ВСТУП

Розвиток туристичної галузі сьогодні є надзвичайно актуальним, оскільки туризм є одним із важливих чинників виходу нашої економіки з кризи, стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах.

Туризм виконує важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань по розбудові української державності, входженню України до світового співтовариства, культурному та духовному відродженню нації. Адже Україна має багаті туристичні можливості, розвинуту мережу авіаційних, залізничних, автомобільних, морських і річкових шляхів сполучення, має вигідне для туризму місце розташування на перехресті шляхів між Заходом та Сходом. Саме тому Україна має всі умови для того, щоб стати туристичною державою світового рівня.

Водночас, подальший розвиток туризму стримує відсутність належної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що в свою чергу позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси.

На даному етапі туризм посідає незначне місце в економіці України в порівнянні з країнами розвинутої економіки. В багатьох країнах світу він є значною галуззю економіки, спеціалісти вважають туризм однією з найважливіших галузей світового господарства.

Основною складовою туристської індустрії є готельне господарство. Саме готельні підприємства виконують одну з найважливіших функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами. Витрати на готельні послуги становлять приблизно від 30% до 50% усіх витрат у кошторисі туристів. Окрім того, готельний комфорт є головним предметом зацікавлення туристів. Тому ця сфера є дуже важливим сегментом туристичної галузі. Важливим чинником розвитку туризму є якість обслуговування туристів у готелях. Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого туристичного продукту.

Якість обслуговування, в певній мірі, також залежить і від стану матеріальної бази готельних підприємств. За останні роки інфраструктуру туризму в Україні було зруйновано, прийшла в занедбаність частина готелів, мотелів, туристичних баз, порушилась система напрацьованих зв‘язків і маршрутів, були втрачені досвідчені кадри. В Україні, згідно з інформацією Держтуризму, приймати іноземних туристів можуть лише 300 готелів (86 тисяч місць) усіх форм власності. При цьому за міжнародними стандартами, тільки 28 українських готелів можуть претендувати на три “*” і лише 3, та й то з натяжкою на чотири “*”.

З усіх готелів, які діють в Україні, 65% треба просто закривати.

Актуальною на сьогодні є проблема зміцнення існуючої матеріально технічної бази готелів, зокрема її реконструкції та модернізації, саме тому автор вибрала темою своєї курсової роботи “Готельне господарство України. Сучасний стан та перспективи розвитку”.

Для туриста хороший готель – це візитна картка країни, він створює її імідж іноді в більшій мірі, ніж десятки інших факторів.

Але, на жаль, позитивний імідж країни все-таки не виникає одразу – для цього потрібні роки напруженої праці.

В туризмі на створенні імені економити не можна – це стосується також і готелів. Конкуренція на світовому ринку туристичних послуг дуже висока, і Україна на ньому далеко не перша. У боротьбі за туриста дуже важливі декілька речей – по-перше, якість самої послуги, по-друге – відмінна від інших рекламна кампанія, спрямована на визнання готелю і країни, по-третє – поміркована цінова політика.

Теоретичні дослідження туристичної сфери, дослідження досвіду і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємств сфери послуг показують, що існує значна кількість проблем, вирішення яких дозволяє сподіватися на докорінну зміну в забезпеченні широких верств населення та іноземців доступним і якісним обслуговуванням. Головна роль у цьому процесі повинна належати державі. Вірна і узгоджена державна політика підтримки туристичних підприємств, з урахуванням специфіки їх функціонування, може дати можливість подолати кризові явища і створити найбільш сприятливі умови для розвитку туризму.

Об‘єктом дослідження даної курсової роботи є розвиток готельного господарства України та туризму, проблеми, які турбують галузь, і шляхи їх вирішення, перспективи розвитку готельного господарства та туризму.

Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють сучасний період – 1990-2000 р.р.

Метою даної курсової роботи є: аналіз сучасного стану готельного господарства України в контексті розвитку туризму, визначити шляхи та тенденції розвитку. Щоб досягти мети курсової роботи треба вирішити такі завдання:

Висвітлити вплив туризму на розвиток готельного господарства України;

Виявлити слабкі та сильні сторони готельного господарства;

запропонувати певні шляхи вирішення проблем, які має готельна галузь.

Структурно курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку вказаної літератури, додатків.

1. ГОТЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

1.1 Готельне господарство як матеріальна база туризму

В туристичному обслуговуванні приймають участь підприємства готельного сервісу, адже вони задовольняють потреби туристів у ночівлі та харчуванні. Діяльність готелів полегшує туристам досягти мети своєї подорожі – відпочинок, лікування ділові зустрічі і т.інш. [5; 98] Підприємства готельного господарства є найбільш розповсюдженим, стаціонарним типом розміщення туристів. Вони характеризуються високим рівнем матеріально-технічної бази і сервісу. Всі засоби розміщення відрізняються рівнем комфортабельності та організації обслуговування (розмір приміщень загального користування, категорія номерів, технічне оснащення, обсяг додаткових послуг), зручностями проживання в номерах (кількість проживаючих в номері, площа, яка приходиться на кожного проживаючого, наявність санітарних зручностей, меблі). [5; 99]

У відповідності з рекомендаціями ВТО всі засоби розміщення можна представити 2-ма категоріями – колективні та індивідуальні. [6; 35] До складу колективних засобів розміщення туристів включаються готелі та аналогічні заклади розміщення, спеціалізовані заклади. Із основних ознак готелів треба відмітити наявність номерів. В залежності від особливостей управління, готелі можуть являти собою уособлені підприємства або готелі ланцюги. [6; 37] В залежності від конкретного оснащення і особливості надання послуг у складі готелів розрізняють готелі широкого профілю, готелі квартирного типу, мотелі, придорожні готелі, курортні клуби з проживанням.

Спеціалізовані заклади – вони не мають номерів. Вихідною одиницею може бути колективна спальня, площадка. Крім надання місця для ночівлі, заклади можуть надавати й інші види послуг. Прикладом служать оздоровчі заклади (оздоровниці, курорти, санаторії). Поряд з лікуванням організовується харчування, відпочинок, спорт. Інші колективні засоби розміщення включають насамперед, помешкання, призначені для відпочинку. Прикладом цієї групи засобів розміщення служать готелі квартирного типу, комплекси будинків або бунгало. [6; 39]

Також комплексними засобами розміщення слід вважати гуртожитки, молодіжні готелі, шкільні та студентські гуртожитки.

Індивідуальні засоби розміщення надаються за плату, в оренду, безкоштовно. Сюди включають помешкання (квартири, котеджі, особняки), які орендуються почергово членами домогосподарства (тайм-шер). [6; 37]

Мотель – порівняно новий тип придорожнього готелю. У 1935 р. з‘явився перший мотель, уже як комфортабельний готель для автотуристів зі стоянкою для автомобіля, автосервісом, заправкою та іншими послугами.

