Міністерство освіти України

Факультет економічної підготовки

Кафедра Економічної теорії

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни "Макроекономіка"

Виконав студент

Перевірив

Зміст

Теоретичне питання (Завдання 1)

1.1 Рівновага в двохсекторній моделі

1.2 Ефект мультиплікатора

1.3 Державні закупівлі і їх дія на економіку. Мультиплікатор державних закупівель

1.4 Податки і їх види

1.5 Трансферти і їх дія на економіку. Мультиплікатор трансфертів

1.6 Роль чистого експорту. Супермультиплікатор

Практичне завдання

Література

Теоретичне питання (Завдання 1)

Поясніть докладно ефекти простого й складного мультиплікатора.

У 20-30-і роки безробіття в капіталістичних країнах стало постійним і досягло високого рівня, внаслідок чого економісти шукали способи збільшення зайнятості.

Р.Ф. Кан запропонував принцип мультиплікатора, який показує, що початкове збільшення інвестицій створює "первинну" зайнятість для робітників, зайнятих в конкретному виробництві. Їх витрати забезпечують "повторну" зайнятість в галузях, виробляючих споживчі товари. Співвідношення між загальним і первинним збільшенням зайнятості є "мультиплікатором зайнятості". Таке історичне походження мультиплікатора. Пізніше ідея мультиплікатора досліджувалася багатьма економістами стосовно до різних економічних процесів.

Звичайно, збільшення інвестиційних витрат приводить до збільшення рівнів обсягу виробництва і прибутку. Однак, ця зміна перевищує, і, звичайно, в декілька разів рівень збільшення інвестиційних видатків.

Мультиплікатором називають співвідношення відхилення від рівноважного ЧНП і початкової зміни у витратах (на інвестиції), що спричинив дану зміну реального ЧНП.

Первинна зміна у витратах звичайно викликається зсувами в інвестиційних витратах по тій простій причині, що інвестиції представляються найбільш мінливим компонентом сукупних витрат. Але потрібно підкреслити, що зміни в споживанні, державних закупівлях або експорті також зазнають дії мультиплікатора.

Явище мультиплікатора засновується на двох фактах. По-перше, для економіки характерні безперервні потоки витрат, що повторюються і прибутків, де витрачені однією особою гроші отримує інша особа у вигляді доходу. По-друге, будь-яка зміна доходу спричинить зміни і в споживанні і в зберіганні в тому ж напрямі, що і зміна доходу, при цьому, пропорційність споживання і заощаджень зберігається при будь-якій зміні доходу. З цих двох фактів слідує, що початкова зміна величини витрат породжує ланцюгову реакцію, яка, хоч і затухає з кожним подальшим циклом, але приводить до багаторазової зміни ЧНП.

Існує зв'язок між змінами в заощадженнях і величиною мультиплікатора. Частка приросту доходу, який йде на заощадження, тобто зміни в заощадженнях визначають сумарний ефект від послідовних циклів витрат, і, отже, мультиплікатор.

Чим менше частка будь-якої зміни в доходу, яка йде на заощадження, тим більше чергове витрачання в кожному циклі і відповідно тим вище мультиплікатор. Якщо зміни в заощадженнях рівна 1/4, як в нашому прикладі, то мультиплікатор рівний 4. якби зміна в заощадженнях становила б 1/3, то мультиплікатор був би рівний 3 і т.д.

Значення мультиплікатора перебуває в наступному. Відносно невелика зміна в інвестиційних планах підприємців або планів заощаджень домогосподарств може викликати набагато більшу зміну в рівноважному рівні ЧНП. Мультиплікатор посилює коливання підприємницької діяльності, викликані змінами у витратах.

Помітимо, що чим менше зміни в споживанні (менше зміни в заощадженнях), тим більше буде мультиплікатор. Наприклад, якщо зміни в споживанні - 3/4 і відповідно мультиплікатор - 4, то зниження запланованих інвестицій на суму 10 млрд. грн. спричинить зниження рівноважного рівня ЧНП на 40 млрд. грн. Але якщо зміни в споживанні - тільки 2/3, а мультиплікатор - 3, то зниження інвестицій на ту ж суму в 10 млрд. грн. приведе до падіння ЧНП тільки на 30 млрд. грн. Це наводить на думку: велика величина зміни в споживанні означає, що в ланцюжку послідовних циклів споживання, цифрові значення зменшуються повільно, внаслідок чого акумулюється велика зміна в доході. І навпаки, невелика величина зміни в споживанні (велика зміна в заощадженнях) приводить до того, що вимушене споживання швидко скорочується, так що сумарна зміна в доході є незначною.

