Київський міський педагогічний університет імені

Б.Д. Грінченка

Гуманітарний інститут

Кафедра теорії та методики навчання англійської мови

Курсова робота

з дисципліни «Методика навчання іноземних мов»

на тему:

Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови у старшій школі

Виконавець:

студентка IV курсу

спеціальності «Філологія. Англійська мова та література»

Смірнова Анна Михайлівна

Київ 2009

Зміст

Вступ

Розділ І. особливості навчання англійської мови в старшій школі на сучасному етапі

Навчання англійської мови в старшій школі

Традиційні методи навчання англійської мови

Поняття активізації пізнавальної діяльності учнів

Методи активізації пізнавальної діяльності учнів

розділ ІІ. особливості застосування методів активізації пізнавальної діяльності учнів на практиці

Фрагмент уроку з використанням дидактичних ігор

Фрагмент уроку з використанням методу дискусії

Фрагмент уроку з використанням комп’ютерних технологій

Метод проектів у навчанні англійської мови

Висновки

Список використаних джерел інформації

додатки

Вступ

Важливою проблемою для педагогічної теорії та практики залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і нецікавим, тому завдання вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій (наприклад, презентації засобами SMART-BOARD), науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор. За Ф. Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність.

Актуальність дослідження проблеми. З урахуванням соціокультурних вимог сьогодення освіта повинна мати гуманістичне, особистісно-орієнтоване спрямування, унаслідок чого знання, уміння й навички перетворюються із мети навчання в засоби розвитку пізнавальних і особистісних якостей учнів. Школяр не може засвоїти навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Тому все більшого значення набуває орієнтація навчання на різнобічний розвиток учнів.

Актуальність дослідження зумовила вибір теми: «Засоби активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови в старшій школі». Значним вкладом в педагогічну і психологічну науку є дослідження В.В.Давидова, П.Я. Гальперіна, Л.В. Занкова, Д.Б. Ельконіна, що виявили можливості значного підвищення активності школярів у навчально-пізнавальній діяльності.

Психологічні аспекти проблеми висвітлені в працях Б.Г. Ананьєва, Д.Н. Богоявленського, Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, В.А. Крутецького, Т.В. Кудрявцева, О.М. Леонтьєва, Н.О. Менчинської, С.Л. Рубінштейна, К.А. Славської, Н.Ф. Тализіної, М.Н. Шардакова, Д.Б. Ельконіна та інших.

У психолого-педагогічній літературі переконливо показано, що правильно організована самостійна робота учнів на уроці сприяє значному підвищенню ефективності навчання, активізації навчально-пізнавальної діяльності (П.Я. Голант, М.А. Данилов, Н.Г.Дайрі, Б.П.Єсипов, Р.Г. Лемберг, І.І. Малкін, Р.М. Мікельсон, І.П. Огородніков, Т.С.Панфілов, М.Н. Скаткін, Р.Б. Срода, А.В. Усова та ін.). Різні аспекти цієї проблеми висвітлені в ряді дисертацій (Л.П. Аристова, І.М. Варава, И.В. Дорно, В.І. Каленик, М.К. Ковалевська, В.Я. Кривошеєв, Н.Н. Нікольська, Л.М. Піменова, Г.І. Полещук, М.В. Пархунова, К.Д. Соколова і ін.)

Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес на уроках іноземної мови в середній загальноосвітній школі.

Предмет дослідження: особливості навчання англійської мови в старшій школі; методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови.

Метою нашого дослідження є висвітлення доцільності використання сучасних методів активізації пізнавальної діяльності учнів старшої школи на уроках англійської мови. Показати їх ефективність у навчальному процесі.

Теоретичне значення дослідження полягає у висвітленні значення методів активізації пізнавальної діяльності, можливостей їх застосування, необхідності застосування у навчально-виховному процесі старшої школи.

Практичне значення роботи полягає в розробці системи методів активізації пізнавальної діяльності учнів для використання на уроках англійської мови, яка базується на основі аналізу передового педагогічного досвіду.

Завдання роботи:

з’ясувати сутність методів активізації пізнавальної діяльності, її значення у навчально-виховному процесі;

вивчити стан проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів у психолого-педагогічній теорії і практиці;

виділити психолого-педагогічні вимоги й шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні іноземних мов.

довести ефективність сучасних методів активізації пізнавальної діяльності у роботі із старшокласниками;

проаналізувати методи активізації пізнавальної діяльності учнів з метою можливості їх використання у процесі опанування англійської мови;

розробити систему уроків із застосуванням методів активізації пізнавальної діяльності учнів.

Для розв’язання поставлених завдань застосовувались адекватні методи дослідження: вивчення літературних джерел, у тому числі аналіз і синтез передового педагогічного досвіду, узагальнення опрацьованого матеріалу. Дослідження проводилося на базі СЗШ № 161.

Розділ І. особливості навчання англійської мови в старшій школі на сучасному етапі

В першому розділі висвітлено особливості процесу навчання у старшій школі, розглянуто традиційні методи навчання англійської мови, а також подано визначення поняття активізації пізнавальної діяльності та власне методи активізації пізнавальної діяльності учнів на даному етапі.

1.1 Навчання англійської мови у старшій школі

Як зазначає Л.А. Сажко, старша школа (третій етап навчання іноземної мови) є завершальною у процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Рівень навичок та вмінь усного і писемного мовлення, досягнути в основній школі, має бути підвищено. Велика увага на третьому етапі навчання приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності. Проте основна роль у процесі навчання іноземної мови на цьому етапі відводиться читанню. Тексти для читання мають бути складнішими у порівнянні із середнім етапом. При навчанні читання формуються вміння читати суспільно-політичні тексти з метою одержання повної та основної інформації, а також уміння переглянути і вибрати необхідну статтю. Навчаючись письма, учні повинні оволодіти вмінням складати план, тези до усного повідомлення, писати анотації та резюме прочитаного, складати реферат, а також робити письмові повідомлення в межах вимог до монологічного мовлення у 5 – 12 класах [10,231 – 232].

У старшій школі завершується формування активного словника школяра та продовжується робота і формування рецептивного словника. Програма передбачає рецептивне засвоєння певної кількості лексичних одиниць. Граматичний матеріал, призначений для вивчення в 10-12 класах, засвоюється тільки до рівня розпізнавання та розуміння при читанні; в 12 класі має місце систематизації граматичного матеріалу, що вивчався у 5 – 12 класах.

Специфіка цього етапу навчання ІМ визначається також віковими характеристиками учнів, урахування яких має велике значення для досягнення цілей, передбачених програмою для 10 – 12 класів.

Старшокласник поєднує в собі риси підлітка та ознаки юнацького віку. В ньому діалектично поєднуються ще не втрачена дитячість з проявами дорослості. У старшокласника вже складаються певні принципи поведінки, формується образ власного «Я», свої ціннісні орієнтації. Чітко виявляється диференціація інтересів. Ставлення до дисциплін стає більш вибірковим. Оскільки в учнів з особливою силою проявляється прагнення до самоствердження, самовираження, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання ІМ і створення сприятливого психологічного клімату для спілкування є тими факторами, які на цьому етапі мають особливу значущість. У зв’язку з цим дуже важливо відбирати для уроків такий матеріал, що носить проблемний характер, стимулює обмін думками, спонукає до роздумів.

