Рефетека.ру / Ботаника и сельское хоз-во

Курсовая работа: Технологія вирощування підсисних поросят

Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

Факультет технології виробництва і

переробки продукції тваринництва

Кафедра технології виробництва

продукції тваринництва

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Свинарство і технологія виробництва свинини»

на тему: «Технологія вирощування підсисних поросят»

(варіант – 34)

Виконавець:

cтудент IV курсу 5 групи

Бєнь В.

Керівник: Лихач В.Я.

Миколаїв – 2007

Зміст

Вступ
1. Огляд літератури
1.1. Вирощування підсисних поросят
1.2. Особливості вирощування підсисних поросят в перші дні життя
1.3. Анемія
1.4. Потреба підсисних поросят в поживних речовинах і фізіологічне обґрунтування ранньої підгодівлі
1.5. Підгодівля поросят
1.6. Особливості годівлі підсисних поросят\| на промислових комплексах
2. Розрахункова частина.
2.1. Цех відгодівлі
2.2. Цех дорощування
2.3. Цех відтворення
2.4. Корми та годівля
Висновки
Література

Вступ

Вирощування поросят до 2-місячного віку є найбільш відповідальним періодом при вирощуванні молодняка. На промислових комплексах сектор комплектують за рахунок свиноматок запліднених протягом порівняно короткого проміжку часу, і тому опорос відбувається протягом 3 – 7 днів. Під час опоросу в приміщенні підтримують температуру в межах 18—22 °С. Для створення нормального мікроклімату у відділенні для поросят за добу до опоросу включають лампи інфрачервоного опромінювання для підігрівання підлоги та інших ділянок станка.

За поведінкою свиноматки можна визначити час майбутнього опоросу. За 1,5 - 2 доби до опоросу тварина починає непокоїтися, вим'я у неї припухає, соски збільшуються й червоніють. За добу до опоросу, а інколи й раніше, з сосків при надавлюванні виділяється молозиво. За 2 - 5 години до опоросу свиноматка трохи заспокоюється, часто лягає і встає. Потуги при нормальному опоросі повторюються через кожні 5 — 20 хв. Опороси у більшості випадків відбуваються вночі і тривають 2 — 4, а у деяких випадках — до 6 — 7 год. При опоросі черговий оператор укорочує пуповину, дезинфікує її, обтирає порося від слизу, скушує щипцями верхівки іклів, обрізує хвости, підсаджує поросят до свиноматки і розподіляє їх по сосках. Після опоросу оператор ретельно очищає станок і видаляє послід. Він стежить за мікрокліматом приміщення і залежно від температури й вологості повітря регулює роботу вентиляційно-опалювальних установок. Потрапляючи під інфрачервоний опромінювач при температурі повітря 26—30 °С, поросята обігріваються, обсушуються і після цього починають ссати молозиво. Якщо поросят в гнізді більше, ніж функціонуючих сосків у матері, то зайвих поросят слід перевести до іншої свиноматки. Підсаджувати поросят доцільно не раніше, ніж на другу-третю добу після народження.

1. Огляд літератури

1.1. Вирощування підсисних поросят

У перші дні життя потреба поросят у поживних речовинах повністю забезпечується за рахунок материнського молока. Встановлено, що у поросят в першому місяці життя витрати поживних речовин на 1 кг приросту на 85 % забезпечуються за рахунок материнського молока і на 15 % —підкормом. На другому місяці життя співвідношення джерел поживних речовин міняються. Витрати за рахунок материнського молока зменшуються до 30 %, а за рахунок підкорму збільшуються до 70 %. У середньому за рахунок вирощування поросят від народження до 60-денного віку на одержання приросту витрачається поживних речовин за рахунок материнського молока 45 %, а за рахунок підкорму — 55 %.

Материнське молоко — незамінний корм для поросят. Кожний сосок свині — це відособлена молочна залоза, що не поєднується з іншими залозами. Передні частки молочної залози, краще розвинуті та більш молочні, ніж задні. Під час першої годівлі оператор повинен правильно розподілити соски між поросятами. Довгих і худих поросят привчають до передніх сосків, коротких та вгодованих — до задніх. Звикнувши до визначення сосків, поросята вже на третій день швидко знаходять їх і не уступають «свій» сосок без бійки.

