До моніторингу фінансових операцій КБ "Фінанси та кредит" відносяться запобігання та захист з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Методи і способи відмивання грошей змінюються відповідно до розвитку контрзаходів. Останніми роками група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) виявляла дедалі складніші комбінації способів, зокрема такі, як активізація використання юридичних осіб для приховання справжньої власності і контролю за доходами, одержаними злочинним шляхом, та активізація використання професіоналів для надання консультацій і сприяння у відмиванні кримінальних доходів. Ці фактори, що поєднуються з досвідом, набутим у країнах і на територіях, які не співпрацюють у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також ряд національних та міжнародних ініціатив зумовили перегляд і перевірку сорок рекомендацій FATF з метою посилення протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму в нових умовах. Нині FATF закликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національних систем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення.

FATF - міжурядовий орган, який визначає стандарти та розробляє політику з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. На сьогодні до його складу входить 33 члени: 31 країна та 1 уряд, 2 міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органів FATF та більше як 15 інших міжнародних організацій або органів. Процес перегляду сорок рекомендацій, який проводився з метою вищезгаданої перевірки, був широким, відкритим для членів FATF, не членів цієї організації, спостерігачів, фінансового та інших секторів заінтересованих сторін. Цей консультаційний процес дав змогу накопичити великий обсяг інформації, яку було повністю враховано в процесі перегляду. Переглянуті сорок рекомендацій застосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, і разом з вісьмома спеціальними рекомендаціями з боротьби з фінансуванням тероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Тому рекомендаціями встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішення відповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюються усі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ та деяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародного співробітництва. Базові сорок рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 році рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок рекомендацій у редакції 1996 року були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей. У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок, підготувавши вісім спеціальних рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Ці рекомендації містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій, і доповнюють сорок рекомендацій.

Сорок рекомендацій визначають загальні засади заходів боротьби з відмиванням грошей і призначені для універсального застосування. Вони дають повний набір контрзаходів щодо відмивання грошей і охоплюють систему кримінального законодавства та систему примусового виконання законодавства, фінансову систему та її нормативно - правову базу, а також міжнародне співробітництво.

Сорок рекомендацій визнані, прийняті і ухвалені багатьма міжнародними органами. Рекомендації не є складними і не викликають труднощів, вони не обмежують свободу здійснення законних операцій і не загрожують економічному розвитку. Згадані рекомендації визначають принципи дій і надають країнам певну гнучкість у реалізації цих принципів згідно з їх специфічними умовами та конституційною базою. Хоча рекомендації не є міжнародною конвенцією, обов’язковою для виконання, багато країн світу взяли на себе зобов’язання боротися з відмиванням грошей шляхом реалізації Сорока рекомендацій.

Серед основних зобов’язань, уміщених в Рекомендаціях, які необхідно ефективно реалізувати, такі:

Криміналізація відмивання грошей, отриманих в результаті тяжких злочинів (рекомендація 4) та прийняття законів про арешт та конфіскацію коштів, отриманих злочинним шляхом (рекомендація 7).

Зобов’язання для фінансових установ здійснювати ідентифікацію всіх своїх клієнтів, у тому числі будь-яких осіб, до яких перейшла певна власність, та належне ведення обліку (рекомендації 10 та 12).

Вимога до фінансових установ повідомляти компетентним національним органам про підозрілі операції (рекомендація 15) та запроваджувати широке коло заходів внутрішнього контролю (рекомендація 19).

Адекватні системи контролю та нагляду за діяльністю фінансових установ (рекомендації 26-29).

Необхідність підписання міжнародних угод та прийняття національного законодавства, яке би дало змогу країнам здійснювати оперативну і ефективну співпрацю на всіх рівнях (рекомендації 32-40)

Сорок рекомендацій та вісім спеціальних рекомендацій FATF були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

Основним елементом у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму є необхідність моніторингу систем країн на предмет їх відповідності вимогам міжнародних стандартів. Взаємна оцінка, проведена FATF та відповідними регіональними організаціями стосовно розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, а також оцінки, проведені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, є надзвичайно необхідним механізмом забезпечення ефективної імплементації рекомендацій FATF всіма країнами. Уповноваженим банкам не рекомендується встановлення кореспондентських відносин з відкриттям кореспондентських рахунків в будь-якій валюті з банками зареєстрованими в офшорних зонах:

1. Для забезпечення належної реалізації функції суб'єкта первинного фінансового моніторингу банк створює програму ідентифікації і вивчення банків-кореспондентів (далі клієнтів) банку, яка перш за все може включати:

а) порядок здійснення первинної ідентифікації клієнта під час встановлення відносин з ним;

б) заходи по уточненню інформації про клієнта і порядок їх проведення;

в) порядок забезпечення документального фіксування інформації про клієнта;

г) порядок та критерії класифікації банків відповідно оцінці ризику проведення ними операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом чи фінансуванням тероризму;

д) порядок проведення заходів по перевірці інформації про клієнта чи особу, яка діє від його імені, у випадку виникнення сумнівів її достовірності з врахуванням ризику проведення таким клієнтом операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом;

є) заходи по додатковому вивченню клієнта та порядок їх проведення.

Під час реалізації програми ідентифікації та вивчення своїх клієнтів банк відносно своїх клієнтів формує та веде відповідні анкети. Банк може прийняти рішення відносно недоцільності ведення анкет відносно категорій клієнтів, що здійснюють операції, які складають низький ризик їх використання з метою легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом. Анкета є внутрішнім документом банку і може містити інформацію, отриману банком по результатам ідентифікації та вивчення клієнта, результати аналізу його операцій, а також висновки банку відносно репутації клієнта та оцінки ризику здійснення ним операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом. Анкета формується по результатам здійснення початкової ідентифікації клієнта на етапі встановлення відносин з ним. Інформація, яка міститься в анкеті, уточнюється в процесі вивчення клієнта в порядку встановленому банком. Банк отримує від клієнта відомості та документи, що дають змогу ідентифікувати та вивчити клієнта. Ці документи повинні бути діючими та містити достовірну інформацію на час їх пред'явлення банку. Ідентифікація клієнта здійснюється на основі оригіналів документів, пред'явлених клієнтом, або належним чином завірених їхніх копій, а також у випадку необхідності на основі інформації, отриманої від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб і по результатам проведення заходів по збору інформації про клієнта з інших джерел. Надання клієнтом належним чином завірених копій документів, копій наданих ним оригіналів документів, та інші документи, які є основою для його ідентифікації повинні знаходитись в справі клієнта і зберігатись на протязі термінів визначених законодавством України. У випадку виникнення сумнівів відносно достовірності відомостей або документів, наданих клієнтом банк з урахуванням ступеню ризику здійснених цим клієнтом операцій по легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом. Приймає міри відносно перевірки наданих клієнтом відомостей та документів. Під час встановлення кореспондентських відносин банк з'ясовує, чи виконує кореспондент належним чином міри по попередженню легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом. Банку не рекомендується встановлювати кореспондентські відносини з фінансовими установами-нерезидентами, які не приймають належні міри для попередження легалізації (відмивання) прибутків, отриманих злочинним шляхом.

Банк оцінює ризики проведення кореспондентом операцій по легалізації (відмиванню) прибутків отриманих злочинним шляхом і фінансуванням тероризму. За основу оцінки такого ризику взяті критерії: наявність контрагенів-резидентів країн, про яких з достовірних джерел відомо, що вони:

не дотримуються загальноприйнятих стандартів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом;

не передбачають розкриття чи надання інформації відносно фінансових операцій;

не виконують рекомендацій групи розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей (FATF);

є країнами в яких проходять військові дії;

є офшорними територіями;

є країнами (територіями) які не приймають участі у міжнародній співпраці у сфері запобігання та протидії легалізації відмиванню прибутків отриманих злочинним шляхом і фінансування тероризму.

У фінансовій операції приймає участь особа, що виступає особою, яка займає (займала) посаду, що має великі владні повноваження (керівний склад центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, комірок політичних партій), чи виступає членом сім'ї такої особи: (є юридичною особою, яка не будучи фінансовим підприємством надає послуги про здійснення грошових переказів, операції по оплаті чеків грошовою готівкою; є юридичною особою, яка займається туристичною діяльністю; є юридичною особою, яка здійснює зовнішньоекономічні операції; є юридичною особою, що виступає благодійною громадською організацією (крім організацій, які діють під гаслом відомих міжнародних організацій); є юридичною особою, яка отримує фінансову допомогу від нерезидентів України, чи надає фінансову допомогу нерезидентам України).

Класифікація клієнтів відносно ризику здійснення ними операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом, здійснюється банком з врахуванням їх репутації, сфери та періоду діяльності на ринку. Банк уточнює інформацію стосовно ідентифікації та вивчення клієнта не рідше одного разу в рік, якщо ризик проведення клієнтом операцій по легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, оцінюється банком як великий. Для інших клієнтів термін уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років. Обов'язкове уточнення інформації стосовно ідентифікації та вивчення клієнта проводиться банком у випадку:

а) зміни власника важливої участі;

б) зміною місцеперебування власника рахунку;

в) внесення змін в установчі документи;

г) закінчення терміну дії поданих документів.

Якщо ризик проведення клієнтом операцій по легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, оцінюється банком як високий, то операціям такого клієнту приділяється підвищена увага.