Різноманітність інтересів, формування профорієнтації роблять необхідним подальше посилення індивідуалізації навчання ІМ. Підвищення ж почуття відповідальності, свідомого ставлення до навчання відкриває великі можливості для організації самостійної роботи, для стимулювання потреби у самоосвіті. Самостійна робота над мовою повинна готувати учнів до самостійного «доучування» та удосконалення оволодіння ІМ, а саме: розвивати у них вміння працювати з довідковою літературою, іноземним текстом, технічними засобами тощо. Отже у старшій школі стає ще більш актуальним поєднання індивідуальної, парної та групової роботи, де вчитель виступає у ролі партнера, організатора, режисера, сценариста і т.п.

Для старшокласників є характерним більш високий рівень комунікативного розвитку: вони досконаліше володіють морфологічними та синтаксичними аспектами мовлення, зв’язністю, логічністю та послідовністю висловлювання. У мовленні старшокласників проявляються вміння аналізувати, робити висновки, прогнозувати. Усі ці особливості необхідно враховувати в процесі навчання ІМ.

З огляду на викладене можна констатувати такі особливості організації навчального процесу з ІМ у старшій школі: послідовніше здійснення комунікативно-пізнавального навчання, пов’язаного з підвищенням змістовності мовлення учнів; використання прийомів, що спонукають до вираження особистого ставлення до проблем, які обговорюються; цілеспрямована реалізація принципу індивідуалізації навчання, орієнтована на використання ІМ в майбутній практичній діяльності школярів, широке застосування видів та форм самостійної роботи [10, 232].

1.2 Традиційні методи навчання ІМ

Про особливості старшого шкільного віку ми сказали, і перш ніж розглядати методи активізації пізнавальної діяльності необхідно розглянути традиційні методи навчання, що дасть нам можливість порівнювати результати.

Метод – це спосіб упорядкованої діяльності вчителя та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Є.С. Полат дає таке тлумачення терміну «метод». Метод - це базова методична категорія, яка використовується в двох значеннях: як спосіб вирішення конкретного методичного завдання, окремий елемент системи освіти (в цьому значенні метод наближається до категорії «прийом», наприклад метод навчання лексики чи фонетики) і як сукупність прийомів, операцій оволодіння визначеною областю практичного і теоретичного знання, тою чи іншою діяльністю; шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання [17, 15].

За декілька століть існування методики як науки отримали розвиток і популярність такі методи [6, 48 – 61]:

перекладні (граматико-перекладні, лексико – або текстуально перекладний);

прямі;

змішані;

свідомо-порівняльний;

діяльнісно-комунікативний.

Розглянемо традиційні методи.

Перекладні методи. Граматико-перекладний метод був поширений в усіх країнах Європи. Метою навчання в межах даного методу є навчання читання і перекладу текстів, переважно художніх, на рідну мову. Основними принципами перекладних методів є: писемне мовлення, яке представляє справжню мову, як основа навчання; синтез і дедукція як основні процеси логічного мислення, що зумовлюють заучування граматичних правил та слів і складання на їх основі речень, - у граматико-перекладному методі, а також аналіз як провідний процес логічного мислення і відповідно аналіз та дослівний переклад зв’язних оригінальних текстів – в текстуально-перекладному методі.

Прямі методи. В них на перший план висуваються практичні цілі, і, перш за все, - навчання усного мовлення. Метою навчання є практичне оволодіння іноземною мовою, під яким розуміли усне мовлення. Прихильники даного методу прагнули виключити рідну мову при навчанні іноземної [10, 289].

Неопрямі методи. У XX-му столітті широке поширення викладання ІМ спричинило інтенсивну розробку різних методів навчання. Свій подальший розвиток одержують і неопрямі методи Реформи. У залежності від основної мети серед них розрізняють методи навчання (ре)продуктивного і рецептивного володіння мовою. Серед перших найбільш значними є усний метод Палмера, аудіо-лінгвальний й аудіовізуальний методи.

Для оволодіння усним мовленням Палмер пропонує наступні шляхи:

навчання усного мовлення за двома напрямами – говоріння та розуміння; спочатку накопичення пасивного матеріалу, а потім його активне відтворення;

використання з метою семантизації наступних прийомів – наочність, переклад, тлумачення, контекст;

накопичення зразків мовлення через заучування напам’ять;

раціональний відбір лексики на основі частотності, структурної сполучуваності, доцільності;

відбір текстів за темами, визначення словнику-мінімуму та видів читання;

розподілення мовних труднощів за аспектами – фонетичний, орфографічний, семантичний, синтаксичний.

Аудіолінгвальний метод, створений Фрізом і Ладо (США, 40-і роки). Фріз і Ладо трактують процес оволодіння мовою як процес формування навичок, ефективність якого забезпечується багаторазовим повторенням того самого матеріалу. Основні положення методики Фріза і Ладо:

незалежно від кінцевої мети основу навчання складає усне мовлення;

попереднє оволодіння усним мовленням забезпечує у подальшому оволодіння письмом та читанням (як розпізнавання вже вивченого та відомого матеріалу);

об’єктом навчання є речення як мінімальна одиниця усного спілкування;

лексика слугує лише ілюстрацією до моделей, що пред’являються для опанування;

граматика слугує для опису структур, але правила виключаються з навчального процесу;

матеріал опановується внаслідок імітації, багатократного повторення, утворення за аналогією, заучування напам’ять;

тренувальні вправи спрямовані на відпрацювання адекватної мовленнєвої поведінки в певній мовленнєвій ситуації.

Значно ближчим до прямого є аудіовізуальний метод (Франція, Югославія 50-і роки. Аудіовізуальний метод зберігає всі основні принципи прямізму, при цьому його автори підкреслюють особливу важливість створення безпосередніх асоціацій між звучанням і значенням (РМ цілком виключається з процесу викладання). Основними способами засвоєння матеріалу є імітація, заучування напам'ять і утворення за аналогією. До самого кінця початкового ступеня учням не дозволяється користатися ані підручником, ані жодними іншими записами, уся робота ведеться лише усно із широким застосуванням різних технічних засобів як на аудиторних, так і на лабораторних заняттях. Таким чином, повне найменування методу – аудіовізуальний – відбиває ті його риси, що відрізняють його від інших прямих і неопрямих методів: весь мовний матеріал уводиться лише в структурах, які учні сприймають цілком на слух і значення яких розкривається шляхом зорової наочності [10, 298].

