МІНЕСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

Харківський Торгівельно-Економічний Інститут

Київського Національного Торгівельно-Економічного Університету

Кафедра туризму і соціальних наук

Реферат на тему:

«Туристична характеристика Словаччини»

.

Харків 2010

Зміст

1. Загальні передумови розвитку туризму в країні

1.1 Політико-географічна характеристика

1.2 Особливості природного середовища

1.3 Особливості історичного розвитку

1.4 Особливості економічного розвитку

2. Туристичні ресурси країни

Перелік використаних джерел

1. Загальні передумови розвитку туризму в країні

1.1 Політико-географічна характеристика

Республіка Словаччина (словац. Slovenskб republika, Slovensko) — країна на сході центральної Європи.

Прапор Герб

Столиця Словаччини Братислава.

Протяжність кордонів Загальна: 1652,7 км, з них суходолом 1032,7 км, по річках – 610 км. На півночі межує з Польщею (541,1 км) та Чехією (251,8 км.), заході з Австрією (107,1 км.), півдні з Угорщиною (654,9 км.), на сході з Україною (97,9 км).

Населення: 5 379 450 (за переписом населення в 2001 р.) ;5 393 637 (за даними Статистичної адміністрації на 31.12.2006 р)

Етнічний склад: За даними перепису 2001 року близько 85,8 % – етнічні словаки, 9,7 % – угорці, 1,7 % – цигани, 0,8 % – чехи, 0,4 % – русини та 0,2% - українці, 1,3 % – представники інших національностей та нез‘ясованої національності.

Площа - Загалом 49,036 кмІ. Словаччина, країна в південно-західній частині Карпат, у сточищі сер. Дунаю, між Польщею на півночі і Угорщиною на півдні, Чехією (Моравією) на заході і Україною (Закарпаттям) на сході. Територія Словаччини охоплює частину Зах. і окрайки Сх. Карпат та Сер.-Дунайської і Потиської низовин, що від них простягаються у північному напрямі широкі долини Вагу, Грону, Горнаду та інших рік; вони і середгірські котловини густо заселені, натомість гірські масиви — слабо, а іноді майже безлюдні. Завдяки поперечним долинам і низьким перевалам через Словаччину проходять важливі шляхи з Польщі до Угорщини; натомість повздовжні долини і шляхи (зокрема Ваг-Попрад-Горнад) об'єднують захід, центр і схід Словаччини в цілість. Перехідне географічне положення і невеликі розміри словацької етнічної території (бл. 40 000 кмІ) спричинили те, що вона не становила окремої держави і входила до складу Угорщини або була об'єднана з Чехією (чому сприяло споріднення словаків з чехами).

Територіально-адміністративний поділ:

В адміністративно-територіальному відношенні Словацька Республіка поділяється на 79 окресів (районів) та 8 країв (областей). Станом на 31.12.2002 р. в СР нараховувалося 2912 населених пунктів.

Членство у міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, ООН, НАТО, МФЧХ, РЄ.

1.2 Особливості природного середовища

Рельєф

Словаччина переважно гірська країна, оточена з півночі і північного сходу гірськими ланцюгами Західних Карпат, що утворюють звичайні низькі і середньовисотні гори з м'якими, округлими формами рельєфу. Найбільшої висоти гори сягають у Високих Татрах, що мають скелясті вершини з альпійським рельєфом, сніжниками і слідами стародавнього заледеніння, де знаходяться найвища точка країни пік Герлаховскі-Штит (2655 м), піки Кривань, Дюмб'єр, висота яких перевищує 1850 м. На південь від Карпат гори знижуються, утворюючи кілька хребтів, витягнутих у субширотному напрямку (Низькі Татри, Словацькі Рудні гори) з південного заходу на північний схід (Велика і Мала Фатра й інші).

На сході - окремі хребти Східних Карпат (Вигорлат та інші). На півдні також переважають височини, розділені родючими долинами, по яких у Дунай впадають численні ріки. Найбільші з них - Ваг, Нітра і Грон. Ближче до Дунаю в районі Братислави і Комарно розташована Середньодунайська низовина - житниця Словаччини. Низовини займають невеликі площі на південному заході (Подунайська низовина) і на південному сході (Потиська низовина).

Клімат

Клімат Словаччини має виражений континентальний характер. Зима холодна і суха; літо тепле і вологе. Найбільша кількість опадів випадає в горах. Річні суми опадів перевищують 1000 мм у горах, а на рівнинах становлять менше 500 мм на рік, в середньому 500-700 мм на рік, сніговий покрив на рівнинах мінливий, у горах лежить до 3 місяців.

У Братиславі середня температура січня ?1° С, липня +21° С. У горах зима холодніша, а літо прохолодніше.

Річки

Ріка Дунай утворює південно-західний кордон країни. У нього впадає більшість карпатських рік, що течуть у південному напрямку. Найбільші з приток Дунаю - Ваг, Нітра і Грон.

На сході карпатські ріки, такі як Лаборец, Ториса й Ондава, відносяться до басейну ріки Тиса - найбільшої притоки Дунаю.

Озера

Попрадське плесо, озеро у Високих Татрах (Словаччина) в Менгушівецькій долині, на висоті 1494 м; 6,88 га, глибина до 17 м; символічний цвинтар усім, хто загинув у Татрах.

Щирбське озеро, у Високих Татрах (Словаччина); 19,8 га, глибина до 20 м; на південному березі - курорт, розташований на найбільшій у Високих Татрах висоті (туризм, зимові види спорту; міжнародні змагання лижників)

1.3 Особливості історичного розвитку

Недалеко від Братислави, столиці Словаччини, починаються Альпи- гори, що ростилаються крізь 6 країн аж до Середньоземного моря. Тут ще починається дуга Карпат, які закінчуються на південному сході аж в рівнинах при Чорному морі.