Мультиплікатор в представленому тут вигляді називається також простим мультиплікатором по тій лише причині, що він засновується на дуже простій моделі економіки. Але насправді, послідовність циклів отримання прибутків і витрачання може затухати внаслідок вилучень у вигляді податків і імпорту. Тобто крім витоку на заощадження одна частина доходу в кожному циклі буде вилучатися у вигляді додаткових податків, а інша частина використовуватися на закупівлю додаткових товарів за рубежем.

Більш реалістичний мультиплікатор, якого отримують з урахуванням всіх цих вилучень - заощаджень, податків і імпорту, називається складним мультиплікатором.

1.1 Рівновага в двохсекторній моделі

Для того, щоб досліджувати, як встановлюється рівновага, слід ввести поняття фактичних і планованих витрат, які можуть бути не рівні один одному. Фактичні витрати (Е) - це витрати, які насправді зробили домогосподарства (споживчі витрати - С) і фірми (інвестиційні витрати - I), тобто в двохсекторній моделі

Плановані витрати (Ер) - це витрати, які мали намір (планували) зробити домогосподарства і фірми. Фактичні витрати завжди рівні випуску (Е = Y), а плановані можуть бути не рівні випуску. Якщо плановані витрати менше випуску (Е < Y), то фірми не зможуть продати частину виробленої продукції, і товарні запаси фірм збільшаться, тобто відбудеться накопичення запасів непроданої продукції.

Якщо плановані витрати більше випуску (Е >Y), а це означає, що економічні агенти хочуть купити більше, ніж вироблено в даному році, то фірми скорочуватимуть свої запаси, продаючи продукцію, що знаходилася до цього моменту на складах. А інвестиції в запаси (зміна запасів), як відомо, є компонентом інвестиційних витрат. Таким чином, фактичні інвестиції складаються з запланованих інвестицій (planned investment - Iр) і непередбачених інвестиції в запаси (unintended inventory investment - Iun):

Відповідно фактичні витрати рівні сумі споживчих витрат і фактичних інвестиційних витрат: Е = С + I, а плановані витрати рівні сумі споживчих витрат і планованих інвестиційних витрат: Е р = С + I р

Оскільки фактичні витрати завжди рівні випуску, а фактичні витрати рівні планованим витратам тільки, коли непередбачені інвестиції в запаси рівні 0, та рівновага товарного ринку наступає тоді, коли фактичні витрати рівні планованим (Е = Ер) і відповідно плановані витрати рівні випуску (Ер = Y).

Відповідно до передумов моделі, сукупний випуск еквівалентний сукупному доходу, а сукупний дохід витрачається на споживання (С) і заощадження (S): Y = С + S. Оскільки в стані рівноваги Y = Е = Е р, то

.

Отже, при рівновазі заощадження рівні планованим інвестиціям. А оскільки заощадження є вилученням з потоку витрат і доходів, а інвестиції є ін'єкцію в потік витрат і доходів, то в стані рівноваги ін'єкції рівні вилученням.

Кейнсианській хрест графічно представлений на рис.1. Крива фактичних витрат є бісектрисою (лінія 45є), оскільки фактичні витрати рівні випуску, і будь-яка точка цієї кривої відповідає цій умові. Крива планованих витрат є лінією, що має позитивний нахил (кут нахилу визначається величиною граничної схильності до споживання - mрс), витікаючу не з початку координат, оскільки завжди існує автономне споживання (С), не залежне від рівня доходу.

Рівновага витрат і доходу, тобто рівновага товарного ринку знаходиться в точці перетину два кривих (т. А). У цій крапці:

1) плановані витрати рівні випуску (доходу): Е р = Y;

2) фактичні витрати рівні планованим витратам: Е = Е р;

3) ін'єкції рівні вилученням: I = S;

4) плановані інвестиції рівні заощадженням: I р = S.

Розглянемо нерівноважні крапки. Наприклад, в т. В: E р < Y, E р < E Ю I р< S і ін'єкції менше вилучень. Навпаки, в т. С: E р > Y, E р > E Ю I р> S і ін'єкції більше вилучень.

Як встановлюється рівновага товарного ринку? Якщо економіка знаходиться в крапці В, де плановані витрати (скільки продукції хочуть купити економічні агенти) менше випуску (скільки фактично вироблено), частина продукції не буде реалізована і відбудеться непередбачене накопичення (збільшення) фірмами запасів нереалізованої продукції. В результаті економіка прийде в стан рівноваги (рух з т. В в т. А).

