Зміст:

Вступ………………………………………………………………..3

Розділ 1. Курортно-рекреаційні райони………………………………..5

1.1.Одеський курортно-рекреаційний район…………………………..6

1.2. Білгород-Дністровський та Татарбунарський рекреаційні райони..............................................................................................10

Розділ 2. Екотуристичні рекреаційні райони……………………….15

2.1. Дельта Дунаю............................................................................16

2.2. Район ветландів та озер на північ від Дунаю……………………19

2.3. Причорноморський район……………………………………………20

Висновок…………………………………………………………………...22

Список використаної літератури..................................................25

Вступ

Одеська область розташована на крайньому південному заході України та межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями, а також на суші та на морі з Республікою Молдовою, Румунiєю, Болгарією, Турцією. Її територія складає 33,3 тис.кв.км (5,5% території України). Одеська область складається з 26 районів. Це такі райони, як Ананьївський, Арцизький, Балтський, Березівський, Білгород-Дністровський, Біляївський, Болградський, Великомихайлівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Кодимський, Комінтернівський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський, Миколаївський, Овідіопольський, Ренійський, Роздільнянський, Савранський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський, Фрунзівський, Ширяївський.

Рекреаційний комплекс є одним із найважливіших секторів господарства Одеської області. У найбільш узагальненому вигляді рекреаційний комплекс являє собою систему різноманітних об’єктів – санаторіїв, будинків та баз відпочинку, туристичних закладів, пляжів, які забезпечують оздоровлення та масовий (організований та неорганізований) відпочинок населення. Одеська область і , в першу чергу, її приморська смуга має високий рекреаційний природно-ресурсний потенціал: теплий клімат, морські пляжі, лікувальні грязі, джерела мінеральних вод, рапа лиманів та озер, унікальні природні комплекси, привабливі краєвиди, мисливські та рибальські угіддя, акваторія лиманів, озер, моря. Поєднання всіх цих факторів і умов визначає рекреаційну цінність території області, формує її рекреаційний потенціал.

Одним з основних рекреаційних ресурсів є Чорне море. Купальний сезон пересічно триває 114 днів, а особливістю клімату також є значна кількість ясних сонячних днів – до 290 на рік.

Загальна довжина морських узбереж з урахуванням лиманів в Одеській області становить 394 кілометри, з яких 175 кілометрів – це морські пляжі придатні для використання в рекреаційних цілях.

В структурі рекреаційного потенціалу Одеської області провідну роль відіграють цілющі фактори причорноморських лиманів – особливий мікроклімат, вода з розчиненими в ній солями (рапа), пісок їхніх берегів, лікувальні грязі. Найбільш інтенсивно використовуються на даний час грязі Куяльницького лиману, які за властивостями є найбільш якісними.

Серед мінеральних вод найбільш поширеними є хлоридні води різного катіонного складу. До цього типу належить гідрокарбонатно-хлоридна вода „Куяльник”. Значна кількість мінеральних вод знаходиться на території Татарбунарського району. Промислова розробка для масового споживання та для потреб куротного господарства зараз восновному здійснюються на Куяльницькому та Комінтернівському родовищах.

Розділ 1. Курортно-рекреаційні райони

В межах області сформувалися три курортно-рекреаційні райони : Одеський, Білгород-Дністровський та Татарбунарський.(див. таблицю1)

