ДИПЛОМНА РОБОТА

Реалізація принципу наступності у процесі опанування учнями основ образотворчої грамоти

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи викладання образотворчого мистецтва

І.1 Наукові підходи до організації навчального процесу з образотворчого мистецтва

І.2 Врахування вікових особливостей учнів у навчально-виховному процесі

І.3 Питання наступності і художнього інтересу в психолого-педагогічній літературі

Розділ ІІ. Образотворча діяльність дошкільнят і молодших школярів

ІІ.1. Стан навчання образотворчого мистецтва в дитячому садку і школі

ІІ.2. Дослідження рівнів художніх знань, умінь та інтересів дошкільнят і молодших школярів

Розділ ІІІ. Реалізація принципу наступності в образотворчій діяльності і формування художніх інтересів першокласників

ІІІ.1 Проблема активізації образотворчої діяльності дітей в дитячому садку

ІІІ.2 Шляхи формування художніх інтересів першокласників на основі наступності

ІІІ.3 Індивідуальний підхід до учнів як засіб формування інтересу в образотворчій діяльності

Висновки

Література

Додатки

ВСТУП

У педагогічній теорії наступність вважається універсальною педагогічною категорією, у якій відображається взаємоузгодженість, взаємозв'язок суміжних ступенів, етапів педагогічної діяльності, що і забезпечує безперервність системи освіти. Водночас, наступність розглядають як багатоаспектне педагогічне явище, як закономірність психічного і фізичного розвитку дитини, як умову реалізації безперервної освіти, як принцип навчання та виховання.

Проблеми наступності мають кілька наукових аспектів: психологічний (пов'язаний з вивченням природного логічного зв'язку в розвитку дітей, визначенням специфіки переходу від однієї провідної діяльності до іншої, виокремленням закономірностей психічного розвитку учнів на перехідному етапі); педагогічний (спрямований на з'ясування специфіки прояву феномена наступності у різних педагогічних категоріях); методичний (стосується визначення послідовних логічних зв'язків у меті, завданнях, змісті, методах, організаційних формах і засобах навчально-виховного процесу).

Перебудовчі процеси, пов'язані із запровадженням стандартів освіти, характеризуються новими підходами до організації навчально-пізнавальної діяльності дітей молодшого та середнього шкільного віку. Неузгодженість освітньо-педагогічної діяльності на суміжних ступенях освіти ускладнює реалізацію процесу наступності. З огляду на це, кваліфікаційна підготовка педагога повинна відповідати сучасним вимогам до організації навчально-виховного процесу. Це вимагає знання закономірностей розвитку навчально-пізнавальної діяльності, особливостей адаптації учнів до навчання в основній школі, специфіки початкового етапу життєдіяльності дітей. Дотримання зазначених вимог дозволить обирати оптимальний варіант навчання в основній школі.

Одним із основних завдань проблеми наступності є наступність змісту освіти між початковою та основною ланками загальноосвітньої школи. Для розв'язання зазначеного завдання необхідно визначити та обгрунтувати сукупність дидактичних умов, які забезпечать ефективність наступності на суміжних ступенях освіти.

Наступність є закономірністю розвитку. Без опори на минуле, без дотримання наступності неможливо створити нове.

Як один із принципів дидактики, наступність вимагає формування знань, умінь і навичок в певній послідовності, з врахуванням того, що кожен елемент навчального матеріалу логічно пов'язаний з іншим, наступний опирається на попередній і готує основу для засвоєння нового. Крім цього, принцип наступності потребує дотримання певного логічного зв’язку між вивченням теорії і практичним завданням, між формами навчання і формами контролю за навчальною діяльністю.

Успіх у навчально-виховній роботі досягається завдяки наявності тісного зв’язку між окремими ланками освіти, що сприяє переходу від нижчого ступеня освіти до вищого.

Із вступом дитини до школи в її житті починається новий етап, де ігрова діяльність змінюється навчальною. Школа вимагає від дітей не тільки наявності спеціальних знань, а й високого рівня розвитку морально-вольових якостей, працьовитості. Тому програма дошкільного виховання орієнтує на формування у дітей таких якостей як розумова, моральна, вольова, мотиваційна і фізична готовність.

І в цьому плані значна роль відводиться предметам естетичного циклу, зокрема: музика, спів, ритміка, хореографія, образотворче мистецтво. Саме на цих уроках формуються здібності, уміння і навички, які важко, а інколи просто неможливо, сформувати пізніше.

І в школі, і в дитячому садку на заняттях з образотворчого мистецтва розглядаються три основні проблеми:

- образотворча: формування інтересу і вміння вчитись малювати, розвивати творчі здібності, мислення, вчити дітей спостерігати і зображати навколишню дійсність, передавати форму, колір, відтінки;

- технічна: оволодіння різними образотворчими, зображальними техніками, вміти змішувати фарби, одержувати потрібні кольори, відтінки;

- виховна: виховувати любов до мистецтва, естетичний смак, мистецьке світосприйняття.

В наш час, коли поглиблюються теоретичні основи знань, які засвоюються учнями, загальною тенденцією стала інтеграція діяльності всіх навчальних закладів у межах єдиного навчально-виховного процесу, коли відкриваються приватно-державні початкові класи, дошкільні установи - водночас збільшується кількість дітей, які не відвідують дошкільні установи. Такі нові умови потребують нового підходу до навчально-виховного процесу в 1 класі, особливо актуальною постає проблема наступності.

Розв’язання проблеми наступності сприяє формуванню інтересу дітей до образотворчого мистецтва. А інтерес сприяє розвитку творчої уяви учнів, їх естетичних почуттів, вмінню бачити і емоційно сприймати прекрасне в природі, в поступках людей.

Звідси і випливає проблема нашого дослідження: “Реалізація принципу наступності у процесі опанування учнями основ образотворчої грамоти”.

Об'єктом дослідження є сумісна діяльність вихователів і вчителів з дітьми дошкільного віку і 1 класу.

Предмет дослідження - вивчення залежності художніх інтересів дітей від розв'язання проблеми наступності .

Мета дослідження даної проблеми - вивчити вплив наступності на формування художніх інтересів дітей в умовах дошкільного виховання і школи.

Для досягнення мети дослідження необхідно розв'язати такі задачі:

1. Визначити педагогічні умови, які сприяють реалізації принципу наступності між дитячим садком і школою.

2. Вивчити рівні підготовки і інтересів учнів 1 класу з образотворчого мистецтва.

З. Накреслити шляхи формування художніх інтересів дітей до малювання на основі реалізації принципу наступності.

В основу досліджень покладено гіпотезу: успіх образотворчої діяльності в 1 класі забезпечується вмінням використовувати в школі кращі починання, закладені у дитячому садку, шляхом поступового поглиблення програмового матеріалу, вдосконалення методів і форм роботи.

Наступність впливає на формування художніх інтересів молодших школярів. На основі наступності більш цілеспрямовано відбувається формування художнього інтересу.

Для розв'язування поставлених задач були використані такі методи дослідження:

Теоретичні: метод теоретичного аналізу та синтезу.

Емпіричні: спостереження, педагогічний експеримент, аналіз уроків і занять, вивчення результатів виконання дитячих робіт, анкетування вчителів, вихователів дитячих дошкільних установ і бесіди з ними.;

1.Вивчення літератури з проблеми дослідження.

2.Визначення педагогічних умов для реалізації принципу наступності між дитячим садком і школою.

З.Спостереження за практичною роботою дітей і діяльністю педагога, спрямованою на формування художніх інтересів.

В процесі спостереження і анкетування:

- вивчався і аналізувався досвід роботи вчителів та вихователів на предмет формування інтересу до образотворчої діяльності.

- виявлялось вміння вчителів визначити шляхи формування художнього інтересу.

Спостереження сприяли збагаченню педагогічного досвіду, виявлення недоліків і труднощів у виборі вчителем шляхів формування художнього інтересу.

В ході бесід і анкетування вивчалась методика роботи вчителів та вихователів на основі принципу наступності.

Ведучим методом дослідження був педагогічний експеримент, який продовжувався протягом 2005 - 2006 років.

На першому етапі вивчалась психолого-педагогічна, мистецтвознавча література.

На другому етапі проводилась дослідно-експериментальна робота. Була розроблена методика констатуючого експерименту.

Експериментом було охоплено 20 учнів двох перших класів школи, 15 дітей дошкільного віку.

В результаті констатуючого експерименту було виявлено рівень підготовки дітей до образотворчої діяльності, вияснились інтереси кожної дитини до видів образотворчої діяльності.

Метою третього етапу було зробити порівняльний аналіз рівнів знань, умінь і навичок дошкільнят і першокласників та пошуки шляхів формування художніх інтересів дітей.

Навчальний експеримент було організовано у вигляді систематизації творчих завдань із врахуванням принципу наступності.

Наукова новизна дослідження полягає у теоретичній і експериментальній розробці проблеми наступності в образотворчій діяльності і її впливу на формування художніх інтересів першокласників.

У теоретичному плані - в дослідженні показані шляхи дальшого розвитку художніх інтересів першокласників на основі наступності.

У практичному значенні - в роботі даються деякі доповнення в змісті навчання образотворчому мистецтву першокласників.

Матеріали дослідження можуть бути використані вчителями початкових класів і вихователями дитячих садків, студентами спеціальності «Початкове навчання».

Логіка проведеного дослідження обумовила структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків, таблиць.

У вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, вказано його наукове і практичне значення.

В І розділі висвітлено стан проблеми дослідження в психолого-педагогічній літературі, проведено теоретичний її аналіз, визначено суть понять «наступність» , «інтерес», «художній інтерес».

В ІІ розділі на основі вивчення програм з образотворчого мистецтва в дитячому садку і початковій школі, навчальних та методичних посібників, методики роботи вихователів і вчителів визначено досягнення і недоліки в проведенні занять з образотворчого мистецтва, проведено дослідження рівнів художніх знань і вмінь та інтересів дошкільнят і молодших школярів.

ІІІ розділ присвячений шляхам реалізації принципу наступності в образотворчій діяльності і формуванню художніх інтересів першокласників на основі наступності.

У висновках сформовані теоретичні результати роботи, показана їх практична значимість.

Додатки включають таблиці, розробки уроків з образотворчого мистецтва для 1 класу.

Апробація. Основні положення дипломної роботи заслуховувались та обговорювались на засіданні секції образотворчого мистецтва кафедри культурології та українознавства, розроблені уроки проведено з учнями під час проходження педагогічної практики.

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

І.1 Сучасні наукові підходи до організації навчального процесу з образотворчого мистецтва

Реформування середньої загальної освіти ставить перед вчителем проблеми, які пов'язані з організацією та здійсненням навчального процесу. Нового осмислення вимагають такі питання: «для чого навчати?» (цілі та завдання освіти); «чому навчати?» (зміст освіти); «як навчати?» (методи та форми навчання); «реальний результат навчального процесу?» (контроль, корекція та оцінювання навчальних досягнень учнів).

