Дипломная работа: Організація охорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"
Вступ
РОЗДІЛ 1. Правове забезпечення охорони праці, гарантії прав працівників на охорону праці
1.1 Поняття охорони праці
1.2 Охорона праці жінок
1.3 Загальні гарантії прав працівників на охорону праці
Висновок до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. Оцінка стану охорони праці й ефективності заходів для її поліпшення
2.1 Оцінка стану охорони праці
2.2 Визначення соціальної ефективності працеохоронних заходів
2.3 Визначення витрат на заходи щодо охорони праці
Висновок до 2 розділу
РОЗДІЛ 3. Удосконалення організації охорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства “Ратнівський молокозавод”
3.1 ЗАТ Ратнівський молокозавод та заходи по удосконаленню охорони праці на даному підприємстві
3.2 Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
3.3 Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
3.4 Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
3.5 Розрахунок річної економії від поліпшення охорони праці
Висновок до 3 розділу
Висновки
Використана література
Вступ
Кожна людина, кожний індивід для забезпечення своїх життєво необхідних потреб здійснює певний вид трудової діяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань. Погіршення самопочуття, інших негативних наслідків. Тому для мінімізації таких негативних явищ в процесі трудової активності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правові бази охорони праці трудящих. Проблема захищеності працюючого населення, удосконалення методів організації охорони праці на підприємстві, в установі, організації виступила потужним стимулом для написання даної дипломної роботи, саме в цьому полягає актуальність теми дипломної роботи.
Загальними цілями моєї дипломної роботи є:
- Ознайомлення з поняттям і суттю “Охорона праці” для формування загальної поняттєвої бази.
- Визначення нових удосконалених методів і засобів створення безпечних умов праці з урахуванням специфічних особливостей виробництв за профілем спеціальностей;
- Професійне орієнтування в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки.
Методологічною основою дипломної роботи є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, трудових операцій, організації виробництва з метою поглиблення знань в сфері охорони праці, реальній обгрунтованій оцінці охорони праці на підприємстві, в установі та організації в нашій державі.
Предметом написання цієї роботи є організація охорони праці на підприємстві, та дотримання державних гарантій по охороні праці та техніці безпеки на даному підприємстві.
Перед написанням своєї роботи, переді мною виступило ряд завдань, які вирішуватиме моя робота. Отож, завданнями дипломної роботи є:
Визначити поняття “охорона праці” та її організація в процесі виробництва.
Визначення нормативно-правової бази охорони праці в Україні.
Детальний розгляд та аналіз прав працівників на охорону та захист свого здоров’я в процесі своєї трудової діяльності.
Вдосконалення методів організації охорони праці в процесі виробництва [30, c.89].
Людина та її здоров’я – найбільша цінність держави. Держава повинна докладати багато зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.
Закон України “Про охорону праці” визначає: “Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці”.
Завдання охорони праці – забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв’язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість [5, c. 19].
Рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростає. Розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, привів до появи цілого ряду нових проблем.
Науковий аналіз виробничих травм доводить, що вони виникають головним чином внаслідок втрати міцності та надійності робочої техніки, небезпечного стану системи “людина-машина-середовище” та ряду технічних факторів. До технічних факторів відносять насамперед надійність техніки (конструктивні недоліки, технологічні, експлуатаційні порушення, руйнування деталей машин під дією корозії та корозійного розтріскування), організацію управління охороною праці (документація, правові норми, стандарти безпеки праці, методи навчання тощо), санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочих місцях (шкідливі речовини в робочій зоні, виробниче освітлення, шум, вібрація; іонізуюче, електромагнітне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання тощо).
Для вирішення цієї проблематики використовують досягнення науки і техніки, які прямо чи опосередковано забезпечують охорону праці, а також соціологію, право та економіку, технічну естетику, ергономіку, інженерну і соціальну психологію, фізіологію. Ці дисципліни входять в комплекс наук, які вивчає людина в процесі трудової діяльності.
Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона праці базувалася на науково-технічній основі. Останніми роками характерне широке впровадження у виробництво напівавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологічних процесів з програм керування. Енергетичні функції людини в системі “людина-машина” значно спрощуються. Вони полегшують працю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин і ходом технологічних процесів [15, c.56].
Метою дослідження є розроблення заходів вдосконалення охорони праці та техніки безпеки в процесі менеджменту на виробництві.
Відповідно до мети роботи було встановлено наступні завдання:
1) обґрунтувати соціальне та економічне значення охорони праці;
2) визначити, яким чином забезпечується безпека праці в Україні;
3) запропонувати заходи вдосконалення охорони праці та техніки безпеки на виробництві.
Об’єкт дослідження – охорона праці, техніка безпеки на виробництві.
Предмет дослідження – вдосконалення охорони праці та техніки безпеки в процесі менеджменту на виробництві.
РОЗДІЛ 1. Правове забезпечення охорони праці, гарантії прав працівників на охорону праці
1.1 Поняття охорони праці
Загальновідомо, що економічне зростання автоматично ще не веде до збалансованого економічного і соціального розвитку. Зміни, що відбуваються у структурі зайнятості й попиту на робочу силу, як і до становища працівника на робочому місці, умов, його праці, ставлять підвищені вимоги до безпеки праці. Особливо потерпають від цього ті групи працюючих, що вже перебувають у невигідному становищі: жінки, працівники похилого віку і некваліфіковані працівники. Ні система освіти і підготовки, ні механізм регулювання ринку праці, ні навіть соціальні кошти не становлять ефективного способу допомоги працюючим при зіткненні їх з цими проблемами.
Тому поряд із намаганням одержувати хоча б невелику, але пристойну заробітну плату, трудящі надають важливого значення такому чинникові, як охорона праці, можливості самоудосконалення, просування по службі. Виробниче становище впливає не тільки на здоров'я працюючих, а й на їх фізичний, соціальний та психологічний стан.
Враховуючи вище зазначене, Україна закріпила право на безпечні та нешкідливі умови праці в одним з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці.
У науковій літературі охорона праці розглядається як економічна, соціальна та правова категорії. Більше того, охорону праці як правову категорію розглядають у широкому та вузькому. При вживанні терміну «охорона праці» відповідно до його етимологічного значення, тобто в широкому розумінні, до його поняття відносять ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства, наприклад норми, що забороняють власнику або уповноваженому ним органу звільняти працівників з роботи тоді, коли немає підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП. Ці норми становлять надзвичайно важливу гарантію, спрямовану на охорону трудових прав працюючих. Або така гарантія, як можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу тільки за попередньою згодою профспілкового комітету (ст. 43 КЗпП).
Проте термін «охорона праці» в чинному трудовому законодавстві вживається не в такому широкому, тобто буквальному, значенні цих слів, а в більш вузькому. У вузькому значенні під охороною праці розуміється сукупність заходів щодо створення безпосередньо в процесі роботи нормальних і безпечних технічних і санітарно-гігієнічних умов для всіх працюючих.1
Наукою трудового права охорона праці розглядається також як інститут трудового права, правовий принцип, елемент трудових правовідносин та система законодавства [18, c. 123].
Охорона праці як інститут трудового права є сукупністю правових норм, що регулюють відносини з охорони життя, здоров'я та працездатності шляхом встановлення безпечних і нешкідливих умов праці. До цього інституту входять норми, що встановлюють загальні вимоги охорони праці; профілактичні норми, спрямовані на попередження виникнення виробничого травматизму і професійних захворювань; норми, що встановлюють обов'язки роботодавців та працівників з питань охорони праці; норми, що містять додаткові заходи охорони праці окремих категорій працівників.
Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Тому охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні та нешкідливі умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами і угодами.
Законодавством на працівника також покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з роботодавцем в організації безпечних і нешкідливих умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності.
В Україні прийнято ряд нормативно-правових актів, які регулюють порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування нормативних актів про охорону праці (далі — НПАОП), принципи їх прийняття та побудови1.
Нормотворчий процес прийняття НПАОП має плановий характер, оскільки здійснюється на основі перспективного (п'ятирічного) та поточного (річного) зведених планів. Зведені плани складаються шляхом узагальнення галузевих планів нормотворчої діяльності, що затверджуються міністерствами, пропозицій зацікавлених організацій, результатів перевірки нормативних актів на відповідність чинному законодавству, рівню розвитку науки і техніки. На підставі зведеного та галузевих планів формуються відповідні розділи з питань нормотворчої діяльності у національній та галузевих програмах поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Процес опрацювання та прийняття НПАОП базується на засадах науковості, що передбачає врахування досягнень науки (у тому числі міжнародного досвіду) та залучення до нормотворчого процесу спеціальних науково-дослідних установ та організацій. З цією метою створена мережа головних і базових організацій. На Національний науково-дослідний інститут охорони праці покладено функції головної організації України, яка координує роботу у цьому напрямі, надає методичну допомогу фахівцям базових організацій, опрацьовує проекти НПАОП. Базові та головні організації створюються у більшості галузей економіки згідно з рішеннями міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств. До розробки проекту нормативного акта можуть залучатися окремі організації або творчі колективи, групи фахівців. З метою профілактики нещасних випадків Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України має право брати участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
Законодавство України передбачає два самостійних поняття щодо зупинення дії НПАОП у часі — скасування і тимчасове припинення. Скасування НПАОП допускається лише у разі розробки і затвердження замість нього іншого нормативного акта або визнання недоцільним подальше використання НПАОП. Припинення НПАОП застосовується як тимчасовий захід з обов'язковим зазначенням строку припинення, допускається у виключних випадках, передбачених законодавством України, з дотриманням спеціально встановленої процедури. Рішення про припинення чи скасування НПАОП приймається державним органом, що затвердив цей акт [2, c. 11].
Особливістю законодавства України про охорону праці є те, що значна частина питань з охорони праці регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретному підприємстві, в установі, організації. Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством1.
1.2 Охорона праці жінок
Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей навіть за умови, що це повноцінна сім'я, в якій є чоловік. Тому об'єктивно жінка не може нарівні з чоловіком брати участь у суспільному виробництві.
Поширена теорія гармонійного поєднання виробничої праці з материнством є оманливою, оскільки нею приховується експлуатація жінки.
Громадська думка не схильна вважати, що жінка взагалі не повинна працювати в суспільному виробництві. Навпаки, серед виробничих спеціальностей є багато професій, які традиційно вважаються жіночими. Склались галузі народного господарства, де жінки займають чільні місця. Це торгівля і громадське харчування, охорона здоров'я і соціальний захист населення, народна освіта.
Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає низку обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки: робота в суспільному виробництві і материнство — є важливими. Яку з цих функцій виконувати, має вирішити сама жінка. Якщо жінка вирішила присвятити себе сім'ї, вихованню дітей, то це заняття повинно визнаватись суспільно корисним і давати право за певних умов на матеріальне забезпечення при досягненні певного віку.
Вимушене суміщення сімейних обов'язків з роботою на виробництві не проходить безслідно. Найвідчутнішим негативним наслідком фактичного подвійного навантаження жінки є хронічна перевтома, що призводить до зниження продуктивності її праці на виробництві.
Держава намагається не допускати застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. Тому держава закріпила охорону праці жінок в окремі правові норми. Норми, що регулюють охорону праці жінок, можна поділити на дві групи:
1) ті, що регулюють охорону праці всіх працюючих жінок;
2) ті, що регулюють охорону праці жінок у зв'язку з їх материнством.
Кабінет Міністрів України постановою від 27 березня 1996 р. № 381 затвердив програму вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 р. Припинено, починаючи з 1996 р., прийняття на навчання жінок за професіями, передбаченими Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок. Такий Перелік затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256.
Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення важких речей. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241. Дані граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками наведені у формі таблиці для їх детального вивчення і аналізу.
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
Жінки при народженні дитини і до набуття нею віку трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.1
Вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до трьох років, не можуть залучатися до роботи у нічний час, до надурочної роботи і направлятись у відрядження. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
Не допускається нічна робота й інших жінок, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей й видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку [6, c. 59].
Жінкам надаються соціальні відпустки у зв'язку з материнством:
1) відпустка по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей — 70 календарних днів);
2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
3) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, тривалістю 7 календарних днів (за наявності декількох підстав — 14 календарних днів);
4) відпустки без збереження заробітної плати:
- матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
- для здійснення домашнього догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку;
- для догляду за хворою дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів.
Дні відпустки по вагітності і пологах обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
Після відпустки по вагітності і пологах жінка, за своїм бажанням, може взяти відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Ця відпустка надається без збереження заробітної плати. Але до досягнення дитиною віку двох років жінці виплачується допомога за рахунок коштів державного соціального страхування.
Час відпустки по догляду за дитиною зараховується як у загальний, так і в безперервний стаж і в стаж роботи по спеціальності. Але цей час не зараховується до стажу, який дає право на щорічну оплачувану відпустку.1
1.3 Загальні гарантії прав працівників на охорону праці
Встановлення гарантій у нормативному порядку є однією з умов ефективної реалізації прав громадянина і людини. Законодавство України про охорону праці передбачає комплекс гарантій, спрямованих на реалізацію конституційного права на безпечні і нешкідливі умови праці. Позитивною рисою Закону України «Про охорону праці» є те, що цьому питанню присвячено окремий розділ.
Законодавство України встановлює загальні гарантії права на безпечні та нешкідливі умови праці, що надаються всім працівникам, а також передбачає додаткові гарантії для певних категорій працівників, що зумовлено підвищеними вимогами охорони їх здоров'я. До таких категорій належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Тому у разі включення до його змісту умов, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством про охорону праці, вони визнаються недійсними.
Важливою гарантією охорони праці є надання працівнику інформації про умови праці на підприємстві і, зокрема, на робочому місці. Крім загальних питань з охорони праці роботодавець зобов'язаний проінформувати громадянина про наявні на майбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще не усунено. Водночас роботодавець повинен повідомити майбутнього працівника про можливі шкідливі, негативні наслідки впливу виробничих факторів на його здоров'я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсацію за роботу в таких умовах. Причому законодавець визначає форму виконаного роботодавцем обов'язку. Особа має бути проінформована роботодавцем під розписку. Оскільки в законодавстві не встановлено виду документа, у якому майбутній працівник розписується про одержання такої інформації, то його форма визначається на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цим документом може бути спеціальний журнал, окрема розписка. Пропонується такі записи робити в особовій картці, акті атестації робочого місця1.
Надання інформації працівникові про стан охорони праці має системний характер. Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників під час їх роботи на підприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.
Забороняється укладати трудовий договір з особами, яким за медичними висновками протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.
Переведення з метою захисту здоров'я і збереження працездатності людини встановлюються у тих випадках, коли працівники тимчасово або постійно не можуть здійснювати роботу, на яку приймалися, але можуть без шкоди своєму здоров'ю виконувати іншу, легшу роботу. Поняття легшої роботи визначається у кожному конкретному випадку, враховуючи фізіологічні та психологічні можливості працівника належним чином виконувати роботу.
Переведення працівника на легшу роботу можливе, якщо:
а) необхідність переведення встановлюється компетентними органами лікувальних установ. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер визначаються лікарсько-консультаційною комісією лікувальної установи за місцем проживання чи роботи працівника (ЛКК) або медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Висновок про необхідність тимчасового переведення на легшу роботу видається ЛКК, а переведення без обмеження строку — МСЕК у разі, якщо встановлено стійку втрату професійної працездатності;
б) працівник дав згоду на переведення. Законодавство вимагає одержання згоди працівника на переведення, що відповідає конституційним нормам про заборону примусової праці. Якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, то роботодавець може його звільнити згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи;
в) на підприємстві наявні вакантні місця, виконання робіт на яких є рекомендованими ЛКК або МСЕК. Ця умова передбачена у ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ1. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК термін роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.
Право на одержання попередньої роботи мають і ті працівники, непрацездатність яких настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання. Місце роботи (посада) зберігаються за ними до поновлення працездатності або встановлення інвалідності [13, c. 114].
Працівники, переведені на легшу, але нижчеоплачувану роботу, згідно з вимогами ст. 170 КЗпП України мають право на: одержання протягом двох тижнів з дня переведення попередньої середньої заробітної плати; одержання попередньої середньої заробітної плати протягом всього періоду переведення, якщо це передбачено законодавством. За працівниками, шкода здоров'ю яких заподіяна трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, і які тимчасово переведені на легшу, нищеоплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»); одержання допомоги згідно з державним соціальним страхуванням.
Законодавством України передбачено гарантії у випадках виникнення загрози життю і здоров'ю працівників, не створення роботодавцями відповідних умов праці, що забезпечують їх безпеку та гігієну. До таких належать право працівника відмовитися від виконання роботи у разі виникнення виробничої ситуації, що загрожує життю і здоров'ю, право працівника розірвати трудовий договір з власної ініціативи, встановлення юридичної відповідальності роботодавця за порушення законодавства про охорону праці. Зазначені гарантії відображають зміст одного з державних принципів у сфері охорони праці — пріоритету життя і здоров'я працівників та повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Дії працівника, який відмовився від виконання дорученої роботи з дотриманням підстав та порядку відмови, не вважаються порушенням трудової дисципліни. За ним зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини, виплачується середній заробіток.
У випадку невиконання роботодавцем зобов'язань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, порушення законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи. Роботодавець зобов'язаний розірвати трудовий договір у строк, визначений працівником. Оскільки звільнення працівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але у будь-якому випадку не може бути менший тримісячного заробітку працівника. У трудову книжку вноситься запис про підставу та причини звільнення працівника [15, c. 29].
Порядок накладення штрафів залежить від виду правопорушень та суб'єктів, які застосовують штрафні санкції. Штрафи накладаються посадовими особами Державного комітету України з нагляду за охороною праці за:
- порушення нормативно-правових актів України з охорони праці;
- невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Такі штрафи накладаються лише за підсумками перевірки стану безпеки і умов праці на конкретному підприємстві, в установі, організації, що проводяться органами державного нагляду за охороною праці і застосовуються лише повноважними посадовими особами: головою та заступниками голови, начальниками територіальних управлінь і начальниками державних інспекцій Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Розміри штрафів цієї групи встановлюються у процентному співвідношенні до величини місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації. Незалежно від виду правопорушення, негативних наслідків та інших чинників розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати.
Застосування штрафів до підприємств, установ, організацій розглядається як один з економічних методів, що стимулює роботодавця створювати безпечні та нешкідливі умови праці, систему охорони праці, яка зменшує рівень травматизму на виробництві. Кошти штрафних санкцій спрямовуються на організацію охорони праці на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.
Важливою гарантією, встановленою у Законі України «Про охорону праці», є запровадження соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, яким кардинально змінено основи захищеності працівників на виробництві. В Україні прийнято Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ним визначено систему, принципи та види соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, суб'єкти та об'єкти страхування, порядок відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я.
Характерною рисою цього виду соціального страхування є його обов'язковість для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Працівники вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Причому на статус застрахованих осіб-працівників не впливає фактичне виконання роботодавцями своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Самі працівники не несуть жодних витрат на страхування від нещасних випадків.
Якщо роботодавець постійно порушує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику, і відповідно розмір страхового внеску збільшується. Цей розмір збільшується також шляхом встановлення надбавки за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.
У випадку організації роботодавцем системи управління охороною праці, що забезпечує низький рівень травматизму, професійної захворюваності, йому надається знижка щодо розміру страхового внеску. Проте роботодавець позбавляється цього права, якщо протягом календарного року він був підданий штрафним санкціям за порушення законодавства про охорону праці [29, c. 58].
Соціальне страхування від нещасного випадку чи професійного захворювання має цільовий характер використання коштів. Вони спрямовуються на сплату соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. До них належать, наприклад, виплати: втраченого заробітку; одноразової допомоги; на медичну та соціальну допомогу; за моральну шкоду; пенсії по інвалідності потерпілому; пенсії у зв'язку з втратою годувальника; дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності.
Висновок до 1 розділу:
Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці займає Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХП, а Законом України від 21 листопада 2002 р. № 229-ІУ його викладено у новій редакції. Він містить дев'ять розділів, що встановлюють загальні положення з охорони праці, гарантії прав працівників на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Окремий розділ присвячено нормативно-правовим актам з охорони праці, який визначає види, порядок опрацювання, прийняття та їх скасування.
За сферою дії нормативні акти про охорону праці поділяються на міжгалузеві та галузеві. До державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці належать акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх відомчої належності та виду трудових відносин. До державних галузевих нормативних актів про охорону праці належать акти, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації, що відносяться до певної галузі економіки.
Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей навіть за умови, що це повноцінна сім'я, в якій є чоловік. Тому об'єктивно жінка не може нарівні з чоловіком брати участь у суспільному виробництві.
РОЗДІЛ 2. Оцінка стану охорони праці й ефективності заходів для її поліпшення
2.1 Оцінка стану охорони праці
Оцінка стану охорони праці й ефективності заходів для її поліпшення є однісю з основних задач керування охороною праці. Усі види господарської діяльності так чи інакше впливають на рівень забезпечення охорони праці, підвищуючи чи знижуючи його.
У свою чергу стан охорони праці безпосередньо впливає на показники господарської діяльності підприємства.
Належний рівень охорони праці забезпечується шляхом:
- доведення параметрів виробничого середовища до норматив них значень (технічні і технологічні рішення);
- захисту працівників від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Трудоохоронні заходи, що плануються і запроваджуються щодо сфери їхнього застосування належать до трьох рівнів:
- макрорівень — у масштабах держави;
- мезорівнів - галузі, великі фірми, корпорації;
- мікрорівень — підприємства, цехи, робочі місця.
Тут будуть розглядатися заходи в основному рівня підприємств, організацій (мікрорівень).
,
де
— коефіцієнт
рівня додержання
правил охорони
праці;
,
— кількість
працюючих, які
додержуютйся
правил, А —
загальна
кількість
працюючих1);
— коефіцієнт
технічної
безпеки обладнання:
—
кількість
технічно справних
і відповідаючих
вимогам охорони
праці одиниць
обладнання;
— загальна
кількість
одиниць обладнання
на підприємстві);
- коефіцієнт
виконання
планових робіт
з охорони праці:
-
кількість
фактично виконаних
заходів з охорони
праці;
m — кількість запланованих на розглядаємий період часу заходів з охорони праці).
На основі Єдиної державної системи показників обліку умов і безпеки праці визначення цього коефіцієнту виконується комісією в кінці аналізованого періоду часу.
При оцінці ефективності заходів щодо охорони праці користуються сукупністю чотирьох груп показників:
1) показники зміни стану умов праці;
2) соціальні показники;
3) економічні показники;
4) соціально-економічні показники.
Зміна стану умов праці оцінюється на робочих місцях відповідно до ГОСТу 12.0.003.74 «ССБТ Опасные и вредные производственные фактори. Классификация». При цьому враховуються наступні фактори виробничого середовища:
- зміна кількості машин і механізмів, виробничих приміщень, що відповідають вимогам стандартів безпеки праці й інших норма тивних актів;
- поліпшення санітарно-гігієнічних показників;
- зниження вмісту шкідливих речовин у повітрі;
- поліпшення метеоумов;
- зниження, рівня шуму і вібрації;
- поліпшення освітлення й ін;
- поліпшення психофізіологічних показників;
- зниження підвищених фізичних навантажень;
- зниження нервово-психічних навантажень;
- поліпшення естетичних показників;
- раціональна організація робочих місць;
- благоустрій приміщень і територій;
- естетичність оформлення інтер'єрів.
