Вступ
Метою цієї роботи є проаналізувати педагогічні конфлікти, ситуації та випадки, що трапилися у ЗОШ та ВНЗ. Перед тим, як почати сам аналіз, хотілося б подати визначення цих понять.
Терміни «конфлікт», «ситуація», «випадок» не є суто педагогічними. Їх використовують різні науки, надаючи їм певного забарвлення. Якщо звернутись до тлумачного словника української мови, знайдемо таке:
Випадок – те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано), казус, інцидент, епізод, трапунок. [8, c. 230]
Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. [8, c. 885]
Ситуація – сукупність умов і обставин, що створюють певні становище, викликають ті чи інші взаємини людей. [9, c. 288]
Звичайно, ці визначення є занадто загальними, для того, щоб бути науковими термінами.
Педагогіка, «наука про навчання та виховання підростаючих поколінь» [2, с. 250], використовує такі терміни, як педагогічний конфлікт, випадок та ситуація. Хоча у переважній быльшості книжок ці поняття згадуються, визначення цим поняттям не дає більшість використаної літератури. Під час опрацювання цієї літератури було знайдено лише такі визначення цих понять:
Педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної діяльності, що містить суперечності між досягнутим і бажаним рівнями вихованості учнів та колективу. [6, с. 35].
Педагогічний конфлікт – конфлікт, змістом якого є педагогічні ситуації, що виникають у навчально-виховному процесі.
Педагогічними називають конфлікти, що виникають при педагогічній взаємодії між суб’єктами виховання: дитиною з одного боку та батьками, вчителями з іншого.
За М. Рибаковою, педагогічні конфлікти мають свою специфіку. Перш за все специфіка педагогічних конфліктів полягає в тому, що відповідальними за педагогічно правильне вирішення ситуації є дорослі, оскільки саме від них діти засвоюють моделі поведінки, соціальні норми стосунків між людьми. Часте виникнення педагогічних конфліктів може дати учням неадекватне уявлення про взаємовідносини старших з молодшими і відповідальність за це несе безпосередньо школа і вчитель.
По-друге, учасники педагогічних конфліктів мають різний віковий і соціальний статус, що й визначає їхню абсолютно різну поведінку в конфлікті.
По-третє, різниця у віці і життєвому досвіді учасників розводить їхні позиції в конфлікті, породжує різний ступінь відповідальності при їх вирішенні.
Крім цього, професійна позиція вчителя в конфлікті зобов’язує взяти на себе ініціативу щодо його вирішення і на перше місце поставити інтереси учня як особистості, що формується. Адже, конфліктам у педагогічній діяльності легше запобігти, ніж подолати [7, c. 3–4]
Визначення педагогічного випадку в аналізованій літературі не знайдено.
Ситуація у ЗОШ
У моїй школі працює вчитель математики – гарний фахівець, але поваги серед учнів не має. Як тільки діти перестають ставитися до нього підозріло і з острахом, як до будь-якого нового вчителя, на уроках починається безлад.
Домашні завдання виконуються дуже рідко, у більшості випадків їх навіть не списують у однокласників, як це буває з іншими предметами.
Одного разу, у 10-му класі, вчитель вирішив все ж таки перевірити домашнє завдання у нашому класі. Звичайно ж, виявилось, що завдання виконали лише двоє осіб, решта ж, звиклі до того, що завдання ніколи не перевірялись, отримали двійки в журнал. Клас наш був доволі сильний, і мав вісім потенційних медалістів, а тому їх відверто занепокоїла ця ситуація. Після закінчення уроку вони підійшли до вчителя з питанням щодо того, як виправити ці негативні оцінки, на що вчитель, запитавши прізвища тих, кому необхідно їх виправити, просто «домалював» оцінки. Врешті-решт тим, для кого ці оцінки не мали такого принципового значення, теж виправили ці оцінки заради досягнення справедливості.
Аналіз ситуації
На мою думку, у ситуації, що склалася, найбільшою мірою винен вчитель. Маємо справу з педагогічною ситуацією, коли фактичний рівень вихованості, відповідальності учнів виявився нижчим, ніж очікувалось. Маючи достатні знання з предмету, вчитель не зумів зацікавити учнів, більш того, склалося враження, що йому абсолютно байдуже, як сприймають учні матеріал.
Звичайно, він вийшов із ситуації, не загострюючи конфлікту, коли виправив оцінки. Проте, на мою думку, «намалювавши» оцінки, вчитель тільки ще більше показав учням свою байдужість, показав, що й далі можна не виконувати домашні завдання і нікому нічого за те не буде. На мою думку, було б краще, якби вчитель дозволив виправити ці оцінки, виконавши це або додаткове завдання. Виявивши байдужість, вчитель не виконав одного з своїх основних завдань – не просто давати учням знання, а ще й виховувати в них певні якості, у цьому випадку відповідальність, виявив певну педагогічну некомпетентність.
Проте не можна перекладати всю вину лише на вчителя. Кожен з нас з молодшої школи знав, що потрібно виконувати домашнє завдання. Медалісти теж добре знали, що їм необхідно слідкувати за тим, які оцінки вони отримують. Звичайно, кожен із нас постраждав через свою власну недбалість, але ставлення вчителя великою мірою цьому посприяло.
Ситуація у ВНЗ
У Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» є викладач з безпеки життєдіяльності з доволі оригінальним стилем викладання і ще більш оригінальною системою оцінювання.
Ні для кого, мабуть, не секрет, що більшість студентів не дуже зважають на такий предмет, як БЖД. Також всім відомо, що будь-який викладач на кожній лекції намагається довести важливість саме свого предмету. Але цей викладач, окрім цього, кожного разу намагався довести нам, що через таких, як ми, що не бажають вивчати, скільки з точністю до одного тоне кораблів у світі за добу, відбуваються всі нещастя на світі, а також, що ми ні на що не спроможні.
Семінари проходили у різних групах по-різному: у деяких спочатку вислуховували усні відповіді, а потім писали тест, у інших – тільки писали тест. Максимальну кількість балів можна було заробити і не відповідаючи на усні запитання.
На консультації перед заліком нам повідомили наші оцінки, але у досить незрозумілій формі. Нам назвали оцінки за семінари за п’ятибальною шкалою, але загальної кількості балів за триместр ми так і не дізналися. Складалося враження, що цього не знає і сам викладач. Він згодився виставити «автомати» відповідно до оцінок, що ми отримали за тести, і сказав, що той, хто не згоден з своєю оцінкою може здавати залік. Виставляючи оцінки, він враховував і усні відповіді, причому ті, на чиїх семінарах просто не було можливості відповісти усно, отримували нижчі бали. Коли студенти намагалися пояснити, що це не їх провина, викладач відповідав, що він краще знає, що йому видніше, і взагалі, різними способами намагався довести студентам свою перевагу.
Аналіз ситуації
На мою думку, викладач повів себе неправильно у декількох моментах, спричинивши таку ситуацію. По-перше, він з самого початку використовував свою систему оцінювання, яку неможливо було зрозуміти, тому кожен згодився зі своєю оцінкою. По-друге, викладач постійно намагався довести студентам, що вони нічого не знають, нічого не знатимуть і ні до чого не здатні, чим остаточно підірвав повагу до себе.
На мою думку, ситуація не загострилась далі лише через те, що попереду у всіх студентів була досить непроста сесія, а тому витрачати сили на такий предмет, як БЖД ніхто не хотів. Викладачеві б не завадило з більшою повагою ставитися до студентів і використовувати зрозумілі критерії оцінювання.
Висновки
Педагогічна ситуація, конфлікт, випадок – специфічні педагогічні терміни, визначення яких не є однозначним, як не є однозначним визначення понять ситуація, конфлікт, випадок в цілому, і надаються не у всіх книгах з педагогіки. Вони виникають у процесі навчання та виховання дитини, у взаємодії суб’єктів виховання.
Хоча самі по собі такі випадки не є нормальними, вони показують певні проблеми, що існують у колективі, спонукають до їх розв'язання. Можливо, саме тому педагогічні сиутації вважаються досить важливим елементом виховання.
Чимало уваги приділяється педагогічним ситуаціям, конфліктам, випадкам та методам їх запобігання та розв'язання і у спеціалізованій літературі, що підкреслює важливість цих понять у педагогічній практиці.
Література
Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 520 с.
Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. – СПб.: Питер, 2002. – 432 с.
Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей/ Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 640 с.
Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. Посіб./ Упоряд.:І.А. Зязюн, Н.Г. Базилевич, Т.Г. Дмитренко та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – К.: Вища шк., 2006. – 606 с.: іл.
Педагогічна майстерність: Підручник/ І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.:Вища шк. 2004. – 422 с.
Садова І.І. Особливості розв’язання педагогічних конфліктів в умовах глобалізації суспільства. – http://www.tspu.edu.ua/php1/include/nauka/conferenc/online/global2/pedagog/Sadova.pdf – – 10c.
Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Том 1./ Укладачі: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко; За ред. О.А. Аматуні. – К.:Аконіт, 2007. – 926 с.
Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Том 3./ Укладачі: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко; За ред. О.А. Аматуні. – К.:Аконіт, 2007. – 862 с.
Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. Посібник. – К.:Либідь, 2003. – 560 с.