Якщо ж економіка знаходиться в крапці С, в якій плановані витрати перевищують випуск, що означає, що хочуть купити більше, ніж фактично вироблено, фірми починають розпродавати запаси непроданої в попередній період продукції, запаси скорочуються, попит задовольняється, і економіка приходить в стан рівноваги (рух з т. С в т. А). Таким чином, механізмом, що забезпечує відновлення рівноваги на товарному ринку, є зміна (накопичення або скорочення) запасів.

1.2 Ефект мультиплікатора

Для того, щоб визначити величину рівноважного випуску (рівноважного національного доходу) слід прирівняти його до величини планованих витрат:

де , тобто .

Що відбудеться, якщо збільшаться витрати? Кейнс показав, що зростання витрат веде до зростання доходу, проте дохід зростає більшою мірою, чим збільшення витрат, що викликало його, тобто з ефектом мультиплікатора.

Мультиплікатор - це коефіцієнт, який показує, в скільки разів збільшується (скорочується) сукупний дохід (випуск) при збільшенні (скороченні) витрат на одиницю.

Дія мультиплікатора заснована на тому, що витрати, зроблені одним економічним агентом обов'язково перетворюються на дохід іншого економічного агента, який частину цього доходу витрачає, створюючи дохід третьому агентові і т.д. В результаті загальна сума доходів буде більша, ніж первинна сума витрат.

Первинне збільшення інвестицій створює рівні величини доходу від заробітної плати, ренти, відсотка і прибутку по тій простій причині, що витрачання і отримання доходу - це два боки однієї і тієї ж операції. Як буде змінюватися споживання із збільшенням прибутків домогосподарств на 5 млрд. грн.?

Відповідь можна знайти, використовуючи граничну схильність до споживання, рівну 3/4, до даної зміни доходу. Так, зростання доходу на 5 млрд. грн. викликає зростання споживання на 3,75 млрд. грн. (= 3/4 від 5 млрд. грн) і заощаджень на 1,25 млрд. грн. (= 1/4 від 5 млрд. грн). Ці 3,75 млрд. грн. що витрачаються, отримують інші домогосподарства у вигляді доходу. Вони, в свою чергу, споживають 3/4, або 2,81 млрд. грн. з цих 3,75 млрд. грн., а зберігають 1/4, або 0,94 млрд. грн. І аналогічно, споживані одними домогосподарствами 2,81 млрд. грн. переходять до інших домогосподарствам у вигляді доходу. Хоч ефект первинного і подальших витрат початкового приросту інвестицій з кожним черговим циклом витрат знижується, сумарний приріст рівня обсягу виробництва - доходу становитиме 20 млрд. грн., якщо процес буде йти до останньої гривні. Передбачуваний приріст інвестицій на 5 млрд. грн. відповідно приведе до зростання рівноважного рівня ЧНП на 20 млрд. грн., з 470 млрд. грн. до 490 млрд. грн. Звідси мультиплікатор рівний 4 (= 20 млрд. грн. / 5 млрд. грн).

Зовсім не випадково дія мультиплікатора закінчується тоді, коли сумарна величина заощаджень, викликаних початковим збільшенням інвестицій на 5 млрд. грн., компенсує даний приріст інвестицій. Тільки так коректується викликана зростанням інвестицій нерівновага. У цьому випадку ЧНП і загальні прибутки повинні зрости на 20 млрд. грн., щоб стимулювати додаткові заощадження на суму 5 млрд. грн., які і компенсують приріст інвестиційних витрат в 5 млрд. грн. Доход повинен збільшитися в 4 рази в порівнянні з початковим перевищенням інвестицій над заощадженнями, оскільки домогосподарства зберігають 1/4 частину будь-якого приросту свого доходу. Як відмічалося раніше, в даному прикладі мультиплікатор - число, що показує, у скільки разів сумарний приріст доходу перевищує початковий приріст інвестиційних витрат, - становить 4.

1.3 Державні закупівлі і їх дія на економіку. Мультиплікатор державних закупівель

Оскільки державні закупівлі товарів і послуг безпосередньо впливають на величину національного доходу і так як вони є величиною екзогенною і автономною, тобто не залежною від рівня доходу (G=G), то додавання їх до суми споживчих і інвестиційних витрат на графіці відображається паралельним зрушенням вгору кривої сукупних витрат.

Зміна величини державних закупівель ΔG так само, як і зміна інших видів автономних витрат (споживчих витрат ΔC або інвестиційних витрат ΔI) має в кейнсианській моделі ефект мультиплікатора і викликає той же ланцюжок подій, який був розглянутий раніше у зв'язку із зміною автономних споживчих витрат.