Зміна стану умов праці за факторами оцінюється різницею їхньої абсолютної величин до і після впровадження заходів чи різницею досягнутих або прогнозованих результатів, а також зіставленням відносних показників, що характеризують ступінь, відповідності тих чи інших факторів граничне припустимим концентраціям (ГПК), граничне припустимим рівням (ГПР) чи заданим значенням.
Комплексна оцінка зміни умов праці виробляється з урахуванням приросту числа робочих місць, на яких умови праці приведеш у відповідність з нормативними вимогами.
До соціальних належать наступні показники, що характеризують трудову діяльність:
- фізіологічні, що характеризують зміни функціонального стану організму людини під впливом виробничої діяльності;
- психологічні, що характеризують особливості психічної діяльності й особистості людини в процесі праці;
- генетичні, що характеризують вплив умов праці на відтворення робочої сили;
- трудова активність, що характеризує ступінь віддачі виробництв працівником у процесі його професійної діяльності фізичних, інтелектуальних і психологічних здібностей;
- рівень професійної і загальної захворюваності, пов'язаної з не сприятливими умовами праці;
- чисельність зайнятих на робочих місцях, що відповідає нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), і скорочення чисельності працюючих у несприятливих умовах праці;
- плинність кадрів через незадоволеність умовами праці;
- пільги і компенсації по скороченню (ослабленню) результатів впливу на працюючих несприятливих виробничих факторів, підтримці і відновленню нормального функціонування фізіологічних систем організму при особливих навантаженнях на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці;
- ступінь задоволеності працею;
- престижність професії.
До економічних показників реалізації заходів щодо поліпшення стану охорони праці належать:
- пільги і компенсації особам, зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці;
- витрати на лікування виробничо-обумовлсннх і професійних захворювань, а також травм, отриманих на виробництві;
- допомога при хворобах, виробничо-обумовлених чи професійних захворюваннях, а також потерпілим у результаті нещасних випадків на виробництві;
- пенсії інвалідам;
- витрати на перепідготовку кадрів через їхню плинність, викликану несприятливими умовами праці;
- зниження випуску продукції, обумовлене тимчасовою непрацездатністю працівників.
Соціально-економічні показники носять економічний характер і виражаються у вигляді економії чи запобігання втрат живої й упредметненої праці в народному господарстві, на підприємствах і в сфері особистого споживання.
2.2 Визначення соціальної ефективності працеохоронних заходів
Важливим елементом діяльності в області охорони праці є її ефективність. Оцінка ефективності планованих і здійснюваних заходів щодо охорони праці передбачає сполучення соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, що характеризують виробниче середовище до і після здійснення заходів. Ці показники мають відносну самостійність і тому тільки в комплексі дозволяють установити ефективність зробленої чи планованої роботи. Найважливішим показником при цьому є соціальний. Економічні показники конкретизують об'єктивну оцінку ефективності заходів, однак для робіт в області охорони праці економічна ефективність є важливої, але не головною. Навіть при відсутності економічного ефекту актуальність заходів в охороні праці визначається насамперед їхньою соціально-оздоровчою значимістю [12, c. 63].
Оцінка соціальної ефективності від реалізованих чи планових заходів щодо поліпшення охорони праці передбачає використання наступних показників:
1. Відсоток скорочення числа робочих місць, що не відповідають вимогам нормативних актів по безпеці виробництва:
,
де
— число робочих
місць, що не
відповідають
вимогам санітарних
норм відповідно
до і після реалізації
заходу, шт.;
К — загальна кількість робочих місць, шт.
2. Відсоток скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм:
,
де
— чисельність
працівників,
що працюють
в умовах, які
не відповідають
санітарним
нормам, відповідно
до і після реалізації
заходу, чол.;
Ч — середньосписочна чисельність працівників за рік, чол.
3. Відсоток збільшення числа машин і механізмів приведених у відповідність з вимогами нормативних актів, що регулюють питання охорони праці:
,
де
— число випадків
виробничого
травматизму
до і після
реалізації
заходу шт.;
М – загальна кількість машин і механізмів, шт.
4. Відсоток збільшення кількості виробничих приміщень, приведених у відповідність вимогам актів, що регулюють питання охорони праці:
,
де
- кількість
виробничих
приміщень,
умови роботи
в яких не відповідають
нормам по безпеці
виробництва
відповідно
до і після реалізації
заходів, шт.;
Б – загальна кількість виробничих приміщень, шт.
5. Зменшення коефіцієнта частоти виробничого травматизму:
,
де
- число випадків
виробничого
травматизму
до і після реалізації
заходу.
6. Зменшення коефіцієнта важкості травматизму:
,
де
— загальна
кількість днів
непрацездатності
через травматизм
відповідно
до і після реалізації
заходів за рік.
7. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови праці:
,
де
- кількість
випадків професійних
захворювань
через незадовільні
умови праці
відповідно
до і після реалізації
заходів.
2.3 Визначення витрат на заходи щодо охорони праці
Витрати на здійснення заходів щодо охорони праці включають капітальні інвестиції і поточні витрати.
До капітальних інвестицій належать одноразові витрати:
- на створення основних фондів для поліпшення охорони праці (склад цих фондів відповідає основним напрямкам проведених чи планованих заходів);
- на удосконалювання техніки і технології виробництва з метою підвищення рівня охорони праці.
Поточні витрати включають витрати на зміст і обслуговування основного технологічного устаткування, викликані його удосконалюванням з метою поліпшення охорони праці.
При здійсненні багатоцільових заходів визначення суми капітальних інвестицій і поточних витрат, зв'язаних з поліпшенням охорони праці, робиться розрахунковим шляхом з використанням даних про вартість відповідних робіт у проектах-аналогах, укрупнених розцінок, нормативів витрат.
При економічному обгрунтуванні заходів щодо поліпшення охорони праці витрати на їхнє здійснення визначаються як сукупні поточні витрати і капітальні інвестиції, приведені до року з урахуванням фактора часу (інфляції).
Варто розрізняти витрати на здійснення заходів:
- результати від реалізації яких будуть отримані в короткостроковому чи довгостроковому періоді з приблизно рівними значеннями річних поточних витрат і капітальних інвестицій за роками розрахункового періоду;
- результати від реалізації яких будуть отримані через тривалий термін (наприклад, заходи, спрямовані на зниження захворюваності), а величина поточних витрат і капітальних інвестицій змінюються в часі (перемінні за роками) [14, c. 111].
Фінансування заходів щодо поліпшення охорони праці може здійснюється на багатоцільовій і одноцільовій основі. При багатоцільовому фінансуванні, коли заходу щодо поліпшення умов праці і підвищення рівня безпеки виробничих процесів, технологій, устаткування, машин і механізмів є складовою частиною реконструкції, модернізації, упровадження нових способів виробництва, кошти входять у капітальні інвестиції на відновлення виробництва й окремо на охорону праці не виділяються. Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише трудо-охоронних заходів.
У загальному вигляді короткочасні (до одного року) витрати на проведення заходів (одноцільове фінансування) визначаються як сума капітальних інвестицій і поточних річних витрат:
,
де
— поточні
(експлуатаційні)
витрати на
охорону праці
за рік, грн.;
— капітальні
інвестиції
на реалізацію
заходів щодо
охорони праці,
грн.
Витрати на довгострокові заходи необхідно дисконтувати, що дозволяє врахувати інфляцію і визначити дійсний рівень витрат.
Джерелами фінансування заходів щодо поліпшення охорони праці на підприємстві можуть бути:
- власні кошти підприємств;
- кредити;
- бюджетів засоби держави;
- благодійні внески і пожертвування.
Власні засоби підприємства на охорону праці формуються за рахунок чистого прибутку.
Віднесеная витрат до валових витрат виробництва регламентується актами законодавства.
Рішення про використання частини прибутку для поліпшення умов і безпеки праці приймає менеджер підприємства.
Кредити як джерело фінансування заходів щодо поліпшення охорони праці використовується за умови економічного обгрунтування їх доцільності а урахуванням терміну погашення, плата за кредит і очікуваний ефект.
Бюджетні засоби держави у вигляді пільгових кредитів, пільг по оподатковуванню і прямих субсидій для поліпшення стану охорони праці надаються і використовуються відповідно до нормативних документів держави.
Показники соціальної і соціально-економічної ефективності витрат на охорону праці розраховуються як відносини величин соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, не обхідних на їхнє здійснення (або навпаки), і використовуються для визначення і порівняння фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зниження частки працюючих у несприятливих умовах праці, рівня травматизму, захворюваності, плинності кадрів на різних підприємствах і в галузях.
Розрахунок економічної ефективності впровадження ходів щодо поліпшення охорони праці на підприємстві робиться з цілями:
- визнанення фактичної еюномічної ефективності здійснених заходів;
- економічного обгрунтування планованих заходів, у тому числі вибору оптимального варіанта проектних рішень;
- розрахунку нормативів витрат на приведення умов арапі на робочих місцях у відповідність з вимогами ССБП, БНіП, СЛМ (відповідно, систем стандартів безпеки праці, будівельних норм і правил, системи людина — машина чи виробниче середовище).
Показник ефективності витрат підприємства на заходи щодо охорони праці.
де Ер — річна економія поточних витрат від поліпшення охорони праці на підприємстві (прибуток чи зменшення збитків), грн.;
Зо.п. — загальні витрати підприємства на охорону праці, грн.
Визначення ефективності поточних витрат підприємства на охорону праці передбачає облік двох альтернативних видів економії від поліпшення охорони праці» що можуть бути розраховані за:
- економічними показниками, обов’язковими для обліку і статистичної звітності — форми статистичної звітності № 1-ПВ (умови праці), № 1-УБ (відомча), № 7-ТНВ й ін.;
- показниками, що отримані в результаті поточного обліку основних соціально-еюномічних результатів за визнанений час (зниження рівня виробничого травматизму і захворюваності, суми пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах, скороченні плинності кадрів та ін).
Висновок до 2 розділу:
Для постійної підтримки висого рівня безпеки робіт, забезпечення їхньої нешкідливості і сприятливості умов праці необхідно здійснювати заходи, що дозволяють оцінювати стан охорони праці у всіх галузях народного господарства і на всіх рівнях виробничої діяльності, корегувати їх у необхідних випадках. Виконання цих функцій покладається на органи нагляду і контролю в області охорони праці.
Державний нагляд за дотриманням законів й інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
- спеціально уповноважений орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;
- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної небезпеки;
- спеціально уповноважений державний орган з питань поженої безпеки;
- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать у своїй діяльності від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
У своїй діяльності органи державного нагляду керуються положеннями про відповідні служби. Їхні функції здійснюються спеціально уповноваженими на це структурами й інспекціями в межах своїх повноважень, визначених Законами “Про охорону праці”, “Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення” й іншими регламентуючими документами.
РОЗДІЛ 3. Організація охорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства “Ратнівський молокозавод”
3.1 ЗАТ Ратнівський молокозавод та заходи по охороні праці на даному підприємстві
Завод створено у 1958 році. Закрите акцiонерне товариство "Ратнiвський молокозавод", розташоване на території Волинської області, форма власності – колективна.
Галузь – масло обробна, сировинна і молочна промисловість (крім виробництва молочних консервів).
Вид економічної діяльності - виробництво молочних продуктiв (молочна промисловiсть).
