Зміст

Вступ

1. Гігієна фізичної культури – предмет, задачі і методи

2. Основи гігієни фізичної культури

2.1. Особиста гігієна

2.2. Раціональне харчування

2.3. Закалювання

3. Гігієничні основи фізичної культури й спорту на виробництві

Висновок

Література

Вступ

У визначенні стратегії й тактики реалізації завдань оздоровчої спрямованості необхідно з усією виразністю розуміти, що успішне рішення проблеми здоров'я підростаючого покоління можливо тільки в тому випадку, коли людин поряд із правильною й достатньою по обсязі й інтенсивності руховою активністю буде систематично виконувати й інші шість заповідей збереження здоров'я (по М. Кенлехнеру): правильно дихати, правильно пити, правильно є, правильно розслаблюватися, правильно берегтися, правильно думати.

Дотримання цих або подібних принципів і правил мав на увазі й Н.А. Семашко, коли затверджував, що для зміцнення здоров'я людина повинен займатися фізичною культурою 24 години на добу.¹ А для цього він повинен хотіти це робити, знати, як правильно це робити, уміло реалізовувати свої потреби й знання в практичній діяльності в процесі самозроблений ствования. Рішення цих найважливіших завдань і повинне бути головним змістом уроків фізичної культури й гігієни.

Основними завданнями сучасної гігієни є наукова розробка основ попереджувального й поточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обґрунтування гігієнічних заходів щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов праці й відпочинку, охорона здоров'я дітей і підлітків, участь у розробці гігієнічних основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза якості харчових продуктів і предметів побутового побуту.

Знання гігієни необхідно для правильного рішення питань по попередженню захворювань, підвищення працездатності й опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища.

Науковою основою гігієни служить розробка гігієнічних нормативів - гранично припустимих концентрацій і рівнів, орієнтовних безпечних рівнів впливу (ПДК, ПДУ, ВЗУВШИ й ін.) для повітря населених місць і промислових підприємств, води, продуктів харчування, одягу й взуття з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження здоров'я й попередження захворювань, забезпечення високої працездатності й збільшення тривалості життя.²

1. Гігієна фізичної культури - предмет, завдання й методи

Гігієна (hygieinos) - область медичної науки про збереження й поліпшення здоров'я шляхом проведення попереджувальних заходів. Вона вивчає вплив умов життя й праці на здоров'я людини й розробляє заходу щодо профілактики захворювань.

На організм людини можуть впливати різні фактори зовнішнього середовища: ³

• Хімічні - хімічні елементи й з'єднання, що перебувають у повітрі, воді, ґрунті, їжі.

• Фізичні - температура, вологість і тиск повітря, радіація, вібрація, шум і т.п.

• Біологічні - мікроорганізми, гельмінти, гриби.

• Соціальні фактори - характер трудової діяльності, харчування, житло-побутові умови й ін.

Залежно від розв'язуваних завдань гігієнічна наука використовує різноманітні методи. Вони використовуються для гігієнічної оцінки факторів навколишнього середовища. До них ставляться санітарне обстеження й опис, фізичні, хімічні й біологічні методи санітарної експертизи.

Методи санітарного опису й обстеження дозволяють виявити загальні стани окремих груп або населених пунктів. При цьому залучаються статистичні й демографічні показники в досліджуваному районі й робляться загальні висновки про стан здоров'я населення й факторах, що впливають на нього.

Для визначення кількісних характеристик середовища, і її властивостей використовуються фізичні, хімічні, біологічні методи дослідження.

Для вивчення впливу навколишнього середовища на організм людини використовуються фізіолого-біологічні, клінічні, антропометричні, експериментальні методи. При необхідності встановити вплив середовища на здоров'я колективу користуються санітарно-статистичним методом.

