18. . Інваріант, позиційний варіант фонеми. Позиційні чергування звуків
Ми - не УкрАїна, ми - УкраЇна.
Ми - не окраїна, ми є країна.
Ми - не укрАїнці, ми - украЇнці.
(В. Маснюк)
Комунікативна розминка. Прочитайте рядки з вірша Валерія Маснюка. Чому автор виділив окремі слова й окремі букви? На чо'му і чому' загострює нашу увагу поет? Ваша думка стосовно означеної у тексті проблеми.
Прочитайте текст виразно. Як змінюється значення слів залежно від наголосу, інтонації? Стежте за правильністю вимови голосних і приголосних звуків.
Якщо поспостерігати за власним голосом, можна помітити, що вранці тембр нашого голосу м'який, глухуватий. Голос "не прокинувся". Пообіді або ввечері тембр голосу радісний, жвавий. Голос "прокинувся": він привертає увагу до інформації, викликає бажання слухати. Формувати голос приємного тембру допомогають скоромовки.
◊ Артикуляційний практикум
Прочитайте скоромовки вголос кілька разів. Прискорюйте темп мовлення поступово. Зверніть увагу на відмінності у вимові приголосних.
Тричі чоловік дивним буває: родиться, жениться і помирає.
Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
Добрий борщик, та малий горщик.
Дружба - як дзеркало: розіб'єш - не складеш.
Живуть між собою, як риба з водою.
У Щедрий вечір щедрувати – щастя людям дарувати.
Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові.
Бувай здоровий, рости великий - до черевика, вiд черевика - до чоловiка, бувай здоровий не сам із собою, а з отцем i з матiнкою, з усiм домом.
◊ Поставте наголоси у виділених словах. Подайте у фонетичній транскрипції підкреслене слово
Порівняйте вимову слів: із собою, з отцем з братом, з матінкою.
Чи в однакових звуках реалізується фонема /з/? Від чого, на вашу думку, це залежить? Назвіть звуки, в яких вона реалізується?
Зверніть увагу
Як читати скоромовки
Слід починати з повільного темпу, навіть робити короткі паузи після кожного слова; стежити, щоб була найкраща вимова слів. Вимовляти слова трба так, нібито ви на когось гніваєтесь, і не дуже голосно, отже, надзвичайно виразно вичитуйте йому його провини. Далі можна прискорювати темп і доводити до читання швидкого, як тільки можна, але не перестаючи дбати весь час про найбільшу виразність (Д.Ревуцький).
Дмитро Миколайович Ревуцький (1881-1941) – мистецтвознавець, фольклорист, педагог, перекладач, автор праці «Живе слово», підручника з виразного читання для школярів.
Отже, звуки – це щось надзвичайне у мові, її «жива плоть і кров», як стверджує А. Матвієнко.
◊ Підготуйте усне коротке лінгвістичне повідомлення «Кожен звук промовляє до мене»
Фонема здатна змінювати значення або форму слова не тільки тоді, коли заступає іншу фонему, а й приєднавшись до нього: оса – коса, дуб - дуба.
◊ Додайте до початку кожного слова одну голосну або приголосну фонему так, щоб прозвучало інше слово. Назвіть пари слів, з'ясуйте їх значення
Вал, кран, снувати, рис, рація, арка, вінок, вісті.
Додайте до кінця кожного слова одну голосну або приголосну фонему так, щоб утворилось інше слово. Зіставте пари слів, з'ясуйте їх значення.
Гра, буква, роман, дія, четвер, ворота, віра, талан, їжа.
Доведіть, що фонема як мінімальна одиниця звукової будови мови служить для розпізнавання і розрізнення значеннєвих одиниць – морфем і слів.
"Мова існує тільки в душі», - стверджував Іван О. Бодуен де Куртене. Учений доводив, що будь-який конкретний звук є нетривалим, миттєвим, але люди якимсь чином зберігають його в пам'яті. Образ звука в пам'яті людини учений назвав фонемою.
