Львівська область здавна славиться чисельними і різноманітними джерелами мінеральних вод на основі яких діють відомі курорти. Перша цивілізована водолікарня на Передкарпатті була збудована у 1578 році на території сучасного курорту Любінь Великий, а спорудження першої водолічниці на місці курорту Шкло датується 1616 роком, хоча згадки про “Яворівські терми” зустрічаються у літературі ще з середини ХVІ сторіччя. На території сучасного курорту Моршин мінеральні джерела відомі місцевому населенню ще від ХVІ ст., та лише у 1876р. купець Штіллер, за рекомендації лікаря Дзиковського відкрив тут санаторій, а з 1880 р. – це офіційний курорт. Лікувальні властивості мінеральних вод Трускавця були описані лікарем Войцеком Очко ще в 1578 р., а на початку ХІХ сторіччя Трускавець вже був відомим у Європі курортом. У 1814 р. збудована водолікарня на сірководневих джерелах сучасного курорту Немирів. В наш час розвідані мінеральні води Східниці, яка з 1979 р. стала курортом.
Геоструктурне Львівщина розташована у межах двох суміжних провінцій, де формування мінеральних вод має специфічні особливості: Альпійської складчастої та Східноєвропейської платформи. Північна і центральна частина належить до платформної провінції, а саме - Львівського району Причорноморсько-Дністровської області, а південна - до Карпатської області мінеральних вод. В останній, за структурним принципом, виділено два райони: Передкарпатський, що відповідає Більче-Волинській зоні прогину і Карпатський, в межах Складчастих Карпат і Бориславсько-Покутської та Самбірської структурно-фаціальних зон прогину.
Геологічна будова окремих областей та районів різна, що відображається на їх гідрогеологічних умовах, хімічному складі та поширені підземних вод. Ці відмінності геолого-гідрогеологічних умов і історії розвитку окремих структур визначають особливості формування і поширення мінеральних вод.
На Львівщині виявлені різні типи мінеральних вод: лікувальні для зовнішнього та внутрішнього застосування, лікувально-столові і природні столові. Серед лікувальних вод найпоширеніші такі:
1) без специфічних компонентів;
2) з підвищеним вмістом органічних речовин (типу "Нафтуся");
3) сульфідні (сірководневі).
Води без специфічних компонентів і властивостей
За вмістом солей в межах області зустрічаються води різного хімічного складу та різної мінералізації від 2-5 г/дм3 до міцних розсолів. За газовим складом це азотні, вуглекисло-азотні, азотно-метанові і метанові води. Докладніше висвітлимо мінеральні води, які характерні тільки для нашого регіону.
Серед таких найвідомішими на Львівщині є сульфатовмісні лікувальні розсоли з мінералізацією від 150 до 400 г/дм3. Формально, за В. Івановим і Г. Невраєвим, вони відносяться до групи азотно-метанових сульфатних магнієво-натрієвих вод баталінського типу, але лікувальні властивості і хімічний склад їх досить відміний від останніх. Тому поправу Ю. Жексембаєв [3], який детально досліджував їм умови формування, виділяє ці розсоли в окремий клас - моршинський. Cульфатовмісні розсоли Передкарпаття за своїм хімічним складом є унікальними, мінералізація їх часто досягає 300-400 г/дм3, а вміст калію 20%-екв. Вони вже більше 100 років є основним лікувальним фактором курорту Моршин, де застосовуються для лікування хвороб печінки, жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту.
Згідно з кондиціями виділяють два типи лікувальних розсолів хімічний склад яких повністю відповідає складу калійних солей, до виходів яких вони приурочені: сульфатно-хлоридні магнієво-натрієві і сульфатні натрієві. На ділянці “Баня” Моршинського родовища розвідані розсоли першого типу з підвищеним вмістом калію і мінералізацією 200-300 г/дм3. і другого з мінералізацією 100-150 г/дм3. Необхідно відмітити, що сульфатні натрієві лікувальні розсоли виявленні тільки у Моршині. На Бистрівському родовищі поблизу Трускавця видобуваються розсоли першого типу з мінералізацією близько 400 г/дм3, які є сировиною для виготовлення солі “Барбара”, яка нічим не уступає відомій „Карловарській”. Аналогічні розвідані в районі м. Борислава, але не використовуються.
