Дипломная работа: Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ, ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ

Гуманітарний факультет

Кафедра теорії та практики перекладу

ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА

на тему:

Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

за спеціальністю 7.030507 “Переклад”

Виконавець:

студентка V курсу

групи Пз – 08-51

Скрипко Ірина Леонідівна

Науковий керівник:

доцент

Кожемяченко Наталія Василівна

Рекомендовано до захисту

на засіданні кафедри теорії та практики перекладу

Протокол № ___від__________2009 р.

Зав. кафедри _________ доц. Л.В. Лещенко

Кременчук, 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні риси політичного дискурсу

1.1 Політичний дискурс як об’єкт дослідження

1.2 Аргументація в політичному дискурсі

1.3 Тактики аргументації в політичному дискурсі

Розділ 2. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

2.1 Гендерні особливості аргументації

2.2 Особливості аргументації у промовах політиків різних партій

2.3 Збереження аргументації при перекладі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Політична діяльність завжди відігравала важливу роль в житті суспільства. Від певної політичної позиції або ситуації залежить місце країни на міжнародній арені, її взаємини із іншими державами, її роль в діяльності світової спільноти. Проте важливу роль у визначенні іміджу країни грає спосіб її презентації політичними лідерами даної держави. За допомогою виступів політики мають можливість звернутися як до міжнародного співтовариства, так і до громадян своєї країни.

Написання промов –дуже складний процес, оскільки в більшості випадків політики в процесі виступу повинні не тільки інформувати аудиторію про який-небудь аспект суспільного життя, але|, що важливіше, добитися прихильності аудиторії, переконати слухачів прийняти ту або іншу позицію, а також заручитися підтримкою громадян. Вислови політика повинні викликати підтримку аудиторії. Для цього політики наводять аргументи і факти, вдаються до різних методів переконання. Тож, уміння аргументувати свої дії має велике значення для кожного політика, адже це позначається на його популярності серед населення. За допомогою аргументації політики впливають на формування та зміну думки виборців. Саме тому дослідження особливостей аргументації а політичному дискурсі є актуальним.

Мета даної дипломної роботи – дослідити особливості аргументації в політичному дискурсі.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

визначити основні риси політичного дискурсу;

визначити основні риси аргументації;

дослідити основні тактики аргументації;

дослідити вплив гендерної приналежності політиків на вираження аргументації в їхніх передвиборних промовах;

дослідити, як приналежність політиків до різних партій впливає на вираження аргументації у контексті передвиборних промов;

встановити причини, які впливають на збереження сили аргументації при перекладі політичної промови.

Об’єктом дослідження даної дипломної роботи є політичний дискурс, а також засоби реалізації аргументації в політичному дискурсі.

Предметом дослідження є методологія збереження аргументації під час перекладу політичного дискурсу.

Матеріалом дослідження є тексти передвиборних промов шести політичних діячів США: Хіларі Клінтон (Hillary R. Clinton, Democratic Party), Синтії МакКіні (Cynthia McKinney, Green Party), Сари Палін (Sarah Palin, Republican Party), Барака Обами (Barack Obama, Democratic Party), Джо Бідена (Joe Biden, Democratic Party) та Джона МакКейна (John McCain, Republican Party). Загальний обсяг матеріалу дослідження становить 98 тисяч знаків.

Уданій дипломній роботі використана у комплексному поєднанні низка методів: перекладознавчий контрастивний аналіз, кількісні підрахунки та елементи контекстуального аналізу, метод суцільної вибірки, метод словникових дефініцій.

Наукова новизна одержаних результатів та висновків полягає в тому, що простежено закономірність використання тактик аргументації в політичному дискурсі відповідно до гендерної приналежності політиків та приналежності до різних політичних партій США. Досліджено мовні засоби вираження тактик аргументації, а також особливості збереження сили аргументації при перекладі політичного дискурсу. Отримані результати дослідження|вирушань| дозволяють прогнозувати подальші|дальші| дії і наміри політика та встановити найбільш ефективні засоби впливу на слухачів.

Теоретичне значення роботи пов'язане з виділенням набору лінгвістичних засобів|коштів|, які застосовуються в політичному дискурсі, що містять|утримують| ознаки аргументації. Отримані результати сприяють розумінню мовленнєвих механізмів впливу політичного дискурсу на соціум, які можуть бути використані у подальшому|дальшому| дослідженні проблеми методів та засобів впливу на аудиторію під час політичних виступів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали і результати дослідження можуть бути використані при розробці теоретичних курсів з соціолінгвістики для факультетів іноземних мов|язиків|, журналістики, суспільно-політичних наук у вищих навчальних закладах. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності перекладача, адже вони допомагають вирішити проблеми, які пов’язані не лише з передачею змісту, а й зі збереженням сили впливу на аудиторію при перекладі політичного дискурсу.

Розділ 1. Основні риси політичного дискурсу

Політичний дискурс як об’єкт дослідження

Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення різних типів дискурсу з комунікативно-прагматичної точки зору, що передбачає розгляд мови не лише як засобу спілкування та передачі інформації, але й як механізму впливу на формування та зміну поглядів на певну ситуацію, що, у свою чергу, визначає поведінку індивідів та суспільних груп [41]. Саме ж поняття дискурс походить від латинського слова dіscursus, що буквально означало біг у різних напрямках. У перекладі з англійської dіscourse означає мова, міркування, розмова, бесіда. У науковій літературі, насамперед лінгвістичній, слово дискурс в основному вживається як синонім слова текст. Причому під текстом може розумітися не тільки специфічний продукт мовної діяльності, а й будь-яке явище дійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване: наприклад, фільми, мітинги, дебати тощо [15:76].

На ранніх етапах вивчення дискурсу вченими розглядались два базисних значення цього терміну. В одному з них, що використовувався у дослідженнях мовних структур, які виходять за рамки речення, дискурс практично ототожнювався з поняттям тексту. Одним з перших вжив термін дискурс як самостійний термін американський лінгвіст А.Харріс, який у 1952 р. опублікував статтю “Аналіз дискурсу”, присвячену дослідженню мови реклами. Приблизно в цей же час поняття дискурсу сформулював Ю.Хабермас. Він розумів під дискурсом комунікацію особливого виду, специфічний діалог, мета якого - неупереджений аналіз реальності. Учасники комунікації (дискурсу) аналізують реальність, відмовляючись від існуючих мовленнєвих стереотипів. Тут під дискурсом розуміється, скоріше, спосіб одержання істинного наукового знання. У такій інтерпретації дискурс виступає як інструмент пізнання реальності – значимий діалог з використанням визначених методик [35].

Е.І.Шейгал наводить таке визначення: дискурс – система комунікації, поле комунікативних практик, розглянуте в реальному і потенційному (віртуальному) аспектах [45:42], де під реальним виміром розуміється поточна мовленнєва діяльність і її результати – тексти, потенційний вимір являє собою сукупність знаків, що обслуговують дану комунікацію [35].

Р.С.Попов подає таке визначення: дискурси – слабкі, фрагментарні образи чи способи спілкування, за допомогою яких соціальні сили впливають на суб’єктивні погляди, у результаті чого індивіди починають розуміти й оцінювати своє існування [35].

Основним для даної дипломної роботи буде визначення, яке подає український лінгвіст Ф.С.Бацевич: дискурс – це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різну форму вияву (усну, письмову), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів [6:44]. Адже дане визначення розкриває сутність поняття, враховуючи різноплановість та направленість цього лінгвістичного явища. Згідно цього визначення дискурс – це текст, створений за певних обставин, у певній ситуації (побутова розмова, політичні дебати, наукова конференція іт. ін.) з використанням певних стратегій і тактик, в залежності від поставленої мети (маніпуляції, аргументації, переконання та ін.), направлений на певну аудиторію, яка володіє необхідними фоновими знаннями і в результаті цих факторів текст набуває рис одного з мовленнєвих жанрів (розмовного, наукового, публіцистичного тощо). Варто також звернути увагу на деякі основні характеристики дискурсу які доповнюють вищезазначене визначення Ф.С.Бацевича:

- дискурс являє собою складне комунікативне явище, що містить у собі і соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їхні характеристики), так і про процеси виробництва і сприйняття повідомлень [11:115];

- дискурс відображає суб’єктивну психологію людини, і отже, він не може бути відчужений від того, хто говорить [2:34];

- за самою своєю суттю дискурс – явище когнітивне, тобто таке, що має справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду і, головне, зі створенням нових знань [26:9];

- дискурс – це зв’язаний текст у сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними й іншими факторами; мовлення, розглянуте як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості (когнітивних процесах) [2:36].

Однією з найбільш повних класифікацій дискурсів є класифікація Г.Почепцова, в якій серед інших він виокремлює політичний дискурс. Актуальність дослідження політичного дискурсу продиктована специфікою об’єкта дослідження, хоча й досі не існує узгодженості щодо розуміння політичного дискурсу представниками різних наук [35]. Вивченням політичного дискурсу, наприклад, займаються політологи, психологи, філософи, соціологи, економісти, спеціалісти з теорії комунікації та лінгвісти. Тим самим визнається факт, що політичний дискурс є об’єктом міждисциплінарних досліджень [29]. Серед класичних робіт з даної проблематики можна назвати праці Т.А. ван Дейка, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Хабермаса, а також дослідження вітчизняних авторів: М.В.Ільїна, Є.І.Шейгала, О.М.Баранова, Г.Г.Почепцова. Проте й досі не існує єдиного визначення поняття політичний дискурс.

Є.О.Опаріна вважає, що політичний дискурс – це комплекс мовленнєвих структур у певному лінгвістичному контексті – контексті політичної діяльності, політичних поглядів і переконань разом з її негативними проявами (наприклад, ухилянням від політичної діяльності, відсутністю політичних переконань та ін.) [32:21].

Згідно точки зору А.Н.Баранова політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися відповідно до існуючих традицій і отримали перевірку досвідом [4:76].

Для даної дипломної роботи основним визначенням терміну політичний дискурс є визначення яке запропонував Т. Ван Дейк. |лічить|Згідно цього визначення політичний дискурс – це клас жанрів, обмежений соціальною сферою, а саме політикою. Урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, мови|промови| політиків – це ті жанри, які належать сфері політики. Політичний дискурс – це дискурс політиків. Обмежуючи політичний дискурс професійними рамками, діяльністю політиків, вчений відзначає, що політичний дискурс в той же час є|з'являється| формою інституційного дискурсу [49:14]. Це означає, що дискурсами| політиків вважаються|лічать| ті дискурси|, які проводяться|виробляють| в такому інституційному середовищі, як засідання уряду, сесія парламенту, з'їзд політичної партії. Промова|висловлювання| має бути виголошена мовцем|виголошувати| в його професійній ролі політика і в інституційному оточенні. Таким чином, дискурс є|з'являється| політичним, коли він супроводжує політичний акт в політичній обстановці.

Основним системотворчим| критерієм для виділення політичного дискурсу є ціль – |цборотьба за владу, оскільки|тому що| при жанровій і стильовій різноманітності решта всіх критеріїв лише уточнює основний і варіюється залежно від контексту. У зв'язку з цим можна зробити висновок|висновок| про те, що всі комунікативні стратегії переконання в рамках|у рамках| політичного дискурсу повинні розглядатися|розглядувати| як ті, що мають на меті єдину ціль|цілі| – боротьбу за владу. Інтенція боротьби за владу – це специфічна характеристика політичного дискурсу. Вона присутня у всіх жанрах: передвиборна промова|промова|, агітаційна промова, дебати в парламенті, політичне інтерв'ю і так далі.

В політичних дискурсах завжди існує боротьба ідей, які захищають сторони, що змагаються, при цьому боротьба і перемога є головною метою|ціль|.

А.К.Міхальськая виділяє два типи|типів| стосунків:

1. гармонуючі (основу яких складають істина і згода|злагода|);

2. агональні| (у основі – боротьба і перемога) [30:63].

На мовному рівні виявляється, що обраний комунікантами| спосіб спілкування зумовлений як агональністью| політичного дискурсу, так і:

наявністю сторін-опонентів

наявністю адресата-спостерігача

Одним з основних аспектів боротьби за владу є прагнення кожного політика отримати підтримку своїх прагнень та переконань від якомога більшої кількості співвітчизників, іноземних політиків та впливових міжнародних організацій. Щоб підтвердити правильність своїх поглядів та вчинків політик має їх обґрунтувати, тобто навести переконливі аргументи. Найяскравіше боротьба за владу проявляється у період виборів у передвиборних промовах. Саме ці промови були обрані для дослідження особливостей аргументації. Такий вибір пояснюється тим, що саме під час виборів подальша доля і кар’єра політика залежить від виборців, від їхнього рішення кому з кандидатів віддати свій голос. Тож кандидати мають переконати виборців обрати саме їх і щоб досягти цієї мети, політики повинні переконливо аргументувати правильність своїх дій та поглядів.

1.2 Аргументація в політичному дискурсі

Суспільне призначення політичного дискурсу полягає в тому, щоб вселити адресатам - громадянам – необхідність політично правильних дій або оцінок. Інакше кажучи, мета політичного дискурсу – не описати, а переконати, спонукавши адресата обґрунтувати переконання і перейти до дії. Мова політика (за деякими виключеннями) оперує певними символами (демократія, закон тощо), а її успіх зумовлюється тим, наскільки ці символи співзвучні масовій свідомості: політик повинен уміти торкнутися потрібної струни в цій свідомості; вислови політика повинні викликати підтримку адресатів, споживачів політичного дискурсу [13:146]. Для цього політики наводять аргументи і факти, вдаються до різних методів переконання. Для того, щоб зрозуміти наскільки важливою є роль аргументації у політичному дискурсі, варто спочатку розглянути що таке аргументація.

