1. Поняття про бухгалтерський баланс. Його побудова

Для оперативного керування підприємством необхідно мати точні дані про стан і наявність господарських засобів підприємства і за рахунок яких джерел ці засоби надходять на підприємство. Такі дані одержують при складанні бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс – це спосіб економічного групування засобів підприємства по складу і розміщенню, і джерелам утворення на визначену дату в узагальненій формі вимірювання.

Згідно ПСБО затверджено Указом Мінфіну №87 від 31.03.1999р.і зареєстровано в Міністерстві юстиції України №396 від 21.06.1999р. ”Положення (стандарт) бухгалтерського обліку –2 (баланс)”.

Цим положенням визначені зміст і форма Балансу і загальні вимоги розкриття його статей.

За формою бухгалтерський баланс – це таблиця, що складається з двох частин: одна частина - актив, у ній відображені дані про наявність і стан господарських засобів підприємства по їхньому складі і призначенню; інша частина - пасив, у ній відображені дані про види і розміри джерел формування господарських засобів.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства і джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, що називаються статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Усі статті бухгалтерського балансу поділяють на:

активні (ті, що розміщено в активі балансу);

пасивні (ті, що розміщено в пасиві балансу);

Активні - основні засоби, запаси, грошові кошти, розрахунки з дебіторами.

Пасивні – статутний капітал, прибуток, кредити банку, кредиторська заборгованість.

Деякі статті Балансу мають складну побудову, тобто вони складаються з декількох рядків. До них належать основні засоби, нематеріальні активи і дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. По них указують первісну вартість об'єктів, їхній знос і залишкова вартість об'єкта на дату складання балансу.

Однорідні по економічному змісту статті бухгалтерського балансу об'єднані в групи. У бухгалтерському балансі, що складають сьогодні, виділяють такі групи статей:

Запаси.

Дебіторська заборгованість по розрахунках.

Грошові кошти і їхні еквіваленти.

Поточні зобов'язання по розрахунках.

Однорідні по економічному змісту статті і групи балансу поєднують у розділи. У відповідності зі стандартом, актив балансу складається з трьох розділів:

Необоротні активи.

Оборотні активи.

Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу складається з п'яти розділів:

Власний капітал.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

Довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання.

Доходи майбутніх періодів.

Основна важливість бухгалтерського балансу складається в рівності двох його підсумків, тобто валюта балансу по активі повинний дорівнювати валюті балансу по пасиві.

Підсумок по усім трьом розділах активу і по п'ятьох розділах пасиву встановлює показник валюти балансу, тобто існує показник валюти балансу по активі і показник валюти балансу по пасиві.

Існують два поняття валюти балансу:

Валюта балансу – брутто;

Валюта балансу – нетто;

Валюту балансу брутто одержують підсумовуванням показників усієї статей за винятком даних контрактивних і контрпасивних рахунків (наприклад, знос основних засобів, знос нематеріальних активів, неоплачений капітал).

Валюту балансу нетто одержують вирахуванням з валюти балансу брутто сум по контрактивних і контрпасивних рахунках.

У бухгалтерському балансі підприємства України подають дані про наявність господарських засобів і джерел їх формування на початок звітного року і на кінець звітного періоду, тобто на кінець першого кварталу, першого півріччя, дев'яти місяців і на кінець звітного року.

2. Господарські операції і їхній вплив на статті балансу

Під впливом господарських операцій, що відбуваються на підприємстві, розуміють зміну наявності і стану господарських засобів і джерел їх формування. У зв'язку з цим відбуваються зміни даних окремих статей бухгалтерського балансу.

Усі господарські операції, що викликають зміни в балансі підприємства, розділяють на 4 типи:

1.Операції першого типу – здійснюють зміни тільки в активі балансу, тобто одна стаття активу балансу збільшується, а інша зменшується на ту саму величину. Валюта балансу після здійснення такої операції залишається без зміни (початковий підсумок дорівнює кінцевому). Наприклад, отримано в касу з поточного рахунку 1 тис.грн. Після здійснення такої операції активна стаття (каса) збільшується на 1 тис. грн., а активна стаття (поточний рахунок) зменшується на 1 тис.грн.

2. Операції другого типу – викликають зміни тільки в пасиві балансу, тобто одна стаття пасиву збільшується, а інша зменшується на ту саму величину. Валюта балансу після здійснення такої операції також залишається без змін. Наприклад, утриманий із заробітної плати працівників підприємства прибутковий податок у сумі 100грн. У наслідку здійснення такої операції, пасивна стаття (розрахунки з бюджетом) збільшується на 100 грн., а пасивна стаття (розрахунки по оплаті праці) зменшується на 100 грн.

3.Операції третього типу – викликають зміни й в активі, і в пасиві балансу. Тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву балансу збільшуються на ту саму величину. В наслідок здійснення такої операції валюта балансу збільшується на суму здійсненої операції. Наприклад, на поточний рахунок отримано короткострокову позику банку в сумі 5 тис.грн. У результаті цього збільшується активна стаття (поточний рахунок) на 5 тис.грн. і зростає пасивна стаття (короткострокові кредити банку) також на 5 тис.грн. Валюта балансу зросла на 5 тис.грн.

4.Операції четвертого типу – також викликають зміни й в активі, і в пасиві, але в наслідок їхнього здійснення, значення статей зменшуються, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву зменшуються на одну і ту величину. Валюта балансу після здійснення такої операції зменшується. Наприклад, перерахований з потового рахунка податок у бюджет у сумі 200 грн. У результаті здійснення такої операції активна стаття (поточний рахунок) і пасивна (розрахунки з бюджетом) зменшуються на 200 грн. Валюта балансу також зменшується на 200 грн.

Якщо позначити актив - літерою А, пасив – літерою П, суму операцій – літерою С, збільшення – знаком “+”, а зменшення – знаком “-“, ці чотири групи схематично будуть мати такий вигляд:

I. А+С-С=П II. А=П+С-С III. А+С=П+С IV. А-С=П-С

3. Поняття по рахунки бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб групування об’єктів бухгалтерського обліку, з метою відображення стану і змін господарських засобів, джерел їх утворення та господарських процесів.

Схематично рахунок бухгалтерського обліку у вигляді таблиці, що поділена на дві протилежні частини — ліву і праву.

ЛІВА—ДЕБЕТ (ДТ)

ПРАВА—КРЕДИТ (КТ)

Двостороння будова рахунку пояснюється тим, що під впливом господарчих операцій в об’єктах бухгалтерського обліку може відбуватися два види змін — збільшення або зменшення.

На рахунках бухгалтерського обліку відображають зміни у складі об’єктів бухгалтерського обліку. Підсумок змін за певний період називається — оборотом.

Зміни відображені за ДТ рахунком називаються дебетовим оборотом, за КТ — кредитовим оборотом.

Порядок записів на конкретних рахунках залежить від того, який об’єкт обліковують. Цим визначається характер рахунків. Залежно від об’єктів, відображених на рахунках, рахунки бувають:

активними,

пасивними,

активно-пасивними.

Активними називаються рахунки, які призначенні для відображення змін у складі господарчих записів.

На пасивних рахунках відображають зміни у складі джерел утворення господарчих засобів.

На активно-пасивних рахунках відображають господарські засоби і джерела утворення господарчих засобів.

Рахунок може мати залишок — Сальдо. Сальдо може бути початковим (на початок звітного періоду) і кінцевим (на кінець звітного періоду).

На активному рахунку сальдо (початковий і кінцевий) визначають за ДТ рахунку.

Збільшення господарських засобів відображають за ДТ, а зменшення за КТ.

Сальдо кінцеве активного рахунку розраховують за формулою:

С– до(КА) = С– до(ПА) +ДТ – КТ, де

С– до(КА) – сальдо кінцеве активного рахунку,

С– до(ПА) - сальдо початкове активного рахунку.

Активний рахунок

ДТ КТ

С– до на початок місяця
Збільшення ГЗ (+)	Зменшення ГЗ (-)
Оборот по ДТ	Оборот по КТ
С– до на кінець місяця

У пасивному рахунку Сальдо початкове або кінцеве відображають за КТ.

Збільшення джерел господарчих засобів відображають за КТ, а їх зменшення ДТ.

С– до(кінцевє пасивнє) = С– до(початкове) + КТ – оборот ДТ

Пасивний рахунок.

ДТ КТ

	С– до на початок місяця
Зменшення ДГЗ (-)	Збільшення ДГЗ (-)
Оборот по ДТ	Оборот по КТ
	С– до на кінець місяця

На Активно – Пасивному рахунку кінцеве Сальдо по ДТ і КТ рахунку визначають по даним аналітичного обліку.

Є формула для перевірки правильності визначення Сальдо:

С– до – С– до + Об. по ДТ – Об. по КТ – С– до + С– до = 0

Активно – пасивний рахунок.

ДТ КТ

С– до на початок місяця (наявність ДТ заборгованості)	С– до на початок місяця (наявність КТ заборгованості)
Збільшення ГЗ (ДТ заборгованість) (+) Зменшення ДГЗ (КТ заборгованість) (-)	Зменшення ГЗ (ДТ заборгованість) (-) Збільшення ДГЗ (КТ заборгованість) (+)
Оборот по ДТ	Оборот по КТ
С– до на кінець місяца

4. Суть подвійного запису

Спосіб відображення господарчих операцій на рахунках бухгалтерського обліку називається подвійним записом.

Суть подвійного запису полягає в тому, що кожну господарчу операцію відображають не менше як на двох рахунках. За ДТ одного рахунка і КТ другого, і обов’язково в однаковій сумі.

Рахунки на яких відображають господарські операції називають кореспондуючими, а зв’язок між цими рахунками – кореспонденцією.

Визначення кореспондентських рахунків і суми, яка на них відображена, називають бухгалтерською проводкою.

Бухгалтерські проводки бувають прості і складні.

Простою називається бухгалтерська проводка де кореспондуються не більше 2-х рахунків.

Складні бухгалтерські проводки, де кореспондується більше 2-х рахунків, (один за ДТ, інший за КТ) або (кілька за ДТ, і один за КТ).

При цьому сума за ДТ рахунку (рахунків) повинна дорівнювати сумі, відображеній за КТ рахунків (рахунку), тобто не повинен бути порушений принцип подвійного запису.

При складанні бухгалтерських проводок необхідно використовувати слідуючу схему:

1. визначити характер операції (які об’єкти обліку змінюються)

2. визначити характер рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні)

3. визначити характер зміни (збільшення, зменшення)

4. визначити кореспонденцію рахунків.

5. Синтетичний і аналітичний облік

В управлінні господарською діяльністю підприємства використовують як узагальнюючу, так і деталізовану інформацію про об’єкти бухгалтерського обліку, тому залежно від ступеня деталізації інформації бухгалтерські рахунки поділяють на:

синтетичні,

аналітичні,

субрахунки.

Синтетичними називаються рахунки, що дають узагальнені показники, про господарчі засоби, джерела їх формування і господарчі процеси, за за економічними однорідними групами в грошовому виразі.

Аналітичні деталізований зміст синтетичних рахунків за окремими видами господарчих засобів, джерел їх формування і господарчих процесів.

Проміжне місце між синтетичними і аналітичними рахунками займають субрахунки, з їх допомогою здійснюють:

— додаткове групування даних аналітичного обліку для узагальнення даних межах певного синтетичного рахунку,

— деталізацією сум, які обліковують на синтетичних рахунках

На синтетичному рахунку і субрахунку об’єкти відображають тільки в грошовому вимірнику.

На аналітичних рахунках об’єкти бухгалтерського обліку зокрема з обліку товаро – матеріальних цінностей відображаються як у натуральній так і у грошовій вимірниках.

Не всі синтетичні рахунки можна поділити на субрахунки і аналітичні рахунки. Окремі синтетичні рахунки не мають субрахунків, а мають аналітичні рахунки.

Між синтетичним рахунком, його субрахунком і аналітичним рахунками існує взаємозв’язок:

1. сума записів на субрахунках дорівнює запису на синтетичному рахунку до якого вони відкриті,

2. сума записів на аналітичних рахунках дорівнює записам на субрахунках або синтетичному рахунку до якого вони відкрити.

Відображення об’єктів на синтетичному рахунку називається синтетичним обліком.

Відображення об’єктів на аналітичних рахунках називається аналітичним обліком.

6. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел.

Групування господарчих засобів та їх джерел, господарчих процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту. Всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку й найважливішою ознакою їх класифікації.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку, які об’єкти бухгалтерського обліку відображенні в ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни однорідних об’єктів.

Бухгалтерські рахунки за своїм економічним змістом складаються з таких груп:

1. Рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів),

2. Рахунки для обліку джерел утворення господарчих засобів.

Рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів) складаються з рахунків, на яких обліковані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, і рахунків, на яких обліковані кошти, рахунки та інші активи.

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5-ть груп:

1. Основні.

2. Операційні,

3. Регулюючі,

4. Результативні,

5. Позабалансові.

1-а група: Основні рахунки до складу яких належать інвентарні, рахунки власного капіталу та рахунки розрахунків. Інвентарні рахунки використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. Рахунки власного капіталу використовують для обліку джерел власних засобів підприємства. Рахунки розрахунків використовуються для обліку розрахункових, кредитних і господарсько-правових відносин підприємства з іншими підприємствами, організаціями, особами.

2-а група: Операційні рахунки, використовуються для обліку витрат, визначення собівартості. Операційні витрати – це витрати пов’язані з діяльністю з реалізації продукції та управлінням підприємством. Операційні витрати як правило поділяють на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати пов’язані з науково-дослідними та конструкторськими роботами.

Адміністративно-управлінські витрати – це витрати пов’язані з управлінням підприємством як цілісним комплексом.

Калькуляційні рахунки використовуються для підсумків різних витрат і виявлення собівартості за операціями заготівлі матеріалів, виробництва продукції, виконання будівельних робот і так далі.

3-я група: Регулюючі рахунки, призначені для уточнення, корегування оцінки засобів, коштів, обліковуваних на інвентарних рахунках капіталу і рахунках розрахунків.

Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють:

Додаткові,

Контрарні регулюючи рахунки

Додаткові — завжди збільшують оцінку основного рахунку. Якщо основний рахунок буде активним, то додатковий також буде активним і навпаки.

Контрарні — уточнюють оцінку основного рахунка в бік зменшення і в балансі відображаються з знаком “ - ”. Якщо основний рахунок, буде активний, то контрарний – пасивним.

4-а група: Результативні рахунки, поділяються на:

Фінансово – результативні,

Розподільчі.

Фінансово – результативні рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства.

На дебеті показуються збитки.

На кредиті показуються прибутки.

Розподільчі рахунки — використовуються для виявлення розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді. Ці рахунки використовують для обліку витрат у поточному звітному періоді за рахунками майбутніх звітних періодів і доходів, одержаних у поточному періоді, але тих, що належать до доходів майбутніх звітних періодів.

5-а група (клас 0): Позабалансові рахунки, це рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві й не належать йому.

На позабалансових рахунках операція відображається тільки на Дебеті, або тільки на Кредиті.

7. План рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків бухгалтерського обліку — це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, що використовується для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

План рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України № 291 від 30.11.99. (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України №892 / 4185 від 21.12.99). В плані рахунків за десятковою системою наведені коди (номери), й найменування синтетичних рахунків (рахунків 1-го порядку) і субрахунків (рахунків 2-го порядку).

Першою цифрою коду визначено клас рахунків

Другою – номер синтетичного рахунка

Третьою – номер субрахунку

Нові синтетичні рахунки можуть уводитись до плану рахунків Міністерством Фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій. Субрахунки використовуються підприємствами виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків із затвердженням кодів субрахунків.

8. Узагальнення даних поточного обліку

Окремий рахунок містить інформацію, що характерізує кожний об'єкт. Зокрема періодично виникає потреба в узагальненій інформації про об'єкти обліку, взаємозв'язку між ними. Для цього використовують таблиці певної форми, що називаються відомостями.

Є три види відомостей:

оборотні відомості,

сальдові відомості,

шахові (шахматні) відомості.

Оборотна відомість складається за рахунками як синтетичного так і аналітичного обліку.

Оборотна відомість за рахунками синтетичного обліку за звітній період складається одна, в ній узагальнюють дані за всіма синтетичними рахунками.

Для оборотної відомості за синтетичними рахунками характерні три пари рівностей;

рівність підсумків сальдо початкового за дебетом і кредитом рахунків; це

випливає з рівності активу і пасиву балансу.

рівність підсумків дебетових і кредитових оборотів на рахунках; це

випливає із суті подвійного запису.

рівність підсумків сальдо кінцевого за дебетом і кредитом рахунків; ця рівність випливає із 2-х попередніх.

Оборотна відомість за рахунками синтетичного обліку

Шифр рах.	Назва рахунку	Сальдо на 1.01		Оборот за vісяць		Сальдо на 1.02
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
10	Основні засоби
РАЗОМ		∑1	∑2	∑3	∑4	∑5	∑6
		1 пара		2 пара		3 пара
		∑1=∑2		∑3=∑4		∑5=∑6

Оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку складаються за допомогою всіх аналітичних рахунків, що відкрили до одного субрахунку або до одного синтетичного рахунку.

Підсумкові дані цих відомостей звіряють із даними відповідно субрахунку чи синтетичного рахунку.

Оборотна відомість за рахунками аналітичного обліку матеріальних цінностей.

№ п.п	Назва аналітичного рахунку	Оди-ниця виміру	Ці-на	Залишок на початок місяця		Надійшло		Витрачено		Залишок на кінець місяця
				К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сума
1 2	Мука 1 сорт Мука 2 сорт
РАЗОМ				X		X		X

Сальдові відомості складаються за даними синтетичних і аналітичних рахунків. В них відображається сальдо на початок кожного звітного періоду. Перевірку підсумкових даних здійснюють за таким же принципом як і в оборотних відомостях.

Сальдова відомість за рахунками синтетичного обліку

Шифр рахунку	Назва Рахунку	Сальдо на 1.01		Сальдо на 1.02				Сальдо на 1.01
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
20	Запаси
РАЗОМ

Сальдова відомість за рахунками аналітичного обліку матеріальних цінностей

№ п.п	Назва аналітичного рахунку	Одиниця виміру	Ціна	Залишок на 1. 01		Залишок на 1.02				Залишок на 1.01
				К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сум а	К-ть	Сума
РАЗОМ				X		X		X		X

Шахові відомості складаються тільки за рахунками синтетичного обліку, в них відображено сальдо початкове, обороти за місяць, сальдо кінцеве.

Всі рахунки в цій відомості записані двічі, раз по вертикалі (рахунки, що дебетують), другий раз - по горизонталі (рахунки, що кредитують).

Кожну господарську операцію відображають на перетині дебетуючих і кредитуючих рахунків. Підсумок записів по горизонталі на певному рахунку становить його дебетовий оборот, а підсумок записів по вертикалі на певному рахунку - його кредитовий оборот. З допомогою шахової відомості контролюють не тільки дотримання принципу подвійного запису, а й правильність кореспонденцій рахунків.