Практичне перетворення в життя гігієнічних нормативів, правил і заходів називається санітарією. Досягнення гігієни впроваджуються шляхом суспільно-гігієнічних заходів. Із цією метою розробляються різні санітарні правила й норми. Для ефективного використання досягнень гігієни необхідно, що б кожна людина розуміла їхнє значення. У зв'язку із цим величезна роль належить санітарній освіті.

Залежно від предмета вивчення гігієнічна наука підрозділяється на:⁴

1. Гігієну навколишнього середовища

2. Гігієну харчування й здоров'я

3. Гігієну праці

4. Соціальну гігієну.

2. Основи гігієни фізичної культури

Гігієна – наука про збереження й зміцнення здоров'я людини. Її головне завдання – вивчення впливу умов життя й праці на здоров'я людей, попередження захворювань, забезпечення оптимальних умов існування людини, збереження здоров'я й довголіття.⁵

Молоді фахівці, що закінчили Вузи, повинні добре знати основні положення особистої й суспільної гігієни й уміло застосовувати їх у побуті, навчанні, на виробництві, при організації різних заходів щодо масової фізичної культури й спорту в умовах професійної діяльності.

Однієї із профільних гігієнічних дисциплін є гігієна фізичної культури й спорту. Вона вивчає взаємодію організму займающіхся фізичною культурою й спортом із зовнішнім середовищем. Ціль такого вивчення - розробка гігієнічних нормативів, вимог і заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, підвищення працездатності й досягнення високих спортивних результатів.

2.1 Особиста гігієна

Особиста гігієна містить у собі: раціональний добовий режим, догляд за тілом і порожниною рота, гігієну одягу й взуття. Особливо воно важливо для студентів, тому що строге їхнє дотримання сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової й фізичної працездатності й служить заставою спортивних досягнень.

Раціональний добовий режим створює оптимальні умови для діяльності й відновлення організму. В основі його лежить ритмічне й правильне чергування праці й відпочинку й інших видів діяльності.

Добовий режим повинен ґрунтуватися на законах про біологічні ритми. При правильному й строго дотримуваному добовому режимі дня виробляється певний ритм функціонування організму, у результаті чого студенти можуть у певний час найбільше ефективно виконувати конкретні види робіт.

Основні правила організації добового режиму: підйом у те саме час;⁶

Виконання УГГ і процедур, що гартують;

Прийому їжі до те саме часу, не менш 3 разів у день (краще 4 - 5 разів у день);

Самостійні заняття по навчальних дисциплінах в одне й теж час;

Не рідше 3 - 5 рази в тиждень по 1,5 - 2 ч. заняття фізичними вправами й спортом з оптимальним фізичним навантаженням;

Виконання в паузах навчальної діяльності (3 - 5 хв) і фізичних вправ;

Щоденне перебування на свіжому повітрі (1,5 - 2 ч);

Повноцінний сон (не менш 8 ч) із засипанням і пробудженням в одне й теж час.

Догляд за тілом. Гігієна тіла сприяє правильній життєдіяльності організму, сприяє поліпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, подиху, розвитку фізичних і розумових здатностей людини. Від стану шкірного покриву залежить здоров'я людини, його працездатність, опірність різним захворюванням. Догляд за тілом містить у собі щоденний догляд за шкірою всього тіла, догляд за волоссями, догляд за порожниною рота й зубами.⁷

Гігієна одягу й взуття. Спортивний одяг повинна відповідати вимогам, пропонованим специфікою занять і правилами змагань різних видів спорту. Вона повинна бути по можливості легкої й не стискувати рухів.

Як правило, спортивний одяг виготовляється з еластичних тканин з високою повітропроникністю, добре вбираючий піт і сприятливих його швидкому випару. Спортивне взуття повинна бути легкої, еластичної й добре вентильованої. ⁸

Необхідно, щоб і теплозащитные й водотривкі властивості відповідали погодним умовам. Найкраще цим вимогам відповідає взуття з натуральної шкіри, що має малу теплопроводимость, гарну еластичність, а так що само володіє здатністю зберігати форму після намокання

2.2 Раціональне харчування

Раціональне харчування, побудоване на наукових основах, забезпечує правильний ріст і формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високої розумової й фізичної працездатності й продовженню творчого довголіття. Для людей, що займаються фізичною культурою й спортом, раціональне харчування сприяє підвищенню працездатності, найшвидшому відновленню після стомлення й досягненню високих спортивних результатів.

