ЗМІСТ

ВСТУП

1. Загальна характеристика ЗАТ „ХВЗ”

2. Аналіз та оцінка виробничо-ресурсних можливостей підприємства

3. Аналіз трудових показників ЗАТ “ХВЗ”

3.1. Аналіз кількісного і якісного складу кадрів

3.2. Аналіз використання робочого часу

3.3. Аналіз форм і систем мотивації праці

3.4. Аналіз трудомісткісті праці, фонда оплати праці та середньої зарабітної плати

4. Аналіз фінансової діяльності підприємства

5. Аналіз системи оцінки персоналу

5.1. Методи оцінки персоналу, який використовується на підприємстві

5.2. Оцінка раціональності кадрового забезпечення підприємства

5.3. Оцінка ефективності використання працівників

5.4. Оцінка ділових якостей працівників підприємства

6. Аналіз технічного рівня підприємства

7. Характеристика й аналіз стану охорони праці і техніки безпеки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Складні умови сучасності вимагають від вищих навчальних закладів підготовки висококваліфікованих фахівців з управління персоналом, які вміють творчо мислити, вирішувати складний комплекс соціально-трудових питань, приймати оптимальні рішення в непередбачуваних виробничих ситуаціях. Тому важливу роль у підготовці фахівців відіграє практичне ознайомлення з виробничо-господарською діяльністю підприємств.

Метою переддипломної практики є поглиблення і закріплення теоретичних знань щодо соціально-трудових питань у діяльності підприємства в розрізі теми „Розробка системи оцінки персоналу як основи кадрового менеджмента”.

Під час практики розв'язані наступні задачі:

самостійно вивчені необхідні методичні та інструктивні матеріали, практично засвоєна робота спеціаліста з управління персоналом, вивчена практика управління кадрами на ЗАТ „ХВЗ”;

вивчені результати виробничо-господарської діяльності підприєм­ства та його підрозділів;

провели збір вихідної інформації для написання звіту з практики й дипломної роботи у відповідності до обраної теми;

набули досвід роботи за спеціальністю.

Загальна характеристика ЗАТ „ХВЗ”

Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського заснован у 1923 році як первісток вітчизняного велобудування і надав практичну допомогу в становленні й організації інших велозаводів у колишніх республіках СРСР.

У 1993 році велозавод реорганізован у закрите акціонерне товариство “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського” із колективною формою власності.

Підприємство має у своєму складі трубозаготовче виробництво, колісне, ковальське, пресове, рамоскладальне, механообробне, фарбувальне, гальванічне, і складальне виробництво, що забезпечує повний технологічний цикл виготовлення веловиробів, велосипедів.

До розпаду СРСР Харківський велозавод був флагманом вітчизняного велобудівництва як по конструкції велосипедів, так і за рівнем технології веловиробництва. Так, вперше у світовій практиці на ЗАТ “ХВЗ” було освоєне виробництво труб і ободів на автоматичному устаткуванні. Уперше на заводі були освоєні автомати гальванопокриття деталей, обладнані системою контролю параметрів, а також зборки велосипедів на підвісних конвеєрних лініях.

ЗАТ “ХВЗ” виготовляє також спеціальне технологічне устаткування, технологічне оснащення, інструмент, здійснює середній і капітальний ремонт власного устаткування, а також будинків і споруджень.

Так, на заводі, крім випуску велосипедів, вироблялися гальмові втулки для дорожніх велосипедів, для всіх заводів області.

Структура управління ЗАТ “ХВЗ” зображена на рис. 2.1.

Рис. 1.1. Організаційна структура ЗАТ “ХВЗ”

У попередні роки заводом випускалося до 800 тис. шт. велосипедів у рік. Починаючи з 1993 року, у зв'язку з порушенням економічних зв'язків, гіперінфляцією, ростом цін на енергоносії, матеріальні ресурси, відсутністю оборотного кошту, почався різкий спад обсягів виробництва. У даному часі спостерігається стійка тенденція до росту обсягів виробництва, що є позитивним для розвитку підприємства. Тепер освоєний випуск нових велосипедів і запасних частин. Освоєн випуск нових видів велосипедів різних моделей типу “Гірський“, “Турист”, “Шосе”, налагоджується випуск велосипедів дитячого й підліткового асортименту типу “Teeneger” з більш високими технічними характеристиками й поліпшеними споживчими властивостями. Значно розширений асортимент і збільшений обсяг випуску запасних частин.

Останнім часом значна увага приділяється диверсифікації виробництва, розширенню асортименту не профільних виробів народного споживання. Це сани дитячі, шезлонги, стійки торгові, столи, крісла для відпочинку, стільчики, стільці офісні, вішалки, сушіння для білизни, кошики й візки для супермаркетів і багато чого іншого. Це особливо актуально в умовах сезонності виробництва основної продукції. Одночасно з цим проводяться підготовчі роботи з технічного переозброєння виробництва, удосконалення технологічних процесів, розробка сучасних зразків продукції.

На ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.И. Петровского" при виготовленні продукції використовуються наступні види електроенергії як природний газ, теплоенергія, пар, вода, стиснене повітря.

Таблиця 1.1.

Види енергоносіїв, які використовуються при виготовленні продукції

Найменування	2001р.		2002р.		2003р.		2002 до 2003		2003 до 2002
	нат.	грн.	нат.	грн.	нат.	грн.	(+,-)	(%)	(+,-)	( %)
Електроенергія	7226	1094,3	8326	1208	9250	1342	113,8	110,4	134,1	111,1
Природний газ	1456	539,1	1348	403,7	1498	448,7	-135,4	74,9	45	111,1
Теплоенергія	5,45	662,2	4,3	522,5	4,8	583,2	-139,7	78,9	60,7	111,1
Пара	8,4	663,6	6,6	521,4	7,4	584,6	-142,2	78,6	63,2	112,1
Вода	18,8	1,7	54,4	5	60,4	5,58	3,3	294	0,58	111,6
Каналізація	18,8	22	54,4	45,3	60,4	50,3	23,3	205,9	5	111
Стисле повітря	9564,1	669,5	8710	609,7	9677	677,4	-59,8	91,1	67,7	111,1

На ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.И. Петровского" на 2003 рік розроблена і затверджена програма по економії паливно-енергетичних ресурсів згідно з Комплексною державною програмою энергоббережения (КГПЭ), програмою заходів щодо скорочення споживання природного газу (ПСПГТГ), програмою державної підтримки розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії і малої гидро-теплоэнергетики (ПНВЭ) і Галузевою програмою енергозбереження.

Цією програмою передбачені наступні заходи:

1) Організаційні:

переклад роботи енергоємного устаткування з годин ранкового і вечірнього максимуму;

упорядкування роботи підрозділів в осінньо-зимовий період з 1 жовтня 2002 року по 1 квітня 2003 року.

2)технічні:

упровадження газових конвекторів моделі КВГ – 4-12 для опалення приміщень;

робота котельні по спецграфику - режимній карті;

переклад роботи электросистемы з використанням спеціальних лічильників обліку реактивної енергії;

використання газового казана для опалення ЦЗЛ.

3)технологічні:

упровадження виготовлення сталевого обода 16 і 20 дюймів без застосування подовжнього зварювання;

упровадження виготовлення деталей 6-го комплекту методом гостріння замість холодного видавлювання.

Усе це доводить, що завод вистояв, не зупинився у своєму розвитку, зберіг свій технічний і кадровий потенціал, поступово стабілізує виробничо-господарську діяльність.

2. Аналіз та оцінка виробничо-ресурсних можливостей підприємства

Обсяг виробництва і реалізації продукції – це найважливіші показники, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства. Кількість випущеної і реалізованої продукції визначається попитом на продукцію підприємства, його матеріально-технічною базою, організаційно-технічним рівнем, ефективністю використання виробничих ресурсів. У свою чергу обсяг продукції впливає на всі інші сторони діяльності підприємства: трудові показники, показники використання основних засобів, собівартість, витрати, прибуток від операційної діяльності, фінансовий стан підприємства.