Поросятам вже з 3—4-го дня життя необхідно давати воду. При відсутності вільного доступу до води вони п'ють сечу, що викликає шлункові захворювання. В кожному відділенні для підкорму повинні бути автонапувалки. При їх відсутності у відділенні для поросят ставлять корито з чистою водою, яку міняють 5— 6 разів на добу. Молоко свині бідне начсолі заліза, яке входить до складу гемоглобіну крові. Вже в перші дні життя вміст гемоглобіну в крові поросят швидко знижується. Для попередження анемії їм вводять залізовмісні препарати. За даними Білоруського науково-дослідного інституту тваринництва, на 1 кг живої маси поросята за першу декаду життя споживають 175—197 г материнського молока, за другу —120, за третю — 61—68, за четверту — лише 33—40 г, а потім все менше. В перші дні життя поросята ссуть матір дуже часто: чмаломолочних свиноматок через кожні 25—40 хв, більш молочних — через 1—2 год. За кожну годівлю порося висисає 15—25 г молока, більш енергійні — до 50—70 г. Для нормального розвитку поросяті в першу декаду потрібно за добу близько 300 г, а за другу — 400 г молока. При такому частому ссанні свиноматок краще всього утримувати в індивідуальних станках, забезпечуючи таким чином вільний підхід поросят в будь-який час. Якщо потребу поросят у поживних речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду життя прийняти за 100 %, то за другу декаду вона буде задовольнятися на 67,5 %, за третю — на 42, за четверту— на 25,6, за п'яту — на 14,4, за шосту — на 7,5%. Таким чином, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підкорму. Тому умовну молочність свиноматки визначають за масою гнізда поросят 21-денного віку. Молодняк, рано привчений до підкорму, краще розвивається, у нього вищі середньодобові прирости. Підгодівля поросят з раннього віку концентрованими, грубими й соковитими кормами сприяє розвитку органів травлення, посиленню секреторної діяльності і в кінцевому результаті поліпшенню використання кормів дорослими тваринами [1, 3].

1.2. Особливості вирощування підсисних поросят в перші дні життя

Поросята дуже маленькі, що тільки що народилися, і недостатньо жваві. Щоб матка не давила поросят, її в цей період утримують|утримують| в індивідуальних станках, обладнаних пристосуванням, що обмежує їх пересування по верстату. Для поросят обладнують зону відпочинку, що додатково обігрівається.

Материнське молоко — незамінний корм для підсисних поросят |. Кожен сосок вимені свині уявляє відособлену молочну залозу, що не з'єднується з|із| іншими сосками. При цьому передні долі вимені краще розвинені і більш молочні, ніж задні. Під час першої годівлі оператор повинен правильно розподілити соски між поросятами.

При недостатній кількості поросят у|в,біля|| матки яка перший раз народила, до неї підсаджують бракуючих поросят від інших, багатоплідних маток або привчають сильніших поросят одночасно відсмоктувати молоко з|із| двох сосків.

Слід мати на увазі, що не кожна матка приймає чужих поросят. Щоб матка по запаху не відрізняла своїх поросят від чужих, всіх поросят обприскують сильно пахнучою речовиною (слабким|слабим| розчином креоліну, карболу або навіть керосину|керосину| — 2 столових ложки на пляшку теплої води) і підпускають до матки.

Підсаджених поросят також треба привчити до певних сосок, при цьому всі поросята перші 3 дні повинні одержувати|отримувати| молозиво. Молозиво у|в,біля| свиноматки з'являється|появляється|, як правило, за декілька годин до опоросу. Тому вперше|уперше| поросят необхідно підпускати під свиноматку не пізніше ніж через 1—2 годин після|потім| народження. Перші 3—4 доби виділяється молозиво, яке в порівнянні з молоком володіє вищою біологічною цінністю. Споживання|вжиток| молозива сприяє виробленню у|в,біля| поросят імунітету. До першого смоктання молозива в крові новонароджених поросят ще відсутні антитіла. Через 3 години після|потім| смоктання молозива склад крові поросят значно міняється. За один акт смоктання, який триває 40 - 50 сек|із|, порося одержує|отримує| до 30—40 г молозива, а на 8—10-у добу до 45 г молока. Свиноматка виділяє за один акт смоктання до 500 г і більш молозиво в перший день лактації, а за добу — 5—6 кг У перші 3 тижні добова молоковіддача| складає 7—7,5 кг. Після|потім| цього кількість молока у|в,біля| свиноматки значно зменшується. За 55—60 діб свиноматка продукує 220—250 кг молока.

