Зміст
Вступ
1 Адміністративне право України як галузь права
2 Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України
Висновок
Література
Вступ
Адміністративне право –це галузь права, що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які виникають у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади , внутрішньо організаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями зовнішніх юридично-владних повноважень.
Уся правова система поділяється на галузі, які класифікуються за трьома групами:
профілюючі (первинні,фундаментальні,самостійні)- конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право та їх процесуальні аналоги;
спеціальні –земельне ,фінансове, трудове, сімейне право;
комплексні –господарське, сільськогосподарське, природоохоронне, житлове, морське тощо[6,34].
Як одна із фундаментальних галузей права, адміністративне право тісно пов’язане з іншими галузями українського права, і завдяки цим зв’язкам забезпечується цілісність правової системи в цілому.
1 Адміністративне право України як галузь права
Адміністративне право є однією з найрельєфніших галузей публічного права України. За допомогою засобів адміністративного права (норми, відносини, законодавство, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) здійснюється зовнішнє вираження і юридичне оформлення публічного інтересу в управлінні.
Публічний інтерес — це інтерес соціальної спільності, що визнаний, задоволений державою. Визнання публічності інтересу здійснюється шляхом його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і встановленні механізму реалізації).
Як таку спільність можна розглядати все населення України. Найяскравішим прикладом визнання публічності його інтересів є норми Конституції України 1996 р. (щодо права на підприємницьку діяльність — ст. 42, на власність — ст. 41, недоторканність житла — ст. ЗО, таємницю листування — ст. 31 та ін.).
Такою спільністю є населення окремого регіону, наприклад, Автономної Республіки Крим, її інтереси визнано публічними відповідно до норм Конституції Автономної Республіки Крим 1998 р. Це використання російської мови в усіх сферах громадського життя (ч. 2 ст. 10); правова, організаційна, фінансова, майнова, ресурсна самостійність автономії (ч. 2 ст. З та ін.).
Такими спільностями є окремі групи людей. Наприклад, інтереси працівників міліції визнано публічними за допомогою забезпечення їх нормами Закону України «Про міліцію» 1990 р. Аналогічним чином визнано публічними інтереси державних службовців (Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХП), іноземців (Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 p.), споживачів (Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції від 15 грудня 1993 р.) тощо.
Визнання інтересів публічними є умовою та гарантією існування й розвитку відповідних спільностей. Визнання публічними управлінських інтересів перетворює їхніх носіїв на суб'єктів публічного управління (державного чи громадського).
Визнання публічними саме управлінських інтересів — соціальне призначення адміністративного права.
Існує досить багато визначень адміністративного права, що містяться в навчальній і науковій літературі.
Наприклад, такі:
Адміністративне право може бути визначене як сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються у сфері державного управління[1,86.2]
Адміністративне право як галузь права є система правових норм, що видаються органами виконавчої влади й іншими органами для організації і функціонування державного управління, регулювання функціонально-юридичних режимів, забезпечення юрисдикційно-охоронної діяльності й участі громадян[2,79.3]
Адміністративне право являє собою самостійну правову галузь, об'єктом якої є аналітичне дослідження суспільних відносин у сфері діяльності виконавчої влади[3,29]
Адміністративне право є однією з провідних, базових галузей українського права, нормами якого регулюються суспільні відносини, що складаються здебільшого у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчої влади[4,3]
Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньо-організаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридичне владних повноважень[5,19]
Кожне визначення відображає найважливіші, на думку їхніх авторів, ознаки адміністративного права й у цьому змісті є справедливими. Разом з тим ще не сформульовано визначення, яке б містило всі особливості цієї галузі.
На жаль, дослідники не відобразили у наведених дефініціях належність адміністративного права до права публічного. Навіть Ю. А. Тихомиров, автор першого на пострадянському просторі підручника «Публічне право» (1995) цього не зробив.
Тому є сенс заповнити цю прогалину. Виходячи із соціального призначення адміністративного права, можна запропонувати таке його визначення.
Адміністративне право — це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) формуються публічно-управлінські відносини, а також організується і забезпечується публічно-управлінська діяльність.
Адміністративне право — найбільш об'ємна, мобільна, нестабільна й одна з найскладніших юридичних галузей.
Немає такої галузі державного чи громадського життя, яке б не регулювалося адміністративним правом[6,32-34].
2 Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України
Для глибшого розуміння предмету адміністративного права і суті адміністративно-правового методу регулювання необхідно освітити зв'язок даної галузі права з іншими, суміжними галузями права. Це важливо і для характеристики соціальної ролі і особливостей адміністративного права, шляхів його вдосконалення.
Найбільш тісний зв'язок спостерігається між адміністративним правом і конституційним правом, яке складає основу всіх галузей права, включаючи і адміністративне. Предметом конституційного права є перш за все суспільні відносини, які складаються у зв'язку із здійсненням влади, діяльністю органів державної влади, проведенням виборів в представницькі органи державної влади, реалізацією конституційного статусу громадян і ін. Конституційні положення закріплюють місце органів виконавчої влади в системі державного механізму, найважливіші принципи їх формування і діяльності. Таким чином, розпорядження норм конституційного права служать початковою основою для норм адміністративного права, які регулюють різноманітну і повсякденну виконавчо-розпорядчу діяльність органів державного управління. У нормах адміністративного права розвиваються і деталізують положення Конституції України і інших джерел конституційного права щодо функціонування виконавських і розпорядливих органів[9].