Дослідження господарської діяльності підприємства починається з аналізу обсягу виробництва товарної продукції, у процесі якого вивчається динаміка його змін (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз випуска товарної продукції

Рік, місяць		Товарна продукція в дійсних цінах, тис. грн.		Абсолютне відхилення, (+,-)		Темп роста, (%)
2002 рік	2003 рік	2002 рік	2003 рік
1	2	3	4	5	6
січень	січень	322,4	174,2	-148,2	54,03
лютий	лютий	445,1	395,8	-49,3	88,92
березень	березень	980,1	368,1	-612	37,56
квітень	квітень	765,5	623,3	-142,2	81,42
травень	травень	842,3	672,9	-169,4	79,89
червень	червень	870,2	998,5	128,3	114,74
липень	липень	856,8	1027,9	171,1	119,97
серпень	серпень	770,4	785,3	14,9	101,93

вересень	вересень	543,6	639,7	96,1	117,68
жовтень	жовтень	345,8	422,1	76,3	122,06
листопад	листопад	316,6	431,7	115,1	136,36
грудень	грудень	365,7	441,3	75,6	120,67
	Всього	7424,5	6980,8	-443,7	94,02

Проведемо розрахунки продукції, що випускається для порівняння двох років роботи підприємства, для зручності беремо загальну суму за 2002 рік та за 2003 рік.

6980,8 - 7424,5 = - 443,7 (тис. грн.)

Розрахунок показав, що в 2002 році обсяг випуску продукції був більше (на 443,7 тис. грн.), ніж у звітньому, темп роста склав 94,02%.

Дані табл. 2.1 свідчать про те, що загальний обсяг виробництва у 2003 році в порівнянні з 2002 роком зменшився на 5,98 % або на 443,7 тис. грн. Спад виробництва протягом року був не рівномірним, найменшим він був у січні 2003 року, потім можна спостерігати невеликий приріст виробництва та з червня місяця й до кінця року його значення поступово збільшувалося.

Далі проведемо аналіз виконання плану по асортименту продукції, що випускається (табл. 2.2).

Дані табл. 2.2 свідчать про те, що відсоток виконання плану по асортименті склав 101,62 %. Причини не виконання плану по асортименту зовнішні та внутрішні. До зовнішних відносяться: конъюктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне ведення в дію виробничих потужностей підприємства через незалежні від нього причини. Внутрішні причини – недоліки в організації виробництва: поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недостача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі керування і матеріального стимулювання.

Таблиця 2.2

Виконання плану по асортименту за 2003 рік

Найменування продукції	2003 р.		% виконання плана	Сума,нарахована за рахунок виконання плана по асортименту, тис. грн.
	План, тис.грн	Факт, тис.грн
Велосипед дорожній чол. Велосипед дорожній жін. Велосипед дорожній не складний Велосипед складний дорожний Велосипед з закритою рамою Велосипед підлітковий Велосипед для дітей Велосипед спортивний	700 907 691,6 682,7 900 856 715,82 860,8	710,5 895 850 689,6 894 900 710 774,5	101,5 98,58 122,9 101,01 99,33 105,14 99,187 89,97	700 895 691,6 682,7 894 856 710 774,5
Всього	6321,2	6980,8	110,43	6203,8

Наступним етапом аналізу господарської діяльності підприємства є аналіз основних фондів. Випуск продукції, зниження її собівартості багато в чому залежить від ефективності використання основних виробничих фондів.

Для визначення змін, що відбуваються в складі основних промислово-виробничих фондів, необхідно проаналізувати їх структуру. Структура основних фондів визначається специфікою діяльності підприємства. Дані для аналіза структури основних фондів представлені в табл. 2.3.

Відповідно з даними табл. 2.3 в складі основних фондів підприємства найбільша питома вага займає їх пасивна частина. З 2001 до 2003 року вона знижується. Велика питома вага серед пасивних фондів пов’язана зі специфікою підприємства, таким фондом є конструкторське бюро по розробці досвідчених зразків велосипедів і комплектуючих деталей до них. У структурі активних фондів найбільшу питому вагу займають машини й устаткування. Їх частка склала: на початок 2001 року – 100%; на початок 2002 року – 52,6%; на початок 2003 року – 50%.

Таблиця 2.3

Структура основних виробничих фондів

Найменування групп основних фондів	Балансова вартість		Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп росту, (%)
	2002 рік, тис.грн.	2003 рік, тис. грн.
Будинки, спорудження	13836,9	13125	-711,9	94,86
Робочі машини й устаткування	6075,6	5786	-289,6	95,23
Транспортні засоби	206,9	135	-71,9	65,25
Інструменти, прилади й інвентар	68,5	42	-26,5	61,31
Інші необоротні активи	0,2	-	-0,2	0
Разом	20188,1	19088	-1100,1	94,55

Для узагальнюючої характеристики ефективності й інтенсивності використання основних виробничих фондів служать показники, які представлени у табл. 2.4.

Основними узагальнюючими показниками використання основних фондів є фондовіддача і фондоемкість. Фондовіддача визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньої вартості основних виробничих фондів і показує, скільки продукції одержує підприємство з кожної групи, вкладеної в основні фонди. Фондоємкость – показник, зворотний фондовіддачі, він характеризує величину основних промислово-виробничих фондів, що приходиться на 1 грн. продукції. Показник фондовіддачі може визначатися по основних виробничих фондах і по їхній активній частині.

Для узагальненої характеристики ефективності використання основних фондів служать також показники рентабельності основних фондів (відношення прибутку до середньої вартості основних виробничих фондів), питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. У процесі аналізу вивчається динаміка цих показників. Динаміка показника фондовіддачі за ряд років дозволяє виявити, наскільки доцільними o були капітальні вкладення в основні фонди з погляду випуску продукції. Відносний приріст випуску продукції повинний, як правило, перевищувати відносний приріст основних фондів.

Таблиця 2.4

Показники використання ОВФ

Показник	Значення 2002 рік	Значення 2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп росту, (%)
Прибуток від звичайної діяльності, тис.грн.	2622,5	-3806,1	-6428,6	54,97
Середньогодова вартість ОВФ, тис. грн.	20188,1	19088	-1100,1	94,55
Обсяг виробництва в вартістному виразі, тис. грн.	7424,5	6980,8	-443,7	94,02
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	881	862	-19	97,84
Фондорентабельность, грн./грн.	0,13	-0,2	-0,33	46,15
Фондовіддача, грн./грн.	0,37	0,37	0	100,00
Фондоємкість, грн./грн.	2,72	2,73	0,01	100,37
Фондовоозброєність, тис.грн./особу	22,91	22,14	-0,77	96,64

Таким чином, дані табл. 2.4 свідчать про те, що зменшилися такі показники як фондорентабельність та фондоозброєність, а значення фондовіддачі та фондоємкості залишилися майже незмінними. На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, які пов’язані як зі змінами об’єму виробництва, так і з ефективністю використання основних фондів, особливо активної їх частини.

Одним з узагальнюючих економічних показників, що характеризує рівень собівартості є витрати на 1 грн. товарної продукції. Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції підприємства представлен у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Витрати на 1 грн. товарної продукції

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп росту, (%)
Витрати на виробництво продукції, тис. грн.	11910,9	10883,7	-1027,2	91,38
Випуск товарної продукції, тис. грн.	7424,5	6980,8	-443,7	94,02
Витрати на 1 грн. товарної продукції	1,604	1,559	-0,045	97,19

З табл. 2.5 випливає, що витрати на 1 грн. товарної продукції в 2003 році зменшилися на 0,045 грн. У результаті зменшення цього показника прибуток підприємства повинен збільшитися, але цьго не відбулося. Якщо ця тенденція буде продовжуватися й у майбутньому, то це може привести до збільшення збитків підприємства та його банкрутству.

3. Аналіз трудових показників ЗАТ “ХВЗ”

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання є важливим фактором підвищення ефективності виробництва. Аналіз використання трудових ресурсів спрямований на забезпечення повної зайнятості персоналу підприємства, високої продуктивності праці, створення нормальних умов для роботи персоналу і підвищення рівня оплати праці. Від ефективності використання трудових ресурсів залежить своєчасність виготовлення продукції, Її якість, раціональне використання основних і оборотних засобів, що знаходить відображення в таких узагальнюючих показниках, як собівартість, витрати, прибуток. Заробітна плата, з одного боку, є складовою частиною витрат операційної діяльності, з другого боку, одним із найважливіших елементів мотивації праці. Аналіз витрат на оплату праці повинен бути спрямований на оцінку того, чи виконує заробітна плата свої функції на даному підприємстві.