Рекреаційні райони та курорти	Розташування	Спеціалізація
Одеський курортний район	Між Тилігульським і Білгород-Дністровським лиманами	Грязеводо-лікування, оздоровчий відпочинок
Одеський центральний курорт (курорти Аркадія, В.Фонтан, Чорноморка)	Узбережжя між Сухим і Великим Аджалицьким лиманами	Кліматичний відпочинок, лікування дітей і дорослих
Куяльник	Південний берег Куяльницького лиману	Грязелікування, бальнеолікування дорослих
Хаджибей	Південний берег Хаджибейського лиману	Грязелікування дітей
Дофінівка	Узбережжя між Великим і Малим Аджалицькими лиманами	Кліматичний відпочинок для дітей і дорослих
Кароліно-Бугаз – Дальник (Санджейка)	60 км на південь від Одеси між Цареградським гирлом і Іллічівськом	Кліматичний відпочинок дітей і дорослих
Білгород-Дністровський курортно-рекреаційний район	Між Дністровським лиманом і озером Бурнас	Кліматолікування, оздоровчий відпочинок
Затока	Між Будацьким озером і Цареградським гирлом	Кліматичний відпочинок дорослих
Сергіївна	Північно-західний берег Будацького озера	Грязелікування, кліматолікування, відпочинок дорослих та дітей
Лебедівка	Морське узбережжя між озерами Бурнас і Будацьким	Кліматичний відпочинок дорослих
Білгород-Дністровський	Берег Дністровського лиману	Туристичний центр
Татарбунарський курортно-рекреаційний район	Між озером Бурнас і річкою Дунай	Клімато-бальнеолікування, оздоровчий відпочинок
Тузли	На протоці між озерами Алібей і Бурнас	Відпочинок, короткочасний відпочинок
Алібей	Північний берег озера Алібей	Бальнеологічне лікування і відпочинок дорослих
Джантшейський	На протоці між озерами Сасик і Алібей	Бальнеологічне лікування дорослих, відпочинок дорослих і дітей
Приморське	Між річкою Дунай і озером Сасик	Кліматичний відпочинок дорослих та дітей
Татарбунари	Північний берег озера Сасик	Бальнеологічне лікування дорослих

Таблиця 1

Одеський курортно-рекреаційний район

Одеський район охоплює територію самої Одеси, Куяльнику, Дофінівки, Сичавки – на північному сході, а також Дальник, Кароліно-Бугаз до Цареградського гирла Дністровського лиману. Його медичний профіль визначають грязелікування, бальнеолікування, оздоровчий відпочинок. Найбільшим курортом є місто Одеса, в межах якої розміщено 10 відомих курортних комплексів («Аркадія», «Великий Фонтан», «Куяльник», «Лузанівка», «Лермонтовський», «Чорноморка» та ін.)

Велике значення для одеської області має розвиток екотуризму. Саме таку „Програму Южного центру розвитку туризму „Регіонекотур” до 2010 року” було розроблено стосовно території Тилігульського лиману.

Головною ціллю цієї програми є створення туристської індустрії, яка забезпечить потреби туристів та відпочиваючих різноманітними сучасними видами відпочинку та туризму.

Туристський потенціал Півдня України складає більш ніж 1 мільйон туристів щороку (койкова мережа готелів, баз відпочинку, пансіонатів, мотелів).

Тилігульський лиман знаходиться в 6 кілометрах від міста Южного. Рельєф місцевості спокійний, з незначними підвищеннями на Північ, місця мало заболочені. Узбережжя Тилігульського лиману складено чистим кварцовим піском. Мілководдя простягається на 1,5 кілометри від берега.

Комфортні погодні умови з урахуванням тривалості їх проявів, фітонцидний фон, морські бризи сприяють проведенню аерогеонотерапії, геліотерапії, таласотерапії (лікування морем), водних процедур.

Гарантом тривалого ефекту від функціонування міжнародного комплексу в цьому районі служать його природні ресурси, в першу чергу, лікувальні грязі Тилігульського лиману. Запаси лікувальних грязей оцінюються спеціалістами Одеського НДІ курортології Мінздраву України в об’ємі 11,3 мільйонів метрів кубічних або 14095 тисяч тон. Місцезародження характеризується середньою потужністю шару грязі – 0,48 метрів та максимальною – 0, 8 метрів. Ці дані свідчать про те, що Тилігульське місце зародження є не тільки найбільшим на Україна, а й в цілому в СНД.

За основними своїми фізико-кліматичми особливостями грязі Тилігульського лиману можуть широко використовуватися в курортно-оздоровчій практиці при лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, кожних захворювань та інші. НДІ курортології в районі Тилігульського лиману проведені комплексні дослідження мінеральних вод різноманітної мінералізації та хімічного складу, які показали можливість іх використання при шлунково-кишкової патології, захворювань печінки, нирок та інші.

В цьому районі також розташований унікальний орнітологічний заказник „Тилігульська пересип”. Близькість цього заказника сприяє організації екологічного туризму, екскурсій та туристичних прогулянок цими місцями з ціллю дозування лікувальних навантажень, отримання позитивних емоцій у ході ознайомлення з унікальними природними ландшафтами. Можливе також проведення любительської риболовлі, збору ягід, лікувальних трав, фото та відео зйомка місцевих пам’яток.

