Курсовая работа: Робота соціального педагога в загальноосвітній школі

Зміст

Вступ

1. Особливості роботи соціального педагога в загальноосвітній школі

2. Основні функції соціального педагога

3. Робота соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах

3.1 Напрямки роботи та обов’язки соціального педагога

3.2 Стратегія розробки концепції шкільної соціально-педагогічної діяльності

3.3 Стратегія зовнішньої соціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчального закладу

3.4 Стратегія управління соціально-педагогічною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу

4. Методика планування діяльності соціального педагогика в загальноосвітньому навчальному закладі

Висновки

Список використаної літератури та джерел

Вступ

Соціальні педагоги та практичні психологи навчальних закладів є головною ланкою в структурі психологічної служби освіти в Україні, їхня діяльність регламентується Положенням про психологічну службу та іншими нормативно-правовими документами психологічної служби системи освіти.

Донедавна в загальноосвітніх навчальних закладах функції соціального педагога певною мірою виконували класні керівники, вихователі груп продовженого дня, організатори дитячих колективів, тренери та керівники гуртків, заступники директорів з навчально-виховної та виховної роботи.

Листом Міністерства освіти і науки України від 15.06.2004 р. № 1/9 - 324 "Про внесення змін і доповнень до нормативів чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів" визначено, що з 2004-2005 навчального року в штатні розписи закладів освіти вводяться ставки практичних психологів і соціальних педагогів із розрахунку 1 ставка на 700 учнів міської школи.

Якщо практичні психологи за п'ятнадцять років існування служби вже накопичили певний досвід, то соціальні педагоги відчувають нагальну потребу в окресленні своїх функцій та змісту роботи, у навчально-методичному забезпеченні своєї діяльності в закладі освіти, тому предметом нашої уваги є особливості роботи соціального педагога в загальноосвітній школі.

Сучасні дослідження із соціальної педагогіки присвячені переважно проблемам специфіки роботи соціального педагога з певними категоріями населення (А. Й. Капська, І. Д. Звєрєва, Л. І. Міщик, Р. В. Овчарова, П. А. Шептенко, Г. А. Вороніна та ін.).

Напрями професійної діяльності соціального педагога досліджують Ю. В. Мельник, С. В. Шаргородська, Ж. В. Серкіс.

Зміст соціально-педагогічного патронажу у загальноосвітньому навчальному закладі розкриває В. В. Шульга. Широко розглядаються питання нормативно-правового забезпечення діяльності соціального педагога, організації планування, ведення документації і звітності. Проте методичні рекомендації щодо його діяльності, питання статусу соціального педагога, професійний портрет та вимоги до рівня його знань та умінь детально не висвітлювалися, тому ми намагатимемося саме на це звернути більше уваги.

Структура курсової роботи складається з 4 розділів, вступу, висновків та списку використаної літератури та джерел

1. Особливості роботи соціального педагога в загальноосвітній школі

Соціальний педагог — це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку [23].

Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості [33].

Від традиційних сфер діяльності, які пов'язані з аналізом та вирішенням проблем людей (психологія, соціологія, педагогіка тощо), соціально-педагогічна робота відрізняється перш за все своїм інтегральним характером. Соціальний педагог сприймає учня як цілісного індивіда, поєднуючи різні сторони його особистості, в той час як суміжні спеціалісти підходять до вирішення проблем однобоко, однак цілісне бачення учня дозволяє вчасно прийти йому на допомогу.

Важливою особливістю соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі, на відміну від суміжних сфер діяльності, є її посередницький характер, до того ж цей елемент виступає не як периферійний, а як центральний [14, 131].

Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізу посередництва можна виділити декілька напрямів його здійснення:

- між учнем і різноманітними структурами й установами;

- між учнем та вчителями і вихователями;

- між дитиною та батьками;

- між учнем та іншими спеціалістами, які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (тренери, керівники гуртків тощо);

- між учнем та різними групами ровесників, молодіжними групами тощо.

Ефективне здійснення соціальним педагогом посередницької функції можливе в разі дотримання таких умов:

- розуміння соціальним педагогом проблем учня, його здатності перейматися змістом проблеми дитини;

- адекватного представлення (презентації) і вираження (репрезентації) проблем учня;

- наявності знань про існування соціальних ресурсів різних закладів та установ, що займаються проблемами дітей та молоді;

- наявності знань про інструментальні можливості суміжних професій, представники яких залучаються до вирішення проблем учня;

- уміння забезпечувати порозуміння різних спеціалістів та їх ефективне співробітництво;

- довіри до соціального педагога учня і тих людей, з якими у нього виникли проблеми (що досягається завдяки професіоналізму і бездоганній роботі соціального педагога) [28].

Провідним у діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є діагностичний напрям роботи. Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потім проектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.

Соціальний педагог користується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети, і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження. Метою психодіагностики є встановлення психологічного діагнозу як висновку про актуальний стан психічних особливостей особистості та прогнозування їх подальшого розвитку.

Метою соціальної діагностики є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґрунтованого висновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.

Педагогічна діагностика - це вивчення особистості дитини, підлітка, молодої людини та дитячого, молодіжного колективів з метою забезпечення індивідуального і диференційованого підходу в процесі навчання і виховання для більш ефективної реалізації його основних функцій.

Соціальний педагог повинен пам'ятати про те, що вивчення особистості повинно бути спрямоване не стільки на викриття недоліків, скільки на пошук резервів особистості, її нерозкритих можливостей і потенціалів.

Соціально-педагогічна діагностика за змістом і кінцевою метою є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціальними дослідженнями.

Процес соціально-педагогічної діагностики має таку структуру.

1. Констатація певного неблагополуччя в діяльності і поведінці учня.

2. Усвідомлення можливих причин неблагополуччя, аналіз особливостей випадку.

3. Висунення робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності виявлених даних.

4. Збір додаткової інформації, необхідної для перевірки гіпотези.

5. Перевірка робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності даних.

6. Повторення процедури, якщо гіпотеза не підтвердилася [23].