Традиційна система освіти головним чином спрямована на підготовку виконавця, життєдіяльність якого повинна відбуватися у відносно стабільних умовах. Теперішній час має інші ознаки, а саме: інформаційну насиченість, постійні зміни соціальних і політичних умов, конкурентність. Тому сьогодні від середньої загальної освіти суспільство чекає формування не тільки високоосвіченої особистості, а випускника, здатного до самоорганізації, саморозвитку, реалізації власних здібностей і потенціалу, здатного жити та працювати в умовах нестабільності, адаптуватися до внутрішніх та зовнішніх умов.

Важливе значення для здійснення такої мети має курс образотворчого мистецтва в початковій школі, під час вивчення якого закладаються основи образотворчої грамоти і відповідно відбувається:

- початкове знайомство з вітчизняною та світовою художньою культурою;

- розвивається почуття гармонії та естетичного смаку;

- формується особистісно-ціннісна оцінка світу;

- відпрацьовуються вміння висловлювати власні почуття та думки засобами образотворчого мистецтва та розуміння художньо-образних творів;

- розвиваються творчі здібності, нестандартне мислення.

Якостями творчої людини є нелінійне (мислення в кількох напрямках) та нестереотипне (не за звичним штампом) мислення, сприйняття навколишньої дійсності, вміння фантазувати. Фантазія уявлення — це здатність людини створювати раніше не бачене. Але для цього необхідно мати запас знань, спостережень, переживань. Завдання вчителя — створити умови для засвоєння нових знань та вмінь, розвитку та саморозвитку творчих задатків учнів. Для виховання творця вчитель має сам бути творчою

Для реалізації навчального процесу вчителю недостатньо тільки добре знати свій предмет й освітню галузь, до якої він належить, бути творчою особистістю і мати високий рівень загальної ерудиції. Вчителю ще треба йти в ногу з часом, орієнтуватися у сучасних концепціях та напрямках розвитку освіти, збагачувати свій досвід новими технологіями та методиками, що з'являються в теорії та практиці навчання. Для управління якістю навчання йому необхідно знати і вміти те, що необхідно «педагогу» — тому, хто веде за собою. А саме:

- визначати цілі навчання з урахуванням вікових особливостей дітей;

- планувати сумісну діяльність з учнями і підготувати календарно-тематичне планування навчального матеріалу з відбором його змісту;

- організовувати здійснення навчального процесу, підібравши доцільні методи та форми навчання;

- використовувати різні способи мотивації для активного сприйняття та результативної роботи учнів;

- здійснювати контроль за навчальними досягненнями учнів як результату навчального процесу, для чого необхідно визначити критерії та інструментарій оцінювання результатів навчання;

- вносити необхідні корективи у навчальний процес за аналізом одержаних результатів відповідно до встановлених цілей.

Вчителю слід пам'ятати, що навчальний процес являє собою цілісну соціально-педагогічну систему, яка містить цілі, зміст, форми, методи, результат навчання. Тому реалізація одного з її елементів вимагає системного, комплексного підходу до реалізації інших елементів у певній взаємодії, відповідно до внутрішніх та зовнішніх умов системи.

Шкільна практика частіше вказує на те, що вчитель початкової школи рідко прагне до науковості в своїй педагогічній діяльності. Але саме наука та відповідна їй теорія містять теоретичне обґрунтування, узагальнення досягнень практики, вказують на перспективні шляхи її розвитку; роблять діяльність вчителя свідомою, організованою на відміну від простого функціонування.

В наш нестабільний час швидких змін актуальним стає звертання до синергетичного підходу, який з'явився в середині XX ст. На рубежі століть ідея розвитку, еволюції проникає не тільки в усі галузі природних явищ, але й розповсюджується на соціальну сферу. Цей факт знайшов своє втілення у формуванні нового наукового напрямку, який спрямований на вивчення механізмів самоорганізації складних систем в умовах нестабільності — синергетики.

Вченими було визначено, що природні системи (до яких відноситься людина) здатні до самооновлення, пристосування до мінливих умов. У соціальних системах (до яких відноситься школа і навчальний процес) самооновлення відбувається важче.

Одне із завдань синергетики — вивчення механізмів самоорганізації та саморозвитку в природі і перенесення їх на людське суспільство.

Засновниками цього філософського напрямку є І. Пригожий, Г. Хакен, С.П., Курдюмов та ін.

Синергетика походить від грецького «синергос» — сумісно діючий. Користуючись головними положеннями синергетичного підходу, можна визначити такі найбільш суттєві умови для здійснення процесу самоорганізації педагогічної системи:

1. Педагогічна система повинна бути відкритою для взаємодії та взаємообміну інформацією і «енергією» із оточуючим середовищем.

2. Педагогічна система повинна мати активну «енергетичну» основу — ініціативу до самовдосконалення та самоорганізації педагогів та учнів.

3. Педагогічна система повинна мати вибір шляхів розвитку без здійснення на неї тиску ззовні.

4. Педагогічна система повинна мати «енергетичний» вихід, а саме, одержання емоційного задоволення від позитивних змін, результатів реалізованих ініціатив.

5. Педагогічна система повинна бути зорієнтована на цілі саморозвитку учнів, формування у них ціннісних орієнтирів.

6. Основу педагогічної системи складає людина, з її неповторністю, як постійне джерело стихійності й в той же час розвитку.

7. Виділяється новий тип соціальних відношень — взаємодія, взаємокоординація, співробітництво і співтворчість перед невідомим майбутнім.

8. Виникнення необхідності діалогу і сумісного творчого пошуку спеціалістами різних галузей знання.

Кожному педагогу слід пам'ятати, що нове розуміння освіченості, моральності, професійної майстерності та заповзятливості виводить на перший план у навчальному процесі розвиток здібностей учнів, самовизначення у діяльності та спілкуванні, розкриття природного дару людини, розвиток здібностей мислити, говорити, діяти, а у підсумку — знайти своє місце в цьому світі, самореалізуватися. У процесі засвоєння знань та умінь основ образотворчої грамоти учням необхідно розвивати психологічні механізми самоорганізації, тобто набуття учнями нових здібностей, нових способів дій з науковими поняттями, матеріальними об'єктами, а також навичками спілкування і самоаналізу. В даному, конкретному аспекті роботи вчителя початкових класів (у напрямі образотворчого мистецтва) надзвичайно важливу роль відіграє системний підхід до зазначеної шкільної дисципліни.

Сучасна наука має тенденцію аналізу і дослідження не окремих сторін об'єкта вивчення, а розгляд елементів об'єкта у зв'язку з їх місцем і роллю в цілісній системі.

Поняття «система» походить від грецького слова, що в перекладі означає — ціле. За визначенням філософського словника система — це об'єднання деякого розмаїття в єдине і чітко поділене ціле, елементи якого стосовно до цілого та інших частин займають відповідні їм місця.

Системний підхід — являє собою створену на базі багатовікового досвіду людства концепцію рішення завдань, що слабо формалізуються, мають більш кількість факторів, які треба враховувати при їх рішенні в умовах відсутності достатньої й достовірної інформації про них. Системний підхід дозволяє виявити й дослідити ті елементи системи, діяльність яких знаходиться не на належному рівні, нейтралізувати внутрішні і зовнішні впливи з метою утримання функціонування системи у визначеному стані.

В узагальненому вигляді можна сформулювати такі головні принципи системного підходу, котрі визначив та упорядкував методист А. Торокін :

• проблеми, завдання, сукупності сил і засобів, що їх вирішують, уявляються у вигляді системи;

• кожна система є підсистемою іншої, більш складної системи, яка впливає на меншу і навпаки; так, урок є елементом системи загального курсу викладання базової дисципліни, а той в свою чергу є елементом системи загальної освіти школяра;

• система має ієрархічну структуру, елементами і зв'язками якої не можна нехтувати;

• система як ціле набуває властивостей, що відсутні у її частин.

Навчальний процес являє собою складну соціально-педагогічну систему, елементами якої є цілі, зміст, методи, форми, результат навчання та учасники навчального процесу (вчителі та учні). Якщо вносяться активні зміни у функціонування якого-небудь елемента, — це відчуває вся система. У педагогічній практиці відомі приклади, коли з'являлися і загасали окремі інновації, так як при цьому не відбувалося змін в інших елементах системи (згадаємо, наприклад, педагогів-новаторів з їх специфічними методиками та технологіями навчання, які не знайшли широкого розповсюдження). Тому оновлення навчального процесу повинно відбуватися в усіх його складових. Особливо це актуально під час здійснення освітніх реформ.

Змінилися цілі освіти, структура навчального року, система оцінювання навчальних досягнень учнів — необхідно оновлювати і ставлення до відбору змісту навчального матеріалу, до організації навчально-виховного процесу, до взаємовідносин «вчитель-учень».

У ході наукового дослідження вагомого значення вимагає звернення до особистісно-орієнтованого підходу в педагогічній роботі вчителя початкових класів, адже він веде навчальний процес в цілому, а не тільки виокремлену дисципліну (наприклад, образотворче мистецтво).

Останнім часом у науковому та педагогічному середовищі широкого розповсюдження набув термін «особистісно-орієнтоване навчання». Особистісно-орієнтований підхід надає можливість розглядати учня, як суб'єкт процесу навчання, вказує на неповторність індивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначенням С.І. Подмазіна, «зміст особистісно-орієнтованої освіти передусім полягає у задоволенні потреб буття людини, її особистісного існування: свободи, вільного вибору себе, свого світогляду, дій, вчинків, позиції, самостійності й самореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхідно людині для будівництва і розвитку».

І.С. Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-орієнтованого навчання :

— визнання учня головним суб'єктом процесу навчання;

— визначення мети;

— розвиток індивідуальних здібностей учня;

— визначення засобів, що забезпечують реалізацію встановленої мети шляхом виявлення й структурування власного досвіду учня, його направленого розвитку в процесі навчання.

Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах особистісно-орієнтованого підходу суттєво змінюється його мета, функція, форма організації. Що в свою чергу впливає на рівень засвоєння основ образотворчої грамоти учнями. І.С. Якиманська визначає, що мета такого уроку це: — створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів. Засобами досягнення вчителем такої мети є:

- використання різних форм і методів організації навчальної діяльності, які дозволяють розкрити власний досвід учнів;

- створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

- стимулювання учнів до висловлень, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися, одержати невірну відповідь, не той результат;

- використання в ході уроку дидактичного матеріалу, який дозволить учню вибирати найбільш значні для нього види і форми навчального змісту;

- оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (вірно-невірно), але й за процесом його досягнення;

- заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів у ході уроку, вибирати та засвоювати більш раціональний;

- створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють кожному учню проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

І.2 Врахування вікових особливостей дошкільнят та учнів у навчально-виховному процесі

Навчання відбувається все життя. Починається воно в сім'ї, продовжується в дитячому садочку, початковій, середній та старшій школі. Для багатьох наступним етапом є навчання в професійних технічних та вищих навчальних закладах, яке теж може мати своє продовження у набутті післядипломної освіти або переходу до наукової діяльності (аспірантури, докторантури). Домінантною ланкою при цьому є самоосвіта, на яку повинні спиратися всі інші. Для реалізації безперервної освіти необхідне цілеспрямоване озброєння методологією рішення практичних завдань, розвиток процесів вироблення конструктивних рішень, критичної оцінки і самооцінки діяльності; виникають завдання інтеграції і спадкоємність компонентів навчального процесу на всіх етапах безперервного навчання, в усіх його ланках. Кінцевою метою системи безперервної освіти є підвищення якості, рівня діяльності людини в тій чи іншій сфері, стимулювання постійного професійного зростання і розвитку особистості.