Місто Южний опинилося в центрі розвиваючоїся курортно-рекреаційної агломерації, воно стає новим туристичним центром на півдні України.

Загальна кількість робочих місць зайнятих у сфері туризму до 2005 року складала біля 500 кваліфікованих робочих спеціальностей. Створення матеріальної бази туризму дозволить розглядати індустрію туризму в місті Южному та регіоні, як галузь народного господарства, а місто Южний – новим центром регіонального туризму.

В таблиці 2 наведений потенціал одночасного розміщення туристів в зоні регіонального обслуговування Юного центру розвитку туризму.

№ п/п	Вид туризму	Наименування гостиничного и рекреаційного фонду	Кількість місць -2004 рік	Кількість місць – 2010 рік
1	2	3	4	5
1.	Лікувальний, спортивний	Профілакторій порт "Южний"	100	300
2.	Рекреаційний (відпусковий), екологічний, спортивний	База відпочинку "Юний автодорожник"	300	500
3.	Діловий, конгрессний, пізнавальний (культурний), спортивний	Готельний відомствений фонд міста Южного	200	500
4.	Екологічний, пізнавальний (культурний), спортивний	Культурно-оздоровчий комплекс	300	1 000
5.	Зелений, екологічий	Садово-городні товариства на Тилігульскому лимані "Дельта", "Портовик" та інші	500	20 000
6.	Рекреаційний (відпусковий)	Курорт "Сичівка"	2000	5 000
7.	Діловий, конгрессний	Оздоровчый комплекс "Чабанка" з аквапарком на 800 відвідувань щодобово	300	500
8.	Рекреаційний (відпусковий)	Система "Частная гостиница"	500	3 000
9.	Рекреаційний (відпусковий)	Організовані майданчики для автотуристів	300	1 000
10.	Рекреаційний (відпусковий), лікувальний	Курорти Коблево, Рибаківка, Морське	15 000	40 000
11.	Пізнавальний (культурный), екологічий, рекреаційний (відпусковий)	Курорт "Очаків"	5 000	20 000
12.	Рекреаційний (відпусковий), екологічий	Курорт "Скадовск"	0	10 000

Таблиця 2

1.2. Білгород-Дністровський та Татарбунарський рекреаційні райони

Білгород-Дністровський та Татарбунарський райони є найбільш перспективними для розвитку рекреаційного господарства: знаходяться далеко від великих промислових центрів, мають всі умови для створення сучасних рекреаційних комплексів.

До складу Білгород-Дністровського курортно-рекреаційного району входять курорти Сергіївка, Лебедівка, Білгород-Дністровський, Затока, які спеціалізуються на кліматолікуванні захворювань органів руху, нервової системи, органів дихання та оздоровчому відпочинку.

Сергіївка. Розташована в 86 кілометрах від Одеси і є найбільшим приморським бальнеогрязьовим курортом на півдні Одеської області. Вона розташована на березі Шаболатського лиману та відділена вузькою піщаною косою від Чорного моря, яка є чудовим пляжем.

Одним з основних лікувальних факторів курорту є клімат. Клімат зумовлений Чорним морем, лісопарковою зоною та степовими просторами, що підступають до курорту з півночі. Поєднання теплого степового повітря з морським є унікальним лікувальним фактором. Літо тепле, вологість знаходиться в зоні комфорту.

Другий, не менш важливий, лікувальний фактор – вода Шаболатського лиману, яка з давніх пір використовувалася в оздоровчих цілях. Вода лиману є хлориднонатрієвомагнієвою водою і використовується для приготування різноманітних мінеральних ван.

До комплексного лікування хвороб внутрішніх органів на курорті застосовують мінеральні води. Вода свердловини №2 відноситься до хлоридно-гідрокарбонатнонатрієвих вод та нагадує відомі мінеральні води „Куяльник”4 та 5, „Горячий ключ” джерела №58, свердловини №2 курорту Саки. Вода свердловини 5М має малу мінералізацію та є відповідником відомих мінеральних вод Миргородсського типу. Велике значення для курорту Сергіївка мають величезні запаси (без домішків) лікувальної ілової грязі.

