Теорія споживання Фрідмена, як і теорія життєвого цикла, ґрунтується на концепції поведінки споживача І. Фішера. Всі ці теорії виходять з того що споживання залежить не тільки від поточного доходу. Концепція Модильяні ґрунтується на припущенні, що динаміку доходу можна передбачити протягом усього життя людини. Мілтон Фрідмен для пояснення поведінки споживача запропонував гіпотезу постійного доходу.

Зміст цієї гіпотези полягає в тому, що рівень доходів суб’єктів господарювання підлягає коливанням у результаті впливу на них як постійних (довгострокових), так і випадкових (одноразових або тимчасових) чинників. Наприклад працівники сільського господарства, що займаються вирощуванням овочів, отримали в поточному році значно менший дохід від середнього рівня. Причиною цього стали непередбачені заморозки. Це зменшення доходу є явищем тимчасовим.

Мільтон Фрідмен розглядає дві складові поточного доходу (Y): постійний дохід(Yр) та тимчасовий (Yv), тобто

Y = Yр + Yv (1)

Постійний дохід (Yр) у цій моделі - це середній дохід, а тимчасовий - випадкове відхилення доходу від його середнього рівня.

Автор цієї теорії вважає, що споживання залежить насамперед від постійного доходу, оскільки позики та заощадження споживачі використовують для того, щоб нівелювати коливання тимчасового доходу. Це означає, що зростання заробітної плати вдвічі зумовлює зростання споживання впродовж усього періоду дії цього чинника теж вдвічі. А, приміром, отримання спадщини формує іншу поведінку, оскільки така форма є одноразовою, має випадковий характер і потребує розподілу його на все життя. Сказане вище означає, що споживачі свій постійний дохід витрачають, а більшу частку тимчасового доходу - заощаджують. У зв’язку з цим функція споживання у моделі Фрідмена модифікується, набуваючи такого вигляду:

(2)

- константа.

Із рівняння випливає, що споживання прямо пропорційне доходу.

Щоб зіставити цю модель з моделлю Кейнса, треба визначити у моделі Фрідмена середню схильність до споживання. Для цього розділимо обидві частини функції споживання на Y. Отримаємо:

Або

(3)

Згідно з теорією постійного доходу, як видно із формули, середня схильність до споживання залежність від відношення постійного доходу до поточного доходу. Якщо поточний дохід тимчасово зростає, то АРС тимчасово зменшується і навпаки.

У своїй роботі Фрідмен прагне з позиції своєї теорії зрозуміти, чому статистичний аналіз сімейних бюджетів, зроблений Кейнсом, свідчить про зменшення АРС у міру зростання доходів домогосподарств. Він приходить до висновку, що на коливання середньої схильності до споживання впливають зміни як постійного так і тимчасового доходу. І якби всі коливання поточного доходу були спричинені змінами постійного доходу, то в різних сім’ях АРС була б однакова. Але оскільки коливання доходу відчувають на собі вплив і тимчасових змін, то сім’ї з вищим тимчасовим доходом далеко не завжди досягають пропорційного зростання Yv вищого рівня споживання. Остання обставина створює хибне уявлення про те, що сім’ї з високим доходом, як правило мають нижчу середню схильність до споживання.

Розглядаючи динаміку доходів у довгостроковому періоді, Фрідмен зробив висновок, що коливання доходів з року в рік відбувається внаслідок коливань тимчасового доходу. І тому роки високого рівня тимчасового доходу характеризуються низькою середньою схильністю до споживання.

Тобто коливання середньої схильності до споживання властиві короткостроковому періоду і є наслідком коливання тимчасового доходу.

У довгостроковому періоді коливання середньої схильності до споживання є наслідком зміни постійного доходу, і тому для тривало проміжку часу середня схильність до споживання є сталою.