Одиниця виміру: тис. грн.
Адреса смт. Ратно, вул. Шевченка, 47.
Згідно СН-245-71 підприємство відноситься до другого класу з розміром санітарно-захисної зони 500м. Санітарно-захисна зона витримана, жителі в межах зони не проживають. Підприємством постійно проводяться заходи щодо благоустрою та озелененню СЗЗ.
Загальний стан підприємства та території задовільний.
На підприємстві суб'єктів недержавної форми власності не виявлено. Організацію природоохоронних робіт на підприємстві здійснює відділ охорони навколишнього середовища, підпорядкований головному інженеру підприємства. У склад відділу входить 3 спеціалісти. Робота відділу обумовлена положенням про відділ охорони навколишнього середовища.
1. Основні обов'язки працівників ЗАТ Ратнівського молокозаводу:
- дотримання заданих умов молокопостачання споживачів;
- підтримка нормальної якості молока, що відпускається;
- дотримання оперативно-диспетчерської дисципліни;
- зміст устаткування будинків і споруджень у стані експлуатаційної готовності;
- забезпечення максимальної економічності і надійності молоковиробництва;
- дотримання вимог вибухо- і пожежобезпечності в процесі експлуатації устаткування;
- виконання вимог гігієни і безпеки праці;
- зниження шкідливого впливу виробництва на людей і навколишнє середовище.
2. ЗАТ Ратнівський молокозавод, очолюваний директором містить у собі наступні структурні підрозділи: керування, цех теплової автоматики і вимірів, об'єднаний ремонтний цех, ремонтно-будівельний цех, ремонтно-механічний цех, транспортний ділянка, котельню припортового району, їдальню і допоміжні служби (ЖКО турбази, пральню, зелене господарство).
3. ЗАТ Ратнівський молокозавод, як підприємство має особливості:
- безупинний технологічний процес;
- високі вимоги до якості продукції, що випускається;
- технологічні процеси ведуться при високих параметрах середовища.
Характеристика потужності, стан устаткування
Робоча потужність по місяцям і за 2000р. зведена в таблицю
Таблиця
| Період року | 1999р. факт | 2000р. | ||
| План | Факт | % виконання | ||
| Січень | 190,7 | 117,8 | 118,1 | 100,3 |
| Лютий | 189,4 | 122,5 | 124,4 | 101,6 |
| Березень | 166,7 | 122,5 | 125,0 | 102,0 |
| Квітень | 140,9 | 122,5 | 125,0 | 102,0 |
| Травень | 154,4 | 94,8 | 98,1 | 103,5 |
| Червень | 142,7 | 34,0 | 35,0 | 102,9 |
| Липень | 140,5 | 21,7 | 22,1 | 101,8 |
| Серпень | 26,4 | 43,4 | 44,1 | 101,6 |
| Вересень | 189,9 | 35,3 | 37,3 | 105,7 |
| Жовтень | 194,7 | 41,9 | 42,6 | 101,7 |
| Листопад | 172,8 | 73,5 | 75,0 | 102,0 |
| Грудень | 114,1 | 74,3 | 75,4 | 101,5 |
| За рік | 151,5 | 75,3 | 76,7 | 101,9 |
Зменшення робочої потужності в порівнянні з 1999 роком відбулося з причини вилучення з величини робочої потужності резерву по відсутності.
На заводі мають місце небезпечні і шкідливі фактори, що підрозділяються на фізичні, хімічні, психофізичні і санітарно-гігієнічні.
Фізичні фактори:
- рушійні машини і механізми, перівироби, що рухаються, заготівлі і матеріали;
- підвищена запиленість повітря;
- підвищена температура поверхонь устаткування, матеріалів;
- підвищеним рівень шуму на робочому місці;
- підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
- підвищена яскравість світла;
- підвищений рівень вібрації;
- підвищений рівень ультразвуку;
- знижений рівень освітленості;
- незахищені (необгороджені) рухливі елементи устаткування;
- відхилення від оптимальним норм температури, відносної вологості швидкості повітря в робочій зоні;
- іонізуюче випромінювання;
- робота поблизу необгороджених перелазів по висоті на 1,3 м вище;
- небезпека обвалення матеріалів, майна, інструмента і пристосування, складених з порушенням норм охорони праці.
Хімічні фактори:
- Зниження вмісту кисню в ємкостях;
- наявність в робочій зоні шкідливих хімічних речовин.
Психофізичні фактори:
- фізичні перевантаження;
- нервово-психічні перевантаження;
- підвищена напруга зору;
- робота в нічну зміну.
Санітарно-гігієнічні фактори:
- небезпека зараження інфекційними захворюваннями (у тому числі кишковими, шкірно-венеричними);
- небезпека зараження гепьмитозами.
Техніко-економічні показники
Загальне заощадження палива - 919 т.у.п. Питомі витрати палива близькі до розрахункових по нормативних характеристиках для фактичних умов роботи устаткування.
Таблиця Витрати електроенергії на власні потреби
| Показники | Один. Виміру | 1999р. факт | 2000 рік | Економія +перевитрата, тис. кВтг | |
| План | факт | ||||
| На виробіток ектроенергії | % | 9,39 | 9,92 | 9,90 | -94 |
| На відпуск теплоенергії | кВтг/Гкал | 39,79 | 40,08 | 40,05 | -47 |
В порівнянні з 1999 роком витрати електроенергії на власні потреби збільшені на виробіток електроенергії - на 0,51% і на відпуск теплоенергії - на 0,26 кВтг/Гкал.
Таблиця Резерви теплової економічності
| № пп | Показники | Резерв теплової економічності т.у.п. | + збільшення -зменшення т.у.п. | |
| 1999 | 2000 | |||
| 1 | Питома витрата тепла на турбіни | 244 | 151 | -93 |
| 2 | Температура свіжої пари | - | 22 | +22 - |
| 3 | Тиск свіжої пари | 27 | - 127 | +100 |
| 4 | Температура живильної води | - | - | - |
| 5 | Вакуум і температурний напір в конденсаторах | 90 | 76 | -14 |
| 6 | Непланові пуски турбін | 25 | 55 | +30' |
| 7 | ККД брутто котлів | 1211 | 834 | -377 |
| 8 | В т.ч. непланові пуски котлів | 40 | 55 | +15 |
| 9 | Температура відхідних газів | 517 | 381 | -136 |
| 10 | Коефіцієнт надлишку повітря | 551 | 385 | -166 |
| 11 | Присоси по газовому тракту | - | 13 | +13 |
| 12 | Хімічна та механічна неповнота згорання | 103 | - | -103 |
| 13 | Сумарний резерв теплової економічності | 1455 | 985 | -470 |
У звітному році впровадження заходів з нової техніки не було через брак коштів.
У звітному році впроваджено ряд заходів для заощадження палива та електроенергії власних потреб: заміна парових калориферів для підігріву повітря перед повітропідігрівником на котлі №9 - на калорифери СО-110-02 - заощадження 50 т.у.п.
Аварійність
Основні дані про кількість аварій, відмов 1 і 2 категорій, розподіл їх за причинами та видами устаткування, аварійний недовідпуск енергії.
Аварії першої та другої категорії - відсутні.
Відмови першої категорії - відсутні.
Відмови другої категорії - 3 (три):
- по тепломеханічному устаткуванню - 3.
Причиною розриву згину екранної труби виявилось виникнення корозійного розтріскування металу згину по нейтральній зоні з концентратором напруги повздовжній рисці, котра проходила через нейтральну зону, та сприяла інтенсивному тріщиноутворенню в процесі тривалої експлуатації.
Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів
Споруди для очищення стічної води молокозаводу:
1. Механічної очистки: відстійник промислових та зливових стоків.
2. Фізико-механічної очистки для очищення стічної води. Потужність споруд фізико-механічної очистки становить - 1150 м2 добу.
Обсяги нормативно-чистих стоків становлять - 1721,1тис. м3.
Потужність системи оборотного водопостачання на кінець року становить 335,3 тис.м3/добу.
Використання оборотної води в 1999 році становила 122500 тис.м3.
Витрати на капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначення становлять 0,748 тис.грн., у тому числі:
- на охорону повітряного басейну 0,088 тис.грн.;
- на охорону водних ресурсів 18,279 тис.грн.
Середньорічна вартість основних фондів природоохоронного призначення становить 826 тис.грн.
Площа земель, що зайняті під діючий золовідвал - 24,48 га під діючі шлаковідвали № 1 - 0,7 га, № 2 - 7,5 га, всього - 32,68 га.
Рекультивація земель не проводилась.
Екологічні платежі за 2000 рік становлять: усього 680724,84грн, у тому числі:
- за викиди в атмосферу - 677929,47грн.
- за розміщення відходів - 2795,37грн.
- з них понадлімітні платежі за викиди в атмосферне повітря - 17,37грн.
Охорона водних ресурсів
Водоспоживання
Згідно дозволу на спеціальне водокористування джерелами водопостачання є:
- підземний водозабір - артезіанська свердловина № 590, розташована на території підприємства;
- міськводогін - для господарське питних потреб підприємства. Водопостачання:
- дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-2919 А/Чрк від 28.05.98р. з терміном дії до 31.12.2000 року;
- індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення розроблені та затверджені 25.03.1998р. Ліміт на забір поверхневих та підземних вод встановлено в дозволі на спеціальне водокористування.
Водозабір поверхневої води складається з 3 забірних трубопроводів: 2 трубопроводи діаметром 800 мм; 1 трубопровід діаметром 1000 мм. Оголовки трубопроводів знаходяться на відстані 400м від берега на глибині 6-8м. Водозабір обладнаний 3 насосами 20Д-6 потужністю 2500 м2/год.
Технічний стан водозабору поверхневої води задовільний. В травні 2000 року проведено водолазне обстеження водозабірних оголовків. Водозабір не обладнаний спеціальними рибозахисними пристроями.
Артезіанська свердловина № 590 знаходиться в робочому стані (діюча), але не використовується, знаходиться в резерві. Графік прокачки свердловини за 2000 рік в наявності Технічний паспорт на свердловину в наявності. Глибина свердловини Н=52м, дебіт 0 = 2 м2год. На свердловині встановлений насос ЕЦВ.
Міськводогін включає водопровідну мережу на території підприємства та за його межами. Технічний стан водопровідної мережі задовільний.
На підприємстві розроблені протиаварійні заходи, а також план ліквідації наслідкі можливих аварій на водопровідних та каналізаційних мережах. Аварій на система водопостачання за звітний період не зафіксовано.
Облік водоспоживання ведеться за допомогою лічильників:
- з місьководогону: на І вводі - лічильником СТВ - 80, пікала вимірювання 2-100м/го;
- клас точності виміру 2-5% (термін останньої повірки — листопад 2000 року); на II вводі лічильником ВТ - 80, шкала вимірювання 2,5 - 84 м/год, клас точності виміру 2-5% (термін останньої повірки - січень 1999 року); на III вводі - лічильником ВСКМ-40, шкала вимірювані:
- 0.16 - 16 м2год, клас точності виміру 2-5% (термін останньої повірки - березень 2000 року);
- облік річкової води (берегова насосна станція) - кореляційні ультразвукові витратам і ДРКС (3 шт.) шкала вимірювання 1-2800 м/год; клас точності виміру 2-5%: ДРКС-1069 (термі останньої повірки - липень 1999 року); ДРКС - 1125 (термін останньої повірки - вересень 1999року). ДРКС - 1305 (термін останньої повірки - грудень 1999 року).
Свердловина № 590 обладнана контрольне - вимірювальною апаратурою (лічильник С 1 - 80). Паспорт в наявності, повірка проводиться раз на 2 роки, (термін останньої повіркп листопад 2000 року).