Ротель – пересувний готель, що являє собою вагон з одно- та двомісними відсіками, в яких розташовані спальні крісла. Кожен відсік забезпечено вентиляцією, індивідуальним освітленням. Є відсік для перевдягання, умивальник і туалет. У задній частині вагону міститься кухня та холодильник.

Ботель – новий вид невеликих готелів на воді.

Флотель – “курорт на воді”. Флотель надає відпочиваючим широкий вибір послуг: риболовля, човни, підводний спорт, вишки для стрибків у воду, басейни і т.інш.

Підвищений інтерес до відпочинку на воді сприяв виникненню нової форми розміщення туристів – “будинок на воді”, тобто плаваючих будинків корисною площею до 50 м2, що розташовуються на платформах довжиною близько 12 м типу катамарана з навісними двигунами.

Флайтель – аероготель. Його обладнано майданчиком для посадки літаків і телефонним зв‘язком з метеостанцією. Таких готелів небагато, тому це надзвичайно дорогий вид відпочинку.

Такі засоби розміщення туристів як кемпінги, туристичні котеджі, турбази, альпіністські табори розташовуються, як правило, в мальовничій місцевості. Туристичне обслуговування тут має сезонний характер.

Шапе – це сільський будиночок в горах.

Бунгало – сільський будиночок у вигляді легкої будівлі з верандами. Найчастіше зустрічаються в тропічних країнах.

В основі класифікації готелів за призначенням лежать тип номенклатури, характеристика туристичного попиту і вид туризму, на який орієнтується дане підприємство. [13; 20]

Однією із особливостей кінця ХХ ст. у світі є активна міграція насе-лення, розвиток туризму, посилення економічних, культурних міжнародних зв‘язків, що стало можливим внаслідок інтенсивного розвитку світової економіки. Це викликало величезний попит на готельні послуги. [7; 150]

Якщо розглянути готельне господарство світу, то в ньому провідне місце належить Європейському континенту. На його долю припадає 70% усіх іноземних відвідувачів (тобто близько 300 млн. осіб), і для їх прийому необхідна адекватна матеріальна база. Готельний фонд європейських держав неуклінно зростає і складає 46% світового готельного фонду. За потужністю готельної бази за Європою слідує Американський континент. Загальна доля Американського континенту у світовому готельному господарстві складає 37%. Звичайно, ці показники містять значну долю США (2 млн.770 тис. місць). Якщо розглядати окремі країни, то крім показників по США, слід виділити Італію (більше 2 млн. готельних місць), Германію, Францію, Іспанію і Великобританію (більше 1 млн. місць кожна). До країн з найбільш високими темпами готельного будівництва можна віднести Китай, Туреччину, Марокко, Сінгапур, Малайзію. [2; 5]

Інтенсивна концентрація готельного господарства у ХХ ст. привела до створення готельних ланцюгів. Утворення готельних ланцюгів дозволяє просувати на світовий ринок готельних послуг високі стандарти обслуговування клієнтів. Готельні ланцюги становлять 30% готельного ринку світу (в світі їх більше 200, із них 25 найбільших контролюють 25% світового ринку). Серед 12 слідуючих готельних ланцюгів світу, які мають у власності більше 1 млн. місць: “Холідей Інз” (США), “Траст Хаузіс Форте” (Великобританія), “Аккор” (Франція), “Рамада Інз” (США), “Дей Інз оф Америка” (США), “Інтерконтиненталь Хотелз”, “Хілтон Інтернешнл” ” (США), "Клаб Медітеране" (Франція). 2;6

Готельне господарство із індустрії малих підприємств, що знаходилися практично у приватному володінні і здійснювали управління на незалежній основі, трансформувались у сучасну індустрію з різноманітними способами володіння і керування, такими як: франчайзинг, партнерство, оренда і керування по контракту. Ринку готельних послуг, що надаються на міжнародному рівні, в Україні немає. Своїх готельних ланцюгів в Україні ніколи не було. [7; 163]

Забезпечення готельними місцями в Україні становить 3,91 місць на тисячу мешканців, що набагато менше, ніж у більшості країн Європи. Наприклад, у Болгарії, Угорщині, Польщі, Великобританії, Франції, Німеччині, кількість готельних місць у розрахунку на тисячу мешканців становить 10-15, в Італії – 23-23,5 місць. [7; 164]

У 1998 р. одноразова місткість усіх національних підприємств готельного господарства склала 113,8 тис. місць. У регіональному аспекті рівень забезпеченості готельними місцями має значний діапазон коливань. Так, розмістити найбільше гостей спроможні готелі м.Києва – 13,7 тис. місць (12,1% загального обсягу наявних готельних місць країни), Автономної Республіки Крим – 13,5 тис. місць (11,8%), Одеської – 9,2 тис. (8,1%), Донецької – 7,1 тис. (6,1%), Дніпропетровської – 7 тис. (6,2%), Львівської та Харківської областей – по 5,4 тис. місць (4,8%).

Кількість готельних місць залежить від чисельності та структури підприємств даної сфери, їх загальної та житлової площі, руху транспортного потоку, специфіки регіону з точки зору природно-кліматичних умов, економічного, туристично-рекреаційного та історико-культурного потенціалу, інвестиційних можливостей. Загальна площа усіх об‘єктів гостинності складає 2919,37 тис.м2. Готельний фонд досягає 55487 номерів.

У регіональному розрізі спостерігається нерівномірність у кількісних обсягах готельних місць, якими скористались гості. У групу регіонів-лідерів за показником обсягу наданих готельних місць входять: м.Київ – 1770,6 тис. людино-діб, Автономна Республіка Крим – 972,8 тис., Дніпропетровська обл. 844,5 тис., Одеська обл. – 725,3 тис., Донецька – 373,4 тис., Запорізька – 358,3 тис.

Загальна сума доходів підприємств готельного господарства України у 1998 р. склала понад 280279 тис. грн., у тому числі доходів від експлуатації – 220401 тис. (78,6%), доходів від додаткових платних послуг – 24004 тис. (8,6%), інших доходів – 35874 тис.грн. (12,8%). У розрахунку на один готель одержано усіх доходів у сумі 211 тис.грн. на рік.

За 1996-1998 р.р. доходи від експлуатації усіх готелів збільшились на 32,9%, а доходи від додаткових платних послуг – у 2,2 рази.

На початок 1999 р. в Україні функціонувало 1328 підприємств готельного господарства. На частку готелів припадає 69% усіх підприємств (916 одиниць), гуртожитків для приїжджих – 27,8% (369), мотелів – 11% (15), молодіжних баз та гірських притулків – 0,8% (11), кемпінгів – 0,7% (9), готельно-офісних центрів – 0,5%(6), клубів з проживаннями 0,1%(2 одиниці). [15; 108]

На півдні України розвиненими центрами гостинності є Одеська обл. (105 готелів), Автономна Республіка Крим (95). Так, в Одеській області готелі мають 3921 номер з житловою площею 76,0 тис. м2. При цьому в міських поселеннях розташовано 54 готельних підприємства (або 51,4%) на 7413 місць, а в сільських – 54 одиниці (або 48,6%) на 1840 місць.