Основним для даної дипломної роботи визначенням поняття аргументації є визначення запропоноване А.А.Івіним. А.А.Івін визначає аргументацію як мовленнєву дію, що включає систему тверджень, призначених для переконання аудиторії у правильності якоїсь думки. Вона звернена насамперед до розуму людини, яка здатна, подумавши, прийняти або спростувати цю думку [20:371]. Визначення, запропоноване А.А.Івіним, підтверджує думку вчених, які займаються вивченням риторики та лінгвістики (Т.А.Ван-Дейк, А.П.Сковородніков, О.Я.Гойхман та ін.), про те, що аргументація є однією з мовленнєвих (комунікаційних) стратегій. Згідно визначення А.П.Сковороднікова мовленнєва стратегія – |це загальний|спільний| план мовленнєвої поведінки, що виражається|виказує| шляхом вибору| промовцем системи продуманих поетапних мовленнєвих дій|; це лінія мовленнєвої поведінки, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому|загалом| і направлена на досягнення кінцевої комунікативної| мети в процесі спілкування. Тобто, аргументація – це система продуманих поетапних мовленнєвих дій, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому|загалом| і направлена на досягнення в процесі спілкування кінцевої комунікативної| мети – переконати аудиторію прийняти якусь думку. А це, в свою чергу доводить, що аргументація – це мовленнєва стратегія стратегія [38:9].

Вже з самого початку виступу доповідач повинен встановити контакт з аудиторією. Щоб його мова стала свідоцтвом взаєморозуміння і підтримки, йому перш за все потрібно завоювати справжню довіру і пошану публіки, які потім підтримуються впродовж всього виступу [27:126]. Взаємодія комунікантів| в даному випадку зводиться до взаємодії картин світу|світу|, оскільки промовець та кожен із слухачів оперує власною картиною світу|світу|. Когнітивний аспект аргументації полягає в тому, що в ході аргументації здійснюється взаємодія систем сприйняття, репрезентації і продукування інформації, тобто когніція [3:15]. В процесі аргументації промовець реалізує себе як мовна особистість|особистість|, демонструючи || свою екстралінгвістичну, лінгвістичну і комунікативну компетенцію. Задіяними виявляються |опиняються|його знання, уявлення|вистави|, його емоційний|емоціональний| стан|достаток|, а також його соціальний статус і його соціальні ролі [22:22]. Успіх промови залежить, як мінімум, від установок по відношенню до пропонента, до запропонованої точки зору і до референтного об'єкту [20]. Ці установки характеризують ступінь довіри, симпатії до пропонента, а завоювання вигідних позицій в цій області залежить від умінь промовця і від характеру реципієнта. Змінити установки адресата в потрібну сторону можна завдяки вдало побудованій промові. Тільки створивши у адресата відчуття добровільного сприйняття чужої думки, зацікавленості, актуальності, істинності і задоволеності, оратор досягне підтримки аудиторії [13:16]. Для досягнення поставленої мети використовують різні форми аргументації. Т.В.Анісимова виділяє такі три основні форми: доказ, навіювання і переконання.

Доказ – поняття переважно логічне. Це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якої-небудь думки за допомогою інших істинних і пов’язаних з|із| нею думок. Завдання|задача| доказу – знищення сумнівів в правильності висунутої тези: You see, you see, we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country. We measure progress by how many people can find a job that pays the mortgage, whether you can put a little extra money away at the end of each month so you can someday watch your child receive her college diploma. We measure progress in the 23 million new jobs that were created when Bill Clinton was president... when the average American family saw its income go up $7,500 instead of go down $2,000, like it has under George Bush. We measure the strength of our economy not by the number of billionaires we have or the profits of the Fortune 500, but by whether someone with a good idea can take a risk and start a new business, or whether the waitress who lives on tips can take a day off and look after a sick kid without losing her job, an economy that honors the dignity of work (Б.Обама). Спочатку промовець висловлює думку про те, що демократи по-іншому визначають рівень прогресу у розвитку країни(we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country), а потім подає низку логічних доказів, в тому числі і статистичні дані (23 million new jobs, income go up $7,500 instead etc. ).

Навіювання – поняття переважно психологічне. Це нав'язування готової думки адресатові шляхом дії на підсвідомість. Завдання|задача| навіювання – створити у адресата відчуття добровільності сприйняття чужої думки, його актуальності, привабливості: In recent days, we've once again seen the consequences of this neglect with Russia's challenge to the free and democratic country of Georgia. Barack Obama and I will end this neglect. We will hold Russia accountable for its actions, and we'll help the people of Georgia rebuild. I've been on the ground in Georgia, Iraq, Pakistan and Afghanistan, and I can tell you in no uncertain terms: this Administration's policy has been an abject failure. America cannot afford four more years of this (Дж.Біден). Промовець шляхом психологічного тиску нав'язує виборцям думку про те, що політика діючого уряду шкодить країні (this Administration's policy has been an abject failure), а виборці уже самі приходять до висновку – політику необхідно змінити.

Переконання складається з елементів як доказу, так і навіювання. Це означає|значить|, що промовець |пред'являє як раціональні аргументи, так і емоційні|емоціональні|, звертається|обертається| до розуму, але|та| впливає і на почуття аудиторії||, апелює як до істини, так і до думки слухачів, показує всі можливості|спроможності|, вигоди і переваги свого варіанту ||вирішення проблеми, прагне, щоб|аби| аудиторія повірила сказаному і сприйняла його як керівництво до дії |[1:18]: Education is the civil rights issue of this century. Equal access to public education has been gained. But what is the value of access to a failing school? We need to shake up failed school bureaucracies with competition, empower parents with choice, remove barriers to qualified instructors, attract and reward good teachers, and help bad teachers find another line of work (Дж.МакКейн). У даному випадку промовець констатує факт про те, що право на освіту мають усі (Education is the civil rights issue of this century. Equal access to public education has been gained.), але знову ж таки шляхом емоційного тиску переконує аудиторію у тому, що необхідно реорганізувати систему освіти (We need to shake up failed school... ).

Як було зазначено вище, існують раціональні та емоційні аргументи. Раціональні (логічні) аргументи – факти з досвіду, статистика, визначення. Емоційні|емоціональні| (психологічні) аргументи складають основу переконливої мови|промови|. Вони засновані на цінностях і перевагах|преференціях| конкретній аудиторії [1:9].

Коли адресатові пред'являють більш ніж один аргумент на користь однієї і тієї ж тези, виправданість або невиправданість очікувань при першому аргументі впливає на ухвалення другого аргументу. Тому, якщо перший аргумент спровокує позитивні мовні очікування, то цей аргумент стає значним, але зміна відношення до вихідної позиції відбувається тільки після пред'явлення подальших аргументів, що підтримують все ту ж позицію, направлену проти установки, що склалася. Коли ж спровоковані негативні мовні – цей аргумент значним не буває, але адресат більш схильний повірити аргументам з подальшої промови, що аргументують на користь тієї ж тези, направленої проти установки, що склалася [13:80]:

As we gather here tonight, our country is less secure and more isolated than at any time in recent history. The Bush-McCain foreign policy has dug us into a very deep hole with very few friends to help us climb out. For the last seven years, this administration has failed to face the biggest forces shaping this century: the emergence of Russia, China and India as great powers; the spread of lethal weapons; the shortage of secure supplies of energy, food and water; the challenge of climate change; and the resurgence of fundamentalism in Afghanistan and Pakistan, the real central front against terrorism (Дж.Біден). Спочатку Дж.Біден висуває тезу про те, що країна зараз менш захищена і більш ізольована ніж будь-коли за останні роки і що причиною цього є невдала міжнародна політика Дж.Буша і Дж.МакКейна. В якості аргументів політик наводить ряд невирішених проблем, які постали перед країною та з якими не зміг впоратися екс-президент ( the emergence of Russia, China and India as great powers; the spread of lethal weapons; the shortage of secure supplies of energy, food and water; the challenge of climate change; and the resurgence of fundamentalism in Afghanistan and Pakistan, the real central front against terrorism). Основним аспектом переконливої мови є свідомий намір промовця спровокувати зміну думки аудиторії, що і є кінцевою метою цього виду комунікації. Слухачі мають бути емоційно залучені в процес, щоб мати натхнення діяти [7].

Отже, щоб вплинути на аудиторію, промовець використовує аргументацію, адже як і будь-яка стратегія, аргументація має свої методи досягнення цілі – тактики. Кожна з тактик передбачає використання певних форм аргументації, а також певних раціональних та емоційних аргументів. Саме за допомогою тактик аргументації політики впливають на формування думок та переконань виборців. Щоб уникнути подібного впливу необхідно знати ці тактики і вміти розпізнати їх у промові.

1.3 Тактики аргументації в політичному дискурсі

Кожна мовленнєва (комунікативна|) стратегія характеризуется певним| набором мовленнєвих тактик. А.П.Сковородніков подає наступне визначення мовленнєвої (комунікативної) тактики:| це конкретна мовленнєва дія в процесі здійснення мовленнєвої стратегії, метою якої є |вирішення комунікативної| задачі цієї стратегії [38:5]. Аргументація також має свої тактики, які спрямовані переконати аудиторію у правильності думок та поглядів промовця. А.А.Маркович у збірці наукових робіт під назвою “Методологія досліджень політичного дискурсу: актуальні проблеми структурного аналізу суспільно-політичних текстів” подає перелік основних тактик аргументації: тактика ототожнення політика з народом, тактика емоційного тиску, протиставлення, апеляція до авторитету (статистичні чи наукові дані), тактика посилання на власний досвід.

Однією з найважливіших тактик політичного дискурсу А.А.Маркович вважає стратегію ідентифікації, тобто ототожнення політика з народом. Під час виборчих кампаній кандидати, з одного боку, прагнуть переконати виборців у власній виключності, а з іншого – залишитися у їхніх очах звичайними людьми. Вважається, що люди більше довіряють тим політикам, які схожі на них, і тому кандидати прагнуть створити імідж середньостатистичних американців. Прагнуть переконати аудиторію в тому, що політик – "своя", близька до народу людина [28:415]. Кандидати прагнуть навіть розмовляти такою самою мовою як їхні виборці. У мовленні кандидатів присутні елементи розмовної мови, а іноді і слова-паразити [44:367]: kind of people…(С.МакКіні), the kind of man …(С.Палін), You know, I believe …(Дж.Біден), You know, Michelle and I…, must take out Osama bin Laden…, gamble your retirement …(Б.Обама), I was pretty independent then…(Дж.МакКейн).

Використовуючи цю тактику політик намагається аргументувати запропоновану тезу тим, що він є частиною суспільства в якому живе (…we Americans need to produce…(С.Палін), as Americans, together, we…(Дж.Біден)), а тому не може нашкодити тим хто його оточує. В основі цієї тактики лежить такий вид аргументації як ствердження, який базується на емоційних аргументах. У поданому прикладі політики використали особовий займенник we щоб підкреслити свою приналежність до американського суспільства.

Ще одним ефективним прийомом наближення до народу є згадування у промовах членів власної родини, друзів, людей, які допомогли досягти успіхів у житті та кар’єрі. Демонстрація любові до дружини, піклування про дітей, вдячність за підтримку друзям свідчать про людяність кандидата, що справляє значний вплив на виборців [44:368]: Let me introduce to you my family… My mother and father, Billy and Leola McKinney. My son, Coy, who just graduated from college in Canada (С.МакКіні); And I'm so proud of my son Hunter, my daughter Ashley, and my wife Jill, the only one who leaves me breathless and speechless at the same time (Дж.Біден); To the love of my life, our next first lady, Michelle Obama... and to Malia and Sasha, I love you so much, and I am so proud of you (Б.Обама); Our son Track is 19. And one week from tomorrow - September 11th - he'll deploy to Iraq with the Army infantry in the service of his country. My nephew Kasey also enlisted, and serves on a carrier in the Persian Gulf (С.Палін); I’m indebted to my wife, Cindy, and my seven children (Дж.МакКейн).

Як відомо, сила переконливості промови зростає, якщо вона зачіпає або містить в собі проблеми, що викликають у людей особисту зацікавленість. Іншими словами, індивід, чимось зацікавлений і принципово погоджується з позицією промовця. Саме таку зацікавленість викликає тактика емоційного тиску.

Ця тактика реалізується за допомогою такого прийому, як апеляція до емоцій, батьківських почуттів, до страху за життя дітей, посилання на традиційні цінності сім'ї, майбутнє дітей, права жінок, на спокійне життя, рівність перед законом тощо. Дана тактика оперує переважно емоційними аргументами, а виражаються ці аргументи у таких поняттях як help for families, fate of nation, future of children, the education of children, health care, woman's rights, protection of national security тощо: Now is the time to help families…(Б.Обама); Nothing less than the fate of our nation and the future of our children hang in the balance (Х.Клінтон); John McCain says Barack Obama isn't ready to protect our national security (Дж.Біден); When a public school fails to meet its obligations to students, parents deserve a choice in the education of their children (Дж.МакКейн) etc.

Дієвою є тактика апеляції до авторитету, яка реалізується в тому, що промовець наводить в якості аргументів статистичні дані чи результати наукових досліджень. Ця тактика спричиняє значний вплив на аудиторію, бо достовірність джерел інформації не викликає сумнівів, хоча всі знають, що статистичні дані можуть бути неправильними, а науковці можуть помилятися. Проте, все одно аудиторія вірить подібним даним. Ця тактика базується переважно на раціональних аргументах: Today, even with the recent decline, 34% of teenage girls become pregnant at least once before their 20th birthday, and the US has the highest teen pregnancy rate of any industrialised country. By the way, 7% of American women who don’t use contraception account for 53% of all unintended pregnancies (Х.Клінтон). В даній ситуації аргументами виступають конкретні статистичні дані. Емоційні ж аргументи апелюють до батьківських почуттів, до турботи за здоров’я дівчат, жінок. Виражаються ці аргументи за допомогою таких концептів, як teenage girls become pregnant, teen pregnancy, unintended pregnancies.

