Зміст

Вступ 2

1. Правовий статус експерта і замовників державної екологічної експертизи. 3

2. Вимоги до документацій на об`єкти державної екологічної експертизи 4

3. Суб`єкти і об`єкти державної екологічної експертизи 5

Висновок 7

Список літератури 8

Вступ

У сучасних умовах екологічний аспект безпеки України має надзвичайно велике значення і вимагає посиленої уваги з боку держави.

Екологічні загрози за масштабністю негативного впливу можуть перевищувати наслідки будь-якої агресії.

Транскордонні переміщення забруднюючих речовин завдають величезних економічних збитків, збільшують техногенне навантаження на екосистему України, призводять до поширення епідемій та різних захворювань. Під виглядом сировини, добрив та іншої продукції на територію України завозяться різного роду відходи, а відсутність дієвої системи регулювання та контролю за ввезенням відходів загрожує перетворенню України у загальноєвропейський смітник.

Однак критичний стан навколишнього середовища зумовлений здебільшого внутрішніми причинами. Це пов'язано насамперед з тим, що продуктивні сили України протягом тривалого часу розвивалися без врахування екологічних наслідків. Нині до 10 % втрат валового внутрішнього продукту відбувається внаслідок зменшення продуктивності та передчасної втрати основних фондів, природних і людських ресурсів.

1. Правовий статус експерта і замовників державної екологічної експертизи

Питання про правові форми екологічної експертизи регулюються Законом України «Про екологічну експертизу» від 9.02.1995 р. і Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» тощо.

В Законі «Про екологічну експертизу» регулюються питання про державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи, статус експерта екологічної експертизи та замовника екологічної експертизи, права і обов'язки замовників екологічної експертизи, порядок проведення екологічної експертизи, фінансування екологічної експертизи, відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу, міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи.

Форми екологічної експертизи. В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання і враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз при вирішенні питань про реалізацію, експлуатацію тощо.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань. Громадська екологічна експертиза може здійснюватись одночасно з державною екологічною експертизою.

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватись за ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними організаціями і формуваннями.

2.. Вимоги до документацій на об`єкти державної екологічної експертизи

Екологічна експертиза в Україні - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтуються на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці проектних та інших матеріалів і об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої і практичної діяльності вимогам законодавства про охорону і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, захист екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Основними вимогами до документації екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2. організація комплексної, науково-обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3. встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4. оцінка впливу діяльності об'єктів... на стан природного середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів;

5. оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

6. підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об'єктами екологічної експертизи можуть бути проекти законів, нормативних актів, документація нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукція..., екологічні ситуації в населених пунктах, а також діючі об'єкти та комплекси, військові, оборонні та інші об'єкти.

Екологічна експертиза проводиться на основі принципів законності, гарантування безпечного природного середовища, збалансованості інтересів і врахування громадської думки, наукової обґрунтованості, незалежності, об'єктивності, комплексності, варіантності, привентивності, гласності екологічної безпеки.

3. Суб`єкти і об`єкти державної екологічної експертизи

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спецустановами, комісіями Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, МОЗ і їх управліннями.

До проведення державної екологічної експертизи можуть залучатись фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів підвищеної екологічної небезпеки встановлюється Кабінетом Міністрів.

Проведення додаткових екологічних експертиз здійснюється за ініціативою заінтересованих осіб на підставі договору... або за рішенням Кабінету Міністрів, місцевих рад чи виконкомів.

Об'єктом державної екологічної експертизи можуть бути: 1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, промислових вузлів, схем розміщення підприємств; 3) інвестиційні проекти, проекти на будівництво нових та розширення і реконструкцію діючих підприємств...; 4) проекти законодавчих актів...; 5) документація по впровадженню нової техніки, технологій...

Висновок

Протягом 1996 р. Мінекобезпеки України у відповідності із чинним екологічним законодавством і, зокрема, Законом України "Про екологічну експертизу", проводило роботу по інструктивно-методичному забезпеченню і практичному здійсненню еколого-експертної діяльності.

В цілому здійснювана Міністерством екологічна політика в частині державної екологічної експертизи була спрямована на:

забезпечення комплексної, всебічно обгрунтованої оцінки документації, яка надавалась органам Мінекобезпеки для здійснення державної екологічної експертизи;

концентрацію зусиль еколого-експертних підрозділів на оцінці проектної документації стосовно тих видів діяльності та об’єктів, що становлять потенційну екологічну небезпеку та викликають занепокоєння громадськості;

розвиток і подальше вдосконалення нормативної і інструктивно-методичної бази проведення державної екологічної експертизи.

У 1996 р. ними було розглянуто 4182 одиниці різної документації. За результатами здійсненої екологічної експертизи 779 проектних матеріалів (19%) було відхилено або направлено для доопрацювання як екологічно недостатньо обгрунтованих. Крім того, розглянуто 7000 матеріалів попереднього погодження місць розташування господарських об’єктів. При цьому 290 (4%) з них від погодження відхилено, завдяки чому попереджено необгрунтоване використання певних площ орних земель та лісових насаджень.

Здійснення державної екологічної експертизи органами Мінекобезпеки України сприяє запобіганню наднормативному забрудненню довкілля та нераціональному використанню природних ресурсів.

Список літератури

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відомості Верховної Ради, 1991, № 41.

2. Постанова Верховної Ради України №188, від 5.03.1998р. «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Відомості Верховної Ради, 1998, №38-39.

3. Постанова Кабінету Міністрів України №391, від 30.03.1998р. «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»..

4. С.П. Богомолов. Экология. Учебное пособие. М.: 2001.

5. С.Н. Бобылев. Экономика природопользования. М.:, 2002.

6. Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: Лібра, 2000.

7. Т.А. Хоружая. Методы оценки экологической опасности. М.: ЭБМ-контур, 2002.

8. В.С. Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. К.: “Знання”, КОО, 2000.