КУРСОВА РОБОТА
з сільського господарства на тему:
„Годівля та утримання корів"
Содержание
Технологія ведення м”ясного скотарства
Районовані породи великої рогатої худоби
Осемінення корів і телиць. Визначення тільності
Приміщення для утримання худоби
Осемінення шприцом-катетером через піхвове дзеркало
Мано-цервікальний метод осемінення
Профілактика захворювань телят і перша допомога
Загальні положення
Кожна тварина щоденно повинна одержувати певну кількість енергії і поживних речовин для підтримання свого життя, а також на виробництво продукції (молоко, м’ясо, вовна, приріст плода і маси тіла, фізична робота, сім’япродукція в самців тощо). Ця потреба тварин в поживних речовинах встановлена на основі багатьох експериментів і характеризується, як норма годівлі тварин.
Тривала ненормована годівля тварин є шкідливою. Надлишок енергії в раціоні призводить до ожиріння тварин, що негативно позначається не лише на продуктивності, але й на здоров’ї тварин.
Індивідуальна нормована годівля проводиться лише при догляді корів рекордисток, бугаїв-плідників, племінних і спортивних коней.
В інших випадках проводять нормовану групову годівлю.
При розробці раціональної годівлі с-г тварин необхідно користуватись оптимальними величинами включення деяких кормів в раціони.
Нормована годівля корів.
Годівля корів на протязі лактації на завжди повинна бути однаковою. В окремі періоди вона має бути нижчою від прийнятих норм, а в інші - дещо вищою цих норм.
Так, нижче встановлених норм годують корів за 10 днів до отелення та 8-10 днів після нього; вище прийнятих норм - при роздоюванні тварин. Весь останній час годівля корів повинна проводитись відповідно до рекомендованих норм.
Особливо важливим в годівлі тварин є сухостійний період і період роздоювання. Від правильної годівлі корів в ці періоди залежить загальна їх продуктивність на протязі всієї лактації. Приблизно за 60 днів до отелення проводять запуск корів. Правильний догляд і годівля запущених сухостійних корів дозволяє створити в організмі тварин необхідні запаси поживних речовин для наступної лактації, а також для розвитку плода, який швидко росте в останні місяці тільності. Прирісти ж. м. сухостійної корови повинні складати біля 1 кг на добу.
Теля, яке народиться від такої корови, як правило, є добре розвинутим і має масу біля 7% від маси матері;
Годівля корів у сухостійний період має бути нормованою, груповою з використанням високоякісних кормів;
При поганій годівлі в сухостійний період корови пізніше піддаються роздою, навіть коли після розтелу їх годують дуже добре.
Після розтелу довго не приходять в охоту, перегулюють;
Телята від таких корів народжуються з ознаками гіпотрофії, ж. м. таких телят 20-22 кг, і непридатні для відгодівлі - бички і для відтворення стада телички;
Не допускається згодовування сухостійним коровам кислих і мерзлих кормів, від чого може настати аборт;
Не можна згодовувати кислий жом, брагу, кислий силос і силос із гички буряків;
Обов’язково слід в раціони вводити хороше злаково-бобове сіно, сінаж і коренеплоди;
За 10 днів до отелення, щоб не переповнювати передшлунків кормовою масою і не викликати дострокового функціонування молочної залози в раціонах сухостійних корів наполовину зменшують кількість соковитих кормів. Поживність раціону при цьому не повинна перевищувати 6-6,5 к. од.
За 1-2 дні до розтелу - виключають концентровані корми.
Норми годівлі тільних сухостійних корів (на 1 гол в день).
Показники |
Жива маса (кг) та плановий надій (тис. кг) |
|||||
|
400 |
500 |
|||||
|
до 3,0 |
3,1-5,0 |
5,1-7,0 |
до 3,0 |
3,1-5,0 |
5,1-7,0 |
|
|
Кормові одиниці, кг |
8,1 |
9,7 |
10,8 |
9,2 |
10,8 |
11,9 |
|
Перетравний протеїн, г |
890 |
1070 |
1190 |
1015 |
1190 |
1310 |
|
Цукор, г |
715 |
860 |
1065 |
815 |
955 |
1170 |
|
Кальцій, г |
75 |
90 |
100 |
95 |
110 |
115 |
|
Фосфор, г |
42 |
50 |
55 |
53 |
61 |
66 |
|
Каротин, мг |
365 |
485 |
555 |
415 |
540 |
595 |
|
Кухонна сіль, г |
50 |
57 |
61 |
60 |
67 |
72 |
Корова розтелилась:
В перші дні тільки високоякісне сіно, тепле пійло (2р по 1 відру) з висівками, мелясою, цукром, сіллю.
На 3-4 день включаємо силос, коренеплоди, концентровані корми;
На 8-10 день доводимо раціон до норми. А далі починаємо роздій корів (з 15 дня після отелення).
Роздій корів - повноцінна авансована годівля, правильний масаж вимені, старанне видоювання молока, що стимулює секреторну діяльність.
Якщо не провести роздоювання корів починаючи з 2-х тижнів після отелення і не довести цей процес до максимального надою на протязі 1-1,5 міс, а відкласти на більш пізній період, то ефективність роздоювання буде невисокою.
При роздоюванні необхідно поєднувати надлишкову авансовану годівлю корів (+2-3 к. од. до норми) з правильним масажем вимені та старанним видоюванням всього молока, що стимулює секреторну діяльність молочної залози. Основне дача конц. кормів. Додатково додаємо поки зростає надій від чергової даванки корму.
В цілому необхідно організувати годівлю так щоб досягнути високого рівня надою і протримати його як найдовше.
В період роздою одержуємо 40-45% всього молока (за 3 місяці - 45%, за 6-7 місяців - 55%. Коровам 1 та 2 лактації додатково дають 1,5 - 2 к. од. на ріст. Високопродуктивна корова - з надоєм 25 -40 кг повинна одержувати 25 -30 к. од. корму (3 - 3,5 кг. перетравного протеїну). Годувати необхідно 4-5 разів в день. Основну кількість поживи таким коровам даємо з концентрованими кормами. Особливу увагу тут слід звернути на цукрово-протеїнове співвідношення (до 3,5-4 кг цукру). Інакше та велика кількість білка не буде перероблятися мікрофлорою передшлунків, що призведе до нагромадження отруйних речовин.
В зимовий період в раціони включають грубі корми (20% поживності); соковиті корми: сінаж, силос, коренеплоди, кислий жом, брага (займають 60% поживності раціону); концентрати: дерті, макуха, різні комбікорми - 20%. Примірна добова дача комбікорму для дійних корів складає на 1 кг молока 200-350 г.