Образотворча діяльність супроводжує людину від молодшого до зрілого віку. Навчання цієї діяльності починається у дитячому садку і продовжується в середньому загальноосвітньому закладі у 1 — 7 класах. Для безперервності цього процесу необхідні узгодження навчальних програм, методів та форм навчання з урахуванням вікових особливостей. Особливої уваги цей процес вимагає на перехідних вікових етапах, а саме: дитячий садок — початкова школа; початкова школа — середня школа.

Викладаючи образотворче мистецтво, вчитель не завжди замислюється над тим, що окрім спрямованого навчання відбувається природний розвиток якості образотворчої діяльності, змінюється уява, сприйняття світу, ставлення до власної творчості.

Проблеми уяви, образотворчої діяльності у дитячому віці розглядаються в педагогічній і психолого-педагогічній науці та практиці. Вчені, практики-вчителі, батьки визначають, що в ранньому дитячому віці малювання складає головний вид творчості.

Малюки полюбляють малювати, їм подобається сам процес. Але з часом така зацікавленість згасає, відбувається розчарування та охолодження. З чим це пов'язано? Л.С. Виготський вважає, що зниження цікавості дітей до малювання ховає за собою перехід цієї діяльності у нову, вищу стадію розвитку, яка стає доступною дітям тільки при сприятливих зовнішніх стимулах, таких, наприклад, як викладання образотворчого мистецтва в школі, наявність художніх образів вдома, чи при особливій обдарованості до цього виду творчості.

Головні етапи, за якими відбувається розвиток малювання дитини, були розглянуті Кершентейнером, який виділяє такі стадії малюнку:

• достадійна фаза ( діти від 2-х до 4-х років) — це зображення каракулів, штрихів і безформного зображення окремих елементів;

• І стадія (діти від 4-х до 6 років) — виконання схематичних зображень, далеких від реальних предметів, зображення людини — це «головоноги». Особливістю даної стадії є те, що дитина малює по пам’яті, те, що знає, а не те, що бачить;

• II стадія (діти від 6 до 8 років) — виникнення почуття форми та лінії. На цьому щаблі розвитку дитячого малюнку відбувається суміш схематичного, формального, передавання взаємовідношень частин, народжуються паростки зображення, схожого на дійсність;

• III стадія (діти від 8 до 12 років) — ступінь схожого зображення, при якому зникає схема, з’являється силует чи контур, але ще немає пластичності предмета, перспективи;

• IV стадія (діти від 12 до 15 років) — пластичне зображення, при якому окремі частини зображуються випукло за допомогою світла та тіні, з’являється перспектива, передається рух.

Схожу періодизацію дитячої образотворчої діяльності наводить А.В. Бакушинський. З чим пов’язана така еволюція? Л.С. Виготський вважає, що головний напрямок розвитку дитини є в тому, що спочатку перевагу має рухово-дотиковий апарат. Дитину насамперед цікавить сам процес, не результат. В цей період дії дитини відрізняються сильним емоційним забарвленням. Пізніше починає зростати роль зору, починається боротьба двох установок, в якій перемагає зорова установка у сприйнятті світу. А.В. Бакушинський говорить про те, що новий, переломний період пов'язаний із послабленням зовнішньої фізичної активності і посиленням розумової. Настає період аналітичної стадії в дитячому розвитку. Підліток в цей час прагне до ілюзорної натуралістичної форми, хоче зробити так, як насправді .

З малюванням у перехідний період пов'язані дві важливі проблеми. Перша з них в тому, що для підлітка вже недостатньо однієї діяльності творчої уяви, його не задовольняє малюнок, зроблений будь-як. Для втілення його творчої уяви йому необхідно придбати професійні, художні навички та вміння». Ось чому важливо вчасно внести у навчальний процес вивчення образотворчої грамоти і відпрацювання практичних навичок зображення.

Викладання образотворчого мистецтва в початковій і середній школі має свої особливості, які пов'язані із віковими.

В молодшому шкільному віці дитина має недосконалу координацію рухів, розвитку дрібних м'язів рук. Тому на уроках образотворчого мистецтва доцільно приділяти час фізкультхвилинкам на 1—3 хвилини, які представляють собою вправи на координацію рухів та її розвиток. Добре, коли вони мають ігровий та сюжетний характер і відповідають контексту загальної теми уроку. Відомо, що через 23 хвилини спрацьовує ефект утоми і необхідна зміна дій. Емоційні нескладні сюжетні вправи для кистей рук, очей, голови тут стануть у нагоді. Розвитку уяви, просторових уявлень можуть сприяти малювальні ігри. Наприклад, написання власного імені з відображенням як у дзеркалі (через лінію-межу); «крапки-крапки» (з'єднання довільно поставлених крапок у будь-яке конкретне зображення), «каляки-маляки» (завершення випадкової лінії, яку було почато із закритими очима, певним малюнком), тощо. Для молодших школярів необхідна постійна зміна дій — подивитися, послухати, пограти, поспілкуватися, помалювати.

Характерними ознаками молодшого шкільного віку (6—9 років) є імпульсивність характеру, емоційність, чутливість на фоні емоційності. Провідною діяльністю є спілкування з дорослими. Головне для малюка — дія, а не результат. Це типовий вік для становлення особистості. При викладанні образотворчого мистецтва вчителю краще спиратися на емоційність, змістовність розкриття навчальної теми. Навчальна діяльність у молодшому шкільному віці спрямована на формування відносно вірного розуміння наукових понять.

Сприйняття художнього твору в цьому віці відбувається через сюжет, події, що зображені, емоційне ставлення. Але дитину втомлює тривале сприймання. Оцінка естетичних явищ визначається конкретною ситуацією.

Як для молодших, так і для учнів-підлітків характерне те, що кожен з них має свою переважну форму сприйняття. Хтось краще сприймає зміст на слух, хтось — зорове, комусь необхідно все спробувати тактильне, засвоїти через практичну дію. Тому вчителю треба задовольняти такі особливості, використовуючи і наочність, і слово, і практичну діяльність, яка в свою чергу є найбільш ефективною. Особливостями психофізичного переходу до підліткового віку (10—14 років) є:

- активний фізичний розвиток;

- статеве визрівання;

- почуття дорослості;

- прагнення до самоствердження (наявність об'єктивної самооцінки, так як вона формується через оцінку дорослих);

- прагнення до самовиховання, цінність вольових якостей (стійкість, упертість, завзятість);

- загострене почуття справедливості.

В цей період підліток робить спроби проникнути в зміст художнього твору з точки зору відомих суспільних критеріїв, оцінити явища життя і твори мистецтва самостійно та вибірково.

Розуміючи проблеми віку, справжній вчитель знайде необхідну манеру та тон спілкування, надасть можливості учням самовиразити себе та творчо розвиватися.

І.3 Питання наступності та художнього інтересу в психолого-педагогічній літературі

Матеріалістична діалектика розглядає наступність як необхідний прояв безконечного процесу саморозвитку матерії, як об'єктивну закономірність буття, що відображається в процесі розвитку пізнання.

Наступність виступає як одна із найважливіших сторін закону заперечення, проявляється в природі, суспільстві і мисленні як об'єктивний та необхідний зв'язок між новим і старим в процесі розвитку.

У науковому пізнанні наступність базується на тому, що в кожній відносній істині містяться зерна абсолютної істини. Будучи загальним законом наукового пізнання, наступність в кожній науці, мистецтві і культурі має свої специфічні риси.

Наступність є характерною рисою розвитку взагалі, його особливістю, так як вона служить загальною чи філософською категорією. Умовою дії наступності є наявність процесу розвитку. Тому ті фактори, які викликають процес розвитку, породжують і наступність, як об'єктивний зв'язок між елементами розвитку.

Недотримання наступності, ігнорування досягнень минулого є серйозною перепоною на шляху прогресу пізнання.

Встановлення взаємозв'язку між новими і раніше сформованими знаннями є покращенням якості знань, розвитку інтересу до занять. Наступність здійснюється при переході від уроку до уроку, від одного року навчання до другого, від одного навчального предмету до суміжного з ним.

Основні положення про наступність, розкриті Б.Г. Ананьєвим і П. Павловим, одержали дальший розвиток в працях Л.А. Венгнер, П.Я. Гальтрина, В.В.Давидова, А.В. Запорожця. Вони пов'язують наступність в навчанні з проблемою розвитку особистості, зокрема з її мисленням і мовою.

Друга група дослідників: М.П. Ашмутайте, А.М. Кухта , Ш.І. Палємін, Ю.А. Самарій - вважають, що для наступності у навчанні характерна опора на пройдений матеріал, на старі знання і вміння у вивченні нового. Підкреслюється роль повторення як відтворення нового, яке порівнюється чи співставляється із старим. Тим самим здійснюється перехід від лінії повних знань до більш повних.

Третя група - (М.М. Данилов, Б.П. Єсіпов, А.В. Тєкучєв, А.П. Сафронов ) вважають наступність обов'язковою і найважливішою умовою організації навчально-виховного процесу, яка забезпечує перехід учня із класу в клас.

«Наступність - це така опора на пройдене, таке використання та дальший розвиток наявних у дітей знань, умінь та навичок, коли в них створюються різноманітні зв’язки, розкриваються основні ідеї навчання, взаємодіють старі і нові знання, в результаті чого у дітей створюється система міцних і глибоких знань» (Ш.І. Ганелін).

Здійснюючи взаємозв’язки нових і раніше отриманих знань, учні не тільки зберігають в пам’яті раніше засвоєні знання, але й розвивають, вдосконалюють і поглиблюють їх.

В педагогічній літературі відмічається, що принцип наступності пов'язаний з різними дидактичними принципами, в тому числі з принципом систематичності і послідовності.

Кожне нове положення чи нове задача базується на знаннях і навиках, засвоєних раніше. Ускладнення повинно бути поступовим. Процес засвоєння знань передбачає безперервність між наступними знаннями та попередніми, пов'язує новий матеріал з пройденим, послідовно розширює та поглиблює ці знання.

«Новий навчальний матеріал викликає в пам’яті те що раніше засвоєне, уточнює його і доповнює. Систематичність і послідовність - це логічний зв'язок розміщення навчального матеріалу;коли наступне базується на попередньому і зумовлене ним» (М.М. Ростовцев).

Наступність між дитячим садком і школою забезпечується загальним охопленням дітей 6-7років підготовкою до школи. Зі сторони дитячого садка наступність виражається в підготовці дітей до навчання з врахуванням вимог сучасної початкової школи, а зі сторони школи - у використанні того, що набула дитина у садочку, для здійснення навчання на більш високому рівні.

