Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності

Контрольна робота

з дисципліни: “Міжнародний фінансово–інвестиційний менеджмент”

Основи фінансового інвестування

Виконала:

студентка 6 курсу

(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД

Чалій Олена

Перевірив:

Викладач

Стахурська Світлана Валеріївна

Київ – 2009

Зміст

1. Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій

2. Міжнародна діяльність на ринку фінансових інвестицій: інвестування у звичайні акції

Задача 1

Задача 2

Список використаної літератури

1. Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій

Визначення терміна "фінансові інвестиції" наведено в Положенні (стандарті) 2 "Баланс" - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій, зокрема, відносяться: внески до статутних фондів підприємств (інших, ніж акціонерні товариства), акції, облігації (державні, інших підприємств) тощо.

Усі фінансові інвестиції поділяються на дві групи: поточні та довгострокові.

Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.

При класифікації фінансових інвестицій на поточні чи довгострокові слід мати на увазі один суттєвий момент, який особливо характерний для українських реалій нині.

Маємо на увазі випадок, коли фінансову інвестицію передбачається утримувати на підприємстві протягом терміну, що не перевищує 12 місяців, але її не можна легко реалізувати. У такому разі її слід класифікувати як довгострокову фінансову інвестицію та відображати у складі необоротних активів балансу.

Для розгляду питань, пов'язаних з оцінкою та відображенням у фінансовій звітності фінансових інвестицій, слід визначитись також із такими спеціальними термінами:

- амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії) (пункт 3 Положення (стандарту) 12);

- асоційоване підприємство - підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (понад 25 відсотків) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора (пункт 4 Положення (стандарту) 3);

- дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства (пункт 4 Положення (стандарту) 15);

- еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів з незначним ризиком зміни їх вартості (пункт 4 Положення (стандарту) 4);

- ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості її погашення (пункт 3 Положення (стандарту) 12);

- контрольні учасники - учасники спільної діяльності зі створенням юридичної особи (спільного підприємства), які контролюють її діяльність (пункт 3 Положення (стандарту) 12);

- метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток (пункт 3 Положення (стандарту) 12);

- метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування (пункт 4 Положення (стандарту) 3);

- пов'язані сторони - підприємства, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною (пункт 4 Положення (стандарту) 2);

- проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству (пункт 4 Положення (стандарту) 15);

- ринкова вартість фінансової інвестиції - сума, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку (пункт 3 Положення (стандарту) 12);

- роялті - платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо) (пункт 4 Положення (стандарту) 15);

- спільна діяльність - господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними (пункт 3 Положення (стандарту) 12);

- спільний контроль - розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності (пункт 3 Положення (стандарту) 12);

- справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (пункт 4 Положення (стандарту) 19);

- суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без контролювання цієї політики (пункт 3 Положення (стандарту) 12).

Форми фінансових інвестицій

Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійснення й фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках. Коли кон’юнктура фінансового ринку дозволяє одержати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, аніж операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; за наявності тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках наміченого «захоплення» інших підприємств у переддень галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання відчутного пакета їх акцій) та в низці інших випадків.

Тому фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства.

Здійснення фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з яких є:

Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки.

Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування.

У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги).

Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом.

Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіка в основному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх проти інфляційного захисту.

Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність-ризик».

Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й за шкалою «доходність-ліквідність».

Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким.

Висока схильність до коливань кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах: З урахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При достатньо високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління.

Таблиця 1. Основні форми фінансового інвестування, що здійснюються підприємством

№ п/п	Форма	Зміст
1.	Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств	Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткою і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.
2.	Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів	Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є генерування інвестиційного прибутку.
3.	Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів	Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»). Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або досить вагомого пакета акцій).

2. Міжнародна діяльність на ринку фінансових інвестицій: інвестування у звичайні акції

В умовах переходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення – фінансові інвестиції. Слід відзначити, що фінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб’єктів господарювання. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі. Отже, вищезазначене свідчить про актуальність досліджуваної теми та про необхідність її подальшого вивчення.

В сучасних економічних умовах зростає потреба в достовірній обліковій і податковій інформації про діяльність суб'єктів господарської діяльності. Без такої інформації неможливо зробити висновок про ефективність господарської діяльності підприємства, правильність застосування законодавства, своєчасність сплати податків тощо. Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів дає можливість контролювати відповідність діяльності підприємства тим чи іншим правилам, законам і інструкціям, що регламентують його роботу. Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії. Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Той, хто має капітал і вкладає його у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, й сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.

