Сутність подвійного запису та кореспонденції рахунків. Складання бухгалтерських проводок, бухгалтерських відомостей.

Аудиторський висновок та вимоги до його складання.

Поняття аудиторського висновку.

Основні елементи аудиторського висновку.

Види аудиторських висновків та їх зміст.

Процедури аудиту.

Визначення процедури.

Види процедур.

Література.

Вопрос №1. Сутність подвійного запису та кореспонденції рахунків. Складання бухгалтерських проводок, бухгалтерських відомостей.

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис – метод, випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі і пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках. Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.

Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов’язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж саму суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки – один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

У складних бухгалтерських проводках не порушуються принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов’язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків. Їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.

Щоб зробити бухгалтерське проведення, треба:

1) визначити економічний зміст операції;

2) вирішити, які рахунки беруть участь в проведенні;

3) визначити характеристику рахунків (А, П, А-П) і вирішити, на якому рахунку зміни відображати за дебетом, а на якому — за кредитом;

4) написати проведення.

Приклад

Отримано гроші з банку в касу — субрахунок 311 та рахунок ЗО, активні, на рахунку ЗО — збільшення, за дебетом, на субрахунку 311 — зменшення за кредитом. В бухгалтерському обліку записують так:

Д-т 30 К-т 311.

Приклади бухгалтерських проведень з отримання або витрачання грошей:

1. Отримано короткострокову позику банку на поточний рахунок :

Д-т 311 К-т 60.

2. Сплачено позику банку з поточного рахунку : Д-т 60 К-т 311.

3. Видано з каси під звіт: Д-т 372 К-т ЗО.

4. Повернено в касу невитрачені залишки підзвітних сум: Д-т ЗО К-т 372.

5. Виплачено з каси заробітну плату: Д-т 661 К-т ЗО.

6. Отримано виробничі запаси від постачальника: Д-т 20 К-т 63.

7. Оплачено рахунки постачальника з поточного рахунку : Д-т 63 К-т 311.

8. Отримано оплату від покупців: Д-т 311 К-т 36.

9. Повернено гроші з каси в банк: Д-т 311 К-т ЗО.

Розглянемо спрощену схему відображення на рахунках процесів заготівлі, виробництва та реалізації. Схема процесу заготівлі:

1. Отримано матеріали від постачальника: Д-т 20 К-т 63.

2. Оплачено рахунки постачальника: Д-т 63 К-т 311.

На Т-рахунках ця схема матиме вигляд:

Витрати на виробництво групують за деоетом рахунків &а (прямі витрати), 91, 92, 93. Списуються в дебет цих рахунків витрати з кредиту рахунків 20 "Виробничі запаси", 66 "Розрахунки з оплати праці", 65 "Розрахунки за страхуванням", 13 "Знос необоротних активів" (пригадайте елементи витрат), а також інші витрати з кредиту рахунків 64, 371, 685 та ін. Виготовлена продукція списується з кредиту рахунку 23 "Виробництво" в дебет рахунку 26 "Готова продукція".

Розглянемо облік прямих витрат:

1. Передано у виробництво матеріали, МШП:

Д-т 23 К-т 20, 22.

2. Нараховано заробітну плату виробничому персоналу: Д-т 23 К-т 661.

(Нарахування зарплати адміністративному персоналу буде здійснено проведенням Д-т 92 К-т 661, загальновирбничому: Д-т 91 К-т 661).

Нараховано амортизацію необоротних активів: Д-т 23 К-т 13.

Нараховано відрахування на соціальні заходи: Д-т 23 К-т 65. Списано витрати на відрядження: Д-т 23 К-т 372.

Нараховано борг за комунальні послуги: Д-т 23 К-т 685.

Передано на склад із виробництва готову продукцію: Д-т 26 К-т 23.

Бухгалтерські відомості:

Відображення господарських операцій за систематичними та аналітичними рахунками – це поточний бухгалтерський облік. Оскільки баланс завжди характеризує наявність та стан господарських засобів і їх джерел формування у вартісному вимірнику на певну дату, то для поточного відображення змін цих засобів і джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках за дебетом, а на пасивних рахунках – за кредитом. Протягом місяця з журналу реєстрації господарських операцій зроблені кореспонденції рахунків (бухгалтерські проводки) переносять на відкриті на підставі балансу синтетичні та аналітичні рахунки. Наприкінці місяця за кожним синтетичним та аналітичним рахунком вираховують обороти за дебетом і кредитом і виводять кінцеве сальдо залишок на кінець місяця)

Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою оборотних відомостей, які складають окремо за синтетичними і аналітичними рахунками.

За даними балансу відкриваємо відповідні синтетичні рахунки і запишемо на них початкове сальдо. Сума початкових сальдо всіх активних рахунків буде дорівнювати сумі початкових сальдо всіх пасивних рахунків, що випливає із суми балансу.

Зміст господарських операцій та кореспонденцій рахунків відобразимо у журналі операцій за звітній період.

Записані в Журналі реєстрації господарські операції відображаємо на відкритих відповідно до балансу синтетичних рахунках. Підраховуємо за кожним синтетичним рахунком обороти за дебетом і кредитом і виводимо кінцеве сальдо.

Поточне узагальнення змін, що відбуваються у складі господарських засобів і джерел, здійснюють за допомогою оборотних відомостей. Оборотні відомості є способом узагальнення оборотів і залишків за звітний період (місяць), а також засобом взаємодії зв’язку між балансом і рахунками, що має важливе значення для контролю правильності облікових записів.

Оборотні відомості складаються як за синтетичними, так і за аналітичними рахунками. У них відображають обороти за дебетом і кредитом, а також залишки(сальдо) на початок і кінець звітного періоду (місяця).

Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатогранної таблиці за контокорентною формою, яка включає послідовно: назву синтетичних рахунків, початкове сальдо за дебетом або кредитом, обороти за місяць за дебетом і кредитом, а також кінцеве сальдо за дебетом або кредитом. За кожною графою оборотної відомості показують підсумки.

Як бачимо. Оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за звітній період, а також їх стан на початок і кінець звітного періоду.

Якщо правильно записані початкові сальдо (залишки) на рахунках, рознесені всі кореспонденції за рахунками (бухгалтерські проводки), підраховані обороти та виведені кінцеві залишки (сальдо), то в оборотній відомості мають місце три пари рівностей.

Рівність підсумків першої пари граф зумовлена рівністю активу і пасиву балансу, який є підставою для запису на синтетичних рахунках початкового сальдо.

Рівність підсумків другої пари граф зумовлена подвійним записом операцій, згідно з якими кожна господарська операція в одній і тій же сумі відображається за дебетом і кредитом різних рахунків.

Рівність підсумків третьої пари граф зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки (сальдо) на синтетичних рахунках рівні між собою ( баланс початковий), а також рівні суми оборотів за дебетом і кредитом (оборотний баланс), то і залишки на кінець звітного періоду в підсумку мають бути рівні між собою (кінцевий баланс).

Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах або при складанні оборотної відомості. Типовими помилками при цьому можуть бути:

- Неуважність при записі (відображенні ) сум бухгалтерської проводки на рахунках;

- Арифметичні помилки при підрахунку оборотів і виведенні сальдо за кожним рахунком;

- Неуважність при перенесенні записів із синтетичних рахунків (суми сальдо й оборотів) до оборотної відомості;

- Арифметичні помилки при підрахунку підсумків відповідних граф оборотної відомості.

Повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють шляхом порівняння підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості з підсумку Журналу реєстрації за звітній період. При повному відображенні всіх господарських операцій підсумок Журналу реєстрації (хронологічний облік) має дорівнювати підсумку оборотів за дебетом і кредитом оборотної відомості (систематичний облік).

Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для складання бухгалтерського балансу і заповнення форми фінансової звітності. Крім того, оборотна відомість є важливим джерелом інформації для оцінювання й економічного аналізу руху активів і пасивів підприємства. Так, за даними оборотної відомості можна визначити структуру активів і пасивів та зрушення, що відбулися у звітному періоді, розрахувати показники (коефіцієнти) руху активів та пасивів, інтенсивність їх змін, провести порівняльний аналіз динаміки фінансового стану та ліквідності активів підприємства.

Отже оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і характеристики руху засобів та їхніх джерел за звітній період.

Розглянута оборотна відомість дає загальну інформацію про стан та рух господарських засобів і їх джерел, але не достатньо розкриває економічний зміст оборотів, їх структуру як за активами, так і за джерелами. Більш ефективною в цьому відношенні є шахова оборотна відомість.

Шахову оборотну відомість будують за принципом шахової дошки. Всі рахунки в ній записують двічі в одній і тій же послідовності: по вертикалі і по горизонталі, за дебетом і кредитом. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, а який кредитується. Обороти за кожним рахунком деталізуються відповідно до кореспонденції. Це порівняно з простою оборотною відомістю дає ширшу картину змін господарських засобів та процесів, що відбулися. У шаховій оборотній відомості можуть бути наведені залишки (сальдо) на початок і кінець місяця, що істотно поліпшує її обліково-аналітичні можливості.

Шаховий принцип побудови записів широко використовують при побудові облікових регістрів, зокрема при журнально-ордерній формі рахівництва. Використання шахової оборотної відомості в практиці бухгалтерського обліку залежить від рівня автоматизації обліково-аналітичних робіт. За великої кількості рахунків і господарських операцій при ручній обробці даних вона стає громіздкою, погіршуються її наочність і аналітичність. Істотно поліпшують якість аналітичність шахової оборотної відомості при застосуванні ЕОМ.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками складають для узагальнення інформації в розрізі синтетичного рахунка.

У зв’язку з тим, що одні аналітичні рахунки ведуть лише у грошовому вимірнику, а інші в натуральному та грошовому, то за цією ознакою оборотні відомості поділяють на два види:

- оборотні відомості контокорентної форми;

- оборотні відомості кількісно-сумової форми.

Оборотні відомості контокорентної форми ведуть за аналітичними рахунками розрахунків і джерел засобів оскільки аналітичний облік, як синтетичний, тут здійснюється в грошовому вимірнику.

Оборотні відомості кількісно-сумової форми ведуть за аналітичними рахунками товарно-матеріальних цінностей, оскільки тут використовують натуральний і грошовий вимірники. Тому в цих оборотних відомостях передбачені графи для запису кількості, ціни і вартості матеріальних цінностей.

Підсумки оборотної відомості показують повну відповідальність до даних записів за синтетичним рахунком. Це випливає з того, що записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі одних і тих же документів. Тому при правильних облікових записах підсумки оборотів і сальдо в оборотній відомості за аналітичними рахунками дорівнюватимуть сумам оборотів і сальдо відповідного синтетичного рахунка. У цьому полягає контрольне значення оборотної відомості за аналітичними рахунками.

Показники оборотної відомості за рахунками аналітичного обліку свідчать про рух (надходження чи видаток) і сальдо за матеріальними цінностями кожного виду. Кількісні показники, як бачимо, не підсумовуються, загальні підсумки мають лише графи „сума” . З метою контролю підсумки оборотної відомості з групою аналітичних рахунків порівнюють з оборотами і залишками синтетичного рахунка. Порушення підсумків за синтетичними рахунками і в оборотній відомості відкритих до нього аналітичних рахунків свідчить про наявність помилок, допущених внаслідок неуважності при рознесенні сум на рахунки, чи арифметичних помилок при підрахування підсумків.

У рівності підсумків оборотів і сальдо за всіма аналітичними рахунками і за синтетичним рахунком виявляється взаємозв’язок між синтетичним і аналітичним обліком, між синтетичними рахунком і відкритими до нього аналітичними рахунками.

До більшості синтетичних рахунків відкривають аналітичні рахунки, тому складання оборотних відомостей за аналітичними рахунками сприяє одержанню детальної інформації про ржі сальдо окремих видів засобів і джерел, необхідної для оцінювання, контролю та економічного аналізу з метою ефективного управління підприємством.

Вопрос №2. Аудиторський висновок та вимоги до його складання.

2.1. Поняття аудиторського висновку

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

За визначенням Монтгомері [21, с. 469], "аудиторський висновок — це результат зусиль, спрямованих на проведення аудиту".

2.2. Основні елементи аудиторського висновку

Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма наведені у нормативі № 26 "Аудиторський висновок". Цей норматив розроблено на підставі Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Згідно зі статтями 7 і 21 цього Закону, аудитор має провести перевірку фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою надання висновку про достовірність і ре­альність представленої інформації та її підтвердження або непідтвер-дження. Крім того, даний аудиторський норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому, зокрема, вказано, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити ви­сновки, одержані на підставі аудиторських доказів для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Ауди­торський висновок складається за довільною формою, але обов'язко­во має вміщувати нижчевказані розділи. У зв'язку з цим всі ниж­чевказані положення взято нами з Національного нормативу № 26 без змін, за винятком внесених автором доповнень і змін, виклика­них виходом у світ нового Закону "Про облік та фінансову звітність" та Положень (стандартів).

Відповідно до Нормативу № 26 "Аудиторський висновок", основ­ними елементами аудиторського висновку є:

• заголовок аудиторського висновку;

• вступ;

• масштаб перевірки;

• висновок аудитора про перевірену фінансову адаідоНіість;

• дата аудиторського висновку;

• адреса аудиторської фірми;

• підпис аудиторського висновку.

У Заголовку аудиторського висновку підкреслюється, що аудиторсь­ка перевірка проводилась незалежним аудитором, вказуються прізвище, ім'я та по батькові аудитора, назва аудиторської фірми. Крім того, зазначають повну назву підприємства, яке перевіряється, і час перевірки.

У розділі Вступ дається інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Тут також зазначається, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства та вказують про відповідальність аудитора за аудитор­ський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної пе­ревірки.

Вступна частина може мати такий вигляд:

"Згідно з договором №___від 01 січня 200__р. аудиторська фірма (повна назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку балансу товариства з обмеженою відповідальністю (повна назва ТОВ) станом на 1 січня 200__р., звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал за 200__р.

Відповідальність стосовно достовірності зазначеної фінансової звітності несе керівництво ТОВ.

Наш обов'язок — зробити висновок стосовно цієї фінансової звіт­ності на підставі проведеного аудиту".

Розділ Масштаб перевірки, дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог Націо­нальних нормативів аудиту, що регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського фінансового обліку. В ньому також зазнача­ється, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості в тому, що у фінансовій звітності немає суттєвих помилок.

Аудитор дає оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства та їхнього впливу на фінансову звітність. Даючи оцінку суттєвості помилок, аудитор керується положеннями Національного нормативу аудиту № 11 "Суттєвість та її взаємозв'я­зок з ризиком аудиторської перевірки".

Потім вказується, що аудитор використовував спосіб вибіркової перевірки інформації і брав до уваги тільки суттєві помилки. Тут же зазначаються принципи бухгалтерського обліку, які використо­вувалися на підприємстві під час перевірки.

У цьому розділі можна подати таке формулювання:

"Ми провели перевірку відповідно до вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та "Національних нормативів аудиту в Україні". Ці вимоги передбачають, що планування та проведення аудиту скероване на одержання обґрунтованих підтверджень щодо відсутності у фінансовій звітності суттєвих помилок. Аудит проведено шляхом тестування доказів на обґрунтування сум, виявлених у звіті про фінансові результати. Крім того, шляхом тестування дано оцін­ку відповідності даних звіту про фінансові результати з метою вста­новлення правильності "фінансових результатів від звичайної діяль­ності до оподаткування" (прибуток, збиток) — код рядка 170, 175".

У розділі Висновок аудитора про перевірешу фінансову звітність подається висновок про правильність фінанссової звітності, зокрема:

"Ми підтверджуємо, що баланс станом на (01 січня 200__р. Повно і достовірно відображає активи і пасиви підшриємства за всіма стат­тями, і його складено відповідно до вимог Шоложення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністер­ства фінансів України від 31 березня 1999 р.. № 87".

У розділі Дата аудиторського висновки) аудитор ставить дату на день завершення аудиторської перевірки. Причому дата на ауди­торському висновку проставляється в той день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передаання виконаних ауди­тором робіт. Дата ставиться або перед вступшою частиною аудитор­ського висновку, або після підпису аудитора..

У розділі Підпис аудиторського висновку ставиться підпис ди­ректора аудиторської фірми або уповноваженюї на це особи, яка має відповідну серію сертифіката аудитора Украіїни на вид проведеного аудиту.

В останньому розділі Адреса аудиторськюї фірми вказується ад­реса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та № Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні.

Аудитор повинен попередити керівництво; підприємства, на яко­му проведена аудиторська перевірка, про його) відповідальність за не­своєчасне подання аудиторського висновку податковим органам у випадку проведення обов'язкового аудиту.

2.3. Види аудиторських висновків та їх зміст

Аудиторський висновок складається з дотриманням встановле­них норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументо­вану відмову від підтвердження достовірностгі, повноти та відповід­ності чинному законодавству фінансової звзітності підприємства-клієнта. Перед складанням аудиторського вшсновку аудитор оста­точно оцінює аргументованість своїх тверджезнь і доказів.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умов­но-позитивним, негативним або дається відмова від надання виснов­ку про фінансову звітність підприємства.

Коли складається негативний висновок аібо дається відмова від надання висновку, то можуть наводитись аргу/менти, якими керував­ся аудитор під час підготовки таких видів віисновків, які відрізня­ються від позитивного.

Безумовно позитивний висновок складається, якщо виконано такі умови:

• аудитор отримав необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою для відображення реального стану справ на'Під­приємстві;

• дані достовірні за суттєвими питаннями;

• фінансова звітність відповідає прийнятій на підприємстві сис­темі бухгалтерського обліку, що, у свою чергу, відповідає вимогам чинного законодавства України;

• фінансова звітність складена на підставі правильних облікових даних і позбавлена суттєвих відхилень від нормативних положень;

• фінансова звітність складена відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Враховується також стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

У позитивному висновку можуть бути використані такі стверджу­вальні вислови, як "відповідає вимогам", "дає достовірне і дійсне уяв­лення", "достовірно відображає", "відображає реальний стан ..." тощо.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок у разі існу­вання фундаментальної непевності й незгоди.

Основні причини фундаментальної непевності — значні обме­ження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (через не­задовільний стан обліку) і не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (через обмеження у часі перевірки, що диктуються клі­єнтом).

Причини незгоди такі:

• неприйнятність системи обліку або порядку проведення обліко­вих операцій;

• фундаментальна незгода з повнотою відображення фактів у об­ліку і звітності;

• невідповідність порядку оформлення або здійснення господар­ських операцій чинному законодавству.

Непевність чи незгода вважаються фундаментальними у випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію настільки значний, що це може суттєво змінити дійсний стан справ.

Наявність фундаментальної незгоди може зумовити негативний аудиторський висновок. Наявність фундаментальної непевності може стати причиною відмови від надання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняєть­ся від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин не­певності й незгоди.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку можна використати такі вислови: "перекручує дійсний стан справ", "не задовольняє вимоги", "суперечить ...", "не відповідає ..." тощо.

Нижче наведено рекомендований зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від виду висновку.

Позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода)

"... У результаті проведення аудиту встановлено: надана інфор­мація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського фінансо­вого обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає зако­нодавчим та нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і вона достовірно та повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р. згідно з норма­тивними вимогами щодо бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності в Україні".

Позитивний висновок (існує нефундаментальна непевність)

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обме­женості інформації, ми не можемо дати висновок за вказаними мо­ментами, однак ці обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ у цілому.

Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, зазначених вище, фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно і повно по­дає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгал­терського обліку та звітності в Україні".

Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода)

"... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій або пишеться: "які викладені у Додатку № 1 до аудиторського висновку") проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають об­межений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у Додатку № 1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про ТОВ станом на 01 січня 200__р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгал­терського обліку та звітності в Україні".

Негативний аудиторський висновок:

"... У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень або пишеться: "які викладені в Додатку № 1 до цього висновку"). Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ.

Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірне подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200__р., не виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського фінансо­вого обліку та фінансової звітності в Україні (у стислій формі даєть­ся перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку або пишеться: "з питань, які наводяться в Додатку № 1").

Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підпри­ємстві, що склався на 01 січня 200 __ р.".

Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора:

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, що стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини) ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів.

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному).

У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок за фінансовою звітністю, підготовленою станом на 01 січня 200__ р.".

Отже, є п'ять таких видів аудиторських висновків:

1. Безумовно позитивний висновок — надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів, госпо­дарська діяльність здійснюється відповідно до чинного законодав­ства, система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимо­гам, фінансова звітність складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає фінансовий стан.

2. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність). У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають об­межений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за ви­нятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про від­повідність господарської діяльності чинному законодавству. Систе­ма обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

3. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у ціло­му і не викривляють дійсний фінансовий етан. Аудитор вважає мож­ливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інфор­мація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяль­ності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодав­чим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних і в цілому достовір­но відображає фактичний фінансовий стан.

4. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення. До­пущені порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному). Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінан­сової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінан­совий стан.

5. Відмова від надання висновку. У зв'язку з неможливістю пе­ревірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок.

Вопрос №3. Процедури аудиту.

3.1. Визначення процедури.

Процедура ( від латинського procedo – проходжу, відбуваюсь) – поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-аудиторські процедури – це система методичних дій на суб’єкти і об’єкти процесу розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб’єкт ( від латинського subjectum – лежить в основі ) виступають носії прав і обов’язків підприємців, а об’єктами є предмети, на які спрямована їх діяльність. У процесі господарської діяльності суб’єктами права можуть бути особи фізичні конкретні громадяни і особи; юридичні – об’єднання, підприємства, кооперативи, організації, установи. Вони виступають як носії й учасники господарських прав і обов’язків, здійснюють господарську діяльність і керують нею згідно із законами і нормативно-правовими актами держави.

Контрольно-аудиторські процедури реалізують методичні прийоми контролю і аудиту, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-аудиторському процесі.

Методологічні прийоми аудиту можна поділити на :

Органолептичні:

інвентаризація;

контрольні заміри робіт, вибіркові та суцільні спостереження;

технологічний та хіміко-лабораторний контроль;

експертиза різних видів;

експертиза проектів і кошторисної документації;

службове розслідування;

експеримент.

Розрахунково-аналітичні:

економічний аналіз;

статистичні розрахунки;

економіко-математичні методи.

Документальні:

інформаційне моделювання;

дослідження документів;

камеральні перевірки;

нормативно-правове регулювання.

Узагальнення і реалізація результатів контролю і аудиту:

групування недоліків;

документування результатів проміжного контролю;

аналітичне групування;

слідчо-юридичне обґрунтування;

систематизоване групування результатів контролю і аудиту;

прийняття рішень;

контроль за виконанням прийнятих рішень.

Кожний методичний прийом у системі фінансового-господарського передбачає використання певних контрольно-ревізійних процедур.

3.2. Види процедур.

Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та інші.

Організаційні – вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядчої документації (накази, розпорядження, графіки тощо), встановлення об’єктів і методики контролю.

Моделюючі – побудова організаційних та інформаційних моделей об’єктів контролю, які дають змогу оптимізувати проведення контролю за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від контролю групи економічно однорідних об’єктів конкретизують у частині диференціації об’єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації методичних прийомів проведення аудиту і узагальнення його результатів. Способом моделювання, наприклад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об’єкта контролю, створюють інформаційний образ.

Нормативно-правові – перевірка відповідності функціонування об’єкта контролю правилам, додержання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємстві, проведення інвентаризації цінностей і додержання Основних положень з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Аналітичні – розчленування об’єкта контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові – перевірять достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об’єкт контролю ( показники продуктивності праці, виконання плану реалізації тощо).

Лічильно-обчислювальні – застосовують під час перевірки кількісної характеристики об’єктів контролю. До них відносяться – встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім, того їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.

Логічні – ґрунтується на застосуванні прийомів логіки у процесі аудиту. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Порівняльно-зіставні – передбачають порівняння і зіставлення об’єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджують за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. Порівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами аудиту, але особливо важливу роль вони відіграють при дослідженні документів.

Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування однієї або кількох із процедур, які він безпосередньо використовує під час аудиту підприємства:

перевірка;

спостереження;

опитування;

підтвердження;

підрахунки.

Перевірка – складається із вивчення бухгалтерських регістрів; документів, які дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності. До основної категорії документальних аудиторських свідчень, які мають різний ступінь надійності належать: аудиторські свідчення , які створенні і зберігаються трьома особами; документальні аудиторські свідчення, які зберігаються в клієнта.

Спостереження – аналіз процесу або процедури, що використовується іншими особами.

Опитування – зберігання інформації від обізнаних осіб клієнта і поза межами їх. Воно може дати аудитору нову інформацію або підтвердити стару інформацію.

Підрахунки – перевірка відповідності сум, які зазначені в регістрах обліку і первинних документах.

Отже, контрольно-аудиторські процедури – це дії, які конкретизують застосування методичних прийомів контролю процесу розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, забезпечують виявлення конфліктних ситуацій з метою їх своєчасного усунення.

Література

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 966 – ХІV.

2. Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706.

3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000: Пер. З англ./За ред. С.Ф.Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000. – 1272 с.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінасів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

6. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України від 25 травня 1995 р. № 88.

7. Порядок подання фінансосовї звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28. лютого 2000 р. № 419.

8. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

9. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: 2001: Навч. посібник / Під ред. М.В. Кужельного. – 6-те вид. – К.: А.С.К., 2001. – 272 с.

10. Деващук Л.Г., Єрмалаєва В.І., Квач Я.П., рудинська О.В. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Частина І. Навчальний посібник. – Х.: ТОВ "Одіссей" – 2001. – 408 с.

11. Сук Л.К. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник. – К.: Інститут післядипломної освіти Київського університету імені Тараса Шевченка. – 2002. – 238 с.

12. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес., 2003. – 444 с.