Наступність забезпечується також узгодженістю вимог програми підготовчої до школи групи дитячого садка і першого класу. Вихователям дитячого садка необхідно знати програму першого класу, а вчителям початкової школи - програму виховання в дитячому садку . Це дасть можливість вихователям підготовчої групи враховувати в своїй роботі вимоги школи, а вчителям першого класу повніше використовувати знання, уміння і навички вихованців дитячого садочку .

В працях А.В. Запорожця, А.М. Мушиної, А.А. Люблінської і ін. говориться, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи народної освіти.

Але, співвідношення між виховною та навчальною роботою змінюється на різних вікових етапах. Якщо для роботи д/с характерна виховуюче-навчальна робота, то в школі вона перебудовується в навчально-виховну. При цьому виховна сторона єдиного процесу підпорядковується навчальним завданням.

Як відмічає А.В. Запорожець, мислення дошкільнят та школярів різне, в зв'язку з чим їх навчання теж повинно бути різним і за формою ,і за змістом, але однак це не означає, що між ними не може бути встановлений внутрішній зв'язок розумового розвитку та виховання.

Дослідженнями А.В. Запорожця, А.А. Люблінської та ін. встановленого в процесі переходу дитини з дитячого садочку в школу відбувається перебудова в видах її діяльності, різко виростає значення навчання. Так основною формою навчання в дитячому садку є навчальне заняття, а в школі - урок. Відмінна і структура навчання і компоненти, які до неї входять: методи, зміст, організаційні форми. Відбувається перебудова основних ланок системи взаємовідношень із однолітками.

Для встановлення взаємозв'язків наступних і попередніх ланок Люблінська розрізняє 5 ліній наступності :

1. Єдність мети і завдань навчально-виховного процесу, які визначають напрям, зміст і методи роботи вчителя з дітьми на всіх ступенях їх розвитку;

2. Спільність розуміння показників розвитку;

3. Спільність розуміння законів розвитку;

4. Спільність розуміння всіма вихователями психофізичних особливостей та потенціальних можливостей дітей різних вікових груп;

5. Спільність розуміння вчителями молодших і старших класів теорії і практики свого навчального предмету.

Розкриваючи лінії наступності, Люблінська відмічає, що основою зв'язку наступності між дитсадком і школою є потреба єдиного виховного впливу на дітей і вважає, що необхідно ширше використовувати раніше набутий досвід дітей в нових умовах, використовуючи світогляд дітей і постійно ускладнювати вимоги до всього навчально-виховного процесу, так як відсутність таких вимог веде до втрати раніше набутого.

Дитячий садок здійснює більш широку і різноманітну, ніж початкова школа, систему роботи в естетичному вихованні.

«Забезпечення наступності в цій області повинне досягатись шляхом збагачення роботи в школі, враховуючи рівень розвитку дітей, що був досягнутий в дитячому садку». (А.В. Запорожець, І.Л. Гусарова ).

Основним положенням психолого-педагогічних досліджень є :вимога єдиного навчально-виховного впливу на дітей; необхідність використання раніше набутого досвіду і знань дітей в нових умовах; поглиблення і удосконалення змісту і методів навчання; взаємодія нових і набутих знань; врахування перспективи найближчого періоду розвитку особистості дитини.

Питання наступності в образотворчому мистецтві ставились П.П. Чистяковим, В.М. Захаровою, В.С. Кузіним, А.Т. Антоновичем, М.М. Ростовцевим.

В.М. Старостіна вважає, що наступність в малюванні між дитячим садком і першим класом встановлюється шляхом послідовного і постійного ускладнення змісту програмових завдань і методів навчання у всіх видах малювання. Це ґрунтується на тому, що школу і садочок об'єднують єдина мета і завдання в навчанні дітей основам образотворчого мистецтва.

М.М. Ростовцев відзначає, що у вирішенні проблем наступності велике значення має проведення різних вправ в дитячому садочку і в школі. Ці вправи необхідні для ліквідації інтерферуючого впливу письма на навички малювання, на розвиток якості руху руки, на засвоєння доступних учням засобів художнього зображення Найбільш перспективним є принцип поєднання вправ з наступним художнім малюнком дитини. Р.І. Афанасьєв рекомендує звертати більшу увагу на перспективні явища під час спостереження з дітьми навколишньої дійсності.

Велике значення мають спеціальні ескізи і замальовки з натури птахів, тварин і людини. Вони розвивають спостережливість дошкільника і школяра, є одним із засобів пізнання навколишнього світу. Особливо корисно виконувати замальовки відразу пензлем, чорною тушшю чи однотонною аквареллю. Такі замальовки плямою продовжують і розвивають кращі традиції дитячого садка, допомагають вирішенню питання наступності.

Вирішуючи питання наступності, необхідно звертати увагу на техніку малювання вже з дошкільного віку і продовжувати її розвиток у школі.

Робота різними матеріалами збагачує естетичну сторону малюнку дітей, робить його більш цікавим і виразним.

Отже, всі автори вказаних досліджень, розкриваючи лінії наступності, відзначають, що основою зв'язку наступності між дитячим садком і школою є вимога єдиного виховного впливу на дітей. Наступність між дитячим садком і школою забезпечується зі сторони садка підготовкою дітей до навчання з врахуванням вимог сучасної школи, а зі сторони школи - використанням всього позитивного, що набули діти в дитячому садку для продовження навчання на більш високому рівні. Вирішення цієї проблеми формує інтерес дітей до образотворчого мистецтва.

В працях багатьох вчених розкриваються якісні особливості інтересів, підкреслюється роль інтересу в засвоєнні навчального матеріалу.

«Інтерес - прояв розумової та емоційної активності. Це своєрідний сплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, підвищення активності свідомої діяльності людини» (С.Л. Рубінштейн).

Інтерес до знань розвивається при правильному співвідношенні раціонального та емоційного в навчанні. Вплив на мислення є ефективним тоді, коли він захоплює дитину .Викликати здивування, привести в рух фантазію - значить пробудити скриті сили, які спонукають до активного ставлення до навчання.

Інтерес учнів до навчального предмету в процесі навчання залежить від змісту матеріалу, методів викладання, характеру поставлених питань, визначення завдань для самостійної роботи і правильної методичної організації навчальної діяльності.

«Основним в вихованні і розвитку інтересу перш за все повинно стати максимальний розвиток самостійності і творчого підходу до засвоєння знань, а також розвиток спостережливості, допитливості учнів, розвиток пізнавальної активності» (Б.Б. Бондаревський).

Інтереси в молодших школярів виникають і зберігаються лише в ситуації безпосереднього спілкування з учителем, вимагають підтримки з його боку. Для молодших школярів характерні такі особливості інтересу як наслідування, поверхність, близькість до власного досвіду, розкиданість, направленість на найближчий результат.

На відміну від пізнавального інтересу естетичний - це спрямування думок і почуттів на такі об'єкти, які приворожують своєю красою, викликають емоційно-оціночне відношення.

В образотворчому мистецтві художній інтерес може виступати як засіб, що активізує навчальний процес, як фактор навчальних дій учня, як риса ознайомлення з прекрасним.

Інтерес до мистецтва, сформований в дитячому садку, необхідно поглиблювати і розширювати в школі. Цьому сприяє позитивний емоційний настрій уроків, конкретність і наочність викладу матеріалу, активізація пізнавальної та виконавчої діяльності учнів, використання їх життєвого досвіду.

Виходячи з вищевказаного, можна визначити чотири лінії наступності, що сприяють формуванню художніх інтересів:

1 - Спільність розуміння учителями поч. класів і вихователями дитячого садка теорії і практики художньої творчості, її основних понять, системи, організаційних форм.

2 - Спільність ідей і завдань навчально-виховної роботи, які визначають зміст і методи діяльності учителів і вихователів з дітьми підготовчої групи дитячого садку і 1 класу початкової школи, а також 1 і 2 , 2 і 3 , 3 і 4 класів в художній творчості.

3 - Єдність розуміння вчителями шкіл і вихователями дитячих садків шляхів формування художніх інтересів, думок, почуттів дітей.

4 - єдність розуміння вчителями і вихователями індивідуальних особливостей і потенціальних можливостей дітей дитячого садка і школи, проведення індивідуального підходу до учнів в художній діяльності.

Розділ ІІ. Образотворча діяльність дошкільнят і молодших школярів

ІІ.1 Стан навчання образотворчого мистецтва в дитячому садку і школі

Порівнюючи шкільну і дошкільну програму, можна зробити висновок, що дитячий садок і школа об'єднані єдиними методологічними позиціями сучасної шкільної та дошкільної педагогіки, їх об'єднує розуміння ролі навчання в справі всебічного розвитку особистості дитини, єдність педагогічних принципів, завдань виховання Художня діяльність дітей у дитячому садку і школі має спільну мету і завдання - правдиве відображення явищ навколишньої дійсності і вираження свого розуміння, емоційне ставлення до неї.

У програмі виховання дітей у дошкільних закладах у розділі «Образотворче мистецтво та зображувальна діяльність» велика роль відводиться національному вихованню, народній творчості, а також виправленню недоліків, що існували до цих пір, ставляться такі завдання:

- вміти малювати з натури і за уявленнями; передавати форму і величину предметів, їх розміщення і забарвлення;

- вміти вибирати кольорову гамму для передачі образу; передавати образ в дійсності з його характерними ознаками;

- самостійно розробляти композицію малюнка;

- навчитись ліпити з цілого шматка глини; ліпити фігури людей, тварин за сюжетами, вчитись ліпити посуд, прикрашати його розписом, стеком;

- ліпити народні іграшки, робити аплікації, знайомитись із технікою витинанки, звертатись до народних джерел.

Але програма дитячого садочку недостатньо звертає увагу вихователів на використання художніх творів для більш глибокого і образного розкриття взаємозалежності, причинно-наслідкових зв'язків між фактами і явищами життя, особливо у природі, недостатньо чітко орієнтує вихователів на озброєння дітей узагальненими, систематичними знаннями; на розкриття зв’язків і взаємовідношень, які існують між фактами і явищами.

В дитячому садочку як прийом навчання використовують питання, що потребують уміння узагальнювати, виділяти головне, обґрунтовувати свої висновки; (Наприклад: Дерева: Що спільного і що відмінного? Як краще виконати завдання? Чому ти так думаєш?).

Важливою умовою ефективного навчання старших дошкільнят є сенсорне виховання.

В дитячому садку існує зв'язок між заняттями музики, заняттями з ознайомленням з навколишнім світом, читанням художніх творів.

Дітей підготовчої групи привчають правильно тримати олівець, пензлик, вчать сміло проводити лінії. Діти одержують деякі поняття про геометричні фігури. Діти малюють те, що їх оточує і, що їх цікавить. Це - люди, тварини, птахи, транспорт.

«Якщо педагог зробить життя дітей цікавим, змістовним і різноманітним ,то й дитячі малюнки, що відображають це життя, будуть такими ж яскравими й різноманітними як теми» (Л.Г. Ковальська ).

Не залишаються без уваги і технічні прийоми виконання; вони різні для кожної вікової групи. Так, в середній групі малюють пензликом, повним фарби, а в підготовчій проводять пензликом тонкі лінії. В дитячому садку широко застосовується кольоровий папір. Це активізує інтерес до художньої діяльності.

Працюючи аквареллю діти вчаться відчувати прозорість фарби в зображенні фону, вчаться заливати один колір на другий, працюють по сирому.

Програма початкової школи вимагає, щоб учні на кінець навчального року знали:

- як працюють художники в різних видах образотворчого мистецтва;

- назви художніх матеріалів, інструментів, приладдя з якими учні працюють протягом року;

- послідовність роботи під час малювання, ліплення, виконання аплікацій;

- назви основних кольорів (червоний, жовтий, синій );

- назви похідних кольорів ( оранжевий, зелений, фіолетовий );

- назви відтінків кольорів (рожевий, блакитний, світло - жовтий і т. д. ) Учні на кінець навчального року повинні уміли:

- визначати складові частини будови окремих предметів; їх форму, забарвлення;

- розрізняти різноманітність кольорів у природі в різні пори року;

- посильно передавати характерні особливості форми і забарвлення предметів різноманітними художніми засобами;

- користуватись художніми матеріалами та інструментами; змішувати фарби;підбирати кольори; вибирати положення аркуша незалежно від форми і розмірів зображуваних об'єктів.

Аналіз програми, тематики занять, а також відвіданих уроків дозволяє зробити деякі висновки про стан образотворчого мистецтва в школі. Часто робота в школі зводиться до змальовування .Дуже часто діти змальовують з поганих зразків. Кожна робота повинна бути творчою. Наслідування виняткова сила розвитку, але ми повинні підкорити цю силу нашій волі. На заняттях потрібно показувати лише найкращі зразки, але на час виконання завдань їх забирати .Часто вимоги школи є нижчими від вимог дитячого садка, а це гальмує розвиток учнів, порушує принцип наступності.

В перших класах часто не дають дітям малювати аквареллю. Деякі завдання дитячого садка повторюються в шкільній практиці без подальшого розвитку. Створюється логічне враження наступності, насправді ж це обмежує світогляд дітей, веде до зникнення інтересу.

Мало часу відводиться на тематичне малювання або обмежується творча ініціатива. Малювати на теми - це значить творити на основі вражень побаченого, почутого, прочитаного. Малювання на теми сприяє розвитку художніх смаків, творчих здібностей, фантазії.

На основі аналізу програми, відвіданих занять в дитячому садку і школі можна зробити наступні висновки:

1.Художня діяльність стоїть на більш високому рівні в дитячому садку, ніж у школі.

2.Програмні завдання дитячого садка більш цікаві і творчі, ніж шкільні.

3.Програма з художньої праці для початкової школи цікавіша від попередніх ,але потребує вдосконалення.

4.Вчителям початкових класів бажано більше опиратись на знання та вміння , набуті дитиною в дитячому садку чи в сім'ї.

5.Деякі вихователі мало ознайомлені з основними принципами шкільної програми з образотворчого мистецтва а вчителі шкіл не знають змісту навчання дітей в дитячому садку і в сім'ї.

ІІ.2 Дослідження рівнів знань, умінь і художніх інтересів дошкільників та молодших школярів

Опираючись на те, що інтерес учнів до навчального предмету залежить від змісту навчального матеріалу, методів навчання і організації навчальної діяльності , ми перевірили рівень підготовки дітей до образотворчої діяльності.

Для визначивши рівня підготовки дітей до образотворчої діяльності ми керувалися кінцевими вимогами програми дитячого садка, які ставились перед учнями першого класу як початкові вимоги .

Це дало можливість виявити, якими знаннями і вміннями володіють учні .На перших заняттях вияснили рівень знань, умінь і навичок ,виявили інтерес кожної дитини. Аналіз проводився за наступними критеріями: зміст знань, їх повнота виявлення характерних ознак предметів і явищ, використання знань дітей, одержаних в дитячому садку, перенесення знань і способів дії з ними на нові завдання .

Знання можуть бути на рівні емпіричного і понятійного узагальнення.

На думку М.А. Байтової рівень емпіричного узагальнення характеризується тим, що знання доводяться тільки до початкової стадії засвоєння. Перебуваючи на цьому рівні, учень може знати термін , але сам предмет, визначений цим словом, тільки уявляти чи мати дуже вузьке поняття. Рівень понятійного узагальнення характеризується тим, що учень не обмежується рівнем емпіричного узагальнення, а виділяє суттєве.

На рівні емпіричного узагальнення першокласником в художній діяльності засвоюються такі поняття : горизонт , пряма лінія , куля , кут.

А їх визначення вивчається в наступних класах. Понятійне узагальнення - прямокутник , квадрат , колір спектру , правила змішування різних кольорів , поняття про теплі і холодні тони і т. д.

Знання бувають повні і неповні. Під повним розуміємо такі, що ясно просліджуються в малюнку , виконані всі завдання і дитина розуміє , чому вона так виконала . Неповні від повних відрізняються тим , що дитина не розуміє , чому вона виконала малюнок саме так , а не по-іншому. На основі знань виникають вміння.

На першому дослідному уроці учні виконували малюнок на вільну тему. Результати показали, що більшість учнів цікавиться тематичним малюванням, малюнки виконані в різноманітній техніці. Результати див. у таблиці №

Другим завданням був малюнок гілки верби. Це завдання виконувалось як в дитсадку так і в школі. Робота проводилась без керівництва вчителя. Для оцінювання роботи дітей були висунуті такі критерії.

1) Незначні порушення пропорцій - в малюнку є елементарна схожість з натурою, але пропорції окремих частин і відношення цілого до частин порушені .

2) Значні порушення пропорцій - в малюнку немає елементарної подібності з натурою , пропорційність окремих частин і цілого до частин порушена.

3) Правильна форма - є елементарна подібність з формою натури .

4) Незначне порушення форми - в малюнку відсутній один із компонентів або немає елементарної подібності з натурою .

5) 3начне порушення форми - в малюнку відсутні всі компоненти, нема елементарної подібності з натурою.

6) Правильні кольорові відношення - уміння розрізняти і передавати у малюнку основні і похідні кольори ; близькі між собою кольори по світлості, відповідність зображеного кольору з натурою .

7) Відносно правильне кольорове відношення-порушення одного із компонентів .

8) Відсутність технічних погрішностей - учень з умінням натискає на олівець, рівно замальовує ,відчувається легкість акварелі

9) Незначні погрішності - відсутності одного із компонентів.

10) 3начні технічні погрішності - відсутність більшості компонентів.

Аналізуючи роботу дітей можна зробити такі висновки:

"Гілка верби":

% допускає грубі порушення пропорційності ,

%- форма значно порушена;

% - колір не відповідає натурі.

Близькі між собою кольори по світлості не розрізнялись;

% - значні технічні погрішності.

Лише % правильно зобразили пропорції; реформу;

- % - колір;

- % - технічні погрішності.

На наступному занятті з декоративного малювання дітям пропонувалось придумати і намалювати візерунок стрічки . Основна увага приділялась дослідженню знань, вмінь учнів з композиції ,технічних вмінь ,підбору відповідного кольору, рівню фантазії. В дослідженні цих завдань ми користувались такими поняттями:

- правильні композиційні прийоми - вміння виділяти головне у малюнку і кольорі;

- змістовний зв'язок зображених об'єктів, вміння розміщувати на папері зображення, наявність ритму.

- деякі порушення композиційних прийомів - порушення 1-2 із 4 компонентів.

- значні порушення композиції - порушення 3-4 компонентів .

- багата фантазія - своєрідне вирішення тематичної чи декоративної композиції в малюнку і кольорі; яскраве відображення своїх уявлень, отриманих в процесі спостережень об'єктів і явищ навколишнього життя, прочитаних книг, розглянутих ілюстрацій .

- слабка фантазія - відсутність одного із компонентів.

- відсутність фантазії - відсутність всіх компонентів.

Результати даного дослідження зведені в таблицю №

При виконані учнями робіт з малювання також приділялась увага вмінню роботи олівцем і пензликом.

При дослідженнях вміння роботи олівцем основна увага приділялась тому, чи вміють діти правильно тримати олівець проводити лінії. При дослідженнях роботи учнів з пензликом, кількість піддослідних компонентів зросла, а саме досліджували сила натиску, темп, вміння тримати пензлик, проводити лінії, а також рівно замальовувати.

Дані цих досліджень зведені у таблицю №

Аналізуючи дані досліджень можна встановити три основні рівні підготовки дітей :

1-й - Низький. Учень володіє неповними знаннями на рівні емпіричних узагальнень , виконує поставлені завдання , але не розуміє чому він так їх виконує. В малюнку допускає значні погрішності.

2-й - Середній. Учень володіє повними знаннями на рівні емпіричних узагальнень, виконує всі поставлені завдання і усвідомлює чому він так їх виконав. Але пояснюючи виконання операцій в малюнках, він не користується визначеннями понять або ж узагальненим формулюванням якостей . В малюнках допускаються незначні порушення.

3-й - Високий. Учень володіє знаннями на рівні понятійного узагальнення , яке може бути повним і неповним , виконує всі поставлені завдання і усвідомлює, чому він їх так виконав, пояснюючи виконані операції, користується певними поняттями чи узагальненим формулюванням властивостей . В малюнках нема помилок або ж вони незначні.

Порівняльний аналіз малюнків дошкільників і першокласників .

Види робіт	Рівні підготовки. Місце виконання	1	2	3	Зниження у %
Малювання з натури	Дитячий Школа.
Тематичне малювання	Дитячий садок. Школа.
Декоративне малювання	Дитячий садок. Школа.

Всього:

Як бачимо просліджується тенденція до зниження якості художньої діяльності учнів в період переходу від дитячого садка до школи.

Головні причини зниження якостей:

1.Зміни умов навчання, ламання старого стереотипу і вироблення нового.

2.Недостатня підготовка дошкільнят до вимог школи.

3.Діти не малюють в літній період.

Падіння інтересу до занять у школі пояснюється: «Гострою кульмінацією протиріччя між новими вимогами і обмеженістю способів їх виконання, набутих на минулих етапах навчання» (Г.І. Щукіна).

Після перших занять в експериментальному класі визначено три рівні інтересу дітей до художньої діяльності:

1 - високий - діти із задоволенням виконують роботу з натури, прагнуть самостійно розібратись в важких завданнях , активно відповідають на поставлені питання, уважно розглядають натуру і стараються зобразити те, що бачать і почувають, малюють багато і з великим бажанням в класі і вдома;

2 - середній - малюють з задоволенням тільки з натури чи декоративного малюнку. В важких завданнях не завжди розбираються самостійно, часто звертаються за допомогою. На поставлені питання відповідають охоче, натуру розглядають уважно, але малюють не дивлячись на неї, по пам'яті .Інколи малюють вдома, але вимагають збудника.

3 - низький - мають інтерес тільки до окремих, захоплюючих занять. Завдання виконують пасивно, без бажання і тільки на вимогу вчителя. Натуру розглядають неуважно і малюють не дивлячись на неї, змальовують з поганих зразків чи робіт товаришів, не мають нахилів до художньої діяльності.

Характери художніх інтересів.