Нестачу в раціоні тих чи інших речовин ліквідовують кормовими добавками або введенням в раціон багатих цим елементом кормів. Наприклад:
Нестачу перетравного протеїну - використанням зерна злакових і бобових або продуктами їх переробки;
Каротину - зеленим, хорошим сіном, морквою;
Кальцію і фосфору - м’ясокістковим і рибним борошном, моно - і дикальційфосфатом, кормовою крейдою та іншими.
Основні корми для молочних корів:
Грубі: сіно, солома;
Соковиті: коренеплоди, силос. сінаж;
Концентровані: комбікорми, зерно, дерть зерна, висівки.
Корові живою масою 500 кг. з добовим надоєм 20 кг треба давати сіна 10-12 кг, соковитих кормів - 30-35 кг, концентрованих -3-4 кг на добу.
Технологія ведення м”ясного скотарства
Нова галузь тваринництва - спеціалізоване м”ясне скотарство основане на розведенні м”ясних порід і типів великої рогатої худоби. Передбачається мати від загальної кількості худоби 25-30% м”ясних тварин.
На Львівщині в основу створення прикарпатського типу м”ясної худоби покладено метод складного відтворювального схрещування місцевої симентальської і чорно-рябої породи з плідниками української м’ясної та симентальської м’ясної породи американської і австрійської селекції.
На першому етапі корів і телиць чорно-рябої і симентальської порід спаровують (осіменяють) з плідниками української м”ясної породи, частково лімузинами. Поліським м”ясним типом, а на другому етапі одержані помісні телиці покривають бугаями - плідниками симентальської м”ясної породи.
Тварини новоствореного прикарпатського типу повинні поєднати в генотипі цінні якості вихідних порід: від великорослих м”ясних порід - високу енергію росту і м”ясну продуктивність, високий забійний вихід, пісне м”ясо. Нормальні отелення корів, пристосованість до природно-кліматичних і кормових факторів регіону.
Галузь м”ясного скотарства ведеться інтенсивно з впровадженням прогресивних технологій утримання, годівлі, відтворення худоби та нових форм організації і оплати праці.
Технологія галузі м”ясного скотарства в господарствах повинна характеризуватися сезонністю отелень, підсисним вирощуванням телят до 6-8 місячного віку за системою “корова-теля", пасовищним утриманням.
Однією з головних умов технології галузі є щорічне одержання від 100 корів і нетелів 90-95 телят, та забезпечення середньодобових приростів молодняка після відлучення на рівні 900-1000г.
В м”ясному скотарстві найбільш поширеним є безприв”язне утримання худоби на глибокій підстилці. Проте таке утримання вимагає певних затрат на реконструкцію приміщень. Тому в стійловий період часто м”ясних корів утримують в приміщеннях прив”язно, але підсисних телят в групових клітках з застосуванням режимного підсосу.
При безприв”язному утриманні в стійловий період повновікових корів доцільно розміщувати невеликими групами по 20-25 голів з вільним виходом на прилеглі до приміщень вигульні майданчики, обладнані годівницями та поїлками, а влітку - на площадках і пасовищах, яких необхідно мати по 0,3-0,5 га на корову.
Отелення корів і нетелей слід проводити в індивідуальних денниках, де вони утримуються з телятами 7-10 днів.
На фермах необхідно мати систему розколів для виділення з стада тварин при штучному осіменінні та проведенні зооветеринарних заходів, а також при ручному паруванні.
Така технологія утримання корів ефективна при організації турових зимово-весняних (лютий-березень) отелень. При цьому молодняк до виходу на пасовище досягає 3-4 місячного віку, а від корів відлучають пізно восени.
Основним критерієм у годівлі м”ясної худоби має бути споживання тваринами великої кількості грубих та соковитих кормів взимку і зелених влітку з максимальним використанням пасовищ при невеликих витратах концентратів (до 20% в структурі за поживністю).
Виходячи з рекомендованих норм годівлі на одну корову м”ясної породи з шлейфом необхідно в рік заготовляти 60-65ц і на середньорічну голову молодняка 22-23ц кормових одиниць. Крім цього, треба передбачити страховий фонд в розмірі 11-12ц кормових одиниць.
При організації годівлі маточного стада доцільно виділити два основних періоди - сухостійний і підсисний.
В сухостійний період корови та нетелі за два місяці до отелення повинні прирости на 45-50 кг. В цей період їм необхідно забезпечити по 1,4-1,6 кормових одиниць на 100 кг живої маси. На 1 кормову одиницю повинно припадати 108-110 г перетравного протеїну. До складу раціонів повинно входити 38-40% сіна, 12-15% соломи, 15-20% сінажу або силосу і 20-25% концентратів.
Особливу увагу слід надавати годівлі корів, які щойно отелилися. Протягом перших 9-10 днів після отелення корів слід годувати в основному грубими кормами, а потім поступово збільшувати даванки соковитих кормів і концентратів до повної норми.
Влітку корови з телятами повинні максимально використовувати пасовище.
В м”ясному скотарстві телят вирощують під матерями на підсосі до 6-8-місячного віку. Крім молока матері, підсисних телят потрібно підгодовувати грубими і концентрованими кормами. Новонароджене теля має спожити молозиво через 30-40 хв, але не пізніше 1,5 год після народження у кількості 1,5-2 кг. При невиконанні цієї умови телята часто хворіють на шлунково-кишкові захворювання внаслідок зниження резистентності організму, спостерігається загибель молодняка.
За підсисний період теля висисає 1200-1600 кг молока (продуктивність м’ясної корови). У перші 3-4 місяці після народження основним кормом для теляти є лише молоко. Для підгодівлі телят використовують сіно злакових і бобових культур, сінаж, силос і концентрати.
Після підсисного періоду особливості годівлі телят залежать від їх призначення.
Рівень годівлі ремонтних телиць повинен забезпечити їх добрий розвиток і високу класність за живою масою відповідати вимогам класу еліта.
Влітку телиць випасають, а при дефіциті трави їх треба підгодовувати зеленою масою.
Годівля племінних бугайців має бути достатньою за рівнем енергії, кількістю органічних та мінеральних речовин і вітамінів, щоб забезпечити їх майбутню статеву активність і в 14-16 міс уже використовувати для відтворення.
Взимку структура раціонів племінних бугайців за поживністю може бути такою: сіна - 25-30, соковитих кормів - 25-30, концентрованих 40-45%.
Особливу увагу слід приділяти годівлі нетелей і тілебних корів, для цього при стійловому утриманні вони повинні одержувати по 2-2,5кг концентратів цілодобово.