2. Основні функції соціального педагога

Основними функціями соціального педагога у навчальних закладах є:

- діагностична - вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу загалом, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивних сил у мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків;

- прогностична - прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних чинників соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи; прогнозування і програмування процесів соціального розвитку мікрорайону і конкретного мікро-соціуму, діяльності тих інститутів, які беруть участь у соціальному формуванні особистості;

- консультативна - надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога;

- захисна - забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);

- організаторська - забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі;

- попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична - передбачення і приведення до дії механізмів запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані; організація соціотерапевтичної допомоги, забезпечення захисту прав учня у суспільстві, допомога підліткам і молоді у період соціального і професійного визначення [4, 19].

Специфіка функцій соціального педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Він мусить бути цікавим для оточення. Соціальний педагог сприяє педагогізації середовища, активізує соціально-культурні та соціально-педагогічні функції суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.

На відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, а, передусім, виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту. Соціальні педагоги покликані сприяти саморозвитку особистості.

На основі цих функцій виокремлюють такі основні напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах:

- вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів; організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні її проблем; співпраця з сім'єю, школою та громадою;

- соціально-психологічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях здійснюється шляхом з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки тощо;

- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє „Я", підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості.

Відповідно до напрямків діяльності соціального педагога розрізняють такі основні види професійної діяльності:

- правоохоронна (пропедевтика правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційна діяльність);

- психологічна (консультативно-посередницька, охорона здоров'я і пропаганда здорового способу життя, медико-реабідітаційна допомога);

— культурно-дозвільна (організація діяльності дітей, молоді, сімейно-сусідських осередків, культурно-освітня робота за місцем проживання, організація фізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку, соціальна анімація).

Таким чином, соціальний педагог у навчальному закладі має доволі широкий діапазон обов'язків. Учням та їхнім батькам він надає такі види соціальних послуг:

-допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, в переході з одного ступеня навчального закладу до іншої та при випуску з навчального закладу;

- попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі; допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій на ранній стадії та запобігає розвитку більш складніших проблем; допомагає учням у формуванні навичок вирішення та подолання кризових станів; відпрацьовує соціальні навички;

- виступає посередником між навчальним закладом та сім'єю: допомагає батькам і вчителям зрозуміти інтереси і потреби дітей в отриманні освіти і віднайти способи їх задоволення в навчальному закладі; допомагає визначати індивідуальні навчальні програми для дітей, які цього потребують (наприклад, навчання вдома);

— виступає посередником між батьками і вчительським колективом, спонукає батьків до активної участі в житті навчального закладу, доводить до відома адміністрації та педколективу необхідну інформацію про становище в сім'ях учнів, які потребують соціально-педагогічної підтримки;

- слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає їм у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує і понижує негативний вплив факторів ризику на дітей;

- разом із педколективом навчального закладу соціальний педагог бере участь у педрадах, батьківських зборах та інших нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу;

- проводить консультації з вчителями та іншими працівниками навчального закладу з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- організовує співпрацю з учителями та іншими спеціалістами школи (психолог, дефектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадалтованим учням;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів тощо.

До посадових обов'язків соціального педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин не відвідують школу; надання допомоги та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, які є представниками національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час і вирішення питання їхньої освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій тощо.

Сьогоднішні учні зіткаються з багатьма соціальними, економічними, особистісними проблемами, які часто негативно впливають на процес їхнього соціального і громадянського становлення. Колектив навчального закладу повинен комплексно вирішувати проблеми учня. Роль соціального педагога у цій справі досить вагома [4, 20].

3. Робота соціального педагога в загальноосвітніх навчвльних закладах

3.1 Напрямки роботи та обов’язки соціального педагога

Одним із напрямків роботи соціального педагога загальноосвітньої школи є корекційно-розвиваюча робота. Корекція - здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку, поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи. Важливим є залучення учнів до корекційно-розвиваючих програм, різноманітної творчої діяльності - образотворчої, ігрової, трудової. Дуже важливо, щоб корекція мала випереджуючий характер. Вона повинна мати за мету не вдосконалення того, що вже є, а активне формування того, що має бути досягнуте в майбутній перспективі відповідно до законів та вимог вікового розвитку та становлення індивідуальності. Цінність такого підходу в тому, що він дає можливість учневі відчути себе перспективним у діяльності, що для нього є найбільш важливою [14, 132].

У рамках діяльності психологічної служби загальноосвітньої школи до обов'язків соціального педагога належить і здійснення консультативної діяльності. Консультування - професійна допомога клієнту (учням, учителям, адміністрації, батькам, іншим особам, які займаються вихованням дитини) у пошуку розв'язання проблемної ситуації. Консультативна робота - це надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Консультації можуть бути індивідуальними та груповими; разовими, короткочасними (2-4 рази), тривалими; просвітницько-рекомендаційними, діагностичними, психологічними, педагогічними, правовими тощо [33].

Соціальний педагог школи виконує й організаторську роботу - забезпечує змістовне дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучає сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу [28].

Важливим напрямом роботи соціального педагога у психологічній службі загальноосвітньої школи є соціально-профілактична (превентивна) діяльність.

Соціально-педагогічна профілактика — це система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, які сприяють прояву різних видів їхньої активності (бесіди, тренінги, марафони, дебати, рольові ігри тощо). Соціально-педагогічна профілактика спрямована на зміну різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів і умов соціального виховання або перебудову їх взаємодії.

У процесі соціальної профілактики соціальний педагог може спрямовувати свою діяльність на виховний мікросоціум учня (педагоги, батьки, група ровесників), змінюючи характер їхнього ставлення до дитини і впливу на неї. Він також може впливати на її уявлення про оточуючих і на взаємини між ними, а також на переживання, що супроводжують їх, та змінювати ці переживання. З метою профілактики відхилень поведінки соціальний педагог заводить картотеку "важких" підлітків, у якій відображені їхні особливості, що вимагають індивідуальної роботи [15].