Під час ідентифікації та вивчення клієнта ризик здійснення яким операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом оцінюється банком, як високий, банк приймає міри відносно перевірки наданої клієнтом інформації. Якщо клієнт відповідає відмовою надати представнику банку інформацію для його ідентифікації чи навмисне надає неправдиві свідчення про себе, то банк відповідає йому відмовою в обслуговуванні.

З метою ідентифікації та вивчення клієнта - юридичної особи банк може ідентифікувати яка приймає важливу участь в цій юридичній особі, має прямий або посередній вплив на неї, а також осіб, які мають право давати обов'язкові для юридичних осіб вказівки або іншим чином мають можливість визначати його рішення (реальні власники) і отримують економічну користь від її діяльності. У випадку ненадання клієнтом необхідної інформації чи документів навмисного пред'явлення неправдивих відомостей про себе банк відповідає відмовою клієнту у відкритті рахунку чи його обслуговуванні. Якщо під час здійснення ідентифікації клієнта виникає мотивований сумнів стосовно надання ним недостовірної інформації, чи навмисного надання з метою введення в оману, то банк може надати інформацію про фінансові операції цього клієнта уповноваженому органу.

Порядок реєстрації фінансової операції, яка підлягає фінансовому моніторингу: якщо працівник банку до або після здійснення фінансової операції з'ясовує, що вона підлягає фінансовому моніторингу, то він не пізніше закінчення робочого дня, відповідно внутрішнім процедурам банку повідомляє про це відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції) який приймає рішення про необхідність реєстрації цієї операції.

Реєстрація фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, здійснюються у відповідному реєстрі, який формується та ведеться банком і є електронним документ ом визначеної структури. Формат і структура реєстру та порядок реєстрації фінансових операцій реєстрів визначаються відповідальним працівником банку з врахуванням вимог діючого законодавства України.

Реєстр фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу є документом з обмеженим доступом. Порядок та режим доступу працівника банку в реєстр встановлюється відповідальним працівником банку. Відповідальний працівник банку (філіалу) несе особисту відповідальність за захист реєстру від знищення, несанкціонованого доступу, модифікації або викривлення даних.

Корегування даних, які внесені в реєстр не допускається. У випадку необхідності виправлення помилково внесених в реєстр даних стосовно окремої фінансової операції в інформаційному рядку реєстру в якому містяться відомості про цю операцію, робиться відмітка про його анулювання, а реєстр доповнюється новим записом про цю операцію.

Для реєстрації фінансової операції, яка підлягає фінансовому моніторингу, в реєстр вносяться такі дані, пов'язані з цією операцією: (порядковий номер реєстрації фінансової операції в реєстрі з початку календарного року; унікальний номер операції в системі автоматизації банку (за його наявності); дата поступлення розрахункових або інших документів, які є підставою для здійснення операцій; сума операції у валюті її проведення та її еквівалент в національній валюті по офіційному курсу гривні до іноземної валюти, встановленому НБУ на день проведення операції; назва юридичної особи, яка здійснює операцію та ідентифікаційний номер (код) цієї особи; ПІБ фізичної особи або назва юридичної особи-контрагента (за його наявності); вид операції; назва, номер та дата первинного документу на основі якого здійснюється операція; ознака (ознаки) операції по якій вона підлягає фінансовому моніторингу; ПІБ працівника що повідомив про цю операцію; ПІБ працівника який вніс інформацію про цю операцію в реєстр.

Вказана інформація про фінансову операцію повинна бути внесена в реєстр якомога швидше, але не пізніше наступного робочого дня з часу отримання банком розрахункових чи касових документів або виявлення працівником банку факту проведення операції, яка підлягає фінансовому моніторингу.

За результатами вживання заходів по з'ясуванню суті та мети проведення клієнтом операцій, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, данні про цю операцію, доповнюються інформацією про прийняте відповідальним працівником рішення стосовно: проведення або відмови від її проведення; надання або ненадання уповноваженому органу інформації про цю операцію.

Рішення про надання або ненадання уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, яка підлягає фінансовому моніторингу, приймається відповідальним працівником банку відповідно внутрішнім процедурам банку, закріпленого в правилах внутрішнього фінансового моніторингу банку.

Література

1. Гуржій, О. Копиленко, Я. Янушевич Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспект: Посібник. - К.: Парлам. в-во. 2005. - 216 с.

2. О. Романченко Роль сучасного банку в боротьбі з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом // Вісник НБУ. - 2004 р. - №1. - C.55-57.

3. По матеріалам сайта http://sdfm.gov.ua/.

4. По матеріалам сайта www.oecd.org/fatf/.

5. Наказ № 785 від 16.06.2004р. "Про затвердження Програми здійснення фінансового моніторингу, Програми ідентифікації клієнта, Програми навчання та Правил внутрішнього фінансового моніторингу в банку".