Історія виникнення та особливості зарубіжного досвіду
справляння податку з транспортних засобів
ЗМІСТ
2. Зарубіжний досвід оподаткування
Список використаної літератури
1. Історія становлення
У своїй першій редакції зазначений Закон визначав платниками податку підприємства, об'єднання та організації, в тому числі іноземні, громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторолери, трактори та мотоблоки) та інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу, а також власників моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней. Було встановлено, що податок не справляється з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з двигунами. Всі самохідні машини і механізми поділялись лише на чотири категорії, а ставки податку диференціювалися в залежності від потужності двигуна (в кіловатах або кінських силах) від 50 копійок до 2 карбованців 4 копійок з кіловата або кінської сили) при цьому найвища ставка податку припадала на категорію "Автомобілі вантажні вантажопідйомністю більше 7 тонн та інші самохідні машини і механізми". Зважаючи на "вузьку спеціалізацію" інших трьох категорій (автомобілі легкові; вантажівки вантажопідйомністю до 7 тонн; мотоцикли, моторолери та мотоблоки), це давало змогу оподатковувати всі інші самохідні механізми за максимальною ставкою податку.
Верховна Рада України 11 липня 1995 року прийняла Закон "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" № 297/95-ВР.3 25 липня 1995 року (день офіційного опублікування) відповідно до цього Закону ставки податку стали обчислюватися на підставі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Прив'язка ставок оподаткування до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян збереглася до 25 березня 1997 року.
12 лютого 1998 року по 31 грудня 2000 року для ряду платників податку було зупинено дію Закону про податок з власників транспортних засобів. До їх числа належать: сільськогосподарські товаровиробники, які здійснювали діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області (колективні та державні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, агрофірми, селянські (фермерські) господарства та інші виробники сільськогосподарської продукції, перелік яких затверджено Полтавською, Донецькою, Закарпатською обласними радами відповідно до Закону України "Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників" від 15 січня 1998 р. № 25/98-ВР.
3 1 січня 1999 року по 1 січня 2004 року призупинено дію Закону про податок з власників транспортних засобів для сільськогосподарських підприємств селянських та інших господарств, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, на яких поширюються положення Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 р. № 320-ХІУ.
Із 1 липня 1999 року по 1 березня 2000 року звільнялися від сплати податку підприємства легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області, які є учасниками економічного експерименту, перелік яких затверджено Кабинетом Міністрів України за поданням Чернівецької обласної державної адміністрації згідно з Указом Президента України "Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області" від 30 квітня 1999 року № 461/99. А з 1 березня 2000 року було внесено зміни і зупинено на період проведення експерименту (до 1 липня 2001 року) дію Закону про податок з власників транспортних засобів для-згаданих в цьому абзаці підприємств, уже на підставі відповідного Закону України "Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області" від 13 січня 2000 року № 1375-XІV.
Суттєві зміни в оподаткуванні сталися у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" від 16 липня 1999 року № 986-14, Цей Закон змінив грошову одиницю, в якій виражалися ставки податку, ЄВРО було замінено гривнею. Крім цього, було підкориговано перелік пільговиків та внесено цілу низку Інших змін до Закону про податок з власників транспортних засобів, у тому числі щодо відповідальності платників.
3 22 серпня 2000 року Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів" від 13 липня 2000 року № 1926-3 звільнив від сплати податку інвалідів.
І нарешті, останні зміни до Закону про податок з власників транспортних засобів було внесено у зв'язку з прийняттям добре відомого Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ. Останнім з 1 квітня 2001 року встановлено 60-денний період для подання річної звітності, що знайшло своє відображення у відповідних статтях Закону про податок з власників транспортних засобів, а 2-річний строк, передбачений для перерахування неправильно сплаченого податку та стягнення податку з осіб, які його не сплачували, було замінено на 3-річний.
2. Зарубіжний досвід оподаткування
Грузія.
Податок за в’їзд автотранспорту на територію РГ (у тому числі і транзит). Для легкових автомобілів - 60 ларі, автобусів на 13 місць - 115 ларі, від 13 до 30 місць - 230 ларі, понад 30 місць - 380 ларі. Для ватажного автотранспорту податок встановлюсться залежно від вантажопідйомності: від 230 ларі (до 3 тонн) до 880 ларі (понад 40 тонн). І
Естонія (Естонська Республіка).