Вагомим аргументом для передвиборної промови є підтримка з боку авторитетних лідерів. Адже якщо промовця підтримують політичні лідери, які своїми діями заслужили любов і повагу населення, значить промовець рухається у правильному напрямку. Хоч ця тактика в промові проявляється лише тим, що промовець дякує за довіру і підтримку, але вона має значний вплив на аудиторію. Те, що Білл Клінтон особисто прибув на виступ Барака Обами і у своїй промові висловив цілковиту підтримку дій цього політика, дуже вплинуло на виборців. Адже ті, хто колись підтримував Б.Клінтона, прониклися довірою до Б.Обами.

Не останню роль у аргументації політичного дискурсу відіграє тактика створення очевидності і загальновідомості фактів. Цю тактику ще називають тактикою “так…, але…”. Ця тактика полягає в тому, що промовець наводить відомий факт, а потім висловлює свою думку з цього приводу, поєднуючи частини речення за допомого сполучника сурядності but: Yes, government must lead on energy independence, but each of us must do our part to make our homes and businesses more efficient (Б.Обама). Так, Б.Обама погоджується з тим, що уряд має позбавитися залежності від іноземних постачальників енергоносіїв, але також висловлює думку про те, що населення повинно раціонально використовувати уже наявні енергоносії.

Стратегія аргументації часто припускає використання тактики протиставлення (прийоми контрасту та протиставлення): аудиторії пропонується опозиція, з якої видно переваги або недоліки обговорюваного явища або предмету. Завдяки оцінному компоненту таке протиставлення набуває впливовості [19:34]. Цю тактику кандидати застосовують у випадках коли хочуть підкреслити свою незгоду з запропонованим: Senator Obama wants our schools to answer to unions and entrenched bureaucracies. I want schools to answer to parents and students (Дж.МакКейн).

У даному прикладі політик висловлює своє ставлення до проблеми, протиставляючи його поглядам опонента: Senator Obama wants … - I want…. Шляхом такої опозиції політик підштовхує виборців прийняти єдине можливе правильне рішення.

Визначення слабких сторін, недоліків опонента здатне зробити його менш привабливим для виборців (лише тих виборців, які позитивно відносяться до тактики нападу). Це означає, що напад здатний підвищити перевагу нападаючого кандидата шляхом пониження привабливості опонентів: чим гірше виглядають суперники, тим краще здається промовець на їхньому фоні [46:16]: Washington has been talking about our oil addiction for the last 30 years. And, by the way, John McCain has been there for 26 of them. And in that time, he has said no to higher fuel-efficiency standards for cars, no to investments in renewable energy, no to renewable fuels. And today, we import triple the amount of oil than we had on the day that Senator McCain took office. Now is the time to end this addiction and to understand that drilling is a stop-gap measure, not a long-term solution, not even close (Б.Обама).

Критикуючи опонентів, Б.Обама наводить приклади їхньої бездіяльності, вказавши конкретний період: for the last 30 years, for 26 of them. Також він вказує на рішення опонента які були не на користь суспільству. Для підсилення ефекту емоційного впливу аргументації, у наведеному прикладі використано повтори, які, крім того що створюють ритм промови, акцентують увагу на негативних вчинках опонента: no to higher fuel-efficiency standards, no to investments, no to renewable fuels. Щоб підвести підсумок, було використано емфатичну конструкцію: Now is the time to… . Проте, різка критика опонента може здатися аудиторії неетичною і може викликати протест. Тому перед тим як критикувати опонента, необхідно м’яко вивести його з гри. Наприклад, проявити до нього повагу, наголосити на тому що суперник гідна людина і блискучий політик, але потім наголосити на тому, що він також може помилятися: Now, now, let me – let there be no doubt. The Republican nominee, John McCain, has worn the uniform of our country with bravery and distinction, and for that we owe him our gratitude and our respect. But the record's clear: John McCain has voted with George Bush 90 percent of the time (Б.Обама); John McCain is my friend. We've known each other for three decades. We've traveled the world together. It's a friendship that goes beyond politics. And the personal courage and heroism John demonstrated still amaze me. But I profoundly disagree with the direction that John wants to take the country (Дж.Біден).

У наведених прикладах яскраво виражається впевненість політиків в тому, що вони зазначають за допомогою таких конструкцій як let there be no doubt, I profoundly disagree. Для характеристики опонента було обрано емоційно забарвлені іменники, якими вони засвідчують свою повагу до опонента: bravery and distinction, courage and heroism. Дж.Біден навіть наголошує на своїй дружбі з опонентом. На користь цього твердження аргументують такі слова, як friend, friendship, together. Кульмінацією даної тактики становлять фрази, які вводяться сполучником but: But the record's clear…, But I profoundly disagree…. Саме ці фрази виводять опонента з гри, адже виражають незгоду політика з діями опонента.

Отже, можна зробити висновок про те, що аргументація а політичному дискурсі реалізовується через ряд тактик, основним призначенням яких є вплинути на думки та погляди аудиторії та переконати її в тому, що позиція промовця є правильною і її варто підтримати.

Але не досить лише знання тактик – дуже важливо уміти правильно їх застосовувати. Саме тому під час промови політик повинен дотримуватися правил аргументації. Проте, різні політики по-різному застосовують аргументацію у своїх виступах і, як наслідок, справляють різне враження на аудиторію. Одним політикам співвітчизники довіряють більше, іншим – менше або і взагалі недовіряють.

Саме тому варто детальніше розглянути, як саме різні політики використовують аргументацію у своїх промовах. Чи впливає на застосування аргументації в політичному дискурсі гендерна приналежність політиків або приналежність до різних політичних партій. Тож варто розглянути ці питання, щоб з’ясувати особливості аргументації в політичному дискурсі.

Розділ 2. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

2.1 Гендерні особливості аргументації в політичному дискурсі

Протягом останніх десятиліть лінгвісти різних країн все більше звертають увагу на зв’язок мови і мовлення зі статтю людини: як використовують мову чоловіки і жінки, яким засобам та одиницям мови надають перевагу, як будують своє мовлення тощо. Тобто, як впливає гендер на мовлення індивіда і в чому виражається гендерність. Гендер як соціокультурна категорія регулярно відтворюється у структурах мовної свідомості індивіда під час реальної дискурсивної та інтерактивної взаємодії, зумовленої метаконтекстом картини світу певної лінгвоетнокультури, макроконтекстом соціокультурних норм та безпосередньо мікроконтекстом конкретної міжособистісної взаємодії. Гендерна належність промовців є інтегральною складовою частиною мовної особистості, комплексом біологічних та соціокультурних характеристик і актуалізується у мовленні в кожній окремій ситуації спілкування [37].

Існують різні підходи до дослідження особливостей вираження гендерності у мові. Гендерні дослідження проводяться на рівні морфології – гендерні відносини у суспільстві проявляються в утворенні номінацій референтів жіночої статі шляхом додавання морфемних маркерів (-ess, -trix, -ette, -euse, -ine, etc.) до загальнородових номінацій. На рівні граматики досліджуються особливості побудови речень, вживання певних граматичних конструкції чоловіками і жінками у своєму мовленні. На рівні семантики досліжують особливості вживання лексем з різним ступенем емоційного навантаження, особливості вживання аксіологічних маркерів, що безпосередньо кваліфікують чоловіка та жінку, їхні атрибути та дії [37]. У даній дипломній роботі гендерність досліджується з точки зору тематики промов, з точки зору частотності вживання різних тактик аргументації, а також з точки зору емоційності висловлювань.

Прийнято вважати, що увагу до питання гендерності спровокував розвиток фемінізму в світовому суспільстві, боротьба за рівноправ’я чоловіків і жінок у всьому світі. Багато таких досліджень пов’язані саме з англійською мовою. Це, насамперед, пояснюється впливом фемінізму який зародився в США майже два століття тому [31:181]. Насьогодні боротьба за рівноправ’я чоловіків і жінок у американському суспільстві набула значного розвитку. Це, перш за все виявляється у боротьбі за соціальне рівноправ’я. Проте, ще залишилися невирішені питання. Так, наприклад, Синтія МакКіні в своїй передвиборні промові згадує про те, ще невирішене питання заробітної платні: американські жінки отримують меншу платню за однаковий вид та об’єм роботи. На політичній арені країни успіхів досягло набагато менше жінок ніж чоловіків. Тож можна констатувати, що питання гендерної дискримінації залишилося. Жінки, котрі займають високі державні пости, використовують всі свої вміння і навички у боротьбі за рівноправ’я. Саме тому матеріалом для дипломної роботи є політичні промови американських державних діячів. Варто розглянути, які проблеми і питання піднімають чоловіки і жінки, претендуючи на одну посаду.

Для дослідження гендерних особливостей аргументації були обрані промови Хіларі Клінтон (Hillary R. Clinton, Democratic Party), Синтії МакКіні (Cynthia McKinney, Green Party), Сари Палін (Sarah Palin, Republican Party), Барака Обами (Barack Obama, Democratic Party), Джо Бідена (Joe Biden, Democratic Party) та Джона МакКейна (John McCain, Republican Party), які вони проголосили після затвердження їхніх кандидатур на участь у виборах президента США від їхніх партій. Отже, для аналізу було обрано промови представників трьох партій: Демократичної та Республіканської партій, а також партії Зелених. Такий вибір пояснюється тим, що перші дві партії – найвпливовіші партії США, а отже їхні представники вміють справляти позитивне враження на співвітчизників та залучати їх на свій бік. Тож можна зробити висновок, що ці політики уміло застосовують мовні засоби впливу у своїх промовах – аргументацію, маніпуляцію тощо. Партія Зелених хоч і немає такого впливу на політичній арені країни, але все ж таки для аналізу було обрано промову представника саме цієї партії. Такий крок пояснюється тим, що кандидатом на пост президента країни від цієї партії було обрано жінку, а це, в свою чергу, свідчить про те, що вона має значний вплив на членів та прихильників цієї партії, а отже – уміло застосовує засоби аргументації у своїх промовах. І той факт, що кандидатом на найвищу державну посаду було обрано жінку, а не чоловіка, також є аргументом на користь того, що для аналізу варто обрати саме її промову.

Тематики політичних промов чоловіків і жінок дуже схожі. Під час проведення дослідження було виявлено ряд проблем, які піднімають усі політичні діячі, промови яких було обрано для аналізу. Так наскрізним є питання економічної кризи та проблеми пов’язані з нею (безробіття, підвищення цін, збідніння населення і т. ін.): We’re going to help workers who’ve lost a job that won’t come back, find a new one that won’t go away (Дж.МакКейн); When John McCain proposes $200 billion in new tax breaks for corporate America, $1 billion alone for just eight of the largest companies, but no relief for 100 million American families (Дж.Біден); We meet at one of those defining moments, a moment when our economy is in turmoil (Б.Обама); Predatory lending, mortgage crisis, foreclosures, a country $53 trillion in debt (С.МакКіні); Jobs lost, houses gone, falling wages, rising prices (Х.Клінтон); I suspended the state fuel tax, and championed reform to end the abuses of earmark spending by Congress (С.Палін). Питання освіти, соціального забезпечення, охорони здоров’я піднімають у своїх промовах і чоловіки, і жінки: We need to shake up failed school bureaucracies with competition, empower parents with choice, remove barriers to qualified instructors, attract and reward good teachers, and help bad teachers find another line of work (Дж.МакКейн); Because Barack made that choice, 150,000 more children and parents have health care in Illinois (Дж.Біден); but what it should do is that which we cannot do for ourselves : protect us from harm and provide every child a decent education (Б.Обама); In a Green Party USA, health care would be provided for everyone here through a single payer, Medicare-for-all type health care system (С.МакКіні); To fight for an America defined by deep and meaningful equality - from civil rights to labor rights, from women's rights to gay rights, from ending discrimination to promoting unionization to providing help for the most important job there is caring for our families (Х.Клінтон). Спільним також постає питання війни з Іраком та Афганістаном, але політики по-різному ставляться до цієї проблеми. Так, наприклад Дж.МакКейн та С.Палін позитивно ставляться до цього питання і не планують виводити війська з цих країн: Victory in Iraq is finally in sight ... Obama wants to forfeit (С.Палін); I fought for the right strategy and more troops in Iraq. I’d rather lose an election than see my country lose a war (Дж.МакКейн). Дж.Біден, Б.Обама, Х.Клінтон та С.МакКіні висловлюються негативно з цього приводу та планують як найшвидше повернути війська додому: I've been on the ground in Georgia, Iraq, Pakistan and Afghanistan, and I can tell you in no uncertain terms: this Administration's policy has been an abject failure. America cannot afford four more years of this (Дж.Біден); I will end this war in Iraq responsibly and finish the fight against Al Qaida and the Taliban in Afghanistan (Б.Обама); The Green Party was against the war when it started, is against the war now, and is against any military action against Iran that might take place tomorrow (С.МакКіні); I ran for president to end the war in Iraq, bring our troops home and honor their service by caring for our veterans (Х.Клінтон).