У Криму розвиток курорту, туризму та гостинності є стратегічними напрямками цього приморського півострова, що має необхідну інфраструктуру для прийому, розміщення та обслуговування туристів, у тому числі і зарубіжних гостей.

Загальна площа усіх підприємств Криму складає 267,9 тис.м2. Номерний фонд сягає 6520 номерів, а їх житлова площа – 115,7 тис.м2. Найбільш комфортабельними готелями є: Таврія – у Сімферополі, Крим у Севастополі, Євпаторія та Горизонт – у Судаку, Чайка – в Алушті.

На сході України насичена концентрація підприємств готельного бізнесу спостерігається у Дніпропетровській (87 одиниць), Харківській та Полтавській (по 73), Донецькій (65), Запорізькій (61) областях.

На заході країни індустрія гостинності розвинена у Львівській обл., зокрема у м.Львові. [15; 109]

Практика функціонування суб‘єктів готельного бізнесу показала, що більшість з них зацікавлена у прийомі і розміщенні іноземних громадян, оскільки ця категорія гостей платоспроможна, користується послугами сервісу, витрачає кошти на розваги, а головне – може дозволити собі зайняти номери більш високого класу (одномісний номер, люкс, апартаменти). Це дає можливість поповнювати грошові надходження від надання готельних послуг, покращувати стан матеріально-технічної бази та сфери сервісу.

Тому подальший розвиток готельного ринку в Україні вимагає проведення грунтовних економічних і маркетингових досліджень, основою яких може бути аналіз фактичних показників і тенденції діяльності готельних підприємств. Розвиток готельного ринку може стати каталізатором економічного піднесення.

1.2 Характеристика сучасного стану готельного господарства України: проблеми і динаміка розвитку

Готельне господарство в Україні, як і вся економіка країни, знаходиться нині в кризовому стані. Переважна більшість готелів не відповідає основним європейським стандартам. Зроблені тільки перші кроки для розвитку цивілізованого ринку готельних послуг з урахуванням міжнародних вимог до засобів розміщення. Подальша робота в цьому напрямі вимагає створення відповідної законодавчої бази. [14; 36]

Готельне господарство є матеріальною базою туризму і характеризується концентрацією обслуговуючих сервісних служб. Особливістю продукту є те, що він являє собою комплекс послуг, пов‘язаних не тільки з розміщенням гостей у готелі, але й виробництвом фірмових страв, кондитерських, хлібобулочних виробів, наданням послуг сервісу та розваг, продажем товарів та сувенірів, друкованих видань і т.інш.

Основу матеріально-технічної бази готельного господарства в Україні складають заклади розміщення у великих адміністративних центрах (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів) і в регіонах, які мають значні туристичні ресурси (Карпати, Крим, Чорноморсько-Азовське узбережжя). [10; 208]

Туристичного буму в Україні в найближчі роки не передбачається. Стан справ українського туризму точно відображає загальну економічну ситуацію в країні. Ринок готельних послуг мало досліджений, хоча в останні роки у готельній галузі відбуваються позитивні зрушення: планується будівництво в Києві престижних готелів, бізнес- і конгрес-холів світового рівня з широким, а іноді й стовідсотковим залученням західних капіталів. Але це все у майбутньому. [31; 35]

У великих адміністративних центрах більшість готелів давно застаріла, прийшла в занедбаність. Якісний стан їх матеріально-технічної бази свідчить про значне відставання від світових стандартів у цій сфері. Будівництво цих готелів здійснювалось за застарілими проектами. Тому в таких готельних підприємствах відсутні конференц-зали, бізнес-центри, великі зали для проведення концертних програм, дискотек, гаражі, басейни та інше технічне обладнання, що дозволяє надавати весь комплекс основних і додаткових послуг. [10; 108] Для вирішення цієї проблеми недостатньо заходів щодо додаткового благоустрою готельного господарства. Потрібне капітальне комплексне переобладнання багатьох готельних підприємств та облаштування їх сучасними меблями, технологічним обладнанням, засобами автоматики та телемеханіки, електронною апаратурою управління.

Не менш важливим у готельній справі є якість обслуговування службою сервісу. Поганий сервіс відлякує заможних клієнтів, а для того, щоб підвищити рівень обслуговування, чи хоча б знайти можливість відремонтувати приміщення, потрібні кошти, які мають надходити від тих же клієнтів. [31; 39]

У світовій готельній практиці існує цілий набір послуг: інформаційні, послуги щодо транспортних перевезень, розміщення, харчування в готелях, фізкультурно-оздоровчі. Деякі з цих послуг відсутні в готелях України, а ті, що існують представлено на дуже низькому рівні. В Україні додаткові послуги не входять у вартість проживання, а купуються за бажанням гостя. Тому наявність даних послуг, залежить від попиту мешканців готелю, від призначення готелю для тієї чи іншої категорії клієнтів. [10; 208] Готельні підприємства в силу специфіки своїх клієнтів самостійно визначають додаткові послуги. Основну частину серед них за обсягом прибутків становлять послуги підприємств громадського харчування при готелях.

Ціна проживання в готелі залежить від його розряду, категорії номеру, терміну перебування, розташування готелю. Чим нижчий клас готелю, тим менше послуг він надає, що відповідно впливає на ціну. Ціни на послуги розміщення постійно зростають. В основі цього зростання лежить загальне підвищення вартості проживання, викликане падінням вартості валюти на світовому ринку, зростанням оподаткування. [10; 208]

З готелів держава стягує плату, як з підприємств, а не як з житлових будинків, і на них висить багатомільярдна заборгованість. Готелі сьогодні на 80% збиткові, їх “завантаження” становить 15-20%. Співробітники місяцями сидять без зарплати, навіть у таких солідних комплексах як “Трускавець”! Нині готелі, щоб якось вижити, змушені створювати ледь не “ковбасні цехи” або перепродавати товари дрібним оптом. В Івано-Франківському два готелі зачинені через недостатню завантаженість, яка за рік склала 25%. У багатьох готелях Західної України, у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях працівники перебувають у вимушених відпустках.

На сьогоднішній день в готельному господарстві України існує проблема залучення клієнтів. [31; 39] Щоб якось розв‘язати цю проблему, готельні господарства впроваджують пільги на готельні послуги. Наприклад, готель “Київська Русь” впровадив програму “Частый гость“, згідно якої клієнтами, які користуються послугами готелю досить часто, надаються пільги. Також, ціни на проживання в готелі у вихідні дні нижче, ніж у будні.

Готелі укладають угоди з туристичними фірмами, які зобов‘язуються постачати готелям туристів, а готелі при цьому надають певні знижки на розміщення.