Гігієнічні вимоги до їжі. Їжа являє собою певну комбінацію продуктів харчування, що складаються з білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей і води. Основні гігієнічні вимоги, пропоновані до їжі наступні:⁹

1. оптимальна кількість, що відповідає енергетичним витратам людини, у процесі життєдіяльності;

2. повноцінна якість, тобто включення всіх необхідних живильних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей), збалансованих в оптимальних пропорціях;

3. розмаїтість і наявність різних продуктів тваринного й рослинного походження;

4. гарна засвоюваність, приємний смак, захід і зовнішній вигляд;

5. доброякісність і нешкідливість.

Енерговитрати організму виражаються в кілокалоріях (ккал). У цих же одиницях позначається й енергетична цінність їжі. Підвищення активності відсотків обміну речовин і енергії при виконанні різної, головним чином м'язової, діяльності є вирішальним чинником при визначенні добової витрати енергії. Ніж інтенсивніше виконувана фізична робота, тим вище енерговитрати. Розумовий або повністю автоматизована праця вимагає невеликих витрат енергії.

При розрахунку калорійності їжі і її складу в добу можна користуватися даними таблиці 1.¹⁰

Таблиця 1. Склад і калорійність харчових раціонів для спортсменів у добу, г на 1 кг маси тіла.

Найбільш масові види спорту	Білки	Жири	Вуглеводи	Калорійність ккал
Гімнастика	2.1-2.4	1.5-1.6	8.3-9.0	60-62
Легка атлетика:
Біг на короткі, средн. дист., стрибки, метання	2.4-2.5	1.7-1.8	9.5-10.0	65-70
Біг на довгі дистанц., спортивна ходьба	2.0-2.3	2.0-2.1	10.0-11.5	70-60
Марафон	2.4-2.5	2.1-2.3	11.0-13.0	75-85
Плавання	2.1-2.3	2.0-2.1	9.5-10.0	65-70
Важка атлетика, атлетична г-ка	2.4-2.5	2.0-2.3	10.0-11.0	70-75
Футбол і хокей	2.3-2.4	1.8-1.9	9.0-10.0	62-65
Баскетбол, волейбол	2.1-2.3	1.7-1.8	9.0-10.0	62-65
Лижний спорт, короткі дистанції	2.0-2.1	1.9-2.0	9.5-10.0	65-70
Довгі дистанції	2.1-2.3	2.0-2.1	10.5-11.0	70-73

Вітаміни в необхідній кількості обов'язково повинні бути присутнім у раціоні спортсменів і фізкультурників. Під час виконання інтенсивної м'язової роботи у зв'язку з підвищенням обміну речовин потреба у вітамінах зростає. Задовольняти потреба організму у вітамінах потрібно, насамперед, за рахунок уживання натуральних продуктів. У випадку їхньої недостачі рекомендується приймати вітамінні концентрати із природних продуктів (настій шипшини й ін.) синтетичних препаратів (“Аэровит”, “Ундевит” і ін.).

У харчуванні спортсмена, поряд зі звичайними харчовими речовинами, можуть бути використані різні живильні суміші й продукти підвищеної біологічної цінності.

У добовому режимі варто встановлювати й строго дотримуватися певного часу для прийому їжі, що сприяє її кращому переварюванню й засвоєнню. Приймати їжу треба за 2-2.5 год до тренування й через 30-40 мін. після її закінчення.

Харчуватися краще 4 рази в день: сніданок – 7 – 7.30, обід – 13.00 – 14.00, полуденок – 16.00 – 17.00, вечеря – 20.00 – 20.30. можна обмежитися й триразовим харчуванням.¹¹

Зразковий розподіл калорійності добового раціону харчування.