Довідка
Iван (Ян) Олександрович Бодуен де Куртене (1845 - 1929) -поляк за походженням, росiйський учений. Академік Краківської академії, член-кореспондентом Петербурзької академії наук. Автор понад шестисот наукових праць. Вільно володів польською, російською, литовською, французькою, німецькою, італійською, писав майже всіма європейськими мовами. Читав лекції зі вступу до мовознавства, порівняльної граматики слов’янських мов, російської граматики, санскриту, німецької мови.
Засновник фонології. Довів, що мова проявляється лише мовній діяльності, отже треба вивчати живі мови та діалекти. Тільки за такого підходу можливо усвідомити, як функціонує мова.
У фонологічній системі української мови функціонують такі 38 фонем:
6 голосних (/а/, /о/, /у/, /е/, /и/, /і/) і 32 приголосні фонеми (/б/, /п/, /м/, /в/, /ф/, /д/, /д'/, /т/, /т'/, /з/, /з'/, /с/, /с'/, /ц/, /ц'/, /дз͡/, /дз͡'/, /л/, /л'/, /р/, /р'/, /н/, /н'/, /ж/, /ч/, /ш/, /дж͡/, /j/, /ґ/, /к/, /х/, /г/)
З-поміж приголосних фонем вирізняються 22 тверді (/б/, /п/, /м/, /в/, /ф/, /д/, /т/, /з/, /с/, /ц/, /л/, /н/, /р/, /ж/, /ч/, /ш/, /дз͡/, /дж͡/) і 10 м'яких (/д'/, /т'/, /з'/, /с'/, /ц'/, /дз͡'/, /л'/, /н'/, /р'/, /j/).
Простежте співвідношення між буквами і фонемами. Укладіть таблицю.
◊ Прочитайте подані нижче слова. Визначте, якими ознаками різняться фонеми в поданих словах. Для перевірки скористайтеся таблицею
лан – лань, кров – крос, уран – Іран, тіло – сіло;
бити – пити, дах – дух, сад – лад, сон – син;
люк – лук, рот – ром, ліг – літ, кран – крен;
буг - бук, гриб – грип, плід – пліт, казка – каска, везти – вести, мимохідь – мимохіть, вуж – душ, коржі -корчі.
Таблиця Функції фонем
| складальна або конститутивна (від лат. constitutio - складати, утворювати, будова) | розпізнавальна, або ідентифікаційна (лат. identicus – тотожний) | розрізнювальна, або дистинктивна /диференціальна (від лат. differens - розрізнювати, розпізнавати) |
| фонема виступає будівельним матеріалом для морфем і слів | фонема слугує засобом розпізнавання морфем і слів | фонема слугує засобом розрізнення морфем і слів |
Звук, що є статистично найуживанішим різновидом фонеми і сприймається слухачем як її еталон, головний вияв фонеми називається інваріантом.
Для голосних фонем інваріантом виступає звук на початку слова під наголосом ( /ве'рхній/, /ви'соко/ ) або між твердими приголосними (/а'втор/, / ма'ма/).
Для приголосних фонем інваріантом виступає звук на початку слова перед голосним, у середині слова між голосними. Інваріантом можуть бути поряд уживані два дзвінкі чи глухі (нешиплячі чи свистячі): зо'ряний, ши'роко, спита'ти, здобу'ти.
Наприклад, інваріантом фонеми /д]/у слові Дари'нка є [д] приголосний, шумний, дзвінкий, зімкнений, твердий, неносовий.
◊ Прочитайте речення. На вашу думку, кого називають словесником? Чи змінилося значення цього слова сьогодні? Поясніть правопис підкресленого слова. Випишіть слова, в яких наявні інваріанти фонем
Слов′яни вірили в магічну силу Слова, називали його символом знання, мудрості, пробудження самосвідомості. З пошани до мудрості саме так – словесником (“майстер говорити”, “велеречива людина") в давні часи називали вчителя рідної мови.
Підготуйтесь до Дня учителя. Підберіть вірші про школу, вчителя, учня, рідне слово. Вивчіть один-два з тих, що припали до душі.
Фонеми в мовленнєвому потоці зазвичай не виступають у «чистому» вигляді, тобто лише в головних виявах. Реалізуючись у звуках, фонеми взаємодіють одна з одною, як наслідок, зазнають певних змін. Так виникають варіанти фонем.