Промова С.МакКіні дещо відрізняється від всіх інших промов. Наприклад, вона порушує питання погіршення екології (Climate Change Science Program have predicted more heat waves, intense rains, increased drought, and stronger hurricanes to affect the U.S. due to the worsening effects of climate change), але не торкається проблеми боротьби з тероризмом та проблеми енергозабезпечення країни. Проте, у її промові гостро виражене питання рівноправ’я чоловіків і жінок. Так, наприклад слово woman разом з усіма похідними словоформами і словосполученнями у її промові було вжито 29 разів: woman's rights, a black woman, homeless men and women, 65% of all minimum wage workers are women, African-American women, working women, for every woman and child in America, women of our military. Цю ж проблему порушує у своїй промові і Х.Клінтон (слово woman разом з усіма похідними словоформами і словосполученнями було вжито 14 разів): women don't earn equal pay for equal work, fighting for women's rights, woman and child in America, а group of courageous women, the 19th amendment guaranteeing women the right to vote. А от С.Палін зовсім не згадує про це у власній промові. Натомість вона активно висвітлює проблему енергозабезпечення країни, а також проблему боротьби з тероризмом: And when that deal was struck, we began a nearly forty billion dollar natural gas pipeline to help lead America to energy independence; Terrorist states are seeking new-clear weapons without delay ... Al Qaeda terrorists still plot to inflict catastrophic harm on America. На захист прав жінок також виступив Б.Обама: And now is the time to keep the promise of equal pay for an equal day's work, because I want my daughters to have the exact same opportunities as your sons.

Поняття “цінність” у промовах деяких політиків дуже часто виражається через слово value. Найчастіше це слово вживає С.МакКіні – 25 разів за всю промову. Слово value вона вживає переважно поряд з назвою своєї партії Green Party's values або як your values, акцентуючи увагу на тому факті, що її цінності та цінності її партії збігаються з цінностями виборців: Had the Green Party's values been reflected in public policy since the beginnings of the Green Party in this country…; Oh, if it could be true: that the values of the Green Party were reflected in the Federal Government's public policy; our values get overridden and our representatives give us something else. Деякі політики (С.Палін та Дж.Біден) взагалі не вживають це слово, а оперують самими ціннісними поняттями як, наприклад, wealthy family, children's futures, lives of children, good education for children, health care, social security, national security, safety, future of planet тощо: the future of our children hang in the balance (Х.Клінтон); And children with special needs inspire a special love (С.Палін); …remains safe from its enemies (Дж.МакКейн); …accessible health care for every single American; And for the sake of our economy, our security, and the future of our planet, I will set a clear goal as president (Б.Обама). Згідно наведених вище прикладів, промовці намагаються не оминути жодного аспекту життя своєї нації, починаючи з сім’ї і закінчуючи патріотизмом, фемінізмом та безпекою суспільства.

Жінки у своїх промовах більш емоційно виражають свої аргументи, використовуючи емоційно забарвлені:

епітети (stolen elections, harsh reality, a sick government, wealthy family, "wasted" vote, windfall profits, right reasons, a vital pipeline);

інтенсифікатори (so much racket, know too well, pretty much, election is really about, Taxes are too high);

прикметники у вищому та найвищому ступені порівняння (racial disparities are worse than; to make America fairer and smarter, stronger and better; most powerful; the stakes for our nation could not be higher );

прислівники (gas prices went up dramatically; And honestly, I believe…; what really happened; public policy that truly reflects our values);

метафори та фразеологічні одиниці (something is out of kilter, they wrote him off, average hockey mom).

Промови чоловіків більш стримані і не містять такої кількості емоційно забарвлених одиниц. Для порівняння: загальний об’єм жіночих промов – приблизно 10100 слів, а загальна кількість емотивно забарвлених одиниць (епітети, метафори, фразеологізми та ін.) – близько 300; загальний об’єм чоловічих промов – 11300 слів, а загальна кількість емотивно забарвлених одиниць – близько 160.

У своїх промовах чоловіки і жінки неодноразово звертаються до засобів аргументації. Так, наприклад, усі вищезазначені політики даються до тактики ототожнення себе з народом: We are Americans; My friends, it is time to take back the country we love (Х.Клінтон). And this is the time as Americans, together, we get back up (Дж.Біден); …that I’m an American, a proud citizen of the greatest country on earth…(Дж.МакКейн); I've got news for you, John McCain: We all put our country first. America, our work will not be easy (Б.Обама); Our family has the same ups and downs as any other ... the same challenges and the same joys (С.Палін); And just like the women and men at the Seneca Falls Convention in 1848 who declared their independence from the Old Order, I celebrated my birthday last year by doing something I had done a dozen times in my head, but had never done publicly...(С.МакКіні). Використовуючи цю тактику, політики підкреслюють, що вони – “свої”, а тому їм можна довіряти. Як видно з прикладів, політики використовують емоційні аргументи, апелюючи до почуття солідарності і патріотизму. Ці аргументи виражаються особовим займенниками we та our; іменником, який позначає загальну назву народу American / Americans; порівнянням – just like the women and men at the Seneca Falls Convention. Для посилення ефекту емоційних аргументів застосовуються емфатичні конструкції: it is time to take back…, this is the time…. Згідно з прикладами, чоловіки намагаються стати ближчими до народу, ототожнюючи себе з ним чи говорячи про країну загалом (as Americans, together, we…, I’m an American…, We all put our country first…), тоді як, наприклад, С.Палін говорить про родину, а С.МакКіні порівнює себе з жінками, які боролися за рівноправ’я. Х.Клінтон хоч і ототожнює себе з народом та говорить про країну загалом, але робить це більш емоційно, називаючи виборців my friends, а країну – the country we love.

Кандидати усвідомлюють той факт, що необхідно розмовляти зрозумілою для виборців мовою. Саме тому у промовах присутні слова розмовної лексики, слова-паразити, навіть ідіоми, що робить промови емоційнішими і ближчими до аудиторії. У промовах чоловіків було виявлено більше таких елементів, але в промовах жінок вони також присутні: we know something is out of kilter (something is wrong) (С.МакКіні); … a plan that would gamble (to bet, tо risk) your retirement; You see, you see, we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country; Well, it's time for them to own their failure… (Б.Обама); I wish that my dad (father)…; Give me a break…(Дж.Біден); We have to catch up to history…(Дж.МакКейн).

Усі політичні діячі, передвиборні промови яких були обрані для аналізу, нещадно критикують своїх опонентів, але не всі роблять це коректно. Як було вже зазначено, щоб мати змогу розкритикувати опонента і не викликати негативну реакцію з боку виборців, необхідно “м’яко вивести суперника з гри”, тобто проявити повагу до опонента, віддати йому належне. Проте, не всі промовці готові проявити повагу до опонентів та визнати їхні досягнення на політичній арені країни. С.Палін та С.МакКіні жодним словом не проявили повагу до своїх опонентів, а лише критикують їх. Вони знехтували цією тактикою аргументації і це негативно позначилося на враженні від їхніх промов. Адже це свідчить про їхню самовпевненість та зарозумілість.

Іноді, в якості аргументів, політики використовують посилання на власний досвід або на статистичні дані. Так, наприклад Х. Клінтон і С. МакКіні у своїх промовах наводять статистичні дані, тобто вдаються до раціональних аргументів: Today, even with the recent decline, 34% of teenage girls become pregnant at least once before their 20th birthday, and the US has the highest teen pregnancy rate of any industrialised country. By the way, 7% of American women who don’t use contraception account for 53% of all unintended pregnancies (Х.Клінтон); Women are still the overwhelming profile of the minimum wage worker in this country. 65% of all minimum wage workers are women, according to 2005 statistics. Despite the law, women still go to work every day, performing the same tasks as men, yet bring home less pay than their male counterparts. Asian-American and Pacific Island women make 88 cents for every dollar earned by men, but African-American women earn only 72 cents and my Latina sisters earn only 60 cents for every dollar earned by men. Overall, according to 2007 statistics, women with similar education, skills, and experience are paid 77 cents for every dollar a man makes. Equal pay for equal work is not yet a reality for working women in this country (С.МакКіні). В якості аргументів політики наводять конкретні статистичні дані які самі собою наводять на певні висновки. Хоча С.Палін та С.МакКіні також використовують для аргументації факти з власного досвіду: I fought to bring about the largest private-sector infrastructure project in North American history. And when that deal was struck, we began a nearly forty billion dollar natural gas pipeline to help lead America to energy independence. That pipeline, when the last section is laid and its valves are opened, will lead America one step farther away from dependence on dangerous foreign powers that do not have our interests at heart. The stakes for our nation could not be higher (С.Палін); With all kinds of certainty, I can say that my father and I— we McKinneys — we know too well how both the Republican and Democratic Parties operate. And that's why I know we need an opposition party in this country (С.МакКіні). С.Палін наводить в якості аргументів приклади своїх дій у ситуації яка має велике значення для країни. У своїй промові вона оперує поняттями які не залишать байдужим жодного громадянина: to energy independence, the largest private-sector infrastructure project in North American history, one step farther away from dependence on dangerous foreign powers. Впевненість С.Палін у правильності своїх дій виражена в наступному реченні: The stakes for our nation could not be higher. С.МакКіні намагається переконати аудиторію в тому що вона знає як працюють партії-опоненти і що не все так чудово як здається. Для вираження впевненості вона використовує вставну конструкцію – With all kinds of certainty, інтенсифікацію – tоо well. Підсумок усього вищезазначеного вона висловлює одним реченням, яке пов’язується з попередніми причинно-наслідковим зв’язком: And that's why I know we need an opposition party in this country.

Чоловіки також використовують у своїх промовах статистичні дані: We measure progress in the 23 million new jobs that were created when Bill Clinton was president... when the average American family saw its income go up $7,500 instead of go down $2,000, like it has under George Bush (Б.Обама). У цьому прикладі використані не лише раціональні аргументи (23 million new jobs, $7,500 and $2,000 income), але і протиставлення (go up – go down) та порівняння (like it has under George Bush).

Чоловіки частіше ніж жінки використовують в якості аргументації факти, які нібито є загальновідомими, а отже, не викликають сумнівів. Це, так звана, тактика “так…, але…”. Частіше за всіх вдається до цієї тактики Б.Обама: Yes, we must provide more ladders to success for young men who fall into lives of crime and despair. But we must also admit that programs alone can't replace parents, that government can't turn off the television and make a child do her homework, that fathers must take more responsibility to provide love and guidance to their children; We may not agree on abortion, but surely we can agree on reducing the number of unwanted pregnancies in this country (Б.Обама). Б.Обама спочатку погоджується із загальною думкою (Yes, we must provide more ladders), але потім вносить деякі корективи (But we must also admit that…, can't replace parents…, can't turn off the television…, fathers must take more responsibility…). Посиленню ефекту аргументації в даному випадку також сприяв повтор модальних слів must та can't. У другому прикладі Б.Обама спочатку йде на поступки (may not agree on), що сприяє усуненню бар’єру між промовцем і аудиторією, а потім переходить в наступ, переконуючи аудиторію у необхідності певних дій: but surely we can agree on….

Як часто чоловіки та жінки звертаються до тієї чи іншої тактики показано в таблиці, яка подана в Додатку 1. В таблиці вказано скільки разів чоловіки та жінки застосовують у своїх промовах ту чи іншу тактику аргументації. Відповідно до результатів, поданих у таблиці, жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення. Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Дані для таблиці були отримані методом суцільної вибірки.

Отже, у даному пункті було розглянуто як впливає гендерна приналежність політиків на побудову їхніх промов. Промови чоловіків і жінок мають багато спільного, але також можна знайти і відмінні риси. Як виявилось, тематика промов чоловіків і жінок дуже схожа. Основною темою для всіх політиків є тема економічної кризи. Проте, жінки звертають більше уваги на наслідки цієї кризи (погіршення соціального забезпечення, зниження рівня охорони здоров’я, погіршення якості освіти дітей і т. ін.), а чоловіки більше говорять про причини ( підвищення податків, зростання цін на товари та послуги). Було також виявлено, що у промовах чоловіків багато уваги приділяється питанню війни з Іраком та Афганістаном. Жінки у своїх промовах порушують питання соціального рівноправ’я чоловіків і жінок (особливо це стосується промови С.МакКіні).

Також було встановлено, що чоловіки і жінки у своїх промовах використовують одинакові тактики, але різні засоби їх вираження у мові. Так, наприклад, промови жінок відрізняються більшою емоційністю. Чоловіки у своїх промовах використовують більш нейтральну лексику та більш сухо викладають аргументи. Жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення. Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Критика опонентів у промовах чоловіків побудована так, щоб якомога менше образити опонента. Тобто чоловіки не просто критикують, а проводять паралелі, щоб виборці чітко бачили різницю і могли зробити правильний вибір. Саме тому промови чоловіків справляють більш позитивне враження ніж промови жінок.

2.2 Особливості аргументації у промовах політиків різних партій

Як уже було зазначено, аргументація відіграє важливу роль у політичному дискурсі. Як відомо, аргументація, як стратегія, має певні тактики. Використовуючи ці тактики політики впливають на формування та зміну думки виборців. Проте, кожен політик по-своєму використовує ці тактики. Це позначається на його популярності серед виборців, адже для політика дуже важливо уміти переконувати та завойовувати аудиторію не тільки ділом, а й словом. Отож варто розглянути як саме за допомогою аргументації політики, які належать до різних політичних партій досягають поставленої мети – залучаються підтримкою виборців. Для даного дослідження було обрано промови кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій цієї країни – Барака Обами, та Джо Бідена (Демократична партія), а також Джона МакКейна та Сари Палін (Республіканська партія).

