Державна установа

"Інститут урології академії медичних наук України"

Борисов Сергій Олександрович

УДК 616. 61–089

Вибір лікувальної тактики при обструктивних нефропатіях у урологічних хворих

14.01.06 — урологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КИЇВ — 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Костєв Федір Іванович, Одеський державний медичний

університет МОЗ України, завідувач

кафедри урології і нефрології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Черненко Василь Васильович, ДУ “Інститут

урології АМН України”, головний науковий

співробітник відділу судинної урології;

доктор медичних наук, професор

Пепенін Володимир Розумнікович,

Луганський державний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри хірургії та урології.

Захист відбудеться “_15___” _____квітня______ 2008 р. о “_13_” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Державній установі “Інститут урології АМН України” за адресою 04053, м. Київ,
вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної установи “Інститут урології АМН України” за адресою 04053, м. Київ,
вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

Автореферат розісланий “14” _____03______ 2008 р.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми

Беручи до уваги значну поширеність, яка набуває щороку більшого масштабу, складність діагностики, виняткову тяжкість клінічного перебігу обструктивної нефропатії (ОН), а також її ускладнень, довготривалість соціальної дезадаптації хворих, зумовлену стійкою непрацездатністю та подальшою інвалідизацією, це захворювання — одна з найважливіших проблем сучасної медицини (Возианов А.Ф., Пасечников С.П., Синишин Ю.И., Митченко П. В., 2005).

Незважаючи на істотне збагачення арсеналу лікувально-діагностичних можливостей щодо обструктивної нефропатії, сумарна кількість хворих в Україні з наявністю зазначеного патологічного стану, за сучасними даними, прогресивно збільшується (Сайдакова Н.О., Старцева Л.М., Кравчук Н.Г., 2007). Слід особливо підкреслити, що ОН — найголовніша причина термінальної стадії хронічної ниркової недостатності за умов відсутності або неадекватності лікувальних заходів (Возіанов О.Ф., Романенко А.М., Черненко В.В., Возіанов С.О., Черненко Д.В., 2004).

Слід підкреслити наявність вражаючої кількості причин обструкції сечових шляхів, що призводять до розвитку ОН. Серед них природжені та набуті, внутрішньо- та зовнішньозумовлені, пов’язані з наявністю супровідного неспецифічного (або в деяких випадках — специфічного) запального процесу в органах сечової системи і навіть зумовлені захворюваннями екстраурогенітального походження (Возіанов О. Ф., Винниченко В. І., 2003).

Обструктивна нефропатія з надзвичайно високою частотою зустрічається серед хворих як чоловічої, так і жіночої статі, уражаючи без винятку всі вікові групи пацієнтів (Люлько А.А., Депутат В.А., Бурназ А.О., Писаренко И.А., 2005).

Незважаючи на поліетіологічність та клінічну різноманітність, у концептуальному вигляді патогенетичні ланки обструктивної нефропатії будь-якого походження представлені порушеннями уродинаміки, ниркової гемодинаміки, гломерулярної фільтрації та тубулярної функції (Сарычев Л.П., Возианов С. А., 1999).

До найважливіших симптомів ОН належать різні за характером больові відчуття, прояви якісних і кількісних змін уропоезу, включаючи анурію (повну обструкцію всіх нефронів), що є типовим для обструкції єдиної нирки на будь-якому рівні (Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О., Андрійчук В.О., 2004).

В деяких випадках лише рецидивна інфекція сечових шляхів може бути єдиною ознакою обструкції сечових шляхів (ОСШ) (Возіанов О.Ф., Пасєчніков С.П., Лісовий В.М., 1997).

Увага дослідників привернута і до вивчення закономірностей та особливостей метаболічних змін, що виникають у хворих з ОН (Klahr S., Schwab S. J., Stokes T. J., 1986).

До факторів, що впливають на вибір хірургічної тактики, автори відносять вік пацієнта, стан і функціональну здатність блокованої, а також контрлатеральної нирки, вираженість клінічної симптоматики і наявність інфекційно-запального процесу в нирках (Пепенин В.Р., Спиридоненко В. В., Пепенин С.В., 2004).

Досі залишаються недостатньо вивченими деякі ключові аспекти патогенезу обструктивної нефропатії, що розкривають стан метаболічних процесів у нирках хворих, характер причинно-наслідкових взаємовідношень дисфункції сечових шляхів і функціонального стану нирок і вказують на доцільність удосконалення методу комплексного лікування хворих з обструктивною нефропатією шляхом використання цілеспрямованої метаболізм-коригувальної терапії.

Все вищевикладене зумовило доцільність поглиблених досліджень, що лягли в основу проведеної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі урології і нефрології Одеського державного медичного університету. Вона є фрагментом НДР кафедри за темою “Вплив сучасних техногенних і екологічних факторів на розвиток, клінічний перебіг і реабілітацію захворювань органів сечової та репродуктивної системи людини і шляхи їх корекції” (№ держреєстрації 0101U007764). Дисертація пройшла біоетичну експертизу.

Мета дослідження. Розробити раціональну тактику комплексного лікування обструктивної нефропатії супра- та інфравезикального генезу в урологічних хворих, враховуючи етіологічні фактори та особливості патогенезу.

Завдання дослідження.

• Вивчити стан уродинаміки верхніх сечових шляхів і функцію нирок у хворих з обструктивною нефропатією.

• Вивчити особливості патогенезу та характер основних клінічних синдромів і симптомів при обструктивній нефропатії.

• Вивчити стан метаболічних процесів у нирках у хворих з обструктивною нефропатією.

• Встановити причинно-наслідкові взаємовідношення дисфункції сечових шляхів і морфофункціонального стану нирок.

• Розробити диференційовані клінічно обгрунтовані показання до вибору методу відновлення пасажу сечі з верхніх сечових шляхів, а також використання метаболізм-коригувальної терапії при обструктивній нефропатії, враховуючи етіологічні фактори та особливості патогенезу.

Об’єкт дослідження: хворі з ОН.

Предмет дослідження: етіотропне та патогенетичне лікування хворих з ОН.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, мікробіологічні, біохімічні, рентген- і радіологічні, ультрасонографічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено комплексне системне дослідження стану уродинаміки верхніх сечових шляхів і функціональних властивостей нирок в урологічних хворих з обструктивною нефропатією супра- та інфравезикального генезу і патогенетичне обгрунтування взаємозв’язку між вираженістю їх порушень і рівнем змін метаболічних процесів, що стосуються системи біоенергетики, перебігу вуглеводно-фосфорного обміну та процесів детоксикації.