Крізь місто протікає Дунай, з’єднуючи дев’ять країн. Такі виразні ознаки перехрестя має і словацька історія.

Країна в оточенні Карпат, на південь відчинена до Подунайських рівнин, була тисячоліттями простором зустрічей культур з півдня і півночі, сходу та заходу. На зламі століть, у перші століття нашої ери на півдні Словаччини розпростилалась Limes Romanus, кордон Римської імперії. В подунайських рівнинах закінчувались великі інвазії зі сходу- Гунов, Аваров, Старих Мадярів. На західному кордоні теперішньої Словаччини дошкуляв тиск германських племен. З братиславського замку голим оком можна побачити Відень- столицю Австрії, яка була ціле століття столицею Габсбурської монархії.

Різноманітне політичне, культурне впливи, боротьба за володіння Карпатською котловиною на тривало відобразилась у долі Словаччини. Словацька історія і сама країна були довгий час за кордоном майже невідомі, тому що були ціле століття наче „приховані” в історії більших країн. Державна традиція словацького населення, пращурів сьогоднішних Словаків, починається у 7-му столітті, коли під час війни проти кочовим Аваром на незначний час утворилась Самова держава. В 9 столітті на теріторії Словаччини та сусідніх областей простягалась Велика Моравська держава, під час якої поширювалось хрестиянство, з’являється література на слованскій мові. Велика Морава була у постійній боротьбі с Франкскою державою, проникаючою до Подунайска зо заходу. Заникла під натиском пращуров Мадярів, яки прийшли до Подунайска на початку 10 століття. Аж до 1918 року була Словаччина частиною Угорського королівства, та разом з ним від 16 століття частиною Габсбурської монархії.

Середньовічна Словаччина була розвиненою країною. Свідчить про це кількісні готицькі храми, укріплення, ратуши та міські будинки в богатих торгівельних містах. Міста керувались правом дійсним в західноєвропейських країнах. Міста обогачувались за рахунок виноградництва, міжнародної торгівлі, шахт. Шахти на видобичу золота в Кремниці належали тривалий час між самих богатих у Європі. Кремницькі золоті дукати штампували у кремницькому монетному дворі від 1335 року дотепер. В великій кількості видобували й срібло, у 16-17 столітті словацька мідь панувала на європейському просторі.

Господарський розквіт, який відображався в культурі та освіті був пригальмований на 150 років експансією Османських Турків. Від поразки Угорських військ при Могачі 1526 року аж до поразки Турків при Відні у 1683 році розпростирався на півдні Словацький кордон з Турецькою імперією. Стан такої ”холодної війни”, порушований прямими зіткненнями, нападами та ніченнями був ускладнений ще релігійною боротьбою між католіками та протестантами, повстаннями угорської шляхти проти Габсбурговців. Одним з доследків ціх „загублених століть” був початок заоставання за західною Європою.

Після витиснення Турків з Угорщини країна відновлювалась, за влади Марії Терезії (1740-1780) та її сина Йозефа II. Багато господарських та соціальних реформ покращило статус робітників, міських жителів, усунуло брутальне форми дискримінації протестантів, освітні реформи допомогли освіті. Від кінця 18 століття виникають перші мануфактури, головне розвивається залізоробна промисловість. Перша залізниця була побудована у 1846 році, перший пароплав приплив до Братислави у 1818. У 19 столітті з’являються банки, страхові компанії, дольові товариства. Наприкінці 19 століття вже діють всі елементи сучасного громадянського суспільства- політичні партії, профспілки, різноманітні союзи, преса та журнали, велика кількість середніх шкіл та вищих навчальних закладів. Реалізовані реформи щодо модернізації були швидкими, для того щоби утримувати країну у контакті та полі зору найрозвиненіших європейських країн, але не на стільки швидкий, щоб наздогнати історично виникнений гендікеп.

Модернізація Угорщини та в ній Словаччини була загальмована та деформована народним питанням. Угорщина була багатонародною державою, її етнічні керуючі мадярські еліти у боротьбі з Габсбурговцамі намагалися асимілювати кількісних Словаків, Румунів, Німців, Сербів та Русинів. Цей стан обов’язково вів до конфліктів. Вже під час революції 1848-1849 років представники словацького народного руху на чолі з Людовитом Штуром, коли Мадяри відмовили визнати рівноправність Словаків, чинили опір зі зброєю в руках.

Мадярізачна політика, ліквідація словацьких шкіл та вищих навчальних закладів, об’єднань, товариств була перешкодою модернізації та соціального підвищення членів немадярських народів. Наслідком цього довгочасного конфлікту було те, що наприкінці першої світової війни, під час розпаду поразеної монархії, 30 жовтня 1918 Словацька Народна Рада оголосила свій розхід з Угорщиною та оголосила своє приєднання до нововзникаючої Чехо-Словаччини. При виникненні нової держави відіграли значну роль озброєнні легіони Чехів та Словаків, які вели війну на стороні Договору в Росії, Франції та Італії проти Німеччини та Австрії- Угорщини. Словак, генерал Мілан Растислав Штефанік вважався за одного з засновників країни та дотепер відноситься до найповажнещих особистостей словацької історії. Ческо-Словацька республіка 1918-1938 була єдиною середньо-європейською державою, в якій утрималась парламентська демокрація. В 1938 році Чехо-Словаччина стала жертвою Мюнхенського договору великих держав, які дозволили Гітлерові окупувати прикордонні області та поступово підкорити цілу країну. Південні області Словаччини були окуповані в листопаді 1938 Угорщиною, частина північної Словаччини Польщею, передмістя Братислави Німеччиною. В березні 1939 Гітлер увійшов до Праги, на теріторії Словаччини виникла Словацька Республіка.