Журнали ПОД-11 ведуться окремо на місьводогін, на артезіанські свердловини, річкову воду. Журнали ПОД -11 пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.
ЗАТ "Ратнівський молокозавод" щоквартально звітується по формі 2-ТП (водгосп). Згідно із звітом кількість використаної води не перевищує ліміт використання води.
Розбіжностей даних в журналах первинного обліку і форми 2-ТП (водгосп) не виявлено.
Згідно з розрахунками затверджені ліміти використання води на 1998-2000р.:
За використання води ЗАТ "Ратнівський молокозавод" в 1998-2000р. згідно форми 2ТП - (водгосп) нараховано (грн.):
| Рік | Річкова вода | Питна вода | Артезіанська вода | |||
| Державний бюджет | Місцевий бюджет | Державний бюджет | Місцевий бюджет | Державний бюджет | Місцевий бюджет | |
| 1998 | 56374,76 | 14093,67 | 3723,49 | 931,13 | - | - |
| 1999 | 88975,98 | 22243,99 | 4751,27 | 1187,82 | 2,90 | 0,73 |
| 2000 | 90643.94 | 22660,99 | 4602,00 | 1150,50 | - | - |
Водовідведення
Кількість стічних вод згідно дозволу на спеціальне водокористування складає 2000 тис.м3 на рік. В 2000 році згідно форми 2-ТП(водгосп) скинуто 1600 тис.м2.
Згідно договору №34/3980 від 2.02.00 в каналізаційну мережу Ратнівського ВУВК1 передбачений скид стічних вод в кількості 580 тис. м2рік. В 2000 році згідно форми 2-ТП(водгосп) скинуто 121,1 тис.м.
Згідно журналу ПОД-13 фактичні концентрації відповідно до встановлених складають:
| Найменування | ГДК, мг/дм3 | факт, мг/дм3 |
| БСК5 | 5,8 | 2,63 |
| Цинк | 0,09 | 0,008 |
| Хлориди | 190 | 138,1 |
| Сульфати | 204 | 87,3 |
| Азот амонійний | 0,7 | 0,36 |
| Нітрити | 0,14 | 0,03 |
| Нітрати | 40,0 | 2,5 |
| Нафтопродукти | 0,6 | 0,09 |
| Залізо | 0,9 | 0,3 |
| Завислі речовини | 45 | 21,4 |
| ХСК | 65,3 | 39,1 |
| Фосфати | 2,4 | 0,34 |
| Мінералізація | 650 | 443 |
Облік кількості нормативно-чистих вод визначається розрахунковим методом за індивідуальними нормами водовідведення на одиницю продукції.
Облік кількості стічних вод, які скидаються в каналізаційну систему здійснюється за допомогою витратоміра ДМ 3583М з КСД-2 (термін останньої повірки 16.02.2000р.). Результати вимірювань заносяться в журнал ПОД-11. Перекручень статзвітності по водовідведенню не виявлено.
Статистичний звіт по формі 2ТП-водгосп за 2000 рік ЗАТ "Ратнівський молокозавод" наданий своєчасно.
Для економії та раціонального використання свіжої води на підприємстві діє система зворотного водопостачання. Система зворотного водопостачання складається з: системи гідрозоловидалення, циркуляційної системи, системи теплопостачання міста. Загальна кількість оборотної води в системі в 2000 році згідно форми 2-ТП (водгосп) складає 122500 тис.м3.
Мийка автотранспорту проводиться на території транспортної дільниці, яка обладнана оборотною системою водопостачання. На мийці встановлено нафтовловлювач (2шт.), після якого вода насосом повертається в цикл мийки. Один нафтовловлювач підлягає ремонту.
Система ГЗУ та система ЗГШ включає в себе:
- шнекові транспортери гранульованого шлаку;
- шлакові канали І і II черги;
- багерні насосні № 1,2,3;
- смивні зрошувані насоси з системою трубопроводів;
- золоуловлювачі;
- шламову насосну і шламовий канал;
- шлакопроводи і золопровід (пульпопровід);
- насосні освітленої води № 1.2.3 з системою трубопроводів і баком.
Аналіз форм статистичної звітності
ЗАТ "Ратнівський молокозавод" складає звіти по формі № 14-МТП "Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва" та № 3-МТП "Звіт про залишки і витрати матеріалів.
Земельні ресурси
Охорона та використання земель.
Усі земельні ділянки ЗАТ "Ратнівський молокозавод" використовує за цільовим призначенням, але мають місце забруднення земель будівельними та побутовими відходами, неприйняття мір по боротьбі з бур'янами, так зокрема біля цеху ОРЦ (начальник цеху Невмержицький) влаштовані стихійні сміттєзвалища; біля цеху (начальник цеху Кініченко) не вжито заходів щодо боротьби з бур'янами.
Охорона та збереження зелених насаджень
Загальний стан насаджень
На території ЗАТ "Ратнівський молокозавод" та прилеглій до нього проростає 750 шт. дерев та 230 шт. чагарників. Територія підприємства благоустроєна та знаходиться в задовільному санітарному стані. Догляд за зеленими насадженнями проводиться. Роботи з утримання проводяться господарським відділом та цехами, до яких належить певна територія.
Відомчий інструментально-лабораторний контроль
В перевірених лабораторіях в наявності "Положенння про лабораторію" та посадові інструкції, затверджені керівництвом підприємства.
Фактична чисельність лабораторних підрозділів відповідає чисельності згідно штатного розкладу.
Повірка засобів вимірювальної техніки проводиться згідно затверджених графіків періодичність повірок виконується.
Лабораторним посудом, хімічними реактивами лабораторії забезпечені в достатній кількості.
Стабільність градуювальної залежності, побудова та оформлення градуювальних графіків виконується згідно НД.
Проведення лабораторного контролю ЦЛ технічної води
Згідно положення на ЦЛ цеха хімводоочистки покладається виконання контролю газо-водно-паливно-хімічного режиму роботи обладнання електростанції, а також загальний контроль за работою цеха хімводопідготовки шляхом проведення обстеження, аналізів.
Аналізи виконуються згідно «Правил техніки експлуатації електричних станцій та мережі».
Журнали відбору проб та результатів визначень - в належному стані.
Основні показники, що визначаються: хлориди, сульфати, рН, лужність, жорсткість. залізо, мідь, водень, метан, вуглекислий газ, кисень.
Проведення лабораторного контролю по паливу, мастилам
Згідно положення ЦЛ групою по паливу виконується вхідний контроль палива, мастил. Аналізи виконуються згідно «Правил техніки експлуатації електричних станцій та мережі».
Проведення лабораторного контролю по воді
Згідно положення ЦЛ групою по воді виконується аналіз фізико-хімічного складу стічних вод, хімічний аналіз ґрунтових вод та вод оборотних систем.
Графік контролю якості промзливних стічних вод узгоджений головним інженером і затверджений в міськсанепідемстанції.
Графік контролю якості ґрунтових вод затверджений головним інженером. Періодичність контролю - 1 раз в квартал за показниками: сухий залишок, вміст вуглекислоти, рН, хлориди. сульфати, лужність, іони кальцію, магнію.
Контроль за якістю засолених стоків виконується у разі їх скиду.
Журнали відбору проб та результатів аналізів є в наявності.
Відомості про виконання приписів попередніх перевірок
Попереднім актом від 1-5.11.1999р. видано приписів 20, в т.ч. виконано 1 перенесено в даний акт 3.
Акт перевірки
Санітарно-промислова лабораторія по контролю за складом та обсягом забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві відсутня.
Згідно наказу керівника підприємства від 22.02.99р. № 63 контроль вмісту забруднюючих речовин у промислових викидах стаціонарних джерел здійснює виробничо-технологічний відділ. Виміри проводять два інженера відділу, в посадових інструкціях яких ці функції відображені.
Напрями науково-виробничої діяльності в галузі охорони праці:
- вплив умов праці на людину;
- боротьба з виробничим травматизмом;
- боротьба з професійними захворюваннями, отруєннями;
- виробниче освітлення: захист від неіонізуючого випромінювання;
- захист від іонізуючого випромінювання;
- захист від електричних і магнітних полів, електромагнітного випромінювання, електричного струму;
- захист від вібрації;
- захист від шуму;
- захист від пилу;
- захист від шкідливих хімічних речовин, у т. ч. отруйних парів і газів;
- мікроклімат у робочій зоні;
- боротьба з пожежами;
- боротьба з вибухами, раптовими викидами;
- боротьба з аваріями;
- безпека технологічних процесів;
- безпечність промислової продукції;
- безпека ведення робіт в галузях;
- виробнича санітарія;
- засоби індивідуального і колективного захисту;
- автоматизовані системи управління, апаратура і прилади;
- організаційно-правові питання охорони праці;
- соціально-економічні питання охорони праці, соціальне страхування;
- охорона навколишнього середовища, екологія;
- науково-технічна інформація про охорону праці;
- пропаганда досвіду з питань охорони праці, вивчення і обмін досвідом;
- навчання безпеки праці;
- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
3.2 Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Інструктаж і навчання працівників ЗАТ "Ратнівський молокозавод" правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
Важливість створення системи управління охороною праці встановлюється міжнародними актами і договорами. Вона розглядається як необхідна гарантія забезпечення трудових прав працівників у сфері охорони праці. «Конвенція № 155 МОП про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище» (1981 р.) визначила систему організації охорони праці на національному та виробничому рівні. На роботодавців покладається обов'язок надавати робочі місця, механізми та обладнання, організовувати виробничі процеси, які відповідають встановленим нормативам і не загрожують здоров'ю працюючих, вживати заходів щодо створення відповідних служб, на які покладаються комплексні функції управління охороною праці; співпрацювати з представниками працівників шляхом надання необхідної інформації, проведення консультацій з охорони праці; попереджувати виникнення виробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворювань; проводити навчання працівників з питань охорони праці та ін.
Законодавство України відображає значну частину міжнародних стандартів з організації управління охороною праці на різних рівнях. Закон України «Про охорону праці» містить окремий розділ про організацію охорони праці, її управління на підприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праці передбачає:
- створення роботодавцем відповідних служб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;
- досягнення встановлених нормативів з охорони праці шляхом впровадження прогресивних технологій, додержання вимог при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва;
- проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці та надання пільг і компенсацій за результатами їх проведення;
- проведення обов'язкових медичних оглядів певних категорій працівників, навчання з питань охорони праці з метою попередження виробничого травматизму;
- усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснення їх розслідування й обліку та ін.
На виробництві можуть впроваджуватися й інші заходи з організації охорони праці. Ці заходи на підприємстві, в установі та організації закріплені спеціальних нормах, закріплених в КЗпП, Законі України “Про охорону праці” та в інших нормативно правових актах держави. Ці норми, об'єднані терміном «охорона праці», включають в собі норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії. Відмінність норм з техніки безпеки від норм з виробничої санітарії визначається предметом, на регулювання якого спрямовані ті чи інші норми [7, c. 34].
Норми з техніки безпеки містять обов'язкові вимоги, яким повинно відповідати підприємство в цілому, виробничі приміщення, усі види обладнання і технологічні процеси з точки зору безпеки праці, попередження травматизму. Цими нормами передбачається встановлення різних огороджень, захисних пристроїв, проведення профілактичних випробувань, дистанційне управління, видача спеціальних індивідуальних засобів захисту, наприклад поясів, окулярів, екранів тощо.