Під час дослідження було виявлено певну тенденцію побудови промов кандидатів на пост президента та віце-президента США. Так, наприклад, у промовах Джо Бідена і Сари Палін (кандидати на пост віце-президента) переважають агітаційні тези на користь їхніх кандидатів Б.Обами і Дж.МакКейна. Основу промов Б.Обами і Дж.МакКейна складають обіцянки дій та змін у майбутньому політичному житті країни. Під час порівняння промов Дж.Бідена та С.Палін було виявлено спільні та відмінні риси аргументації. Як уже зазначалося вище, обидва ці політики вдаються до тактики ототожнення себе з народом. У мові ця тактика виражається шляхом порівняння: And this is the time as Americans, together, we get back up (Дж.Біден); Our family has the same ups and downs as any other ... the same challenges and the same joys (С.Палін). Дж.Біден підкреслює те, що він та його партія є частиною американського суспільства і що прагнуть того, чого прагнуть усі американці – повернути добробут і процвітання своєї країни. С.Палін звертається до сімейних цінностей, наголошуючи на тому, що її родина така ж як і всі інші, з тими ж потребами і своїми діями вона прагне полегшити життя всім родинам країни. Емоційні аргументи Дж.Бідена виражені у емфатичній конструкції (this is the time...), у порівнянні (as Americans), а також у прислівнику together який позначає об’єднання політика і народу. С.Палін використовує порівняння (same… as) та повтор (the same ups and downs, the same challenges, same joys) для вираження власних аргументів. Кандидати використовують у своїх промовах розмовну лексику для того, щоб зробити свою промову зрозумілішою для аудиторії та створити образ звичайних, пересічних американців: going into harm's way, average hockey mom, kids, they wrote him off (С.Палін); dug us into a very deep hole, climb out, Americans have been knocked down (Дж.Біден);

Дж.Біден у своїй промові застосовує тактику, яка передбачає подачу в якості аргументів загальновідомих фактів. Підсумовуючи ці факти, політик вказує на рішення яке мають прийняти виборці. Але це зроблено так майстерно, що здається ніби це і є єдине правильне рішення: …they're asking questions as profound as they are ordinary. Questions they never thought they would have to ask:

Should mom move in with us now that dad is gone?

Fifty, sixty, seventy dollars to fill up the car?

Winter's coming. How we gonna pay the heating bills?

Another year and no raise?

Did you hear the company may be cutting our health care?

Now, we owe more on the house than it's worth. How are we going to send the kids to college?

How are we gonna be able to retire?

That's the America that George Bush has left us, and that's the future John McCain will give us. These are not isolated discussions among families down on their luck. These are common stories among middle-class people who worked hard and played by the rules on the promise that their tomorrows would be better than their yesterdays (Дж.Біден). Політик змальовує сумні будні американців, а потім підводить підсумок – Дж.МакКейн не змінить існуючий стан речей. Дж.Біден широко використовує анафору: ... they're asking questions…. Questions they never…; That's the America ... that's the future…. Для вираження аргументації політик також використовує протиставлення з елементами анафори: These are not isolated discussions... – These are common stories… .

На відміну від С.Палін, Дж.Біден під час аргументації посилається на дані статистики: And in the Senate, John sided with President Bush 95 percent of the time. Give me a break. When John McCain proposes $200 billion in new tax breaks for corporate America, $1 billion alone for just eight of the largest companies, but no relief for 100 million American families, that's not change (Дж.Біден). Це дієва тактика, адже наочний конкретний приклад – раціональний аргумент – найкращий аргумент, особливо якщо він виражений у числах. Дж.Біден також будує свою аргументацію на протиставленні: John McCain proposes tax breaks for corporate America, but no relief for American families.

Обидва кандидати (Дж.Біден та С.Палін) під час критики опонента використовують порівняння: Now, despite being complicit in this catastrophic foreign policy, John McCain says Barack Obama isn't ready to protect our national security. Now, let me ask you: whose judgment should we trust? Should we trust John McCain's judgment when he said only three years ago, "Afghanistan-we don't read about it anymore because it's succeeded"? Or should we trust Barack Obama, who more than a year ago called for sending two additional combat brigades to Afghanistan? The fact is, al-Qaida and the Taliban-the people who actually attacked us on 9/11-have regrouped in those mountains between Afghanistan and Pakistan and are plotting new attacks. And the Chairman of the Joint Chiefs of Staff echoed Barack's call for more troops. John McCain was wrong. Barack Obama was right (Дж.Біден); America needs more energy ... our opponent is against producing it. Victory in Iraq is finally in sight ... he wants to forfeit (С.Палін). Спочатку Дж.Біден нівелює критику Дж.МакКейна на адресу Б.Обами вставним реченням (despite being complicit in this catastrophic foreign policy…), а потім вводить риторичні запитання. Риторичні запитання не вимагають відповіді, хоча і звернені до співрозмовника|співрозмовника|, вони певним чином впливають на адресата. Так, вимовляючи|виголошувати| риторичне запитання, промовець спонукає слухача самому знайти відповідь і, в той же час переконує його що це і є єдина правильна відповідь [17:197]. У структурі риторичних запитань присутня така стилістична фігура як епанафора: Whose judgment should we trust? Should we trust John McCain's judgment…? Підвищенню довіри аудиторії до промови сприяє вставна конструкція The fact is. Адже не залишається жодних сумнівів стосовно того, що інформація яка подається після неї – загальновідома і правдива. Переконливою також є аргументація виражена опозицією: John McCain was wrong – Barack Obama was right. Що ж до С.Палін, то у даному прикладі аргументи подані через протиставлення, виражене складним присудком: needs more energy - is against producing it, is finally in sight - wants to forfeit.

Проте, критика опонента у промові Дж. Бідена виглядає не такою різкою і категоричною. Це пояснюється тим, що цей політик перед тим, як розкритикувати опонента, застосував тактику м’якого усунення опонента з гри: John McCain is my friend. We've known each other for three decades. We've traveled the world together. It's a friendship that goes beyond politics. And the personal courage and heroism John demonstrated still amaze me. But I profoundly disagree with the direction that John wants to take the country (Дж.Біден). Він висловив свою повагу до опонента та підкреслив його хороші якості та свою давню дружбу, використавши такі концепти: my friend, together, a friendship, personal courage and heroism. Проте, потім Дж.Біден чітко висловив свою незгоду з діями опонента: But I profoundly disagree with the direction that John wants to take the country. Цей крок став аргументом на корись Дж.Бідена, адже свідчить про те, що він не прагнув підірвати своєю критикою авторитет Дж.МакКейна, а лише констатував факти.

С.Палін і Дж.Біден настільки захопилися критикою, що звинувачують своїх опонентів у одних і тих самих помилках. Наприклад, Дж.Біден звинувачує Дж.МакКейна у тому, що він виступає проти зниження рівня податків, а також проти альтернативних джерел енергії: John McCain proposes $200 billion in new tax breaks for corporate America, $1 billion alone for just eight of the largest companies, but no relief for 100 million American families; But he voted time and again against incentives for renewable energy: solar, wind, biofuels (Дж.Біден). С.Палін звинувачує Б.Обаму у таких самих діях: Taxes are too high ... he wants to raise them (С.Палін). С.Палін також говорить про те, що Дж.МакКейн не відкидає можливість розробки альтернативних джерел енергії: we're going to build more new-clear plants ... create jobs with clean coal ... and move forward on solar, wind, geothermal, and other alternative sources (С.Палін).

У своїй промові політик використав більше різних тактик аргументації, а тому його промова більш переконлива.

Що ж до промов Дж.МакКейна та Б.Обами, то у них простежується багато спільних рис. Як відомо, під час виборчих кампаній дуже важливою є чітка орієнтація на інтереси виборців. Кандидати прагнуть довести виборцям, що їхня основна ціль – зробити все можливе, щоб покращити життя народу і, що найголовніше, переконати виборців у тому, що вони здатні зробити це краще за своїх опонентів. Промови Дж.МакКейна та Б.Обами побудовані навколо центральних понять які виражають ціль виборчої кампанії кожного з кандидатів. Так, для промови Дж.МакКейна центральним є поняття fight. Це слово разом з усіма похідними формами у промові зустрічається 34 рази. Кандидат бореться за все і за всіх: fight for your future, fight for Americans, fight for the family, fight to restore the pride and principles of our party, fight for our country, fight for my cause every day as your President, to fight to make sure every American has every reason to thank God, fight for what’s right for our country, fight for the ideals and character of a free people, fight for justice and opportunity for all etc (Дж.МакКейн). Завдяки такій будові, промова здається дуже емоційною, цілеспрямованою, навіть дещо агресивною. Вона справляє глибоке емоційне враження, але у ній висловлені не зовсім ті думки, які хотіли б чути американці. Адже, як відомо, більшість населення не підтримувало політику Дж. Буша, яка спрямована на продовження війни з Іраком. Тому виборці обрали кандидата, політична кампанія якого була спрямована на мирне вирішення проблем країни. Саме такі настрої були висловлені у промові Б.Обами. Його промова побудована навколо концепту American promise. Даний концепт зустрічається у його промові 29 разів у різних варіаціях: American promise has been threatened once more, the American promise alive, fundamental promise that has made this country great, keep our promise alive, that's the promise we need to keep, the promise of affordable, accessible health care, the promise of equal pay for an equal day's work, the promise of a democracy (Б.Обама).

Спільною рисою промов Дж.МакКейна та Б.Обами є те, що вони використовують тактику емоційного тиску. Свої дії вони аргументують піклуванням про виборців: America, we cannot turn back... not with so much work to be done; not with so many children to educate, and so many veterans to care for; not with an economy to fix, and cities to rebuild, and farms to save; not with so many families to protect and so many lives to mend. America, we cannot turn back. We cannot walk alone (Б.Обама); As President, I will work to establish good relations with Russia so we need not fear a return of the Cold War. But we can’t turn a blind eye to aggression and international lawlessness that threatens the peace and stability of the world and the security of the American people (Дж.МакКейн). Як видно з прикладів, політики аргументують свої дії піклуванням про майбутнє суспільства своєї країни, про їхній спокій та безпеку. Б.Обама в якості тези використовує заклик для аргументації якого використовує емоційні аргументи – апеляцію до страху за майбутнє, за життя і долю дітей тощо. Ефективність аргументації підсилюється використанням різних стилістичних фігур – анафори (not with so much work to be done, not with so many children to educate, not with an economy to fix etc. ) та простої анепіфори (повтор одного і того ж речення we cannot turn back на початку і в кінці абзацу). Дж.МакКейн апелює до глобальних цінностей, які не залишать нікого байдужим – мир, стабільність, захист: aggression and international lawlessness, peace and stability of the world, security of the American people.

У своїх промовах кандидати критикують слова та вчинки один одного, проте дотримуються принципу політичної коректності й не вдаються до прямих образ. Критика у промовах обох політиків побудована на порівняннях. Політики проводять паралелі між своїми діями та діями опонентів. Таким чином, завдяки контрастному порівнянню, вказують виборцям на правильне рішення: Senator Obama wants our schools to answer to unions and entrenched bureaucracies. I want schools to answer to parents and students (Дж.МакКейн); …while Senator McCain was turning his sights to Iraq just days after 9/11, I stood up and opposed this war, knowing that it would distract us from the real threats that we face (Б.Обама). І Дж.МакКейн, і Б.Обама перед тим, як критикувати опонента, застосували тактику м’якого усунення опонента, а тому їхня критика не здається образливою: Now, now, let me – let there be no doubt. The Republican nominee, John McCain, has worn the uniform of our country with bravery and distinction, and for that we owe him our gratitude and our respect Б.Обама; I wouldn’t be an American worthy of the name if I didn’t honor Senator Obama and his supporters for their achievement (Дж.МакКейн).

У своїх промовах політики наголошують на тому, що їхні прагнення і переконання зовсім різні, що між ними є велика різниця (there are big differences between us), але насправді їхні передвиборні кампанії дуже схожі. Адже обидва політики обіцяють покращити стан економіки, підвищити рівень соціального забезпечення, покращити якість освіти, вирішити проблеми енергопостачання, піклуватися про безпеку країни тощо.

У Додатку 2 подано таблицю, де показано частотність використання тактик аргументації у промовах політиків різних партій. Згідно даних таблиці, демократи частіше застосовували тактику емоційного тиску та тактику апеляції до авторитету, а республіканці – ототожнення з народом та тактику протиставлення. Дані для таблиці були отримані методом суцільної вибірки.

Як підсумок, варто зазначити те, що у своїх промовах Дж.МакКейн та Б.Обама використовують одні і ті ж тактики аргументації, але наводилися різні аргументи. Так, наприклад, Дж.МакКейн підтримував політику попереднього президента США Дж.Буша, яка полягала у продовженні війни зі східними країнами. У своїй промові він навіть заявив, що краще програє вибори ніж війну: I’d rather lose an election than see my country lose a war (Дж.МакКейн). Проте, більшість населення США не підтримувало Дж.Буша і його політику, а отже не підтримало і Дж.МакКейна. Б.Обама виступив проти військових дій та за мирне урегулювання проблем. Він мав намір сконцентрувати свої сили на внутрішніх проблемах країни і потребах своїх співвітчизників. Це стало головною причиною його перемоги на виборах президента США, а красномовність та вміння переконувати лише допомогли швидше залучити на свій бік виборців.

2.3 Збереження аргументації при перекладі

У наш час більше, ніж будь-коли в політиці, мова використовується не тільки як інструмент формування і вираження думки, але і як спосіб її приховування. В умовах зростаючої ролі політики і переговорного процесу в світі дедалі міцнішим стає усвідомлення того факту, що політичний дискурс – проблема не тільки політична, а й лінгвістична, й культурна. Політичний дискурс текстового неоднорідний. Труднощі при перекладі|переведенні| текстів політичного дискурсу часто пов'язані з тим, що межі|кордони| між деякими типами політичних текстів не завжди чітко визначаються в наукових дослідженнях. Політичні промови|вирушання| відносяться до тих політичних текстів, які часто піддаються перекладу [40]|переведенню|.