Якщо держава купує товари або послуги додатково на $100 (наймає чиновника або вчителя і виплачує йому заробітну плату, або купує устаткування для свого підприємства, або почала будувати автостраду і т.п.), тобто ΔG = $100, то дохід продавця цього товару або послуги, збільшується на цю суму і ділиться на споживання (С) і заощадження (S). Якщо гранична схильність до споживання (mpc) рівна 0.8, то в результаті ми отримаємо вже знайому нам піраміду і ефект мультиплікатора.

Загальний приріст сукупного доходу (ΔY) в результаті зростання державних закупівель складе: ΔY = ΔG Ч mult = ΔG Ч (1/1 - mpc) = 100 Ч 5 = 500. Таким чином, в результаті зростання державних закупівель на 100 сукупний дохід виріс п'ятикратно. Величина 1/ (1 - mрc) називається мультиплікатором державних закупівель. Мультиплікатор державних закупівель - це коефіцієнт, який показує, в скільки разів збільшився (скоротився) сукупний дохід при збільшенні (скороченні) державних закупівель на одиницю. Для виведення алгебри мультиплікатора державних закупівель додамо їх величину у функцію сукупного доходу (випуску) Y ще і G. Отримаємо: Y= C + I + G. Оскільки функція споживання має вигляд: С = С + mрc Y, підставимо її в наше рівняння:

перегрупуємо і отримаємо:

Таким чином, є мультиплікатор будь-якого виду автономних витрат: споживчих, інвестиційних і державних. Позначимо його КА - мультиплікатор автономних витрат КА = Кс = КI = КG, де Кс - мультиплікатор автономних споживчих витрат, КI - мультиплікатор автономних інвестиційних витрат, КG - мультиплікатор державних закупівель (його іноді називають мультиплікатором державних витрат, що не зовсім коректно, оскільки у величину державних витрат, як ми знаємо, включаються ще і трансферти, мультиплікатор яких має іншу формулу і величину, що буде розглянуте пізніше) Чим більше mрc, тим більш крута крива планованих витрат Ep і тим більше величина мультиплікатора витрат.

Слід мати на увазі, що мультиплікатор діє в обидві сторони. При збільшенні витрат сукупний (національний) дохід мультиплікативно зростає, а при скороченні витрат сукупний (національний) дохід мультиплікативно зменшується. Цей принцип застосовується не тільки до мультиплікатора витрат, але і до всіх інших видів мультиплікаторів.

1.4 Податки і їх види

Як писав Бенджамин Франклін: "У житті немає нічого неминучого, окрім смерті і податків".

Податок - це примусове вилучення державою у домогосподарств і фірм певної суми грошей не в обмін на товари і послуги. Податки з'являються з виникненням держави, оскільки є основним джерелом доходів держави. Виконуючи свої численні функції, держава (уряд) несе витрати, які оплачуються з його доходів, тому податки виступають джерелом засобів оплати витрат уряду.

Оскільки послугами держави (які, зрозуміло, не можуть надаватися безкоштовно) користуються всі члени суспільства, то держава збирає плату за ці послуги зі всіх громадян країни. Таким чином, податки є основним інструментом перерозподілу доходів між членами суспільства.

Податкова система включає:

1) суб'єкт оподаткування (хто повинен платити податок);

2) об'єкт оподаткування (що оподатковується);

3) налоговые ставки (відсоток, по якому розраховується сума податку).

Величина, з якої виплачується податок, називається базою оподаткування. Щоб розрахувати суму податку (T), слід величину бази (BT) оподаткування помножити на податкову ставку (t):

Т = BT x t

Принципи оподаткування були сформульовані ще А. Смитом в його великому творі "Дослідження про природу і причини багатства народів", опублікованому в 1776 році. На думку Сміта, податкова система повинна бути: справедливою (вона не повинна збагачувати багатих і робити жебраками бідних); зрозумілою (платника податків повинен знати, за що він платить той або інший податок і чому саме він); зручною (податки повинні стягуватися тоді і таким чином, коли і яким чином це зручно платникові податків, а не податківцю); недорогою (сума податкових надходжень повинна істотно перевищувати витрати по збору податків).

У основу сучасної податкової системи покладені принципи справедливості і ефективності.

Залежно від того, як встановлюється податкова ставка, розрізняють три типи оподаткування: пропорційний податок, прогресивний податок і регресивний податок.

При пропорційному податку податкова ставка не залежить від величини доходу. Тому сума податку пропорційна величині доходу.

Прямі податки (за винятком прибуткового податку і в деяких країнах податку на прибуток) і майже всі непрямі податки є пропорційними.