Словацька Республіка була контрольована нацистською Німеччиною, приймала участь у війні на її стороні. Багато словаків були проти німецької гегемонії, протидемократичної, антисемітської політики влади. Приєднювались до іноземних чехо-словацьких підрозділів, які приймали участь у війні на стороні союзників у Франції, Північній Африці, у битві за Англію та на теріторії Радянського Союзу. 29 серпня 1944 вибухнуло у Словаччині протинімецьке повстання, більш ніж 60.000 повстанська армія захищала середину Словаччини протягом 2 місяців.

Після другої світової війни Словаччина потрапила разом з новою Чехо-Словацькою республікою поступово до радянського блоку. Під час виборів у році 1946 хоча отримали комуністи у Словаччині лише 30% голосів, перевага лівих в західних частинах країни їм полегшила зломити опір демократів. Після лютневого перевороту у році 1948 був на 41 рік установлена комуністична диктатура. Неначе видихом, що поновив надію на зміни було реформний рух у 1968 році, очолений визначним словацьким політиком Александром Дубчеком. Його „соціалізм з людським обличчям” розтрощили у серпні 1968 радянські танки. Пітвердилося, що звільнення країни є можливе лише разом з остатніми підкореними країнами та лише після змін в самому Радянському Союзі.

У листопаді 1989 величний народний рух, керований у Словаччині громадянською ініціативою „Суспільство проти насилля” знищило комуністичну диктатуру. Перед країною було завдання, повернутись до своїх історичних традицій: парламентної демокрації, до вільної ринкової економіки. Слідуючим завданням було вирішення питання статусу Словаччини в країні.

Словаччина від зародження Чехо-Словаччини намагалась добитись такого росподілення, яке б брало до уваги її риси та потреби. Декілька раз під час перебігу перед та після війни почало дарити, але завжди це закінчувалось відновленням централістичного режиму. Декількарочні спори та дискусії після 1989 закінчились у 1992 році договіром про спокійний розхід країн, одночасно розпускаючий сумісний пражский чехо-словацький парламент. 1 січня 1993 взникла самостійна Чеська та Словацька республіки. Почалась нова ера історії Словаччини, тисячоліттями невідокремлюванної частини европейської цівілізації та історії, зараз вже під своїм ім’ям та зі своєю відповідальністю.

1 січня 1993 р. виникли дві самостійні держави: Чеська Республіка і Словацька Республіка.

Після оформлення Словаччини як суверенного політичного суб'єкта розвиток її політичної системи характеризувався процесами перегрупування і поляризації сил. Початковий період політичної історії Словацької Республіки пов'язаний з ім'ям прем'єр-міністра Володимира Мечьяра. У період першого терміну перебування на посаді прем'єр-міністра (січень 1993 — березень 1994) Мечьяр виступав за поступовість у проведенні приватизації.

Крім того, обіймаючи двічі посаду прем'єр-міністра, а також важливі економічні пости в уряді, Мечьяр дуже сильно впливав на зовнішню політику, що призвело до загострення відносин з Угорщиною.

Йозеф Моравчик, який був раніше міністром закордонних справ в уряді Мечьяра, виступив з обвинуваченнями на його адресу і на початку березня 1994 р. Мечьяр не отримав підтримки в Словацькій національній раді під час обговорення питання про вотум довіри.

16 березня Моравчик був обраний главою тимчасового коаліційного уряду, до якого увійшли представники наступних опозиційних партій: Демократичний союз (ДС), Партія лівих демократів (ПЛД), Християнсько-демократичний рух (ХДР) і Національно-демократична партія (НДП). Однак перемога противників Мечьяра виявилася короткочасною: опозиції не вистачило часу, щоб створити реальну альтернативу Мечьяру. У вересні 1994 р. було заплановане проведення дострокових парламентських виборів.

Перші національні вибори в Словаччині, після здобуття нею незалежності, пройшли 30 вересня — 1 жовтня 1994 р. У них взяли участь 18 партій і рухів і 76 % всіх зареєстрованих виборців. Найбільшу кількість голосів отримав Рух за демократичну Словаччину В. Мечьяра. Блок «Загальний вибір» (ПЛД, Соціал-демократична партія Словаччини, Партія зелених, Рух аграріїв) отримав 10,41 % голосів виборців (18 мандатів), Угорська коаліція (Угорський християнсько-демократичний рух, Рух «Співіснування» і Угорська цивільна партія) — 10,18 % (17 мандатів), ХДР — 10,08 % (17 мандатів), Демократичний союз — 8,57 % (15 мандатів), Об'єднання робітників Словаччини — 7,34 % (13 мандатів), Словацька національна партія — 5,4 % (9 мандатів).

РЗДС бере свій початок від руху «Громадськість проти насильства» (ГПН), який виник після «оксамитової революції». Мечьяр був одним із засновників ГПН і обіймав посаду міністра внутрішніх справ у словацькому уряді в січні — червні 1990 р. Під час дебатів про майбутнє Чехословаччини в березні 1991 р. Мечьяр пережив свою першу політичну поразку і змушений був подати у відставку з посади прем'єр-міністра Словаччини, оскільки його звинуватили у завданні шкоди чесько-словацьким відносинам своєю позицією повної автономії Словаччини. Мечьяр вийшов з рядів ГПН і організував РЗДС.

Мечьяр залишався при владі з 1994 до 1998 року. У цей час він приєднався до затяжної боротьби з президентом Міхалом Ковачем, його колишнім сподвижником по створенню РЗДС і суперником на президентських виборах.