Тісний зв'язок існує між адміністративним і кримінальним правом. Останнє як галузь суто охоронної спрямованості створює специфічний режим охорони відносин у сфері державного управління через встановлення кримінальної відповідальності за посягання на чинний порядок управління.
Хоча у Кримінальному кодексі України порядок управління безпосередньо не визнано родовим об'єктом злочинів, нормами кримінального права встановлюється кримінальна відповідальність за злочини у сфері держаного управління як службовими особами, так й іншими суб'єктами і в той чи інший спосіб порушують встановлений порядок управління. До таких злочинів, зокрема, належать зловжи-
вання владою або службовим становищем; перевищення влади або службових повноважень; одержання або давання хабара; опір представникові влади, правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві; погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок; самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи тощо.
Зв'язок між адміністративною і кримінальною галузями права також виявляється у взаємодії між інститутами адміністративної і кримінальної відповідальності, які разом створюють, так би мовити, захисну оболонку для різних суспільних відносин. При цьому адміністративна відповідальність може розглядатись як профілактичний засіб щодо багатьох видів злочинних діянь, за які передбачена кримінальна відповідальність. Дуже часто зовні однакові діяння залежно від ступеня їх суспільної небезпеки можуть бути підставами як адміністративної, так і кримінальної відповідальності.
Певний зв'язок існує між адміністративним правом і трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Норми останнього визначають статус державних службовців як учасників трудового процесу. Що стосується норм адміністративного права, то вони регулюють державно-службові відносини, а саме: умови надходження на державну службу, порядок її проходження, повноваження посадових осіб в організації трудового процесу і ін.
Адміністративне право достатнє тісно пов'язано з цивільним правом, перш за все тому, що ці галузі регулюють відносини майнового характеру. Проте норми цивільного права стосуються майнових відносин, в яких сторони є рівноправними, а норми адміністративного права — майнових відносин, які базуються на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони інший.
Дуже виразними є зв'язки, що існують між адміністративним правом і так званими комплексними, або предметними, галузями права, до яких належать фінансове, митне, податкове, банківське, підприємницьке, земельне, аграрне, екологічне галузі права. Особливості зв'язків з даними галузями полягають у тому, що, по-перше, в них широко використовується властивий публічному праву імперативний метод правового регулювання, а, по-друге, охоронна функція цих галузей реалізується переважно з допомогою інституту адміністративної відповідальності.
Так, адміністративно-правовий метод регулювання широко використовується для регулювання відносин між органами Державної податкової служби та платниками податків, між органами Державної митної служби та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, між Національним банком України та комерційними банками, між органами контролю у сфері екологічної безпеки та суб'єктами природокористування тощо.
Певні зв'язки існують між адміністративним правом і процесуальними галузями права, такими, зокрема, як цивільно-процесуальне та кримінально-процесуальне право. Нормами цивільно-процесуального права врегульовано, наприклад, порядок вирішення судами деяких категорій справ, що виникають з адміністративно-правових відносин.
Що ж стосується кримінально-процесуального права, то за допомогою норм адміністративного права (зокрема інституту адміністративної відповідальності) забезпечується нормальне здійснення проваджень у випадках вчинення правопорушень окремими суб'єктами кримінального процесу. Зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вияв неповаги до суду, злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів попереднього слідства або дізнання тощо[7,135-138].
Висновок
Адміністративне право є надзвичайно широкою за обсягом суспільних відносин, що регулюються його нормами, галуззю права. Воно є однією з базових галузей публічного права.
На мою думку, вдмежування адміністративного права від інших галузей, які так чи інакше з ним пов'язані, характеризує його самостійне значення. Разом з тим співвідношення адміністративного права з суміжними галузями права свідчить про їх взаємозв'язок в єдиній системі права.
Отже, потрібно зробити висновок, що для формування демократичної, соціальної, правової держави адміністративне право має визначальне значення. Адже від того, наскільки буде ефективною влада ,настільки буде залежати подальший розвиток нашої держави.
Література:
Клюшниченко А.П. Радянське адміністративне право: Курс лекцій. — К, 1975. — С. 86. 2
Тихомиров Ю.А. Курс адміністративного права і процесу. — М., 1998. — С. 79. З
Агапов А.Б. Учебник административного права. — М., 1999. — С. 29
Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. — К., 2000. — С. 3.
Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. — Харків, 2000. — С. 19.
Колпаков В.К., Кузьменко О.В. К.: Юрінком Інтер, 2003. ,544с.
Адміністративне право України Академічний курс:Підр:У двох томах:Том1. Загальна частина (Ред. Колегія:В.Б.Авер’янов(голова).-К.:Видавництво „Юридична думка” 2004.-584с.
Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222- IV від 08.12.2004 р.К.: Велес, 2007.- 48с.