Податок на транспортні засоби сплачують фізичні та юридичні особи, що мають механічні транспортні засоби, занесені до державного реєстру. Ставка податку встановлюється на одиницю потужності двигуна, залежно від типу транспортного засобу та кількості посадочних місць. Для деяких платників податку з механічних транспортних засобів існують пільги. Так, не підлягають оподаткуванню засоби, що належать державним установам та установам самоврядування, військам, а також дипломатичним особам, дипломатичним та консульським представництвам, міжнародним організаціям та їх представництвам, не оподатковуються міжурядові програми співробітництва, механічні транспортні засоби, що належать інвалідам І та ІІ груп. Періодом оподаткування є один календарний рік. З механічних транспортних засобів, що зареєстровані після 30 червня поточного календарного року, сплачується 50% від ставки річного податку до бюджету органу місцевого самоврядування. '
Казахстан.
Податок на транспортні засоби. Платниками його є юридичні та фізичні особи, які мають такі засоби (у власності, довірчому керуванні, господарському оперативному управлінні та ті, що перебувають на державному обліку). Податок стягується з усіх транспортних засобів (легкових, вантажних автомобілів, автобусів, самопересувних машин та механізмів, яхт, різних суден, повітряних апаратів). Сплачується один раз на рік і визначається в місячних розрахункових показниках залежно від об’єму двигуна, посадочних місць, потужності. Від оплати податку звільняються: спеціалізована сільськогосподарська техніка, яка бере участь у виробництві сільськогосподарської продукції. Кар’єрні самоскиди вантажопідйомністю понад 40 т, окремі категорії населення (інваліди, Герої Радянського Союзу).
Болгарія.
1. Податок на транспортні засоби. Встановлюється на автобуси, трактори, кораблі. Сплачується власниками цих засобів за встановленою шкалою і залежить від потужності транспортного засобу.
Цей податок сплачується рівними частинами до 31 березня та З0 вересня. Ті платники, які сплачують податок один раз на рік, отримують знижку 5%.
Італія.
Податок на автотранспорт. Особливістю його є те, що одночасно він є і державним, і місцевим. Ставки податку (залежать від потужності двигуна або обсягу циліндра і є однаковими як для фізичних. гак і для юридичних осіб).
Німеччина.
Податок на транспортні засоби. Ним обкладаються власники транспортних засобів (залежно від потужності двигуна або загальної ваги автомобіля). Об’єктами оподаткування є мотоцикли, легкові автомобілі (допущені до експлуатації після 1.01. 1986 року), автомобілі з дизельним двигуном, вантажні автомобілі. Цей податок сплачується раз на рік.
Угорщина.
Податок на транспорт. З надходжень від нього 50% одержують місцеві органи влади, а 50% - дорожні фонди. Для транспортних засобів, що є екологічно безпечними, застосовується податкова знижка у розмірі 50%. Вантажні автомобілі та машини сільськогосподарського призначення, які за своїми параметрами повністю відповідають вимогам економічної комісії ООН, мають податкові знижки (для вантажних автомобілів - від 25 до 50%. для автомобілів сільськогосподарського призначення - від 80 до 90%).
Чехія.
Шляховий податок з автомобілів. Його оплата здійснюється на підставі спеціального Закону, предметом дії якого є оподаткування автотранспортних засобів при використанні шляхових комунікацій.
Об’єктом оподаткування може бути:
- транспортний засіб, що працює від власного двигуна та призначений для руху шляхами (в тому числі - причеп до нього) і має звичайний реєстраційний номер;
- автотранспортний засіб. зареєстрований за кордоном, а використовується на території ЧР з метою підприємницької діяльності.
Платником податку є фізична або юридична особа, яка:
- занесена до технічного паспорта автотранспортного засобу як власник;
- користується автотранспортним засобом, зареєстрованим за кордоном (якщо він використовується з метою підприємницької діяльності);
- представництво іноземного підприємства, якщо воно використовує транспортний засіб для своїх потреб;
- роботодавець у разі сплати ним витрат робітника, пов’язаних з виконанням виробничого завдання і використанням власного автомобільного засобу.
Базою оподаткування для легкових автомобілів є об’єм двигуна. для вантажних - співвідношення загальної ваги, що припадає на одну вісь, та кількості осей. При в’їзді на територію ЧР з іноземного автотранспортного засобу, призначеного для здійснення підприємницької діяльності, якщо це передбачено технологічним процесом, шляховий податок стягується на митниці. При виїзді у разі перевищення термінів перебування на території держави, податок нараховується за фактичну кількість днів. При достроковому поверненні автотранспортного засобу сплачені суми не повертаються. Зобов’язання з реєстрації та сплати податку виникає у платника з місяця видачі технічного паспорта, де господарюючий суб’єкт зафіксований як власник автотранспортного засобу. Податок сплачується рівними частками до 15 квітня, 15 липня, 15 жовтня, 15 грудня. Декларація на шляховий податок мають подаватися не пізніше 31 січня року, що йде за звітним.
Куба.