Норми з виробничої санітарії містять обов'язкові вимоги щодо території підприємства, виробничих і побутових приміщеннь, робочих місць і технологічних процесів з точки зору гігієни праці і здоров'я працівників з метою попередження професійних захворювань. Вимоги в галузі виробничої санітарії стосуються розмірів, планування і конструктивних елементів виробничих будівель, вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації, освітлення побутових приміщень, пунктів харчування, охорони праці тощо. Норми з виробничої санітарії передбачають також професії з шкідливими умовами праці, які повинні забезпечуватись спецмолоком, спецхарчуванням, спецодягом, спецвзуттям та іншими індивідуальними захисними засобами.
У своїй сукупності нормативні акти про охорону праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. їх прийнято поділяти на державні міжгалузеві і галузеві норми. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. № 135 «Про порядок опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці» відповідним центральним органам державного управління доручено розробляти і затверджувати конкретні документи щодо організації нормотворчого процесу, планування і фінансування робіт, визначення базових організацій, які повинні займатися нормотворчою діяльністю з питань охорони праці.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. Комітет по нагляду за охороною праці наказом від 16 березня 1994 р. затвердив Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних документів «Законодавство України по охороні праці», яке є обов'язковим для виконання усіма центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності.
Опрацювання проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці здійснюється під керівництвом і за безпосередньою участю фахівців комітету по нагляду за охороною праці або органів державного санітарного, пожежного нагляду та нагляду за ядерною і радіаційною безпекою при розробленні нормативних актів з питань, що віднесені до їх компетенції.
Координацію роботи з підготовки проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці покладено на Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який надає методичну допомогу базовим організаціям міністерств і відомств, безпосередньо опрацьовує проекти нормативних актів про охорону праці.
У разі відсутності в нормативних актах, що приймаються органами державного нагляду за охороною праці, вимог, які необхідно виконувати для забезпечення техніки безпеки і виробничої санітарії на певних роботах, власник або уповноважений ним орган може вживати погоджені з органами державного нагляду за охороною праці заходи, що забезпечують безпеку праці і виробничу санітарію.
ЗАТ "Ратнівський молокозавод" зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці з урахуванням рекомендацій нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про працю.
З цією метою ЗАТ "Ратнівський молокозавод" забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій; розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань; організовує проведення атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення негативних чинників; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства; здійснює постійний контроль за додержанням працівниками правил з техніки безпеки і виробничої санітарії.
У колективному договорі ЗАТ "Ратнівський молокозавод" передбачено забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, а також комплексні заходи щодо досягнень встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань.
У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я чинників, що визначають умови праці, власник зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці. За згодою працівників, яких це стосується, власник може звернутися до органу по охороні праці з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання програм щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.
Орган державного нагляду розглядає мотивування власника, визначає повноту запланованої програми робіт і за наявності підстав може прийняти рішення про встановлення виключного порядку застосування відповідного нормативу з охорони праці з визначенням строків та умов тимчасового припинення чинності нормативного акта. Власник повідомляє відповідних працівників про рішення органу державного нагляду за охороною праці.
Фінансування охорони праці здійснює ЗАТ "Ратнівський молокозавод" . На підприємстві створюються фонди охорони праці. Фонд охорони праці на підприємстві використовується тільки для виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.
Кошти галузевих і державних фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і регіональних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництва, творчих колективів, науково-дослідних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.
До державного, регіональних і галузевих фондів охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями кошти, одержані від застосування органами державного нагляду штрафних, санкцій до власників, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Працівники, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.1
У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому, ніж передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аваріям.
Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, у стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.
Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи.
Забороняється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсиологічної експертизи.
У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов'язаний завчасно повідомити про це орган державного нагляду, розробити і узгодити з ним заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорони навколишнього природного середовища [13, c. 61].
На власника також покладається обов'язок за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників.
Працівники із своїх коштів ніяких витрат на заходи щодо охорони праці не несуть.
Обов'язкові медичні огляди провадяться згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45.
Обов'язковим медичним попереднім та періодичним оглядам підлягають працівники, які приймаються на роботу або працюють у контакті з шкідливими речовинами та несприятливими виробничими чинниками; працівники усіх професій, що , додаються до Положення про медичний огляд працівників певних категорій.
Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії. Додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. Законом України «Про охорону праці» на працівника покладається обов'язок знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих.
Тому усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № ЗО із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 23 квітня 1997 р. № 109.
Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і провадиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.
Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії по перевірці знань з питань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства. У складі комісії по перевірці знань з питань охорони праці повинно бути не менше трьох осіб, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
Результати перевірки знань працівників ЗАТ "Ратнівський молокозавод" з питань охорони праці оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань показали задовільні результати, видаються посвідчення. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань, забороняється.
Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах — на керівників цих підрозділів. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких керівником підприємства покладені ці обов'язки.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж: з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; з учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.
Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки, а з учнями в навчально-виховних закладах — особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку покладено ці обов'язки. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відповідні фахівці.
Інструктаж провадиться в кабінеті охорони праці або приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочних посібників за програмою, що розроблена службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма і тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства чи навчально-виховного закладу. Орієнтовний перелік для складання програми міститься в Типовому положенні.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.
Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнем чи вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях, під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях тощо.
Первинний інструктаж провадиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.
Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.
Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2-15 змін, залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству. Керівник підприємства або структурного підрозділу має право звільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, переміщується з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.
Повторний інструктаж: провадиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — один раз у квартал, на інших роботах — один раз на півріччя. Він провадиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.
Позаплановий інструктаж провадиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що може призвести або призвело до травми, аварії чи отруєння; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконаних робіт більше як на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — не більше 60 днів.
Позаплановий інструктаж провадиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
Цільовий інструктаж провадиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства тощо); ліквідації аварії, стихійного лиха; проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, дозвіл та інші документи; екскурсіях на підприємства; організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні змагання тощо). Проведення інструктажу фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.
Про проведення всіх видів інструктажу, стажування та допуску до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
В разі необхідності інструктаж і стажування працівник може проходити у встановленому порядку на іншому спорідненому за технологією підприємстві, де є необхідні для цього умови та спеціалісти. Проведена в такому випадку робота фіксується у журналі на підприємстві, де відбувався інструктаж чи стажування, а працівнику видається відповідна довідка, що додається до особистої справи працівника на підприємстві, яке його відряджало.1
Примірник інструкції з охорони праці повинен бути виданий працівникові за його професією або вивішений на його робочому місці.
Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів по охороні праці, виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Працівники, які показали незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторну перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. Особи, які й при повторній перевірці знань показали незадовільні знання, працевлаштовуються згідно з чинним законодавством.
Керівники та інші посадові особи підприємств та об'єднань чисельністю понад 500 працюючих у випадках аварії чи катастрофи можуть проходити позачергове навчання та перевірку знань з охорони праці в науково-інформаційному та навчальному центрі охорони праці.
На підприємствах виробничої сфери з числом працюючих понад 50 чоловік власник зобов'язаний створити службу охорони праці, діяльність якої регулюється Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.
Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або виконують нормативи з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.
Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.
3.3 Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
Для створення заходів щодо охорони праці ЗАТ “Ратнівський молокозавод” щорічно витрачає значні грошові та матеріальні кошти. Порядок і мета використання цих коштів визначаються в колективних договорах.
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
Теплий спецодяг і спецвзуття (костюми ватні, куртки ватні, штани, валянки тощо) повинні видаватись працівникам з настанням холодної пори року. Час користування цим спецодягом (початок і кінець зимового періоду) встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковою організацією з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов.
Засоби індивідуального і колективного захисту видаються працівникам на час виконання тих робіт, для яких вони передбачені. Вони також можуть бути закріплені за певними робочими місцями і передаватись однією зміною іншій. У цих випадках спецодяг і засоби захисту видаються під відповідальність майстрів та інших осіб з адміністративно-технічного персоналу. Засобами захисту вважаються костюми ізолюючі, засоби захисту органів дихання, ніг, рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти тощо.
Правом на одержання безоплатного спецодягу, спецвзуття і запобіжних засобів користуються також учні індивідуального і бригадного навчання, особи, які навчаються в професійних навчально-виховних закладах усіх рівнів акредитації під час виробничого навчання чи проходження практики, а також працівники, які тимчасово виконують роботу за професіями, щодо яких чинними галузевими нормами передбачене забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям і захисними пристосуваннями.
На роботах, пов'язаних із забрудненням тіла, видається мило у кількості 400 грамів на місяць. При негативному впливі на шкіру людини шкідливих речовин безоплатно видаються змивачі або знешкоджуючі речовини.
Перелік робіт і професій, робота на яких дає право працівникам на одержання мила, змиваючих і знешкоджуючих речовин, встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом.
Для змивання бруду під час роботи і після її завершення повинні бути обладнані умивальники з рушниками або повітряними осушувачами рук.
Медичними установами визначений докладний перелік токсичних речовин, для нейтралізації яких працюючі повинні вживати молоко. Молоко є продуктом профілактичного харчування, який підвищує опір організму негативним чинникам виробничого середовища, нормалізує деякі обмінні процеси і функції організму. Виходячи з визначеного переліку власник підприємства або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом затверджує перелік професій і робіт, при виконанні яких працівникам повинно видаватись молоко.
На роботах з особливо шкідливими умовами праці працівникам видається лікувально-профілактичне харчування. Перелік професій і посад, робота на яких дає право на безоплатне лікувально-профілактичне харчування, а також раціони і правила видачі цього харчування затверджуються в централізованому порядку.
3.4 Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці. Будь-яке законодавство, особливо законодавство про охорону праці, ефективне тоді, коли воно неухильно виконується усіма зацікавленими учасниками відносин. Для здійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які здійснюють свої повноваження в двох правових формах: шляхом нагляду і шляхом контролю.
Під наглядом слід розуміти правову форму здійснення захисної функції по додержанню законності в трудових правовідносинах, відповідності дій власника підприємства або уповноваженого ним органу приписам трудового законодавства. Нагляд є особливою правозастосовною діяльністю. Орган, що здійснює нагляд, може вказати на допущені порушення, заявити подання щодо їх усунення, але не покарати, оскільки орган по нагляду не має відомчих повноважень щодо організації, яка перевіряється.
Контролем визнається організаційно-управлінська діяльність, що здійснюється вищими відомчими органами, профспілками, трудовими колективами, Радами народних депутатів. Контроль як перевірка дій власника або уповноваженого ним органу проводиться з точки зору не тільки відповідності цих дій трудовому законодавству, а й їх доцільності і ефективності, врахування передового досвіду організації роботи у галузі, в даній місцевості.
Хоча нагляд і контроль — різні поняття, завдання і мета їх здійснення є єдиними. Вони спрямовані на забезпечення законності, попередження правопорушень та їх усунення. Відмінність між ними в основному полягає в компетенції органів, що здійснюють ці функції, методах і формах їх роботи.
Вищим державним органом, що здійснює державне управління охороною праці, є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання фондів охорони праці.
Міністерство праці і соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та проводить контроль за якістю і своєчасним проведенням атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці.
Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють органи Генеральної прокуратури України; Комітет по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радиаційної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокуратура здійснює свої повноваження на підставі Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» незалежно від будь-яких органів державної влади і посадових осіб. Діяльність прокуратури підконтрольна тільки Верховній Раді України.
Виконуючи функції нагляду, зокрема за точним виконанням законодавства про охорону праці, прокурор має право безперешкодно входити у державні чи громадські установи, підприємства, міністерства, відомства; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки; вимагати для перевірки накази, розпорядження, інструкції та інші акти; одержувати інформацію про стан законності та заходи щодо її забезпечення тощо. В разі виявлення порушень закону прокурор має право опротестовувати видані акти; порушувати кримінальну справу, дисциплінарне провадження та провадження про адміністративне правопорушення; давати приписи або вносити подання про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється й прокурор.