Зокрема, позиційний варіант фонеми зумовлюється певним фіксованим місцем фонеми у слові – початком, кінцем, серединою, перебуванням чи неперебуванням під наголосом.
Позиційним варіантом фонеми є звук, що чергуючись із головним виявом фонеми, вимовляється у певній, властивій сучасній українській літературній мові, чітко означеній слабкій позиції.
Так, в українській мові голосна фонема /е/ реалізується в ненаголошеній позиції як [еи] або [ие], що виступають її позиційними варіантами: [виесна'], [виесна'].
Голосна фонема /и/ в ненаголошеній позиції реалізується як [ие] або [еи], що виступають її позиційними варіантами: [виесо'кий].
Фонема /о/ в українській мові в ненаголошеній позиції реалізується не тільки в звукові [о] /сон/, /ро'ку/, але й у звуку [оу] [кожу'х], що виступають її позиційними варіантом.
Приголосні набувають відтінку лабіалізованості перед [о],[у].
Позиційним варіантом є звуковий вияв приголосної фонеми /в/ як [ỹ] після голосного перед приголосним або на кінці слова: [воỹк, стаỹ, праỹда].
◊ Перепишіть речення. Укажіть, які фонеми в поданих словах виступають у головному вияві, а які є варіантами. З'ясуйте різновид речення, охарактеризуйте однорідні члени речення
Тепер огонь був просто перед ним – живий, неспокійний, чарівний, що вбирає й досі очі своєю палющою, гнучкою красою, що й досі дає відчути в собі могутність першого і неперевершеного бога. Вогонь ! (В.Підмогильний).
У нашій давній, багатій культурі є чимало прикладів уродженого чуття до краси живого слова. Перекази, легенди, казки, приповідки, примовляння, пісні, думи, колядки, щедрівки, наші молитви. У цьому величезному скарбі – мудрість народу, його психологія, філософія.
◊ Прочитайте текст. Визначіть його стильову приналежність. Коли може виконуватися дія, про яку йдеться в тексті. Запишіть побажання до свят від своїх рідних для участі в конкурсі на кращого знавця народних побажань «Живе слово – мудре слово»
Слова якої частини мови/ яких частин мови наявні в тексті? Яка їх функція? Запишіть текст у фонетичній і фонематичній транскрипціях, користуючись таблицею.
Збризну на Вас свяченою водою,
щоб Ви ніколи не зустрілися з бідою.
Кину Вам на стежку жита,
щоб Ваша сім'я завжди була сита.
А ще – кілька горошинок,
щоб Ви завжди були на вершині,
жменю ячменю –
щоб Ви були і з ріднею.
На стежку ж кину трохи кропиви,
Щоб жалили ноги, а не душу Ви.
Таблиця
| Правила фонематичної транскрипції | Правила фонетичної транскрипції |
|
Спосіб запису живої мови, при якому передаються тільки фонеми мови, а не особливості звучання усного мовлення Запис береться у прямі дужки / /. |
запис живої мови, при якому з можливою точністю передається кожен звук з усіма його відтінками. Запис береться у квадратні дужки [ ]. |
|
/с'/ — для позначення м'якості приголосної - - - - /г/ - щілинна /ґ/ зімкнена Я – /йа/; ю – /йу/; є – /йе/ над голосним для позначення наголосу | для позначення звичайної паузи // для позначення тривалої паузи |
[еи] – голосний у ненаголошеній позиції [с'] — для позначення м'якості приголосного [в’] - для позначення напівм'якості приголосного [н:] – так позначається подовження звука [ў], [і] - для позначення нескладових в, і [дЗж], [дЗз] – для позначення одного звука [г] - щілинний звук [ґ] зімкнений звук Я – [jа]; ю – [jу]; є – [jе] Я – [а]; ю- [у]; є – [е]: після приголосного: лялька [л а л к а] ў над голосним для позначення наголосу: [чиетаўтие]. | для позначення звичайної паузи: [пишу \читаjу] // для позначення тривалої паузи |
Унікальна і велика сила звукового мовлення, усного слова. Польський письменник Адам Міцкевич писав: «Одного неточного, невдало висловленого або хоча б погано вимовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати усе враження». Поясніть, як ви розумієте це висловлювання.