Різносторонній характер художніх інтересів - проявляється до всіх видів малювання;діти відзначаються творчим сприйманням естетичних об'єктів, підвищеною емоційною чутливістю, творчою діяльністю.

Обмежений характер художніх інтересів - проявляється інтерес до 1-2 видів малювання. Ці діти відрізняються творчим сприйманням тільки деяких естетичних об'єктів і їх зображення, зберігають емоційну чутливість.

Пасивний характер художніх інтересів - відтворююча діяльність, пасивне сприймання дійсності, естетична сліпота.

Констатуючий експеримент показав:

1)На початку навчання в більшості випадків, в міру психологічних особливостей, діти надавали перевагу малюванню по пам'яті і за уявою.

2)На початку навчального року учні 1 класу знаходились на 2 рівні підготовки ; мали середній рівень інтересу до художньої діяльності ; мали обмежені характери художнього інтересу.

Розділ ІІІ. Реалізація принципу наступності в художній діяльності і формування художніх інтересів першокласників

ІІІ.1 Деякі проблеми активізації художньої діяльності в дитячому садку

Підготовленість дитини до школи - складний комплекс. Психологи відзначають два аспекти підготовки до школи дітей дошкільного віку :

1.Організація всієї виховної роботи, направленої на формування загальної психологічної готовності дитини до навчання.

2.Спеціальна підготовка дітей до засвоєння тих предметів , які вони будуть вивчати в школі.

Підготовка дітей тісно пов'язана з формуванням в них фізичних, розумових, морально-вольових якостей , комплексу психічних механізмів , які забезпечували б успішне навчання не тільки в першому класі , але і на наступних ступенях навчання.

Художня діяльність в дитячому садку - 2 години на тиждень, займає належне місце нарівні з другими предметами.

При проведенні занять в дитячому садку велике значення має обладнання занять наочними посібниками, екскурсії, розгляд картин, читання творів.

Дітей вчать правильно проводити лінії (знизу-вверх, зліва-направо).

Більшість дітей відразу повторює рухи вихователя , деяким потрібний повторний показ рухів.

В дитячому садку і в школі розв'язуються три основні завдання:

1. Художнє завдання-формувати інтерес і уміння вчитись малювати, розвивати творчі здібності, мислення, вчити дітей бачити і відтворювати натуру, передаючи форму, будову, величину і пропорційність відношень окремих частин, колір і відтінки, характерні деталі. В 1 класі проходять деякі зниження якості малюнків .В перші тижні навчального року в порівнянні з малюнками цих же дітей в дитячому садку.

2. Технічне завдання - малювати акуратно, вміти змішувати фарби для отримання окремих кольорів та відтінків .

3. Виховне завдання - прививати любов до природи, формувати і виховувати естетичний смак.

При вирішенні цих завдань враховується: що діти повинні засвоїти при зображенні тої чи іншої теми? Як дитина повинна виконати роботу? Які їй потрібні навики та вміння?

У підготовчих групах дитячого садка діти знайомились з назвами рослин, тварин, птахів, їх кольорами та характерними рисами. Спостерігаючи навколишнє життя і природу , дошкільнята отримували початкову орієнтацію про величину, про просторове розміщення предметів.

У підготовчій групі дитячого садка формування художніх інтересів було можливим при оволодінні дітьми формоутворюючих рухів, коли дитина, оволодіваючи способом зображення одного предмета, одночасно засвоює спосіб зображення любого іншого.

Формування художніх інтересів дітей на основі наступності проводять і в літній період.

Творчо перероблений посібник «Дитячий садок влітку» склав примірний план по художній діяльності в літній період для підготовки групи.

Робота в дитячому садку переконує, що підготовку дітей до школи потрібно здійснювати і в літній період. Експерименти в дитячому садку показують, що така образотворчо-виховна робота забезпечує формування художніх інтересів, пізнавально-розумових і творчих здібностей, естетичних почуттів дитини. Процес виховання і навчання був направлений на підготовку дитини до поступлення в школу і виховання на основі принципів наступності.

ІІІ.2 Шляхи формування художніх інтересів першокласників на основі наступності

У 1-му класі продовжується робота, яка була почата в дитячому садку. Поява інтересу-не результату лиш стадія художнього виховання дітей, але дуже важлива для подальшого розвитку.

Намічені шляхи наступності, які сприяють формуванню художніх інтересів дітей.

Обов'язковою умовою наступності в художній діяльності дошкільнят і молодших школярів, яка б допомагала формуванню художніх інтересів, є спільність розуміння вчителями початкових класів і вихователів дитячих садків теорії і практики художньої діяльності/її основні поняття, системи, організаційні форми. Це є перша лінія.

Вирішення цієї лінії наступності пов'язане з необхідністю підвищення кваліфікації вихователів та вчителів. Нами була розроблена примірка тематика ,яка пропонує поради з питань наступності в художній діяльності.

Рекомендовано такі наступні питання:

1. Наступність в художній діяльності дітей підготовчої групи дитячого садка та 1-го класу школи як фактор формування знань та художніх інтересів дітей(лекція).

2. Про взаємне відвідування занять по художній діяльності .

3. Обговорення характеристик на дітей підготовчих груп та аналіз роботи учнів початкової школи і дитячого садка.

4. Про індивідуальний підхід на заняттях, знайомство з вправами, картинами-завданнями і контрольними роботами в 1-му класі.

5. Про успішність 1-го класу за 1-ше півріччя по художній діяльності і завдання на наступне півріччя.

Для роботи з учнями початкової школи розроблено план лекцій та семінарів:

1. Знайомство з програмою підготовчої групи дитячого садка до школи із художньої діяльності.

2. Підготовка та проведення 1 уроку з художньої діяльності (малювання за уявою дітей чи аналіз малюнків дітей).

З вихователями дитячих садків працювали за планом:

1. Знайомство з програмою та художньою діяльністю початкової школи.

2. Малювання з натури квітів та листків.

3. Виготовлення наочних посібників для малювання у дитячих садках.

4. Вправи кольоровими крейдами, кольоровими олівцями.

5. Складання характеристик на дітей підготовчих груп.

Мета такої програми - внести корективи, приблизитись до дитячого садка, що сприяє більш успішному вирішенню питань наступності як фактору формування художніх інтересів.

Друга лінія наступності-єдність мети і завдань навчально-виховної роботи, які визначають зміст та методи діяльності вчителів і вихователів з дітьми підготовчої групи і 1-го класу школи, а також 1 і 2, 2 і 3, в художній діяльності.

Навчально-виховні завдання додаткової програми:

- Схвалювати бажання дітей малювати і виражати в малюнку емоційне відношення до художньої діяльності.

- Підкреслювати інтереси в сюжеті, постійно розвиваючи навики в худ. діяльності.

- Вчити дітей бачити красу природи в різні пори року.

- Розвивати творчі здібності , смаки, уяву, практичні навички.

- Звертати увагу дітей на організацію свого робочого місця.

- Закріплювати правильні навики роботи з олівцем і гуашшю.

- Звертати увагу на проведення ліній в різних напрямках.

- Навчити правильним прийомам роботи з аквареллю, тушшю, кольоровими крейдами.

- Знайомити з творами народного мистецтва, звертати увагу на ритм в орнаментах.

- Розвивати вміння розрізняти кольори.

- Розвивати навики малювання з натури і за пам’яттю.

- Звертати увагу на правильне визначення величин зображення в залежності від величини листа паперу;вчити спостерігати форму та пропорції.

- Розвивати загальні поняття про будову фігури людини, тварин та птахів.

У підготовчих групах дитячих садків і в 1 класі початкової школи діти вчаться розглядати модель, стараючись добиватись елементів подібності зображення з моделлю, але багато дітей в дитячому садку та школі під час малювання не дивляться на натуру, зображуючи не конкретний предмет, а предмет взагалі, допускаючи великі погрішності.

В експериментальному класі завдання ускладнили: вчили уважно розглянути натуру, детально вивчити форму і колір одночасно двох предметів. Вчили будувати малюнок, починаючи з окремих характерних рис.

Враховуючи дослідження психологів та художників (М.В. Ігнатієва, В.С. Кузіна) про те, що першокласники не можуть напружено малювати з натури цілий урок, доцільно переключати їхню увагу на показ творів художників-анімалістів.

Предметна наочність поєднувалась з художньою. Відмінності демонстраційних предметів і їх зображення:

1.Предмет дає можливість безпосереднього об'ємного сприймання, а зображення - ілюзію об'єму.

2.Предмет можна рухати, повертати, розглядати з різних сторін та в різних відношеннях з другими предметами , а зображення є нерухомим.

Тема : «Малювання сніжинки».

Мета: навчити проводити вертикальні та горизонтальні лінії, ділити коло на 6 частин, ознайомити з технікою продряпування.

Учні закріплюють роботу гуашшю на темному фоні, але завдання поглиблюється шляхом вивчення нової графічної техніки «продряпування», що сприяє формуванню художніх інтересів.

Тема : «Малювання з натури прапору Української держави»

Мета: виховати дітей в дусі патріотизму, закріпити поняття про прямокутник, навчити проводити паралельні лінії як горизонтальні, так і вертикальні, ділити відрізок на 2 частини, навчити правильно компонувати малюнок на папері, працювати з аквареллю, порівнювати.

Розвиток відчуття кольору учнів 1-го класу не слід відкладати на «потім».

Дітей потрібно навчати, помагати їм бачити ,щоб вони не розчаровувались в малюванні фарбами.

Вивчення одночасно 2-х предметів є посильним і цікавим , сприяє активізації мислення.

Опираючись на дослідження вітчизняних вчених, ми пересвідчились ,що навчати дітей малюнку з натури треба і необхідно з першого класу, що навіть діти дошкільного віку здатні засвоїти основи програми. У дошкільній групі ще не встановлено взаємодії між спостереженнями та зображеннями.

Лінія наступності, яка формує художні інтереси дітей, єдність мети і завдань навчально-виховної роботи, що визначають зміст і методи діяльності вчителів школи та вихователів дитячого садка розкриваються і в тематичному малюванні.

Найбільш характерними завданням є тема «Осінь». Контрольний клас - завдання виконується після екскурсії на білому папері кольоровими олівцями чи фарбами. Діти згадують, які дерева бачили , різницю між ними. На дошці таблиця з зображенням дерев, репродукції картини Левітана «Золота осінь», малюнки учнів. Це все залишено на цілий урок.

Експериментальний клас – мета - використовуючи досвід дитячого садка, узагальнити знання дітей про дерева, формувати уявлення про зображення дерев.

Згадуючи бачене, вчитель малює на дошці. Після пояснення малюнок з дошки знімають. Малювання на кольоровому папері. Після виконання малюнку крони дерева, показ ілюстрацій. Використати відеошукач (10 х 15 см). Гра в фотографування.

Експериментальна робота показала:

1. Доцільно показати репродукції з картин учням 1- о класу не тільки на початку уроку а й в середині чи в кінці уроку, тоді, коли основна творча думка вже виражена в малюнку. Тоді показ малюнку не знижує творче мислення учнів, не відволікає дітей від побаченого на екскурсії , а допомагає побачити свої помилки і виправити себе.

