Реферат:
Правове забезпечення організації лісового господарства
ПЛАН
Правове забезпечення організації лісового господарства
Вступ
Організація лісового господарства має за мету забезпечувати правову і технічну регламентацію раціонального ведення і використання лісових ресурсів залежно від природних та економічних умов, цільового призначення, місцерозташування, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.
Організація лісового господарства передбачає:
- ведення державного обліку лісів;
- поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності;
- виділення господарських частин (експлуатаційні, водоохоронні, захисні тощо), господарств (хвойні, твердолистяні, м’яколистяні тощо), господарських секцій (високопродуктивні, середньопродуктивні, низькопродуктивні, плантаційні тощо);
- встановлення віку стиглості лісу, способів рубок і відтворення лісових насаджень, норм використання лісових ресурсів;
- визначення системи заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів:
- здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно з основними вимогами щодо ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, визначеними законодавством України.
Правове забезпечення організації лісового господарства
Державний облік лісів ведеться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету.
Метою ведення державного обліку лісів є забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді.
Поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності проводиться з урахуванням народногосподарського призначення лісів, їх місцерозташування та виконуваних ними функцій. Під час поділу лісів на групи та віднесення до категорій захисності визначаються межі земель, зайнятих лісами кожної групи та категорії захисності.
Порушення і розгляд клопотань щодо поділу лісів на групи та віднесення до категорій захисності урегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року. Зокрема, підприємства, установи, організації та громадяни, зацікавлені в поділі лісів на групи, переведенні їх з однієї категорії до іншої, звертаються з відповідним клопотанням, погодженим з постійними лісокористувачами та районними радами, до державних органів лісового господарства Автономної Республіки Крим, областей. До клопотань додаються:
- обгрунтування, підготовлені державним лісовпорядним підприємством, землевпорядними, науковими і проектно-пошуковими установами відповідних міністерств і відомств за участю Національної академії наук, інших зацікавлених сторін;
- схематична карта ділянок лісового фонду, які пропонується віднести до відповідних категорій захисності;
- характеристика лісових кварталів, урочищ, що намічаються до переведення з однієї групи до іншої чи віднесення до категорій захисності;
- відомість розрахункової лісосіки, якщо зміна віднесення лісів до груп і категорій захисності впливає на розмір головного користування;
- розрахунок площ смуг лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів;
- відомість площ протиерозійних лісів;
- розрахунок площ зелених зон (лісопаркових частин зелених зон) міст та інших населених пунктів.
Державні органи лісового господарства за участю державних органів Мінекоресурсів в місячний термін розглядають надіслане клопотання і подають свій висновок до державних органів, які приймають остаточне рішення.
Встановлення віку стиглості деревостанів визначається під час проведення лісовпорядкування або спеціальних наукових досліджень, виходячи з основного цільового призначення лісів, функцій, які вони виконують, продуктивності, біологічних особливостей державних порід, а також способів відновлення лісу.
Норми використання лісових ресурсів установлюються, виходячи з потреб охорони лісових ресурсів, поліпшення породного складу і якості лісів, де враховується розрахункова лісосіка та лісосічний фонд.
Для організації лісового господарства важливого значення набуває плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Як зазначено в ст.89 ЛК України, спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт є платним. Загальне використання лісових ресурсів є безплатним.
Справляння плати (збору) визначається Порядком справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 року. Як зазначено в цій постанові, плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Розмір збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для проведення науково-дослідних робіт встановлюється, виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням їх якості й доступності.
У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів збір за них встановлюється не нижче встановлених такс.
Розмір орендної плати визначається за узгодженням сторін у договорі оренди, але не нижче діючих такс.
Плата за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком земельних ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками, господарськими будівлями і спорудами, справляється, у складі плати за використання лісових ресурсів.
Здійснення організаційно-технічних заходів щодо ведення лісового господарства передбачає обов’язкове виконання та додержання санітарних правил у лісах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року.
Санітарні правила в лісах - це сукупність норм здійснення санітарно-оздоровчих заходів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів при веденні лісового господарства, використанні лісових ресурсів та лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Санітарно-оздоровчі заходи є частиною комплексу профілактичних заходів, які проводяться лісокористувачами з метою збереження стійкості насаджень, запобігання розвиткові патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, стихійними природними явищами та техногенними впливами. До санітарно-оздоровчих заходів належить:
- вибіркові санітарні рубки;
- суцільні санітарні рубки;
- ліквідація захаращеності;
- запобігання виникненню та поширенню осередків шкідників і хвороб лісу;
- захист заготовленої деревини від шкідників та хвороб. Санітарно-оздоровчі заходи проводяться на основі відповідних планів незалежно від віку лісонасаджень у лісах усіх груп і категорій захисності.
Санітарні вимоги, як безпосередня частина санітарних правил поділяються на відповідні види. Так, виділяють санітарні вимоги: до проведення рубок головного користування, рубок догляду та інших рубок; до підсочки дерев (насаджень) та заготівлі деревних соків; у лісах, що виконують переважно санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції.
Висновок
В лісах, що належать до санітарно-гігієнічних та оздоровчих категорій захисності, а також в інших насадженнях, які використовуються з рекреаційною метою, постійні лісокористувачі регулюють рекреаційне навантаження шляхом організації території, а також проводять санітарно-оздоровчі та інші заходи для захисту лісів з урахуванням особливостей структури і використання цих насаджень.
У статті 34 ЛК України встановлені основні вимоги до організації ведення лісового господарства. Державні органи та постійні лісокористувачі, які здійснюють планування, організацію, ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, з урахуванням господарського призначення лісів і природнокліматичних умов, зобов’язані забезпечувати:
- збереження лісу, охорону їх від пожеж, захисту від шкідників і хвороб;
- посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою охорони здоров’я людей і поліпшення навколишнього природного середовища;
- безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісів для планомірного задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції;
- розширене відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності;
- раціональне використання земельних ділянок лісового фонду;
- підвищення ефективності лісогосподарського виробництва на основі єдиної технічної політики, досягнень науки і техніки.
Література
Баб’як О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001
Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с
Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.