Робота по відтворенню стада повинна забезпечити щорічне одержання теляти від кожної корови.
Маточне поголів”я м”ясної худоби формується за рахунок міцної конструкції, які не мають захворювань кінцівок і вим”я. Щорічно треба проводити вибраковування 30% маток із основного стада. Причиною бракування корів, крім захворювань, є яловість на протязі поточного року.
Для правильної організації відтворення стада маточне поголів”я формують в однорідні групи по 20-25 голів, починаючи від отелень до відлучення телят. Різниця в строках отелення в даній групі не повинна перевищувати 30 днів.
Для того, щоб отримати турові отелення в лютому-березні необхідно провести осіменіння та парування корів і телиць в травні-червні. Якщо корови не запліднились в цей період, їх вибраковують.
На фермах необхідно обладнати пункти штучного осіменіння корів і телиць м’ясних порід. Навантаження на бугая при ручному паруванні не повинно перевищувати 45-50 корів і телиць в рік. Бугаїв-плідників слід утримувати окремо при добрих умовах годівлі і утримання.
Як вибрати молочну корову.
Велика рогата худоба може виробляти значну кількість продукції при порівняно невеликих витратах зернових кормів. Молоко і молочні продукти є незамінними у нашому раціоні. Від корови за рік можна отримати: 4000 - 5000 кг молока, що повністю задовольняє потребу в цьому продукті 8-10 чоловік. Крім того, бугайці, корови і навіть телята після забою дають велику тушу, яка у вигляді яловичини, телятини і ковбасних виробів складає основу нашого харчування, забезпечуючи організм білками. Добовий приріст молодняка складає 800 - 1000 грам. До 16-18 міс. віку молодняк досягає живої маси 400-450 кг і більше. Шкіра - основний матеріал для взуттєвої промисловості, з відходів шкіри виварюють столярний клей, шерсть іде на повсть, а роги дають матеріал для різних галентерейних виробів. Велика рогата худоба є основним постачальником гною на наші городи.
Районовані породи великої рогатої худоби
Сучасне тваринництво розвивається у трьох напрямах - молочне, м’ясне, комбіноване, або молочно-м’ясне і м’ясо-молочне.
Молочні породи: українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, червона польська.
М’ясні породи: волинська м’ясна.
Породи комбінованого напрямку продуктивності: симентальська, бура карпатська і пінцгау.
Вибір молочної корови - справа складна. Але є багато ознак, які свідчать про здатність корови до продукування молока чи м’яса.
Продуктивність худоби можна оцінювати за зовнішнім виглядом - екстер’єрними ознаками тварин. Тварини молочного напряму продуктивності характеризуються видовженою головою. Вуха з тонкою і щільною шкірою. Шия без верхнього вирізу, з дрібними складками, у м’ясних тварин коротка.
Висока і довга холка - у тварин молочного і комбінованого напряму продуктивності. У тварин м’ясного напряму - частіше низька і навіть роздвоєна через пишність розвитку мускулатури.
Груди - глибокі і широкі з круглими ребрами, ноги - широко поставлені, з розвинутими м’язами. Сприятливою умовою для розвитку органів грудної порожнини є довга і глибока грудна клітка. Оптимальною вважається глибина грудей, яка складає 50% висоти у холці. Постановка ребер у молочних корів така, що до горизонту утворює кут у 145 градусів, а у відгодівельних тварин - у 120 градусів. Тулуб молочної худоби в задній частині має більшу глибину, порівняно з передньою. У м’ясної худоби груди широкі, глибокі, але трохи вкорочені, ребра круті, поставлені близько одне до одного. Лінії спини і черева йдуть паралельно.
Спина у тварин всіх напрямів продуктивності повинні бути рівна, широка з вигнутими ребрами. Довга спина вказує на молочність корів, коротка - характеризує тварин скороспілих, які краще відгодовуються.
У молочної худоби поперек дещо довший, ніж у м’ясної. Він повинен бути широкий, міцний і на одному рівні з лінією спини і крижів. Бажаними для великої рогатої худоби є крижі широкі, довгі і горизонтальні
Осемінення корів і телиць. Визначення тільності
Статева зрілість у ВРХ настає рано. Вже у 6-8 міс. у молодняка починають функціонувати органи розмноження. В теличок у цей час дозрівають фолікули і яйцеклітини виводяться в порожнину матки, чітко проявляються ознаки тічки та охоти. У бугайців виробляється придатна для запліднення сперма. Відбуваються також зміни у будові тіла бугайців і теличок, внаслідок чого поступово набудуть властивостей, характерних для тварин різної статі.
Важливо пам'ятати, що настання статевої зрілості молодняка не є приводом для проведення парування. Передчасна вагітність затримує розвиток телиць, негативно позначається на їхній майбутній продуктивності, нерідко призводить до важких отелень. Телята від рано спарованих тварин народжуються дрібні і кволі, часто хворіють. Тому бичків і теличок після 5-міс. віку необхідно утримувати окремо. Цього правила особливо слід дотримуватись влітку, коли тварин випускають на пасовище і можливість перебування бичків разом з теличками збільшується. Дуже важливо, щоб перед наближенням пасовищного періоду бугайців каструвати. Це позбавить зайвих турбот, пов’язаних з сумісним утримуванням бугайців і теличок на пасовищах.
Вік першого парування телиць залежить від породи та їх розвитку. Тварин скороспілих порід парують раніше, ніж пізньоспілих. Незадовільний розвиток телиць також затримує вік першого парування. Найкраще перший раз телиць парувати у 17-18 місячному віці, коли вони досягнуть 60-70% живої маси корови. Орієнтовно залежно від породи телиці повинні мати таку живу масу, кг: червоної степової, червоної поліської не менше - 300; бурої карпатської, симентальської, чорно-рябої - 300-340. Затримувати строки парування, якщо тварини нормально розвинені і вгодовані, не слід, оскільки це може стати причиною яловості.
Важливо своєчасно виявити корів і телиць в охоті. Цього досягають, уважно стежачи за ознаками, що її супроводжують. Під час охоти тварини неспокійні, ревуть погано їдять, часто п’ють воду. У корів здебільшого знижується продуктивність. У череді вони активно рухаються, прогинають спину й піднімають корінь хвоста, обнюхують інших тварин, плигають на них і спокійно стоять, якщо тварини плигають на них. Зовнішні статеві органи припухають і червоніють, причому інтенсивність забарвлення посилюється до кінця охоти. З піхви виділяється спочатку прозорий, а потім мутний слиз, що часто звисає в вигляді довгих ниток.