Молозиво, яке поросята одержують|отримують| в перші 3 діб, забезпечує їх організм антитілами протягом 5 наступних|таких| тижнів. Молозиво і молоко засвоюються організмом майже на 98 % [1. 5, 6].

1.3. Анемія

За відсутності цих препаратів можна застосовувати комбінований розчин заліза сульфату, міді сульфату, кобальту сульфату. Рекомендована доза на одну голову—| 10 мкл| розчину, що містить|утримує| в 1 л 2,5 г залоза сульфату, 1,0 г міді сульфату і 0,5 г кобальту сульфату [1, 2, 4, 5, 7].

1.4. Потреба підсисних поросят в поживних речовинах і фізіологічне обґрунтування ранньої підгодівлі

Поросята нормально ростуть|зростають| за умови, що|при умові , що,при условии | вони одержують|отримують| з|із| кормом необхідні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи і енергію, що міститься|утримується| в них, вітаміни, мінеральні та інші біологічно активні речовини, а також воду. Всі вони забезпечують нормальний обмін речовин і утворення тканин і органів тіла. У складі організму новонародженого поросяти білки складають близько 30 %, жир — 5, мінеральні речовини — 15, вода — 50 %. Потреба в них забезпечується за рахунок материнського молока і додаткової підгодівлі.

У перші дні життя необхідні поживні речовини поросята одержують|отримують| з|із| материнським молоком. Проте|однак|, починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із| 2—3-й тижні потреба в них значно збільшується, а кількість молока у|в,біля| свиноматок зменшується. Тому для повного|цілковитого| забезпечення поросят поживними речовинами їм необхідно згодовувати різноманітні|всілякі| корми. Якщо потреба поросят в поживних речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду життя прийняти за 100 %, то в другу декаду вона задовольнятиметься на 67,5 %, у третю — на 42, в четверту — на 25,6, в п'яту — на 14,4 і в шосту — на 7,5 %. Отже, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підгодівлі. Тому умовну молочність матки визначають по масі гнізда поросят у віці 21 день.

Встановлено|установлено|, що за перші 30 днів життя витрати на 1 кг приросту маси поросят на 85 % покриваються за рахунок материнського молока і лише на 15 % —за рахунок|лічба| підгодівлі. На другому місяці життя витрати материнського молока на відкладення в тілі, зменшуються до 30 %, а за рахунок підгодівлі збільшуються до 70 %. В середньому за молочний період на отримання|здобуття| приросту витрачається поживних речовин за рахунок молока свиноматок 45 %, підгодівля — 55%

1.5. Підгодівля поросят

У перші 3 дні життя всі потреби поросяти в поживних речовинах задовольняються за рахунок материнського молока, але|та| вже з 4—5-го дня навіть поросятам від рясно молочних маток не вистачає води, мінеральних речовин, а потім і інших елементів живлення|харчування|.

При годівлі підсисних поросят дотримуються звичайно певних схем, що відповідають особливостям кормової бази господарства.

Залежно від молочності маток і повноцінності використовуваних комбікормів згодовують кожному поросяті за період до-2-месячного віку від 15 до 25 л молока і молочного відвійок. Молоко і молочний відвійок слід давати тільки|лише| в свіжому вигляді|виді|. Доцільно також готувати з|із| них ацидофільне молоко. Згодовувати його починають з 5—7-го дня життя — 25—30 г на поросяти, збільшуючи щодня норму на 10—20 р.

З цього ж часу поросят поступово привчають до концентратів, для чого в підкормове відділення|відокремлення| ставлять коритце з|із| підсмаженим зерном ячменю, пшениці або крупноподрібленої| кукурудзи. Поступово в молоко починають|розпочинають,зачинають| додавати|добавляти| суміші концентрованих кормів (комбікорм), доводячи поступово їх кількість до рівня, передбаченого схемою годування. Чим раніше поросята будуть привчені до споживання|вжитку| концентрованих кормів, тим швидше|скоріше,скоріш| у|в,біля| них нормалізуються процеси травлення і тим краще вони розвиватимуться. Концентрати можна згодовувати також у вигляді каші. Краще всього давати суміш концентратів, що складається з просіяної|просіювати| від плівок вівсянки, ячмінної і пшеничної дерті, роздробленого зерна бобових культур, пшеничних висівок (до 10—15 % по масі), соняшникової або льняної макухи (до 5—10 %), м'ясної і рибної муки|борошна|, а також мінеральної підгодівлі (солі|соль|). За відсутності такої суміші кращим кормом для підсисних поросят є|з'являється,являється| просіяна|просіювати| вівсяна і ячмінна дерть, до якої обов'язково додають|добавляють| м'ясну або рибну муку|борошно| (до 15—20 % по масі) або відповідну кількість знятого молока. На одну кормову одиницю підгодівлі повинне приходитися не менше 140 г перетравного протеїну. При недоліку|нестачі| протеїну розвиток поросят затримується. До 30-му| дня життя поросята повинні з'їдати по 300—400 г суміші концентратів, а в 2-місячному віці — до 800 р.