Ілова грязь Шаболатського лиману – це чорна, місцями темно-сіра маса з запахом сірководню та аміаку, липка, пластична, має велику теплоємкість та малу теплопровідність. Окрім органічного „скелету” грязі, до її складу входить так званий колоїдний комплекс, який складається з мікроскопічних часток заліза, алюмінію, гумусу і т.д.

За фізико-хімічними властивостями ілова лікувальна грязь Шаболатського лиману не тільки не поступається, а й перевершує за багатьма показниками грязі багатьох інших курортів. Так наприклад, скелетних часток розміром менше одного мікрону в грязі Шаболатського лиману знаходиться більше ніж в лікувальних грязях Хаджибейського, Куяльницького та інших лиманів.

Наявність вище перерахованих лікувальних факторів на курорті Сергіївка дозволила досягнути високих терапевтичних результатів при лікуванні таких хвороб, як хвороби нервової системи, опорно-рухового апарату(хвороби суглобів та хребту), органів дихання нетуберкулезного характеру, органів травлення, кожні та дитячі хвороби.

Багаті природні лікувальні фактори берегів Шаболатського лиману завоювали велике визнання. Сонце, море, лікувальні грязі, гарне медичне обслуговування, комфорт – все це ставить Сергіївку в ряд з найпопулярнішими климато-бальнеогрязявими курортами.

Найближчим часом в пмт Сергіївка планують побудувати курортно-рекреаційний комплекс (аквапарк) „Лазурний”, який обіцяє стати найбільшим в Україні.

За попередніми оцінками, перша черга об’єкту буде здана до експлуатації вже наступного літа.

Аквапарк, що розрахований на 4 тисячі відвідувань на добу, розташується на площі у 8 гектарів на косі між Будакським лиманом та морем.

Проектна вартість парка складе близько 30 мільйонів євро. На даний час розглядаються варіанти кредитування будівництва комплексу банківськими структурами.

Строк окупності проекту буде дорівнювати приблизно 3 експлуатаційним сезонам. Експерти також вважають, що будівництво комплексу „Лазурний” в Сергіївці повинно стати пілотним проектом активізації туристсько-екскурсійної діяльності в Одеській області.

Білгород-Дністровський - одне з найдавніших міст світу, де часто змінювалося населення - і часто змінювало назву поселення. Білгород був і Аккерманом, і Офіуссою, і Тірасом, і Ак-Лібо, і Четатя-Албе, і Фегер-варом. Майже на всіх мовах у назві так чи інакше фігурувало слово "білий". У давнину тут проходили найважливіші торгові шляхи із Захода на Схід та навпаки. Твердиня збудована на залишках античного міста Тіри, де ведуться перманентні розкопки.

Будували фортпост протягом двохсот років, приклали до цього руку і молдавани, і генуезці, і турки. Праця стількох народів дала свої плоди: фортеця була надміцним військово-технічним комплексом. Збудована на високому скелястому березі Дністровського лиману з місцевого каменю - вапняка. У плані це неправильний багатокутник площею більш як 9 га. Довжина оборонних стін - близько 2,5 км, висота башт на мурів - від 5 до 15 метрів, товщина від 1.5 до 5 м. З боку Дністра, з півночі, немає рову, а з інших трьох боків він є. Колись цей 14-метровий штучний канал заповнювався водою - і фортеця ставала тим більш неприступною. Глибина рову спочатку була 22 метри.