У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва — капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

За загальновживаним визначенням капітальні вкладення — це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

вартість будівельно-монтажних робіт;

вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

інші капітальні роботи й витрати.

До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

За результатами спеціальних досліджень та оцінкою фахівців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції нині змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної суми чистих капітальних вкладень становить орієнтовно: технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств — 50—60; розширення підприємств — 15—20; нове будівництво — 20—35%.

Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення існуючих підприємств триватиме і в найближчій перспективі розвитку народного господарства України.

Характеристика фінансових інвестицій

За чинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.

Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:

здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;

є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко i дешево;

підприємство має можливість вкладати кошти як в без ризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);

виникає необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури.

Переважно поняття фінансові інвестиції пов’язане з цінними паперами, цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів. Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими і простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг останніх фіксується в книзі реєстрації акцій відповідних товариств. До неї вносяться відомості про власника акцій, час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодо акцій на пред'явника, то реєструється лише їхня загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Вони можуть випускатися із фіксованим у відсотках від їхньої номінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариство мусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної величини одержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року буде недостатнім, виплату дивідендів на такі акції треба проводити за рахунок резервного фонду акціонерного товариства.

Випуск усіх видів акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворення останнього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах.

Випускаються облігації двох видів:

облігації внутрішньої державної та місцевої позик;

облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.

Облігації внутрішньої державної і місцевої позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару, під який вони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купонні листки на виплату відсотків.

Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної та місцевої позик ухвалюють відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві органи влади, а облігацій підприємств — емітент з оформленням відповідним протоколом. Підприємства (акціонерні товариства) можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій.

Кошти, одержані від реалізації облігацій позичкового характеру, направляються відповідно до державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевих адміністрацій. Виплата доходу на придбані облігації здійснюється згідно з умовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики (безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надається лише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей вид цінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації, а коли товар стане дешевшим, власнику виплачується різниця між вартістю облігації та ціною товару.

Казначейські зобов’язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються три різновиди казначейських зобов'язань:

довгострокові — з терміном чинності від 5 до 10 років;

середньострокові — від 1 до 5 років;

короткострокові — до одного року.

Рішення про емісію довго- і середньострокових казначейських зобов'язань ухвалює Кабінет Міністрів, а короткострокових — Міністерство фінансів України. Ціна продажу казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їхнього придбання в межах строку чинності. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Ощадний сертифікат за формою і змістом — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку як самого депозиту, так і відсотків на нього. Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток на визначений термін) або до запитання, іменними та на пред'явника. Іменні ощадні сертифікати обігу не підлягають, їхнє відчуження іншим особам не допускається. Цей вид цінних паперів (як і облігації) фізичні особи можуть придбати тільки за рахунок особистих коштів, а підприємства (організації) — за рахунок чистого прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні. Виплата доходу на ощадні сертифікати здійснюється за умови пред'явлення їх для оплати в банк-емітент. Якщо власник ощадного сертифікату вимагає повернення депонованих на певний термін коштів раніше за обумовлений строк, то йому виплачується менший відсоток, що узгоджується з власником у момент внесення ї коштів на депозитний рахунок.

Вексель є окремим видом цінних паперів, який засвідчує без умовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють простий і переказний вексель. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власнику векселя після зазначеного строю відповідну суму. Переказний вексель (тратта) – це письмовий наказ векселедержателя (трасанта), адресований платнику (трасату) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у визначений строк. При цьому трасат стає боржником тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши ш ньому свій підпис.

У процесі обігу вексель передається одним держателем іншому з допомогою передавального напису — індосаменту. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт та платіж за векселем. Вексельні зобов'язання можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю — вексельного поручництва. Своєчасна оплата векселя погашає всі вексельні зобов'язання. У разі відмови від платежу векселедержатель може вчинити судовим позов проти акцептанта. Крім того, якщо вексель не акцептоване або не оплачено, він має право вимагати сплати векселя способом регресу (зворотної вимоги) від інших відповідальних осіб (векселедавця, індосанта, аваліста), солідарне зобов'язаних перед векселедержателем.

