – 65	4	62,5	250	-2,5	25
	65 – 70	1	67,5	67,5	2,5	6,25
	70 – 75	1	72,5	72,5	7,5	56,25
	75 – 80	0	77,5	0	12,5	0
Разом		6		390		87,5
35 – 50	60 – 65	3	62,5	187,5	-3,75	42,18
	65 – 70	4	67,5	270	1,25	6,25
	70 – 75	1	72,5	72,5	6,25	39,06
	75 – 80	0	77,5	0	11,25	0
Разом		8		530		87,5
50 – 65	60 – 65	0	62,5	0	-10	0
	65 – 70	3	67,5	202,5	-5	75
	70 – 75	0	72,5	0	0	0
	75 – 80	3	77,5	232,5	5	75
Разом		6		435		150
65 – 80	60 – 65	2	62,5	125	-8,125	132,03
	65 – 70	1	67,5	67,5	-3,125	9,76
	70 – 75	3	72,5	217,5	1,875	10,54
	75 – 80	2	77,5	155	6,875	94,53
Разом		8		565		246,875

Шукаємо середину інтервалу на проміжках за формулою середньої арифметичної простої та заносимо значення в таблицю 3.7:

:

;

;

;

.

Розраховуємо середній коефіцієнт використання вантажівок для всієї сукупності:

Розраховуємо середній коефіцієнт використання вантажівок для кожної групи ():

;

;

;

.

Обчислюємо внутрішньогрупову дисперсію використовуючи розрахункові дані, за формулою:

;

;

;

.

Тоді середня з внутрішньогрупових дисперсій:

.

Розраховуємо міжгрупову дисперсію за формулою:

.

Обчислимо загальну дисперсію як суму розрахункових дисперсій за формулою:

.

Перевіримо отримані результати, обчисливши загальну дисперсію як середньозважену:

.

Обчислимо коефіцієнт детермінації за формулою:

Це означає, що 26,48% загальної дисперсії виробітку обумовлено кількістю вантажних автомобілів, а решта 73,52% обумовлено дією інших факторів.

Обчислимо емпіричне кореляційне відношення за формулою:

Розрахуємо дисперсію частки автотранспортних підприємств третьої групи.

Частка підприємств третьої групи складає:

Тоді дисперсія:

3.4. Завдання 3

А. Варіант відповідає номеру теми теоретичного розділу (73).

Маємо наступні дані про виробництво основних видів продовольчих товарів на душу населення в Україні:

Таблицю 3.8. Виробництво продовольчих товарів в Україні, кг.

№	Вид продукції	n-4	n-3	n-2	n-1	N
73	Паштет свинний	8,5	9,8	8,6	8,0	7,3

Примітка: n – поточний рік.

Розрахуйте для ряду динаміки, який відповідає вашому варіанту:

середнє значення рівня ряду;

за ланцюговою і базисною схемами аналітичні показники ряду динаміки: абсолютні прирости, коефіцієнти зростання, темпи зростання, темпи приросту, абсолютні значення одного проценту приросту;

середні узагальнюючі показники ряду динаміки: середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт і темп зростання, середній темп приросту, середнє абсолютне значення одного проценту приросту.

За результатами розрахунків зробіть висновки.

Зробіть динамічний ряд графічно (лінійний графік або стовпчикова діаграма).

Розраховуємо середнє значення рівня ряду за формулою середньої арифметичної простої:

:

За ланцюговою і базисною схемами обчислюємо аналітичні показники ряду динаміки:

– абсолютні прирости:

базисний:

: ; ;

; .

ланцюговий:

: ; ;

; .

– коефіцієнти зростання:

базисний:

: ; ;

; .

ланцюговий:

: ; ;

; .

– темпи зростання:

базисний: T2=1.1529*100%=115,29% T3=1.0117*100%=101,17%

T4=0.9411*100%=94,11% T5=0.8588*100%=85,88%

ланцюговий: Т2=1.1529*100%=115,29% Т3=0.8775*100%=87,75%

Т4=0.9302*100%=93,02% Т5=0.9125*100%=91,25%

– темпи приросту: K=T-100%

базисний: K2=115.29-100=15.29% K3=101.17-100=1.17%

K4=94.11-100= -5.89% K5=85.88-100= -14.12%

ланцюговий: K2=115.29-100=15.29% K3=87.75-100= -12.25%

K4=93.02-100= -6.98% K5=91.25-100= -8.75%

– абсолютні значення одного проценту приросту:

A2=0.085% A3=0.098%

A4=0.086% A5= 0.08%

Розраховуємо середні узагальнюючі показники ряду динаміки:

середній абсолютний приріст:

:

середній коефіцієнт зростання:

:

середній темп зростання:

:

середній темп приросту:

:

середнє абсолютне значення одного проценту приросту:

Отримані дані занесемо в таблицю:

Таблиця 3.9.

