Контрольна робота

з дисципліни: «Аудит»

Професійна етика аудитора, його права і обов’язки

В своїй професіональній діяльності професійні бухгалтери та аудитори повинні дотримуватися ряду необхідних та фундаментальних принципів, які прийняті Міжнародною федерацією бухгалтерів і викладені в Кодексі етики професійних бухгалтерів. Далі під професійними бухгалтерами розуміються також аудитори. Розглянемо ці етичні принципи та умови їх застосування.

Чесність та об'єктивність.

Чесність передбачає не просто чесність, а й справедливе ведення справ та правдивість. Принцип об'єктивності зобов'язує всіх професійних бухгалтерів бути справедливими, чесними і вільними від конфлікту інтересів.

Професійні бухгалтери виконують багато різних функцій та повинні демонструвати свою об'єктивність за різних обставин. Професійні бухгалтери-практики виконують завдання щодо складання звітності й надають послуги з оподаткування та інші консультативні послуги з менеджменту. Інші професійні бухгалтери складають фінансові звіти як підлеглі, надають послуги з внутрішнього аудиту та обіймають посади, пов'язані з фінансовим менеджментом у промисловості, торгівлі, державному секторі та у сфері освіти. Вони також навчають і підвищують кваліфікацію тих, хто прагне стати професійним бухгалтером. Незалежно від послуг і посад, професійним бухгалтерам слід захищати чесність своїх професійних послуг та зберігати об'єктивність у своїх судженнях.

При виборі ситуацій та методів роботи, на які треба звернути особливу увагу з погляду етичних вимог щодо об'єктивності, слід належним чином розглянути зазначені нижче фактори:

а) професійні бухгалтери стикаються із ситуаціями, які передбачають можливість здійснення на них тиску. Такого роду тиск може знизити об'єктивність професійних бухгалтерів;

б) неможливо визначити та передбачити всі ситуації, в яких може виникати такий тиск. Розробляючи стандарти для визначення стосунків, які ймовірно чи неодмінно можуть зашкодити об'єктивності професійного бухгалтера, слід керуватися здоровим глуздом;

в) слід уникати стосунків, які можуть призвести до необ'єктивності, упередженості або впливу інших осіб;

г) професійні бухгалтери зобов'язані забезпечити дотримання принципу об'єктивності персоналом, який надає професійні послуги;

ґ) професійні бухгалтери не повинні приймати (або пропонувати) подарунки чи розваги, які, ймовірно, могли б усвідомлюватися як такі, що здійснюють значний та неналежний вплив на їхнє професійне судження або на професійне судження осіб, з якими вони ведуть справи.

Розв'язання етичних конфліктів.

Час від часу професійні бухгалтери стикаються із ситуаціями, в яких виникає конфлікт інтересів. Такі конфлікти можуть виникати з багатьох причин, починаючи від порівняно тривіальної дилеми до крайніх випадків шахрайства та аналогічної незаконної діяльності. Неможливо навіть спробувати скласти детальний та вичерпний контрольний перелік ситуацій, в яких може виникнути конфлікт інтересів. Професійний бухгалтер повинен постійно пам'ятати про фактори, що спричиняють конфлікт інтересів, і бути напоготові. Слід зазначити, що відкрита розбіжність у думках між професійним бухгалтером та іншою стороною сама по собі не є етичною проблемою. Проте факти та обставини в кожному випадку потребують детального вивчення зацікавленими сторонами.

Вважається, що можуть виникати конкретні фактори, коли відповідальність професійного бухгалтера вступає у конфлікт із тими чи іншими внутрішніми або зовнішніми вимогами. Отже:

може існувати загроза тиску з боку авторитарної контролюючої особи, управлінського персоналу, директора чи партнера; або у випадках, коли стосунки мають сімейний чи особистий характер, це також може зумовити можливість тиску. Справді, варто не допускати виникнення стосунків чи інтересів, які можуть негативно вплинути, завдати шкоди або загрожувати чесності професійного бухгалтера;

до професійного бухгалтера можуть звернутися з проханням діяти всупереч технічним та/або професійним стандартам;

може виникнути проблема, пов'язана з лояльністю професійного бухгалтера стосовно його вищого керівника, з одного боку, і стандартів професійної поведінки, з іншого;

конфлікт може виникнути в разі опублікування інформації, яка вводить в оману, що може бути вигідно роботодавцеві чи клієнтові та вигідно (або невигідно) для професійного бухгалтера.

Застосовуючи стандарти етичної поведінки, професійні бухгалтери можуть зіткнутися з проблемою визначення того, що є неетичною поведінкою, або з проблемою розв'язання етичного конфлікту. За наявності серйозних етичних проблем професійні бухгалтери для розв'язання цих конфліктів повинні дотримуватися політики, прийнятої в організації, яка їх найняла. Якщо така політика не допомагає розв'язати проблему, слід розглянути такі варіанти:

обговорити конфлікт з безпосереднім керівником. Якщо участь безпосереднього керівника не допомагає розв'язати проблему і професійний бухгалтер вирішує звернутися до управлінського персоналу вищого рівня, то безпосереднього керівника слід повідомити про таке рішення. Якщо виявиться, що безпосередній керівник утягнутий у конфлікт, професійний бухгалтер повинен звернутися з цією проблемою до управлінського персоналу вищого рівня. Якщо безпосереднім керівником професійного бухгалтера є головний виконавчий директор (або особа, яка займає еквівалентну посаду), то наступним рівнем для обговорення проблеми може бути виконавчий комітет, рада директорів, директори, які не є виконавчими, опікуни, управлінський комітет партнерів чи акціонери;

звернутися за конфіденційними порадами та консультаціями до незалежного консультанта або відповідної професійної організації бухгалтерів, щоб одержати уяву про можливі заходи;

якщо етичний конфлікт триває після використання можливостей його розв'язання на всіх рівнях, професійний бухгалтер у крайньому випадку може не мати іншої альтернативи (у разі серйозних проблем, наприклад шахрайства), як відмовитися від виконання завдання та подати доповідну з інформацією про це відповідному представникові цієї організації.

Крім того, нормативні акти або професійні стандарти можуть вимагати, щоб про певні серйозні проблеми повідомлялося зовнішньому органові, такому як правоохоронний орган або орган нагляду.

Будь-який професійний бухгалтер, що обіймає вищу посаду, повинен прагнути, щоб в організації, в якій він працює, було запроваджено політику, спрямовану на розв'язання конфліктів.

Професійна компетентність.

Професійні бухгалтери не повинні вдавати, що мають досвід, чи експертні знання, якими вони насправді не володіють.

Професійну компетентність можна поділити на дві різні фази:

а) досягнення професійної компетентності:

досягнення професійної компетентності вимагає високих стандартів загальної освіти, за якою повинна йти спеціальна освіта, навчання та складання іспитів з відповідних дисциплін за фахом, а також строк роботи за спеціальністю, незалежно від того, чи був він визначений як обов'язковий. Це є типова модель здобуття кваліфікації професійного бухгалтера;

б) підтримування професійної компетентності:

1) підтримування професійної компетентності вимагає постійної обізнаності з подіями в бухгалтерській професії, в тому числі з відповідними національними та міжнародними положеннями з бухгалтерського обліку й аудиту та з іншими відповідними нормативними актами й законодавчими вимогами;

2) професійний бухгалтер повинен прийняти програму, розроблену для забезпечення контролю якості за виконанням професійних послуг згідно з відповідними національними та міжнародними положеннями.

Конфіденційність.

Професійні бухгалтери зобов'язані дотримуватися конфіденційності інформації про справи клієнта або роботодавця, отриманої під час надання професійних послуг. Обов'язок щодо збереження конфіденційності залишається в силі і після припинення стосунків між професійним бухгалтером та його клієнтом або роботодавцем

Професійний бухгалтер повинен завжди дотримуватися конфіденційності, доки йому не нададуть спеціальний дозвіл розкрити інформацію або якщо розкриття цієї інформації є юридичним або професійним правом чи обов'язком.

Професійні бухгалтери повинні забезпечити дотримання конфіденційності їх підлеглими та особами, які надають консультації чи допомогу.

Конфіденційність стосується не лише розкриття інформації. Конфіденційність також вимагає, щоб професійний бухгалтер, який одержує інформацію при наданні професійних послуг, не використовував (або не вдавав ніби використовує) цю інформацію для особистої вигоди або вигоди третьої сторони.

Професійний бухгалтер має доступ до великого обсягу конфіденційної інформації про справи клієнта або роботодавця, яка не розкривається громадськості. Тому слід вірити, що професійний бухгалтер не розкриє інформацію іншим особам без дозволу. Це не стосується розкриття такої інформації з метою належного виконання обов'язків професійного бухгалтера відповідно до професійних стандартів.

В інтересах суспільства та бухгалтерів слід визначити професійні стандарти щодо конфіденційності та надати рекомендації щодо характеру та обсягу обов'язків стосовно конфіденційності, а також обставин, за яких дозволяється або вимагається розкривати інформацію, отриману при наданні професійних послуг.

Однак слід визнати, що конфіденційність інформації передбачена статутним або загальним правом і тому докладні етичні вимоги щодо конфіденційності залежатимуть від особливостей законодавства кожної країни з організацій-членів.

Приклади важливих обставин, що їх треба розглядати, приймаючи рішення про те, чи можна розкривати конфіденційну інформацію:

а) розкриття інформації дозволене. Якщо клієнт або роботодавець дає дозвіл на розкриття інформації, слід розглянути інтереси всіх сторін, у тому числі третіх сторін, інтереси яких можуть зачіпатися при розкритті інформації;

б) розкриття інформації передбачене законом. Далі наведено приклади, коли професійний бухгалтер згідно із законодавством зобов'язаний розкривати конфіденційну інформацію:

1) для надання документів або свідчень при розгляді судової справи;

2) для повідомлення відповідних державних органів про виявлені порушення законодавства;

в) розкриття потрібне:

1) для дотримання технічних стандартів та етичних вимог;

2) для захисту професійних інтересів професійного бухгалтера при розгляді судової справи;

3) для виконання вимог перевірки якості (або перевірки контролю якості, що проводиться іншим професійним бухгалтером), установлених організацією – членом МФБ або професійною організацією;

4) як відповідь на запит чи відповіді при розслідуванні, що його проводить організація – член МФБ або регулювальний орган.

Якщо професійний бухгалтер визначив, що конфіденційну інформацію можна розкрити, тоді йому слід розглянути такі важливі моменти:

чи відомі та обґрунтовані всі відповідні факти (тією мірою, якою це можливо); якщо існують необґрунтовані факти або думки, слід використовувати професійне судження для того, щоб визначити, який тип інформації слід розкрити (якщо її взагалі варто розкривати);

якого роду повідомлення очікується та адресат; зокрема, професійний бухгалтер повинен бути впевнений у тому, що сторони, яким адресовано повідомлення, є належними одержувачами і мають обов'язки діяти на його основі;

чи буде професійний бухгалтер нести будь-яку юридичну відповідальність за те, що зробив повідомлення, та за наслідки цього.

У таких ситуаціях професійні бухгалтери повинні розглянути необхідність вдатися до порад юриста та (або) відповідної професійної організації (організацій).

Податкова практика.

Професійний бухгалтер, що надає професійні послуги з оподаткування має, право сприяти найкращій позиції для вигоди клієнта або роботодавця за умови, що послуги надаються з професійною компетентністю, жодним чином не шкодять чесності та об'єктивності і, на думку професійного бухгалтера, відповідають законодавству. Спірні питання можуть тлумачитися на користь клієнта або роботодавця (за умови розумного обгрунтування відповідної позиції).

Професійний бухгалтер не повинен обіцяти клієнтові або роботодавцю, що підготовлена податкова декларація або надані рекомендації з оподаткування є незаперечними. Навпаки, професійний бухгалтер повинен ознайомити клієнта або роботодавця з обмеженнями, властивими податковим рекомендаціям та послугам, так, щоб висловлення думки не було прийняте за ствердження факту.

Професійному бухгалтерові, що готує чи допомагає готувати податкову декларацію, слід повідомити клієнта або роботодавця, що відповідальність за зміст звітності несе передусім клієнт або роботодавець. Професійному бухгалтерові слід ужити необхідних заходів для забезпечення того, щоб податкова звітність була належно підготовлена на основі отриманої інформації.

Надані клієнтові або роботодавцеві рекомендації чи пропозиції з оподаткування, що мають суттєві наслідки, треба зафіксувати у формі листа або у формі пам'ятки-нагадування.

Професійному бухгалтерові не слід бути причетним до будь-якої декларації або повідомлення, якщо є підстави вважати, що вони:

а) містять помилкові або оманливі відомості;

б) містять відомості або інформацію, надані через недбалість чи не перевірені щодо правдивості або помилковості;

в) містять пропуски або вносять плутанину в інформацію, надання якої вимагається, та вводять податкові органи в оману.

Професійний бухгалтер може підготувати податкові декларації, використовуючи приблизні оцінки, якщо вони є загальноприйнятими або коли за цих обставин одержати точні дані неможливо. Якщо використовуються приблизні оцінки, то вони повинні бути представлені так, щоб не створювалося враження, начебто вони точніші, ніж є насправді. Професійному бухгалтерові треба переконатися, що за цих обставин приблизні оцінки є обґрунтованими.

Готуючи податкову декларацію, професійний бухгалтер, як правило, може покладатися на інформацію, надану клієнтом або роботодавцем, за умови, що така інформація є обґрунтованою. Хоча проводити перевірку або огляд документів чи інших свідчень для підтвердження інформації не вимагається, професійному бухгалтерові слід, коли це доцільно, заохочувати надання таких підтверджуючих даних.

Крім того, професійному бухгалтерові:

а) слід по змозі користуватися податковими деклараціями клієнта за попередні роки;

б) слід за потреби подавати запити в тих випадках, коли інформація виявляється неточною або неповною;

в) рекомендовано звертатися до реєстрів обліку господарської діяльності.

Якщо професійний бухгалтер довідається про суттєву помилку або пропуск суттєвої інформації у податковій декларації за попередній рік (до якої професійний бухгалтер може бути або не бути причетний) чи про неподання необхідної податкової декларації, він зобов'язаний:

негайно повідомити клієнта або роботодавця про помилку чи пропуск та рекомендувати розкрити інформацію податковим органам. Звичайно, професійний бухгалтер не зобов'язаний інформувати податкові органи; він також не повинен це здійснювати без дозволу;

якщо клієнт або роботодавець не виправляє помилки, то професійному бухгалтерові слід:

1) інформувати клієнта або роботодавця про неможливість виконувати роботу для нього у зв'язку з такою декларацією або іншою пов'язаною з нею інформацією, наданою податковим органам;

2) розглянути питання про те, чи відповідає подальша робота на будь-якій посаді, що виконується для клієнта або роботодавця, професійним зобов'язанням;

якщо професійний бухгалтер зробить висновок про те, що професійні стосунки із клієнтом або роботодавцем можна продовжувати, треба вжити всіх доцільних заходів для того, щоб уникнути повторення помилок у наступних податкових деклараціях;

у деяких країнах через професійні або законодавчі вимоги професійному бухгалтерові треба надати інформацію податковим органам про його непричетність до певної податкової декларації чи іншої інформації, а також проте, що він припинив виконувати роботу для відповідного клієнта або роботодавця. За цих обставин професійному бухгалтерові слід повідомити клієнта або роботодавця про стан справ до інформування про це податкових органів; але не слід надавати додаткової інформації податковим органам без згоди клієнта або роботодавця, за винятком випадків, коли він зобов'язаний надавати таку інформацію згідно із законодавством.

Міжнародна діяльність.

При застосуванні етичних вимог до міжнародної діяльності може виникати безліч ситуацій. Незважаючи на те, чи є особа професійним бухгалтером лише в одній країні, чи й у країні, в якій надаються послуги, спосіб ведення справ повинен бути однаковим.

Професійний бухгалтер, сертифікований в одній країні, може мешкати в іншій країні чи тимчасово перебувати в цій країні з метою надання професійних послуг. За будь-яких обставин професійному бухгалтерові слід надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними стандартами та етичними вимогами. У цьому розділі не розглядаються конкретні технічні стандарти, яких треба дотримуватися. Однак професійний бухгалтер завжди повинен керуватися етичними вимогами, викладеними далі.

Якщо професійний бухгалтер надає послуги не в країні, де він мешкає, та між етичними вимогами двох країн щодо конкретних питань є розбіжності, слід застосовувати такі положення:

а) якщо етичні вимоги країни, у якій надаються послуги, є менш жорсткими, ніж вимоги, передбачені Кодексом етики МФБ, то треба застосовувати вимоги Кодексу етики МФБ;

б) якщо етичні вимоги країни, у якій надаються послуги, є більш жорсткими, ніж вимоги, передбачені Кодексом етики МФБ, то треба застосовувати етичні вимоги країни, у якій надаються послуги;

в) якщо етичні вимоги країни, де мешкає професійний бухгалтер, є обов'язковими для послуг, наданих за межами такої країни, і більш жорсткими, ніж зазначені в підпунктах а) і б), то слід застосовувати етичні вимоги країни, де мешкає професійний бухгалтер.

Оприлюднення інформації.

Організовуючи збут своїх послуг та розміщування себе на ринку, професійні бухгалтери не повинні:

а) використовувати засоби, які завдають шкоди репутації бухгалтерів;

б) робити перебільшені заяви про послуги, що їх вони можуть запропонувати, кваліфікацію, яку вони мають, та досвід, якого вони набули;

в) давати зневажливі відгуки про роботу інших бухгалтерів.

Незалежність.

Приймаючи завдання зі складання звітності, професійні бухгалтери-практики повинні бути незалежними та виглядати незалежними від будь-якої зацікавленості, що може бути визнана незалежно від її реальних наслідків несумісною з принципами чесності, об'єктивності та незалежності.

Далі наведено приклади ситуацій, які внаслідок реального або удаваного браку незалежності дадуть розсудливому спостерігачеві підстави сумніватися в незалежності професійного бухгалтера-практика.

Фінансовий взаємозв'язок із клієнтами або з їхніми справами.

Фінансовий взаємозв'язок із клієнтом впливає на незалежність і може привести розумного спостерігача до висновку про те, що незалежності завдано шкоди. Такий взаємозв'язок може виникнути в багатьох випадках, зокрема у зв'язку із:

а) безпосереднім фінансовим інтересом до клієнта;

б) опосередкованим фінансовим інтересом до клієнта, наприклад, якщо професійний бухгалтер є довірчим керівником будь-якого трасту, судовим виконавцем чи розпорядником будь-якого майна, якщо власники такого трасту або майна мають фінансовий інтерес у компанії клієнта);

в) позиками, що надаються або одержуються клієнтом, посадовою особою, директором чи великим акціонером компанії клієнта;

г) фінансовим інтересом у спільному підприємстві, учасником якого є клієнт або працівник – (и) клієнта;

r) фінансовим інтересом у суб'єкті, що не є клієнтом, але є стосовно клієнта інвестором або учасником інвестиційної діяльності.

Незалежності завдається шкода, якщо професійний бухгалтер-практик має безпосередній або опосередкований суттєвий фінансовий інтерес у компанії, що їй професійний бухгалтер-практик надає професійні послуги, які вимагають незалежності. Безпосередній фінансовий інтерес охоплює інтерес дружини чоловіка або дитини, що перебуває на утриманні професійного бухгалтера-практика, а в деяких країнах це поняття поширюється й на інших близьких родичів.

Якщо професійний бухгалтер-практик є акціонером або консультує з приводу вкладення капіталу в акції клієнта від імені третьої сторони, наприклад трасту, він піддає ризику думку про себе як про незалежну особу. Це зумовлено тим, що обов'язки стосовно третьої сторони можуть суперечити обов'язкам щодо клієнта, якому надаються послуги з проведення аудиторської перевірки.

У разі володіння акціями на правах довіреної особи, якщо одноосібний професійний бухгалтер-практик чи партнер, який працює на бухгалтерській фірмі, або, якщо дружина чоловік чи дитина, що перебувають на утриманні такого приватного професійного бухгалтера-практика чи партнера, виступає як довірена особа трасту, що володіє пакетом акцій, який є суттєвим з погляду розміру випущеного акціонерного капіталу компанії або загальною вартістю активів трасту, то професійний бухгалтер-практик не повинен брати до виконання завдання зі складання звітності для цієї компанії. Це саме правило слід застосовувати у випадку з особами, які виступають як судові виконавці або розпорядники будь-якого майна.

Акції клієнта можуть бути придбані не за власним бажанням, як це відбувається в разі їх успадкування професійним бухгалтером-практиком або укладання шлюбу з акціонером, а також у разі поглинання компанії. У цих випадках професійний бухгалтер-практик повинен за якнайкоротший термін здійснити відчуження таких акцій або йому треба відмовитися від подальшого виконання завдання зі складання звітності для такої компанії.

Ні професійному бухгалтерові-практику, ні його дружині (чоловікові) чи дитині, що перебуває на утриманні, не слід надавати позику клієнтові або гарантувати її, так само як і не слід брати позику в клієнта або погоджуватися на гарантування ним позик. Остання вимога не поширюється на позики, отримані від банку чи надані банком або іншими аналогічними фінансовими установами, якщо позики були надані відповідно до звичайних процедур і вимог та на звичайних умовах; вона також не поширюється на іпотечні кредити, на поточні та депозитні рахунки в банках, будівельних товариствах тощо.

Якщо учасник інвестиційної діяльності, який не є клієнтом, є суттєвим для інвестора-клієнта, то будь-який безпосередній або суттєвий опосередкований фінансовий інтерес професійного бухгалтера в такому учасникові інвестиційної діяльності буде вважатися таким, що шкодить незалежності професійного бухгалтера від цього клієнта. Аналогічно, якщо клієнт – учасник інвестиційної діяльності є суттєвим для інвестора, який не є клієнтом, то будь-який безпосередній або суттєвий опосередкований фінансовий інтерес професійного бухгалтера в такому інвесторі, що не є клієнтом, вважатиметься таким, що завдає шкоди незалежності професійного бухгалтера від цього клієнта.

Існує безліч інших випадків, коли визначення фактору незалежності аудитора є основоположним при залучені до перевірки чи аудиту.

Професійна компетенція та обов'язки у зв'язку із залученням осіб, які не є бухгалтерами.

Професійним бухгалтерам-практикам не слід погоджуватися надавати
такі професійні послуги, в яких вони не компетентні, якщо вони не можуть одержати компетентні консультації та допомогу, які дали б їм змогу належним чином надавати такі послуги. Якщо професійний бухгалтер не має необхідної компетенції для надання певних професійних послуг, то він може звернутися за технічними консультаціями до експертів, наприклад інших професійних бухгалтерів, юристів, актуаріїв, інженерів, геологів, оцінювачів.

У таких ситуаціях, незважаючи на те, що професійний бухгалтер покладається на технічні знання експерта, не можна автоматично робити висновок, що такому експертові відомі етичні вимоги. Оскільки остаточну відповідальність за надання професійних послуг покладено на професійного бухгалтера, саме він повинен стежити за дотриманням вимог етичної поведінки.

Користуючись послугами фахівців, які не є професійними бухгалтерами, професійний бухгалтер повинен ужити заходів для забезпечення того, щоб таким фахівцям були відомі етичні вимоги.

Необхідний ступінь нагляду й обсяг керівництва залежатиме від конкретних осіб, які беруть участь у завданні, а також від його характеру. Прикладами такого керівництва і нагляду є:

звернення до таких осіб із проханням прочитати відповідні етичні кодекси;

вимога письмового підтвердження розуміння етичних вимог;

надання консультаційної допомоги в разі можливого виникнення конфліктів.

Професійний бухгалтер повинен також ураховувати конкретні вимоги стосовно незалежності або інші ризики, властиві завданню. Такі ситуації потребують особливої уваги й нагляду для забезпечення дотримання етичних вимог.

Якщо в будь-який час професійний бухгалтер не впевнений у тому, що належна етична поведінка забезпечуватиметься або додержуватиметься, то він не повинен брати на себе виконання завдання; а якщо завдання вже виконується, то роботу над ним слід припинити.

Гонорар та комісійна винагорода.

Професійні бухгалтери-практики, які надають професійні послуги клієнтові, беруть на себе зобов'язання надати такі послуги на засадах чесності та об'єктивності, а також згідно з відповідними технічними стандартами. Цей обов'язок виконується шляхом застосування професійних навичок та знань, що їх професійні бухгалтери-практики набули в результаті професійної підготовки та досвіду. Професійний бухгалтер-практик має право на одержання винагороди за послуги, що надаються.

Гонорари за професійні послуги.

Гонорари за професійні послуги повинні бути справедливим відображенням вартості професійних послуг, наданих клієнтові, з урахуванням:

а) навичок та знань, необхідних для конкретного виду професійних послуг;

б) рівня підготовки та досвіду осіб, найнятих за потреби для надання професійних послуг;

в) часу, витраченого кожною особою, найнятою за потреби для надання професійних послуг;

г) ступеня відповідальності, що тягне за собою надання таких послуг.

Гонорари за професійні послуги, як правило, повинні розраховуватися на підставі відповідних погодинних чи денних ставок з урахуванням часу, витраченого кожною особою, найнятою для надання професійних послуг.

Діяльність, несумісна з громадською бухгалтерською практикою.

Професійний бухгалтер-практик не повинен одночасно брати участь у будь-якому бізнесі, виді занять чи діяльності, що завдають або можуть завдати шкоди чесності, об'єктивності, незалежності чи добрій репутації цієї професії, а тому є несумісними з наданням професійних послуг.

Одночасне надання двох або кількох видів професійних послуг саме по собі не завдає шкоди чесності, об'єктивності чи незалежності.

Одночасна участь в іншому бізнесі, виді занять чи діяльності, не пов'язаній з професійними послугами, яка призводить до того, що професійний бухгалтер-практик не може належним чином здійснювати професійну практику відповідно до фундаментальних етичних принципів бухгалтерської професії, слід розглядати як несумісну з громадською бухгалтерською практикою.

Платіжні засоби клієнтів.

Кодекс визнає, що в деяких країнах закон не дозволяє професійному бухгалтерові-практику тримати в себе платіжні засоби клієнтів; в інших країнах передбачено юридичні обов'язки, встановлювані стосовно професійних бухгалтерів-практиків, у володінні яких перебувають такі платіжні засоби. Професійний бухгалтер-практик не повинен тримати в себе платіжні засоби клієнтів, якщо є підстава вважати, що вони були отримані в результаті незаконної діяльності або призначаються для здійснення такої діяльності.

Професійний бухгалтер-практик, якому довірено платіжні засоби, що належать іншим особам, повинен:

а) зберігати такі платіжні засоби окремо від своїх особистих коштів або платіжних засобів фірми;

б) використовувати такі платіжні засоби лише за їх цільовим призначенням;

в) у будь-який час бути готовим поінформувати про ситуацію із цими засобами будь-яких осіб, які мають право одержати таку інформацію.

Професійний бухгалтер-практик повинен мати один або кілька банківських рахунків для платіжних засобів клієнтів. Такі банківські рахунки можуть включати загальний рахунок клієнта, на який можуть зараховуватися платіжні засоби ряду клієнтів.

Платіжні засоби клієнтів, отримані професійним бухгалтером-практиком, повинні бути невідкладно внесені в кредит рахунку клієнта або якщо вони мають форму грошово-розпорядчих документів чи розпорядчих документів, що можуть бути конвертовані в грошові кошти, захищені від несанкціонованого використання.

Платіжні засоби можуть бути зняті з рахунку клієнта лише за дорученням клієнта.

Гонорари, що підлягають до сплати клієнтом, можуть бути зняті з рахунку грошових коштів клієнта за умови, що клієнта сповістили про суму таких гонорарів і він дав згоду на зняття коштів.

Платежі з рахунку клієнта не повинні перевищувати залишку за кредитом на рахунку клієнта.

Якщо є ймовірність того, що платіжні засоби клієнта залишатимуться на рахунку клієнта тривалий час, професійному бухгалтерові-практику слід за згодою клієнта у розумні строки помістити такі платіжні засоби на процентний рахунок.

Усі відсотки, отримані за платіжними засобами клієнта, повинні відноситись у кредит рахунку клієнта.

Професійні бухгалтери-практики повинні вести такі облікові книги, що дають їм змогу в будь-який час чітко визначити угоди, за якими ними було здійснено операції з грошовими коштами клієнтів у цілому і з коштами кожного конкретного клієнта зокрема. Виписку з рахунку треба надавати клієнтові не рідше одного разу на рік.

Стосунки з іншими професійними бухгалтерами-практиками.

Розширення діяльності комерційного підприємства часто веде до створення відділень чи дочірніх компаній у тих місцях, де не практикує теперішній бухгалтер. За таких обставин клієнт чи теперішній бухгалтер після консультації із клієнтом може попросити залученого бухгалтера, який здійснює практику в цих місцях, надати такі професійні послуги, які необхідні для виконання завдання.

Передача справ може також відбуватися у сфері спеціальних послуг або спеціальних завдань. Обсяг послуг, які пропонуються професійними бухгалтерами-практиками, продовжує розширюватися, а глибина знань, потрібних для обслуговування суспільства, часто потребує спеціальних навичок. Оскільки один професійний бухгалтер-практик не може набути спеціальних знань або досвіду в усіх сферах бухгалтерського обліку, деякі професійні бухгалтери-практики дійшли висновку про те, що недоцільно і небажано, щоб персонал фірми володів усіма спеціальними навичками, які можуть знадобитися.

Реклама та пропонування послуг.

Питання про те, чи дозволяти конкретним професійним бухгалтерам-практикам здійснювати рекламу та пропонування послуг, належать до компетенції організацій – членів МФБ та визначаються ними, виходячи з правових, соціальних і економічних умов кожної країни.

Якщо така реклама і пропонування послуг дозволені, то вони повинні бути спрямовані на об'єктивне інформування громадськості та відповідати вимогам чесності, чесності, достовірності та гарного смаку. Пропонування послуг з використанням примусу або нав'язування має бути заборонено.

До заходів, що не відповідають наведеним вище критеріям, можна віднести такі:

а) формування помилкових, оманливих чи невиправданих очікувань сприятливих результатів;

б) натяк на можливість впливу на рішення будь-якого суду, арбітражного суду, регулювального органу або аналогічного органу чи посадової особи;

в) хвалебні заяви про себе, що не ґрунтуються на фактах, які можна перевірити;

г) порівняння з іншими професійними бухгалтерами-практиками;

ґ) що містять рекомендації або підтвердження інших осіб;

д) що містять будь-які інші заяви, які можуть призвести до того, що навіть розсудлива людина неправильно їх зрозуміє або буде введена ними в оману;

є) необґрунтоване проголошення себе експертом або фахівцем у певній сфері бухгалтерського обліку.

Професійний бухгалтер-практик у країні, де дозволена реклама, не повинен намагатися одержати перевагу за допомогою реклами в газетах та журналах, що їх публікують чи розповсюджують у країні, де реклама заборонена. Аналогічно, в країні, де реклама заборонена, професійний бухгалтер-практик не повинен розміщувати рекламу в газетах та журналах, що їх публікують у країні, де реклама дозволена.

Безперечно, інформованість громадськості про спектр послуг, що пропонуються професійним бухгалтером, є бажаною. Тому не може бути заперечень проти того, щоб організація – член МФБ повідомляла таку інформацію громадськості офіційно, тобто від імені організації – члена МФБ.

У подальшому розглянемо принципи та рекомендації, що стосуються передусім професійних бухгалтерів (аудиторів), які працюють у промисловості, торгівлі, державному секторі чи у сфері освіти. Професійним бухгалтерам-практикам слід узяти до уваги, що наведені принципи можуть бути застосовані до конкретних обставин, в яких вони діють. Якщо професійні бухгалтери, найняті бухгалтерською фірмою, мають сумніви щодо застосовності певної рекомендації, їм слід звернутися по допомогу до своєї професійної організації.

Конфлікт лояльності.

Штатні професійні бухгалтери зобов'язані бути лояльними до свого роботодавця, а також своїх колег, причому іноді між цими обов'язками може виникати конфлікт. Звичайно, для працівника першочергове значення має дотримання законних і етичних цілей своєї організації, а також дотримання тих правил і процедур, що розроблені для підтримки таких цілей. Однак від працівника не можна вимагати:

а) порушувати закон;

б) порушувати правила й стандарти своєї професії;

в) обманювати чи вводити в оману (в тому числі шляхом замовчування) осіб, що виступають як аудитори роботодавця;

г) підписуватися під заявою, що суттєво перекручує факти, або іншим чином бути пов'язаним з такою заявою.

Розбіжності у поглядах стосовно правильного розв'язання бухгалтерських чи етичних проблем, як правило, мають бути обговорені та врегульовані в межах організації, спочатку з безпосереднім начальником цього працівника, а потім (якщо суттєві суперечності етичного характеру не усунено) з управлінським персоналом найвищого рівня або директорами, які не є виконавчими.

Якщо штатні бухгалтери не можуть розв'язати будь-яку суттєву проблему, пов'язану з конфліктом між роботодавцями та професійними вимогами, то вони можуть, вичерпавши всі інші відповідні можливості, вдатися до звільнення як до останнього засобу. Працівникам слід повідомити причини такого рішення своєму роботодавцеві, але їхній обов'язок з дотримання конфіденційності, як правило, не дозволяє їм повідомити про виниклу проблему іншим особам (окрім випадків, коли вони зобов'язані зробити це згідно із законом чи професійними вимогами).

Підтримка колег.

Професійному бухгалтерові, зокрема тому, який керує іншими бухгалтерами, слід надавати належне значення формуванню й дотриманню власних суджень зі спірних бухгалтерських питань, а також професійно підходити до розбіжностей у думках.

Професійна компетенція.

Штатного професійного бухгалтера, який працює у промисловості, торгівлі, державному секторі чи освіті, можуть попросити виконати важливе завдання, для виконання якого бухгалтер не має достатньої спеціальної підготовки або досвіду. Беручи на себе зобов'язання виконати таку роботу, професійний бухгалтер не повинен уводити в оману роботодавця щодо рівня знань або досвіду, якими він володіє, а звертатися (за потреби) за консультацією й допомогою до експертів.

Надання інформації.

Професійний бухгалтер повинен надавати фінансову інформацію у повному обсязі, чесно, на належному професійному рівні і так, щоб вона була зрозуміла у своєму контексті.

Фінансова та інша інформація повинна мати таку форму, щоб чітко описувати реальний характер господарських операцій, активів чи зобов'язань; своєчасно і правильно класифікувати та заносити записи до реєстрів обліку; професійним бухгалтерам слід також робити все від них залежне для забезпечення зазначеного вище.

Список використаної літератури

Білуха М.Т. Курс аудиту: підручник. 2-ге вид., перероб. – К.: «Вища школа»: Т-во «Знання», КОО, 2006. – 574 с.

Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 288 с

Ватуля, І. Д. Аудит [Текст]: практикум / І. Д. Ватуля, Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ. аграрна академія. – К.: ЦУЛ, 2007. – 304 с.

Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник.-К.: Лібра, 2001. – 840 с.

Гончарук, Я.А. Аудит [Текст]: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. – 3-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 443 с.

Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: навчальний посібник / Н. І. Дорош. – К.: Знання, 2006. – 495 с.

Жила В.Г. Ревізія і аудит: навч. посібник. – К.: МАУП, 2006. – 96 с.

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий Світ – 2000», 2002. – 504 с.

Національні нормативи аудиту. Кодекс професійоної етики аудиторів України. – К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа, 1999. – 274 с

Немченко, В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст]: підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун т. – К.: ЦУЛ, 2008. – 240 с.

Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.

Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» [Текст]: закон України / Україна. Закон. – [Б. м.: б. и.], 2006. – Б. ц.

Пшенична, А.Ж. Аудит [Текст]: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун т споживчої кооперації України. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320 с.

Савченко, В.Я. Аудит [Текст]: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2005. – 322 с.