Доведено та науково обгрунтовано, що при обструктивній нефропатії у хворих внаслідок порушень вуглеводно-фосфорного обміну знижується енергетичний потенціал окиснювально-відновлювальних процесів, пригнічується інтенсивність співвідношення анаеробної й аеробної фаз окиснення вуглеводів і зменшується інтенсивність процесів детоксикації, що через порушення метаболічного гомеостазу та відтоку сечі призводить до зниження потенціалу захисно-пристосувальних реакцій з боку нирок і прогресування патології.

Вперше вивчено особливості перебігу основних клінічних синдромів — альгічного, уродинамічного, функціонального та запального, які зумовлюють клінічний перебіг обструктивної нефропатії, та диференційований підхід до подальшого комплексного лікування; також встановлено причинно-наслідкові взаємовідношення дисфункції сечових шляхів і функціонального стану нирок, на їх основі опрацьовано диференційовану тактику діагностики та лікування хворих з обструктивною нефропатією.

Розроблено та науково обгрунтовано патогенетичний напрямок у комплексному лікуванні хворих з обструктивною нефропатією, який базується на використанні лікарських засобів із метаболізм-коригувальною дією, здатних до стимуляції в нирках процесів тканинного дихання і окиснювального фосфорилування, біоенергетичного обміну та детоксикації, що позитивно впливають на функціональний стан і резервні можливості нирок.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблено диференційовані та клінічно обгрунтовані показання до вибору методу дренування верхніх сечових шляхів у хворих з обструктивною нефропатією.

Розроблено і впроваджено в клінічну практику стент і катетер для довготривалого дренування і введення лікарських засобів у верхні сечові шляхи.

Встановлено доцільність застосування цілеспрямованої метаболізм-коригувальної терапії у хворих з ОН.

Доведена ефективність лікувальної тактики у хворих з обструктивною нефропатією, що полягає у комплексному підході до урахування етіологічних і патогенетичних механізмів розвитку патологічного стану, а також оцінки перебігу основних клінічних синдромів: функціонального, уродинамічного, запального та больового.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджені в практику роботи урологічних відділень Одеської міської клінічної лікарні № 10, Обласної клінічної лікарні м. Одеси; основні положення та рекомендації наукового дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі урології і нефрології Одеського державного медичного університету при підготовці студентів і лікарів післядипломної освіти всіх рівнів. Розроблені нові засоби для дренування верхніх сечових шляхів прийняті до експериментального виробництва на заводі медичних виробів з полімерних матеріалів (Білгород-Дністровський, Одеська область).

Особистий внесок здобувача. Концепція дисертаційної роботи в загальному вигляді запропонована науковим керівником. Дисертант розробив методологічну основу роботи, адекватну цілі та завданням дисертації, особисто виконав клінічні дослідження, більшість інструментальних, ендоскопічних і значну частину хірургічних втручань, провів комплексне лікування досліджуваних хворих, самостійно здійснив медико-статистичний аналіз отриманих результатів і на його основі сформулював висновки роботи та практичні рекомендації.

Апробація роботи. Основні положення роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях регіональної асоціації урологів (Одеса, 2003–2005), Науковій конференції молодих вчених (Одеса, 2002), Міжнародній конференції “Вчені майбутнього” (Одеса, 2004), Республіканській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми малоінвазивної хірургії” (Тернопіль, 2006) та Науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сепсис, проблеми діагностики, терапії та профілактики” (Харків, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, 3 статті у збірниках тез науково-практичних конференцій, отримано 2 деклараційні патенти на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 165 сторінках комп’ютерного тексту й складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури. Бібліографія містить 234 джерела, з яких 191 — латиницею. Робота ілюстрована 37 таблицями та 12 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Дослідження виконані за період з 2003 по 2007 рр. Обстеження хворих і проведення комплексного хірургічного лікування виконано на базі урологічних відділень Одеської міської клінічної лікарні № 10. За вказаний період було комплексно обстежено 140 осіб: 66 чоловіків і 74 жінки.

Основний об’єкт дослідження — хворі з обструктивною нефропатією (110 осіб). Контрольна група — 30 практично здорових осіб відповідної вікової категорії, в яких ОН була відсутня. Дані анамнезу та результати дослідження фіксувалися на твердому носії (первинні карти) та у формі електронної бази даних для подальшого аналізу. Хворі з ОН були поділені на дві групи: досліджувану — 57 осіб та порівнювальну — 53 особи. Вік хворих — від 18 до 83 років.

Для вирішення поставлених в роботі завдань застосовано сучасні методи дослідження. При обстеженні хворих проведено загально-клінічні, бактеріологічні, ультрасонографічні, з діуретичним навантаженням у поєднанні з допплеросонографією ниркових судин, функціональні та рентгенологічні методи дослідження. Комп’ютерна томографія та МРТ виконувалися за показаннями.

Традиційні загальноклінічні лабораторні методи були доповнені поглибленими біохімічними дослідженнями стану аденілових нуклеотидів, перебігу вуглеводно-фосфорного обміну та активності процесів детоксикації, що виконувалися на базі відділу біохімії Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова АМН України.

Пацієнти обох груп піддавалися проведенню різних за технікою виконання хірургічних методів дренування верхніх сечових шляхів (ВСШ). Так, згідно з планом дослідження, у 40 випадках проведені відкриті оперативні втручання на нирках і сечоводах (відповідно 21 у хворих І групи і 19 — ІІ групи). В лікуванні 30 пацієнтів була застосована черезшкірна пункційна нефротомія (ЧПНС) — у 16 хворих І групи і у 14 — ІІ. Стентування верхніх сечових шляхів (ВСШ) за допомогою стентів різних модифікацій виконано в 20 випадках в обох групах хворих — всього 40 спостережень.

У комплексному лікуванні хворих І групи, водночас з протизапальними, антибактеріальними спазмолітичними та дезінтоксикаційними засобами було застосовано метаболізм-коригувальний препарат Антраль, що має також мембраностабілізувальний, антиоксидантний, ангіопротекторний та протизапальний вплив.

У лікуванні хворих ІІ групи застосовувалася така ж лікувальна тактика, як і в І групі хворих, але без використання метаболізм-коригувальної терапії.