Соковиті корми. З 10—12-го дня життя поросят слід привчати до соковитих корм — червоній моркві, кормовому і напівцукровому буряку, вітамінному гарбузу (згодовують в сирому подрібненому вигляді|виді|). У обмеженій кількості можна давати комбінований силос і варену картоплю (у вигляді пюре). При багатому згодовуванні картоплі поросята сильно жиріють і слабшають («сідають» на ноги). До відбирання поросята повинні з'їдати в добу до 1 —1,5 кг соковитих кормів.

На великих комплексах для підгодівлі поросят з 8-го дня життя використовують спеціальні комбікорми (престартери), добре збалансовані за всіма елементами годівлі. У 1 кг цього комбікорму міститься 1,04—1,06 корм, од., 201— 220 г сирого протеїну, 42—50 сирого жиру і 26—32 г сирої клітковини. На 100 кг престартера додають 5 кг біовіту, .10 г — сухого молока і 1,5 кг риб'ячого жиру. Суміш старанно перемішують і розподіляють по годівницях у відділенні для підгодівлі поросят. Незадовго до відлучення поросят у суміш додають антистресові премікси.

У господарствах, що не мають спеціальних комбікормів, поросят починають підгодовувати з 5—6-го дня життя підсмаженим зерном і ацидофіліном. До цього часу в них прорізуються нові зуби, і через сверблячку ясен виникає потреба гризти все тверде. Підсмажене зерно кукурудзи, гороху та пшениці засипають у годівниці з мінеральним підкормом. Після підсмаження зерно стає солодким і поросята його охоче поїдають [1, 5, 8].

Ацидофілін готують із незбираного або збираного молока, заквашеного спеціальною закваскою. У результаті вмісту в ацидо-філіні молочної кислоти в шлунково-кишковому тракті поросят припиняється розвиток хвороботворних мікроорганізмів і попе-реджуються шлункові' захворювання. Крім того, молочна кислота стимулює виділення ферментів в шлунково-кишковому тракті, підвищує їх активність і перетравлення кормів.

Для приготування ацидофіліну спочатку готують материнську закваску: 3 л пастеризованих молочних відвійок охолоджують до 35—40 °С і потім засипають суху культуру ацидофільних бактерій, старанно перемішують і ставлять у тепле місце з постійною температурою (35—40 °С) на 6—8 год. Потім у молоко додають материнську закваску (5—10 % від кількості молока чи молочних відвійок) і ставлять у тепле місце на 6—8 год. Привчають поросят до ацидофіліну повільно — спочатку змочують соски матері ' перед годівлею. Злизуючи ацидофілін при ссанні, поросята швидко звикають до його кислого присмаку. Через 3—4 дні вони охоче їдять його із спеціальної годівниці по 6—8 раз на день. До кінця першої декади поросята вже поїдають за добу до 100 г ацидофіліну, до кінця другої декади — 200 г, до кінця третьої — 400, а до відлучення — близько 800—1000 г. При відсутності ацидофіліну його заміняють свіжим молоком чи молочними відвійками. У всіх випадках норму годівлі молочних продуктів необхідно збільшувати поступово. Молоко дають кілька разів на добу.

Штучне молоко. Це відвар із борошна зернових і зернобобових культур, змішаний з молочними відвійками, що містить невелику кількість риб'ячого жиру, макро- і мікроелементів, антибіотиків. Використовують його як додатковий підкорм поросятам у віці від 10—20-денного до 6—7-місячного віку. Штучне молоко, позитивно впливаючи на організм поросят, запобігає появі проносів, поліпшує використання основних кормів, підвищує середньодобовий приріст. Готують його за таким рецептом (з розрахунку на 500 л): 30 кг горохового і 20 кг ячмінного, просяного, вівсяного або пшеничного борошна, 2,5 кг крейди і 2 кг кухонної солі добре перемішують і протягом години запарюють у 240 л води. У відвар додають 210 л свіжих пастеризованих молочних відвійок, 1,2 кг риб'ячого жиру (при температурі близько 50°С), 60 г біоміцину, 10г сірчанокислого заліза, 5 г сірчанокислої міді, 10 г йодистого калію, 12 г марганцевокислого калію і 9,5 г кобальту. Старанно перемішаний і охолоджений відвар згодовують протягом доби з розрахунку 400 г на порося у віці до 2 міс, від 2- до 4-місячного віку — 800—900 г на підсвинка, старше 4 міс — до 1,5 кг.

