Становлення нових економічних відносин в Україні відбувається в складних політико-економічних умовах, що утворилися в результаті розпаду СРСР, порушення міжреспубліканського поділу праці, втрати інтеграційних зв’язків, поглиблення загальної соціально-економічної кризи. Це вимагає розробки і впровадження якісно нових елементів державного управління, активізації механізму державного регулювання економіки.
В умовах переходу до ринкової економіки важливим завданням економічної політики держави є створення і забезпечення функціонування в країні ефективної податкової системи. Як економічна форма та важливий регулятор взаємовідносин між підприємницькими структурами, громадянами, з одного боку, та державою - з іншого, податкова система в ринкових умовах стає, по суті, єдиним гнучким засобом державного впливу на підприємницьку діяльність і контролю за формуванням і розподілом фінансових результатів суб’єктів господарювання. Ефективно виконувати цю функцію вона може лише за умов забезпечення цілеспрямованого її регулювання як на етапі формування, так і на етапі практичної реалізації через відповідні структури законодавчої і виконавчої влади.
Основними недоліками податкової системи України є: відсутність цілісної концепції її побудови; яскраво виражений фіскальний ухил; низький ступінь збирання податків; скорочення податкових надходжень; можливість ухиляння від оподаткування; сприяння розширенню тіньового сектора економіки.
Існуюча податкова система не здатна вирішити завдань перехідного етапу та подолати соціально-економічну кризу в країні, що обумовлює необхідність проведення комплексної податкової реформи.
Таким чином, податкова система, виступаючи фактором впливу на стан і розвиток економіки, потребує, в свою чергу, регулювання з боку державних органів.
Поглиблення економічної та загострення останнім часом фінансової кризи в Україні обумовлене, в певній мірі, відсутністю ефективної податкової політики, науково обгрунтованої концепції та методів і механізмів реформування податкової системи в умовах перехідного періоду.
Подолання соціально-економічних труднощів становлення економіки ринкового типу в Україні з урахуванням комплексного розвитку її регіонів вимагає суттєвих змін у діючій податковій системі та приведення її у відповідність до вимог нинішнього етапу розвитку суспільства.
Необхідність реформування податкової системи назріла в часі і з розумінням сприймається як вищим державним керівництвом, так і суб’єктами підприємницької діяльності. Цю позицію підтримують і вчені. Протиріччя та дискусії виникають головним чином у підходах до вирішення цієї проблеми, що затримує її розв’язання та негативно впливає на соціально-економічну ситуацію в державі і на весь бюджетний процес.
У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.
Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.
Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.
В залежності від особливостей податкової політики держави, податки можуть відігравати крім суто фіскальної функції роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі.
Керівна роль держави у реформуванні податкової системи обумовлена необхідністю спрямування цього процесу у заданому напрямі та втілення в життя стратегії економічної політики, яка повинна грунтуватися на принципах демократії, здорового цивілізованого підприємництва та конкуренції, входження суверенної України в систему міжнародних господарських зв’язків тощо.
Забезпечення реформування податкової системи ще не гарантує її ефективне функціонування в реальних економічних умовах. Для цього держава повинна створити, перш за все, відповідний правовий режим для регулювання відносин суб'єктів економіки та здійснити систему організаційних заходів для впровадження нової податкової системи.
Залишається невирішеною проблема комплексного, системного реформування податкового законодавства на основі нових ефективних ідей. Однією з причин цього є відсутність в Україні Податкового кодексу, який повинен відігравати роль системоутворюючого чинника податкового законодавства. Саме Податковий кодекс, який пропонується запровадити, має сформувати нову ідеологію оподаткування, забезпечити комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, усунути недосконалість та неузгодженість податкового законодавства, забезпечити єдину і відносно стабільну законодавчу базу оподаткування, узгодити ставки податків з реальними можливостями платників, забезпечити диференційований підхід до оподаткування, усунути невідповідність актів податкового законодавства нормам інших законодавчих актів, забезпечити їх гармонізацію та взаємодію, врахувати інтереси регіонів та узгодити їх з загальнодержавними. В роботі розроблена структура Податкового кодексу та зміст кожної структурної частини.
У ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунуті упущення у правовому регулюванні податкових відносин, забезпечені правові гарантії як платників податків, так і державних податкових органів, відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання, неповне або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України.
Своє відображення законодавчі закріплення повинні знайти у Податковому кодексі України, який регулював би всі питання податкових відносин між державою та платником податку. .
Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.
Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:
- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;
- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;
- по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерійськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.
Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.
В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.
Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші - зовсім змінити модель податків.
Реформування податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку - необхідно полегшити податковий тиск.
Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.
Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави.
Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.
Ще одним із важливих чинників економічного зростання країни є модернізація та удосконалення податкової служби України. Від технічного стану, кваліфікації фахівців та рівня комп'ютеризації служби залежить наповнення доходної частини бюджету, що є запорукою добробуту населення і держави.
Таким чином, податкова реформа поряд із зменшенням податкового тиску через зміну податкового законодавства повинна врегулювати відношення суб`єктів господарювання різних організаційно-правових форм, різних форм власності і напрямів діяльності з державою, створити для них рівні стартові можливості.
В підсумку, однією з найбільш ефективніших форм управління ринковою економікою є податкове регулювання та створення ефективної податкової політики, бо саме податки є основним джерелом доходів держави і виступають важливим економічним інструментом стимулювання ділової активності та регулювання виробництва, а також забезпечення соціальних гарантій .
Основним напрямом реформування податкової системи України, починаючи з 1995 р., є зниження податкового навантаження на економіку.
Внаслідок послідовних кроків, спрямованих на вирішення цього завдання знижено ставки основних податк_в - ПДВ з 28 до 20% , податку на прибуток підприємств з 30 до 25%, а також запроваджено плоску шкалу оподаткування доходів громадян за ставкою 15% (з 1.01.2004 р. до 31.12.2006 р. - 13%) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати до соціальних фондів.
У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доход_в громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії - 24%, в Латвії - 25%, Литві - 33%, Словаччині - 19%. В результаті ставка, за якою справляється податок з доход_в фізичних осіб в Україні, знаходиться на рівні значно нижчому, ніж у країнах - членах ЄС.
Незважаючи на численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані на вдосконалення податкової системи України, вона не позбавлена серйозних недоліків:
1. Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Високе податкове навантаження на виробництво та низьке навантаження на природні ресурси робить її несприятливою для розвитку економіки. Це не сприяє також покращенню позиції країни в податковій конкуренції, особливо виходячи з тих змін, що відбуваються в податкових системах постсоціалістичних країн-нових членів ЄС, де в процесі податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал, так що в 2003 р. в Литві, Естонії та Словаччині він оподатковувався нижчими середніми ефективними ставками, ніж праця та споживання.
2. Нормативно-правова база оподаткування в Україні є складноюнеоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Крім законів, питання оподаткування й досі регулюються декретами Кабінету міністрів України, указами Президента України. Внаслідок наявності у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Така строкатість правової бази може бути виправданою на початкових етапах формування податкової системи, однак не є прийнятною на даному етапі розвитку економіки.
Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на дяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.
Принциповим недоліком податкового законодавства є існування економічно необґрунтованих розбіжностей в підходах до визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ та нормативно - правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складання декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.
3. Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породило низку проблем: викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема, незацікавленість суб'єктів господарювання у зміні свого статусу як суб'єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що гальмує їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;
створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;
використання суб'єкт_в малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.
Неефективна податкова політика є, напевно, головною причиною, через яку 53% економіки України перебувають в тіні.
Розроблені проекти довготривалої стратегії держави в сфері податків, що оформлені в проект податкового кодексу, так і не були ухвалені. Як в цих умовах можна починати новий бізнес або ефективно розвивати існуючий? Чи буде оподатковуватись нерухомість? Чи будемо ми платити єдиний податок із доходів, чи окремі податки на окремі державні (в т.ч. соціальні) програми?
Концептуальні засади реформування податкової системи України
Мета податкової реформи
Метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу.
Стратегічними цілями податкової реформи є:
- забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;
- впровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;
- автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій;
- реформування державної податкової служби.