Надзвичайно важливе значення має робота соціального педагога у здійсненні профілактики негативних явищ в учнівському середовищі - правопорушень, наркоманії, алкоголізму, вилучення учнівської молоді з незаконних форм праці, пропаганді здорового способу життя, навчання толерантності, навичкам безпечної поведінки та ін.

Важливим напрямом діяльності соціального педагога є соціально-педагогічне забезпечення профільного навчання, професійної орієнтації. Соціальний педагог може проводити профорієнтаційні бесіди і консультування учнів і батьків, супроводжувати дітей, які вже вибрали певний профіль навчання, проводити бесіди й оглядові екскурсії з питань профорієнтації з урахуванням ситуації на місцевому ринку праці.

До виключної компетентності соціального педагога належить складання і ведення соціального паспорту школи, класу, учнівських колективів, індивідуальних карток дітей та сімей, що потребують особливої психолого-педагогічної уваги. До цієї категорії належать: діти, схильні до правопорушень, які перебувають на обліку служби у справах неповнолітніх, кримінально-виконавчої інспекції тощо, діти з неповних і неблагополучних сімей, діти-сироти або діти і сім'ї, які потребують особливої уваги за висновками психолога або класного керівника [25].

Таким чином, основним змістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесу соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхнього психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад та відхилень у соціальному розвитку особистості.

Практичний психолог і соціальний педагог мають працювати в загальноосвітній школі як єдина команда, доповнюючи і підтримуючи один одного.

Організації соціально-педагогічної діяльності школи сприяють Закон України «Про освіту» (1996 р.), в якому визначений статус провідного фахівця із соціального виховання - соціального педагога - в школі (ст. 22). Модель соціально-педагогічної діяльності школи перебуває ще у стадії формування. Вона складається із двох взаємообумовлених частин: внутрішньої і зовнішньої. До основних напрямів першої відносять діагностування, здійснення соціального виховання, загальне керівництво соціально-виховною діяльністю, захист та охорона прав дитини. Зовнішня соціально-педагогічна діяльність створює можливості для застосування набутих у школі знань, умінь та навичок, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу та творчої діяльності у реальному житті в активній про соціальній діяльності. Крім цього, спрямовується на педагогізацію соціального середовища, яке оточує школярів, що покликане гармонізувати вплив різноманітних чинників соціалізації на процес цілісного становлення особистості дитини.

Провідним завданням у соціально-педагогічній діяльності школи визнається формування громадянськості як інтегруючої ціннісної орієнтації, яка визначає ставлення особистості до рідного народу, регіону проживання, з яким єднає спільна історія, до всієї планети - спільної колиски людства. Таким чином, виникає проблема одночасного процесу виховання не тільки громадянина країни проживання, а й певної регіональної спільності (наприклад, громадянина Європи) та громадянина світу. Така інтегрованість пояснюється необхідністю, з одного боку, засвоєння духовних та інтелектуальних цінностей не тільки сусідніх народів, а й усього світу, а з іншого, необхідністю творення власних національних цінностей у рамках рідної культури, оскільки орієнтація лише на запозичення чужого призводить до втрати власного творчого потенціалу.

Незважаючи на своєрідність змісту та самого процесу формування громадянина кожної європейської держави, експерти Ради Європи дійшли висновку що у змісті і формах цих процесів дуже багато спільного. Це створює умови для формування європейської громадянськості. Насамперед, така спільність стосується знань, цінностей та практичних навичок. До знань, необхідних для життя в єдиній Європі, віднесені відомості про: функціонування демократії та її інститутів; політичні, юридичні, фінансові аспекти життя держави, регіону; громадянські права, свободи та обов'язки у визначенні державних і міжнародних документів; розуміння поняття «демократичне громадянство» у суспільстві, в якому живуть громадяни; європейський (міжнародний) контекст демократичного громадянства. Найважливішими спільними цінностями громадянського виховання, що визначені філософією прав людини, стали: рівноцінність кожного людського життя, повага до себе та інших, свобода, солідарність, етнічна, расова, політична, культурна та релігійна толерантність, взаєморозуміння, громадянська мужність. Кожному громадянину Європи необхідно формувати навички для того щоб розв'язувати конфлікти в неагресивній манері, аргументувати та захищати власну точку зору, інтерпретувати аргументи іншого, розуміти та сприймати відмінні погляди, робити вибір і піддавати моральному аналізу альтернативні позиції, нести спільну відповідальність, розвивати конструктивні стосунки з іншими людьми, вміти критично осмислювати і порівнювати позиції та істини [22, 352].

На основі спільних цінностей радою культурного співробітництва Ради Європи розроблений Кодекс виховних цінностей, схвалений як рекомендації в умовах мультикультурного суспільства. Кодекс визначає основні ціннісні аспекти громадянського виховання, які стосуються: ставлення до себе, взаємин з іншими людьми, ставлення до суспільства, до навколишнього середовища. У ставленні до себе кодекс визнає цінність кожної особистості як унікальну сутність, яка є важливою для людства сама по собі й має потенціал духовного, морального, інтелектуального та фізичного розвитку. На основі цієї цінності визначаються такі принципи дії особистості: прагнути пізнати власний характер, його сильні та слабкі сторони; розвивати почуття самоцінності; прагнути зрозуміти сенс життя, своє призначення, замислюватися як його прожити; прагнути жити згідно з загальноприйнятими моральними нормами; з відповідальністю використовувати свої права і привілеї; набувати знань і мудрості через життя; нести відповідальність за своє життя в рамках своїх можливостей.

У взаєминах з іншими людьми цінністю визнається ставлення до них, як таких, які вони є, а не як таких, які можуть щось зробити для нас. Такі стосунки мають важливе значення як для особистісного розвитку, так і для блага всього суспільства. Керуючись цими цінностями у наших взаєминах, ми повинні: поважати гідність усіх людей; давати зрозуміти іншим, що їх цінують; заслуговувати лояльність, довіру, щирість; співпрацювати з іншими; підтримувати інших; поважати довіру, життя, приватність, власність інших; намагатися розв'язати проблеми мирним шляхом.

