ВИПУСКНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

05.02.05. – БР. 538 «С» 2008 03 20. 046. ПЗ

СИДОРЕНКА ВОЛОДИМИРА МИКОЛАЙОВИЧА

2008

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Спеціальність 6.050.100 – «Економіка підприємства»

ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри статистики та економічного аналізу, д. ек. н.,

професор __________(Савчук В. К.)

«___» __________________ 2008 р.

Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку

Пояснювальна записка до випускної роботи

05.02.05. – БР. 538 «С» 2008 03 20. 046. ПЗ

Студент-випускник ___________________________ (В. М. Сидоренко)

Керівник випускної роботи

к. ек. н., доц. _________________________________ (О. Ф. Кирилюк)

2008

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Спеціальність 6.050.100 – «Економіка підприємства»

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри статистики та економічного аналізу, д. ек. н.,

професор __________(Савчук В. К.)

«___» __________________ 2008 р.

ЗАВДАННЯ

до випускної бакалаврської роботи

студенту Сидоренку Володимиру Миколайовичу

Тема роботи: Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку на прикладі СТОВ «ім. Гагаріна» Богуславського району Київської області

Затверджено наказом ректора від 20.03.2008 р. № 538 «С»

2. Термін здачі студентом завершеної роботи на кафедру 15.05.2008 р.

3. Вихідні дані до роботи – законодавчі та нормативні акти України, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, дані первинних та зведених документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також бізнес план

4. Зміст пояснювальної записки (перелік питань, що розробляються в роботі):

а) теоретичні основи виробництва продукції молочного скотарства

б) аналіз виробництва продукції молочного скотарства та його конкурентоспроможність

в) обґрунтування розвитку молочного скотарства

Керівник випускної роботи

к. ек. н., доц. ________________________________ (О. Ф. Кирилюк)

Завдання прийняв до виконання ________________ (В. М. Сидоренко)

Дата отримання завдання 22.11.2007 р.

Реферат

На випускну бакалаврську роботу «Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку»

У роботі відображені сучасні тенденції розвитку світового ринку молока та молочної продукції, наведені методологічні аспекти аналізу ефективності функціонування молокопродуктового під комплексу. Обґрунтоване завдання та методика аналізу виробництва продукції молочного скотарства, а також наведена система показників, за якими оцінюють виробництво продукції молочного скотарства.

На фактичних даних СТОВ ім. «Гагаріна» Богуславського району Київської області викладена методика економічного аналізу виробництва продукції молочного скотарства, визначено основні резерви збільшення прибутку та зниження собівартості. Наведено дані, які характеризують конкурентоздатність молока українського виробництва.

Також значну роль відведено обґрунтуванню розвитку молочного скотарства на основі інтенсифікації і використання новітньої техніки та технологій. На практичних даних підприємства наведено теоретичну основу та методологічні підходи щодо обґрунтування виробничої програми в молочному скотарстві, організація і планування кормової бази та трудових ресурсів, планування собівартості та реалізації молока, обґрунтування перспектив розвитку молочного скотарства на підприємстві.

У висновках роботи зроблені пропозиції та наведені рекомендації щодо підвищення ефективності та перспективного розвитку молочного скотарства на підприємстві.

Ключові слова: виробництво, витрати, ефективність, конкурентоздатність, валове виробництво, прибуток, собівартість, планування.

План

1. Теоретичні основи виробництва продукції молочного скотарства

   1. Виробництво продукції, як об’єкт аналізу

   2. Система показників, за якими оцінюють виробництво продукції молочного скотарства

   3. Оцінка природно-економічного та соціального потенціалу в СТОВ «ім. Гагаріна»

2. Аналіз виробництва продукції молочного скотарства

   1. Завдання і методика аналізу виробництва продукції молочного скотарства

   2. Аналіз валового виробництва і факторів, що зумовлюють його зміну

   3. Аналіз витрат і собівартості продукції молочного скотарства

   4. Конкурентоспроможність молока українського виробництва

3. Обґрунтування розвитку молочного скотарства в СТОВ «ім. Гагаріна»

   1. Обґрунтування виробної програми в молочному скотарстві

   2. Організація і планування кормової бази

   3. Планування собівартості та реалізації продукції молочного скотарства

   4. Обґрунтування перспективи розвитку молочного скотарства

Вступ

Актуальність теми. З розвитком міжнародної торгівлі та входженням України в СОТ, значення сільського господарства в країні зростає.

В світі є багато населення, яке голодує, оскільки не вистачає сільськогосподарських продуктів і його потрібно годувати. Це можливо досягнути спеціалізацією країн з відповідними природно-кліматичними умовами на сільськогосподарському виробництві. Таким країнам буде легше боротися із досить сильною конкуренцією.

Ще фізіократи говорили, що промисловість безплідна, бо з 1 кілограма заліза 1 кілограм цвяхів не зробиш, а от з 1 кілограма насіння виросте стільки гарбузів, що і в підводу не вбереш.

В України є всі можливості для розвитку сільського господарства та виходу на світовий ринок сільськогосподарських товарів. Але, для того щоб можна було експортувати стратегічно важливу сировину за кордон, необхідно спочатку задовольнити власні потреби. Для цього потрібно активно розвивати великі сільськогосподарські підприємства, оскільки тільки вони зможуть ефективно протистояти конкуренції з боку розвинутих країн. Але, нажаль, в нас цей процес відбувається досить повільно та ще й з розпаюванням та розвитком малих фермерських господарств.

Метою написання даної випускної бакалаврської роботи є вивчення та аналіз стану розвитку підприємства загалом та його галузі тваринництва. А також надати рекомендації щодо покращення тої ситуації, яка вже склалася на підприємстві та шляхів подальшого розвитку.

В цій роботі буде викладений перспективний план розвитку молочного скотарства СТОВ ім. «Гагаріна» на основі інтенсифікації і використання новітніх техніки та технологій.

Об’єкт дослідження. СТОВ «ім. Гагаріна», яке розташоване в с. Дмитренки Богуславського району Київської області.

Предмет дослідження. Виробництво продукції молочного скотарства, його аналіз та планування розвитку.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є системний підхід до вивчення явищ і процесів господарської діяльності, діалектичний метод наукового пізнання. Методологія роботи ґрунтується на наукових розробках вітчизняних та зарубіжних учених з економічного аналізу та планування сільськогосподарського виробництва.

Розділ 1. Теоретичні основи виробництва продукції молочного скотарства

1.1 Виробництво продукції молочного скотарства, як об’єкт аналізу

При вивченні виробництва продукції молочного скотарства важливу роль займають основні тенденції розвитку світового ринку молока та молочної продукції

Молоко та молочна продукція займають вагоме місце у світових ресурсах продовольчої продукції. Загальний обсяг його виробництва у світі становив у 2005 році 629 млн. т, або збільшився на 15,9% проти 1990 року, а порівняно з 2004 роком – лише на 1%. Найбільшу частку становить коров'яче молоко – 84,2%, досить високу – буйволяче – 12,2, козяче – 2,0, овече – 1,2, верблюже – 0,4%. За 1990 – 2005 роки виробництво коров'ячого молока в світі збільшилося з 479,2 млн. т до 529,7 млн. т, або на 10,5%. Проте щорічний приріст становив лише 0,8%. Отже, для світового ринку молока характерне незначне зростання обсягів його виробництва і така тенденція зберігатиметься в майбутньому (рис. 1.1.1) [38].

Рис. 1.1.1 Виробництво молока у світі

Молоко споживає майже все населення світу, тому його виробляють у 191 країнах. Цікаво, що більшу частина виробленого молока в світі сконцентрована в 11 країнах. Так, у 2005 році ними було вироблено 304,8 млн. т молока, або 57,5% від загального його обсягу. Україна у 1990 році займала досить високі позиції в світі щодо обсягів виробленого Молока, її частка тоді становила – 5,1% від загального обсягу проти 2,5% у 2005 році (рис. 1.1.2) [38].

Рис. 1.1.2 Структура виробництва коров'ячого молока у світі, 2005 р.

Виробництво молока у різних країнах різниться обсягами і темпами навощування (табл. 1.1.1). Наприклад, Індія за останні 15 років наростила виробництво до 38,5 млн. т, або на 73,4%, Бразилія досягла позначки 23,3 млн. т, що становить 56,4% приросту за відповідний період. До країн, які нарощують виробництво молока, належить Китай, .де воно зросло в 5,5 раза. Такі ж тенденції намітилися в країнах Океанії. Маючи експортну орієнтацію в основі своєї стратегії на ринку молока, вонц збільшили його виробництво вдвічі.

Високорозвинуті країни, такі як Франція, Німеччина, Італія й інші члени ЄС, що досягли достатнього рівня виробництва і споживання молочної продукції останніми роками, як правило, стали на шлях стабілізації виробництва або навіть деякого скорочення. В цілому ж, для європейського ринку молока характерні високий рівень захисту від зовнішніх поставок, висока інтенсивність регулювання ринку, а також квотування виробництва.

Абсолютним світовим лідером щодо обсягу виробленого молока залишається США. Збільшення виробництва цього продукту відповідає попиту на нього на внутрішньому ринку 9 (таблиця 1.1.1).

Таблиця 1.1.1

Виробництво коров'ячого молока у світі, млн. т*

Країна	1990	2003	2004	2005	2005 р.
					до 1990 р., %	до 2004 р., %
Світ	479,2	516,6	523,4	529,7	110,5	101,2
США	67,0	77,3	77,6	80,3	119,9	103,5
Індія	22,2	38,3	37,5	38,5	173,4	102,7
Росія	55,7	33,0	31,7	30,6	54,9	96,5
Німеччина	31,3	28,4	28,1	27,6	88,2	98,2
Франція	26,1	24,6	24,4	25,3	96,9	103,4
Бразилія	14,9	23,3	23,3	23,3	156,4	100,0
Китай	4,4	17,8	22,6	24,2	в 5,5 р.	107,1
Нова Зеландія	7,5	14,4	15,1	14,5	193,3	96,0
Великобританія	15,3	15,1	14,6	14,6	95,4	100,0
Україна	24,5	13,3	13,5	13,5	55,1	100,0
Польща	15,8	11,9	11,8	12,4	78,5	105,1
Нідерланди	11,2	11,2	10,9	10,5	93,8	96,3
Італія	11,1	11,2	9,7	10,5	94,6	108,2
Австралія	6,4	10,6	10,1	10,2	159,4	101,0
інші країни	190,5	186,2	192,5	193,7	101,7	100,6

* Розраховано за даними ФАО.

У країнах Східної Європи в міру економічного зростання підвищується попит на молоко та молочні продукти. В Польщі й Угорщині вступ до ЄС зумовив поліпшення якості та зміну стандартів на всю молочну продукцію. В Румунії та Болгарії за фінансової підтримки держави були створені спеціальні фонди для стимулювання поліпшення якості продукції. Крім того, було заявлено про закриття ферм і переробних підприємств, що виробляють молочну продукцію, яка не відповідає нормам ЄС. Внаслідок цього різко зменшилася кількість дрібних товаровиробників, які не в змозі були забезпечити нові високі вимоги до якості продукції.

У країнах СНГ на початку реформ (1990 р.) виробництво різко скоротилося, а ситуація залишається нестабільною. На заміну командній економіці прийшла економіка вільного ринку. Країни переживають важку економічну кризу, що зумовила спад виробництва в усіх секторах сільського господарства, особливо в тваринництві. Якщо раніше основною базою для виробництва молока були великі господарства (колгоспи, радгоспи), то нині це значна кількість дрібних товаровиробників.

Дослідження виявило, що нарощування виробництва молока в країнах, що розвиваються, відбувається за рахунок збільшення поголів'я (Саудівська Аравія, Албанія, Еквадор, Республіка Чад, Південна Африка), а в розвинутих країнах – за рахунок підвищення продуктивності молочних корів (США, Великобританія, Швеція та інші). Порівняно з 1990 роком загальний приріст стада молочних корів становив 12 млн. голів, або 5,3%. Слід зазначити, що в 10 країнах з поголів'ям від 5 млн. корів і більше зосереджено 121,8 млн. голів, або 51% цього стада, іншу групу становлять ще 10 країн, де кількість корів перевищує 2,5 млн. голів, тут знаходиться ще 17% цієї худоби. Щодо продуктивності корів, то в середньому у світі вона залишається низькою – 2215 кг, хоча за цим показником спостерігається велика полярність – від < 1000 до > 10000 кг..

За останні 15 років у світі відбулися суттєві структурні зміни в галузі молочного скотарства. Технологічний прогрес і сильна тенденція до інтернаціоналізації (ГАТТ, ЄС та ін.) зумовили зменшення кількості дрібних ферм і ріст великотоварних підприємств з виробництва молока. Швидке скорочення кількості ферм характерне для Північної Америки та всіх Європейських країн і становить у середньому 5% на рік. Дещо повільнішими темпами структурні зміни відбуваються в країнах із значною державною підтримкою молочного сектора (Норвегія, Швейцарія, Австрія). У цілому ж, поступово багато ферм перетворюються в спеціалізовані молочні господарства, що виробляють дедалі більшу кількість молока в національних масштабах.

Так, у США в 2002 році понад 50% виробленого молока надійшло від молочних ферм з поголів'ям 100 корів, одна третя від ферм з поголів'ям корів 500 голів і більше.

В Європейському Союзі значно збільшилась кількість ферм з поголів'ям молочних корів 100 голів і більше, однак незважаючи на це, середній розмір ферми становить близько 22 корів. Зазначимо, що в Нідерландах, Данії, Чехії та Естонії молоко виробляють на великотоварних фермах, водночас в Австрії й Польщі більшу частину молока виробляють великою кількістю дрібних господарств. Зокрема в Польщі в 2002 році кількість господарств з поголів'ям корів від 1 до 9 становила 94% [3].

В Океанії середній розмір молочного стада становить: в Австралії – 135, у Новій Зеландії – 195 корів. У країнах, що розвиваються, кількість дрібнотоварних молочних ферм постійно збільшується, особливо в Азії.

За прогнозами Міжнародної Молочної Федерації в найближчі 15 років у світі продовжуватиметься процес укрупнення молочних ферм. Так, у країнах ЄС ферми з поголів'ям 50–100 корів вироблятимуть 75% молока, а кількість їх збільшиться вдвічі за рахунок скорочення дрібних ферм. У США більшою мірою, ніж у Європі, домінуватимуть великі підприємства з поголів'ям молочних корів кілька сотень. Збільшення середнього розміру стада відбудеться і в Австралії та Новій Зеландії [8].

Процес структурних змін відбувається й у міжнародній молочній промисловості, що зумовлено процесами інтеграції, які тривають на світовому ринку. Це проявляється у поступовому поглинанні невеликих компаній потужнішими операторами, або ж їх злиття, що приводить до створення потужних за обсягами та фінансовими можливостями молочних корпорацій і холдингів, роль та значення яких на світовому ринку постійно зростає. До найпотужніших світових компаній належать: Nestle (Швейца-рія/міжнар.), Dairy Farm of America (США), Danone (Франція/міжнар.) та інші. В стратегії росту таких молочних компаній виділяють наступні цілі:

• максимальне задоволення потреб споживачів;

• представлення на ринок широкого асортименту високоякісної молочної продукції;

• впровадження найновіших високоефективних технологій;

• розширення портфеля торговельних марок;

• посилення можливостей для інновацій та інші.

Для організованого ринку характерним є високий рівень переробки молока. В світі на молокозаводи надходить приблизно 70% від виробленого молока. Особливо значна частка переробленого молока в країнах Європейського Союзу, що становить понад 95%. У Північній Америці, Японії та Океанії цей показник дорівнює 94-98%.

Незважаючи на те, що в усьому світі спостерігається тенденція до збільшення переробки молока у переробних підприємствах, цього не можна сказати про країни СНД'. Так, в Україні в 2005 році на переробку надійшло 59% виробленого молока, в Росії – 54, в Білорусії – 47%. Решту молока використовують для власного споживання та прямого продажу.

Про рівень виробництва молочних продуктів у різних країнах свідчать дані таблиці 1.1.2.

Таблиця 1.1.2

Виробництво молочних продуктів у світі, тис. т

Країна	Масло		Сир		Сухе молоко
	2004	2005	2004	2005	2004	2005
США	566,8	608,9	4026,0	4148,0	18,8	18,8
ЄС (25)	2029,2	2060,2	7093,0	7243,0	816,4	824,6
У тому числі: Німеччина	443,9	443,9	1259,0	1259,0	75,8	75,8
Франція	415,1	426,0	1705,0	1689,0	220,0	230,0
Нідерланди	102,0	102,0	671,0	671,0	112,0	120,0
Польща	180,0	190,0	580,0	595,0	43,0	17,0
Данія	46,7	45,0	335,5	336,0	87,1	87,0
Австралія	149,0	148,0	373,0	380,0	189,0	187,0
Нова Зеландія	473,0	336,0	285,0	293,0	677,0	609,0
Росія	276,2	265,0	347,0	367,0	85,0	80,0
Україна	138,0	120,0	224,0	150,0	17,0	17,0
Світ	4820,3	4710,0	14653,0	14910,0	2833,0	2755,0

Попит на молоко та молочні продукти у світі знаходиться на високому рівні. Це пояснюється особливістю молока як сировини – його корисність і незамінність іншими продуктами харчування. Слід зазначити, що вимоги споживачів щодо споживання молочних продуктів у світі постійно змінюються.

Зазначимо такі основні тенденції:

• підвищення вимог до якості молочних продуктів – віддається перевага свіжим, чистим, корисним, виробленим в екологічно безпечному навколишньому середовищі, зручним у використанні та споживанні;

• підвищення споживання сиру, який став важливим молочним продуктом і серед широкого асортименту продуктів харчування займає перше місце. На його переробку йде близько 40% молока, що поставляється в західних країнах, і цей показник найближчими роками підвищиться до 50%;

• невелике зниження споживання питного молока. Це пояснюється різними факторами: по-перше, часто в оціночні дані включають споживання на фермі й прямий продаж споживачам з ферми, однак при зменшенні кількості ферм частка загального споживання також знизиться; по-друге, використання питного молока в особистих господарствах населення для власного споживання скорочується, оскільки молочна промисловість пропонує через торговельну мережу більший асортимент молочних продуктів у готовому вигляді;

• зниження споживання масла. Хоча дослідження учених довели помилковість існуючих припущень про залежність між споживанням молочного жиру і ризиком серцево-судинних захворювань, однак у багатьох країнах воно ще не сприяло підвищенню споживання молочного жиру. Якщо в деяких країнах (Швеція, Данія, Канада) підвищення споживання й спостерігається, то за рахунок використання масла як інгредієнта у хлібобулочних і кондитерських виробах, а також для виробництва морозива та з іншими жирами.

Отже, нарощування виробництва молока в світі відбуватиметься в основному за рахунок тих країн, де для цього є сприятливі умови. Причому в найбільш розвинутих країнах, де попит на молочну продукцію залишається приблизно на одному й тому самому рівні, зміни стосуватимуться лише структури споживання та якості даної продукції.

Проведення дослідження підприємств доцільно здійснювати методологією аналізу ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу

Підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва в сучасних умовах господарювання є надзвичайно актуальною проблемою. Ефективність виробництва в галузях АПК – складна економічна категорія, яка залежить від рівня використання комплексу чинників, зокрема природних, економічних, науково-технічних, соціальних і віддзеркалює розвиток функціонування виробничих сил та виробничих відносин.

Теоретичні основи ефективності агропромислового виробництва висвітлені у працях багатьох провідних вітчизняних вчених-економістів, зокрема: І. І. Лукінова, П. Т. Саблука, О. М. Шпичака, В. Г. Андрійчука, М. Я. Дем'яненка, В. І. Бойка, М. Й. Маліка, В. В. Юрчишина та ін. Водночас практика потребує конкретних досліджень із даної тематики з урахуванням місцевих умов у ринковому середовищі.