Внутрішніми оборонними стінами фортеця розділена на 4 двори. Найбільше туристам подобається найстаріша частина (ХІІІст.), яку зовуть Цитаделлю. Це своєрідна фортеця в фортеці. Коли інші частини твердині підкорялися ворогу, тут ще довго можна було підтримувати оборону. Саме у цій частині замку мешкав комендант фортеці, містились військові штаби, тут же були й гареми. Прямокутна у плані, з кутовими циліндричними баштами, цитадель була однаково неприступна з усіх боків. Місцеві ексурсоводи розказують про золоті скарби, залишені тут турками, про чудовий водогін, про перебування тут О. Пушкіна, Лесі Українки, І. Нечуй-Левицького, К. Паустовського, А. Міцкевича та В. Катаєва. А одна з башт носить ім'я великого вигнанця античності - Овідія.
Цивільний (громадянський) двір призначений був захищати населення міста під час облог. Тут є залишки мінарету від турецької мечеті, археологи тут же відкрили фундамент християнського храму ХІІ - ХІІІ ст. Гарнізонний двір містив казарми, конюшні та склади боєприпасів. Господарський двір зараз майже цілком знищений.
Стіни фортеці були укріплені рекордним числом башт - їх було 34, круглих, циліндричних, восьмигранні в плані, з глибокими пивницями, з шатровими дахами. Звичайно, не всі збереглися до наших часів. Кожна з башт мала своє призначення, звідси й їх назви: Темниця, Комендантська, Скарбниця. Вхід до фортеці оберігали міцні Кілійські ворота з підйомним мостом та двома решітками-герсами.
Фортеця позбавилась свого стратегічного значення, в 1896 р. її оголошують історико-архітектурним пам'ятником.

Зараз тут багато сувенірів, відпочиваючих також. Найкращий вид для знімкування - з боку лиману.

Окрім форетці, місто славиться своїми храмами, є серед них навіть один підземний.

Татарбунарський курортно-рекреаційний район спеціалізується на клімато-бальнеолікуванні та оздоровчому відпочинку. Одним з головних об’єктів, що привабює туристів тут є узбережжя озера Сасик, де можна помилуватися природою та відпочити в одному з санаторіїв.

В розвитку рекреаційного комплексу області слід виділити також ряд негативних моментів. По-перше, внаслідок погіршення екологічної ситуації спостерігається постійне зниження рекреаційної цінності території. По-друге, гостро відчувається необхідність реконструкції існуючого фонду рекреаційного господарства та підвищення якості обслуговування рекреантів. По-третє, значна кількість курортно-рекреаційних закладів розміщена вздовж узбережжя хаотично, без задовільного інженерного оснащення і благоустрою території, що збільшує негативний вплив на берег, пляжу, прибережну акваторію моря.

Розділ 2. Екотуристичні рекреаційні райони

Саме тому зараз доцільно розвивати екологічний туризм в Одеській області.

Деякі споживачі такого специфічного виду активного відпочинку, як екологічний туризм, вважають, що найбільш привабливими для них в Україні є природні ландшафти Карпат і Криму, а також ландшафтні комплекси Поліського краю. Але не менш привабливими і перспективними для розвитку екологічного туризму в Україні є Одеський регіон.

Найбільш цікаві з точки зору розвитку туризму та, зокрема, екотуризму райони Одеськой області розташовані вздовж чорноморського узбережжя та ріки Дунай. За результатами оцінки природних, географічних та рекреаційних факторів південна частина Одеської області може бути поділена на три екотуристичних райони:

Дельту Дунаю

Місто Вилкове, а також Дунайський біосферний заповідник, який було зареєстровано в програмі ЮНЕСКО «Людина і біосфера», мають величезний потенціал для розвитку екотуризму завдяки своєму унікальному характеру та природним цінностям.

Район ветландів та озер на північ від Дунаю.

Цей район поєднує у собі цікаву етнічну та культурну різноманітність. Тут розташовано важливі ветланди та внутрішні озера. Однак туризм, поки що , не розвивається.

Причорноморський район

У цьому районі туризм розвивався десятиліттями. Переважає «пляжний» туризм, однак території мають значний потенціал для розвитку екотуризму.

2.1. Дельта Дунаю.

В українській частині дельти Дунаю плавні займають близько 150000 гектарів. Район дельти нараховує багато островів, заболочених лугів, протоків та каналів. Динамічні процеси, такі як седиментація, зростання дельти та постійні зміни русел надають цьому району особливі властивості, які більше ніде не зустрінеш. В процесі седиментації сформувались та продовжують формуватись нові острови.

Дельта Дунаю має велику природоохоронну цінність як ветланд міжнародного значення, який є частиною майбутнього Рамсарського угіддя. Дельта – це місцеперебування великої кількості мігруючих птахів та птахів, що гніздяться. В заповіднику нараховується більш 225 видів птахів, 500 видів рослин і 22 види ссавців. Це привертає увагу вчених, орнітологів і туристів зі всього світу.