2. Малювання гуашшю і аквареллю на кольоровому папері цікавіше. На кольоровому папері, малюючи фарбами, учні краще сприймають цілісність малюнку, вчаться бачити головне , розвивається чуття кольору та тону.

На заняттях з декоративного малювання найбільше формується інтерес до образотворчої діяльності. Художні зразки , створені народними майстрами близькі і зрозумілі дітям. Вони правдиво і просто відображають навколишній світ. В цих узорах дитина впізнає силуети ягід, листків, квітів та птахів. Декоративна трактовка образу близька віковим можливостям дитини в малюванні.

З перших занять необхідно щоб діти засвоїли ритмічні рухи руки , які б допомагали в побудові ритмічних одиниць узору. З цією метою дітей навчають прийомам вільного пензлевого розпису. Такі вправи тісно пов'язані з технікою народного візерунку.

Поступове ускладнення техніки виконання декоративних елементів приводить до ускладнення змісту розпису узору.

По можливості слідує пов'язати орнаментальний розпис з мовою: замкнуті композиції узору дані для оформлення поверхні коробочки тарілки, підноса, дитячих меблів. Знайомлячись із творами народної творчості, вихованці дитячого садка отримують багатий матеріал для художнього сприймання. Вони гостріше сприймають предмети навколишньої дійсності, які втілені в художні образи.

Зміст декоративної діяльності в початкових класах значно ускладнюється. Під час планування навчального матеріалу вчителю необхідно враховувати наступне:

1-знати і враховувати в навчально-виховній роботі об'єм зображувальних вмінь і навиків, отриманих дітьми в дитячому садку.

2-процес декоративного узагальнення(стилізацію) будувати так, щоб активізувати розумову та творчу діяльність учнів.

В змісті завдань органічно вписується група методичних прийомів, які використовуються з дітьми в дитячому садку та школі:

1. Ознайомлення дітей з творами народного художнього мистецтва;

2. Бесіда з класом;

3. Усне малювання, відтворююче сюжет, який треба буде вирішити декоративними засобами;

4. Оволодіння прийомами пензлевого розпису;

5. Використання аплікації як елементу, організуючого декоративну композицію, як засіб пізнання форм дійсності в процесі стилізації.

Тема: «Поєднання орнаменту в стрічці і колі для прикрашення вікна казкової хатки».

На першому уроці виконуються вправи в прикладанні пензля. Спочатку малюють лінії, а потім квіти.

Тема: «Придумування візерунку в смузі для вази з осінньою гілкою».

1. Бесіда: «Мистецтво кераміки» /М. Аронець, «Магічна глина»/.

2. Збирання осіннього опалого листя.

3. Замальовки листя та гілочок з натури.

4. Аплікація з кольорового паперу силуету вази і листя.

5. Вправа «Малювання пензлем без контуру».

6. Зображення орнаменту у смузі.

Таким чином, у процесі занять першокласників декоративним малюванням, вчитель повинен брати до уваги сенсорний досвід, набутий дітьми в дошкільному віці, поступово орієнтуватись на спільність навчально-виховних завдань по всіх навчальних предметах. На основі цього виникає активне застосування на уроках декоративного малювання природнього матеріалу, розширення досвіду першокласників по спостереженню над різноманітними об'єктами рослинності та тваринного світу.

Ліплення в художній діяльності дошкільнят та школярів також сприяє розвитку інтересів. Цей вид діяльності розвиває дітей розумово і естетично , допомагає орієнтуватись в навколишньому світі. Під час роботи з глиною дитина отримує естетичну насолоду від її об'ємності та еластичності.

Основні завдання перед вихователями дитячого садка:

1. Озброєння дітей художньо-технічними вміннями.

2. Розвиток інтересу до даного виду мистецтва.

Ліплення за пам'яттю, загострює зорову пам'ять, вчить швидко сприймати і аналізувати предмет, розвиває спостережливість.

В 4-5 років - ліплять конструктивним способом (по частинах ).

В 6-7 років - з цілого шматка глини (пластиліну).

Важливо навчити дітей вести роботу від загального до деталей, використовуючи прийоми роботи пальцями і стеком.

З метою формування художнього інтересу у першокласників доцільно звертати увагу на ряд методичних принципів навчання, які необхідні в роботі з дошкільниками та першокласниками.

Методичні прийоми навчання техніці малювання дітей.

1 сторона художньої діяльності - пізнавальна, 2-виконавча.

1 сторона - дитина бачить і оцінює те, що у неї вийшло в результаті дії руки з олівцем чи пензлем, співвідносить це з тим образом, який склався в її уяві, коректує зображення у відповідності із зразком.

Педагог активно включає дітей у процес дослідження предмета, пропонуючи кожному обвести його рукою, а потім показати його в русі у повітрі, як би обмальовуючи предмет.

Важливим прийомом в навчанні дітей техніки малювання є показ педагогом прийомів роботи. Вихователь повинен вміти показати прийоми зображення, декоративного виконання чи декоративного малюнка так, щоб показ був добре сприйнятий дітьми.

Показуючи біля дошки слід на такому ж форматі листка паперу, на якому будуть малювати діти і таким же матеріалом і інструментом. Малюнок не повинен бути малим. Деколи слід за показом, прийому зображення викликати дітей до дошки і пропонувати їм повторити тільки що показаними прийом. Велике значення має слово вчителя.

Деякі вправи для розвитку техніки малювання в художній діяльності дітей.

Вправи поділяють на дві великі групи. Одна з них спрямована на розвиток пізнавальних процесів - зорових, рухових, сприймання пропорцій і форми, образної пам'яті, мислення, уяви і спостережливості, а друга - на розвиток виконавчої сторони діяльності, практичних навичок зображальної роботи.

У молодших школярів виконавча сторона малювання відстає в своєму розвитку від пізнавальної. Основними складовими частинами компонентами малювальної дії необхідно рахувати рухові якості руки. У вправах слід звернути увагу на: ритмічний темп рухів, різну силу натиску, різні напрями руки, точність, плавність.

При засвоєнні лінії дошкільнятами має місце образне сприймання.

При навчанні школярів робиться натиск на свідоме, ціле направлене вивчення лінії, її напряму товщини, характеру.

У 1 класі школи завдання технічних вправ з малювання такі: більш інтенсивне формування навиків малювання з метою помітного розвитку художньої діяльності і разом з тим встановити певну єдність у напрацюванні навиків письма та навиків малювання. Тому вправи в 1 класі повинні проводитись значно частіше, ніж в наступних класах. При тому необхідно використовувати різні матеріали та інструменти. Вправи для учнів у 1 класі рекомендується виконувати одним кольором із ритмічним повторенням паралельних, прямих, скісних ліній.

В 2 класі вправи проводяться при знайомстві з новими матеріалами, інструментами і при освоєнні нових зображувальних прийомів.

Розвиток в дітей зорового сприймання і правильної передачі ними предметів є важливими завданнями в процесі художньої діяльності дошкільнят і молодших школярів.

Разом з тим проблема передачі дітьми простору в малюнках з урахуванням наступності в передачі просторових об'єктів, положень зображуваних предметів в процесі малювання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Особливе значення приділяється конкретизації навчально-методичних завдань і навчально-виховних прийомів, які забезпечують успіх наступності в передачі дітьми простору.

Передача в малюнках просторових відношень об'єктів означає правильне зображення форми, будови, пропорцій, величини, напряму, перспективного скорочення об'єктів.

Програма з художньої діяльності для початкових класів передбачає дальше збагачення і закріплення знань і вмінь в передачі просторових властивостей зображуваних предметів:

Правильно розташовувати лист паперу в залежності від характеру і просторового розташування зображуваного;

Правильно передавати в малюнку форму і пропорції, будову, просторове положення, колір предметів;

Правильно визначати величину зображення в залежності від розмірів листа паперу;

Передавати в малюнках простір - зображувати основу біля близько розташованих предметів на аркуші паперу, дальших - вище, зображувати передні предмети більшими ніж віддалені.

Старші дошкільнята та молодші школярі повинні знати загальні правили про будову зображуваних предметів.

Кожний із оточуючих нас предметів має в своїй основі те чи інше геометричне тіло. Звідси слідує, що діти повинні знати характерні ознаки геометричних тіл. Особливу увагу слід приділяти контуру предмета. Діти повинні попередньо проаналізувати загальні обриси зображуваного об'єкта.

Через колір діти виражають своє відношення, свої почуття до предметів і явищ дійсності. Приділяється велике значення завданню розвитку в дітей зорового сприймання кольору і правильної передачі його у малюнках.

Вимоги у програмах дитячих садків і школи.

Велике значення має попередній аналіз кольорової гамми предмета при малюванні його з натури.

Спеціальні вправи по кольору:

1.Покрити фарбою прямокутник, не виходячи за його контур.

2.Намалювати три прямокутника: 1 - червоний, 2 - жовтий, 3 – за власним бажанням.

3.Показати картину кольорову і задати питання «Чи в природі зустрічається такий колір»

ІІІ.3 Індивідуальний підхід до учнів як засіб формування інтересу в образотворчій діяльності

Дослідження проведені в експериментальному класі показали, що молодші школярі мають в основному середній рівень інтересу до художньої діяльності. Вони малюють з задоволенням тільки з натури чи декоративного малюнку, в важких завданнях не завжди розбирають самостійно , часто звертаються за допомогою .Також слід відмітити обмежений характер інтересів . Це проявляється в тому, що учнів цікавить один чи два види малювання, в основному вони пасивні спостерігачі .

Вирішення проблеми наступності не може бути повним без забезпечення високого рівня інтересу дітей до художньої діяльності. А досягти цього можна лише зацікавивши дитину, вивчивши її нахили та задатки до художньої діяльності. Як відмічалось, інтерес до навчального предмету залежить від змісту матеріалу, методів викладання ,характеру поставлених запитань , але в основній мірі він залежить від реалізації принципу індивідуального підходу до кожного учня.

Для того щоб урок малювання був цікавим, викликав емоції ,надихав вчитель повинен знати і , по мірі можливостей, враховувати індивідуальні особливості і інтереси дітей. Учитель не повинен думати насамперед про індивідуалізацію завдань для відстаючих і попередження неуспішності , але й про залучення всіх учнів до творчої діяльності.

Любе завдання із розділів малювання на теми навколишньої дійсності, роботу з натури і декоративне малювання можна виконати з врахуванням нахилів і інтересів учня. Так для дітей, які проявляють інтерес до пейзажу , можна запропонувати зобразити осінню природу рідного краю.

При врахуванні індивідуальних особливостей учнів вчитель неодмінно зіткнеться з типом учнів, які схильні до репродуктивної діяльності. Завдання вчителя в даному випадку розвивати творчі можливості школяра, стимулювати фантазію і самостійне вирішення завдань.

При індивідуальній роботі з учнями слід звернути увагу на вибір техніки виконання. Є більш легкі техніки виконання роботи, які дають непогані результати навіть у слабших учнів. Цю можливість необхідно використовувати в індивідуальній роботі з учнями.

Робота з обдарованими учнями потребує особливого підходу. Для здібних необхідно ускладнювати завдання , щоб вони не скучали на уроці , щоб у них не виникало враження ,що вони все вміють.