Усі числові показники, отримані в результаті досліджень, обробляли методом варіаційної статистики за Стьюдентом. Основним завданням математичної обробки була оцінка найбільш імовірного значення величини, похибки обчислення та імовірності її появи. Вірогідність різниці між порівнюваними показниками визначали за допомогою t-критерію Стьюдента. За мінімальну величину вірогідності брали значення р<0,05. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми "Statistica 5.5" for Windows.

Результати власних досліджень. Згідно до завдань дослідження нами вивчено стан і характер уродинаміки сечових шляхів у хворих з ОН.

Серед спостережуваних пацієнтів ОН була зумовлена сечокам’яною хворобою (СКХ) у 81 (73,6 %), стенозом мисково-сечовідного сегмента (МСС) та стриктурою сечовода у 12 (10,9 %) випадках, заочеревинним фіброзом у 6 (5,5 %), а також інфравезикальною обструкцією (доброякісною гіперплазією передміхуровою залози (ДГПЗ), стенозом шийки сечового міхура та стриктурою уретри) у 11 (10,0 %) хворих. Супровідний хронічний пієлонефрит спостерігався у 100 (90,9 %) випадках серед досліджуваного контингенту хворих. У 53 (48,2 %) пацієнтів інфекційно-запальний процес був у латентній фазі; у 19 (17,3 %) — у фазі ремісії, а у 38 (34,5 %) — в активній фазі.

Обструкція сечових шляхів, що зумовлювала помірні уродинамічні зміни, була суправезикальною однобічною у 41 (37,3 %) та двобічною у 13 (11,8 %) спостереженнях; інфравезикальною, що призводила до обструкції ВСШ, лише у 2 (1,8 %) спостереженнях. Тривалість захворювання за даними аналізу в більшості випадків не перевищувала 1 року — 27 (24,5 %) пацієнтів, а у решти — від 1 до 5 років. Заслуговує на увагу той факт, що у досліджуваних хворих з ОН аномалії розвитку органів сечостатевої системи та ниркових судин виявлено у 16 (14,5 %) випадках.

У хворих з ОН переважними слід визнати 4 найважливіших симптомокомплекси — функціональний, уродинамічний, запальний та альгічний.

Функціональний синдром, зумовлений проявами ниркової недостатності, наявний у 40 (36,4 %) спостережень. Гостра ниркова недостатність (ГНН) субренального генезу спостерігалась у 12 (10,9 %). Хронічна ниркова недостатність (ХНН) у хворих з ОН виявлена у 28 (25,5 %) випадках і супроводжувалася проявами інфекційно-запального процесу в нирках різного ступеня активності.

Уродинамічний синдром представлений двома формами обструкції — інфравезикальною (у 14,4 % хворих) та суправезикальною (у 86,7 %).

Запальний синдром виявлений у 90,9 %, він характеризувався фазами різного ступеня активності: гостра — 26,3 %, латентна — 45,5 % та фаза ремісії — 15,5 %.

Больовий синдром у 96,4 % випадків був зумовлений обструкцією й оклюзією ВСШ.

Згідно із завданнями дослідження проведено вивчення особливостей характеру основних клінічних синдромів. Нами було виділено із загальної чисельності випадків кілька контингентів, що характеризувалися певним поєднанням досліджуваних синдромів.

Контингент А — 56 (50,9 %) випадків, синдромальна характеристика яких визначалася наявністю комбінації альгічного, уродинамічного та запального синдромів (літерна формула — А, У, З).

Контингент В — 40 (36,4 %) пацієнтів з ОН з наявністю альгічного, уродинамічного, функціонального та запального синдромів (літерна формула — А, У, Ф, З).

Контингент С — 8 (7,3 %) хворих з ОН з наявністю альгічного та уродинамічного синдромів (літерна формула — А, У).

У 4 (3,6 %) осіб були наявні лише уродинамічний та запальний синдроми.

Етіологічними факторами у 3 була СКХ, а в 1 — нейром’язова дисплазія сечовода. В усіх випадках обструкція ВСШ була суправезикальною однобічною.

Для 2 (1,8 %) пацієнтів, що також не належали до виділених контингентів А, В і С, була притаманна наявність альгічного, уродинамічного та функціонального синдромів.

Серед нозологічних форм, що зумовлювали ОН, переважала сечокам’яна хвороба (СКХ) — 69,6 % випадків, із значно меншою частотою виявлялася ДГПЗ — 8,9 %, стриктури сечовода — 7,0 %, стеноз МСС та заочеревинний фіброз — відповідно по 5,5 % спостережень і стриктура уретри — 3,5 % випадків.

Серед супровідних клінічно значущих захворювань — артеріальна гіпертензія (65,0 %), цукровий діабет (32,5 %), ожиріння (30,0 %), кишковий дисбактеріоз (27,5 %), хронічний коліт (22,5 %), хронічний холецистопанкреатит (15,0 %), виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (10,0 %).

Гостра субренальна ниркова недостатність спостерігалась у 12 (10,9 %) осіб; ХНН І ст. — у 11 (10,0 %), ХНН ІІ ст. — у 10 (9,1 %), ХНН ІІІ та ІV ст. — відповідно у 5 (4,5 %) та 2 (1,8 %) пацієнтів.

Для поглибленого дослідження метаболізму хворих з ОН нами виділено та вивчено три групи процесів обміну речовин.

І група стосується особливостей обміну аденілових нуклеотидів (АН).

Про наявність порушень перебігу біоенергетичних процесів переконливо свідчать зміни співвідношення АН — за рахунок рівня АТФ до 69,6 %. Так, при нормі (465,8±30,2) ммоль/л, у хворих цей показник становив (324,0±14,4) ммоль/л крові (р<0,001). Щодо рівнів АДФ і АМФ, то нами спостерігалася тенденція до їх зниження, яка, проте, не мала статистичного підтвердження. Концентрація АМФ у сечі хворих при цьому зростає більш ніж на 30 %, а вміст АТФ підвищується на 25 % порівняно з вихідним рівнем. Слід додати, що в сечі хворих з ОН виявлено підвищення всіх форм досліджуваних аденілових нуклеотидів (АТФ, АДФ та АМФ).

II група процесів стосується перебігу вуглеводно-фосфорного обміну, що забезпечує біосинтетичні процеси і процеси детоксикації, які перебігають з використанням відновленої форми глютатіону.