Ефект (результат) виробництва як на рівні підприємницьких структур, так і молокопродуктового підкомплексу загалом виражається в обсязі валової і кінцевої продукції, валового доходу й прибутку. Зіставлення розміру ефекту з витратами виробничих ресурсів свідчить про рівень ефективності виробництва.

Економічна ефективність відображає певні результати складного й нерідко суперечливого процесу, який залежить від впливу багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, а тому для її визначення використовують систему показників, які характеризують специфіку та особливості агропромислового виробництва.

За допомогою показників ефективності можна вивчати стан і динаміку економічних процесів, які відбуваються у складових АПК на продовольчому ринку. Тому для аналізу вимірювальну систему показників ефективності необхідно будувати таким чином, щоб вона достовірно відображала реальні процеси стану розвитку, враховуючи при цьому вимоги суспільства та можливість прийняття необхідних управлінських рішень.

Методологічно вимірювальна система показників економічної ефективності для аналізу, на мій погляд, повинна відповідати таким принципам і вимогам:

• повніше і точніше відображати суть критерію ефективності;

• характеризувати ступінь результативності виробництва і здійснювати порівняльну оцінку її в динаміці й територіальному аспекті за окремими підприємствами та регіонами;

• сприяти виявленню резервів збільшення економічного ефекту при мінімальному залученні додаткових ресурсів;

• бути зручними у використанні їх тощо.

Критерієм економічної ефективності агропромислового виробництва є Застосування найменшої кількості ресурсів виробничого потенціалу на виробництво одиниці продукції.

Виходячи із цього, систему показників для підприємницьких структур продуктових підкомплексів й АПК загалом доцільно будувати в двох аспектах:

1. як відношення кінцевої (КП) валової (ВП) продукції до суми всіх ресурсів виробничого потенціалу (Пр) галузей і сфер АПК, які беруть участь у її виробництві:

Е = КП (ВП) : Пр;

2. як відношення прибутку (Пм) до суми ресурсів виробничого потенціалу (Пр) галузей і сфер продуктового підкомплексу й АПК загалом:

Е = Пм : Пр.

При гострому дефіциті сільськогосподарської продукції та продовольства доцільно застосовувати узагальнюючий показник за кінцевою продукцією. Із насиченням ринку продовольством ефективність агропромислового виробництва доцільно визначати відношенням маси прибутку до суми всіх ресурсів виробничого потенціалу.

Дана методика визначення ефективності функціонування агропромислових формувань, продуктових підкомплексів, АПК загалом, на мій погляд, заслуговує на увагу і її можна застосовувати на практиці. Однак слід зауважити, що нині потрібно удосконалити механізм розрахунку вартості виробничого потенціалу агропромислових формувань продуктових підкомплексів, що дасть змогу об'єктивніше й реальніше визначати ефективність агропромислового виробництва.

Висвітлюючи методологічні аспекти аналізу економічної ефективності агропромислових формувань, ряд дослідників вважають, що для одержання узагальненої оцінки результатів діяльності агропромислового формування необхідно валову (ВПаф) та кінцеву продукцію (КПаф), а також виробничі витрати брати попередньо вилучивши з них повторний рахунок аграрної продукції власного виробництва, що надійшла на промислову переробку:

ВПаф = ВПс + ВПп – ВПвп;

КПаф = КПс + КПп – ВПвп;

Ваф = Вс + Вп – Ввп;

де ВПс, ВПп, ВПвп – вартість валової продукції відповідно по сільському господарству, промисловості та сільськогосподарській сировині власного виробництва, що використовується промисловістю даного аграрного формування;

КПс – кінцева продукція сільського господарства, яку вираховують як різницю між вартістю валової продукції промислового виробництва і тією її частиною, яку використовують для виробничого внутрішньогосподарського споживання;

Вс, Вп та Ввп – виробничі витрати відповідно по сільському господарству, промисловості та сільськогосподарської сировини, використаної у промисловості.

Викладена методика визначення валової та кінцевої продукції, а також витрат на виробництво може бути прийнята як для агропромислового виробництва зокрема, так і для конкретного продуктового (молоко-продуктового) підкомплексу загалом.

Вивчення зарубіжної і вітчизняної економічної літератури дає змогу зробити висновок, що обсяг кінцевої продукції з розрахунку на одиницю витрачених ресурсів є найкращим узагальнюючим показником загального ефекту в умовах гострого дефіциту продовольчих товарів. Однак із насиченням ринку продовольства на перше місце має вийти узагальнюючий показник ефективності використання ресурсів, вирахуваний за прибутком. Це узгоджується з поглядами багатьох дослідників.

Для підприємницьких структур АПК, що функціонують в умовах ринкової економіки, головним критерієм ефективності господарювання, як переконує світова практика, є прибутковість. Тому кожне агропромислове підприємство вимірює прибутковість через визначення абсолютної величини прибутку на різних етапах його формування під впливом певних факторів. Так, американські фірми в зведеному звіті про доходи відображають процес формування фінансових результатів через визначення таких показників прибутковості: валовий прибуток (маржинальний дохід), операційний прибуток (дохід), прибуток до оподаткування і виплати надзвичайних збитків, прибуток після сплати податку, чистий прибуток (дохід), нерозподілений прибуток (визначається як різниця між чистим прибутком і тією його частиною, що направлена на виплату дивідендів акціонерам і на поповнення резервного капіталу).

Викладений методичний підхід до визначення прибутковості західними фірмами може бути використаний й підприємствами України і, насамперед, великими, де широко використовується колективна праця. Його запровадження дає змогу проаналізувати процес функціонування підприємства, дати оцінку досягнутого рівня прибутковості, виявити, на якій стадії та за рахунок яких чинників досягнуто збільшення або допущено зменшення прибутку.

У молочному скотарстві США, наприклад фермери використовують такі критерії визначення рівня виробництва:

1. досягнутий рівень виробництва порівняно із запланованим;

2. досягнутий рівень виробництва порівняно з попереднім;

3. досягнутий рівень виробництва порівняно з показниками місцевих ферм або міжнародного рівня виробництва.

Перший критерій дає змогу порівняти результати виробництва із запланованими показниками. Він зв'язує разом в одне ціле планування і виробництво та спонукає фермера розглядати одночасно складання бюджету й оцінювати досягнутий рівень виробництва. Значні відхилення від запланованих показників вказують на причини, що зумовили такий стан.

Другий критерій – порівняння минулих рівнів виробництва з фактичним, дає змогу , фермеру проаналізувати звіти за останні 3 – 5 років, виявити відповідні тенденції. Такий аналіз тенденцій у виробництві дуже важливий. Він дає змогу визначити, в якому напрямі відбуваються зміни у бізнесі за останні роки.

Третій критерій дає змогу порівняти дану ферму з групою ферм як місцевих, так і зарубіжних.

Правильна інтерпретація і використання цих критеріїв може допомогти фермеру (менеджеру) здійснити всебічну оцінку рівня виробництва. Все це є основою для розробки певних рекомендацій, які можна використати залежно від конкретної ситуації.

Узагальнюючим показником економічної ефективності агропромислового виробництва в країнах із ринковою економікою є норма прибутку.

Економічний аналіз діяльності підприємств в умовах перехідної, а тим більше ринкової, економіки дедалі більше набуває характеру системного аналізу. Головна цінність системного економічного аналізу полягає в тому, що в процесі його проведення будується логіко-методологічна схема, яка відповідає внутрішнім зв'язкам показників і факторів та відкриває широкі можливості для застосування комп’ютерної техніки та економіко-математичних методів.

Ринкова економіка спонукає товаровиробників раціонально використовувати наявні ресурси та добиватися зниження собівартості продукції. У зв'язку з цим виникла потреба визначення впливу факторів на собівартість продукції скотарства.

Зазначимо, що ефективність функціонування підприємницьких структур молокопродуктового підкомплексу характеризується порівняно невеликою кількістю показників. Однак на кожний такий показник впливає система факторів першого, другого, ..., n-го порядку. Знання факторів виробництва, вміння визначити їх вплив на прийняті показники ефективності дають змогу впливати на рівень показників через управління чинниками, створити механізм пошуку резервів.

Отже, викладені методологічні аспекти аналізу та система показників економічної ефективності агропромислового виробництва дають змогу здійснити оцінку ефективності на всіх рівнях функціонування як підприємницьких структур зокрема, так і регіонального, національного молокопродуктового підкомплексу й АПК загалом. Її застосування дає змогу здійснити: економічну оцінку минулої діяльності суб'єктів молокопродуктового підкомплексу; економічне обґрунтування подальшого розвитку господарювання; порівняльну оцінку товаровиробників у конкурентному середовищі.

1.2 Завдання і методика аналізу виробництва продукції молочного скотарства

Основним завданням аналізу є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості. Це актуально, особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного сільськогосподарського підприємства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі і підвищення її ролі в економіці господарства. Забезпечити таку розробку повинен економічний аналіз. При його здійсненні необхідно враховувати особливості розвитку цієї галузі:

• виробництво продукції значною мірою залежить від біологічних особливостей тварин;

• розвиток даної галузі тісно пов'язаний з розвитком рослинництва;

• тут ширше застосовуються різні форми організації виробництва (від великих тваринницьких комплексів до індивідуального підряду);

• значно більша можливість реалізації розроблених заходів, одержаних із застосуванням функціонально-вартісного аналізу, що сприяє оперативному регулюванню формуванням витрат і собівартості продукції та ін.

Врахування вищенаведених застережень підвищує якість аналітичної роботи, сприяє ширшому використанню результатів аналізу в управлінні галуззю.

В методиці аналізу виробництва продукції молочного скотарства особливу увагу необхідно приділити тваринам, а саме:

• вивчити їх рух;

• породність;

• вік продуктивного використання;

• інтенсивність оновлення;

• віддачу від них та ін.

Поряд з кількісними характеристиками тварин аналізують і якісні їх параметри:

• маса однієї тварини;

• вікова структура стада;

• породний склад та ін.

Важливим параметром якісної характеристики тварин є їх вік. Для кожного виду тварин існують свої вікові границі, що впливає на рівень їх продуктивності.

За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в підприємстві, породний склад стада за видами, статевовіковими групами тварин, поголів'я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породного складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції на одиницю витрат тощо), що є основою формування високопродуктивного стада.

Для найповнішого використання потенціальних можливостей тварин необхідно, щоб вони були забезпечені обладнаними приміщеннями, що створює умови для належного утримання тварин. За допомогою аналізу вибирають найбільш прийнятний проект приміщень, оцінюють можливості наявного обладнання та його розміщення, визначають тип утримання тварин. Все це в комплексі зумовлює щільність розміщення тварин, мікроклімат і повітрообмін у приміщенні, а отже, є передумовою оптимальності умов утримання тварин. Недодержання необхідних умов утримання скорочує вік продуктивного використання тварин, збільшує процент вибракування. Таке становище спостерігається на багатьох великих фермах і тваринницьких комплексах. У молочному скотарстві це призводить до збільшення захворювання корів кетозами, гіповітамінозами та іншими хворобами. У результаті період продуктивного використання скорочується до 2 – 4 років, на 30 – 50 % і більше знижується їх молочна продуктивність, збільшується яловість маточного поголів'я тощо.

На виконання плану вихідного поголів'я тварин, їх фізіологічний стан і продуктивність визначальний вплив має кормозабезпеченість, рівень якої оцінюють порівнянням наявної кількості кормів або можливого їх надходження з потребою в них. При цьому враховують:

• реальність визначеної потреби в кормах, яка залежить від рівня продуктивності тварин, системи їх утримання тощо;

• зіставлення по поголів'ю фактичних і планових показників;

• забезпеченість кормами тваринництва по підприємству в цілому, окремих галузях, виробничих підрозділах, видах тварин, періодах року;

• відповідність типу годівлі, що склався в підприємстві, програмі підвищення продуктивності тварин;

• реальність зміцнення кормової бази;

• перспективу структурної перебудови тваринництва.

Такий аналіз конкретизує забезпеченість кормами, враховуючи згадані особливості. При цьому встановлюють структуру кормового раціону, збалансованість його за перетравним протеїном.

Така всебічна оцінка виробничого потенціалу тваринництва є основою розробки стратегії його розвитку і передумовою обґрунтованого передбачення величини результативних показників, що підвищує ефективність управління галуззю.

1.3 Система показників, за якими оцінюють виробництво продукції молочного скотарства

Успішне виконання плану виробництва валової продукції господарством і його госпрозрахунковими одиницями залежить від багатьох факторів:

• наявності поголів'я тварин за видами, статевовіковими і виробничими групами;

• забезпеченості тварин приміщеннями і кормами відповідно до зоотехнічних норм, раціонів і повноцінності;

• рівня продуктивності тварин та ін.

План виробництва валової продукції можна виконати і при деякому відхиленні ряду факторів, але при обов'язковій компенсації зменшення поголів'я відповідних груп підвищенням продуктивності тварин цих груп або навпаки. Останнє не завжди бажане – виконання плану за рахунок збільшення поголів'я при зниженні продуктивності тварин обов'язково призведе до підвищення собівартості продукції, оскільки додаткове поголів'я потребує більших порівняно з планом витрат.

Аналіз виконання плану виробництва валової продукції господарством і окремими галузями тваринництва провадять у вартісних показниках (у закупівельних цінах), а за видами продукції – в натуральних показниках. В абсолютних величинах показують планові і фактичні дані та відхилення від плану, а у відносних (процентах) визначають рівень виконання плану і структуру валової продукції.

Одним з важливих показників, що характеризують виконання плану виробництва валової продукції тваринництва, є виробництво її на 100 га відповідних угідь. Основними факторами, які позначаються на валовому виході продукції, є поголів'я тварин та їх продуктивність.

Виконання плану поголів'я тварин є одним з найважливіших факторів виробництва валової продукції тваринництва. Аналізують поголів'я тварин за видами, статевовіковими і виробничими групами, оскільки часто в структурі стада значну питому вагу займає поголів'я молодших вікових груп (телята народження звітного року), а за основними групами (корови, нетелі, відгодівельне поголів'я), від яких насамперед залежить відтворення стада, виробництво валової і товарної продукції та виконання завдань продажу, господарства план не виконують.

Реалізація плану вихідного поголів'я тварин залежить від одержання передбаченого планом приплоду, придбання племінних і неплемінних тварин; загибелі і вимушеного забою тварин; кондиційності (вгодованості) реалізованих тварин у порядку планового продажу, а в деяких підприємствах ще й від безоплатної передачі тварин іншим господарствам.

Велике значення має не тільки кількість поголів'я за групами, а й маса тварин. Від цього показника значною мірою залежить виконання плану продажу продукції.

План вихідного поголів'я в цілому вважають виконаним тоді, коли виконано план за віковими групами окремих видів тварин та план продажу м'яса державі.

Провадячи аналіз, треба підрахувати і суму збитків від загибелі тварин. Для цього до балансової вартості їх на початок року (або до вартості, за якою їх оприбутковано при народженні) слід додати витрати на утримання тварин до загибелі. Такі дані є в бухгалтерії господарства.

Аналіз виконання плану вихідного поголів'я тварин на кінець року обов'язково доповнюють аналізом руху поголів'я за видами і групами протягом року. Особливу увагу треба приділяти продуктивності корів, тому що на багатьох фермах у гонитві за кількістю поголів'я тримають значну кількість старих малопродуктивних корів.

У відтворенні поголів'я і виробництві продукції тваринництва значне місце належить структурі стада. Обчислюють її процентним відношенням поголів'я окремих груп тварин до загального поголів'я даного виду. Визначається структура спеціалізацією тваринницьких галузей.

У стаді великої рогатої худоби молочного і м'ясного напряму повинно бути:

• корів 50 %;

• нетелей до 20 %, від поголів'я корів, щоб забезпечити щорічно вибракування 15 % корів та збільшення їх поголів'я;

• телиць старше 1 року і до 1 року – 30 % від поголів'я стада, щоб забезпечити потрібну кількість їх для комплектування ремонтної групи.

Для успішної реалізації завдань виробництва валової і товарної продукції тваринництва і зниження її собівартості виняткове значення має породний склад стада. Породні тварини продуктивніші, дають на одиницю витраченого корму і праці більше продукції.

За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в господарстві, породний склад стада за видами, статевовіковими групами тварин, поголів'я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породного складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції, зменшення витрат корму і затрат праці на одиницю продукції, підвищення рентабельності тваринництва і окупності витрат та ін.). Аналізуючи склад маточного поголів'я племінних тварин, особливу увагу звертають на їх вік, бо старі тварини знижують загальну продуктивність.

Великий вплив на продуктивність корів має не лише породність, а й вік. Вона зростає з 2...3-ї і знижується з 7...8-ї лактації.

Продуктивність корів визначають за середньорічним надоєм на фуражну корову. Підвищення продуктивності тварин має велике значення і для зниження собівартості продукції, оскільки зменшуються витрати кормів на одиницю продукції. Витрати кормів на 1 кг. молока відображено в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1

Витрати кормів на 1 кг молока з вмістом жиру 4 % при живій масі корови 500 кг

Добовий надій молока, кг	Витрати кормових одиниць	В одній кормовій одиниці
		перетравного протеїну, г	кальцію, г	фосфору, г	каротину, мг
6 10 20 30	1,25...1,30 0,95...1,00 0,70...0,75 0,65...0,70	100...105 105...110 110...115 115...120	6...7 6...7 7...8 7...8	4...4,5 4...4,5 4,5...5,0 4,5...5,0	40...45 40...45 40...45 40...45

Продуктивність корів є одним з найважливіших факторів, що впливають на валові надої молока. Головний напрям збільшення виробництва молока і молочних продуктів – підвищення продуктивності корів.

Підвищення середньої продуктивності корів залежить насамперед від зростання питомої ваги у стаді високопродуктивних тварин. Для цього треба послідовно переводити молочне тваринництво на промислову основу, в першу чергу за рахунок розширення і реконструкції існуючих ферм, удосконалювати породний склад поголів'я, поліпшувати племінну роботу.

Аналіз продуктивності корів починають з вивчення динаміки продуктивності тварин за попередні 3 роки. Це основа для оцінки реальності показників плану, аналізу його виконання за звітний рік, а також взаємозалежності між різними факторами, що впливали на виконання плану.

Вивчають динаміку продуктивності корів, приросту маси тварин за абсолютними і відносними величинами, відображаючи рівень зростання в процентах.

Основними факторами, що впливають на продуктивність корів, як і всіх інших тварин, є:

• поліпшення їх породного складу і підвищення питомої ваги у стаді племінних корів;

• ліквідація яловості;

• забезпеченість повноцінними кормами відповідно до прийнятих норм годівлі і раціонів;

• забезпеченість добротними приміщеннями та поліпшення умов утримання.

На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів, які згадувалися вище. Всі вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємодії. Так, від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать кількість поголів'я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.

Зростання виходу продукції тваринництва, зниження її собівартості й підвищення рентабельності забезпечують господарства коштами:

• на збільшення поголів'я тварин;

• на поліпшення їх породного складу за рахунок придбання племінних високопродуктивних тварин, що впливає на підвищення середньої продуктивності тварин;

• на придбання устаткування і обладнання ветлікарень і ветбаклабораторій, проведення всіх ветеринарних заходів.

Всі перелічені фактори впливають на кінцевий результат концентровано через кількість поголів'я тварин та їх продуктивність. Саме це і визначає розміри виходу валової продукції галузі і відхилення від плану. В практиці аналізу, для того щоб визначити вплив змін у поголів'ї тварин та їх продуктивності на виробництво валової продукції тваринництва, застосовують методи обчислення різниць і ланцюгових підстановок.