У ставленні до суспільства цінується: правда, права людини, закон, справедливість і колективні зусилля для спільного блага, сім'я як джерело любові й підтримки для всіх її членів, як основа суспільства, в якому люди турбуються одне про одного. Зважаючи на ці цінності особистості, необхідно розуміти свої громадянські обов'язки, бути готовими протистояти цінностям чи діям, шо можуть зашкодити для окремих осіб чи всього суспільства; підтримувати сім 'ю у вихованні дітей; допомагати людям у розумінні закону та його дії; підкорятися закону і сприяти виконанню його іншими; приймати різноманітність і поважати право інших людей на релігійну й культурну своєрідність; підтримувати людей, які самостійно не можуть вести гідний спосіб життя; сприяти демократії; робити правду та єдність пріоритетами громадського життя.

У ставленні до навколишнього середовища основні цінності: світ природи як вмістилище дива і джерело натхнення; визнання за обов'язок збереження навколишнього середовища у належному стані для прийдешніх поколінь. Згідно з цими цінностями визначено такі принципи дії: зберігати скрізь, де можливо, збалансованість і різноманіття в природі; виправдовувати розвиток лише за умови збереження навколишнього середовища; відновлювати природне середовище, зруйноване людиною; зберігати, де можливо, красу природи; усвідомлювати місце людини у світі.

Україні, яка мріє увійти повноправним членом у сім'ю європейських народів, соціалізуючий вплив освітніх закладів уже зараз доцільно спрямовувати в русло вимог розробленого радою культурного співробітництва Ради Європи Кодексу виховних цінностей.

Зрозуміло, що кожний загальноосвітній навчальний заклад має своєрідні умови для організації власної соціально-педагогічної діяльності. Однак, незважаючи на це, гадаємо, що доцільними в реалізації соціально-виховної функції школи буде низка пропонованих соціально-педагогічних стратегій, технологій та методик.

Окремі з них можна сформувати на вихідних основах цікавого та змістовного дослідження А. Малько [14, 36-40].

3.2 Стратегія розробки концепції шкільної соціально-педагогічної діяльності

1. Створення творчої групи для розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітнього навчального закладу, до складу якої можуть увійти члени дирекції школи, соціальний педагог, педагог-органі-затор, шкільний психолог, класовод, звільнений класний керівник, активні вчителі, співробітники, батьки, представники громадськості, науковий консультант. Зважаючи на міждисциплінарну специфіку процесу соціалізації у складі творчої групи об'єднати, насамперед, фахівців, які змогли б обґрунтувати концепцію з позицій культурології, соціології, психології, соціальної педагогіки та соціальної роботи.

2.Орієнтація на те, що сутністю соціально-педагогічної діяльності школи є створення шкільного і позашкільного культурно-виховного простору через організацію суспільної життєдіяльності школярів, який сприяв би позитивному розвитку їх внутрішньоінтенційної спрямованості в руслі вимог європейського Кодексу виховних цінностей.

3. Розглядати соціальну роботу в школі як один із аспектів соціально-педагогічної діяльності, пам'ятаючи, що орієнтація лише на неї здатна створювати ефект «сизифової праці», коли доводиться усувати наслідки, не зачіпаючи їх причин.

4.У визначенні об'єкта соціально-педагогічної діяльності орієнтуватися не лише на дітей-жертв несприятливих умов соціалізації, а на кожного школяра як особистість, котра заслуговує власного автентичного самовизначення, цілеспрямування на шляху самореалізації, створення найсприятливіших умов для скорочення в майбутньому стартового періоду акме.

5. Об'єктом соціально-педагогічного впливу вважати також батьків учнів, оскільки діти, у випадку необхідності, стають ефективним інструментом цього процесу.

6.Суб'єктом соціально-педагогічної діяльності вважати всіх членів педагогічного колективу, батьків, представників громадськості, наукових консультантів, зважаючи нате, що виняткову відповідальність за організацію та результати цієї діяльності несуть члени адміністрації школи, особливо, заступник директора з виховної роботи, соціальний педагог, педагог-організатор, шкільний психолог, класоводи, звільнені класні керівники.

7. Базовою основою для змісту соціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчального закладу може бути Конвенція ООН про права дитини (1989), Концепція національного виховання (1994), постанова «Про вдосконалення керівництва виховною роботою в закладах Міносвіти України» (1994), «Концепція виховання у національній системі освіти» (1996), «Національна програма «Діти України» (1996), Національна доктрина розвитку освіти в Україні, сучасний вітчизняний та зарубіжний досвід соціально-педагогічної діяльності.

8.Визначення методів та форм соціально-педагогічної діяльності в узгодженні з метою її, назрілими завданнями, потребами та наявними засобами і можливостями.

А.Малько пропонує також структурно доцільну модель соціально-педагогічної діяльності освітнього закладу. У випадку незначних змін чи доповнень, викликаних специфікою діяльності певного загальноосвітнього навчального закладу, її можна використати як вихідну основу для створення власної. Вона складається з внутрішньої та зовнішньої частин соціально-виховної діяльності закладу, які взаємодоповнюють одна одну. Внутрішкільна соціально-педагогічна діяльність полягає в діагностуванні об'єктів соціального виховання, управлінні соціально-виховною діяльністю. На основі діагностування (соціологічного, психологічного, педагогічного, соціально-педагогічного) рівня сформованості соціального досвіду, соціальної вихованості, потреб та інтересів дітей, плануються заходи соціального працівника з охорони та захисту прав дитини. Поряд із цим проектується здійснення соціального виховання за трьома напрямами: організація життєдіяльності з метою формування людяності; соціально-педагогічна корекція позицій та поведінки дитини, відхиленої від допустимих норм; соціально-педагогічна реабілітація. Реалізація цих частин соціального виховання відбувається у процесі створення та функціонування культурно-виховного простору школи. Він складається з таких взаємопов'язаних виховних сфер: традицій школи (історія, свята, гімн, герб, прапор, норми одягу, вітання тощо), виробництва (навчальний процес, догляд за приміщенням школи, присадибними ділянками, третій трудовий семестр), інформаційної системи (бібліотечно-інформаційний центр, газета, телебачення, радіо, комп'ютерна мережа, архів), мистецтва та дозвілля (гуртки, секції, клуби, театри, музеї, художня і музична школи), економіки (грошова одиниця, стипендії, гранти) тощо.