Охота у корів найчастіше настає через 19-21 день після отелення і приблизно через такі ж проміжки часу повторюється, якщо тварина залишається незаплідненою. Проте є корови, в яких охота може настати через 16 або 28 днів після закінчення попередньої.
Вираження ознак охоти та її тривалість залежать від багатьох факторів: умов годівлі та утримання тварин, індивідуальних особливостей, віку і сезону року. При недостатній чи неповноцінній годівлі, а також незадовільній або надмірній вгодованості тварин охота проявляється в’яло, зовнішні ознаки її виражені слабо. Таке явище спостерігається нерідко у корів і телиць у зимовий період, особливо, якщо тварин постійно утримують у тісних, брудних і недостатньо освітлених приміщеннях, без руху.
У корів і телиць охота триває 18 - 36 годин. Через кілька годин від її початку з яєчників виділяється яйцеклітина. Якщо під час руху по яйцепроводу до матки яйцеклітина зустрічається з сперміями, то відбувається її запліднення. Запліднена яйцеклітина потрапляє в матку і прикріплюється до її стінки.
Запліднення відбувається протягом 4 -8 годин після виходу яйцеклітини з яєчника. Важливо не пропустити цього моменту. Оскільки точно встановити його важко, тварин доцільно, особливо з продовженим періодом охоти, парувати два рази: перший - зразу після виявлення ознак охоти і другий - через 10-12 год після першого парування.
Корів парують у першу або другу охоту після отелення. Зволікати з паруванням не слід, оскільки це нерідко призводить до перегулів та яловості. Здорова корова повинна щороку приводити теля. Затримувати строк парування можна лише для виснажених корів, які не встигли після отелення набути середньої вгодованості. Якщо корова чи телиця приходить в охоту несвоєчасно, часто перегулює необхідно провести її ветеринарний огляд. Дату парування тварин потрібно записати або відмітити у календарі. Це допоможе у визначенні дати отелення.
Парують корів і телиць природньо або осіменяють штучно. Природне парування може бути вільним і ручним. При вільному бугая утримують у череді разом з коровами і телицями, даючи йому можливість знаходити тварин в охоті. Цей спосіб ефективний для точного виявлення охоти, але він має рід істотних недоліків. Такі парування важко контролювати, у зв’язку з чим бугаї швидко виснажуються, що призводить до зниження їхньої запліднювальної здатності й, отже, до перегулів та яловості корів і телиць. Крім того, вказаний спосіб можна застосовувати лише у період пасовищного утримання худоби. Є ще організаційні труднощі, які перешкоджають його широкому використанню взагалі і в присадибних господарствах зокрема.
Ручний спосіб парування полягає в тому, що бугая утримують окремо від корів і телиць і допускають до них лише для здійснення акту парування. Цей метод кращий, ніж попередній, тим, що він дає змогу економно витрачати сили плідника і значно продовжити період його племінного використання. Але, як і вільне парування, ручне може стати одним з основних шляхів поширення інфекційних захворювань серед худоби.
Усіх цих недоліків позбавлений метод штучного осіменіння маточного поголів’я. Суть його полягає в тому, що від бугая одержують сперму і після відповідної перевірки й обробки її вводять у статеві шляхи корови. Штучне осіменіння дозволяє у 5-10 разів збільшити навантаження на бугая без зниження його запліднювальної здатності. Перевага цього методу також у тому, що при дотриманні відповідних зоогігієнічних вимог повністю виключається можливість перенесення захворювань серед тварин. Але найголовніше те, що при цьому можна використовувати сперму видатних плідників породи, а це забезпечує гарантоване поліпшення племінних і продуктивних якостей худоби. Краще корів і телиць осіменяти на пунктах штучного осіменіння. Після осіменіння тварину на деякий час залишають на місці, а потім повільно відводять додому. В череду корів і телиць після осіменіння випускати не рекомендується, їх утримують на прив’язі дома протягом 1-2 діб.
Першою ознакою запліднення тварини є відсутність повторної охоти. Впевнитися в цьому можна, лише уважно спостерігаючи за коровою або телицею у період, коли повинна настати охота. Якщо корова в цей час спокійна, добре їсть, не плигає на інших корів, то вона тільна. Звичайно після запліднення тварини стають спокійними й обережними, у них посилюється апетит.
У другій половині тільності починає випинатися права частина живота, що зумовлено збільшенням об’єму матки за рахунок розвитку плода. Це легко помітити, якщо стати позаду корови і порівняти її обидва боки. В цей період можна спостерігати рух плода у ділянці правого паху у вигляді рідких швидко затухаючих коливань стінки живота. Рух плода особливо помітний уранці до годівлі, якщо тварина вип’є холодної води.
Тільність можна встановити через два місяці після запліднення, ректально досліджуючи тварину. Коли плід уже великий, його можна прощупати через стінку живота матері. Для цього стають праворуч від тварини, прикладають долоню до живота по лінії, що проходить від колінного суглоба до ребер паралельно хребту, і роблять короткі, легкі поштовхи рукою. Якщо корова тільна, рука відчуває зворотний поштовх від коливання плода. Таке дослідження найкраще проводити вранці до годівлі.
В останні місяці тільності у корів збільшується вим’я воно стає повним і пружним.
Приміщення для утримання худоби
Значну частину року худобу доводиться утримувати в приміщеннях.
Тому важливо створити необхідні умови для життя і продуктивної діяльності тварин, що можливо лише у разі дотримання певних зоогігієнічних вимог до приміщень.
Ділянку для сараю вибирають на віддалі не менше 15м від житлових будов. Розміщувати її необхідно дещо нижче за рівнем рельєфу відносно житла і колодязя, щоб вона мала невеликий уклон у протилежному напрямі.
Будують сарай з цегли, черепашнику, саману, дерева. Якщо для цього використовують матеріали на цементному розчині, то, щоб запобігти проникненню грунтової вологи до стін, кладуть на фундамент толь або рубероїд. Форма і розміри приміщення можуть бути різними, що залежить від смаку і можливостей господаря, але не менше 3*4 і висотою 2,2 - 2,3 м.
Стіни зсередини краще оштукатурити сумішшю цементу і вапна, яке є одночасно дезинфікуючим і висушуючим матеріалом. На висоті 1,5 м від підлоги влаштовують вікна так, щоб всередині приміщення рівномірно освітлювалось. Величину заскленої частини вікон визначають, поділивши площу підлоги на 14. Для збереження тепла у зимовий період передбачають подвійні рами. Якщо взимку стіни промерзають, їх можна зовні утеплити, використовуючи кулі соломи, стебла кукурудзи чи соняшника.