За останні роки Україна стала в основному “виїздною” країною. А ті гості, які приїздять до нас з-за кордону, бажають жити в Україні так, як вони звикли у себе вдома. Ось чому вони стурбовані і незадоволені не лише високими розцінками у сфері послуг, але й низькими стандартами українських готелів. Україна відстає “за туристичними показниками” від інших східно-європейських країн. Зарубіжних туристів дратує, що вимушені платити за ті ж самі послуги вдвічі,втричі більше,ніж наші громадяни. [10;32]

У Києві попит на готельні послуги з боку іноземних туристів досить значний і стабільний, оскільки Київ як діловий центр країни привертає увагу багатьох представників ділової еліти світу. Тому можна сподіватись, що такі види іноземного туризму, як діловий і конгресний, будуть зростати в столиці України, особливо за умови економічного розвитку.

Туристам заважає приїхати до нашої країни криміногенна та погана екологічна ситуація, низька реклама України за кордоном. Країни, які прийшли до необхідності туристичної реклами, не жаліють на неї коштів. Наприклад: Японія щороку витрачає на рекламу своєї країни за кордоном $296 млн. із державного бюджету; Австралія – $106 млн., Франція – $65 млн., Голандія – $40 млн., Австрія – $32 млн., а Україна – практично ні копійки. В туристичній галузі існує велика кількість проблем, які заважають її розвитку, головні з них:

недостатня законодавча і правова база у питаннях захисту інтересів вітчизняного туристичного підприємництва;

невідповідність матеріальної бази і якості послуг вітчизняного туризму міжнародним вимогам, особливо у сфері готельного господарства і транспортного обслуговування;

відсутність ефективного і гарантованого механізму фінансування об‘єктів галузі вітчизняними та іноземними інвесторами із недержавних джерел;

недостатня організація системи аквізиції туристів в Україну (при виїздному туризмі) рекламно-інформаційного забезпечення, системи захисту прав подорожуючих.

Важливим для України є також об‘єднання зусиль працівників туризму і наукових працівників різних профілів з метою створення програмного матеріалу для подальшого розвитку інфраструктури туризму в країні. [11; 38]

2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

2.1 Тенденції розвитку туристського ринку України

Президент, парламент і Кабінет Міністрів України проголосили туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної економіки і культури. Про це свідчить прийняття Верховною Радою 15 вересня 1995 року Закону України “Про туризм”, Програми розвитку туризму в Україні до 2005 року, створення у 1996 році Національної ради по туризму.

10 серпня 1999 року Президент України Л.Д. Кучма підписав Указ Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року”, де конкретно викладено точки “докладення сил” для аквізиції іноземних туристів в Україну і розвитку внутрішнього туризму. Необхідно налагодити фінансові механізми роботи галузі, попіклуватися про стимулювання підприємництва, виробити інвестиційну політику, налагодити раціональне використання і відновлення природної і культурної спадщини, виробити екологічні норми освоєння туристичних ресурсів. [26; 6] Для цього необхідно вдосконалити податкову систему, покращити якість послуг, вирішити питання про поетапну приватизацію об‘єктів, залучити фінанси для розвитку туристичної інфраструктури і налагодити випуск екологічно чистих продуктів харчування. Окремо виділений розділ про фінансове забезпечення вказаних напрямків розвитку туризму в Україні. Для цього, перш за все, необхідно забезпечити нормативно-правову базу. Необхідні і кредити, і державні асигнування для розвитку туризму в нашій країні. [26; 6]

Вказані документи, розроблені за 7 років, нормативно-правові відомчі акти по різним аспектам функціонування в державі галузі туризму, у тому числі по питаннях ліцензування, технології прийому і обслуговування туристів, туристичного ваучера, реферанса, стандартизації та сертифікації турпослуг, сформували правове поле, у якому працюють суб‘єкти туристичної діяльності України.

Завдання, яке стоїть перед підприємствами туристської індустрії, складається в реалізації поставлених цілей і, передусім, у збільшенні економічної віддачі галузі – цього важливого сектору народного господарства країни – в покращенні показників валового національного доходу, прискоренні ринкових реформ, поповненні держаного бюджету, вирішенні проблеми зайнятості населення. [26; 7]

Розвиток туризму в Україні набуває на сьогоднішній час особливого значення. Вже зараз галузь виробляє 8% ВВП і дає 20% зовнішньо-торгового обороту України. Сьогодні кожний турист, відвідавший нашу країну, залишає тут майже $500 США. З урахуванням суміжних галузей туризм надає роботу приблизно 1,8 млн. осіб.

В 1998 році Україна прийняла 6,2 млн. іноземних туристів, зайнявши 23 місце серед 40 найбільш відвідуваних країн світу. Якщо розглянути динаміку прибуть іноземних туристів за останні роки, вона виглядає так: 1994 р. – 3,6 млн., 1995 р. – 3,7, 1996 р. – 3,9, 1997 р. – 7,3 (самий піковий рік), 1998 р. – 6,2, 1999 р. – 4,5 млн. осіб. [26; 7]

Незважаючи на зниження кількості прийнятих туристів, у минулому році обсяг туристичних послуг збільшився до 16,7 млрд.грн., а платежі в бюджет склали 6,3 млрд.грн.

Туристичною діяльністю в Україні займаються більше 3 тис. суб‘єктів підприємницької діяльності. Для обслуговування туристів використовується близько 1400 готелів, мотелів, кемпінгів та інших підприємств різних форм власності. Їх загальна місткість одночасно складає 113,8 тис. ліжко-місць. Серед них готелі складають 69%, мотелі – 1,1%, кемпінги – 0,7%, гуртожитки 27,8%. В цілях спортивно-оздоровчого туризму використовуються більше 3, 5 тис. санаторно-лікувальних закладів. [20; 7]

Але кількісні показники не дають повної картини рівня обслуговування туристів. В Україні до цього часу немає жодного п‘ятизіркового готелю, який би відповідав вимогам самих вибагливих клієнтів. По міжнародним стандартам готель “п‘ять зірок” повинен мати і плавальний басейн і майданчики для гри у великий теніс, в гольф і т.д. Наші найкращі готелі, такі як “Дніпро”, Президент-отель”, “Ореанда” (чотирьохзіркові) ще не надають таких послуг. [28; 7]

Розвиток туризму в Україні стримується рядом причин. Це і економічна криза, і недоліки в роботі фінансово-банківської системи, обмеження платоспроможності населення, недосконала податкова система. Законодавча база також недосконала, відсутні інструкції та інші документи, котрі були б логічно взаємопов‘язані і не суперечили один одному. До цього треба додати відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних послуг, що в свою чергу, відображається на рівні якості обслуговування туристів. Стан галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії. [26; 8]

Тепер, як ніколи раніше, перед працівниками галузі поставлено завдання не тільки визначити конкретні проблеми, але й розробити нові підходи, нові технології в туристичному бізнесі. В Україні до сьогодні не створена прогресивна система економічно-статистичного спостереження за туризмом і готельним господарством в цілому. Та, яка існує, знаходиться поки що в незадовільному стані. Керівникам туристських підприємств не вистачає необхідної інформації для аналізу та тестування роботи. В Україні немає організації, яка б активно направляла свою роботу на ефективне формування її міжнародного іміджу як туристичної країни для збільшення поїздок. [11; 37]

Аналізуючи статистичні дані за 1998 р., можна виділити такі розподілення туристичного господарства по регіонам: м. Київ (682 турфірми), Республіка Крим (489), Одеська обл. (192), Дніпропетровська (134), м. Севастополь (130) і т.д. Основні потоки туристів спостерігаються в таких регіонах, як м. Київ (26%), Республіка Крим (11,4%), Одеська обл. (6,3%), Харківська обл. (6,3%), Львівська (5%) і т.д.

