МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет менеджменту

Кафедра «Управління персоналом і економіка праці»

Курсова робота

на тему:

Комплексний аналіз соціології праці в умовах підприємства ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1»

Донецьк – 2010

Реферат

Об’єкт вивчення – соціологія праці в умовах підприємства ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1»

Мета – дослідження процесів і сутності соціальних відносин, пов’язаних з використанням праці на підприємстві, виявлення і оцінка чинників, що впливають на трудову діяльність, визначення умов підвищення соціальної ефективності праці.

В курсовій роботі розроблено основні заходи з раціонального реформування соціальних відносин на ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1».

Основними методами обробки й аналізу економічної інформації, які використано в роботі, є наступні: аналіз, синтез, аналогія, системний аналіз, спостереження.

ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ, МОТИВАЦІЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ, ТРУДОВА ПОВЕДІНКА, СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ, ТРУДОВА МОБІЛЬНІСТЬ, СОЦІАЛЬНІ НОРМИ, САНКЦІЇ.

Зміст

Вступ

1. Визначення об’єкту курсової роботи, його загально економічна характеристика як суб’єкта господарчої діяльності

2. Історична довідка про становлення і розвиток підприємства, його виробничого персоналу та соціальних відносин

3. Соціальна сутність колективної праці на підприємстві, її єдність і неоднорідність, ступінь диференціації

4. Зовнішні і внутрішні соціальні основи формування механізму трудової поведінки найманого працівника

5. Соціальна ефективність мотивації і стимулювання праці на підприємстві

6. Заходи по здійсненню соціального контролю у сфері праці на підприємстві

7. Методи і способи професійного самовизначення і трудової мобільності працівників

8. Соціальний аналіз керування і лідерства в організації

9. Соціальні дослідження та аналіз проблем праці на підприємстві

10. Розробка і обґрунтування заходів з поліпшення соціальних умов праці на підприємстві

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Для кожного підприємства дуже важливою наукою виступає така наука, як соціологія праці, яка вивчає соціально-трудові відносини, що виникають у результаті взаємодії людей у процесі праці.

Вивчення соціології праці на підприємстві є необхідною умовою для нормального функціонування будь-якого закладу. Соціальні умови праці є важливим критерієм формування таких показників, як продуктивність і рентабельність.

На даному етапі розвитку підприємства соціальне дослідження праці робітників ВАТ «Красноармійська-Західна №1» є дуже актуальним, тому що охоплює соціально-трудові відносини всього підприємства, його значення, роль, місце, суспільне становище окремого робітника та всього підприємства в цілому.

Об'єктивною основою взаємодії робітників є спільність чи розбіжність їхніх інтересів, близьких чи віддалених цілей, поглядів. Посередниками взаємодії робітників у сфері праці, проміжними її ланками виступають знаряддя і предмети праці, матеріальні й духовні блага. У такий спосіб постійна взаємодія окремих робітників у процесі трудової діяльності за певних соціальних умов утворює специфічні соціальні відносини.

Впровадження соціологічних досліджень підприємства відіграє позитивну роль у підвищенні нормалізації мікроклімату в колективі, підвищенні продуктивності праці, просування працівника у плані кар’єри, ефективне стимулювання та мотивація праці, удосконалення заходів по здійсненню соціального контролю на підприємстві.

1. Визначення об’єкту курсової роботи, його загально економічна характеристика як суб’єкта

ВАТ "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна №1" розташована в Донецькому кам'яновугільному басейні, в м. Красноармійськ Донецької області. Промислові запаси вугілля більше 200 мільйонів тон. Перший пусковий комплекс був введений в експлуатацію в грудні 1990 року. У березні 1992 року був виданий на-гора перший мільйон тон вугілля, а в грудні 1993 року була освоєна проектна потужність − 1.5 мільйонів тон вугілля на рік. Розміри шахтного поля по простяганню 16 км., по падінню до 7 км. У його межах один пласт d4 потужністю 0,9−2,15 м з промисловими запасами близько 90 млн. тон, кут падіння пласта 2-80, марка вугілля К (що коксується). Шахтне поле розкрите центрально-здвоєними головним і допоміжним стовбурами. Система розробки L довгими стовпами по простяганню і повстанню, схема провітрювання комбінована. Пласт небезпечний із-за раптових викидів вугілля, породи і газу, та вибухах вугільного пилу.

Ділянки здобичі оснащені комплексами 3КД-90, ДМ, МВПО (Чехія), до складу яких входять комбайни РКУ-13, 1К-101УД, МВ-12, конвеєри СЗК 228/732, СП-251-13КЗ, СПЦ-230. Роботи ведуться в п'яти лавах і чотирнадцяти прохідницьких забоях. Прохідницькі забої оснащені комбайнами КСП-32, КСП-42, П-110/01, і породонавантажувальними машинами 2ПНБ-2Б. Кріплення підготовчих забоїв здійснюється металевою рамною податливою крепью КМП, анкерними системами. Підготовка і відробіток виємних полів проводиться з повним комплексом заходів провітрювання, дегазування і утилізації шахтного газу метану. Для транспортування гірської маси по магістральних виробленнях застосовуються стрічкові конвеєри 1Л-120, 2ЛТ-100У, по дільничних очисних − 2ЛТ-100У, по підготовчих − 1Л-100У-01, ЛТП-800. Доставка матеріалів, устаткування по магістральних виробленнях проводиться акумуляторними електровозами АМ-8Д, 7АРВ у вагонетках ВГ-2,5, і на спецмайданчиках ПТК-3.3. Для доставки людей і матеріалів по похилих виробленнях використовуються монорельсові дороги типу ДМКЛ. Гірська маса видається на поверхню скиповим підйомом, транспортується на дозатор скипового комплексу і відвантажується в залізничні вагони.

Вугільна компанія “Красноармійська-Західна № 1” є містоутворювальним підприємством для Красноармійська. Уся історія Вугільної компанії “Шахта “Красноармійська-Західна № 1” − це безперервний рух вперед, до успіху. Підприємство весь час прагне до нових висот, долаючи труднощі. У 2009 році було здобуто більше 6 мільйонів тон вугілля, пройдено майже 20 кілометрів гірських вироблень, створено всі передумови для того, щоб забезпечити середньодобове вуглевидобування на рівні 18-20 тисяч тон. Такі об'єми є гарантія соціально-економічного благополуччя. Трудовий колектив живе повноцінним життям, не тільки здобуваючи вугілля, але і фактично будує нову шахту, яка забезпечить вугільній компанії друге життя. Створення надійного кадрового потенціалу є завданням № 1 для будь-якого керівника. Державна система кадрової роботи, яка була в недалекому минулому, на жаль, загублена. І сьогодні кожне підприємство вирішує кадрове питання самостійно. Збільшення пенсій шахтарям дозволило гірникам із стажем піти на заслужений відпочинок. І ось тоді виявилася проблема: молоді люди опинилися не готові до рішення тих задач, які були під силу досвідченим гірникам.

Середній вік працівників підприємства 36 років. Вугільна компанія розробила власну програму роботи з кадрами, яка спирається на багатий досвід наставництва, що завжди було характерне для вугільної промисловості. Центр професійної підготовки підприємства має ліцензії на підготовку гірників практично всіх робочих спеціальностей. Дуже багато проводиться роботи з молоддю. Створена і успішно працює Молодіжна організація. Після повернення з армії на підприємство, молоді люди отримують підйомні, як і молоді фахівці, які влаштовуються на шахту. Для кожного з них розробляється індивідуальна кар'єрна програма, яка підкаже, як вирости з робочих в інженери, а з інженерів в керівники. Молодь має повний соціальний пакет. Вирішується житлова проблема, надається безпроцентна позика на купівлю квартири, оплачується навчання у Вузах. Повністю захищеним відчуває себе не тільки працівник, але і його сім'я.