	сніданок	обід	полуденок	вечеря
Чотириразове харчування	35-40	30-35	5	25-30
Триразове харчування	40	35	-	25

При прийманні їжі вся увага варто приділяти їжі.

Відволікання від їжі приводять до порушення травлення й засвоєння їжі. Під час їжі не можна квапитися. Їжа повинна завжди добре пережовуватися.

2.3 Загартовування

Загартовування - система заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до різних впливів навколишнього середовища (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженню атмосферного тиску).

Систематичне застосування процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань в 2 - 5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх. Загартовування сприяє підвищенню фізичної й розумової працездатності, поліпшує кровообіг, підвищує тонус ЦНС, нормалізує обмін речовин, допомагає виробити раціональний гігієнічний режим.¹²

Приступати до загартовування можна практично в будь-якому віці, попередньо порадившись із лікарем. Він не тільки перевірить стан здоров'я, але й допоможе визначити форму процедур, що гартують, і їхнє дозування. Установлено наступні гігієнічні принципи загартовування: систематичність вимагає регулярного, щоденного виконання процедур, що гартують. Тривалі перерви в загартовуванні ведуть до ослаблення або повної втрати придбаних захисних реакцій. Звичайно через 2 - 3 тижні після припинення процедур стійкість організму до фактора, що гартує, знижується; поступове й послідовне збільшення дозування процедур. При виборі дозування й форм проведення загартовування необхідно враховувати індивідуальні особливості людини (вік, стан здоров'я й ін.), оскільки реакція організму на загартовування в різних людей неоднакова;

Розмаїтість засобів і форм забезпечує всебічне загартовування. Як правило, стійкість організму підвищується тільки до того подразника, впливу якого він багаторазово піддавався. Так, повторний вплив холоду виробляє стійкість організму лише до холоду, повторна дія тепла, навпаки до тепла.

От чому необхідне використання різноманітних форм загартовування.¹³

Активний режим, тобто виконувати під час процедур які-небудь фізичні вправи;

Сполучення загальних і місцевих процедур: місцеві процедури роблять менш сильна дія, чим загальні. Але якщо вміло піддавати впливу різних температур найбільш чутливі до охолодження ділянки тіла - ступні ніг, горло, шию, можна домогтися ефекту й при місцевому загартовуванні;

Самоконтроль. Показниками правильного проведеного загартовування і його позитивного ефекту є міцний сон, гарний апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності й т.п. Безсоння, дратівливість, зниження апетиту й працездатності вказують на неправильне проведення загартовування. У цих випадках необхідно звернутися до лікаря й змінити форму проведення й дозування процедур.

3. Гігієнічні основи фізичної культури й спорту на виробництві

В Україні оздоровча спрямованість фізичної культури обумовлює її зв'язок з різними сторонами життя й діяльності людини, у тому числі з роботою на виробництві, де заняття фізичними вправами, підібраними з урахуванням особливостей трудових процесів, відіграють важливу роль не тільки в гігієнічному відношенні, але й у підвищенні продуктивності праці.

Форми й методи занять фізичною культурою на виробництві можуть бути різними залежно від того, де вони виробляються – безпосередньо на підприємстві або на спортивних спорудженнях у позаслужбовий час. З погляду гігієни заслуговують на особливу увагу заняття в робочих приміщеннях. При їхньому поводженні необхідно забезпечити задовільний санітарний стан цих приміщень і вибрати комплекс фізичних вправ, що на даному промисловому підприємстві робить найбільш оздоровча дія й підвищує працездатність. Організація занять фізичною культурою на виробництві вимагає знань гігієни й фізіології праці.¹⁴