Час від часу вчитель повинен організовувати виставки кращих малюнків. Такі виставки зацікавлюють дітей , стимулюють творчу роботу.

Висновки

Дипломна робота має науково-теоретична та практичне спрямування. Результати дослідження показали, що:

- успіх художньої діяльності в дитячому садку і початковій школі забезпечується вмінням використовувати в школі кращі починання, які закладені у дітей в дитячому садку, шляхом поступового поглиблення програмного матеріалу, вдосконалення методів і форм роботи, встановленням внутрішнього зв'язку, застосуванням єдиної системи художнього навчання і виховання в дошкільні і шкільні роки;

- при певних педагогічних умовах використання в художній діяльності 1 класів деяких форм і змісту дошкільних закладів не буде зовнішнім копіюванням, а стане діалектичним зв'язком художньої освіти дошкільнят і школярів;

- наступність може впливати на формування художніх інтересів дошкільнят і молодших школярів, збуджувати до активного, швидкого і раціонального засвоєння естетичних сторін навколишнього життя.

- на основі наступності в художній діяльності дошкільнят і молодших школярів більш ціле направлено протікати формування їх художніх інтересів.

Список використаної літератури

Бабанський Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. - М., 1982. - 192 с.

Біленький П.О. Мова образотворчих мистецтв. - К., 1975.

Божко Л.І, Ланіна І.В., Лейбіна О.О. Предметний тиждень у школі. Образотворче мистецтво. / Методичний посібник для вчителів. - Харків, 2002.

Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К., 1981.

Василенко Л.Л., Соколова Л.Г. Бінарні уроки у початковій школі / Матеріали до інтегрованих уроків. - Харків, 2002.

Вишневський О. Реформи середньої освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи. - Дрогобич, 2001.

Возрастная й педагогическая психология / Под ред. М.В.Гамезо. – М, 1984.- 246 с.

Волков К.Н.Психологи о педагогических проблемах. - М., 1981.- 56 с.

Воспитание й обучение в детском саду : Сб.статей / Под ред. А.В. Запорожца. - М., 1976. - 560 с.

Глинська І.П. Образотворче мистецтво. Методика навчання в 1-4 класах. К.Радянська школа, 1981. - 200 с.

Демчук М. Планування нетрадиційних занять /образотворча діяльність. // Палітра педагога, 2000. - № 4.

Жуковская Р.И. Игра й ее педагогическое значение. - М., 1975. - 11 с.

Кайші Ю. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільного віку. - К., 1981.

Косминская В.Б., ХалезоваМ.Б. Основы изобразитедьного искусства и методика руководства изобразительной деятельностью детей. - М., 1987.

Кузин В.С. Изобразительное искусство й методика его преподавания. М.,1987.

Кузин В.С. Методика преподавания изобразительного искусства в 1-3 классах. - М., 1979.

Любарська Л. Барви та фарби в образотворчій діяльності першокласників. //Поч.школа, 2000. - № 6.

Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. М., 1977. 224 с.

Младший школьник /Под ред. А.Г. Хрипковой. М., 1981. - 400 с.

Подготовительная к школе группа в детском саду /Под ред. М.В. Залужской. М., 1975. 320 с.

Подготовка детей к школе в детском саду: Сб. статей /Под ред. Ф.А. Сохина, Т.В. Тарунтаевой. М., 1978, 160 с.

Полякова Г.А., Божко Л.І. Образотворче мистецтво / Навчально-методичний посібник для вчителів. Харків, 2001.

Преемственность в обучении математике. Пособие для учителей /Сост. А. Пышкало. М., 1978. 240 с.

Примерное содержание воспитания школьников / Под ред. Й. С. Марьенко, М., 1984. - 144 с.

Програми середньої загальноосвітньої школи (1-4 класи). К, 1991. 238 с.

Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. - М., 1982.

Самостоятельная художественная деятельность дошкольников / Под ред. Н.А. Ветлугиной. М., 1980, 298 с.

Сенсорное воспитани в детском саду / Под, ред. Н.Н. Поддьякова, В.М. Аванесовой. М., 1981. - 192 с.

Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя изобразительного искусства. - М., 1981.

Типовая программа воспитания й обучения в детском саду / Под ред. Р.А. Курбатовой, Н.Н. Поддьякова. М., 1984. - 175 с.

Тихеева Е.Й. Развитие речи детей раннего й дошкольного возраста / Под ред. Ф.А. Сохина. М., 1981. - 160 с.

Толстих Н. Варіант уроку образотворчого мистецтва // Поч. шк., 1997, № 6.

Додатки

•Таблиці досліджень

•Конспекти уроків

Таблиця 2.

Композиція	Колір	Фантазія	Технічні вміння
Значні порушення композиційних прийомів Деякі порушення композиційних прийомів - Правильність прийомів	Відсутність правильних кольорових відношень - Відносно правильні кольорові відношення - Правильні кольорові відношення	Відсутність фантазії Слабка фантазія Багата фантазія	Значні технічні погрішності Незначні технічні погрішності Технічні погрішності відсутні

Таблиця 3.

1 урок	Олівець		Пензлик
1клас
	Вміють тримати	Вміють проводити лінії	Сила натиску	Темп	Вміння тримати	Вміння проводити лінії	Вміння рівно замальовувати
Діти відвідували •дитячий садок Діти не відвідували дитячий садок			Слабка Сильна Слабка Сильна	Швидкий Серед ній Повільний

Тема: Малювання за уявою на осінню тематику.

Мета: Навчити дітей елементарно передавати в малюнку свої образні уявлення про навколишню дійсність і її явища, зображувати предмети на основі спостережень, проведених під керівництвом вчителя, виховувати в дітей любов до природи та естетичні смаки.

Обладнання та наочність: великий лист паперу розділений на дві горизонтальні нерівні частини; 1/3 малюнку повинна бути замальована коричневим (зображує землю), 2/3 – голубим (небо), зображення ялинки, листяних дерев відповідних розмірів, малюнки вчителя, папір, акварельні фарби, олівці.

Хід уроку. 1.Актуалізація опорних знань.

Урок розпочинається із спостережень за деревами з вікон класу.Питання до учнів в процесі спостережень:

-Які дерева ви бачите,чи можете їх назвати?

-За якими ознаками ви їх розрізняєте?

-Чи такі зараз дерева як літом?

-Чим літні дерева відрізняються від тих,які ми зараз бачимо?

-Чи всі дерева змінюються восени?

-Який стовбур у дерев, де він товстіший, де тонший, як розміщені гілки,листя на дереві? Вчитель узагальнює :

а)дерева різних порід відрізняються одне від одного за кольором стовбура,за листям і розміщенням гілок;

б)стовбур у всіх дерев товстіший внизу і тонший у верху;

в)листя на деревах восени дуже різноманітне за кольором,воно має жовті ,червоні відтінки; листя на деревах менше і воно падає,лежить на землі.

2.Мотивація навчальної діяльності

Вчитель повідомляє тему і мету уроку.

З.Пояснення і демонстрація правильних прийомів роботи.

Вчитель показує зображення ялинки,берези,дуба.3а допомогою вчителя діти встановлюють загальні ознаки і характерну різницю між різними породами дерев. Потім вчитель на дошці показує як правильну послідовність малювання дерев.

Далі він пояснює дітям,що малюнок треба зробити на всю сторінку альбому; при цьому він показує як треба його покласти;пояснює,що перш ніж малювати дерева,треба провести лінію для позначення землі і неба,демонструючи при цьому наочність.

4.Виконання практичної роботи.

Поки діти малюють,вчитель обходить парти,нагадує дітям про будову дерева. Відібравши два-три малюнки,він показує їх класу,пояснюючи при цьому ,що добре і що погано.

Діти з допомогою вчителя виправляють свої помилки і починають розфарбовувати малюнки олівцями та фарбами. Вчитель дає вказівки як розфарбовувати малюнок:перш ніж розфарбовувати дерева,треба розфарбувати небо і землю. Треба звернути увагу дітей,щоб вони не залишали біля землі не зафарбовану полосу,як це вони часто роблять. Після цього можна братись за розфарбовування дерев.

б. Домашнє завдання

Вчитель пропонує дітям закінчити малюнок вдома,а також просить дітей на наступне заняття принести листя різних порід дерев.

Чи знаєте ви, чому Сонечко не виглядає з свого віконечка?Його тітонька Хмара не пускає.

Одного разу відпустила тітка Сонечко погуляти .Та воно не вбереглося,простудилося,бо скупалося у холодній річці. Тяжко захворіло Сонечко. Лікує його тітонька. Чаєм із малини напуває,гуляти не пускає.

Тож як Сонечка не видно, знайте, що воно захворіло. Його хмарки теплою ковдрою вкривають і від хвороби лікують.

3.Повідомлення теми уроку.

-Але ми будемо малювати сонечко, яке не хворіє,а виглядає із-за хмарок і посилає нам на землю свої ніжні промінчики.

4.Розповідь вчителя.

-Подивіться уважно на цей предмет (тарілка).Це тарілка. Як видумаєте,що спільного між тарілкою і сонцем?(однакові за формою)

-Вони мають однакову форму ,яка називається колом. А ось це діти тенісна ракетка,вона має інший вигляд:у неї коло ніби видовжене,сплюснуте. Така форма називається

- овал. Приблизно таку форму мають хмарки.

5-Підготовчі вправи.

_Давайте навчимось креслити в повітрі коло та овал(учні вправляються з олівцем в руці ,а поті м малюють коло та овал на папері)

б. Пояснення .(Учитель малює сонечко на великому аркуші,прикріпленому до дошки,пояснюючи хід роботи)

-Подивіться уважно на дошку,як правильно малювати. Беремо пензлик і розводимо фарбу жовтого кольору водою на палітрі. Малюємо коло ,не відриваючи руки і зафарбовуємо його трохи притискаючи пензлик до аркуша,щоб мазки були товстими. А тепер намалюємо промінчики. Вони у нього ніжні і тоненькі. Шоб намалювати їх такими,треба малювати кінчиком пензлика, з легка торкаючись паперу. Ми говорили,що наше сонечко посміхається,то давайте намалюємо йому ротик,носик,очки. Але для того,щоб намалювати іншою фарбою поверх якоїсь потрібно почекати поки висохне перша фарба. А ще обов'язково змочити пензлик водою ,щоб змити попередню фарбу .А поки фарба сохне, я розкажу вам віршик.

Сонячний зайчик

Спати лягає,

Скраю подушки

Світло дрімає,

Сам прокидається,

Скочить із хати, Сонечку - мамі Сон розказати.

-Фарба жовта вже підсохла і ви можете малювати очі,носик чорною фарбою,а ротик червоною. Для того,щоб сонечко посміхалось ,ротик слід малювати дугою,а кінчики губ підняти доверху.

А тепер намалюємо хмарки. Вони мають форму хвилястого овалу і можуть бути різні:великі і малі.

б. Практична робота.

-Діти виконують поставлене завдання. Т.Перевірка робіт і виставлення оцінок.

-Показ кращих робіт з поясненням .

-Підведення підсумку уроку.

57