Дуже популярними серед населення є гідрокарбонатні натрієві води малої і середньої мінералізаці (1-10 г/дм3), так звані "содові". Вони мало поширені і виявлені тільки в трьох пунктах: Східниці, Розлучі і Верхньому Синьовидному. Крім того в Східниці вода збагачена вуглекислотою, вміст якої досягає 500-700 мг/дм3. Пов'язані води з відкладами карпатського флішу і сформувались внаслідок процесів вилуговування та катіонного обміну водовмісних порід. Мінералізація їх змінюється від 2,0 г/дм3 (с .Верхнє Синьовидне) до 6,5 г/дм3 (курорт Східниця).
Води з специфічними компонентами
У Львівській області до цієї групи відносяться води з підвищеним вмістом органічних речовин, сульфідні, бромні, йодобромні і залізисті.
Найвідоміші, звичайно, це води з підвищеним вмістом органічних речовин, а також залізисті. До цієї групи відносяться води, що містять органічні речовини в кількості не меншій за 8,0 мг/дм3. Це всім відома "Нафтуся", яка складає основу гідромінеральної бази курорту Трускавець і нафтусеподібні води курортів Східниця, Шкло та інших родовищ і накопичень. За своєю дією на організм людини, ця вода є унікальною при лікуванні нирковокам’яної хвороби та ряду захворювань шлунка.
За хімічним складом це гідрокарбонатна магнієво-кальцієва вода з мінералізацією 0,6-0,8 г/дм3 та незначною кількістю сірководню (до 1,5 мг/дм3). Вміст органічних речовин у перерахунку на валовий вуглець змінюється від 10-15 до 30 мг/дм3. Присутність сірководню надає воді специфічного запаху, а органіки - смаку.
Родовище "Нафтуся" у Трускавці пов'язано з водоносним горизонтом у відкладах воротищенської світи неогену, з добре промитою її частиною (загорська підсвіта). Формування хімічного складу відбувається внаслідок взаємодії інфільтраційних вод з водовмісними піщано-глинистими відкладами, збагаченими органікою нафтового ряду [2, 4].
Мінеральні води типу "Нафтуся" розвіданих родовищ у Східниці і Верхньому Синьовидному пов'язані з менілітовими сланцями неогену, які дуже поширені в гірській частині Карпат. Вони утворюють потужні пачки (до 300-400 м) з прошарками пісковиків, а в підошві залягає кременевий горизонт. Саме з контактом останньою і нижньою товщею аргілітів пов'язані водоносні горизонти мінеральної води потужністю від 5-8 до 12-15 м.
За хімічним складом води Скибової зони відрізняються від Трускавецьких переважанням натрію (до 90%). Мінералізація їх досягає 1,0 г/дм3, вміст органічних речовин 15-35 мг/дм3 [2].
В гідрогеологічному плані родовища приурочені до мініатюрних артезіанських басейнів в межах яких знаходяться області живлення розвантаження і транзиту, а площа не перевищує декількох квадратних кілометрів. В результаті інфільтрації атмосферних опадів через водовмісні породи вода змінює свій хімічний склад, збагачується органічною речовиною і набуває характерних органолептичних ознак (смак, запах).
В районі цих родовищ виявлені і інші типи мінеральних вод, що свідчить про їх великі потенційні можливості, які сьогодні майже не використовуються.
В зв’язку з цим, хотілося б зупинитись на використані, вірніше на не використані, сульфідних вод на курорті Трускавець. В нашій області успішно застосовують сульфідні води на курортах Немирів, Любень Великий, Шкло, але зовсім не використовують подібні води на курорті Трускавець. Останні відрізняються від вище перерахованих значно більшою мінералізацією до 150-300 г/дм3. Комплексна дія сольового складу і сірководню зовсім не вивчена, що на нашу думку є непоганою перспективою використання і наукового вивчення цих мінеральних вод.