Комітет по нагляду за охороною праці підпорядкований Міністерству праці та соціальної політики України. Його очолює голова, який за посадою є заступником міністра праці та соціальної політики України. Комітет діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 328. Він не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів.
Основними завданнями Комітету по охороні праці є: комплексне іііуправління охороною праці на державному рівні; здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих і нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища; проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва тощо.
Для виконання своїх функцій Комітет по охороні праці створює територіальні управління та інспекції. Державний нагляд за охороною праці здійснюють державні інспектори та посадові особи комітету і територіальних управлінь, яких в Україні створено 10. Управління, в свою чергу, поділяються на інспекції по охороні праці, яких в територіальному управлінні від 9 (Карпатське територіальне управління, що об'єднує 3 області) до 31 інспекції (Донецьке територіальне управління — 1 область).
Під час виконання інспекторами своїх обов'язків власник підприємства повинен безоплатно створювати необхідні умови для їх роботи.
Інспекторські перевірки залежно від їх конкретних завдань, мети і тривалості підрозділяються на три види: оперативні, цільові та комплексні.
Оперативна перевірка — це перевірка стану і організації робіт з охорони праці, додержання вимог щодо устаткування і обладнання, технологій вимогам нормативних актів з охорони праці, що проводиться державним інспектором чи іншою посадовою особою протягом робочого дня (зміни).
Цільова перевірка — це перевірка на підприємстві конкретних питань з охорони праці, що проводиться одним чи групою інспекторів. Вона може здійснюватися протягом як одного, так і декількох днів, що необхідні для проведення перевірки.
Комплексна перевірка — це всебічна і детальна перевірка (ревізія) стану безпеки і умов праці на підприємстві. Головна її мета — оцінка ефективності системи управління охороною праці, технічного стану об'єктів підприємства, стану безпеки та умов праці, виконання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки на підставі Указу Президента України від 15 грудня 1994 р. включено до складу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. На це міністерство покладено обов'язок здійснювати державний контроль за додержанням норм і правил ядерної та радіаційної безпеки об'єктів ядерної енергії; визначати критерії, затверджувати норми і правила з ядерної та радіаційної безпеки; здійснювати нагляд за розробленням та проведенням заходів, спрямованих на запобігання аваріям на об'єктах ядерної енергії та ін.
З метою організації та здійснення державного контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України діє Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою, яка наділена певним колом повноважень по здійсненню цього нагляду.
Державний пожежний нагляд здійснюють управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Положення про Державну пожежну охорону, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508. Органи Державного пожежного нагляду здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної виконавчої влади, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, громадянами, а також виконують деякі інші покладені на них завдання.
Посадові особи Державного пожежного нагляду у разі виявлення порушення протипожежних вимог, передбачених стандартами, правилами і нормами, мають право заборонити здійснювати будівельно-монтажні роботи і вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт [3, c. 12].
Прийняті рішення можуть бути оскаржені у вищому органі або у посадової особи Державного пожежного нагляду у п'ятиденний термін з дня вручення рішення. Подання скарги не припиняє виконання постанови.
Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» встановлено, що санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи затверджує та скасовує Головний державний санітарний лікар України.
Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 9 березня 1995 р. затверджено перелік державних санітарних норм і правил, обов'язкових для виконання на підприємствах, незалежно від форм власності.
Відповідно до даного закону, посадовим особам органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби надано право обмежувати, тимчасово забороняти чи припиняти діяльність підприємств, об'єктів будь-якого призначення внаслідок невідповідності вимогам санітарних норм; вилучати з реалізації небезпечні для здоров'я продукти харчування, хімічні та радіоактивні речовини та ряд ін.1
За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків органів санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні правопорушень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.
Значні повноваження в здійсненні контролю за додержанням нормативних актів про охорону праці надані місцевим державним адміністраціям і Радам народних депутатів. Вони у межах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення, організовують в разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування.
Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Для цієї мети на підприємствах створюються служби охорони праці, працівники якої прирівнюються до працівників основних виробничо-технічних служб.
Працівники служби з охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.
Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання і вивільняє уповноваженого з питань охорони праці від основної роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.
Уповноважені трудовим колективом діють відповідно до Типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, за погодженням з профспілками.
Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.
Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вносити власнику, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
За порушення законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.
Адміністративну відповідальність можуть нести також підприємства за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. На них може накладатися штраф, максимальний розмір якого не може перевищувати 2 відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства.
На власника покладається також обов'язок відшкодувати збитки, завдані іншим підприємствам, громадянам і державі, на загальних підставах у зв'язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. У випадку травмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядок проведення розслідування регулюється Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. в редакції постанови від 17 червня 1998 року № 9237.
Дія цього Положення поширюється на підприємства всіх форм власності, на громадян, у тому числі на іноземців та осіб без громадянства, які є власниками вказаних виробництв, і на кожного, хто виконує на них (підприємствах) роботу за трудовим договором або контрактом, проходить практику чи залучений працювати тут з інших підприємств. Розслідування нещасних випадків (профзахворювань) з працівниками під час відрядження за кордоном та з іноземними громадянами під час їхньої праці в Україні також провадиться за цим Положенням, якщо іншого не передбачено міжнародними угодами України.
Норми Положення не поширюються на осіб, котрі працюють або проходять службу і з якими не укладаються трудові договори на підвідомчих підприємствах та у військових частинах, підрозділах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. В них розслідування нещасних випадків погоджується з Комітетом по нагляду за охороною праці. Відповідний порядок такого розслідування щодо учнів і студентів визначається Міністерством освіти України.
Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та ін.
За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися: під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника; на робочому місці, на території підприємства або в іншому робочому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви; протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни; під час проїзду на роботу або з роботи транспортом підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявою), а також власним транспортом, який використовувався в інтересах виробництва; під час аварій (пожеж) і ліквідації їх наслідків на виробничих об'єктах; під час надання підприємством шефської допомоги; на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, на території селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник); у робочий час при пересуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі або засобі, який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування; під час пересування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.
Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність переведення його на іншу, легшу роботу терміном не менш як на один день, складається акт за формою Н-1.
Такий акт не складається і не береться на облік нещасний випадок, що стався внаслідок отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їх дій, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи неправильним їх зберіганням і транспортуванням. Факт отруєння повинен бути письмово підтверджений висновком медичного закладу.
Про кожний нещасний випадок очевидець, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинен доповісти безпосередньому керівникові робіт (бригадиру, майстру) чи іншому керівникові (диспетчеру, змінному інженеру) і вжити заходів для надання долікарської допомоги. Цей керівник, у свою чергу, зобов'язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому та його доставку до лікувально-профілактичного закладу (медпункт, медсанчастина, поліклініка, лікарня тощо), а також повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу підприємства, власника підприємства; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події, а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.
Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника (спеціаліста) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника структурного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в разі гострих професійних отруєнь — спеціаліст санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.
Комісія з розслідування протягом трьох діб з моменту події зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва проекту і паспортам, а також дотримання вимог нормативно-технічної документації з експлуатації устаткування і нормативних актів з охорони праці; установити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках, в якому вказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої (сторонньої) особи, і надіслати його на затвердження власникові підприємства.
До акту додаються пояснення очевидців, потерпілого, а також у разі необхідності паспорти, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця із зазначенням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.
Нещасні випадки, що оформлені актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі.
Власник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акта. Акт надсилається потерпілому, або особі, яка представляє його інтереси; керівнику цеху або іншого структурного підрозділу (головному спеціалісту), де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові з нагляду за охороною праці; профспілковій організації, підприємства, де стався нещасний випадок; керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.
Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не повідомив свого безпосереднього начальника чи власника підприємства, або якщо втрата непрацездатності від нього настала не відразу, розслідується за заявою потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одного року, протягом десяти діб від дня подання заяви. Питання про складання акта за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування.
У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого або іншої зацікавленої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів у разі необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду за охороною праці, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1998 р. № 923 Комітетові по нагляду за охороною праці і Міністерству охорони здоров'я України надано право роз'яснювати вимоги Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.
Порядок розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру, тобто не пов'язаних з трудовими відносинами, які трапилися з громадянами на території України з втратою працездатності не менше ніж на один день, визначений Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 421.
Відповідно до цього положення, розслідуванню підлягають нещасні випадки з тяжкими для здоров'я наслідками. Якщо такі нещасні випадки сталися з громадянами під час прямування на роботу чи з роботи (пішки, на громадському чи власному транспорті), а також під час виконання громадського обов'язку щодо рятування людей, під час участі в спортивних іграх на офіційних змаганнях, розслідуються організацією, де працює потерпілий, або організацією, яка зобов'язана забезпечити чи відповідає за безпечну життєдіяльність людей на відповідній території незалежно від ступеня тяжкості травми. Результати розслідування використовуються в разі призначення потерпілому допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю і пенсії за інвалідністю.
Кожний нещасний випадок невиробничого характеру реєструється лікувально-профілактичними закладами в окремому журналі за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України. Протягом доби лікувальний заклад зобов'язаний надіслати місцевому органу виконавчої влади повідомлення за встановленою формою.
Рішення про необхідність розслідування нещасного випадку приймається керівником відділу (служби) охорони праці місцевого органу виконавчої влади, який реєструє повідомлення лікувально-профілактичного закладу і надсилає своє рішення і копію повідомлення організації, що повинна проводити розслідування.
Керівник організації не пізніше наступного дня після надходження рішення зобов'язаний утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб. До участі в роботі комісії можуть залучатися представники відповідного лікувально-профілактичного закладу та страхової організації, якщо потерпілий був застрахований, а також представники організації, відповідальної за додержання умов безпеки на території, об'єкті, де стався нещасний випадок1.
Розслідування нещасного випадку провадиться протягом 10 календарних днів після утворення комісії, і його результати оформляються актом за формою НТ. Акт складається у трьох примірниках, підписується головою і членами комісії і затверджується керівником організації.
Облік нещасних випадків в цілому ведеться відділом (службою) охорони праці місцевого органу виконавчої влади за відповідними формами державної статистичної звітності за підсумками кожного кварталу і за рік.
Організація, відповідальна або зобов'язана забезпечити безпечну життєдіяльність людини на території чи об'єкті, де стався нещасний випадок, здійснює запропоновані комісією заходи щодо усунення причин подібних випадків. Про здійснення зазначених заходів керівник організації у письмовій формі повідомляє відділ (службу) охорони праці місцевого органу виконавчої влади в термін, зазначений в акті за формою НТ.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків (ст. 173 КЗпП).
3.5 Розрахунок річної економії від поліпшення охорони праці
1. Розрахунок економії від зниження рівня захворюваності за визначений період:
,
де
- кількість
днів непрацездатності
через захворювання
чи травми на
1000 працюючих
до і після реалізації
заходу;
Ч – річна середньосписочна чисельність працівників.
2. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зниження рівня виробничого травматизму за визначений період:
,
де
- кількість
днів непрацездатності
через травми
на 1000 працюючих
до і після реалізації
заходу.
3. Загальне скорочення витрат робочого часу:
.
4. Відсоток приросту товарної продукції:
,
де Зв – вартість виробленої товарної продукції за зміну одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн.;
Рп – вартість товарної продукції підприємства за рік, грн.
5. Відсоток приросту продуктивності праці:
.
6. Річна економія зарплати за рахунок збільшення продуктивності праці при зниженні рівня професійної захворюваності:
,
де Зр – середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуванням на соціальні заходи.
7. Річна економія від зниження собівартості продукції за рахунок зменшення питомих умовно-постійних витрат:
,
де У – частка умовно-перемінних витрат у ціні без ПДВ.
8. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги через тимчасову непрацездатність:
,
де Пл – середньодобова сума допомоги через тимчасову непрацездатність.
9. Річна економія за рахунок зниження рівня захворюваності:
.
10. Річна економія за рахунок зниження травматизму:
,
де
- складові частини
економії в
результаті
травматизму.
11. Економія робочого часу від зниження плинності кадрів:
,
де
- кількість
працюючих,
котрі звільнилися
через несприятливі
умови праці
відповідно
до і після
впровадження
комплексу
трудоохоронних
заходів, чол.;
Дп – середня тривалість перерви в роботі працівника, що звільнився, до його прийому на інше підприємство, днів.
12. Річна економія від зниження плинності кадрів:
- відповідно
складової
економії від
зниження рівня
плиності кадрів.
Розрахунок економії від зниження сум пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах у зв’язку з скороченням чи повним скасуванням оплати за підвищеними тарифними ставками, надання додаткової відпустки і скороченого робочого дня визначається по кожному з перерахованих видів пільг шляхом підстановки визначених даних у базовому і планових періодах.
13. Економія заробітної плати від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах:
.
14. Економія витрат за рахунок скорочення чисельності працівників, що мають право на лікувально-профілактичне харчування:
,
де
- денна вартість
лікувально-профілактичного
харчування
одного працівника,
грн.;
- кількість
днів, коли надається
лікувально-профілактичне
харчування,
відповідно
до після впровадження
заходів;
- чисельність
працівників,
що мають право
на лікувально-профілактичне
харчування,
відповідно
до і після
впровадження
заходів, чол.
15. Економія витрат у зв’язку зі скороченням кількості працівників, що користуються правом безкоштовного отримання молока чи інших різноманітних продуктів харчування:
де
- денна вартість
молока чи рівноцінних
продуктів
харчування
на одного працівника,
грн.;
- чисельність
працівників,
що користуються
правом на безкоштовне
отримання
молока чи рівноцінних
продуктів
харчування,
відповідно
до і після
впровадження
заходів, чол.
16. Загальна річна економія витрат на пільги і компенсації працівникам за роботу в несприятливих умовах, грн.:
.
17. Коефіцієнт ефективності витрат підприємства на комплекс заходів щодо охорони праці:
,
де
- витрати на
проведення
заходів.
Висновок до 3 розділу:
Роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі підприємства і на кожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Для цього він створює відповідні служби і призначає посадових осіб, що забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, контролює їхнє дотримання, а також виконує всі їхні дії, визначені законом “Про охорону праці.
Фахівці служби охорони праці діють відповідно до типового положення про цю службу, яким передбачені їхні права по виконанню визначених функцій у випадку виявлення порушень охорони праці. Розпорядження фахівця з охорони праці можу скасувати тільки лише роботодавець.
Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування й організувати проведення попереднього (при прийомі на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників у порядку передбаченому законодавством.
Крім гарантій і прав, наданих працівникам, законодавством передбачені і їхні обов’язки по дотриманню вимог нормативно-правових актів по охороні праці, згідно з якими працівник повинен:
- піклуватися по особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів по охороні праці, правила користування устаткуванням, машинами і механізмами, іншими засобами виробництва, засобами колективного і індивідуального захисту;
- проходити у встановленому законодавством порядку попередні і періодичні медичні огляди.
Працівник несе персональну відповідальність за порушення зазначених вимог.
Висновок
Детально ознайомившись з дипломною роботою, ми одержали глибокі, фундаментальні знання в сфері охорони праці. В даній роботі мною була розкрита основна мета її написання: ознайомлення та аналіз поняття охорона праці, процесу закріплення охорони праці в Україні, затвердження охорони праці в необхідних нормативно правових актах держави, чільне місце серед яких посідає Закон України “Про охорону праці”; визначення стану захищеності жінок, неповнолітніх та осіб зі зниженою працездатністю в процесі їхньої трудової діяльності; детальне ознайомлення з гарантіями прав працівників на охорону праці, що гарантуються і забезпечуються державою. Все це прослідковується і визначається після детального, поглибленого наукового аналізу даної моєї праці та джерел, що використовувались в процесі написання курсової роботи.
Так в I розділі я більш детально зупинилася на понятті охорони праці, описуючи загальні засади такого явища як “охорона праці на підприємстві, в організації, установі”. Також було зачеплено питання охорони праці жінок, неповнолітніх та осіб зі зниженою працездатністю, оскільки дані категорії людей потребують особливої уваги через свої фізичні якості.
В розділі II я вважала за необхідне розглянути стан охорони праці на прикладі даного підприємства.
Нормативні документи, що складають нормативно-правову базу з охорони праці, це є:
Конституція України;
Закон України “Про охорону праці”;
Міжгалузеві і галузеві нормативні акти;
Міжнародні стандарти системи стандартів безпеки праці;
Державні стандарти України;
6. Правила, норми, положення, інструкції керівництва або вказівки, вимоги, рекомендації, технічні умови безпеки.
В III, заключному, розділі курсової роботи проаналізовано норми, правила з техніки безпеки і виробничої санітарії, які встановлюються і гарантуються державою для забезпечення охорони праці. В цьому розділі я детально зупинилася на тих заходах безпеки на підприємстві, які необхідні для захисту життя і здоров’я працівників.
Дана дипломна робота є результатом глибокого аналізу, дослідницької роботи різних джерел по даній темі. Пріоритетним джерелом написання цієї роботи виступив Закон України “Про охорону праці”, оскільки він комплексно регулює питання охорони праці. Даний закон став фундаментом моєї науково-дослідницької роботи. Базисом дипломної роботи також виступили праці, суб’єктивна оцінка і аналіз науковців, авторів підручників. Конституція України, як основне джерело законодавства України, також виступає основним орієнтиром моєї курсової роботи.
Основними методами, якими я користувалася в процесі написання роботи, були метод порівняння, аналізу та опису.
Список використаної літератури:
1. Барабаш В. И. Психология безопасности труда. — СПб.: СПГАУ, 1996. — 298 с.
2. Большаков А. С, Михайлов В. И. Современный менеджмент: Теория и практика. — СПб.: Питер, 2000. — 416 с.
3. Василъчук М. В. та ін. Основи охорони праці. — К.: Просвіта, 1997. — 208 с.
4. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу / МОЗ України. — К., 1998. — 34 с.
5. Гогіташвілі Г. Г. Охорона праці на підприємствах промисловості будівельних матеріалів: Навч. посіб. — К.: ІСДО, 1993. — 252 с.
6. Гогиташвили Г. Г. Порядок разработки и внедрения системы управления безопасностью труда на предприятии: Методич. реком. — Л.: Облсовпроф, 1978. — 28 с.
7. Гогиташвили Г. Г. Система управления охраной труда: Рекомендации по разработке и внедрению. — Л.: Облсовпроф, 1982. — 132 с.
8. Гогіташвілі Г. Г. Управління охороною праці на підприємстві. — Л.: Львів, політехн. ін-т, 1991. — 38 с.
9. Гогіташвілі Г. Г. Системи управління охороною праці. — Л.: Афіша, 2002. — 320 с.
10. Дячок М. Г. Основи права. — Л.: МВОУ, 1997. — 152 с.
11. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. — К.: Основа, 1998. — 240 с.
12. Жидецький В. П., Джигирей В. С, Мельников О. В. Основи охорони праці: Підручник. — 5-те вид., перероб і доп. — Л.: Афіша, 2001. — 350 с.
13. Загальна документація, що регулює організаційні функції з охорони праці при створенні підприємства та в процесі його діяльності // Охорона праці. — 2006.— № 1.— С. 4—18.
14. Законодавство України про охорону праці: У 4-х т. — К.: Основа, 1990.
15. Климов Е. А. Введение в психологию труда: Учеб. для вузов. — М: Культура и спорт, 1998. — 350 с
16. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / За ред. В. М. Вакуленка, О. П. Товстенка — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 1040 с.
17. Котик М.А. Психология и безопасность. — Таллин: Валгус. — 1981.— 132 с.
18. Лесенко Г. Г. Підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва // Охорона праці. — 2004.— № 5. — С 12—36.
19. Людина і праця: Довідник з правових питань / Укл.: І. П. Козінцев, Л.А. Савенка. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — 336 с.
20. Мельник С А. Управління регіональною економікою. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с
21. Методические рекомендации по организации разработки и внедрения СУОТ на предприятии. — Казань: ВНИИОТ ВЦСПС, 1988. — 36 с.
22. Методические рекомендации по разработке и внедрению стандартов предприятий и системы управлению безопасностью труда / Г. Г. Гогиташвили, Г. В. Лесенко, В. Н. Петров и др. — Л.: Облсовпроф, 1976. — 56 с.
23. Міжнародне законодавство про охорону праці: У 3-х т. — К.: Основа, 1997.
24. Науково-практичний коментар до Закону України "Про охорону праці". — К.: Основи, 1997. — 528 с.
25. Основи охорони праці: Підручник / М. П. Купчик, М. П. Гандзюк, І. Ф. Степанець та ін. — К.: Основа, 2000. — 416 с.
26. Правила пожежної безпеки в Україні. — К.: УАБІ, 1995. — 195 с.
27. Пыжик Г. М., Савицкий В. Е., Гогиташвили Г. Г. Управление безопасностью труда на основе стандартизации: Опыт Львовских предприятий. — К.: Техника, 1981. — 88 с.
28. Пыжик Г. М., Савицкий В. Е., Гогиташвили Г. Г. Управление безопасностью труда на предприятии: Опыт Львовской области. — М.: Профиздат, 1982. — 112 с.
29. Рекомендації щодо побудови системи управління охороною праці на виробництві. Затв. наказом МНС України № 398 від 27.06.2006 р.
30. Рекомендации "Управление охраной труда. Основные положения" / Г. Г. Гогиташвили, А. П. Купчин и др. — М.: Изд-во стандартов, 1983. — 15 с.
31. Совершенствование условий труда на промышленных предприятиях / М. И. Долишний, А. М. Вейнберг, Г. Г. Гогиташвили и др. — К.: Наук, думка, 1979. — 236 с.
32. Справочная книга по охране труда в машиностроении / Под ред. О. Н. Русака. — М.: Машиностроение, 1989. — 541 с.
33. Справочник по охране труда на промышленном предприятии / К. Н. Ткачук, Ф. И. Иванчук, Р. С. Сбарно, Л. Г. Степа нов. — К.: Техника, 1991. — 285 с.
34. Хміль Ф.I. Менеджмент: Підруч. — К.: Вища шк., 1995. — 351с.
1 Трудове право: Прокопенко В.І.-К.: Вен Турі,96р.,223с.
1 Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: Затв. наказом Держнаглядохоронпраці від 16.03.94р.№19//Законодавча база “LIGA Закон”
1 Основи охорони праці: навч. посібник/ За ред. Я.І.Бедрія .- 3-тє вид., перероб. і доп.- Львів “Магнолія плюс”, видавець СПДФ ОВ м. Піча,. 04.-240с.
1 Кодекс законів про працю України, ст.178: Чинне законодавство зі змінами та доповненням на 01.08. 2004р.:К.:Вид. Паливода А.В., 2004.-112с.
1 Трудове право: Болотіна Н.Б.,Чанишева.-К.,01р.-563с.
1 Науково-практичний коментар до закону України «Про охорону праці».-К.,1997.-С.32
1 Практикум: Болотіна Н.Б.,02р.-287с
1 Трудове право: Прокопенко В.І.-К.: Вен Турі,96р.,223с.
1 Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 02.94 р.//Законодавча база “LIGA Закон”
1 Положення про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємстві, в установі і організації: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від10.08.93з.№623// Законодавча база “LIGA Закон”.