«Культурно-виховний простір школи, - небезпідставно вважає А.Малько, - в умовах демократизації суспільства має будуватися на принципі самоуправління, тому провідна роль в оновленні соціального виховання належить таким виховним сферам: самоуправління (парламент, рада, шкільний кооператив, загальні збори), право і політика (писані закони школи, суд, боротьба за досягнення бажаних змін шкільної життєдіяльності законними і моральними засобами), громадська думка (моральні закони, соціальні цінності школи), соціальна робота (самозахист та самодопомога дітей)» [14, 36-40].

3.3 Стратегія зовнішньої соціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчального закладу

1. Діагностування учнями, вихователями, класними керівниками під керівництвом заступника директора з виховної роботи та соціального педагога культурного рівня мікрорайону з виділенням таких аспектів цього рівня: соціального, економічного, політичного, демографічного, етнічного та релігійного.

2. Визначення на основі результатів діагностування сприятливих і несприятливих можливостей для соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні.

3. Планування соціально-педагогічних заходів із метою оптимального використання сприятливих можливостей соціалізації школярів у мікрорайоні та заходів з метою подолання несприятливих можливостей для соціального виховання.

4. Вивчення класоводами, вихователями та класними керівниками соціально-культурних умов сімей, у яких проживають учні. Складання на основі зібраних даних соціальних паспортів класних колективів [22, 356].

5. Використання соціальних паспортів класів з метою надання соціально-педагогічної та можливої матеріальної допомоги тим сім'ям, які потребують цього у першу чергу.

6. На основі вивчення соціальної інфраструктури мікрорайону спланувати заходи з метою організації та самоорганізації дозвілля школярів. Насамперед, передбачити створення спортивних майданчиків та підготовку з числа колишніх учнів школи громадських інструкторів із різних видів спорту, представлених матеріальними засобами майданчика.

7.Організувати за місцем проживання учнів, за прикладом шведської молоді, молодіжне товариство спортивно-екологічного спрямування «Чистий, чиста, чисте». Продумати атрибутику його та зміст і форми заходів, спрямованих на виховання бажань поєднати екологію зовнішнього середовища з екологією душі.

8.Для підготовки соціально-педагогічних заходів у мікрорайонах продумати форми та методи співробітництва загальноосвітніх навчальних закладів із місцевими органами влади, засобами інформації, різноманітними громадськими організаціями, культурно-дозвіллєвими закладами та організаціями, правовими та судовими органами, медичними закладами, виробничими колективами, закладами соціального забезпечення, службами у справах неповнолітніх та сім'ї й молоді, відомими, авторитетними в краї людьми: представниками господарського, громадського, спортивного, мистецького життя.

3.4 Стратегія управління соціально-педагогічною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу

1. Створюючи творчу групу для розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітнього закладу, в структурі її передбачити елементи самоконтролю, контролю, корекції та звітності.

2.Аналіз діагностичних досліджень з метою виявлення соціально-педагогічних ситуацій, які потребують посиленого контролю з боку адміністрації школи.

3.Вивчення ефективності діяльності соціалізуючого простору школи, окремих фахівців, які працюють у цьому просторі, з метою доцільної корекції їх діяльності або надання відповідної методичної допомоги.

4.Налагодження зв'язків із випускниками школи, виробничими колективами, організаціями та установами, які знаходяться в мікрорайоні школи, активістами батьківського комітету з метою залучення їх до соціально-педагогічної діяльності та інтеграції культурно-виховного простору школи з культурно-виховним простором мікрорайону.

5. Вивчення можливостей отримання спонсорської допомоги з метою організації соціально-педагогічної діяльності.

6.Визначення ефективності індивідуальної соціально-педагогічної концепції освітнього закладу, проблем, які виникають у ході її реалізації, необхідності та можливостей змін із метою вдосконалення.

4. Методика планування діяльності соціального педагогика в загальноосавтньому навчальному закладі

Місце та роль соціального педагога в соціально-педагогічному просторі школи визначаються його місією бути гарантом прав та інтересів дітей, їхнього розвитку згідно з власною внутрішньоінтенційною спрямованістю, комфортних умов для життєдіяльності.

Рамки його діяльності виходять за межі освітнього закладу, включаючи в себе соціум різних рівнів: сім'ю, вулицю, мікрорайон, державні заклади та установи.

Завдання соціального педагога - допомога загальноосвітньому закладу в а) формуванні в учнів комплексу знань, навичок та вмінь, необхідних для: самопізнання, доцільного розвитку власної інтенційної спрямованості, засвоєння норм соціальної поведінки, гармонізації внутрішньоособистісних та загальносуспільних інтересів, уміння вибудовувати загальноприйнятливий стиль своїх стосунків із навколишніми; б) соціально-педагогічній корекції поведінки вихованців, доцільній вибірковості їхніх соціальних зв'язків; в) соціально-педагогічній профілактиці девіантної поведінки підлітків; г) координації взаємодії різноманітних соціальних інститутів у ході розв'язання найгостріших соціальних проблем; г) можливій реабілітації несприятливого соціалізуючого середовиша.

Спираючись на індивідуальну концепцію соціально-педагогічної діяльності навчального закладу, результати вивчення сприятливих і несприятливих можливостей для соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні школи, узагальнені дані соціальної паспортизації класів, накреслити головні орієнтири соціально-педагогічної діяльності упродовж року.

В орієнтованих напрямах діяльності визначити конкретні соціально-педагогічні заходи, терміни їхнього проведення, основних організаторів та відповідальних, систему контролю і корекції.

Річна циклограма діяльності соціального педагога може мати приблизно таке спрямування:

Серпень: формування цілей і завдань соціально-педагогічної діяльності; дослідження соціуму: виявлення фактів позитивного і негативного впливу на соціалізацію учнів; планування складу допоміжних соціально-педагогічних сил.