З інших типів вод із специфічними компонентами доцільно відмітити вуглекислі мінеральні води, які виявлені і розливають поблизу с. Івашківці на півдні області. Пов’язані вони, ймовірно, з північним поясом зони вуглекислих вод Закарпаття [1]. За хімічним складом - це хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води з мінералізацією 8,5 г/дм3 і вмістом вуглекислоти до 750 мг/дм3 (аналог вод “Єсентуки-4”).
Також варті уваги залізисті води, лікувальні властивості яких зумовлені вмістом загального заліза більше 10 мг/дм3. Відомі на курорті Східниця, вміст заліза в джерелах №13, 15 досягає 25-65 мг/дм3, мінералізація 0,3-0,5 г/дм3 [2, 4]. Бальнеологічна дія їх вивчена тільки окремими дослідниками, і застосовуються для лікування без належного обґрунтування.
Природні столові води
В останні роки в області розвідано ряд родовищ мінеральних природних столових вод, які широко використовуються населенням для щоденного споживання. Згідно з діючим ДСТУ 878-93 „Води мінеральні питні” вони теж відносяться до мінеральних.
Перше розвідане родовище в області – Помірецьке, яке експлуатується Трускавецьким заводом мінеральних вод „Нафтуся” з 1962 р. За хімічним складом це сульфатно-гідрокарбонатна магнієво-кальцієва вода з мінералізацією 200-400 мг/дм3. Більше 40 років вода розливається у пляшки під назвою „Трускавецька” і відповідає всім нормам ДСТУ та СанПіН. Експлуатаційні запаси затверджені в кількості 116 м3/добу, родовище пов’язане з лінзою теригенних загорських відкладів серед соленосних порід.
ВАТ „Геотехнічний інститут” в районі Помірок розвідано ще три невеликі родовища, але дещо іншого хімічного складу та мінералізації. Сумарні запаси їх складають 85 м3/добу. Подібні родовища розвідані південніше м. Борислава і в селищі Підбуж. Вода останнього родовища розливається під назвою „Підбузька” і стала досить популярною в деяких регіонах нашої держави.
Найбільше родовище природних столових вод – Моршинське, експлуатаційні запаси якого становлять близько 900 м3/добу. Закінчена розвідка аналогічного Стрілківського родовища, запаси в кількості 480 м3/добу представленні на розгляд ДКЗ України. Ці родовища пов’язані з природними виходами джерел в уступі терас.
Виявлення і розвідка родовищ природних столових вод дозволяє забезпечувати населення якісною столовою водою. Особливо це стосується таких вод як „Моршинська”, „Трускавецька”, „Підбузька”, запаси яких формуються у сприятливих екологічних умовах.
Ресурси мінеральних вод
Природні ресурси водоносного горизонту - це його живлення в природних умовах в результаті інфільтрації атмосферних опадів, фільтрації з річок і озер, перетікання з вище і нижче розташованих водоносних горизонтів, притоку з суміжних горизонтів.
Визначення загального потенціалу ресурсів мінеральних вод області проводилось спеціалізованими організаціями Державної геологічної служби України та гідрогеологічним підприємством “Укргеокаптажмінвод”. В 1996 році був виданий Кадастр мінеральних вод України, а в 1999 році вийшла праця колективу авторів під редакцією професора М.Лободи “Курортні ресурси України” [6], в якій приведені дані станом на 1996 р. по ресурсах і експлуатаційних запасах мінеральних вод.
Отже, прогнозні ресурси мінеральних лікувальних вод Львівської області становлять 109259 м3/добу. Більше половини - це сульфідні води - 68834 м3/добу, далі йдуть води без специфічних компонентів - 27334 м3/добу, в тому числі сульфатовмісні розсоли - 613 м3/добу, типу “Нафтуся” - 5075 м3/добу.
Наступною стадією вивченості ресурсів є розвідані запаси і найбільш достовірні - експлуатаційні запаси затверджені Державною комісією по запасах корисних копалин (ДКЗ).