По приведеним даним можна зробити висновок, що по розподіленню туристичного потоку в Україні, м.Київ як столиця, політичний, діловий і культурно-історичний центр країни займає перше місце. За ним ідуть Одеська обл. і Республіка Крим.

Згідно даним Мінстату України, кількість вітчизняних та іноземних громадян, які побували в туристично-екскурсійних маршрутах у 1998 р., склало близько 15 млн. осіб. В бюджети України всіх рівнів від туристичної діяльності в 1998 р. було перераховано 4 млрд. грн. [1; 2]

Як позитивну тенденцію треба відмітити те, що намітились більш високі темпи приросту в'їздного туризму порівняно з виїздним. Так, у минулому році приїхало більше 6 млн. туристів, а виїхало тільки 4 млн осіб.

По прогнозам ВТО, чисельність учасників міжнародних мандрівок у 2000 р. перевищить 7000 млн. осіб, а в 2010 р. їх буде близько мільярда. Доходи галузі відповідно досягнуть 612 млрд. і 1550 млрд. дол. США.

Аналіз засвідчує, що незважаючи на всі політичні та соціально-економічні проблеми останніх років, індустрія туризму стала ледь не єдиною галуззю народного господарства України, яка постійно, ще й без залучення державних дотацій, нарощує обсяги своєї діяльності.

2.2 Шляхи розвитку готельного господарства України

Позитивним у розвитку готельного господарства є зростання житлової площі номерів. Так, якщо у 1996 р. в Україні цей показник складав 999,9 тис. м2, у 1997 р. – 1002 тис., то у 1998 р. – 1010,6 тис.м2. Таким чином, житлова площа готельних номерів у 1998 р. проти 1996 р. збільшилась на 1,1%, а проти 1997 р. – на 0,9%. Це відбувається переважно за рахунок реконструкції та модернізації місць розміщення, скорочення простою частини номерного фонду. Одним із складових показників експлуатації готелів є кількість фактично наданих місць за певний період.

У 1998 р. готельними підприємствами України було надано 8728,8 тис. людино-діб, у тому числі 7588,5 тис. – громадянам України (86,9%), 1140,3 тис. – іноземцям (13,1%).

Для успішного розвитку готельного господарства також є удосконалення системи управління якістю на ринку готельних послуг України. Дослідження вітчизняних та закордонних вчених свідчать про те, що для сучасного ринку характерна стійка тенденція до підвищення цінових форм конкуренції і, особливо, конкуренції якості. Виходячи з цього, кожна організація, яка хоче досягнути успіху, повинна розробляти та впроваджувати ефективні системи управління якістю. [19; 221]

З переходом до ринкової економіки готельні комплекси України теж вимушені розробляти свої такі системи, спрямовані на споживача.

В більшості країн світу система управління якістю розглядається як система, що інтегрує діяльність різних суб‘єктів та орієнтується на вивчення рівня якості, його досягнення, підтримання і підвищення з метою випуску продукції та послуг, що повністю і найекономічнішим шляхом задовольняє потреби споживача.

На сучасному етапі, поряд з позитивними змінами, які впливають на підвищення якості обслуговування в готельних комплексах, мають місце деякі недоліки в управлінні підприємствами. [19; 222]

Якість обслуговування туристів у готелях є важливим чинником розвитку туризму. Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого турпродукту.

Для вирішення проблеми підвищення якості надання туристичних послуг були організовані спроби розробити єдину світову систему класифікації готелів. Експерти Міжнародної готельної асоціації виразили сумніви не тільки в можливості, але й у доцільності прийняття єдиної світової класифікації готелів. Вони відмітили, що характеристики готелів часто не співставні по типу готелів (курортний, замковий, мотель) за їх місцерозташуванням (центр міста, сільська місцевість, курорт). Жодна з класифікацій не може дати уяви про існування в тому чи іншому готелі атмосфери гостинності. [1; 15] Тому більшість розроблених регіональних систем готельної класифікації носить швидше індикативний, рекомендований характер. При цьому у більшості країн попередня класифікація готелів є необхідною умовою при отриманні ліцензії на право діяльності у сфері готельного господарства. [2; 16]

З метою захисту інтересів споживачів туристичних послуг, створення рівних можливостей для суб‘єктів підприємництва на ринку туристичних послуг, у відповідності до Закону України “Про туризм” прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.05.94 р. № 316 “Положення про порядок видачі суб‘єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності”.

Державним комітетом України по туризму була затверджена Інструкція про порядок видачі підприємництва спеціальних дозволів (ліцензій) на діяльність, пов‘язану з наданням туристичних послуг.

Метою ліцензування є забезпечення прав і законних інтересів держави та споживачів цих послуг, підвищення рівня туристичного обслуговування.

Крім ліцензування, згідно статті 15 Закону України "Про туризм" від 15.09.95 р., готельні послуги та послуги харчування, що надають суб‘єкти туристичної діяльності, підлягають обов‘язковій сертифікації. Для туристичних і готельних послуг вона введена в дію з 04.04.98 р., для послуг громадського харчування – з 01.07.98 р. [3; 189]

Сертифікація – діяльність з підтвердження відповідності послуг встановленим вимогам, її здійснюють органи з сертифікації Системи УкрСЕПРО, зареєстровані у Держстандарті України. Для готелів з 01.01.97 р. діє Державний стандарт України "Класифікація готелів" (ДСТУ 28681.4-95). (Див.Дод.1) Його було розроблено в Росії на основі європейської системи класифікації готелів і прийнято як міждержавний для країн СНД. [3; 189]

Відповідно до цього документу готелі в Україні класифікують на 5 категорій зірок, що позначаються символом "*", на підставі комплексу вимог до матеріально-технічного забезпечення номенклатури та якості послуг, рів-ня обслуговування. Особливої уваги заслуговують вимоги безпеки та вимоги до персоналу, що є новими для нашого готельного господарства. [23; 89]

Сертифікація здійснюється за двома схемами. Перша з них передбачає проведення атестації готелю з перевіркою на відповідність вимогам нормативних документів. У результаті цього готелю надається певна категорія – "зірки" та видається сертифікат відповідності, термін дії якого 2 роки. Друга схема складніша, бо проводиться перевірка системи якості готельних послуг. Термін дії сертифікату, виданого за такою схемою, не більше 3 років. Якщо готель не відповідає у повному обсязі навіть вимогам найнижчої категорії – "*", але відповідає вимогам безпеки, то йому буде видано сертифікат з терміном дії 1 рік.