Наприклад, щоб виявити, як вплинула на валовий надій молока зміна поголів'я корів, різницю між фактичним і плановим поголів'ям треба помножити на планову продуктивність корів. Щоб виявити вплив на валовий надій фактора продуктивності, різницю між фактичною і плановою продуктивністю множать на фактичне поголів'я корів.

У багатьох випадках стадо укомплектоване коровами порід з різною продуктивністю. В такому разі на відхилення фактичного надою від планового впливає три фактори: різниця в кількості поголів'я, зміна питомої ваги корів різних груп у породній структурі стада та в їх продуктивності. Вплив цих факторів визначимо індексним методом.

• загальний індекс валового надою

• індекс поголів'я корів

• індекс породної структури стада

• індекс продуктивності корів

Виявлення кількісного впливу факторів на збільшення валового надою молока виявляється так:

Вплив на валовий надій окремих факторів такий:

• кількість поголів’я корів

• породної структури стада

• продуктивності корів

Отже, аналіз впливу різних факторів на зміну валового надою звітного року порівняно з базисним індексним методом дає такі самі результати, що й аналіз методом ланцюгових підстановок. Це ще раз підтверджує правильність аналітичних розрахунків і аналізу.

Після виявлення впливу різних факторів на валові надої молока, треба проаналізувати виконання планових госпрозрахункових завдань окремими фермами, доярками, скотарями, та іншими тваринниками. Це дасть змогу виявити недоліки в роботі, причини, які заважають успішному виконанню плану, і резерви збільшення виробництва тваринницької продукції, визначити відстаючих і втрати, яких зазнало господарство внаслідок їх незадовільної роботи, покаже ефективність перевиконання завдань передовими фермами й окремими тваринниками.

Під час аналізу старанно перевіряють, чи немає в господарстві приписок у показниках продуктивності тварин і виробництва продукції. Наприклад, штучне підвищення продуктивності корів і валових надоїв можна прикривати списанням молока понад установлені зоотехнічні норми – на випоювання телят, поросят та його переробку. При списанні молока на переробку обов'язково треба перевірити оприбуткування та використання продукції переробки.

Приписки приросту живої маси на вирощуванні тварин можуть траплятися внаслідок визначення маси тварин «на око», без зважування, з чим треба вести нещадну боротьбу. Щомісячно та в кінці року тварин необхідно обов'язково зважувати.

Аналіз забезпеченості тварин приміщеннями провадять за даними про планове і фактичне поголів'я тварин за видами і групами, а також відомостями про наявність приміщень, кількість у них ското-місць, їх об'єм, введення в експлуатацію новозбудованих корівників та телятників.

Щоб проаналізувати забезпеченість сільськогосподарських тварин приміщеннями, порівнюють дані про наявне поголів'я з кількістю ското-місць у тваринницьких приміщеннях. Рівень забезпеченості обчислюють у процентах. Крім того, визначають господарську придатність приміщень і відповідність їх зоотехнічним і ветеринарним вимогам, а також проблемам механізації виробничих процесів у тваринництві.

При аналізі виявляють, яких заходів вживає господарство, щоб надалі зростаюче поголів'я було повністю забезпечене приміщеннями. У зв'язку з цим перевіряють план будівництва і строки введення в експлуатацію нових будівель. Слід перевірити і забезпеченість родильними приміщеннями, профілакторіями, ізоляторами, кормокухнями і кормоцехами, використання в тваринницьких приміщеннях устаткування для механізованого доїння, напування, приготування, подавання кормів та їх роздавання, очищення приміщень від гною тощо.

Забезпеченість корів кормами аналізують у цілому по молочному скотарству і обов'язково за окремими групами тварин.

Потребу в кормах у виробничо-фінансовому плані обчислюють на середньорічне поголів'я за нормами, прийнятими в господарстві. Календарний рік за умовами утримання поділяється на два періоди:

1. зимовий, протягом якого тваринам згодовують концентровані, грубі й соковиті корми;

2. літній, коли згодовують переважно зелені корми.

Для кожного з періодів обчислюють середнє поголів'я як при вивченні потреби в кормах, так і при аналізі забезпеченості ними. Якщо фактичне поголів'я змінилося порівняно з плановим, то на різницю в поголів'ї треба скоригувати планову потребу в кормах.

Забезпеченість і витрачання кормів аналізують у центнерах натури і кормових одиницях. Останні дають змогу звести всі види кормів до однієї величини. Крім того, щоб забезпечити повноцінність годівлі тварин і запланований рівень їх продуктивності, використовують дані про вміст у кормах перетравного протеїну,

Забезпеченість тварин кормами за видами аналізують не тільки в цілому за рік, а й за періодами утримання. Часто безгосподарне витрачання кормів улітку призводить до непродуктивного їх використання, а взимку в господарствах не вистачає кормів. Тим часом, якщо аналізувати середньорічні дані, створюється враження, що тваринництво повністю забезпечене кормами.

Слід вивчити, як у господарстві дотримуються прийнятих норм годівлі і раціонів, бо порушення їх часто є причиною перевитрат кормів. Слід установити, чи відповідає витрачання їх у певній групі тварин виконанню плану виходу продукції, а також дотриманню планових норм витрат кормів на 1 ц. молока тощо.

Відомо, що поживність кормів оцінюють за вмістом у них кормових одиниць і перетравного протеїну, кількість яких залежить великою мірою від своєчасного скошування трав, сушіння і скиртування сіна, способу силосування і правильного зберігання кормів. Різні способи приготування кормів до згодовування, зокрема подрібнення, запарювання, обробка вапном, сечовиною і пектофоетидином, дріжджування тощо, значно підвищують засвоєння поживних речовин тваринами і забезпечують певну економію кормів.

Як правило, перевитрату кормів можна виправдати тільки відповідним підвищенням продуктивності тварин і більшим виходом продукції в цілому або за окремими її видами. Коли такої відповідності немає, то найчастіше підвищується собівартість продукції.

На практиці буває так, що при нібито повній забезпеченості окремих груп тварин кормами в перерахунку на кормові одиниці тварини не забезпечені ними за періодами утримання. Причина цього – порушення норм годівлі і структури кормів за періодами утримання тварин.

У господарствах буває й так, що влітку, коли зелених кормів досить, використовують їх безконтрольно, не дотримуються норм годівлі. Зрозуміло, що більша кількість згодованих улітку зелених кормів порівняно з обґрунтованою потребою в них не може компенсувати дефіциту соковитих кормів та сіна взимку.

Для поглиблення аналізу забезпеченості тварин кормами треба порівняти структуру кормів аналізованого господарства із структурою, рекомендованою для області чи зони як за рік, так і за періодами утримання.

Часто до перевитрати кормів призводять псування їх і втрата поживності під час збирання та зберігання, а також неточність обліку, особливо силосу та соломи, які списують на продуктивних тварин. На це також треба звертати увагу під час аналізу.

Молочне скотарство – одна з найбільш трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва. Водночас рівень механізації виробничих процесів у тваринництві порівняно низький.

Механізація виробничих процесів на молочних фермах має велике значення не лише як резерв економії праці. Механізація напування тварин, наприклад, створює умови для своєчасного задоволення фізіологічних потреб тварин, механізоване очищення тваринницьких приміщень від гною та вентиляція їх дають змогу запобігти скупченню аміаку та отруйного впливу його на тварин. Усе це сприяє нормалізації фізіологічних процесів в організмі тварин і підвищує їх продуктивність.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб виявити, як виконується планове завдання звітного року з механізації виробничих процесів у тваринництві, який загальний рівень механізації. Якщо річне завдання з механізації не виконано або загальний рівень механізації робіт на фермах низький, треба встановити причини цього і разом з спеціалістами опрацювати конкретні заходи, намітити, які саме машини і устаткування слід придбати, та скласти фінансовий розрахунок на придбання техніки і проведення робіт з механізації.

Одночасно з цим треба старанно перевірити, як у господарстві використовують наявне устаткування з механізації тваринницьких ферм. Відомі випадки, наприклад, коли в господарстві є все потрібне технічне обладнання для механізації тваринницьких ферм, а роботи виконують вручну, що призводить до перевитрат праці й коштів, а устаткування простоює, псується.

Розділ 2. Аналіз виробництва продукції молочного скотарства та її конкурентоспроможність

2.1 Оцінка природно-економічного та соціального потенціалу СТОВ «ім. Гагаріна»

При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку необхідно оцінити стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення необхідно врахувати умови, в яких воно функціонує. Серед таких умов виділяють природні та економічні умови.

Природні умови. Підприємство розташоване в с. Дмитренки Богуславського району Київської області. Відстань до найближчої залізничної станції – м. Миронівка – 40 км., до районного центру – м. Богуслав – 15 км., до обласного центру – м. Київ – 145км.

Основні бази постачання та реалізації продукції розташовані в м. Богуслав – 15 км., м. Миронівка – 40 км., м. Тараща – 30 км., м. Київ – 145км.

Шляхи сполучення з адміністративними центрами, базами постачання та реалізації продукції – це дороги І класу з асфальтовим покриттям.

Внутрішньогосподарські шляхи сполучення – 30,2 км., в тому числі з твердим покриттям 20 км., а решта – ґрунтові дороги.

Територія господарства не містить важливих автомобільних шляхів та залізно дорожніх станцій. Тому господарство має не дуже сприятливі шляхи сполучення для реалізації продукції та зв’язку з постачальниками.

Серед обслуговуючих виробництв господарства – автопарк, ремонтна майстерня тракторна та будівельна бригада; серед підсобних – млин.

Ґрунти лісостепу сформувались в основному на лісових та лісовидних суглинках і характеризуються високою потенційною родючістю. Ґрунтовий покрив складається з темно-сірих опідзолених ґрунтів. В цих районах також зустрічається чорноземи опідзолені та чорноземи мало гумусні, частково вилугувані й карбонатні.

Клімат зони помірно-континентальний з довгим теплим літом і короткою м’якою зимою. Континентальність зростає у напрямі із заходу на схід. У цьому ж напрямі збільшується глибина і тривалість промерзання ґрунтів, що впливає на їх основну волого-зарядку. Середня температура за рік дорівнює 6 – 8^о С, але в деякі роки бувають деякі відхилення.

• максимальна температура – 37, 39^о С (1936 р.)

• мінімальна температура – -36^о С (1935 р.)

Кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва, але в окремі роки спостерігається значне зрідження озимих посівів після зимівлі, а також пошкодження окремих сільськогосподарських культур у весняно-літній період під впливом посушливо-суховійних та інших несприятливих метеорологічних умов.

• тривалість вегетаційного періоду – 210 днів

• тривалість безморозного періоду – 160 днів

Останні весняні приморозки закінчуються у середньому 26 – 28 квітня, а перші осінні заморозки починаються 6 – 7 жовтня. В окремі роки ці показники коливаються, що і впливає на тривалість без морозного періоду.

Район помірно теплий помірно зволожений. За період з середньодобовою температурою понад 10^о С тут випадає 310 – 320 мм. опадів, а за рік – 480 – 560 мм. Період з середньодобовою температурою понад 15^о С тут триває на 5 днів більше, ніж на решті території області.

Землі мають злегка хвилясту рівнинну поверхню з невеликим похилом з півдня та південного заходу в бік Дніпра. Нагірний правий берег Росі порізаний густою сіткою ярів та байраків. Під дією дощів зливового характеру і весняних талих вод утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті території змивається родючий поверхневий шар, замулюються річки.

Ефективний засіб боротьби з ерозією є сівба на схилах багаторічних трав, які утворюють дернину і дають додаткові ресурси кормів для тваринництва.

Наявність та структура сільськогосподарських угідь СТОВ ім. «Гагаріна» наведена в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь СТОВ ім. «Гагаріна»

Види угідь	2005 р.		2006 р.		2007 р.		2007 р. у % до 2005 р.
	площа, га.	%	площа, га.	%	площа, га.	%
Площа сільськогосподарських угідь	1120	100	1120	100	1120	100	100
В тому числі:
рілля	1001	89	1001	89	1001	89	100
сіножаті	110	10	110	10	110	10	100
пасовища	9	1	9	1	9	1	100

Підприємство розвивається на умовах оренди землі і за аналізований період змін в структурі сільськогосподарських угідь не відбулося. А тому всі зміни в економічних показниках залежать виключно від господарської діяльності в підприємстві.

Зокрема зниження вартості валової продукції по співставних цінах на 5% (таблиця 2.1.2), свідчить про скорочення обсягів виробництва продукції в натурі, а одночасний ріст по собівартості (тобто витрат на виробництво) на 31% – може свідчити лише про значне зростання закупівельної ціни на необхідні засоби виробництва. Таке збільшення не пов’язане з прогресивнішими технологіями. Це підтверджується і показником прибутку та рівня рентабельності (таблиця 2.1.4), оскільки в 2005 році збиток становив 30,3 тис. грн. та 4% рівня збитковості. А вже в 2007 році ці показники були, відповідно, -102 тис. грн. та -6,8%.

Таблиця 2.1.2

Наявність трудових ресурсів та їх використання в СТОВ ім. «Гагаріна»

Показники	2005 р.			2006 р.			2007 р.
	Всього по підприємству	в т. ч.:		Всього по підприємству	в т. ч.:		Всього по підприємству	в т. ч.:
		в рослинництві	в тваринництві		в рослинництві	в тваринництві		в рослинництві	в тваринництві
Середньорічна чисельність працівників, чол.., в тому числі:	60	28	32	50	25	25	53	21	32
Ними відпрацьовано всього:
люд.-днів	6571	2000	4571	4429	1714	2714	4000	1571	2429
люд.-год.	46000	14000	32000	31000	12000	19000	28000	11000	17000
Відпрацьовано 1 працівником:
люд.-днів	109,52	71,43	142,86	88,57	68,57	108,57	75,47	74,83	75,89
люд.-год.	766,67	500,00	1000,00	620,00	480,00	760,00	528,30	523,81	531,25
Коефіцієнт використання фонду робочого часу 1 працівником	0,41	0,27	0,53	0,33	0,25	0,40	0,28	0,28	0,28
Вартість валової продукції, тис. грн.:
по собівартості	1098,80	855,40	243,40	1098,80	954,00	178,00	1441,00	1332,00	109,00
по співставних цінах	902,00	808,80	69,10	877,90	602,00	57,00	856,00	799,00	57,00
Продуктивність праці:
по собівартості	18,31	30,55	7,61	21,98	38,16	7,12	27,19	63,43	3,41
по співставних цінах	15,03	28,89	2,16	17,56	24,08	2,28	16,15	38,05	1,78
Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	-30,30	60,30	-91,80	-424,00	-379,00	-68,00	-102,00	36,00	-139,00
Отримано прибутку (збитку) на 1 працівника, тис.грн.	-0,50	2,15	-2,87	-8,48	-15,16	-2,72	-1,92	1,71	-4,34

Раціональне використання трудових ресурсів передбачає насамперед забезпечення їх нормальної зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва.

Для аналізу використання трудових ресурсів потрібні дані про потенційний фонд робочого часу одного працівника і кількість середньорічних працівників підприємства.

За використання фізичних і духовних здібностей людини вона отримує компенсацію у вигляді заробітної плати. Оплата праці трудових ресурсів регулюється державою Законом України «Про оплату праці».

Оплата праці в тваринництві проводиться відповідно до розцінок за 1 ц. виробленої продукції або за її вартістю у грошовому виразі.

Носієм праці є трудову ресурси підприємства. Це сукупність фізичних і духовних здібностей людей до праці, так би мовити, трудовий потенціал, ресурс, який завжди має кількісну і якісну характеристики, тобто міру здатності до праці. Трудові ресурси включають усе працездатне населення підприємства (чоловіки віком 16-60 років і жінки віком 16-55 років), працездатних працівників інших підприємств, що проживають на даній території, непрацездатних у працездатному віці, пенсіонерів, підлітків віком 12-16 років.

Щодо наявності та використання трудових ресурсів (див. табл. 2.1.2), то за аналізований період відбулося зниження кількості відпрацьованих одним працівником людино-годин та людино-днів – на 32%. Це зниження відбулося як за рахунок зменшення середньорічної кількості працюючих на підприємстві на 12%, так і за рахунок зменшення загальної кількості відпрацьованих людино-годин та людино-днів на 40%.

У 2007, порівняно з 2005 роках працівники галузі рослинництва відпрацювали на 20% менше робочого часу, а працівники галузі тваринництва – майже 2 рази.

На досить низькому рівні знаходиться і продовжує знижуватись коефіцієнт використання фонду робочого часу одним працівником. У 2005 році він становив 0,41 і за останні 3 роки знизився на 30% аж до 0,28. В підприємстві фактично використовується робочого часу набагато менше, ніж нормативно могло б. Це означає, що трудовий колектив неповністю зайнятий роботою і більшу частину часу, потенційно можливого для виробничої діяльності, на підприємстві просто не використовують. Тут приховані резерви зниження виробничої собівартості продукції.

Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці – це здатність працівників виробляти певну кількість продукції за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості. Найбільш загальним показником продуктивності праці є виробництво валової продукції в розрахунку на 1 працівника за рік. Цей показник основний, вартісний, прямий. В СТОВ ім. «Гагаріна» він знаходиться на низькому рівні (15,03 тис. грн. в 2005 році) і за останні з роки суттєво не змінився (у 2007 року він становив 16,15 тис. грн.).

Не менш важливими ресурсами, поряд із трудовими, є виробничі ресурси та ефективність їх використання.

Матеріально-технічна база являє собою сукупність речових елементів та енергії, за допомогою яких люди створюють продукцію. Вона включає: землю; іригаційні,осушувальні та інші меліоративні системи; трактори, комбайни, автомобілі, двигуни та інші засоби механізації й електрифікації сільськогосподарського виробництва; засоби хімізації; робочу і продуктивну худобу, виробничі будівлі і промислові споруди, багаторічні насадження; насіння, корми; виробничий господарський реманент.

Забезпеченість підприємства виробничими ресурсами відображено в таблиці 2.1.3. Повна забезпеченість ними підприємства створює сприятливі умови для господарської діяльності.

Дані таблиці 2.1.3 свідчать про те, що середньорічна вартість основних засобів СТОВ ім. «Гагаріна» зросла на 26%, а середньорічна вартість оборотних засобів – на 30%.

Таблиця 2.1.3

Основні показники забезпеченості СТОВ ім. «Гагаріна» виробничими ресурсами

Показники	2005	2006	2007	2007 р. у % до 2005 р.
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	2578,00	1989,50	3252,50	126,16
в тому числі сільськогосподарського призначення, тис. грн.	2191,30	1691,08	2764,63	126,16
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	1258,50	1351,50	1648,00	130,95
Поголів’я тварин, ум. гол.	163,70	55,20	34,10	20,83
Припадає на 1 га сільськогосподарських угідь:
основних засобів, тис. грн.	2,30	1,78	2,90	126,16
основних засобів сільськогосподарського призначення, тис. грн.	1,96	1,51	2,47	126,16
оборотних засобів, тис. грн.	1,12	1,21	1,47	130,95
поголів’я тварин, ум. гол.	0,15	0,05	0,03	20,83
Припадає на 1 працівника:
основних засобів, тис. грн.	42,97	39,79	61,37	142,83
основних засобів сільськогосподарського призначення, тис. грн.	36,52	33,82	52,16	142,83
сільськогосподарських угідь, га	18,67	22,40	21,13	113,21
в тому числі ріллі, га	16,68	20,02	18,89	113,21

Збільшення середньорічної вартості основних засобів в 2007 році забезпечене здачею в експлуатацію млина, загальною вартістю 2000 тис. грн. та деяким оновленням авто-тракторного парку.

Ріст вартості оборотних засобів був викликаний тим, що значно зросли витрати на 1 га посіву у зв’язку з підвищенням цін на оборотні засоби, а також за рахунок росту дебіторської заборгованості, зокрема за розрахунками з бюджетом. Це є негативне явище.