1.3 Поняття активізації навчально-пізнавальної діяльності

В контексті нашого дослідження основоположним є поняття “активізація навчально-пізнавальної діяльності”. В.Е. Краснопольський у своїї дисертації внаслідок аналізу різних підходів (П.С. Атаманчук, М.С. Головань, Н.М. Зверевої, Л.О. Іванової, М.Я.Ігнатенко, В.Ф. Кушиної, В.І Лозової, В.О. Онищук, А.Г. Сологуба, Т.І. Шамової, В.Ф. Шморгуна, Г.І. Щукиної) до визначення цього поняття доходить висновку, що активізація навчально-пізнавальної діяльності – процес, направлений на мобілізацію вчителем (за допомогою спеціальних заходів) інтелектуальних, морально-вольових та фізичних сил учнів, розвиток здібності подолати труднощі, активну самостійну роботу. Крім того, активізацію навчально-пізнавальної діяльності не можна розглядати в сучасних умовах розвитку школи тільки як процес керування активності учнів. Вона одночасно є процесом і результатом стимулювання активності учнів [9, 4].

Незважаючи на різні підходи науковців щодо процесу активізації навчально-пізнавальної діяльності, більшість із них погоджуються з визначенням таких складників пізнавальної активності:

мотиваційні (потреба в пізнанні, прагнення до самовдосконалення);

психічні якості (емоційне сприйняття, творча уява, мислення, мовленнєва компетентність);

інструментальні (форми, методи, технології).

Дослідники визначають, що необхідним для розвитку пізнавальної активноcті особистості є самопізнання. Для успішного розвитку особистості на уроках англійської мови має ряд психічних якостей, а саме: психологія уваги, логічне мислення, творча фантазія. Важливу роль у розвитку пізнавальної активності учнів мають уміння емоційно сприймати, глибоко осмислювати події, висловлювати свої судження.

Серед інструментального комплексу розвитку пізнавально-навчальної активності учнів можна назвати ті, що безпосередньо пов’язані з формами і методами навчання. Сучасні педагогічні технології, такі як навчання у співпраці, проектна методика, використання інформаційних технологій, Інтернет-ресурсів забезпечують індивідуалізацію та диференціацію навчання [9, 7].

Ми розглядаємо діяльність як джерело пізнання, формування особистісних якостей учнів, основу для удосконалення навчального процесу, тому не зводимо проблему активізації навчання лише до засобів підвищення ефективності його змісту, методів та форм організації.

Розвитку пізнавальної діяльності може сприяти використання структури навчального матеріалу і спеціально організована взаємодія видів пізнавальної діяльності з опорою на узагальнені наочні орієнтири, визначені педагогічні умови і розроблені адекватні організаційні форми, методи, прийоми навчання. У дослідженні В.Е Краснопольського, діяльність визначена як активна дія самого учня, спрямована на засвоєння ним системи знань, навичок і умінь, а також зміни, що відбуваються в учневі, психічному розвитку, в характеристиках його особистості [9, 4]. Основними напрямами формування продуктивних процесів вважають дії тих, кого навчають, з опорою на систему узагальнених орієнтирів самостійного пошуку і конструювання учнями алгоритмічних і квазимоноритмічних процедур, спеціальне навчання евристикам різного рівня абстракції й узагальнення.

Пізнавальна діяльність сприяє формуванню світоглядних знань підлітків, яка є найбільш складною синтетичною формою духовного освоєння діяльності. Новизна в поглядах на проблему активізації пізнавальної діяльності учнів визначається соціальними змінами, що відбуваються в державі, які загострюють потребу суспільства в активній особистості. Формування особистості, її якісні зміни проходять в діяльності, зокрема в пізнавальній, в основі якої є співробітництво учнів в головному для них виді діяльності — навчанні. У процесі колективної навчально-пізнавальної діяльності можна формувати такі риси особистості, як пізнавальна самостійність і активність, колективізм, відповідальність, а також можливість взаємозв'язаного формування творчого і відповідального становлення до навчання.

Засоби і прийоми активізації пізнавальної діяльності підлітків допомагають виробленню у них прийомів навчальної праці, сприяють розумовому розвитку, ефективному використанню часу, підвищенню якості знань. Поняття "прийом", "вид пізнавальної діяльності", "пізнавальне вміння (дія)" вважаються синонімами. Ці терміни характеризують уміння, що входять у такі групи: початкові логічні прийоми мислення та специфічні прийоми пізнавальної діяльності. Серйозний недолік сучасної освіти полягає не у виробленні програм видів пізнавальної діяльності (умінь) з кожного предмета, хоч деякі кроки в цьому напрямі зроблено. Це означає, що, по суті, не розв'язано питання про критерії знань, бо знання функціонують, реалізуються не тоді, коли відтворюються поняття та визначення, а в діях із цими знаннями.

1.4 Методи активізації пізнавальної діяльності учнів

Проект Ради Європи «Сучасні мови» передбачає підвищення ефективності навчання іноземних мов, зокрема, за рахунок передових методів і технологій, тобто методами активізації пізнавальної діяльності учнів. Великий інтерес викликають наступні методи:

дискусійний (М.В. Кларін, Г.А. Китайгородська);

метод рольових ігор (Г.А. Китайгородська, М.А. Аріян);

метод проектів (Є.С. Полат, М.Ю. Бухаркіна);

використання мультимедійних (комп‘ютерних) технологій [4, 49].

Ці методи не можна назвати новими. Однак, їх застосування до цього часу не було системним. Вони пов’язані між собою тим, що їх форми і зміст дозволяють формувати, поряд із комунікативною компетенцією, окремі комунікативні та інтелектуальні вміння, які в сукупності складають уміння критичного мислення. Розглянемо зазначені методи.

Джава Н. у своїй статті дає таке визначення поняттю дискусія: дискусія (лат. discussion - від discutio – розглядаю, досліджую) – широке обговорення якогось спірного питання для з’ясування різних точок зору [4, 49].

Дискусія дає можливість:

активізувати пізнавальну діяльність учнів;

сформувати певну культуру мови, вміння вислухати співрозмовника до кінця, не перебиваючи;ставлячи запитання, заперечуючи або, навпаки, погоджуючись;

формувати свідоме ставлення до розгляду проблеми, активність в обговоренні проблеми, яка назріла, націленість на з’ясування причин її виникнення, а також на її вирішення. Мова, таким чином, є одночасно і метою і засобом навчання;

формує культуру творчого оперативного мислення;

створює умови для використання особистого досвіду й одержаних раніше знань для засвоєння нових.

Прийоми введення в дискусію можуть бути наступні:

опис конкретного проблемного випадку з життя;

використання останніх новин;

рольова гра;

демонстрація відеокліпу;

драматизація (моделювання проблемної ситуації);

звукозапис;

питання типу (Що? Як? Чому? Що вам відомо про…?).

Етапи організації дискусії:

виділення «макро»проблеми. Поділ на «мікро» проблеми. Поділ учнів на групи. Пояснення стратегії проведення дискусії;

пояснення правил ведення дискусії. Рекомендації щодо збору матеріалу;

лексичні вправи (знайомство з новою лексикою);

попереднє обговорення однієї із «мікро»проблем у всіх групах;

колективне обговорення;

звернення до текстового матеріалу, відео-аудіо записів, із метой одержання базової інформації з даної проблеми.