То ж у найближчий час готельне господарство України очікує велика робота щодо оновлення його матеріально-технічної бази та підвищення рівня обслуговування до відповідності новому стандарту, вимоги якого наближено до міжнародного рівня. [3; 190]

Одним із напрямком розвитку готельного господарства є створення малих готелів. Як показує іноземний досвід, в останній час більшою популярністю у туристів користуються малі готелі місткістю 20-30 місць. Вони, як правило, розміщуються в курортних місцях, де незначний наплив туристів дозволяє ближче до природи, і вздовж найбільш насичених автомагістралей. [22; 223]

Будівництво малих готелів на трасах викликано тим, що 2/3 туристів за останні роки і в перспективі будуть мандрувати на автомобільному транспорті. Малі готелі передбачають аналогічну інфраструктуру. Зокрема, це можуть бути ресторани на 20-30 місць, а при деяких – “сімейні кухні”. Практично при всіх готелях будуть бари, які працюють цілодобово. [22; 224]

Так, наприклад, у Донецькому регіоні маркетингові дослідження, проведені з метою розширення ринку готельно-туристичних послуг, дозволили обгрунтувати будівництво малих готелів в селищі Седово і в районі транспортного розгалуження поблизу м.Донецька, як моделі комплексного обслуговування туристів в невеликих курортних зонах під час мандрівок. Вони мають конкретну мотивацію. За останній літній сезон в селищі Седово відпочивало більше 400 тис. осіб, в тому числі 10 тис. неорганізовано. Як показало анкетне опитування, в селищі відпочивало до 90% людей із середнім достатком. Із цієї кількості 83,2% виявили бажання користуватися малим готелем, якби проживання і харчування в ньому не перевищувало 25-30 грн. на добу. Для відпочиваючих розроблений проект малого готелю на 30 осіб. При ньому розміщені ресторан і бар на 50 місць. В ресторані передбачається реалізувати комплекси сніданків та обідів. Згідно розрахункам рентабельність роботи комплексу підприємств харчування складає 19,5%, а окупається він за 2 роки.

Будівництво готелів на 30 місць в районі транспортного розгалуження поблизу м. Донецька обумовлено наявністю: міжнародної траси Росія-Україна-Закавказзя-Туреччина, республіканської – Київ-Запоріжжя-Донецьк, і регіональної – Донецьк-Маріуполь.

Дослідження показали, що через дану транспортну розв‘язку за добу проходить близько 1200 одиниць автотранспорту, у тому числі 100 автомобілів і 600 легкових авто. Сумарний пасажиропотік – більше 700 осіб. Харчування і розміщення для цього пасажиропотоку не організовано.

Малий готель на 40 місць з комплексом підприємств харчування, у склад якого буде входити ресторан, бар і підприємства швидкого обслуговування, повинен вирішити цю проблему.

Таким чином, дані розробки будуть сприяти подальшому розвитку готельно-туристичного комплексу України. [22; 224]

Програмою розвитку туризму в Україні до 2005 року передбачено будівництво 78 нових готелів та інших об‘єктів на 15,7 тис. місць, а також проведення реконструкцій 61 об‘єкту на 21,5 тис. місць. (Див.Дод.1,табл.1)

Знайти державні кошти для вирішення цих питань нелегко. Справа не стоїть на місці, якщо керівники піклуються про надходження коштів у місцеві та державні бюджети. Взяти хоча б Київ, де знайшли кошти і була проведена реконструкція готелів “Дніпро”, “Русь”. До 2010 року у столиці намічено будівництво п‘яти п‘ятизіркових готелів, двадцяти чортирьохзіркових, сорока трьохзірковий. [26; 8]

В цілому за 1999 рік у розвиток матеріально-технічної бази туризму в державі було вкладено 75 млн. гривень, із них: із місцевого бюджету Хмельницької обл. – 4,4 млн., часних інвестицій в готель “Дніпро” – 6,7 млн., по Криму – 3 млн., інвестицій із Росії – 6 млн., власних коштів підприємств – 54,4 млн. Безумовно, це дуже скромні цифри для такої країни як наша. Будівництво і реконструкція будівлі готелю потребує крупних інвестицій. Наприклад, вартість реконструкції московського готелю “Інтурист” складає $120-150 млн. [26; 8]

Орієнтиром у роботі по приведенню готельного сектору країни до міжнародних стандартів слугують затверджені в листопаді 1989 р. секретаріатом Всесвітньої туристичної організації рекомендації. Вони, в першу чергу, стосуються якості обладнання, систем водопостачання, опалення, вентиляції, рівня санітарної безпеки, технічного оснащення номерів, додаткових приміщень, кухні і т.д. Наприклад, обов‘язковою є вимога до готелів всіх категорій відносно холодного та гарячого водопостачання напротязі доби.

Стандарти передбачають наявність в готелях, починаючи з категорії три зірки, стаціонарного аварійного генератора для постійного забезпечення електроенергією готельних служб (ліфти, холодильники і т.інш.). Для України це особливо актуально у зв‘язку з проблемами енергозабезпечення в регіонах.

Особлива увага приділяється питанням обслуговування туристів-інвалідів. Готелі повинні мати достатню кількість інвалідних візків, визначену кількість спеціальних номерів з туалетами, ваннами, обладнаних для туристів-інвалідів.

Рекомендації ВТО висувають високі умови до якості питної води в готелях. Туристам не рекомендується вживати воду з кранів, тому готелі повинні мати спеціальні установки для забезпечення якості питної води. Лід в готелях та ресторанах виготовляється тільки з якісної питної води, а у нас, як правило, льодогенератори підключені до загальної системи водопостачання. Це – одна з багатьох проблем якості обслуговування в готельному господарстві. [29; 9]

У сучасних умовах ефективність підприємств готельного господарства безпосередньо залежить від обсягів та структури інвестицій. Так, з метою сприятливого інвестиційного клімату 24 грудня 1998 року прийнято Закон України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області”. Він передбачає формування у даному регіоні двох спеціальних економічних зон (СЕЗ) “Донецьк” (технопарк) у м.Донецьку і “Азов” (зовнішньоторгівельна) у м.Маріуполь.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. №1165, готельне господарство входить до переліку пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у Донецькій області, для яких встановлено спеціальний режим інвестування. Інвестори мають такі переваги: розв‘язання питань, що стосується вкладення капіталу у розвиток індустрії гостинності СЕЗ, гарантії незмінності економіко-правового механізму протягом 30 років на територіях пріоритетного розвитку, забезпечення ефективності інвестиційних вкладень. [15; 112]

Корисною формою знаходження інвесторів є проведення виставок, бізнес форумів, конгресів ділових кіл, науково-практичних конференцій, семінарів, на яких є можливість ознайомитися з каталогами, пропозиціями інвестиційних проектів.