Вересень: організація діяльності творчої групи з метою розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітнього закладу; вивчення соціально-культурних умов сімей, у яких проживають учні; проведення інструктивних нарад з класоводами, вихователями, класними керівниками стосовно узагальнення зібраних даних та оформлення соціальних паспортів класів; формування проблемного поля на основі даних соціальної паспортизації класів; планування соціально-педагогічної діяльності в межах проблемного поля; здійснення соціально-педагогічної підтримки учнів, які вперше прибули для навчання в нових для них класних колективах; надання допомоги в адаптації до нових умов навчання учням п'ятих класів; первинне налагодження зв'язків з батьками та громадськістю мікрорайону школи.

Жовтень: організація діагностування культурного рівня мікрорайону школи з виділенням соціального, економічного, політичного, демографічного, етнічного та релігійного аспектів. Організація соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на подолання несприятливого соціалізуючого впливу певних сторін життя мікрорайону; участь в організації та проведенні спільного засідання батьківського комітету навчального закладу, дирекції, вихователів, класоводів та класних керівників (кураторів у гімназіях) з метою надання матеріальної допомоги учням, які проживають у малозабезпечених сім'ях, сиротам і напівсиротам; попередня підготовка матеріалів засідання на основі соціальної паспортизації класі та представлених відповідними комісіями (у складі не менше трьох чоловік, як правило, класовода чи класного керівника, представника батьківського комітету, депутата місцевої ради) актів обстеження матеріально-побутових умов життя сімей, у яких проживають учні, претенденти на матеріальну допомогу; надання методичної допомоги громадським інструкторам із складу колишніх учнів школи у налагодженні корисного дозвілля школярів за місцем їх проживання.

Листопад: організація діяльності спортивно-екологічного молодіжного товариства «Чистий, чиста, чисте»; проведення санітарних рейдів у межах мікрорайону; визначення на основі діагностичних методів ступеня задоволення учнів станом середовища загальноосвітнього закладу; спрямування діяльності на його корекцію; здійснення соціально-педагогічної корекційної, реабілітаційної, соціально-профілактичної, просвітницької, організаційно-масової соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на посилення соціалізуючого впливу школи.

Грудень: соціально-профілактична та соціально-корекційна робота з батьками в неблагополучних сім'ях на основі координації соціально-педагогічного впливу школи, місцевих органів влади, громадських організацій, представників виробничих колективів, правових та судових органів, медичних закладів, служб у справах неповнолітніх, сім'ї та молоді, авторитетних у мікрорайоні людей; підготовка відповідних матеріалів та участь у засіданні опорних пунктів школи, громадськості та міліції; здійснення профілактичних та організаційних заходів із підготовки до святкування новорічних і різдвяних свят

Січень: соціально-педагогічний патронаж на період різдвяних свят та канікул; вивчення можливостей використання культурно-виховного простору школи з метою створення умов для внутрішньоінтенційного розвитку учнів; подальше здійснення системно-функціонального підходу до соціально-педагогічної діяльності із залученням до неї всіх допоміжних сил - суб'єктів цієї діяльності.

Лютий: фахово-орієнтаційна діагностика випускників - представників групи соціального ризику та обдарованих юнаків і дівчат; планування та проведення індивідуальної і групової роботи з ними з метою формування відповідних рефлексів цілі та свободи.

Березень: прогнозування працевлаштування випускників, віднесених до групи соціального ризику; попереднє знайомство з особливостями навчання в навчальних закладах, які вони обрали. Психолого-педагогічна підготовка їх до навчання в цих закладах.

Квітень: здійснення соціально-педагогічної профілактичної роботи з метою запобігання проявам відмови від пізнавально-пошукової діяльності та, у зв'язку з цим, передчасного інтелектуального «старіння» підлітків; організація занять «школи творчості»; ознайомлення юнаків та дівчат із відомими методиками, стратегіями і тактиками творчої діяльності; проведення занять з метою демонстрації прикладів використання їх у різноманітних галузях людської діяльності.

Травень: організація та проведення тижня боротьби зі шкідливими звичками та пропаганди найпопулярніших оздоровчих систем; профілактичні заходи з метою запобігання вживанню наркотичних речовин та небезпеки ВІЛ / інфекції; формування у дітей групи ризику уявлення про людину, не лише у світлі науки, а й у світлі мистецтва, релігії, філософії, інтуїції; прогнозування організації літнього відпочинку дітей групи ризику.

Червень: зустріч із дітьми-шестирічками та їхніми батьками; профілактичні заходи щодо подолання так званих шкільних страхів шестирічок; заходи, спрямовані на пом'якшення вікових криз семи та п'ятнадцяти років; надання консультативної та практичної допомоги в працевлаштуванні випускників; організація літнього відпочинку дітей групи соціального ризику; підбиття підсумків соціально-педагогічної діяльності та визначення напрямів подальшої її організації.

Для ширшого бачення проблемного поля соціально-педагогічної діяльності в школі доцільно провести соціальну паспортизацію класів, до якої бажано залучити класоводів, вихователів, класних керівників. В основу її можна покласти методичні рекомендації керівника Центру соціальної педагогіки Інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки працівників народної освіти Московської області І.Дементьєва, попередньо пристосувавши їх до різновікових груп учнів.

Технологія соціальної паспортизації класу

Передусім, необхідно зібрати інформацію не лише про особистісні характеристики учня, а й соціально значимі характеристики інших членів сім'ї та умов її проживання. Збір такої інформації можна провести на основі пропонованої матриці, яка одночасно слугує інструментом для вирахування узагальненого показника рівня соціального благополуччя дитини.

Матрицю заповнює соціальний педагог, класовод, вихователь чи класний керівник. На основі зібраних даних про школяра виявляються ті вихованці, яких можна віднести до групи ризику і які потребують індивідуальної роботи з профілактичною метою. Згодом остаточні дані матриці заносяться у соціальний паспорт класу, оформлений на основі списку його учнів.