Показники	Роки
	n-4	n-3	n-2	n-1	N
Паштет свинний	8,5	9,8	8,6	8,0	7,3
Середнє значення рівняння ряду	8,44
Абсолютний приріст:
ланцюговий базисний	_	1,3	-1,2	-0,6	-0,7
	_	1,3	0,1	0,5	-1,2
Коефіцієнт зростання:
ланцюговий базисний	_	1,15229	0,8775	0,9302	0,9125
	_	1,1529	1,01117	0,9411	0,8588
Темп зростання:
ланцюговий базисний	_	115,29	87,75	93,02	91,25
	_	115,29	101,17	94,11	85,88
Темп приросту:
ланцюговий базисний	_	15,29	-12,25	-6,-8	-8,75
	_	15,29	1,17	-5,89	-14,12
Абсолютне значення 1% приросту	0,085	0,098	0,086	0,08
Середній абсолютний приріст	-0,3
Середній коефіцієнт зростання	0,962
Середній темп приросту	-3,8
Середній темп зростання	96,2
Середнє значення 1% приросту	0,0872

Рис. 3.4. Динаміка виробництва печінки.

Б. вибір варіанту здійснюється у відповідності з номером студента у списку групи (3).

На основі даних підприємств про витрати на рекламу за три роки (базовий, минулий, звітний) поквартально (таблиця 5.2) проведіть аналіз сезонних коливань витрат на рекламу, використовуючи метод середньої арифметичної, метод плинної середньої і метод аналітичного вирівнювання. Розрахуйте показники сезонної хвилі та зробіть її графічно. Обчисліть показники варіації сезонної хвилі.

Таблиця 3.10. Дані про витрати на рекламу підприємства “ВІК”

Варіант 3	Період	Базовий	Минулий	Звітний
	І квартал	345	347	351
	ІІ квартал	345	348	353
	ІІІ квартал	346	149	354
	IV квартал	347	150	355

На основі даних підприємств про витрати на рекламу за три роки поквартально проведемо аналіз сезонних коливань витрат на рекламу, використовуючи методи:

Середньої арифметичної. Полягає в обчисленні середніх за збільшеними інтервалами.

Метод плинної середньої. Полягає в обчисленні середніх за збільшеними інтервалами при поступовому переміщенні інтервалу на один крок.

Метод аналітичного вирівнювання. Вирівнювання за рівнянням прямої.

Таблиця 3.11. Вирівнювання динаміки ряду.

Рік	Квартал	Витрати на рекламу	Плинна середня	Середня арифметична	Аналітичне вирівнювання
					t	t2	yt	Yt
Базисний	I	345	_	_	-11	121	-3795	343,97
	II	345	345,3	345.3	-9	81	-3105	344,91
	III	346	346	_	-7	49	-2422	345,86
	IV	347	346,6	_	-5	25	-1735	346,80
Минулий	I	347	347,3	347.3	-3	9	-1041	347,75
	II	348	348	_	-1	1	-348	348,69
	III	349	349	_	1	1	349	349,63
	IV	350	350	350	3	9	1050	350,58
Звітний	I	351	351,3	_	5	25	1755	351,52
	II	353	352,6	_	7	49	2471	352,47
	III	354	354	354	9	81	3186	353,41
	IV	355	_	_	11	121	3905	354,35
Разом		4190				572	270	4190

Рівняння прямої ,

де, yt - значення рівнів вирівняного ряду;

- параметри прямої;

t - показники часи (дні, місяці, роки і т. д.).

параметри рівняння прямої визначаємо методом найменших квадратів за допомогою рівнянь:

де, y – рівні фактичного ряду динаміки;

n – число членів ряду.

Звідси: і .

Отже:

Рівняння прямої матиме вигляд: Yt = 349.16 + 0.472*t.

Виявити і виміряти ступінь сезонних коливань можна за допомогою індексу сезонності:

Визначимо середній рівень витрат для кожного року:

;

;

.

Аналіз сезонних коливань витрат на рекламу за допомогою індексу сезонності представимо в наступній таблиці:

Таблиця 3.12.

Рік	Квартал	Фактичні витрати	Теоретичні витрати	Індекси сезонності
				Для	Для yt
Базовий	I	345	343,97	0.998	1.0030
	II	345	344,91	0.998	1.0002
	III	346	345,86	1.001	1.0004
	IV	347	346,80	1.004	1.0006
Минулий	I	347	347,75	0.996	0.9978
	II	348	348,69	0.999	0.9980
	III	349	349,63	1.001	0.9982
	IV	350	350,58	1.004	0.9983
Звітний	I	351	351,52	0.994	0.9985
	II	353	352,47	0.999	1.0015
	III	354	353,41	1.002	1.0017
	IV	355	354,35	1.005	1.0018

Зробимо сезонну хвилю графічно:

Рис. 3.5. Сезонна хвиля.