В Україні донедавна в обігу перебував особливий вид державних цінних паперів, що засвідчував право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації певної частки майна державних підприємств, — приватизаційні папери (майнові сертифікати) їхню емісію здійснював Національній банк України, а видачу громадянам України організовували місцеві відділення Ощадного банку України. Згідно з чинним законодавством України видані громадянам приватизаційні майнові сертифікати підлягали обміну на акції вітчизняних підприємств, що приватизувалися.

Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні, поділяють на три групи. До першої з них належать пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини майна за ліквідації емітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емітента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обігу яких зв'язаний із пайовими борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

Класифікація фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

інвестиційні операції з традиційними інструментами;

придбання похідних цінних паперів (деривативів);

депозитні операції підприємств;

пайова участь у спільних підприємствах.

Такі форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання дoxiдниx цінних паперів, були розглянуті раніше у цьому розділі. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

Щодо депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства. Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку. Пайова участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна. Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.

Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві i ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.

Довгострокові:

інвестиції, що утримуються до їх погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

інвестиції у спільну діяльність;

інші фінансові інвестиції;

Поточні:

еквіваленти грошових коштів;

інші поточні фінансові інвестиції;

Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також yci інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

Еквіваленти грошових коштів, як правило, утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілій.

До інших поточних інвестицій відносять:

Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів);

Інвестиції в асоційовані i дочірні підприємства, які придбані i утримуються для продажу протягом 12 місяців;

Інвестиції у спільну діяльність, які придбані i утримуються з метою подальшого продажу протягом 12 місяців;

Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;

виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

мають необмежений термін обігу;

утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності.

До них відносять інвестиції, які:

виступають як боргові цінні папери (облігації);

мають боргову природу;

мають установлений термін обігу;

утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 17.09.2008 року

Стаття 6. Акції

1. Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

2. Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.

Переважним правом акціонера визнається:

право акціонера - власника простих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості емітованих простих акцій;

право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством привілейовані акції цього або нового класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу в загальній кількості привілейованих акцій цього класу.

Порядок реалізації переважного права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльностіта припинення акціонерних товариств.

4. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

5. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.

У сертифікаті акції зазначаються вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.

6. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

7. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

8. Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

9. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

10. Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

11. Особливості емісії, обігу, обліку та викупу акцій корпоративних інвести-ційних фондів визначаються законодавством.

ЗАДАЧА 1

Таблиця 1. Вихідні дані для розв’язання задачі

Показники	Одиниця вимірювання	Значення
1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ	грн	34450
2. Транспортні витрати*	% до ціни	5
3. Заготівельно-складські витрати*	% до ціни	1,9
4. Монтаж обладнання*	% до ціни	12
5. Обсяг виробництва:
в базисному році	тонн	100
в проектному році	тонн	115
6. Ціна 1 тонни продукції	грн	9180
7. Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу	грн	34160
8. Витрати на демонтаж (від п. 7)	% від пункту 7	3
9. Маса устаткування, що здаватиметься як металобрухт	тонн	8
10. Ціна 1 тонни металобрухту	грн	1300
11. Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість)	грн	10750
12. Обігові кошти підприємства (за базисний рік)	грн	6950000
13. Обсяг виробництва підприємства (за базисний рік)	грн	92675000

* Послуги здійснюють сторонні організації, розмір витрат вказаний без урахування ПДВ.

Інвестиційні витрати визначаються за формулою:

де – загальна сума інвестиційних витрат ;

– нові капіталовкладення (вартість нових основних засобів) з урахуванням їх придбання, транспортування, монтажу, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат, включаючи податок на додану вартість (ПДВ);

– витрати на демонтаж старого обладнання, що знімається з балансу;

– кошти, які будуть отримані в результаті реалізації демонтованого обладнання;

– балансова (залишкова) вартість основних засобів, які демонтуються і знімаються з балансу;

– збільшення (зменшення) вартості оборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації) продукції, що очікуються.

Розрахуємо вартість нового обладнання.

Таблиця 2. Розрахунок вартості нового обладнання

Показники	Значення
Ціна нового устаткування без ПДВ, грн.	34450
Транспортні витрати, %	5
Заготівельно-складські витрати, %	1,9
Монтаж, %	12
Сума, %	18,9
Сума, грн.	6511,05
Вартість обладнання без ПДВ, грн.	40961,1
Вартість обладнання з ПДВ, грн. (помножити на 1,2)	49153,3
Вартість обладнання з ПДВ, тис. грн.	49,1533

2. Розрахуємо необхідні інвестиції на поповнення обігових коштів, оскільки передбачається збільшення обсягу продукції з 100 до 115 тонн.