У зв’язку з цим фондоозброєність підприємства за останні 3 роки зросла на 43%, а фондозабезпеченість – на 26%. Але з іншої сторони, в зв’язку з низькою врожайністю сільськогосподарських культур та продуктивністю тварин, фондомісткість продукції теж зросла на 29%.

Краща фондозабезпеченість і вища фондоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивності тварин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.

Середньорічне умовне поголів’я тварин, що припадає на 1 га. сільськогосподарських угідь знаходиться на досить низькому рівні (0,15 ум. гол.) та за останні 3 роки скоротилося ще на 80% і складає 0,03 ум. гол. Рекомендоване значення цього показника, при якому досягається оптимальне поєднання забезпеченості тварин кормами та внесення органічних добрив складає 1 ум. гол. на 1 га. сільськогосподарських угідь.

Виробничі ресурси – це матеріальна база розвитку сільськогосподарського підприємства.

Забезпеченість підприємства виробничими ресурсами відображено в таблиці 2.1.4.

Про ефективність використання виробничих ресурсів свідчить динаміка показника фондовіддачі. Він характеризується вартістю валової продукції, що в розрахунку на 1 гривню основних засобів сільськогосподарського призначення. За даними таблиці 2.1.4 в СТОВ ім. «Гагаріна» цей показник за аналізований період знизився на 27%. Це викликано зниженням вартості валової продукції в порівняльних цінах. Тобто на 1 грн. вартості основних засобів припадало 0,34 грн. валової продукції, а за аналізований період ця вартість зменшилась до 0,26 грн..

Таблиця 2.1.4

Основні показники використання виробничих ресурсів в СТОВ ім. «Гагаріна»

Показники	2005	2006	2007	2007 р. у % до 2005 р.
Вартість валової продукції, тис. грн.
по собівартості	1098,80	1098,80	1441,00	131,14
по співставних цінах	877,90	659,00	856,00	97,51
Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	-30,30	-424,00	-102,00	x
Припадає на 1 га сільськогосподарських угідь, грн.:
валової продукції:
по собівартості	0,98	0,98	1,29	131,14
по співставних цінах	0,78	0,59	0,76	97,51
прибутку, (збитку)	-0,03	-0,38	-0,09	x
Припадає на 1 тис. грн. вартості основних засобів сільського призначення, грн.:
валової продукції:
по собівартості	0,50	0,65	0,52	103,95
по співставних цінах	0,40	0,39	0,31	77,28
прибутку, (збитку)	-0,01	-0,25	-0,04	х
Припадає валової продукції на 1 грн. виробничих витрат, грн.	0,80	0,60	0,59	74,35
Рівень рентабельності (збитковості), %	-3,99	-32,00	-6,80	x

Окупність виробничих витрат вартістю валової продукції за аналізований період знизилась на 26%. В 2005 році на 1 грн. виробничих витрат припадало 0,8 грн., а в 2007 році – 0,59 грн. вартості валової продукції в порівняльних цінах 2005 року. Таку ситуацію спричинило значне зниження вартості валової продукції за рахунок значного зниження врожайності та, як наслідок, зниження валового збору та деяке збільшення виробничих витрат.

Окупність виробничих витрат прибутком, про що свідчить рівень рентабельності, знаходиться на досить низькому рівні, оскільки в 2005 році прибуток за аналізований період ще знизився майже на 3 пункти і становив -6,8%. Це свідчить про дуже низький рівень господарювання.

Таблиця 2.1.5

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в СТОВ ім. «Гагаріна»

Показники	2005	2006	2007	2007 р. у % до 2005 р.
1. Вартість валової продукції, тис. грн.	877,90	659,00	856,00	98
на 1 га сільськогосподарських угідь	0,78	0,59	0,76	98
на 1 середньорічного працівника	14,63	13,18	16,15	110
на 1 люд.-год.	0,02	0,02	0,03	160
на 1 грн. основних виробничих фондів	0,34	0,33	0,26	77
на 1 грн. витрат виробництва	0,80	0,60	0,59	74
2. Валовий дохід, тис. грн.	728,50	901,00	1398,00	192
на 1 га сільськогосподарських угідь	0,65	0,80	1,25	192
3. Прибуток (збиток), тис. грн.	-30,30	-424,00	-102,00	х
на 1 га сільськогосподарських угідь	-0,03	-0,38	-0,09	х
на 1 середньорічного працівника	-0,50	-8,48	-1,92	х
4. Норма прибутку (збитку), %:	-0,84	-13,05	-2,22	х
5. Рівень рентабельності (збитковості),%	-3,99	-32,00	-6,80	х

Оцінюючи загальну діяльність підприємства, неможливо проминути показники економічної ефективності роботи сільськогосподарського підприємства. Їх відображено в таблиці 2.1.5.

Аналізуючи таблицю 2.1.5, стає очевидним той факт, що за аналізований період ефективність роботи підприємства знаходиться на досить низькому рівні. За дані 3 роки, найгірша ситуація склалася в 2006 році, коли загальна сума збитку від виробництва сільськогосподарської продукції складала 424 тис. грн.. В 2007 році ця ситуація покращилась, але не на стільки, щоб говорити про вдале господарювання. На підприємстві такі негативні результати пояснюють поганими погодними умовами.

2007 рік був більш несприятливим, з точки зору погодних умов, але валового доходу отримали більше. Тут зіграли основну роль зміна структури посівних площ, підвищення товарності сільськогосподарських культур та вищі закупівельні ціни на готову продукцію.

За світовою тенденцією всі підприємства мають певну спеціалізацію, тобто переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції для якого в даному місці є відносно найкращі природо-економічні умови.

Розрахунок спеціалізації СТОВ «ім. Гагаріна» відображено в таблиці 2.1.6.

Аналізуючи дані таблиці 2.1.6, можна зробити висновок, що спеціалізація підприємства – зерновиробництво, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.

В структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції в СТОВ ім. «Гагаріна» у 2007 році провідне місце займає продукція рослинництва (92%), зокрема кукурудзи на зерно (38%) та озимої пшениці (37%). В 2006 році перше місце займав ячмінь (36%). Як вже вище зазначалось, така зміна структури посівних площ сприяла зменшенню збитків, а це, відповідно, підвищило економічну ефективність виробничої діяльності.

Таблиця 2.1.6

Структура грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції

Галузі та види продукції	2005 р.		2006 р.		2007 р.
	виручка, тис. грн.	%	виручка, тис. грн.	%	виручка, тис. грн.	%
озима пшениця	230	32	241	27	514	37
гречка	х	х	75	8	55	4
кукурудза на зерно	х	х	52	6	526	38
ячмінь	390	54	322	36	174	12
Всього по рослинництву	621	85	770	85	1285	92
ВРХ	21	3	27	3	34	2
свині	21	4	8	1	11	1
молоко	16	2	16	2	13	1
інша продукція тваринництва	х	х	8	1	1	1
Всього по тваринництву	65	9	60	7	60	4
Інша реалізована продукція	42	6	71	8	53	4
Всього по підприємству	728	100	901	100	1398	100

2.2 Аналіз валового виробництва молока і факторів, що зумовлюють його зміну

У сільському господарстві підвищення економічної ефективності має велике значення не тільки у вирішення продовольчої проблеми, а й у підвищенні добробуту всього населення. Особливе значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин і конкуренції, коли виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість та високу якість продукції.

Збільшення собівартості молока в останні роки по Україні зумовило значне зменшення ефективності його виробництва. Для виходу з такої ситуації сільськогосподарські підприємства, не вдаючись до якихось радикальних змін у технології виробництва, борються із збитковістю тваринництва шляхом скорочення поголів’я. Це стосується і СТОВ ім. «Гагаріна».

Ефективність виробництва молока на підприємстві відображено в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1

Економічна ефективність виробництва молока в СТОВ ім. «Гагаріна»

Показник	Роки			2007 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007
Середньорічне поголів’я корів, гол.	20	8	7	35
Валове виробництво молока, ц	351	326	190	54
Прямі затрати праці, люд.-год.	7000	5000	5500	79
Виробнича собівартість, тис. грн.	63,3	38	27	43
Середній надій молока від 1 корови, ц	18	41	27	155
Затрати на 1 ц молока:
- праці, люд.-год.	20	15	29	145
- кормів, ц к. од.	3,22	3,30	3,35	111
Собівартість 1 ц молока, грн.	180	117	142	79
Ціна реалізації 1 ц молока, грн.	80	84	109	136
Прибуток (збиток) на 1 ц молока, грн.	-100	-32	-33	х
Рівень рентабельності (збитковості), %	-56	-28	-23	х

Аналізуючи дані таблиці 2.2.1, за останні 3 роки середньорічне поголів’я корів зменшилось на 65%. Цим керівники хотіли зменшити збитки за рахунок зниження витрат на утримання корів. Це спонукало і зниження валового виробництва молока на 56%. Але з іншої сторони, на 55% збільшився середній надій на 1 корову, але він все ж залишається на дуже низькому рівні (приблизно 9 літрів від однієї корови за добу).

Дещо знизилась виробнича собівартість 1 ц молока (на 20%), а ціна реалізації зросла на 36%. Але все ж таки ця ціна не компенсовує витрат і за останні 3 роки виробництво молока було збиткове. Намітилась тенденція до зменшення збитків (рівень збитковості зменшився на 33 пункти).

Але на валове виробництво молока впливає два фактора: середньорічне поголів’я тварин та річна продуктивність однієї голови (табл. 2.2.2).

У сукупності дії факторів загальне зниження виробництва молока склало 171 ц., або 11 тис. грн., при ціні реалізації 65,57 грн. за 1 ц.. За рахунок зменшення середньорічного поголів’я валове виробництво знизилось на 351 ц., або 23 тис. грн., але за рахунок збільшення продуктивності корів відбулось збільшення валового надою на 180 ц., або 12 тис. грн..

Підвищення продуктивності худоби та впровадження досконалої технології утримання тварин забезпечать виробництво більших обсягів молока при меншому поголів’ї, здешевлення виробництва продукції за рахунок скорочення нераціональних витрат кормів та інших матеріальних ресурсів на утримання поголів’я, а отже, зниження собівартості виробництва молока.

Збільшення виробництва продукції тваринництва залежить не тільки від умов годівлі, а й від племінних якостей тварин. Удосконалення племінної роботи має проводитись у напрямі поглиблення спеціалізації тварин за характером одержуваної продукції; впровадження ефективних строків отелення корів, проведення заходів профілактики захворюваності.

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить і від цін реалізації молочної продукції, які визначають рівень відшкодування середніх витрат виробництва і формують відповідні умови розширеного відтворення в галузі.

Для того, щоб економічно вижити, тобто забезпечити хоча б просте відтворення у галузі молочного скотарства за рахунок одержаного прибутку від реалізації продукції, необхідно оптимізувати витрати виробничих ресурсів. Доцільно здійснити наукове обґрунтування нормативного рівня вирощування ремонтного молодняка, оновлення молочного стада, використання тварин, кормів, трудових та інших ресурсів, при якому забезпечується висока продуктивність худоби і беззбиткове виробництво продукції молочного скотарства.

Таблиця 2.2.2

Вплив основних факторів на зміну валового виробництва молока в СТОВ ім. «Гагаріна»

Середньорічне поголів’я, гол		Річна продуктивність 1 голови, ц		Валове виробництво продукції, ц (тис. грн.)			Зміна валового виробництва продукції, ц (тис. грн.)
2005 р.	2007 р.	2005 р.	2007 р.	2005 р.	умовне	2007 р.	загальна	в тому числі за рахунок зміни:
								середньорічного поголів’я	продуктивності 1 голови
20	7	18	27	360	540	189	-171	-351	180
				24	35	12	-11	-23	12

Основні резерви підвищення ефективності використання виробничого потенціалу

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується, мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також, сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект – це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві.

Ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Ефективність галузі оцінюють за певними показниками. Зокрема, технологічну ефективність аналізують за показниками:

• виробництво продукції в натуральному виразі на 1 голову тварин, на 1 м² виробничої площі основного приміщення, тобто тієї, яка використовується безпосередньо для виробництва продукції, на 1 ц к. од., витрати кормів на 1 голову і 1 ц продукції;

• собівартість 1 ц к. од. і 1 ц перетравного протеїну;

• питома вага кормів у структурі витрат на виробництво окремих видів продукції;

• собівартість виробництва одиниці продукції та ін.

Економічна ефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність тваринництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також, якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Економічну ефективність оцінюють за такими показниками, як:

• виробництво валової продукції, валового і чистого доходу (прибутку) на 1 голову тварин і одиницю витрачених ресурсів та 1 м² виробничої площі;

• прибуток на 1 ц. продукції;

• рівень рентабельності виробництва продукції тощо.

За динамікою таких показників оцінюють соціальну ефективність використання потенціалу галузі:

• середня оплата праці працівників галузі та по окремих видах тварин;

• витрати коштів на поліпшення умов праці – всього і з розрахунку на 1 голову тварин, одного працюючого;

• питома вага цих витрат у структурі собівартості продукції;

• умови праці (в фізичних вимірниках);

• житлово-побутові умови працівників галузі та ін..

Екологічну ефективність аналізують за:

• санітарним станом ферм і прилеглої території;

• наявністю і станом гноєсховищ і сечозбірників (збірників гноївки);

• своєчасністю очистки приміщень ферм від гною та його вивезення;

• справність обладнання для прибирання гною та транспортних засобів по його відвезенню від ферм тощо.

Таким чином, тільки аналіз ефективності за системою показників дає змогу об'єктивно оцінити віддачу виробничого потенціалу галузі, намітити основні напрями зміни стратегії її розвитку.

Обґрунтування стратегії передбачає найповніше використання резервів збільшення виробництва продукції і в першу чергу внутрішніх. Ці резерви можна розподілити на дві групи: екстенсивні, що належать до кількості тварин, та інтенсивні, які забезпечують зростання продуктивності. Планове поголів'я можна отримати тільки за умови наявності належної кормової бази, відповідно обладнаних з належними санітарно-гігієнічними вимогами приміщень, забезпеченості кадрами, попиту на продукцію та ін.

Продуктивність тварин – більш синтетичний показник, який залежить від багатьох чинників, зокрема, якісного складу поголів'я, достатньої і повноцінної годівлі, забезпечення оптимальних умов годівлі й утримання та догляду, впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва, недопущення захворювання тварин тощо. Для кожного виду тварин є, крім загальних факторів підвищення продуктивності, ще й специфічні. Наприклад, для підвищення молочної продуктивності скотарства, треба мати на увазі те, що продуктивність ялової корови становить лише 40 – 50 % від продуктивності дійної; скорочення сервіс-періоду, а саме покриття корів у перший місяць після отелення, підвищує молочну продуктивність на 10 – 15 % і т. ін.

Значним резервом збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення її конкурентоспроможності є якісні параметри:

• поліпшення породно-племінних характеристик тварин;

• забезпечення збалансованої годівлі;

• зміцнення матеріально-технічної бази галузі (типові приміщення укомплектовані необхідним обладнанням);

• поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання тварин і праці персоналу;

• впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б забезпечили заінтересованість у підвищенні якості продукції, тощо.

Недопущення (скорочення) втрат тваринницької продукції на всіх етапах її проходження також можна вважати резервом збільшення її виробництва. Для цього необхідно забезпечити галузі:

• відповідним обладнанням (холодильники, доїльні зали тощо);

• створити потужності для зберігання, транспортування і переробки продукції;

• створити дійовий механізм відповідності конкретних осіб, які допускають втрати продукції.

Зауважимо, що резервами можна вважати лише ті можливості, які є реальними для використання і вписуються в стратегію розвитку підприємства.

2.3 Аналіз витрат і собівартості продукції молочного скотарства

Тваринництво порівняно з рослинництвом стабільніша галузь з погляду того, що його результати меншою мірою пов'язані з кліматичними умовами. Це полегшує проведення аналізу собівартості тваринництва, а його результати ширше застосовуються в управлінні галуззю. Однак економічні умови в країні і, зокрема, політика цін на продукцію, тваринництва створили ситуацію, яка не сприяє розвитку галузі. В останні роки зменшується поголів'я тварин усіх видів, погіршується кормова база, знижується продуктивність, що зумовлює підвищення собівартості продукції тваринництва. У таких умовах особливо зростає роль аналізу. Його завданням є – показати, що успішний розвиток підприємства без розвитку тваринництва неможливий. Аналіз покликаний в кожному конкретному випадку оцінити стан галузі, виявити причини, що призвели до скорочення виробництва продукції тваринництва, намітити заходи щодо виходу його з кризи, а отже, підвищення ефективності за рахунок кращого використання потенціалу галузі, нарощення обсягу виробництва конкурентоспроможної продукції, зниження її собівартості.

Динаміка собівартості 1 ц. молока відображена в таблиці 2.2.1 , де видно, що за останні 3 роки вона дещо знизилась (на 21%) і за 2007 рок становила 142 грн.. Така собівартість є досить високою як по господарству, так і по країні в цілому, оскільки ціна реалізації 1 ц. молока становила 100 – 150 грн..

Основними причинами високої собівартості молока можуть бути:

• низький процент породних тварин у стаді, що позначається на середній продуктивності;

• перевитрата кормів на годівлю тварин, що є наслідком незбалансованості кормів за перетравним протеїном, низької якості їх та порушення норм годівлі й структури раціонів;

• низький рівень спеціалізації, концентрації і механізації на фермах тощо.

Все згадане знаходить своє відображення у двох комплексних факторах: продуктивності тварин і витратах на утримання 1 голови тварин, які й зумовлюють рівень собівартості (табл. 2.3.1).

Загальне зниження собівартості 1 ц. молока склало 33 грн.. Але за рахунок збільшення річної продуктивності корів на 55 % (табл. 2.2.1) собівартість 1 ц. молока знизилась на 59 грн., а за рахунок значного зменшення середньорічного поголів’я тварин (на 65 %) та невідповідного зниження виробничих затрат (зокрема постійних витрат) відбувся ріст собівартості 1 ц. молока на 26 грн..

При постатейному аналізі можна визначити ступінь впливу кожного елемента статей витрат на зміну собівартості 1 ц. молока. Аналіз постатейного впливу на виробництво молока відображено в таблиці 2.3.2.

Загальне зниження собівартості молока за аналізований період склало 34 %.

По структурі собівартості молока у 2005 році найбільшу питому вагу займала стаття «Прямі матеріальні витрати» – 56 % (або 42 тис. грн.), а у 2007 році – 44 % (або 12 тис. грн.), що спричинило зниження собівартості молока на 26 %.

Зменшення витрат по статті «Прямі витрати на оплату праці» з 31 тис. грн. до 12 тис. грн. спричинило зменшення собівартості 1 ц. молока майже на 12 %.

Відбувся незначний ріст собівартості по статті «Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати» на 4,72 %, що є закономірним явищем, оскільки при значному зменшенні поголів’я корів кількість працівників та приміщень значно не змінюється. Певні різні технологічні процеси один працівник виконувати не зможе, а тому потрібно тримати відповідну їх кількість. Частина приміщень не використовується, а на них нараховуються амортизаційні відрахування.