25-26 вересня 1998 р. в країні відбулися парламентські вибори, у яких взяли участь 17 партій. Мечьяру в боротьбі за владу протистояла опозиція — Словацька демократична коаліція (СДК), що об'єднала п'ять партій, у тому числі християнських консерваторів, Партію зелених і соціалістів; її очолив Мікулаш Дзурінда.

СДК здобула прибл. 23 % голосів, а партії, що знаходилися в опозиції до Мечьяра, набрали близько двох третин місць у національних зборах (93 із 150).

Здобувши 57 місць у національних зборах (спільно з СНП), Мечьяр не був переобраний на посаду прем'єр-міністра.

Навесні 1999 р. в Словаччині спалахнула політична криза, пов'язана з відсутністю (з 2 березня 1998 р.) президента країни: Міхал Ковач, обраний парламентською більшістю в 1993 р., вступивши в конфлікт з прем'єр-міністром країни В. Мечьяром, залишив свою посаду. Зазнавши поразки на парламентських виборах у вересні 1998, Мечьяр заявив про свій відхід з політичної сцени, але після прийняття словацьким парламентом у січні 1999 р. рішення про проведення прямих всенародних виборів президента висунув свою кандидатуру. Його опорою стала парламентська опозиція, головним чином РЗДС, що набрала найбільшу кількість голосів (прибл. 500 тис. при 3 млн. голосуючих). Опонентом виступив мер Кошиць 65-річний Рудольф Шустер, в минулому — голова словацького парламенту в ЧССР, член центрального комітету Компартії Словаччини. Шустер, кандидат урядової коаліції, здобув у другому турі виборів (30 травня 1999) 57 % голосів, в той час як Мечьяр — 32 %. Вибори президента зміцнили позиції парламентської більшості, а також посилили прозахідний курс країни у зовнішній політиці: було заявлено про прагнення максимально швидко вступити в НАТО (навесні-влітку 1999 р.

Уряд Словаччини підтримував НАТО під час проведення військової операції проти Югославії, надаючи аеродроми і транспортні комунікації країнам Заходу і відмовляючись надати повітряні коридори літакам Росії) і Європейський Союз (посилюючи монетаристський курс і згущаючи торгові зв'язки з Росією і сусідніми країнами).

1 січня 2004 Словаччина увійшла до ЄС.

1.4 Особливості економічного розвитку

За індексом людського розвитку у 2001 році Словаччина посіла 39-е місце в світі, поступаючись у Центральній та Східній Європі лише Словенії, Чехії, Польщі та Угорщині. Її ВВП на душу населення у тому ж році сягнув 11960 дол. (за ПКС) і за цим індикатором країна випереджала Польщу, хоча пропускала вперед трьом іншим державам ЦСЄ. Разом з тим, Словаччина має досить потужні технологічні позиції у європейській економіці. Так, за Індексом технологічних досягнень (0,447 – у 1999 році) країна посідала 25-е місце в світі, випереджаючи такі держави ЄС як Греція та Португалія. У тому ж році питома вага експорту високих і середніх технологій дорівнювала 48,7%, а грамотність населення у 100% (2001), рівень якої визначався національною статистикою, не констатується ніде більше у світі. Разом з тим, говорити про успішну реалізацію науково-технологічного потенціалу країни поки що зарано. Сучасну Словаччину можна охарактеризувати як державу з разючими контрастами в економіці і соціальній сфері, які найбільш рельєфно проявлять себе на регіональному і галузевому рівнях.

Після роз’єднання 1 січня 1993 року з Чехією і утворення самостійної держави, Словаччина приступила до реалізації ідеї побудови економічно розвинутої європейської країни, проте мала на цьому шляху значно більше труднощів ніж її колишня союзниця. Основними труднощами, які прийшлося долати були:

нижчий рівень розвитку і конкурентних на світовому ринку виробництв ніж в Чехії;

розрив глибоких коопераційних зв’язків з чеськими підприємствами;

більша орієнтованість у зовнішній торгівлі на ринки східних сусідів ніж на ринки ЄС;

повільні та далеко не завжди послідовні реформи економіки після 1993 року;

наявність значних територіально-галузевих диспропорцій в країні, які упродовж перших десяти років суттєво дистанціювали її регіони.

Економічне зростання в Словаччині мало місце упродовж другої половини 90-х років і дало певні переваги в плані трансформації її господарства, хоча як, зазначалося раніше, цей процес йшов в країні повільними темпами і мав швидше за все «компенсаційну» основу (тобто після кризи роз’єднання двох країн розпочалося економічне зростання, що було наслідком відносно хорошої кон’юнктури словацьких товарів на ринках пострадянських країн). Російська та азіатська кризи 1996-1997 рр. мали свій відбиток і в Словаччині, а її наслідки найбільш рельєфно проявили себе у 1999 році, у зв’язку із різким падінням росту ВВП, великим бюджетним дефіцитом, дефіцитом поточних рахунків, стрімким зростанням зовнішнього боргу тощо.

Швидкі та багато у чому мало популярні заходи уряду щодо долання системної кризи в країні, завершення приватизації, зменшення дефіциту бюджету, децентралізація банківської системи та переорієнтація на європейські ринки призвели до відновлення темпів економічного зростання. Так, приріст ВВП у 2000-му році досяг 2,2%, а в 2001 – 3,3%, сучасна ж його структура виглядає такою, що відповідає в цілому європейській моделі, в якій на сервісні галузі припадає 64%, промисловість – 31,6%, сільське господарство – 4,4%.

Основними галузями економіки в Словаччині є виробництво продукції чорної металургії, продовольства, електроенергії, видобування кам’яного вугілля, ядерного палива, хімічна промисловість, випуск транспортних засобів, текстилю, електричних та оптичних приладів тощо. Сільське господарство представлене вирощуванням зернових культур, картоплі, хмелю, свинарством та розведенням великої рогатої худоби.