При відсутності в господарстві спеціальних комбікормів поросят підгодовують кашею. Для цього пшеничну дерть або просіяну вівсянку варять на молочних відвійках і починаючи з 5—6-го дня життя дають поросятам. З 9—10-денного віку їх починають привчати до поїдання сухих концкормів. Найкраще давати суміш концкормів, до складу якої входять вівсянка, ячмінна і пшенична дерть, подрібнене зерно бобових культур, пшеничні висівки (до 10— 15 % за масою), лляна макуха (до 5—10 %), м'ясне і рибне борошно. До суміші додають кухонну сіль. При відсутності такої суміші кращим кормом для поросят-сисунів є просіяна вівсяна та ячмінна дерть, до якої обов'язково додають м'ясне або рибне борошно (до 15—20 % за масою), або молочні відвійки.

В 1 корм. од. підкорму повинно бути 120—140 г перетравного протеїну. При нестачі протеїну розвиток поросят сповільнюється. До 30-денного віку поросята повинні споживати за добу 300—400~г суміші концкормів, у 2-місячному віці — до 800 г.

У суміш концкормів рекомендується додавати якісне бобове сіно або трав'яне борошно штучного сушіння. В перші дні поросята трав'яне борошно тільки пробують, а до -60-денного віку споживають за добу 150—200 г цього корму.

З 10—12-денного віку поросят привчають до поїдання соковитих кормів: червоної моркви, кормових та напівцукрових буряків, а також комбінованого силосу доброї якості. При ранній підгодівлі стежать за тим, щоб молодняк не споживав багато кормів. Це може призвести до шлункових захворювань. До відлучення від матерів поросята повинні споживати за добу 0,8—1 кг суміші концкормів, до 1 кг соковитих кормів, 0,3- кг вітамінного трав'яного борошна та 1 кг молочних відвійок або рівноцінну кількість таких кормів тваринного походження, а також 100—200 г білково-вітамінно-мінерального підкорму (БМВД) заводського виробництва загальною поживністю близько 1,5 корм. од. Всього за перший місяць життя, крім материнського молока, кожне порося повинно додатково одержати 25—30 корм. од. підкорму, з другого по третій місяць — 55—60 корм, од., а з третього по четвертий місяць — 60—65 корм. од. У 1 кг підкорму повинно бути 120—140 г перетравного протеїну [6, 8].

Залежно від прийнятої в господарстві системи вирощування молодняка поросят відлучають від матерів у 26-, 35-, 45-, 60-ден-ному віці. При відлученні в будь-якому віці бажано, щоб поросята ще деякий час залишалися в тих же станках, де вони знаходилися із свиноматками. Найбільший ефект одержують від так званої «сімейно-гніздової» системи вирощування поросят у тих же станках, де їх утримували з матерями до 2—2,5-місячному віку, або подальше їх утримання в невеликих станках по 15—18 голів, до переведення на заключну відгодівлю або в групу ремонтного молодняка.

У племінних і деяких промислових господарствах для кращого розвитку поросят їх із 3—5-денного віку разом із свиноматками випускають на спеціальну ділянку біля маточника, засіяну бобовими травами. Зимою для прогулянки поросят біля маточників рекомендується обладнати захищений від вітру майданчик з дерев'яним настилом, що регулярно розчищається від снігу. Перший раз зимою поросят випускають на прогулянку в 5—10-денному віці на 5—3 хв. У 2—3-тижневому віці тривалість прогулянки становить 20—30 хв, а у 5—6-тижневому—1—1,5- год залежно від погоди. При температурі нижче —20 °С молодняк на прогулянку не випускають. Кнурців, не придатних для племінного використання, каструють на 10—20-й день життя. Знаходячись під свиноматкою та одержуючи достатню кількість молока, кнурці легко переносять операцію. Вона майже не впливає на їх розвиток [1, 4, 10].