Стелю потрібно обов’язково утеплити, інакше в холодну пору року вона буде мокріти, а конденсована волога капатиме на тварин. Зверху її покривають глиною, перемішаною з солом’яною січкою або мохом, товщиною не менше 2 см, а на неї рівномірним товстим шаром настеляють мох, тирсу, подрібнену солому тощо.
Підлогу роблять дерев’яну, асфальтову чи бетонну. Необхідно, щоб вона була вищою від поверхні землі на 15-20 см. Бетонна підлога міцна, але холодна, тварини на неї сковзаються, а підстилка легко зсувається. Асфальтова підлога значно краща. Але найповніше відповідає зоогігієнічним вимогам дерев’яна підлога. Її настилають з товстих дощок (40-50 мм) щільно підганяючи їх один до одного. Під дошками не повинно бути вільного простору. Зверху підлога має бути рівною і непроникною для сечі. Для її стікання дошки кладуть з нахилом від годівниці з розрахунку 1-1,5 см на кожен метр стійла. Розмір стійла для корови - 2м за довжиною і 1,5-1,8 м за шириною. Для теляти, яке звичайно може утримуватись разом з коровою, розміри стійла чи станка залишаються такими ж. Годівницю обладнують або безпосередньо під стіною, або на великій віддалі від неї в тому разі, коли вважають, що краще корм роздавати спереду тварини. Довжина годівниці дорівнює ширині стійла, ширина знизу 45-50, зверху 80 см, висота її передньої стінки 25-30, задньої 80-90 см.
Стійла і годівниці для корови відгороджують одне від одного. З передньої стінки годівниці встановлюють міцні дерев’яні стояки, до яких зверху прибивають товсті рейки на рівні передньої стінки годівниці. До рейки кріплять прив’язь для корови і теляти.
У кінці стійла, впоперек його, обладнують лоток, по якому сеча і гноївка виводяться назовні в спеціальну яму. Лоток має бути шириною 40, висотою 10-15 см і повинен мати уклон для стікання рідини. Яму влаштовують зовні приміщення на віддалі 100 см від стіни. При визначенні об’єму її виходять з того, що одна корова виділяє за добу приблизно 20 л сечі, нетель -7, молодняк старше 6 міс. віку - 4, теля - 2л. Можна прийняти орієнтовні показники нагромадження гноївки залежно від тривалості стійлового періоду:
|
Тривалість стійлового періоду, дні |
Кількість гноївки, м (3) |
|
240 |
2,2 |
|
220 |
2 |
|
200 |
1,8 |
|
180 |
1,5 |
Стіни і дно ями викладають цеглою або роблять з бетону. Зверху її добре закривають і обгороджують. На зиму на кришку ями кладуть товстий шар гною, щоб гноївка не замерзала.
Для звільнення приміщення від шкідливих газів, які виділяють тварини, обладнують припливно-витяжну вентиляцію. Для цього встановлюють спеціальну трубу, виготовлену з дощок товщиною приблизно 25 мм. Дошки збивають так, щоб всередині труби на протязі всієї її довжини проходили 4 канали з однаковою шириною стінок (15-20 см). Над гребенем даху труба повинна виступати на 50-70 см. Зверху її щільно закривають кришкою, нижче якої на віддалі 5-6 см роблять отвір до кожного каналу. Внизу труби влаштовують рухомий клапан, за його допомогою регулюють приплив повітря. Трубу на зиму обов’язково утеплюють.
Двері до приміщення мають бути такими, щоб корова могла вільно в них пройти. На зиму їх також утеплюють.
Недалеко від приміщення вибирають місце для складування гною.
Штучне осіменіння - полягає в веденні сперми с статеві шляхи самок з допомогою відповідних інструментів.
Відповідно до будови та розміщення матки сперму вводять в різні ділянки статевої системи самки і тому відповідно до методу і місця введення сперми тварин діляться на:
Тварини з цервікальним методом осіменіння тобто сперму цим тваринам вводять в канал шийки матки. До цієї групи відносяться корови, телиці, вівці, кози.
Тварини з матковим типом осіменіння, тобто сперму вводять в тіло матки до біфуркації рогів. Цю групу складають кобили, свиноматки, в яких матка розміщена в черевній порожнині, роги довгі і тому сперму вводять ближче до рогів матки, щоб спермії скоріше проникали до яйцепроводів.
Існує три способи введення сперми коровам:
Візоцервікальний - при якому сперму вводять з допомогою вагінального зеркала і скляного шприца катетра під контролем ока в канал шийки матки на глибину 5-6 см;
Маноцервікальний - сперму вводять з допомогою одноразових інструментів рукою (одноразова рукавиця);
Цервікальний - з фіксацією шийки матки через пряму кишку.
Цервікальне осіменіння з реклальною фіксацією шийки матки.
Один з ріжків пакета, в якому герметично закриті стерильні піпетки, протирають тампоном, змоченим етиловим спиртом. Потім, надрізавши пакет, виймають частину піпетки і на її кінець натягують шприц з муфтою, балончик або ампулу. Після цього піпетку виймають повністю, в її внутрішній канал набирають сперму (1 - 1,2 мл).
Технік одягає на одну руку поліетиленову рукавицю, зволожує її стерильним фізіологічним розчином. Цією рукою розкриває статеві губи та, не торкаючись їх піпеткою, вводить піпетку другою рукою знизу вверх до верхнього склепіння піхви, а потім горизонтально до шийки матки. Притримуючи піпетку горизонтально, руку в рукавиці вводять в пряму кишку і якщо кінець піпетки попав у складку, його звільняють і проштовхують до зовнішньої частини шийки матки. При цьому обстежують стан яйцепроводів і одночасно легко масажують їх.
Шийку матки фіксують рукою через пряму кишку і під контролем пальців вводять піпетку в цервікальний канал. Ввівши піпетку в цервікальний канал, рукою фіксують шийку матки і, злегка повертаючи її в різні сторони, проштовхують піпетку в передню частину шийки матки.
Сперму вводять, натискаючи на поршень шприца (ампулу, балончик). Після осіменіння полістеролову піпетку і поліетиленову рукавицю спалюють.
Поліетиленові шприци (ампули), скляні піпетки, гумові рукавиці, та балончики після відповідної обробки і стерилізації можна використовувати повторно.
Осемінення шприцом-катетером через піхвове дзеркало
Перед осіменінням необхідно підготувати інструменти. У три баночки з притертими кришками наливають однопроцентний розчин хлористого натрію або двовуглекислої соди чи 2,8-3,0-процентний розчин цитрату натрію. В окрему баночку наливають 70 спирт, а в тампонницю кладуть ватні тампони, просякнуті 96 спиртом. Для використаних розчинів необхідно мати зливну чашку.