Організація проведення дискусії:

етапи самостійної роботи групи по підбору та осмисленню матеріалу;

повідомлення результатів обговорення в малих групах;

загальна дискусія;

підведення підсумків.

Тексти та аудіо-матеріали потрібно відбирати таким чином, щоб вони були проникнуті єдиною проблемою, адже вони становлять теоретичну основу для дискусій і повинні містити базову інформацію.

Н. Джава зазначає, що вміння вести дискусію у формі діалогу або полілогу – необхідна умова успішної спільної роботи учнів над проектом у малих групах. В процесі обговорення висуваються аргументи і контраргументи, вибудовується логічна послідовність доказів виступаючого. Учні вчаться розглядати проблему з різних сторін, формулюють свою точку зору, роблять висновки [4, 49].

Одним із важливих методів активізації пізнавальної діяльності учнів є метод проектів. В літературі знаходимо таке визначення зазначеного методу. Метод проектів – це така організація самостійної діяльності учнів у межах ними ж обраної теми, що проводиться у два етапи: етап підготовки та етап висвітлення кінцевого результату цієї діяльності [22, 79].

Метою проектної роботи є автономне вивчення окремим учнем того чи іншого матеріалу, який є часткою одного великого розділу.

Сутність проектної методики полягає в тому, що ціль занять і способи її досягнення повинні визначатися власне учнем на основі його інтересів, індивідуальних особливостей, потреб мотивів, здібностей. Внаслідок цього, особисто-орієнтоване навчання, що лежить в основі проектної методики, передбачає зміну традиційної схеми взаємодії учитель-учень, суб’єкт-об’єкт на схему партнерства суб’єкт-суб’єкт [17, 16].

Метод проектів виник на початку ХХ століття, коли робота педагогів була спрямована на те, щоб знайти способи, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, навчити застосовувати знання на практиці. Розроблений ще в на основі прагматичної педагогіки Джона Дьюї метод проектів стає особливо актуальним в сучасному інформаційному суспільстві. Метод проектів — не новина в світовій педагогіці: він почав використовуватися в практиці навчання значно раніше виходу в світ відомої статті американського педагога В. Килпатріка «Метод проектів» (1918), у якій він визначив це поняття як «від душі виконуваний задум». У Росії метод проектів був відомий ще в 1905 році. Під керівництвом С.Т. Шацького працювала група російських педагогів по впровадженню цього методу в освітню практику. Після революції М.П. застосовувався в школах по особистому розпорядженню Н.К. Крупськой. У 1931 р. постановою ЦК ВКП(б)М. П. був засуджений як чужий радянській школі і не використовувався аж до кінця 80-х років." Зараз метод проектів набуває популярності і в Україні [26].

Основна ціль навчання іноземної мови – мовленнєва діяльність, в якій мовленнєва система виступає тільки я к засіб її реалізації.

Найважливішими факторами, що сприяють формуванню внутрішнього мотиву мовленнєвої діяльності при проектному навчанні, є:

зв’язок ідей проекту з реальним життям;

наявність інтересу до виконання проекту з боку всіх його учасників;

ведуча роль консультативно-координуючої функції викладача.

Проект може бути я к довготривалим, короткотривалим, що займає одне аудиторне заняття.

Дослідники наводять основні вимоги до методу проектів:

наявність вагомої у дослідному, творчому плані проблеми, яка потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення;

практична, теоретична вагомість можливих результатів;

самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів на уроках чи в позаурочний час;

структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів і розподілом ролей);

використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач, висунення гіпотези їх вирішення, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підведення підсумків, коригування, висновки [22, 80];

Орієнтуючись на статтю Огієвича О. зазначаємо, що дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку [14, 83].

Дидактична гра на уроках англійської мови є дуже ефективним засобом навчання. Доцільним є використання ігор чи елементів гри на кожному уроці. Це активізує діяльність учнів, вони захоплюються елементом змагання, їм подобається працювати у команді – так веселіше виконувати навіть складне завдання.

Гра вимагає активності. Учні прагнуть використати цікаві звороти, слова, щоб їхні виступи вийшли цікавими, це спонукає працювати із словником.

Основне завдання полягає в тому, щоб правильно організувати гру, підібрати її відповідно до завдань уроку, до теми та рівня можливостей і знань учнів. Адже гра має бути цікавою та емоційною, – лише за цих умов можливий максимальний результат.

Ігри можуть використовуватися на різних етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити домашнє завдання, полегшити розуміння навчального матеріалу, закріпити його, перевірити знання учнів перед контролем.

У нашій роботі під поняттям «дидактичні ігри» ми розуміємо будь-яку гру або ігрову вправу, спрямовану на оволодіння учнями новими знаннями, уміннями, навичками.

Гра допомагає вчителю англійської мови організувати роботу на уроці, адже за 40-45 хвилин необхідно звертати увагу на граматику, мовлення, читання, писання, аудіювання. Гра допомагає перевірити знання і уміння учнів швидко і цікаво. Адже, учням цікавіше виконувати певне, наприклад завдання із граматики, коли воно подане у вигляді гри (змагання), ніж писати звичайну вправу [13, 106].

Доцільність використання дидактичних ігор і їх ефективність неодноразово підтверджувалась. Дослідниця Р. Осадчук стверджує, що найсприятливіші умови гармонійного розвитку мотиваційної, змістової та операційної сторін пізнавальної діяльності учнів створюються у процесі проведення дидактичних ігор, де самостійна діяльність учнів і навчальні завдання вчителя є основним засобом засвоєння знань. Проведення дидактичних ігор вимагає від учнів певного рівня розвитку їхньої пізнавальної діяльності [13, 110].

В грі формуються такі якості як самостійність, ініціативність, організованість, розвиваються творчі здібності, вміння працювати в колективі.

Психологи зазначають, що дидактичні ігри, ігрові вправи і прийоми дають змогу підвищити дитячу активність, працездатність, залучити пасивних учнів до активної розумової діяльності, а також допомагають учителеві урізноманітнити методи роботи, знижують утому учнів, зацікавлюють учнів змістом роботи.

Система освіти, на думку багатьох дослідників, не може бути незалежною від суспільного й політичного устрою держави, вона за всіх часів відгукувалася на соціальне замовлення. Саме в силу цього політика держави останнім часом спрямована на те, щоб впровадити інформаційні технології в школи.

Комп'ютер бере на себе левову частину рутинної роботи викладача, вивільняючи йому час для творчої діяльності, що на сучасному рівні розвитку техніки не може бути віддана комп'ютеру.

Як відомо, придатність технічних засобів навчання й контролю для використання на заняттях з іноземної мови визначається за наступними критеріями:

по-перше, вони повинні сприяти підвищенню продуктивності праці й ефективності навчального процесу;

по-друге, забезпечувати негайне й постійне підкріплення правильності навчальних дій кожного учня;

по-третє, підвищувати свідомість і інтерес до вивчення мови;

по-четверте, забезпечувати оперативний зворотний зв'язок і поопераційний контроль дій всіх учнів;

по-п'яте, мати можливість швидкого введення відповідей без тривалого їхнього кодування й шифрування.