При аналізі використання трудових ресурсів і засобів на оплату праці на підприємствах вивчаються:

забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів робочою силою по категоріям, професійному і кваліфікаційному складу;

показники руху робочої сили та його причини;

використання робочого часу з метою виявлення невиправданих втрат і непродуктивних витрат;

темпи росту продуктивності праці і вплив науково-технічного прогресу на рівень і динаміку продуктивності праці;

організація, нормування праці;

організація оплати праці, форми і системи мотивації праці;

використання засобів на оплату праці;

діюча практика організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і його ефективність;

розвиток соціальної сфери;

резерви підвищення використання трудових ресурсів і напрямки їх реалізації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Джерелом інформації для аналізу трудових ресурсів є план з праці, дані табельного обліку, матеріали спостережень –– хронометражі і фотографії робочого дня, статистична звітність.

Важливо залучати і додаткову інформацію про використання трудових ресурсів: матеріали спеціальних соціологічних досліджень, виробничих нарад і ін.

3.1. Аналіз кількісного і якісного складу кадрів

Аналіз трудових показників варто починати з оцінки трудового потенціалу підприємства і тих змін, що відбулися в ньому за минулий період.

Якісна структура трудового потенціалу підприємства характе-ризується рядом угруповань працівників підприємства по таких ознаках, як стать, вік, стаж роботи на підприємстві, освіта, кваліфікація, характер механізації праці й ін.

У виробничому процесі окремі категорії працівників промислово-виробничого персоналу підприємства відіграють різну роль. Тому і співвідношення, вимірюване питомою вагою окремих категорій працівників у загальній їхній чисельності у відсотках, служить важливим показником для якісної характеристики трудових ресурсів підприємства. Аналіз трудових показників підприємства почнемо з аналізу забезпеченісті підприємства трудовими ресурсами (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
Облікова чисельність, осіб	881	862	-19	97,84
У тому числі
робочі, осіб	677	712	35	105,17
керівники, осіб	102	70	-32	68,63
спеціалісти, осіб	93	72	-21	77,42
службовці, осіб	9	8	-1	88,89

Як видно з даних табл. 3.1, чисельність персоналу у звітньому році зменшилась на 2,16%. Це обумовлено зменшенням виробництва. Зменьшення чисельності спостерігається по всім категоріях персоналу, крім робочих.

Таблиця 3.2

Аналіз кількості працівників за якісним складом

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
1	2	3	4	5
Облікова кількість штатних працівників на кінець року, всього, осіб	881	862	-19	97,84
з них:
Кількість працюючих у віці, осіб:
15-28	83	75	-8	90,36
з них 15	-	-	-	-
50-54	149	153	4	102,68
55-59	89	99	10	111,24
Кількість працівників, які закінчили навчальні заклади освіти, осіб:
І-ІІ рівнів акредетації	182	148	-34	81,32
ІІІ-ІV рівнів акредетації	151	143	-8	94,70
Кількість працівників, які отримують пенсію, всього, осіб	216	234	18	108,33
у тому числі:
за віком	157	165	8	105,10
на пільгових умовах	23	32	9	139,13
по інвалідності	36	37	1	102,78
Кількість працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленного чинним законодавством, всього, осіб	32	28	-4	87,50

Дані табл. 3.2 свідчать про те, що облікова кількість штатних працівників у 2003 році в порівнянні з 2002 роком зменшилася на 5,13 % або на 19 осіб. При цьому обсяг випуску прдукції теж зменшився. Майже на 10% зменшилася кількість працівників у віці 15-28 років. Це пов’язано з тим, молодь звільняється з роботи на ЗАТ “ХВЗ” для того, щоб знайти кращі умови праці. Чисельність працівників, яки отримують пенсію за віком збільшилась, ця тенденція якщо буде продовжуватися і надалі може привести до низьких показників в роботі всього підприємства.

Зміна чисельності працівників підприємства за звітний період характеризується системою абсолютних і відносних показників.

Рівень інтенсивності руху працівників показують коефіцієнти обороту по прийому і вибуттю, загального обороту, коефіцієнт заміщення. Коефіцієнти стабільності і постійності кадрів характеризують ту частину працівників, які працюють на підприємстві певний період часу і характеризують сталість кадрів.

Коефіцієнт загального обороту робочої сили визначається відношенням суми числа працівників, прийнятих і звільнених за звітний період, до середньооблікової чисельності працівників.

Коефіцієнт заміщення дорівнює відношенню різниці між числом прийнятих і вибулих робітників до середньооблікової їх чисельності.

Коефіцієнт обороту по прийому визначається розподілом числа працівників, прийнятих за аналізований період, на середньооблікову чисельність працюючих.

Коефіцієнт обороту по вибуттю встановлюється розподілом числа вибулих працівників за досліджуваний період на середньооблікову чисельність працюючих.

Слід зазначити, що характеристика руху працюючих на основі коефіцієнтів обороту ще не розкриває причин вибуття. При аналізі руху робочої сили необхідно користуватися коефіцієнтом плинності, що виражається відношенням числа працівників, які пішли з підприємства за власним бажанням, з дозволу адміністрації і звільнених за порушення трудової дисципліни, до середньооблікової чисельності працюючих.

До можливих причин плинності відносять: зміну місця проживання, незадоволеність розмірами заробітку, незадоволеність професією, несприятливі умови і режим праці, віддаленість житла від місця роботи, використання не за фахом, відсутність можливості прасування по службі, несприятливі соціально-психологічні умови.

Важливим напрямком аналізу плинності варто вважати угруповання звільнившихся по статевовіковим ознакам, рівню механізації й автоматизації виробничих процесів і ін.

Крім показників зовнішнього руху робочої сили аналізуються і показники внутрішнього руху –– міжцехового, міжпрофесійного і кваліфікаційного. Коефіцієнт внутрішнього обороту розраховується відношенням чисельності працюючих, що прийняли участь у внутрішньому русі незалежно від числа змін в їх позиціях, до середньооблікової чисельності.

Показники руху робочої сили можуть розраховуватися як в цілому по підприємству, так і по окремих підрозділах. В процесі аналізу здійснюється порівняння показників звітного періоду із аналогічними показниками за ряд попередніх років, що дозволяє оцінити тенденцію їх зміни. Тенденція погіршення показників свідчить про посилення негативних явищ на підприємстві, які стосуються умов, оплати праці і т. ін., що потребує невідкладних заходів по їх усуненню.

Коефіцієнт постійності кадрів розраховується розподілом чисельності працівників, що знаходяться в списках підприємства протягом усього року (з 1 січня по 31 грудня включно), до середньої чисельності працівників.

Коефіцієнт стабільності кадрів характеризує частку працівників, що мають стаж роботи на підприємстві п’ять або більше років в загальній сукупності працюючих.

Наступним етапом аналізу є аналіз руху та стабільності (табл. 3.3). Рівень інтенсивності руху робітників характеризують коефіцієнти обігу по прийому та вибуттю, загального обігу.

Таблиця 3.3

Аналіз руху та стабільності

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
1	2	3	4	5
Облікова чисельність, осіб	881	862	-19	97,84
Прийнято, осіб	220	244	24	110,91
Вибуло, осіб	456	263	-193	57,68
у т.ч. по скороченню штатів, осіб	81	23	-58	28,40
за власним бажанням, осіб	301	188	-113	62,46
Коефіцієнт обороту по прийому	0,25	0,28	0,03	113,35
Коефіцієнт обороту по вибуттю	0,52	0,31	-0,21	58,95
Коефіцієнт загального обороту	0,77	0,59	-0,18	76,65
Коефіцієнт плинності кадрів	0,34	0,22	-0,12	63,84

Дані табл. 3.3 свідчать, що у 2003 році збільшилась чисельність прийнятих робітників на 10%, але при цьому чисельність вибутих склала 193 чоловіка. У зв’язку з цим значення таких показників як коефіцієнт оборота по вибуттю та плинності кадрів теж дуже низьке.

3.2. Аналіз використання робочого часу

Для характеристики трудових показників ЗАТ “ХВЗ” слід провести аналіз ефективності використання робочого часу трудового колективу підприємства.

Обсяг продукції, що випускається, продуктивність праці залежать від використання робочого часу і дотримання трудової дисципліни.

Аналіз використання робочого часу має на меті виявити невиправдані втрати і непродуктивні витрати робочого часу, установити конкретні причини і місця виникнення цих втрат, виявити їх вплив на обсяг виробленої продукції, розробити заходи щодо ущільнення робочого дня.