Гігієнічні заходи на виробництві спрямовані не тільки на оздоровлення навколишнього середовища, але й на раціоналізацію й полегшення трудових процесів з погляду фізіології праці. Створюються умови, найбільш сприятливі для нормального функціонального стану організму при виконання тої або іншої роботи. Для цього організується правильний режим праці й відпочинку, раціональне й зручні робоче місце й поза, усуваються змушене, одноманітне положення тіла, перенапруга окремих органів і систем, значні статичні зусилля. Цим досягається попередження стомлення, окремих захворювань, виробничих травм і підвищується працездатність і продуктивність праці. На додаток до цього використовуються деякі допоміжні засоби підвищення працездатності й охорони здоров'я, у числі яких важливе місце займає фізична культура.

При організації профілактичних заходів необхідно враховувати характер праця, що може бути переважно фізичним або розумовим. У тім і іншому випадку вивчають особливості трудової діяльності, що впливають на хід фізіологічних процесів в організмі й визначальному ступені труднощі роботи, можливі негативні наслідки для здоров'я й необхідні профілактичні заходи.

Науково-технічний прогрес у різних галузях народного господарства підвищує вимоги до розвитку розумових і фізичних здатностей робітників та службовців. У системі наукової організації праці фізична культура повинна займати певне місце як фактор поліпшення здоров'я трудящих, боротьби із професійними вредностями, підвищення працездатності людини й продуктивності праці.

На підприємствах і в установах роботу в області фізичної культури й спорту очолюють колективи фізичної культури, які організують і розвивають масову фізкультурну роботу, утягують трудящих у добровільні спортивні суспільства, створюють групи для занять фізкультурою з особами старшого віку, організують туристичні походи й т.д. Робота колективу фізичної культури протікає в безпосередньому контакті з медико-санітарною частиною підприємства для більше правильної організації занять фізичною культурою й спортом з медичної сторони, забезпечує підвищення працездатності, оздоровчого ефекту.

Для цього потрібно знать характер виробничої роботи. Тому що кожна професія має свої особливості, з якими потрібно вважатися при виборі найбільш корисних у цьому випадку засобів і методів фізичної культури й спорту. Наприклад, для працівників розумової праці й осіб, що ставляться до категорії так званих сидячих професій, робота яких пов'язана зі змушеною певною позою й тривалою статичною напругою. Найбільш корисними будуть види занять, що відрізняються високою динамічністю й проводимые на відкритому повітрі. Для робітників, праця яких характеризується великим м'язовим навантаженням і супроводжується високими енергетичними витратами, рекомендується заняття більше легкими фізичними вправами. Робітником, які піддаються впливу пилу й шкідливих газів, доцільно займатися плаванням, веслуванням, лижним і ковзанярським спортом, що поліпшують функції подиху й кровообігу. Особам, що працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в приміщеннях зі зниженою температурою повітря, не слід займатися зимовими видами спорту.

Особливе місце в системі занять фізичною культурою робітників та службовців займає виробнича гімнастика - комплекс фізичних вправ, виконуваних у перервах у процесі роботи безпосередньо в робочих приміщеннях.

Фізіологічна сутність її заснована на феномені И.М. Сєченова, що показало, що спокій не завжди є кращою формою відпочинку. Працездатність однієї руки відновлюється швидше, якщо під час відпочинку працює інша рука. Цей феномен і послужив приводом до розвитку активного відпочинку, що широко використовується у формі виробничої гімнастики. Вона показана при фізичній і розумовій праці й сприяє зняттю виниклого стомлення, відновленню сил, поліпшенню самопочуття й підвищенню працездатності.

Першим завданням лікаря підприємства й методиста по фізичній культурі при організації виробничої гімнастики є вибір місця для занять.¹⁵ Найбільш зручним по простоті організації занять і економії на них часу є проведення физкультпауз безпосередньо на робочому місці, у проходах і т.д. Щоб з'ясувати, чи можливо це, проводять санітарне обстеження робочих приміщень. Рекомендується вибирати для проведення виробничої гімнастики місця, де повітря більше чистий, використовувати вікна й кватирки для провітрювання приміщень.