Важливість цієї території посилюється різноманіттям птахів, що гніздяться, до складу яких входять великі популяції чапель, коровайки, крачки, колпиці, пеліканів та малого баклана. Дельта також є місцем міграційних зупинок багатьох птахів. Дельта життєво необхідна як місце зимування для 50 – 100 тисяч водяних птахів, включаючи лебедів, сірого та білобородого гусей, а також червонозобу казарку – вид, що представляє особливу цінність. Потрапити до заповідника можливо тільки по воді. В заповідній зоні, яка суворо охороняється, використовуються тільки деякі водні шляхи для того, щоб не турбувати птахів. Із числа ссавців у заповіднику живуть ондатра, видра, норка європейська і горностай. У водоймах заповідника нараховується 72 види риб, лов яких дає доход місцевим рибалкам та приваблюють туристів, які полюбляють рибальство. Цікавою рослиною є водяний горіх. Це рослина, яка плаває та дає плоди, що використовуються, як корм для худоби. Цей район також багатий на лікарські рослини, гриби, фрукти, ягоди та мед.

Регіон Нижній Дунай – дуже привабливий для екотуристів. Дельта Дунаю – це унікальне природне утворення, неповторний водно-територіальний комплекс. Функціонування його водно-болотних екосистем впливає на формування клімату на території всієї центральної Європи. Дельта Дунаю – це перехідна зона між екосистемою однієї з найбільших річок Європи і морським середовищем. У цьому регіоні знаходиться Дунайський біосферний заповідник. Історія становлення цього заповідника в українській частині дельти Дунаю досить непроста. Унікальний природний світ зумовив створення заповідника «Дунайські плавні» НАН України. В 1998 році після складання кадастру флори і фауни регіону, до якого було занесено 4000 видів тварин і рослин, зазначений заповідник був перетворений в Дунайський біосферний заповідник. У 1999 році він отримав міжнародний сертифікат біосферного резервату ЮНЕСКО і його було включено до Світової мережі біосферних резерватів. Дельтові екосистеми та водно-болотні угіддя заповідника мають міжнародне значення і становлять особливий інтерес для екологічного туризму.

Вилкове – центр екологічного туризму регіону Нижній Дунай, знаходиться в зоні Дунайського біосферного заповідника. Вилкове – місто на островах дунайської дельти з численними протоками-каналами – отримав назву «Маленька Венеція». І дійсно, канали-єрики створені так, що у будь-який куточок міста можна потрапити по воді. Вилкове унікальне як з історичної, так і з етнокультурної точок зору. Вилкове було засноване в першій половині 17 століття старообрядниками, які бігли від переслідування. Жителі міста зберегли багато релігійних традицій і до наших днів.

Туристичний потенціал цього міста почав використовуватись ще в 1920-ті роки. Особливо перспективним є розвиток екологічного туризму з розміщенням в садибах місцевих жителів. Таким чином стає можливим збільшення робочих місць при мінімальних розмірах інвестицій. В червні 2001 року у місті Вилкове проходила міжнародна українсько-нідерландська конференція, на якій йшлося про розвиток екотуризму у Вилковому. В ході конференції було розроблено план співробітництва між Вилковим, голландським містом Хітгорном та інститутом з водних проблем королівства Нідерланди. Це співробітництво дасть змогу здолати такі негативні фактори розвитку туризму в нижньому Дунаї як слабкий розвиток сучасної інфраструктури і досить низький рівень сервісу. За допомогою сторін усі елементи туристичної інфраструктури можуть бути радикально модернізовані.

Зараз в регіоні Нижній Дунай розглядається питання будівництва глибоководного судноплавного каналу Дунай – Чорне море через гирло Бистре. Мати свій повноцінний глибоководний канал для України – життєва потреба, один із важливих чинників її безпеки та відродження регіону. Транспортний коридор зараз обминає українську ділянку Дунаю. Майже всі найважливіші вантажопотоки йдуть через сусідню Румунію.