Активність ЛДГ у плазмі крові у хворих з ОН підвищується на 25,0 % — (1,85±0,15) нкат/л при нормі (1,47±0,09) нкат/л плазми (р<0,001). Встановлено тенденцію до зниження активності основного ферменту пентозофосфатного циклу Г-6-ФДГ в еритроцитах — (1,79±0,08) нкат/л при нормі (2,31±0,15) та підвищення її рівня у плазмі крові — (1,50±0,05) нкат/л при нормі (1,25±0,08) плазми (р>0,05).

III група — детоксикаційні процеси, що характеризується зниженням концентрації головного детоксикуючого ферменту — глутатіон-S-трансферази (Г-S-T) на 28,8 % (398,8±16,6) при нормі (560,4±34,5) нкат/л у плазмі крові (р<0,001).

Отримані нами дані свідчать, що при ОН внаслідок порушення вуглеводно-фосфорного і енергетичного обміну є доцільним використання метаболізм-коригувальної, мембраностабілізувальної терапії. Корекція метаболічних порушень у хворих з ОН доцільна при адекватному відновленні відтоку сечі з ВСШ. Тому нами виконано пієлолітотомію в 7,3 % хворих, пієлолітотомію-нефростомію — у 8,2 %, пієлолітотомію-корекцію МСС — у 3,6 % та уретеролітотомію — у 10 % пацієнтів; при інфравезикальній обструкції черезміхурову простатектомію — у 4,5 % хворих, трансуретральну резекцію передміхурової залози — у 1,8 % хворих та інцизію шийки сечового міхура — у 0,9 % хворих; черезшкірну пункційну нефростомію — у 30 (27,3 %) та встановлені стенти різних модифікацій, включаючи ті, що розроблені безпосередньо нами, — в 40 (36,4 %) хворих.

Клінічний перебіг захворювання контролювався загальноклінічними, біохімічними, функціональними, мікробіологічними дослідженнями на фоні проведеного комплексного лікування. Етіотропна терапія всіх випадків ОН, ускладнених інфекційно-запальним процесом, проводилася під бактеріологічним контролем. Серед основних видів збудників інфекційно-запального процесу нами виявлені такі: Staphylococcus spp. — у 16 %, Klebsiella oxitoca — у 12 %, Streptococcus sp. — у 9 %, Proteus vulgaris — у 8 %, Pseudomonas aeruginosa — у 6 %, Enterobacter sp. — у 7 %, Micoplasma hominis — у 5 %, Candida albicans — у 9 %, E. coli — у 28 % хворих.

Проведена оцінка ефективності метаболізм-коригувальної терапії в комплексному лікуванні порівняно з традиційною терапією.

Усіх спостережуваних хворих було розділено на однорідні за складом клінічні групи: досліджувану — І (57 осіб) та порівняльну — ІІ (53 особи). Пацієнтам обох груп проводили різні за технікою застосування хірургічних методів дренування верхніх сечових шляхів згідно з планом дослідження.

Проаналізовано характер проведених дренуючих хірургічних втручань стосовно осіб трьох контингентів хворих з ОН.

Відкриті дренуючі оперативні втручання на ВСШ були виконані у 28 (25,4 %) випадках серед хворих, що належали до контингенту А (56 осіб із синдромальною характеристикою (а, у, з)), у 11 (10,0 %) спостереженнях серед осіб, що належали до контингенту В (40 хворих із синдромальним профілем (а, у, ф, з)) і у 1 (0,9 %) випадку серед пацієнтів контингенту С (8 осіб із синдромальною характеристикою (а, у)).

Метод ЧПНС було застосовано у 8 (7,3 %) хворих контингенту А, у 19 (17,3 %) — контингенту В і по 1 (0,9 %) випадку відповідно у пацієнтів контингенту С, а також серед хворих, що за сукупністю симптомів не увійшли до зазначених контингентів: (у, з) у 4 хворих та (а, у, ф) у 2 хворих.

Стентування ВСШ проводилось у 20 (18,2 %) осіб контингенту А, 10 (9,1 %) хворих — контингенту В, 6 (5,4 %) — контингенту С і відповідно в 3 (2,7 %) і 1 (0,9 %) хворого із групи зі зрідка спостережуваним клінічним симптомокомплексом.

У 10 (9,1 %) хворих контингенту В стентування ВСШ виконано через гостру субренальну ниркову недостатність та клінічні прояви гострого обструктивного пієлонефриту.

У 6 (5,4 %) хворих контингенту С стентування ВСШ виконано для ліквідації виражених проявів альгічного синдрому та уродинамічних порушень з боку ВСШ.

Серед 4 осіб, що належали до хворих із зрідка спостережуваними клінічними варіантами перебігу ОН із синдромальним профілем (у, з), стентування ВСШ було виконано у 3 (2,7 %) випадках і забезпечувало відновлення пасажу сечі та ліквідацію гострого обструктивного інфекційно-запального процесу в нирках.

Із 2 хворих із синдромальною характеристикою (а, у, ф), стентування виконано у 1 (0,9 %) хворого з єдиною ниркою та субренальною анурією. Дані стосовно характеристики дренуючих хірургічних втручань наведені в табл. 1.

З метою метаболізм-коригувальної терапії застосовано препарат Антраль, який раніше не використовувався у хворих з ОН. Протипоказань до застосування, а також пов’язаних з його призначенням алергічних реакцій у Антралю не виявлено.

Таблиця 1

Характеристика дренуючих хірургічних втручань

щодо основних контингентів хворих з обструктивною нефропатією

Контингенти хворих із ОН та їх синдромальна характеристика	n	Характер дренуючих хірургічних втручань
		Відкриті операції		ЧПНС		Стентуван-ня ВСШ
		абс	%	абс.	%	абс.	%
Контингент А (а, у, з)	56	28	25,4	8	7,3	20	18,2
Контингент В (а, у, ф, з)	40	11	10,0	19	17,3	10	9,1
Контингент С (а, у)	8	1	0,9	1	0,9	6	5,4
Синдромальна характеристика зрідка спостережуваних клінічних варіантів перебігу ОН:
(у, з)	4	—	—	1	0,9	3	2,7
(а, у, ф)	2	—	—	1	0,9	1	0,9
Всього	110	40	36,3	30	27,4	40	36,3

Примітка. А — альгічний синдром; З — запальний синдром; У — уродинамічний синдром; Ф — функціональний синдром.

Попередніми дослідженнями доведена ефективність застосування Антралю в комплексній терапії дистрофічних ретинопатій, а також у хворих із хронічним ураженням печінки та для корекції метаболічних та мікрогемодинамічних порушень у хворих із гнійно-некротичними ускладненнями цукрового діабету.