Узагальнюючими характеристиками сезонних коливань є:

Амплітуда коливань:

R=1.004-0.993=0.011

Середнє лінійне відхилення:

:

Середнє квадратичне відхилення:

Дисперсія: :

Середнє значення індексу сезонності: :

Коефіцієнт варіації: :

Для спрощених розрахунків побудуємо таблицю:

Таблиця 3.13.

Квартал
I	0.998	0.0022	0.00000471
II	0.998	0.0022	0.00000471
III	1.001	0.0007	0.00000052
IV	1.004	0.0036	0.00001307
I	0.996	0.0043	0.00001853
II	0.999	0.0014	0.00000206
III	1.001	0.0014	0.00000206
IV	1.004	0.0043	0.00001853
I	0.994	0.0064	0.00004057
II	0.999	0.0007	0.00000050
III	1.002	0.0021	0.0000451
IV	1.005	0.0050	0.00002454
Разом	12	0.0343	0.000134

При проведенні аналізу сезонних коливань і сезонної хвилі витрат на рекламу підприємства можна зробити наступні висновки: III, IV кварталах, очевидно, що саме в даний період підприємство витрачає більше на рекламу.

3.4. Задача 4

А. Для вибраного варіанта (73) необхідно визначити:

1. індивідуальні індекси цін, кількості проданого товару та товарообороту;

2. загальний індекс фізичного обсягу реалізації;

3. загальний індекс товарообороту;

4. загальний індекс цін та суму економії чи перевитрат від зміни ціни;

5. приріст товарообороту за рахунок зміни цін і кількості проданого товару.

Зробіть висновки. Покажіть взаємозв’язок між обчисленими індексами.

Таблиця 3.14. Дані про реалізацію товарів

№	Назва товару	Кількість реалізованого товару (тон)		Середньорічна ціна за тону, тис. грн..
		Базовий (q0)	Звітний (q1)	Базовий (p0)	Звітний (p1)
73	Паштет свинний	5671	6238	5,87	6,46
74	Перець	2107	2318	2,31	2,54

Таблиця 3.15.

Показники	p1q1	p0q0	p0q1
Паштет свинний	40297.48	33288.77	36617.06
Перець	5887.72	4867.17	5354.58
Разом	46185.2	38155.94	41971.64

На основі даних таблиці визначимо:

індивідуальні індекси цін:

Ціна на паштет свинний в звітному періоді порівняно з базовим зросла на 10%.

Ціна на сосиски в звітному періоді порівняно з базовим зросла на 9,9%.

Індивідуальні фізичного обсягу реалізації:

В звітному періоді було реалізовано паштету свинного на 9,9% більше ніж у базовому.

В звітному періоді було реалізовано перцю на 10% більше ніж у базовому.

Індекс товарообороту:

Товарооборот паштету свинного в звітному періоді порівняно з базовим збільшився на 21%.

Товарооборот перцю в звітному періоді порівняно з базовим збільшився на м20%

2) загальний індекс фізичного обсягу реалізації:

В звітному періоді було реалізовано товарів на 9,9% більше ніж в базовому.

3) загальний індекс товарообороту:

Отже, загальний товарооборот в звітному періоді порівняно з базовим збільшився на 21%.

загальний індекс цін:

Ціни на товар в звітному періоді зросли на 10% порівняно з базовим

Сума перевитрат за рахунок підвищення цін становитиме:

тис. грн.

приріст товарообороту в звітному періоді становитиме:

тис. грн.

в тому числі за рахунок зміни ціни:

тис. грн.

за рахунок зміни фізичного обсягу реалізації:

тис. грн.

Б. За даними про зміну в заробітній платі й чисельності працівників малих підприємств області по деяких галузях народного господарства визначте:

1) на скільки процентів змінилася середньомісячна заробітна плата працівників по двох галузях народного господарства;

2) що більшою мірою вплинуло на зміну середньої заробітної плати: зміна її рівня окремо на кожній галузі чи зміна в структурі чисельності працівників галузей.

Правильність відповіді доведіть за допомогою розрахунків.

Дані про середньорічну заробітну плату та чисельність працюючих.

Таблиця 3.17.

Галузь	Середньорічна кількість працівників, (чол.)		Середньорічна заробітна плата одного працівника, (тис. грн.)
	Базовий (x0)	Звітний (x1)	Базовий (f0)	Звітний (f1)
73	247	272	62	68
74	912	1003	228	251

Таблиця 3.18.

Галузь	f0	f1	x1f1	x0f0	x0f1
73	62	68	18496	15314	16796
74	228	251	251753	207936	228912
Разом	290	319	270249	223250	245708

Щоб визначити на скільки відсотків змінилась середня заробітна плата визначимо індекс змінного складу:

Середньомісячна заробітна плата в звітному періоді зросла на 10%.