Іншим завданням є вивчення характеру трудових процесів.¹⁶ З'ясовують робочу позу, ступінь нервово-психічної й м'язової напруги, наявність механізації й автоматизації виробничих процесів, дистанційного керування й т.д. На цій основі підбираються такі комплекси фізичних вправ, які б впливали на стан певних функцій і систем організму. Перед початком занять виробничою гімнастикою працюючі проходять первинний лікарський огляд для визначення можливості допуску їх до занять. Надалі здійснюється поточний лікарський контроль за що займаються.

Висновок

Значного розквіту гігієна досягла в наші дні. У цей час у країні існує ціла система гігієнічних установ різного типу: науково-дослідні інститути, санітарно-гігієнічні лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції.

Впровадження в життя гігієнічних вимог здійснюється шляхом санітарного, тобто спрямованого на оздоровлення законодавства, санітарного нагляду, санітарної освіти.

По своїй природі гігієна - наука попереджувальне, головне її завдання - запобігти шкідливому впливу на організм людини яких-небудь несприятливих факторів.

Важливим розділом гігієнічної роботи є диспансеризація. Так називається активне спостереження медичних працівників за здоров'ям різних груп практично здорових людей з метою попередження або своєчасного виявлення в них захворювань і напрямку їх якщо буде потреба на лікування, не чекаючи, поки людина відчує себе хворим і звернеться за медичною допомогою. Зокрема, диспансеризація проводиться серед дітей, що готуються до надходження в школу. Профілактичний огляд дітей різними фахівцями - педіатрами, окулістами, отоларингологами, психоневрологами й іншими лікарями проводиться для того, щоб вчасно виявити можливі відхилення в стані здоров'я дітей і до моменту надходження в школу повністю їх вилікувати, інакше нездоров'я перешкодить їм успішно вчитися.

Держава піклується про здоров'я громадян, про створення найкращих умов для їхнього життя, праці, побуту. Підкреслюється, що дбайливе відношення до свого здоров'я й здоров'я інших членів суспільства є обов'язком кожного громадянина нашої країни. І це зовсім справедливо. Справа в тому, що створювані державою сприятливі умови для життя людей самі по собі ще не можуть забезпечити високого рівня їхнього здоров'я. Важливо те, як самі громадяни ставляться до свого здоров'я, чи володіють вони санітарною культурою, необхідними гігієнічними навичками. Що з того, наприклад, що людина працює в чистому, добре вентильованому й добре освітленому приміщенні, що на цьому підприємстві правильно організоване харчування працюючих і т.д., якщо ця людина не вважає за необхідне чистити зуби, стежити за чистотою тіла й одягу, дотримувати правильного режиму праці й відпочинку, уникати таких шкідливих речовин, як алкоголь і нікотин.

Особливо близькі гігієні дві інші науки про людину - анатомія й фізіологія. Анатомія вивчає будову й форму тіла, окремих органів і тканин; фізіологія - життєдіяльність організму в цілому, а також окремих органів і їхніх систем.

При цьому відомості, що добуваються різними іншими науками, гигиенисты оцінюють у світлі знань про людину, одержуваних анатомією й фізіологією.

Література

1. Волинська Е.В. Гігієнічні основи здоров'я: Методичний посібник. - Липецк: Изд-У ЛГПИ, 2000.

2. Лаптєв А.П. Гігієна масового спорту. - М.: Фис, 1984.

3. Лаптєв А.П., Малишева И.Н. Практикум по гігієні. - М.: Фис, 1987.

4. Лаптєв А.П., Полиевский С.А. Гігієна: Підручник для ин-тов физич. культ. - М.: Фис, 1990.

5. Минх А.А. Загальна гігієна. - М.: Медицина, 1984. - С. 18-76.

6. Полиевский С.А. Фізичне виховання чнівський молоді. - М.: Медицина, 1989.