Оскільки політичні тексти створюються, як правило, для носіїв певної культури, то при перекладі їх іншою мовою перекладач стикається з низкою додаткових проблем. Мета перекладу – якомога ближче познайомити читача (чи слухача), який не знає мови оригіналу, з текстом (чи змістом усного мовлення). Перекласти – означає висловити вірно і повністю засобами однієї мови те, що вже виражене раніше засобами іншої мови. У правильності і повноті передачі полягає власне відмінність перекладу від переказу чи скороченого викладу, від будь-якого виду так званих адаптацій [42:15]. Тому зрозуміло, що можливість правильно передати позначення речей, про які йдеться в оригіналі, і образів, які з ними пов'язані, передбачає наявність певних знань про дійсність, зображену в тексті оригіналу (незалежно від того, чи ці знання надбані шляхом прямого знайомства з нею, чи взяті з книг або інших джерел) [42:199]. Йдеться про фонові знання, тобто про сукупність уявлень про те, що складає реальне тло, на якому розгортається картина життя іншої країни, іншого народу [22]

У сучасних процесах міжкультурної комунікації перекладу відведена вагома роль, причому дедалі частіше переклад розуміється як механізм репрезентації інших культур. Перекладач виконує роль не вербального перекодувальника, а інтерпретатора смислового коду, закладеного у вихідному тексті. Перекладач не просто передає одиницю мови оригіналу за допомогою одиниці мови перекладу, насправді він передає функцію вихідної одиниці мови, одиницею мови перекладу, яка виконує аналогічну функцію [43:45].

Процес перекладу, як би швидко він не здійснювався в окремих сприятливих або просто нескладних випадках, розпадається на два моменти. Аби перекласти, необхідно, передусім, все зрозуміти, чітко усвідомити те, що перекладається, проаналізувати (якщо оригінал викликає ті чи інші труднощі), критично оцінити його. Далі варто вибрати відповідні засоби вираження в мові перекладу. Будь-яке тлумачення оригіналу, вірне чи невірне, і ставлення до нього з боку перекладача, позитивне чи негативне, протягом перекладу вимагає відбору мовних засобів зі складу мови перекладу. Якщо перекладач працює свідомо, а не механічно, то він зацікавлений у певному виборі мовних засобів. Власне завдання – об'єктивно відобразити оригінал – спричиняє відбір відповідних засобів мови перекладу, необхідних для вірного тлумачення оригіналу [42:18]. Перекладений дискурс повинен так само впливати на іншомовного адресата, як і оригінал – на свого. Домінантою політичного дискурсу є поняття цінності, яке необхідно відтворити в перекладеному політичному тексті з урахуванням ціннісної ієрархії різних культур. Для політичної аргументації важливі моральні та етнічні цінності, пов'язані з особливостями національного менталітету й темпераменту [13:37].

Як було зазначено в пункті 1.2., аргументація в політичному дискурсі базується на раціональних фактах та на емоційних аргументах. Переклад фактажу промов не спричиняє занадто багато проблем на відміну від перекладу тих частин промов, які виражають емоційні аргументи. Це пояснюється тим, що мовні одиниці, які виражають раціональні факти зазвичай вживаються в прямому значенні (іноді навіть є моносемантичними): John McCain proposes $200 billion in new tax breaks for corporate America, $1 billion alone for just eight of the largest companies, but no relief for 100 million American families (Дж.Біден) – Джон МакКейн пропонує знизити податки американських корпорацій на 200 мільярдів доларів і на 1 мільярд – восьми найбільших компаній, але не пропонує жодних знижок для 100 мільйонів американських родин. Як бачимо з цього прикладу, при перекладі не виникло значних проблем. Так, звичайно, при перекладі речення зазнало змін (ці зміни пов’язані з нормами мови перекладу), але це зміни у структурі самого речення. При перекладі такого тексту (інформативного) не виникає труднощів з передачею у мові перекладу стилістичного та прагматичного аспекту мовних одиниць. Адже даний тип тексту не містить образності, не передає почуття та емоції. Саме тому варто звернути особливу увагу на передачу емоційних аргументів у мові перекладу. Як уже зазначалося, у передвиборних політичних промовах, які були обрані для аналізу, емоційні аргументи виражалися за допомогою: емоційно забарвленої лексики, стилістичних тропів (метафори, епітети тощо), стилістичних фігур (різнопланові повтори), фразеологічних одиниць та за допомогою розмовної лексики. Ці елементи відносяться до категорії лексичних проблем перекладу. Тож, у даному пункті варто проаналізувати переклад саме цих одиниць мови.

Під час вирішення лексичних проблем перекладу варто пам’ятати про еквівалентність перекладу. Існує три типи еквівалентності перекладу [5:103]:

1. формальна еквівалентність – подібні зміст, структура та семантичні компоненти речення [5:103]: John McCain was wrong (Дж.Біден) – Джон МакКейн був неправий;

2. часткова еквівалентність – невідповідність може бути на лексичному, граматичному чи стилістичному рівнях. Еквівалентність цього рівня досягається завдяки перекладацьким трансформаціям (лексична і граматична субституція, додавання, опущення, парафраз, компенсація). Під час досягнення цього типу еквівалентності особливу увагу варто приділити стилістичним та прагматичним аспектам еквівалентності. Дотримання стилістичної еквівалентності означає використання під час перекладу лексичних одиниць які б мали відповідну стилістичну та емотивну конотацію (слова високої стилістичної тональності, нейтральної та зниженої). Прагматична еквівалентність досягається лише за умов врахування екстралінгвістичного контексту та фонових знань перекладача [5:103]: Millions of Americans have been knocked down (Дж.Біден) - Мільйони американців просто збиті з ніг;

3. ситуативна еквівалентність – одне і те саме явище у мові оригіналу та у мові перекладу описується з різних точок зору через неспівпадіння мовних картин світу. До цього типу еквівалентності належить переклад кліше, наказів, застережень, фразеологічних одиниць, сталих виразів тощо. На цьому рівні під час передачі змісту і смислу повідомлення форма вираження не зберігається взагалі [5:104]: something is out of kilter (С.макКіні) – щось пішло не в те русло.

У словниковому складі кожної мови існує велика група слів, яка має постійне емоційне значення. Але це не ті слова, які вказують на предмети, явища чи поняття, це ті слова, які мають емоційну конотацію (емоційне забарвлення). У категорію емотивних лексем входять слова різних груп: вигуки, слова, які виражають людські емоції, а також слова, які безпосередньо не співвідносяться з предметами чи явищами, а виражають почуття, емоції та ставлення людей до цих предметів та явищ. Вони можуть вживатися у будь-якому контексті, що і спричинило десимантизацію їхніх значень: awfully nice, pretty good. У таких випадках вони виступають у ролі інтенсифікаторів. Іноді ці лексеми виконують роль вигуків: Fine! Awful! Під час перекладу слід підібрати у мові перекладу лексеми з відповідним емотивним навантаженням [16:148]: gas prices went up dramatically (С.Палін); what really happened (Х.Клінтон); public policy that truly reflects our values; we know too well how both the Republican and Democratic Parties operate (С.МакКіні). Переклад прислівника dramatically ускладнюється тим, що за звучанням дуже схожий на український прислівник драматично, але варто пам’ятати про так званих “хибних друзів перекладача”, адже насправді цей прислівник має значення ефектно, яскраво, вражаюче, неймовірно, значно, сильно. Для перекладу було обрано значення неймовірно, адже воно повністю передає емотивність англійського прислівника: ціни на газ неймовірно зросли. Для перекладу наступних двох прислівників варто взяти такі українські відповідники, як насправді та правдиво: що насправді трапилося; державна політика, яка правдиво відображає наші цінності. Що ж до останнього інтенсифікатора too well, то для його перекладу слід використати відповідник занадто вже добре, адже він у повній мірі передасть емотивність лексеми оригіналу умові перекладу: Занадто вже добре ми знаємо як працюють Республіканська та Демократична партії. Також при перекладі цього речення було застосовано транспозицію – означення занадто вже добре було перенесено на початок речення з метою посилення стилістичного ефекту.

На особливу увагу заслуговує переклад епітетів. Промови жінок викликають більше труднощів при перекладі ніж промови чоловіків, адже ці промови більш насичені емоціями. У своїх промовах жінки більше використовують більше епітетів ніж чоловіки. Дуже часто ці елементи мови оригіналу можна замінити рівноцінними за образністю елементами мови перекладу. Проте, іноді не вдається зберегти у повній мірі образність цих одиниць [16:149]. Для прикладу візьмемо такі епітети: stolen elections, a sick government, "wasted" vote, right reasons, a vital pipeline. Епітети stolen і "wasted" виражають марність минулих виборів і використані для того, щоб застерегти виборців від колишніх помилок. Тому емотивність не буде втрачена якщо дослівно їх перекласти – вкрадені вибори та змарнований голос. Переклад словосполучення a sick government можливий шляхом смислового розвитку. У цьому випадку дослівний переклад неможливий, адже було б занадто грубо – хворий уряд. Саме тому це словосполучення можна передати як слабкий чи недієздатний уряд. Емотивність цього елементу у даному випадку дещо втрачається. Наступний епітет (Americans expect us to go to Washington for the right reasons…) також варто передати за допомогою смислового розвитку, адже іменник до якого відноситься цей епітет має багато значень (причина, мотив, аргумент, підстава, привід). Якщо для перекладу обрати варіант підстава, епітет можна передати за допомогою прикметника вагома: Американці очікуть, що ми маємо вагомі підстави для того, щоб потрапити у Вашингтон… Епітет vital у словосполученні a vital pipeline перекладається як життєво важливі трубопроводи. При цьому емотивність слова та його прагматичне навантаження не втрачається, адже йде мова про вирішення проблеми постачання енергоносіїв, без яких не може існувати жодна розвинена країна.

Одним з важливих елементів політичних промов є метафоричні висловлювання та фразеологічні одиниці. Усі політики застосовують ці одиниці мови у своїх промовах, хоча жінки роблять це частіше. Передача цих одиниць також викликає труднощів при перекладі політичних промов. Як відомо, у мові перекладу метафоричні висловлювання мови оригіналу можна передати декількома шляхами – повним еквівалентом, метафорою з подібною образністю, або методом опису, повністю втративши при цьому образність вихідної метафори [25:153]. Для прикладу: Yes, we must provide more ladders to success for young men who fall into lives of crime and despair (Б.Обама); average hockey mom (С.Палін). метафоричне висловлювання provide more ladders to success та fall into lives of crime and despair у тексті перекладу можна передати шляхом застосування метафор з подібною семантикою дати шанс досягти успіху та збилися з правильного шляху. Форма вираження при цьому змінилася майже повністю: Так, ми повинні дати шанс досягти успіху молодим людям, які збилися з правильного шляху. Метафора average hockey mom потребує пояснення, адже в українській мові немає такого поняття, яке б допомогло повністю передати значення цієї метафори. Average hockey mom означає, що це звичайна пересічна мама, основним завданням якої є виховання дітей. Образність цього висловлювання втрачена повністю.

Що ж до фразеологічних одиниць, то їхнє значення у мові перекладу також передається декількома шляхами:

Повними еквівалентами, якщо вони мають міжнародний характер (походять з латинської чи давньогрецької мов або є цитатами з Біблії тощо) або є сталими словосполученнями (значення цих одиниць випливає зі значення окремих їхніх частин) [16:212]: Pandora’s box – скринька Пандори, sword of Damocles – Дамоклів меч, above suspicion – поза підозрою.

- Частковими еквівалентами або одиницями з відповідною образністю перекладаються фразеологічні зрощення [16:212]: The Bush-McCain foreign policy has dug us into a very deep hole with very few friends to help us climb out (Дж.Біден). Хоча в українській мові існує подібна фразеологічна одиниця – вирити комусь яму, але у промові цей вислів зазнав трансформації. Тож дане речення варто перекласти наступним чином: Завдяки політиці Буша-МакКейна ми опинилися у дуже глибокій ямі, і залишилося лише декілька друзів, які можуть допомогти нам з неї вибратися. Як видно з прикладу, при перекладі це речення зазнало багатьох перетворень (додавання, смисловий розвиток, зміна типу речення), але всі вони були застосовані з метою збереження смислового навантаження та емотивності висловлювання. Наступну фразеологічну одиницю можна передати за допомогою фразеологічної одиниці з відповідною образністю: When they did not allow blacks to vote in their primaries it was the straw that broke the camel’s back…(С.МакКіні) – Коли вони не дозволили чорношкірим брати участь у їхньому голосуванні – це вже вийшло за всі межі / чаша була переповнена… У даному випадку для перекладу можуть бути використані два варіанти перекладу.

- Описовим перекладом передаються фразеологічні одиниці, які називаються ідіоми (їхнє заначення неможна зрозуміти зі значення окремих їхніх частин)[16:212]. Для прикладу візьмемо наступний вираз: We will move heaven and earth to gіve our children good education (Х.Клінтон). Цей вираз можна передати шляхом пояснення: Ми зробимо все можливе для того, щоб наші діти отримали хорошу освіту. Для перекладу фразеологічної одиниці з наступного речення – I can’t make head nor tail of his speech…(С.Палін) – також варто перекласти за допомогою описового перекладу, адже в українській мові немає фразеологічної одиниці з відповідним чи подібним значенням: Я неможу нічого зрозуміти з його промови. При перекладі таких фразеологічних одиниць практично неможливо зберегти образність висловлювання.