До втрат робочого часу відносяться нерегламентовані перерви протягом робочого дня, а також непродуктивні витрати часу, зв’язані наприклад, з виробничим браком, виконанням операцій, не передбачених технологією, відволіканням працівників від виконання його функціональних обов’язків.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним працівником за звітній період часу, а також по мірі використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу, у цілому по підприємству (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Використання фонду робочого часу

Показник	Кількість людино-годин		Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
	2002 рік	2003 рік
Фонд робочого часу	1982943	1677194	-305749	84,58
Відпрацьовано, всього	1549221	1344793	-204428	86,80
з них надурочно	12837	9920	-2917	77,28
Не відпрацьовано, всього	433722	332401	-101321	76,64
у тому числі:
щорічні відпустки	132303	90613	-41690	68,49
тимчасова непрацездатність	69945	50742	-19203	72,55
навчальна відпустка	4431	2070	-2361	46,72
неявки з дозволу адміністрації	42522	54668	12146	128,56
неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий день, тиждень	184521	134308	-50213	72,79

Показники табл. 3.4 свідчать про те, що фонд робочого часу зменшився, при цьому чисельність робітників теж зменшилась, але на менший відсоток. Усі показники в порівнянні з 2003 роком значно зменшилися; збільшилися лише неявки з дозволу адміністрації, але це негативна тенденція.

Для характеристики фактичного використання фонду робочого часу порівнюють фактично відпрацьований (Фф), календарний і номінальний фонди робочого часу, отримані результати представлені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Аналіз використання фонду робочого часу

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
Коефіцієнт використання календарного часу	60,80	52,77	-8,02	86,80
Коефіцієнт використання табельного фонда	63,79	55,37	-8,42	86,80
Коефіцієнт використання максимально можливого фонда робочого часу	86,36	71,74	-14,62	83,07

Показники обчислюються наступним чином:

коефіцієнт використання календарного часу (Ккч):

, (3.1)

де, Твідпр –– відпрацьований фонд робочого часу,

Тк –– календарний фонд часу;

коефіцієнт використання табельного фонду часу (Ктч):

, (3.2)

де Тт –– табельний фонд часу.

Табельний фонд розраховується як різниця календарного фонду та святкових і вихідних днів.

Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу (Кмч):

, (3.3)

де Тмч –– максимально можливий фонд робочого часу.

Максимально можливий фонд робочого часу дорівнює різниці табельного фонду часу і відпусток.

Аналіз використання фонду робочого часу (табл. 3.5) показав, що значення показників 2003 року в порівнянні з 2002 роком на підприємстві зменшилось.

3.3. Аналіз форм і систем мотивації праці

Система організації стимулювання праці працівників ЗАТ „ХВЗ” побудована на основі реалізації права колективу на одержання додаткової оплати за умови досягнення всім колективом визначених кінцевих результатів праці. Право на додаткову оплату і її розміри заробляється за виконання показників, представлених у табл. 3.6.

Таблиця 3.6

Система преміювання на підприємстві

№ п/п	Найменування підрозділів	Показники, що характеризують досягнення кінцевих результатів праці	Розмір доплати за кожен показник у % до окладу
1	Керівники підприємства	1.Виконання замовлень по заводу 2.Зростання прибутку в порівнянні з планом по заводу 3. Зниження збитків від браку по заводу	15 15 10
2	Цехи основного виробництва	1. Виконання замовлень по цеху 2. Зниження витрат на 1 тис.грн. товарної продукції по цеху 3. Зниження збитків від браку по цеху	15 15 10
3	Цехи допоміжного виробництва	1. Виконання замовлень по цеху 2. Зниження витрат на 1 тис.грн. товарної продукції по цеху в порівнянні з планом 3. Ріст продуктивності праці в порівнянні з планом	15 15 10

Відділи і служби заводоуправління заробляють право на додаткову плату при виконанні показників, передбачених пунктом 1 табл. 3.6. Розмір додаткової оплати заробляється за виконання показників, доведених до відділів.

Для оцінки індивідуального, особистого внеску окремих працівників за кінцеві результати роботи колективу цеха, відділу, використовується КТУ. КТУ враховує виконання функціональних обов'язків працівника, прояв ініціативи і творчості при вирішенні питань, виробничі недогляди.

Для начальників цехів, відділів, їхніх заступників КТУ оцінюється керівниками підприємства. КТУ для працівників у цехах, відділах – оцінюється керівниками цехів і відділів.

КТУ може приймати значення від 0 до 1,3 і поширюється на доплату і 25% посадового окладу.

Сума КТУ всіх працівників цеху, відділу не повинна перевищувати кількості працівників цеху, відділу.

Підставою для визначення розміру і виплати доплат є:

звітні дані за місяць по підприємству і цехам за основними показниками;

довідки контролюючих відділів і служб по показниках відділів;

відомість оцінки КТУ начальників цехів і відділів і їхніх заступників;

довідки від усіх начальників цехів і відділів по оцінці КТУ їхніх працівників.

Зароблена доплата виплачується при наявності засобів і оформляється наказом по заводу.

3.4. Аналіз трудомісткісті праці, фонда оплати праці та середньої зарабітної плати

У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу і досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку –– продуктивність праці є основою росту національного доходу, реальних доходів населення і соціального розвитку країни.

Реальне підвищення продуктивності праці виявляється в зниженні трудомісткості окремих видів продукції, що забезпечується впровадженням у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес сприяє безперервному і якісному удосконалюванню всіх трьох елементів процесу виробництва: засобів праці, предметів праці і робочої сили, а також методів їх з'єднання, тобто різних форм наукової організації виробництва і праці.

Проведемо аналіз трудомісткісті праці у взаємозв’язку з рівнем оплати праці на досліджуваному підприємстві. Це пов’язано з тим, що з ростом трудомісткісті повинен зростати й рівень оплати праці. Значення показників представимо у табл. 3.7.

Таблиця 3.7

Аналіз трудомісткості праці, фонда оплати праці та середньої заробітної плати

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
Випуск продукції, тис. грн.	7424,5	6980,8	-443,7	94,02
Середнеспискова чисельність працюючих, осіб	881	862	-19	97,84
Трудомісткість праці одного працюючого, тис. грн./осіб	8,43	8,10	-0,33	96,10
Фонд оплати праці, тис. грн.	3408,3	3441,1	32,8	100,96
Середньомісячна заробітна плата одного працюючого, грн./осіб.	322,39	332,67	10,28	103,19

Приведені дані табл. 3.7 показують, що в 2003 році в порівнянні з 2002 роком темп росту трудомісткості праці працюючого зменшився на 6%. Фонд оплати праці при цьому майже не змінився, що призвело до росту середньомісячної заробітної плати одного працюючого на 10,28 грн. в місяць. Така тенденція не правильна, вона стала одним із тих негативних факторів в діяльності підприємства, що призвели до збитку в цьому році.

4. Аналіз фінансової діяльності підприємства

Для забезпечення ефективного функціонування підприємства в сучасних умовах необхідно вміти реально оцінювати фінансовий стан підприємства, як свого, так і існуючих і потенційних конкурентів. Для оцінки фінансового стану підприємства може застосовуватися експрес-аналіз і деталізований аналіз. Експрес-аналіз передбачає використання невеликої кількості більш суттєвих показників, нескладних в обчислю-ванні. В ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні, так і відносні показники.

Відносні показники фінансового стану розподіляються на коефіцієнти розподілення і координації.

Коефіцієнти розподілення відображають, яку частину той чи інший абсолютний показник становить від підсумкового показника, складовою частиною якого є цей показник. Коефіцієнти координації використовуються для виразу співвідношення різних за економічним змістом абсолютних показників.

Для ряду показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, встановлені нормативні значення, теоретично обґрун-товані або одержані в результаті експертних оцінок. Нормативні значення характеризують критичний рівень показників, при яких фінансовий стан підприємства є стійким. Деякі показники фінансового стану в значній мірі залежать від виду діяльності, технології, галузевої придатності тощо, наприклад, показники ділової активності. Для цих показників як база для порівняння можуть застосовуватися найкращі значення за попередні, більш сприятливі періоди; середньогалузеві показники, відповідні показники підприємств-конкурентів.

Усі показники фінансового стану підприємства треба розглядати в динаміці, використовуючи дані за ряд років. Задовільний фінансовий стан зараз може означати його суттєве погіршення в найближчому майбутньому, якщо має місце тенденція постійної негативної зміни показників.

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає:

оцінку майнового стану підприємства та динаміки його зміни;

аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

аналіз ліквідності;

аналіз фінансової стійкості;

аналіз ділової активності;

аналіз рентабельності.

Джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства є фінансова звітність, зокрема баланс підприємства (форма № 1) (додаток А) і звіт про фінансові результати (форма № 2).

Для аналізу й оцінки рівня і динаміки фінансових результатів діяльності підприємства требо скористуватися даними балансу та форми 2 (додатки , ).

Дані табл. 4.1 свідчать, що зменшилися такі показники як доход від реалізації продукції, валовий прибуток, адміністративні витрати, фінансові результати від звичайної діяльності. Замість чистого прибутку в 2003 році підприємство отримало збиток. Це столося тому, що показники, які безпосередньо впливають на розмір прибутку (собівартість реалізованої продукції, витрати на збут та інші), навпаки стали набагато більшими, що й спричинило за собою збитки.

Таблиця 4.1

Фінансові результати (тис.грн.)

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
Доход від реалізації продукції (товарів, робот,послуг)	12765	12444,7	-320,3	97,49
Собівартість реалізованої продукції	10601,3	10857,1	255,8	102,41
Валовий прибуток	358,3	92,4	-265,9	25,79
Адміністративні витрати	2395,1	2165,6	-229,5	90,42
Витрати на збут	7,1	44,9	37,8	632,39
Фінансові результати від операційної діяльності	2504,1	(-)2621,8	-5125,9	0,95
Фінансові результати від звичайної діяльності	2622,5	-3806,1	-6428,6	-145,13
Чистий прибуток або збиток	2622,5	-3806,1	-6428,6	-145,13

Важливу роль в аналізі господарської діяльності підприємства займає аналіз витрат на виробництво, оскільки від величини цього показника прямо залежить прибуток підприємства.

Основним показником ефективності діяльності служби мате-ріально-технічного постачання є своєчасне задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах. Від своєчасності постачання матеріальних ресурсів залежить обсяг, якість продукції, витрати на її виробництво, виконання договірних зобов'язань.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрат ресурсів.

Перевірку здійснюють по кількості матеріалів, їх якості, типорозмірам, строкам постачання. Виконання договорів аналізується по даним оперативного обліку. При цьому аналізується, як організована перевірка кількості і якості матеріалів при їх прийомці, чи пред'являє підприємство претензії постачальникам при виявленні недостач або зниженні якості матеріалів.

Забезпеченість підприємства запасами матеріалів визначається в днях. Розподілом вартості залишків матеріалів на величину їх денних витрат одержують число днів, на які підприємство забезпечено матеріалами.

Зіставлення даних про рівень забезпеченості запасами з встановленою нормою запасів в днях дозволяє виявити по кожному виду матеріалу їх недостаток або надлишок. Завищення потреби в матеріальних ресурсах веде до утворення понаднормативних запасів, сповільненню оборотності оборотних засобів і до фінансових труднощів, а зниження –– до невиконання виробничих завдань. Необхідно вияснити причини утворення непотрібних підприємству матеріалів, понаднор-мативних запасів одних матеріалів і недостаток інших.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми (ресурси, що надходять від постачальників) і внутрішніми (скорочення відходів сировини, викорис-тання вторинної сировини і т.д.) Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів із сторони –– це різниця між загальною потребою у певному виді матеріалу і сумою власних джерел її покриття.

У процесі аналізу необхідно також перевіряти забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах договорами на їхнє постачання і фактичне виконання договірних зобов’язань. Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників. Велике значення надається виконанню плану по термінах постачання матеріалів (ритмічності) по окремим постачальникам сировини, матеріалів. У разі несвоєчасного постачання сировини, матеріалів, постачання неякісних матеріальних ресурсів необхідно провести маркетингові дослідження ринку сировини на предмет виявлення можливостей знаходження нових постачаль-ників. Велике значення мають також маркетингові дослідження ринку сировинних ресурсів по ціновому фактору.

Дані про витрати на виробництво представлені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Витрати на виробництво

Показник	2002 рік, тис. грн.	2003 рік, тис. грн	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп росту, (%)
Матеріали та комплектуючи	1200,1	1191	-9,1	99,24
Заробітна плата	3420	3005	-415	87,87
Нарахування на заробітну плату	1265	1114	-151	88,06
Витрати на експлуатацію та утримування устаткування	750	463,7	-286,3	61,83
Загальногосподарські витрати	70	60	-10	85,71
Загальновиробничі витрати	2700	2650	-50	98,15
Амортизація	1900	1800	-100	94,74
Інші витрати	605,8	600	-5,8	99,04
Усього витрат	11910,9	10883,7	-1027,2	91,38

Як свідчать дані табл. 4.2, відбулося зменшення питомої ваги усіх затрат.

Чистий прибуток підприємства розраховується на основі системи показників, визначеної Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати". Розраховується чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) як різниця між валовою виручкою від реалізації і податком на додану вартість, акцизним збором і іншими відрахуваннями з доходу. Аналіз прибутку зроблений у табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Аналіз прибутку (тис. грн.)

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп росту, (%)
Дохід від реалізації (товарів, робот, послуг)	12765	12444,7	12765	12444,7
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	10959,6	10949,5	10959,6	10949,5
Валовий прибуток	358,3	92,4	358,3	92,4
Фінансові результати від операційної діяльності
прибуток (збиток)	2504,1	-2621,8	2504,1	-2621,8
Фінансові результати від звичайної діяльності	2622,5	-3806,1	2622,5	-3806,1
Чистий прибуток (збиток)	2622,5	-3806,1	2622,5	-3806,1

Висновок, який можна зробити проаналізовав прибуток підприємства (табл. 4.3), такий – всі показники 2003 року в порівнянні з 2002 роком значно погіршилися. В цьому році підприємство одержало збиток.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта автономії, коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт автономії (Кавт) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

, (4.1)

Нормативне значення коефіцієнта автономії 0,5. Збільшення цього коефіцієнту вказує на підвищення фінансової стійкості підприємства і зменшення залежності від позикових засобів.

Коефіцієнт фінансування (Кф) розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

, (4.2)

Нормативне значення коефіцієнту фінансування –– 1. Значення цього показника менше 1 вказує на підвищення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (Кзв) розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

, (4.3)

Нормативне значення 0,1 (збільшення).

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км) показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка –– капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

, (4.4)

Нормативне значення коефіцієнта маневреності власного капіталу дорівнює нулю.

Далі проведемо аналіз показників фінансової стійкості підприємства, які відображені в табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
1	2	3	4	5
Власний капітал, тис. грн.	21000,5	17194,6	-3805,9	81,88
Баланс, тис. грн.	40583,5	37917,0	-2666,5	93,43
Забезпечення наступних витрат і платежів, тис. грн.	-	-	-	-
Довгострокові зобов’язання, тис. грн.	15406,6	14306,3	-1100,3	92,86
Поточні забов’язання, тис. грн.	4176,4	6416,1	2239,7	153,63
Доходи майбутніх періодів, тис. грн.	-	-	-	-
Оборотні активи, тис. грн.	7013,4	6940,6	-72,8	98,96
Коефіціент автономії	0,52	0,45	-0,07	86,54
Коефіціент фінансування	0,93	1,66	0,73	178,49
Коефіціент забезпеченісті власними обіговими активами	0,4	0,08	-0,32	20,00
Коефіціент маневреністі власного капітала	0,14	0,03	-0,11	21,43

Висновки, які можна зробити на підставі табл. 4.4 наступні: зменшення коефіціента автономії в 2003 році вказує на зниження фінінсової стійкісті підприємства та збільшення залежності від позикових засобів. В 2002 році коефіціент фінансування був меншим за одиницю, це вказує на фінансову стійкість підприємства; в 2003 році значення цього показника стало 1,66, тобто більшим за одиницю – знизилася фінансова стійкість підприємства. Коефіціент забезпеченості власними обіговими активами має таку ж тенденцію, як і наступний.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефек-тивність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів (Ра) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

, (4.5)

Коефіцієнт рентабельності активів є одним із найважливіших показників. Порівняння коефіцієнту рентабельності активів з банків-ським відсотком дає відповідь на питання про доцільність підприєм-ницької діяльності, що здійснює підприємство.

Але цей показник не характеризує ступінь доходності окремих видів діяльності підприємства. І тому розраховується ряд показників, що характеризують співвідношення прибутку і окремих складових капіталу підприємства, і серед них коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Рвк) розрахо-вується як відношення чистого прибутку підприємства до середньо-річної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

, (4.6)

Коефіцієнт рентабельності діяльності (Рд) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

, (4.7)

Коефіцієнт рентабельності продукції (Рп) розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

, (4.8)

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання. Аналіз показників рентабельності представимо у табл. 4.5.

Таблиця 4.5

Аналіз показників рентабельності

Показник	2002 рік	2003 рік	Абсолютне відхилення, (+,-)	Темп роста, (%)
1	2	3	4	5
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	2622,5	-3806,1	-6428,6	-145,13
Баланс (на початок звітнього періоду), тис. грн.	42252,7	40583,5	-1669,2	96,05
Баланс (на кінецьзвітнього періоду), тис. грн.	40583,5	37917,0	-2666,5	93,43
Власний капітал (на початок звітнього періоду), тис. грн.	18378,0	21000,7	2622,7	114,27
Власний капітал (на кінець звітнього періоду), тис. грн.	21000,5	17194,6	-3805,9	81,88
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	10959,6	10949,5	-10,1	99,91
Валовий прибуток, тис. грн.	358,3	92,4	-265,9	25,79
Адміністративні витрати, тис. грн.	2395,1	2165,6	-229,5	90,42
Витрати на збут, тис. грн.	7,1	44,9	37,8	632,39
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	10601,3	10857,1	255,8	102,41
Коефіцієнт рентабельності активів	0,06	0,1	0,04	166,67
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,13	0,12	-0,01	92,31
Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,24	0,35	0,11	145,83
Коефіцієнт рентабельності продукції	-0,16	-0,16	0	100,00

Дані табл. 4.5 свідчать про те, що коефіцієнти рентабельності активів та рентабельності діяльності у 2003 році в порівнянні з 2002 роком збільшилися, коефіцієнт рентабельності власного капіталу зменшився, а коефіцієнт рентабельності продукції залишився сталим.

5. Аналіз системи оцінки персоналу

5.1. Методи оцінки персоналу, який використовується на підприємстві

Оцінка персоналу здійснюється для визначення відповідності робітника вакантному робочому місцю і виконується трьома способами:

а) оцінка потенціалу працівника використовується для визначення професійних знань, умінь, виробничогодосвіду, ділових і моральних якостей, працездатності при заміщенні робочого вакантного місця;

б) індивідуального внеску дозволяє установити якість, складність, результативність праці конкретного співробітника і його відповідності займаємому місцю за допомогою спеціальних методик;

в) атестація кадрів – комплексна оцінка, що враховує потенціал і індивідуальний внесок працівника в кінцевий результат.

Вихідними даними для оцінки персоналу є: моделі робочих місць персоналу, положення про атестації кадрів, штатний розклад, особисті справи співробітників, накази по кадрах, соціологічні анкети і психологічні тести.

Основою оцінки потенціалу працівника є нормативна модель робочого місця і бальні оцінки характеристик людини по елементах цієї моділи. У додатки представлена розроблена модель робочого місця ЗАТ „ХВЗ”. На досліджуваному підприємстві для оцінки потенціалу працівника використовують сукупність наступних методів:

а) самооцінка якостей людини на основі анкетування і інтерв’ювання;

б) аналіз професійних знань і умінь працівників на основі методів ділових і рольових ігор і аналізу конкретних ситуацій;

в) психологічне тестування на основі методів Кеттела, Айзенка, які формують соціально-психологічний портрет особистості працівника;

г) спілкування з безпосереднім керівником, кадровою службою.

Оцінка індивідуального внеску застосовується для робітників та службовців, що працюють на підприємстві достатній час (не менш року), результатом праці яких є випуск готової продукції (робіт, послуг). При цьому показники повинні бути зрівняні в часі. При цьому способі відбирають сукупність економічних показників підприємства, таких як валовий прибуток, товарна продукція, обсяг продажу і випуск продукції й інші, по яких роблять оцінку індивідуального внеску персоналу. Потім визначають структурні підрозділи і посади працівників, для яких один їз перерахованих показників є оцінним.

При узагальнюючій заключній оцінці персоналу проводять атестацію кадрів. Вихідними даними для атестації кадрів є: моделі робочих місць, особисті справи співробітників, анкета "Атестація", контракти співробітників, положення про оплату праці, штатний розклад, посадові інструкції.

Виходячи з якісних оцінок даються рекомендації директорові підприємства про пересування співробітників. Використання даного методу дозволяє усунути на підприємстві формалізм і суб'єктивізм при атестації кадрів, покращити об'єктивність в оцінці персоналу і сприяти підтримці нормального соціально-психологічного клімату в колективі.

5.2. Оцінка раціональності кадрового забезпечення підприємства

Оцінка раціональності кадрового забезпечення складається з двох етапів: оцінки стану персоналу підприємства й оцінки забезпеченості підприємства персоналом (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Методика оцінки раціональності кадрового забезпечення

Перший етап. Оцінка стану персоналу підприємства складається з вівчення кількісних і якісних характеристик персоналу.

У ході дослідження трудових показників був проведен аналіз укомплектування підприємства необхідними кадрами відповідно спеціальностей і кваліфікації (п. 3.1).

Поряд з кількісним забезпеченням вивчався також якісний склад працівників, що характеризується загальноосвітнім, професійним рівнями та статевіковою структурою.

При оцінці якісних характеристик персоналу вивчається динаміка зміни якісної структури персоналу підприємства, і виявляються небажані для неї негативні тенденції.

Методи вивчення:

Анкетно-документальний;

Соціологічний (опитування, інтерв'ю, бесіди);

Статистичний (угруповання по статі, віку, родинному стану, зайнятості).

Другий етап – оцінка забезпеченості підприємства персоналом, проводиться оцінка руху трудових ресурсів і атестація робочої сили персоналу і робочих місць.

Важливим моментом вивчення руху кадрів є визначення його кількісних показників. Для характеристики руху робочої сили розрахована та проаналізована динаміка коефіцієнта обороту по прийому (Кпр) і вибуттю робітників (Квр), а також коефіцієнт плинності кадрів (Кт). Рух працівників характеризується даними, представленими в табл. 3.8.

5.3. Оцінка ефективності використання працівників

Ефективність використання працівників –найважливіше економічне поняття, що характеризує результативність їх праці. Вона виражається в досягненні найбільшого ефекту при мінімальних трудових витратах і виміряється як відношення результату до витрат живої праці в усіх сферах трудової діяльності. Оцінка ефективності використання працівників досліджуваного підприємства виявляється в ході соціально-економічного аналізу результатів їх трудової діяльності, що представлена у п. 2.3.

Соціально-економічний аналіз використання працівників (трудомісткість праці (п. 2.3.4)) – важливий напрямок економічного аналізу виробничо-господарській діяльності, націлен на виявлення шляхів підвищення ефективності роботи за рахунок кращого використання робочої сили співробітників.

Метою аналізу є виявлення внутрівиробничих резервов фактичного використання трудового потенціалу й визначення на цій основі шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Оцінка ефективного використання трудового потенціалу підприємства здійснюється, як за екстенсивним критерієм – фактичному фонду робочого часу та фактичній трудомісткості, так і по інтенсивному – виконання плану продуктивності праці працівників, рентабельності праці фактично зробленим трудовим витратам.

Екстенсивний критерій. Оцінка фонду робочого часу проводиться на основі балансу робочого часу підприємства (табл. 2.10). При розрахунку фактичного фонду робочого часу необхідно враховувати змінний режим роботи. При багатозмінному режиму роботи фактичний фонд робочого часу коректується на коефіцієнт змінності.

5.4. Оцінка ділових якостей працівників підприємства

Актуальність оцінки ділових якостей працівників зв'язана з тим, що при прийнятті на роботу нових співробітників, при виборі кандидатів на нову посаду, при плануванні службової кар'єри необхідно оцінити ділові якості працівників, томущо на результати праці працівників значно впливають їх особисті ділові якості.

Оцінка якості персоналу має активну спрямованість. Вона дає можливість орієнтувати працівника, на одержання таких якостей, як знання й уміння, виявлення здібностей до навчання сучасним технологіям, дає можливості кар'єрного росту, підвищення професіоналізму.

Оцінка ділових якостей працівника залежить від того, до якої категорії персоналу він належить. Тому існують для кожної категорії персонала відповідні критерії оцінки. Нами виявлено, що на досліджуваному підприємстві для оцінки ділових якостей працівників існують визначені критерії для кожної категорії працівників. Для досліджуваного підприємства критерії оцінки ділових якостей наступні:

Професійні якості:

професійні знання;

професійні уміння;

знання документів що регламентують службу діяльності;

здатність до нагромадження і відновлення професійного досвіду; здатність до творчого використання професійного досвіду.

2. Ділові якості:

організованість у практичній діяльності;

відповідальність за ретельність;

ініціатива і заповзятливість;

самостійність рішень і дій;

якість кінцевого результату діяльності.

3. Морально-психологічні якості:

гуманність;

здатність до самооцінки;

етика поводження;

стиль спілкування;

дисциплінованість;

справедливість;

чесність;

здатність адаптуватися до нових умов;

лідерство.

4. Інтегральні якості:

авторитарність;

інтенсивність (працездатність);

культура мислення і мови;

комуникабельність;

загальна культура;

культура роботи з документами.

Для виявлення перерахованих вище характеристик працівників використовуються різні тести, що розробляються безпосередньо перед прийняттям працівників, проводять оцінку, або для цих цілей користуються послугами кадрових фірм.

Таким чином, дослідження показали, що на підприємстві з метою поліпшення кадрового менеджменту періодично проводиться оцінка персоналу. Методика оцінки раціональності кадрового забезпечення підприємства була взята нами за основу з метою всебічного якісного дослідження персоналу підприємства.

Оцінка ефективного використання трудового потенціалу підприємства проводилася, як за екстенсивним критерієм – фонду робочого часу і продуктивності праці, так і по інтенсивному – виконанню плану по продуктивності праці працівників, рентабельності праці фактично зробленим трудовимви тратам. За підсумками розрахунків визначена еффективність фактичного використання трудового потенціалу підприємства. Для повноти всебічної оцінки персоналу на підприємстві проводять оцінку ділових якостей працівників, що дозволяє орієнтувати працівника на одержання таких якостей як знання й уміння, виявлення здібностей до навчання сучасним технологіям, а також дає можливості кар'єрного росту, підвищення професіоналізму.

6. Аналіз технічного рівня підприємства

Удосконалення діючих технологій, розвиток і освоєння принципово нової технології – це головні фактори у виробництві велопродукції.

З метою підвищення технологічного рівня велосипедів і створення конструкцій з високими показниками якості, на заводі розроблен і функціонує комплекс прогресивних технологічних процесів.

Підприємство має у своєму складі трубозаготовче виробництво, також спеціальне технологічне устаткування, засоби механізації технологічне оснащення, інструмент, здійснює капітальний ремонт устаткування, а також будинків і споруджень.

На ЗАТ “ХВЗ” засвоєні умови поперечно-гвинтової прокатки заготівель корпуса задньої втулки, виробництво труб і ободів на автоматичному устаткуванні й автомати гальванічного покриття деталей, обладнані системою контролю параметрів, фарбування вузлів в автоматичних, лініях, у полі високої напруги.

На заводі діє 60 автоматичних і напівавтоматичних ліній. Довжина меж корпусних транспортних конвеєрних ліній нараховує більш 5 км.

Загальна кількість устаткування, встановленого в корпусах заводу, складає 2485 одиниць, з них більш 50% автоматичного, напівавтоматичного і спеціального.

Однак, що діють технологічні процеси постійно удосконаляться.

Так, у рамному виробництві освоєна енерго і ресурснозберигаюча технологія виготовлення рам і качан методом електрозварювання замість традиційної пайки. Цей метод дозволив більш оперативно перешикувати виготовлення рам і качан з урахуванням нових конструкцій вело виробів з мінімальними витратами.

У механообробчему виробництві використовується технологія, що яка дозволяє одержувати деталі складної геометричної форми на багатошпиндельних і одношпиндельних автоматах.

Зборка велосипедів виконується на підвісних механізованих лініях, де послідовно виконуються всі операції по зборці вузлів велосипеда, а також їхній контроль.

Весь цей комплекс технологічних процесів забезпечує необхідний технічний рівень і вимоги, що позначені в нормативно-технічній документації на веловироби.

7. Характеристика й аналіз стану охорони праці і техніки безпеки

Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці

Будинок заводу і заводауправліния підприємства розташовано за адресою проспект Московський, 118. Будинок керування п'ятиповерховий, виконано із силікатної цегли. Товщина зовнішніх стін – 510 мм. Загальна площа будинку 526 квадратних метрів. Висота приміщення 19,5 м. Перекриття поверху і покриття виконане зі збірних залізобитоних пустотних плит. Покрівля будинку виконана з аркушів оцинкованого заліза, утеплювач виконаний з пінобетону товщиною 150 мм. Обробка стін штукатурка, у робочих кімнатах – паперова шпалера з простим малюнком світлих тонів. У коридорах стіни відштукотурені з наступним фарбуванням, у санвузлах і душових стіни стіни облицьовані керамічною плиткою світлих тонів, стеля – затірка і вапнякова побілка. Підлоги – вислані утепленими лінолеумом по цементній стяжці. У коридорах висланий лінолеум. Але на першому поверсі заводоупраавління підлога вислана керамічною плиткою, також плиткою покладеною санвузли і душеві кімнати різної якості і різного розцвічення. У приміщеннях маються необхідні санітарно-побутові приміщення – санвузли (чоловічий і жіночий) – по одному на поверсі, душові з гардеробом, кімната прийому їжі. У цих приміщеннях установлена необхідна кількість санітарних приладів – умивальники – 4 шт., унітази – 2 шт., душові сітки – 2 шт., шафи для збереження робочого й особистого одягу. Мається система гарячого і холодного водопостачання і каналізація.

Для створення нормального рівня освітленості в денний час будинок має 222 вікна з розмірами 1,2 х 1,8 м, що забезпечують нормативну освітленість природним світлом, а також достатню інсоляцію приміщень. Для створення необхідної освітленості в темний час доби всі приміщення обладнані джерелами штучного висвітлення. У коридорах, на лесничній площадці й у побутових приміщеннях також установлені світильники з люмінісцентними лампами. Типи світильників підібрані в залежності від характеру приміщень і умов навколишнього середовища.

Обстеження метеорологічних умов праці в робочих кімнатах відділу ПЕВ приміщення заводоуправління показало наступне – приміщення заводоуправління з невеликими збитками тепла, менш 30 Ккал/м3 * година. Метеорологічні умови праці повинні відповідати СНіП 2.09.04 – 87; СНіП 2.04.05 – 91; СНіП 2.01.01. – 82; ДСТ 12.1.005 – 88 і СН 4088 – 86.

Дослідження метеорологічних умов приміщень виявлено, що в приміщеннях мається природна витяжка вентиляція через вентиляційні канали, розташовані в стінах внутрішніх перегонок. Приплив повітря забезпечується за рахунок інфільтрації через віконні і дверні прорізи. Необхідні вимоги по опаленню й вентиляції приміщень у відповідності зі СНіП 2.04.05-91 у всіх виробничих і санітарно-побутових приміщеннях забезпечуються.

Проведемо розрахунок повітрообміну по збиткам тепла в приміщеннях:

Загальний надлишок тепла. Виділюваний у приміщення визначимо по формулі:

Qізб = Qзвор + Qл+ Qосв+Qрад ; ( 7.1 )

де: Qзвор – виділення тепла від устаткування;

Qл – виділення тепла від людей у приміщенні;

Qосв – виділення тепла від світильників;

Qрад – надходження тепла від сонячної радіації через конструкції будинку, що обгороджують.

Знайдемо зазначені значення:

Виділення тепла від 5-ти комп'ютерів:

Qзвор = 860 n*P*K1*K2, ( 7.2 )

Де: n – кількість тепловиділяємого устаткування n = 5;

P – електрична потужність устаткування P = 0,2 квт;

K1 – коефіцієнт використання встановленої потужності K1=0,8;

K2 – коефіцієнт одночасності роботи устаткування K2=0,5;

860 – коефіцієнт тепловиділення 1 квт електричної потужності при перетворенні її у теплову.

тоді: Qзвор = 860*5*0,2*0,8*0,5=344 ккал/година

знайдемо Qл=n*q ( 7.3 )

де: n – кількість працюючих людей у приміщенні n=15;

q – кількість тепла виділюване 1 чоловік q=125 ккал/година;

звідсі: Qл=15*125=1875 ккал/година;

знайдемо Qрад = N*860*Ктл (7.4 )

де: N – встановлена електрична потужність электроосвітніх приладів N=6,5 кВт;

Ктл – коефіцієнт тепловиділення від освітлювального приладу

Ктл = 0,92.

Qосв = 6,5*860*0,92 =5142 ккал/година.

Знайдемо тепловиділення з віконних прорізів від сонячної радіації виходячи з відомої широти – 48 о;

Qрад = 103Fвік *Qсон.рад (7.5)

де: 103 – кількість вікон із сонячної сторони будинку;

Fвік - площа вікна 2,16 м2 ;

Qсон.рад - 135 ккал/година.

Тоді загальний надлишок тепла виділюваний у приміщенні буде дорівнює:

Qізб =344+1875+5142+135=8236 ккал/година.

Зробимо розрахунок величини повітрообміну по збиткам тепла в приміщеннях по формулі:

L=Qізб/C*p*( tуд - tn )м3/година. (7.6)

де :З – 0,24 ккал/кг*град – питома теплоємність повітря;

р – 1,0 кг/м3 щільність повітря;

t уд – температура повітря, що приділяється;

tn – температура поточного повітря;

L=8236/0,24*1,0*(30-24)=5719м3/година

Для створення комфортної температури в приміщеннях у літній період рекомендуються використовувати кондиціонери сумарною продуктивністю по холоду – 8236 ккал/година і по кількості подаваного повітря - 5719м3/година.

Значення параметрів санітарно-гігієнічні умови праці, що характеризують, зведені в таблицю.

Таблиця 7.1

Значення параметрів санітарно-гігієнічні умови праці

Технічна безпека

Технічна безпека на даному підприємстві при аналізі умов середовища в приміщенні відповідає нормам. Дотримуються необхідні відстані розташування устаткування від стін до устаткування. Робочі місця не захаращені і забезпечені проходами необхідних розмірів.

У робочій кімнаті установлені світильники з люммінісцентними лампами, встановленими на стелі. Ці світильники створюють необхідний рівень освітленості, по світловій характеристиці, що наближається до денного світла. Висока здатність світильників, що розсіює, з люммінісцентними лампами усуває тіні й відблиски на робочій поверхні, що особливо важливо при роботі на комп'ютерах. Крім якісних світлотехничних параметрів Ці світильники споживають у 2 рази менше електроенергії на одиницю створюваного ними світлового потоку в порівнянні зі світильниками з лампами накалювання.

Розміщення робочих місць відповідає техніки безпеки, відстань між столами 1,3 метри.

У той же час у процесі обстеження будинку виявлена відсутність інструкцій з техніки безпеки й охороні праці при роботі з устаткуванням находящимся під напругою,а також прострочене час планового інструктажу з техніки безпеки відповідно до журналів інструктажу для персоналу заводоуправління.

Працівники даного підприємства проходять вступний інструктаж з техніки електробезпечності. Про проведення інструктажу і перевірки знань робиться запис у спеціальному журналі з обов'язковими підписами відповідального за проведення інструктажу і працівника,що проходе даний інструктаж.

Пожежна безпека

Відповідно до ОНТП – 86, що діють в Україні, Приміщення заводоуправління відносяться до категорії «Д». По ступені вогнестійкості будинок відноситься до другої категорії згідно ДБНВ.1.1.-7 – 2002. Об'ємно планувальні рішення приміщень передбачають необхідну ширину коридору – 1,2 м. та сходові площадки на шляху евакуації. Мається два евакуаційних виходи, що відповідає нормам ДБНВ.1.1.-7 – 2000.Причиною пожежі в приміщенні можуть бути: несвоєчасна здача в архів документів, що є легковоспламеняемыми, загоряння техніки, паління в приміщенні, залишення без догляду електронагрівальних приладів і інше. Щоб уникнути пожеж, необхідно дотримувати основних правил пожежної безпеки, що містять у собі вищезгадані причини.

Періодично на даному підприємстві проводиться інструктаж з техніки пожежної безпеки. На стінах у виходу з приміщення даного підприємства й у коридорах розміщені зі схемами евакуації персоналу у випадку виникнення пожежі. Пожежний кран розташований на площадці перед виходом у будинок на на площадці другого поверху, на висоті 1,3 м. від підлоги. Пожежний кран обладнаний рукавом довгої 30 метрів і пожежним стовбуром. Поруч з пожежним краном обладнаний пожежний щит, на якому знаходяться цебро, лопата, кирка, азбестова ганчірка. У коридорі заводоуправління біля входу в кожен відділ установлені вогнегасники.

Усі двері в приміщенні відповідно до правил пожежобезпеки відкриваються в коридор , який 3,2 метри. З коридору є один вихід на сходи обладнану штучним аварійним висвітленням. Наприкінці коридору, мається балкон із пожежними сходами.

Для запобігання пожеж, а також швидкої його локалізації й ліквідації, у випадку його виникнення, експлуатація будинку повинна здійснюватися відповідно до правил пожежної безпеки.

Проведений аналіз приміщення ХВЗ показав, що санітарно-гігієнічні умови праці, техніки безпеки і протипожежна безпека відповідає нормам і стандартам прийнятих в Україні.

ВИСНОВКИ

У звіті дана оцінка виробничо-ресурсного потенціала ЗАТ “ХВЗ” проведена загальна характеристика підприємства, проведен аналіз основних техніко-економичних показників діяльності підприємства, трудових показників, фінансової діяльності підприємства, система оцінки персоналу та технологічний рівень підприємства.

У попередні роки заводом випускалося до 800 тис. шт. велосипедів у рік. Починаючи з 1993 року, у зв'язку з порушенням економічних зв'язків, гіперінфляцією, ростом цін на енергоносії, матеріальні ресурси, відсутністю оборотного кошту, почався різкий спад обсягів виробництва. Зараз освоєн випуск нових велосипедів і запасних частин.

Облікова кількість штатних працівник у 2003 в порівнянні з 2002 роком зменшилася на 5,13 % або на 19 осіб. При цьому об’єм випуску прдукції теж зменшився. Майже на 10% зменшилася кількість працівників у віці 15-28 років. Це пов’язано з тим, молодь звільняється з роботи на ЗАТ “ХВЗ” для того, щоб знайти кращі умови праці. Чисельність працівників, яки отримують пенсію за віком збільшилась, ця тенденція якщо буде продовжуватися і надалі може привести до низьких показників в роботі всоьго підприємства.

В 2003 році в порівнянні з 2002 роком темп росту продуктивності праці працюючого зменшився на 6%. Фонд оплати праці при цьому майже не змінився, що призвело до росту середньомісячної заробітної плати одного працюючого на 10,28 грн. в місяць.

Висновок, який можна зробити проаналізовав прибуток підприємства, такий – всі показники 2003 року в порівнянні з 2002 роком значно погіршилися. В цьому році підприємство одержало збиток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України. – Харків: Рубікон, 1996. – 64с.

Закон Украины "Об охране труда'' от 14.10 1992 года. №2694–ХII, с изменениями и дополнениями./Трудовое законодательство. Сост. Е. Примакова. – Харьков: Фактор, 2001.-с.145.

Закон Украины "О коллективных договорах и соглашениях" от 01. 07. 1993 год. № 3356-ХІІ, с изменениями и дополнениями./Трудовое законодательство. Сост. Е. Примакова.- Харьков: Фактор, 2001. - с. 215.

Закон України "Про власність".- К.: Україна, 1991.- 16 с.

Закон України "Про внесення змін до закону України "Про оподаткування підприємства". // Урядовий кур`єр.1997.-№105–106.

Закон України "Про оплату праці".//Урядовий кур`єр.1995.-№72-73

Кодекс законов о труде Украины: Научно-практический комментарий. Издание второе, переработанное и дополненное. – Х.: ООО "Одиссей", 2002. – 864 с.

Закон України "Про оплату праці" // Урядовий кур'єр. – 1995. – №72.

Положение (стандарт) бухгалтерского учета №7 "Основные средства" // Все о бухгалтерском учете. – 2000. – №47. – С. 11-14.

Типовое положение по планированию, учету и калькулированию себестоимости продукции (работ, услуг) в промышленности // Бухгал­терский учет и аудит. – 1996. – № 7.

Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. Под ред. В.И. Стражева. – 2-е изд., стереотип. – Минск: Вышэйшая школа, 1997. – 363 с. Экономика машиностроительной промышленности / Абрамов Ю.А., Берзинь И.Э. и др. – М.: Высшая школа, 1988. – 300 с.

Бондаренко М.И. Евтушенко А.Г. Экономика труда. Второе издание. Учебно-методическое пособие. Х.: ХИБМ, 2001. – 291 с.

Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.:МАУП, 2000. – 152 с.

Кожанова Е.Ф., Отенко И.П. Экономический анализ: Учебное пособие для самостоятельного изучения дисциплины. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2003. – 208 с.

Кравченко С.Г. Экономический анализ/ Учебное и практическое пособие. – Х.: ХИБМ, 1999 г. – 124 с.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е изд./Г.В. Савицкая. Минск: ООО Новое знание», 2001. – 688с.

Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник/Под ред. Е.С. Стояновой. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во «Перспектива», 2001. – 656 с.

Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия – М.: Экономика, 1994 г. – 509 с.