Основними завданнями податкової реформи в Україні є:
1. Удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням.
Підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій.
Підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу.
Поетапне зниження податкового навантаження на платників.
Стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах.
Гармонізація податкового, валютного, митного-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.
Зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Забезпечення проведення легалізації доходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства (з яких не були сплачені податки).
Пріоритети реформування податкової системи України
Відповідно до Конституції України (стаття 1) Україна є соціальною правовою державою. Отже, її податкова система має відповідати вимогам соціальної держави щодо рівня фінансування суспільних благ, із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечуватиме формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантій громадян на достатній життєвий рівень.
Реформування податкової системи відбуватиметься синхронно з упорядкуванням та оптимізацією державних видатків і вирішенням таких завдань:
- підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого розширення пакету соціальних послуг і гарантій працюючому населенню;
наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб; запровадження мінімальної погодинної заробітної плати; здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки, виходячи з тарифу 1 розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;
розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних соціальних стандартів;
перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики зростання доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення залежно від їх матеріального стану;
забезпечення ефективної системи надання медичних послуг шляхом впровадження страхової медицини, що неможливе без фінансової підтримки держави;
підтримка проведення структурних реформ в економіці;
- забезпечення необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема, вугільної промисловості, сільського господарства;
забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;
переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також впровадження програм енергозбереження та охорони довкілля.
Зазначене означає існування низки бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, які обумовлюють її переважно еволюційний характер без суттєвого перегляду податкових ставок і зменшення абсолютних сум податкових надходжень.
Реалізація мети реформування податкової системи України вимагає зміщення податкового навантаження з виробництва на споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі. Зазначене вимагатиме, в першу чергу, зменшення податкового навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформування акцизного збору, ресурсних та рентних платежів, плати за забруднення навколишнього природного середовища.
Принципи та напрями реформування податкової системи України
Реформування податкової системи України має здійснюватись за такими принципами:
- добровільність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
- рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єкт_в господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов'язків щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);
- стабільність, забезпечення незмінності переліків податків, зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
- стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційно-інноваційної активності;
- справедливість - забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соіальних пільг та привілеїв.
Напрями реформування податкової системи України
1. Створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування шляхом:
забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;
забезпечення встановлення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів, з метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню другої;
- формування податкових правовідносин між суб'єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності.
2. Внесення змін до структури системи оподаткування:
скасування неефективних (затратних) податків і зборів;
- запровадження податку на нерухоме майно;
поширення рентних платежів не лише на видобуток нафти та газу, а й інших корисних копалин;
зміщення податкового навантаження в бік непрямих податків та ресурсних платежів;
поступове зменшення частки податку на прибуток п_дприємств та зростання частки податку з доходів фізичних осіб в структурі податкових надходжень;
зростання частки місцевих податків і зборів в структурі доходів місцевих бюджетів.
3. Напрями реформування окремих податків і зборів (обов'язкових платежів):
3.1. Податок на прибуток підприємств
усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складання декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку;
реформування оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки (2008 р.);
- розповсюдження загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб'єкт_в господарювання ( з 2010 р.) ;
звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;
поетапне зниження ставки податку до 22 відсотків у 2010 році , із зменшенням її у наступних роках (починаючи з 2012 р.) - до 20 відсотків;
- забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом використання принципу "прискореної амортизації" для виробничих активів при запровадженні новітніх енергозберігаючих та інших інноваційних технологій;
- запровадження з 2007 року інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних економічних зон та територіях пріоритетного розвитку інвестиційні проекти;
- стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковані інвестиції інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, 2014р.).
3.2. Податок з доходів фізичних осіб
- реалізація принципів прибуткового оподаткування, властивого соціальним державам;
- розширення бази оподаткування за рахунок стягнення податку з усіх видів доходів, у тому числі пасивних, крім цільових, що виплачуються з державних цільових фондів, створених відповідно до закону, або отриманих як компенсація, відшкодування певного роду втрат;
- запровадження заявочного принципу реєстрації самозайнятих осіб- платників податку в податкових органах (спрощення процедури реєстрації);
- застосування непрямих методів для визначення об'єкту оподаткування (відповідність витрат доходам).
- удосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності.
3.3.Податок на додану вартість
створення необхідних передумов для запровадження податкової звітності в розрізі контрагентів в електронному вигляді;
застосування "0" ставки податку виключно при здійсненні експортних операцій;
забезпечення бюджетного відшкодування ПДВ за результатами двох звітних періодів платникам податку, що:
здійснюють систематичні поставки на експорт;
мають значні інвестиційні витрати;
здійснюють діяльність, пов'язану із сезонними закупками товарів.
При проведенні інших господарських операцій ПДВ відшкодовується у разі, якщо ці суми не погашені податковими зобов'язаннями протягом шести звітних періодів.
- запровадження спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств.
поетапне зниження ставки ПДВ до 18%.
3.4. Акцизний збір
- поступове наближення порядку оподаткування акцизним збором до стандартів ЄС, а також приведення його у відповідність до вимог СОТ;
- приведення вартості ліцензій до рівня компенсації наданих державою послуг;
формування ефективної системи акцизних податків з використанням економічно обґрунтованого рівня і структури ставок;
поступове підвищення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів шляхом підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані, тютюнові вироби та ін.;
підвищення рівня акцизного збору в дохідній частині бюджету та посилення його регулюючої ролі;
збільшення адвалорної складової в структурі акцизного збору;
поступове поширення адвалорної складової при визначенні податкових зобов'язань на окремі групи підакцизних товарів;
поступове запровадження акцизних складів для окремих видів товарів;
запровадження єдиної європейської валюти при визначенні розміру ставок акцизного збору, у разі вступу до Європейського Союзу.
3.5. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
- диференціація ставок податку в залежності від типу транспортного засобу, терміну його експлуатації, встановлення ставок у частинах мінімальної заробітної плати;
- перегляд системи пільгового оподаткування шляхом скасування пільг для юридичних осіб з одночасним наданням преференцій виключно для незахищених верств населення та пенсіонерів.
3.6. Природно-ресурсні платежі
поступовий перехід до нової системи природно-ресурсних платежів, що базуватиметься на принципах рентного доходу, поширення рентних принципів на всі види природних ресурсів;
створення регуляторного механізму, що дасть можливість формувати доходи держави та стимулювати раціональне використання, охорону та повноцінне відтворення природно-ресурсного потенціалу держави;
структура рентних платежів повинна складатися з двох складових: абсолютної ренти, розмір якої не залежить від результатів господарської діяльності підприємств - користувачів природних ресурсів, та диференційної ренти, що передбачає встановлення вищої плати за використання кращих, більш продуктивних природних ресурсів;
- поступове підвищення розміру плати за використання природних ресурсів, в першу чергу водних ресурсів, залізних, марганцевих руд, вуглеводнів, облицювальних матеріалів, сировини для виготовлення цементу, кухонної солі (кам'яної), вапняків, глини.
3.7. Плата за землю
запровадження ставок плати за землю, виходячи виключно з вартісної оцінки землі;
вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання різних сфер економічної діяльності шляхом скасування пільгових ставок плати за землю та окремих звільнень від її сплати;
розширення бази оподаткування за рахунок залучення земель, зайнятих болотами, чагарниками, ярами тощо; намивних територій; земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, по яких проведено грошову оцінку.
3.8. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
удосконалення системи справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища у напрямі забезпечення його регулюючої та стимулюючої функції і встановлення відповідності величини збору витратам на усунення шкідливого впливу на довкілля;
розширення бази оподаткування збором шляхом включення до неї екологічно небезпечної продукції, виробництво, зберігання, транспортування та споживання якої негативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров'я населення;
забезпечення щорічного перегляду нормативів збору за забруднення навколишнього природного.
Міністерство фінансів розробило нову стратегію реформування податкової системи. До 2018 року будуть відмінені всі пільги, зрівняно фіскальне навантаження на фізичних і юридичних осіб, а також підвищені акцизні ставки і рентні платежі. .