Україні, безумовно, необхідний власний вихід у море через Дунай, але гирло Бистре проходить територією Дунайського біосферного заповідника і розташоване в зоні, де заборонена будь-яка господарська діяльність і яка перебуває під охороною ЮНЕСКО. Досвід реалізації схожих проектів на території України свідчить, що антропогенне втручання такого роду різко порушує сформоване протягом тисячоліть функціонування її екосистем. До цього слід додати, що будь-які негативні фактори, які торкнулися природної екосистеми, будуть мати своє продовження. Тому необхідно проаналізувати різні варіанти впливу на екосистему і оцінити їх з точки зору можливих збитків.

На думку фахівців Україна може втратити не тільки свій міжнародний авторитет, порушуючи цілісність екосистеми заповідника, а й статус заповідної території Дунайських плавнів, як центру екотуризму.

2.2. Район ветландів та озер на північ від Дунаю.

В район ветландів та озер на північ від Дунаю є кілька великих глибоких озер. Це 5 заплавних озер, які колись з’єднувались з Дунаєм. Сюди ж входить 4 морські лагуни і колишній морський лиман Сасик, який був опріснений. Ветланди цього регіону унікальні і мають міжнародне значення, наприклад, як місцеперебування водних видів птахів.

На розвиток регіону помітно вплинули культури багатьох народів. В регіоні мешкають різні етнічні групи: молдавани, росіяни, українці, албанці та болгари. Кожен народ має свої традиції, культуру, тому цей регіон неодмінно привертає увагу туристів. Представники різних етнічних груп живуть окремо у великих селищах, і кожне селище відображає відповідну культуру як в архітектурі, так і у фольклорі.

Важливе значення для розвитку туризму в регіоні мають міста Ізмаїл і Болград. Біля Ізмаїлу знаходиться турецька фортеця. Ще одним нагадуванням про період історії міста свідчить Мала Мечеть, де зараз розташовано панораму бійки між російськими і турецькими військами 1790 році. У верхів’ї озера Ялбуг знаходиться населене болгарами місто Болград. Це місто привертає увагу туристів як центр болгарського фольклору.

2.3. Причорноморський район.

Причорноморський регіон – це один із найбільш важливих туристичних районів України.

Основні курорти – міста Одеса та Білгород-Дністровський, селища Сергіївка, Затока, Кароліно-Бугаз та Приморське. В цьому регіоні домінує «пляжний» туризм, але часто розвивається він безконтрольно і негативно впливає на прибережну та морську екосистему.

Санаторії, пансіонати, будинки відпочинку регіону спроможні прийняти величезну кількість «неорганізованих» рекреантів. Їх кількість протягом сезону складає 1,2 - 1,4 млн. чоловік. Вони використовують необлаштовані пляжі, де відсутні водопостачання та каналізація, сфера послуг. Використовуються також дачі а житло місцевого населення, де кількість послуг, рівень комфорту, теж мінімальний.

Наслідком неорганізованого відпочинку є інтенсивне забруднення і деградація узбережжя. Але, разом з тим, масовий неорганізований відпочинок може стати досить прибутковим за умови відповідного інфраструктурного оснащення пляжних ділянок. Поки що на пляжах, наприклад, Затоки, Кароліно-Бугазу, невідомі люди здіймають плату невідомо за які послуги. Ці люди збагачуються, а стан пляжів не покращується, не збагачується і бюджет відповідних населених пунктів.

Відносно розвитку екотуризму в Одеській області, нажаль, не було розроблено жодних серйозних оцінок потенційного ринку. З точки зору подальшого розвитку цього виду туризму, необхідно мати уяву про потенційний ринок і про супутню екотуризму продукцію.

Слід зазначити, що до недавнього часу на було спроб зацікавити місцевих жителів екотуристичними екскурсіями, хоча вони утворюють значну цільову групу. Це призводить до «неорганізованого» відпочинку і може нанести шкоду екосистемі області. В зв’язку з цим важливо зацікавити цю групу і прийняти заходу щодо упорядкування таких подорожей.

Екскурсії для учнів на природі – давня традиція. Тому необхідно стимулювати відвідування найбільш важливих місць і поліпшити виховний аспект таких екскурсій. Це особливо важливі цільові групи, тому що вони можуть оказати значну підтримку в справі охорони природних ресурсів у майбутньому. Привернути увагу іноземців та громадян країн СНД можливо тільки розробивши надійні пакети туристичних продуктів і піднявши якість послуг і стандартів до міжнародного рівня.