Антраль призначався пацієнтам І групи (57 осіб) водночас із протизапальними, антибактеріальними, спазмолітичними та дезінтоксикаційними засобами з першої доби спостереження внутрішньо по 0,4 г двічі на добу під час їди протягом 10–14 діб у стаціонарних умовах із подальшим продовженням прийому протягом 2–3 тиж амбулаторно.

У ІІ групі (53 особи) хворі з ОН одержували комплексну протизапальну, антибактеріальну, спазмолітичну та дезінтоксикаційну терапію без призначення засобів із метаболізм-коригувальною дією. Пацієнтам обох груп проводили відкриті дренуючі операції на ВСШ, ЧПНС та стентування сечоводів з урахуванням індивідуальних особливостей. Стентування сечовода відрізнялося в технічному забезпеченні для хворих І і ІІ груп.

Так, у І групі хворих стентування ВСШ виконувалося стентом для довготривалого дренування, який відрізняється тим, що має зірчастий фігурний профіль, який створює в просвіті сечовода додаткові дренажні канали. У випадках супровідного ОН інфекційно-запального процесу в нирках також використовувався катетер для довготривалого дренування та введення лікарських речовин у ВСШ — це еластичний дренаж із фармакосорбентним контейнером.

Стентування ВСШ у хворих з ОН, що належали до ІІ групи, виконувалося за допомогою звичайних дренажів масового виготовлення.

При використанні запропонованого нами стента не було зареєстровано побічних проявів його перебування у ВСШ, термін ефективної роботи стента удвічі перевищував аналогічний показник традиційного дренажа і сягав 3–3,5 міс. Застосування розробленого нами катетера дозволило забезпечити вільний пасаж сечі з нирки, досягти високого антибактеріального та протизапального ефектів, створити ефективний позитивний вплив на функціональну здатність нирки та перебіг метаболічних процесів, що свідчить про значно вищий антибактеріальний, протизапальний, детоксикаційний ефект при застосуванні оригінального катетера.

Ефективність комплексного лікування пацієнтів з ОН в обох групах та динаміку відновлення метаболічного гомеостазу в організмі хворих здійснено поглибленим дослідженням трьох груп процесів обміну речовин.

У першій групі вивчалися особливості обміну аденілових нуклеотидів. Активність АТФ у ІІ групі до лікування становила (331,9±21,9) мкмоль/л, а після лікування зросла до (350,1±21,9) мкмоль/л крові (р<0,05) при нормі (465,8±30,2) мкмоль/л крові. В І групі хворих показники активності АТФ до початку лікування становили (316,6±19,0), а після його закінчення активність АТФ наблизилась до норми на рівні (414,5±21,8) мкмоль/л крові (р<0,001).

У сечі відмічено підвищення рівня всіх форм АН (АТФ, АДФ та АМФ). Активність АТФ в ІІ групі становила до лікування (282,6±14,7), а після лікування знизилась до (254,4±13,1) ммоль/л сечі (р>0,01) при нормі (198,4±15,6) ммоль/л сечі. Активність АТФ у хворих І групи до лікування становила (244,3±14,2), а після лікування наблизилася до норми — (203,1±11,0) ммоль/л сечі (р<0,05).

Комплексне лікування з використанням препарату Антраль спричинює підвищення енергетичної ефективності окиснювального фосфорилування на прикладі зростання концентрації АТФ у крові та сечі хворих з ОН.

Друга група метаболічних процесів стосувалася перебігу вуглеводно-фосфорного обміну. Активність ЛДГ в ІІ групі до лікування становила (2,13±0,13), а після лікування знизилася до (1,82±0,15) нкат/л плазми (р>0,05) при нормі (1,47±0,09) нкат/л плазми. В І групі хворих активність ЛДГ до лікування становила (2,00±0,10), а після закінчення знизилася до (1,48±0,07) нкат/л плазми (р<0,001), наближаючись до норми, що відображає уповільнення перебігу аеробної фази окиснювально-відновлювальних процесів при відсутності метаболізм-коригувальної терапії. Активність ЛДГ у сечі хворих з ОН виявляє істотне її підвищення: до лікування (0,255±0,013) та зниження (0,235±0,014) нкат/л сечі (р<0,01), після лікування в групі з традиційними заходами, при нормі (0,179±0,012) нкат/л сечі, а у І групі активність ЛДГ після лікування наблизилася до норми і становила (0,200±0,010) нкат/л сечі (р<0,001).

У хворих з ОН виявлено зміни перебігу пентозофосфатного циклу, де показник активності Г-6-ФДГ в еритроцитах хворих ІІ групи після завершення лікування становив (2,01±0,12) нкат/л (р>0,05); І групи —(2,17±0,11) нкат/л (р<0,05); до лікування (1,81±0,12) та (1,77±0,11) нкат/л відповідно при нормі (2,31±0,15) нкат/л, що характеризує зниження активності ферменту у хворих із традиційним лікуванням. Аналогічні зміни активності Г-6-ФДГ зафіксовані в плазмі досліджуваних груп хворих.

Це свідчить про зниження синтезу відновлених еквівалентів у еритроцитах крові хворих під дією препарату Антраль у комплексному лікуванні, що пов’язано з виходом ферменту Г-6-ФДГ в плазму крові.

Третя група метаболічних перетворень — детоксикаційні процеси.

Показники активності групи дезінтоксикаційних ферментів — глутатіон-S-трансфераз — зменшуються у хворих з ОН більш ніж на 30 %, що свідчить про значну втрату потенціалу дезінтоксикаційної системи в плазмі крові.

У ІІ групі пацієнтів до початку лікування концентрація ферменту становила (416,90±26,55) нкат/л плазми, а після лікування — (460,20±31,13) (р<0,05) при нормі (560,4±34,5) нкат/л плазми. Водночас в групі І показники активності змінювалися таким чином: до лікування — (382,10±20,32) нкат/л плазми, а після його завершення — (507,30±21,20) (р<0,001). Слід зазначити, що приріст концентрації ферменту детоксикації в І групі хворих дорівнював 18,8 %, що свідчить про істотне посилення його активності.