Перед початком роботи внутрішньо поверхню катетера, простерилізованого кип”ятінням або промитого 70% спиртом, промивають розчином хлористого натрію (двовуглецевої соди чи цитрату натрію): один раз з баночки №1, по два-три рази з баночки №2 і 3. Кожного разу розчин виливають з шприца в чашку зливну. Зовнішню поверхню шприца-катетера протирають спиртовим тампоном і в шприц набирають сперму. Поршень шприца підтягують вниз, щоб вся сперма була в циліндрі, а потім підтискують догори, поки на кінчику катетера не з”явиться крапля сперми без повітря. Цю краплю наносять на предметне скло і перевіряють якість сперми, а шприц-катетер в цей час кладуть на стерильну підставку.
Піхвове дзеркало перед використанням повинно бути простерилізоване кип”ятінням або в сушильній шафі чи фламбуванням. Перед введенням в статеві шляхи самок цого зволожують розчином хлористого натрію або двовуглецевої соди чи цитрату натрію, підігрітим до температури 36-40 С.
Після туалету зовнішніх статевих органів корови дзеркало вводять в піхву до упору і, повернувши ручками вниз, розкривають його. Відшукавши шийку матки, в її канал вводять шприц-катетер на глибину 4-6 см і при поступовому натисканні на поршень шприца вводять сперму в цервікальний канал. Дзеркало обережно виймають.
Перед осіменінням другої корови дзеркало миють у гарячому 2-3% розчині двовуглецевої соди, обполіскують гарячою водою, витирають і стерилізують одним з наведених вище способів. Зовнішню поверхню шприца-катетера знезаражують спиртовим тампоном; якщо на катетері багато слизу, його попередньо витирають сухою ватою.
Осіменіння телиць проводять таким же способом, але використовують піхвове дзеркало менших розмірів.
Після закінчення роботи для видалення залишків сперми шприц 2-3 рази промивають розчином хлористого натрію (двовуглекислої соди чи цитрату натрію) з баночки №3; зовні катетер витирають тампоном, змоченим 70% спиртом. Зберігають шприц-катетер в розібраному вигляді. Піхвове дзеркало миють у гарячому розчині соди, споліскують гарячою водою і витирають рушником.
Мано-цервікальний метод осемінення
Інструмент для осіменіння вводять у статеві органи безпосередньо рукою в стерильній рукавиці. Для осіменіння телиць цей метод не використовують, тому що при введенні руки в піхву можна ушкодити слизову оболонку.
Перед осіменінням корови технік розморожує сперму на водяній бані при температурі води 39-40С. потім носик ампули протирає спиртовим тампоном, зрізає його стерильними ножицями і приєднує короткий полістероловий катетер.
Після туалету зовнішніх статевих органів корови технік надягає поліетиленову рукавицю, зволожує її стерильним фізіологічним розчином двовуглекислої соди, вводить в піхву корови і робить масаж шийки матки. Після видалення слизу з шийки матки технік бере в руку підготовлену ампулу із вставленим катетером і кладе його вздовж середнього пальця. Притискаючи ампулу великим пальцем, вводить руку у піхву. Під контролем вказівного пальця вводять кінець катетера на глибину 1,5-2см у цервікальний канал. Продовжуючи масаж шийки матки кінчиками пальців, проштовхують долонею ампулу доки катетер повністю не ввійде в канал шийки матки. Після цього підіймають ампулу догори і витискають сперму. Витискати її треба в час розслаблення шийки, коли у матці створився негативний тиск і сперма засмоктується до рогів матки.
Відгодівля худоби
Інтенсивна технологія виробництва яловичини передбачає безперервність всього процесу, який включає належне вирощування надремонтного молодняка ВРХ від народження до 6-ти місячного віку з наступним дорощуванням і заключною відгодівлею. Особливо важкою є організація другого періоду відгодівлі, коли молодняк після 6-ти місячного віку а інколи навіть з 4-ти місячного віку повністю переводиться на рослинну їжу, що складається в основному з об’ємистих кормів. При цьому помітно знижується інтенсивність росту тварин. Норми годівлі молодняка для другого періоду відгодівлі приведені в таб. 19,20 ст.60)
Для підвищення інтенсивності росту молодняка в період дорощування доцільно в його раціони включити напівсухі сумішки (зерносінаж з добавкою коренеплодів та інших кормів).
На добу згодовують по 8-14 кг зерносінажу додаючи 5-6 кг кормових буряків і при потребі невелику кількість концентратів з відповідними добавками.
В заключний період. В заключний період найбільша кількість тварин в Україні відгодовується на жомі, силосі і частково на бразі. В жомі зовсім відсутній каротин, мало фосфору, часто є надлишок кальцію. На 1 К.О. в жомі припадає всього біля 75г перетравного протеїну. Через незбалансованість такого корму поживними речовинами багато господарств при відгодівлі худоби на жомі одержують незадовільні прирости ж. м. Водянистий свіжий жом доцільно відтискати для зменшення в ньому води, а також проводити його силосування з січкою соломи.
До поїдання жому відгодівельних тварин привчають поступово. Максимальною кількістю є 12 кг кислого жому на 1ц живої маси худоби. При цьому в раціоні включають достатню кількість грубих кормів для забезпечення 20-30% вмісту клітковини в сухій речовині раціону, вітамінні і мінеральні добавки, а також корми багаті протеїном (таб.21. Ст.61). За подібним принципом складають раціони при відгодівлі худоби силосом. Правда. В силосі міститься достатня кількість каротину. Силосу дають на 5 кг менше ніж і на 0,5 кг менше січки соломи.
При відгодівлі худоби картопляно-зерновою брагою, яка багата перетравним протеїном і фосфором в кормові добавки не включають фосфорні препарати, а лише кухонну сіль з мікроелементами та крейду (40-60 г на добу).
При розробці раціонів необхідно врахувати живу масу тварин та запланований середньодобовий приріст молодняка (таб.22 ст.62). Якщо ж окремі тварини при відгодівлі на дешевих кормах (жом, брага, силос), не показують великої інтенсивності росту, то їх немає потреби далі утримувати на даних раціонах. Їх переводять на інший тип з дачею сінажу та більшої кількості концентратів.
Влітку при відгодівлі худоби часто використовують зелену масу, переважно із культур зеленого конвеєра з добавкою концентратів. Як правило, при заключній відгодівлі тварин зеленою масою (30-40 кг) в раціонах може не вистачати лише фосфору, кухонної солі та мікроелементів.
