Зміст
Валюта котирування, ринок капіталів, продавець ф’ючерсного контракту
1.1 Валюта котирування
Ринок капіталів
Продавець ф’ючерсного контракту
2. Характеристика Ямайської валютної системи
Особливості біржових та позабіржових опціонів
Тестові завдання
Список використаних джерел
Валюта котирування, ринок капіталів, продавець ф’ючерсного контракту
1.1 Валюта котирування
Валютне котирування — визначення курсів іноземних валют відповідно до законодавчих норм, що діють, і практики, що склалася. Котирування валют проводять державні (національні) або найбільші комерційні банки. Котирування проводиться прямим або непрямим способом. При прямому методі котирування, прийнятому всіма країнами, окрім Англії, курс грошової одиниці іноземної валюти виражається в деякій кількості одиниць національної валюти. Непряме котирування іноземних валют практикується в Англії, де за одиницю береться фунт стерлінгів і виражається в деякій кількості іноземної валюти.
Валютне котирування і валюта котирування - торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют.
Процес встановлення валютного курсу є котируванням валют. Існує два метода котирування іноземної валюти до національної: пряме котирування і непряме котирування
Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).Це вираження одиниці іноземної валюти у національній:1долар=5,3гривні. База котирування – базова валюта – валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі , але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта ) переважно долар США використовується у вигляді базової валюти. Валюта котирування – валюта, що котирується.
Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях:1фунт стерлінгів=0.7доларів. Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина. Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0.
Пряме котирування = 1/Обернене котирування
Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, як правило, базується на крос-курсі. Крос-курс:
- це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти;
- це курс, де долар не є валютою, що торгується;
- це курс обміну між двома валютами за виключенням долара США. Наприклад:
1долар США=5,3гривні 1німецька марка =2,7гривні тоді, 1долар США=5,3:2,7=1,96 німецької марки Банки, які активно котирують валюту на ринку називаються маркет-мейкери.
Ці банки мають значні обсяги валютних угод, як з торговельно-промисловою клієнтурою, так і з банками, мають достатні розміри власних коштів, які дозволяють тримати значні валютні позиції, щоб мати можливості диктувати курси по угодам певного об’єму. Ці банки підтримують ліквідність ринку.
Маркет-юнкери - ці банки, які є пасивними учасниками процесу котирування, тобто вони роблять запит банку-контрагенту про стан валютного курсу і повинні погоджуватись на менш вигідний курс.
Ринок капіталів
Ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.
Таким чином, ринок капіталів - це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів.
Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди - наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).
Найрозвиненішим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем нагромадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією.
Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.
Ринок капіталів - це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом і забезпечення кругообігу позикового капіталу.
Сучасний світовий грошовий ринок характеризується стрімким розвитком процесів глобалізації, інтеграції та універсалізації, поширенням сек'юритизації (тобто заміщення традиційних банківських кредитів емісією цінних паперів), фінансових нововведень (нові фінансові інструменти - валютні, процентні, фінансові ф'ючерси та опціони, операції СВОП та ін.). Це привело до створення великого мобільного світового грошового ринку, де поступово втрачається колишня чіткість розмежування між його окремими сегментами. Сукупна величина чистих міжнародних зобов'язань становила на кінець 1993 р. 5,2 трлн. дол. США.
Складовими світового грошового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування можуть бути строки кредитів та їх цільова спрямованість. Кошти, що надаються на тривалий строк, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти - до ринку грошей. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв'язків відбувається інтеграція національних ринків грошей та капіталів. Постійне прагнення грошового капіталу до самозростання виводить його за національні межі. В умовах повної конвертованості валют унаслідок переплетіння різних національних грошових ринків створюються міжнародні ринки грошей та капіталів, що підвищує мобільність грошового капіталу.
Участь національних ринків грошей та капіталів в операціях світового ринку визначається такими чинниками:
наявністю розвинутої кредитної системи та фондової біржі;
місцем країни у світовій економічній системі господарства та її валютно-економічним станом;
помірністю податкового тиску;
пільговим валютним законодавством, що відкриває іноземним позичальникам доступ на національний ринок грошей та капіталів та іноземним цінним паперам - до біржового котирування;
вдалим географічним положенням;
відносною стабільністю політичного режиму.
Ці чинники обмежують коло національних ринків грошей та капіталів, які виконують міжнародні операції. Унаслідок конкуренції склалися світові фінансові центри - Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін.
До Першої світової війни найвідомішим фінансовим центром був Лондон. Це визначалося високим рівнем розвитку капіталізму у Великобританії, її широкими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною сталістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни. Після Першої світової війни провідний світовий фінансовий центр перемістився до США. У Західній Європі активно здійснюють міжнародні кредитні операції Швейцарія і Люксембург. Частка останнього становить близько 1/4 всіх євровалютних кредитів. Новим світовим фінансовим центром став Токіо внаслідок посилення позицій Японії на світових ринках, створення потужної закордонної банківської мережі, скасування валютних обмежень. Останнім часом з'явилися нові фінансові центри, такі як Багамські острови, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн та ін., що пов'язано з пільговим податковим законодавством та незначними операційними видатками в цих країнах.
Міжнародний ринок капіталів - це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов'язання та акції. Інструменти ринку капіталів: акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички.
Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів - іноземні облігації. Ці облігації продаються у зарубіжній країні і номіновані у валюті цієї країни. Іноземні облігації були важливим інструментом на міжнародному ринку капіталів протягом багатьох століть. Власне, значний відсоток залізниць США, що збудовані у XIX ст., фінансувався продажем закордонних облігацій у Британії.
Новацією є єврооблігація, тобто облігація, що номінована в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається. Наприклад, облігація, що номінована в доларах США, продається у Лондоні. Нині понад 80% нових випусків на міжнародному ринку облігацій - це єврооблігації, і ринок цих цінних паперів зростає дуже швидко. Це - головний цінний папір на міжнародному ринку капіталів.
Найпотужніший ринок капіталів у світі мають США. Нью-Йорк - центр ринку капіталу США. Нині всі інвестиційні банки, такі як Salomon Brothers, Merrill Lynch, Goldman Sachs, ведуть операції саме у Нью-Йорку. Найбільшим міжнародним ринком грошей та ринком капіталів є євроринок, або євродоларовий, євровалютний ринок. Термін "євроринок" застосовується також і до аналогічних ринків інших регіонів. Мінімальна сума ділової операцій - 1 млн дол.
Народження ринку євродоларів пов'язано із Радянським Союзом. На початку 50-х років СРСР мав величезні доларові залишки в банках США. Оскільки радянський уряд боявся, що уряд США може заморозити ці активи, то прагнули перемістити вклади до Європи, де вони були б захищені від експропріації. Переведення депозитів у доларах у європейські банки породило ринки євродоларів. Вони створюються тоді, коли вклади на рахунках у Сполучених Штатах переказуються в банк поза межами країни. Євровалюта - це строковий депозит, що перебуває в банку за межами країни-емітента валюти. Понад 90% євродоларових депозитів є строковими вкладами, причому більше половини з них - сертифікати депозитів зі строками тридцять днів або більше. Загальна сума непогашених євродоларів перевищує 2 трлн дол., що робить ринок євродоларів одним з найважливіших фінансових ринків у світовій економіці.
Головним центром ринку євродоларів є Лондон. Євродолари також можуть вкладатися поза межами Європи, особливо в місцях, які надають цим депозитам статусу офшорних - Гонконг, Сінгапур, Багамські та Кайманові острови.
Офшорні банківські центри поділяються на "паперові" та функціональні. "Паперові" центри зберігають документацію, банківські операції вони виконують у незначних розмірах або не проводять взагалі. Функціональні центри, навпаки, здійснюють депозитні операції та надають кредити. Обидва типи центрів допомагають переміщувати кошти з потужних міжнародних фінансових центрів, таких як Лондон, Нью-Йорк, кінцевим позичальникам. Банки використовують "паперові" центри, такі як Багамські та Кайманові острови, для того щоб мінімізувати податки та виключити регулювання своєї діяльності.
Євроринки не підпорядковані національним правилам, зокрема щодо резервних вимог та ін., тому банки можуть працювати на них більш ефективно та з меншими витратами. Унаслідок конкуренції на цих ринках з'являється взаємозв'язок між процентними ставками на євроринках та на внутрішніх грошових ринках. Наприклад, якщо відсоток за внутрішніми депозитними сертифікатами в США вищий, ніж за євродепозитними, банки США намагатимуться отримувати позики на евроринках через свої філії за кордоном. Між традиційними міжнародними фінансовими ринками та євроринками існує певний зв'язок. Якщо міжнародний позичальник бажає отримати велику позику, яка не може бути надана одним кредитором, він може одержати синдиційовані позики на євроринках. Євроринки та офшорні ринки тісно пов'язані. Вони обслуговуються однією групою банків. Обидва види ринків мобілізують ліквідні кошти, виконують посередницькі функції та майже не підкоряються внутрішньому регулюванню. Євровалют- ні ринки є ринками позик та депозитів, міжнародні валютні ринки забезпечують базові засоби платежу.
Серцевиною ринку єврокапіталів є європозики, які надаються через випуск єврооблігацій, тобто облігацій у євровалюті. Основна валюта єврооблігацій - долар США. Єврооблігаційна позика характеризується такими особливостями: розміщується одночасно на ринках ряду країн на відміну від традиційних іноземних облігаційних позик, які випускалися на одному ринку країни-кредитора; валюта європозики, як правило, є іноземною для кредиторів та позичальників (наприклад, позика у доларах США розміщується в Японії, Німеччині та ін.); емісія єврооблігацій не підпадає під національні правила проведення операцій з цінними паперами країни, валюта якої є валютою позики, тощо. Емісія єврооблігацій здійснюється консорціумом (синдикатом) банків, в яких беруть участь від 2 до 30-40 кредитних інституцій різних країн.
1.3 Продавець ф’ючерсного контракту
Опціони (угоди з премією) - це контракти на покупку права або продажу зобов'язання укладати біржовий контракт за заданою ціною протягом зазначеного в ньому строку.
Механізм функціонування опціону полягає в тому, що за відносно невелику суму (премію), яка є ціною опціону, продавець бере на себе зобов'язання продати або купити, а покупець, виплативши її, одержує право купити або продати товар на взаємовигідних умовах протягом визначеного ними строку.
Отже, опціон забезпечує тому, хто його придбав, право вибору, але не зобов'язання.
Опціонні угоди можуть укладатися як на реальний товар, так і на ф'ючерсний контракт. Однак, оскільки опціон є логічним продовженням ф'ючерсної угоди, то угоди практично здійснюються виключно по цих контрактах.