Підготовка до вступу до Європейського Союзу, що велася упродовж 1996-2004 рр. передбачала значні зміни у структурі виробництва, що були викликані необхідністю «нормалізації» експорту по трьох «чуттєвих» для ЄС галузях – чорної металургії, сільського господарства та текстильної промисловості, що викликало на перших порах суттєву галузеву деформацію. Як наслідок, країна й зараз має найвищий серед нових членів ЄС рівень безробіття, який напередодні вступу до Євросоюзу становив 18,6% (2002 р., (за методикою МОП).

Словаччина має значні територіальні розбіжності концентрації ПІІ, при цьому безперечним лідером виступає столичний регіон, на який припадає близько 50% їх загального обсягу. На значному відриві від Братислави йдуть інші регіони, а рівень безробіття в східних областях країни нерідко перевищує позначку у 30%. Виходячи з цього можна було очікувати й значних розбіжностей у показниках валового регіонального продукту на душу населення. Так, столиця країни станом на кінець 2004 р. вже перевищила середній показник по Євросоюзу сягнувши 104%, у той час, коли аналогічний індикатор по країні є трохи більшим за 30%.

Особливістю зовнішньої торгівлі є доволі значне від’ємне сальдо, яке хоча і скоротилося останнім часом, все одно продовжує залишатися негативним, що наявно випливає з наведених нижче даних (Див. табл. 5.24).

Як випливає з таблиці, експорт у цілому перевищує імпорт, а негативне сальдо, як правило, пояснюють масовим введенням інвестиційних товарів та технологій.

Суттєві зміни відбулися впродовж останніх десяти років в географічній структурі зовнішньої торгівлі. Якщо на поч. реформ лише 30% обсягів зовнішньої торгівлі припадало на країни ЄС, то вже на поч. ХХІ ст. – близько 60%. Найбільшими партнерами щодо експорту у 2000-му році були: Німеччина – 27%, Чехія – 15%, Італія – 9%. По імпорту – Німеччина – 27%, Російська Федерація – 18%, Чехія – 15%. Домінування енергоносіїв в структурі імпорту є значною проблемою країни.

Досить перспективною галуззю в Словаччині вважають іноземний туризм. Так, у 1999 році країну відвідав майже 1 млн. іноземних громадян, а оплачені ними послуги склали 2% її ВВП. В цій державі переконані, що в перспективі ця цифра могла б зрости до 5-7%, що відповідало б рівню сусідніх з нею Чехії та Угорщини.

Упродовж 2003-2004 рр. (у т.ч. після вступу до Європейського Союзу) Словаччина сміливо продовжувала системне реформування своєї економіки в плані зближення з економічною моделлю ЄС. Серед багатьох заходів цього процесу передусім слід відмітити: введення єдиного податку у розмірі 19%, що створило хороший базис для подальшого соціально-економічного зростання; суттєве зменшення рівня інфляції, хоча остання продовжує залишатися високою серед інших держав ЦСЄ; зближення показників процентної ставки по кредитах з провідними країнами ЄС; скорочення суми державного боргу та дефіциту державного бюджету. Такі заходи уряду Словаччини, відомі в ЄС як «Маастрихтські вимоги конвергенції», на думку експертів Європейської Комісії, дозволять Словаччині однією з перших увійти впродовж 2006-2007 рр. до Європейського монетарного союзу і замінити словацьку крону на євро.

Бізнес в країні

кліматом, який високо оцінений з боку світових інвестицій. 20-е місце серед лідируючих країн з якнайкращими умовами для підприємницької діяльності Словаччина одержала завдяки податковій реформі, спрощеному процесу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, гнучкості законів про працю, високому рівню захисту інвесторів і доступності джерел інвестицій.

Нові правила у області стимулювання інвестиційної діяльності коректують, уточнюють і об'єднують надання державної допомоги при її розгляді і твердженні у відомствах і уряді. Правила не відносяться до надання допомоги de minimis, державної допомоги для малих і середніх підприємців, в області навколишнього середовища, державної допомоги на основі затверджених схем державної допомоги і в області неринкових послуг. Словаччина, відповідно до нових правил, розділена на три зони, критерієм є середній рівень зареєстрованого безробіття окремих областей.

• Зелена зона : області з рівнем безробіття понад 15% (29 областей)

• Жовта зона: області з рівнем безробіття від 10 до 15% (24 областей)

• Червона зона: області з рівнем безробіття до 10% (26 областей)

При наданні державної допомоги уряд СР віддає перевагу таким галузям господарства, розвиток яких є пріорететним для Словаччини. Йдеться про виробничі процеси, продукт яких представляє додаткову цінність - центри розвитку і IT комп'ютерні технології. Допомога в обмеженому об'ємі надається галузям виробництва, які з погляду розвитку Словацької Республіки, менш привабливі (монтаж, дистриб'юторські центри).

Уряд СР розробив наступні форми державної допомоги, які можна розділити таким чином:

Непряма допомога

• пільги по податках з доходів юридичних осіб

• переход права власності на нерухоме майно держави або області за ціну меншу, ніж ринкова ціна.

Пряма допомога

• предоставление фінансової дотації на покриття інвестиційних витрат на проект типу В

• дотация на новостворені робітники місця

• дотация на освіту.

Законодавча база

Форми підприємницької діяльності на території Словаччини регулює Кодекс законів про торгівлю № 513/1991 Сб.с подальшими змінами, завдяки яким можливі передбачені чотири форми торгових суспільств, якими є: торгове суспільство, командитне суспільство, товариство з обмеженою відповідальністю і акціонерне суспільство.