Так, у м.Києві 2-24 серпня 1999 р. у Національному виставковому центрі було проведено міжнародну виставку “Україна – шлях у нове тисячо-ліття”, на якій було запропоновано інвестиційні проекти по регіонах. [16; 96]

По СЕЗ туристично-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець” перспективними інвестиційними проектами міста визначено нове будівництво готелю нового курортного типу на 30 місць (розмір інвестицій – 1,0 млн. грн.), пансіонату на 2,5 місць (0,8 млн.) та на 60 місць (4,2 млн.), спортивного комплексу (1,5 млн.), реконструкція існуючих готелів Трускавець, “Дружба”, “Червона рута” та будівництво нового готелю на 400 місць з відповідною інфраструктурою (7,5 млн.) відпочинково-рекреаційного комплексу курорту м. Трускавець (5 млн.) і т.д.

По Автономній Республіці Крим до переліку привабливих інвестиційних проектів у сфері готельного та санаторно-курортного господарства входять: у м.Ялта – реконструкція і модернізація ВАТ “Готельний комплекс “Ялта-Інтурист” (вартість проекту – 15 млн.дол.США), будівництво готелів “Сі енд Сі Трейд” (3,5 млн.) і “Санкт-Петербург” (25 млн.) у м.Алушта – завершення будівництва комплексу пансіонату “Нева” (55,38 млн.дол.). [15; 112]

Перспективи розвитку готельного господарства столиці України визначаються у Програмі розвитку туризму і готельного господарства в м. Києві до 2010 року, яка затверджена розпорядженням Київської міської державної адміністрації (№1501) 30 вересня 1997 року. Управління готельного господарства, туризму та екскурсій настирливо працює над реалізацією цієї програми, яка передбачає будівництво в місті до 2010 року чотирьох-п‘ятизіркових готелів. Сьогодні столиця нашої держави відчуває потребу у високо комфортабельних європейського рівня п‘ятизіркових готелів. Вже розпочалося будівництво таких готелів, і після вводу їх в експлуатацію потреби міста будуть забезпечені у певній мірі. Київська міська адміністрація активно залучає іноземні інвестиції в готельний бізнес. Щоб створити гарні умови для роботи, необхідно вирішити ряд проблем. Зокрема, західні фірми хотіли б отримати землю у свою власність, а не на 49 років в оренду. Інвесторам, які мають наміри будувати готелі в Києві, необхідно надати пільги по обкладенню податками на в‘їзне обладнання і меблі. Також необхідно спростити процедуру узгодження загальної документації, розподілу землі, затвердження проекту. [4; 22] Міська адміністрація, управління готельного господарства, туризму та екскурсій намагається завершити початі проекти.

Зараз інвестори проводять інтенсивну роботу по залученню кредитних ресурсів для завершення будівництва цих об‘єктів.

Реконструкцію п‘ятизіркового готелю “Театральний” на 250 місць, планується завершити в першому півріччі 2001 року. Вартість проекту на 1 березня 2000 року складає $45 млн., вже освоєно $15 млн. У першому півріччі 2000 року планується ввести в експлуатацію будинок готельно-офісного типу по вул.Прорізній (“чотири зірки”). [4; 23] (Див.Дод.2, табл.2)

Виникли складності з продовженням будівництва п‘ятизіркового готелю “Інтер-Континенталь” біля Софіївського собору. Причина – відсутність грошей у замовника. Готель на 250 номерів вартістю $50 млн. мабуть буде добудовувати компанія “Нафтогаз Україна”. Сьогодні капіталовкладення у цей проект вже склали близько $7 млн.

В силі залишається проблема по введенню в дію офісно-готельного комплексу “Київ-Торонто” на 250 номерів по вул.Горького,79. Вартість проекту складає $20 млн., освоєний незначний обсяг інвестицій - $0,5 млн.

Південнокорейська фірма “Daewoo” поки що не відмовилась від здійснення проекту міжнародного готельного офісного центру у районі Бесарабського кварталу. Там передбачено розміщення готелю “п‘ять зірок” вартістю $195 млн.

У ближчі 3 роки у Києві повинний з‘явитися новий готель, який ввійде в мережу Radisson. Сьогодні вже отримані кредити і протягом 24 місяців його побудують на розі Ярославого Валу і вулиці Стрілецької. Це перший готель, який буде належати безпосередньо мережі. [9; 18]

Крім будівництва нових комфортабельних офісних номерів запланована реконструкція діючих готельних комплексів “Київ”, Московський. Планується провести значний обсяг ремонтно-будівельних робіт в готелі “Україна” (збільшити кількість апартаментів, побудувати басейн, підземний гараж). За останні роки в модернізацію столичних готелів інвестовано більше 100 млн. грн.

Буде продовжена реконструкція діючих готелів, побудованих 20-30 років тому. Передбачається оновити їх номерний фонд сучасними меблями, технологічним обладнанням, впроваджувати засоби автоматики, телемеханіки, електронної апаратури, словом, вивести готелі на рівень трьох-чотирьохзіркових. [4; 24]

Прикладом зрушень в інвестиційному процесі є будівництво нового готелю “Асторія” в м. Харкові. Компанією “Готель Асторія” у 1998 р., на будівництво готелю було залучено 1,35 млн.грн. вітчизняних інвесторів. У Криму на власні інвестиційні та бюджетні кошти будується, реконструюється та облаштовується понад 30 об‘єктів туристичного призначення. Тільки АТ Кримтур на подібні цілі у 1998 р. використало 2 млн.грн., а туристичними підприємствами м.Севастополя – понад 1 млн.грн.

Згідно з вимогами декрету Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” і Закону України “Про туризм” з 1 жовтня 1999 року почалося проведення обов‘язкової сертифікації готельних послуг.

Сьогодні близько 30 готелів пройшли сертифікацію: “чотири зірки” отримали 3 готелі, “три зірки” – 16, “дві зірки” – 12 і “одну зірку” – 5 готелів. Більше 30 підприємств готельного господарства подали заявки в органи сертифікації.

Сьогодні, коли туризм стає однією з провідних галузей світової економіки і мільйони людей кожного дня відправляються в ділові або розважальні поїздки, готелі займають все більше і більше місця в житті сучасної людини, стаючи її другою домівкою. Є надія, що в недалекому майбутньому готелі України увійдуть у світову систему сервісного обслуговування багаточисельних гостей нашої держави.

ВИСНОВОК

У невиробничій сфері перспективним та інвестиційно-привабливим видом підприємства є готельний бізнес, головне призначення якого – надання місць розміщення для обслуговування туристів та відвідувачів, що здійснюють поїздки з метою задоволення пізнавальних, рекреаційних потреб, вирішення комерційних та службових справ.