Ціною опціону виступає розмір премії. При опціоні ф'ючерсних угод це єдина змінна в контракті, яка визначається на біржовій долівці біржі. Рівень премії (часто ціна опціону) прямо залежить від:
зміни різниці між поточною біржовою ціною ф'ючерсного контракту та його ціною, що зафіксована в опціоні;
кон'юнктури ринку на даний опціон;
періоду дії премії та строку до ліквідації ф'ючерсного контракту;
рівня банківського процента.
На товарних біржах розрізняють: прості опціони, які забезпечують для його покупця право вимагати від продавця опціону виконання його зобов'язань або він може відступитися від угоди.
Розглянемо механізм формування опціонної угоди на прикладі реального товару. Наприклад, на біржовій сесії торгують реальним товаром - пшеницею III кл., сумарна вартість якої 12 000 грн. Покупець опціону пропонує власнику товару премію в розмірі 1200 грн. за право придбати цю партію пшениці через 3 місяці. Протягом трьох місяців власник товару не має права продати його. Якщо ж за період, обумовлений в опціонному контракті, вартість партії знизиться і буде складати на біржовому ринку, наприклад, 9600 грн., то покупець має право відмовитися від покупки, втративши премію в розмірі 1200 грн. У випадку, коли ціна на товар зросла і сумарна вартість складає, наприклад, 14 400 грн., покупець опціону приймає товар згідно укладеної раніше угоди, вартість якого складає 13 200 грн. (12000+1200 ), а на біржовому ринку - 14 400 грн.
Прості опціони функціонують у двох видах: опціон продавця і опціон покупця.
Опціон покупця. Покупець опціону, заплативши премію, набуває (бере на себе) право купити реальний товар чи певну кількість ф'ючерсних контрактів за ціною, встановленою на момент укладання такої угоди протягом обумовленого періоду.
Продавець може в будь-який момент, тобто з його точки зору прийнятний час, протягом встановленого в межах даного опціону строку, купити товар. Однак це його право, а не зобов'язання здійснювати таке право, тобто покупець не зобов'язаний на кінець обумовленого опціоном строку здійснювати купівлю за встановленою ціною.
Ризик покупця у випадку відмови від закупок по опціону незначний, в межах виплаченої суми премії та її банківського процента. Власним прибутком покупець не ризикує.
Опціон продавця. Продавець опціону, одержавши премію, зобов'язаний впродовж обумовленого в опціонній угоді строку та за визначеною ціною здійснити продаж або купівлю, незважаючи на те, як змінюється кон'юнктура біржового ринку.
У випадку нестійкої кон'юнктури та бажанні покупця використати своє право, продавець опціону може зазнати великих збитків, а прибуток буде складатися з суми премії і банківського процента на неї. Слід зазначити, що механізм торгівлі опціонами покупця суттєво відрізняється від торгівлі опціонами продавця. Ціна, за якою покупець "опціону покупця" має право придбати ф'ючерсний контракт, а покупець "опціону продавця" має право продати ф'ючерсний контракт, називається "ціною зіткнення" або "ціною угоди".
Подвійний опціон. При купівлі подвійного опціону покупець одержує право вибору між позицією покупця і позицією продавця на товар чи ф'ючерсний контракт, а також право взагалі відмовитися від угоди. Ціна подвійного опціону вдвічі вища, однак розширює можливості для діяльності. При подвійному опціоні права покупця опціону стають значно ширшими порівняно з рівнем прав при простому опціоні.
Кратний опціон. Придбання такого опціону дає змогу покупцеві одержати право кратно збільшувати покупку необхідної кількості ф'ючерсних контрактів. Механізм ліквідації зобов'язань по біржовому опціону такий, як і при ф'ючерсних угодах, і передбачає можливість для будь-якого контрагента завершити угоду в будь-який момент її дії через укладання зустрічної (протилежної) угоди.
Так, якщо власник володіє опціоном на покупку, то необхідно продати такий же опціон на покупку з урегульованою біржею різницею у цінах і преміях на дату ліквідації зобов'язань порівняно з датою її укладення. Опціони за своєю економічною сутністю виконують дві основні функції:
1. Страхування від нестійкої цінової кон'юнктури. При опціоні як на покупку, так і на продаж страхувальником (хеджером) є покупець, оскільки: - - придбавши опціон, він уже до певної міри мінімізує свої втрати; - якщо при цьому він спирається на достовірний прогноз чи сам вірно передбачив тенденцію у зміні цін, то може одержати суттєвий додатковий дохід. Продавець опціону може одержати додатковий дохід виключно від торгівлі власне опціоном, який обмежений вартістю премії, тоді як збиток може бути в необмежених обсягах.
2. Одержання додаткового прибутку від біржової діяльності. Учасники біржової торгівлі можуть організовувати і здійснювати свою діяльність відразу в багатьох напрямках. При цьому відбувається обіг ф'ючерсних контрактів та опціонів, який дає значні прибутки від хеджування не тільки контрагентам, але й спекулянтам, межа між сутністю в діяльності яких практично стирається. Кожна біржа, що організовує купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів, має право встановлювати свій порядок їх укладання і виконання згідно з біржовим законодавством конкретної біржі. Для укладення ф'ючерсної угоди передусім визначаються його учасники. До них належать:
1. Клієнти, що бажають взяти участь у процесі торгівлі. Ними можуть бути члени будь-якої біржі, постійні або разові її відвідувачі, будь-які інші фізичні або юридичні особи. Безпосередньої участі у торгівлі ф'ючерсними контрактами вони не беруть, а діють через посередників, які перебувають на розрахунковому обслуговуванні в Розрахунковій палаті. 2. Посередницька фірма - це юридична або фізична особа, яка самостійно або за дорученням клієнта бере участь у процесі біржових торгів або укладає угоди поза ними і здійснює всі розрахунки по них з клієнтами і членами Розрахункової палати у відповідності з Правилами біржової торгівлі.