Іноземні особи (юридичні особи з місцезнаходженням, фізичні особи з місцем мешкання поза територією Словацької республіки) можуть вести підприємницьку діяльність на території Словаччини на рівних умовах і в рівному об'ємі з громадянами Словаччини.

Дозвіл про підприємницьку діяльність на території СР іноземним юридичним особам набуває чинності з дня внесення його в Торговий реєстр.

	Товариство з обмеженою відповідальністю	Акціонерне товариство
Статутної капітал	6 639 євро	33 194 євро
Засновники	1 і більш физических/ юридичних осіб	1 юридичну особу
Мінімальний внесок компаньйона/акціонера	996 євро	Не встановлена законом
Форма внеску	Грошовий/негрошовий	Грошовий/негрошовий
Погашення внеску	Не пізніше 5 років після заснування суспільства або вступу до суспільства	Не пізніше 1 роки після заснування
Резервний фонд	Обов'язковий при отриманні прибутку, у розмірі 5%от чистого прибутку, не більше ніж 10% від статутного капіталу	Обов'язковий при підставі, в розмірі не менше 10% статутного капіталу, і щорічно доповнювати його в розмірі, встановленому статутом, не менше 10% чистого прибутку, загалом в розмірі не менше 20% статутного капіталу.
Підрозділи суспільства	1) Загальні збори – що складається зі всіх компаньйонів, кожен компаньйон має один голос на 33 євро свого внеску; повинно проходити раз на рік, збирають його директори. 2) Директори – статутної орган, діє від імені суспільства, одна або декілька осіб. 3) Рада директорів – контрольний орган, не обов”язковий.	1) Загальні збори – що складається зі всіх компаньйонів, кожен компаньйон має один голос на 33 євро свого внеску; повинно проходити раз на рік, збирають його директори. 2) Правління – статутний орган, діє від імені від імені суспільства, одна або декілька осіб. 3) Рада директорів – контрольний орган, обов”язковий, до нього мають входити мінімум 3 особи.
Відповідальність	Відповідає за порушення своїх зобов”язань всім своїм майном.	Відповідає за порушення своїх зобов”язань всім своїм майном.

Кодекс законів про працю

Кодекс законів про працю, закон №311/2001 Сб.з. з подальшими змінами, індивідуально регулює відносини трудового права відповідно до працевлаштування фізичних осіб юридичними особами або фізичними особами і колектівниє трудові відносини.

Обкладення податками і відрахування суб'єктів підприємницької діяльності

Згідно закону № 595/2003 З. з. Про податок на додаткову вартість і що діє від 01.01.2004 податкова ставка на додаткову вартість однакова для всіх товарів і послуг і складає 19%.

Податкові зобов'язання підприємця регламентовані юридичними ухвалами, регулюючими область соціального забезпечення.

Податкові зобов'язання, які діють з січня 2004 р.

Податки	Податкові зобов'язання працедавця	Податкові зобов'язання працівника	Податкові зобов'язання підприємця
Пенсійний – через старість	16,0%	4,0%	20,0%
Пенсійний – по інвалідності	3,0%	3,0%	6,0%
Допомога з тимчасової непрацездатності	1,4%	1,4%	4,4%
Допомога з тимчасового безробіття	1,0%	1,0%	2,0%
Медичне страхування	10,0%	4,0%	14,0%
Страхування від нещасного випадку	0,8%	-	-
Гарантійні	0,25%	-	-
Резервний фонд	2,75%	-	2,75%
Всього %	35,2%	13,4%	49,15%

2.Туристичні ресурси Словаччини

Відпочинок

Словаччина славиться красою природи: відомими на всю Європу Татрами, Малою Фатрою (біля Жіліни), Рудними Горами і Словенським Раєм (східніше Зневажила), крижаними печерами, гейзерами. У країні близько 1400 мінеральних джерел. Банська Штявніца, Словенський краси, Спіській град (замок), село Влколінец включені в список Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. У Словаччині знаходяться кращі в Східній Європі лижні курорти. Високі Татри – Татранська Ломніца, Старий Смоковец, Штребське Плесо на березі живописного озера, Бистра, Деменовськая долина з красивими печерами. Словаччина також знаменита історичними визначними пам’ятками. Міста східної Словаччини збудовані в готичному стилі. Крупні міста: Кошице, Прешов, Жіліна, Банська-Бистріца.

Братислава включена в список Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Тут знаходяться замок Девін (у 10 км від місто) Стара Ратуша (XIII ст.), Палац Праймітс (XVIII ст.), Собор Св. Мартіна (XIV-XV ст.), Особняк Сегнера (XVII ст.) і Фонтан Роланда (XVI ст.). Працюють Словацька національна галерея, Муніципальний музей, який розмішається в Старій ратуші, Фармацевтичний музей.

Трнава з 1541 р. була центром церковної адміністрації, університет XVII-XVIII ст., прекрасні пам’ятники архітектури.

Нітра – старе слов’янське укріплене поселення. Тут можна оглянути замок, францисканску церкву, монастир, палац (XVІІІ ст.), Колону (XVIІІ ст.) і Бібліотеку абатства в Старій семінарії XVIII ст.

Банська-Стявнія– Старий Замок (XVI ст.), будівлі Гірської і Лісової Академій, пам’ятники гірничодобувної промисловості.

У Левочі знаходиться найвищий в світі готичний вівтар.

Кежмарок – Готичний замок XV ст. з каплицею XVII ст., розвалини середньовічних міських стін і замку.

Курорт Бардежовські Купелі відомий з XIII ст. цілющими джерелами.

Курорт Пештани спеціалізується на лікуванні ревматизму.