1.6. Особливості годівлі підсисних поросят| на промислових комплексах

Висновки

Для нормального фізіологічного стану, росту й розвитку поросят важливе значення мають мінеральні речовини. З розрахунку на 1 корм. од. поросятам потрібно 7—8 г кальцію, 5—6 — фосфору, 3 г кухонної солі, 100 мг заліза, 10 — міді, 40 — марганцю, 50 — цинку, 0,2 мг йоду.

За добу порося повинно одержати 7—10 мг заліза. З молоком матері воно одержує менше 1 мг, і вже до п'ятого-шостого дня поросята відчувають нестачу солей заліза, що може призвести до захворювання на аліментарну анемію, при якій порушуються обмінні функції в організмі поросят, які спричинюють відставання в рості, зниження резистентності до різних захворювань, а інколи і загибель. Для поповнення нестачі солі заліза поросятам у 2—3-денному, а потім повторно у 12—15-децному віці вводять фероглюкін (або феродекс) чи згодовують гліцерофосфат заліза, солі сірчанокислого заліза.

У 5—6-денному віці у поросят прорізуються зуби, з'являється потреба жувати та виробляється інстинкт до споживання корму. В цей період їх необхідно підгодовувати підсмаженим зерном ячменю.

Визначаючим успіх фактором при вирощуванні молодняку є забезпечення раціону поросят легкозасвоюваним протеїном, у тому, числі білком тваринного походження, З цією метою поросят привчають до незбираного молока з 8—9-денного, а поросят маломолочних свиноматок — і 6—7-денного віку. Кращі результати одержують від використання ацидофільного молока, яке запобігає появі, шлунково-кишкових захворювань та стимулює розвиток травного каналу.

У практиці свинарства поросят від свиноматок відлучають у період від 20-денного до 60-денного віку.

2 Розрахункова частина

Вихідні дані

Потужність господарства, тис. гол 6

Період поросності, днів 115

Підсисний період, днів 30

Холостий період, днів 18

Ритм виробництва 26

Додаткові дані

Жива маса, кг на початок відгодівлі

молодняка 27

дорослих свиней 135

на кінець відгодівлі

молодняка 105

дорослих свиней 225

Тварини, що реалізовані населенню, гол. 1200

Збереженість по групам, %

0 − 2 міс. 85
2 − 4 міс. 96

4 −8 міс. 98

Середньодобовий приріст, г

молодняка 510

дорослих свиней 405

Багатоплідність, гол

основних маток 10

перевіряємих маток 9

Період санітарного розриву, днів 7

2.1 Цех відгодівлі

1. Визначаємо валове виробництво м'яса за рахунок відгодівлі
молодняку:

Мм = П • Ж2 = 6000 • 105 = 630000 кг

де П - потужність підприємства, тис. гол.

Ж2 - здаточна маса 1 голови молодняку.

Визначаємо кількість м'яса за рахунок вибракування
поголів'я (Мв). Беремо 10% від загального валового
виробництва м'яса.

Мв = Мм • 0,1 = 630000 • 0,1 = 63000 кг

Визначаємо загальну кількість м'яса, яке виробляється на
комплексі:

Мо = Мм + Мв = 630000+ 63000= 693000 кг

4. Визначаємо кількість молодняку з урахуванням
внутрішньогосподарських потреб:

Поб = П + В= 6000 + 1200 = 7200 гол.

де В - продано населенню, голів.

5. Необхідно визначити загальну кількість молодняку для постановки на відгодівлю:

Пн.в. = Поб • 100 / Х1 = 7200 • 100 / 98 = 7347 гол.

де Х1 - збереженість молодняку на відгодівлі.

6. Визначаємо кількість дорослих (вибракуваних) тварин, яких
знімаємо з відгодівлі:

Пв = Мв / Ж4 = 63000 / 225 = 280 гол.

де Ж4 - здаточна маса однієї голови дорослих тварин.

7. Визначаємо кратність здачі продукції за рік:

Кр = 365 / Р = 365/ 26 = 14 разів

де Р - тривалість ритму виробництва.

8. Треба визначити кількість молодняку, що знімається з відгодівлі за 1 ритм:

Прм = П / Кр = 6000 / 14 = 429 гол

далі відповідно проводимо розрахунок для дорослих свиней:

Прв = Пв / Кр = 280 / 14 = 20 гол.

9. Визначаємо скільки за 1 ритм виробляється м'яса:

Мр = Мо / Кр = 693000 / 14 = 49500 кг.