Вважаємо, що сума обігових коштів підприємства повинна збільшуватись пропорційно до збільшення обсягу виробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6950000 грн. За звітністю обсяги виробництва склали 92675000 грн. За проектом очікується приріст обсягів виробництва в натуральному виразі 115 – 100 = 15 тонн за базисною ціною 9180 грн. /т. Цей обсяг становитиме:

Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною = 9180 * 15 = 137700 (грн)

Визначимо приріст обігових коштів:

Складаємо пропорцію:

92675000 грн. (ОВ за звітністю) – 6950000 (обігові кошти)

137700 (приріст обсягу виробництва) – .

Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва = 137700 * 6950000 / 92675000 = 10326,57 (грн)

3. Витрати на демонтаж – 4 % від початкової вартості обладнання, яке буде демонтуватись:

Д = 34160 * 0,03 = 1024,8 грн.

4. Комплекс обладнання, яке демонтується можна реалізувати:

а) частину як металобрухт: 8 тонн за ціною 1300 грн. /т. В результаті підприємство поверне собі кошти (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):

Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт = 8 * 1300 *0,75 / 1,2 = 6500 грн.

б) іншу частину обладнання реалізуємо іншому підприємству за ціною, що відповідає залишковій вартості. В результаті підприємство отримає (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибуток підприємств = 25 %):

Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству = 10750 * 0,75 / 1,2 = 6718,75 грн.

Загальна сума надходжень від ліквідації обладнання становитиме 6718,75 + 6500 = 13218,75 грн.

5. Визначимо загальну суму інвестиційних витрат:

Інвестиційні витрати = 40961,05 + 1024,8 + 10326,57 + 10750 – 13218,75 = 58035,88 грн.

Таблиця 3. Зведена таблиця із результатами розрахунку

Показники	Одиниця виміру	Числове значення
Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) без ПДВ	грн	40961,05
Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) з ПДВ	грн	49153,26
Необхідні витрати на демонтаж	грн	1024,8
Приріст обсягу виробництва у натуральному виразі	тонн	15
Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною	грн	137700
Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва	грн	10326,57
Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт	грн	6500
Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству	грн	6718,75
Загальний чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання	грн	13218,75
Інвестиційні витрати	грн	58035,88

Відповідь: нові капіталовкладення з ПДВ становлять 40961,05 грн., інвестиційні витрати – 58035,88 грн.

ЗАДАЧА 2

Оцінку ефективності інвестиційного проекту здійснюють за показниками:

чистий приведений доход;

індекс (коефіцієнт) доходності;

індекс (коефіцієнт) рентабельності;

період окупності (недисконтований та дисконтований).

Нижче наведені основні формули для розрахунку показників.

Чистий приведений дохід (чиста теперішня вартість) при одноразовому вкладанні інвестиційних витрат (ЧПДо) визначається так:

,

де – сума чистого грошового потоку за окремі інтервали загального періоду експлуатації проекту. Розраховується за формулою:

,

де – сума чистого додаткового прибутку, що очікується, грн.;

– приріст амортизації (зміна загальної суми амортизації) у зв'язку зі зміною вартості основних засобів;

t – період життєвого циклу проекту;

n – кількість періодів в загальному розрахунковому періоді t ;

р – ставка дисконту (в частках одиниці).

Критеріальне значення ЧПД

Індекс (коефіцієнт) доходності при одномоментних інвестиційних витратах по реальному проекту розраховується за наступною формулою:

,

де ІДо – індекс (коефіцієнт) доходності по інвестиційному проекту при одномоментному здійсненні інвестиційних витрат.

Критеріальне значення ІД

Період окупності може розраховуватись за двома методами – статичним (бухгалтерським) і дисконтним.

Недисконтований показник періоду окупності (ПОн) визначається статичним методом і розраховується за наступною формулою:

,

де – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.