Тренчіанське Тепліце знаходиться біля сірчаного джерела. Багато джерел теплої і вуглекислої мінеральної води в селах Бешеньова, Лікава, Квачани, Жяр, Прібіліна, Заважна Порубу, Ліптовській Ян і інших.

Водолікарні: Пієштяни, Тренчіанська Теплиця, Дудінце і Бардейов. Курорти для хворих з враженням органів дихання розташовані у Високих Татрах: Штребське Плесо, Нові Смоковец, печера Бистра для лікування алергічних захворювань.

Словаччина має розвинену мережу готелів і спортивних споруд, що в поєднанні з багатою природою і історичний ресурсами створює хороші умови для розвитку туризму.

Дольний Кубін

Місто розташувалося на півночі Словаччини. Воно лежить на річці Орава в долині між гірськими масивами Мала Фатра, Оравська Магура та Хочські Врхи.

Історія

Дольний Кубін вперше згадано 1314 року як невелике ремісничо-хліборобське поселення. 1604 року Дольний Кубін спалили гайдуки. 1632 року Дольний Кубін став містом.

1683 року в Дольному Кубині ненадовго зупинилося військо союзника — польського короля Яна III Собеського, який вів свої війська до Відня. Проте перебування дружнього війська мало для Дольного Кубина жахливі наслідки — місто було розграбовано.

1712 року Дольний Кубін став центром Орави (історичної області в Словаччині).

1960 року почалася індустріалізація міста та його бурхливий розвиток.

Населення

2001 року в Дольному Кубіні було 19948 мешканців. Для порівняння: 1857 року тут мешкало всього 1486 чоловік: 1900 року — 1667; 1919 року — 1735 чоловік.

Культура та туризм

Дольний Кубін славиться гірськолижним туризмом. Місто є кандидатом на те, щоб бути проголошеним культурною столицею Європи 2013 року.

Міста-побратими

17—18 червня 2004 року офіційна делегація Дольного Кубіна перебувала в Кам’янці-Подільському. 18 червня 2004 року договір про побратимство й співпрацю підписали мер міста Дольний Кубін Любомир Блага й міський голова Кам’янця-Подільського Олександр Мазурчак. Намічено основні напрямки співпраці: спорт і молодіжні програми, культура, фольклор, комерційна діяльність, наука й освіта, стажування фахівців і робітників, розвиток туризму, охорона здоров’я та соціальна сфера, місцеве самоврядування, охорона довкілля.

Гірські та гірськолижні курорти

Високі Татри

Кромпахі

Подбанське

Самоківці

Штебське Плесо

Ясна

Словаччина створила найкращі умови для катання на гірських лижах у Східній Європі. Туристи можуть зайнятися параглайдінгом у Низьких Татрах, альпінізмом — у Високих Татрах, трекінгом — в Низьких і Західних Татрах. Прогулятися по Національному заповіднику Мала Фатра з красивою гірською долиною Вратна, який взимку стає популярним лижним курортом. У Високих Татрах декілька кліматичних курортів і найвищі гори в країні — Герлаховський Штіт (2655 м) і Ломніцький Штіт (2632 м). Штрбське-Плесо — найбільш високогірний і найхолодніший курорт в Татрах. Унікальний мікроклімат Штрбске-Плеса визнаний цілющим. На курорті знаходиться декілька санаторіїв, що спеціалізуються на лікуванні верхніх дихальних шляхів.

СМОКОВЕЦЬ.Старий курорт Словаччини об'єднує Новий, Старий, Гірський і Долинний Смоковці. У Гірському Смоковці знаходиться Татранська галерея, в Новому Смоковці — старі в Центральній Європі кліматичні курорти. Долинний Смоковець відомий своїми санаторіями.

Невеликий гірськолижний курорт Подбанське розташований на межі Західних і Високих Татр на висоті 940 м на горі Крівань.Незаймана природа Національного парку не залишить відпочиваючих байдужими.

ЯСНА.Це кращий гірськолижний курорт в Східній Європі.

БАРДІЇВСЬКІ КУПЕЛІ — один з найпопулярніших курортів Словаччини. Він відомий не тільки цілющими мінеральними водами, але і високим рівнем обслуговування

ЛІКУВАЛЬНІ КУРОРТИ. Велика кількість зареєстрованих мінеральних і термальних джерел в Словаччині — 1300 — відкриває величезні можливості для лікування і відпочинку. Водолікарні розкидані по всій країні, зосереджуючись у відрогах гірських систем. Найбільш знамениті курорти — Пештяни , Тренчианські Теплиці, Дудінце і Бардіївські Купелі. Смрдаки, Штрбське-Плесо, Новому Смоковці , Раєцке Теплиці

Серед природних визначних пам'яток Словаччини - Татранський і П'єнінський національні парки (в гірських масивах Високі Татри і П'єніни), Дем'янівська долина і гора Хопок; національний парк Леніни, музей народної архітектури просто неба Skanzen.

В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Словаччині налічується 7 найменувань (станом на 2010 рік). Історичний центр міста Банська Штявниця, Спишський Град, місто Левоча і пов'язані з ним пам'ятники, Село Влколінець, Історичний центр міста Бардіїв, Словацький Карст, Букові праліси Карпат, Дерев'яні церкви словацьких Карпат

ГОТЕЛІ

Grandhotel Permon 4*

Grandhotel Bellevue 4*

Hotel Patria 4*

Hotel International 4*

Hotel Partizan 4*

Національні традиції

Словаки шанують свої звичаї. Це видно у ставленні до пам"ятників архітектури. Тут є чудові замки, монументи, численні музеї. Наприклад, найбільший замок -Спішська фортеця, складається з 170 фортець і замків. Дбайливо зберігаються середньовічні будинки, Добшинська крижана печера, найстаріша крижана печера в Європі. Так само ретельно охороняються рослини, наприклад едельвейс. Чисті річки, озера, водосховища дяють можливість людям відпочивати в горах і на рівнинах. У лісах вирішується сезонне полювання. Знаходячись в центрі Європи, Словаччина вбирала кращі традиції світової культури. Численні музеї (70),і галереї (19), понад 100 виставок, пам"ятних кімнат, музеїв на природі.