У міністерстві відзначають, що ліквідація преференцій буде компенсована держдотаціями. Експерти вітають відміну пільг, але вважають, що натомість необхідно передбачити зниження податкових ставок, пише газета "КоммерсантЪ-Украина".
24 липня Мінфін оприлюднив "Стратегію реформування податкової системи", на основі якої буде розроблений Податковий кодекс. Це вже третій варіант податкової реформи. Попередні два були розроблені урядами Віктора Януковича (ухвалена 19 лютого 2007 року) і Юрія Єханурова (був лише проект).
Нова реформа повинна продовжитися до 2018 року і наблизити українську податкову систему до європейських стандартів. .
Ключовими пунктами документа є відміна всіх податкових пільг і спрощеного режиму оподаткування малого бізнесу, а також стягування податку на прибуток із страхових компаній, торговців цінними паперами і інститутів спільного інвестування. .
Відміну пільг Мінфін пояснив вимогами СОТ. Натомість малому бізнесу запропонують інші "форми держпідтримки" - звільнення від ведення звітності і спрощену систему бухобліку. Попередня концепція пропонувала відновити пільги вільним економічним зонам і територіям пріоритетного розвитку.
У діючій концепції ПДВ було запропоновано знизити з 2008 року - з 20% до 18%, а ставку податку на прибуток зменшити з 25% до 20% вже до 2012 року.
Міністр фінансів Віктор Пинзеник обіцяє знизити в 2011-2013 роках тільки податок на прибуток, але конкретні цифри не називає, і це відбудеться лише у разі "достатнього ресурсного забезпечення бюджету". .
У проекті стратегії Мінфін говорить і про поступове зближення податкового навантаження фізосіб (ставка прибуткового податку складає 15%) з юрособами (податок на прибуток - 25%). .
Передбачені також введення єдиного соціального внеску, бруттизація зарплат і визначення доходів громадян і бізнесу шляхом непрямих методів. Для скорочення вживання алкоголю і тютюну ставка акцизного збору лише збільшуватиметься (нульова ставка буде тільки у етилового спирту, який використовується для виробництва ліків, побутової хімії і біоетанолу).
Акцизами обкладатиметься природний газ і електроенергія. Посилиться і стягування ренти - її платитимуть незалежно від видобутку корисних копалин і навіть тільки за право користування земельними ділянками.
У Мінфіні упевнені, що Кабмін підтримає їх пропозиції, і вже підготували законопроекти про відміну податкових пільг у енергозберігаючій сфері і збільшенні акцизів. Джерело газети в міністерстві говорить, що пільги будуть замінені держдотаціями. "Пільги - це непрозора і складна схема, на відміну від надання дотацій", - додає співбесідник. .
Експерти підтримують відміну податкових пільг, але побоюються розподілу держсубвенцій "у ручному режимі". .
Аналітик Бюро економічних і соціальних досліджень Владислав Комаров вважає, що підтримку в першу чергу отримають найкрупніші компанії. "Субсидії надавалися і раніше, наприклад сільгоспвиробникам. Але виходило, що 7% господарств отримували близько 3/4 всіх субсидій", - обурений він.
На думку директора центру "CASE-Украина" Дмитра Боярчука, необхідно чітко виписати механізм розподілу дотацій.
Більш оптимальним компенсатором відміни пільг може стати зниження податкових ставок, упевнений економіст Центру ім. Разумкова Костянтин Кузнецов: "Вони повинні стати стимулюючим чинником податкової системи".
Нагадаємо, що народний депутат України від Блоку Юлії Тимошенко Валерій Писаренко вважає, що протягом найближчих двох років податкових реформ в Україні не буде. Про це він повідомив 26 червня на євродебатах, присвячених проблемам впровадження Податкового кодексу України.
"Сьогодні немає сильної влади, зокрема в парламенті, об'єднаної, яка могла б провести ефективні податкові реформи", - упевнений Писаренко. .
"Кожна влада, яка приходить, більше часу займається тим, що видає податкові пільги або окремі умови господарським суб'єктам. Тому найближчим часом чекати якихось істотних змін не варто", - вважає депутат.
21