В останні роки готельне господарство виявилось непідготовленим до ефективного функціонування в умовах ринкової економіки. Це пов‘язано з рядом проблем: недостатня законодавчо-правова база, великі ставки оподаткування, недостатня організація аквізиції туристів в Україні, недостатні інвестиції у готельний бізнес. Основною причиною відставання готельної галузі від світової являється застаріла матеріальна база готелів. Готелі були побудовані за проектами, які на сьогоднішній день застаріли. В готелях практично відсутні сучасні засоби зв‘язку та комунікації, конференцзали і аудиторії, які мають аудіовізуальну техніку та технічні засоби для синхронного перекладу. При цьому тарифи на проживання в готелях України, як правило, не нижчі, а в багатьох випадках і не перевищують тарифи в європейських готелях аналогічних розрядів.

Щоб готельна база України відповідала міжнародним стандартам, необхідно її модернізувати та реконструювати. До 2010 року передбачається реконструювати заклади розміщення туристів і відпочиваючих місткістю близько 28 тис. місць та побудувати нові на 20,5 тис. місць. Перші кроки у цьому напрямі вже зроблені. Так, у 1998 році підприємствами галузі на реконструкцію та модернізацію матеріальної бази було використано 120 млн. рн. Будівельні, ремонтні та опоряджувальні роботи проведено на 118 об‘єктах галузі. З них, прямі інвестиції склали 44,4 млн. грн., кредиторські та власні кошти 55,4 млн. грн.

Також, щоб привести діючу матеріальну базу до вимог ВТО проводиться сертифікація туристичних, готельних послуг та послуг харчування. Під сертифікацію підпадають 86 готелів, 67 турбаз, 25 санаторіїв, 44 пансіонати та будинки відпочинку, 15 клієнтів, 6 мотелів, 472 пункти харчування.

Розвиток туризму, промисловості, торгівлі, економіки, а також культури і спорту обумовлює підвищення мобільності людей з метою встановлення контактів, обміну досвідом, оздоровлення і відпочинку. Нестача і погана матеріальна база готелів ускладнює всі ці процеси, зате розвиток готельного господарства веде і до розвитку суміжних видів підприємницької діяльності і сприяє пожвавленню усіх суспільно-економічних контактів, підсилює економічний потенціал держави.

Належний рівень розвитку готельного господарства допоможе увійти нашій державі до провідних туристичних країн світу.

Список використаної літератури

Вихристенко Б.І. Сучасний стан і завдання розвитку туристичної галузі України // Туристично-краєзнавчі дослідження. Збірник наукових статей – К.: 1998 р. – Випуск 1 – Ч.2. – 565 с.

Готельне господарство: основні показники, оцінка якості послуг. – Київський інститут туризму, економіки і права. – Київ.: 1999 – 76 с.

Гресєва І.М. Класифікація готелів за кордоном і в Україні // Туристично-краєзнавчі дослідження– К.: 1998 – Випуск 1. – Ч.1 – 565с.

Гостиницы в интерьере города // Гостиничный бизнес.–2000.- №1–98с.

Герасименко В.Ц. Основы туристичекого бизнеса. – Одесса: “Черноморье”, 1997. – 160 с.

Гостиничный и туристический бизнес. Под ред.проф.Чудновского А.Д. – М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Изд-во ЭКМОС, 1998. – 352 с.

Гергуль А.І. Нові явища у готельному бізнесі світу кінця ХХ ст. та їх вплив на готельне господарство Європи. // Туристично-краєзнавчі дослідження. – К.: 1999. – Випуск 2. – 655 с.

З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових статей.–К.: 1997. –315с.

Звезды зажигаются людьми // Гостиничный бизнес. – 2000. - № 1.– 98 с.

Кухар О.В. Сучасні проблеми готельного господарства Києва // Туристично-краєзнавчі дослідження. – К.: 1998. – Випуск 1.–Ч.2.–565 с.

Ковешников В.С., Бунтова Н.В. Основные тенденции развития туризма в Украине // Развитие туризма – важное направление подъема экономики Украины: материалы 3 Международной научно-практической конференции. Донецк; ДИТБ, 1999. – 364 с.

Конищева Н.И., Козачковская Г.В. Новые организационные формы развития индустрии туризма // Там же. – С. 39-40

Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства. ФПУ інститут туризму. – К.: 1997. – 176 с.

Ковешников В.С., Бунтова Н.В. Проблеми підвищення ефективності управління готельним господарством в сучасних умовах. // Туризм на порозі ХХІ ст.: освіта, культура, екологія: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (18-20 жовтня 1999 р. м. Київ). – К.: Вид-во КІТЕП“, 1999. – 268 с.

Кияниця А.В., Виноградська А.М. Інвестиції в готельно-туристичний бізнес. Там же. – С. 108-114

Лобанов А.Г. Привлечение инвестиций в туризм Украины // Там же. – С. 98

Международный туризм. – 1999. – зима

Международный туризм. – 2000. – зима

Мельниченко С.В. Вдосконалення системи управління якістю на ринку готельних послуг України // Туризм на порозі ХХІ ст.: освіта, культура, екологія: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (18-20 жовтня 1999 р. м.Київ). – К.: Вид-во “КІТЕП”, 1999. – С. 221-223

Мозгова О. Готель бізнес класу п‘ять зірок. // Галицькі контракти. – 2000. - № 6, 7-13 лютого. – С. 24

Науменко Г.Я. Завдання і перспективи розвитку туристичної галузі в України Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи. – К.: 1995. – С. 321

Роберман Н.Д. Создание малых гостиниц – одно из направлений развития туризма в Донецком регионе // Развитие туризма – важное направление подъема экономики в Украине: материалы 3 международной научно-практической конференции. – Донецк; ДИТБ, 1999. – С. 223-225

Союз профессионалов // Гостиничный бизнес. – 2000. - № 1. – 62-63 с.

Сарновська С.О., Самітова А.М. Значення законодавства в готельному бізнесі Туризм на порозі ХХІ ст.: освіта, культура, екологія: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (18-20 жовтня 1999 р. м.Київ). – К.: Вид-во КІТЕП, 1999. – С. 214

Туризм в Україні на зламі тисячоліть. Думки фахівців // 6 континетов. – 2000. № 1. – 3 апреля. – 5-6 с.

Туризм на пороге ХХІ в. // Гостинный бизнес. – 2000. - № 1. – 6-9 с.

Туристические новости. – 1996. - № 1. – С. 5

Украина. – 1998. - № 3-4 (жовтень).

Цибух В.І., Вихристенко Б.І., Попович С.І. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні // Туристично-краєзнавчі дослідження. – К.: 1999. – Випуск 2. – С. 655

Цыбух В.И., Туризм – важная и перспективная отрасль экономики Украины Туристические новости. – 1998, октябрь. – С.1

Щербакова М., Юрій Халіпов: нам потрібен європейський готельний бізнес. Найкраще п‘ятизірковий … // Галицькі контракти. – 1998. – 30 липня. – С. 38 42.