10. Визначаємо масу приросту від 1 голови молодняку за період
відгодівлі (кг):

Мпр = Ж2 − Ж1 = 105 – 27 = 78 кг

де Ж1- жива маса 1 голови молодняку при постановці на відгодівлю.

Визначаємо масу приросту від 1 голови дорослих тварин за
період відгодівлі:

Мпр.в = Ж4 − Ж3 =225 – 135 = 90 кг

де Ж3 - жива маса і голови дорослих тварин при постановці на відгодівлю.

Визначаємо тривалість періоду відгодівлі молодняку:

Дм = Мпр / См = 78 / 0,51 = 153 днів

де См - середньодобовий приріст молодняку на відгодівлі.

Визначаємо тривалість відгодівлі 1 голови дорослих свиней:

Дв = Мпр.в / Св = 90 / 0,405 = 222 днів

де Св — середньодобовий приріст дорослих свиней на відгодівлі.

14. Визначаємо тривалість зайнятості 1 свиномісця однією групою:

Дм1 =Дм + Ср = 153 + 7 = 160 днів

де Ср - тривалість санітарного розриву.

Далі відповідно проводимо розрахунок для дорослих свиней:

Дв1 = Дв + Ср = 222 + 7 = 229 днів

15. Необхідно визначити кількість оборотів зайнятості одного
свиномісця за рік (циклів) для молодняку та дорослих свиней:

Цм = 365 / Дм1 = 365 / 160 = 2,3 обороти

Цв = 365 / Дв1 = 365 / 229 = 1,6 обороти

Визначаємо потребу в станкомісцях для молодняку:

Ст.м = Пн.в / ЦМ = 7056 / 2,3 = 3068 станків

та дорослих тварин:

Ст.в = Пв / Цв = 280 / 1,6 = 175 станків

.Визначаємо потребу в станкомісцях на відгодівлі для
молодняку та дорослих тварин:

Ст = Ст.м + Ст.в. = 3068 + 175 = 3243 станків

Визначаємо загальну потребу в станкомісцях з урахуванням 10 % страхового резерву (Ст.заг).

Ст.заг = 3243 • 1,1 = 3567 станків

2.2 Цех дорощування

1. Розраховуємо необхідну кількість молодняку для постановки в цех дорощування:

Ппост.д = Пн.в • 100 / Х2 = 7347 • 100 / 96 = 7653 гол.

де Х2 - збереженість молодняку при його дорощуванні.

2. Визначаємо потребу у молодняку для постановки на дорощування за 1 ритм:

Пр.д = Ппост.д / Кр = 7653 / 14 = 547 гол.

3.Визначаємо тривалість періоду дорощування:

Пд = 120 − Пп = 120 – 30 = 90 діб

де Пд - тривалість періоду дорощування, яка залежить від тривалості підсисного періоду (Пп).

4. Визначаємо тривалість зайнятості 1 станкомісця при дорощуванні молодняку:

Дд = Пд. + Ср = 90 + 7 = 97 діб

5. Визначаємо кількість циклів:

Ц = 365 / Дд = 365 / 97 = 3,8 цикла

6. Визначаємо необхідну кількість станкомісць для дорощування молодняку за рік:

Ст = Ппост.д / Ц = 7347 / 3,8 = 1933 станків

7. Визначаємо потребу в станкомісцях з урахуванням 10% страхового резерву (Ст.з.д).

Ст.з.д = Ст. • 1,1 = 1933 • 1,1 = 2126 станків

2.3 Цех відтворення

1. Визначаємо тривалість циклу відтворення:

Тв = С + Пп + Хп = 115 + 30 + 18 = 163 доби

де С - тривалість періоду поросності;

Пп - тривалість підсисного періоду, днів;

Хп - тривалість холостого періоду, днів.

2. Розраховуємо можливу кількість опоросів від однієї матки за рік (обчислювати з точністю до 0,00):

Оо = 365 / Тв = 365 / 163 = 2,24 опороси

3. Знаходимо кількість поросят, яку отримаємо від однієї основної матки за рік:

Ппр = Б1 • Оо = 10 • 2,24 =22 гол.

де Б і – багатоплідність основних свиноматок, голів.

Визначаємо кількість поросят, яких отримаємо за один середньорічний опорос від основних і перевіряємих маток:

Пср = (Ппр + Б2) / (Оо + 1)= (22+9) / (2,24+1) = 9,6 гол.

