УКООПСПІЛКА

Полтавський університет споживчої кооперації України

Кафедра товарознавства та експертизи непродовольчих товарів

РЕФЕРАТ

На тему:

„ Сировина для текстильної промисловості і тканини промислового призначення ”

Виконав

студент 5 курсу

групи ТКД – 52

Пашко Олександр Сергійович

Перевірила:

Діаніч О.Г.

ПОЛТАВА 2007

План

Вступ

1. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції.

2. Класифікація текстильних волокон.

3. Технічні характеристики текстильних волокон.

4. Класифікація пряжі.

5. Класифікація ниток.

6. Класифікація тканин промислового призначення за функціональним призначенням так обробкою.

7. Характеристика асортименту тканин промислового призначення.

Вступ

Текстильна промисловість і тканини промислового призначення відіграють неабияку роль у житті людини. Адже з текстилем ми зустрічаємося кожен день. Зараз ми не можемо уявити свого життя без нього. Тому на теперішній стадії розвитку виробництва його виготовлення зросло у кілька разів, порівняно з минулим та позаминулим роками.

Виробництво текстилю є однією з ведучих галузей промисловості.

До текстильної продукції відносять текстильні волокна, пряжу, нитки, трикотажні волокна, полотна, комплексні текстильні матеріали та основу для нанесення покриття (штучні і синтетичні шкіри, виробів будівельного призначення).

Як сировина для текстилю найширше використовують такі текстильні волокна:

-- Бавовна;

-- шовк ( натуральний, сирець та ін.);

-- вовна;

-- льон;

-- джут;

-- та ін.

Отже ми повинні і надалі підтримувати розвиток виробництва текстилю, а також всіма шляхами покращувати його якість і сам процес виготовлення. Адже, як ми знаємо – можна досягти будь-чого, для чого варто тільки захотіти і почати діяти.

1. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції

Особливе значення текстилю в сучасному народному гоподарстві у тому, що це одна з найголовніших галузей господарської діяльності людства.

Завдяки швидкому обігу капіталу і високій рентабельності (20 – 40 %), текстильне виробництво – надійне джерело поповнення держбюджету.

До текстильної продукції відносять текстильні волокна, пряжу, нитки, трикотажні волокна, полотна, комплексні текстильні матеріали та основу для нанесення покриття (штучні і синтетичні шкіри, виробів будівельного призначення).

Не зважаючи на зменшення частки природних текстильних волокон у загальному обсязі виробництва у світі (58 % - 1980 р.; 43 % - 2000 р.), текстильне виробництво в Україні із 1990-х рр. характеризується спадом (2000 р. – 15 % рівня 1990 р.) і погіршенням показників серед галузей промисловості. На негативну динаміку вплинули неконтрольований притік дешевого імпортного текстилю; розрив виробничих зв’язків з традиційними постачальниками сировини; несприятливе фінансове становище підприємств, що недозволяє закуповувати необхідну сировину, виплачувати заробітню плату, оновлювати обладнання; низька виробнича спроможність підприємств через амортизацію основних фондів; маркетингова стратегія, попит.

Сучасне населення України споживає в 3,8 рази менше виробів легкої промисловості, ніж у 2002 р. (у т.ч. тканин – в 4,3, одягу і білизни – у 3,9). За останні п’ять років середньостатистичний українець оновив свій гардероб на 35 – 40 % (житель західих країн – на 90 – 95 %), і споживає в середньому 1,5м2 бавовняних та по 0,5м2 вовняних, лляних та шовкових тканин. Середньостатистичний дорослий українець на одяг, тканини і взуття витрачає 5 – 7 % щомісячних грошових витрат.

Національний ринок легкої промисловості зріс (5,9 млрд.грн – 2004 р., 6,4 млрд.грн – 2006 р.). Спостерігається незначний стійкий темп приросту (3,5 – 5 %), насичення його характеризується як достатньо повне (88 – 95 %), а окремі товарні ніші (літні люди, діти), ще ненасичені (один із шляхів їх насичення – ширше використання текстилю на основі вовни у виготовленні взуття, поєднання їх з іншими волокнами у виготовленні одягу).