Як показує практика, із всіх існуючих засобів навчання комп'ютери щонайкраще "уписуються" у структуру навчального процесу, найбільш повно відповідають дидактичним вимогам і максимально наближають процес навчання англійській мові до реальних умов. Комп'ютери можуть сприймати нову інформацію, певним чином обробляти її й приймати рішення, можуть запам'ятовувати необхідні дані, відтворювати зображення, що рухаються, контролювати роботу таких технічних засобів навчання, як синтезатори мови, відеомагнітофони, магнітофони. Комп'ютери істотно розширюють можливості викладачів по індивідуалізації навчання й активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні англійській мові, дозволяють максимально адаптувати процес навчання до індивідуальних особливостей учнів. Кожний учень одержує можливість працювати у своєму ритмі, тобто вибираючи для себе оптимальний обсяг і швидкість засвоєння матеріалу.

Застосування комп'ютерів на уроках англійської мови значно підвищує інтенсивність навчального процесу. При комп'ютерному навчанні засвоюється набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах традиційного навчання [12, 47].

Комп'ютер забезпечує й всебічний (поточний, рубіжний, підсумковий) контроль навчального процесу. Контроль, як відомо, є невід'ємною частиною навчального процесу й виконує функцію зворотного зв'язку між учнем і викладачем. При використанні комп'ютера для контролю якості знань учнів досягається й більша об'єктивність оцінки. Крім того, комп'ютерний контроль дозволяє значно заощадити навчальний час, тому що здійснюється одночасна перевірка знань всіх учнів. Це дає можливість викладачеві приділити більше уваги творчим аспектам роботи з учнями.

Ще одна перевага комп'ютера - здатність накопичувати статистичну інформацію в ході навчального процесу. Аналізуючи статистичні дані (кількість помилок, правильних/неправильних відповідей, звертань по допомогу, часу, витраченого на виконання окремих завдань і т.п.), викладач судить про ступінь і якість сформованості знань в учнів.

Необхідно відзначити, що комп'ютер знімає такий негативний психологічний фактор, як «відповідебоязнь».

Обговорюючи переваги використання новітніх інформаційних технологій у навчанні іноземних мов, Л.Скалій порівнює традиційне навчання з комп’ютерним. Результати цього порівняння свідчать про значні переваги використання інформаційних технологій у навчанні іноземних мов.

Таблиця 1.

Порівняння традиційного навчання з комп’ютерним

Традиційне навчання	Комп’ютерне навчання
1. Лінійний текст (лише текст, без інших додаткових джерел).	1. Мультимедійний текст (відео-, аудіо- можливості, зв’язок з великою кількістю різноманітних джерел).
2. Можлива відсутність мотивації й зацікавленості в навчанні.	2. Висока мотивація і зацікавленість у навчанні.
3. Обмежена кількість інформації, обмежений вибір, часто застарілі дані.	3. Необмежена кількість свіжої автентичної інформації, широкий вибір.
4. Контроль викладача (учителя).	4. Самоконтроль і координація навчального процесу викладачем.
5. Спілкування з викладачем.	5. Можливості спілкування з носіями мови, ознайомлення з культурою країн, мова яких вивчається.

Одним із компонентів підвищення мотивації, і я к наслідок активізації пізнавальної діяльності учнів є використання Інтернету. Інтернет природно вписується в життя учнів і є одним з найефективніших засобів, що допомагають значно урізноманітнити процес навчання. Передовий педагогічний досвід засвідчує, що кожне заняття з використанням Інтернет-сайтів викликає емоційний підйом; навіть учні, що відстають від інших, з радістю спілкуються з комп’ютером, а, наприклад поганий результат тестування чи спілкування on-line, внаслідок прогалин у знаннях, спонукає звернутися по допомогу до вчителя або самостійно здобути ці знання. Також цікаво те, як засвідчує Н.Г. Овсяна, що у процесі сумісної комп’ютерно-навчально-ігрової діяльності виникає “кооперуючий ефект» - учні у навчальній грі проти комп’ютера несвідомо допомагають один одному, передають знання менш навченим. Тож утворюється такий безцінний зв’язок «учень-учень» [24, 6].

Використання Всесвітньої мережі має цілий ряд переваг:

варіативність застосування на різних етапах навчання;

можливість застосування на будь-якому етапі роботи на практичному занятті;

навчальний матеріал краще сприймається і легше запам’ятовується;

економне використання навчального часу;

індивідуалізація навчання, визначення глибини і послідовності засвоєння, темпу роботи;

скорочення видів роботи, що викликають утомлюваність учнів;

використання різних аудіовізуальних засобів навчання (графіки, звуку) для збагачення і мотивації навчання, наочного та динамічного подання матеріалу;

розгалуження послідовності навчання на основі аналізу помилок;

створення комфортного середовища для сучасного навчання;

активізація навчальної діяльності школяра;

інтенсифікація навчання та підвищення мотивації рівня мотивації;

формування самооцінки учня та створення умов для його самостійної роботи.

За допомогою Інтернету учні мають змогу виконувати такі види навчальної діяльності:

тренуватися у правописі;

вивчати лексичний матеріал;

удосконалювати розуміння аудіо тексту;

розвивати техніку читання;

вивчати граматику;

навчатися писемного мовлення;

тренувати вимову тощо;

Інтернет дозволяє вдало моделювати умови комунікативної діяльності, реалізовувати їх у різноманітних тренувальних вправах ситуативного характеру.

Нині Всесвітня мережа містить велику кількість сайтів з потенційно цікавим і актуальним матеріалом для освіти. Овсяна Н.Г. у своїї статті розглядає різноманітні навчальні сайти. Ознайомившись зі змістом яких, ми виокремили наступні [12, 47 - 49]:

Teach-Nology

http://www.teachnology.com/teachers/lesson_plans/holidays/

Це дуже корисний сайт, який містить багато цікавих ідей і конкретних планів уроків, які допомагають вчителя навчити учнів іноземній культурі і традицій.

http://www.eslcafe.com;

Цей сайт дозволяє вступати в дискусій з різноманітних запитань, що вас цікавлять.

http://www.rong-chang.com;

Цей сайт – колекція сторінок для тих, хто вивчає мову, і вчителів. Тут представлені наступні категорії: слухання, читання, граматика, письмо, газети, журнали.

School Projects

http://www.epals.com;

Це веб-сайт, який об’єднує вивчаючих мову у 191 країні для багатомовних проектів і міжкультурного навчання.

http://www.globals-choolnet.org/gsh/pr.

Орієнтований на проекти для дітей від 5 до 19 років.