При прогресивному податку податкова ставка збільшується у міру зростання величини доходу і зменшується у міру скорочення величини доходу.

Прикладом прогресивного податку служить прибутковий податок. Така система оподаткування в максимальному ступені сприяє перерозподілу доходів.

При регресивному податку податкова ставка збільшується у міру скорочення доходу і зменшується у міру зростання доходу.

У явному вигляді регресивна система оподаткування в сучасних умовах не спостерігається, тобто немає прямих регресивних податків. Проте всі непрямі податки є регресивними, причому чим вище ставка податку, тим більшою мірою регресивним він є. Найбільш регресивними є акцизні податки. Оскільки непрямий податок - це частина ціни товару, то залежно від величини доходу покупця частка цієї суми в його доході буде тим більше, чим менше дохід, і тим менше, чим більше дохід. Сума податкових надходжень (податкова функція) рівна: Т = Т + tY.

Розрізняють середню і граничну ставку податку. Середня ставка податку - це відношення податкової суми до величини доходу: tср = Т/Y. Гранична ставка податку - це величина приросту податкової суми на кожну додаткову одиницю збільшення доходу. (вона показує, на скільки збільшується сума податку при зростанні доходу на одиницю): tпопер = ΔТ/ΔY.

Податки впливають як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію. Проте в рамках нашої моделі "витрати-доходи", оскільки це кейнсіанська модель, розглядається дія податків тільки на сукупний попит.

В рамках моделі "витрати-доходи" податки, так само як і державні закупівлі діють на національний дохід (сукупний випуск) Y з мультиплікативним ефектом. Розрізняють два види податкового мультиплікатора: 1) мультиплікатор автономних (акордних) податків; 2) мультиплікатор прибуткового податку.

1.5 Трансферти і їх дія на економіку. Мультиплікатор трансфертів

Трансферти це платежі, які робить держава не в обмін на товари і послуги. Держава виплачує трансферти: а) домогосподарствам і б) фірмам

Державні трансфертні платежі домогосподарствам включають в

себе різного вигляду соціальні виплати: посібники з безробіття, посібники з бідності, посібники з непрацездатності, пенсії, стипендії і т.п. Державні трансфертні платежі фірмам - це субсидії.

Трансферти є автономною величиною, оскільки їх розмір визначається державою, тобто є параметром управління.

Трансферти можна розглядати як "антиподатки", тобто їх дія на економіку аналогічна дії автономних податків, але трансферти діють в протилежному напрямі. Так, якщо зростання податків скорочує сукупний попит, то зростання трансфертів його збільшує. І навпаки. Трансферти, як і податки, надають непряму дію на національний дохід, будучи інструментом не його створення, а його перерозподілу. І так же як і податки, трансферти в кейнсианськой моделі володіють мультиплікативним ефектом зміни національного доходу (сукупного випуску).

Щоб вивести формулу мультиплікатора трансфертів, пригадаємо, що зміна трансфертів означає зміну доходу: Тr = РД.

Зміна доходу у розпорядженні веде до зміни споживання відповідно до величини граничної схильності до споживання: . А зміна споживання мультиплікативно змінює сукупний дохід:

Величина мультиплікатора трансфертів, таким чином, рівна mрс / (1- mрс) або mрс / mрs. Мультиплікатор трансфертів - це коефіцієнт, який показує, в скільки разів збільшується (зменшується) сукупний дохід при збільшенні (зменшенні) трансфертів на одиницю. По своєму абсолютному значенню мультиплікатор трансфертів рівний мультиплікаторові податків. Величина мультиплікатора трансфертів менша, ніж величина мультиплікатора витрат, оскільки трансферти надають непряму дію на сукупний дохід, а витрати (споживчі, інвестиційні і державні закупівлі) - пряме.

Алгебраїчне виведення формули мультиплікатора трансфертів. Оскільки в простій кейнсіанської моделі передбачається, що трансферти отримують тільки домогосподарства, та зміна трансфертів діє на споживчу функцію, яка з урахуванням трансфертів виглядає таким чином:

C = C + mpc (Y - T + Tr)

Y = C + I + G

Підставимо споживчу функцію в рівняння сукупного доходу (випуску), потім перегрупуємо і в результаті отримаємо:

Таким чином, мультиплікатор трансфертів рівний:

.

Відмітимо, що мультиплікатор трансфертів:

1) по абсолютній величині співпадає з мультиплікатором автономних податків, але має протилежний знак;

2) менше мультиплікатора автономних витрат.

Будь-яка зміна автономних (не залежних від рівня доходу) змінних - споживчих витрат, інвестиційних витрат, державних закупівель, податків, трансфертів - веде до паралельного зрушення кривої сукупних планованих витрат і не міняє її нахил. Єдина величина, яка впливає на величину мультиплікаторів всіх цих видів витрат, - гранична схильність до споживання. Чим вона більша, тим величина мультиплікатора більша. Крім того, саме гранична схильність до споживання визначає нахил кривої сукупних планованих витрат. Чим більше гранична схильність до споживання, тим крива крутіша.

1.6 Роль чистого експорту. Супермультиплікатор

Як вже наголошувалося, Кейнс створював свою модель для закритої економіки, проте його послідовники розповсюдили висновки моделі на відкриту економіку. Необхідність такого розширення моделі "Кейнсіанського хреста" була пов'язана з тим, що після ΙΙ світової війни і особливо з початку 60-х років відбувається інтернаціоналізація світогосподарських зв'язків, що виразилася в розширенні міжнародної торгівлі (рухи товарів і послуг) і посиленні процесу переливів капіталу (русі фінансових активів - акцій і облігацій) між країнами.

Додамо в аналіз іноземний сектор. В результаті отримаємо чотирьохсекторну модель економіки. Витрати іноземного сектора є важливим компонентом сукупних витрат і відомі як витрати на чистий експорт. Чистий експорт є одним з видів взаємин даної країни з іншими країнами (міжнародної торгівлі). Чистий експорт рівний різниці між експортом і імпортом. Експорт є автономною величиною, тобто не залежить від рівня доходу даної країни, а визначається рівнем доходу в інших країнах (країнах - торгових партнерах) (пряма залежність) і рівнем обмінного курсу (зворотна залежність).

Експорт - це попит іноземного сектора на товари і послуги даної країни. Тому чим вище рівень доходу в інших країнах, тим з великим бажанням вони купуватимуть товари, вироблені в даній країні, тобто експорт зросте. А чим вище обмінний курс національної грошової одиниці, тим більше дорогими і тому менш привабливими вони стають для іноземців, тому експорт падає. Функція експорту тому може бути виражена формулою:

Ех = Ех (Yf, e)

де Yf - дохід в інших країнах,

e - обмінний курс грошової одиниці даної країни.

Що стосується імпорту, одна його частина може не залежати від рівня сукупного доходу даної країни і бути автономним імпортом, але інша його частина обов'язково залежить від рівня доходу оскільки зростання національного доходу даної країни веде до зростання попиту на товари і послуги, у тому числі і імпортні, тобто при зростанні доходу імпорт збільшується. Таким чином, імпорт ділиться на автономний і неавтономний (індукований) і тому формула імпорту може бути представлена:

Im = Im + mpm Y

де Im - автономний імпорт, mpm - гранична схильність до імпорту. (Відмітимо, що імпорт залежить від величини національного, а не доходу, що розташовується).

Гранична схильність до імпорту - це величина, яка показує, на скільки збільшиться (скоротиться) імпорт при зростанні (скороченні) доходу на одиницю:

mpm = Im / Y0 < mpm < 1

Крім того, імпорт також залежить від обмінного курсу національної грошової одиниці. Причому, залежність пряма, тобто чим вище обмінний курс національної валюти, тим більше дешевими і привабливими стають імпортні товари для вітчизняних покупців).

Оскільки чистий експорт є різницею між експортом і імпортом, то функція чистого експорту має вигляд:

Хn = Ех - Im = Ех - (Im + mpm Y) = (Ех - Im) - mpm Y

де (Ех - Im) - автономний чистий експорт, а (mpm Y) - індукований імпорт.

Нахил кривої планованих сукупних витрат в чотирьохсекторній моделі економіки менший (вона пологіша), ніж в трьохсекторній, оскільки він визначається величиною (mpc (1 - t) - mpm), а за наявності індукованих інвестицій величиною (mpc (1 - t) + mpI - mpm) (рис.3). Тому ефект мультиплікатора у відкритій економіці менший, ніж в закритій.

Зміна величини автономного чистого експорту зрушує криву планованих сукупних витрат. Зростання величини автономного чистого експорту веде до паралельного зрушення кривої сукупних витрат, а скорочення - вниз.

Зростання величини граничної схильності до імпорту міняє нахил кривої планованих витрат і величину мультиплікатора. Чим більше mpm, тим крива пологіша, отже ефект мультиплікатора менший.

Включимо функцію чистого експорту в рівняння рівності сукупного доходу (випуску) Y сукупним витратам всіх макроекономічних агентів:

Y = C + I + G + Xn

Оскільки споживча функція С = С + mpc (Y - T - t Y);

інвестиційна функція I = I + mpI Y

функція державних закупівель G = G

функція чистого експорту Xn = Ex - Im - mpm Y

Отримаємо:

Y = C + mpc Y - mpcT - mpc t Y + I + mpI Y + G + Ex - Im - mpm Y

Звідси:

Величина - це супермультиплікатор витрат. Позначимо його КА. Відмітимо, що вираз в дужках - це сума всіх автономних, тобто не залежних від рівня доходу витрат. Зміна будь-якого з компонентів автономних сукупних витрат веде до мультиплікативної зміни величини рівноважного доходу Y. Тому зростання автономного чистого експорту веде до мультиплікативного зростання доходу: ΔY = КА ΔХn.

Отже, супермультиплікатор автономних витрат:

Тому в загальному вигляді рівність сукупного доходу величині сукупних витрат можна записати: Y = КА А, де А - сума автономних витрат (не залежних від рівня доходу).

Супермультиплікатор податків:

Супермультиплікатор трансфертів:

Практичне завдання

Завдання 2

Економісти прогнозують, що через рік ситуація у гіпотетичній економіці буде характеризуватися такими даними:

Державні закупки	180	Податки на бізнес	64
Валові інвестиції	85	Обсяг експорту	51
Індивідуальні податки	48	Обсяг імпорту	62

Також звісно, що особисті споживчі витрати домогосподарств описувються рівнянням:

С=185,8+0,75у

Розрахуйте рівень ВНП, що прогнозується.

РІШЕННЯ

ВНП=C+I+G+Xn

Де С - споживчі витрати домогосподарств;

I - валові інвестиції;

G - державні закупки;

Xn - чистий експорт;

Згідно даних, наведених у таблиці, можна розрахувати ВНП:

ВНП= (185,8+0,75у) +85+180+ (62-51) =461,8+0,75у

Згідно формули Національний доход визначається:

Y=ВНП - Податки на бізнес

Y= (461,8+0,75Y) - 64

Y= 461,8+0,75Y - 64

Y= 397,8+0,75Y

Y - 0,75Y=397,8

0,25Y=397,8

Y= 1591,2

Отже:

С=185,8+0,75*1592,2=1379,2

ВНП=1379,2+85+180+11=1655,2

Завдання 3

В таблиці приведені дані, що характеризують динаміку рівнів безробіття і інфляції (у%):

Рівень безробіття,%	6	6,2	6,5	6,7	7	7,5	7,9	8,5	8,7	9,2	9,4	10
Темп приросту цін,%	13,1	12	11,9	11,2	10,8	9	8,5	8	7,5	7,3	6,5	6

а) Визначте лінійну функцію Філіпса, побудуйте її графік і розрахуйте:

рівень інфляції при природному рівні безробіття;

рівень інфляції в короткостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться на 3%;

рівень інфляції і безробіття у довгостроковому періоді.

РІШЕННЯ

1. Рівень інфляції можна розрахувати за наступною формулою:

πt= πtb-b (Ut-U*)

де πtb - базовий рівень безробіття; b - коефіціент, який вказує реакцію зміни цін на стан на ринку праці, =2,65; Ut і U* - фактичний та природний рівень безробіття. Природний рівень безробіття становить 5-6%.

Фактичний рівень безробіття:

Де n - кількість років.

Ut= (6+6,2+6,5+6,7+7+7,5+7,9+8,5+8,7+9,2+9,4+10) /12=7,8

πtb= (13,1+12+11,9+11,2+10,8+9+8,5+8+7,5+7,3+6,5+6) /12=9,317

πt= 9,317-2,65* (7,8-5) =1,897

2. Рівень інфляції при природному рівні безробіття.

πt=9,317-2,65* (5-5) =9,317

3. Рівень інфляції в коротокостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться на 3%.

Ut1=7,1-3%=7,566

πt=9,317-2,65* (7,566-5) =2,517

4. Рівень інфляції і безробіття у довгостроковому періоді.

У деяких сучасних наукових працях зроблена спроба модифікувати криву Філліпса. Для цього при аналізі взаємодії інфляції і безробіття в довгостроковому періоді використовують теорію мінімального сталого рівня безробіття. Згідно з цією теорією, в довгостроковому періоді єдиним рівнем безробіття, який забезпечує стабільні, помірні темпи інфляції, прийнятні для суспільства, є мінімальний сталий рівень безробіття, під яким розуміють рівень, за якого сили, що діють на підвищення або зниження темпів інфляції і заробітної плати, урівноважуються. За мінімально сталого рівня безробіття інфляція стабілізується і відсутні тенденції щодо її сповільнення або прискорення.