2. Історична довідка про становлення і розвиток підприємства, його виробничого персоналу та соціальних відносин

Історія шахти «Красноармійська-Західна №1» нерозривно пов'язана з історією ордена Трудового Червоного Прапора шахти ім. Т. Шевченка, однойменним селищем, де жили гірники. У 1912 році об'єднання бельгійських і англо-французьких гірничопромисловців заснували шахту №19, яка в 1915 році видала на-гора перші тони вугілля. З часом шахти №19 і №20 Лисогорської копальні були об'єднані в одне підприємство і отримали ім'я великого українського поета Т. Г. Шевченка, а гірницьке поселення стало офіційно називатися селищем ім. Т. Г. Шевченка. На підприємстві активно працювала жіноча організація: за її ініціативою було виділено приміщення для дитячого саду, установлені вечірні курси для неосвічених і малоосвічених робочих. Молодь прагнула до знань, для неї відкривалися різноманітні курси. В 1921 на підприємстві створену жіночу організацію, яка відразу почала активну діяльність. У лютому 1939 року за систематичне перевиконання плану вуглевидобування впродовж ряду років (1935-1938 рр.), високі показники циклічності і хорошу підготовку фронту робіт колектив шахти був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Передовики виробництва були відмічені державними нагородами. Була введена в експлуатацію шахта №20 продуктивністю 200 тонн вугілля в добу. Оснащення новими машинами і механізмами дозволяло виконувати державний план на 120-175%.

Зростає роль наставництва. Старі кадрові робітники навчають молодь навичкам шахтарської професії. Одним з таких наставників був кріпильник Т. Васильєв, свою майстерність і досвід він передав десяткам молодих робочих. Кадровий робітник Васильєв з Тимофієм Кохановим − стахановець 30-х років, удостоєні звання Героя соціалістичної праці. Відрізнявся великою працьовитістю і душевною щедрістю. Основний девіз роботи: "бери більше, кидай далі". Передовики шахти Єгор Широков, Іван Крупник були записані до книги Пошани і нагороджені медалями "За трудову відмінність". У ці роки ударною працею відзначилися бригади Башкатова, Дубини, Чихарева. 29 серпня 1948 р. країна вперше відсвяткувала День шахтаря. Напочатку 60-х років шахта була переоснащена новим устаткуванням. Стала застосовуватися новітня для того часу техніка вугільні комбайни "Донбас", "Кіровец", ЛГД-2, високопродуктивні конвеєри СКР-20, ЛТУ-250, РОТУ-30. Для підготовки очисного забою був застосований новий нарізний комплекс КН-2, який дав можливість удвічі збільшити темпи робіт. Для підвищення престижу шахтарської праці було установлено звання "Почесний шахтар". Одними з перших це високе звання отримали Белицький Г.В., Заливадський Т.Е., Горюков А.И. Селище, завдяки зусиллям селищної общини і робочих шахти ім. Т. Р. Шевченка, перетворювалося на очах. З'явилися нові будинки для робочих, відкрилися медичні установи, були побудовані нові магазини, дитячі ясла і сад. Відкрили двері загальноосвітньої школи, в якій навчалося 1500 учнів, 5 бібліотек з книжковим фондом більше 27 тисяч підручників. Була створена чудова база відпочинку − "Лисогорська дамба", відкритий новий клуб. Гірницьке поселення ім. Т.Г.Шевченко продовжує нарощувати темпи вуглевидобування, шахта в лютому 1964 р. ввела в дію ствол №21 з новими технологічними комплексами і збагачувальною фабрикою. Проектна потужність шахти у той час була встановлена на обсязі 385 тисяч тон вугілля на рік.

У грудні 1970 року введений в дію ствол №25 з технологічним комплексом, а виробнича потужність була доведена до 470 тисяч тон. Колектив шахти достроково виконав план семирічки, видавши на-гора 42 тисячі тон надпланового вугілля. Працювали на шахті ім. Шевченко династіями − дід, батько, син. Їх в селищі немало: Байсар, Башкатови, Дабіжі, Кушвід, Тімошини, Чистік, Чихареви, Шабатови. Від батька до сина, від матері до дочки передавалися сімейні традиції, головна з яких − бути гірником. Цих людей знають в селищі, цінують на роботі, з них беруть приклад.

Шахта майбутнього... Саме так була названа шахта "Красноармійська-Західна №1" 11 вересня 1973 р. на урочистому мітингу, присвяченому закладанню нової шахти. Але ніхто тоді не міг і припустити, що своє перше вугілля "шахта майбутнього" видасть на-гора через довгих 17 років. У 1973 році розпочалося закладання нової шахти. Але своє перше вугілля "шахта майбутнього" видасть на-гора через 17 років. Цей рік по праву можна назвати роком найважливіших змін. Закрита одна із найстаріших шахт регіону − шахта ім. Т. Г. Шевченка.

29 грудня 1990 року "Красноармійська-Західна №1" була введена в експлуатацію. Проектна потужність складала 1,8 млн. тон вугілля. Того дня у вагончику шахти-новобудови у присутності членів урядової комісії директор передпускової дирекції Л. В. Байсаров узяв на себе персональну відповідальність за роботу шахти, в перспективі якої був упевнений. Він же став директором нового вугільного підприємства. Чин освячення шахти зробив настоятель Свято-Амросієвського храму міста Добропілля протоієрей Георгій Ліпіхин. Трудовий колектив чисельністю 1900 осіб в складних умовах незавершеного будівництва приступив до видобутку коксівного вугілля.

1991-1995 рр. − це роки формування колективів вугледобувних і підготовчих ділянок, зародження трудових традицій, подолання труднощів: 12 вересня 1991 року на профспілковій конференції трудового колективу був прийнятий Статут шахти. 30 березня 1992 року виданий на-гора 1-й мільйон тон вугілля.

1993 рік − освоєна проектна потужність шахти − 1,8 млн. тонн вугілля, що коксується. 1994 рік − трудовий колектив зміг розширити виробництво, здійснити вкладення в будівництво об'єктів виробничого призначення, соціальної сфери. 24 листопада 1995 року "Красноармійська-Західна №1" отримала юридичний статус самостійного підприємства. Починається плідна співпраця з вітчизняним інвестором ЗАТ "Донецьксталь" − металургійний завод". Інвестиції дали можливість шахті − провести технічне переозброєння і упровадити прогресивні технології; забезпечити виробництво продукцією матеріально-технічного призначення; своєчасно виплачувати заробітну плату працюючим; вирішувати соціальні питання колективу і членів сімей гірників; збільшити число робочих місць; додаткові фінансові надходження до місцевого бюджету; поліпшити соціальну обстановку; помножити надходження грошових коштів до держбюджету за рахунок стабільного працюючого підприємства. Соціальна політика займає важливе місце на шахті. На балансі підприємства знаходяться 2 дитячих саду, Палац культури, мережа магазинів і кафе. У 1998 році для надання добродійної допомоги що потребує турботи і участі, сприяння захисту материнства і дитинства був створений Добродійний фонд "Надія".