◊ Прочитайте цитату вголос. Зверніть увагу на підкреслені слова
Іноді – вимовляється як іиноді
Однією з особливостей української мови є чергування /у/ з /в/ та /і/ з /і/. Такі чергування залежать від позиції цих фонем у слові і складі і пов'язані з дотриманням милозвучності мовлення. Такі чергування називаються позиційними.
Таблиця Позиційні чергування голосних /у/, /і/ з приголосними /в/, / й/
| Чергування відбувається | Приклади | Чергування відбувається | Приклади |
|
1.Між приголосними, щоб уникнути їх збігу, а також на початку слова вживаємо у, і. 2.Між голосними, щоб уникнути їх збігу, вживаємо прийменник в, сполучник й. 3.Після голосного перед приголосним, залежно від темпу мовлення, вживаємо або в, або у; або і, або й. 4. На початку речення перед приголосним найчастіше вживаємо прийменник у, перед голосним – в. |
Спить у кімнаті; викликають учня; город і хата; наш Івасик. Читала книгу в Олі; Оксана й Олена. Працювали у полі; працювали в полі; Читала і писала; читала й писала. У Києві відбулася зустріч. В автобусі зустрілися. |
1.У словах, що вживаються або з початковим в, або тільки з у. 2. у власних іменниках і в словах іншомовного походження. 3.Після паузи – тільки і та у. 4. При зіставленні понять тільки сполучник і. 5. Перед наступним в уживаємо прийменник у незалежно від закінчення попереднього слова. 6. Перед словом, що починається з й, вживаємо і. |
Влада, вплив; указ, увага. Іран, Урал, університет, Власенко Аж ген стоїть – у неї спитай. Батьки і діти. Дивитися у вікно, поставила у воду. Петро і Йосип. Микола і Євген. |
Перепишіть словосполучення, добираючи з дужок потрібні службові частини мови і частини слів.
Розвага (і, й) втіха; (у , в) степу (і, й) лісі; виконав (у, в) праву, жити (в, у) Україні, прибути (в, у) Алжир, брат (й,і) сестра; пішла (в,у) фотоательє;
◊ Прочитайте текст уголос, дотримуючись правил орфоепії української мови. Як ви розумієте вислів «собор людської цивілізації»? Чи є тексті слова, в яких наявні позиційні вияви фонем
Зверніть увагу на слова, в яких прослідковується позиційне чергування. Виконайте фонетичний і фонематичний аналізи останнього речення. Зробіть фонетичний і фонематичний розбір підкреслених слів за зразком.
Нині, як ще ніколи в історії, кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі й тривоги. Нині особливо кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, всім своїм єством бути пружним каменем у цьому соборі, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. Бо хай вона де в чім недосконала і вже зістарена, але вона — єдиний храм людського духа і нам її добудувати, а не будувати на новому місці (О. Гончар).
Зразок фонетичного розбору
Сміються й плачуть солов’ї (О.Олесь).
Сміються.
[смі / йуў / цў:а] , /смійутўсўа/.
1 склад – прикритий, відкритий, ненаголошений; 2 – прикритий, відкритий, наголошений; 3 – прикритий, відкритий, наголошений
/с/ - [с] – приголосний, шумний, глухий, пердньоязиковий, твердий, інваріант;
/м/ - [м] – приголосний сонорний, губний, варіант;
/і/ - [і ]- голосний переднього ряду, високого піднесення, нелабіалізований, інваріант;
/й/ - [й] – приголосний сонорний, середньоязиковий, м’який, інваріант;
/у/ - [у ] - голосний заднього ряду, високого піднесення, наголошений, лабіалізований, інваріант;
/тў/ і /сў/ - реалізуються у [цў:] – приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, м’який, подовжений;
/а/ - [а] – голосний заднього ряду низького піднесення, нелабіалізований, ненаголошений.
У слові 8 фонем, 7 звуків
Рефлексія і самоперевірка
1 Поясніть, однаковими чи різними фонемами починаються наведені слова:
витер – вітер, рад – ряд, бік – бик, курка – кюрі, гора- гір
2. Назвіть пару слів, у яких фонема виконує смислорозрізнювальну функцію: а) брав – трав; б)верба - верби; в) нога - ноги.