Кухня

Словацька кухня заснована на різних супах, кашах, варених і тушкованих овочах, смаженому і копченому м"ясі і молочних продуктах. Стиль кухні міняється залежно від регіону. Словацька кухня включає солоні і солодкі страви, приготовані з муки.

Словацька частина Карпатського Єврорегіону - є дуже цікавим туристичним районом , хоча і менш відомим ніж західна і центральна території Словаччини. Головні особливості східної Словаччини це гори Вигорлату, Низького Бескиду, Буківських Верхів і Чергова; штучні озера Земплінська Ширава і Велика Домаса, а також села і містечка з чудовими пам'ятками історії.

Словаччина - одне з кращих місць Східної Європи для проведення зимових канікул, відпуски або просто уїк-енду. На території країни лежать відразу кілька гірських масивів, відомі своїми гірськолижними базами - Татри, Фатра, Карпати.

Найпопулярнішим зимовим регіоном Словаччини є Високі Татри - частина хребта Татранського на північному заході Словаччини. Усі кращі курорти країни зосереджені тут: Штрбське Плесо, Ждяр, Старий Смоковець, Татранська Ломница. Кожен із них, окрім затишних пансіонів і готелів, пропонує всю гамму якісних зимових розваг: траси різного ступеня складності, підйомники, трампліни. Окрім відмінних умов для занять зимовими видами спорту, Високі Татри - це ще й найдавніший у Словаччині національний парк.

Узимку Словаччина - це один із кращих у Європі лижних курортів зі сполученням гідного сервісу й прийнятних цін. Останнім часом Словаччина стала дійсним подарунком для наших гірськолижників, які надають перевагу спокійному і недорогому гірськолижному відпочиноку у Татрах.

У Словаччині розвинена гірськолижна інфраструктура, підготовлені траси, гідні умови проживання й високий рівень обслуговування при дуже помірних цінах. Чудова природа й чудовий сніжний покрив роблять Словаччину - Високі й Низькі Татри - одними із самих приємних курортів для гірськолижного відпочинку.

Митниця Словаччини

Ввіз і вивіз національної й іноземної валюти не обмежений. Для в'їзду в Словаччину необхідно мати при собі встановлену законодавством країни суму у валюті або зобов'язання сторони, що запрошує, оплачувати всі витрати, пов'язані з перебуванням у Словацькій Республіці. Тютюнові вироби можуть бути завезені тільки особами старше 16 років, алкогольні - старше 18 років. Ліки й медикаменти безмитно можуть увозитися в кількості, необхідній для забезпечення мінімальних особистих потреб. Заборонено ввіз і вивіз зброї, вибухових речовин, порнографічної продукції, наркотичних речовин, а також культурно-історичних цінностей, що не мають документального підтвердження законності їхнього придбання.

Грошова одиниця:

Грошовою одиницею Словацької Республіки є Євро. 1 Євро = 100 центів.

Платіжні інструменти:

Платіжні картки:

Кредитними картками (American Express, Diners Club, Visa and Master Card/Eurocard) тa дебетовими картками (Maestro a Visa Electron) можна користуватися для отримання готівки з банкоматів усіх великих банків (VЪB, Tatrabanka, Slovenskб Sporiteľňa) та для здійснення платежів у більшості словацьких готелів, ресторанів, торгових центрах та на автозаправках.

Дорожні чеки:

Thomas Cook, American Express a Visa приймаються у всіх великих банках (VЪB, Tatrabanka, Slovenskб Sporiteľňa) тa пунктах обміну валют.

Готівка:

Ввіз та вивіз словацької і іноземної готівки дозволений в еквіваленті 5 000 Євро. Уся сума готівки має бути задекларована.

Витяг з митних правил:

При в’їзді у Словацьку Республіку дозволяється ввозити без сплати мита (на одну особу):

Тютюнових виробів - 200 цигарок, або 50 сигар, або 250 г тютюну чи комбінація у відповідній кількості.

Горілчаних виробів - 1 liter, вина - 2 літри.

Бензину – запасна каністра, не більше 10 літрів

Парфумів: 50 мл

Парфумованої води, одеколону: 250 мл

Подарунків та товарів - на суму не більш ніж 175 Євро.

Домашні тварини ввозяться з відповідним ветеринарним сертифікатом.

Зброя – із відповідним супроводжуючим дозволом.

При виїзді із Словацької Республіки діють ті ж самі обмеження, що й при в’їзді. Предмети, що становлять мистецьку або історичну цінність, - підлягають ліцензуванню та оплаті мита.

Проживання:

В Словаччині існує більше 1800 закладів, які надають готельні послуги (hotel guide). 375 з них – це готелі, і з кожним роком збільшується кількість готельних послуг, що надаються в приватному секторі. Класифікація готелів – за міжнародними стандартами – від 1 до 5 зірок, залежно від комфортності проживання та рівня сервісу. Поселення туристів можна також здійснити і в приватному секторі, в пансіонатах, гуртожитках, кемпінгах.

Перелік використаних джерел

http://flyder.com.ua/

http://www.slovakia.kiev.ua/site/ua/main/

http://uk.wikipedia.org/wiki/

http://buklib.net/component/option,com_frontpage/Itemid,1/ та книжки з цього сайту