Податок на перевезення наземним транспортом. Цей податок стягується з власників моторного та гужового транспорту, який використовується як засіб транспортування на суші. Податок сплачується раз на рік згідно прейскуранта, який залежить від характеристик транспортного засобу. Цей податок є одним із найстаріших на Кубі. Він існував навіть тоді, коли більшість податків з населення не стягувалась.
Від оплати податку звільняються:
а) підприємства автомобільного транспорту загального користування щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності;
б) навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням;
в) особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтях 4-11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтях б і 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) - щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.
г) особи, зазначені у пунктах 3 і 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю;
д) на 50 відсотків - сільськогосподарські підприємства товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;
е) на 50 відсотків - громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 87 03), вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.
Відповідальність платників.
У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.
Посадові особи, винні у приховуванні (неврахуванні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і оплатою податку, притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Недоїмки по податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно з законодавством.
Порядок обчислення і оплати податку. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на основі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 Закону України.
У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу (стаття 6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”).
Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортник засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортами засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.
Сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі встановленої суми.
У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередніх роки
Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередніх роки.
Оподаткування податком не є прогресивним оскільки транспортні засоби мають незмінний об'єкт оподаткування та тверді ставки.
Розрахунок податку здійснюється згідно з наказу Державної податкової адміністрації від 17 вересня 2001р. №373
Для громадян, у власності яких перебувають транспортні засоби, що відповідно до чинного законодавства повинні проходити державний технічний огляд у 2006 р., граничний термін сплати податку з власників транспортних засобів - 30 червня (п'ятниця).
Таким чином, у разі якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду - один раз на два роки, у 2006 р. громадяни - власники транспортних засобів зобов'язані надати органу, який провадить технічний огляд транспортного засобу, квитанцію про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, який передує технічному огляду (2005 р). та за рік, в якому проходить технічний огляд (2006 р), або за два роки разом, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на пільги. У разі якщо відповідно до чинного законодавства передбачено щорічне проходження технічного огляду транспортного засобу, громадяни повинні надати квитанцію про сплату податку з власників транспортних засобів з річною сумою податку. У Розрахунку суми податку загальну суму податку, що підлягає сплаті, платник розбиває на чотири рівні частини (кожна по 25% від загальної суми податку підсумкового рядка), таким чином узгоджуючи суму податкового зобов'язання зі щоквартальною оплатою податку з власників транспортних засобів до бюджету.
Під час заповнення Розрахунку суми податку за придбані транспортні засоби протягом року проставляється та сума податку, яка відповідає кількості кварталів (включаючи квартал, в якому зареєстровано транспортний засіб), що залишились до кінця року, в якому придбано транспорті засоби.
ДПА України вживаються заходи щодо вдосконалення процесів адміністрування податків, у тому числі з власників транспортних засобів. а саме: розробляються моделі автоматизованого адміністрування податку на базі систем міжвідомчого обміну інформацією, проводиться роз'яснювальна робота.
Висновок
Закон України про податок з власників транспортних засобів регулює розрахунок і сплату цього податку і при цьому він і ряд інших додаткових законодавчих актів потребують удосконалення. Наприклад, можна провести порівняння з законодавством РФ де платником виступає не лише власник, а й користувачі: стосовно транспортних засобів, переданих в оренду, платниками є особи зазначені в договорі оренди. Така норма в російському законодавстві дає змогу уникнути труднощів, пов'язаних із залученням до оподаткування власників транспортних засобів під час продажу автотранспорту за генеральними дорученнями запроваджуючи справедливий принцип: хто користується - той і платить. Також недосконалістю є те, що податки не можуть змінюватись залежно від зміни терміну корисного використання автотранспорту. Також із-за недостатньої визначеності часто виникають різні непорозуміння з різних питань.
Тож, навіть щодо такого, здавалось би, простого фіскального інструменту, як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, виникає чимало питань - дискусійних і часто принципових, і це лише стосовно юридичних осіб, об'єктів та платників...
Список використаної літератури
1. Бочко П.К. Податкова система. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 386с.
3. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.91 №1963-XІІ(остання редакція від 25.03. 2005 №2505-ІV) // Вісник податкової служби України №7, 2006.25с.
3. Захожай В.Б. Литвиненко Я.В. Захожай К.В. Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика: Навчальний посібник / Під заг. ред. В.Б. Захожая та Я.В. Литвиненко. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -468с.
4. Петрусенко І. Заповнюємо розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів // Вісник податкової служби України №7, 2006.33с.
5. Рябокляч П. Порядок сплати податку з власників транспортних засобів громадянами у 2006 році // Вісник податкової служби України №17-18, 2006.38с.
6. Цеберко А. Актуальні питання // Вісник податкової служби України №7, 2006.37с.