3. Чим відрізняються поняття «позиційний варіант фонеми» і «позиційні чергування звуків»?
5. Перепишіть словосполучення, добираючи з дужок потрібні службові частини мови і частини слів.
Розвага (і, й) втіха; (у , в) степу (і, й) лісі; виконав (у, в) праву, жити (в, у) Україні, прибути (в, у) Алжир, брат (й,і) сестра; пішла (в,у) фотоательє.
Тема для розмови
Без мовного зв'язку з рiдним народом не може бути повноцiнного нацiонально-духовного життя i вираження особистостi. Підтвердженням є також назва нашої мови, що походить від давньоруських слів "молвь", "молвити", а ті означають - "освiтитися", "стати духовно чистими". Воiстину, коли "я молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а серце спить"(Св.Павло). Обговоріть цю проблему в класі.
◊ Завдання додому. Давньогрецький дарамтург Софокл зауважував: «Багато говорити і багато сказати – не одне й те саме». Розкрийте глибину цього вислову. Розберіть речення за частинами мови. Визначте підметі присудок. Запишіть речення фонетичною і фонематичною транскрипцією. Поясніть наявні позиційні чергування
22. Милозвучність української мови. Основні випадки чергування у – в; і –й; з – із- зі(зо). Приставні приголосні. Метатеза
Одним мовам надає привабливості їх граматична стрункість, іншим – ясна будова слів чи своєрідна акустичність приголосних або голосних. Українській мові … краси й чарівності надає …властива їй милозвучність...( Михайло Жовтобрюх)
Давні греки вказували на гармонійність свого мовлення, а баски, абхази, ірландці і сьогодні горді своєю занадто складною вимовою. Давні слов’яни підкреслювали зрозумілість своєї мови. Що впливає на розмаїтість фонетичних характеристик? Що означає така ознака культури мови, як зрозумілість? Яким шляхом це досягається? Як на ці питання відповідає Михайло Жовтобрюх? Обговоріть це питання в класі.
Михайло Андрійович Жовтобрюх (1905 -1995) — професор, доктор філологічних наук, педагог-лінгводидакт, автор праць і підручників з фонетики і морфології української мови.
◊ Прочитайте текст. Визначіть стильову приналежність тексту й основну думку автора. Хто для вас виступає еталоном досконалої української мови
Виділіть у тексті фонетичні фрази, синтагми, фонетичні слова. Випишіть слова, в яких наявні фонетичні явища. Поставте наголоси.
Досконале оволодіння мовою, висока мовленнєва культура досягаються у процесі мовного навчання і мовного виховання протягом усього життя, від першого крику і до скону. Перші звертання до немовляти – це і перші уроки рідної мови. Матриця рідної мови з материнських уст теплом, ніжністю, ласкою огортає дитину, через неї пізнається світ, і це родинномовне пізнання є безперевним. Звучання рідної мови навколо формує у немовляти звуковий образ рідної ще задовго до того, як воно почне артикулювати окремі слова. Заговорить, стане закріпляти у свідомості предметне значення звукових слів. Засвоєння мови таким природним шляхом йде легко й невимушено. Тому дуже важливо, щоб мати це розуміла і сама знала мову, досконало володіла нею. Ще дві тисячі років тому римський ритор Квінтілан радив до дітей брати годувальниць із гарною вимовою (Л.Мацько).
◊ Прочитайте текст уголос. Чому схвилював вас цей вірш? Які мовні засоби використав автор для створення звукового фону тексту? Що вам відомо про автора вірша? Підготуйте коротке повідомлення про історію появи цього вірша на основі публікацій самого автора, представлених на Інтернет-сайтах
Посіяла людству літа свої літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
Куди це ви, мамо? Сполохано кинулись діти.
Куди ви, бабусю? Онуки біжать до воріт,
Та я недалечко…, де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
Та як же без вас ми? Та що ви намислили, мамо?
А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло у травах, і золото на колосках.
Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою – злетіти увись рушники.
"Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки (Б.Олійник).