Початок другого етапу технічного переозброєння: освоєний чеський комплекс MVPO-2800, дружковський ЗКД-90Т, польський "Гліник", прохідницький комбайн КСП-32. 15 січня 1999 року трудовому колективу шахти "Красноармійська-Західна №1" вручена Грамота і Почесний знак Кабінету Міністрів України. Встановлено почесне звання "Кадровий робочий". Червень 2000 року ознаменований двома значними подіями − створенням Вугільної компанії у складі шахти "Красноармійська-Західна №1" і Центральної збагачувальної фабрики "Чумаківська". Це фактично означало будівництво нової шахти, причому без використання державних коштів, а за рахунок інвестиційної політики. У листопаді працівники Вугільної компанії стали акціонерами. 13 грудня вперше в історії України видано на-гора 4 мільйони тон вугілля з початку року. У 2000 році капітальні вкладення були направлені на будівництво дитячого методичного центру християнської православної освіти і храму на честь святого рівноапостольного князя Володимира; 80-квартирного житлового будинку; торгово-зупинного комплексу в мікрорайоні "Блакитний"; реконструкцію Палацу культури Вугільної компанії і об'єктів виробничого призначення. Будівництво Дитячого методичного центру християнської православної освіти і храму на честь святого рівноапостольного князя Володимира. Немало важливих подій відбулися на шахті за цей рік. У березні пройшла перша науково-практична конференція "Свідомість безпеки у вугільній промисловості", де був представлений документальний фільм "Свідомість безпеки", створений на кіностудії імені А. Довженко за замовленням підприємства. В листопаді на базі Вугільної компанії відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки, на якому були розглянуті проблеми вугільної галузі і шляху виходу її з кризи. Грудень − ділянки № 3 і № 7 досягли мільйонного видобутку вугілля. Колектив докладає всі зусилля, щоб намічені плани запровадити в життя: у січні видано на-гора 30 млн. тон вугілля з початку експлуатації шахти; 22 березня встановлений абсолютний всеукраїнський рекорд добової здобичі − 20 тис. тон вугілля; другий рік поспіль річна здобич підприємства перевищує 4,5 млн. тон. Завершений важливий етап будівництва − проходження стволу. Досягнута проектна відмітка основного робочого горизонту 815 метрів.

Лауреатами Державної премії України в області науки і техніки сталі М.А. Илляшов і А.І. Ляшок. Відкрита перша в Красноармійську гімназія − загальноосвітній заклад нового типу. Трудовий колектив в особі свого керівника Л. В. Байсарова удостоєний звання "Герою України" з врученням ордена Держави. Пройдений нелегкий трудовий шлях: почато будівництво нового скипового стовбура; подоланий 6-мільйонний рубіж вуглевидобування. Побудований і освячений храм для шахтарів, присвячений Покриву Божої Матері і Миколі Чудотворцю. Працівники Вугільної компанії втілили в реальність девіз підприємства: "Робота і віра − нероздільні". В 2006 р. розпочато будівництво нового скипового стовбура; З 2006 р. і по нинішній час одним із стратегічних напрямів роботи Вугільній компанії є кадрове питання. За підтримки Добродійного фонду "Надія" з Красноармійським професійним ліцеєм підписаний договір "Про підготовку робочих кадрів і співпрацю".

3. Соціальна сутність колективної праці на підприємстві, її єдність і неоднорідність, ступінь диференціації

Для організації трудової діяльності робітників з ними укладається колективний договір. Договір укладається з метою урегулювання соціально-трудових відносин, посилення соціального захисту робітників структурного підрозділу. Договір укладається між роботодавцем у особі директора структурного підрозділу з однієї сторони та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1».

У колективному договорі розглядаються і регулюються всі сфери діяльності підприємства: виробничо-економічна діяльність та розвиток, забезпечення зайнятості, оплата праці, охорона праці та здоров’я, охорона та розвиток соціальної сфери підприємства, трудові відносини. Організація праці на шахті є об’єктивною необхідністю та невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація праці на шахті «Красноармійська Західна №1» охоплює такі основні напрями:

розподіл і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, об’єднання працівників у виробничі колективи;

організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу; нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці, виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

організація підбору персоналу та його розвиток, тобто – планування персоналу, професійна орієнтація і професійний відбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо;

оптимізація режимів праці і відпочинку, протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається така праця, яка забезпечує мінімальні затрати часу;

поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

мотивація й оплата праці.

На шахті «Красноармійська Західна №1» важливу роль відіграє колективна праця. Серед колективних форм організації праці провідне місце посідають групові форми організації праці, зокрема, виробничі бригади.

Бригада – це організаційно-технологічне та соціально-економічне об’єднання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалу для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами, а також колективна матеріальна зацікавленість і відповідальність.

Процес формування бригад і організації праці передбачає проведення попередніх розрахунків чисельності кваліфікаційного складу бригади.

4. Зовнішні і внутрішні соціальні основи формування механізму трудової поведінки найманого працівника

Трудова поведінка виступає одним із різновидів процесу цілеспрямованої активності, що відповідає найбільш значущим потребам людини, тобто, це різновид соціальної поведінки. При прояві трудової поведінки працівник свідомо робить комплекс дій і вчинків, які пов’язані з поєднанням професійних можливостей та інтересів з діяльністю підприємства. Тобто, трудова поведінка являє собою комплекс послідовних трудових дій працівника, які пов’язані з виконуваними ролями і діючими нормами в рамках підприємства, та направлені на перетворення предметів праці з метою одержання конкретного результату.

Цільові форми трудової поведінки можуть бути пов’язані з реалізацією цілей, які спрямовані на досягнення певного рівня добробуту і якості життя (це економічна поведінка). Також формою цільової трудової поведінки виступає організаційна, або адміністративна, поведінка, яка здійснюється в процесі організаційно-управлінської взаємодії і повинна формувати позитивну мотивацію членів колективу на основі ефективного підкріплення її (це може бути схвалення, винагорода). Стратифікаційна поведінка реалізується в межах каналів соціальної мобільності, тобто основним її інструментом є професійна кар’єра. На шахті є багато прикладів такої поведінки, оскільки має місце професійна кар’єра не тільки управлінського персоналу, але й звичайних робітників.

Іншим типом трудової поведінки є інноваційна поведінка, яка пов’язана з впровадженням нестандартних рішень, що змінюють систему соціальних відносин на різних рівня організації. Вона характеризується якістю, масштабом і глибиною змін у сформованій системі інтересів і поведінкових стереотипів. Така поведінка простежувалась на шахті у період зміни керівництва, а саме директора. Новий директор (або начальник відділу тощо), як правило, має свою, інноваційну на даному етапі розвитку шахти точку зору на соціальні відносини, тому він починає впроваджувати зміни. А це, в свою чергу, і є проявом інноваційної поведінки.

Такий тип поведінки, як адаптаційно-пристосувальний теж має місце на шахті, оскільки коефіцієнт постійності персоналу складає близько 0,6 (багато людей йдуть з шахти, але й має місце приток робочої сили). При цьому типі поведінки відбувається поступове пристосування працівника до нових ролей, виробничих умов, вростання людини у професійне й соціальне середовище та формування чітко визначеної лінії трудової поведінки.

Церемоніально-субординаційний тип трудової поведінки передбачає збереження і передачу значущих цінностей, професійних традицій, звичаїв і зразків поведінки, тобто підтримується інтеграція працівників в організацію. Прикладом професійної традиції на шахті може служити щорічне святкування Дня шахтаря (на території шахти), а також нагородження шахтарів за досягнення і трудовий внесок. Передача цінностей може відбуватися за допомогою музею, який є наявним на шахті. Також цей тип трудової поведінки пов’язаний з реалізацією службового, професійного, а також посадового етикету. Посадовий етикет на шахті передбачає виконання посадових інструкцій.

Деструктивний тип трудової поведінки передбачає дію працівників за межами норм та правил трудового процесу і посадових інструкцій. Тобто це може бути ситуація, коли працівник не виконує свої обов’язки, виявляється його професійна некомпетентність. Якщо на шахті виникає такий різновид деструктивної поведінки як девіантне, то працівнику буде зроблена догана, його можуть лишити премії і навіть звільнити.

Стосовно регулювання трудової поведінки працівників можна сказати, що воно є необхідним, оскільки працівник має відповідати вимогам шахти, тому що кожен працівник є функціональним компонентом виробничої системи, має свої права і повноваження, свою професійну відповідальність. Регуляція поведінки здійснюється за допомогою впливу на соціальні процеси, відносини і поведінку окремих працівників і бригад через систему соціального контролю, який надалі детально буде розглянуто.

5. Соціальна ефективність мотивації і стимулювання праці на підприємстві

Мотивація – це процес формування внутрішніх спонукальних сил трудової діяльності, таких як потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ідеали і мотиви працівників.

Основними складовими процесу мотивації на шахті є матеріальний достаток працівників (заробітна плата, забезпечення житлових а побутових потреб), умови праці (безпека, змінність робіт), стабільність (гарантоване місце роботи і гарантії заробітної плати), повага оточуючих (просування по кар’єрних сходах, повага з боку колег), незалежність (економічна самостійність, прояв ініціативи), знання і інформованість (професійні знання, інформованість в виробничих проблемах). Ці складові беруть свій початок у потребах, цінностях, бажаннях, тощо. На мій погляд, найбільшу складову частину у процесі мотивації займають потреби, оскільки саме вони є спонукальним мотивом до трудової діяльності й активізації працівника.

Мотиваційна модель на шахті з роками змінювалась. До початку 90-х років у працівників шахти була орієнтація на досягнення та очікування. Тобто велику роль відігравав кінцевий результат праці, коли мотиваційні зусилля досягнення успіху працівника формувались на основі високої цінності результатів праці в майбутньому. Для тих часів була характерна висока самовіддача шахтарів, бажання бути корисним і визнаним та практично будь-яка відсутність матеріального стимулювання. Сьогодні, у зв’язку з глибокою кризою у вугільній промисловості мотиваційна модель стала традиційною, тобто заробітна плата є важливішою за будь-які мотиви.

На шахті застосовується жорстке та ліберальне стимулювання одночасно. Тобто, з одного боку, у працівників існує боязнь неотримання ціннісного мінімуму, зокрема оплати праці, а з іншого – для нього приваблива ймовірність одержання ціннісного максимуму, а саме заробітної плати, премії, доплати. Насамперед на шахті використовується такий вид стимулів, як актуальне стимулювання, пов’язане зі значенням оплати праці як джерела повсякденного існування.

Для шахтарів велике значення мають умови побутового обслуговування: наявність душу, їдальні, наявність автобусів, що доставляють шахтарів до місця роботи. Велику роль відіграє наявність житла (шахта має можливість запропонувати своїм працівникам житло). Також не грошовим стимулом виступає надання путівок на відпочинок. Соціальне стимулювання, яке пов’язане з прагненням працівників просуватися по соціально-професійних шаблях, мати престижну роботу та брати участь в управлінні, відіграє велику роль на шахті. Моральне стимулювання проявляється у подяках, нагородженнях різних видів, присвоєнні почесних звань. Соціально-психологічні стимули виявляються у потребі спілкування, тобто робота відділів, дільниць певною мірою залежить від сприятливого чи негативного морального клімату.

Турбота про шахтарів, увага до людини праці, до його соціальної захищеності на ВАТ "Шахта "Красноармійська-Західна №1" вважають таким же важливим напрямом своєї діяльності, як і будь-яке виробниче питання. Життя, здоров'я, створення безпечних умов роботи, соціальні гарантії робочої людини були і залишаються головними напрямами роботи і адміністрації, і профспілкового комітету. Багато що на підприємстві робиться для працівників колективу, завдяки чому люди відчувають себе соціально захищеними. На шахті докладають зусилля до створення безпечних умов роботи, постійно удосконалюють систему оплати праці, займаються організацією повноцінного відпочинку, найважливішим завданням ставлять збереження здоров'я і професійного довголіття гірників. З цією метою щорічно, відповідно до Колективного договору підприємства, в шахтоуправлінні проводяться сотні заходів, направлених на профілактику і зниження рівня виробничого травматизму. Пільги і соціальні гарантії − це ціла система заохочень професіоналізму, пошани до самовідданої праці ветеранів і, прихильності молодих традиціям рідного підприємства.

На підприємстві використовується значна кількість соціальних програм, в реалізації яких беруть участь як адміністрація і профспілка, так і громадські організації. Це програми оздоровлення, соціального розвитку, підготовки молодих кадрів, техніка безпеки та інші. Одному з основних завдань на сьогоднішній день профком підприємства рахує рішення питань, пов'язаних з організацією безпечних умов праці. Профспілковий комітет шахти веде постійну і планомірну роботу над підвищенням свідомості працівників, гірських майстрів, бригадирів при виконанні своїх посадових інструкцій. Оскільки останнім часом трудовий колектив шахтоуправління значно «змолодів», не менш важливою стає робота з кадрами. Досить багато часу приділяється роботі над свідомістю людини разом з профкомами ділянок, радою кадрових робочих, інженерно-технічними працівниками, які складають основний кістяк трудового колективу. Поліпшення умов праці і побуту працівників, турбота про їх здоров'я завжди ставала питанням номер один на підприємстві. Величезна роль приділяється на підприємстві охороні праці − політика керівництва шахтоуправління направлена на те, щоб довести рівень безпеки підприємства до 100%. На програму охорони праці на рік витрачається більше 40 млн. гривень.

Усередині підприємства розроблена і працює програма «Кадровий працівник». Звання «Кадровий робочий» введено з метою зміцнення стабільності трудового колективу, підвищення престижності робочої праці, формування принципу спадкоємності кадрів на основі систематичного підбору енергійних, високопрофесійних і творчих працівників, забезпечення умов для стимулювання професійного зростання і ділової кваліфікації робочих, закріплення на підприємстві висококваліфікованих робочих.

Стратегія стимулювання на шахті є “товарно-продуктивною”, тобто через оплату праці й винагороду за результати праці. Патерналістська стратегія можлива тільки при сильному, соціально зорієнтованому керівникові. Використовується стратегія стимулювання самою працею. Стратегія стимулювання почуття господаря почала застосовуватися, з початком демократизації виробничих відносин та зміні у ставленні працівника до власності на засоби виробництва (співвласник).

Проблемам мотивації уділяється особлива увага відділу кадрів, тому що на підприємстві має місце велика плинність працівників через важкі умови праці. Кадрова служба, з метою зменшення плинності і, відповідно посилення мотивації до праці на шахті, пропонує розробити,наприклад, положення про «Кадрового працівника – шахтаря» і «Кадрових колективах».

Суть цих положень наступна. У кадрові працівники шахти присвячуються працюючі, що проробили безупинно на підприємстві п'ять років і не мають адміністративних або дисциплінарних стягнень на останньому (п'ятому) році. У кадрові працівники не можуть бути прийняті працівники які довгостроково і часто хворіють, що відбувають адміністративне або дисциплінарне покарання, що поміняли дільницю більш двох разів. Присвята здійснюється в урочистій обстановці з врученням індивідуального номерного документа, що засвідчує особистість і почесне звання “Кадровий працівник шахти”.

В міру збільшення числа кадрових працівників на підприємстві створюються бригади, дільниці які будуть носити звання “Кадрові”. Таким колективам будуть доручати відповідальні роботи, забезпечувати їх у першу чергу новою технікою, устаткуванням і матеріалами. Передбачаються пільги для кадрового працівника за рахунок засобів прибутку підприємства:

вони не можуть бути оштрафовані більш ніж на 50% премії за одне порушення;

13-а зарплата нараховується з застосуванням коефіцієнта 1,2;

працюючим на підприємстві більш 20 років при відході на пенсію виплачується премія вище 20%;

винагорода за вислугу працівникам, що проробили на підприємстві більш 1 року, нараховується з коефіцієнтом 1,1;

надається перевага при нагородженні урядовими і відомчими нагородами кадровим працівникам;

намічається укладання контрактів на навчання дітей у вищих навчальних гірських закладах;

у першу чергу виділяються санаторно-курортні путівки.