Отже, під впливом Антралю відмічається стимуляція глутатіон-S-трансфераз, що посилює функцію детоксикації у хворих з обструктивною нефропатією. В подальшому нами вивчався функціональний стан нирок у хворих обох груп, що передбачало виконання радіоізотопної ренографії (РРГ), визначення рівня сечовини і креатиніну крові, показників клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції води та дослідження інтенсивності ферментоурії.

Після відновлення відтоку сечі методом відкритих дренуючих операцій у хворих ІІ групи за даними РРГ канальцева секреція на стороні обструкції покращилася на 10,2 %. Показник ефективного ниркового плазмотоку (ЕНП) становив (352,1±9,8) мл/хв (до лікування — (319,3±9,2)). Рівень клубочкової фільтрації зріс на 5,6 %. Рівень сечовини в плазмі крові знизився на 6,6 %, креатиніну — на 6,7 %.

Водночас у пацієнтів І групи на фоні комплексної метаболізм-коригувальної терапії за результатами РРГ канальцева секреція на стороні обструкції покращилася на 15,1 %. Значення ЕНП відповідало (376,3±10,9) мл/хв. Рівень клубочкової фільтрації зріс на 20,9 %. Вміст сечовини в плазмі крові знизився на 14,2 %, а креатиніну – на 50 %. Аналогічні зміни спостерігалися в разі виконання малоінвазивних хірургічних втручань.

У післяопераційному періоді у пацієнтів ІІ групи після виконання ЧПНС та стентування ВСШ за результатами РРГ канальцева секреція на стороні обструкції покращилася на 14,2 %. Показник ЕНП становив (364,3±8,7) мл/хв. Клубочкова фільтрація збільшилася на 22,3 %, рівень сечовини в плазмі крові знизився на 14,3 %, а креатиніну — на 40,9 %.

Поряд із тим, у хворих І групи, яким виконано ЧПНС і стентування ВСШ на фоні комплексної метаболізм-коригувальної терапії, рівні досліджуваних функціональних показників істотно відрізнялися від представлених вище. Так, у хворих вищезгаданої групи за даними РРГ канальцева секреція на стороні обструкції зросла на 24,7 %. Показник ЕНП дорівнював (371,4±9,7) мл/хв. Клубочкова фільтрація збільшилася на 35,3 %. Рівень сечовини у плазмі крові знизився на 24,3 %, а креатиніну — на 54,8 %.

Наведені дані переконливо свідчать про високу ефективність комплексної метаболізм-коригувальної терапії, застосованих у досліджуваній групі лікувальних засобів щодо відновлення функціональної здатності структурних елементів ниркової паренхіми та усунення проявів дестабілізації її мембранних структур у хворих з обструктивною нефропатією.

На основі даних проведених досліджень нами запропоновано алгоритм обстеження та вибору раціональної тактики комплексного лікування хворих з ОН. У цьому алгоритмі особливу увагу приділено визначенню належності хворого до певного контингенту, що зумовлює визначення об’єктивного статусу пацієнта, характер подальших лікувальних заходів і прогноз захворювання.

Висновки

У дисертації наведено науково-теоретичне узагальнення та вирішення актуальної науково-прикладної проблеми урології — встановлення ролі метаболічних зрушень з боку органів сечової системи у патогенезі клінічного перебігу обструктивної нефропатії, на їх основі розроблено диференційований підхід до способу відновлення відтоку сечі та комплексного застосування метаболізм-коригувальних засобів, що дозволило підвищити ефективність лікування.

1. Встановлено, що обструктивна нефропатія у 91,1 % хворих є суправезикальною, а у 8,9 % — інфравезикальною, в т. ч. у 74,3 % односторонньою та у 22,7 % — двосторонньою, у 36,4 % призводить до розвитку порушень сумарної функції нирок.

2. Встановлено, що хворі з обструктивною нефропатією характеризуються певним сталим поєднанням головних клінічно вагомих синдромів — альгічного у 94,6 %, уродинамічного — у 98,2 %, функціонального — у 36,4 %, запального — у 90,9 %, які зумовлюють клінічний перебіг обструктивної нефропатії та диференційований алгоритм подальшого комплексного лікування.

3. Виявлено, що в організмі хворих з обструктивною нефропатією внаслідок істотних порушень вуглеводно-фосфорного обміну на 21,2 % знижується енергетичний потенціал окиснювально-відновлювальних процесів, на 25 % змінюється співвідношення інтенсивності анаеробної та аеробної фаз окиснення вуглеводів, на 25,9 % зменшується інтенсивність процесів детоксикації.

4. Встановлено, що серед хворих з обструктивною нефропатією, ускладненою інфекційно-запальним процесом, функціональними та метаболічними розладами з боку органів сечової системи, у 10,9 % випадків спостерігається гостра ниркова недостатність, хронічна ниркова недостатність представлена І ступенем у 10,0 %; ІІ, ІІІ та ІV — у 9,1; 4,5 і 1,8 % відповідно.

5. Вибір методів і технологій відновлення пасажу сечі з верхніх сечових шляхів має бути диференційованим залежно від причин розвитку обструктивної нефропатії. У разі відсутності органічних порушень малоінвазивні дренуючі операції виконані у 63,6 %, при обструкціях органічного походження відкриті хірургічні втручання — у 36,3 % пацієнтів.

6. Доведена висока ефективність використання метаболізм-коригувальної терапії в лікуванні хворих з обструктивною нефропатією на прикладі препарату Антраль, який в комплексі з диференційованими методами усунення обструкції забезпечує ефективне відновлення функціональної здатності структурних елементів ниркової тканини у 91,6 % випадків та стабілізацію її мембранних структур — у 85,7 % спостереженнях, а також на 16 % підвищує ефективність антибактеріальної терапії до бактеріологічної ерадикації.

Практичні рекомендації

1. Встановлення належності пацієнта до одного з 3 найважливіших контингентів хворих з обструктивною нефропатією, що поєднують у собі присутність комбінації з визначених основних синдромів — альгічного, уродинамічного, функціонального та запального — дозволяє вичерпно оцінити об’єктивний статус хворого, визначити алгоритм подальшого комплексного лікування та прогноз захворювання.

2. При виборі методу дренування верхніх сечових шляхів необхідно враховувати етіологію обструктивного фактора (зовнішньо- чи внутрішньо обумовлену обструкцію, супра- або інфравезикального генезу), функціональний та морфологічний стан нирок і сечоводів, фазу супровідного інфекційно-запального процесу в нирках, загальний стан хворого та характер інтеркурентних захворювань.