Таблиця 2.3.1

Впливу основних факторів на зміну собівартості виробництва молока

Таблиця 2.3.2

Витрати на виробництво і зміна собівартості 1 ц. молока по статтях

Елементи статей витрат	2005 р.				2007 р.				Зміна собівартості за рахунок кожної статті, %
	Всього, тис. грн..	Витрати, грн.		Структура, %	Всього, тис. грн..	Витрати, грн.		Структура, %
		на 1 голову	на 1 ц. продукції			на 1 голову	на 1 ц. продукції
Прямі матеріальні витрати всього	42	2100	120	56	12	1714	63	44	-26,44
корми	21	1050	60	28	11	1571	58	41	-0,91
нафтопродукти	4	200	11	5	1	143	5	4	-2,87
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	2	100	6	3	-	х	х	х	х
решта матеріальних витрат	15	750	43	20	-	х	х	х	х
Прямі витрати на оплату праці	31	1550	88	41	12	1714	63	44	-11,78
Інші прямі витрати, загальновиробничі витрати всього	2	100	6	3	3	429	16	11	4,72
амортизація необоротних активів	1	50	3	1	1	143	5	4	1,13
відрахування на соціальні заходи	1	50	3	1	2	286	11	7	3,59
Разом	75	3750	214	100	27,0	3857	142	100	-33,49

Основні резерви зниження собівартості молочного скотарства

До резервів, використання яких не потребує додаткових витрат (це по суті організаційні упущення), можна віднести втрати робочого часу, пов'язані з низьким рівнем технологічної і трудової дисципліни, не оптимальністю навантаження тварин на працівника галузі, марнотратством і безгосподарністю у витрачанні ресурсів і в першу чергу кормів, недотриманням кошторису накладних витрат тощо.

До резервів, використання яких потребує незначних інвестицій, найчастіше відносять організаційні заходи, пов'язані з ліквідацією яловості корів, із своєчасним введенням у продуктивне використання ремонтного молодняка, підвищенням інтенсивності використання тварин, скороченням до науково обґрунтованих технологічних перерв надходження продукції (наприклад, скорочення сухостійного і сервіс-періодів корів), впровадження нових прогресивніших методів організації виробництва і праці та ін.

Третя група резервів більш капіталомістка, тобто їх реалізація можлива лише при значних додаткових інвестиціях. До них можна віднести структурну перебудову тваринництва, витрати, пов'язані з поновленням стада, технологічними змінами, нарощуванням кормовиробництва і поліпшенням якості кормів, створенням належних санітарно-гігієнічних умов на фермах як для тварин, так і для обслуговуючого персоналу, реалізацією заходів екологічного характеру – придбання відповідного обладнання, будівництво гноєсховищ тощо.

Особливістю тваринництва є те, що вплив факторів має передбачуваний характер, отже, можна об'єктивніше розрахувати економічний ефект від їх реалізації.

Однак частіше собівартість формується під впливом кількох факторів, і для виявлення їх кількісного впливу застосовують виробничі функції. Результативною ознакою в них виступає собівартість одиниці продукції, а факторами можуть бути: продуктивність тварин, затрати праці і кормів на голову тварин, оплата відпрацьованої години, собівартість кормової одиниці, спеціалізація підприємства, концентрація виробництва аналізованого виду продукції тощо.

Щоб визначити зниження собівартості за рахунок виявлених резервів, у наведене рівняння підставляють очікувану величину факторів (з урахуванням можливої їх зміни, але щоб вона не виходила за межі варіації включених у рівняння відповідних факторів), а одержаний рівень собівартості порівнюють з фактичним, що покаже розмір економії.

Лише за таких умов можливе систематичне планомірне зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

2.4 Конкурентоспроможність молока українського виробництва

Сільське господарство України є технічно і технологічно відсталим. У молокопродуктовій підгалузі України відсталість наскрізна – від виробництва молока до переробки і реалізації. Аналіз свідчить, що для розвитку сфери виробництва і переробки молока повинен бути ефективним весь ланцюг "виробництво – переробка – збут".

Основними причинами стримування виробництва молока є скорочення поголів'я корів, подорожчання кормів, випереджувальні темпи росту цін на пально-мастильні матеріали порівняно із закупівельними цінами на молоко. Усі ці фактори негативно позначаються на якості й конкурентоспроможності молока і молочної продукції.

Молокопереробним підприємствам сировина надходить із двох джерел – від акціонерних сільськогосподарських підприємств – 33 %, від індивідуальних власників – 67%. Розбіжностей щодо закупівельної ціни за молоко між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення немає. У сільськогосподарських підприємствах здійснюється механічне доїння, охолодження молока, механічна очистка. Така сировина надходить переробним підприємствам першим і вищим ґатунками і, відповідно, оплачується по 1600 – 2000 гри. за тонну з дотацією, що загалом задовольняє сільгоспвиробника, але не в усіх регіонах країни.

А ось із якістю сировини, що надходить від населення, великі проблеми, У багатьох випадках молоко приймають неохолодженим з підвищеною кислотністю, забруднене, розбавлене. З такої сировини зробити високоякісну продукцію неможливо. Відповідно й оплачується вона набагато нижче – 1000 – 1500 гри, за тонну. Селянин не має ні умов, ні можливостей забезпечити механізоване доїння і відповідне охолодження молока. При дрібнотоварному виробництві, ручній праці така ціна не відшкодовує витрат селянина.

У зв’язку з невідповідною гармонізацією українського стандарту на молокопродукти з міжнародним стандартом ISO, Росія на певний період припинила поставки українських молочних продуктів від певних заводів на свою територію. Особливо відчутного удару зазнали малі приватні виробники молока. Ціна на молоко, яке приймають у населення, впала майже вдвічі. Причини такого швидкого падіння цін є різнопланові, проте основна причина – незадовільна якість молока, яке виробляється населенням.

Український стандарт на молоко самий ліберальний в Європі. Те, що в Україні вважається І сортом, в Росії – лише ІІ сорт, і це при тому, що більшість молока від населення – це молоко ІІ сорту за українським стандартом. Але чи так уже це важливо, наскільки український стандарт відрізняється від російського, якщо, за європейським стандартом, українське молоко вищого сорту не дотягує до сорту “середнє”, не кажучи вже про сорти “добре” та “екстра”. За європейським стандартом, українське молоко вищого сорту – це придатне для переробки молоко, І сорт, – непридатне для переробки молоко.

Виробництво молока за часів реформування з потужних молочних товарних ферм і молочних комплексів із можливістю застосування найновітніших промислових технологій та зооветеринарного захисту змістилося на подвір'я населення з примітивними умовами утримання худоби, відсутністю санітарних і гігієнічних умов.

Тому потрібно якнайшвидше, нарешті, подумати про те, як підняти якість молока українського виробництва.

Зменшення кількості дрібних виробників молока та збільшення кількості великих ферм – це неминуче майбутнє молочної галузі України. Це підтверджує й досвід країн-членів Європейського Союзу.

У Франції, наприклад, молоко для переробки закуповується від фермерських господарств з поголів'ям 50 корів і більше, в Польщі – при кількості 14 корів і більше. Ці господарства мають відповідні умови й дозвіл. Тому в Польщі ґатунком "екстра-клас" прийнято 95 % сировини, а в Україні вищим ґатунком – лише 48%.

Вартість переробки залежить від якості сировини та росту інфляційних процесів. Для виробництва високоякісної молочної продукції із молока другого ґатунку та неґатункового молока підприємства додатково проводять подвійну пастеризацію, охолодження й очищення на спеціалізованому обладнанні, що призводить до непродуктивного збільшення енергетичних і трудових затрат. Заводу економічно вигідніше купити сировину в підприємстві, де є механічний процес доїння та охолодження, за вищу ціну, ніж дешевше – у населення.

Молокопереробні підприємства України за рахунок низької якості сировини втрачають значні суми при реалізації молочної продукції на західному та російському ринках. На зовнішньому ринку за сухі молочні продукти українські підприємства одержують за тонну на 300–400 дол. США менше, тому що на Заході, через низькі якісні показники, ця продукція використовується на технічні й кормові цілі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про молоко та молочні продукти", з метою стимулювання підвищення якості молока та виробництва конкурентоспроможної продукції, в проекті «Державного бюджету України» передбачено доплату до закупівельної ціни за молоко вищого та першого ґатунків, яке закуповується молокопереробними підприємствами від сільськогосподарських підприємств.

Доцільно здійснювати також інтеграцію сільськогосподарських і переробних підприємств, яка була б спрямована на використання резервів підвищення економічних показників розвитку багатогалузевого виробництва.

Особливо це спонукатиме досягненню міжнародних стандартів щодо рівня білка в молоці. Вихід на цей стандарт (3,4 %) потребує ведення селекційно-племінної роботи в скотарстві, організації моніторингу заготівлі зберігання, роздавання кормів тощо.

У нинішніх умовах посівні площі кормових культур скоротилися з 391,4 тис. га. у 1990 році до 206,8 тис га у 2004-му, мінеральні добрива вносяться в окремих агроформуваннях за залишковим принципом, а удобрюється лише 10 – 15% площі. З причин низької продуктивності й незначної частки в структурі посівних площ бобових культур формується низька якість кормів. Внаслідок цього проблема кормовиробництва потребує розв'язання на основі максимального використання біологічних факторів, включаючи потенціал рослинних ресурсів у поєднанні з економічно доцільними обсягами застосування матеріальних засобів. Тобто:

• відновлення площ кормових культур у структурі посівів до рівня 30% для забезпечення виробництва 45 – 55 ц. корм. од. на умовну голову тварин;

• збільшення частки бобових зернофуражних культур до 25 – 30%, багаторічних трав – до 40%, раціональне розміщення їх у системі сівозмін;

• застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування, заготівлі та зберігання кормів.

Кормовиробництво має забезпечувати високу продуктивність, конкурентоспроможність, а отже, прибутковість тваринництва.

За науково обґрунтованими даними НДІ харчування Міністерства охорони здоров'я України, за рік людина повинна спожити 390 кг. молока і молокопродуктів (у перерахунку на молоко). У 2004 році цей показник в Україні становив лише 226 кг. на душу населення. Лише в окремих розвинених країнах (Франція, Фінляндія, Данія, Нідерланди й деякі інші) фактичний рівень споживання молока і молокопродуктів перевищує 400 кг. [30].

Для розвитку внутрішнього ринку молока і молокопродуктів, його відродження та стабілізації необхідна пряма державна підтримка великих тваринницьких ферм і підприємств різних форм власності, а також організація на державному рівні ринків молока й молочної продукції з повноцінною відкритою інфраструктурою від виробників молока до його споживачів із належною заінтересованістю виробників у збільшенні виробництва, зокрема через пряму доплату до ціни за продане молоко. Незважаючи на рівень цін, вони не покривають витрат виробництва, транспортування і реалізації. Здебільшого ринок молока і молочних продуктів стихійний і неорганізований.

Отже, зважаючи на необхідність організації внутрішнього й зовнішнього ринку молока і молокопродуктів, поліпшення якості харчування населення та конкурентоспроможності на світовому ринку, стратегічним завданням держави має стати відродження молочного скотарства, особливо великих товарних ферм і комплексів. Для цього пропонуються наступні обсяги виробництва молока і молокопродуктів на перспективу (табл. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1

Прогнозні показники виробництва молока і молочних продуктів в Україні

Показник	Фактично		До 2010		До 2015
	2004	2005	Повна потреба, всього	у т. ч. експорт	Повна потреба, всього	у т. ч. експорт
Обсяг виробництва молока, тис. т	13741	14016	20000	1000	22100	1240
У тому числі на внутрішнє споживання населенням, тис. т	10828	11045	16400	–	18200	–
Споживання з розрахунку на одну особу, кг	226	227	344	–	380	–
Виробництво масла вершкового, тис. т	152	156	225	50	340	70
Виробництво сирів твердих, тис. т	222	250,8	234	80	325	110

Як видно з даних таблиці 2.4.1, за 2006 – 2010 роки має бути в основному розв'язана проблема виробництва молока на рівні, здатному розширити і забезпечити внутрішній споживчий ринок вітчизняними молокопродуктами. Експорт молока і молочних продуктів необхідно довести до 1 млн. тонн у середньому за рік, або збільшити у 6 – 8 разів.

Для цього необхідно забезпечити таку стратегію розвитку молокопродуктового підкомплексу:

1. підвищити рівень спеціалізації, концентрації, інтеграції та інтенсифікації виробництва;

2. реально забезпечити ріст поголів'я й продуктивності молочного стада на основі поліпшення племінної роботи через широке охоплення всіх підприємств селекційно-племінною справою, створення повноцінної кормової бази;

3. створити умови для розвитку комбікормової промисловості й виробництва кормів для збалансованого забезпечення повноцінними здешевленими комбікормами через бюджетне фінансування;

4. забезпечити державну підтримку товаровиробників у придбанні машин і обладнання для молочних ферм через механізми здешевлення за рахунок бюджетних коштів;

5. удосконалити інфраструктуру ринків молока і молокопродуктів та впровадите ефективні методи їх регулювання;

6. узгодити рівні нормативних витрат, цін і доходів усіх учасників ринку молокопродуктів;

Розділ 3. Обґрунтування розвитку молочного скотарства в СТОВ «ім. Гагаріна»

3.1 Обґрунтування виробничої програми в молочному скотарстві на 2009 – 2015 роки

Планування в сільськогосподарському виробництві визначає темпи і пропорції його розвитку і забезпечує найвищі показники економічної ефективності. Планування сільськогосподарського виробництва – це науково обґрунтоване встановлення рівнів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на певний плановий період через систему якісних і кількісних показників та визначення комплексу заходів щодо досягнення встановлених рівнів розвитку. При плануванні важливо передбачати високоефективне використання ресурсного потенціалу господарств і чітко встановлювати пропорції розширеного відтворення підприємства.

В умовах ринкової економіки планування здійснюється на підставі попиту на продукцію, інтенсифікації галузі, запровадження нових прогресивних технологій.

У кожному підприємстві розробляють перспективні, річні та оперативні плани і виробничі програми на певний період.

Основні питання розвитку скотарства, які розробляють у річному плані-це:

• планування показників розвитку скотарства (поголів’я худоби, структура стада, продуктивність тварин, вихід валової і товарної продукції, її якість та ціна реалізації);

• розроблення системи заходів, спрямованих на виконання запланованого рівня розвитку (норми і раціони годівлі, система утримання, поліпшення племінних якостей там ін.).

Розробленню виробничої програми розвитку скотарства на перспективу передує детальний аналіз розвитку галузі за останні роки.

При плануванні розвитку скотарства необхідно мати на меті підвищення продуктивності тварин, збільшення поголів’я худоби та зміцнення кормової бази, повніше виявляти резерви і можливості розвитку галузі. При цьому слід враховувати комплекс природних та організаційно-господарських умов відтворення стада.

Планування продуктивності тварин

Основним питанням виробничої програми з тваринництва є планування поголів’я тварин, їх продуктивності та обсягу виробництва і реалізації продукції. Природні й організаційно-господарські умови відтворення стада, які слід враховувати при цьому – це період тільності тварин, тривалість сервіс-періоду, вік першого парування, найбільш сприятливі строки одержання приплоду, період реалізації, жива маса тварин при реалізації тощо.

Планують продуктивність розрахунково-конструктивним методом. Спочатку показники продуктивності визначають приблизно, а потім у процесі розробки інших заходів уточнюють.

Для розвитку тваринництва необхідно підвищити продуктивність тварин, збільшення поголів’я худоби на основі всебічного зміцнення кормової бази.

У вирішенні питань подальшого збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності велику роль відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей на сільськогосподарських підприємствах.

При розробці виробничої програми по скотарству, як і в і інших тваринницьких галузях, насамперед визначають продуктивність поголів'я. Плануванню продуктивності корів передує аналіз досягнутого її рівня за кілька минулих років у взаємозв'язку з рівнем годівлі та умовами утримання худоби, з'ясування причин відхилення фактичних показників від планових. На підставі такого аналізу, а також даних науково-дослідних установ і передового досвіду розробляють зоотехнічні й організаційно-економічні заходи, які забезпечили б максимальне підвищення продуктивності.

Продуктивність тварин в СТОВ ім. «Гагаріна», за даними таблиці 2.2.1, знаходиться на досить низькому рівні – 2700 л. на рік (або приблизно 9 л. на добу), тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 7000 – 9000 л. на рік (або 20 – 30 л. на добу). Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва молока та, що особливо важливо, недотримання їх в повному обсязі.

Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.

Щодо самої продуктивності корів, то для забезпечення простого відтворення на фермі, тобто 10% рівня рентабельності, потрібна продуктивність однієї голови на рівні 5000 літрів за рік. Таку прибавку в продуктивності можна забезпечити за рахунок введення значної кількості високопродуктивних молодих корів в основне стадо.

Планування поголів’я тварин, виробництва продукції та її розподіл

Розробка виробничих програм по тваринництву ґрунтується на договірних зобов’язань господарства по продажу продукції тваринництва, а також по максимальному використанні землі, інших засобів виробництва та трудових ресурсів. При її розробці складають план парування корів і телиць в плановому році, руху поголів’я тварин (обороти стада на відповідний період), плани надою молока, приросту живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі. Крім того обґрунтовують рівень забезпечення запланованих показників системою зоотехнічних засобів та відповідним розвитком кормової бази господарства. Для цього за зоотехнічними кормами треба розрахувати потребу тваринництва в кормах та провести балансові розрахунки по забезпеченню худоби необхідними видами кормів та їх кількістю, якістю та строками використання.

При плануванні розвитку тваринницьких галузей необхідно врахувати комплекс природних та організаційно-господарських умов відтворення стада (тип відтворення, строки переведення тварин із однієї вікової групи в іншу, вік фізіологічної зрілості, тривалість вагітності, вік досягнення реалізаційної маси, найдоцільніші календарні строки одержання приплоду, період реалізації продукції, тривалість відгодівлі, догляду та утримання тощо).

Рух поголів'я (оборот стада) складають на плановий рік (по роках перспективного періоду).

Складання обороту стада необхідне для визначення виходу продукції тваринництва протягом року, встановлення періоду одержання молодняку, вибракування тварин, розрахунків потреби тваринництва в кормах, приміщеннях тощо. Крім того, показники обороту стада використовують для планування кількості працівників, фонду оплати праці, собівартості продукції та ін.

Перед плануванням руху поголів'я великої рогатої худоби на підставі даних про фактично проведені парування корів і телиць по місяцях минулого року (додаток 2) передбачають отелення корів і нетелей та парування корів і телиць у плановому році.

Період тільності триває близько 9 місяців, тому план отелення корів і нетелей із січня по вересень включно складають за даними зоотехнічної звітності про парування корів і телиць у період із квітня по грудень минулого року. Дані наведені в додатку 2. План отелення в останньому кварталі року складають, виходячи з даних про парування корів і телиць у першому кварталі планового року. Так, план надходження приплоду показує, що поголів’я спароване у квітні минулого року оселиться через 9 місяців, тобто у січні планового року.

При тривалості сервіс-періоду, тобто періоду від отелення до парування близько півтора місяця (45-60 днів). Цикл відтворення великої рогатої худоби становить приблиз­но 11 місяців (9+2). Тому корів, які отеляться в січні планового року, необхідно парувати у березні, а тих, що отеляться в лютому – квітні і т.д. При цьому треба враховувати корів, які не придатні для дальшого відтворення стада і підлягають вибракуванню. Вибраковуються корови в 7-8 років в розмірі 15% від поголів’я на початок року. Таким чином, поголів’я, яке отелилося в січні буде паруватися в березні планового року за вирахуванням тих корів, які намічаються до вибракування.

Крім корів, у плані передбачається також парування телиць, які досягли 18-місячного віку. Дані про вік телиць беруться з додатку 3. Так, у січні парувального віку досягають телиці, які народилися у липні позаминулого року, у лютому – ті, що народилися в серпні тощо. Телиць, які народилися в січні минулого року, парують у липні планового, тих, що народилися в лютому, – в серпні і т. д.

Слід зауважити, що відбір телиць для поповнення (ремонту) стада корів – досить відповідальна справа. Для цього провадять їх бонітування. Якщо за результатами бонітування деякі телиці не відповідають тим чи іншим вимогам, їх вибраковують і реалізують на м'ясо. Тому для парування ми беремо тільки 50% телиць позаминулого і минулого року.

Ті корови, які намічені до вибраковування в план парування не включають. Із молочного стада їх вибраковують після 7-8 міс, лактації. Так, те поголів'я, яке було намічене до виб­раковування з січня по червень планового року (тобто через 1-2 міс. після отелення), буде вибракуване і поставлене на відгодівлю у період з липня по грудень цього ж року.

План парування корів і телиць та надходження приплоду у СТОВ «ім. Гагаріна» відображено у таблиці 3.1.1.

Для забезпечення запланованого рівня продуктивності тварин на плановий рік починаючи з червня місяця потрібно починати закуповувати нетелей на 6-ому місяці тільності, а починаючи з вересня вони почнуть отелюватися і перейдуть в групу корів. Така система введення тварин на підприємство має декілька позитивних сторін.

Таблиця 3.1.1

План парування корів і телиць та надходження приплоду

№	Показники	Місяці												Разом за рік
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
	Фактично спаровано в минулому році:
1	корів	х	х	х	-	-	1	2	-	1	1	1	1	7
2	телиць	х	х	х	1	2	1	-	-	1	-	-	1	6
3	Всього	х	х	х	1	2	2	2	х	2	1	1	2	13
	План надходження приплоду:
4	телиць	1	1	1	1	-	1	1	-	14	14	14	14	62
5	бичків	-	1	1	1	-	1	-	1	15	14	15	14	63
6	Всього	1	2	2	2	х	2	1	1	29	28	29	28	125
7	Намічається до вибракування корів	-	-	1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	1
8	Буде вибракувано корів	-	-	-	-	-	-	-	-	1	-	-	-	1
	План парування:
9	корів	1	2	1	2	2	2	-	2	-	1	2	1	16
10	телиць народження позаминулого року	-	-	-	-	1	-	х	х	х	х	х	х	1
11	телиць народження минулого року	х	х	х	х	х	х	1	2	1	-	2	1	7
12	Всього	1	2	1	2	3	2	1	4	1	1	4	2	24
	План отелень:
13	корів	-	-	1	2	-	1	1	1	1	-	1	1	9
14	нетелей	1	2	1	-	-	1	-	-	28	28	28	27	116
15	Всього	1	2	2	2	х	2	1	1	29	28	29	28	125
	План вибракування:
16	телиць народження позаминулого року	1	2	1	-	-	-	х	х	х	х	х	х	4
17	телиць народження минулого року	х	х	х	х	х	х	-	-	-	-	-	-	х

З однієї сторони нетелі значно дешевші при закупівлі, ніж корови. З другої – рівномірне розтелення нетелей протягом запланованого періоду забезпечить рівномірний ріст виробництва молока і забезпечить налагодження відносин з молокопереробними заводами. Крім того, на протязі трьох місяців, які нетелі будуть перебувати на підприємстві, вони звикнуть до місцевості, умов утримання та годівлі, що в свою чергу позитивно вплине на молоковіддавання після розтелення, оскільки адаптаційний період пройде раніше.

Загальна кількість приплоду за рік на підприємстві буде становити 125 голів. Так як, теличок і бичків народжується приблизно порівну, то їх кількість, відповідно, буде становити 62 і 63 голови (таблиця 3.1.1).

Корів та телиць, які були на підприємстві необхідно поступово вибраковувати. Так в плановому році буде вибракувано та реалізовано на м'ясо 1 корову у вересні, яка намітиться до вибракування в березні, та 4 телиці позаминулого року народження із січня по березень. На цей час вони досягнуть 18-ти місячного віку і їх можна буде реалізовувати.

Що стосується бичків (таблиця 3.1.1), то всі, які народилися в позаминулому році (6 голів) досягнуть 18-ти місячного віку і підлягають реалізації, а частина бичків народження минулого року, які ще не досягнуть реалізаційного віку і маси, залишиться на підприємстві, а решту реалізують на м'ясо.

Частина телиць народження минулого і позаминулого років перейдуть в групу нетелей (8 голів) і будуть запліднені в плановому році.

Після планування парування корів і телиць та надходження приплоду телят складають оборот стада. У формі річного плану сільськогосподарського підприємства передбачається складання лише річного поголів'я (як у скотарстві, так і в інших галузях). Річний оборот складається з двох частин: наявність поголів'я на початок року та надходження худоби; вибуття та наявність поголів'я на кінець року. У правильно складеному обороті стада сумарна кількість поголів'я у кожній з наведених частин розрахунку повинна бути однаковою.

У обороті стада поголів'я молодняку показують за роками надходження (минулого чи позаминулого), а також за цільовим призначенням (перехід у ремонтну групу, постановка на відгодівлю, реалізація на м'ясо).

Форма річного обороту стада передбачає не тільки рух поголів'я, а й живу масу поголів'я на початок і кінець року по всіх каналах надходження і вибуття, середньорічне поголів'я, а також, розрахунок валового приросту за рік.

Для цього потрібно мати дані про живу масу худоби всіх статевовікових груп у досліджуваному господарстві.

Таблиця 3.1.2

Середньодобовий приріст та жива маса 1 голови великої рогатої худоби СТОВ ім. «Гагаріна»

№	Статевовікова група	Середньодобовий приріст, г.	Жива маса 1 голови, кг.
1	Телята при народженні	-	32
2	Телята віком 6 місяців	600	142
3	Телята віком 18 місяців (період запліднення і реалізації)	660	383
4	Бички віком 18 місяців	700	398
5	Доросла худоба на відгодівлі	800	498
6	Нетелі в період переходу в групу корів	250	453

Дані таблиці 3.1.2 показують, що жива маса однієї корови дорівнює 450 кг., нетеля – 450 кг., телят при народженні – 32 кг. Ці дані будуть використовуватися при розрахунках маси поголів’я на початок і кінець року в обороті стада.

Потім визначається поголів’я на кінець року шляхом додавання до поголів’я на початок року тварин, що прибудуть і віднімання тварин, що вибудуть. На кінець року кількість поголів'я повинна бути такою, яка відповідає можливостям кормової бази, наявності відповідних приміщень, оптимальній плановій структурі стада, тобто виходячи з перспектив розвитку даної галузі у підприємстві.

Жива маса на кінець року визначається таким чином: жива маса на початок року плюс жива маса тварин, що прибуде мінус жива маса тварин, що вибуде плюс валовий приріст.

За сумою поголів'я в господарстві на початок і кінець року (для корів, нетелей і дорослої худоби) і за даними поголів’я молодняку кожного місяця визначають середньорічне поголів'я.

Річний рух поголів’я великої рогатої худоби відображений в таблиці 3.1.3.

Аналізуючи дані таблиці 3.1.3, середньорічне поголів’я корів на фермі, після введення в кінці року значної кількості молодих корів зросла до 29 голів. В подальшому, майже всі розрахунки будуть проводитись саме на основі цього числа.

Загальний приріст живої маси за плановий рік становитиме 274,94 ц..

Виробництво молока, як і інших видів продукції тваринництва, планують по місяцях і кварталах року. Це необхідно для розрахунку товарної частини молока і суми грошових надходжень від реалізації, розрахунку оплати праці тваринників за кількість і якість продукції тощо.

Оскільки в календарному році корова доїться 10 міс. (при сухостійному періоді 2 міс), то за 9 міс. лактації валовий надій від корови планують приблизно на 10% менший.

Надої молока по місяцях лактації розподіляються нерівномірно. Розподіл надою молока по місяцях лактації корів наведено в таблиці 3.1.4.

Щоб визначити вихід молока по місяцях і кварталах року при дев'ятимісячній лактації потрібні дані про отелення корів за 11 останніх місяців минулого року і протягом планового року (дані розрахунків по таблиці 3.1.1).

Таблиця 3.1.3

Річний рух поголів’я великої рогатої худоби

№	Статевовікові групи худоби	Поголів’я на початок року		Прибуде				Вибуде							Поголів’я на кінець року		Середньорічне поголів’я, голів	Середньодобовий приріст, г	Приріст живої маси, ц
		голів	жива маса, ц	приплід та перехід з молодших та інших груп		купівля племінної худоби		перехід в старші та інші групи		продаж племінної худоби		реалізація на м'ясо			голів	жива маса, ц
				голів	жива маса, ц	голів	жива маса, ц	голів	жива маса, ц	голів	жива маса, ц	голів	середня жива маса 1 голови, кг	жива маса, ц
А	Б	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18
1	Корови	7	31,50	114	505,00			1	4,50						120	539,80	29,38	-	х
2	Нетелі	6	23,40	8	30,64	108	442,80	114	505,00						8	35,26	34,00	350	43,44
3	Телиці народження позаминулого року	5	15,00					1	3,83			4	383	15,32	0	0	1,08	660	2,61
4	Телиці народження минулого року	13	18,20					7	26,80			0	383	0	6	19,09	11,5	660	27,70
5	Бички народження позаминулого року	6	18,60									6	398	23,88	0	0	1,75	700	4,47
6	Бички народження минулого року	15	22,50									10	398	39,80	5	15,06	12,67	700	32,36
7	Доросла худоба на відгодівлі			1	4,50							1	498	4,98	0	0	0,17	800	0,49
8	Приплід планового року:
	телички			62	19,84										62	87,70	31,00	600	67,89
	бички			63	20,16										63	89,10	32,00	600	68,99
9	Разом	х	129,20	х	580,2	х	442,80	х	540,13	х	-	х	-	83,98	х	786,10	х	х	247,94

Таблиця 3.1.4

Розрахунок поголів’я корів і виходу молока по місяцях лактації в плановому році

Показники	Розподіл надою від корови по місяцях лактації		Одиниця виміру	Місяці року												Всього за рік
	%	кг		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17
Місяці лактації
1	13	585	голів	1	1	2	2	2	0	2	1	1	29	28	29	98
			ц	6	6	12	12	12	0	12	6	6	170	164	170	573
2	15,2	684	голів	1	1	1	2	2	2	0	2	1	1	29	28	70
			ц	7	7	7	14	14	14	0	14	7	7	198	192	479
3	14,1	634,5	голів	1	1	1	1	2	2	2	0	2	1	1	29	43
			ц	6	6	6	6	13	13	13	0	13	6	6	184	273
4	13	585	голів	1	1	1	1	1	2	2	2	0	2	1	1	15
			ц	6	6	6	6	6	12	12	12	0	12	6	6	88
5	12	540	голів	1	1	1	1	1	1	2	2	2	0	2	1	15
			ц	5	5	5	5	5	5	11	11	11	0	11	5	81
6	11	495	голів	0	1	1	1	1	1	1	2	2	2	0	2	14
			ц	0	5	5	5	5	5	5	10	10	10	0	10	69
Вибракування і постановка на відгодівлю	х	х	голів	-	-	-	-	-	-	-	-	1	-	-	-	1
7	8,7	391,5	голів	1	0	1	1	1	1	1	1	2	1	2	0	12
			ц	4	0	4	4	4	4	4	4	8	4	8	0	47
8	7,6	342	голів	1	1	0	1	1	1	1	1	1	2	1	2	13
			ц	3	3	0	3	3	3	3	3	3	7	3	7	44
9	5,4	243	голів	1	1	1	0	1	1	1	1	1	1	2	1	12
			ц	2	2	2	0	2	2	2	2	2	2	5	2	29
Надій молока	100	4500	всього	40	41	47	55	64	58	62	62	60	218	401	576	1684

В таблиці 3.1.5 відображено рух корів по місяцях лактації. На другому місяці лактації буде поголів'я, яке в минулому місяці знаходилося на першому місяці лактаційного періоду, а на третьому – те, що було на другому місяці лактації і т. д. до дев'ятого місяця лактації включно. Тобто одне й те ж поголів'я у кожному з наступних місяців переходить на наступний місяць лактаційного періоду.

Вибракувані корови при плануванні помісячного надою молока виключають із розрахунків по місяцях їх вибуття після закінчення шостого місяця лактації. Вони перебуватимуть на відгодівлі ще два місяці, а після цього вибуватимуть, тобто через вісім місяців після отелення.

Далі обчислюється валовий надій молока по місяцях року множенням кількості корів кожного року на середній надій від корови у відповідному місяці лактації.

Вкінці підсумовуються валові надої по кожному місяці календарного року для розрахунку плану виробництва і реалізації молока. Для розрахунку цього плану також потрібні дані про товарність молока, середній вміст жиру в молоці та середні ціни реалізації молока.

Вважаємо, що рівень товарності молока у стійловий період – 90%, а в пасовищний – 85%.

Продаж молока розраховують в перерахунку на базисний вміст жиру. Тобто множимо кількість реалізованого молока в натурі на вміст жиру ділимо на базисний вміст жиру в молоці. Вважається, що плановий вміст жиру в молоці в стійловий період – 3,8%, в пасовищний – 3,5%. Базисна жирність молока – 3,4%.

Після проведених розрахунків стає очевидним той факт, що на протязі планового року середня жирність молока буде вища за базисну, що штучно збільшить виробництво молока. Середня ціна реалізації 1 ц. молока, за даними маркетингового відділу ЗАТ «Богуславського маслозаводу», вищого та першого ґатунку знаходиться на рівні 200 грн., що загалом задовольнить планові потреби.

Таблиця 3.1.5

План виробництва і реалізації молока та одержання грошових надходжень по місяцях і кварталах 2009 року

Місяці та квартали	Надій молока, ц	Реалізація молока, ц		Середня ціна реалізації 1 ц, грн.	Сума грошових надходжень, тис. грн.
		в натурі	в перерахунку на базисну жирність
1	2	3	4	5	6
Січень	40	34	38	210	7
Лютий	41	35	39	209	8
Березень	47	40	45	205	9
Разом за перший квартал	129	109	122	x	24
Квітень	55	47	52	195	9
Травень	64	54	56	186	10
Червень	58	49	51	169	8
Разом за другий квартал	177	151	159	x	26
Липень	62	52	54	178	8
Серпень	62	52	54	185	8
Вересень	60	51	52	187	9
Разом за третій квартал	183	156	160	x	25
Жовтень	218	185	207	190	37
Листопад	401	341	381	203	69
Грудень	576	489	547	213	103
Разом за четвертий квартал	1194	1015	1135	х	209
Всього за рік	1684	1431	1577	х	285

3.2 Організація і планування кормової бази та трудових ресурсів на 2009 рік

В загальній системі господарства кормова база – це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.

Молочна продуктивність корів залежить від спадковості, породи, фізіологічного стану, умов годівлі, утримання і використання корів. Спадковістю визначається потенційна молочна продуктивність. Спадкові можливості тварин не можуть бути реалізовані без повноцінної годівлі та відповідних зоогігієнічних умов утримання. Породні особливості також, є одним з важливих факторів, що визначають молочну продуктивність. Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв на 25-50%.

В загальній системі господарства кормова база - це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.

Основними принципами раціональної організації кормової бази є:

• кормова база повинна відповідати напряму і спеціалізації тваринництва в даному господарстві;

• загальний обсяг кормових ресурсів повинен випереджати ріст поголів'я та його продуктивність;

• ефективне використання землі на основі оптимального поєднання польового і культурного лукопасовищного кормовиробництва з природним кормодобуванням;

• рівномірне і безперебійне забезпечення біологічно повноцінними і високоякісними кормами протягом року;

• оптимальне задоволення потреби худоби в повноцінних кормах при мінімальних затратах праці і засобів на одиницю корму.

Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. В Україні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг. вівса середньої якості.

Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства.

У багатьох сільськогосподарських підприємствах раціональна організація кормозабезпечення тварин передбачає оптимальне поєднання двох основних джерел надходження кормів:

• внутрішньогосподарських – польове і лукопасовищне кормовиробництво, кормодобування;

• негосподарських – поставки в межах міжгосподарської кооперації, обмін, купівля мінеральних добавок, преміксів і т. д.

За будь-якої схеми організації кормових джерел мета одна – ефективне забезпечення тваринництва різноманітними кормами.

У сільськогосподарських підприємствах річну потребу в кормах планують на календарний (з 1 січня по 31 грудня) та господарський (від урожаю планового до врожаю майбутнього) роки. У першому випадку, крім потреби, обчислюють вартість кормів, яку використовують для планової калькуляції собівартості продукції тваринництва. Потреба в кормах на господарський рік розраховується від урожаю планового до урожаю наступного року та включає кількість їх для тваринництва підприємства, страховий фонд та продаж іншим підприємствам згідно з договорами. Це основа для планування виробництва та придбання кормів.

При плануванні кормів на календарний рік беруть поголів’я худоби на кінець планового року. По тих групах тварин, де немає поголів’я на кінець року беруть середньорічне поголів’я.

Для того щоб спланувати потребу в кормах для корів, необхідно спочатку розв’язати задачу оптимізації раціону годівлі для середньої корови.

Таблиця 3.2.1

Модель задачі оптимізації добового раціону для корови (жива маса 450 кг, добовий надій 17 кг молока, жирність молока 3,8%) на зимово-стійловий період

Корми	кукурудза	горох	сіно	сінаж	солома	силос	буряки	жом	фосфат	сіль		Тип обмеження	Обсяг обмеження	Різниця
Вартість 1кг,коп.	65,31	73,14	14,8	9,40	4,70	6,10	15,30	4,60	47,00	53,00	Вартість
Корми, кг	1,56	1,30	2,70	4,50	0,00	31,06	9,48	0,00	0,12	0,09	624,52
	Поживність кормів										Сумарне споживання
Кормові одиниці, кг	1,27	1,16	0,57	0,34	0,37	0,26	0,14	0,12	0,00	0,00	15,97	>	12,61	3,37
Обмінна енергія, МДж.	11,50	11,20	7,20	3,60	6,10	3,10	1,60	1,10	0,00	0,00	179,64	>	148,10	31,64
Перетравний протеїн, г	63,00	143,00	84,00	37,00	12,00	16,00	9,00	7,00	0,00	0,00	1260,00	>	1260,00	0,00
Сира клітковина, г	68,00	57,00	224,00	97,00	346,00	119,00	13,00	34,00	0,00	0,00	5040,85	>	4110,00	930,85
Цукор,г	45,40	35,50	37,30	10,00	11,10	4,30	77,90	6,20	0,00	0,00	1135,00	>	1135,00	0,00
Кальцій, г	2,00	2,60	10,40	6,00	4,90	2,40	0,60	1,30	360,00	0,00	186,10	>	89,00	97,10
Фосфор,г	2,40	3,70	2,10	1,00	1,00	0,70	0,30	0,20	160,00	0,00	63,00	>	63,00	0,00
Каротин, мг	0,00	0,00	29,00	21,00	0,00	13,00	0,00	0,00	0,00	0,00	576,54	>	565,00	11,54
Грубі корми, кг	0,00	0,00	1,00	1,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	7,20	>	4,00	3,20
Суха речовина, кг	0,86	0,86	0,82	0,41	0,88	0,33	0,14	0,13	0,95	0,95	18,30	<	18,30	0,00
Концентровані корми, кг	1,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	2,86	<	4,20	1,34
Дерть, кг	0,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	1,30	<	1,30	0,00
Сіно, кг	0,00	0,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	2,70	<	2,70	0,00
Сінаж, кг	0,00	0,00	0,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	4,50	<	4,50	0,00
Жом, кг	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	1,00	0,00	0,00	0,00	<	15,00	15,00
Сіль, кг	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	1,00	0,09	>	0,09	0,00

Таблиця 3.2.2

Загальна кількість кормів та їх вартість на планове поголів’я корів на зимово-стійловий період

Корми	Витрати кормів на 1 ц., ц	Необхідна кількість кормів на плановий рік, ц	Страховий фонд, %	Всього кормів в плановому році, ц	Вартість 1 ц. кормів, грн..	Вартість кормів всього, тис. грн.
кукурудза	1,56	97	10	97	65,31	6,31
горох	1,30	80	10	80	73,14	5,87
сіно	2,70	167	10	167	14,80	2,47
сінаж	4,50	278	10	278	9,40	2,61
силос	31,06	1916	20	1920	6,10	11,71
буряки	9,48	585	15	586	15,30	8,96
фосфат	0,12	8	0	8	47,00	0,36
сіль	0,09	5	0	5	53,00	0,29
Всього	х	х	х	3140	х	38,59

Аналіз моделі оптимізації раціону для корів на зимово-стійловий період показав скільки кормів певних груп повинні на підприємстві згодувати корові за один день, щоб забезпечити відповідну продуктивність та підтримувати життєдіяльні процеси в організмі. Потім розраховується потреба в кормах на зимово-стійловий період (він становити 202 дні) в плановому році та додається страховий фонд, що забезпечує стабільність кормової бази. Страховий фонд згладжує коливання урожайності культур у несприятливі роки. Він встановлюється для кожної групи кормів в різних розмірах.