З метою забезпечення робочими кадрами та для закріплення молодих навчених робітників, можна передбачити премію “За постійність” і інші заохочувальні міри. Таким чином, завдяки вищезазначеним положенням буде відбуватися моральне, соціальне, соціально-психологічне, колективне, матеріальне стимулювання, забезпечиться відносна постійність персоналу, збільшиться дисципліна.

Отже, в основі мотивації і стимулювання використовується залежність трудової поведінки працівника від особисто-значущих умов трудової ситуації. Створення сприятливих умов для задоволення індивідом значущих для нього потреб дає змогу впливати на трудову поведінку в інтересах як окремого працівника, так і шахти в цілому.

6. Заходи по здійсненню соціального контролю у сфері праці на підприємстві

Соціальний контроль є необхідним елементом управління персоналом, оскільки він являє собою елемент стимулу до праці, який сприяє піднесенню ефективності праці, формує й виховує правильне ставлення до праці. Під соціальним контролем розуміють процеси зіставлення фактично досягнутих результатів із запланованими, а також систему заходів, спрямованих на оцінку проробленої роботи, виявлення відхилень й їхніх причин, їхнього попередження й усунення.

Структура соціального контролю на шахті містить три взаємозалежних процеси: спостереження поведінки; оцінку і категоризацію поведінки з погляду соціальних норм; реакцію на поведінку у формі санкцій.

Для своєї ефективності соціальний контроль має відповідати наступним характеристикам:

упорядкованість, формалізованість та категоричність вимог, що висуваються до працівника, тобто кожен працівник повинен чітко розуміти, чого від нього вимагають;

гнучкість та здатність відрізняти різні за соціальним змістом відхилення від соціальних норм діяльності.

Розглянемо функції соціального контролю, які розрізняються в умовах шахти. Оціночна функція полягає в оцінці й порівнянні вчинків працівника за чинними нормами поведінки, тобто це своєрідний збір інформації стосовно поведінки окремих працівників. Стимулююча функція – це реагування на трудову поведінку з метою її регулювання шляхом схвалення чи осуду, тобто використовуються різні заходи стимулювання одних дій працівника та осуду інших. Стабілізуюча функція припускає використання соціального контролю з метою стабільного функціонування організації шляхом ліквідації негативних відхилень від норм. Також соціальний контроль полягає у зміцненні трудової дисципліни, фізичного захисту працівника (дотримання техніки безпеки, нормування робочого часу та ін.), моральний і психічний захист працівника.

Оскільки суб’єктами соціального контролю можуть виступати самі працівники, адміністрація, громадські організації трудового колективу, то залежно від суб’єкта розрізняють чотири види соціального контролю: адміністративний, суспільний, груповий, самоконтроль). Адміністративний контроль здійснюється адміністрацією шахти, керівниками різного рівня (начальники відділів, дільниць) відповідно до нормативних документів. Взагалі, адміністративний контроль являє собою спеціальну і самостійну діяльність, що звільняє від контрольних функцій персонал, який безпосередньо виконує основні виробничі завдання, а також сприяє здійсненню контрольних функцій на професійному рівні. Цей вид контролю має офіційний характер. Однак, такий контроль не завжди є об’єктивним, оскільки на шахті структура управління лінійно-функціональна, що виражається у віддаленні адміністрації від робочих місць.

Суспільний контроль здійснюється громадськими організаціями (громадські суди, комісії) у рамках, передбачених статутами чи положеннями про їхній статус. Цей вид контролю використовується дуже рідко (майже ніколи). Груповий контроль полягає у взаємному контролі між членами колективу. Такий контроль на шахті реалізується як у формальній формі (робітничі збори і конференції, виробничі наради), так у неформальній формі (загальна думка в колективі, колективні настрої, груповий тиск). Такий вид контролю спирається здебільшого на моральні санкції та характеризується включенням в мотиваційну структуру практично всіх учасників трудового процесу. З погляду адміністрації, здійснення контрольних функцій самими суб’єктами організаційно-трудових відносин вигідне тим, що це зменшує необхідність спеціальної контрольної діяльності в управлінні. Найчастіше на шахті використовується саме груповий вид соціального контролю, який виражається через наради, щоденні видачі завдань робітникам. Начальники відділів та дільниць щоденно слідкують за виконанням трудових функції працівників та контролюють їхню трудову поведінку за допомогою санкцій та виходячи з установлених соціальних норм і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Нарешті, найважливішим виступає такий вид контролю як самоконтроль. Усвідомлена людиною регуляція своєї трудової поведінки, з метою забезпечення відповідності між результатами праці та метою його діяльності. Тобто, кожен працівник самостійно здійснює нагляд за власними діями і поводиться відповідно до прийнятих норм.

На підприємстві ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1» у сфері праці застосовується такий механізм соціального контролю, який містить наступні елементи: соціальні норми та санкції. Соціальні норми – це еталони трудової поведінки, тобто комплекс встановлених правил поведінки, які треба виконувати для забезпечення нормального функціонування шахти. Норми виступають регуляторами трудової поведінки та можуть бути представлені у формальному та неформальному виді. Формальна форма являє собою встановлені регламенти, правила, обов’язки, вимоги до трудового колективу (тобто трудове право). Не неформальному рівні соціальні норми виражені у вигляді традицій, суспільної думки, звичаїв, які вже склалися у трудовому колективі. Також соціальні норми виражають норми ставлення до цілей і завдань колективу (виконання плану видобутку), до діяльності керівника (виконувати завдання і установи директора та керівників), до товаришів по праці (наприклад, взаємодопомога у небезпечній ситуації).

Відомо, що особливою функцією соціального контролю є зміцнення трудової дисципліни, а методом зміцнення трудової дисципліни, в свою чергу, виступає дисциплінарна політика – це цілеспрямована застосування санкцій. Санкції – це реакція суб’єктів соціального контролю на трудову поведінку працівника з метою виконання діючих соціальних норм. Тобто, це заохочення бажаної, схвалюваної поведінки і покарання небажаної.

На шахті використовуються санкції позитивні, які схвалюють дії і вчинки працівників (подяки, нагороди). Також мають місце негативні санкції (наприклад, догана), які використовуються для покарання за дії, які відхиляються від усталених норм трудової поведінки. Ще використовуються й економічні санкції (премії або її позбавлення).

Дисциплінарна політика на шахті вибудовується відповідно до принципів системності та універсальності санкціонування, оптимальності заохочень і покарань, а також відповідності санкцій скоєним вчинкам, невідворотності покарання, врахування особистісного сприйняття санкцій, координованості впливу суб’єктів соціального контролю.

Важним моментом є те, що соціальний контроль не повинен стримувати самостійність, ініціативу працівника (там, де це можливо), але й повинен бути досить ефективним, щоб блокувати поширення стереотипів антисоціальної трудової поведінки.

7. Методи і способи професійного самовизначення і трудової мобільності працівників

За ініціативою генерального директора шахти «Красноармійська-Західна №1» Л.В. Байсарова була створена Рада молодих фахівців. 22 червня 2001 року відбулася засновницька конференція Молодіжної організації, яка об'єднала молодь для реалізації її трудових, соціальних і творчих інтересів. Був прийнятий Статут і основні положення роботи організації, а 12 липня 2001 р. рішенням Червоноармійського виконавського комітету організація отримала статус окремої юридичної особи.

Сьогодні Молодіжна організація Шахта «Красноармійська-Західна №1» і Добродійного фонду «Надія» об'єднує близько 4 тис. працівників у віці до 35 років. Актив організації вирішує насущні проблеми молоді, надає допомогу в адаптації на підприємстві молодим фахівцям і молодим робочим, створює сприятливі умови для прояву інженерного таланту і лідерських завдатків, реалізовує молодіжну політику для професійного і творчого зростання молодих працівників

Для сприяння, створення найбільш сприятливих умов при вирішенні соціальних програм шахтоуправління, направлених на поліпшення добробуту сімей гірників у формуванні корпоративної культури підприємства, забезпечення гарантій безпечної шахтарської праці Шахтою «Красноармійська-Західна №1» і Добродійним фондом «Надія» створена Асоціація жінок. Члени Асоціації займаються пропагандою здорового способу життя, беруть участь в засіданнях дисциплінарної комісії, укріплюють духовний і покращують соціальний рівень сімей працівників підприємства, організовують сімейне дозвілля, беруть активну участь в програмах «Молодий фахівець» і «Молодий робочий» для вирішення кадрової політики підприємства, організовують і беруть участь в добродійних акціях.

Для успішнішого ведення соціальної політики на підприємстві, створення умов для формування духовно-етичних цінностей в сім'ї, виховання православних традицій в квітні 2008 р. на базі Молодіжної організації і Асоціації жінок було створено відділ у справах молоді і сім'ї. Сьогодні робота відділу направлена на вирішення молодіжних проблем, проведення соціальних опитів, створення банку даних по наданню допомоги багатодітним сім'ям, інвалідам, неповним сім'ям, сім'ям загиблих гірників на виробництві.

Майбутні робітники шахти, як правило, одразу ж стають до роботи (коли вони мають посвідчення за професією). Якщо такого посвідчення не має, то майбутнього працівника направляють в учбовий комбінат на навчання. Кожен претендент, перед тим як стати до роботи, повинен в учбовому пункті пройти інструктаж з техніки безпеки, ознайомлення з посадовою інструкцією, умовами роботи, колективним договором.

На шахті має місце таке соціальне явище, як трудова мобільність – зміна місця роботи, професії або посади. На трудову мобільність можуть впливати багато чинників, тобто обставини, які впливають на переміщення: екстремальний мотив (при дуже великій небезпеці роботи під землею багато робітників бажають працювати на поверхні), майновий чинник (наприклад, бажання стати директором пансіонату відпочинку, коли у розпорядженні є багато матеріальних цінностей), непрямий мотив (досвідчений спеціаліст, який має вищу освіту і працює інженером відділу кадрів, має намір стати ведучим інженером або начальником відділу, щоб робота відповідала спеціальності і кваліфікації). Ці перераховані чинники можна віднести до загальних соціально-економічних причин.

Також на переміщення, тобто мобільність працівників, впливають особливості їхньої поведінки у виборі професій (соціально-культурні моделі та особливості професійних орієнтацій). Розрізняють дві моделі такої трудової поведінки:

коли всі професії відносно рівноцінні в соціально-економічному плані і працівники орієнтують себе на різні види праці з урахуванням своїх схильностей, здібностей і бажань (бажання бути прохідником або ГРОЗом);

коли розрізняються завідомо престижні та непрестижні професії, при цьому схильності мають досить незначне значення. Цей тип трудової поведінки дуже чітко можна простежити на шахті: мало хто зараз хоче йти працювати під землю (не престижно), але є багато бажаючих працювати на посаді економіста або начальника відділу (престижно).

Освіта і рівень кваліфікації – це теж чинники трудової мобільності, оскільки вони визначають амплітуду можливостей вибору виду праці і можливостей професійно-трудової діяльності. Вік і рівень кваліфікації на шахті сприяє вертикальним переміщенням, адже вони свідчать про певні професійно-трудові заслуги і досвід, що і дає підстави для адміністративного підвищення. На шахті також є такий чинник як принципове ставлення до роботи, тобто коли шахтарі не залишають свою роботу навіть у разі погіршення її соціально-економічних умов через любов до своєї професії і відданість їй. Але таких працівників зараз небагато – в основному це пенсіонери, які давно працюють на шахті, майже з початку її історії.

З трудовою мобільність пов’язані такі показники, як плинність, стабільність та стійкість персоналу. До плинності кадрів відносять усі звільнення працівників за власним бажанням і звільнення за порушення трудової дисципліни. Для характеристики плинності використовується коефіцієнт плинності, який за останні 5 років на шахті був надлишковим на рівні 11-13%. Це призвело до дестабілізації трудового колективу. Показник постійності персоналу тримається на рівні 60-67%, що свідчить про оновлення персоналу (у 2008 р. цей показник збільшився на 7% порівняно з 2007 р.). Кількість робочих місць на шахті збільшується, про що свідчить коефіцієнт заміщення.

В умовах шахти Красноармійська-Західна №1 управління трудовою мобільністю, трудовими переміщеннями являє собою систему професійно-кваліфікаційного просування працівників, що охоплює період від приходу працівника на шахту до виходу на пенсію. Також це управління охоплює горизонтальні й вертикальні переміщення. Однак, ця система управління трудовою мобільністю на шахті недосконала. У процесі переходу до ринкової економіки важливо усвідомити, що основним напрямом управління трудовими переміщеннями є формування керованої мобільності, адже у цей час на шахті визнано пріоритетним напрямом підвищення стабільності складу працівників і зниження плинності. Потрібна адаптивність працівника, його готовність до освоєння змін, уміння орієнтуватися в значному діапазоні професій і спеціальностей, прагнення до досягнення успіху, до високих заробітків.

8. Соціальний аналіз керування і лідерства в організації

Соціальне управління – це процес впливу на соціальні процеси з метою досягнення встановленої мети. На шахті основними принципами соціального управління є принцип системності, ефективності, економічності, демократизму, стимулювання, саморегулювання, ієрархічності, Серед методів соціального управління можна виділити метод соціального нормування (встановлення соціальних норм), методи соціального регулювання (соціальний контроль), морального стимулювання та покарання, соціально-психологічні методи, психологічні методи (комплектування маленьких груп, гуманізація праці, навчання працівників), економічні методи, а також організаційно-адміністративні. Просування у трудовій сфері працівників виражається у трудовій кар’єрі – просуванні по службових сходах, професійному рості. А трудова кар’єра, в свою чергу, є елементом соціального управління, соціального контролю. На шахті основними мотивами просування у трудовій сфері є матеріальний мотив, тобто розмір заробітної плати, а також престиж, влада, рівень кваліфікації.

Трудова кар’єра залежить від факторів, які її визначають, тобто від причин процесу трудового переміщення. До факторів трудової кар’єри, що мають місце в умовах шахти, можна віднести рівень спеціальної освіти, виробничі успіхи, професійні здібності, стаж роботи та набутий досвід, стать і вік працівника, його ціннісні орієнтації, добрі стосунки з керівництвом. Всі ці фактори можна об’єднати у наступні групи:

Особистісні – це психофізіологічні дані, соціально-психологічні характеристики, індивідуальні здібності, талант, потенціал, рівень соціалізації.

Соціально-трудової ситуації – це територіальне розташування шахти, її галузева належність, партнерські зв’язки, масштаби шахти, організаційна структура, ієрархія робочих місць, формальні і неформальні стосунки.

Ринкові – це ринкові можливості шахти, її рентабельність, управлінський потенціал, попит та пропонування на ринку праці, кон’юнктура.

Соціальні – це освіта працівника, родина, професійні асоціації, влада, церква. Що стосується церковної належності, то за часів радянської влади на шахті не міг працювати робітник, який, наприклад, охрестив свою дитину і про це дізналося керівництво.

У трудовому колективі ВАТ «Шахта красноармійська-Західна №1» соціальне управління ґрунтується на певних принципах. Серед них розрізняють:

загальнометодологічні принципи: принцип взаємозв'язку, взаємодії і взаємозумовленості об'єкта і суб'єкта управління; принцип об'єктивності;

специфічні методологічні принципи: плановість, науковість, прогнозування, конкретність, наступність, систематична оновлення, госпрозрахунок, самооплатність;

організаційні принципи, серед яких розрізняють дві групи: а) принципи суспільного поділу праці і влади (принципи ієрархії влади, самоврядування, єдиноначальності і колегіальності керівництва, домірності прав і обов'язків та ін.); б) принципи ефективності управлінських рішень та організації робіт. Сюди входять принципи обґрунтованості рішень, моделювання управлінських рішень на ЕОМ, добору й розміщення кадрів за професійними ознаками і працездатністю, матеріального і морального стимулювання, ритмічності в роботі, соціального контролю та ін.

Наведена загальна класифікація принципів соціального управління поєднує ряд принципів більш конкретної дії:

принцип єдиноначальності в прийнятті рішень і колегіальності в ході їх обговорення;

принцип єдності адміністративно-державного, господарського і соціально-культурного менеджменту;

принцип поєднання галузевого і територіального соціального управління;

принцип науковості соціального управління;

принцип прогнозування соціального управління;

принцип мотивації (стимулювання) праці;

принцип відповідальності за результати соціального управління.

Соціальне управління в колективі здійснюється з використанням матеріальних, моральних та адміністративних засобів. До матеріальних засобів належать засоби та умови праці, заробітна плата, премії тощо. До моральних – публічна оцінка роботи підлеглих керівниками, подяки, присвоєння престижних звань, нагородження грамотами, подання для нагородження орденами й медалями. Адміністративні засоби соціального управління містять усні розпорядження, письмові накази й розпорядження, різного роду покарання: зауваження.

Природно, що в кожній конкретній управлінській ситуації використовується те чи інше поєднання засобів і методів соціального управління. Ефективність управління забезпечується завдяки використанню комплексу методів, які найбільше відповідають характерові об'єкта і вирішуваним завданням.

За своєю сутністю механізм соціального управління трудовим колективом є сукупністю відносин різних спільнот у ньому, що безпосередньо чи опосередковано, через своїх представників, взаємодіють у процесі організації діяльності щодо реалізації загальних та особливих інтересів.

Зміст механізму соціального управління трудовим колективом об'єднує цілий комплекс взаємозалежних елементів управління. Крім розглянутих принципів, засобів і методів управління, до нього належать: об'єкт управління; мета управлінського впливу; суб'єкт управління; закони управління; стиль управлінської діяльності, процедури одержання й використання інформації; процес прийняття і реалізації управлінських рішень та їхні результати.

Оцінюючи загальний стан соціального управління трудового колективу на ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1», слід визнати, що воно нерідко потребує застосування адміністративно-командних і лозунгово-закличних засобів. У поєднанні з ідеалізованою економічною ефективністю це призводить до деструктивних соціальних процесів, насамперед до зниження дисципліни праці, відповідальності та організованості.

9. Соціальні дослідження та аналіз проблем праці на підприємстві

Для керівництва шахти наявність повної та об’єктивної інформації про соціально-трудові процеси є необхідною умовою ефективної організації соціального управління в трудовому колективі. Для отримання такої інформації проводяться соціальні дослідження, для яких використовується аналіз документів, спостереження, опитування, анкетування. Аналіз документів проводиться раз у квартал, спостереження, опитування та анкетування - за мірою необхідності. Одним з методів оцінки роботи шахти є використовуваний на шахті метод бальної оцінки ефективності роботи організації (БОЕРО). Метод БОЕРО заснований на визначенні соціально-економічних тенденцій розвитку шахти, його результативності з погляду досягнення виробничих, економічних і соціальних цілей. У спрощеному виді – це розрахунок результативності персоналу організації за конкретний період часу. В основі методу БОЕРО вкладені відомі принципи − план найменшою ціною, досягнення кінцевого результату, кожному по праці, стимулювання в залежності від внеску, порівнянність оцінки.

Ефективність роботи організації за конкретний період визначається чисельним значенням комплексного показника ефективності, що характеризує величину досягнутого результату щодо поставлених цілей діяльності. Значення показника БОЕРО базується на досягненні кінцевих результатів організації, ефективності використання ресурсів, забезпечення соціального розвитку колективу. Такі дослідження методом БОЕРО проводить раз на рік планово-економічний відділ.

Служба роботи з персоналом на шахті представлена відділом кадрів. Такі служби, як служба соціального розвитку, психолог на шахті відсутні. Функції відділу кадрів зводяться в основному до наймання і звільнення робочої сили, веденню діловодства. Це звело відділ кадрів до другорядного структурного підрозділу, що фактично виконує лише вказівки керівництва підприємства і замовлення керівників структурних підрозділів у відношенні набору робочої сили зі сторони.

У той же час різними видами кадрової роботи займаються інші підрозділи: відділ праці і заробітної плати (розрахунок чисельності, організація, нормування й оплата праці), плановий відділ (планування чисельності, планування витрат на робочу силу), профспілкова організація (організація побуту, відпочинку, культурного часу перепровадження), відділ техніки безпеки, служба головного технолога (формування операційного поділу праці, що визначає підготовку робітників і їхнє розміщення, зміст праці), відділ технічного навчання (підготовка кадрів) і ін.

Відділ кадрів не наділений функціями планування, організації, координування, стимулювання, контролю, розвитку персоналу, не приймає участі у виробленні кадрової політики, обмежується поточною роботою з кадрами. Мова йде про формування на шахті багатофункціональної кадрової служби як єдиного цілого, про організацію (координацію) усієї роботи структурних підрозділів у системі управління виробництвом, тією чи іншою мірою зайнятих роботою з людьми, під єдиним керівництвом. Лише в цьому випадку можливо комплексне рішення не тільки питань кадрового забезпечення виробництва, але і головної задачі кадрової служби в нових економічних умовах − з'єднати цілі розвитку виробництва з потребами працівників, що їх реалізують, збалансувати стратегію розвитку шахти і зайнятих на ній кадрів.

10. Розробка і обґрунтування заходів з поліпшення соціальних умов праці на підприємстві

Соціальні умови праці в колективі є дуже вагомою причиною у загальному ефективному розвитку підприємства. Тому на ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1» велику увагу приділяють підтримці у нормальному стані психологічного клімату на підприємстві.

Для досягнення рівня соціальної стабілізації трудового колективу необхідно розробити та обґрунтувати заходи з поліпшенню соціальних умов праці на підприємстві, які необхідно застосувати суб’єктам управління для досягнення цілей соціального управління та вирішення проблем у трудовому колективі. К таким заходам можна віднести:

вивчення і вирішення проблем соціальної і професійної орієнтації і адаптації працівників в нових виробничих умовах;

система соціального просування;

профорієнтаційна робота;

пошук шляхів підвищення ефективності дисциплінарної політики в трудових колективах на основі досліджень причин і складу порушень трудової дисципліни;

скорочення втрат робочого часу й непродуктивних витрат праці;

розвиток здібностей та утвердження ініціативи й заповзятливості працівників;

постійне підвищення кваліфікації працівників;

інформаційне забезпечення;

вивчення соціально-психологічного мікроклімату в трудових колективах з метою розробки методів щодо створення сприятливих етично-психологічних умов для ефективної роботи і самореалізації працівників;

індивідуальна виховна робота;

проведення досліджень у трудовому колективі;

діагностика реального стану потенціалу особистості й колективу;

аналіз альтернатив для досягнення мети.

Всі заходи направлені на користь працівника, на позитивну атмосферу у колективі, продуктивну працю.

Оскільки в даний час набуває все більшого поширення ідея соціального партнерства, тому актуальним стає планування соціального партнерства разом з плануванням соціального розвитку колективу. З метою вдосконалення планування соціального розвитку колективу підприємства в роботі можна провести аналіз чинника впливу соціально-економічних заходів на рівень продуктивності праці. В результаті досліджень, проведених на підприємстві з використанням економічно-математичних методів і ЕОМ, можливо отримати модель багатофакторної продуктивності праці. Таким чином, найважливішим інструментом прогнозування і планування на перспективу є комплексна програма соціального розвитку колективу.

Ключова соціально-трудова проблема для такого підприємства як ВАТ «Шахта Красноармійська − проблема нестачі кваліфікованих кадрів. Це виражається через нестачу необхідної кількості кваліфікованої робочої сили, і, через це, високий травматизм.

Важливим елементом діяльності шахти повинно стати планування соціального розвитку колективу: поліпшення умов й оплати праці, житлових, культурно-побутових умов. У даній ситуації край необхідне технічне переоснащення на більше безпечне встаткування, відновлення матеріально-технічної бази, підвищення рівня безпеки робіт, підвищення заробітних плат працівників. Необхідно впорядкування розміщення штату, сполучення професій робітників, впровадження наукової організації праці, раціоналізації робочих місць. Все це може зробити роботу на шахті більше популярною, однак, ці заходи вимагають значних фінансових вкладень й інвестицій, що в сучасній ситуації не зовсім реально.

Конкретна відповідальність за загальне управління трудовими ресурсами і за сприяння поліпшенню соціальних умов праці на шахті повинна бути покладена на професійно підготовлених працівників відділу кадрів. Оскільки функції відділу кадрів шахти, як зазначалося вище, обмежуються прийняттям, розміщенням, звільненням, кадровим діловодством, аналізом плинності кадрів і дисципліни праці, а також підготовкою приказів по кадрах, то в умовах реформування організаційних структур управління відповідно до вимог ринкової економіки повинне відбуватися підвищення ролі кадрових служб, що продиктовано рядом об'єктивних обставин. По-перше, докорінно змінилися умови, у яких розвивається економіка. Ці зміни пов'язані із проявом стійкого в часі дефіциту трудових ресурсів. Тому внутрішніми резервами стають оптимальний розподіл по робочих місцях, краще використання персоналу, зростання навантаження на кожного члена колективу. По-друге, зменшення чисельності працівників повинне бути компенсоване більшою інтенсивністю праці, а виходить, і більшою кваліфікацією працівника. У зв'язку із цим підвищується відповідальність кадрових служб у виборі напрямків кваліфікаційного росту працівника, в організації ефективних форм навчання й стимулювання їхнього росту. По-третє, перебудова кадрової політики в організації веде за собою розширення функціональних обов'язків працівників кадрових служб, підвищення їхньої самостійності у вирішенні кадрових проблем.

Відмічені обставини повинні вести до того, щоб на шахті була організована служба управління персоналом. Ця нова служба може бути створена на базі традиційних: відділу кадрів, відділу організації праці й заробітної плати, відділу охорони праці й техніки безпеки й ін. Завдання цієї нової служби мають бути пов’язані з реалізацією кадрової політики й координацією діяльності по управлінню трудовими ресурсами на шахті. У зв'язку із цим вони починають розширювати коло своїх функцій і від чисто кадрових питань переходять до розробки стимулювання трудової діяльності, управлінню професійним просуванням, запобіганню конфліктів, вивченню ринку трудових ресурсів й ін.

Нині кадрова служба шахти не відповідає вже новим вимогам кадрової політики. Її діяльність, як зазначено вище, обмежується в основному рішеннями питань прийому й звільнення працівників, оформлення кадрової документації. Відсутня на підприємстві й єдина система роботи з кадрами, насамперед система науково обґрунтованого вивчення здібностей і схильностей, професійного й посадового просування працівників відповідно до їх ділових й особистих якостей. Тому підвищення ролі кадрових служб продиктовано рядом об'єктивних обставин і є зараз найважливішим завданням, яке необхідно вирішити для поліпшення соціальних відносин на підприємстві

Висновки

Трудовий колектив ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1», являє собою складну соціальну систему, у якій через функціональну взаємодію різних структур та окремих працівників реалізуються дві взаємозалежні підсистеми: соціальна організація і соціальна спільність.

Зміст праці являє собою сукупність трудових функцій, що відтворюють взаємодію людини і знарядь праці в процесі праці, а також співвідношення і взаємозв'язок цих функцій. Незважаючи на те, що знаряддя й засоби праці на підприємстві являють собою переплетіння всіляких їхніх видів і рівнів як за складністю, так і за ступенем відповідності науково-технічному прогресу, то й неоднорідність праці проявляється в різноманітності трудових функцій працівників.

Завдання управління на ВАТ «Шахта Красноармійська-Західна №1» полягає в такому впливі стимулів на потреби, мотиви суб'єкта праці, який викликав би бажану та ефективну для організації поведінку. У цьому, власне, й проявляються розбіжності між соціальною мотивацією трудової поведінки і стимулюванням праці. Якщо перша допускає наявність певного механізму входження індивідів, соціальних груп у контекст соціальної дійсності, вибору ними способу, спрямованості та активності своєї участі в трудовій діяльності під впливом різних факторів, то стимулювання праці – спосіб управлінського впливу на трудову поведінку, соціальну мотивацію праці.

Соціальний контроль являє собою групове схвалення чи груповий осуд трудової поведінки працівника залежно від сформованих у колективі її цінностей і норм (правил). Реалізація соціального контролю на підприємстві здійснюється через взаємодію планових та оціночних показників трудової діяльності, соціальних норм-еталонів трудової поведінки і санкцій – оціночної реакції на трудову поведінку. В сукупності вони є механізмом реалізації соціального контролю.

Плинність персонального складу працівників на підприємстві під впливом соціальних, економічних, психологічних та інших факторів вимірюється у розмірі 11-12% від середньооблікової чисельності. Стійкість колективу на теперішній час не веде до збереження чи зростання соціально-виробничих можливостей колективу до праці або інших дій, які забезпечують процес праці. Управління трудовими переміщеннями являє собою систему професійно-кваліфікаційного просування працівників, що охоплює практично всю трудову кар'єру – від приходу на підприємство до виходу на пенсію.

На підприємстві для працівників використовують таку сукупність методів соціального керування, як: прямі (наказ, завдання); через мотиви й потреби (мотивація, стимулювання); через систему цінностей (виховання, освіта); через навколишнє соціальне середовище (зміна умов праці, статусу в адміністративній і позаформальній організації та ін.).

Під факторами ділової кар'єри на підприємстві розуміють найбільш істотні обставини, що виступають як рушійні сили, причини процесу трудового переміщення. Успішність кар'єри опосередкована також соціально-демографічними характеристиками особистості (стать, вік), її соціально-психологічними ознаками, ціннісними орієнтаціями на просування чи на стабілізацію досягнутого статусу, а також впливають і випадкові фактори (родинні зв'язки, стосунки з керівниками, збіг обставин, суб'єктивні думки окремих осіб та ін.).

Для проведення соціологічних досліджень використовуються всі основні соціологічні методи: аналіз документів, спостереження, опитування та соціальний експеримент. Соціологічне дослідження на виробництві починається з аналізу документів. Насамперед визначається все коло документів, їхня цінність і надійність. В доборі документів керуються метою й завданнями дослідження.

Перелік посилань

Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 407с.

Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов.- М.: НОРМА, 2003. – 416с.

Кравченко А.И. Социология для экономистов: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 336с.

Лукашевич М.П. Соціологія праці: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 440с.

Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник для вузов / Межрегион. Акад. упр. персоналом. − К.: МАУП, 2002. – 280с.