Teen-oriented Internet Web Sites

http://www.teenadviceonline.org;

Сайт, на якому величезна кількість інформації, призначеної для підлітків, яку можна використовувати в класі.

http://www.cyberteens.com/;

Сайт, що пропонує різноманітні дискусійні групи.

http://www.channelone.com;

Містить дискусії, форуми, поезію, історії, ігри, спорт і мозику.

http://www.highschoolhub.org;

Містить освітню інформацію, навчальні ігри, квізи, історію.

http://www.multcolib.org/kids/hol/sol.

Можна дізнатися про традиції святкування зимових свят в усьому світі.

розділ ІІ. особливості застосування методів активізації пізнавальної діяльності учнів на практиці

у другому розділі ми пропонуємо розробки фрагментів уроків із застосуванням методів активізації пізнавальної діяльності учнів, які були підготовлені для 10 класу (2год/тиждень) в період проходження педагогічної практики. Висвітлені висновки спостереження.

2.1 Фрагмент уроку з використанням дидактичних ігор

Як показує набутий досвід, дидактична гра є актуальною в будь-якому віці, якщо вона правильно підібрана. Говорячи про дидактичні ігри не можна залишити без уваги і ігрові завдання. Найбільша цінність цього методу в тому, що він актуальний на будь-якому етапі уроку. Крім того, не кожна школа має, наприклад, мультимедійну дошку, а гра – доступна всім.

На уроках з використанням дидактичних ігор і завдань мали змогу спостерігати таку тенденцію: використавши декілька ігрових завдань на уроці учні прагнули виконувати наступні завдання, не боялися зробити помилку. Гра дозволяє розрядити атмосферу уроку. Крім того, учні отримують конкретне завдання використовувати вивчені ЛО, що з одного боку полегшує завдання, з – іншого сприяє засвоєнню нових словосполучень і речень.

Пропонуємо фрагмент уроку з використанням дидактичної гри.

Тема: У лікаря. Виклик лікаря.

Клас: 10Б

Мета: Ознайомлювати з новою лексикою, активізувати вживання у власних висловлюваннях. Навчити розуміти поради та рекомендації лікаря, а також давати поради. Відпрацьовувати вживання тематичної лексики в діалогічному мовленні.

Обладнання: підручники, зошити, словники, таблиці узгодження часів у непрямій мові

Хід уроку

ІІІ. Основна частина

Контроль домашнього завдання.

T: Work in pairs. Read your letters each other. Then make a group of four with another pair, and retell each other one by one the letter of your partners in indirect speech. Use the rules of sequences of Tenses (домашнім завданням було написати продовження листа “Dear Nick, I couldn’t write to you because I was ill and…”).

Такий вид роботи дає змогу кожному учню показати результат своєї роботи, всі задіяні. Вчитель має змогу проконтролювати роботу кожного.

Ознайомлення з новою лексикою впр. 97 (с. 80) за допомогою контексту, наочності, мовної здогадки.

A district doctor

A dentist здогадка

A therapeutist

A surgeon – a doctor who does operations, cuts your body to take out or mend a part inside. To examine a patient; to measure blood pressure; to take the temperature; to give prescription; to prescribe a cough mixture; to take pills, drops, medicines; to gargle throat; to get injections; to keeps one’s bed; to follow the instructions; to get complications; to recover

T: Guess the meaning of these word-combinations. Write them down in your vocabularies.

Активізація вживання ЛО теми в усному мовленні

Гра “At the hospital”

Клас розбивається на групи по 3 людини у кожній. Їм дається завдання розіграти сценку «На прийомі у лікаря», «Хворий і відвідувачі» – тема залежить від фантазії учні, ролі обирають самі. Основне завдання використати як можна більше ЛО з теми. Вчитель не ставить собі за мету виправляти всі граматичні помилки, лише найсуттєвіші після презентації діалогу. Перемагають ті учні, які на думку віх інших найяскравіше виступили з оригінальною ідеєю.

Навчання з використанням дидактичних ігор	Навчання з використанням традиційних неігрових методів навчання
Бажання працювати	Пасивність
Поступово зникає хвилювання при розмові іноземною мовою	Сором’язливість при висловленні думок іноземною мовою.
Виникає бажання дізнатися нові вирази. слова	Не бачать стимулу перекладати самостійно
Дружня атмосфера на уроці	Напруженість в стосунках учень-учитель
Виникає потреба дізнаватися ті МФ і ЛО, які на думку учнів, потрібні в реальних життєвих ситуаціях	Не бачать сенсу у вивченні іноземної мови, не бачать реального застосування в уривках з художніх текстів

2.2 Фрагмент уроку з використанням методу дискусії

Існує думка про те, що дискусія – один з найбільш ефективних методів розвитку усного мовлення, за умови, якщо тема є актуальною і близькою для учнів. Поставивши за мету зацікавити учнів до активного спілкування, нами був виділений урок для проведення заздалегідь підготовленої дискусії. Тему учні обирали самостійно, ролі обирали самостійно також, у ролі керівника дискусією виступав учень з класу, вчитель виконував роль спостерігача, та інколи скориговував відхилення від основної теми. По завершенню дискусії учні були готові запропонувати тему вже для наступної дискусії.

Дискусія організовувалась в кілька етапів: вибір теми, підготовка матеріалі, вибір ведучого, опрацювання матеріалів, проведення дискусіх.

Тема: Health food is important! But fast food is tasty! What is our choice?

Клас: 10 Б

Мета: Формувати вміння вести дискусію англійською мовою, висловлюватися за і проти певної проблеми, обгрунтовувати свою точку зору. Розвивати вміння працювати в команді. Практикувати у вживанні активного словникового запасу.

Обладнання: парти, поставлені на півколом, і одна для доповідачів навпроти.

Хід уроку

І. Початок уроку

T: Good-morning, dear delegates. Today we are going to discus a very important problem of our days. We have to decide what to choose: healthy food or tasty fast food. We have two commands which have opposite points of view and a “referee” who will keep the order during our debates. And I’m going to be a watcher.

ІІ. Основна частина

R: So, we’re going to start. The rules are:

Listen to the opponent by the very end, and then express one’s point of view;

Don’t offend each other;

Remember: we’re going to find the compromises.

First each of you will tell one sentence to express your opinion.

Спочатку кожен з учнів висловлює свою точку зору одним реченням, потім виступають по черзі два доповідачі. Інші можуть ставити запитання, погоджуватися, заперечувати, висвітлювати додаткову інформацію, яку вони знайшли в процесі підготовки до дискусії.

Можливі слова та вирази: fat, to enjoy, the qualities, healthy, to be considered, I’m agree, I’m disagree, vitamins, tasty, pleasure, minerals, to feed, musclеs, fats, grow, energy, to my point of view, as for me, what are the facts, no time, convenient etc.

По закінченню дискусії обов’язково підбиваються підсумки, складається протокол, в якому зазначені висновки, яких дійшли учні (дивитися додаток 1).

ІІІ. Кінець уроку

T: Well, our discussion is over and I suppose you became more experienced.

What was the most important?

What do you like the most?

What was the most difficult?

Результати проведення дискусії подаємо у вигляді порівняльної таблиці:

Навчання з використанням методу дискусії	Навчання з використанням традиційних методів
учні зацікавилися проблемою, виникло бажання глибшого вивчення;	проблемні питання не виникають, звичайне опрацювання мовного матеріалу;
виховується вміння вислуховувати опонента;	відповідають учні хаотично, якщо виникає суперечка;
закріпили ЛО і МФ з теми (результати диктанту на контроль засвоєння ЛО були вищими, ніж до цього);	лексику вчать неохоче, або взагалі не вчать;
Стало можливим викорінення страху перед говорінням;	багато учнів бояться висловлювати свою точку зору, або просто відповідати вчителю через страх зробити помилку;
З’явилась можливість створення штучного тимчасового мовного середовища.	учні, враховуючи те, що вони на звичайному уроці, використовують рідну мову частіше ніж іноземну.

2.3 Фрагмент уроку з використанням комп’ютерних технологій

Сучасні діти потребують сучасних методів навчання, наприклад, використання комп’ютерних технологій. У нас була можливість лише раз провести урок з використанням мультимедійної дошки, але результат відразу був очевидним. Крім того, врахувавши інтерес дітей до Інтернету, учням було запропоновано скориставшись сайтами знайти інформацію про традиційні і нетрадиційні методи лікування грипу. Smart-дошку можна використовувати на різних етапах уроку, демонструвати відеоролики чи фільми, використовувати її можливості у якості наочності. І не обов’язково використовувати дошку протягом всього уроку. Досвід показав, що комп’ютерні технології сприяють розвитку активності учнів.

Тема: Твоє здоров’я.

Клас: 10 Б

Мета: Ознайомлювати учнів з новою лексикою теми «Хвороби». Навчити висловлювати скарги з приводу свого самопочуття під час спілкування з лікарем, вживаючи лексику теми.

Обладнання: Smart-дошка із заготовленими слайдами Power Point, зошити, підручники.

Хід уроку

І. Підготовка до сприйняття іншомовного мовлення

1. Повідомлення теми і мети уроку.

The topic of our lesson is “Health”. By the end of the lesson you should be able to use the topical words in your talk with a doctor, to express complaints if you feel not well and to explain to the doctor what is wrong with you.

2. Уведення в іншомовну атмосферу.

Are you sure you know the words for each part of you body? Look at the Smart! You see a picture of a man with parts of the body marked on it. But not all tasks are marked, help me to mark it (учні по-черзі підписують малюнок).

Now, let’s practice the new words.

ІІ. Основна частина

5.Тренування учнів у вживанні ЛО теми в діалогічному мовленні.

Look at the Smart! You have to complete this dialogue.

Учні придумують свої варіанти діалогів, розігрують їх, а потім всі разом вписуємо на дошку найоригінальніший варіант…

Такий урок виявився дуже ефективним, адже в учнів з’явилося бажання створити свої презентації для інших тем і молодших класів, для цього їм треба було знайти і опрацювати інформацію. Крім того, з’явився інтерес до уроків. Рівень зацікавленості та підготовки до застосування мультимедійної дошки і після можна подати у вигляді діаграми:

Крім застосування Smart-дошки, ми запропонували учням знайти друзів по листуванню на сайті для школярів, що також підвищило рівень мотивації при вивченні англійської мови.

2.4 Метод проектів у навчанні англійської мови

Для проектної роботи було запропоновано кожному учню обрати свою тему проекту, пов’язану з харчуванням або здоров’ям. За тривалістю це був короткочасний проект розрахований на 2 тижня. Серед обраних тем були наступні «Мої друзі за здорове харчування», «Нетрадиційні засоби лікування», «Традиції англійської та української кухні». Учні мали змогу самостійно обрати будь-яку тему проекту, згідно своїх інтересів в рамках 2х основних тем. Ми не ставили вимоги щодо оформлення чи об’єму роботи, форми презентації. Учні консультувалися з вчителем, а деякі тримали свій проект в таємниці. Нами було доведено, що метод проектів є ефективним методом навчання, адже він змушує працювати самостійно, шукати, аналізувати і оформляти документацію. Перший проект був незначним за обсягом зробленої роботи чи дослідження, але спроба була вдалою. Для захисту проектів було виділено два уроки. Відмітили, що учні прагнули якісно донести інформацію до однокласників, готували словничок до своєї теми, контрольні запитання.

Проекти учнів були визначені такими особливостями:

практична, теоретична вагомість можливих результатів;

самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів на уроках чи в позаурочний час;

Приклад пробного міні-проекту дивитися в додатках.

Навчання з використанням методу проектів	Навчання з використанням традиційних методів
Учні отримують можливість самостійно опрацьовувати тему, що їх зацікавила;	Діяльність учнів чітко регламентована планом, не виникає проблемних завдань, які б учні самостійно виконували;
Обрана кожним учнем тема проекту цікава особисто йому (їй), отже виникає бажання пізнати нове, здивувати однокласників і вчителя;	Тема однакова для всіх учнів, не враховуючи інтереси чи бажання;
Дослідження і захист обраної теми спонукає до осмисленого вивчення нової лексики.	Лексику учні вчать, здебільшого, щоб отримати оцінку на уроці, тобто спрацьовує короткочасна пам'ять.

Висновки

Як уже було зазначено вище, старша школа є завершальним етапом у процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Рівень досягнутих вмінь і навичок має бути підвищено. Велика увага на цьому етапі приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності. Але, очевидно, для досягнення того рівня, який зазначено, необхідно активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, спонукати до самостійного пошуку, виховувати інтерес до мови, спонукати до активності на уроці. Основною метою є використання активних форм і методів навчання, методів активізації пізнавальної діяльності. В умовах сучасного суспільства та зважаючи на особливості шкільної молоді ми в нашій роботі звернулися до найбільш доцільних методів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. А саме, дискусії, дидактичні (рольові ігри), метод проектів та використання мультимедійних технологій та Інтернету. Варто зазначити, що поряд із зазначеними методами не варто забувати про традиційні методи навчання, адже в сукупності вони покликані вирішувати основне завдання сучасної школи: навчити дитину вчитися, мислити і спілкуватися.

У першому розділі курсової роботи висвітлено основні теоретичні засади навчання англійської мови у старшій школі, традиційні методи навчання, поняття активізації пізнавальної діяльності та описані дидактичні ігри, метод проектів, застосування інформаційних технологій та метод дискусії.

У другому розділі показано приклади практичного застосування описаних у першому розділі методів активізації пізнавальної діяльності учнів. До кожного методу подані результати його застосування, тобто, що ми отримали у результаті застосування того чи іншого методу.

В курсовій роботі було доведено доцільність використання сучасних методів активізації пізнавальної діяльності учнів старшої школи на уроках англійської мови, показати їх ефективність у навчальному процесі.

В роботі ми розглянули найбільш актуальні та реальні у застосуванні в сучасній школі методи активізації пізнавальної діяльності, орієнтовані на сучасну шкільну молодь, їх інтереси і захоплення.