В області розвідано запасів мінеральних лікувальних вод в кількості 3329,6 м3/добу, які розглянуті і прийняті на НТР ДГП “Західукргеологія” і ГП “Укргеокаптажмінвод”. Експлуатаційні запаси затверджені ДКЗ по 7 родовищах в кількості 1299 м3/добу (див. таблицю 1).
В цілому по області баланс прогнозних ресурсів, розвіданих і затверджених запасів складає 113887,6 м3/добу. Це найбільший показник серед всіх областей України. Також, на Львівщині функціонують два курорти – Немирів і Шкло запаси мінеральних вод по яких прийняті на НТР підприємства, що їх розвідали. По Немирівському родовищу розвідані запаси сульфідних мінеральних вод складають 570 м3/добу, вміст сірководню від 120 до 190 мг/дм3. На крорті Шкло виявлено вод з підвищеним вмістом органічних речовин в кількості 50 м3/добу, загальний вміст органічних речовин до 20 мг/дм3.
Таблиця 1. Експлуатаційні запаси родовищ мінеральних лікувальних вод Львівської області (станом на 1.05.2004р.)
| Родовище |
Всього, м3/добу |
В т.ч. за категоріями, м3/добу | ||
| А | В | С1 | ||
| Верхньосиньовидненське | 60 | - | 40 | 20 |
| Великолюбінське | 576 | 442 | 134 | - |
| Моршинське | 69 | 25 | 44 | - |
| “Нафтуся” | 17,6 | 6,1 | 9,9 | 1,6 |
| Трускавецьке | 496,8 | 17,0 | 67,3 | 412,5 |
| Східницьке | 64,6 | 41,1 | 23,5 | - |
| Бистрівське* | 15 | - | 15 | - |
*Запаси затвердженні як промислові
Нажаль, використання розвіданих запасів мінеральних вод невелике і складає не більше 5-7 %, найбільше використовується вода „Нафтуся” на курорті Трускавець – до 15-20%. Крім того, є ряд родовищ які розвідані і не розробляються, наприклад Бориславське, а на інших використовуються не всі виявлені води (Трускавець, Східниця).
Таблиця 2. Експлуатаційні запаси родовищ мінеральних природних столових вод Львівської області (станом на 1.01.2004р.)
| Родовище |
Всього, м3/добу |
В т.ч. за категоріями, м3/добу | ||
| А | В | С1 | ||
| Помірецьке | 116 | - | 65 | 51 |
| Північнозахіда ділянка Помірецького | 25 | 25 | - | |
| Моршинське | 982 | 982 | ||
| Північно-Помірецьке | 40 | 28 | 12 | |
| Яружно-Помірецьке | 20 | 12 | 8 | |
| Підбузьке | 40 | 28 | 12 | |
| Мражницьке | 60 | - | 60 | |
Безперечно потенціал мінеральних вод Львівщини ще далеко не використовується і є значні перспективи його збільшення як на діючих курортах, так і на нових розвіданих площах.
Список використаної літератури
Бабинец А.Е., Марус В.И., Койнов И.М. Минеральные и термальные воды Советских карпат.– Киев : Наук.думка, 1978.– 160 с.
Бабинец А.Е., Шестопалов В.М., Моисеева Н.П. и др. Лечебные минеральные воды типа ”Нафтуся“. Киев, ”Наукова думка“, 1986.192 с.
Жексембаев Ю.М. Ресурсы основных типов минеральных вод северо-западной части Карпатского региона.//Автореф.дисер.канд.геол.-мин. наук.-Київ, 1991–18 с.
Лобода М.В., Колесник Е.О., Сергієнко Б.А. та ін. Курортні ресурси України.- Київ.: Тамед, 1999.-345 ст.
Огняник М.С. Мінеральні води України. К. ВПЦ „Київський університет”, 2000. 220 с.
Проблеми мінеральних вод. Збірник наукових праць. Гол. редактор В.М. Шестопалов, академік НАН України. Київ, 2002. 180 с.