Концентрати включають в основному, щоб наситити енергією суху речовину раціону. При згодовуванні молодої зеленої маси бажано добавляти також здобрену січку (1,5 - 2 кг на голову).
Практикують відгодівлю худоби зеленою масою шляхом випасання тварин (нагул худоби).
При нагулі всі бугайці повинні бути кастровані, підібрані за віком в однорідні групи. В таборах будуть навіси для укриття тварин від спеки і негоди, встановлюють годівниці для підгодівлі худоби концентратами, сіллю з мікроелементами, а при потребі і накошеною зеленою масою. Практикують випас також на довгій прив’язі з підвезенням до кожної тварини води. При збалансуванні раціонів за енергією і мінеральними речовинами на заключній відгодівлі худоби зеленою масою СДП повинні складати 0,9-1,1кг.
Утримання телят
Утримання телят до 21 дня в індивідуальних клітках, або на прив’язі.
Дальше в групових клітках.
При нагулі молодняка потрібно простенькі навіси, з 1 або бічними стінами, де б тварини могли заховатися від сонця, дощу, вітру. Завозиться чи ложаться туди багато соломи, вони стоять на сухому і в кінці пасовищного періоду маємо багато гною. Вільний доступ до води і корму. Приміщення для відгодівлі - сухі, добра вентиляція.
Здешевлення приміщень: - оренда пустуючих; - використання простих навісів із стіжками із тюків.
Профілактика захворювань телят і перша допомога
Хворобами найбільше вражаються новонароджені телята. Найбільш складно зберегти молодняк в перші 15-20 днів. На цей період припадає біля 50% загибелі. Перехворівши у ранньому віці тварини гірше розвиваються в подальшому, знижується їх стійкість на приріст живої маси. Більше ѕ загибелі припадає біля 50% загибелі. На перші 10 днів життя. Основні втрати молодняка зумовлені шлунково-кишковими захворюваннями.
Здатність імунної системи у новонароджених телят утворювати антитіла проявляється лише з 5-8 денного віку і з 7-14 денного віку у поросят.
Захист молодого організму в період становлення імунної системи відбувається за рахунок материнських антитіл. Які поступають в перші дні з молозивом і молоком матері.
Зараз всі хвороби новонароджених телят, які перебігають з симптомами проносів і діарей, діляться на 4 групи:
незаразні - проста або аліментарна диспепсія.
заразні - (інфекційні) хвороби, серед яких частіше всього реєструють колібактеріоз.
паразитарні - у новонароджених телят найбільшу етіологічну роль відіграють криптоспоридії.
змішані - або асоційовані інфекції, які спричинені різними групами м. о.
У патогенезі токсичної диспепсії головне значення має дисбактеріоз, який спочатку розвивається ендогенно, внаслідок порушення процесів травлення. Асоціації мікроорганізмів у величезній кількості виділяються у зовнішнє середовище, пасажуються через інших телят, частіше всього гіпотрофіків, чим підвищується їх вірулентність. Накінець мікробний фактор починає домінувати і відігравати провідну роль в етіології і патогенезі шлунково-кишкових розладів це так званий екзогенний дисбактеріоз. У зв’язку з відсутністю єдиного збудника і постійної асоціації мікроорганізмів, які викликають захворювання, хвороба дістала назву - токсичної диспепсії тобто порушення травлення.
Головні причини її - це порушення обміну речовин у тварин - матерів, порушення умов годівлі, утримання маточного поголів’я і новонароджених тварин. Порушення в годівлі тільних корів обумовлені найчастіше нестачею в їх раціонах доброго бойового сіна, багатих білком і фосфором концентратів, насичення раціонів кислими кормами - неякісним силосом та кислим жомом.
Із захворювань матері, що в значній мірі впливають на стан здоров’я телят. Молозиво корів, хворих на мастит, за своєю якістю значно відрізняється від молозива здорових корів. В ньому менше білка, жиру, імуноглобулінів.
Окрім диспепсії з незаразних хвороб необхідно відмітити молозивний токсикоз. Досить частою причиною таких інтоксикацій є нітрати і нітрити, надлишок яких у кормах буває при внесенні великих доз азотних добрив під кормові культури.
Своєчасна перша випойка молозива є, свого роду імунізацією новонароджених, що захищає їх від негативних впливів середовища.
Оптимальна кількість імуноглобулінів поступає при згодовуванні перший раз - 1,2 - 1,5л молозива. При випоюванні молозива з основних поїлок вміст імуноглобулінів зростає і краще перетравлюються білки ще краще підсисне утримання перші три дні. Найгірше напувати новонароджені телята з відра. При напуванні телят з відра хворіє біля 60,4% телят. Серед специфічних інфекцій новонароджених телят найпоширенішими в останні роки є колібактеріоз. Встановлено, що хвороби з симптомами діареї є збірною назвою етиологічно різних шлунково-кишкових хвороб телят перших днів життя.
Було встановлено, що одним з основних факторів, які викликають захворювання у телят, є низька якість молозива, а останнє тісно пов’язане з рівнем годівлі корів-матерів.
У розвитку колібактеріозу основне значення має порушення функції травлення, що створює умови для розмноження і підвищення патогенних властивостей кишкової палички. Потім ці два процеси посилюють один одного. В динаміці розвитку хвороби кількість мікроорганізмів у тонкому кишечнику збільшується, інколи вони колонізують у дванадцятипалу кишку.
Фізіологічна стійкість новонароджених телят до несприятливого впливу зовнішнього середовища знаходиться у прямій залежності від умов утримання і годівлі глибокотільних корів і нетелей. Скорочення сухостійного періоду менше 60 днів зменшує вміст імуноглобулінів у молозиві у 1,5-2 рази. Телята, що одержують таке молозиво, як правило хворіють з симптомами діареї.
При нестачі в раціоні тварин в сухостійний період протеїну телята народжуються з фізіологічною незрілістю кишечника. У таких телят всмоктуються імуноглобулінів молозива знижено на 45-60% і вони, як правило, хворіють різними хворобами.
Дворазове введення тільним коровам (нетелям) жиророзчинних вітамінів А і Д поліпшує внутрішньоутробний розвиток плоду, стимулює гуморальну імунну систему, зменшує у корів інтервал від отелення до плідного осіменіння. Для забезпечення нормальних родів і одержання здорового приплоду має велике значення підготовка маток. Крім своєчасно запустити на 2 місяці до родів, необхідно за 7-10 днів до отелення перевести корову в родильне приміщення, зменшити у 2 рази об’’ємні соковиті корми.
Понад 70% телят, які народжуються при складних родах, гинуть відразу або в перші дні життя. Необхідно суворо дотримуватись правил санітарії при оброблені вагітних тварин і в родильних приміщеннях. Дуже важливо, щоб корови в період вагітності мали прогулянку на свіжому повітрі.