Аналогічно розраховується потреба в кормах на літньо-пасовищний період, який продовжується 163 дні.

Загальна потреба в кормах на плановий календарний рік для корів дорівнює 63 тис. грн..

Таблиця 3.2.3

Модель задачі оптимізації добового раціону для корови (жива маса 450 кг, добовий надій 17 кг молока, жирність молока 3,8%) на літньо-пасовищний період

Корми	кукурудза	горох	зелені	солома	фосфат	сіль		Тип обмеження	Обсяг обмеження	Різниця
Вартість 1кг,коп.	65,31	73,14	6,10	4,70	47,00	53,00	Вартість
Корми, кг	1,94	0,00	62,00	2,00	0,12	0,09	524,72
	Поживність кормів						Сумарне споживання
Кормові одиниці, кг	1,27	1,16	0,17	0,37	0,00	0,00	13,75	>	12,60	1,15
Обмінна енергія, МДж.	11,5	11,20	1,90	6,10	0,00	0,00	152,32	>	148,00	4,32
Перетравний протеїн, г	63,00	143,00	23,00	12,00	0,00	0,00	1572,29	>	1260,00	312,29
Сира клітковина, г	68,00	57,00	53,00	346,00	0,00	0,00	4110,00	>	4110,00	0,00
Цукор,г	45,4	35,50	28,00	11,10	0,00	0,00	1846,33	>	1135,00	711,33
Кальцій, г	2,00	2,60	1,90	4,90	360,00	0,00	174,55	>	89,00	85,55
Фосфор,г	2,40	3,70	0,60	1,00	160,00	0,00	63,00	>	63,00	0,00
Каротин, мг	0,00	0,00	37,00	0,00	0,00	0,00	2294,00	>	565,00	1729,00
Грубі корми, кг	0,00	0,00	0,00	1,00	0,00	0,00	2,00	<	2,00	0,00
Суха речовина, кг	0,86	0,86	0,20	0,88	0,95	0,95	16,03	<	17,50	1,47
Концентровані корми, кг	1,00	1,00	0,00	0,00	0,00	0,00	1,94	<	4,20	2,26
Зелена маса, кг	0,00	0,00	1,00	0,00	0,00	0,00	62,00	<	62,00	0,00
Сіль, кг	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	1,00	0,09	>	0,09	0,00

Таблиця 3.2.4

Загальна кількість кормів та їх вартість на планове поголів’я корів на літньо-пасовищний період

Корми	Витрати кормів на 1 ц., ц	Необхідна кількість кормів на плановий рік, ц	Страховий фонд, %	Всього кормів в плановому році, ц	Вартість 1 ц. кормів, грн..	Вартість кормів всього, тис. грн.
кукурудза	1,94	88	10	88	65,31	5,78
зелені	62,00	2823	10	2826	6,10	17,24
солома	2,00	91	20	91	4,70	0,43
фосфат	0,12	5	0	5	47,00	0,26
сіль	0,09	4	0	4	53,00	0,21
Всього	х	х	х	3015	х	23,92

Але крім молочного стада є ще й супутнє поголів’я. Щоб спланувати потребу в кормах і на нього потрібно визначити загальний приріст живої маси (це валовий приріст і маса народжених телят) та, знаючи структуру раціону і норму витрачання кормів на одиницю приросту, можна знайти загальну вартість кормів. Так, за даними таблиці 3.2.5, ця вартість становить майже 94 тис. грн..

Загальна вартість кормів на плановій рік визначається сумою вартості кормів молочного стада та вартості кормів, витрачених на приріст живої маси. Ця сума буде становити 156 тис. грн..

Забезпечення кормами поголів’я тварин здійснюється протягом господарського року. В літньо-пасовищний період поголів’я знаходиться на випасних майданчиках та заготовлюються корми на зимово-стійловий період.

Потребу в зелених кормах забезпечують за рахунок природних угідь, сіяних культур, гички буряків та ін..

Визначення потреби в зеленому кормі здійснюють множенням середньорічного поголів’я тварин на норму використання зеленого корму протягом пасовищного періоду або за даними помісячного поголів’я (обсягів продукції) і відповідними нормами потреби в зеленому кормі.

Таблиця 3.2.5

Загальна кількість кормів та їх вартість на плановий приріст живої маси великої рогатої худоби

Корми	Витрати кормів на 1 ц., ц	Необхідна кількість кормів на плановий рік, ц	Страховий фонд, %	Всього кормів в плановому році, ц	Вартість 1 ц., грн..	Вартість всього, тис. грн.
кукурудза	1,62	466,50	10	513	53,00	27,20
сіно	0,90	259,20	10	285	14,80	4,22
сінаж	3,00	863,80	10	950	9,40	8,93
солома	0,90	259,20	20	311	4,70	1,46
силос	13,05	3758,00	20	4509	6,10	27,51
жом	5,00	1440,00	0	1440	4,60	6,62
горох	13,00	3743,00	0	3743	4,20	15,72
молоко збиране	2,25	647,90	0	648	3,45	2,24
Всього	х	х	х	х	х	93,89

Щоб оптимально організувати забезпечення тварин зеленими кормами та своєчасне заміщення однієї культури іншою в найкращій стиглості протягом пасовищного періоду розробляють схеми зеленого конвеєру (табл. 3.2.6). При розрахунках кількість зеленого корму по місяцях розподіляють пропорційно до помісячного поголів’я тварин або плану виробництва продукції. Для цього можна взяти поголів’я (продукцію) лише головної тваринницької галузі, яка є основним споживачем зеленого корму.

Схеми зеленого конвеєра розробляють для кожної зони, які в господарстві уточнюють залежно від площ і урожайності пасовищ, окремих культур та строків надходження зеленої маси, видового складу тваринництва.

Доцільно також зробити розбивку по декадах, враховуючи, що окремі місяці мають 31 день.

Тривалість пасовищного періоду, протягом якого використовується зелений корм в господарстві становить 163 дні (ІІ декада травня – ІІ декада жовтня). Загальну потребу в зеленому кормі розбивають по місяцях використання зеленого конвеєру, а потім по декадах.

Таблиця 3.2.6

Схема зеленого конвеєру підприємства на 2008 рік

Показник	Площа, га	Урожайність, ц/га	Кількість зеленої маси, ц	Строки використання		Період використання	Використання зеленої маси по місяцях і декадах
							Травень		Червень			Липень			Серпень			Вересень			Жовтень
							10	11	10	10	10	10	10	11	10	10	11	10	10	10	10	10
Потреба в зелених кормах			2826			163	173	191	173	173	173	173	173	191	173	173	191	173	173	173	173	173
Надійде від природних угідь	9	100	900				77	85	66	66	66	58	58	64	41	41	45	48	48	48	45	45
Нестача (нижче її покриття)			1926				96	106	107	107	107	115	115	127	133	133	146	125	125	125	128	128
Озиме жито	0,89	160	143	11.05	31.05	21	10	11
							96	47
Озима пшениця	0,44	150	65	25.05	05.06	12		7	5
								30	36
Багаторічні трави, І укіс	0,91	150	137	25.05	15.06	22		7	10	5
								30	72	36
Горох	0,47	151	72	11.06	20.06	10				10
										72
Овес	0,67	160	107	21.06	30.06	10					10
											107
Багаторічні трави, ІІ укіс	1,44	120	173	01.07	20.07	20						10	10
												115	58
Кукурудза + горох першого строку сівби	0,92	200	185	11.07	31.07	21							10	11
													58	127
Кукурудза + горох другого строку сівби	1,21	220	265	01.08	20.08	20									10	10
															133	133
Кукурудза молочно-воскової стиглості	0,42	320	136	21.08	10.09	21											11	10
																	73	63
Багаторічні трави, ІІІ укіс	2,36	58	136	21.08	10.09	21											11	10
																	73	63
Кукурудза + горох післяукісні та післяжнивні	1,00	250	251	11.09	30.09	20													10	10
																			125	125
Сумішки бобових, злакових і капустяних культур,	1,28	100	128	01.10	20.10	20															10	10
																					64	64
Гичка цукрових буряків	1,17	110	128	01.10	20.10	20															10	10
																					64	64

Примірне співвідношення виходу зеленої маси з природних пасовищ таке:

• у травні – 18%: І декада – 9%, ІІ декада – 9%;

• у червні – 22%: І декада – 7%, ІІ декада – 7%, ІІІ декада – 8%;

• у липні - 20%: І декада – 7%, ІІ декада – 7%, ІІІ декада – 8%;

• у серпні – 14%: І декада – 4%, ІІ декада – 5%, ІІІ декада – 5%;

• у вересні – 16%: І декада – 5%, ІІ декада – 5%, ІІІ декада – 6%;

За даними таблиці 2.1.1, в підприємстві є виділена площа під пасовища – 9 га. Від них на протязі пасовищного періоду буде надходити 900 ц. зеленої маси. Майже по всіх місяцях її не вистачатиме для покриття загальної потреби в зелених кормах, тому її буде компенсовано з культурних пасовищ, сіяних культур та післяжнивних посівів.

Але в липні природні пасовища покриють повністю дефіцит зелених кормів і без інших кормових площ, навіть з великим запасом. Ця зелена маса буде використана на додаткову заготівлю кормів на зимово-стійловий період, а також на випадок скорочення урожайності культур в більш напружений період – введення нових корів у молочне стадо в вересні – жовтні планового року.

Праця, як доцільна діяльність людини, є основою всякого матеріального виробництва. вона завжди має матеріальну основу і спрямована на задоволення матеріальних потреб людини. Трудові ресурси підприємства, як носій праці, це сукупність фізичних і духовних здібностей людей до праці. Планування оплати праці є неодмінною складовою виробничого плану. Оплата праці працівників молочнотоварної ферми складається з тарифного фонду та доплат і премій. План оплати праці розраховують на основі чисельності працівників.

Планування трудових ресурсів в сільському господарстві має на меті встановити забезпеченість підприємства робочою силою та використання її протягом року. Слід зазначити, що потреба в трудових ресурсах у різні періоди року є неоднаковими, оскільки зумовлюється сезонністю виробництва. а також і те, що тваринництво і, зокрема, скотарство значно менш сезонна галузь, що створює більш сприятливі умови для рівномірного виробництва продукції та використання робочої сили.

Плануючи чисельність працівників тваринництва, враховують середньорічне поголів'я худоби за видами і технологічними групами, обґрунтовані норми обслуговування тварин одним працівником, що прийняті в даному господарстві.

Розрахунок чисельності працівників молочної ферми відображено в таблиці 3.2.7.

На підприємстві планується встановити новий доїльний зал типу «Ялинка» з продуктивністю до 200 голів за добу, реконструювати існуючі приміщення в приміщення з боксовим типом утриманням тварин, переоснастити родильне відділення, закупити нову техніку для роздавання кормів.

На основі оновленої техніки та прогресивних норм навантаження на одного працівника розрахунки в таблиці 3.2.7, показують, що поголів’я в 200 корів зможе обслуговувати 3 оператори доїльного залу, один оператор у родильному відділенні та один підмінний оператор. Всі інші посади залишаються без змін. За рахунок енергозберігаючих та більш продуктивних технологій по догляду за поголів’ям тварин, можна зекономити витрати часу, хоча навантаження на 1 людину і зросте.

Але, так як поголів’я корів збільшиться лише в кінці року, немає економічної доцільності тримати всю кількість необхідних працівників протягом всього року. Необхідно поступово збільшувати їх кількість, залежно від кількості введених корів.

В зв’язку з цим в підприємстві тимчасово буде введено погодинну оплату праці на молочнотоварній фермі для адаптації до нових умов праці та освоєнням нових технологій.

Загальний річний фонд оплати праці працівників молочнотоварної ферми буде становити 54,32 тис. грн..

Таблиця 3.2.7

Розрахунок чисельності та річного фонду оплати праці працівників молочнотоварної ферми

№	Категорії працівників	Обсяг робіт	Норма навантаження на 1 працівника, гол.	Чисельність працівників, чол.	Річні витрати робочого часу, люд.-днів.		Тарифний розряд	Тарифна (місячна) ставка, грн. (година)	Річний фонд оплати працівника, тис. грн..
					на 1 працівника	всього
1	Оператори доїльного залу	28	75	1,00	279	279,00	5	4,60	8,98
2	Оператори в родильному відділенні	2	10	1,00	279	279,00	6	5,34	10,43
3	Технік штучного осіменіння	29	120	0,24	365	89,36	6	5,34	3,34
4	Тракторист	29	400	1,00	365	365,00	4	4,00	10,22
5	Слюсар-електрик	29	400	0,07	365	26,81	4	4,00	0,75
6	Ветеринарний санітар	29	200	0,15	365	53,62	3	3,55	1,33
7	Нічний сторож	29	200	0,15	365	53,62	4	4,00	1,50
8	Робочий з приготування кормів	29	200	0,15	365	53,62	4	4,00	1,50
9	Бригадир	29	200	0,15	365	53,62	Ставка	1200,00	2,12
10	Разом	х	х	3,91	3113	1254,00	х	х	40,17
11	Доплати:
	за продукцію								10,04
	за роботу в святкові дні								1,08
	відпускні								3,01
12	Всього								54,32

3.3 Планування собівартості продукції молочного скотарства на 2009 рік

Собівартість виражає у грошовій формі індивідуальні витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції в конкретних економічних умовах. Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі науково обґрунтованого їх споживання відповідно до технологічних умов та вимог навколишнього середовища.

Розрахунок витрат і собівартості продукції молочного скотарства відображено в таблиці 3.3.1.

Таблиця 3.3.1

Планування витрат і собівартості продукції молочного скотарства

№	Елементи собівартості	Витрати, тис. грн.	Структура собівартості, %
1	Витрати на оплату праці	54,32	16,72
2	Паливо та мастильні матеріали	23,57	7,26
3	Засоби захисту тварин	2,94	0,90
4	Корми	62,50	19,25
5	Роботи та послуги	3,85	1,18
6	Витрати на ремонт необоротних активів	11,54	3,55
7	Інші витрати на утримання основних засобів	144,30	44,43
8	Інші витрати	21,75	6,70
Разом витрат		324,77	100,00
9	Собівартість молодняка	10,27
10	Собівартість гною	0,07
Собівартість всього		314,42

Аналіз розрахунків по таблиці 3.3.1 приводить до таких висновків: плановий рівень собівартості 1 ц. молока забезпечується, відносно планового рівня продуктивності корів, на рівні 52 грн..

Проте, планову продуктивність планувалось збільшити за рахунок збільшення в структурі стада молодого високопродуктивного поголів’я та доведенням молочного стада до 120 голів до кінця року. А оскільки поголів’я збільшилось тільки в кінці року, тому необхідне валове виробництво виробити не вийде, що видно в таблиці 11, а отже, і собівартість виробленого молока буде більшою – приблизно 186 грн. за 1 ц.

Така собівартість пов’язана з тим, що даний рік є перехідним і деякі витрати не відображають об’єктивних причин такого високого нарахування.

Наприклад, відрахування на ремонт необоротних засобів та інші витрати на утримання основних засобів проводилися на основі амортизаційних відрахувань (табл. 3.3.2).

Таблиця 3.3.2

Розрахунок амортизаційних відрахувань на молочнотоварній фермі СТОВ ім. «Гагаріна»

Засоби виробництва	Балансова вартість, тис. грн.	Річна норма амортизації, %	Загальна сума амортизації, тис. грн.
Будівлі	235,04	7,4	17,39
Споруди	599,75	7,4	44,38
Обладнання	479,8	17,2	82,53
Разом	1314,59	х	144,30

Балансова вартість всіх засобів виробництва розрахована на поголів’я в 200 голів, а середньорічне поголів’я становить лише близько 30, хоча до кінця року і буде забезпечене поголів’я в 120 голів молочного стада.

Річна норма амортизації на різні групи засобів виробництва нараховується у різних відсотках, залежно від рівня зношуваності їх у процесі виробництва. Загальна сума амортизаційних відрахувань за рік в даному підприємстві буде становить у плановому році 144 тис. грн., а ремонт необоротних засобів (8% від річної суми амортизаційних відрахувань) – 12 тис. грн..

Такий рівень собівартості буде забезпечений лише в поточному плановому році. В наступному, де на початок року вже буде забезпечено 120 голів молочного стада, а до кінця року плануватиметься його вже більш плавне зростання, собівартість 1 ц. виробленого молока буде становити приблизно 130 грн. (виходячи з даних поточного планування).

3.4 Перспектива розвитку молочного скотарства в СТОВ ім. «Гагаріна» на 2009 – 2015 роки

На сучасному етапі склалися незадовільні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва, особливо тваринництва, всі галузі якого залишаються збитковими. Щоб уникнути цього, необхідно проводити інтенсифікацію виробництва продукції тваринництва.

Під інтенсифікацією слід розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч. шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування більш ефективних засобів виробництва.. Інтенсифікацію можна характеризувати як напружене використання виробничих ресурсів, забезпечення зростання їх віддачі.

В СТОВ ім. «Гагаріна» розвиток молочного скотарства направлений на переоснащення та реструктуризацію молочних ферм на основі інтенсифікації виробництва (табл. 3.4.1).

Таблиця 3.4.1

Перспективи розвитку молочного скотарства

Показники	2007	2009	2015
Поголів’я корів, гол.	7	120	800
Річний надій на 1 корову, кг.	2700	5000	7000
Виробництво молока, ц.	190	6000	56000
Реалізовано молока, ц.	119	5000	44800
Собівартість 1 ц молока, грн.	168	186	130
Середня ціна реалізації 1 ц молока, грн.	109	200	200
Прибуток з 1 ц молока, грн.	-33	14	70
Прибуток всього, тис. грн.	-7	70	3136
Рівень рентабельності, %	-35	7,5	53,8

В проектній потужності плану розвитку молочного скотарства, представленого в даній роботі закладена річна продуктивність однієї корови 7000 літрів, поголів’я корів молочного стада – 800 голів та, відповідно, валове виробництво молока вищого та першого ґатунку 56000 ц. в рік. При рівні товарності 85% та середній ціні реалізації в 200 грн. за 1 ц. загальний прибуток становитиме 3136 тис. грн., а рівень рентабельності – 53,8%. Собівартість 1 ц молока, при цьому, становитиме 130 грн..

Все це буде здійснюватися в декілька етапів.

Перший – це забезпечення галузі тваринництва просте відтворення на рівні 10 % рентабельності. На цьому рівні планується:

• закупити 108 голів нетелей молочного напряму на 6-му місяці тільності;

• удосконалити систему годівлі та кормовиробництва, щоб забезпечити необхідну кількість і якість кормів, а також структуру раціону;

• провести ремонт та реконструкцію однієї ферми на 200 голів, зробивши безприв’язно-боксову систему утримання корів;

• закупити та установити доїльну установку типу «Ялинка»;

• установити танк-охолоджувач для охолодження та зберігання молока.

Нетелі потрібно вводити в оборот не за один місяць, а рівномірно розподілити по місяцях через 3 місяця вони розтеляться і перейдуть в групу корів. Цим буде забезпечено рівномірне розподілення додаткової кількості корів по місяцях, а також економічно вигідніше, тому що нетелі дешевші ніж корови. Відповідно, перед тим як вводити таку значну кількість тварин в оборот, необхідно забезпечити і відповідний об’єм кормів. Цим буде забезпечено оновлення поголів’я молочного стада та підвищено середній надій на одну корову.

Крім того успішний розвиток тваринництва, висока його продуктивність можуть бути забезпечені в господарстві тільки за умов добре організованої сталої кормової бази. Внаслідок нераціонального використання землі та неефективного використання добрив, проблема кормовиробництва потребує розв'язання на основі максимального використання біологічних факторів, включаючи потенціал рослинних ресурсів у поєднанні з економічно доцільними обсягами застосування матеріальних засобів. Тобто:

• відновлення площ кормових культур у структурі посівів до рівня 30% для забезпечення виробництва 45–55 ц корм. од. на умовну голову тварин;

• збільшення частки бобових зернофуражних культур до 25–30%, багаторічних трав – до 40%, раціональне розміщення їх у системі сівозмін;

• застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування, заготівлі та зберігання кормів.

Кормовиробництво має забезпечувати високу продуктивність, конкурентоспроможність, а отже, прибутковість тваринництва.

Перед тим, як закуповувати тварин з високою продуктивністю, необхідно забезпечити їх відповідними умовами утримання.

Невдалі спроби використання доїльних залів, низка помилок при проектуванні, будівництві й експлуатації створили певний негативний стереотип серед тваринників, спеціалістів і керівників сільськогосподарського виробництва щодо прогресивних технологій безприв'язного утримання й доїння корів у залах. Як результат, у молочному скотарстві України нині переважно використовують малоефективні високозатратні технології утримання й доїння корів Більше 95% корів утримують на прив'язі і доять у стійлах у доїльні відра або молокопровід. Середнє навантаження на одного оператора становить 18 корів І лише 1% корів утримують безприв'язно і доять у залах на установках «Тандем», «Ялинка» і УДС-3. У зарубіжних же країнах із розвинутим молочним скотарством більшість корів утримують безприв'язно і доять у залах Поширення доїльних залів із сучасним обладнанням швидко прогресує. Безприв'язне утримання та доїння у залах знижує витрати праці до 1,5 – 2,0 люд.-год. на 1 ц молока, зменшує і кількість захворювань корів маститами до рівня 2-3%, дає можливість отримати високоякісне молоко, вести племінну роботу на належному рівні, створити комфортні умови праці оператору машинного доїння. Основною перевагою цих технологій є те, що вони дають змогу автоматизувати процеси доїння, згодовування концентратів, зоотехнічного та ветеринарного обслуговування тварин.

Переваги доїльних залів підтверджуються досвідом роботи тих господарств різних регіонів України, які за останні п'ять років впровадили у себе сучасні зали. Ці господарства на власному досвіді переконались, що доїльний зал дає реальну можливість одержати в теперішніх складних економічних умовах прибуткове молоко. У доїльному залі один оператор може обслуговувати залежно від типу установки і рівня її автоматизації близько 100 – 200 корів, тобто у 6-10 разів більше від середнього показника по Україні. Захворювань корів маститами при цьому в 3-5 разів менше, ніж при доїнні в стійлах у молокопровід чи відра. Молоко з доїльного залу за якістю відповідає всім вимогам стандартів, що діють в Україні та світі.

Багато сучасних танків охолоджувачів мають функцію, яка дозволяє під час охолодження приблизно однієї тонни молока одержувати 300 літрів води, нагрітої до 50 градусів за Цельсієм. Вона підводиться до системи гарячої води в доїльно-молочному блоці. Така установка не зливає теплу воду в каналізація, а спрямовує на потреби ферми.

Наступний етап – виведення проекту на планові показники. Тут вже потрібно обладнати решту 3 корівники по такій же самій схемі, довести поголів’я молочного стада до 800 голів та вивести на річну продуктивність однієї голови 7000 кг..

Висновки і пропозиції

У бакалаврській роботі здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми забезпечення якості молочної продукції.

1. У роботі показані основні тенденції розвитку світового ринку молока та молочної продукції. Відображена динаміка розвитку молокопродуктового підкомплексу різних країн світу. Також наведена деякі аспекти аналізу ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу країни.

2. Основним завданням аналізу виробництва продукції молочного скотарства є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту та якості, а в методиці аналізу особливу увагу слід приділяти тваринам.

3. Виробництво продукції молочного скотарства аналізують за певною системою показників:

   • аналіз виконання плану виробництва продукції молочного скотарства;

   • аналіз виконання плану поголів’я тварин;

   • аналіз виконання плану продуктивності тварин;

   • визначення зміни поголів’я тварин та їх продуктивності на вихід валової продуктивності тварин;

   • забезпеченість тварин приміщеннями і кормами;

   • аналіз механізації виробничих процесів у молочному скотарстві

Така всебічна оцінка виробничого потенціалу тваринництва є основою розробки стратегії його розвитку і передумовою обґрунтованого передбачення величини результативних показників, що підвищує ефективність управління галуззю.

4. При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку оцінюють стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення було враховано умови, в яких воно функціонує.

На півдні Київської області здавна розводили молочне скотарство, якому сприяли природні умови. Завдяки цьому розвивалась і інфраструктура цього виду сільськогосподарської діяльності. В Богуславському районі та районах, які знаходяться поруч побудовані масло- та молокозаводи. Побудовано також комбікормовий завод.

За аналізований період ефективність роботи підприємства знаходиться на досить низькому рівні. За дані 3 роки, найгірша ситуація склалася в 2006 році, коли загальна сума збитку від виробництва сільськогосподарської продукції складала 424 тис. грн.. В 2007 році ця ситуація покращилась, але не на стільки, щоб говорити про вдале господарювання. На підприємстві такі негативні результати пояснюють поганими погодними умовами. Спеціалізація підприємства – зерновиробництво, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.

5. За останні 3 роки середньорічне поголів’я корів зменшилось на 65%. Це спонукало і зниження валового виробництва молока на 56%. З іншої сторони, на 55% збільшився середній надій на 1 корову, але він все ж залишається на дуже низькому рівні (приблизно 9 літрів від однієї корови за добу).

Дещо знизилась виробнича собівартість 1 ц молока (на 20%), а ціна реалізації зросла на 36%. Але все ж таки ця ціна не компенсовує витрат і за останні 3 роки виробництво молока було збиткове.

У сукупності дії факторів загальне зниження виробництва молока склало 171 ц., або 11 тис. грн., при ціні реалізації 65,57 грн. за 1 ц.. За рахунок зменшення середньорічного поголів’я валове виробництво знизилось на 351 ц., або 23 тис. грн., але за рахунок збільшення продуктивності корів відбулось збільшення валового надою на 180 ц., або 12 тис. грн..

Тільки аналіз ефективності за системою показників дає змогу об'єктивно оцінити віддачу виробничого потенціалу галузі, намітити основні напрями зміни стратегії її розвитку.

6. Динаміка собівартості 1 ц. свідчить, що за останні 3 роки вона дещо знизилась (на 21%) і за 2007 рок становила 142 грн.. Така собівартість є досить високою як по господарству, так і по країні вцілому, оскільки ціна реалізації 1 ц. молока становила 100 – 150 грн..

Загальне зниження собівартості 1 ц. молока склало 33 грн.. Але за рахунок збільшення річної продуктивності корів на 55 % собівартість 1 ц. молока знизилась на 59 грн., а за рахунок значного зменшення середньорічного поголів’я тварин (на 65 %) та невідповідного зниження виробничих затрат (зокрема постійних витрат) відбувся ріст собівартості 1 ц. молока на 26 грн.. При постатейному аналізі можна визначити ступінь впливу кожного елемента статей витрат на зміну собівартості 1 ц. молока. Загальне зниження собівартості молока за аналізований період склало 34 %.

Основні резерви зниження собівартості молочного скотарства: використання яких не потребує додаткових витрат; які потребують незначних інвестицій; та які потребують значних додаткових інвестиціях. Лише за таких умов можливе систематичне планомірне зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

7. Молоко українського виробництва є неконкурентоспроможне на зовнішньому ринку. У зв’язку з невідповідною гармонізацією українського стандарту на молокопродукти з міжнародним стандартом ISO, деякі країни на певний період припиняють поставки українських молочних продуктів від певних заводів на свою територію. Особливо відчутного удару зазнають малі приватні виробники молока. Основною причиною є – незадовільна якість молока, яке виробляється населенням.

8. Продуктивність тварин в СТОВ ім. «Гагаріна», знаходиться на досить низькому рівні – 2700 л. на рік (або приблизно 9 л. на добу), тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 7000 – 9000 л. на рік (або 20 – 30 л. на добу). Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва та первинної переробки молока та, що особливо важливо, недотримання їх в повному обсязі. Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.

Щодо самої продуктивності корів, то для забезпечення простого відтворення на фермі, тобто 10% рівня рентабельності, потрібна продуктивність однієї голови на рівні 5000 літрів за рік. Таку прибавку в продуктивності можна забезпечити за рахунок введення значної кількості високопродуктивних молодих корів в основне стадо.

Для цього, починаючи з червня місяця, потрібно закуповувати нетелей на 6-ому місяці тільності, а з вересня вони будуть отелюватися і перейдуть в групу корів. Така система введення тварин на підприємство має декілька позитивних сторін. З однієї сторони нетелі значно дешевші при закупівлі, ніж корови. З другої – рівномірне розтелення нетелей протягом запланованого періоду забезпечить рівномірний ріст виробництва молока і забезпечить налагодження відносин з молокопереробними заводами.

Загальна кількість приплоду за рік на підприємстві буде становити 125 голів. Корів та телиць, які були на підприємстві необхідно поступово вибраковувати. Середньорічне поголів’я корів на фермі, після введення в кінці року значної кількості молодих корів зросла до 29 голів, а загальний приріст живої маси за плановий рік становитиме 274,94 ц..

На протязі планового року середня ціна реалізації 1 ц. молока, за даними маркетингового відділу ЗАТ «Богуславського маслозаводу», вищого та першого ґатунку знаходиться на рівні 200 грн., що загалом задовольнить планові потреби.

9. В загальній системі господарства кормова база – це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.

Загальна вартість кормів на плановій рік визначається сумою вартості кормів молочного стада та вартості кормів, витрачених на приріст живої маси. Ця сума буде становити 107 тис. грн..

Щоб оптимально організувати забезпечення тварин зеленими кормами та своєчасне заміщення однієї культури іншою в найкращій стиглості протягом пасовищного періоду розробляють схеми зеленого конвеєру. Його розробляють для кожної зони, які в господарстві уточнюють залежно від площ і урожайності пасовищ, окремих культур та строків надходження зеленої маси, видового складу тваринництва. Тривалість пасовищного періоду, протягом якого використовується зелений корм в господарстві становить 163 дні (ІІ декада травня – ІІ декада жовтня).

На підприємстві планується встановити новий доїльний зал типу «Ялинка» з продуктивністю до 200 голів за добу, реконструювати існуючі приміщення в приміщення з боксовим типом утриманням тварин, переоснастити родильне відділення, закупити нову техніку для роздавання кормів.

На основі оновленої техніки та прогресивних норм навантаження на одного працівника розрахунки показують, що поголів’я в 200 корів зможе обслуговувати 3 оператори доїльного залу, один оператор у родильному відділенні та один підмінний оператор. Всі інші посади залишаються без змін. За рахунок енергозберігаючих та більш продуктивних технологій по догляду за поголів’ям тварин, можна зекономити витрати часу, хоча навантаження на 1 людину і зросте.

Але, так як поголів’я корів збільшиться лише в кінці року, немає економічної доцільності тримати всю кількість необхідних працівників протягом всього року. Необхідно поступово збільшувати їх кількість, залежно від кількості введених корів. В зв’язку з цим в підприємстві тимчасово буде введено погодинну оплату праці на молочнотоварній фермі для адаптації до нових умов праці та освоєнням нових технологій.

Загальний річний фонд оплати праці працівників молочнотоварної ферми буде становити 54,32 тис. грн..

10. Плановий рівень собівартості 1 ц. молока забезпечується, відносно планового рівня продуктивності корів, на рівні 52 грн.. Проте, планову продуктивність планувалось збільшити за рахунок збільшення в структурі стада молодого високопродуктивного поголів’я та доведенням молочного стада до 120 голів до кінця року. А оскільки поголів’я збільшилось тільки в кінці року, тому необхідне валове виробництво виробити не вийде, а отже, і собівартість виробленого молока буде більшою – приблизно 186 грн. за 1 ц.

Така собівартість пов’язана з тим, що даний рік є перехідним і деякі витрати не відображають об’єктивних причин такого високого нарахування. В наступному, де на початок року вже буде забезпечено 120 голів молочного стада, а до кінця року плануватиметься його вже більш плавне зростання, собівартість 1 ц. виробленого молока буде становити приблизно 130 грн. (виходячи з даних поточного планування).

11. В проектній потужності плану розвитку молочного скотарства, представленого в даній роботі закладена річна продуктивність однієї корови 7000 літрів, поголів’я корів молочного стада – 800 голів та, відповідно, валове виробництво молока вищого та першого ґатунку 56000 ц. в рік. При рівні товарності 85% та середній ціні реалізації в 200 грн. за 1 ц. загальний прибуток становитиме 3136 тис. грн., а рівень рентабельності – 53,8%. Собівартість 1 ц молока, при цьому, становитиме 130 грн..

Список використаних джерел

1. Агропромисловий комплекс України. Стан та перспективи розвитку /1990-2000/ Інформаційно-аналітичний збірник / За ред. Саблука П. Т. та ін. – К.: ІАЕ УААН, 1999 – 336 с.

2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с;

3. Анализ хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. Лещенко Г. Т., Козак Г. Я., Сасчук В. К. – 4-е изд., перераб. и доп. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1984. – 367 с. – Яз. укр.

4. Андрийчук В. Г., Вихор Н. В. Повышение эффективности агропромышленного производства. – К.: Урожай, 1990, – 232 с.

5. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підруч. – К.: КНЕУ, 2004.– 624 с.

6. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. 2-ге вид., доп і пепероб. – К.: ІЗМІХ, 2002, - 624 с.

7. Березівський П. С. Ефективність виробництва і формування ринку продукції скотарства в Карпатському регіоні. – Львів: Укр. технології, 1998. – 256 с;

8. В. И. Шиян: За редакцією О. І. Здоровцова, В. І. Мацибори. – К.: Вид-во УСГА, 1993. – 320 с.

9. Дудар Т. Г., Голомша Н. Є. Ринок молока та молочних продуктів: становлення і перспективи розвитку. – Львів: Укр. технології, 2001. – 124 с;

10. Економіка сільського господарства / Мертенс В. П. Мацибора В. І, Жигало Л. Ф. та ін.; За ред. В. П. Мертенса. – К.: Урожай, 1995. – 288 с.

11. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні: Моногр. / За ред. П. Т. Саблука і В. І. Бойка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – С. 158.;

12. Економіка підприємства / Руснак П. П., Андрійчук В. Г., Ільєнко А. А. та ін.;За ред. Руснака П. П. – Біла Церква, 2003. – 256 с.

13. Економіка сільського господарства / Руснак П. П, Жебка В. В., Рудий М. М., Чалий А. А.; За ред. Руснака П. П. – К.: Урожай, 1998. – 320 с.

14. Економіка сільського господарства. / За ред. Проф. П. П. Руснака. – К.: «Урожай», 1998. – 318 с.

15. Жадлун З. О., Галаєва Л. Є., Шульга Н. Г. Економіко-математичне моделювання використання добрив в аграрному виробництві. Еколого-економічний аспект. – К.: НАУ, 2001. – 16 с.

16. Зінченко О. І. Кормовиробництво: Навчальне видання. – 2-е вид., доп. перероб. – К: Вища освіта, 2005. – 448 с: іл.

17. Зрібняк Л. Я., Ільчук М. М. та ін. Організація і планування сільськогосподарського виробництва: навч. пос. – К.: ЗАТ “Ніч лава”, 2004 – 304 с.

18. Зрібняк, М. М. Ільчук та ін / За ред Г. С. Тарасенка. – К.: ФАДА, ЛТД, 2000. – 446 с.

19. Коновал І. А., Зрібняк Л. Я. Організація і планування сільскогосподарського виробництва: Навч. Посібник.-К.: ЗАТ «Нічлава», 2004 – 304с.

20. Курсове та дипломне проектування з організації агро бізнесу / Зрібняк Л. Я., Ільчук М. М. та ін. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 124 с.

21. Лещенко Г. Т., Козак Г. Я., Савчук В. К.Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: Вища школа, 1984.- 367 с.

22. Онищенко О., Юрчишин В. Методологічний аспект порівняльної оцінки ефективності різних форм господарювання в аграрній сфері // Економіка України. – 1996. – № 6. – С.68.

23. Онищенко О., Юрчишин В. Методологічний аспект порівняльної оцінки ефективності різних форм господарювання в аграрній сфері // Економіка України. – 1996. – № 6. – С. 68.

24. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник / За ред. Проф.. С. П. Азізова. К.: ІАЕ, 2001. – 834 с.

25. Організація сільськогосподарського виробництва: Підручник для студентів економ. спец. вищ. аграр. закладів/г. с. Тарасенко, Л. Я.

26. Пархомець М. К. Організаційно-економічні основи розвитку молокопродуктового підкомплексу в ринкових умовах: Моногр. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 346 с.

27. Саблук П. Т., Карич Д. Я., Коваленко Ю. С. Основи організації сільськогосподарського ринку. – К.: ІАЕ УААН, 1997. – 140 с.

28. Состояние молочной промышленности в мире // Молочная промышленность. – 2002. – № 2. – С. 5-6.

29. У дзеркалі статистики. Урядовий кур’єр, 22 січня 2005, №12 ст.6

30. Юрченко К.Г. Стан та перспективи розвитку молокопереробної промисловості України // Економіка АПК. – 2005. – № 10. – С. 55.

Додаток 1

Поголів’я ВРХ на початок планового року і структура стада

Статевовікові групи тварин	Кількість голів	Загальна жива маса, ц	Жива маса 1 голови, кг.	У % до всього стада
Корови	9	41	450	29
Нетелі	6	23	390	17
Телиці народженні позаминулого року	5	15	300	11
Телиці народження минулого року	13	18	140	13
Бички народження позаминулого року	6	19	310	13
Бички народження минулого року	15	23	150	16
Всього		138	х	100

Додаток 2

Фактичні строки парування корів і телиць, отелення корів і нетелей в минулому році

Група тварин	Місяць												Разом
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Парування в минулому році:
корів	х	х	х	-	-	1	2	-	1	1	1	1	7
телиць	х	х	х	1	2	1	-	-	1	-	-	1	6
Всього	х	х	х	1	2	2	2	-	2	1	1	2	13
Отелення в минулому році:
корів	х	х	х	х	х	х	2	1	2	1	1	1	5
нетелей	х	х	х	х	х	х	2	1	1	3	-	-	3
Всього	х	х	х	1	1	1	-	1	1	1	1	1	8

Додаток 3

Віковий склад молодняка ВРХ в господарстві

Група тварин	Місяць												Разом
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Телиці старше року	х	х	х	х	х	х	1	2	1	-	1	-	5
Телиці до року	1	2	1	-	2	1	1	1	1	-	2	1	13
Бички старше року	х	х	х	х	х	х	1	1	1	1	1	1	6
Бички до року	2	2	2	1	2	1	-	1	3	-	-	2	15