Милозвучність або евфонічність (гр. еuрhоnіа з еu — гарно + рhоnе — звук - приємне звучання) – це здатність фонетичної системи мови до мелодійного звучання, а також до створення звукових образів у висловлюванні.
Милозвучність виражається у спрощенні груп приголосних (вісник, тижня, серце), появі вставних голосних (огонь, вітер, рота, лева), приставних голосних (іржа, імла, ішов) і приставних приголосних (вулиця, горіх), зникненні початкових фонем (голка, гра, Гнат).
Відомий історик Юрій Мосенкіс доводить, що серед сучасних слов'янських мов тяжіння до рівномірного чергування голосних і приголосних найяскравіше виявляється в українській мові. Вірогідно, можна припускати трипільське походження звукових явищ, усвідомлюваних як милозвучність української мови.
◊ Що собою являли трипільці, якою змальовують трипільську культуру мовознавці. Підготуйте виступ до участі в засіданні «круглого столу»
Українській мові притаманні певні специфічні закономірності, які відрізняють її , зокрема, від російської мови. Однією з таких особливостей є чергування не тільки прийменників у та в, а й префіксів у- та в- для того, щоб уникнути як збігу приголосних, важких для вимови, так і збігу голосних.
Прокоментуйте уживання прийменників у, в і сполучників і –й у реченнях, керуючись таблицею параграфу 18.
Порожній млин і без вітру меле (Нар. твор.). Задумався дуб темношатий у сяйва холодного грі (В. Сосюра). Перед нами розляглися поля, рябіючи в очах то зеленими поясами жита, то жовтуватими сходами пшениці, то чорною грудою ріллі (Панас Мирний). Ярослав Мудрий розвинув і удосконалив багато з того, що започаткував Володимир (О. Субтельний). Іній на деревах — на мокре літо і недорід (Нар. твор.). Було сказано, що і йому треба взяти участь у цій роботі. У радісній праці, клопоті щоденному ішла весна, несла радість (В. Козаченко). В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ (Олександр Олесь). Як хороше пройтися тобою, земле моя, особливо в жнивну пору. Коли поля стиха подзвонюють струнами стеблин, коли над гречками гудуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли, коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці, а соняшники б’ють у литаври (І.Цюпа). У такій позиції і здебільшого не переходить в й: Сонце підбилося вище і пригрівало (Г. Тютюнник). І от, коли моя добра господиня лягла спати, я оце допіру пішов і взяв їх (три золоті десятки) (В. Підмогильний).
Варіанти ув — уві — вві поширені лише в художньому та розмовному мовленні, а в інших стилях вживається у або в.
Прийменники з - із уживаються здебільшого паралельно. Варіант з виступає найчастіше між голосними, перед чи після голосного.
Прийменник із здебільшого вживається після голосного кінцевої частини слова перед с, ш або перед сполученням приголосних на початку наступного слова.
Наприклад: У неспокійній ночі Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М.Коцюбинський).
Зі вживається перед сполученням приголосних на початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова.
Наприклад: Улянка підвелась, підхопила книжки і, перейшовши через струмок по сухій деревині, звернула зі стежки (І. Цюпа). Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко).
Варіант зо вживається і в конструкціях на означення приблизної кількості: днів зо три, разів зо два.
Чергування із — зі (зо) має певні семантичні відмінності: причинові та просторові відношення передаються частіше сполученням зі + іменник: зі злості, зі (зо) сміху, зі (зо) сну, зі столу, зі сходу; означальні відношення або просторові, спрямовані назовні, передаються сполученням із + іменник: вправи із синтаксису, завдання із стилістики.
◊ Поясніть потребу авторів у вживанні саме таких прийменників
Він кожному якраз ув очі каже сміло (І. Франко); Засіяла зірка уві млі (П. Воронько); Він тремтів та схоплювався з лави, як хто ввіходив до хати (М. Коцюбинський). Діти стояли мовчки і не зводили очей із своєї веселої їдальні (О. Копиленко); Сподівалася тільки на себе, на свій легкий норов, на добру душу, яка мала тепер поєднати в собі, може, й зло разом із добром (П. Загребельний); І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко).