Як відомо, щоб стати ближчим до аудиторії, політики намагаються висловлюватися зрозумілою для аудиторії мовою. З цією метою у своїх промовах вони використовують розмовну лексику. Саме при передачі емотивності такої лексики виникають труднощі. Адже тут необхідно зберегти стильову еквівалентність. Одиниці розмовної лексики мови оригіналу необхідно передавати відповідними одиницями мови перекладу: … a plan that would gamble your retirement (Б.Обама) – план, який би поставив на карту вашу пенсію;…we must take out Osama bin Laden and his lieutenants (Б.Обама) – ми повинні захопити Осаму бін Ладена та його помічників, якщо вони потраплять в поле нашого зору. Дієслово to gamble вживають гравці в азартні ігри. Воно має декілька значень - грати в азартні ігри, сильно ризикувати, тож переклад поставив на карту можна вважати правильним, який повністю передає семантику дієслова to gamble. При перекладі фразового дієслова take out також виникли труднощі, адже воно – багатозначне: виймати, видаляти, виходити, виводити, забрати з собою, руйнувати, турбувати і т. ін. Тож, з огляду на смисловий розвиток, було обрано дієслово захопити. При перекладі іменника lieutenants була застосована лексична трансформація – генералізація, адже маються на увазі усі хто допомагав О. бін Ладену у його діяльності.

Дуже часто у своїх промовах політики використовують такі стилістичні фігури, як різнопланові повтори:

1. Простий ускладнений повтор - In politics, there are some candidates who use changes to promote their careers. And then there are those, like John McCain, who use their careers to promote changes (С.Палін). – Серед політиків є ті, хто використовує зміни, для того щоб сприяти розвитку власної кар’єри. Проте, є і такі, як Джон МакКейн, хто використовує власну кар’єру, для того щоб спровокувати зміни. У даному випадку неможливо повноцінно передати простий ускладнений повтор у мові перекладу через відмінні особливості будови мови оригіналу та мови перекладу. Ці відмінності пов’язані з валентністю (сполучуваністю) мовних одиниць та з правилами перекладу інфінітивних конструкцій англійської мови на українську.

2. Анафора – повторення одного і того самого слова на початку окремих, співвіднесених між собою відрізків мовлення: Vote your dreams. Vote your conscience. Vote our future (С.МакКіні) - Голосують ваші мрії. Голосує ваша совість. Голосує ваше майбутнє. У даному прикладі анафора утворилася завдяки інверсії. У наведеному прикладі ця стилістична фігура була збережена при перекладі.

3. Епанафора – повторення на початку нового речення слів, якими закінчилося попереднє: …when I look at my grandchildren – I realize why I'm here. I'm here for their future (Дж.МакКейн) – …коли я дивлюся на своїх онуків – я розумію чому я тут. Я тут заради їхнього майбутнього.

4. Епіфора – повторення кінцевих елементів – підсилює значення повторюваного компоненту, підбиває підсумки як у логічному, так і у емоційному плані: …The fact is, al-Qaida and the Taliban-the people who actually attacked us on 9/11 - have regrouped in those mountains between Afghanistan and Pakistan and are plotting new attacks. And the Chairman of the Joint Chiefs of Staff echoed Barack's call for more troops. John McCain was wrong. Barack Obama was right.

…Now, after seven years of denial, even the Bush administration recognizes that we should talk to Iran, because that's the best way to advance our security.

Again, John McCain was wrong. Barack Obama was right.

При перекладі необхідно зберегти цю стилістичну фігуру, адже вона (які і інші вищевказані) сприяє ритмічності мови. Ритмічність мови, у свою чергу, підвищує рівень уваги аудиторії до промови. До того ж, нова інформація на знайомому фоні краще запам’ятовується [17:189]: …Відомо, що ал-Каіда і Талібан, які атакували нас 11 вересня, знову згрупувалися в горах між Афганістаном та Пакистаном і готують нові напади. І тепер Об’єднаний комітет керівників штабів прислухався до закликів Б.Обами збільшити чисельність військ. Дж.МакКейн помилявся. Б.Обама був правий.

…І тепер, після 7 років ігнорування, в адміністрації Дж.Буша зрозуміли, що ми повинні провести переговори з Іраном, адже це найкращий шлях захистити нашу країну. І знову, Дж.МакКейн помилявся. Б.Обама був правий.

У даному випадку епіфора була збережена у тексті перекладу.

Отже, з огляду на вищезазначену інформацію, можна зробити висновок, що у передвиборних політичних промовах аргументація виражається логічними фактами та емоційними аргументами. Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження. Саме тому увагу було зосереджено на передачі у мові перекладу образності одиниць мови оригіналу. Тому у даному пункті було розглянуто передачу емоційних аргументів. Увага зверталася на лексичні проблеми перекладу. Лексичні проблеми перекладу пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу. Труднощі перекладу виникають у результаті прагнення перекладача зберегти стилістичну та прагматичну еквівалентність лексем мови оригіналу у мові перекладу. Багато проблем виникає при перекладі емоційно-забарвленої лексики, стилістичних тропів (наприклад метафор), фразеологічних одиниць, стилістичних фігур тощо. Дуже часто при перекладі змінюється структура речень тексту оригіналу у тексті перекладу: прості речення об’єднуються у складні і навпаки або частина складного речення у тексті перекладу виражається вставною конструкцією. Збереження сили емоційних аргументів залежить від знань та умінь перекладача відтворювати значення цих одиниць мови оригіналу у мові перекладу.

Висновки

У даній дипломній роботі було досліджено особливості аргументації в політичному дискурсі. В процесі дослідження було визначено основні риси політичного дискурсу. По-перше, дискурс – це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різну форму вияву (усну, письмову), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників. По-друге, під час дискурсу відбувається синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, залежно від тематики спілкування. А політичний дискурс, у свою чергу, – це дискурс, обмежений соціальною сферою, а саме політикою: урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, промови|промови| політиків тощо. Отже, політичний дискурс – це дискурс політиків.

Матеріалом дослідження було обрано тексти передвиборних промов кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій – Демократичної та Республіканської партій. А також було обрано промову представника від партії Зелених. Такий крок пояснюється тим, що кандидатом на пост президента країни від цієї партії було обрано жінку, а це, в свою чергу, свідчить про те, що вона має значний вплив на членів та прихильників цієї партії, а отже – уміло застосовує засоби аргументації у своїх промовах. І той факт, що кандидатом на найвищу державну посаду було обрано жінку, а не чоловіка, також є аргументом на користь того, що для аналізу варто обрати саме її промову.

Під час дослідження також було визначено основні риси аргументації. Було встановлено, що аргументація – це мовленнєва дія, що включає систему тверджень, призначених для переконання аудиторії у правильності якоїсь думки. Вона звернена насамперед до розуму людини, яка здатна, подумавши, прийняти або спростувати цю думку. Як виявилося, аргументація має три основні форми: доказ, навіювання і переконання. Доказ – поняття переважно логічне. Це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якої-небудь думки за допомогою інших істинних і пов’язаних з|із| нею думок. Завдання|задача| доказу – знищення сумнівів в правильності висунутої тези. Навіювання – поняття переважно психологічне. Це нав'язування готової думки адресатові шляхом дії на підсвідомість. Завдання|задача| навіювання – створити у адресата відчуття добровільності сприйняття чужої думки, його актуальності, привабливості. Переконання складається з елементів як доказу, так і навіювання. Це означає|значить|, що промовець |пред'являє як раціональні аргументи, так і емоційні|емоціональні|, звертається|обертається| до розуму, але|та| впливає і на почуття аудиторії||, апелює як до істини, так і до думки слухачів, показує всі можливості|спроможності|, вигоди і переваги свого варіанту ||вирішення проблеми, прагне, щоб|аби| аудиторія повірила сказаному і сприйняла його як керівництво до дії.

Було встановлено, що аргументація – це мовна стратегія, яка має свої тактики впливу на аудиторію. Основними тактиками аргументації є тактика ототожнення політика з народом, тактика емоційного тиску, протиставлення, тактика “м’якого виведення опонента з гри”, апеляції до авторитету (статистичні чи наукові дані) та посилання на власний досвід.

В процесі дослідження було виявлено, що гендерна приналежність промовців значною мірою впливає на вираження аргументації в контекстах передвиборних промов, а також на побудову самих промов. Під час дослідження було встановлено, що промови чоловіків і жінок мають багато спільного, але також – і багато відмінного. Як виявилось, тематика промов чоловіків і жінок дуже схожа. Основною темою для всіх політиків є тема економічної кризи. Проте, жінки звертають більше уваги на наслідки цієї кризи (погіршення соціального забезпечення, зниження рівня охорони здоров’я, погіршення якості освіти дітей і т. ін.), а чоловіки більше говорять про причини (підвищення податків, зростання цін на товари та послуги). Було також виявлено, що у промовах чоловіків багато уваги приділяється питанню війни з Іраком та Афганістаном. Жінки у своїх промовах порушують питання соціального рівноправ’я чоловіків і жінок (особливо це стосується промови С.МакКіні).

Чоловіки і жінки у своїх промовах використовують одинакові тактики, але різні засоби їх вираження у мові.

Так, наприклад, промови жінок відрізняються більшою емоційністю. Чоловіки у своїх промовах використовують більш нейтральну лексику та більш сухо викладають аргументи. Жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення.

Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Критика опонентів у промовах чоловіків побудована так, щоб якомога менше образити опонента. Тобто чоловіки не просто критикують, а проводять паралелі, щоб виборці чітко бачили різницю і могли зробити правильний вибір.

Саме тому промови чоловіків справляють більш позитивне враження ніж промови жінок.

Як виявилося, приналежність політиків до різних партій також впливає на будову промов та вираження в них аргументації. Для дослідження було обрано промови кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій цієї країни – Барака Обами, та Джо Бідена (Демократична партія), а також Джона МакКейна та Сари Палін (Республіканська партія).

Як виявилося, для досягнення поставленої цілі (залучення виборців на свій бік) представники обох пaртій використовували усі доступні методи впливу. У їхніх промовах були використані всі основні тактики аргументації. Проте, демократи більше вдавалися до тактики емоційного тиску та зверталися до статистики. Республіканці частіше вдавалися до тактики ототожнення та протиставлення.

Під час дослідження було встановлено, що у передвиборних політичних промовах аргументація виражається логічними фактами та емоційними аргументами.

Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження. Саме тому увагу було зосереджено на передачі у мові перекладу образності одиниць мови оригіналу. Увага зверталася на лексичні проблеми перекладу.

Лексичні проблеми перекладу пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу.

Труднощі перекладу виникають у результаті прагнення перекладача зберегти стилістичну та прагматичну еквівалентність лексем мови оригіналу у мові перекладу. Багато проблем виникає при перекладі емоційно-забарвленої лексики, стилістичних тропів (наприклад метафор), фразеологічних одиниць, стилістичних фігур тощо.

Дуже часто при перекладі змінюється структура речень тексту оригіналу у тексті перекладу: прості речення об’єднуються у складні і навпаки або частина складного речення у тексті перекладу виражається вставною конструкцією.

Збереження сили емоційних аргументів залежить від знань та умінь перекладача відтворювати значення цих одиниць мови оригіналу у мові перекладу.

Resume

The paper deals with peculiarities|feature| of argumentation in political discourse| as a problem of translation. Political activity always plays an important role life of society. The place|seat| of a country in the world and its relationship with other countries depends on certain|definite| political position or situation inside the country. However the way of country representation by its political leaders is very important for determination|definition| of the country image. Politicians in their speeches can appeal both for|by| the international community and the citizens of the country.

Speech-making process is a very |дуже| difficult because що| politicians in his speeches not only лише| inform an audience about some aspect of public life, but also obtain the favour and support of audience, convince the audience to accept their position. Politicians prove their opinions by arguments and facts, use different methods of persuasion. Therefore, ability to give reasons for the actions is very important for every politician because it affects his popularity among the audience. With the help of an argumentation politicians influence forming and change of voters opinion. And that’s why the research of argumentation peculiarites in political discourse| can be regarded as urgent problem.

The aim of the paper was to research the argumentation peculiarites in political discourse.| For reaching this aim it was necessary to clear up the following tasks:

to define the basic|main| features of political discourse|;

to define the basic|main| features of argumentation;

to research the|explore| basic|main| tactics of argumentations;

to research the|explore| expressing of argumentation in pre-election speeches as to gender of politicians ;

The object of the research is a political discourse, and also means of realization of argumentation in political discourse.

The subject of the research is a methodology of argumentation maintainance during the translation of political discourse.

The research material is texts of pre-election speeches of six political figures of the USA: Hillary R. Clinton (Democratic Party), Cynthia McKinney (Green Party), Sarah Palin (Republican Party), Barack Obama (Democratic Party), Joe Biden (Democratic Party) and John McCain (Republican Party).

Modern linguistics researches|work-up| are aimed|ducted| to study different|diverse| types|typestyle| of discourse from the communicative and pragmatic point of view. Such aim foresees the investigation of language|speech| not only as to the means of communication and conveying of information but also as to the mechanism of influence on the behavior of individuals and community groups. The basic|main| features|vinculum| of political discourse| were defined during the research|work-up||definite|. As to Ukrainian linguist F.S. Bacevich discourse| is a type|typestyle| of communicative activity, interactive phenomenon|phenomen|, vocal stream|throughflow|, which has a different|diverse| form|shape| of existence (verbal|parol|, written) and takes place within concrete channel|lade| of intercourse|commonunication|. It is regulated with the help of strategies and tactics of participants. It is a synthesis of cognitive|, linguistic|vocal| and extralinguistic| (social, psychical, psychological etc.) factors, depending on the subject of intercourse|commonunication|. The concept of political discourse was defined as |b to T.A.Van Dijk: political discourse is a discourse|, limited by social sphere, namely by a politics|politics|: discussions in the government, parliamentary debates|discussion|, party programs, speeches of politicians etc. So, political discourse| is pointed out as discourse| of politicians.