Виходячи з цієї теорії, крива Філліпса має форму вертикальної лінії, що бере свій початок в точці А, яка в даний час характеризує мінімальний сталий рівень безробіття (6%). На графіку вона відображена прямою вертикальною лінією АВ. Через відхилення в той чи інший бік фактичного рівня безробіття від мінімального сталого рівня відбувається зростання або зменшення рівня інфляції. В тому і в іншому випадках інфляція губить (втрачає) свої інерційні темпи.

Якщо в результаті економічного підйому фактичний рівень безробіття буде знижуватися відносно мінімального сталого рівня (наприклад, з 6 до 4%), то короткострокові криві і ціни (інфляція) будуть зростати. Зростання інфляції буде тривати до тих пір, поки безробіття не повернеться до свого мінімально можливого сталого рівня.

Зовсім протилежне спостерігається тоді, коли фактичний рівень безробіття перевищує його мінімальний сталий рівень. Поки фактичний рівень безробіття буде підвищуватися (до 8% і вище) відносно свого мінімального сталого рівня (6%), короткострокові криві й інфляція будуть зростати. Стан інфляції стабілізується лише тоді, коли безробіття повернеться до свого мінімального сталого рівня.

Щоправда, коли в економіку знову повертається мінімально сталий рівень безробіття (точка В), то він уже буде характеризуватися більш високими інерційними і фактичними темпами інфляції.

Таким чином, прихильники довготривалої кривої Філліпса стверджують, що держава через підтримку безробіття на мінімальному сталому рівні зможе забезпечити стабілізацію інфляції. Вона не буде ні падати, ні зростати - незалежно від своїх інерційних темпів.

Завдання 4

Натуральний рівень безробіття в поточному році складає 6%, а фактичний - 10%.

а) визначте величину відносного відставання фактичного ВВП від потенційного за умовою, що коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття дорівнює 2;

б) якщо фактичний обсяг випуску у тому ж році склав 600 млрд., то які витрати ВВП, що виникли у зв'язку з циклічним безробіттям?

РІШЕННЯ

а) Відносне відставання ВВП можна розрахувати згідно формули:

Де Y1 - ВВП поточний

Y0 - ВВП базовий

b - коефіцієнт чутливості ВВП

u1 - рівень безробіття в поточному періоді

u0 - рівень безробіття в базовому періоді

- це і буде відносне відставання ВВП

==0,727273

б) Визначимо витрати ВВП, за умови, що фактичний ВВП складає 600 млрд.

(600 - Y0) / Y0=0,727273

600 - Y0=0,727273Y0

600= Y0+0,727273 Y0

1,727273Y0=600

Y0=347,368 млрд.

Отже втрат ВВП не було, тому що фактичний ВВП більше за базовий.

Завдання 5

Рівень чистого національного продукту складає 550 млрд. дол. Визначте величину зміни ЧНП, якщо підприємці збільшили рівень інвестицій на 8 млрд. дол., при цьому гранична схильність до інвестування дорівнює 0,1.

РІШЕННЯ

Величину зміни ЧНП можна розрахувати, виходячи з формули граничної схильності до інвестування:

Де mpI - гранична схильність до інвестування;

ΔІ - зміна інвестицій;

ΔЧНП - зміна ЧНП

ΔЧНП=8/0,1=80 млрд. дол.

Отже після збільшення інвестицій на 8 млрд. дол. ЧНП виріс на 80 млрд. дол. і тепер складатиме 550+80= 630 млрд. дол.

Література

Матвеева Т.Ю. Введение в макроэкономику [Текст]: учеб. пособие/ Т.Ю. Матвеева; Гос. ун-т - высшая школа экономики. - 3-е изд. - М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2005. - 510 с.

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 2004. - 244 с.

Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навчальний посібник. - Київ: Вікар, 2003. - 240 с.

Макроекономіка: Підручник / А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаевич, О.М. Тітьонко. - К.: "Либідь", 1999. - 288 с. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Ученик / Под общей ред. д. э. н., проф. А.В. Сидоровича; МГУ им. М.В. Ломоносова. - 4-е изд., перераб. и доп. -М.: Издательство "Дело и Сервис", 2001. _ 448 с. - (Серия "Учебники МГУ им. М.В. Ломоносова").

Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2-х т.: Пер. с англ. - М.: Республика, 2002. - Т.2.

Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 1998. - 358 с.

Небава М.І. Теорія макроекономіки: навчальний посібник. - К.: Слово, 2003. - 536 с.

Панчишин С.М. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів. - К.: "Либідь", 2001. - 614 с.