3. Розрахункова палата (РП) - це організація, яка у відповідності з договором між біржею і посередницькими фірмами через членів РП здійснює реєстрацію угод з ф'ючерсними контрактами і всі розрахунки по них.
4. Члени Розрахункової палати, тобто юридичні особи, що її організували виконують завдання клієнтів щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів і проведення всіх необхідних розрахунків, пов'язаних із нею.
5. Біржа, яка організовує торгівлю ф'ючерсами і контролює весь процес торгівлі.
Процес купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів можна умовно поділити на ряд послідовних етапів.
1. Рішення клієнта. Клієнт оцінює ліквідність ринку ф'ючерсних контрактів, тобто їх вільну і швидку купівлю-продаж, визначає витрати, пов'язані із здійсненням купівлі-продажу, а саме внесення маржі, комісійних зборів, що стягуються за укладення угод і їх реєстрацію, та податки. Після цього клієнт приймає рішення про купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів, тобто про участь у ф'ючерсних торгах.
2. Укладення договору на брокерське обслуговування. Клієнт встановлює договірні відносини з фірмою, яка є посередником на ф'ючерсному ринку. Між ними укладається договір щодо брокерського обслуговування. Відповідно до договору клієнт довіряє посередницькій фірмі:
- укладати угоди на купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів від імені і за кошти клієнта (або в іншій дозволеній законом формі); - здійснювати через члена Розрахункової палати всі розрахунки, пов'язані з купівлею-продажем ф'ючерсних контрактів за кошти клієнта; - оформляти від імені клієнта всі необхідні документи на ф'ючерсному ринку.
Згідно з договором обслуговування сторони підтверджують свою обізнаність щодо ризику, з чим пов'язана діяльність на ф'ючерсному ринку, і не будуть мати претензій одна до одної у разі можливих збитків. Згідно світової практики клієнт підписує спеціальний документ "Повідомлення про ризик", в якому він бере на себе ризик втрати суми, виділеної ним на ф'ючерсну торгівлю при несприятливій для нього зміні цін на об'єкт контракту.
Договором також визначаються права і обов'язки сторін, тобто клієнта і посередницької фірми, термін дії договору і умови його припинення, порядок виконання доручень клієнта, здійснення розрахунків, відповідальність сторін і порядок розгляду спорів, а також вказуються реквізити обох сторін.
3. Укладення договору на обслуговування з членом РП. Посередницька фірма встановлює договірні відносини з членом РП (банком) шляхом укладення відповідного договору. Зазвичай посередницька фірма має договір з членом РП і не переукладає його для кожного нового клієнта.
4. Кошти резервування ф'ючерсної торгівлі. Клієнт вносить кошти, необхідні для здійснення ф'ючерсних операцій, які є "коштами резервування ф'ючерсної торгівлі". Клієнт надає кошти члену РП через посередницьку фірму. Кошти резервування ф'ючерсної торгівлі повинні бути достатніми для покриття первинної маржі, комісійних зборів і послуг РП.
5. Замовлення клієнта. Для того щоб біржовий посередник виконав завдання клієнта, останній повинен надати йому заявку на виконання певних угод протягом біржових торгів. У практиці біржової торгівлі такі заявки називаються торговими дорученнями. Вони повинні містити точні вказівки, що стосуються виду угоди (купівля або продаж), кількості контрактів, терміну і форми поставки, форми сплати, дати і кількостей торгів та умов щодо ціни. Рівень ціни, як правило, не встановлюється, а дається лише вказівка, відповідно до якої ціну встановлює брокер під час біржових торгів. При виконанні торгових доручень брокер повинен керуватися Правилами біржової торгівлі, що діють на даній біржі. У світовій практиці використовуються різноманітні види торгових доручень. При організації ф'ючерсних торгів найбільше поширення мають такі види торгових доручень:
купити або продати за біржовою (ринковою) ціною. На бланку заявки ціна не ставиться;
купити або продати за "найкращою ціною дня" - виконується за найнижчою для купівлі і найвищою для продажу ціною за результатами сесій біржового дня (як правило, після завершення біржових торгів);
купити або продати за певною ціною. Виконується брокером відразу ж після отримання або в той момент, коли ціна досягне певного рівня.
6. Виконання замовлення. Замовлення виконується в процесі торгів на біржі або між біржовими сесіями. У першому випадку ціна впливає на ціну закриття, а у другому - вона не враховується при котируванні.
7. Відомості про минулі торги. Біржа передає відомості про укладені ф'ючерсні угоди у відповідні інформаційні системи, які розповсюджують котирування цін на весь світ.
8. Розрахунки по угодах. Вказані розрахунки здійснюються Розрахунковою палатою, механізм функціонування якої був розглянутий вище.
9. Перерахунок маржі. Відомості про зміну маржі повідомляються до кінця біржового дня, а після його закінчення починають діяти нові ставки маржі. Термін їх дії - до чергової зміни ставок маржі, її перерахунок грунтується на основі ставок первинної маржі.
10. Довнесення коштів згідно розрахунків з РП. На основі перерахунків маржі і встановлення дії нових її ставок клієнт зобов'язаний довнести через посередницьку фірму і члена РП на кліринговий рахунок певну суму для забезпечення подальшої роботи на ринку ф'ючерсних контрактів. Ця сума називається змінною маржею.
11. Поставка за ф'ючерсним контрактом. Незважаючи на фіктивний характер угод ф'ючерсної торгівлі, іноді за ф'ючерсними контрактами все ж відбувається поставка товару.
Світова практика біржової торгівлі розрізняє два типи поставки товару: первинну і повторну. Первинна поставка - це поставка товару на склад біржі або отримання товару з біржового складу. Повторна поставка має місце в тих випадках, коли одна і та ж партія товару без вилучення зі складу біржі знову поставляється за біржовим контрактом протягом того ж місяця. Частка такої поставки становить на біржах 20-40%. На більшості бірж продавець може поставити тільки той товар, що знаходяться на її офіційних складах, в сейфах зареєстрованих банків, із заводів, що отримали відповідний сертифікат. Якість такого товару повинна бути засвідчена спеціальним сертифікатом і відповідати вимогам, що встановлені біржовим контрактом. До поставки дозволена, як правило, лише частина сортів товару, що поступають у сферу міжнародної торгівлі. Крім того, продавець повинен представити відомості про партію товару, що поставляється, а саме:
вид транспорту, яким буде доставлено товар;
країна походження;
кількість мішків, коробок і т. д.;
затверджений біржею склад зберігання товару;
дата поставки товару на склад;
загальна вага партії;
дата переважування;
номер варанта;
дата взяття зразків і т. д.
Продавець повинен також надіслати покупцеві через РП нотіс. У кожному нотесі повідомляється ціна, дата контракту, час отримання нотесу РП і час його видачі покупцеві біржового контракту. Після пред'явлення нотесу в РП його вже не можна ні вилучити, ні замінити без згоди покупця або прийняття рішення Арбітражного комітету. Всі нотеси, що пройшли РП, в обов'язковому порядку приймаються покупцями до виконання. Після цього одержувач зобов'язаний протягом певного часу сплатити товар готівкою в повному обсязі. При внесенні платежу в РП покупець отримує варант, або складське свідоцтво, документ, що дає право власності на товар на певному складі. Продавець повинен сплатити всі витрати, передбачені умовами поставки протягом певного періоду часу з дати виставлення нотесу.
Характеристика Ямайської валютної системи
Ямайська валютна система (Кінгстонська). Угода (січень 1976 р.) країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Прийнято поправки до Статуту МВФ, які нині та визначають порядок світової валютної системи.
Принципи системи :
Базою валютної системи було проголошено міжнародну розрахункову одиницю – СДР, яка в перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют і основним платіжно-розрахунковим засобом. До 1985 року в СДР встановлювались курси валют лише 12 країн із 149 членів МВФ. Фактично зберігався доларовий стандарт.
Окрім СДР країнам дозволялось встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, крім золота. Тобто закріплювалися тенденції до багатовалютного стандарту та поділ світової валютної системи на регіональні угрупування: США - Західна Європа – Японія.
Юридично було завершено демонетизація золота : відмінено офіційну ціну золота та золоті паритети , золото перестало бути мірою вартості та базою золотих паритетів, США припинили обмін доларів на золото для іноземних центральних банків та урядових установ. Але золото й далі використовувалося для формування фонду ліквідних активів з метою придбання резервних валют.
Було знято обов’язковість обмежень щодо офіційних валютних резервів
Поняття "оборотна(конвертована)валюта" замінено терміном "валюта, що вільно використовується"(тобто ринкова валюта.
Країни отримали право вибору будь-якого режиму валютного курсу.
Узаконювався режим плаваючих валютних курсів замість фіксованих.
МВФ, який зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання
Спеціальні права запозичення – СДР ( резервна валюта кошикового типу) - це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ. Складалась до 1 січня 2002р. з 5-ти валют - США (39%), арка ФРН-21%, ієна –18%, французький франк – 11%, фунт стерлінгів – 11%. Курс розраховується на базі курсу щоденно вищеназваних валют.
СДР – це штучно створені міжнародні резервні кошти для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів, розрахунків з МВФ.
СДР
не мають реального забезпечення (на відміну від золота вони не мають власної вартості - з 1970 року одиниця СПЗ – одиниця дорівнювалась до 0,888671 г золота, а потім стала розраховуватись як валюта кошикового типу);
безпосередньо не виконують ролі платежу;
у чистому вигляді не використовуються для регулювання державних зобов’язань;
Їх наявність у країні дає їй право на придбання вільно конвертованої валюти (право на отримання кредиту).
як ліквідний компонент, збільшує офіційні резерви країни-члена МВФ
Таблиця 2.1. Розрахунок курсу СДР до долару США (на 31 серпня 1998р.)
| Валюти | Валютні компоненти кошика СДР (кількість одиниць відповідних валют ) | Валютний курс за 1 долар | Доларовий еквівалент валютних компонентів |
| НімецькаМарка ** | 0,4460 | 1,75820 | 0,253669 |
| Французький франк ** | 0,8130 | 5,91350 | 0,137488 |
| Японська ієна | 27,2000 | 140,89000 | 0,193058 |
| Фунт стерлінгів | 0,1050 | 1,67630 *** | 0,176012 **** |
| Долар США | 0,5820 | 1,00000 | 0.582000 |
| Всього | 1 од. СДР | - | 1,342231 дол. |
* - Крос – курс в доларах визначається на основі щоденної інформації Банку Англії про середні ринкові курси валют на середину дня для МВФ з метою розрахунку курсу СДР
** - З 1999р. марка ФРН і французький франк замінена на ЄВРО
*** - За одиницю прийнятий фунт стерлінгів
**** - Графа 2 множиться на графу 3
Випуск СДР:
Перша емісія СДР 1970-1972 рр. – на суму 9,3 млрд. доларів СДР
Друга 1979-1981 рр. – 12,1 млрд. доларів
Із загальної суми 21,4 млрд. СПЗ (34 млрд. доларів ) :
на рахунки країн – членів – 20,6 млрд. СДР
на рахунок МВФ – 0,8 млрд. СДР
Осіню 1997р. було стверджено рішення про новий випуск 21,4 млрд. СДР. Але кінцеві строки наділення країн-членів МВФ додатковими СДР поки що не визначено.
Прийнято рішення за пропозицією Росії зрівняти виплати всім учасникам на рівні біля 30% національної квоти в МВФ.
СДР можна використовувати:
1. для отримання конвертованої валюти, необхідної для регулювання пасиву платіжного балансу;
2. для проведення операцій з МВФ: виплати комісійних, погашення в СДР отриманих раніше в іноземних валютах кредитів в МВФ, викупу у Фонду власної валюти.
3. для визначення операцій за двосторонніми угодами з другою країно-членом МВФ, наприклад для викупу власної валюти (США викупали долари у центральних банків західноєвропейських країн).
Досвід функціонування СДР з 1970р. показав, що:
СДР використовувались не для Регулювання платіжних балансів, а для погашення заборгованості МВФ, виплати останньому процентів і комісійних, що привело до накопичення СДР на рахунку МВФ, зменшив їх значення як ліквідного активу;
Відбувається накопичення СДР на рахунках промислово розвинених країн, що викликає напруження у відносинах як країн з додатним сальдо платіжного балансу, які мусили практично "заморожувати" на суму прийнятих СДР свої валютні активи, так і країн з від’ємним сальдо платіжного балансу, багато з яких, з числа країн третього світу, повністю вичерпали свої ліміти СДР;
Система СДР створила новий канал впровадження доларів США у світовий платіжний оборот, тому що основна маса СДР використовується для обміну на американську валюту.
Проблеми Ямайської валютної системи:
Втрата доларом монопольної ролі( поява СДР)
Проблема багатовалютного стандарту
Але ні один з трьох центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) не має переваги над іншими у валютно-економічній сфері, щоб становити панування своєї валюти у світі.
Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.
Проблема золота – зацікавленість країн Західної Європи в збереженні золота як реальних резервних запасів.
Режим плаваючих валютних курсів.
Він не забезпечив вирівнювання платіжних балансів, не перешкодив валютній спекуляції, не вирішив проблему безробіття.
Країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.
Проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно–економічної політики ведучих країн. Суперництво трьох центрів лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну міжнародну (регіональну) валютну систему з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.
Особливості біржових та позабіржових опціонів
Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін - продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання. Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.
Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціонною угодою, та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни "опціон здійснено" або"опціон виконано".
Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option)продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа. Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Філадельфійська, Чиказька,Монреальська та інші біржі.
Біржові опціони можуть знаходитися в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну використання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами й термінами виконання. Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:
найменування валюти опціону;
назву операції (купівля або продаж);
суму валюти;
курс обміну;
дату завершення дії опціонного періоду;
умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).
Позабіржові опціони (over-the-counter option, ОТС option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із великими корпораціями. Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно зазначити, що їх використання вигідне (доцільне) в таких випадках:
коли час і сума валютних надходжень чітко не визначені;
з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;
у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту,оціненого в іноземній валюті;
у разі необхідності забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків. У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон "кол" (call) і опціон "пут" (put). Опціон "кол" дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон "пут" дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмінна іншу.
Наприклад, якщо підприємство, купивши "пут" за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий "пут". Опціони "кол" використовують переважно:
з метою хеджування короткої валютної позиції;
в разі, коли валютний курс має стійку тенденцію до підвищення;
для перепродажу з метою одержання прибутку.
До використання опціонів "пут" переважно вдаються:
з метою хеджування довгої валютної позиції;
тоді, коли валютний курс має стійку тенденцію до зниження;
з метою хеджування очікуваних надходжень і продажу валюти.
Якщо опціон виконано, то продавець опціону "кол" повинен продати валюту власникові опціону, а продавець опціону "пут" мусить купити валюту у власника опціону. Це є обов'язковою умовою виконання опціону (здійснення опціонної угоди).
Під юридичним кутом зору учасники опціонної угоди завжди рівноправні,але під економічним у вигіднішому становищі знаходиться покупець опціону,оскільки остаточне рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону виносить саме він, сплачуючи за це опціонну премію. Продавець опціону має право лише погодитися з рішенням покупця і виконати свої зобов'язання в одній із наведених нижче форм:
1) у разі продажу опціону "кол" продавець опціону повинен продати покупцеві (власникові) опціону обумовлену суму валюти;
2) у разі продажу опціону "пут" продавець опціону зобов'язаний купити в покупця (власника опціону) обумовлену суму валюти;
3) прийняти пропозицію власника опціону про відмову від його здійснення.
4. Тестові завдання
1. Класифікація валютних системи базується:
б) золотому вмісті;
2. Валютне котирування буває:
в)пряме,непряме;
3. До валютних елементів міжнародної валютне фінансової системи (МВФС) належать:
г) національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаємної конвертації та обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу.
4. Форми паралельного обігу:
а) доларизація, євроризація, валютне заміщення;
5. Валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом:
а) тверда;
6. Золотий паритет діяв за такої системи валютних відносин:
в) Бреттон-Вудська валютна система;
7. Ямайська валютна конференція:
в) затвердила долар як єдиний резервний засіб;
г) розв'язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;
8. Валюта резервна — це:
а) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;
9. Валюта національна — це:
г) законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;
10. Міжнародна валютно-фінансова, система — це:
в) закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів та факторів виробництва.
11. До фінансових елементів МВФС належать:
а) міжнародні фінансові ринки, механізми торгівлі фінансовими інструментами, міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, факторів виробництва та фінансових інструментів;
12. Використання іноземної валюти як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу збереження — це:
б) валютне заміщення;
13. Перевага системи золотого стандарту полягає в тому, що:
а) вона давала змогу автоматично вирівнювати платіжні баланси;
14. Валюта іноземна — це:
б) платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;
15. Валюта вільного використання — це:
д) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;
16. Міжнародна ліквідність — це:
а) сукупність усіх платіжних інструментів;
17. Що відбувалося після прив'язки валютного курсу до золота:
б) обмежувались можливості кредитно-грошового регулювання економіки;
в) валютні курси встановлювались без урахування фундаментальних економічних закономірностей;
18. За класифікацією МВФС всі валюти залежно від ступеня гнучкості поділяються:
а) на тверді, фіксовані, резервні;
19. Валюта — це:
а) особливий товар, який виконує роль загального еквівалента при обміні;
20. Конвертованість з поточних операцій регулює:
б) міністерство фінансів;
21. Канали, якими може ввозитись іноземна валюта, — це:
г) всі відповіді правильні;
22. За системи золотодевізного стандарту:
б) як девізи виступали резервні валюти;
23. Валюту за типовими ознаками поділяють:
в) резервну, вільно використовувану, тверду.
24. Валюта тверда — це:
е) валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.
25. Валютні ринки — це:
в) сукупність інструментів міждержавних органів за допомогою яких здійснюються взаємні платіжно-розрахункові операції в межах світового господарства.
26. У межах золотих точок валютний курс визначається на основі:
в) попиту і пропозиції;
27. Є такі різновиди валют:
б) національна, резервна, тверда, іноземна, вільно використовувана, конвертована;
28. Конвертованість валюти — це:
в) здатність резидентів і нерезидентів вільно обмінювати національну валюту на іноземну;
г) здатність резидентів і нерезидентів вільно обмінювати іноземну валюту на національну.
29. Найбільше від Бреттон-Вудської валютної системи виграв:
а) французький франк;
б) німецька марка;
30. Валютний (обмінний) курс — це:
а) ціна одиниці іноземної валюти, виражена в одиницях національної валюти;
31. Уявіть собі, що ви — валютний брокер. Як ви відреагуєте на повідомлення, що мексиканські запаси нафти виявилися меншими, ніж повідомлялося раніше:
б) продаю мексиканські песо;
32. Валюта конвертована — це:
в) валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів на національну валюту, на іноземну і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;
33. Враховуючи, що між Мексикою і США діє система плаваючих валютних курсів, вкажіть, яка з наведених нижче подій викличе підвищення курсу мексиканського песо:
а) США в односторонньому порядку знижують тарифи на мексиканські вироби;
34. Падіння курсу національної валюти спричиняє:
в) зниження ціни експорту і збільшення ціни імпорту;
35. Параметри валютного курсу, до яких країна вважає необхідним прямувати, — це:
а) оптимальний валютний простір;
36. При деномінації національної валюти:
в) ціна вітчизняного товару всередині країни не змінюється.
37. Уявіть собі, що ви займаєтесь валютними операціями. Як ви відреагуєте на повідомлення, що на виборах у Канаді перемогла Партія громадського кредиту, яка обіцяє зростання грошової маси та збільшення обсягів кредитування:
б) продаю канадські долари;
38. Враховуючи, що між Мексикою і США діє система плаваючих валютних курсів, вкажіть, яка з наведених нижче подій викличе підвищення курсу мексиканського песо:
а) економіці США загрожує серйозний спад виробництва;
39. Спот-курс — це:
в) курс, за яким обмінюються валюти протягом 2 діб з моменту укладення угоди про курс.
40. Зростання курсу національної валюти спричиняє:
г) збільшення ціни експорту і зменшення ціни імпорту.
41. Законодавче зниження курсу валюти або центрального паритету за режиму фіксованого валютного курсу — це:
б) девальвація;
42. Коли кажуть, що країна девальвувала свою валюту, то це означає, що:
в) внутрішня купівельна спроможність одиниці валюти впала;
43. Уявіть собі, що ви займаєтесь валютними операціями. Як ви відреагуєте на повідомлення, що в СІЛА введено жорсткі обмеження на ввезення автомобілів з Японії:
б) продаю єни;
44. Враховуючи, що між Мексикою і США діє система плаваючих валютних курсів, вкажіть, яка з наведених нижче подій викличе зниження курсу мексиканського песо:
а) США в односторонньому порядку знижують тарифи на мексиканські вироби;
б) погіршення політичних відносин скорочує потік американських туристів до Мексики;
45. Плаваючий валютний курс — це:
б) курс, що вільно змінюється під дією попиту і пропозиції, на який держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій;
46. Механізм курсоутворення за плаваючого режиму валютного курсу поділяється:
а) на чисте плавання і залежне плавання;
47. При девальвації національної валюти:
а) ціна вітчизняного товару всередині країни зростає;
48. За умов, коли девальвація національної валюти не компенсується підвищенням загального рівня цін у країні, можна спостерігати такі наслідки:
г) очікується зростання дефіциту платіжного балансу.
49. Реальний ефективний валютний курс характеризує:
а) конкурентоспроможність товарів на світовому ринку;
50. Вираження курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них щодо третьої валюти — це:
а) крос-курс;
51. Уявіть собі, що ви займаєтесь валютними операціями. Як ви відреагуєте на повідомлення, що розроблено технологічний процес одержання дешевої сонячної енергії з використанням російського нікелю:
а) купую рублі;
52. Враховуючи, що між Мексикою і США діє система плаваючих валютних курсів, вкажіть, яка з наведених нижче подій викличе зниження курсу мексиканського песо:
в) мексиканський уряд забороняє американським фірмам інвестувати капітали в мексиканські нафтові родовища?
53. Валютний коридор — це:
в) підтримання фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн.
54. Фіксований валютний курс — це:
д) офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає тимчасове відхилення від нього в той чи іншій бік не більше ніж на 1,5 %.
55. При ревальвації національної валюти:
б) ціна вітчизняного товару всередині країни зменшується;
56. Які фактори спричинять падіння валютного курсу національної валюти, якщо решта змінних постійні:
а) зростання очікуваної інфляції всередині країни;
57. У довгостроковій перспективі в країнах з гнучким валютним курсом і високою інфляцією відбувається:
б) падіння курсу національної валюти;
58. Якщо ціна німецької марки в дол. США впала з 50 до 40 центів за марку, то ціна магнітофона (у доларах), який продається у ФРН за 150 марок:
г) впаде на 15 дол.;
59. Якщо комп'ютер коштує в США 5000 дол„ яка його ціна в Німеччині при номінальному обмінному курсі 2 нім. марки за долар:
в) 10 000 марок;
60. Якщо реальний обмінний курс української гривні збільшується:
а) то імпортні товари стають дешевшими для українських громадян;
61. Якщо ціна німецької марки в доларах США упала з 50 до 45 центів за марку, то ціна магнітофона (у доларах), який продається у ФРН за 150 марок:
в) впаде на 7,50 дол.;
62. Якщо комп'ютер коштує в США 5000 дол., яка його ціна в Німеччині при номінальному обмінному курсі 1,5 німецької марки за долар:
г) 7500 марок;
63. Повільніше зростання грошової маси в Японії порівняно з Німеччиною приведе:
б) знецінення німецької марки порівняно з єною;
64. Курс гривні до долара США зросте, якщо:
а) поліпшиться торговий баланс України зі США;
65. Якщо відбулося реальне подорожчання німецької марки, то можна стверджувати, що:
а) зросла конкурентоспроможність німецьких товарів на світовому ринку;
в) німецькі товари подорожчали на світовому ринку;
66. Якщо ціна німецької марки в доларах США зросла з 50 до 55 центів за марку, то ціна магнітофона (у доларах), який продається у ФРН за 150 марок:
б) зросте на 7,50 дол.;
67. Припустимо, що персональний комп'ютер коштує 5000 дол. у США і 20000 нім. марок — у Німеччині. Якшо номінальний обмінний курс становить 2 марки за долар, то реальний "комп'ютерний" курс долара становить:
в) 4;
68. Під впливом економічної кон'юнктури номінальний курс гривні знижується більш швидкими темпами, ніж передбачалося. Для виправлення ситуації Національний банк України має:
д) здійснити всі перелічені заходи.
69. Курс гривні до долара США впаде, якщо:
в) збільшаться темпи інфляції в Україні.
70. Які фактори спричинять зростання валютного курсу національної валюти, якщо решта змінних постійні:
в) зростання національного ВНП;
71. Німеччина вирішує ввести зовнішньоторговельні обмеження на імпорт. Результатом такої політики буде:
б) поліпшення балансу поточних операцій Німеччини;
72. Припустимо, що персональний комп'ютер коштує 5000 дол. у США і 20 000 німецьких марок — у Німеччині. Якщо номінальний обмінний курс становить 4 марки за долар, то реальний "комп'ютерний" курс долара становить:
в) 4;
73. У результаті непередбаченого високого експорту товарів з України валютний курс гривні став неприйнятне високим. Для того щоб зменшити його, НБУ мас:
а) збільшувати валютні резерви;
в) скоротити грошову пропозицію;
74. Курс гривні до долара США не зміниться, якщо:
в) збільшаться валютні доларові резерви України;
Список використаних джерел
Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336
Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.:Знання-Прес,2002.-311с.
Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини:Навч. посібн. для студентів економічних спеціальностей. Львів: Видавництво Державного університету "Львівська політехніка",1999. - с.166-186.
Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 2000.
Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг.ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2000. – 336 с.