Співвідношення експорту – імпорту в Україні (за складовими тенденціями розвитку ринку текстилю, одягу і взуття) аналогічні США, Великобританнії, Франції де власне виробництво цих товарів у 2,5 – 3,5 рази менше ніж їх внутрішнє соживання, а основна частка ринку заповнює імпорт зі Сходу; проте більшість українців текстиль купує на речових ринках, де наявний задовільний асортимент, доступніші ціни і покупця менше цікавить виробник товару, більше – добротність і ціна.

2. Класифікація текстильних волокон

Термін «текстильне волокно» стандартизований практично в усіх країнах СОТ, у загальному означає тонкі видовжені тіла з площею поперечного перерізу значно меншою довжини, та міцністю і еластичністю, які дозволяють скручуванням переробляти їх на пряжу і полотна.

Як сировина для текстилю найширше використовують такі текстильні волокна:

Бавовна – натуральне, органічне, насінневе волокно, яке поділяється на чотири види:

волокнистий (кошлатий) – селекційні сорти – Кокер, Акалія та ін.;

барбадоський тонковолокнистий – культивується у Єгипті, Середній Азії, Судані. Селекційні сорти – Піма (США), Карнак, Сакель (Єгипет);

деревоподібний – культивується в Індії, Ірані, Пакистані;

трав’янистий – має місцеве значення.

Натуральний шовк – натуральне, органічне волокно тваринного походження. У світі торгують натуральним шовком певних сімейств шовкових рядів: бомбіцидів одомашнених та справжніх (що харчуються листям шовковиці); сатурнідів лісових (харчуються листям дуба) та ін.

Найбільш поширені три види натурального шовку:

шовк-сирець – отримують заваренням коконів у кип’ятку та розмотуванням;

шовковий здир – верхній шар кокону, отриманий після обробки спеціальними пристроями (віничками) замочений у гарячій воді коконів;

шовкове павутиння – елементарні нитки шовку, з яких гусениця виготовляє місце для замотування кокону.

Шерсть, вовна – натуракльне волокно, яке піддається прядінню та в’язанню, отримується стриженням тварин.

Луб’яні волокна є складовою стебел наземних насінневих рослин і розташовні між зовнішніми тканинами і деревиною стебла.

Лляні волокна отримують з лубу однолітньої рослини льону. Розрізняють 5 груп цієї рослини:

льон-довгунець вирощується переважно на волокно;

льон-кудряш – вирощується для насіння і дає невелику кількість короткого волокна;

льон-межеумок – за характеристиками займає проміжне місце між довгунцем і кудряшем;

льон великонасінневий;

льон напівозимий, багатостебловий

Джут – тепло-, світло-, вологолюбна рослина сімейства липових, батьківщиною вважають Індію:

короткоплідний – прядівна рослина з високим прямим стеблом;

довгоплідний – гілляста рослина до 3,5 м висотою;

Коноплі – рід однорідних трав’янистих рослин родини коноплевих:

коноплі культурні або посівні – дво- чи однодомні рослини, ростуть в заплавах річок в Гімалаях, Монголії…

коноплі індійські – однорічна рослина 1 – 1,5 м заввишки. Культивуються в Індії, Ірані, туреччині.

Коноплі дикі – ростуть в Поволожжі, Сибірі, Середній Азії.

Азбест – гірський льон – єдине волокно мінерального походження.

Штучні волокна – отримують з природних високомолекулярних сполук (целюлоза, білки), і простих речовин – металів і їх сплавів, скломаси.

Віскозні волокна – отримують із целюлози, дитіовуглецевої кислоти і їдкого натрію.

Ацетатні волокна не є целюлозою (складний ефір целюлози і оцтової кислоти). Є первинні – триацетатні, і вторинні – діацетатні.