3. З метою забезпечення подовженого, адекватного дренування верхніх сечових шляхів з одночасним високим антибактеріальним ефектом у порожнинній системі нирки доцільним є використання запропонованих катетера для довготривалого дренування і введення лікарських речовин у верхні сечові шляхи та стента із зірчастим фігурним профілем.

4. Для підвищення ефективності лікування хворих з обструктивною нефропатією комплекс лікувальних заходів потрібно доповнити призначенням метаболізм-коригувального препарату Антраль, який позитивно впливає на функціональну здатність нирки, перебіг метаболічних процесів у ній та сприяє ліквідації активного інфекційно-запального процесу в сечовій системі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Борисов С О., Костєв Ф.І. Стан вуглеводно-фосфорного обміну у хворих з обструктивною нефропатією // Урологія. — 2004. — № 2. — С. 15-20.

Здобувач самостійно провів аналіз та обробку результатів дослідження, брав участь у підготовці статті до друку.

2. Борисов С.А., Костев Ф.И. Изменения окислительно-восстановительных и детоксикационных процессов в организме больных с обструктивной нефропатией при комплексном лечении // Урология. — 2005. — № 2. — С. 43-48.

Здобувач самостійно здійснив аналіз та обробку результатів дослідження, брав участь у підготовці статті до друку.

3. Борисов С.О. Патогенетична дія препарату “Антраль” на перебіг обструктивної нефропатії // Одеський медичний журнал. — 2006. — № 2 (94). — С. 41-46.

4. Борисов С.О., Костєв Ф.І., Борисов О.В. Застосування сучасних малоінвазивних методик дренування верхніх сечових шляхів при обструктивній нефропатії // Шпитальна хірургія. — 2006. — № 4. — С. 64-66.

Здобувач особисто виконав клінічні та інструментальні дослідження, ендоскопічні та частину хірургічних втручань, провів комплексне лікування досліджуваних хворих, самостійно здійснив медико-статистичний аналіз отриманих результатів і на його основі сформулював висновки роботи та практичні рекомендації.

5. Борисов С.О. Лечение обструктивных нефропатий при двухстороннем коралловидном нефролитиазе // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. — Одеса: Одес. держ. мед ун-т, 2001. — С. 32.

6. Борисов С.О. Зміни вуглеводно-фосфорного обміну при обструктивній нефропатії в урологічних хворих // Матеріали міжнародної конференції “Вчені майбутнього”. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2004. — С. 111-112.

7. Борисов С.О., Костєв Ф.І. Ефективність препарату Антраль в комплексному лікуванні обструктивної нефропатії та інфекції сечових шляхів // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю “Сепсис, проблеми діагностики, терапії та профілактики”. — Харків, 2006. — С. 51-52.

8. UA. Деклар. патент № 66244 А. Опубл. 15.04.2004. Бюл. № 4 (51) МПК 7 А61М1/00. Борисов С.О., Костєв Ф.І., Борисов О.В., Щегрінов М.М. Одеський державний медичний університет. Катетер для довготривалого дренування і введення лікарських речовин у верхні сечові шляхи (54).

9. UA. Деклар. патент № 64636 А. Опубл. 16.02.2004. Бюл. № 2 (51) МПК 7 А61М1/00. Борисов С.О., Костєв Ф.І., Борисов О.В., Щегрінов М.М. Одеський державний медичний університет. Стент для довготривалого дренування верхніх сечових шляхів (54).

Анотація

Борисов С.О. Вибір лікувальної тактики при обструктивних нефропатіях у урологічних хворих. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 — урологія. — Державна Установа “Інститут урології АМН України”. — Київ, 2008.

Дисертацію присвячено вивченню значення порушень метаболічних процесів у організмі хворих в клінічному перебігу обструктивної нефропатії, розробці методів диференційованої тактики щодо способу відновлення відтоку сечі та комплексного застосування лікарських засобів з метаболізм-коригувальною дією, що є патогенетично обгрунтованим.

Представлені результати обстеження та лікування 110 хворих із обструктивною нефропатією.

Досліджено клінічний перебіг обструктивної нефропатії в урологічних хворих, який виражається функціональним, уродинамічним, запальним і больовим синдромами. Внаслідок порушення уродинаміки інфра- та суправезикального характеру в організмі хворих вуглеводно-фосфорний обмін уповільнюється, що призводить до зниження енергетичного потенціалу окиснювально-відновлювальних процесів та інтенсивності детоксикації.

Встановлено взаємозв’язок між вираженістю порушень метаболічних процесів, що стосуються системи біоенергетики, перебігу вуглеводно-фосфорного обміну, реалізації процесів детоксикації та забезпечення функціональної здатності структурних елементів нирки за умов обструкції, саме таким чином здійснюється вплив на клінічний перебіг обструктивної нефропатії та схильність до ускладнень, в першу чергу, інфекційно-запальних.

Обгрунтована необхідність медикаментозної корекції метаболічних порушень у хворих з обструктивною нефропатією, доцільність комплексного лікування пацієнтів, а також диференційованого вибору методу відновлення відтоку сечі.

Розроблено і впроваджено у клінічну практику стент і катетер для довготривалого утримання, дренування та підведення до нирки контейнера з фармакосорбентом.

Запроваджені способи етіотропної та патогенетичної терапії за умов обструкції сечових шляхів вплинули на вираженість уродинамічних змін, ступінь декомпенсації ниркової функції й активність супровідного інфекційно-запального процесу.

Ключові слова: обструктивна нефропатія, метаболічні порушення, детоксикація, біоенергетичний обмін, вуглеводно-фосфорний обмін, пієлонефрит, ниркова недостатність, засоби дренування верхніх сечових шляхів.

Аннотация

Борисов С.А. Выбор лечебной тактики при обструктивных нефропатиях у урологических больных. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 — урология. Государственное Учреждение “Институт урологии АМН Украины”. — Киев, 2008.

Диссертация посвящена изучению значения метаболических процессов в организме больных с клиническим течением обструктивной нефропатии, разработке методов дифференцированного подхода к способам восстановления оттока мочи и комплексного использования препаратов с метаболизм-корригирующим действием, что является патогенетически обоснованным.

Представлены результаты обследования и лечения 110 больных обстуктивной нефропатией. Изучено клиническое течение обструктивной нефропатии у урологических больных, которое выражается функциональным, уродинамическим, воспалительным и болевым синдромами. Вследствие нарушения инфра- и суправезикальной уродинамики в организме больных углеводно-фосфорный обмен снижается, что ведет к снижению энергетического потенциала окислительно-восстановительных процессов и интенсивности процессов детоксикации.