Висновок.

Одеса має амбіції туристичної столиці. Поки що це нереалізовані амбіції. Дійсним туристичним центром в країні є головний Одеський конкурент у цій сфері -- Крим. Водночас курортно-рекреаційний і культурний потенціал міста та регіону дають шанси для серйозних сподівань. Уже багато мовлено про те, що цей потенціал давно час реалізовувати і перетворювати туризм чи не в головну індустрію Одеської області. Лише такі фактори як тепле море, заповідні зони в гирлах Дунаю та Дністра, пам’ятки архітектури та культури, достатньо розвинений бізнес розваг, а також іще не втрачені залишки радянської системи оздоровлення (йдеться про санаторії, пансіонати, будинки відпочинку) могли би сприяти стрімкому розвитку туризму в регіоні.

У регіоні налічується понад 700 курортно-оздоровчих закладів для приймання і обслуговування туристів: 26 санаторіїв, 28 пансіонатів та будинків відпочинку, 40 дитячих оздоровчих центрів, 550 баз відпочинку, 106 готельних господарств, що дозволяє одночасно розташувати 99 тис. осіб. Втім, ситуація, яка розвивається довкола пострадянських санаторіїв, говорить швидше про руйнацію рекреаційного потенціалу, аніж про його розвиток.

Аналітики водночас схиляються до думки, що проблем у міста таки надмірно багато. Адже чи не головною перешкодою для розвитку туризму в Одесі є незадовільний стан житлово-комунального господарства, що, в свою чергу, є обов’язковою частиною туристичної інфраструктури. Звичайно, необхідно витрачати кошти на рекламу, однак, коли споживач таки спокушається на рекламований продукт і наштовхується одразу ж на його недоброякісність, ефект створюється протилежний очікуваному.

Пам’ятники архітектури -- житлові та громадські будівлі, збудовані в ХІХст. європейськими та вітчизняними архітекторами -- гордість і шана Одеси. Це саме те, що цікаво туристам і всім, хто відвідує місто. На жаль, нині ця гордість в сумному стані.

За 8 міс. від діяльності санаторіїв мережі “Укрпрофоздоровниця” до міського бюджету надходить приблизно 3 млн. 857 тис. грн. Лише від готельного збору міський бюджет у середньому отримує 450 тис. грн. щомісячно.

Але зараз важко проводити моніторинг відвідуваності туристами і гостями Одеси. Нині немає прямих показників, які дозволяють визначати реальну кількість приїжджих до міста. Ускладнюється ситуація і тим, що комерційні туристичні служби не особливо схильні афішувати свої доходи. Водночас мерія дійшла висновку, що в літній період 2002р. Одесу відвідало понад 800 тис. осіб і ця кількість щорічно зростає.

Щодо зеленого туризму, який набув останніми роками широкої популярності, особливо серед іноземних туристів, то одеська новітня практика свідчить, що він надзвичайно цікавий іноземцям, зокрема німцям. Останнім часом особливо популярними стали тури із груп по 12 осіб у заповідні зони Дністра та Дунаю. Однак у зв’язку із планами будівництва судохідного каналу в гирлі Дунаю в зоні ландшафтного заповідника в екологів виникають серйозні питання, і тому перспективи розвитку зеленого туризму мають туманні обриси.

З кожним роком усе більше людей приїздять на першоквітневий фестиваль “Гуморина”. І, можливо, дуже швидко Одеса зі столиці Дня гумору перетвориться на столицю Туризму.

Список використаної літератури:

„Географія Одещини” під заг.ред.проф.О.Пончієва; Одеса: „Astroprint” 1998.

Семенов В.Ф. Екологізація економіки регіону; Одеса: Ортимум, 2003.

http://lazo.com.ua/resort.htm

http://lazo.com.ua/aqua.htm

http://www.ukrintour.com/ecotur/programma.htm

http://www.allestour.com.ua/site/page13014.html?ns=1

http://www.travel.ru/news

http://uk.wikipedia.org

www.ognb.odessa.ua

odessa.ukrgold.net/ukr/

http://map.meta.ua/?map=odess_region&l=ru

http://www.asinfo.com.ua/odessa/address.php