При появі ознак настання родів корову піддають санітарній обробці, а стійло дезинфікують, підлогу застилають свіжою чистою соломою. Після отелення необхідно корів утримувати в родильному приміщенні 5-7 днів. Теля приймають на чисту або брезент.
Новонародженому теляті потрібна негайна допомога: рот, ніздрі, вуха старанно очищають від слизу і звертають увагу на пуповину. Якщо корова телиться навстоячки, то пупковий канатик з виходом теляти сам собою розривається, а якщо лежачи, то пупковий канатик слід негайно розірвати продезинфікованими руками. Оболонки і судини пупкового канатика за декілька днів до народження у всіх тварин на певній відстані від пупкового кільця (10-12 см) розм’якшуються і в цьому місці легко розривається. Перев’язування пупкової кукси потрібне лише тоді, коли з неї ллється кров. Для цього беруть міцну нитку або шовк, дезинфікують і перев’язують пуповину на відстані 3-4 см від пупкового кільця. Конче потрібно дезинфікувати пупкову куксу. Найбільш придатні для цього спиртові розчини таких речовин, як настойка йоду або 5-ти% розчин карболової кислоти.
Після цього треба дати корові облизати своє теля, що дуже корисно і теляті, і корові. В слині корови є лізоцим, який пригнічує ріст мікробів.
На даний час використовують в основному 2 типи годівлі новонароджених телят: підсос (утримання телят під матерями 3 дні, а у м’ясному скотарстві до 6-8 міс) і ручне випоювання (із соскових напувалок).
Акт ссання більш фізіологічний, ніж ручне випоювання, особливо із відра. Поскільки молозиво поступає в організм теляти невеликими порціями і добре перемішується із слиною.
При підсосі посилюється моторна функція шлунково-кишкового тракту, прискорюється виділення калу, компоненти молозива більш швидко засвоюються, знижується захворюваність і падіж. Крім цього, підсос позитивно впливає і новоотелену корову - в процесі ссання теля здійснює масаж вимені, у корови скоріше проходить родовий стрес, прискорюється процес виділення посліду. Корови-годувальниці скоріше приходять в охоту після отелення і характеризуються більш коротким сервіс періодом. Сама присутність матері позитивно впливає на адсорбацію із молозива імуноглобулінів.
Проте, у молочному скотарстві більш тривалий процес підсосу, ніж три дні призводить до того, що корова-матір не роздоюється.
Отже, теля повинно знаходитись під матірю на протязі перших трьох днів життя, і навіть такий підсис позитивно впливає на ріст і розвиток теляти.
Норми годівлі новонароджених телят передбачають випоювання їм перший раз молозива не пізніше, ніж через 1,0-1,5 год, після народження в кількості не менше 1,0-1,5 л. Добова норма складає 6-8 л при 3-4 кратній годівлі на протязі перших 10 днів.
Шлунково-кишкові захворювання новонароджених телят діагностують, враховуючи епізатичну ситуацію в господарстві, клінічні симптоми, результати патанат розтину трупів та лабораторних досліджень.
Усі незаразні шлунково-кишкові хвороби перебігають з нормальною температурою тіла, у разі тяжкого перебігу токсичної диспепсії може знижуватись температура. Інфекційні хвороби супроводжуються гарячкою (понад 39,5 градусів) на початку хвороби до появи діареї.
Зал після кожного отелення ретельно очищають, миють і дезинфікують. Цех, що складається з двох відділень з профілакторіями, які використовують у виробничому процесі почергово, після 26-денної експлуатації під час перерви (12-17 днів - очищають, миють, двічі дезинфікують.
У кожній секції встановлюють індивідуальні клітки 1,2*0,5 м з дном, піднятим на 45 см від підлоги.
Для лікування телят з симптомами діареї застосовують такий дієтичний режим: зміна одного (для телят до триденного віку) або двох (для старших) випоювань молозивом на теплий (36-38 градусів) сольовий розчин з глюкозою чи настій трав; поступово перехід на годівлю молозивом, починаючи з 0,5-0,75 л, додаючи до нього потрібний об’єм 0.9% -го розчину натрію хлориду або глюкозо-сольового розчину наступного складу: натрію хлориду і питтєвої соди по 5,0 г і 24,5 г глюкози (порошку) в 1 л прокипяченої теплої води (наприклад 0,5 л молозива і 1 л розчину). Коли стан теляти поліпшується, даванку молозива поступово збільшують, а розчину - зменшують.
У період голодної дієти і після неї можна застосовувати відвари з лікарських трав, які мають протизапальну, в’яжучу та бактеріостатичну дію. Більшість телят із симптомами діареї гинуть від зневоднення організму, ацидозу і блокади серця, бо виглядають з калом у 20-25 разів більше води і електролітів, ніж здорові тварини, причому 40% її припадає на плазму крові, у зв’язку з чим зменшується об’єм крові, вона гусне, порушується обмін води і електролітів. Розчин слід використовувати якомога раніше, не чекаючи розвитку дегідратації; якщо у тварини є апетит, на початку хвороби розчини краще давати внутрішньо, а пізніше, коли виражені ознаки дегідратації парентерально; внутрішньо використовують гіпотонічні або ізотонічні розчини, підшкірно та інтраперитонально - лише ізотонічні, внутрішньовенно - можна гіпертонічні. Телят обов’язково напувати перевареною водою або 0,9-1% -м розчином натрію хлориду. Внутрішньо венне введення рекомендують у разі значної дегідратації, метаболячного ацидозу; кількість розчину залежить від ступеня дегідратації; коли температура тіла в межах норми, є апетит, очні яблука не запали в орбіти, вводять 2-2,5 л, за важкого ступеня (депресія, адинамія, анорексія, западання очей, гіпертонія) вводять 4,0-5,5 л протягом доби.
Шлунково-кишкові захворювання ускладнюються ураженням різних органів і систем (печінки, серця, нирок) порушенням усіх видів обміну речовин. Тому для профілактики їх необхідно застосовувати препарати, які поліпшують обмін речовин у організмі тільних корів і новонароджених телят (вітаміни, мікроелементи), функції серця, сичуга, кишечника, печінки, нирок, підшлункової залози та інших органів та систем.
В основному на стан здоров’я впливає добра годівля, утримання і недопущення інфекційних захворювань.
Якщо 1 день тварина хвора, то вона скидає вагу (наприклад на 10 кг) і тоді треба цю вагу надолужувати 10 днів по 1кг і дуже добре годувати. Тому лікування дуже важливе.