Дисконтований показник періоду окупності (ПОд) визначається за наступною формулою:

Таблиця 4. Вихідні дані для розрахунку

Показники	Одиниця вимірювання	Значення
1. Повні витрати 1 т продукції:
базисний варіант	грн.	7690
проектний варіант	грн.	7056
2. Оптово-відпускна ціна продукції:
базисний варіант	грн. /т	9102
проектний варіант	грн. /т	9120
3. Обсяги виробництва:
базисний варіант	т/рік	90
проектний варіант	т/рік	110
4. Інвестиційні витрати	грн.	67400
5. Амортизаційні відрахування у витратах на 1т продукції:
базисний варіант	грн.	33,8
проектний варіант	грн.	87,8
6. Ставка дисконту	%	22
ставка дисконту	коефіціент	0,22
6а. Коефіціент дисконтування	коефіціент	1,22
7. Життєвий цикл проекту	років	5
8. Додатковий прибуток за рік	грн.	99960
Додатковий чистий прибуток за рік	грн.	74970
9. Приріст амортизації за рік	грн.	6616
10. Чистий грошовий потік за рік	грн.	81586

1. Розраховуємо чистий грошовий потік.

Додатковий прибуток за рік становитиме:

ΔП = Ппроект – Пбазис = (Цпроект – ПВпроект) * ОВпроект – (Цбазис – ПВбазис) * ОВбазис = (9120 - 7056) * 110 – (9102 - 7690) * 90 = 99960 (грн)

ΔПч = 99960 * 0,75 = 74970 (грн)

ΔА = Апроект – Абазис = 87,8 * 110 – 33,8 * 90 = 6616 (грн)

ЧГП = 74970 + 6616 = 81586 (грн)

Вважаємо, що обсяги виробництва будуть щорічно однакові, а, отже, відповідно рівними будуть щорічно чисті грошові потоки.

На основі отриманих розрахунків оцінимо доцільність інвестиційного проекту.

2. Оцінка ефективності (доцільності) проекту.

Чистий приведений доход (ЧПД)

Для розрахунку цього показника на практиці використовують коефіцієнт дисконтування – αt = 1/(1+р)t, тоді ЧПД розраховується за формулою:

.

Розрахунок зведемо в таблицю.

Таблиця 5. Розрахунок чистого приведеного доходу (у грн)

Показники	Роки						Всього
	0	1	2	3	4	5
1. Інвестиції	67400						67400
2. Чистий грошовий потік	0	81586	81586	81586	81586	81586	407930
3. Коефіціент дисконтування	1	0,8197	0,6719	0,5507	0,4514	0,3700	не вирахо-вується
4. ЧГП дисконтований	0	66873,77	54814,57	44929,97	36827,85	30186,76	233632,9
5. Кумулятивний потік	-67400	-526,23	54288,34	99218,31	136046,15	166232,91	не вирахо-вується

ЧПД = 166232,91 грн. ЧПД більший від 0 – проект можна рекомендувати до впровадження.

Таблиця 6. Розрахунок показників ефективності впровадження проекту

Показники	Значення
Чистий приведений дохід	166232,91
Індекс (коефіціент) доходності	3,4664
Середній чистий грошовий потік за рік недисконтований	81586
Період окупності недисконтований	0,8261
Середній чистий грошовий потік за рік дисконтований	46727
Період окупності дисконтований	1,4424

Індекс (коефіцієнт) доходності

233632,9 / 67400 = 3,4664 (грн/грн)

Тобто з 1 грн. інвестицій ми отримаємо 3,4664 грн. дисконтованого чистого грошового потоку за весь період життєвого циклу проекту. ІД більший одиниці. Інвестування є доцільним.

Період окупності

а) недисконтований:

67400 / 81586 = 0,8261 (років);

б) дисконтований:

67400 / 46727 = 1,4424 (років)

Отже, недисконтований період окупності складає 0,8261 року, а дисконтований період окупності – 1,4424 року. І 0,8261, і 1,4424 менше 5 років. Отже, період окупності в межах життєвого циклу проекту.

Висновок: за показниками чистого приведеного доходу, періоду окупності та індексу доходності проект можна рекомендувати до впровадження.

Список використаної літератури

Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206, 8.050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" всіх форм навчання. – К. : НУХТ, 2009. – 83 с.

Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Метод. вказівки до вивч. дисципліни та викон. контрол. роботи для студ. спеціальності 7.050206, 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності“ та спеціалізації 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" напряму 0502 "Менеджмент" усіх форм навчання / Уклад.: С.В. Стахурська. – К.: НУХТ, 2009. – 31 с.

33