Як бачимо, найбільша загальна сума балів може складати 55. 11 балів засвідчує приналежність учня до групи високого рівня ризику. Від 11 до 22 балів — середній рівень ризику. Від 22 до 33 балів — схильність до входження у групу ризику. Від 33 до 44 балів — соціальне благополуччя в межах середньої норми. Більше 44 балів — високий рівень соціального благополуччя.

Заповнення матриці передбачає вміння соціального педагога застосовувати соціологічний метод спостереження у процесі безпосереднього спілкування з вихованцем і членами його сім'ї. Для уточнення якісних характеристик морально-психологічного клімату в сім'ї в індивідуальній бесіді з учнем І.Дементьєв пропонує використати такі запитання: «Чи хотів би ти у своїй майбутній сім'ї:

- мати такі стосунки між чоловіком та дружиною, як у твоїх батьків ?

- виховувати дітей так само, як це роблять твої батьки ?

- ставитися до дідуся та бабусі так само, як це прийнято у твоїй батьківській сім'ї ?

- розділяти домашню роботу, як це прийнято у сім'ї твоїх батьків ?

- проводити вільний час так само, як твої батьки?» [3, 24].

Уточнювальні запитання доцільно ставити підопічному також для оцінки його цілей та устремлінь. Ці питання можуть бути такими:

«1. Що турбує тебе найбільше в житті ? Вибери п'ять головних проблем:

- грошові проблеми твоєї сім'ї;

- стосунки з батьками;

- стосунки між батьками;

- стосунки з ровесниками;

- конфлікти з педагогами;

- труднощі у засвоєнні шкільної навчальної програми;

- здоров'я близьких родичів;

- чим зайнятися у вільний час;

- особисте життя;

• що-небудь інше (що конкретно ?)

2. Яку роботу ти хотів би мати у майбутньому? (Вибери п'ять головних якостей):

- з високою платнею;

- з гарантією від безробіття;

- престижну;

- не шкідливу для здоров'я;

- пов'язану з поїздками, свіжими враженнями;

- таку, яка вимагає особистої винахідливості, діловитості;

- потрібну країні та людям;

- пов'язану зі спілкуванням із дітьми;

- пов'язану зі спілкуванням з тваринами;

- іншу (яку конкретно ?)».

За умови необхідності коло уточнювальних запитань можна розширити. Доцільно звернути увагу на порядок вибраних учнем позицій, оскільки він допомагає визначити ієрархію життєвих цілей і домагань вихованця.

У діяльності соціального педагога школи нерідко виникає необхідність співпраці з громадськістю села, селища чи певного мікрорайону міста та представником силових структур. Це буває у тих випадках, коли необхідно з педагогічно доцільною метою втрутитися у стосунки між батьками у неблагополучній сім'ї, або відповідним чином вплинути на обох.

№ з/п

Соціальні характеристики

Бал

Склад сім 1 дитини:

Матір , батько, дідусь, бабуся, сестри, брати .

Лише матір і батько

Матір і вітчим, батько і мачуха

Одна матір або один батько

Немає батьків. Замість них — родичі.

Шкільна успішність:

Висока

Добра

Задовільна

Незадовільна

Дитина відвідує школу рідко

Здоров'я дитини:

Практично здорова

Часто хворіє в межах нормального розвитку

Має хронічні хвороби

Відстає в розумовому розвитку

Має вроджені патології, нервово-психічні хвороби

Санітарно-житлові умови життя сім'ї:

Окремий будинок, або окрема квартира

Окрема квартира чи будинок із родичами подружжя

Більше однієї кімнати в комунальній квартирі із зручностями

Кімната в комунальній квартирі із зручностями

Кімната в гуртожитку без зручностей

Прибутки сім'ї:

Високий рівень матеріального забезпечення

Грошей в основному не вистачає для купівлі товарів тривалого користування

На повсякденні витрати грошей вистачає, але купівля одягу викликає труднощі

Живуть від платні до платні

Грошей до платні не вистачає

Морально-психологічний клімат у сім'ї:

Атмосфера доброзичливості, взаємної поваги та любові

Здоровий спосіб життя, але без особливого емоційного забарвлення

У сім'ї сварки, скандали, батько чи матір схильні до алкоголізму Судимість батьків, п'янство, бійки, ознаки розумової відсталості одного з батьків

Батьки стоять на обліку як наркомани, п'яниці і поведінка асоціальна

Поведінка дитини в школі:

Добра

Задовільна

Незадовільна

Неодноразово помічалися випадки асоціальної поведінки

Стоїть на обліку в інспекції у справах неповнолітніх

Позашкільне спілкування дитини:

Спілкування в позакласних формах навчально-виховної роботи на основі спільних позитивних інтересів

Епізодичне спілкування на основі спільних позитивних інтересів

Спілкування за умови відсутності спільних позитивних інтересів

Спілкування в асоціальних групах з орієнтацією на дрібне хуліганство та шкідливі звички

Спілкування в криміногенних групах, які стоять на відповідному обліку

Цілі та устремління дитини:

Яскраво виражене бажання бути хорошим, спрямованість до занять улюбленою справою, досягнень успіхів у навчанні

Намагання досягнути успіхів у навчанні, але позитивна спрямованість до занять улюбленою справою має фрагментарний характер

Намагання бути хорошим без відповідної діяльнісної підтримки Відраза до навчальної праці, орієнтація на старших учнів із асоціальною поведінкою

Позакласне життя в асоціальних групах підлітків, участь у правопорушеннях

10.

Емоційні стосунки батьків з дітьми:

Атмосфера довір'я, демократизм стосунків, підтримка

Батьки зайняті собою, але ставлення до дітей доброзичливе, зацікавлене Гіперопіка, сліпа любов

Батьки не цікавляться дітьми, бездоглядність дітей

Конфліктні стосунки батьків із дітьми, випадки насильства над ними

11.

Інтелектуальний фон сім'ї:

Сімейна бібліотека, преса, телевізор, картини, часті розмови за межами побутових справ

Сімейна бібліотека, телевізор, картини; однак розмови найчастіше знаходяться в рамках побутових справ.