Установлена взаимосвязь между выраженностью нарушений метаболических процессов, которые относятся к системе биоэнергетики, течению углеводно-фосфорного обмена, реализации процессов детоксикации и обеспечения функциональной возможности структурных элементов почки в условиях обструкции. Таким образом осуществляется влияние на клиническое течение обструктивной нефропатии и предрасположенность к осложнениям инфекционно-воспалительного характера.

Выделены и клинически обоснованы основные синдромы у больных обструктивной нефропатией — функциональный, уродинамический, воспалительный и альгический, которые исчерпывающе характеризуют патогенетическое состояние больных. В группах исследуемого контингента больных обструктивной нефропатией определены удельный вес каждого из синдромов и форма его клинического проявления. Наиболее частым является альгический синдром (у 96,4 % больных), обусловленный обструкцией и окклюзией верхних мочевых путей. Следующий по частоте — воспалительный синдром (у 90,9 %), который характеризуется локализацией в почках и верхних мочевых путях и проявляется различными фазами активности воспалительного процесса: острой — в 26,3 %, латентной — в 45,5 % и ремиссией — в 15,5 %. Уродинамический синдром представлен двумя формами обструкции — инфравезикальной (14,4 %) и суправезикальной (86,7 %). Функциональный синдром, обусловленный проявлениями почечной недостаточности, отмечался у 36,4 % больных обструктивной нефропатией и протекал в виде острой почечной недостаточности субренального генеза у 10,9 % больных и хронической почечной недостаточности — у 25,5 % больных вследствие развития нефросклероза после продолжительного действия обструктивных факторов.

Приведена оценка комплексного лечения больных обструктивной нефропатией на основании разработанного дифференцированного подхода к выбору способа дренирования верхних мочевых путей с использованием оригинальных мочеточниковых дренажа и стента, а также открытых оперативных вмешательств на фоне комплексного применения препарата Антраль, обладающего матаболизм-корригирующим действием. Дана сравнительная оценка динамики трех видов обменных биохимических процессов, которые характеризуют состояние энергетического обмена, окислительно-восстановительных и детоксикационных процессов.

Под действием комплексного лечения с включением препарата с метаболическим действием активность АТФ возросла на 30,9 % в крови и на 20,2 % снизилась в моче. Активность ЛДГ снизилась на 35,1 % в крови и приблизилась к норме, а в моче — на 21,6 %. Активность фермента Г-6-ФДГ в эритроцитах крови повысилась на 22,6 %. Исследования главного фермента детоксикации Г-S-трансферазы показало значительное, на 32,7 % повышение ее активности.

Положительные сдвиги получены в показателях функциональной активности почек под действием комплексного лечения с включением препарата с метаболизм-корригирующим действием у больных, дренирование мочевых путей у которых проводилось открытым способом. Возросла на 15,1 % активность канальцевой секреции по данным РРГ, на 20,9 % повысился уровень клубочковой фильтрации; снизилось содержание креатинина в сыворотке крови и мочевине на 50,0 и 14,2 % соответственно. Еще более эффективным оказалось проявление метаболизм-корригирующей терапии у больных, которым выполнялось дренирование верхних мочевых путей методом чрескожной пункционной нефростомии и стентирования. У данной категории больных канальцевая секреция на стороне обструкции возросла на 27,7 %, клубочковая фильтрация — на 35,3 %, а уровни креатинина и мочевины крови снизились на 54,8 и 24,3 % соответственно.

Обоснована необходимость медикаментозной коррекции метаболических нарушений у больных с обструктивной нефропатией, которая целесообразна в комплексном лечении больных и заключается также в дифференцированном выборе метода восстановления оттока мочи.

Разработаны и внедрены в клиническую практику стент и оснащенный фармакосорбентным контейнером катетер для долгосрочного дренированя и введения лекарственных веществ в полостную систему почки.

Способы этиотропной и патогенетической терапии, применявшиеся в условиях обструкции мочевых путей, повлияли на выраженность уродинамических изменений, степень декомпенсации почечной функции и активность сопутствующего инфекционно-воспалительного процесса.

Ключевые слова: обструктивная нефропатия, метаболические нарушения, детоксикация, биоэнергетический обмен, углеводно-фосфорный обмен, пиелонефрит, почечная недостаточность.

Annotation

Borisov S.O. Choice of medical policy during obstructive nephropathys in urologic patients. — Manuscript.

Thesis for the Candidate of medical sciences by speciality 14.01.06 — urology. — A state enterprise “The Institute of Urology of the AMS of Ukraine”. — Kyiv, 2008.

The thesis is devoted to the study of importance of metabolic processes disorders in the organism of patients with the clinical course of obstructive nephropathy, elaboration of methods of the differentiated management as for the urine outflow restoration method and complex application of metabolism-correcting drugs, which is patogenetically grounded.

There are presented results of inspection and treatment of 110 patients suffering from obstructive nephropathy.

The clinical course of obstructive nephropathy in urological patients, which manifests itself as functional, urodynamic, inflammatory and pain syndromes, is studied. As a result of violation of urodynamics of infra- and supravesical character the carbohydrate-phosphoric metabolism decreases in the organism of patients, which leads to the decline of energetic potential of redox processes and detoxification intensity.

The interconnection between the extent of metabolic processes disorders, which concern the system of bioenergetics, carbohydrate-phosphoric metabolism course, realization of processes of detoxification and providing functional ability of structural elements of the kidney under the conditions of obstruction, is established. In such a way the influence on the clinical course of obstructive nephropathy is carried out and a propensity for complications, in the first place inflammatory, appears.

It is grounded a necessity of medicinal correction of metabolic disorders in the patients suffering from obstructive nephropathy, expediency of complex treatment, as well as differentiated choice of the urine outflow restoration method.

It is elaborated and introduced in the clinical practice a stant and catheter for long term keeping, draining and bringing a container with pharmacosorbent to the kidney.

The introduced methods of ethiotropic and pathogenetic therapy under conditions of urinary obstruction influenced the extent of urodynamic changes, degree of renal function decompensation and activity of concomitant infectious-inflammatory process.

Key words: obstructive nephropathy, metabolic disorders, detoxification, bioenergetic metabolism, carbohydrate-phosphoric metabolism, pyelonephritis, renal insufficiency, the methods of the upper urinary tracts draining.