Для визначення розміру впливу зміни заробітної плати на середню заробітну плату обчислимо індекс фіксованого складу:

За рахунок зміни заробітної плати працюючих середня заробітна плата зросла на 9,9%.

Для визначення розміру зміни чисельності працюючих на середню заробітну плату обчислюємо індекс структурних зрушень:

Зміна чисельності працюючих на вплинула на зміну середньої заробітної плати.

Висновок

Під час виконання курсової роботи були опрацьована статистична наука в цілому і загальна теорія статистики зокрема, яка розглядає основні поняття, категорії науки, методи вивчення соціально-економічних явищ, правила збирання й обробки статистичної інформації, методи аналізу. Адже все це безпосередньо використовується при розв’язанні будь-яких завдань соціально-економічної статистики.

Також, були самостійно розв’язані практичні приклади і задачі, які посприяли більш глибокому розумінню тем курсу, більш міцному засвоєнню питань теорії статистики, придбанню навичок у розрахунках статистичних показників.

Дана курсова робота охопила наступні теми загальної теорії статистики: “Зведення й групування статистичних методів”, “Ряди розподілу”, “Середні величини”, “Показники варіації”, “Ряди динаміки” та “Індекси” й основні теми соціально-економічної статистики.

На основі даних розрахунків та отриманих результатів можна сформувати наступні висновки:

статистика природних ресурсів є міжгалузевою за своїм характером. Її iнформацiя використовується для розробки та оцінки виконання соцiально-економiчних програм, вирішення питань економічної політики. Вона описує стан та тенденції зміни навколишнього середовища, до якого належать повітря, вода, грунт/земля, бiота, що містяться в цих компонентах, а також населені пункти;

за допомогою кореляційно-регресійного дослідження можна оцінити зв'язок між факторною та результуючою ознакою, характеристикою зв’язку є коефіцієнт кореляції, значення якого свідчить про тісноту зв’язку та напрям розвитку досліджуваного явища;

шляхом зведення та групування статистичних даних можна систематизувати інформацію з виділенням типових рис для кожної групи ознак, що характеризують всю сукупність;

ступінь відхилення варіюючої ознаки від середнього значення по сукупності дозволяє оцінити абсолютні та відносні характеристики варіації. Так квадратичний коефіцієнт варіації свідчить про однорідність чи неоднорідність сукупності;

розмах явища в часі дозволяє оцінити аналіз рядів динаміки з наступним виявленням тенденцій розвитку досліджуваного явища. У випадках, коли розвиток досліджуваного явища не має чіткої тенденції розвитку, використовуються статистичні методи досліджень такі, як метод плинної середньої, ступінчатої середньої та метод аналітичного вирівнювання;

за допомогою індексного методу, можна оцінити зміни показників в часі як в цілому так і за рахунок впливу окремих факторів на явище, що підлягає вивченню.

Список використаної літератури

Экономическая статистика. Математическая разработка. - 2-е изд. – Киев. – 1999 – 82 с.

Удотова Л. Ф. Соціальна статистика. – Київ. – 2002 – 376 с.

Статистичний щорічник України за 2004 рік. – Київ. – 2005 – 591 с.

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з курсу “Статистика” (теоретичні засади, приклади) № 063-279. – Рівне - 2001 – 35.

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з курсу “Статистика” (загальні зауваження, завдання) № 063-278. – Рівне - 2001 – 35.

Уманець Т. В. Статистика: навчальний посібник. – К.: Вікар. – 2003.

Ерина А. М., Викторова Л. Л., Витренко Н. М. и др. Структурно-логические схемы и задачи по общей теории статистики. – Киев: УМК ВО. 1988.

Общая теория статистики: Статистическая методология в изучении коммерческой деятельности. Учебник. Под ред. А. А. Спирина, О. Э. Башиной. – М.: Финансы и статистика. 1994. – 269 с.

Герасименко С. С. Статистика. – К.: КНЕУ. – 2000.

Афифи А., Эйзен С. Статистический анализ: Подход с использованием ЭВМ. Пер. с англ. – М. : Мир, 1982. – 448 с.

Головач А. В., Єріної А. М., Козирєва О. В. Статистика. – Київ - 1993 – 622 с.

Дрейпер Н., Смит Г. Прикладной регрессионный анализ: В 2-х кн. Пер. с англ. – 2-е изд., перераб. И доп. – М. : Финансы и статистика, 1986. – 366 с.

Громыко Г. Л. Статистика: Учебн. – М.: Издательство Московского университета, 1976.

Гольдберг А. М., Козлов В. С. Общая теория статистики. – М. : Финансы и статистика. – 1985..