де Б2 - багатоплідність перевіряємих свиноматок.

Визначаємо необхідну потребу виробництва всієї кількості поросят:

Пп.вс = (Пост.д+ В) • 100/ Х3 = (7347 + 1200) • 100 / 85 = 10055 гол

де Х3 - збереженість поросят-сисунів

6. Визначаємо необхідну кількість виробництва поросят за 1 ритм:
Н = Пп.вс / Кр = 10055 / 14 = 718 гол.

7. Розраховуємо загальну кількість опоросів від усіх маток:

Овс = Пп.вс/ Пср = 10055/ 9,6 = 1047 гол.

8. Визначаємо поголів'я перевіряємих свиноматок, голів:

Ппер = Овс / Оо + 1= 1047 / 2,24 + 1 = 323 гол.

9. Визначаємо необхідну кількість основних маток, голів:

ПОМ = (Овс − Ппер) / Оо = 1047 - 323 / 2,24 = 323 гол.

10. Розраховуємо кількість опоросів, отриманих за 1 ритм:

Ор =Овс / Кр = 1047 / 14 = 75 опороси

11. Визначаємо кількість відлучених поросят, яких отримаємо за 1 ритм:

Ко = ((Ор • Пср − В / КР) • Х3 )) / 100 = ((75 • 9,6 - 1200 / 14) • 85)) / 100 =

= 539 гол.

12. Розраховуємо необхідну кількість кнурів, голів:

Кк.в = (Ппер + Пом) / 50 = 323 + 323 / 50 = 13 гол.

Визначаємо поголів'я ремонтних кнурів (Крк), чисельність
яких складає 60% від необхідної кількості кнурів.

Крк = Кк.в • 0,6 = 13 • 0,6 = 8 гол.

Визначаємо поголів'я перевіряємих кнурів (Кпк), чисельність яких складає 30% від необхідної кількості кнурів

Кпк = Кк.в • 0,3= 13 • 0,3 = 4 гол.

Визначаємо кількість станкомісць для кнурів:

Ст.к = Ккв + Крк + Кпк = 13+ 8+4 = 25 гол.

Визначаємо тривалість зайнятості 1 станкомісця, враховуючи що свиноматок переводять до цеху опоросу за 3-7 днів (До = 5):

Зн = До + С + Пп + Cр = 5+ 115+ 30+ 7 = 157 діб

де До - період, протягом якого треба перевести свиноматку до цеху опоросу.

17. Обчислюємо загальну кількість циклів у цеху:

Ц = 365 / Зн =365 / 157 = 2,3 цикла

де Зн - тривалість зайнятості 1 свиномісця, днів.

18. Визначаємо потребу в станкомісцях для підсисних маток:

Ст.св = Овс / Ц = 1047 / 2,3 = 455 станків

19. Знаходимо загальну кількість станкомісць з урахуванням 10% страхового резерву (Ст.св.заг.).

Ст.св.заг. = Ст.св • 1,1 = 455 • 1,1 = 501 станків

Література:

Василенко Д.Я., Меленчук Е.И. Свиноводство и технология производства свинины. - К.: Выща школа, 1988.— 271 с.

Главные факторы, влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. – 2005. - № 5-6. — С. 5-11.

Главные факторы, влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. – 2005. - № 7. — С. 36-41.

Довідник з виробництва свинини. / В.І. Герасимов, та ін.; За ред. В.П. Рибалка, В.І. Герасимова, В.М. Чорного. - Х.: Еспада, 2001. — 336 с.

Медвєдєв В.О., Ткачук М.М. Вирощування поросят. – К.: Урожай, 1990. — 112 с.

Ноздрин Н.Т , Сагло А.Ф. Выращивание молодняка свиней. Справочник. – М.: Агропромиздат, 1990.— 144 с.

Походня Г.С. Теория и практика воспроизводства и выращивания свиней. - М.: Агропромиздат, 1990.— 217 с.

Савич И.А. Свиноводство и технология производства свинины. - М.: Агропромиздат, 1986.— 363 с.

Свинарство і технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов, та ін. – К.: Урожай, 1996. — 352 с.

Свинарство і технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов, та ін. – Х.: Еспада, 2001. — 448 с.

Тихонов И.Т. Откорм свиней.-М.: Росагропромиздат, 1991.— 64 с.

Курсовая работа: Технологія вирощування підсисних поросят

Похожие работы: