Надзвичайна різноманітність тваринного світу проявляється у різних аспектах, зокрема у різному ступені організації тварин. Серед величезної кількості видів тварин зустрічаються як дуже примітивно, так і високо організовані істоти.

На найнижчому щаблі перебувають одноклітинні найпростіші, на найвищому - хребетні, зокрема клас ссавців, а в ньому примати, серед яких людиноподібні мавпи вважаються найвище організованими тваринами. Слід пам'ятати, що людина походить з тваринного світу, в біологічному розумінні являє собою рід людей родини гомінід, ряду приматів.

Серед найпростіших найнижче організованими вільноживучими є так звані голі амеби - грудочка протоплазми без постійної форми тіла. Рухаються вони за допомогою несправжніх ніжок. З органел мають травну вакуолю, в якій перетравлюється пожива, скоротливу вакуолю, що виділяє з протоплазми разом з водою непотрібні продукти обміну, і ядро. Розмножуються голі амеби поділом.

Є одноклітинні ще простішої будови, але це вже такі, що ведуть паразитичне життя.

Людиноподібні мавпи найближчі за організацією до людини - еталона найвище організованих істотна Землі. Це виявляється у спільному характері будови тіла, відсутності хвоста, протиставленні великого пальця на руках, наявності нігтів на пальцях, формі очей і вушних раковин, схожості будови шкіри, такій же кількості зубів і їх диференціації, в здібності ходити на задніх кінцівках, але спираючись на руки та ін. У внутрішній будові також є багато спільних ознак, крім того, у людиноподібних мавп і людини близькі групи крові, вони терплять від однакових хвороб, навіть мають спільних паразитів. Головний мозок сучасних людиноподібних відносно більший за об'ємом, ніж у інших тварин (крім дельфінів): до 600 см3 (у найкрупніших видів); він відзначається добре розвиненими борознами і закрутками. Тому вища нервова діяльність цих мавп нагадує людську, в них легко.

Виробляються умовні рефлекси і - що особливо важливо вони здатні використовувати різні предмети як найпростіші знаряддя. У них досить багата міміка, яка виражає різні емоції: радість, гнів, сум тощо, добра пам'ять.

Приручені мавпи легко піддаються дресировці, наслідують поведінку людини: її рухи, дії тощо.

Дж. Даррелл у книзі "Перегруженный ковчег" (М.: Мысль, 1964) так описує поведінку прирученого шимпанзе: "Чемлі вмостився на стільці, скинув на підлогу ланцюг і питально глянув на мене. Я крикнув на кухню, щоб для гостя приготували чашку чаю...

Я налив у кварту Чемлі чай і молоко, поклав туди три чайні ложки цукру. Чемлі напружено стежив за моїми рухами і супроводжував їх м'яким задоволеним бурчанням. Я подав кварту, яку він схопив обома руками. Сигарета явно заважала йому, і Чемлі акуратно поклав її на стіл. Витягнувши одну губу вперед, Чемлі обережно спробував, чи не занадто гарячий йому подали чай. Виявилось, що чай був дійсно надто гарячий. Чемлі терпляче дув на кварту до того часу, поки напій не прийшовся йому до смаку, а тоді випив усе до дна... Потім простягнув мені кварту, пропонуючи знову її наповнити...

У Чемлі було багато рис, які зближали його з людьми. Він з однаковою легкістю прикурював сигарету сірником чи запальничкою, лягав на спину, зігнувши ноги і підклавши одну руку під голову, випускав у повітря густі клуби диму і час від часу поглядав з виглядом заядлого курця на кінчик цигарки, чи не треба струсити з нього попіл. Струшував він попіл дуже акуратно, нігтем одного з пальців руки. Чемлі - єдина з усіх тварин, що мені зустрічались, котра припускала можливість поділитися з кимось речами, що йому належали: часто, коли я давав йому зв'язку бананів або два-три плоди манго, він вибирав один з них і з питальним виразом на обличчі простягав мені. Він задоволено бурчав, коли я приймав дарунок і сідав, щоб розділити з ним компанію".

Амеба і людиноподібна мавпа - це антиподи усього тваринного світу, але й у межах окремих типів, класів і навіть рядів є тварини, які дуже відрізняються за ступенем організації. Так, якщо у типі найпростіших амеба - представник найнижче організованих одноклітинних істот, то інфузорії - найвище організовані. І дійсно, в них постійна форма тіла, різна для різних видів, досить складної будови органели руху - війки, органели травлення у багатьох видів мають перед ротову лійку і глотку, на кінці якої утворюються травні вакуолі. Скоротливих вакуолей в інфузорії туфельки, наприклад, аж дві, вони мають зірчасту форму і постійне місце в тілі інфузорії, ядер також два (велике і мале), а в деяких видів і більше. Розмножуються інфузорії як поділом, так і статевим способом (кон'югацією), при якому відбувається обмін частинами ядерного апарата і цитоплазми, що підносить життєдіяльність цих тварин.

Хоч в інфузорії і нема нервової системи і умовні рефлекси в них не утворюються, проте, як показали досліди деяких учених, вони можуть нагромаджувати індивідуальний життєвий досвід. Отже, найпростіші тварини не такі вже примітивні. Крім того, не слід забувати, що цим одноклітинним істотам притаманні всі функції, які властиві багатоклітинним і в яких для їх виконання є окремі органи, що складаються з багатьох спеціалізованих клітин.

Серед багатоклітинних найпримітивнішими вважаються губки. Хоч тіло їх складається з двох шарів клітин, справжніх тканин у них немає, окремих органів також, нервова система відсутня.

Найвищою організацією серед багатоклітинних відзначаються хребетні. Нервова система їх має складну будову, у вищих хребетних, насамперед у ссавців, особливого розвитку зазнав головний мозок, в якому виділяються за своїм розміром півкулі. На поверхні півкуль численні нервові клітини утворюють кору - орган умовних рефлексів.

Чим вища організація нервової системи у тварин, тим швидше і в більшій кількості виробляються у них умовні рефлекси, отже, тим легше вони піддаються дресировці. З класу ссавців найлегше дресирувати хижих, особливо собак, та слонів і людиноподібних мавп.

Останніми роками розпочалось експериментальне вивчення поведінки дельфінів. Було встановлено, що ці мешканці морів мають на диво високорозвинену нервову систему, великої ваги головний мозок: 1700 г (у людини в середньому - 1300 г) - з великою кількістю нервових клітин і закруток. За своїм розвитком вони наближаються до людиноподібних мавп. їм притаманна складна звукова сигналізація, за допомогою якої вони обмінюються інформацією, а їх надзвичайної чутливості гідролокатор, будова шкіри й інші особливості, зв'язані з швидким пересуванням (до 70 км), - предмет посиленого вивчення біоніків.

Дельфіни, насамперед афаліни, легко приручаються і піддаються дресировці, зокрема груповій, а завдяки своїй тямущості можуть стати незамінними помічниками людини в різних підводних роботах (як розвідники і загонщики при ловлі риби, при врятуванні потопаючих, розвідці морського дна тощо).

Так, на одному з узбереж Нової Зеландії стоїть пам'ятник дельфіну на ім'я Джек із Піларосу з переліком усіх його заслуг. Споруджений цей пам'ятник вдячними моряками за те, що Джек протягом 40 років (з 1872 по

1912 р) як лоцман супроводжував кораблі через дуже небезпечну протоку з гострими підводними скелями і швидкою течією. І в добру погоду і в шторм з'являвся дельфін перед кораблем і, пливучи попереду, проводив його між скелями.

Відомо чимало випадків, коли дельфіни рятували потопаючих або захищали людей у відкритому морі від нападу акул. Так, інженер з Каїра, який під час шторму опинився у відкритому морі на надувному матраці, вважав, що загибель його неминуча. Та з'явились його рятівники - зграя дельфінів. Цілу ніч і наступний день штовхали тварини матрац з напівнепритомною від спеки і спраги людиною до берега, поки не підійшов рятувальний катер.

Спостереження за поведінкою дельфінів часто вражають дослідників тим, наскільки ці тварини тямущі і кмітливі. Цікавий факт описують у журналі "Джорнел оф маммолодж" американські дослідники Браун і Норріс. Одного разу дельфін захотів пограти з муреною - донною рибою, яка заховалась у розщелину між скелями. Він намагався витягнути рибу, вхопивши її за хвіст, а другий дельфін, що приплив на допомогу, пробував злякати мурену з другого кінця розщелини. Та дарма - риба не випливала. Тоді дельфін, знайшовши скорпену (рибу з отруйними шипами на спині), влучним ударом дзьоба у живіт убив її, обережно схопив рибу, підплив до мурени і вколов її, примусивши цим покинути свою схованку. Швидким рухом відкинувши скорпену, дельфін підхопив мурену і почав з нею грати, викидаючи її з води і знову підхоплюючи, аж доки це йому не надокучило і він не відпустив вкрай змучену рибу.

У Радянському Союзі перший дельфінарій організовано в Батумі. Це науковий заклад, де вивчають одне з найважливіших питань, - утримання дельфінів у неволі, їхню поведінку та можливості використання у рибальстві. Дресирувальники досягли значних успіхів у роботі з цими розумними тваринами. Дельфіни навчились закидати м'яча у кошик, а один з них викидати його звідти, стрибати високо вгору, "впрягатись" у човен і возити його по басейну, випускати з рота фонтан води тощо. Дельфінарій завжди заповнений зацікавленими глядачами.

Ми вже звикли до допомоги, яку надають людям свійські тварини, а їхня поведінка, кмітливість і тямущість гідні подиву. Вражають приручені слони, які переносять і складають в акуратні стоси важкі колоди. Іноді вони працюють без погоничів, а тільки під наглядом старого і досвідченого слона.

А яких вершин мистецтва досягли дресирувальники, коли ведмеді на арені цирку їздять на велосипедах і мотоциклах, грають у хокей, а собаки - у футбол і т.п. Тут дивуєшся не лише майстерності дресирувальників, їх винятковому терпінню і витримці, а й можливості тварин, з якими ці люди працюють.

Серед безхребетних, які мають нервову систему, найпростіше організовані кишечнопорожнинні, особливо нижчі, наприклад прісноводна гідра. Нервова система її дуже примітивна, а органи чуттів відсутні. Набагато вища організація будови тіла, зокрема нервової системи, у вільноплаваючих кишечнопорожнинних - медуз. З органів чуттів у них є органи рівноваги - статоцисти, світлочутливі очки. Особливий інтерес становить здібність медуз уловлювати дуже низькі інфразвуки, які виникають від тертя хвиль о повітря. Інфразвуки зароджуються в місцях дії шторму і поширюються на великі відстані в усі сторони. Вловлюючи їх, медузи, а також інші водяні мешканці (деякі риби, краби), дізнаються про наближення шторму. Вивчивши будову і принципи дії таких уловлювачів інфразвуків у медуз, інженери-біоніки побудували спеціальний апарат, який може повідомляти про наближення шторму за 15 годин. Отже, і в таких порівняно низькоорганізованих істот, як кишечнопорожнинні, є чого повчитися.

Приматами моря невипадково називають головоногих молюсків. Головним показником високого розвитку цих безхребетних тварин є будова і функції нервової системи. Вони мають великий головний мозок, який складається з нервових вузлів, об'єднаних в єдину нервову масу. Зовні мозок покритий зачатковою корою - шаром нервових клітин. Хрящова капсула, подібно до черепної коробки, надійно захищає головний мозок. Крім того, хрящ підтримує великі, добре розвинені очі і є опорою для щупалець ("ніг"). За будовою очі головоногих мають багато спільного з очами людини, а їх погляд відображує стан тварини: настороженість, страх, лють тощо. У восьминогів чудовий зір, вони добре бачать при денному світлі і в темряві. Цікаво, що смак їжі вони розпізнають не лише язиком, а й щупальцями, які є одночасно органами дотику. Органи слуху і рівноваги розташовані всередині черепної коробки.

Експерименти над восьминогами показали, що вони своїми щупальцями можуть добре розрізняти форму предметів, їхню поверхню (гладенька вона чи шорстка), різницю у вазі предметів з однаковою формою і поверхнею. У них добра "дотикова" пам'ять, а умовні рефлекси виробляються дуже швидко: так, з третього разу восьминоги безпомилково знаходили серед багатьох схожих саме той посуд, в якому була їжа, якщо цей посуд відрізнявся від інших вагою або характером поверхні.

Ще одним свідченням високого розвитку мозку восьминогів є їхня здібність влаштовувати з зібраного каміння щось на взірець будинків. Зверху такий "будинок" прикритий великим плоским каменем-дахом, з боків підпертий меншими камінцями. Всередині робиться заглибина, в яку ховається восьминіг, а спереду будується бар'єрна стіна з різних камінців, черепашок молюсків, краб'ячих панцирів тощо. Інколи аквалангісти спостерігали декілька таких "будинків", що стояли поруч.

Найпримітивніші з головоногих молюсків - це наутілуси, або перлові кораблики, - живі викопні, нащадки стародавніх головоногих, з якими їх єднає багато спільних рис і головне - зовнішня черепашка, відсутня у сучасних. Живуть наутілуси на південному заході Тихого океану, пасивно плаваючи на поверхні хвиль, за що їх назвали "аргонавтами" (на честь міфічних мореплавців, що пливли за золотим руном на кораблі "Арго").

Серед величезної різноманітності членистоногих найпримітивнішими вважаються ракоподібні, особливо нижчі раки, які зберегли в своїй організації багато рис стародавніх членистоногих - трилобітів.

Восьминіг

Найвищеорганізованими членистоногими є комахи, але цей клас такий великий (90% усіх видів членистоногих), що за рівнем розвитку серед його представників є і дуже примітивні, і високоорганізовані.

До перших належить невелика група дрібних комах, які живуть головним чином у вогкому ґрунті. У деяких з них немає органів дихання, вони дихають усією поверхнею тіла. Крила у них первинно відсутні, тобто предки їх також не мали крил, у деяких видів навіть немає вусиків - однієї з характерних ознак комах.

Головне, що визначає рівень організації справжніх (вищих) комах - це розвиток головного мозку, утвореного надглотковими нервовими вузлами. Будова значного за обсягом головного мозку комах досить складна. Чим сильніше розвинений головний мозок, тим складніша поведінка комах. Так, у бджоли головний мозок посідає 1/174 об'єму тіла, а в жука-плазунця - набагато крупнішого за бджолу - лише 1/420. Навіть за абсолютною вагою мозок бджоли важчий за мозок одного з найбільших наших жуків - рогача, або жука-оленя.

Високого розвитку зазнали в комах органи зору і нюху (хімічного чуття), в деяких є органи слуху. Багато комах розрізняють кольори, а деякі - навіть ультрафіолетові промені, недоступні людським органам чуттів. Чутливість до ультрафіолетових променів дає можливість бджолам визначати положення Сонця і в похмуру погоду. Чутливість комах до запахів набагато перевершує нашу. Так, самці деяких видів метеликів прилітали на запах самки за декілька кілометрів (від 3 до 11).

Поведінка комах інстинктивна, у багатьох - дуже складна. Вражають здібності бджіл споруджувати з воску дивовижної точності шестигранні комірки, які своєю структурою викликають захоплення математиків й інженерів-будівельників, повідомляти інших бджіл про місце корму.

Дуже цікавим елементом поведінки бджіл є їхні "танці" - особливої форми рухи, якими одні бджоли сповіщають інших про місце збирання нектару або пилку. Якщо таке місце недалеко (не більше 100 м від вулика), "розвідниця", яка принесла у вулик нектар і передала його "приймальницям", починає кружляти по сотах, описуючи то вправо, то вліво невеликі кола. Інші бджоли-збирачки стежать за її танцем і вусиками обнюхують її, і тоді вилітають за взятком: "розвідниця" повідомила, що недалеко від вулика є потрібні квіти. Якщо ж місце збирання далеко, то бджола виконує іншу фігуру "танцю" - щось на зразок цифри "8" і при цьому швидко крутить черевцем. Кількість "вилянь" тим більша, чим далі розташоване джерело їжі.

Викликає подив вміння термітів будувати величезні і міцні споруди термітники, розміщати їх так, щоб вони не перегрівались на сонці, розводити всередині термітників "грибні сади", створювати необхідний мікроклімат тощо. Викликає величезний інтерес сигналізація мурашок, їх співжиття з деякими іншими видами комах, зокрема з попелицями, культивування ними грибів тощо.

Складні форми турбот про нащадків проявляють одинокі оси (див. нижче).

У громадських комах, до яких належать бджоли, мурашки, терміти, поведінка особливо складна. В їх сім'ях має місце розподіл функцій, обумовлений різницею будови і фізіології окремих особин. Це явище зветься поліморфізмом (багатоформністю) і полягає в тому, що н одного виду комах, наприклад у мурашок, є самки і самці (їх функція - розмноження, збільшення кількості особин в сім'ї), робочі (їх функція - добування їжі, влаштування і догляд за житлом, годування самки і личинок та ін) і солдати (їх функція - захист мурашника, напад на ворогів). У деяких видів мурашок (американських і австралійських медових) є особини, що їх називають "медовими бочками". Це робочі мурашки з величезним роздутим черевцем, в якому міститься запас меду. Такі живі "медові бочки" у спеціальних камерах мурашника - "коморах" висять на стелі, міцно вчепившись за його нерівності.

Відомі випадки дій мурашок, які не вкладаються у межі інстинктивної поведінки. Одного разу південноамериканські мурашки проклали собі шлях через трамвайну колію, але трамвай постійно розчавлював їх. Тоді комахи зробили тунель під рейками, а коли його зруйнували, то проклали новий. В іншому випадку на дереві, що ним проходила мурашина стежка, дослідники зробили широке кільце з смоли, в якій комахи загрузали. Цю перешкоду на своєму шляху мурашки подолали, натаскавши грудочки землі і дрібні камінці, з яких зробили місток. Окремі вчені називають такі дії проявами колективного інтелекту.

Отже, найвище організованими комахами є громадські комахи, в яких найсильніше розвинена нервова система, що зумовлює їх складну поведінку. У цих комах легше, ніж в інших, виробляються умовні рефлекси. Так, численними дослідами встановлено, що бджоли відчували час і точно прилітали до кормушок з сиропом, які виставлялись у певні години, добре запам'ятовували місце, де розміщувались кормушки. Ці досліди дали можливість дресирувати бджіл, тобто виробляти в них умовні рефлекси на ті квіти, запилення яких бажане для підвищення врожайності.

Але ось що дуже цікаво: є види комах не громадських, до того ж паразитів, в яких можна виробити складні умовні рефлекси, тобто вони також піддаються дресировці. Це блохи, яких любителі привчали до виступів у так званих блошиних цирках. Особливою популярністю користувався цирк Раймунда Отави. Його дресировані блохи возили в упряжці маленькі екіпажі; лежачи на спині, жонглювали м'ячиками, танцювали і скакали під музику тощо.

Хребетні тварини вважаються вищими серед усього тваринного світу, однак і вони дуже різняться за ступенем організації. Якщо ссавці - найвище організовані з них, то безщелепні і риби найпримітивніші.

У безщелепних, до яких належать міноги і міксини, скелет хрящовий, шкіра вкрита товстим шаром слизу, луска відсутня. Органи дихання - зяброві мішки, які мають інше походження, ніж зябра риб. Немає в них справжніх щелеп і парних кінцівок, розміри мозку невеликі, органи чуттів відзначаються примітивною будовою. Спосіб життя - напівпаразитичний.

Порівняно з безщелепними риби стоять на вищому рівні розвитку, але клас цей настільки великий (містить 50% усіх видів хребетних), що і серед його представників є види з примітивною будовою і з більш складною.

До найпримітивніших риб відносять хрящових, зокрема пластинчастозябрових, - акул і скатів. У цих риб скелет виключно хрящовий, шкіра вкрита примітивної будови лускою, зябрових покришок нема, плавальний міхур відсутній. У внутрішній будові є такі примітивні риси, як наявність у кишечнику так званого спірального клапана - виросту слизової оболонки, який збільшує всисну поверхню кишечника, та артеріального конуса особливої частини серця, розміщеної попереду шлуночка серця. Кишечник та сечостатеві органи відкриваються у них в спільний прохід - клоаку (також ознака низької організації).

Але поряд з примітивними рисами організації головний мозок хрящових риб мас ряд прогресивних ознак будови, зокрема в них розвинений передній мозок, в якому нервові клітини утворюють покрив, що його нема у більш високоорганізованих риб - кісткових променеперих. Прогресивним також є внутрішнє запліднення хрящових риб, живородіння або відкладання крупних яєць з вусиками для прикріплення до підводного гранту або водяних рослин.

Досить примітивними за організацією є сучасні кистепері риби, названі так за те, Що їх парні кінцівки (плавці) нагадують кисть наземних хроетчих: вони мають добре розвинену м'ясисту основу, від якої відходять промені, що підтримують плавальну перетинку. Стародавні кистепері риби, спираючись на гакі плавці, могли переповзати по суші з однієї водойми в іншу, дихали вони за допомогою плавального міхура (легені) атмосферним повітрям, яке надходило через зовнішні і внутрішні ніздрі (хоани). Є всі підстави гадати, що такі кистепері риби були предками перших земноводних тварин.

Латимерія

Довгий час вчені вважали, що кистепері риби, або целаканти, вимерли щонайменше 50 млн. років тому. Та ось у грудні 1938 р. в Індійському океані біля південно-східного узбережжя Африки спіймали незвичного вигляду рибу, яка виявилась живою целакантовою рибою. Це була сенсація! Південноафриканський іхтіолог, професор Дж.Б. Сміт описав цю "живу викопну" рибу і назвав її латімерією (на честь співробітниці Іст-Лондонського музею К. Латіме'р, яка першою звернула увагу на дивовижну рибу).

Після цього відкриття розпочались посилені пошуки живих викопних. Але лише через 14 років, на початку 1953 р., біля Коморських островів був добутий другий екземпляр латімерії, а через півроку - третій. Так було встановлено, що живуть ці риби біля Коморських островів на досить значній глибині (до 300 м). Мешканці цих островів часто їх виловлювали, м'ясо споживали, а шершавою шкірою зачищали велосипедні камери. Чи могли вони гадати, що настане час, коли за одну таку рибу видаватимуть премію в 10 тис. доларів, а якщо її доставлять живою - 20 тис?

Усі піймані риби (до вересня 1971 р. добуто 68 екземплярів) належать до одного виду; хоан у них нема (на відміну від викопних), дихають вони виключно зябрами, розмножуються яйце живородінням (крупні яйця розвиваються в яйцепроводах, аж поки з них не вийдуть малята), серце має артеріальний конус, в кишечнику є спіральний клапан. Отже, це стародавні примітивні риби, які походять від первісних кистеперих, але перейшли до життя у морі і тому втратили деякі ознаки, притаманні їхнім предкам.

Стародавніми і примітивними рибами є також дводишні, названі так тому, що можуть дихати не тільки зябрами, а й легенями. Вони відомі з палеозойської ери і довгий час вважалися вимерлими, аж поки 1835 р. не виявили протоптерусів - мешканців заболочених річок Африки. На сьогодні відомо 6 видів дводишних риб: чотири-протоптерусів, один - австралійського рогозуба - цератода і один - лепідосирена з Південної Америки.

Загальна організація кісткових риб, зокрема променеперих, набагато вища, ніж інших, і цим пояснюється широке розповсюдження їх у найрізноманітніших водоймах та величезна їх чисельність: вони становлять до 95% усіх риб.

Поряд з інстинктами певну роль у житті кісткових риб відіграє умовно-рефлекторна діяльність. Ставкові риби припливають до кормушок на сигнал дзвоника. Відомо, що деякі риби не бояться

аквалангістів і навіть вступають з ними, так би мовити, у контакт. Підводні дослідники наводять чимало прикладів, коли окремі морські риби брали з їх рук корм, супроводжували їх у підводних мандрівках, деякі навіть знали "в обличчя" своїх друзів-аквалангістів. Але риби, які познайомились з дією підводних рушниць, тікали на безпечну відстань, побачивши цю зброю.

Відомі окремі випадки приручення риб. На одному з Гавайських островів жив чоловік, який протягом багатьох років рибалив разом з величезною морською хижою рибою - баракудою. Вона підпливала до рибалки, коли він стукав по борту човна, дозволяла гладити себе по голові і спині. А після того як її годували, вона за сигналом людини починала заганяти макрель у розставлену сітку і не давала рибі випливати звідти. Завдяки баракуді рибалка кожного разу мав добрий улов. Він привчив свого "морського собаку" не брати корм, якщо він прикріплений до волосини, так що спіймати цю рибу ніхто не міг. Рибалка приручив і привчив до роботи ще одну, молоду баракуду, але стара її відганяла геть, і лише коли стара не з'являлась, молода могла допомагати людині.

Серед земноводних найпримітивнішими є безногі - черв’яки, які у своїй організації зберегли деякі риси древніх панцирних земноводних: під шкірою в них є кісткові луски - гомологи луски стародавніх амфібій, добре розвинена хорда, неповна перегородка між передсердями серця (у всіх земноводних серце трикамерне) та інші примітивні ознаки. У багатьох хвостатих, теж досить примітивних тварин, є навіть бічна лінія - ознака, що дійшла до наших днів від риб-предків.

Вища організація властива безхвостим земноводним - найчисельнішому і найпоширенішому ряду цього класу. Головний мозок їх має прогресивні риси: розвинений передній відділ, розподіл півкуль тощо. У них добре розвинені органи чуттів, особливо слуху (у безногих і хвостатих барабанні перетинки і порожнина відсутні). Багато видів виявляють цікаву турботу про нащадків.

Плазуни перебувають на найнижчому щаблі розвитку серед справжніх наземних тварин. Температура тіла у них непостійна, що робить їх значною мірою залежними від умов навколишнього середовища і обмежує поширення. У головному мозку кора півкуль розвинена ще слабо, а тому поведінка їх в основному інстинктивна, хоч умовні рефлекси в них також виробляються. Найпримітивнішими - з плазунів (рептилій) є черепахи, які мають багато спільних рис з викопними плазу-нами-котилозаврами. Вага головного мозку в черепах дуже незначна: менше ніж 0,01% ваги тіла, поведінка інстинктивна, умовні рефлекси виробляються важко і довго. Проте, незважаючи на примітивність організації, морські види черепах - чудові навігатори, їх розмноження зв'язане з далекими міграціями до місць відкладання яєць. Так, наприклад, зелена черепаха від берегів Бразилії, де є чудові підводні пасовиська, до місць свого гніздування - на піщаних пляжах невеликого острова Вознесіння долає понад 2200 км. І пливе вона таким точним курсом, що прямо виходить до потрібного їй пункту. Існують різні гіпотези щодо того, як орієнтуються.

Гатерія

Черепахи у морських просторах, як знаходять дорогу до місць розмноження (по Сонцю, зірках, запаху особливих хімічних речовин), але всі вони не мають переконливих доказів.

Живою викопною рептилією вважається також гатерія - мешканець дрібних острівців біля східного і південного узбереж Нової Зеландії. Гатерія мало змінилась за своєю будовою порівняно зі своїми безпосередніми предками, що жили приблизно 165 млн. років тому.

Досить "стародавніми" плазунами є також крокодили - найближчі родичі мезозойських динозаврів. Проте в їх будові і функціях є багато рис вищої організації, а саме: у них справжнє трикамерне серце, добре розвинені легені, температура тіла коливається у незначних межах, порівняно добре розвинені головний мозок і органи чуттів. Вища нервова діяльність крокодилів складніша, ніж інших плазунів, у них легше виробляються умовні рефлекси. Дресировані крокодили навіть виступають на цирковій арені. Приручені змалку, вони можуть жити в домашніх умовах. Один австрійський професор виростив з 12-сантиметрового алігатора дорослого крокодила: він їздить з ним на автомобілі, купається у міському озері у Відні.

Птахи - численна, широко розповсюджена і високо спеціалізована (пристосована до польоту) група вищих хребетних тварин з постійною і досить високою температурою тіла, обумовленою енергійним обміном речовин. Найпримітивнішими з сучасних птахів вважаються нелітаючі птахи, до яких належать пінгвіни та без кільові. Високоорганізовані птахи - це добрі літуни, вся будова яких підпорядкована польоту.

Вища нервова діяльність птахів досить складна. їм притаманні такі інстинкти, як територіальна поведінка (у період розмноження самці займають певну ділянку, з якої проганяють інших птахів даного виду), різні форми токування (шлюбні бійки, ігри, танці, польоти, співи тощо), турбота про нащадків (яка проявляється у будуванні різних типів гнізд, насиджуванні яєць, вигодовуванні і вихованні пташенят), перельоти та ін. Особливою складністю відзначаються перельоти птахів на велику віддаль, ''іноді на десятки тисяч кілометрів. Досі остаточно не розв'язане питання, що є механізмом орієнтації і навігації птахів під час перельотів. Велику роль у житті птахів відіграє умовно-рефлекторна діяльність.

Ссавці, або звірі, - найвище організовані серед усього тваринного світу. Головний мозок їх відзначається особливо високим розвитком. Механізми теплорегуляції забезпечують відносну постійність температури тіла і цим зменшують залежність від умов середовища, а живородіння та вигодовування малят молоком підвищує виживання нащадків та дає можливість розмножуватися за різноманітних умов життя.

Найпримітивнішими ссавцями є першозвірі, до яких належать такі живі викопні, як качконіс та єхидна - мешканці Австралії і прилеглих островів, що утворюють ряд однопрохідних, або яйцекладних. Як видно з назви ряду, його представникам притаманна така примітивна ознака, як наявність клоаки, а розмножуються вони, відкладаючи яйця, а потім їх насиджують (качконіс) або виношують у шкірястій сумці, що утворюється на період розмноження на череві самки (єхидна). Вигодовують першозвірі малят молоком, але сосків у них нема, а виділяється молоко на особливих ділянках шкіри - залозистих полях, розташованих на череві, з яких малята злизують молоко. Хоча тіло цих тварин вкрито шерстю, температура тіла у них досить низька і коливається у значних межах залежно від температури зовнішнього середовища: від 22° до 37° С. Головний мозок розвинений слабо.

Ці та багато інших примітивних ознак наближають яйцекладних до їх предків - плазунів, а тому деякі вчені вважають, що качконіс та єхидна - не ссавці, а живі викопні плазуни, які лише подібні за своєю організацією до ссавців. В усякому разі, цих тварин відокремлюють від справжніх звірів і виділяють в особливий підклас - першозвірів.

Серед підкласу справжніх звірів, до якого належать усі інші ссавці, є тварини з різним ступенем будови. Нижчі звірі, або сумчасті, також відзначаються рядом примітивних рис. Дитяче місце в матці (плацента) розвинене у них дуже слабо, а тому вагітність триває короткий час і дитинчата народжуються крихітними, подібними до зародків, і дальший їх розвиток проходить у сумці, в якій є сосок, що до нього маля прикріплюється ротом і живиться у перший період пасивно (молоко періодично впорскується в рот).

Досить примітивними є і деякі вищі звірі, або плацентарні. Так, комахоїдні ссавці, до яких належать кроти, їжаки, землерийки та ін., мають невеликих розмірів півкулі головного мозку, закрутки на них відсутні, зуби слабо диференційовані.

На найвищому щаблі розвитку між ссавців перебувають примати, до яких відносять півмавп і мавп. А серед мавп - людиноподібні - найвище організовані з усіх сучасних тварин на Землі.