◊ Прочитайте текст. Якого він стилю? Які особливості цього стилю? Доберіть заголовок. Проведіть спостереження над інтонуванням речень
Випишіть з тексту слова, в яких наявні історичні і позиційні чергування. Подайте фонетичною транскрипцією перше речення. Знайдіть слово/слова, де наявні приставні звуки, поясніть їх значення
Пізньої осені ми сумовито прислухаємось до жалібних покликів, що падають на нас із неба, спостерігаємо за польотом птахів, які віщують наближення холодів. Ми знаємо? Птахи летять у вирій. А що це за таємничий край? Де він?
За віруванням наших давніх предків, у Всесвіті існує острів – першоземля богів і світу. Там живуть боги, його населяють душі померлих, туди злітаються, тікаючи від холодів, птахи. Назвали цей острів Ирій. Пізніше на початку слова, як і в багатьох інших українських словах, з'явилась приставна /в/. І тепер восени птахи летять і летять у вирій.
То слово вирій, розповідаючи про вірування прадавніх українців, розкриває нам таємницю не тільки свого значення, а й голосної фонеми /и/. Виявляється, вона була колись повноправнішою, могла стояти і на початку слова. Не так давно вимова початкового и в багатьох словах була нормативною. Та й сьогодні и зберігає надії повернути втрачені права. (Г. Передрій. Т. Карпенко).
Слова, які починалися на голосний а, е, у ще в давньоукраїнській мові дістали протетичний й: ягня (пор. старослов'янське агньць), Європа, юшка (пор. російське уха).
Пізніше в українській мові перед голосними з'явилися приставні звуки: в перед початковим у та і, рідше перед о (вулиця від давнього улиця, око — вічі, осі — вісь; г перед а та о (гострий від давнього острий (пор. латинське асег), гарбуз.
Поява початкового (протетичного) і в таких словах, як імла, іржа, зумовлена прагненням усунути збіг приголосних в одному складі: ім-ла, ір- жа.
Метатеза — це упереставляння звуків чи складів у словах, зумовлене асиміляцією або дисиміляцією: ведмідь – рос.медведь, срібло – рос.серебро бодня — бондар.
◊ Приставні приголосні і метатеза властива різним українським говорам: Гоксана, гулик, юлиця, госінь, гобідати, узький, оріх. Запишіть ці слова літературною мовою
◊ Прочитайте виразно вірш. Яка історія цього вірша? Хто написав музику до цього вірша?
Які фонетичні засоби увиразнюють текст? Випишіть з тексту слова, де наявне чи можливе спрощення, приставні звуки, поясніть уживання прийменника в, сполучника і.
Ой ти, дівчино,
з горіха зерня,
Чом твоє серденько –
колюче терня?
Чом твої устонька –
тиха молитва,
А твоє слово гостре,
як бритва?
Чом твої очі
сяють тим чаром,
Що то запалює
серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться,
й сонця не хоче!
І чом твій усміх –
для мене скрута,
Серце бентежить,
як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи,
любити мушу,
Тебе кохаючи,
загублю душу
(І. Франко).
Рефлексія і самоперевірка
1. Чому важлива така риса мови, як милозвучність?
2. Коли не відбувається чергування у – в; і –й?
3. Перекладіть слова з російської мови. Прокоментуйте зміни в написанні.
Встретились на улице, столовое серебро, острые ощущения, исчезнуть во мле, покрылась ржавчиной, игра в шахматы, накололась иголкой, старый бондарь, вкусный арбуз, большой орех, сильный огонь, моя отчизна, столовое серебро.
Тема для розмови
«Не цурайтеся рідної мови, не забувайте її – це так мало! Треба ще й плекати її, правильно користуватися нею», - стверджує Дмитро Білоус. Як ви розуміє цей заклик поета? Які ваші пропозиції стосовно правильного користування мовою .
Домашнє завдання
Зіркою в Україні і далеко за її межами вважали співака-тенора Анатолія Борисовича Солов'яненка. Що вам відомо про його творчість? Важливе місце в репертуарі посідали пісні та романси на тексти Тараса Шевченка. Незмінний успіх у слухачів мав романс Я.Степового «Ой три шляхи» на слова Т. Шевченка. Проаналізуйте звукову організацію тексту цієї пісні.