Порівнюючи методи, які ми застосовували у навчальному процесі, найбільш дієвими виявилися такі, як використання інформаційних технологій, зокрема створення презентацій у Power Point, і ресурсів Інтернет для листування та пошуку цікавої країнознавчої інформації.

У ході дослідження нами було:

з’ясовано сутність методів активізації пізнавальної діяльності, її значення у навчально-виховному процесі;

вивчено стан проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів у психолого-педагогічній теорії і практиці.;

виокремлено психолого-педагогічні вимоги й шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні іноземних мов.

доведено ефективність сучасних методів активізації пізнавальної діяльності у роботі із старшокласниками;

проаналізовано методи активізації пізнавальної діяльності учнів з метою можливості їх використання у процесі опанування англійської мови;

розроблено систему уроків із застосуванням методів активізації пізнавальної діяльності учнів.

В результаті нашого дослідження дійшли таких висновків:

методи активізації пізнавальної діяльності поряд із традиційними є необхідним елементом кожного уроку англійської мови;

методи активізації пізнавальної діяльності покликані створювати найсприятливіші умови для розвитку усного або писемного мовлення;

визначені нами методи дійсно сприяють розвитку пізнавальної діяльності, що було безпосередньо доведено під час проходження практики.

для досягнення найвищого результату необхідно чітко і продумано організовувати той чи інший вид роботи.

У подальших роботах, спостереженнях ставимо за мету дослідити і інші методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови у старшій школі.

Список використаних джерел

Близнюк О.І., Панова Л.С. Ігри у навчанні іноземних мов: посібник для вчителів. – К: Освіта, 1997. – 64 с.

Вайсбурд М.Л. Методы обучения. Выбор за вами. // Иностранные языки в школе. – 2000. – №2. – С. 29 – 34.

Галопова С.В. Сучасні методи викладання іноземних мов за рубежeм. // Іноземні мови. – 1997. – №4. – С. 24.

Джава Надія. Проблемні методи навчання іноземних мов. Дискусія. // Нова педагогічна думка. – 2005. – № 3. – С. 49.

Дон О. М. Ефективність застосування дидактичних ігор у навчально-виховному процесі/ Наша школа. – 2000. – №2-3. - С.86.

Исаева Т.Е. Методі обучения иностранным языкам: взгляд в прошлое и будущее. // Класс. – 2002. – №1-4. – С. 48 – 61.

Китайгородская Г.А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам. М.: Изд-во МГУ, 1986. – 176 с.

Кондратюк І.Г. Активізація навчальної діяльності учнів на уроці. // Англійська мова та література. – 2006. – № 15. – С. 2.

Краснопольський В.Е. Активізація пізнавальної діяльності учнів засобами комп’ютерної техніки (на матеріалі викладання англійської мови). Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01 / В.Е. Красно польський. – Луган. Держ. Пед. ун-т імені Т.Г. Шевченка. – Луганськ, 2000. – 20 с.

Методика викладання іноемних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

Мілютіна З.Т. Впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках іноземної мови. // Управління школою. – 2005. – № 19 – 21. – С.49 – 51.

Овсяна Н.Г. Ресурси Інтернет для вивчення англійської мови. // Англійська мова та література. – 2008. – № 19 – 21. – С. 47 – 49.

Осадчук Р. І. Дидактичні ігри у навчальному процесі школи.// Педагогіка і психологія. – 1996. – №4.- С. 102 – 110.

Огієвич О. Дидактична гра – шлях до підвищення якості навчання і виховання учнів. Анотація досвіду//Нова педагогічна думка. – 2005. – №1. - С.83.

Панаетова О.А. Використання методу проектів на уроках країнознавства // Англійська мова і література. – 2003. – № 30. С. 15 – 19.

Педагогічний словник/ За ред. Дійсного члена АПН України Ярмаченка М. Д. – К.: Педагогічна думка, 2001. – 514 с.

Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка. // Иностранные языки в школе. – 2000. – №2 – 3. – С . 15 – 34.

Потапенко С., Тезікова С. Пошук нових лінгво-педагогічних технологій навчання англійської мови // Рідна школа. – 2000. – серпень. – С. 65 – 67.

Селевко Г. К. Энциклопедия педагогических технологий: В 2т. Т.1 М: НИИ шк. техн., 2006. – 816 с. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»).

Cергєєва Олена. Використання комп’ютерних програм на уроках англійської мови. – English. – 2008. - № 31 – 32. – С. 10 – 17.

Скорнякова М.Є. Сучасні методи викладання англійської мови. // Англійська мова та література. – 2005. – №28. – С. 2 – 12.

Ходос Б. Метод проектів як один як один з прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів у викладанні іноземної мови // Рідна школа. – 2005. – №5. – С.79 – 80.

Черненко О. Використання технології методів проектів у навчанні іноземної мови // Англійська мова та література. – 2002. –№ 12. – С. 7– 8.

Шевченко Е.Б. Використання інтерактивних технологій для розвитку пізнавального інтересу на уроках англійської мови. // Англійська мова та література. – 2005. – № 24. – С. 4 – 6.

Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі// Початкова освіта. – 2009. – №9. - С.18.

ru.wikipedia.org/wiki/Метод_проектов

Додаток А

Фрагмент презентації для уроку із використанням Smart-Boаrd

Додаток Б

Приклад короткочасного пробного проекту на тему “Traditional British Cuisine. Shepherd's Pie Recipe”

Shepherd's Pie Recipe

Key words:

Lamb

Tablespoon

Preheat

the tomato sauce

Peel

Simmer

mashed potato

pipe

Shepherd's Pie and Cottage Pie are very similar. Shepherd's Pie is made from lamb whereas Cottage Pie uses beef. In this version of Shepherd's Pie we use leftover Roast Lamb.

500 grams / 1 lb of leftover roast lamb (or roast beef)

1 tablespoon of tomato sauce (ketchup)

Ѕ to ѕ cup of leftover gravy (jus roti) or packet-mix gravy

1 tablespoon of freshly chopped parsley

3 to 4 large potatoes

1 tablespoon of butter

salt and pepper

Preheat the oven to 180°C, 350°F or gas mark 4. Trim excess fat off the leftover roast and chop very finely by hand or in a food processor. Mix the roast with the tomato sauce and enough gravy to make a thick paste, stir in the chopped parsley, a little salt and pepper and spoon into a pie dish.

Peel the potatoes, chop into quarters and place in a medium saucepan with enough cold water to just cover the potatoes. Add a little salt and bring to the boil, reduce the heat and simmer for 10 to 15 minutes or until the potatoes are tender. When the potatoes are cooked, drain and place back on the heat for a few seconds to let any extra water evaporate from the potatoes. Mash the potatoes with one tablespoon of butter until the potato is very creamy - add a little milk if needed. Add salt to taste.

Spoon or pipe the creamy mashed potato over the minced roast mixture. Sprinkle with grated cheese if desired and bake for 20 to 30 minutes or until the potato is golden and the pie is heated through.

Questions:

What is the Shepherd's Pie?

What are the main ingredients?

What are the main steps in cooking?