Книга присутня в квартирі, але культ її відсутній; розмови не виходять за рамки побутових справ

Крім підручників, інших книг немає. Основне джерело інформації — телевізор

Відсутні книги і будь-які засоби інформації

Для учнів середнього шкільного віку пункт 9 виглядатиме так:

Цілі та устремління школяра:

Бажання досягти навчальних успіхів за рахунок сумлінної праці, захопленість гуртковою роботою

Бажання втриматися у складі «хорошистів», ситуації позитивної захопленості певним видом діяльності не спостерігається

Бажання бути хорошим за рахунок реалізації його будь-якою ціною

Відраза до навчальної праці, потяг до формування шкідливих звичок

Участь у правопорушеннях, здійснюваних у складі асоціальних груп підлітків

Для учнів старшого шкільного віку пункт 9 виглядатиме так:

Цілі та устремління учня:

Чітко визначені життєві плани, сформований відповідний рефлекс цілі

Позитивна орієнтація у формуванні життєвих цілей, але уявлення про шляхи і засоби їх досягнення розпливчасті

Відсутність позитивних перспективних цілей, соціальна незрілість, інфантилізм

Негативні цільові орієнтації, примітивні, бездуховні; референтна група - ровесники з асоціальною спрямованістю інтересів

Участь у правопорушеннях; постановка на облік в інспекції у справах неповнолітніх

Висновки

Список використаної літератури та джерел

Артюшкіна, Л.М. Соц. педагог школи: теорія і практика роботи [Текст]: Навчально – метод. посібник д/студентів спец-ті «Соціальна педагогіка». – Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004 – 124 с.

Борисовт, А.В. Социальная педагогика [Текст]: Пособие\ Под. ред. В. А. Никитина--М, 2000.

Дементьев, И. Работа школьї с детьми группьі риска [Текст]// Воспитание школьника. - 2000. - № 7. - С. 24

Закревська, Л.М. Перші кроки соц. педагога у школі [Текст]. На допомогу соц. педагогу – початківцю – Кам`янець – Подільський: Аксіома, 2005 – 52с.

Зязюлькин, П.В. Управление профессиональным развитием социального педагога[Текст]\ Управление качеством образованя в интересах устойчивого развития общества, Мн., 2002.

Калачева, И.И. Профессиональное становление школьных социальных педагогов [Текст]: этнопсихологические аспекты-Мн., 2000.

Коджаспирова, Г.М. Культура профессионального самообразования педагога [Текст]: Пособие\ Под. ред. Ю. М. Забродина—М., 1994.

Коломинский, Я.Л., Кривошеев В.А.О задачах этнопсихологических исследований[Текст]\ Психология.—1996.--№ 4.—с. 43-44.

Клемантович, И. Новая профессия—социальный педагог[Текст]\ Школа.—1998.--№3.—с. 14.

Климов, Е.А. Психология профессионала[Текст] . Воронеж: НПО «Модак», 1996.

Крылова, Н. Б. Формирование культуры будущего специалиста [Текст].—М., 1990.

Кузьмина, Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя [Текст].—М., 1992.

Литвиненко, С.А. Основи соц. – педагогічної діяльності [Текст]: Навчальний посібник для студентів вищих пед. Навч. Закладів: GYW АПН, 2007 – 187 с.

Малько, А. Соціальна педагогіка в школі [Текст]: Культурологічний аспект. // Рідна школа. – 2001 №3 с. 36-40

Мельник, Ю., Шаргородська С. Соціальний педагог та його професійна діяльність [Текст]// Науково-виробниче видання "Соціальний педагог". / Упоряд. Т. Шаповал, Т. Гончаренко. - К.: Шкільний світ, 2006. с. 5 - 44.

Митина, Л.М. Психология профессионального развития учителя [Текст]. М., 1992.

Мудрик, А.В. Введение в социальную педагогику [Текст].—Пенза, 1994.-180 с.

Никитин, В.А. Начала социальной педагогики [Текст].—М., 1996.

Никитина, Н.Н. Развитие ценностного сознания учителя [Текст]// Педагогика .-- 2000. --N 6.—с. 65-70.

Никитина, Л.Е. Социальный педагог в школе [Текст]. – М.: Академ. проект, 2003. – 112с

Никончук, А.С. Профессиональная культура социального педагога [Текст]\ Бел. Фонд соц. поддержки детей и подростков «Мы--детям», Академия последипломного образования.—Мн., 2001.

Пальчевський, С.С. Соц. Педагогіка [Текст]. Навчальний посібник. К.: Кондор, 2005 – 560с.

Професія - соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.

Психология профессиональной подготовки [Текст]: Никифоров Г.С., Зиничев А.Н. Спб, 1993.

Рабочая книга социального педагога [Текст]/ Авторы-составители Е. А. Романова, А. Б. Матюшкин. - М.: ТЦ Сфера, 2002. - 144 с.

Різник, Л.М. Особливості роботи соц. педагога в загальноосвітній школі [Текст]/ Л.М. Різик // Соц. Робота в Україні: теорія і практика, 2006.-№4 с. 129-134

Сластенин, В.А. Социальный педагог и социальный работник: личность и профессия[Текст]\\ Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт: В 2 т.—Москва—Тула, 1993.

Социальная педагогика [Текст]: Учебное пособие для студентов выс-шых учебных заведений / Под ред. В. А. Микитина. - М.: Гуманит. изд. центр Владос, 2002. - 272 с.

Учителю о педагогической технике[Текст]\ Под. ред. Рувинского.—М., 1987.

Хозяинов, Г. И. Педагогическое мастерство преродавания [Текст]: Метод. Пособие.—М., 1998.

Шевелева, С.С. К становлению синергетической модели образования [Текст]// Общественные науки и современность. - 1997 - N 1

Шептенко, П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога [Текст]: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Под. ред. В.А. Сластенина.—М., 2001.

Шульга, В. В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі [Текст]: методичні рекомендації. - К.: Ніка-Центр, 2004. -124 с.

Курсовая работа: Робота соціального педагога в загальноосвітній школі

Похожие работы: