Вступ

1. Поняття платоспроможності і значення її оцінки

1.1. Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємств

1.2. Методика розрахунку показників платоспроможності

2. Аналіз платоспроможності підприємства

2.1. Характеристика фінансового-господарської діяльності ТОВ "Таргет"

2.2. Аналіз показників платоспроможності ТОВ “Таргет”

2.3. Аналіз причин передкризового стану ТОВ “Таргет”

3. Рекомендації щодо виходу підприємства з передкризового стану

3.1. Можливі причини неплатоспроможності

3.2. Шляхи виходу з передкризового стану для ТОВ “Таргет”

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В даний час, з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості і платоспроможності суб'єктів господарювання. Усе це значно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення і використання коштів.

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчі чи більш віддалені перспективи, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Пiдводячи підсумки викладеного, слiд зазначити, що актуальнiсть роботи полягає в необхідності проведення оцiнки платоспроможностi підприємства як одного з основних етапів здійснення оцінки фінансового стану суб٬єкту господарювання.

Метою даної роботи є визначення понять платоспроможності і підприємства та проведення її оцiнки.

Головними завданнями роботи є:

- визначення прогресивного зарубiжного досвiду оцiнки ризику за позикою;

- аналiз вітчизняної практики визначення платоспроможності та кредитоспроможностi позичальника;

- визначення перспектив вдосконалення методик оцiнки кредитоспроможностi і платоспроможності.

Для виконання роботи було проаналізовано теоретичні матеріали, та матеріали періодичних видань.

1. Поняття платоспроможності і значення її оцінки

Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємств

Сьогодні, нажаль, більшість підприємств не можна характеризувати як стабільними та такими, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності. Розрізняють по­няття майнової (абсолютної) ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна) ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації.

Фінансова ліквідність означає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання у повному обсязі й у встановлені кредитною угодою строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої — уникнення неліквідності і неплатоспро­можності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів та інших лік­відних активів.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквід­ності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержа­них, прострочених тощо. У таблиці розкрито фактори, які впливають на збіль­шення або зменшення ліквідності підприємства.

Таблиця 1.1.

Фактори впливу на ліквідність підприємства.

Фактори, що впливають на збільшення ліквідності	Фактори, що впливають на зменшення ліквідності
одержання довгострокового кредиту	погашення довгострокових позик
інвестування капіталу	грошові виплати
Прибутки	збитки
амортизаційні відрахування	податки на дохід від дооцінки активів
скорочення дебіторської заборгованості	інвестиції в основні засоби
скорочення запасів	збільшення дебіторської заборгованості
повернення наданих позик	погашення короткострокових кредитів
продаж необоротних активів	використання резервних фондів

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахун­ку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про неплато­спроможність свідчать такі статті у звітності: "Збитки", "Кредити і позики, не погашені в строк", "Прострочена кредиторська заборгованість", "Векселі ви­дані, прострочені". Іншим індикатором фінансового стану підприємства являється його стійкість. Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись зі своїми зобовўязаннями. Поняття фінансової стійкості підприємства тісно повўязане із поняттям його перспективної платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, фінансова стійкість підприємства є важливою аналітичною характеристикою.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті проведення обўєктивного аналізу величини та структури активів та пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Загальновідомо, що абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками фінансового становища підприємства, наявних тенденцій його розвитку. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає те підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої та матеріалізованої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Як доводить практика, фінансовий стан більшості підприємств України не можна охарактеризувати “стійким” та “стабільним”. Для того, щоб визначити причини даної тенденції, необхідно визначити головні причини та проблеми, з яким сутикається сьогоднішнє підприємство.

Так, основні проблеми, з якими зіштовхуються і які не можуть вирішити більшість неблагополучних промислових підприємств, а також головні причини їх виникнення запропоновані на рис.1.1. (в успішних підприємств проблеми багато в чому схожі, однак такі підприємства володіють здатністю і потенціалом для їх подолання).

Рис.1.1. Проблеми втрати фінансової рівноваги, з якими можуть зіштовхнутися підприємства та причини їх появи.

Ще декілька років тому не існувало детальної загальноприйнятої, офіційної методики оцінки фінансового стану промислового підприємства. Однак, нещодавно було проведено спроби створити систему показників, які б забезпечували однозначність підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств.

Так, 17 січня 2001 р. з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2 - 156-4 Кримінального кодексу України - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств були затверджені наказом №10 Міністерства Економіки України “Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”.

Відповідно до вказаних Рекомендацій поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

1.2. Методика розрахунку показників платоспроможності

Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами.

Прогнозовані платіжні можливості організації за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів (з урахуванням компенсації здійснених витрат) відображає коефіцієнт покриття (коефіцієнт ліквідності):

.

Даний коефіцієнт показує, у якому ступені підприємства здатно погасити свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних коштів. Нижньою межею коефіцієнта покриття можна вважати 1,0. [28]

Миттєву платоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку частина короткострокової заборгованості може покрити організація за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов'язання включають: короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткострокову кредиторську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви. Показник розраховується по формулі:

Нормальне обмеження , розповсюджене в економічній літературі, означає, що щодня підлягають погашенню 20% короткострокових зобов'язань підприємства, іншими словами, у випадку підтримки залишку коштів на рівні звітної дати (переважно за рахунок забезпечення рівномірного надходження платежів від контрагентів) короткострокова заборгованість, що має місце на звітну дату, може бути погашена за 5 днів (1:0,2).[28]

Загальна платоспроможність підприємства визначається як здатність покрити всі зобов'язання підприємства (короткострокові і довгострокові) усіма її активами. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується по формулі:

Природним є наступне обмеження для коефіцієнта:

Основним фактором, що обумовлює загальну платоспроможність, є наявність у підприємства реального власного капіталу. [16]

Самі по собі ці коефіцієнти не несуть серйозного значеннєвого навантаження, однак, узяті за ряд тимчасових інтервалів, вони досить повно характеризують роботу підприємства.

Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду - менше 0.1.

Платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризує коефіцієнт поточної ліквідності. Він показує, яку частину поточної заборгованості організація може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості:

Нормальне обмеження означає, що кошти і майбутні надходження від поточної діяльності повинні покривати поточні борги. Для підвищення рівня поточної ліквідності необхідно сприяти росту забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти й обґрунтовано знижувати рівень запасів.[3]

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:

Він визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів (реальний власний капітал) і фактичною вартістю основних коштів і інших позаоборотних активів (підсумок I розділу активу балансу) до фактичної вартості оборотних коштів, що знаходяться в наявності у підприємства, у виді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей і інших оборотних активів (підсумок II розділу активу балансу).[3]

У залежності від отриманих конкретних значень кт.л. і коб. аналіз і оцінка структури балансу розвиваються по двох напрямках :

а) у випадку, якщо хоча б один з цих коефіцієнтів менше гранично припустимого значення, варто визначити коефіцієнт відновлення платоспроможності за 6 місяців за такою формою :

де : кт.л.1 - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (кт.л.) наприкінці звітного періоду ;

kт.л.0 - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (кт.л.) початку звітного періоду ;

6 - період відновлення платоспроможності в місяцях ;

Т - звітний період у місяцях ( 12 місяців ) ;

Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності прийме значення більш 1.0, це свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт виявиться менше 1.0, то в підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність .[19]

б) Якщо кт.л. і коб. більше відповідних граничних значень чи рівні їм, варто розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності за 3 місяці :

де : 3 - період утрати платоспроможності ;

Т - звітний період ( 12 місяців ) ;

kт.л.норм - нормативне значення коефіцієнта поточної

ліквідності ( кт.л. ) , рівне 2 .[19]

Якщо коефіцієнт утрати платоспроможності кут. прийме значення більше 1 , то в підприємства є реальна можливість не втратити свою платоспроможність.

Крім проаналізованої вище моделі, для прогнозування фінансового становища підприємства, вибору його фінансової стратегії, а також визначення ступеня можливості банкрутства можна використовувати і математичні моделі.

На Заході для прогнозування можливості банкрутства широко використовується індекс Е. Альтмана, що розраховується на основі балансу підприємства і звіту про фінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій [10].

У 60-ті роки Е. Альтман вивчив фінансовий стан 33-х збанкрутілих американських фірм і порівняв їх дані з показниками розквітаючих підприємств тих же галузей і аналогічних масштабів. Дослідження дозволило Е. Альтману виявити п'ять показників, від яких найбільшою мірою залежить можливість банкрутства, і визначити їхні вагові коефіцієнти. У результаті була отримана така модель:

Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3+ 1,4 К4+ 1,2 К5

При цьому:

К1 = Балансовий прибуток / Сума активів,

де К1 - рентабельність активів

К2 = Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) / Сума активів,

де К2 - ресурсовіддача

К3 = Власний капітал / Притягнутий капітал,

де К3 = відношення власного капіталу (по ринковій оцінці) до притягнутого капіталу (коефіцієнт фінансового розвитку)

К4 = Реінвестований прибуток / Сума активів

К5 = Власні оборотні кошти / Сума активів

Весовые коэффициенты каждого показателя рассчитаны на основе статистических данных о банкротствах фирм за 22-летний период. Вероятность банкротства по показателю Альтмана оценивается по следующей шкале:

Якщо результат буде менше 1,81 - можливість банкрутства підприємства дуже висока; якщо Z лежить у межах від 1,81 до 2,675 - зона невизначеності; при Z вище 2,675 - низька можливість банкрутства.

Якщо Z<1,81, то підприємство стане банкрутом:

Через рік – з імовірністю 95%;

Через 3 роки – з імовірністю 48%;

Через 4 роки – з імовірністю 30%;

Через 5 років – з імовірністю 30%.

Однак застосовувати коефіцієнт Альтмана для оцінки імовірності банкрутства українських підприємств можна з великою часткою умовності, тому що ваги даної функції необхідно розраховувати по вітчизняній статистиці, а досить тривалих динамічних рядів поки немає.

2. Аналіз платоспроможності підприємства

2.1. Характеристика фінансового-господарської діяльності ТОВ "Таргет"

Товариство з обмеженою відповідальністю “Таргет” зареєстроване Печерською районною Радою народних депутатів м. Києва і діє на підставі Законів України: “Про господарські товариства”, “Про власність”, “Про підприємства” та інших нормативних актів України, а також власного Статуту і Установчого договору, які визначають порядок створення, діяльності, організації, реорганізації і ліквідації товариства.

Для вирішення статутних цілей предметом діяльності Товариства в країні та за її межами визначаються:

- продаж металопрокату, заключення договорів на постачання (посередницька діяльність), зборка й установка металоконструкцій.

- продаж та обслуговування устаткування для харчової промисловості та відповідних технологій, включаючи, але не обмежуючись, обладнання, харчові добавки, барвники, необхідні матеріали;

- розробка, виробництво, установка, налагодження, ремонт та обслуговування устаткування загального та спеціального призначення;

- надання науково-технічних, виробничих, маркетингових, консалтингових послуг.

Майно Товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.

Для досягнення цілей дяльності Товариства Засновниками створено Статутний фонд. Статутний фонд вноситься у вигляді грошей та майна. Розмір і розподіл Статутного фонду визначається в Установчому договорі про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Таргет”.

Структура управління підприємством склалася наступним чином – вище керівництво, бухгалтерія, виробництво, збут і маркетинг.

Організаційна структура підприємства є лінійною.

Організаційна структура підприємства представлена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура підприємства.

Загальне керівництво і розробку загальної стратегії фірми здійснює генеральний директор.

Керівництво з усіх фінансових і комерційним питанням і контроль діяльності керівників структурних підрозділів здійснює комерційний директор.

Заступники генерального директора здійснюють керівництво над виробництвом, а також контролюють маркетингову діяльність і рекламну політику.

Менеджери з збуту ведуть роботу з плануванню і здійсненню продаж продукції на основі договорів з оптовими та роздрібними ринковими операторами і розробляють і організовують схеми постачань.

Вони на початку кожного місяця на основі даних про попит і зміст ринку, що надаються відділом маркетингу, розробляють плани продаж продукції по різних напрямках і ведуть роботу з ведення клієнтів.

Контроль за фінансовою діяльністю фірми здійснює головний бухгалтер, до якої надходить інформація про наявність і рух коштів і здійснення фінансово- господарських операцій. Головний бухгалтер очолює бухгалтерію і планово-економічний відділ, і відповідає за належне документальне оформлення усіх фінансових операцій, веде бухгалтерську документацію, здійснює контроль за доходами і витратами фірми, вчасно нараховує і перелічує податки в бюджет, подає бухгалтерську, податкову і статистичну звітність.

Секретар фірми обробляє і приймає всю інформацію, що надходить на фірму, передає керівнику, а також у відповідні підрозділи фірми, веде документацію, відповідає на всі телефонні дзвонки, надає первинну інформацію клієнтам.

Поширюють рекламу, роблять вивчення ринку і споживачів підприємства робітники відділу маркетингу підприємства.

Комерційні угоди на продукцію укладають менеджери по збуту, на яких покладається відповідальність при заключенні угоди. Якщо вартість угоди перевищує 1 тис. грн., то угода обов'язкова узгоджується з вищим керівництвом фірми.

Угоди з іншими підприємствами на надання транспортних послуг, постачання, крунооптові продажі заключуються заступниками директора чи директором фірми.

В даний час сильними сторонами підприємства можна назвати:

- розмаїтість видів продукції;

- гнучка система знижок;

- належний рівень професійної підготовки працівників підприємства.

Слабкими сторонами фірми можна назвати:

- недостатній розвиток торгової мережі. Основний ринок збуту продукції підприємства – м. Київ. Цю проблему підприємство планує вирішити шляхом пошуку іногородних партнерів;

- недостатно розвита матеріально-технічна база, необхідне відновлення основних фондів підприємства.

З розширенням обсягів діяльності, утворенням філій і представництв планується відповідне збільшення ланок організаційної структури .

2.2. Аналіз показників платоспроможності ТОВ “Таргет”

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням та використанням засобів (активів) та джерел їх формування (особистий капітал та обов'язки, тобто пасивів). Ці відомості наведені в балансі (формі №1) та Звіті про фінансові результати (формі №2) досліджуваного підприємства.

Основними факторами, які визначають фінансовий стан підприємств є, по-перше, виконання фінансового плану та поповнення по мірі потреби особистого оборотного капіталу за рахунок прибутку й, по-друге, швидкість обертання оборотних засобів (активів).

Ринкові умови господарювання зобов’язують підприємство в будь-який період часу бути здатним погасити свої короткострокові зобов’язання, тобто бути ліквідним.

Ліквідність – це здатність оборотних коштів перетворюватися в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності. Показники ліквідності вважаються найбільш важливими із всіх аналітичних показників кредитоспроможності позичальника [12].

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов’язання. При цьому важливо врахувати, що для успішного фінансового управління підприємства наявні (готівкові) кошти більш важливі, ніж прибуток. Їх відсутність на рахунках в банку в силу особливих обставин кругообігу коштів (неспівпадання моменту потреби і вивільнення коштів в кожний даний момент) може призвести до кризового фінансового стану підприємства.

У вітчизняній практиці аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства здійснюється порівнянням засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку зниження ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків. По суті ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.

Аналіз балансу підприємства, що аналізується, наводиться нижче у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз балансу (агрегований баланс)

АКТИВ	На початок періоду, тис. грн.	На кінець періоду, тис. грн.	ПАСИВ	На поч. періоду, тис. грн.	На кін. періоду, тис. грн.
1.Найбільш ліквідні активи, А1	0,1	0,5	1.Найбільш термінові зобов’язання, П1	7,1	3,6
2.Активи, що швидко реалізуються, А2	6,2	14,6	2.Короткострокові пасиви, П2	7,4	73,2
3.Активи, що реалізуються повільно, А3	12,0	72,8	3.Довгострокові пасиви, П3	-	-
4.Активи що важко реалізуються, А4	6,9	27,5	4.Постійні пасиви, П4	10,7	60,1
5.БАЛАНС	25,2	115,4	5. БАЛАНС	25,2	115,4

Аналізуючи ліквідність балансу за даними таблиці слід відмітити, що у звітному періоді спостерігається недостача ліквідних активів першої та другої групи – найбільш ліквідних та таких, що швидко реалізуються, для покриття термінових та короткострокових зобов’язань на початок періоду в розмірах 7,1 та 7,4 тис.грн., і на кінець періоду на 3,6 і 73,2 тис.грн. відповідно. Однак оскільки підприємство не має зобов’язань по довгострокових кредитах і позиках, то ця частина активів може направитися на покриття термінових та короткострокових зобов’язань, що відносяться до другої групи. Цієї суми буде достатньо, оскільки перевищення коштів на початок звітного періоду складає 3,8 тис.грн., а на кінец періоду – 11,1 тис. грн.

Таким чином недостатня ліквідність балансу може свідчити про неоднозначний фінансовий стан підприємства.

Як уже відзначалося, ступінь перетворення поточних активів у грошову готівку неоднакова. У зв’язку з цим у світовій і вітчизняній практиці вираховують три відносні показники ліквідності.

Перший показник – це коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує негайну готовність підприємства погасити свою термінову заборгованість. Формула для розрахунку цього показника має такий вигляд:

КА.Л.=

Теоретично значення цього коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно знаходиться в межах 0,2-0,35.

Другий показник – це коефіцієнт загальної ліквідності. Від першого він відрізняється тим, що до суми найбільш ліквідних активів додається ще і сума короткострокової дебіторської заборгованості. Формула для розрахунку даного показника буде така:

КЗ. Л.=

Теоретично значення цього коефіцієнту не повинно бути менше 0,7-0,8.

Третій показник – це коефіцієнт покриття – найбільш загальний показник ліквідності. Він характеризує співвідношення між усіма поточними активами і короткостроковими зобов’язаннями, а тому формула для його розрахунку буде мати такий вигляд:

КП.=

Цей коефіцієнт показує достатність оборотних засобів для того, щоб погасити свої борги на протязі року.

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності по підприємству, що аналізується, наведено нижче у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Показники ліквідності

№	Види показників	На початок періоду, тис.грн.	На кінець періоду, тис.грн.	Зміни за звітний період
1.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (А1/(П1+П2))	0,007	0,008	0,001
2.	Коефіцієнт загальної ліквідності (А1+А2)/(П1+П2)	0,45	0,21	-0,24
3.	Коефіцієнт покриття (А1+А2+А3)/(П1+П2)	1,36	1,24	-0,12

Виходячи з даних таблиці можна сказати, що коефіцієнти абсолютної та загальної ліквідності не відповідають визначеним нормам, однак цьому є пояснення: у підприємства великий обсяг кредиторської заборгованості виник в результаті договірних відносин з постачальниками, у відповідності до яких їх продукція реалізується на умовах відстрочки платежу, а у випадку її непродажу може бути повернена постачальнику. Підприємство буде вважатися повністю ліквідним, коли значення коефіцієнту абсолютної ліквідності сягатиме встановлених теоретичних норм, і в таких випадках розрахунки коефіцієнтів загальної ліквідності і коефіцієнта покриття не проводять, але виходячи з даної ситуації, такі розрахунки просто необхідні, і вони показують, що: коефіцієнт загальної ліквідності за звітний період зменшився і на кінець звітного періоду становить 21,0%. Це означає, що підприємство при надходженні в строк дебіторської заборгованості, що відображена на балансі, може погасити свої боргові зобов’язання на 21,0%. Коефіцієнт покриття на протязі звітного періоду зменшився на 0,12. Це зумовлено тим, що все-таки темпи зростання ліквідних коштів менші, ніж темпи росту короткострокових зобов’язань.

На основі коефіцієнта покриття можна визначити питому вагу власних коштів у оборотних активах. Для цього необхідно із одиниці виключити її відношення до значення коефіцієнту покриття, тобто

(1,0-(1,0/1,24)=1,0-0,801=0,199)

Отже, в оборотних активах доля власних коштів складає 19,9%.

Теоретичне значення коефіцієнта покриття повинно знаходитися в межах 1,7-2,0. Виходячи з наших розрахунків можна сказати, що підприємство здійснює діяльнвсть за рахунок власних коштів лише на 20 відсотків.

Таким чином, незважаючи на покращення фінансового стану підприємства за звітний період фінансовий стан, можна сказати, що підприємство знаходиться в передкризовому стані, тому виникає необхідність застосування заходів щодо фінансового оздоровлення.

Фінансовий стан підприємства характеризується мірою фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, можливістю у необхідні строки сплачувати свої фінансові зобов'язання, тобто платоспроможністю.

Обчислюючи співвідношення між окремими статтями та підсумком балансу можна розрахувати показники фінансової стабільності.

Важливішим показником фінансової стабільності підприємства є коефіцієнт автономії. Він обчислюється як співвідношення загальної суми джерел власних коштів до підсумку балансу.

У нашому прикладі коефіцієнт автономії становить:

на початок періоду

10,7 / 25,2 = 0,43

на кінець періоду

60,1 / 115,4 = 0,53.

Цей коефіцієнт характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Чим вище значення коефіцієнту, тим краще фінансовий стан. В нашому прикладі значення коефіцієнту автономії на кінець звітного періоду підвищилося, тобто відбулося деяке покращення фінансового стану. Вважається, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування. Таким чином, якщо це співвідношення становить менше 0,5, то фінансування за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимих межах.

Фінансування діяльності підприємства за рахунок довгострокових кредитів і позик дозволяє значно розширювати масштаби виробництва і отримувати більший прибуток.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів обчислюється як питома вага довгострокових позикових коштів у загальному обсязі власних джерел фінансування і прирівняних до них довгострокових позикових коштів.

У нашому прикладі залучення довгострокових позикових коштів не було, тому цей коефіцієнт відсутній.

Фінансова стабільність підприємства залежить як від складу джерел фінансування, так і від напрямків розміщення коштів в активах підприємства. Для визначення мобільності використання власних коштів підприємства обчислюється коефіцієнт маневреності, якій характеризує питому вагу власних оборотних коштів у загальному обсязі джерел власних коштів. За рахунок власних коштів покривається основна частина виробничих запасів і розрахунків з дебіторами. Тому, чим вище коефіцієнт маневреності, тим більше можливостей для підприємства у використанні власних коштів.

Сума власних оборотних коштів дорівнює сумі власного капіталу і довгострокових пасивів за вирахуванням позаоборотних активів:

на початок періоду складає 3,8 тис. грн. =(10,7 – 6,9),

а на кінець періоду, 32,6 тис. грн. = (60,1 – 27,5)

Коефіцієнт маневреності власних коштів

на початок звітного періоду дорівнює 0,151 = (3,8 / 25,2),

а на кінець періоду: 0,282 = (32,6 / 115,4)

Збільшення коефіцієнту на звітну дату на 0,131 слід оцінити хоч і позитивно, але не досить суттєво.

Стабільність структури оборотних коштів, які змінюються в процесі господарської діяльності, характеризується коефіцієнтом співвідношення власних оборотних коштів до загальної суми оборотних коштів.

Значення цього коефіцієнту складає

на початок періоду: 0,207 = (3,8 / 18,3),

на кінець звітного періоду: 0,371 = (32,6 / 87,9)

Збільшення коефіцієнту на 0,164 свідчить про зміну структури оборотних коштів у напрямку збільшення частки власних оборотних коштів у сумі оборотних засобів підприємства.

Важливим економічним показником фінансової стійкості є коефіцієнт накопичення амортизації, який характеризує інтенсивність вивільнення коштів, які вкладені в основні засоби підприємства і нематеріальні активи. Цей коефіцієнт обчислюється як співвідношення суми нарахованої амортизації основних засобів і нематеріальних активів, до первісної вартості цих активів.

На початок звітного періоду він дорівнював: 0,042 = (0,3 / 7,2)

на кінець аналізуємого періоду: 0,052 = (1,5 / 29,0)

Збільшення значення даного коефіцієнту свідчить про поступове оновлення існуючого на підприємстві обладнання та впровадження в дію нових технологій та устаткування.

За звітний рік значно зросли запаси товарно-матеріальних цінностей товариства, які на кінець року становлять 72,8 тис. грн. (табл. 2.3).

З наведених даних видно, що на кінець 2002 р. не змінилися виробничі запаси, вле значно збільшилися обсяги готової продукції та товарів, які разом займають понад 95% загальної вартості запасів.

Таблиця 2.3.

Запаси товарно-матеріальних цінностей

за 2001-2002 рр. (тис. грн.)

Назва	На кінець 2001 р.	На кінець 2002 р.	2002 р. в % до 2001 р.	2002 р. питома вага в %
Виробничі запаси	3,0	3,0	100,0	4,2
Готова продукція і товари	9,0	69,8	775,6	95,8
Разом	12,0	72,8	606,7	100,0

В зв’язку з цим збільшились і обсяги оборотів по взаєморозрахункам з постачальниками та покупцями та розміри дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець року (див. таблиці 2.3, 2.4).

Таблиця 2.4.

Аналіз дебіторської заборгованості за 2001 – 2002 рр. (тис. грн.)

Показники	На кінець 2001 р.	На кінець 2002 р.	2002 р. в % до 2001 р.	2002 р. питома вага в %
Дебіторська заборгованість: - за відвантажені товари	6,0	13,2	220,0	90,4
- по розрахункам з бюджетом	0,2	0,9	450,0	6,2
- за виданими авансами	-	0,5	-	3,4
Разом	6,2	14,6	235,5	100,0

Показники таблиці 2.4 свідчать, що в загальній сумі дебіторської заборгованості найбільшу питому вагу займає заборгованість за відвантажені товари, яка за рік збільшилась майже у 2,2 разів. За звітний період збільшилася також і дебіторська заборгованість по розрахункам з бюджетом, яка відображає заборгованість по відшкодуванню бюджетом податку на додану вартість.

З таблиці (табл. 2.5) видно, що в структурі кредиторської заборгованості на кінець 2002 р. високу питому вагу у 95,3% займають авансові платежі за товари, які на 01.01.2002 р. не були відвантажені. Більше ніж в п’ять разів зменшилася заборгованість по заробітній платі, що обумовлено зростанням обсягів діяльності.

На кінець звітного періоду по статті “Інші поточні зобов’язання” значиться поточна заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість, термін сплати якої не настав.

Простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості товариство не має.

Таблиця 2.5.

Аналіз кредиторської заборгованості за 2001 – 2002 рр. (тис.грн.)

Показники	На кінець 2001 р.	На кінець 2002 р.	2002 р. в % до 2001 р.	2002 р. питома вага в %
Кредиторська заборгованість: - за товари, роботи, послуги	7,4	73,2	989,2	95,3
- по розрахункам з бюджетом	0,3	-	-	0,0
- з позабюджетних платежів	1,1	-	-	0,0
- з оплати праці	2,6	0,5	19,2	0,7
- інші поточні зобов'язання	3,1	3,1	100,0	4,0
Разом	14,5	76,8	529,7	100,0

За звітний період збільшились власний капітал товариства на 49,4 тис.грн. або на 461,7%, загальна вартість господарських засобів – на 90,2 тис. грн. або на 357,9% та власні обігові кошти – на 19,9 тис.грн. або 265,8 % (див. таблицю 3.6).

Дані таблиці показують, що коефіцієнт забезпечення власними коштами на кінець року підвищівся і знаходиться в нормальних межах – 1,8, при прийнятому оптимальному значенні 2 – 2,5.

Таким чином, проведений сукупний аналіз господарсько-фінансового стану підприємства говорить про неоднозначне становище нашого підприємства. Практична відсутність ліквідного капіталу призводить до затримки в розрахунках з постачальниками та іншими об’єктами зовнішнього середовища, що призвело до збільшення заборгованості за останній рік.

Таблиця 2.6

Аналіз фінансової стійкості товариства (тис. грн.)

Рядок	Показники	На початок року	На кінець року	На кінець року в % на початок року
1	Запаси та затрати: всього	12,0	72,8	606,7
2	Грошові кошти, розрахунки та інші активи	6,3	15,1	239,7
3	Всього поточних активів	18,3	87,9	480,3
4	Власний капітал	10,7	60,1	561,7
5	Основні засоби та позаоборотні активи	6,9	27,5	398,6
6	Власні обігові кошти (рядок 3 –рядок 4)	7,6	27,8	365,8
7	Коефіцієнт забезпечення власними коштами (рядок 5/рядок 2)	1,1	1,8	16,4
8	Господарські засоби – всього (рядок 3+5)	25,2	115,4	457,9
9	Коефіцієнт фінансової залежності (рядок 8/4)	2,36	1,92	81,4
10	Коефіцієнт фінансової автономії (рядок 4/8)	0,42	0,52	123,8
11	Виручка від реалізації продукції	342,3	532,6	155,6

Відносно низький рівень поточних активів призводить до фінансової нестабільності, погіршується платоспроможність підприємства. Однак ситуацію, яка склалась на кінець звітного періоду, не можна вважати предкризовою, бо постійно нарощуються обсяги власної діяльності.

2.3. Аналіз причин передкризового стану ТОВ “Таргет”

Постійно мінлива економічна ситуація в країні приводить до різких змін на ринках сировини і матеріалів, збуту, що впливає на економічний стан підприємства, зобов'язаного вижити в цих умовах.

Існує безліч проблем. І перші з них - як закупити дешеву якісну сировина, виходячи з обмежених ресурсів, як її швидше завезти і вчасно розрахуватися з постачальниками? Як розширити ринок збуту і продати вигідно свою продукцію?

Основні причини нинішньої ситуації по збуту продукції полягають у наступному:

· Падіння попиту на ринку металопрокату, що зв'язано в більшому ступені з перенасиченням ринку металопродукцією і збільшенням числа конкурентів

· Дефіцит коштів у споживачів.

· Несвоєчасне виконання замовлень споживачів через відсутність матеріалів, що більше залежить не від підприємства, а від постачальників і посередників.

· Непродумана система ціноутворення і відсутність гнучкої системи оплати за продукцію.

· Важке фінансове положення підприємства.

· Внутрішня неорганізованість.

· Не завжди продумана практика одержання коштів і їхнє використання.

Аналізуючи звітні документи підприємства, так само, можна виявити й інші, більш конкретні, причини сформованої ситуації.

Постійна дебіторська заборгованість перед підприємством ніколи не буде сприяти поліпшенню фінансового стану.

Ріст зобов'язань на перший погляд покривається ростом оборотного капіталу, але при розрахунку можна зробити висновок що швидкість росту зобов'язань перевищує ріст оборотного капіталу.

Так само причиною часткової неплатоспроможності можна назвати малу кількість коштів у наявності.

Причини часткової неплатоспроможності ТОВ "Таргет" можна охарактеризувати як внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх причин відносяться: нестабільна економічна ситуація в країні, нестабільність попиту на ринку, недостача коштів у споживачів, а також несумлінність партнерів.

До внутрішніх причин відносяться такі як: непродумана система ціноутворення, невміння керувати доходами, випережаюче зростання зобов'язань перед зростанням доходів і оборотного капіталу, відсутність у наявності коштів.

Негативно вплинули також: висока собівартість реалізації товарів, нерозмірні витрати, низька виручка (собівартість складає близько 90% від виручки), усе це говорить про недоцільність даного виробництва.

3. Рекомендації щодо виходу підприємства з передкризового стану

3.1. Можливі причини неплатоспроможності

Представляється очевидним, що неплатоспроможність прямо пропорційна обсягу зобов'язань. Дійсно, абсолютно платоспроможним є підприємство, капітал якого цілком є власним, а зобов'язання відсутні.

Так як зобов'язання виникають завжди (наприклад по податках), це означає, що дане підприємство з випередженням (авансом) виконує свої зобов'язання. Воно нікому не повинно, і питання про його неплатоспроможність просто не виникає.

У той же час підприємство може абсолютно не мати власного капіталу, працювати цілком на позикових коштах і залишатися платоспроможним. Усі залежить від виручки.

Наприклад, підприємство, не маючи ні одиниці власного капіталу, працює цілком на позикових коштах в обсязі 1000 умовних одиниць. Але якщо його середньоденна виручка дорівнює 100 одиницям, воно устигає розрахуватися з кредиторами за 10-денний цикл і ніяких проблем з його платоспроможністю в кредиторів не виникає.

Таке справедливо, однак, якщо кредиторів улаштовує 10-денний цикл, тобто вони схильні відпускати свої кошти і товари в позичку на 10 днів.

З вищенаведеного прикладу випливає, що неплатоспроможність насамперед оберненно пропорційна виручці. Чим менше виручка, тим вище неплатоспроможність (природно, при наявності зобов'язань).[13]

У загальному і цілому неплатоспроможність підприємства, як тенденція прямо пропорційна обсягу зобов'язань і оберненно пропорційна величині середньоденної виручки.

Якщо за визначений період темпи росту зобов'язань були вище темпів приросту виторгу, то підприємство просунулося в напрямку росту неплатоспроможності.

У загальному випадку причинами неплатоспроможності є фактори, що впливають на:

· зниження чи недостатній ріст виручки;

· випереджальний приріст зобов'язань.

Уповільнення темпів росту виручки або її абсолютне зниження спостерігається при:

· затоваренні, коли ринок знижує попит на продукцію через її незадовільну якість, високої ціни чи зниження на неї потреби;

· зростаючому неповерненні платежів за відвантажену продукцію, коли підприємство працює з неналежним покупцем чи не вільно у виборі належного;

· звуженні ринку за рахунок обмеження на нього доступу шляхом уведення заборон, квот, митних бар'єрів і т.д.

Іншими словами, тут прості причини: чи не беруть продукцію (послуги) чи беруть, але не платять, чи не пускають на ринок.

Випереджальний темп приросту зобов'язань спостерігається у випадках, коли:

· підприємство здійснює неефективні довгострокові фінансові вкладення (капіталовкладення), що не супроводжуються відповідним ростом виручки. Тут може бути і розрив між сьогоднішніми вкладеннями і завтрашнім приростом виторгу.

· підприємство завантажує виробництво надлишковими (непрацюючими) запасами, що не збільшують обсягів виробництва і виручки;

· підприємство нарощує кошти в розрахунках, що практично не мають відносинь до виручці;

· підприємство несе збитки.

Даний комплекс загальних причин неплатоспроможності характерний для всіх підприємств, що випробують труднощів своєчасного розрахунку за своїми обов'язками, незалежно від країни виробництва і ринку.[21]

Ситуація особливо збільшується, коли відсутне планування і керування грошовими потоками.

У загальному і цілому причини неплатоспроможності можуть бути зведені до двох основних:

· відставання від запитів ринку (по пропонованому асортименті, по якості, за ціною і т.д.). У цьому випадку можна говорити про хворобу бізнесу;

· незадовільному фінансовому керівництву підприємством, коли воно надлишково обтяжується зобов'язаннями. У даному випадку можна говорити про хворобу фінансового керування чи менеджменту.[20]

Перший випадок найбільше наочно відображається на виручці, другий — на прирості маси зобов'язань.

У загальному випадку причини неплатоспроможності можуть бути наступними:

· зниження чи недостатній ріст виручці (затоварення, звуження ринку, неповернення платежів);

· випереджальний приріст зобов'язань (неефективні фінансові вкладення, надлишкові запаси, нарощування коштів у розрахунках);

· відставання від запитів ринку.

3.2. Шляхи виходу з передкризового стану для ТОВ “Таргет”

Головна задача, що стоїть перед колективом у такий складний період, - перейти на нормальний, звичайний режим роботи. Для чого необхідно в першу чергу виконати перед кредиторами зобов'язання, забезпечені заставою, погасити заборгованість у бюджетні і позабюджетні фонди, і, нарешті, розрахуватися з кредиторами, з якими ведеться постійна робота, за сировину, матеріали і т.д.

Рекомендації з оздоровлення економічної діяльності підприємства можна виділити в наступні етапи.

1. Перший етап.

На цьому етапі необхідно підготувати план фінансового оздоровлення підприємства.

Стан ресурсів:

- кадри:

Необхідна заміна кадрів на більш кваліфіковані і скорочення персоналу для зниження витрат на виробництво і підвищення конкурентноздатності продукції, що випускається.

- фінанси:

У зв'язку з тим, що підприємство знаходиться в складній фінансовій ситуації, кредитування вкрай скрутне, однак необхідно будь-яким способом залучити додаткові кошти для подальшої реалізації господарської діяльності.

- сировина і матеріали:

На момент ситуації, що створилася, відсутня необхідна для безперебійної роботи кількість сировини. Необхідно відновити зв'язку з постачальниками і посередниками, зацікавити їх у необхідності подальшої підтримки економічних зв'язків

- продукція:

Уся продукція, що знаходилася на складах і придатна для реалізації -невисокої якості. У зв'язку з цим, повернення до старих позицій на ринках збуту готової продукції можливе тільки при зниженні ціни (це буде можливо при зниженні витрат на собівартість, скороченні робочих місць і заміну кадрового складу більш компетентним).

Для рішення задач першого етапу підприємству необхідно зробити фінансову чи товарну допомогу від посередників, постачальників чи зацікавлених клієнтів, банків. А так само є можливість реорганізації ТОВ в акціонерне товариство з випуском акцій і залученням капіталу, що дозволило б зробити продукцію, реалізувати її, нагромадити фінанси для рішення задач другого етапу.

2. Другий етап

На цьому етапі необхідно збільшити обсяги виробництва і реалізації. Шляхом ретельно спланованої роботи в області маркетингу підприємству відкриється така можливість, як поліпшення позицій на ринках збуту продукції. Обмеженням для одержання більш високих результатів є недостача оборотних коштів.

На цьому етапі необхідно спланувати стабілізацію виробництва шляхом:

· створення більш удосконаленої системи керування,

· поліпшення якості продукції.

3. Третій етап

Дрібними кроками збільшуючи виробництво і збут, підприємству вдасться установити задовольняючі обсяги по випуску продукції і зробити повне погашення кредиторської заборгованості.

Для того, щоб вирішити існуючі проблеми, що стоять на сьогоднішній день перед підприємством, директору товариства необхідно більш чітко планувати роботу маркетингової служби (більш ґрунтовно вивчати ринки збуту, шукати незаповнені ніші, вивчати ринок сировини, ретельніше займатися питаннями цінової політики), а також розвивати фінансовий менеджмент.

Таким чином, головною метою підприємства, що опинилося в скрутному положенні, є перехід на нормальний режим роботи. Для цього необхідно погасити всі заборгованості. Це досить важко в стані часткової неплатоспроможності, але можливо. Варто розробити план по оздоровленню економічної діяльності підприємства. Він може складатися з трьох етапів. Необхідно проаналізувати стан ресурсів підприємства на сьогоднішній момент і можливості підприємства на майбутнє. При наявності можливості одержати фінансову чи товарну допомогу підприємство може розплатитися з боргами і збільшити виробництво і збут. Необхідно також розглянути можливість реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю в акціонерне товариство з випуском акцій і залученням капіталу.

Висновки

У даній курсовій роботі розглядається важливість аналізу господарської діяльності підприємства, складовою частиною якого є аналіз платоспроможності, основною метою якого є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Актуальність і практична значимість теми курсової роботи обумовлена низкою причин. По-перше, у даний час, в українській економіці добра половина підприємств є збутковими за результатами діяльності, деяки з них слід вже давно оголосити банкрутами, а отримані кошти перерозподілити на користь ефективних виробництв, що безсумнівно б сприяло оздоровленню вітчизняного ринку. По-друге, в умовах масової неплатоспроможності господарюючих суб'єктів, особливого значення набувають заходи для запобігання кризових ситуацій, а також заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності підприємства і стабілізацію його фінансового стану.

У теоретичній частині розглядається підстави для визнання підприємства неплатоспроможним. Приводиться методика аналізу діяльності підприємства, розрахунок показників ліквідності і платоспроможності.

В другій частині аналізується діяльність ТОВ "Таргет", ґрунтуючись на методиці, приведеної в першій частині курсової роботи. Розбираються причини, що обумовили сформовану ситуацію на підприємстві.

У рекомендаційній частині приводяться можливі причини неплатоспроможності і шляхи виходу з кризової ситуації.

На основі проведеного аналізу фінансової діяльності ТОВ "Таргет" були зроблені наступні висновки. Не дивлячись на збільшення капіталу в 2002 році, його фінансова стійкість погіршилася по ряду показників, збільшилися зобов'язання підприємства перед кредиторами. Більшість показників, що характеризують платоспроможність, зменшилися і знаходяться на рівні нижче норми, що порозумівається, в основному, наявністю в підприємства значної суми кредиторської заборгованість.

У цілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать про проблеми, зв'язаних, насамперед, з поточним оперативним керуванням фінансами. Керуванню фінансами на підприємстві приділяється, занадто, мала роль. Це зв'язано з тим, що підприємство існує, порівняно недавно, форми внутріфірмових звітів ще не відпрацьовані. Власне кажучи, керування фінансами відбувається на рівні бухгалтерської служби і керівника підприємства. Тому необхідно організувати службу керування фінансами і провести ряд заходів щодо поліпшення фінансового стану відповідно до даних рекомендацій.

Список використаних джерел

Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М. «ДИС», 2001.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа , М., «Финансы и статистика», 2000.

Глазунов В.Н. Анализ финансового состояния предприятия. // Финансы. – 1999. – №2.

Ефимова.О.В. Финансовый анализ. - М., «Бухгалтерский учет», 2001.

Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М., «Финансы и статистика», 1999.

Курс экономического анализа. / Под ред. Баканова Н.И., Шеремета А.Д. – М.: Финансы, 1998.

ЛуневВ.П. Тактика и стратегия управления фирмой. Учебное пособие. - М., «ДИС», 2001.

Любушин Н.П. и др. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия.: Уч.пособие для вузов / М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок // Банківська справа. - 1998. - №1. - С.24.

Мелкумов Я.С. Теоретическое и практическое пособие по финансовым вычислениям. - М., Инфра-М, 2002.

Олексієнко М., Ольшанський В., Лілак Д., Перпшков Є. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання. - К.: Козаки, 1999. -143 с.

Ольшаный А.И. Банковское кредитование: российский и зарубежный опыт. / Под ред.Ищенко Е.Г., Алексеева В.И. - М.: "Русская деловая литература", 2001. - 352 с.

Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитними рисками заемщика, кредитора, страховщика. / Учебно-методическое пособие. - К.: Правові джерела, 2001. - 260 с.(рос.).

Радионов Н.В., Радионова С.П. Основы финансового анализа: математические методы, системный подход. – Спб.: Альфа, 1999.

Руководство по кредитному менеджменту / Под ред. Б.Здвардса. -М.: ИНФРА-М, 1998. - 464 с.(рос.).

Русак Н.А., Русак В.А. Основы финансового анализа. – Минск: ООО "Меркаванне", 2001.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.: Учеб.пособие. – 4-е изд., перераб.и допол. – Минск: Новое знание, 1999.

Севрук М. Экономический анализ в условиях самостоятельности предприятия //Финансы, 1999, №4.

Сусіденко В.Т. Організація і методи управління кредитною діяльністю комерційного банку. - Вінниця: "Логос", 1997. - 238 с.

Сусіденко В.Т. Характеристика задач та елементів кредитного менеджменту в банках. // Ефективність підприємницької діяльності: Зб. наук. пр. - К.: Київ. держ. торг-екон. університет, 1998.- 184 с.

Теория и практика антикризисного управления / под ред. С.Г. Беляева, В.И. Кошкина. - М., ЮНИТИ, 1998.

Хедервик К. Финансовый и экономический анализ деятельности предприятия. Под ред. Ю.М. Ворапаева. – М.: Финансы и статистика, 2000.

Хелферт Э. Техника финансового анализа. / Перев.с англ. Под ред. Л.П. Белых. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра, 2002.

36