Мідно-аміачне волокно отримують із целюлози мідно-ацетатним способом.

Синтетичні волокна – для їх виробництва використовують прості речовини – продукти переробки нафти, газу, кам’яного вугілля, які перетворюються на синтетичні полімери.

Поліамідні волокна – гетероланцюгові, що містять в основному ланцюзі маккромолекули амідної групи.

Поліефірні волокна відрізняються наявностю складногефірної групи та ароматичних кілець в макромолекулах.

Поліпропіленові волокна отримують з мономеру – пропілену (продукту термічного і каталітичного крекінгу нафти).

3. Технічні характеристики текстильних волокон

1. Бавовна

– з природних волокон є найтоншим (тонкість і довжина прямо пропорційно залежні) за хімічним складом є целюлозою (92 – 95 %), яка формує усі властивості: розривне навантаження (абсолютне і відносне – відповідно 4 – 6 сН/вол; 24 – 36 сН/текс); відносне розривне подовження 7 – 9 %; гігроскопічність (при н.у – 8 – 9 %, при ВВП 95 % - до 14,5 %); у воді помітно набрякає, піддається об’ємній концентрації і міцнішає з початку намокання (до 17 %); нестійке до дії кислот, дуже стійке до дії лугів (дія концентрованого лугу зміцнює його, надає кращої здатності до фарбування і блиску); розчиняється у всіх розчинниках целюлози; до дії світла задовільно стійке; теплопровідність низька; стійкість до дії тепла висока (90 – 250 оС); питома густина – 1,52 г/см3 . У торгівлі важливим є ступінь зрілості (формує мікро- і макроструктуру зрілості); оцінюється коефіцієнт зрілості та вид (тонковолокнисті: довжина - 35 – 50 мм, лінійна густина - 133 – 154 мтекс; середньо волокнисті: відповідно 28 – 35 мм і 167 – 222 мтекс).

2. Натуральний шовк

– кокон формують дві елементарні склеєні шовковини, які легко розділяються. Елементарне волокно на 100 % складається фіброїну, набуває округлої форми після відварювання. Довжина нитки натурального шовку одомашнених шовкопрядів визначається якістю кокону; товщина – 20 – 30 мкм; міцність до розриву 8 – 10 сН/нитку (елементарного волокна – 3,5 – 4 сН/волокно); відносне розривне навантаження – 26 – 28 сН/текс; відносне розривне подовження – 22 – 25 % (у мокрому стані зростає); складові частини деформації при навантаженні 10 – 20% розривного: пружна 0,2 (волокно менш пружне, ніж вовна), еластична – 0,4 – 0,5, пластична – 0,3 – 0,4; гігроскопічність у стандартних умовах – 10 – 11%; у воді набрякає, у розчинах лугів і кислот набрякання зростає, а з підвищенням температури фіброїн гідролізує; до лугів натуральний шовк стійкий, о до світла менш стійкий ніж вовна (дія сонячних променів викликає пожовтіння і втрату міцності понад 60%); розчиняється у розчинах солей та мідно-аміаковому; до нагрівання натуральний шовк стійкий з природних, але тривала дія тепла веде до деструкції фіброїну. Тусор має вищу жорсткість, міцність, витривалість до хімічної дії, ніжну білизну, здатність до розмотування і фарбування, довжину й тонкість.

3. Шерсть, вовна

- довжина: визначається видом і породою тварин, типом волокон; становить 60 – 120 мм;

- грубість (товщина): оцінюється площею поперечного зрізу (мм), діаметром (мм), номером (м/г), лінійною густиною (текс) та ін.;

- тонкість: характеристика обернена грубості (товщині); має чіткий фізичний зміст: відношення довжини до маси, виражене у розмірах – мм/мг (м/г, км/кг);

- хвилястість, або звитість: волокна мають природну хвилястість, виражену у %;

- товщина – одна з найцінніших властивостей ВВ; становить 10 – 160 мкм і залежить від виду, породи, індивідуальних особливостей і умов утримання тварин;

- звивистість: впливає на здатність ВВ до валяння, оцінюється коефіцієнтом звивистості;

- міцність: порівняно невисока (4 – 8 сН/волокно), залежить від багатьох чинників (насамперед від товщини, тонші ВВ - міцніші);

- розривне навантаження складає 10 – 14 сН/текс, після зволоження знижується;

- відносне розривне подовження в сухому стані – 20 – 67%;

- гігроскопічність у стандартних умовах – 13 – 15% з підвищенням ВВП до 85 – 95%;

- для кислот – після обробки розчинами кислот і висушуванні зростає міцність на розрив; у концентрованіших розчинах сірчаної кислоти ВВ руйнуються;

- дія лугів – їдкий Na та K розчиняють ВВ при нагріванні; слабкі луги не впливають на властивості ВВ;

- дія тепла – дія температури до 100 оС веде до зменшення маси внаслідок висушування; 100 – 105 оС термодеструкція каротину. У полум’ї ВВ горить і виділяє запах смаженого пір’я;

- дія світла – ВВ стійкіші ніж целюлозні; тривала дія змінює колір, зменшується міцність та еластичність;

- здатність до увалення – специфічна властивість ВВ, не притаманна іншим волокнам.

4. Лляні волокна

Головною складовою є целюлоза, яка полідисперсна, має значно вищу (у 4 рази), ніж у бавовни молекулярну масу; частка целюлози не перевищує 75%. Довжина комплексних лляних волокон 170 – 250 мм, елементарних – 10 – 26; лінійна густина комплексних: - 5000 – 10000 мтекс; елементарних – 125 – 556; міцність (сН/ волокно) є найвищою серед природних волокон (комплексних – 200 – 400, елементарних – 15 - 20); розривне навантаження (сН/текс) елементарних – 120 – 130 і залежить від зрілості; лляні волокна мало еластичні; відносне розривне подовження до 3%; частка пружної деформації у загальному подовженні мала; гігроскопічність за стандартних умов – 11 – 12%; лляні волокна більш стійкі до дії води, ніж бавовняні, набрякання майже не змінює довжину; елементарні лляні волокна стійкіші до лугів ніж до кислот і комплексні не руйнуються.

5. Джут

– висота стебла сягає 4,5 м, товщина до 20мм. Джут, з якого отримують волокна – текстильну сировину поділяють на два однолітні види.

6.Коноплі

– стебло прямостояче, з супротивними, вгорі черговими, пальчасто роз сітчастими листками. Квіти одностатеві, плід – горішок. Вирощують в Європі, Азії.

7. Волокно кенар (КеВ)

отримують із стебел однорічної рослини, яку вирощують в Індії, Китаї, США, Бразилії; має високу міцність, гігроскопічність, хімічну стійкість і довговічність. Використовується для виготовлення високоякісних тарних тканин, каркасів килимів, канатів, шнурів.

8. Азбест

– єдине волокно мінерального походження. Найважливішою характеристикою є довжина: АВ довжиною 10 мм більше придатні для переробки на пряжу – з них у текстильному виробництві отримують вогнезахисті тканини, одяг для робітників хімічної промисловості.

9. Віскозні волокна

– отримують із целюлози, дитіовуглицевої кислоти і їдкого натрію; целюлозу – переважно з деревини ялини і сосни. Структурна модифікація Вів – комплекс фізико-хімічних заходів зміни складу і структури, бо целюлозні волокна мають негативні властивості: невисока міцність, низька пружність, нестійкість до м/о, горючість.

10. Ацетатні волокна

за хім. складом є ТАВ (триацетатні) та ДАВ (діацетатні); за морфологічною будовою – комплексні нитки (85 – 90%) і штабельовані волокна. Моноволокна мають округлі або поділені поперечні перерізи. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю і масою шпуль. Товщина елементарних волокон залежить від діаметра фільє’р і ступеня витягування.

11. Поліамідні волокна

Волокно твірні поліаміди аліфатичні чи ароматичні; за структурою – лінійні, розгалужені і зшиті. За кордоном найчастіше називають нейлонами, хім. склад зазначають однією – кількома цифрами, розташованими поруч.

12. Поліолефінові волокна

Формують ПОВ з найдоступніших полімерів – поліолефінів; зокрема для синтезу поліетилену і поліпропілену – вихідні сполуки етилен і пропілен. Широке використання ПОВ стало можливим лише після винайдення структурної модифікації полімерів. ПО мають звичайну стереорегулярну ізотактичну структури.

4. Класифікація пряжі

Бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон. Допускається вкладення віскозних волокон у бавовняну пряжу не більше, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння.

У змішаній пряжі , яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%.

Пряжу лляну вробляють з 100% лляних волокон.

Пряжу лляну виробляють із лляного волокна в суміші з ін. волокнами. Масова частка лляного волокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У лляну пряжу, призначену для вироблення бортувальних тканин, допускається вкладення хім. волокон до 15%, для пакувальних і мішкових тканин до 20%.

У змішаній пряжі, яка вироблена із суміші лляних, хім. та ін. волокон, масова частка лляного волокна повинна бути не менше ніж 30%.

Пряжу, вироблену з 100% вовняних волокон, відносять до чисто вовняної. Допускається вкладення інших волокон у чисто вовняну пряжу не більше, як 5%.

У вовняній пряжі масова частка вовняних натуральних волокон повинна бути не менше, ніж 70%.

У напіввовняній пряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовняних волокон повинна бути не менше, ніж 20%.

Пряжу класифікують:

1. За призначенням, для:

- ткацького виробництва;

- трикотажного виробництва;

- текстильно-галантерейного виробництва;

- килимового виробництва;

- для продажу населенню.

2. За способом прядіння, на:

- кардну;

- гребінну;

- апаратну.

3. За способом виготовлення, на:

- однониткову;

- трощену;

- рівничну;

- сукану;

- фасонну;

- меланжеву;

- комбіновану.

4.За способом оздоблення, на:

- сурову;

- варену;

- вибілену;

- фарбовану;

- вибивну;

- мерсирезовану;

- парадіновану.

5. За видом сировини, на:

- бавовняну;

- змішану з бавовняних та інших волокон;

- чисто лляну;

- змішану з лляних, хім. та ін. волокон;

- чисто вовняну;

- вовняну;

- напіввовняну;

- шовкову з відходів натурального шовку;

- хімічних волокон

5. Класифікація ниток

Текстильними нитками (ТН) називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами довжини для виготовлення текстильних виробів.

За хім. складом волокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні і синтетичні.

Відомо багато систем класифікації ТН. Як вихідна текстильна сировина ТН поділяється на первинну і вторинну, звичайну і текстуровану.

Ділення на підкласи – за ознакою особливостей отримання ТН з одного – кілька філаментів скручуванням чи без нього. Ділення на групи – за тією ж ознакою. У разі застосування простого скручування, складання, склеювання – отримують первинні нитки; у разі складання і скручування у два і більше кінців – вторинні продукти. Ділення ТН на підгрупи за ознакою будови, або структури. ТН що мають гладку, рівну поверхню, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів – віднесена до виробів звичайної структури. ТН підвищеної об’ємності, з зовнішніми ефектами, отриманих фасонним скручуванням, віднесено до групи структурованих.

За ознакою виду ТВ, з яких складаються ТН їх підгрупи поділяють на види і різновиди. Види ТН назву можуть мати від назви виду волокна чи відповідати прийнятим фірмовим або торговельним термінам. Різновид текстильної сировини визначається різновидом ТВ, з яких вона складається (наприклад нитка комплексна діацетатна тощо).

6. Класифікація тканин промислового призначення за функціональним призначенням так обробкою

Тканини промислового призначення за функціональним використанням поділяють, на:

меблево-декоративні;

взуттєві;

ковдрові;

текстильно-галантерейні;

технічні;

фільтрувальні;

пасові;

транспортні;

пакувальні;

парусини;

тарні;

сукна;

оббивні;

ізоляційні;

спеціальні;

шліфувальні;

обтиральні;

равендуки;

двонитки;

канва;

марля.

За обробкою тканини промислового призначення поділяють, на:

водонепроникні;

водовідштовхувальні;

брудовідштовхувальні;

масло відштовхувальні;

кислотостійкі;

вогнестійкі;

біостійкі;

протигнильні;

бактерицидні;

молестійкі;

тканини з антистатичним обробленням;

металізовані – тканини з тонким шаром не окисленого металу, нанесеного з метою підвищення їх термостійкості чи електропровідності;

тканини з ефектом м’ятості – тканини що мають стійкий м’ятий ефект, внаслідок спеціального хім. оброблення чи використання рівно усадочних ниток.

7. Характеристика асортименту тканин промислового призначення

Сучасний асортимент лляних тканин поділяється за призначенням на побутові, технічні та тарні тканини.

Більшість лляних тканини виробляється полотняним переплетенням, значну частку також складають жакардового та дрібно візерунчатого переплетення, обмежено застосовують саржеве й атласне переплетення.

За обробкою лляні волокна бувають суровими, вареними, кислованими, напівбілими, білими, гладкофарбованими, пістряво тканими, меланжевими та вибивними.

За волокнистим складом лляні тканини поділяються на чистолляні, лляні, напівлляні. Також в асортимент лляних тканини входять багато видів тарних тканин, лляних брезентів, бортові та парусині лляні тканини.

Асортимент вовняних тканин характеризується значною різноманітністю. За призначенням вовняні тканини поділяються на платтяні, костюмні, пальтові, ковдрові, меблево-декоративні, взуттєві тощо.

З урахуванням більш конкретного цільового призначення їх поділяють на тканини для пошиття чоловічого, жіночого, молодіжного, дитячого, а також повсякденного, вихідного, нарядного та спеціального одягу.

Залежно від способу прядіння вовни, тканини бувають камвольними, суконними та камвольно-суконними. За волокнистим складом ці тканини бувають чистововняними і напіввовняними.

За призначенням бавовняні поділяються на тканини побутового призначення, технічного та спеціального призначення. Для виробництва бавовняних тканин використовується однорідна та змішана пряжа гребінного , кардного та апаратного способу прядіння. Різноманітністю ткацьких структур, бавовняні тканини виробляються основним переплетенням – полотняним, саржевим, сатиновим, жакардовим, ворсовим і складним. За способом виробництва та основної обробки бавовняні тканини бувають: вибілені, гладко фарбовані, вибивні, пістряво ткані, меланжеві та меленжево-пістрявоткані.

Особливістю асортименту шовкових тканини є його більша різноманітність за волокнистим складом, особливостями будови й обробки. Різноманітністю асортимент досягається за рахунок застосування різних штучних і синтетичних ниток і волокон, а також застосування ниток різної скрученості. Оновлення асортименту досягається завдяки виробництву таких типів тканин з різних видів хім. волокон, які за своїм зовнішнім виглядом і споживними властивостями імітують тканини з природних волокон. Це передусім шовкоподібні тканини типу жоржет і шифон з модифікованих капронових ниток, бавовняно подібні типу маркізет з крепових лавсанових ниток, вовно подібні, платтяні та платтяно-костюмні тканини. Різноманітністю асортименту шовкових тканин досягається за рахунок використання різних видів переплетень. За призначенням шовкові тканини поділяються на платтяні, сорочкові плащові, пальтові, підкладкові, меблево-декоративні, білизняні, поштучні вироби.