Many common and divergent features were found out|work-up| in men|husband| and women’s speeches. The subjects of speeches are very alike. The main theme|object-matter| for all of politicians is|appear| the theme|object-matter| of economic|economical| crisis. However, women pay|wife|paypay more attention|attn.| to the results of this crisis emphasize the issues of worsening of public welfare, decline|lowering| of the |Y-level|health protection level, worsening of children education quality etc.|formation||kid On the other hand |richly||butmen|husband| talk more about the reasons|cause| resulted in worsening of public welfare, decline|lowering| of the |Y-level|health protection level, worsening of children education quality etc.: an increase|rise| of taxes, rising of goods and services prices. Men|husband| also pay more|richly| attention|attn.| to the problem of war actions in Iraq and Afghanistan. Women|wife| in their speeches raise the problem of equal social rights of men|husband| and women|wife| (especially|in particular case| in C. McKinney’s speech).

As to the results of the research, the main difficulty of political speech translation is rendering emotive lexical units. These units are very important for political speeches. Politicians use them in expressing emotional arguments. Sometimes such arguments are more important for speech than logical one. That’s why attention|attn.| was concentrated on rendering such emotive lexical units of source language|tongue| in the target language as:|speech||pro-image| emotionally painted|paint-coated| words (words,|wd||what| expressing|signifying| emotions, fillings|feeling| and attitude of people to|by| the objects and phenomena|phenomen|), metaphor, epithets, various repetitions, phraseology units and colloquial vocabulary. Emotive lexical units have three main ways of rendering their meaning in target language. All these ways of translation is aimed to preserve stylistic and pragmatic meaning of lexical units in target language:

rendering by full equivalents in target language;

rendering by lexical units with similar meaning;

rendering by a descriptive translation.|cappice|

So, adequacy of translation|cappice| depends on knowledges and experience of translator.

The results of the research help to understand how politician’s speech influence the audience. These results can be used in translator and interpretator’s practice, because they help to solve problems with rendering not onlty the content of political discourse but also its emotive influence.

Список використаних джерел

1. Анисимова Т.В. Типология жанров деловой речи (риторический аспект): автореф. дис. … д-ра филол. наук : 10.02.19 / Т.В. Анисимова; Кубанский гос. ун-т. Краснодар, 2000. – 46с.

2. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики / Новое в зарубежной лингвистике – М.: Прогресс, 1995. – Вып. 16: Лингвистическая прагматика. – С. 33-38.

3. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику / МГУ им. М.В. Ломоносова. Филос. фак. – М.: Эдиториал, 2001.– 358с.

4. Баранов А.Н. Лингвистическая теория аргументации (когнитивный подход)

/ МГУ им. М.В. Ломоносова. Филос. фак. – М.: Эдиториал, 2001.– 346с.

5. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и часной теории перевода). – М.: “Международные отношения”, 1985. – 240с.

6. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 244с.

7. Берков В.Ф. Аргументация как речь / В.Ф.Берков // Стратегии коммуникативного поведения: материалы докладов Междунар. науч. конф., Минск, 3-4 мая 2001 г.: в 3 ч. / Минский гос. лингвист. ун-т; редкол. – С. 56-62.

8. Бігарі А.А. емотивна аргументація у дискурсі сімейного спілкування // Мовні і концептуальні картини світу: збірник наукових праць Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка. – К.: “Логос”, 2000. – С. 112-123.

9. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти (теоретико-эмпирическое исследование языка и его использования в социальном контексте // Язык и моделирование социального взаимодействия. – М.: 1987. – С. 98-105.

10. Брутян Г.А. Очерк теории аргументации / А.Г. Брутян. – Ереван : Изд-во АН Армении, 1992. – 299с.

11. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. – М.: Прогресс, 1999. – 312с.

12. Васильев Л.Г. Прагматика аргумента: коммуникативный подход / Л.Г.Васильев // Тверской лингвистический меридиан ; Твер. гос. ун-т. – Тверь, 1999. – Вып. 3. – С. 214-220.

13. Ващук Т.Н. Политический дискурс как объект лингвистического исследования. Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/1720/1/43.pdf

14. Воробйова М.В. Алюзивні засоби у текстах полемічного дискурсу як спосіб впливу на читача. Режим доступу: http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2006/11(95)1/1_Vorob'eva.pdf

15. Герасимов В.И., ИльинМ.В. Политический дискурс: История и современные исследования // Политическая наука: Сб. науч. тр. / РАН. ИНИОН, Ин-т сравн. политологии, ос. ассоц. полит.науки. – М.: 2002. – № 3 – С. 73-78.

16. Голикова Ж.А. Перевод с англиского на русский: Учебное пособие. – М.: Новое знание, 2003. – 300с.

17. Григорьева В.С. Дискурс как элемент коммуникативного процесса: прагмалингвистический и когнитивный аспекты : монография В.С. Григорьева. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 288с.

18. Даньшина Е.В. Стратегии и тактики американского предвыборного дискурса. Режим доступу: http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2007/1(102_2)/5_Danshina.pdf

19. Емерен Франс Х. ван, Гроотендорст Р. Речевые акты в аргументативных дискуссиях: теоретическая модель анализа дискурса, направленная на разрешение конфликта мнений Франс Х. Ван Ееремен, Р. Гроотендорст. – Санкт-Петербург: «Нотабене», 1992. – 457с.

20. Ивин А.А. Логика. Учебник лдя гуманитарных факультетов – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002 – 457с.

21. Игнатенко Л.Ю. Повтор как одна из стратегий речевого воздействия // Весник Харьковского национального университета ім. В.Н.Каразіна № 649. – Харьков: Константа, 2005 – С. 298-306.

22. Каліщук Д.М. лінгвокультурні особливості перекладу політичного дискурсу. Режим доступу: http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2006/11(95)1/29_Kalishuk.pdf

23. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. – Москва, ГНОЗИС, 2004. – 390с.

24. Кириллов, В.И. Логика : учебник В.И. Кириллов, А.А. Старченко. – М. : Юристъ. – 1995. – 256с.

25. Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с англиского языка на русский. – М.: “Высшая школа”, 1965. – 287с.

26. Кубрякова Е.С. О понятиях дискурса и дискурсивного анализа в современной лингвистике //Дискурс, речь, речевая деятельность. - М., 2000. – С. 8-13.

27. Курачек О.Ф. Логические и экстралогические средства убеждения на материале английского языка / О.Ф. Курачек // Коммуникативные стратегии: материалы докладов Междунар. науч. конф., Минск, 28-29 мая 2003 г.: в 2 ч. / Минский гос. лингвист. ун-т; редкол.: Т.В. Поплавская (отв. ред.) [и др.]. – Минск, 2003. – С. 124-130с.

28. Маркович А.А. Аргументативная коммуникация / А.А. Маркович // Методология исследования политического дискурса: Актуальные проблемы содержательного анализа общественно-политических текстов: сб. науч. трудов / Белгосуниверситет; под общ. ред. И.Ф. Ухвановой-Шмыговой. – Вып. 1. – Минск, 1998. – С. 144-150.

29. Медвідь О.М., Ізмайлова І.Г. Прагматичні інтерпретації текстів політичного дискурсу. Режим доступу: http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2008/1(112)/13_Medved.pdf

30. Михальская А. К. / Русский Сократ: Лекции по сравнительно исторической риторике: Учебное пособие для студентов гуманит. факультетов/Михальская А. К.: Академия, 1996. – 192с.

31. Ніколенко А.Г. Соціальні аспекти мовлення. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Вінниця, Нова книга, 2005. – 256с.

32. Опарина Е.О. Метафора в политическом дискурсе // Политическая наука. Политический дискурс: История и современные исследования: Сб. науч. тр. / Отв. ред. и сост. Герасимов В.И., Ильин М.В. – М.: РАНИНИОН, 2002. – С. 20-25.

33. Павлуцька В.О. Політичний дискурис: особливості та функції. Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/2446/1/218-221.pdf

34. Паршин П.Б. Лингвистические методы в концептуальной реконструкции // Системные исследования. – М.: 1996. – С. 146-151.

35. Попов Р.А. Політичний дискурс: проблема теоретичної ідентифікації. Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej2/txts/pol-prav/05prapti.pdf

36. Почепцов О. Г. Языковая ментальность: способ представления мира // Вопросы языкознания. – М.: 1990. – 213с.

37. Семенюк А.А. Гендерні та вікові особливості кооперативної мовленнєвої поведінки у сімкйному дискурсі. Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / О.В. Дудоладова; Донец. нац. ун-т. — Донецьк: 2007. Режим доступу: http://www.nbu.gov.ua

38. Сковородников А.П. О необходимости разграничения понятий «риторический прием», «стилистическая фигура», «речевая тактика», «речевой жанр» в рактике терминологической лексикографии / А.П. Сковородников // Риторика. Лингвистика: сб. статей.– Смоленск: СГПУ, 2004. – С. 5-11.

39. Славова Л.Л. Комунікативні стратегії та тактики у сучасному масмедійному політичному дискурсі. Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/2210/1/06slldzm.pdf

40. Соловей А.С. Политические выступления: типологический и переводческий аспекты Режим доступу: http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2007/1(102_2)/37_Solovey.pdf

41. Тхоровська С.В. Стратегії політичного дискурсу. Режим доступу:

http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2007/1(102_2)/10_Thorovska.pdf

42. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – М.: 2002. – 416с.

43. Фесенко Т.А. Концептуальные основы перевода. – Тамбов: ТГУ, 2001. – 124.

44. Фоменко О.С. Політична реклама в телевізійних дебатах: лінгвістичні аспекти // Мовні і концептуальні картини світу: збірник наукових праць Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка. – К.: “Логос”, 2000. – С. 365-369.

45. Шейгал Е.И. Семиотическое пространство политического дискурса // Полит. дискурс в России, 2003. – С. 41- 48.

46. Benoit W. L., Blaney J. R., Pier P. M. Campaign '96: A functional analysis of acclaiming, attacking, and defending. New York: Praeger, 1998. – 342p.

47. Discurso Polнtico, UPF, Barcelona. Second draft, April 29, 2001 – 236p.

48. Politicaly speaking: a worldwide examination of language used in public sphere / Ed. by O.Feldman. New York, 1998. – 389p.

49. Van Dijk Teun A. Political discourse and ideology. // Paper for Jornadas del. 1999. – P. 178 - 189.

Довідковий матеріал

50. Англо-український словник парних словосполучень / Авт.-уклад. Л.М.Медведєва. – К.: “Українська енциклопедія”, 1999. – 260с.

51. Великий англо-український словник / Авт.-уклад. М.В.Адамчик. – Донецьк: “Сталкер”, 2002. – 1152с.

52. Кунин А.В. Англо-русский фразеологический словарь / А.В. Кунин. – 6-е изд., стереотип. – М.: Медиа, 2005. – 501с.

53. Dictionary of the English language / Ed. by David Dale. – New York, 2004. – 705p.

Список ілюстративного матеріалу

54. Barack Obama Acceptance Speech – DNC – 28 August 2008 Campaign. Режим доступу: http://uspolitics.about.com/od/campaign2004/a/quotable_dnc.htm

55. Cynthia McKinney Acceptance Remarks. Green Party Convention, Chicago, Illinois. Режим доступу: http://www.oilempire.us/cynthiamckinney.html

56. Hillary R. Clinton – DNC Speech – 26 August 2008 Campaign. Режим доступу: http://uspolitics.about.com/od/campaign2004/a/quotable_dnc.htm

57. Joe Biden – DNC Speech – 27 August 2008 Campaign. Режим доступу: http://uspolitics.about.com/od/campaign2004/a/quotable_dnc.htm

58. John McCain Acceptance Speech – RNC – 4 September 2008 Campaign. Режим доступу: http://uspolitics.about.com/od/campaign2004/a/quotable_dnc.htm

59. Sarah Palin Acceptance Speech – RNC – 3 September 2008 Campaign. Режим доступу: http://uspolitics.about.com/od/campaign2004/a/quotable_dnc.htm

Додаток 1

Застосування тактик аргументації чоловіками та жінками у своїх передвиборних промовах

№	Назва тактики	Кількість застосувань тактики (разів)
		Жінки	Чоловіки
1	Тактика ототожнення політика з народом	4	7
2	Тактика емоційного тиску	7	4
3	Тактика протиставлення	7	4
4	Тактика “м’якого виведення опонента з гри”	1	3
5	Тактика апеляції до авторитету (статистичні чи наукові дані, загальновідомі факти)	3	7
6	Тактика посилання на власний досвід	3	6

Додаток 2

Застосування тактик аргументації представниками Демократичної та Республіканської партій США

№	Назва тактики	Кількість застосувань тактики (разів)
		Представники Демократичної партії	Представники Республіканської партії
1	Тактика ототожнення політика з народом	3	4
2	Тактика емоційного тиску	5	4
3	Тактика протиставлення	3	4
4	Тактика “м’якого виведення опонента з гри”	2	1
5	Тактика апеляції до авторитету (статистичні чи наукові дані, загальновідомі факти)	5	3
6	Тактика посилання на власний досвід	3	3

Дипломная работа: Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

Похожие работы: